Ведучий: Ось цей принцип, який був у Содомі: «моє — моє, твоє — твоє». Я не допомагаю тобі, а ти не допомагай мені. У цьому є, взагалі, якась ну…? М. Лайтман: Логіка абсолютна! Ведучий: Є, так? М. Лайтман: Так. У неї є дуже багато прихильників. Припустимо, те, що ми отримуємо все від Творця. Якщо Творець дав тобі, а мені не дав — то я, хоч помру, але мушу отримати від Творця те, що Він мені дає. Ведучий: Тобто, одному Творець дав багатство, іншому дав бідність, і так і має бути? М. Лайтман: Так. Ведучий: І я не втручаюся у твою бідність, а ти не втручаєшся в моє багатство. М. Лайтман: Так. Ведучий: У цьому є логіка. М. Лайтман: У-гу. Ведучий: То в чому ж вада? Ви можете мені сказати? Чому? М. Лайтман: Вада в тому, що люди і це не приймають належним чином. Тобто, вони не приймають абсолютну владу Творця… і тому це руйнується. Ми маємо бути вище цієї суворості Творця. І не лише «твоє — твоє, і моє — моє», це згори нам дано… Ведучий: Так. М. Лайтман: А ми маємо внести в це корективи. Ведучий: Які? М. Лайтман: Що це все наше. Ведучий: Наше? М. Лайтман: Наше. Дане Творцем «твоє — твоє і моє — моє»… Ведучий: Так. М. Лайтман: Тобто початкове, і ми залишаємо це всередині… Ведучий: Так. М. Лайтман: А зверху ми покриваємо це любов’ю. Ведучий: Ось це і називається «наше»? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, ми будуємо містки одне до одного? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це основна робота? Так? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді це вже навічно? Це не руйнується? М. Лайтман: І тоді ми є з Творцем ніби партнерами. Він створив зло, а ми збудуємо над цим злом мости. Ведучий: Любов’ю? М. Лайтман: Так. Ведучий: А зло, яке Він створив, це і є «моє — моє, твоє — твоє»? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це ви називаєте злом? М. Лайтман: Звісно, це егоїзм. Ведучий: І ще одне запитання. Скажіть мені, будь ласка, а чим відрізняється… ось…За часів революції теж могли сказати: «Це наше!» Чого там бракувало? Ось ми кажемо: повинно перейти “моє – моє, твоє – твоє” в “наше”. М. Лайтман: Так не було цього ідеалу - «наше». Якщо ми все повинні зробити, то все в наших руках. Тоді виходить, що Творець відсутній за самим визначенням. Я думаю, що нічого хорошого із цих теорій усіх не вийде. Я впевнений, що світ усе одно прийде до розуміння того, що треба вирішувати ці питання кабалістичним методом. Тобто поставити Творця — єдиного, цілісного — на чолі всього процесу розвитку людства. Ведучий: І вхопитися за Нього, так? М. Лайтман: Так і вхопитися за Нього. І діяти лише заради одного єдиного речення, фрази: «Братерство!» Ведучий: І ось за це люди захочуть вхопитися? Це вони не захочуть втрачати, так? М. Лайтман: Ну, якщо захочуть це втрачати, вони втягнуть себе в таке з’ясування стосунків, що вже не буде з ким їх з’ясовувати.

Ведучий: Я думав, що закон милосердя сходить згори. Я думав, що все тримається на цьому законі. Я думав, що це головний закон життя. М. Лайтман: З чого б йому бути таким? Я дивлюся на неживу, рослинну, тваринну природу — і не бачу в них жодного дотримання таких законів, ні. Але ж людина зі своєю фантазією написала стільки книг, стільки всього… Ведучий: Так. М. Лайтман: Але загалом — ні. Ведучий: Ні. М. Лайтман: Я думаю, що це найгірша риса людини — те, що вона вигадує для себе те майбутнє або ту реальність навколо, яка їй бажана. Ведучий: Тобто це таке насильство? Людина ніби чинить насильство теке над природою, так? М. Лайтман: Так. А потім вимагає від природи. Ведучий: «Дай мені це»? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто: «Ти милосердна — я хочу, щоб навколо всі були милосердні». М. Лайтман: Так. Якби ми були… Щодо природи міркували тверезо, то ми б не вимагали від природи, а вимагали б від себе. Ведучий: Чого? М. Лайтман: Правильного ставлення до себе, до інших, до природи — до всього. І тоді в нас, можливо, з’явилося б припущення, як Всесвіт існує, і яким чином ми можемо піднятися вище за нього. Ведучий: Тобто я не вимагаю від Всесвіту: «Будь до мене милосердним», а я вимагаю від себе: «Будь милосердним до інших»? М. Лайтман: Так, саме так. Ведучий: «Милосердним» ту я правильно використовую слово? М. Лайтман: Можна так використовувати. Ведучий: І що в нього вкладати, в це слово? Якщо ми все ж до нього прийшли? «Милосердний». Що я повинен бути милосердним до інших? Що вкладати? М. Лайтман: Я повинен робити для інших усе хороше й добре, що тільки хотів би побажати собі. І в жодному разі не думати, що за це отримаю якусь винагороду. В жодному разі. Ведучий: Ось ця друга частина — вона дуже складна. Нічого не отримувати. М. Лайтман: В цьому і є весь сенс першої частини. Ведучий: Тоді скажіть, будь ласка, таким чином я входжу в рівновагу з Всесвітом, якщо починаю так діяти? М. Лайтман: Якщо так — то так. Ведучий: І тоді вже жодного знищення, жодного самознищення не буде? М. Лайтман: Ні.

