https://kabbalahmedia.info/feeds/collections/UKR/sWlL4GmIhttps://old.kabbalahmedia.info/cover_podcast.jpghttps://kabbalahmedia.info/feeds/collections/UKR/sWlL4GmIuaBnei-Baruch Copyright 2008-2026Thu, 16 Apr 2026 12:58:34 UTCМихаэль ЛайтманBnei Baruch Associationinfo@kab.co.ilnoFrom Helplessness to Crying Out to the Creator,There is None Else Besides Him,Love in relationships,Consumption,Nutrition,The Arab World,Jerusalem Day,The meaning of life,Parenting & Family,The wisdom of life,The good path in life,Health,Divorce,Kabbalah and Science,The global crisis,Dissemination of The Wisdom Of Kabbalah,The Right Way To Study The Wisdom Of Kabbalah,Recognition of evil,Happiness,International relationships,Society and I,Love Covers All Transgressions,The connection of humanity,Emanator and Emanated,Coronavirus,The meeting of Worlds,Practicality,Body and Soul,Economics,Media (communication),Man and nature,The Work Between the Desirable and the Existing State,Education,International conflicts,Global tendencies,Year summaries,To live in society,The role of the people of Israel,Quality of life,Prayer,Integral Society,Freedom of choice,Pesach (Passover),The New World,Tishaa BeAv (Ninth of Av),Youth,Leadership and management,נשים צדקניות,Virtual world,Pregnancy and birth,תפילה של אישה,Sports and fitness,Adornment,Climate,Mutual responsibility,Nature and role of woman,The Last Generation,Russia-Ukraine War 2022,Celebrities,Medicine,Love of Friends,Drugs,Family,Unity,Personal empowerment and life skills,Personal Empowerment,Security of Israel,Play,Current events of Israel,Global tendencies,Interpersonal communication,Man and society,The labor market,Home economics,Perception of Reality,MoneySat, 18 Apr 2026 21:16:30 UTChttps://cdn.kabbalahmedia.info/nWFh814c.mp316 Dec 24 00:00 UTCРепліка: Давайте трішки поговоримо за підсумками цього року. Подій було багато, треба читати і читати все це. Я, все таки, пішов таким шляхом. Я взяв і перевірив, що найбільше “гуглили” люди, що найбільше шукали в інтернеті. Це Олімпійські ігри в Парижі. Це вибори в різних країнах, і найголовніше - перемога Дональда Трампа. Це дуже цікавило світ. Мільйонні, майже мільярдні перегляди- така бегемотиха Му Денг. Ви не чули, напевно, про таку? Я теж не чув. Заглянув, виявилося - це карликова бегемотиха, яка народилася в Таїланді. І, то вона купається, то вона посміхається, і всі дивляться, дивляться, дивляться. Далі, протистояння двох реперів.(це підсумки двадцять четвертого року в пошуку). Є такий Кендрик Ламор і Дрейк, два репери, які жили нормально, мирно, писали так свою реп-музику. А потім почали раптом битися один з одним, ненавидячи один одного, обзиваючи один одного, все це вкладаючи в пісні. І люди стежать за цим боєм. Ну, успіхи SpaceX - цієї космічної компанії. Ймовірно, люди весь час хочуть все-таки полетіти. Шоколад дубайський дуже цікавить. Є такий шоколад молочний з фісташковою начинкою - ось, мільярдні перегляди. Ну, а далі вже природні катаклізми і багато іншого. При цьому при всьому тривали війни, як ми знаємо, і в нас, і в Європі. Людей мало цікавлять наукові відкриття, нобелівські лауреати, історія... Ось, я хотів би вас запитати: ось, як би ви, все-таки, підбили підсумок ось цього 2024 року? Ось для вас, ось так от просто скажіть мені. М. Лайтман: Не знаю. Пора прикривати лавочку. Запитання: Ви про все це? Так? М. Лайтман: Про все це взагалі. Репліка: Тобто у вас мало оптимізму з приводу... М. Лайтман: У мене не те, що немає оптимізму, мені нема на чому його базувати. Запитання: Так? М.Лайтман: Так, так, так. Усе йде кудись донизу. Запитання: Донизу... Скажіть, а чому все-таки розваги, ось ці конфлікти реперів цікавлять людей набагато більше, ніж, я не знаю, щось інше? М. Лайтман: А що їм ще робити? Куди їм ще себе кинути? Запитання: Тобто вже менше співпереживаєш війнам, трагедіям, стражданням? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Так? Люди тікають? Так? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто людина не йде туди, де… Не йде…? М. Лайтман: Їй вистачає і такого болю, який у неї є. Особисті неприємності перекривають глобальні. Запитання: От, чи можна через усі ці інтереси до спорту, ось до цих розваг, усе-таки чи можна прийти до усвідомлення глибших основ? Ось, людина буде цікавитися тим і цим, і раптом потихеньку прийде до такої думки: а для чого я все це дивлюся? М. Лайтман: Вона прийде. Запитання: Прийде? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, ось це все, всі ці наші інтереси... М. Лайтман: Це все її приведе. Запитання: Тобто це приведе її до питання про сенс життя, про все? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто в цьому є позитивне зерно, правильно? М. Лайтман: Я не бачу, щоб люди змогли б оцінити своє життя, місію, мету з такого погляду, щоб вони зажадали від Всевишнього розкрити їм всю картину творіння. Людство втратило себе. Запитання: Так? М. Лайтман: Це, я б сказав, мій діагноз. Тут підхоплюються мільйони і кричать: «Як же так?! А ось це, а ось це, а ось це?!». Поживіть і побачите, що, включаючи і це, і це, і це, однаково в підсумку все перетвориться на одне непрохідне болото. Запитання: Ну, добре. Тоді скажіть мені, якби ви могли якось, і вас би послухали, спрямувати людство на одну єдину тему... М.Лайтман:Так... Запитання: На яку б тему ви його спрямували? М. Лайтман: Ну, це зрозуміло, що сенс життя. Я покладаюся на Творця, я повністю вірю Йому. Запитання: Ви говорите зараз про людину чи про себе? М. Лайтман: Про людину. Я повністю вірю Йому. Я повністю солідарний з Ним. І в моєму уявленні все виглядає саме так. Віддайте Творцеві Богове, а людині - те, що їй належить після того, як Творець візьме своє Собі. Запитання: Я просто покладаюся на Нього і все? М. Лайтман: Так. Так. Запитання: Але ж це правильне рішення, правильно? Як би, покладатися на Творця? М. Лайтман: Я не бачу жодних інших можливостей. https://cdn.kabbalahmedia.info/nWFh814c.mp300:05:20Репліка: Давайте трішки поговоримо за підсумками цього року. Подій було багато, треба читати і читати все це. Я, все таки, пішов таким шляхом. Я взяв і перевірив, що найбільше “гуглили” люди, що найбільше шукали в інтернеті. Це Олімпійські ігри в Парижі. Це вибори в різних країнах, і найголовніше - перемога Дональда Трампа. Це дуже цікавило світ. Мільйонні, майже мільярдні перегляди- така бегемотиха Му Денг. Ви не чули, напевно, про таку? Я теж не чув. Заглянув, виявилося - це карликова бегемотиха, яка народилася в Таїланді. І, то вона купається, то вона посміхається, і всі дивляться, дивляться, дивляться. Далі, протистояння двох реперів.(це підсумки двадцять четвертого року в пошуку). Є такий Кендрик Ламор і Дрейк, два репери, які жили нормально, мирно, писали так свою реп-музику. А потім почали раптом битися один з одним, ненавидячи один одного, обзиваючи один одного, все це вкладаючи в пісні. І люди стежать за цим боєм. Ну, успіхи SpaceX - цієї космічної компанії. Ймовірно, люди весь час хочуть все-таки полетіти. Шоколад дубайський дуже цікавить. Є такий шоколад молочний з фісташковою начинкою - ось, мільярдні перегляди. Ну, а далі вже природні катаклізми і багато іншого. При цьому при всьому тривали війни, як ми знаємо, і в нас, і в Європі. Людей мало цікавлять наукові відкриття, нобелівські лауреати, історія... Ось, я хотів би вас запитати: ось, як би ви, все-таки, підбили підсумок ось цього 2024 року? Ось для вас, ось так от просто скажіть мені. М. Лайтман: Не знаю. Пора прикривати лавочку. Запитання: Ви про все це? Так? М. Лайтман: Про все це взагалі. Репліка: Тобто у вас мало оптимізму з приводу... М. Лайтман: У мене не те, що немає оптимізму, мені нема на чому його базувати. Запитання: Так? М.Лайтман: Так, так, так. Усе йде кудись донизу. Запитання: Донизу... Скажіть, а чому все-таки розваги, ось ці конфлікти реперів цікавлять людей набагато більше, ніж, я не знаю, щось інше? М. Лайтман: А що їм ще робити? Куди їм ще себе кинути? Запитання: Тобто вже менше співпереживаєш війнам, трагедіям, стражданням? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Так? Люди тікають? Так? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто людина не йде туди, де… Не йде…? М. Лайтман: Їй вистачає і такого болю, який у неї є. Особисті неприємності перекривають глобальні. Запитання: От, чи можна через усі ці інтереси до спорту, ось до цих розваг, усе-таки чи можна прийти до усвідомлення глибших основ? Ось, людина буде цікавитися тим і цим, і раптом потихеньку прийде до такої думки: а для чого я все це дивлюся? М. Лайтман: Вона прийде. Запитання: Прийде? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, ось це все, всі ці наші інтереси... М. Лайтман: Це все її приведе. Запитання: Тобто це приведе її до питання про сенс життя, про все? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто в цьому є позитивне зерно, правильно? М. Лайтман: Я не бачу, щоб люди змогли б оцінити своє життя, місію, мету з такого погляду, щоб вони зажадали від Всевишнього розкрити їм всю картину творіння. Людство втратило себе. Запитання: Так? М. Лайтман: Це, я б сказав, мій діагноз. Тут підхоплюються мільйони і кричать: «Як же так?! А ось це, а ось це, а ось це?!». Поживіть і побачите, що, включаючи і це, і це, і це, однаково в підсумку все перетвориться на одне непрохідне болото. Запитання: Ну, добре. Тоді скажіть мені, якби ви могли якось, і вас би послухали, спрямувати людство на одну єдину тему... М.Лайтман:Так... Запитання: На яку б тему ви його спрямували? М. Лайтман: Ну, це зрозуміло, що сенс життя. Я покладаюся на Творця, я повністю вірю Йому. Запитання: Ви говорите зараз про людину чи про себе? М. Лайтман: Про людину. Я повністю вірю Йому. Я повністю солідарний з Ним. І в моєму уявленні все виглядає саме так. Віддайте Творцеві Богове, а людині - те, що їй належить після того, як Творець візьме своє Собі. Запитання: Я просто покладаюся на Нього і все? М. Лайтман: Так. Так. Запитання: Але ж це правильне рішення, правильно? Як би, покладатися на Творця? М. Лайтман: Я не бачу жодних інших можливостей. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ouHV5IvT.mp416 Dec 24 00:00 UTCРепліка: Давайте трішки поговоримо за підсумками цього року. Подій було багато, треба читати і читати все це. Я, все таки, пішов таким шляхом. Я взяв і перевірив, що найбільше “гуглили” люди, що найбільше шукали в інтернеті. Це Олімпійські ігри в Парижі. Це вибори в різних країнах, і найголовніше - перемога Дональда Трампа. Це дуже цікавило світ. Мільйонні, майже мільярдні перегляди- така бегемотиха Му Денг. Ви не чули, напевно, про таку? Я теж не чув. Заглянув, виявилося - це карликова бегемотиха, яка народилася в Таїланді. І, то вона купається, то вона посміхається, і всі дивляться, дивляться, дивляться. Далі, протистояння двох реперів.(це підсумки двадцять четвертого року в пошуку). Є такий Кендрик Ламор і Дрейк, два репери, які жили нормально, мирно, писали так свою реп-музику. А потім почали раптом битися один з одним, ненавидячи один одного, обзиваючи один одного, все це вкладаючи в пісні. І люди стежать за цим боєм. Ну, успіхи SpaceX - цієї космічної компанії. Ймовірно, люди весь час хочуть все-таки полетіти. Шоколад дубайський дуже цікавить. Є такий шоколад молочний з фісташковою начинкою - ось, мільярдні перегляди. Ну, а далі вже природні катаклізми і багато іншого. При цьому при всьому тривали війни, як ми знаємо, і в нас, і в Європі. Людей мало цікавлять наукові відкриття, нобелівські лауреати, історія... Ось, я хотів би вас запитати: ось, як би ви, все-таки, підбили підсумок ось цього 2024 року? Ось для вас, ось так от просто скажіть мені. М. Лайтман: Не знаю. Пора прикривати лавочку. Запитання: Ви про все це? Так? М. Лайтман: Про все це взагалі. Репліка: Тобто у вас мало оптимізму з приводу... М. Лайтман: У мене не те, що немає оптимізму, мені нема на чому його базувати. Запитання: Так? М.Лайтман: Так, так, так. Усе йде кудись донизу. Запитання: Донизу... Скажіть, а чому все-таки розваги, ось ці конфлікти реперів цікавлять людей набагато більше, ніж, я не знаю, щось інше? М. Лайтман: А що їм ще робити? Куди їм ще себе кинути? Запитання: Тобто вже менше співпереживаєш війнам, трагедіям, стражданням? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Так? Люди тікають? Так? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто людина не йде туди, де… Не йде…? М. Лайтман: Їй вистачає і такого болю, який у неї є. Особисті неприємності перекривають глобальні. Запитання: От, чи можна через усі ці інтереси до спорту, ось до цих розваг, усе-таки чи можна прийти до усвідомлення глибших основ? Ось, людина буде цікавитися тим і цим, і раптом потихеньку прийде до такої думки: а для чого я все це дивлюся? М. Лайтман: Вона прийде. Запитання: Прийде? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, ось це все, всі ці наші інтереси... М. Лайтман: Це все її приведе. Запитання: Тобто це приведе її до питання про сенс життя, про все? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто в цьому є позитивне зерно, правильно? М. Лайтман: Я не бачу, щоб люди змогли б оцінити своє життя, місію, мету з такого погляду, щоб вони зажадали від Всевишнього розкрити їм всю картину творіння. Людство втратило себе. Запитання: Так? М. Лайтман: Це, я б сказав, мій діагноз. Тут підхоплюються мільйони і кричать: «Як же так?! А ось це, а ось це, а ось це?!». Поживіть і побачите, що, включаючи і це, і це, і це, однаково в підсумку все перетвориться на одне непрохідне болото. Запитання: Ну, добре. Тоді скажіть мені, якби ви могли якось, і вас би послухали, спрямувати людство на одну єдину тему... М.