Ведучий: Що означає чути природу? М. Лайтман: Чути природу — означає бути близьким до неї. Ведучий: Ну, це ще потребує пояснення. Бути близьким до природи — це як? М. Лайтман: Бути близьким до природи — це людина, яка сприймає все, що її оточує, як ставлення Творця до себе. Ведучий: Ось це і є близькість до природи? М. Лайтман: І тому вона не бачить у цьому нічого поганого — аж до власної смерті. Теж у цьому не бачить нічого поганого: приходять-приходять, і я йду. Ведучий: Можна так жити? Ось так — тепло і спокійно? М. Лайтман: Так, звісно, чому ні? Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Це внутрішній голос у собі, який треба просто розкрити. Ведучий: Але ж нас позбавили цього слуху — чути природу, позбавили. М. Лайтман: Ну, це наш егоїзм, який замикає нас у собі і не дає нікуди звернути. Ведучий: Тобто для нього краще, щоб ми не чули природу? М. Лайтман: Так. Це зла сила, яка діє паралельно з доброю силою, але ми даємо їй перевагу. Ведучий: Зрозуміло. Цій злій силі? М. Лайтман: Так. Ведучий: А як нам за природою затужити? За цим слухом? М. Лайтман: Потрібно намагатися проникнути всередину природи. Але це — зв’язок із Творцем. Ми повинні намагатися наблизитися до Нього — і тоді в нас усе вийде. Ведучий: Але це потребує пояснення. Для людини, самі розумієте, Творець — що це? М. Лайтман: Усе, що навколо нас. Ведучий: Це все Творець? М. Лайтман: І навіть усе, що всередині нас — це все Творець. Ведучий: І наблизитися до Нього, це означає? М. Лайтман: І наблизитися до Нього — це означає розкрити свої відчуття так, щоб між тобою і Ним не було б жодних меж, перешкод. І тоді ти відчуєш, що весь світ наповнений тонким співом. Ведучий: Красиво… Красиво… М. Лайтман: Так. Я б так сказав… Ведучий: Я навіть не буду з’ясовувати, що це. Нехай це відчуття залишиться. Скажіть, це нам необхідно для виживання нашого? М. Лайтман: Річ не в тому, щоб виживати в цьому світі, а в тому, щоб бути з ним у гармонії. А вона приходить саме так.

М. Лайтман: Ми не можемо піднятися вище того, що відчуваємо. Якщо ми відчуваємо світ, повний страждань, значить, ми самі, по суті,такі. І всередині себе, насправді, ми не бажаємо бачити світ іншим. Ми бажаємо, насправді, щоб він таким і залишився. Ведучий: Тобто ми хочемо цих страждань? М. Лайтман: Так? Ми звикли до них, ми перебуваємо в них. І ось це проблема. Ведучий: Ну це ж взагалі якесь антижиття. М. Лайтман: В цьому ми й знаходимось. Ведучий: Виходить, ми не живемо. М. Лайтман: Ми не живемо. Ведучий: Це взагалі переворот — що ми хочемо страждань. М. Лайтман: І вся наша історія, взагалі всіх людей, — це суцільний потік страждань. Ведучий: Начебто ми думаємо, що нас у це запустили. М. Лайтман: Так. Ведучий: І навіть сказано в Торі: «Ідіть і страждайте» - сказано, ви будете страждати. Тобто ми переносимо це не на себе: це не ми хочемо, це нас запустили в цей кругообіг страждань, це не наша провина. А ви кажете: «Це живе в нас». М. Лайтман: Я вважаю, що це наша провина. Ведучий: Так? М. Лайтман: Ми не бажаємо піднятися з цього рівня. Не бажаємо. Ведучий: Тобто все завдання — захотіти? М. Лайтман: Захотіти перевернути все це. Ведучий: Вийти з цього клубка страждань. М. Лайтман: Так Ведучий: Зрозуміло, що для цього людина повинна зробити, що? М. Лайтман: Людина повинна для цього: припинити ненавидіти інших, наблизити себе до інших — тоді все зміниться. А я думаю, що нам просто треба заборонити людині страждати, тому що цим ти викликаєш страждання у світі. Ведучий: Тобто я повинен… М. Лайтман: Прокинься і співай. Ведучий: (сміється) Прокинься і співай. Тобто якщо тобі боляче — прокинься і співай. Ось прямо цю пісню: Прокинься і співай. Спробуй у житті хоча б раз? М. Лайтман: Так, так, так. Ведучий: Що ми повинні з’ясувати? Що перед нами? Що це? М. Лайтман: Творець. Нічого іншого. Він постійно робить нам такі сцени, видіння, щоб ми весь час боялися і поступово-поступово приходили до розуміння цих міражів. Ведучий: Тобто оце моє бажання страждань повинно перейти в те, що переді мною… М. Лайтман: Міраж. Ведучий: Міраж. І я не маю права страждати - ви кажете ? М. Лайтман: Ні. Як тільки ти починаєш страждати, він перетворюється на матеріальні дії, сцени. Ведучий: Війни і так далі. М. Лайтман: А якщо ти не допускаєш страждань, то тоді все виправляється. Ведучий: І тоді я потихеньку починаю бачити-бачити Творця. Потихеньку-потихеньку. М. Лайтман: Так, так. Ведучий: Коли ви говорите «Творець», ось зараз, що ви маєте на увазі? Що переді мною, перед нами, що? М. Лайтман: Сила, яка керує світом, нами, і яка бажає привести нас до усвідомлення правильного стану природи і себе. Ведучий: Яке воно? М. Лайтман: Радість.

Ведучий: От людина отримує, не дай Боже, якусь погану звістку. М. Лайтман: Ну. Ведучий: Як їй далі «плисти»? М. Лайтман: Ну, кожен усе-таки шукає якесь своє спасіння. Ведучий: Це правда, так? М. Лайтман: Від цього нікуди не втечеш. Думки все одно є, що ти вже перебуваєш у руках Творця. Ведучий: Ось ця думка? М. Лайтман: Так. І Він робить із тобою що хоче. Ведучий: Так. М. Лайтман: І ти можеш лише, якщо хочеш, молитися — кому завгодно і як завгодно. Але загалом це те, що залишається людині. Ведучий: І що? І як ці хвилини, години, дні, місяці — як їх пережити? Чи можна якось це спрямувати? М. Лайтман: Спрямувати їх правильно? Ведучий: Ну так, як ви вважаєте, як правильно? М. Лайтман: Спрямувати їх правильно — це тільки якщо ти будеш читати кабалістичні статті. Ведучий: Так? М. Лайтман: Нічого іншого я, так би мовити, не можу сказати. Ведучий: Тобто спрямувати їх правильно — це думки свої, так, ви мали на увазі? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось прямо починаєш читати — і читаєш? М. Лайтман: Читай! Ведучий: І що це дає? М. Лайтман: Це спрямовує тебе, твої думки, твої бажання, у підсумку — твою душу в правильне русло, до правильної мети. Ведучий: Ось чому? Що в них? М. Лайтман: Зближення з Творцем. Справжнє, істинне зближення з Творцем. Ведучий: Тобто ви говорите, що я ніби замкнений у цьому своєму маленькому світі, так, і в цьому проблема? А я повинен відкрити його практично до нескінченності? М. Лайтман: Так. Ведучий: І ось так плисти? Є стаття, яка улюблена ваша, можливо, в таких випадках? М. Лайтман: «Немає нікого, окрім Нього». Ведучий: Так, я розкажу нашим глядачам, що це перша стаття зі збірки «Шаматі» (Почуте). Це корона цієї збірки — «Немає нікого, окрім Нього». М. Лайтман: Так. Ведучий: Приходить спокій чи приходить щось інше? Що? М. Лайтман: Приходить спокій, приходить покірність. Ведучий: Покірність. М. Лайтман: І приходить після цього вже і радість. Причому радість дуже велика. Тому що ти починаєш вірити в те, що цей світ існує за своєю програмою, вищою, а не просто так, що природа таким чином нас прибирає зі свого шляху. Ведучий: Ось це серйозно! Це одразу відкриває легені? М. Лайтман: Так. Ведучий: А не можна раніше до цього дійти? Раніше? М. Лайтман: Можна дійти до цього раніше, але все одно цей період доведеться пережити. Ведучий: Все одно до цієї статті ми приходимо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так чи інакше. Як ви вважаєте, чи потрібно лікарям говорити пацієнту, хворому, що він на межі, що це вже остання стадія хвороби і він помирає? М. Лайтман: Я думаю, що лікарям потрібно говорити пацієнтам і сказати, що прийшов час звернутися до Творця. Ведучий: Прямо ось так, щоб сказав? М. Лайтман: Так. Ведучий: Лікар? М. Лайтман: Так. Що тепер усе в руках Творця, а не в руках лікарів. І людина повинна звернутися до Нього. Я вважаю, що це буде правильно і відкрито.

М. Лайтман: Уяви собі, що ти як батько — можливо, суворий, можливо, добрий — неважливо який, але люблячий. Як такий батько ставиться до своїх дітей, так ти повинен ставитися до людей. Ведучий: Так я повинен ставитись до людей? М. Лайтман: Так. Ведучий: І в той момент, коли я читаю це щодня і розумію, що я не можу — ось це і є молитва? Не можу! М. Лайтман: Ні, це ще не молитва. Це стан, коли ти перевіряєш себе і бачиш, наскільки ти потребуєш виправлення. І тоді у тебе вже готові внутрішні вимоги чи прохання про виправлення. Ведучий: І я їх викладаю, так? М. Лайтман: Так. І ти викладаєш їх. Ти сам себе судиш, приходиш і вимагаєш, щоб Творець тебе виправив, бо сам себе ти виправити не можеш. Єдиний, хто може, – це Він, але лише відповідно до твоїх вимог, прохань і молитов. Тож поквапся. Ведучий: І ви почали з того, щоб полюбити всіх? М. Лайтман: Так. Ведучий: До цього я хочу прийти і не можу, і прошу? М. Лайтман: Абсолютно! Ведучий: Дякую. Ну…чудово. М. Лайтман: Тож готуйся. Ведучий: Готуйся!) Так, це правильно.

Ведучий: Ви говорите так: неможливо відмовитися від самонасолоди, неможливо полюбити ближнього, неможливо віддавати іншому. Неможливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: І якщо людина приходить до такого розуміння — дуже гострого, гіркого всередині себе — це добре, ви кажете?. М. Лайтман: Це усвідомлення зла — своєї природи. Ведучий: І з цього можна стартувати?. М. Лайтман: І звідси ти повинен сказати: «Але є необхідність в тому, щоб я піднявся вище за неї, за цю природу». Що ж мені треба для цього зробити? Ведучий: Саме так. М. Лайтман: Де знайти такі «ліки»? Ведучий: Так. М. Лайтман: Поки що люди не знайшли. Вони вже перестали навіть сподіватися, з одного боку, а з іншого — поступово-поступово більше й більше починають розуміти, що якщо таких ліків немає, то і щастя немає, і нічого хорошого, й майбутнього немає. Ведучий: Тобто виникає така безвихідь: я розумію, що так жити не можна, що я ось такий, моя природа така, і водночас розумію, що й рушити далі я не можу. М. Лайтман: Ніяк. Ведучий: Ось у мене така точка - і не назад, і не вперед. М. Лайтман: Так. Ведучий: І ви кажете, що в цьому випадку робити? М. Лайтман: Коли ми досягаємо такого стану, тоді ми починаємо розуміти, що якщо дійсно така задача поставлена перед нами природою, то вочевидь у самій природі має бути закладено рішення. Ведучий: Це логічно. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто його немає навколо, в товаришах, взагалі навколо, а є в самій природі. М. Лайтман: Так Ведучий: І я починаю спілкуватись потроху з природою таким чином? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це і є спілкування з природою? М. Лайтман: Так Ведучий: Тобто в тобі є рішення — я кажу, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Дай мені можливість, дай мені якось… дай мені це рішення. М. Лайтман: Так Ведучий: Це має дійти до якогось крайнього стану? М. Лайтман: Це має дійти до стану, який змусить людину по-справжньому звернутися до природи. Ведучий: І коли природа дасть відповідь? М. Лайтман: Коли людина буде в повному відчаї, коли їй насправді лише це необхідно. Ведучий: Якщо підсумувати це все: нас зараз до цього стану й ведуть? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми цю точку не оминемо, ми не обійдемо її ніяк? М. Лайтман: Ніяк, ніяк. Ведучий: Тобто у вас чітке відчуття, що нас до саме до цього й ведуть? М. Лайтман: Так. І нам лише потрібно зрозуміти й відчути, що саме в цій точці базується внутрішній переворот. Ведучий: І він необхідний? М. Лайтман: Так. І він необхідний. Інакше ти не перейдеш в інше існування. Ведучий: Скажіть, якщо я вас почув, глядач наш вас почув, в цей момент які його дії? Навіть якщо він почне ось так механічно спілкуватись з природою, із Творцем, як ми кажемо. М. Лайтман: Лише зміцнювати себе в цій парадигмі.