Лайтман:Так... Запитання: На яку б тему ви його спрямували? М. Лайтман: Ну, це зрозуміло, що сенс життя. Я покладаюся на Творця, я повністю вірю Йому. Запитання: Ви говорите зараз про людину чи про себе? М. Лайтман: Про людину. Я повністю вірю Йому. Я повністю солідарний з Ним. І в моєму уявленні все виглядає саме так. Віддайте Творцеві Богове, а людині - те, що їй належить після того, як Творець візьме своє Собі. Запитання: Я просто покладаюся на Нього і все? М. Лайтман: Так. Так. Запитання: Але ж це правильне рішення, правильно? Як би, покладатися на Творця? М. Лайтман: Я не бачу жодних інших можливостей. https://cdn.kabbalahmedia.info/ouHV5IvT.mp400:05:20Репліка: Давайте трішки поговоримо за підсумками цього року. Подій було багато, треба читати і читати все це. Я, все таки, пішов таким шляхом. Я взяв і перевірив, що найбільше “гуглили” люди, що найбільше шукали в інтернеті. Це Олімпійські ігри в Парижі. Це вибори в різних країнах, і найголовніше - перемога Дональда Трампа. Це дуже цікавило світ. Мільйонні, майже мільярдні перегляди- така бегемотиха Му Денг. Ви не чули, напевно, про таку? Я теж не чув. Заглянув, виявилося - це карликова бегемотиха, яка народилася в Таїланді. І, то вона купається, то вона посміхається, і всі дивляться, дивляться, дивляться. Далі, протистояння двох реперів.(це підсумки двадцять четвертого року в пошуку). Є такий Кендрик Ламор і Дрейк, два репери, які жили нормально, мирно, писали так свою реп-музику. А потім почали раптом битися один з одним, ненавидячи один одного, обзиваючи один одного, все це вкладаючи в пісні. І люди стежать за цим боєм. Ну, успіхи SpaceX - цієї космічної компанії. Ймовірно, люди весь час хочуть все-таки полетіти. Шоколад дубайський дуже цікавить. Є такий шоколад молочний з фісташковою начинкою - ось, мільярдні перегляди. Ну, а далі вже природні катаклізми і багато іншого. При цьому при всьому тривали війни, як ми знаємо, і в нас, і в Європі. Людей мало цікавлять наукові відкриття, нобелівські лауреати, історія... Ось, я хотів би вас запитати: ось, як би ви, все-таки, підбили підсумок ось цього 2024 року? Ось для вас, ось так от просто скажіть мені. М. Лайтман: Не знаю. Пора прикривати лавочку. Запитання: Ви про все це? Так? М. Лайтман: Про все це взагалі. Репліка: Тобто у вас мало оптимізму з приводу... М. Лайтман: У мене не те, що немає оптимізму, мені нема на чому його базувати. Запитання: Так? М.Лайтман: Так, так, так. Усе йде кудись донизу. Запитання: Донизу... Скажіть, а чому все-таки розваги, ось ці конфлікти реперів цікавлять людей набагато більше, ніж, я не знаю, щось інше? М. Лайтман: А що їм ще робити? Куди їм ще себе кинути? Запитання: Тобто вже менше співпереживаєш війнам, трагедіям, стражданням? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Так? Люди тікають? Так? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто людина не йде туди, де… Не йде…? М. Лайтман: Їй вистачає і такого болю, який у неї є. Особисті неприємності перекривають глобальні. Запитання: От, чи можна через усі ці інтереси до спорту, ось до цих розваг, усе-таки чи можна прийти до усвідомлення глибших основ? Ось, людина буде цікавитися тим і цим, і раптом потихеньку прийде до такої думки: а для чого я все це дивлюся? М. Лайтман: Вона прийде. Запитання: Прийде? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, ось це все, всі ці наші інтереси... М. Лайтман: Це все її приведе. Запитання: Тобто це приведе її до питання про сенс життя, про все? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто в цьому є позитивне зерно, правильно? М. Лайтман: Я не бачу, щоб люди змогли б оцінити своє життя, місію, мету з такого погляду, щоб вони зажадали від Всевишнього розкрити їм всю картину творіння. Людство втратило себе. Запитання: Так? М. Лайтман: Це, я б сказав, мій діагноз. Тут підхоплюються мільйони і кричать: «Як же так?! А ось це, а ось це, а ось це?!». Поживіть і побачите, що, включаючи і це, і це, і це, однаково в підсумку все перетвориться на одне непрохідне болото. Запитання: Ну, добре. Тоді скажіть мені, якби ви могли якось, і вас би послухали, спрямувати людство на одну єдину тему... М.Лайтман:Так... Запитання: На яку б тему ви його спрямували? М. Лайтман: Ну, це зрозуміло, що сенс життя. Я покладаюся на Творця, я повністю вірю Йому. Запитання: Ви говорите зараз про людину чи про себе? М. Лайтман: Про людину. Я повністю вірю Йому. Я повністю солідарний з Ним. І в моєму уявленні все виглядає саме так. Віддайте Творцеві Богове, а людині - те, що їй належить після того, як Творець візьме своє Собі. Запитання: Я просто покладаюся на Нього і все? М. Лайтман: Так. Так. Запитання: Але ж це правильне рішення, правильно? Як би, покладатися на Творця? М. Лайтман: Я не бачу жодних інших можливостей. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FkbjLJrM.mp416 Dec 24 00:00 UTCРепліка: Давайте трішки поговоримо за підсумками цього року. Подій було багато, треба читати і читати все це. Я, все таки, пішов таким шляхом. Я взяв і перевірив, що найбільше “гуглили” люди, що найбільше шукали в інтернеті. Це Олімпійські ігри в Парижі. Це вибори в різних країнах, і найголовніше - перемога Дональда Трампа. Це дуже цікавило світ. Мільйонні, майже мільярдні перегляди- така бегемотиха Му Денг. Ви не чули, напевно, про таку? Я теж не чув. Заглянув, виявилося - це карликова бегемотиха, яка народилася в Таїланді. І, то вона купається, то вона посміхається, і всі дивляться, дивляться, дивляться. Далі, протистояння двох реперів.(це підсумки двадцять четвертого року в пошуку). Є такий Кендрик Ламор і Дрейк, два репери, які жили нормально, мирно, писали так свою реп-музику. А потім почали раптом битися один з одним, ненавидячи один одного, обзиваючи один одного, все це вкладаючи в пісні. І люди стежать за цим боєм. Ну, успіхи SpaceX - цієї космічної компанії. Ймовірно, люди весь час хочуть все-таки полетіти. Шоколад дубайський дуже цікавить. Є такий шоколад молочний з фісташковою начинкою - ось, мільярдні перегляди. Ну, а далі вже природні катаклізми і багато іншого. При цьому при всьому тривали війни, як ми знаємо, і в нас, і в Європі. Людей мало цікавлять наукові відкриття, нобелівські лауреати, історія... Ось, я хотів би вас запитати: ось, як би ви, все-таки, підбили підсумок ось цього 2024 року? Ось для вас, ось так от просто скажіть мені. М. Лайтман: Не знаю. Пора прикривати лавочку. Запитання: Ви про все це? Так? М. Лайтман: Про все це взагалі. Репліка: Тобто у вас мало оптимізму з приводу... М. Лайтман: У мене не те, що немає оптимізму, мені нема на чому його базувати. Запитання: Так? М.Лайтман: Так, так, так. Усе йде кудись донизу. Запитання: Донизу... Скажіть, а чому все-таки розваги, ось ці конфлікти реперів цікавлять людей набагато більше, ніж, я не знаю, щось інше? М. Лайтман: А що їм ще робити? Куди їм ще себе кинути? Запитання: Тобто вже менше співпереживаєш війнам, трагедіям, стражданням? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Так? Люди тікають? Так? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто людина не йде туди, де… Не йде…? М. Лайтман: Їй вистачає і такого болю, який у неї є. Особисті неприємності перекривають глобальні. Запитання: От, чи можна через усі ці інтереси до спорту, ось до цих розваг, усе-таки чи можна прийти до усвідомлення глибших основ? Ось, людина буде цікавитися тим і цим, і раптом потихеньку прийде до такої думки: а для чого я все це дивлюся? М. Лайтман: Вона прийде. Запитання: Прийде? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, ось це все, всі ці наші інтереси... М. Лайтман: Це все її приведе. Запитання: Тобто це приведе її до питання про сенс життя, про все? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто в цьому є позитивне зерно, правильно? М. Лайтман: Я не бачу, щоб люди змогли б оцінити своє життя, місію, мету з такого погляду, щоб вони зажадали від Всевишнього розкрити їм всю картину творіння. Людство втратило себе. Запитання: Так? М. Лайтман: Це, я б сказав, мій діагноз. Тут підхоплюються мільйони і кричать: «Як же так?! А ось це, а ось це, а ось це?!». Поживіть і побачите, що, включаючи і це, і це, і це, однаково в підсумку все перетвориться на одне непрохідне болото. Запитання: Ну, добре. Тоді скажіть мені, якби ви могли якось, і вас би послухали, спрямувати людство на одну єдину тему... М.Лайтман:Так... Запитання: На яку б тему ви його спрямували? М. Лайтман: Ну, це зрозуміло, що сенс життя. Я покладаюся на Творця, я повністю вірю Йому. Запитання: Ви говорите зараз про людину чи про себе? М. Лайтман: Про людину. Я повністю вірю Йому. Я повністю солідарний з Ним. І в моєму уявленні все виглядає саме так. Віддайте Творцеві Богове, а людині - те, що їй належить після того, як Творець візьме своє Собі. Запитання: Я просто покладаюся на Нього і все? М. Лайтман: Так. Так. Запитання: Але ж це правильне рішення, правильно? Як би, покладатися на Творця? М. Лайтман: Я не бачу жодних інших можливостей. https://cdn.kabbalahmedia.info/FkbjLJrM.mp400:05:20Репліка: Давайте трішки поговоримо за підсумками цього року. Подій було багато, треба читати і читати все це. Я, все таки, пішов таким шляхом. Я взяв і перевірив, що найбільше “гуглили” люди, що найбільше шукали в інтернеті. Це Олімпійські ігри в Парижі. Це вибори в різних країнах, і найголовніше - перемога Дональда Трампа. Це дуже цікавило світ. Мільйонні, майже мільярдні перегляди- така бегемотиха Му Денг. Ви не чули, напевно, про таку? Я теж не чув. Заглянув, виявилося - це карликова бегемотиха, яка народилася в Таїланді. І, то вона купається, то вона посміхається, і всі дивляться, дивляться, дивляться. Далі, протистояння двох реперів.(це підсумки двадцять четвертого року в пошуку). Є такий Кендрик Ламор і Дрейк, два репери, які жили нормально, мирно, писали так свою реп-музику. А потім почали раптом битися один з одним, ненавидячи один одного, обзиваючи один одного, все це вкладаючи в пісні. І люди стежать за цим боєм. Ну, успіхи SpaceX - цієї космічної компанії. Ймовірно, люди весь час хочуть все-таки полетіти. Шоколад дубайський дуже цікавить. Є такий шоколад молочний з фісташковою начинкою - ось, мільярдні перегляди. Ну, а далі вже природні катаклізми і багато іншого. При цьому при всьому тривали війни, як ми знаємо, і в нас, і в Європі. Людей мало цікавлять наукові відкриття, нобелівські лауреати, історія... Ось, я хотів би вас запитати: ось, як би ви, все-таки, підбили підсумок ось цього 2024 року? Ось для вас, ось так от просто скажіть мені. М. Лайтман: Не знаю. Пора прикривати лавочку. Запитання: Ви про все це? Так? М. Лайтман: Про все це взагалі. Репліка: Тобто у вас мало оптимізму з приводу... М. Лайтман: У мене не те, що немає оптимізму, мені нема на чому його базувати. Запитання: Так? М.Лайтман: Так, так, так. Усе йде кудись донизу. Запитання: Донизу... Скажіть, а чому все-таки розваги, ось ці конфлікти реперів цікавлять людей набагато більше, ніж, я не знаю, щось інше? М. Лайтман: А що їм ще робити? Куди їм ще себе кинути? Запитання: Тобто вже менше співпереживаєш війнам, трагедіям, стражданням? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Так? Люди тікають? Так? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто людина не йде туди, де… Не йде…? М. Лайтман: Їй вистачає і такого болю, який у неї є. Особисті неприємності перекривають глобальні. Запитання: От, чи можна через усі ці інтереси до спорту, ось до цих розваг, усе-таки чи можна прийти до усвідомлення глибших основ? Ось, людина буде цікавитися тим і цим, і раптом потихеньку прийде до такої думки: а для чого я все це дивлюся? М. Лайтман: Вона прийде. Запитання: Прийде? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, ось це все, всі ці наші інтереси... М. Лайтман: Це все її приведе. Запитання: Тобто це приведе її до питання про сенс життя, про все? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто в цьому є позитивне зерно, правильно? М. Лайтман: Я не бачу, щоб люди змогли б оцінити своє життя, місію, мету з такого погляду, щоб вони зажадали від Всевишнього розкрити їм всю картину творіння. Людство втратило себе. Запитання: Так? М. Лайтман: Це, я б сказав, мій діагноз. Тут підхоплюються мільйони і кричать: «Як же так?! А ось це, а ось це, а ось це?!». Поживіть і побачите, що, включаючи і це, і це, і це, однаково в підсумку все перетвориться на одне непрохідне болото. Запитання: Ну, добре. Тоді скажіть мені, якби ви могли якось, і вас би послухали, спрямувати людство на одну єдину тему... М.Лайтман:Так... Запитання: На яку б тему ви його спрямували? М. Лайтман: Ну, це зрозуміло, що сенс життя. Я покладаюся на Творця, я повністю вірю Йому. Запитання: Ви говорите зараз про людину чи про себе? М. Лайтман: Про людину. Я повністю вірю Йому. Я повністю солідарний з Ним. І в моєму уявленні все виглядає саме так. Віддайте Творцеві Богове, а людині - те, що їй належить після того, як Творець візьме своє Собі. Запитання: Я просто покладаюся на Нього і все? М. Лайтман: Так. Так. Запитання: Але ж це правильне рішення, правильно? Як би, покладатися на Творця? М. Лайтман: Я не бачу жодних інших можливостей. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/9kTxZlra.mp409 Dec 24 00:00 UTCВедучий: Знаєте такого артиста - Річард Гір? Він пише: “Є одна потужна вправа, доволі проста, яку я почав застосовувати багато-багато років тому. Кого б я не зустрічав на своєму шляху, перша думка, яку я допускаю: “Я бажаю тобі щастя”. Але головне - щоб ця думка справді була найпершою: “Я бажаю тобі щастя”. Вона повністю змінює далі те, що відбувається між вами та цією людиною. Інколи вкрай складно, коли зустрічаєшся з ворогом, коли ви опиняєтесь віч-на-віч із неочікуваною жорсткою ситуацією. Але саме у цей момент ти отримуєш змогу створити навколо себе інший простір. До того, як негативна емоція візьме над тобою гору, ти встигаєш її перетворити: “Я бажаю тобі щастя. Спробуйте і побачите, як сильно зміниться все у вашому житті”. Річард Гір Ось моє запитання таке: як от, на ваш погляд, “я бажаю тобі щастя”, перша думка, вона може змінювати простір? М. Лайтман: Так. Ведучий: Простір між людьми? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Чому? М. Лайтман: Тому, що одна людина налаштовує себе позитивно до іншої людини, нічого не вимагаючи натомість. Це вже… Ведучий: Висота. М. Лайтман: Нонсенс, так. Ведучий: Якщо цю вправу я застосовую, як вправу, механічно я намагаюся це зробити, це може змінити мене? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? З чого на що? М. Лайтман: З егоїзму на альтруїзм, з людини черствої на добру. Ведучий: Може змінитися людина? М. Лайтман: Так. Бажання людини змінитися. І він це не втрачає, і весь час уявляє собі, як можна змінитися в кожному випадку. Ведучий: І це працює? М. Лайтман: Тому і працює. Ведучий: Працює. Скажіть будь ласка, чи можна застосовувати цю вправу ось справді під час зустрічі з ворогом, якого... Ну, емоції зашкалюють, ти його ненавидиш. Можна встигнути просунути цю думку? М. Лайтман: Ну, це треба підготуватися. Це людина повинна розуміти, як вона повинна ставитися до ворога. Ведучий: А як? Це в все-таки ворог! М. Лайтман: Чому це ворог? Тут потрібна велика попередня робота. І якщо вона справді проведена, то людина не зможе зробити зло іншій. В цьому я впевнений абсолютно. Тому що ми маємо бути іншими. Ми маємо зробити світ іншим. Якщо це залежить тільки від нас, від людей, то ми маємо себе перетворити. Ведучий: А де тут Творець, ось тут, в тому що ви кажете? М. Лайтман: Творець не бажає бути серед людей. Ведучий: Серед таких людей? М. Лайтман: Взагалі. Ведучий: Взагалі? М. Лайтман: Так. Він дав нам природу, дав нам підґрунтя змінити себе. В відповідність до цього Він до нас буде по-іншому ставитись. Ведучий: Тобто оця іскорка є на в нас, змінити себе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є? Це ось точка Світла така? М. Лайтман: Так. Ведучий: В повній темряві насправді, так? М. Лайтман: Ми самі витончені егоїсти. Ведучий: І там все одно, ви кажете, є це оця іскорка Світла, всередині. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тепер питання моє ще таке: чому Річард Гір, ну і ви виходить, наполягаєте на тому, що ця думка повинна бути першою, перед усіма, повинна притиснутися ? М. Лайтман: Ну поки її не зіпсували. Ведучий: Тобто всі інші думки псують, так? М. Лайтман: Так. А ця думка, вона все ж таки, якщо вона перша, то цікаво, як людина вам відповість? Ведучий: Якщо практикувати цю вправу, я вже запитував, ще раз запитаю, практикувати весь час, практикувати, падати, вставати, виходить, не виходить, вона може змінити погляд людини на світ, на, на взагалі на все? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось цей світ, ось цей увесь, він може враз стати світлим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але він же темний. Чи він світлий? Який він? М. Лайтман: Він ніякий! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто ми його зможемо зробити світлим. Ведучий: Ось якщо я кажу усім: “Я хочу щоб ви були щасливі”, - так, враз виходить, що світ змінюється? Щасливий стає, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А хто щасливий: світ щасливий чи я щасливий? М. Лайтман: Ти щасливий. Ведучий: Я щасливий? Тобто вся штука - мені зміниться? М. Лайтман: Світ - лише віддзеркалення наших стосунків внутрішніх. Ведучий: Тобто те, що в мене є всередині, то я і бачу? М. Лайтман: Так. Ведучий: І останнє запитання: які тут є духовні принципи? Людські мені зрозумілі. Духовні принципи які тут? М. Лайтман: Духовний принцип дуже простий. Якщо ти бажаєш щастя іншому і ти це реалізуєш, то ти створюєш між собою і ним чудові стосунки Ведучий: І це духовний принцип? М. Лайтман: Так. Ведучий: Можна сказати, що я тоді і з Творцем налагоджую такі самі стосунки? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Так? І він зі мною? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/9kTxZlra.mp400:05:35Ведучий: Знаєте такого артиста - Річард Гір? Він пише: “Є одна потужна вправа, доволі проста, яку я почав застосовувати багато-багато років тому. Кого б я не зустрічав на своєму шляху, перша думка, яку я допускаю: “Я бажаю тобі щастя”. Але головне - щоб ця думка справді була найпершою: “Я бажаю тобі щастя”. Вона повністю змінює далі те, що відбувається між вами та цією людиною. Інколи вкрай складно, коли зустрічаєшся з ворогом, коли ви опиняєтесь віч-на-віч із неочікуваною жорсткою ситуацією. Але саме у цей момент ти отримуєш змогу створити навколо себе інший простір. До того, як негативна емоція візьме над тобою гору, ти встигаєш її перетворити: “Я бажаю тобі щастя. Спробуйте і побачите, як сильно зміниться все у вашому житті”. Річард Гір Ось моє запитання таке: як от, на ваш погляд, “я бажаю тобі щастя”, перша думка, вона може змінювати простір? М. Лайтман: Так. Ведучий: Простір між людьми? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Чому? М. Лайтман: Тому, що одна людина налаштовує себе позитивно до іншої людини, нічого не вимагаючи натомість. Це вже… Ведучий: Висота. М. Лайтман: Нонсенс, так. Ведучий: Якщо цю вправу я застосовую, як вправу, механічно я намагаюся це зробити, це може змінити мене? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? З чого на що? М. Лайтман: З егоїзму на альтруїзм, з людини черствої на добру. Ведучий: Може змінитися людина? М. Лайтман: Так. Бажання людини змінитися. І він це не втрачає, і весь час уявляє собі, як можна змінитися в кожному випадку. Ведучий: І це працює? М. Лайтман: Тому і працює. Ведучий: Працює. Скажіть будь ласка, чи можна застосовувати цю вправу ось справді під час зустрічі з ворогом, якого... Ну, емоції зашкалюють, ти його ненавидиш. Можна встигнути просунути цю думку? М. Лайтман: Ну, це треба підготуватися. Це людина повинна розуміти, як вона повинна ставитися до ворога. Ведучий: А як? Це в все-таки ворог! М. Лайтман: Чому це ворог? Тут потрібна велика попередня робота. І якщо вона справді проведена, то людина не зможе зробити зло іншій. В цьому я впевнений абсолютно. Тому що ми маємо бути іншими. Ми маємо зробити світ іншим. Якщо це залежить тільки від нас, від людей, то ми маємо себе перетворити. Ведучий: А де тут Творець, ось тут, в тому що ви кажете? М. Лайтман: Творець не бажає бути серед людей. Ведучий: Серед таких людей? М. Лайтман: Взагалі. Ведучий: Взагалі? М. Лайтман: Так. Він дав нам природу, дав нам підґрунтя змінити себе. В відповідність до цього Він до нас буде по-іншому ставитись. Ведучий: Тобто оця іскорка є на в нас, змінити себе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є? Це ось точка Світла така? М. Лайтман: Так. Ведучий: В повній темряві насправді, так? М. Лайтман: Ми самі витончені егоїсти. Ведучий: І там все одно, ви кажете, є це оця іскорка Світла, всередині. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тепер питання моє ще таке: чому Річард Гір, ну і ви виходить, наполягаєте на тому, що ця думка повинна бути першою, перед усіма, повинна притиснутися ? М. Лайтман: Ну поки її не зіпсували. Ведучий: Тобто всі інші думки псують, так? М. Лайтман: Так. А ця думка, вона все ж таки, якщо вона перша, то цікаво, як людина вам відповість? Ведучий: Якщо практикувати цю вправу, я вже запитував, ще раз запитаю, практикувати весь час, практикувати, падати, вставати, виходить, не виходить, вона може змінити погляд людини на світ, на, на взагалі на все? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось цей світ, ось цей увесь, він може враз стати світлим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але він же темний. Чи він світлий? Який він? М. Лайтман: Він ніякий! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто ми його зможемо зробити світлим. Ведучий: Ось якщо я кажу усім: “Я хочу щоб ви були щасливі”, - так, враз виходить, що світ змінюється? Щасливий стає, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А хто щасливий: світ щасливий чи я щасливий? М. Лайтман: Ти щасливий. Ведучий: Я щасливий? Тобто вся штука - мені зміниться? М. Лайтман: Світ - лише віддзеркалення наших стосунків внутрішніх. Ведучий: Тобто те, що в мене є всередині, то я і бачу? М. Лайтман: Так. Ведучий: І останнє запитання: які тут є духовні принципи? Людські мені зрозумілі. Духовні принципи які тут? М. Лайтман: Духовний принцип дуже простий. Якщо ти бажаєш щастя іншому і ти це реалізуєш, то ти створюєш між собою і ним чудові стосунки Ведучий: І це духовний принцип? М. Лайтман: Так. Ведучий: Можна сказати, що я тоді і з Творцем налагоджую такі самі стосунки? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Так? І він зі мною? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/3Yho43Pp.mp409 Dec 24 00:00 UTCВедучий: Знаєте такого артиста - Річард Гір? Він пише: “Є одна потужна вправа, доволі проста, яку я почав застосовувати багато-багато років тому. Кого б я не зустрічав на своєму шляху, перша думка, яку я допускаю: “Я бажаю тобі щастя”. Але головне - щоб ця думка справді була найпершою: “Я бажаю тобі щастя”. Вона повністю змінює далі те, що відбувається між вами та цією людиною. Інколи вкрай складно, коли зустрічаєшся з ворогом, коли ви опиняєтесь віч-на-віч із неочікуваною жорсткою ситуацією. Але саме у цей момент ти отримуєш змогу створити навколо себе інший простір. До того, як негативна емоція візьме над тобою гору, ти встигаєш її перетворити: “Я бажаю тобі щастя. Спробуйте і побачите, як сильно зміниться все у вашому житті”. Річард Гір Ось моє запитання таке: як от, на ваш погляд, “я бажаю тобі щастя”, перша думка, вона може змінювати простір? М. Лайтман: Так. Ведучий: Простір між людьми? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Чому? М. Лайтман: Тому, що одна людина налаштовує себе позитивно до іншої людини, нічого не вимагаючи натомість. Це вже… Ведучий: Висота. М. Лайтман: Нонсенс, так. Ведучий: Якщо цю вправу я застосовую, як вправу, механічно я намагаюся це зробити, це може змінити мене? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? З чого на що? М. Лайтман: З егоїзму на альтруїзм, з людини черствої на добру. Ведучий: Може змінитися людина? М. Лайтман: Так. Бажання людини змінитися. І він це не втрачає, і весь час уявляє собі, як можна змінитися в кожному випадку. Ведучий: І це працює? М. Лайтман: Тому і працює. Ведучий: Працює. Скажіть будь ласка, чи можна застосовувати цю вправу ось справді під час зустрічі з ворогом, якого... Ну, емоції зашкалюють, ти його ненавидиш. Можна встигнути просунути цю думку? М. Лайтман: Ну, це треба підготуватися. Це людина повинна розуміти, як вона повинна ставитися до ворога. Ведучий: А як? Це в все-таки ворог! М. Лайтман: Чому це ворог? Тут потрібна велика попередня робота. І якщо вона справді проведена, то людина не зможе зробити зло іншій. В цьому я впевнений абсолютно. Тому що ми маємо бути іншими. Ми маємо зробити світ іншим. Якщо це залежить тільки від нас, від людей, то ми маємо себе перетворити. Ведучий: А де тут Творець, ось тут, в тому що ви кажете? М. Лайтман: Творець не бажає бути серед людей. Ведучий: Серед таких людей? М. Лайтман: Взагалі. Ведучий: Взагалі? М. Лайтман: Так. Він дав нам природу, дав нам підґрунтя змінити себе. В відповідність до цього Він до нас буде по-іншому ставитись. Ведучий: Тобто оця іскорка є на в нас, змінити себе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є? Це ось точка Світла така? М. Лайтман: Так. Ведучий: В повній темряві насправді, так? М. Лайтман: Ми самі витончені егоїсти. Ведучий: І там все одно, ви кажете, є це оця іскорка Світла, всередині. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тепер питання моє ще таке: чому Річард Гір, ну і ви виходить, наполягаєте на тому, що ця думка повинна бути першою, перед усіма, повинна притиснутися ? М. Лайтман: Ну поки її не зіпсували. Ведучий: Тобто всі інші думки псують, так? М. Лайтман: Так. А ця думка, вона все ж таки, якщо вона перша, то цікаво, як людина вам відповість? Ведучий: Якщо практикувати цю вправу, я вже запитував, ще раз запитаю, практикувати весь час, практикувати, падати, вставати, виходить, не виходить, вона може змінити погляд людини на світ, на, на взагалі на все? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось цей світ, ось цей увесь, він може враз стати світлим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але він же темний. Чи він світлий? Який він? М. Лайтман: Він ніякий! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто ми його зможемо зробити світлим. Ведучий: Ось якщо я кажу усім: “Я хочу щоб ви були щасливі”, - так, враз виходить, що світ змінюється? Щасливий стає, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А хто щасливий: світ щасливий чи я щасливий? М. Лайтман: Ти щасливий. Ведучий: Я щасливий? Тобто вся штука - мені зміниться? М. Лайтман: Світ - лише віддзеркалення наших стосунків внутрішніх. Ведучий: Тобто те, що в мене є всередині, то я і бачу? М. Лайтман: Так. Ведучий: І останнє запитання: які тут є духовні принципи? Людські мені зрозумілі. Духовні принципи які тут? М. Лайтман: Духовний принцип дуже простий. Якщо ти бажаєш щастя іншому і ти це реалізуєш, то ти створюєш між собою і ним чудові стосунки Ведучий: І це духовний принцип? М. Лайтман: Так. Ведучий: Можна сказати, що я тоді і з Творцем налагоджую такі самі стосунки? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Так? І він зі мною? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/3Yho43Pp.mp400:05:35Ведучий: Знаєте такого артиста - Річард Гір? Він пише: “Є одна потужна вправа, доволі проста, яку я почав застосовувати багато-багато років тому. Кого б я не зустрічав на своєму шляху, перша думка, яку я допускаю: “Я бажаю тобі щастя”. Але головне - щоб ця думка справді була найпершою: “Я бажаю тобі щастя”. Вона повністю змінює далі те, що відбувається між вами та цією людиною. Інколи вкрай складно, коли зустрічаєшся з ворогом, коли ви опиняєтесь віч-на-віч із неочікуваною жорсткою ситуацією. Але саме у цей момент ти отримуєш змогу створити навколо себе інший простір. До того, як негативна емоція візьме над тобою гору, ти встигаєш її перетворити: “Я бажаю тобі щастя. Спробуйте і побачите, як сильно зміниться все у вашому житті”. Річард Гір Ось моє запитання таке: як от, на ваш погляд, “я бажаю тобі щастя”, перша думка, вона може змінювати простір? М. Лайтман: Так. Ведучий: Простір між людьми? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Чому? М. Лайтман: Тому, що одна людина налаштовує себе позитивно до іншої людини, нічого не вимагаючи натомість. Це вже… Ведучий: Висота. М. Лайтман: Нонсенс, так. Ведучий: Якщо цю вправу я застосовую, як вправу, механічно я намагаюся це зробити, це може змінити мене? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? З чого на що? М. Лайтман: З егоїзму на альтруїзм, з людини черствої на добру. Ведучий: Може змінитися людина? М. Лайтман: Так. Бажання людини змінитися. І він це не втрачає, і весь час уявляє собі, як можна змінитися в кожному випадку. Ведучий: І це працює? М. Лайтман: Тому і працює. Ведучий: Працює. Скажіть будь ласка, чи можна застосовувати цю вправу ось справді під час зустрічі з ворогом, якого... Ну, емоції зашкалюють, ти його ненавидиш. Можна встигнути просунути цю думку? М. Лайтман: Ну, це треба підготуватися. Це людина повинна розуміти, як вона повинна ставитися до ворога. Ведучий: А як? Це в все-таки ворог! М. Лайтман: Чому це ворог? Тут потрібна велика попередня робота. І якщо вона справді проведена, то людина не зможе зробити зло іншій. В цьому я впевнений абсолютно. Тому що ми маємо бути іншими. Ми маємо зробити світ іншим. Якщо це залежить тільки від нас, від людей, то ми маємо себе перетворити. Ведучий: А де тут Творець, ось тут, в тому що ви кажете? М. Лайтман: Творець не бажає бути серед людей. Ведучий: Серед таких людей? М. Лайтман: Взагалі. Ведучий: Взагалі? М. Лайтман: Так. Він дав нам природу, дав нам підґрунтя змінити себе. В відповідність до цього Він до нас буде по-іншому ставитись. Ведучий: Тобто оця іскорка є на в нас, змінити себе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є? Це ось точка Світла така? М. Лайтман: Так. Ведучий: В повній темряві насправді, так? М. Лайтман: Ми самі витончені егоїсти. Ведучий: І там все одно, ви кажете, є це оця іскорка Світла, всередині. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тепер питання моє ще таке: чому Річард Гір, ну і ви виходить, наполягаєте на тому, що ця думка повинна бути першою, перед усіма, повинна притиснутися ? М. Лайтман: Ну поки її не зіпсували. Ведучий: Тобто всі інші думки псують, так? М. Лайтман: Так. А ця думка, вона все ж таки, якщо вона перша, то цікаво, як людина вам відповість? Ведучий: Якщо практикувати цю вправу, я вже запитував, ще раз запитаю, практикувати весь час, практикувати, падати, вставати, виходить, не виходить, вона може змінити погляд людини на світ, на, на взагалі на все? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось цей світ, ось цей увесь, він може враз стати світлим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але він же темний. Чи він світлий? Який він? М. Лайтман: Він ніякий! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто ми його зможемо зробити світлим. Ведучий: Ось якщо я кажу усім: “Я хочу щоб ви були щасливі”, - так, враз виходить, що світ змінюється? Щасливий стає, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А хто щасливий: світ щасливий чи я щасливий? М. Лайтман: Ти щасливий. Ведучий: Я щасливий? Тобто вся штука - мені зміниться? М. Лайтман: Світ - лише віддзеркалення наших стосунків внутрішніх. Ведучий: Тобто те, що в мене є всередині, то я і бачу? М. Лайтман: Так. Ведучий: І останнє запитання: які тут є духовні принципи? Людські мені зрозумілі. Духовні принципи які тут? М. Лайтман: Духовний принцип дуже простий. Якщо ти бажаєш щастя іншому і ти це реалізуєш, то ти створюєш між собою і ним чудові стосунки Ведучий: І це духовний принцип? М. Лайтман: Так. Ведучий: Можна сказати, що я тоді і з Творцем налагоджую такі самі стосунки? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Так? І він зі мною? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/xYDxkSsi.mp309 Dec 24 00:00 UTCВедучий: Знаєте такого артиста - Річард Гір? Він пише: “Є одна потужна вправа, доволі проста, яку я почав застосовувати багато-багато років тому. Кого б я не зустрічав на своєму шляху, перша думка, яку я допускаю: “Я бажаю тобі щастя”. Але головне - щоб ця думка справді була найпершою: “Я бажаю тобі щастя”. Вона повністю змінює далі те, що відбувається між вами та цією людиною. Інколи вкрай складно, коли зустрічаєшся з ворогом, коли ви опиняєтесь віч-на-віч із неочікуваною жорсткою ситуацією. Але саме у цей момент ти отримуєш змогу створити навколо себе інший простір. До того, як негативна емоція візьме над тобою гору, ти встигаєш її перетворити: “Я бажаю тобі щастя. Спробуйте і побачите, як сильно зміниться все у вашому житті”. Річард Гір Ось моє запитання таке: як от, на ваш погляд, “я бажаю тобі щастя”, перша думка, вона може змінювати простір? М. Лайтман: Так. Ведучий: Простір між людьми? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Чому? М. Лайтман: Тому, що одна людина налаштовує себе позитивно до іншої людини, нічого не вимагаючи натомість. Це вже… Ведучий: Висота. М. Лайтман: Нонсенс, так. Ведучий: Якщо цю вправу я застосовую, як вправу, механічно я намагаюся це зробити, це може змінити мене? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? З чого на що? М. Лайтман: З егоїзму на альтруїзм, з людини черствої на добру. Ведучий: Може змінитися людина? М. Лайтман: Так. Бажання людини змінитися. І він це не втрачає, і весь час уявляє собі, як можна змінитися в кожному випадку. Ведучий: І це працює? М. Лайтман: Тому і працює. Ведучий: Працює. Скажіть будь ласка, чи можна застосовувати цю вправу ось справді під час зустрічі з ворогом, якого... Ну, емоції зашкалюють, ти його ненавидиш. Можна встигнути просунути цю думку? М. Лайтман: Ну, це треба підготуватися. Це людина повинна розуміти, як вона повинна ставитися до ворога. Ведучий: А як? Це в все-таки ворог! М. Лайтман: Чому це ворог? Тут потрібна велика попередня робота. І якщо вона справді проведена, то людина не зможе зробити зло іншій. В цьому я впевнений абсолютно. Тому що ми маємо бути іншими. Ми маємо зробити світ іншим. Якщо це залежить тільки від нас, від людей, то ми маємо себе перетворити. Ведучий: А де тут Творець, ось тут, в тому що ви кажете? М. Лайтман: Творець не бажає бути серед людей. Ведучий: Серед таких людей? М. Лайтман: Взагалі. Ведучий: Взагалі? М. Лайтман: Так. Він дав нам природу, дав нам підґрунтя змінити себе. В відповідність до цього Він до нас буде по-іншому ставитись. Ведучий: Тобто оця іскорка є на в нас, змінити себе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є? Це ось точка Світла така? М. Лайтман: Так. Ведучий: В повній темряві насправді, так? М. Лайтман: Ми самі витончені егоїсти. Ведучий: І там все одно, ви кажете, є це оця іскорка Світла, всередині. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тепер питання моє ще таке: чому Річард Гір, ну і ви виходить, наполягаєте на тому, що ця думка повинна бути першою, перед усіма, повинна притиснутися ? М. Лайтман: Ну поки її не зіпсували. Ведучий: Тобто всі інші думки псують, так? М. Лайтман: Так. А ця думка, вона все ж таки, якщо вона перша, то цікаво, як людина вам відповість? Ведучий: Якщо практикувати цю вправу, я вже запитував, ще раз запитаю, практикувати весь час, практикувати, падати, вставати, виходить, не виходить, вона може змінити погляд людини на світ, на, на взагалі на все? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось цей світ, ось цей увесь, він може враз стати світлим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але він же темний. Чи він світлий? Який він? М. Лайтман: Він ніякий! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто ми його зможемо зробити світлим. Ведучий: Ось якщо я кажу усім: “Я хочу щоб ви були щасливі”, - так, враз виходить, що світ змінюється? Щасливий стає, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А хто щасливий: світ щасливий чи я щасливий? М. Лайтман: Ти щасливий. Ведучий: Я щасливий? Тобто вся штука - мені зміниться? М. Лайтман: Світ - лише віддзеркалення наших стосунків внутрішніх. Ведучий: Тобто те, що в мене є всередині, то я і бачу? М. Лайтман: Так. Ведучий: І останнє запитання: які тут є духовні принципи? Людські мені зрозумілі. Духовні принципи які тут? М. Лайтман: Духовний принцип дуже простий. Якщо ти бажаєш щастя іншому і ти це реалізуєш, то ти створюєш між собою і ним чудові стосунки Ведучий: І це духовний принцип? М. Лайтман: Так. Ведучий: Можна сказати, що я тоді і з Творцем налагоджую такі самі стосунки? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Так? І він зі мною? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/xYDxkSsi.mp300:05:35Ведучий: Знаєте такого артиста - Річард Гір? Він пише: “Є одна потужна вправа, доволі проста, яку я почав застосовувати багато-багато років тому. Кого б я не зустрічав на своєму шляху, перша думка, яку я допускаю: “Я бажаю тобі щастя”. Але головне - щоб ця думка справді була найпершою: “Я бажаю тобі щастя”. Вона повністю змінює далі те, що відбувається між вами та цією людиною. Інколи вкрай складно, коли зустрічаєшся з ворогом, коли ви опиняєтесь віч-на-віч із неочікуваною жорсткою ситуацією. Але саме у цей момент ти отримуєш змогу створити навколо себе інший простір. До того, як негативна емоція візьме над тобою гору, ти встигаєш її перетворити: “Я бажаю тобі щастя. Спробуйте і побачите, як сильно зміниться все у вашому житті”. Річард Гір Ось моє запитання таке: як от, на ваш погляд, “я бажаю тобі щастя”, перша думка, вона може змінювати простір? М. Лайтман: Так. Ведучий: Простір між людьми? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Чому? М. Лайтман: Тому, що одна людина налаштовує себе позитивно до іншої людини, нічого не вимагаючи натомість. Це вже… Ведучий: Висота. М. Лайтман: Нонсенс, так. Ведучий: Якщо цю вправу я застосовую, як вправу, механічно я намагаюся це зробити, це може змінити мене? М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? З чого на що? М. Лайтман: З егоїзму на альтруїзм, з людини черствої на добру. Ведучий: Може змінитися людина? М. Лайтман: Так. Бажання людини змінитися. І він це не втрачає, і весь час уявляє собі, як можна змінитися в кожному випадку. Ведучий: І це працює? М. Лайтман: Тому і працює. Ведучий: Працює. Скажіть будь ласка, чи можна застосовувати цю вправу ось справді під час зустрічі з ворогом, якого... Ну, емоції зашкалюють, ти його ненавидиш. Можна встигнути просунути цю думку? М. Лайтман: Ну, це треба підготуватися. Це людина повинна розуміти, як вона повинна ставитися до ворога. Ведучий: А як? Це в все-таки ворог! М. Лайтман: Чому це ворог? Тут потрібна велика попередня робота. І якщо вона справді проведена, то людина не зможе зробити зло іншій. В цьому я впевнений абсолютно. Тому що ми маємо бути іншими. Ми маємо зробити світ іншим. Якщо це залежить тільки від нас, від людей, то ми маємо себе перетворити. Ведучий: А де тут Творець, ось тут, в тому що ви кажете? М. Лайтман: Творець не бажає бути серед людей. Ведучий: Серед таких людей? М. Лайтман: Взагалі. Ведучий: Взагалі? М. Лайтман: Так. Він дав нам природу, дав нам підґрунтя змінити себе. В відповідність до цього Він до нас буде по-іншому ставитись. Ведучий: Тобто оця іскорка є на в нас, змінити себе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є? Це ось точка Світла така? М. Лайтман: Так. Ведучий: В повній темряві насправді, так? М. Лайтман: Ми самі витончені егоїсти. Ведучий: І там все одно, ви кажете, є це оця іскорка Світла, всередині. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тепер питання моє ще таке: чому Річард Гір, ну і ви виходить, наполягаєте на тому, що ця думка повинна бути першою, перед усіма, повинна притиснутися ? М. Лайтман: Ну поки її не зіпсували. Ведучий: Тобто всі інші думки псують, так? М. Лайтман: Так. А ця думка, вона все ж таки, якщо вона перша, то цікаво, як людина вам відповість? Ведучий: Якщо практикувати цю вправу, я вже запитував, ще раз запитаю, практикувати весь час, практикувати, падати, вставати, виходить, не виходить, вона може змінити погляд людини на світ, на, на взагалі на все? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось цей світ, ось цей увесь, він може враз стати світлим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але він же темний. Чи він світлий? Який він? М. Лайтман: Він ніякий! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто ми його зможемо зробити світлим. Ведучий: Ось якщо я кажу усім: “Я хочу щоб ви були щасливі”, - так, враз виходить, що світ змінюється? Щасливий стає, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А хто щасливий: світ щасливий чи я щасливий? М. Лайтман: Ти щасливий. Ведучий: Я щасливий? Тобто вся штука - мені зміниться? М. Лайтман: Світ - лише віддзеркалення наших стосунків внутрішніх. Ведучий: Тобто те, що в мене є всередині, то я і бачу? М. Лайтман: Так. Ведучий: І останнє запитання: які тут є духовні принципи? Людські мені зрозумілі. Духовні принципи які тут? М. Лайтман: Духовний принцип дуже простий. Якщо ти бажаєш щастя іншому і ти це реалізуєш, то ти створюєш між собою і ним чудові стосунки Ведучий: І це духовний принцип? М. Лайтман: Так. Ведучий: Можна сказати, що я тоді і з Творцем налагоджую такі самі стосунки? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Так? І він зі мною? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/w0u7yWN6.mp318 Nov 24 00:00 UTCС.Винокур: Я б хотів сьогодні побудувати з вами розмову навколо одного слова, одного, яке сьогодні найпопулярніше. Одних кидає в тремтіння, інших захоплює, там когось призводить до депресій, комусь дає надію. Трамп. От якщо можна, насамперед, ось як ви оцінюєте сьогоднішнього Трампа? Що це за явище взагалі таке? М.Лайтман: Ну, загалом, це явище не нове. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. І в Америці досить відоме. С.Винокур: Так. М.Лайтман: він любить такі всілякі виходи ... С.Винокур: У люди? М.Лайтман: Так. І тому я думаю, що ми дуже швидко до нього звикнемо... нього звикнемо і люди всі зрозуміють, що це - «дай дитині побешкетувати». Це його коник, це його стиль. С.Винокур: Давайте тоді про світ поговоримо. Чому ж світ так сприйняв? Як змінився світ, що він ось так от знаєте, сприймає... М.Лайтман: Ну це кожен політик - він думає насамперед про те, як він може перетягнути до себе, на свій бік якомога більше електорату. С.Винокур: Тобто він прекрасно розуміє, що він, так ось, заводить людей. Ось так він приведе собі більше людей, так? М.Лайтман: Так, він уже немолодий. Він розуміє всю цю кухню. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що у нього стратегія така. Він усе обмірковує, так? М.Лайтман: Звичайно! Його залишили б просто так? С.Винокур: Володарювати. М.Лайтман: Та ні, ну вбили б і все. С.Винокур: Тобто це комусь зараз треба, і це так ось за цим є рука якась. М.Лайтман: Так-так-так-так, звісно. С.Винокур: Ви сказали: Ось він такий. Яка риса характеру сьогодні, ось так от, знадобилася світу, як би сказати, щоб здригнутися? Яка в ньому, ось у ньому саме. М.Лайтман: Покрасуватися. С.Винокур: Так? Ось так от просто? М.Лайтман: Ні, ну не просто це, є багато ще шарів, але, в політиці це так. С.Винокур: І ось цим ось він і наповнюється, так? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Якщо говорити про його наповнення. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось так от навколо радіють люди, що він такий, так? Ось так? М.Лайтман: Так. Що ось є у нас такий кандидат у президенти, який може кузькіну матір вам показати і кулаком стукнути по столу, і зробити щось неймовірне, … С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: …непередбачуване. С.Винокур: Так, все-таки ось, скажіть, будь ласка, він все-таки такими будемо чесними, він свого часу зробив якісь справи. Для Ізраїлю зробив досить багато. Переніс посольство Америки в Єрусалим, визнав Голанські висоти. Загалом дуже багато зробив для Ізраїлю. Тобто він людиною все-таки справи виявився. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Я пам'ятаю, ви говорили, що лідер справжній - той, який раптом ось відчуває, що це його діти, який може дійти до стану все-таки «возлюби ближнього як самого себе». Хоча б наблизитися до цього. М.Лайтман: Я не думаю, що такі слова від нього хтось чекає. С.Винокур: Тобто від нього чекають жорстких таких, прямих рішень і він у цьому, напевно, себе виправдає, ось у жорстких рішеннях. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, він обіцяє зупинити війни. М.Лайтман: Я в це не вірю. С.Винокур: Не вірите? М.Лайтман: Ні. Це не залежить від Трампа. С.Винокур: Скажіть, ось Трамп відомий нестандартними рішеннями. Так, вміє ризикувати тощо. Ось це ж не казино - президент Америки. А ось відчуття таке, що, знаєте, – ну ризикую. М.Лайтман: Ні, я не думаю, що це казино. С.Винокур: Але він ризикує, блефує чи ні все таки? М.Лайтман: Ні, ні. С.Винокур: Все-таки ви бачите розрахунок у цьому? М.Лайтман: Усе прораховано. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато хто критикує його, це відомо. Ось як можна... Що дає змогу Трампу не звертати увагу на критику, на те, що його поливають з усіх боків? М.Лайтман: А що він може зробити? Він має гратися в ту ж гру. Просто прийняти їхні ходи і навчитися відповідати. Тут іде гра досить по-крупному. С.Винокур: А ви вважаєте, що він звертає увагу все-таки на критику? М.Лайтман: Ну у нього є величезна армія людей, які це все відстежують і пояснюють йому, що відбувається насправді насправді, кожен зі свого погляду. А далі подивимося. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось що б ви особисто хотіли, ось так от, поклавши руку на серце, щоб Трамп зробив? М.Лайтман: Я думаю, що найбільше, що він може зробити,-- це зупинити цю ненависть, яка є між лівими і правими в усіх країнах. С.Винокур: Взагалі, ви говорите про світ? М.Лайтман: Так, повинен спробувати зробити, а далі подивимося. С.Винокур: Тобто ви мислите глобально. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Що це основа взагалі всіх бід і всього, що відбувається. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що для цього взагалі треба зробити лідеру, ось такому ось, країни, на яку всі дивляться. Він же не може так сказати: «Зупиніть ненависть. Любіть один одного». От що, які цеглинки закласти? М.Лайтман: Я не уявляю, чи є в нього такі сили, але час, і місце, і тема - вона саме така: чи буде світ далі пробувати, як обійти протилежну половину.... С.Винокур: Праві - лівих або ліві - правих? М.Лайтман: Так-так-так-так. Або він буде, світ цей, все-таки прагнути до більшої рівноваги... Ось це от важко сказати. С.Винокур: Тобто якби він це заклав у себе, то ви б сказали: «Ось такого я б хотів»... Тобто зупинити цю ненависть між людьми. М.Лайтман: Я думаю, що в минулу свою каденцію він був більш реальним. Із чим він сьогодні прийде, я не знаю. С.Винокур: Ну і останнє запитання: Як ви думаєте, ось що Творець хоче сказати нашому світу, ставлячи світовим лідером, практично світовим лідером, таку людину як Трамп? Ось все-таки «серця лідерів - у руках Творця» ми говоримо. Що він хоче сказати світу, як ви думаєте? М.Лайтман: Що ми повинні навчитися жити з такими керівниками. Я не критикую Трампа, навпаки, я говорю про те, що у нас є зараз особлива пора, що ми можемо наблизитися до вирішення нашої проблеми. Я думаю, що це можливо. А далі - я не знаю. Це вже... у нього немає особливо проблем! У нього немає особливо проблем! Він може вийти і почувати себе лідером. Я думаю, він має цим скористатися. https://cdn.kabbalahmedia.info/w0u7yWN6.mp300:07:06С.Винокур: Я б хотів сьогодні побудувати з вами розмову навколо одного слова, одного, яке сьогодні найпопулярніше. Одних кидає в тремтіння, інших захоплює, там когось призводить до депресій, комусь дає надію. Трамп. От якщо можна, насамперед, ось як ви оцінюєте сьогоднішнього Трампа? Що це за явище взагалі таке? М.Лайтман: Ну, загалом, це явище не нове. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. І в Америці досить відоме. С.Винокур: Так. М.Лайтман: він любить такі всілякі виходи ... С.Винокур: У люди? М.Лайтман: Так. І тому я думаю, що ми дуже швидко до нього звикнемо... нього звикнемо і люди всі зрозуміють, що це - «дай дитині побешкетувати». Це його коник, це його стиль. С.Винокур: Давайте тоді про світ поговоримо. Чому ж світ так сприйняв? Як змінився світ, що він ось так от знаєте, сприймає... М.Лайтман: Ну це кожен політик - він думає насамперед про те, як він може перетягнути до себе, на свій бік якомога більше електорату. С.Винокур: Тобто він прекрасно розуміє, що він, так ось, заводить людей. Ось так він приведе собі більше людей, так? М.Лайтман: Так, він уже немолодий. Він розуміє всю цю кухню. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що у нього стратегія така. Він усе обмірковує, так? М.Лайтман: Звичайно! Його залишили б просто так? С.Винокур: Володарювати. М.Лайтман: Та ні, ну вбили б і все. С.Винокур: Тобто це комусь зараз треба, і це так ось за цим є рука якась. М.Лайтман: Так-так-так-так, звісно. С.Винокур: Ви сказали: Ось він такий. Яка риса характеру сьогодні, ось так от, знадобилася світу, як би сказати, щоб здригнутися? Яка в ньому, ось у ньому саме. М.Лайтман: Покрасуватися. С.Винокур: Так? Ось так от просто? М.Лайтман: Ні, ну не просто це, є багато ще шарів, але, в політиці це так. С.Винокур: І ось цим ось він і наповнюється, так? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Якщо говорити про його наповнення. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось так от навколо радіють люди, що він такий, так? Ось так? М.Лайтман: Так. Що ось є у нас такий кандидат у президенти, який може кузькіну матір вам показати і кулаком стукнути по столу, і зробити щось неймовірне, … С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: …непередбачуване. С.Винокур: Так, все-таки ось, скажіть, будь ласка, він все-таки такими будемо чесними, він свого часу зробив якісь справи. Для Ізраїлю зробив досить багато. Переніс посольство Америки в Єрусалим, визнав Голанські висоти. Загалом дуже багато зробив для Ізраїлю. Тобто він людиною все-таки справи виявився. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Я пам'ятаю, ви говорили, що лідер справжній - той, який раптом ось відчуває, що це його діти, який може дійти до стану все-таки «возлюби ближнього як самого себе». Хоча б наблизитися до цього. М.Лайтман: Я не думаю, що такі слова від нього хтось чекає. С.Винокур: Тобто від нього чекають жорстких таких, прямих рішень і він у цьому, напевно, себе виправдає, ось у жорстких рішеннях. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, він обіцяє зупинити війни. М.Лайтман: Я в це не вірю. С.Винокур: Не вірите? М.Лайтман: Ні. Це не залежить від Трампа. С.Винокур: Скажіть, ось Трамп відомий нестандартними рішеннями. Так, вміє ризикувати тощо. Ось це ж не казино - президент Америки. А ось відчуття таке, що, знаєте, – ну ризикую. М.Лайтман: Ні, я не думаю, що це казино. С.Винокур: Але він ризикує, блефує чи ні все таки? М.Лайтман: Ні, ні. С.Винокур: Все-таки ви бачите розрахунок у цьому? М.Лайтман: Усе прораховано. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато хто критикує його, це відомо. Ось як можна... Що дає змогу Трампу не звертати увагу на критику, на те, що його поливають з усіх боків? М.Лайтман: А що він може зробити? Він має гратися в ту ж гру. Просто прийняти їхні ходи і навчитися відповідати. Тут іде гра досить по-крупному. С.Винокур: А ви вважаєте, що він звертає увагу все-таки на критику? М.Лайтман: Ну у нього є величезна армія людей, які це все відстежують і пояснюють йому, що відбувається насправді насправді, кожен зі свого погляду. А далі подивимося. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось що б ви особисто хотіли, ось так от, поклавши руку на серце, щоб Трамп зробив? М.Лайтман: Я думаю, що найбільше, що він може зробити,-- це зупинити цю ненависть, яка є між лівими і правими в усіх країнах. С.Винокур: Взагалі, ви говорите про світ? М.Лайтман: Так, повинен спробувати зробити, а далі подивимося. С.Винокур: Тобто ви мислите глобально. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Що це основа взагалі всіх бід і всього, що відбувається. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що для цього взагалі треба зробити лідеру, ось такому ось, країни, на яку всі дивляться. Він же не може так сказати: «Зупиніть ненависть. Любіть один одного». От що, які цеглинки закласти? М.Лайтман: Я не уявляю, чи є в нього такі сили, але час, і місце, і тема - вона саме така: чи буде світ далі пробувати, як обійти протилежну половину.... С.Винокур: Праві - лівих або ліві - правих? М.Лайтман: Так-так-так-так. Або він буде, світ цей, все-таки прагнути до більшої рівноваги... Ось це от важко сказати. С.Винокур: Тобто якби він це заклав у себе, то ви б сказали: «Ось такого я б хотів»... Тобто зупинити цю ненависть між людьми. М.Лайтман: Я думаю, що в минулу свою каденцію він був більш реальним. Із чим він сьогодні прийде, я не знаю. С.Винокур: Ну і останнє запитання: Як ви думаєте, ось що Творець хоче сказати нашому світу, ставлячи світовим лідером, практично світовим лідером, таку людину як Трамп? Ось все-таки «серця лідерів - у руках Творця» ми говоримо. Що він хоче сказати світу, як ви думаєте? М.Лайтман: Що ми повинні навчитися жити з такими керівниками. Я не критикую Трампа, навпаки, я говорю про те, що у нас є зараз особлива пора, що ми можемо наблизитися до вирішення нашої проблеми. Я думаю, що це можливо. А далі - я не знаю. Це вже... у нього немає особливо проблем! У нього немає особливо проблем! Він може вийти і почувати себе лідером. Я думаю, він має цим скористатися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/g2NKqtI1.mp418 Nov 24 00:00 UTCС.Винокур: Я б хотів сьогодні побудувати з вами розмову навколо одного слова, одного, яке сьогодні найпопулярніше. Одних кидає в тремтіння, інших захоплює, там когось призводить до депресій, комусь дає надію. Трамп. От якщо можна, насамперед, ось як ви оцінюєте сьогоднішнього Трампа? Що це за явище взагалі таке? М.Лайтман: Ну, загалом, це явище не нове. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. І в Америці досить відоме. С.Винокур: Так. М.Лайтман: він любить такі всілякі виходи ... С.Винокур: У люди? М.Лайтман: Так. І тому я думаю, що ми дуже швидко до нього звикнемо... нього звикнемо і люди всі зрозуміють, що це - «дай дитині побешкетувати». Це його коник, це його стиль. С.Винокур: Давайте тоді про світ поговоримо. Чому ж світ так сприйняв? Як змінився світ, що він ось так от знаєте, сприймає... М.Лайтман: Ну це кожен політик - він думає насамперед про те, як він може перетягнути до себе, на свій бік якомога більше електорату. С.Винокур: Тобто він прекрасно розуміє, що він, так ось, заводить людей. Ось так він приведе собі більше людей, так? М.Лайтман: Так, він уже немолодий. Він розуміє всю цю кухню. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що у нього стратегія така. Він усе обмірковує, так? М.Лайтман: Звичайно! Його залишили б просто так? С.Винокур: Володарювати. М.Лайтман: Та ні, ну вбили б і все. С.Винокур: Тобто це комусь зараз треба, і це так ось за цим є рука якась. М.Лайтман: Так-так-так-так, звісно. С.Винокур: Ви сказали: Ось він такий. Яка риса характеру сьогодні, ось так от, знадобилася світу, як би сказати, щоб здригнутися? Яка в ньому, ось у ньому саме. М.Лайтман: Покрасуватися. С.Винокур: Так? Ось так от просто? М.Лайтман: Ні, ну не просто це, є багато ще шарів, але, в політиці це так. С.Винокур: І ось цим ось він і наповнюється, так? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Якщо говорити про його наповнення. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось так от навколо радіють люди, що він такий, так? Ось так? М.Лайтман: Так. Що ось є у нас такий кандидат у президенти, який може кузькіну матір вам показати і кулаком стукнути по столу, і зробити щось неймовірне, … С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: …непередбачуване. С.Винокур: Так, все-таки ось, скажіть, будь ласка, він все-таки такими будемо чесними, він свого часу зробив якісь справи. Для Ізраїлю зробив досить багато. Переніс посольство Америки в Єрусалим, визнав Голанські висоти. Загалом дуже багато зробив для Ізраїлю. Тобто він людиною все-таки справи виявився. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Я пам'ятаю, ви говорили, що лідер справжній - той, який раптом ось відчуває, що це його діти, який може дійти до стану все-таки «возлюби ближнього як самого себе». Хоча б наблизитися до цього. М.Лайтман: Я не думаю, що такі слова від нього хтось чекає. С.Винокур: Тобто від нього чекають жорстких таких, прямих рішень і він у цьому, напевно, себе виправдає, ось у жорстких рішеннях. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, він обіцяє зупинити війни. М.Лайтман: Я в це не вірю. С.Винокур: Не вірите? М.Лайтман: Ні. Це не залежить від Трампа. С.Винокур: Скажіть, ось Трамп відомий нестандартними рішеннями. Так, вміє ризикувати тощо. Ось це ж не казино - президент Америки. А ось відчуття таке, що, знаєте, – ну ризикую. М.Лайтман: Ні, я не думаю, що це казино. С.Винокур: Але він ризикує, блефує чи ні все таки? М.Лайтман: Ні, ні. С.Винокур: Все-таки ви бачите розрахунок у цьому? М.Лайтман: Усе прораховано. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато хто критикує його, це відомо. Ось як можна... Що дає змогу Трампу не звертати увагу на критику, на те, що його поливають з усіх боків? М.Лайтман: А що він може зробити? Він має гратися в ту ж гру. Просто прийняти їхні ходи і навчитися відповідати. Тут іде гра досить по-крупному. С.Винокур: А ви вважаєте, що він звертає увагу все-таки на критику? М.Лайтман: Ну у нього є величезна армія людей, які це все відстежують і пояснюють йому, що відбувається насправді насправді, кожен зі свого погляду. А далі подивимося. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось що б ви особисто хотіли, ось так от, поклавши руку на серце, щоб Трамп зробив? М.Лайтман: Я думаю, що найбільше, що він може зробити,-- це зупинити цю ненависть, яка є між лівими і правими в усіх країнах. С.Винокур: Взагалі, ви говорите про світ? М.Лайтман: Так, повинен спробувати зробити, а далі подивимося. С.Винокур: Тобто ви мислите глобально. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Що це основа взагалі всіх бід і всього, що відбувається. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що для цього взагалі треба зробити лідеру, ось такому ось, країни, на яку всі дивляться. Він же не може так сказати: «Зупиніть ненависть. Любіть один одного». От що, які цеглинки закласти? М.Лайтман: Я не уявляю, чи є в нього такі сили, але час, і місце, і тема - вона саме така: чи буде світ далі пробувати, як обійти протилежну половину.... С.Винокур: Праві - лівих або ліві - правих? М.Лайтман: Так-так-так-так. Або він буде, світ цей, все-таки прагнути до більшої рівноваги... Ось це от важко сказати. С.Винокур: Тобто якби він це заклав у себе, то ви б сказали: «Ось такого я б хотів»... Тобто зупинити цю ненависть між людьми. М.Лайтман: Я думаю, що в минулу свою каденцію він був більш реальним. Із чим він сьогодні прийде, я не знаю. С.Винокур: Ну і останнє запитання: Як ви думаєте, ось що Творець хоче сказати нашому світу, ставлячи світовим лідером, практично світовим лідером, таку людину як Трамп? Ось все-таки «серця лідерів - у руках Творця» ми говоримо. Що він хоче сказати світу, як ви думаєте? М.Лайтман: Що ми повинні навчитися жити з такими керівниками. Я не критикую Трампа, навпаки, я говорю про те, що у нас є зараз особлива пора, що ми можемо наблизитися до вирішення нашої проблеми. Я думаю, що це можливо. А далі - я не знаю. Це вже... у нього немає особливо проблем! У нього немає особливо проблем! Він може вийти і почувати себе лідером. Я думаю, він має цим скористатися. https://cdn.kabbalahmedia.info/g2NKqtI1.mp400:07:06С.Винокур: Я б хотів сьогодні побудувати з вами розмову навколо одного слова, одного, яке сьогодні найпопулярніше. Одних кидає в тремтіння, інших захоплює, там когось призводить до депресій, комусь дає надію. Трамп. От якщо можна, насамперед, ось як ви оцінюєте сьогоднішнього Трампа? Що це за явище взагалі таке? М.Лайтман: Ну, загалом, це явище не нове. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. І в Америці досить відоме. С.Винокур: Так. М.Лайтман: він любить такі всілякі виходи ... С.Винокур: У люди? М.Лайтман: Так. І тому я думаю, що ми дуже швидко до нього звикнемо... нього звикнемо і люди всі зрозуміють, що це - «дай дитині побешкетувати». Це його коник, це його стиль. С.Винокур: Давайте тоді про світ поговоримо. Чому ж світ так сприйняв? Як змінився світ, що він ось так от знаєте, сприймає... М.Лайтман: Ну це кожен політик - він думає насамперед про те, як він може перетягнути до себе, на свій бік якомога більше електорату. С.Винокур: Тобто він прекрасно розуміє, що він, так ось, заводить людей. Ось так він приведе собі більше людей, так? М.Лайтман: Так, він уже немолодий. Він розуміє всю цю кухню. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що у нього стратегія така. Він усе обмірковує, так? М.Лайтман: Звичайно! Його залишили б просто так? С.Винокур: Володарювати. М.Лайтман: Та ні, ну вбили б і все. С.Винокур: Тобто це комусь зараз треба, і це так ось за цим є рука якась. М.Лайтман: Так-так-так-так, звісно. С.Винокур: Ви сказали: Ось він такий. Яка риса характеру сьогодні, ось так от, знадобилася світу, як би сказати, щоб здригнутися? Яка в ньому, ось у ньому саме. М.Лайтман: Покрасуватися. С.Винокур: Так? Ось так от просто? М.Лайтман: Ні, ну не просто це, є багато ще шарів, але, в політиці це так. С.Винокур: І ось цим ось він і наповнюється, так? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Якщо говорити про його наповнення. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось так от навколо радіють люди, що він такий, так? Ось так? М.Лайтман: Так. Що ось є у нас такий кандидат у президенти, який може кузькіну матір вам показати і кулаком стукнути по столу, і зробити щось неймовірне, … С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: …непередбачуване. С.Винокур: Так, все-таки ось, скажіть, будь ласка, він все-таки такими будемо чесними, він свого часу зробив якісь справи. Для Ізраїлю зробив досить багато. Переніс посольство Америки в Єрусалим, визнав Голанські висоти. Загалом дуже багато зробив для Ізраїлю. Тобто він людиною все-таки справи виявився. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Я пам'ятаю, ви говорили, що лідер справжній - той, який раптом ось відчуває, що це його діти, який може дійти до стану все-таки «возлюби ближнього як самого себе». Хоча б наблизитися до цього. М.Лайтман: Я не думаю, що такі слова від нього хтось чекає. С.Винокур: Тобто від нього чекають жорстких таких, прямих рішень і він у цьому, напевно, себе виправдає, ось у жорстких рішеннях. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, він обіцяє зупинити війни. М.Лайтман: Я в це не вірю. С.Винокур: Не вірите? М.Лайтман: Ні. Це не залежить від Трампа. С.Винокур: Скажіть, ось Трамп відомий нестандартними рішеннями. Так, вміє ризикувати тощо. Ось це ж не казино - президент Америки. А ось відчуття таке, що, знаєте, – ну ризикую. М.Лайтман: Ні, я не думаю, що це казино. С.Винокур: Але він ризикує, блефує чи ні все таки? М.Лайтман: Ні, ні. С.Винокур: Все-таки ви бачите розрахунок у цьому? М.Лайтман: Усе прораховано. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато хто критикує його, це відомо. Ось як можна... Що дає змогу Трампу не звертати увагу на критику, на те, що його поливають з усіх боків? М.Лайтман: А що він може зробити? Він має гратися в ту ж гру. Просто прийняти їхні ходи і навчитися відповідати. Тут іде гра досить по-крупному. С.Винокур: А ви вважаєте, що він звертає увагу все-таки на критику? М.Лайтман: Ну у нього є величезна армія людей, які це все відстежують і пояснюють йому, що відбувається насправді насправді, кожен зі свого погляду. А далі подивимося. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось що б ви особисто хотіли, ось так от, поклавши руку на серце, щоб Трамп зробив? М.Лайтман: Я думаю, що найбільше, що він може зробити,-- це зупинити цю ненависть, яка є між лівими і правими в усіх країнах. С.Винокур: Взагалі, ви говорите про світ? М.Лайтман: Так, повинен спробувати зробити, а далі подивимося. С.Винокур: Тобто ви мислите глобально. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Що це основа взагалі всіх бід і всього, що відбувається. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що для цього взагалі треба зробити лідеру, ось такому ось, країни, на яку всі дивляться. Він же не може так сказати: «Зупиніть ненависть. Любіть один одного». От що, які цеглинки закласти? М.Лайтман: Я не уявляю, чи є в нього такі сили, але час, і місце, і тема - вона саме така: чи буде світ далі пробувати, як обійти протилежну половину.... С.Винокур: Праві - лівих або ліві - правих? М.Лайтман: Так-так-так-так. Або він буде, світ цей, все-таки прагнути до більшої рівноваги... Ось це от важко сказати. С.Винокур: Тобто якби він це заклав у себе, то ви б сказали: «Ось такого я б хотів»... Тобто зупинити цю ненависть між людьми. М.Лайтман: Я думаю, що в минулу свою каденцію він був більш реальним. Із чим він сьогодні прийде, я не знаю. С.Винокур: Ну і останнє запитання: Як ви думаєте, ось що Творець хоче сказати нашому світу, ставлячи світовим лідером, практично світовим лідером, таку людину як Трамп? Ось все-таки «серця лідерів - у руках Творця» ми говоримо. Що він хоче сказати світу, як ви думаєте? М.Лайтман: Що ми повинні навчитися жити з такими керівниками. Я не критикую Трампа, навпаки, я говорю про те, що у нас є зараз особлива пора, що ми можемо наблизитися до вирішення нашої проблеми. Я думаю, що це можливо. А далі - я не знаю. Це вже... у нього немає особливо проблем! У нього немає особливо проблем! Він може вийти і почувати себе лідером. Я думаю, він має цим скористатися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/GPmQaldg.mp418 Nov 24 00:00 UTCС.Винокур: Я б хотів сьогодні побудувати з вами розмову навколо одного слова, одного, яке сьогодні найпопулярніше. Одних кидає в тремтіння, інших захоплює, там когось призводить до депресій, комусь дає надію. Трамп. От якщо можна, насамперед, ось як ви оцінюєте сьогоднішнього Трампа? Що це за явище взагалі таке? М.Лайтман: Ну, загалом, це явище не нове. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. І в Америці досить відоме. С.Винокур: Так. М.Лайтман: він любить такі всілякі виходи ... С.Винокур: У люди? М.Лайтман: Так. І тому я думаю, що ми дуже швидко до нього звикнемо... нього звикнемо і люди всі зрозуміють, що це - «дай дитині побешкетувати». Це його коник, це його стиль. С.Винокур: Давайте тоді про світ поговоримо. Чому ж світ так сприйняв? Як змінився світ, що він ось так от знаєте, сприймає... М.Лайтман: Ну це кожен політик - він думає насамперед про те, як він може перетягнути до себе, на свій бік якомога більше електорату. С.Винокур: Тобто він прекрасно розуміє, що він, так ось, заводить людей. Ось так він приведе собі більше людей, так? М.Лайтман: Так, він уже немолодий. Він розуміє всю цю кухню. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що у нього стратегія така. Він усе обмірковує, так? М.Лайтман: Звичайно! Його залишили б просто так? С.Винокур: Володарювати. М.Лайтман: Та ні, ну вбили б і все. С.Винокур: Тобто це комусь зараз треба, і це так ось за цим є рука якась. М.Лайтман: Так-так-так-так, звісно. С.Винокур: Ви сказали: Ось він такий. Яка риса характеру сьогодні, ось так от, знадобилася світу, як би сказати, щоб здригнутися? Яка в ньому, ось у ньому саме. М.Лайтман: Покрасуватися. С.Винокур: Так? Ось так от просто? М.Лайтман: Ні, ну не просто це, є багато ще шарів, але, в політиці це так. С.Винокур: І ось цим ось він і наповнюється, так? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Якщо говорити про його наповнення. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось так от навколо радіють люди, що він такий, так? Ось так? М.Лайтман: Так. Що ось є у нас такий кандидат у президенти, який може кузькіну матір вам показати і кулаком стукнути по столу, і зробити щось неймовірне, … С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: …непередбачуване. С.Винокур: Так, все-таки ось, скажіть, будь ласка, він все-таки такими будемо чесними, він свого часу зробив якісь справи. Для Ізраїлю зробив досить багато. Переніс посольство Америки в Єрусалим, визнав Голанські висоти. Загалом дуже багато зробив для Ізраїлю. Тобто він людиною все-таки справи виявився. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Я пам'ятаю, ви говорили, що лідер справжній - той, який раптом ось відчуває, що це його діти, який може дійти до стану все-таки «возлюби ближнього як самого себе». Хоча б наблизитися до цього. М.Лайтман: Я не думаю, що такі слова від нього хтось чекає. С.Винокур: Тобто від нього чекають жорстких таких, прямих рішень і він у цьому, напевно, себе виправдає, ось у жорстких рішеннях. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, він обіцяє зупинити війни. М.Лайтман: Я в це не вірю. С.Винокур: Не вірите? М.Лайтман: Ні. Це не залежить від Трампа. С.Винокур: Скажіть, ось Трамп відомий нестандартними рішеннями. Так, вміє ризикувати тощо. Ось це ж не казино - президент Америки. А ось відчуття таке, що, знаєте, – ну ризикую. М.Лайтман: Ні, я не думаю, що це казино. С.Винокур: Але він ризикує, блефує чи ні все таки? М.Лайтман: Ні, ні. С.Винокур: Все-таки ви бачите розрахунок у цьому? М.Лайтман: Усе прораховано. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато хто критикує його, це відомо. Ось як можна... Що дає змогу Трампу не звертати увагу на критику, на те, що його поливають з усіх боків? М.Лайтман: А що він може зробити? Він має гратися в ту ж гру. Просто прийняти їхні ходи і навчитися відповідати. Тут іде гра досить по-крупному. С.Винокур: А ви вважаєте, що він звертає увагу все-таки на критику? М.Лайтман: Ну у нього є величезна армія людей, які це все відстежують і пояснюють йому, що відбувається насправді насправді, кожен зі свого погляду. А далі подивимося. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось що б ви особисто хотіли, ось так от, поклавши руку на серце, щоб Трамп зробив? М.Лайтман: Я думаю, що найбільше, що він може зробити,-- це зупинити цю ненависть, яка є між лівими і правими в усіх країнах. С.Винокур: Взагалі, ви говорите про світ? М.Лайтман: Так, повинен спробувати зробити, а далі подивимося. С.Винокур: Тобто ви мислите глобально. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Що це основа взагалі всіх бід і всього, що відбувається. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що для цього взагалі треба зробити лідеру, ось такому ось, країни, на яку всі дивляться. Він же не може так сказати: «Зупиніть ненависть. Любіть один одного». От що, які цеглинки закласти? М.Лайтман: Я не уявляю, чи є в нього такі сили, але час, і місце, і тема - вона саме така: чи буде світ далі пробувати, як обійти протилежну половину.... С.Винокур: Праві - лівих або ліві - правих? М.Лайтман: Так-так-так-так. Або він буде, світ цей, все-таки прагнути до більшої рівноваги... Ось це от важко сказати. С.Винокур: Тобто якби він це заклав у себе, то ви б сказали: «Ось такого я б хотів»... Тобто зупинити цю ненависть між людьми. М.Лайтман: Я думаю, що в минулу свою каденцію він був більш реальним. Із чим він сьогодні прийде, я не знаю. С.Винокур: Ну і останнє запитання: Як ви думаєте, ось що Творець хоче сказати нашому світу, ставлячи світовим лідером, практично світовим лідером, таку людину як Трамп? Ось все-таки «серця лідерів - у руках Творця» ми говоримо. Що він хоче сказати світу, як ви думаєте? М.Лайтман: Що ми повинні навчитися жити з такими керівниками. Я не критикую Трампа, навпаки, я говорю про те, що у нас є зараз особлива пора, що ми можемо наблизитися до вирішення нашої проблеми. Я думаю, що це можливо. А далі - я не знаю. Це вже... у нього немає особливо проблем! У нього немає особливо проблем! Він може вийти і почувати себе лідером. Я думаю, він має цим скористатися. https://cdn.kabbalahmedia.info/GPmQaldg.mp400:07:06С.Винокур: Я б хотів сьогодні побудувати з вами розмову навколо одного слова, одного, яке сьогодні найпопулярніше. Одних кидає в тремтіння, інших захоплює, там когось призводить до депресій, комусь дає надію. Трамп. От якщо можна, насамперед, ось як ви оцінюєте сьогоднішнього Трампа? Що це за явище взагалі таке? М.Лайтман: Ну, загалом, це явище не нове. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. І в Америці досить відоме. С.Винокур: Так. М.Лайтман: він любить такі всілякі виходи ... С.Винокур: У люди? М.Лайтман: Так. І тому я думаю, що ми дуже швидко до нього звикнемо... нього звикнемо і люди всі зрозуміють, що це - «дай дитині побешкетувати». Це його коник, це його стиль. С.Винокур: Давайте тоді про світ поговоримо. Чому ж світ так сприйняв? Як змінився світ, що він ось так от знаєте, сприймає... М.Лайтман: Ну це кожен політик - він думає насамперед про те, як він може перетягнути до себе, на свій бік якомога більше електорату. С.Винокур: Тобто він прекрасно розуміє, що він, так ось, заводить людей. Ось так він приведе собі більше людей, так? М.Лайтман: Так, він уже немолодий. Він розуміє всю цю кухню. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що у нього стратегія така. Він усе обмірковує, так? М.Лайтман: Звичайно! Його залишили б просто так? С.Винокур: Володарювати. М.Лайтман: Та ні, ну вбили б і все. С.Винокур: Тобто це комусь зараз треба, і це так ось за цим є рука якась. М.Лайтман: Так-так-так-так, звісно. С.Винокур: Ви сказали: Ось він такий. Яка риса характеру сьогодні, ось так от, знадобилася світу, як би сказати, щоб здригнутися? Яка в ньому, ось у ньому саме. М.Лайтман: Покрасуватися. С.Винокур: Так? Ось так от просто? М.Лайтман: Ні, ну не просто це, є багато ще шарів, але, в політиці це так. С.Винокур: І ось цим ось він і наповнюється, так? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Якщо говорити про його наповнення. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось так от навколо радіють люди, що він такий, так? Ось так? М.Лайтман: Так. Що ось є у нас такий кандидат у президенти, який може кузькіну матір вам показати і кулаком стукнути по столу, і зробити щось неймовірне, … С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: …непередбачуване. С.Винокур: Так, все-таки ось, скажіть, будь ласка, він все-таки такими будемо чесними, він свого часу зробив якісь справи. Для Ізраїлю зробив досить багато. Переніс посольство Америки в Єрусалим, визнав Голанські висоти. Загалом дуже багато зробив для Ізраїлю. Тобто він людиною все-таки справи виявився. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Я пам'ятаю, ви говорили, що лідер справжній - той, який раптом ось відчуває, що це його діти, який може дійти до стану все-таки «возлюби ближнього як самого себе». Хоча б наблизитися до цього. М.Лайтман: Я не думаю, що такі слова від нього хтось чекає. С.Винокур: Тобто від нього чекають жорстких таких, прямих рішень і він у цьому, напевно, себе виправдає, ось у жорстких рішеннях. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, він обіцяє зупинити війни. М.Лайтман: Я в це не вірю. С.Винокур: Не вірите? М.Лайтман: Ні. Це не залежить від Трампа. С.Винокур: Скажіть, ось Трамп відомий нестандартними рішеннями. Так, вміє ризикувати тощо. Ось це ж не казино - президент Америки. А ось відчуття таке, що, знаєте, – ну ризикую. М.Лайтман: Ні, я не думаю, що це казино. С.Винокур: Але він ризикує, блефує чи ні все таки? М.Лайтман: Ні, ні. С.Винокур: Все-таки ви бачите розрахунок у цьому? М.Лайтман: Усе прораховано. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато хто критикує його, це відомо. Ось як можна... Що дає змогу Трампу не звертати увагу на критику, на те, що його поливають з усіх боків? М.Лайтман: А що він може зробити? Він має гратися в ту ж гру. Просто прийняти їхні ходи і навчитися відповідати. Тут іде гра досить по-крупному. С.Винокур: А ви вважаєте, що він звертає увагу все-таки на критику? М.Лайтман: Ну у нього є величезна армія людей, які це все відстежують і пояснюють йому, що відбувається насправді насправді, кожен зі свого погляду. А далі подивимося. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось що б ви особисто хотіли, ось так от, поклавши руку на серце, щоб Трамп зробив? М.Лайтман: Я думаю, що найбільше, що він може зробити,-- це зупинити цю ненависть, яка є між лівими і правими в усіх країнах. С.Винокур: Взагалі, ви говорите про світ? М.Лайтман: Так, повинен спробувати зробити, а далі подивимося. С.Винокур: Тобто ви мислите глобально. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Що це основа взагалі всіх бід і всього, що відбувається. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що для цього взагалі треба зробити лідеру, ось такому ось, країни, на яку всі дивляться. Він же не може так сказати: «Зупиніть ненависть. Любіть один одного». От що, які цеглинки закласти? М.Лайтман: Я не уявляю, чи є в нього такі сили, але час, і місце, і тема - вона саме така: чи буде світ далі пробувати, як обійти протилежну половину.... С.Винокур: Праві - лівих або ліві - правих? М.Лайтман: Так-так-так-так. Або він буде, світ цей, все-таки прагнути до більшої рівноваги... Ось це от важко сказати. С.Винокур: Тобто якби він це заклав у себе, то ви б сказали: «Ось такого я б хотів»... Тобто зупинити цю ненависть між людьми. М.Лайтман: Я думаю, що в минулу свою каденцію він був більш реальним. Із чим він сьогодні прийде, я не знаю. С.Винокур: Ну і останнє запитання: Як ви думаєте, ось що Творець хоче сказати нашому світу, ставлячи світовим лідером, практично світовим лідером, таку людину як Трамп? Ось все-таки «серця лідерів - у руках Творця» ми говоримо. Що він хоче сказати світу, як ви думаєте? М.Лайтман: Що ми повинні навчитися жити з такими керівниками. Я не критикую Трампа, навпаки, я говорю про те, що у нас є зараз особлива пора, що ми можемо наблизитися до вирішення нашої проблеми. Я думаю, що це можливо. А далі - я не знаю. Це вже... у нього немає особливо проблем! У нього немає особливо проблем! Він може вийти і почувати себе лідером. Я думаю, він має цим скористатися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IoCxj0R7.mp404 Nov 24 00:00 UTCС.Винокур: От якщо можна, я прошу Вас стати на місце Творця - що б Ви відповіли дітям? Пише Олег, четвертий клас, уже старший: "Навіщо ти зробив людину головною на землі?" М.Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається дурною, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. С.Винокур : Розум даний людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, там природа і все, а ми її гадимо. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми все-таки помилка чи не помилка? Взагалі… М.Лайтман : Природи? С.Винокур : Ну, Творця, скажімо так. М.Лайтман: Творця? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. С.Винокур: Не помилка? М.Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. С.Винокур: А ми не хочемо? М.Лайтман: А поки що ми не хочемо. С.Винокур: Не хочемо. Цей запрограмований все-таки шлях - що колись відбудеться цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. С.Винокур: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді ось останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, четвертий клас. Це що буде: удар, це буде думка, яка прийде? Це буде відкриття раптом розуму іншого? М.Лайтман: Це зсередини нас, ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. С.Винокур : І захочемо до нього прийти? М.Лайтман: Так! Обов'язково. https://cdn.kabbalahmedia.info/IoCxj0R7.mp400:01:49С.Винокур: От якщо можна, я прошу Вас стати на місце Творця - що б Ви відповіли дітям? Пише Олег, четвертий клас, уже старший: "Навіщо ти зробив людину головною на землі?" М.Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається дурною, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. С.Винокур : Розум даний людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, там природа і все, а ми її гадимо. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми все-таки помилка чи не помилка? Взагалі… М.Лайтман : Природи? С.Винокур : Ну, Творця, скажімо так. М.Лайтман: Творця? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. С.Винокур: Не помилка? М.Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. С.Винокур: А ми не хочемо? М.Лайтман: А поки що ми не хочемо. С.Винокур: Не хочемо. Цей запрограмований все-таки шлях - що колись відбудеться цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. С.Винокур: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді ось останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, четвертий клас. Це що буде: удар, це буде думка, яка прийде? Це буде відкриття раптом розуму іншого? М.Лайтман: Це зсередини нас, ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. С.Винокур : І захочемо до нього прийти? М.Лайтман: Так! Обов'язково. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/SQA88QKq.mp304 Nov 24 00:00 UTCС.Винокур: От якщо можна, я прошу Вас стати на місце Творця - що б Ви відповіли дітям? Пише Олег, четвертий клас, уже старший: "Навіщо ти зробив людину головною на землі?" М.Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається дурною, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. С.Винокур : Розум даний людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, там природа і все, а ми її гадимо. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми все-таки помилка чи не помилка? Взагалі… М.Лайтман : Природи? С.Винокур : Ну, Творця, скажімо так. М.Лайтман: Творця? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. С.Винокур: Не помилка? М.Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. С.Винокур: А ми не хочемо? М.Лайтман: А поки що ми не хочемо. С.Винокур: Не хочемо. Цей запрограмований все-таки шлях - що колись відбудеться цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. С.Винокур: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді ось останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, четвертий клас. Це що буде: удар, це буде думка, яка прийде? Це буде відкриття раптом розуму іншого? М.