Ведучий: Подав комусь руку, допоміг бабусі вийти з автобуса. М. Лайтман: Так, так, так. Ведучий: І що, на вашу думку, це не є добрими справами? М. Лайтман: І ти живеш із тим, що накопичуєш добрі справи на майбутнє. Ведучий: Так. І все ж таки це добрі справи? М. Лайтман: Ні, ти робиш це лише заради себе. Прибери звідси власну вигоду — і ти на все махнеш рукою й нічого не будеш робити. Ведучий: А як же тоді мені жити? Як мені кроки відлічувати? Від чого? М. Лайтман: Якщо ти не подолаєш свого егоїзму і не будеш робити дії проти нього, то ти ніяк не зробиш добру справу. Вона буде заздалегідь проданою. Ведучий: Тобто я весь час підкуплений. М. Лайтман: Так. Якщо людина уявляє собі, що робить якісь справи — най-найдобріші — від яких їй потім буде якась користь, то заздалегідь усе це… Ведучий: Провал. М. Лайтман: Провал. Ведучий: Тобто я маю робити справи з яким наміром? М. Лайтман: Не чекаючи відповіді. Ведучий: Що я нічого за це не отримаю. Жодної вигоди… М. Лайтман: Безкорисливо. Ведучий: Безкорисливо? М. Лайтман: Буде користь світу і людям. Мені — нічого. Наче про це ніхто не знає і не дізнається ніколи. Ведучий: Тобто немає мого імені ніде. Не викарбувано в камені, ні в титрах — ніде немає мого імені. М. Лайтман: Ні. Ведучий: От я зробив — і все. М. Лайтман: Так. Ведучий: Люди мистецтва зараз, ну гаразд, не тільки мистецтва, впадуть, коли це почують. Розумієте? Взагалі весь копірайт побудований на тому, що — ви самі розумієте — «це моя музика, це моє творіння, використовуєте — платіть» і так далі. Увесь світ на цьому побудований! А ми йдемо проти світу. М. Лайтман: Так. Можеш записувати в зошит… Ведучий: Тільки для себе. М. Лайтман: Тільки для себе і потім спалювати. Але все одно навіть у таких діях, коли людина думає про те, що їй буде за це, накопичує ніби на чорний день… Ведучий: Так. М. Лайтман: Усе одно в такому разі добре, якщо вона діє так. Це не дає насправді жодної реальної їй вигоди… Ведучий: Але все одно добре, що вона… М. Лайтман: Але все одно добре. У світі від цього буде менше зла, а добрі справи починатимуться з вищого порогу, з вищого ступеня. Ведучий: А ці справи, як ви називаєте, коли людина справді каже собі: «Я зробив добру справу». Гаразд, вона не думає: «Чи потраплю я від цього в рай чи ні — просто роблю добру справу”. М. Лайтман: Вона піднімає себе на вищий рівень і там повинна починати вже працювати. Ведучий: Знаєте, ми зараз врятували світ, тому що світ подивився і сказав: «Цього досягти неможливо — віри вище знання», а ви дали зараз таку сходинку — усе одно роби ці справи. М. Лайтман: Так. Ведучий: Це не будуть добрі справи, але це буде сходинка до добрих справ. М. Лайтман: Так. А потім людина повинна звикати робити такі дії не заради себе, а заради світу. І ось тут уже у неї починає розкриватися душа — до світу. Ведучий: Що це за простір такий, який називається «душа»? Ви сказали «розкриватися». Що це за простір? М. Лайтман: Це абсолютно порожній простір, який людина повинна наповнити своїм бажанням. Ведучий: До світу, так? М. Лайтман: До світу. Ведучий: Від себе? І нічого собі? М. Лайтман: Нічого. Ведучий: Це та сходинка, до якої йде людство? М. Лайтман: Так. Ведучий: І може дійти до цього? М. Лайтман: Звичайно!

Ведучий: Пишуть нам наші кореспонденти, що весь час Лайтман так по нашому світу проходиться, не залишає ні камінця від нашого світу. М.Лайтман: Ну це ж так і є. Що значить я проходжуся? Де тут я? Наш світ створений в одному злі. І тільки зло, тому що все людина відносить тільки до себе: добре мені від цього чи погано? - свідомо чи підсвідомо, несвідомо. Ведучий: Тоді в чому процес виховання? Якщо я такий і змінитися не можу, в чому процес виховання, про який ви весь час говорите? У чому він? М.Лайтман: У тому, щоб ти змінився. Щоб ти притягнув на себе позитивну силу природи, яка називається «Творець», який би почав виправляти твою негативну силу. Ведучий: Тобто ми завжди говоримо: «Ми повинні для цього зрозуміти, що в мені тільки негативна сила». Так? М.Лайтман: Так. Ведучий: І зненавидіти її, насправді. Так? М.Лайтман: Звiсно. Ведучий: Ось з цього починається старт? М.Лайтман: Угу. Ведучий: Тоді я зажадаю доброї сили? М.Лайтман: Так. Ось і все. Ведучий: А вона є десь ось тут, ось десь тут вона є? М.Лайтман: Навколо нас... Ведучий: Навколо нас. М.Лайтман: Абсолютно заповнює весь простір! Тільки ми її відштовхуємо, не бажаємо. Спеціально створені такими, щоб піднятися над собою, вийти з себе до цієї загальної сили.

Запитання: Ви сказали, що людина має взагалі зрозуміти цю систему, всередині якої ми перебуваємо. Оцю? М. Лайтман: Так. Запитання: І тоді в неї почне все вибудовуватися? М. Лайтман: Так. Звісно. Запитання: Ми можемо промовляти, що світ взаємопов’язаний, але цієї картини ми собі не уявляємо. А він от такий? Він такий? М. Лайтман: Він саме такий, так. Запитання: І ці зв’язки — саме, як ви сказали, добрі зв’язки? М. Лайтман: Ці зв’язки добрі. І вони не закінчуються в нашому світі, ось у цьому! Вони тривають і в наступному! І тому ми маємо, крім цього, загалом розуміти, де ми перебуваємо і як ми включаємося один в одного, де тут між нами відбувається така комбінація, що нам нікуди подітися — нам потрібно весь час бути в доброму стані одне до одного. Запитання: Оце красиво! Тобто я йду — повертаюся, йду — повертаюся? М. Лайтман: Так, так, так. Запитання: І все — в цій системі? М. Лайтман: Усе — в цій системі. Запитання: Оце і називається, що ніби смерті немає? М. Лайтман: Так. Запитання: І все — безкінечність? М. Лайтман: Так, так, так. Запитання: Це красиво! Але як людині все це зрозуміти?! М. Лайтман: Не треба. Це дуже важко. Запитання: Але вона прийде до цього розуміння? М. Лайтман: Так. Але з іншого боку, потрібно бути до цього готовим — що ми готові це зробити і розуміємо, що так нам буде краще. Запитання: Коли ми будемо пов’язані? М. Лайтман: Коли ми не будемо дивитися на це як на величезний обов’язок.

М. Лайтман: Зло керує світом. І, не дай Боже, але ми ще можемо все це побачити. Запитання: І жодні заборони не допоможуть? Жодні договори не допоможуть? Нічого не допоможе? М. Лайтман: Нічого. Запитання: Знищення ядерної зброї теж неможливе? М. Лайтман: Неможливе. Як ти можеш її знищити? Ти знаєш, у кого вона сьогодні є у світі? Запитання: Тобто світ нашпигований зброєю знищення? М. Лайтман: Звісно. Запитання: І буде нашпигований ще більше? М. Лайтман: Адже нас ніхто не стримує. Хто може це стримати? Егоїзм ти не стримаєш — от і маєш відповідь. Тут потрібна серйозна надія на вищу силу, яка поступово привела б нас до тями. Запитання: А що вона має нам сказати? М. Лайтман: Що іншого шляху немає — просто скласти зброю і почати займатися доброю взаємною зв’язком між собою, зовсім новими можливостями, які відкриваються перед людством. Але старими шляхами йти категорично не можна. Ні думкою, ні розумом, ні почуттями — нічим! Усе, що було раніше, було побудоване на абсолютному егоїзмі, і користуватися ним більше не можна. Репліка: Залишається лише одне — дивитися на его як на ворога, а на ближнього — як на друга. М. Лайтман: Дуже красиво.

Запитання: Як мені, звичайній людині, яка не прагне до мети з’єднання з Творцем, який прагне жити спокійно, просто ось тут на землі на нашій, М. Лайтман: Так. Запитання: Як мені ставитися до того, що мене приводять до молитви — до тих нещасть, до тих бід? Як мені ставитися? М. Лайтман: Ну природно, що вона не хоче ні страждань, ні молитви — нічого. Запитання: Так, і як мені ставитися до цього? Мені що, тікати від них, відрізати їх? М. Лайтман: Звісно. Але найкраще — тікати від них. Те, що і роблять усі Запитання: Тобто якщо я ні до чого не прагну, а прагну просто добре прожити це життя на цій землі…? М. Лайтман: У такому разі — «ло ем ве ло схарам» і «не потрібно ні страждань, не потрібно ні винагород». Запитання: І яка порада таким людям? Є у Вас порада? М. Лайтман: Таким людям порада? Спробуйте жити спокійно. Так ось, ще нижче, ще тихіше, ще спокійніше. І так ось прожити. Запитання: Щоб хвилі над…над…над проходили? М. Лайтман: Так…так…так. Запитання: Добре а порада… М. Лайтман: Ааа… це доля. Є такі люди, які хочуть цього. А є такі, що не згодні з цим. А є й такі, котрі не згодні, і все таки парочка ударів — і вони погоджуються. Запитання: Зрозуміло, тобто так чи інакше ось ці удари вони «вкладають» людину, якщо вона тут і хоче тут прожити життя? М. Лайтман: Це залежить від кореня душі. Запитання: Від кореня душі, добре а порада тим, хто прагне до Творця, до зв’язку? М. Лайтман: Ну для них найголовніше — зближення з Творцем, і не важливо яким шляхом: чи отримати ще дорогою парочку ударів, чи якось інакше. Запитання: Тобто так чи інакше вони до цих ударів будуть і повинні ставитися, як до допомоги? М. Лайтман: Так. Якщо ми прагнемо досягти зв’язку з Творцем, Запитання: Так? М. Лайтман: То тоді нам ставлять різні перепони, умови, і ми мимоволі бачимо, що нам цього не виконати ніяк, ці умови — лише якщо отримаємо серйозну допомогу згори. Запитання: Тобто, якщо ми прагнемо - Ви добавку цю зробили - ми прагнемо до зв’язку з Творцем, М. Лайтман: Ну звісно! Запитання: То тоді ми можемо дякувати за всі ці речі й перешкоди? М. Лайтман: Палицю. Запитання: Так Палицю? Ось тоді те, що ви весь час кажете, «поцілувати палицю, яка тебе б’є» —тоді ми її цілуємо? М. Лайтман: Так. Репліка: А так ми маємо… М. Лайтман: А так ми…а так ми.. рухаємося з егоїзмом з нашим такими…. Репліка: звивистими.. М. Лайтман: Так, як рибка плаває…

М. Лайтман: Світ тримається на слові, на Божому слові. Ведучий: Першим було слово? Звідти? М. Лайтман: Так: «На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Бог був вічність», і так далі. Ведучий: А можна це пояснити ще більше? М. Лайтман: Світ тримається на властивості добра, любові. Усе це походить від Вищого, а не від нас. А якби від нас, то це не проіснувало б і секунди. Адже ми — негативна енергія у світі. Ведучий: Тобто, фактично, ви кажете: Творець тримає світ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тримає нас, світ? Якби цього не було, то… М. Лайтман: Нічого б не було. Ведучий: Нічого б не було. А що ж тоді з людьми робити? М. Лайтман: Ми поки що паразитуємо на цьому світі. Ведучий: На що сподівається Творець? М. Лайтман: Він не сподівається. Якби Він сподівався на нас, то… Ведучий: Тобто Він на нас не сподівається, ви хочете сказати? А чого ж Він хоче, тримаючи нас? М. Лайтман: Він керує так, щоб людина зрештою доросла до усвідомлення, як узагалі потрібно керувати світом, і посіла місце Творця.

Ведучий: Багато було таких спортсменів, як Брумель, наприклад, Юрій Власов, які після страшних травм і хвороб вставали і перемагали долю. Скажіть, коли Творець перевіряє людину ось так на міцність, для чого це робиться? М. Лайтман: Це все відкладається в загальну скарбницю спільної душі всього людства. Ведучий: Так? М. Лайтман: І такі люди дуже багато додають людству. Ведучий: Ось цією долею своєю? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто вони дають людству що зрозуміти? М. Лайтман: Вони піднімають людство ближче до Творця. Ведучий: Недивлячись на те, що вони ніби… М. Лайтман: Неважливо, що вони до цього ставляться так. Я ж не кажу, що вони якісь там святі. Ведучий: Так. М. Лайтман: Ось… Вони просто піднімають планку людини вище — до Творця. Але я не за те, щоб страждати. Ведучий: Не за це? М. Лайтман: Ні. Є дуже багато подібних прикладів, коли люди обирають страждання і вважають, що цим вони піднімаються. Ведучий: Так. М. Лайтман: Це невірно. Ведучий: Невірно? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Ну, тоді природне запитання. Гаразд, у таких випадках, ну і в інших теж, як це, як це - не страждати? От як не страждати? М. Лайтман: Якщо ти чітко розумієш і у тебе є такі умови, коли твої страждання полегшують комусь виправлення, рух уперед, тоді так. А якщо це лише у твоїх фантазіях… Ведучий: Ну ви зараз планку підняли. Ви сказали: «Якщо мої страждання полегшують комусь… М. Лайтман: Так. Ведучий: …життя і долю, і душу», я не знаю що… Так? Комусь! Ви ж не сказали «мені», а «комусь». М. Лайтман: «Комусь», звісно. Ведучий: Звісно! Це високо! Тобто якщо вони є прикладом для когось? М. Лайтман: Так. Ведучий: І я роблю це заради цього прикладу — показати приклад, що можна, що спробуй, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це високо! І ще одне останнє запитання. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви весь час кажете, так чи інакше, про скасування перед долею, перед тим, що вирішує Творець. Ось коли ви це говорите, ось що ви маєте на увазі? М. Лайтман: Я маю на увазі, що я розумно погоджуюсь із тим, що знаходиться переді мною. Ведучий: Навіть зі своїми цими хворобами і так далі…, так? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Погоджуюсь? Тобто це, грубо кажучи: від Тебе і це для мене. Це необхідно, так? Ось так? Що при цьому відбувається з моїм болем, з моїми стражданнями? М. Лайтман: Згода з цим, вона створює в людині умиротворення. Вона погоджується зі своєю долею, вона погоджується з Творцем, вона погоджується прийняти все, що їй належить за її долею. Ведучий: Ну, це як знеболювальне, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: І це називається «скасування»? М. Лайтман: Так. Ведучий: І це необхідно до цього прийти? М. Лайтман: Я вважаю, що так.

М. Лайтман: Треба займатися тільки вихованням. Тільки вихованням! Інакше в світі нічого не відбудеться. Запитання: Тобто ви говорите, що найшанованіша робота для людини — це вихователь,так? М. Лайтман: Так. Запитання: І тоді,будь ласка,що він виховує в людях?Як я розумію, ви про це говорите. М. Лайтман: Він повинен пояснити людям усіма можливими способами, що є задумом творіння. Що тільки у виконанні задуму творіння людина зможе досягти щастя. Запитання: Що ви вкладаєте в слово «задум творіння»? Він повинен осягнути цей задум творіння? М. Лайтман: Він повинен осягнути. Запитання: Сам вихователь,так? М. Лайтман: Так. Запитання: І потім передати людям? М. Лайтман: Так. Запитання: Так ось у чому він?У чому задум творіння і що передати людям? М. Лайтман: Що коли він робить добро іншим, він наповнюється, насолоджується. Запитання:Сам,той хто робить добро іншим? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Тоді,якщо можна,ще глибше. Що ви маєте на увазі під добром? М. Лайтман: Під добром я маю на увазі наповнення іншого.Наповнення тим, чого він бажає. Репліка: Ну,він бажає- у нього дуже багато різних бажань. М. Лайтман: Ні-ні-ні! Це вже залежить від виховання. Наповнити його вихованням таким, яке вимагало б нормального мінімального наповнення. Запитання: Це треба пояснити. Виховувати людину так, щоб вона жила на такому,нормальному наповненні і не вимагала чогось великого, мільярдів і так далі? Ось щоб вона жила. І далі що? Ось я живу так, на необхідному. М. Лайтман: І відчував, що якщо так до цього можна привести інших людей, то це і буде остаточне щастя. Запитання: Тобто щоб люди жили, ось так, радіючи цьому необхідному, що є? М.Лайтман:Так. С.Винокур: І не вимагали нічого більшого і далі? М.Лайтман:Так. С.Винокур:Ось це ви і називаєте правильним вихованням? М. Лайтман: Так. Запитання: Нічого більшого? Ви не хочете далі рухатися, щось сказати вище? М. Лайтман: Коли я ріжу хліб, я ріжу його скибочками. С.Винокур: Так-так-так. М.Лайтман: Ось, це перша скибочка. Репліка: Зрозуміло. Давайте тоді на першій скибочці і зупинимося.

М. Лайтман: Я взагалі не вірю в добрі зміни у світі. Вірю тільки в те, що людство доведе себе до такого стану, я сподіваюся, що не до кінцевого, коли воно зрозуміє, що йому треба змінюватися — і серйозно. Ведучий: Тобто ви кажете, що тільки коли людство жахнеться, воно зміниться. Так? М. Лайтман: Так. Воно повинно побачити свій кінець. Ведучий: Ви ж якісь надії покладаєте? От ми зараз з вами розмовляємо, щось транслюємо. Ви щось транслюєте так чи інакше. Це дивляться багато-багато людей. М. Лайтман: Я сподіваюся, що люди побачать, що вони йдуть до швидкого й невідворотного кінця. І тоді, можливо, вони зрозуміють, що тут має бути якийсь вихід. Але вони цього виходу не бачать. Ведучий: Не бачать. М. Лайтман: Ні. Скажи сьогодні людям: «Давайте ставитися один до одного добре». Ну і що далі? Ведучий: Це дитячий такий підхід для них. М. Лайтман: Так... Ведучий: А для вас — дуже високий. Це дуже цікаво. М. Лайтман: Це- дуже високий, але, на жаль, звучить нездійсненно. Ведучий: Нездійсненно. М. Лайтман: Так. Хоча, я над цим не сміюся і розумію, що, в принципі, це має бути. Але через скільки страждань ще має пройти людство, перш ніж воно скаже: «Досить». Ведучий: Ну ось за крок до прірви. Про що раптом прийде думка людству або людині? Про що? От, за крок до прірви. М. Лайтман: Я думаю, що коли люди зрозуміють, що вони втрачають усе. От, припустимо, дітей. Ведучий: Овва. М. Лайтман: Так. Щось таке от... Ведучий: Страшне. М. Лайтман: Так. Що вже нікуди тікати, відвертатися. Ведучий: Треба вирішувати, приймати рішення. М. Лайтман: Так. Ось у такому випадку, можливо, що щось вони погодяться змінити. Тому що зміна все одно прийде згори, але тоді, коли ми будемо до цього готові. А готовність — вона ось така: коли діти й онуки будуть під загрозою... Ведучий: Загибелі? М. Лайтман: Загибелі, так. Зникнення, винищення — тоді ми зможемо щось зробити з собою. Ведучий: Зрозуміло. Ну, це така формула, знаєте, що я не можу зупинитися дорогою, а повинен дійти до цієї точки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так..тобто... М. Лайтман: По дорозі до цього ми йдемо і зупинитися не можемо. Ведучий: Тобто ні розум мій, ні логіка — зрозуміло — це все не спрацює. М. Лайтман: Почуття, причому почуття саме внутрішнє таке ... Ведучий: Тупікове? М. Лайтман: Невідворотне, так. Ведучий: Зрозуміло. Ну от якось нам треба завершити все-таки цю нашу розмову. Все-таки. М. Лайтман: Будемо сподіватися, що, з одного боку, ми своїм поширенням щось зробимо, але з іншого боку — людство повинно побачити свій кінець і прийняти рішення. Вихід має бути, інакше все наше існування — воно безглузде. Але як нам зробити, щоб це сталося швидко, гладко, навіть, можливо, якось керовано? Це проблема.

Ведучий: Дощі… Ну, зрозуміло, що дощі — це благо для землі й так далі... От що вкладається у слово «дощі»? Ось що це таке для людини? М. Лайтман: В слово «дощ» вкладається основа, корінь, початок усього матеріального життя, тому що практично дощ — це благо, яке сходить з небес на землю, і воно уособлює добре ставлення Творця до Його створінь. Ведучий: Ось скажіть, будь ласка, що це таке у внутрішній роботі, в духовній роботі людини, ось це от — щоб послав дощ? Що це означає? М. Лайтман: Дощ — це велике добре благо, яке сходить, духовне, яке сходить згори і проявляється в нашому матеріальному вже світі у вигляді дощу, у вигляді води, що виходить з верху. Ведучий: А що таке це велике благо, для мого серця, для моєї душі? Що це таке взагалі? М. Лайтман: Це те, що тримає нас, те, що оживляє нас. Ведучий: Саме дощ? М. Лайтман: Так, вода. Ведучий: Вода. Ось це воді надається… вода — це… М. Лайтман: Ну, воді… мається на увазі ще й духовна вода — вищі води, нижчі води. Так. Ведучий: Можете хоч два слова сказати, що це таке? М. Лайтман: Це сила природи, доброти Творця до нас, яка сходить і передається саме таким шляхом — матеріальним — через Його дії щодо нас. Ведучий: А ось кажуть… Людина каже, немовби: «У мене померла душа, я сухий, у мене все висушене всередині». Ось це ось — і далі — це й є таке прохання дощу? М. Лайтман: Так. Це..це взагалі, такий стан може бути страшним. Як ми перебуваємо у воді в утробі матері і виходимо з неї з водами — це все непрості речі. Ведучий: Тобто практично ми просимо про дощ завжди, коли нам погано. Так? М. Лайтман: Так. Дощ, вода — це мається на увазі «рахамім», тобто… Ведучий: Милосердя. М. Лайтман: Милосердя так. І тому ми про це просимо.

Репліка: Ви не раз говорили, що людині дається тільки те, що вона може витримати. М. Лайтман: Так. Запитання: Що ви маєте на увазі під цим? Адже ми бачимо, що багато чого не можуть витримати люди, а їм дається це. Чи все-таки вони можуть це витримати? М. Лайтман: Вони можуть. Запитання: Можуть? М. Лайтман: Звичайно. Чого люди не можуть витримати? Це все тільки нам здається, що вони не можуть витримати, що не можуть пережити. Ні. Людина все переживає, все витримує і може працювати над собою настільки, що жодна інша істота не здатна це пережити. Запитання: Зрозуміло. А що означає «витримати»? Це означає погодитися з цим ударом? Або ось, що таке «вийти з нього»? М. Лайтман: Навіть погодитися і навіть зрозуміти, усвідомити, пережити. Запитання: Це вже називається виходом із падіння? Так? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто принцип життя взагалі людини яким має бути, скажіть мені, будь ласка, виходячи із цього? М. Лайтман: Принцип життя в людини має бути дуже простий: я повинен замість себе відчувати інших, я повинен жити не в собі, а в інших. Ну і все. У принципі, це приводить до правильного результату. Запитання: Тобто ви говорите, що якщо я замикаюся в собі, тоді не уникнути падіння? М. Лайтман: Так. Запитання: А якщо я весь час відкритий для інших і для них живу — то я виходжу швидко з них? М. Лайтман: Так. Запитання: І останнє таке запитання: для чого дається падіння? М. Лайтман: Падіння дається для того, щоб спустошити людину від минулого, і щоб була готова до наповнення майбутнім. Запитання: Кожне падіння й кожен підйом — це оновлення людини? М. Лайтман: Так. Запитання: До яких пір вона може оновлюватися? До якої вершини вона повинна дійти? М. Лайтман: Доки повністю себе не оновить. Запитання: І що це за стан такий? М. Лайтман: Це стан, коли вона повертається до свого кореня душі. І з того моменту вона вже не повинна більше змінюватися ніби внутрішньо. Запитання: Тобто вона повертається на своє місце ніби постійне? М. Лайтман: Повертається на своє місце у своїй первісній точці в душі Адама. Запитання: Тобто «Душа Адама» — ви маєте на увазі, що це єдина душа така? Так? М. Лайтман: Так. І вона повертається у свою точку в цій душі. Запитання: Кожна людина повинна пройти цей шлях? М. Лайтман: Так. Від цього ми не втечемо. Запитання: Тобто кожен проходить шлях підйомів-падінь, щоб повернутися в цю точку. М. Лайтман: Так. Репліка: Добре. Запитання: І ще останнє тоді запитання: ми знаємо цю точку заздалегідь? Ми знаємо, куди йдемо? Ми знаємо це? М. Лайтман: Ми не можемо її знати, бо ми не можемо її відчувати. Запитання: І в який момент її я починаю відчувати? М. Лайтман: У міру наближення справжнього до неї. Запитання: А чому нам дано її не відчувати? М. Лайтман: У нас немає цих властивостей — віддачі, любові, зв’язку з іншими, з душами і так далі. Запитання: Тобто я йду до цього зв’язку, який зв’яже нас в одне ціле? Ось туди я йду? М. Лайтман: Так. Тому й заповідь, тобто головна умова — це «люби ближнього, як себе».

Запитання: Ось поясніть мені, вся система виховання, освіти, вся побудована система величезна система? М. Лайтман: Вона сама по собі крутиться навколо нас — і все. Нічого ми з нею зробити не можемо. Запитання: І нічого ми дитині за великом рахунком…? М. Лайтман: Нічого ти в неї вкласти не можеш, а просто оточення, друзі, педагоги — частково теж. Але все це створює внутрішній світ дитини, який потім входить у життя. Запитання: І далі вже від життя вона починає брати . Тоді таке запитання: що таке, на вашу думку, виховання? Ви зараз взяли і потихеньку ось цю освіту відсунули трішки. М. Лайтман: По-перше, освіта й виховання — це не одне й те саме. Запитання: Так, ось це, якщо можна, поясніть ще. М. Лайтман: Освіта — це наповнення дитини всілякими премудростями. А виховання — це приклад дорослого дитині, як поводитися в тих чи інших обставинах. Запитання: Дорослий — це і педагог, і батько, і оточення тощо? М. Лайтман: Так…так…так…так. Запитання: Тобто виходить, правильне виховання — помістити дитину ось в таке ось оточення, яке дає приклади правильні. Які приклади треба показувати дитині, щоб ви сказали, ви ось особисто, що це росте дитина правильно, правильно виховується, які приклади? М. Лайтман: Неможливо сказати. Запитання: Так? М. Лайтман: Дитина сама відбирає ці приклади і засвоює їх. Запитання: Так? Тобто я показую приклад, а, можливо, вона з цього бере щось своє, лише їй зрозуміле? М. Лайтман: Так. Запитання: Як же в цей сіт проникнути дитини, так щоб…? М. Лайтман: Не треба! Запитання: Не треба проникати? М. Лайтман: Не треба, не треба, ні в якому разі! Дай їй самостійно розвиватися. Репліка: Але ж я спрямовувати її кудись повинен, якось спрямовувати її. М. Лайтман: Я думаю, що особливо не треба. Хай бігає на вулиці, спілкується з однолітками — і таким чином вона розвинеться. Запитання: Я боюсь на цьому зупинятися. Я хотів би все ж таки вас запитати: яке все ж таки ідеальне оточення по вашому має бути для дитини, щоб вона ось так ось росла в ньому? М. Лайтман: Діти й тварини. Запитання: Щоб навколо були діти й тварини. А де ж дорослому там місце? М. Лайтман: Нема там місця дорослому. Репліка: ха…ха…ха..! М. Лайтман: Дорослі нав’язуватимуть дітям усілякі поведінкові норми, а цього не треба. Репліка: Не треба… М. Лайтман: Ні. Поступово дитина дорослішатиме, і вона ці норми сама відкриє для себе. Запитання: А дорослий не повинен втручатися у дитячі конфлікти? Ну самі розумієте… М. Лайтман: Ні…ні…ні! Це взагалі я вважаю, що тут педагогів бути не повинно. Запитання: І що ж тоді виростає з дитини, ось якщо вона, як ви кажете, діти, тварини, природа, ось так от, ось так от, ось так от? М. Лайтман: Відповідно до свого внутрішнього світу вона вбирає й абсорбує в собі все, що тільки може отримати від світу. Репліка: Зрозуміло, але я зобов'язаний запитати. Існують же малювання, танці, там я не знаю..природознавство, ось існує ж, коли дорослий, як би приходить і каже: «Давайте я навчу дитину». Ось таким речам. М. Лайтман: Не треба! Не треба! Запитання: Не треба? М. Лайтман: Ні. Запитання: Навчиться сама цьому? М. Лайтман: Навчиться сама. А всі ось ці нав’язувані їй дисципліни, вони її навпаки обмежать. Репліка: Я вже про прості дисципліни кажу: танці, малювання про такі я кажу. М. Лайтман: Ну і що! Запитання: І навіть це вона освоїть? М. Лайтман: Так. Запитання: Можна висновок якийсь зробити? М. Лайтман: Висновок дуже простий: залиш дітей у спокої зі своїми великими думками, іііі… Репліка: Настановами. М. Лайтман: Настановами, … Репліка: Педагогікою. М. Лайтман: Педагогікою — усім-усім-усім, що є в тобі. Запитання: Саме останнє запитання: як тоді батьки? Батьки так чи інакше існують, все таки дорослі. Як батьки повинні виховувати своїх дітей, правильно, як ви рахуєте? М. Лайтман: Я не бачу в жодному поколінні — а все-таки ми прожили багато-багато -багато сотень поколінь — щоб якесь покоління взяло від своїх батьків щось корисне, хороше й досягло чогось корисного й хорошого. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Запитання: Навіть коли ось людина каже: “Ось я в батьків взя це…”? М. Лайтман: Кожного разу ми лише переучуємося. Запитання: Тобто ти навчаєшся на своїх помилках, ти навчаєшся на своєму житті, ти вчишся сам всьому…. І треба залишити, як ви кажете, людину з цим «сам»,і залишити, щоб вона йшла? М. Лайтман: Так..так Запитання: На цьому ви хочете завершити, нічого тут не скажеш більше…? М. Лайтман: Я сподіваюся, що ми прийдемо до такого стану, коли зрозуміємо, як треба нам взагалі ставитися до дітей. Сподіваюся, що це буде найближчим часом зрозуміло, усвідомлено.

М. Лайтман: Людина повинна розуміти, що вона перебуває у світі, в якому вона не має права взагалі ні на що. І якщо вона щось бере, споживає для себе, заради себе, то вона повинна за це заплатити, віддати, відшкодувати і так далі (тощо). Запитання: А те, що ми все ламаємо, вбиваємо… М. Лайтман: Ну це взагалі вже! Запитання: Це повертається все бумерангом до людини, як ви вважаєте? Ось все це? М. Лайтман: Ну нам доведеться взагалі за це все заплатити глобально. Репліка: Глобально. Ось десь… Пам’ятаєте, рабі Аківа сказав,так, що «книга відкрита, рука пише», і ти береш ніби в борг, а потім повинен усе це повернути. М. Лайтман: Доведеться. Запитання: Це якраз про це мова? М. Лайтман: Так. Запитання: А взяти, нормально взяти — це тільки, тільки для існування? Ось так, правильно? М. Лайтман: Це тільки для існування, і якщо ти береш тільки для існування, то це ти зможеш віддати. Запитання: То зможу віддати? М. Лайтман: Так. Репліка: І це так, благословенно. Тобто. М. Лайтман: Відносно. Репліка: Ой! М. Лайтман: Це дуже непроста річ. Адже природа - вона замкнена, цілісна, досконала. І тому наше існування в ній, у природі, воно потребує від нас справді… Репліка: Обережності. М. Лайтман: Обережності й повної віддачі. Запитання: Тобто. А як усе ж таки прийти до гармонії з природою, якщо ми вже говоримо? М. Лайтман: Це тільки якщо ми досягнемо відчуття єднання з природою і можливості віддавати тією мірою, якою беремо. І тоді ми будемо регулювати, скільки брати і скільки віддавати. Запитання: Ну ми, в принципі, ми йдемо, так, до цього постійно, рухаємося так чи інакше до цього? М. Лайтман: Я сподіваюся, що колись прийдемо. Запитання: А чому нам не дали це все розуміти і відчувати те, що ви кажете? Ми ж спокійно беремо. М. Лайтман: Але ми йдемо до цього. Це розвиток, поступовий розвиток природи від неживого [рівня] й далі. Запитання: Тобто ми повинні прийти до того, що я не можу просто так взяти — і все. М. Лайтман: Ні. Запитання: А тим паче вбити, красти тощо? М. Лайтман: Звичайно.