Лайтман: Це зсередини нас, ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. С.Винокур : І захочемо до нього прийти? М.Лайтман: Так! Обов'язково. https://cdn.kabbalahmedia.info/SQA88QKq.mp300:01:49С.Винокур: От якщо можна, я прошу Вас стати на місце Творця - що б Ви відповіли дітям? Пише Олег, четвертий клас, уже старший: "Навіщо ти зробив людину головною на землі?" М.Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається дурною, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. С.Винокур : Розум даний людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, там природа і все, а ми її гадимо. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми все-таки помилка чи не помилка? Взагалі… М.Лайтман : Природи? С.Винокур : Ну, Творця, скажімо так. М.Лайтман: Творця? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. С.Винокур: Не помилка? М.Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. С.Винокур: А ми не хочемо? М.Лайтман: А поки що ми не хочемо. С.Винокур: Не хочемо. Цей запрограмований все-таки шлях - що колись відбудеться цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. С.Винокур: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді ось останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, четвертий клас. Це що буде: удар, це буде думка, яка прийде? Це буде відкриття раптом розуму іншого? М.Лайтман: Це зсередини нас, ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. С.Винокур : І захочемо до нього прийти? М.Лайтман: Так! Обов'язково. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/GpRyqBtF.mp404 Nov 24 00:00 UTCС.Винокур: От якщо можна, я прошу Вас стати на місце Творця - що б Ви відповіли дітям? Пише Олег, четвертий клас, уже старший: "Навіщо ти зробив людину головною на землі?" М.Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається дурною, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. С.Винокур : Розум даний людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, там природа і все, а ми її гадимо. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми все-таки помилка чи не помилка? Взагалі… М.Лайтман : Природи? С.Винокур : Ну, Творця, скажімо так. М.Лайтман: Творця? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. С.Винокур: Не помилка? М.Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. С.Винокур: А ми не хочемо? М.Лайтман: А поки що ми не хочемо. С.Винокур: Не хочемо. Цей запрограмований все-таки шлях - що колись відбудеться цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. С.Винокур: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді ось останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, четвертий клас. Це що буде: удар, це буде думка, яка прийде? Це буде відкриття раптом розуму іншого? М.Лайтман: Це зсередини нас, ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. С.Винокур : І захочемо до нього прийти? М.Лайтман: Так! Обов'язково. https://cdn.kabbalahmedia.info/GpRyqBtF.mp400:01:49С.Винокур: От якщо можна, я прошу Вас стати на місце Творця - що б Ви відповіли дітям? Пише Олег, четвертий клас, уже старший: "Навіщо ти зробив людину головною на землі?" М.Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається дурною, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. С.Винокур : Розум даний людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, там природа і все, а ми її гадимо. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми все-таки помилка чи не помилка? Взагалі… М.Лайтман : Природи? С.Винокур : Ну, Творця, скажімо так. М.Лайтман: Творця? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. С.Винокур: Не помилка? М.Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. С.Винокур: А ми не хочемо? М.Лайтман: А поки що ми не хочемо. С.Винокур: Не хочемо. Цей запрограмований все-таки шлях - що колись відбудеться цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. С.Винокур: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді ось останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, четвертий клас. Це що буде: удар, це буде думка, яка прийде? Це буде відкриття раптом розуму іншого? М.Лайтман: Це зсередини нас, ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. С.Винокур : І захочемо до нього прийти? М.Лайтман: Так! Обов'язково. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/WS0bEWxZ.mp304 Nov 24 00:00 UTCВедучий: Ризький письменник Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати Всевишньому і поставити йому нагальні питання, попросити про найголовніше. І діти запитують Творця. Якщо можна, я прошу вас стати на місце Творця 一 щоб Ви відповіли дітям? М. Лайтман: Ну це можна. Ведучий: Можна? Давайте спробуємо. Олена, перший клас 一 перший клас! 一 запитує: «Чому світ без ніжності?» М. Лайтман: Так, такий наш світ. Ведучий: Ну, можливо, це Олена вже в першому класі не відчуває цього, чи все-таки такий світ? М. Лайтман: Ні, світ такий. Ведучий: Такий світ? М. Лайтман: Так. У світі немає ніжності. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Тому що люди не люблять одне одного. Ведучий: Для чого тоді його створювали? М. Лайтман: Для того щоб максимум до цього наблизити світ наскільки можливо. До цього ми маємо прийти самі, самостійно, розумно. Ведучий: Що відбувається в житті, у нашому світі, якщо дівчинка першого класу ставить таке запитання? Поясніть мені, будь ласка. М. Лайтман: Це означає, що світ уже стає серйозним і готовим до дій виправлення. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо це навіть доходить до таких малюків. М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: Тобто ви вважаєте, що діти більше відчувають, ніж дорослі? Тобто, можливо, вона бачить це у спілкуванні батьків, у спілкуванні навколо. М. Лайтман: Вона бачить це ось так, як бачить. Ведучий: А ми можемо й не бачити цього? М. Лайтман: А ми цього не бачимо. Ведучий: Що ж відбувається? З роками нам потихеньку притупляють бачення? М. Лайтман: Ми звикаємо, звикаємо до того, що є, не бажаємо бачити поганого, бо його не виправити. Ведучий: Зрозуміло. М. Лайтман: Ось так і живемо. Ведучий: Ведучий: Стасик, 2-й клас: «А душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?» М. Лайтман: Ні, душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею, то ти можеш її виправляти. Ведучий: До якої душі прийти? М. Лайтман: До тієї, яка любить усіх. Ведучий: А є таке прагнення в людини? М. Лайтман: Я не думаю. Ведучий: А в дитини? М. Лайтман: Я особисто думаю, що діти більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще не буде і не може бути, і треба просто погодиться з тим, що є. Ведучий: Тобто в дітей ще жевріє надія, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: За ідеєю, набираючись досвіду, ми повинні начебто нібито як би... М. Лайтман: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння досвіду не погоджуватися з тим, що є? Ведучий: Погоджуємося? М. Лайтман: Ми погоджуємося і все. Ведучий: Тобто це через удари, якими нас так от...? Весь час ми не доходили до чогось, нас били. М. Лайтман: Так, це через те, що ми просто лінуємося виправлятися. Ведучий: Пише Олег, 4-й клас, уже старший: «Навіщо ти зробив людину головною на Землі?» М. Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається недолугою, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. Ведучий: Розум дано людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, природа і все, а ми її паплюжимо. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми все-таки помилка чи не помилка? М. Лайтман: Природи? Ведучий: Творця, скажімо так. М. Лайтман: Творця? Ведучий: Так. М. Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. Ведучий: Не помилка. М. Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. Ведучий: А ми не хочемо? М. Лайтман: А поки що ми не хочемо. Ведучий: Не хочемо. Цей наш шлях все-таки запрограмований ㅡ що колись станеться цей переворот? М. Лайтман: Так. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. Ведучий: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, 4-ий клас. Це що буде: удар, думка, яка прийде? Це раптом буде відкриття іншого розуму? М. Лайтман: Це безпосередньо в нас відбуватиметься ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. Ведучий: І захочемо до нього прийти? М. Лайтман: Так. Обов'язково! Ведучий: Світлана, 2-ий клас, запитує: «А не можна не народжуватися?» М. Лайтман: Це серйозно. Ведучий: Другий клас! М. Лайтман: Другий клас, так. Не народжуватися не можна. Ведучий: Не можна? М. Лайтман: Треба прийняти своє народження і своє життя як дивовижну пригоду, в якій ми можемо себе змінити, і світ змінити, і загалом зробити все, щоб було прекрасним. Якщо ми знаємо про це заздалегідь, то ми тоді в житті зможемо знайти короткі шляхи до цього стану. Ведучий: А ми що, у нас затуманено? М. Лайтман: Звичайно. Де ти бачив це серед дорослих? Ніхто не задається цим питанням і цією метою. Ведучий: Але якось було таке відчуття, що світ ㅡ це пригода, подорож. Ну було ж таке відчуття. М. Лайтман: Ну я не знаю, у кого це було як пригоди. Я особисто цей весь світ уявляв собі як боротьбу. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Звичайно. У 7-8 років я пам'ятаю себе як такого егоїстичного хлопчика, який нічого не бажає приймати, розуміти. Ведучий: Справді? Тобто ви вперті були, так? І тому пішли в науку? М. Лайтман: Наука 一 вона віддушина. Я очікував від науки просто зрозуміти, чому ж Творець створив таке творіння, як людина, і чого Він від неї бажає. Було або наука, або релігія ㅡ одне з двох. Звісно, я пішов у науку. Ведучий: Ви зараз сказали «Творець». У вас уже тоді було відчуття управління? М. Лайтман: Хтось же має все-таки це створити. Ведучий: Весь цей світ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто у вас було відчуття, що він керується кимось або чимось? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви розчарувалися в науці взагалі? От ви пішли для цього в науку ㅡ далі? М. Лайтман: Я для цього пішов у науку, а потім я її залишив. Ведучий: Саме тому, що не знайшли відповіді? М. Лайтман: Тому що прийшов у кабалу. Ведучий: Поїхали далі. Ляля, другий клас, пише: «Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, а Ти 一 в мене» М. Лайтман: Творцеві це простіше. Тому що Ляля перебуває в нього на долоні 一 маленька лялечка. А Він у Лялі 一 невідомо як. Але абсолютно визначає всі її дії, думки. Тож варто наближатися до Творця, варто вхопитися за Нього і не відпускати. Ведучий: Мене вражає серйозність ставлення до Творця у цих дітей. М. Лайтман: У цих 一 так, це серйозно. Ведучий: Тобто в них є якесь відчуття навіть? М. Лайтман: Так . Ведучий: Що з нами відбувається? Чому воно приховуються з роками, стає все більш і більш прихованим? М. Лайтман: Ну так егоїзм наш 一 він усе це викручує навиворіт. Ведучий: Тільки він, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тільки він. Ви на нього тільки вказуєте? М. Лайтман: Нічого більше немає. Ведучий: Іще запитання, якщо можна. Гарік, другий клас, пише: «Ми Тебе розуміємо світліше, ніж дорослі» М. Лайтман: Тому що ви ще не перевантажені життям. І тому вам легше вважати Творця добрим, таким, що дарує добро, піклується про всіх. Ведучий: І так воно і є. М. Лайтман: Так воно і є, але дорослі цього не приймають. Ведучий: Дорослі це забувають? М. Лайтман: Відмовляються. Ведучий: А от скажіть, будь ласка, це навмисне так вчиняється, що дітям це дається? М. Лайтман: У дітях це ще не заплямований стан. Ведучий: Ну це ніби зі сторони Творця ― навмисно дається дітям ось спочатку це відчувати? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми повинні спочатку це відчути? М. Лайтман: Так. Ведучий: А потім втратити? М. Лайтман: А потім загубити і знайти. Ведучий: Для чого це робиться, дається, а потім втрачається? М. Лайтман: Для того щоб людина знайшла шлях до Творця. Ведучий: Зрозуміло. Для цього вона повинна його втратити? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але спершу вона в ньому має бути? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/WS0bEWxZ.mp300:09:22Ведучий: Ризький письменник Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати Всевишньому і поставити йому нагальні питання, попросити про найголовніше. І діти запитують Творця. Якщо можна, я прошу вас стати на місце Творця 一 щоб Ви відповіли дітям? М. Лайтман: Ну це можна. Ведучий: Можна? Давайте спробуємо. Олена, перший клас 一 перший клас! 一 запитує: «Чому світ без ніжності?» М. Лайтман: Так, такий наш світ. Ведучий: Ну, можливо, це Олена вже в першому класі не відчуває цього, чи все-таки такий світ? М. Лайтман: Ні, світ такий. Ведучий: Такий світ? М. Лайтман: Так. У світі немає ніжності. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Тому що люди не люблять одне одного. Ведучий: Для чого тоді його створювали? М. Лайтман: Для того щоб максимум до цього наблизити світ наскільки можливо. До цього ми маємо прийти самі, самостійно, розумно. Ведучий: Що відбувається в житті, у нашому світі, якщо дівчинка першого класу ставить таке запитання? Поясніть мені, будь ласка. М. Лайтман: Це означає, що світ уже стає серйозним і готовим до дій виправлення. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо це навіть доходить до таких малюків. М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: Тобто ви вважаєте, що діти більше відчувають, ніж дорослі? Тобто, можливо, вона бачить це у спілкуванні батьків, у спілкуванні навколо. М. Лайтман: Вона бачить це ось так, як бачить. Ведучий: А ми можемо й не бачити цього? М. Лайтман: А ми цього не бачимо. Ведучий: Що ж відбувається? З роками нам потихеньку притупляють бачення? М. Лайтман: Ми звикаємо, звикаємо до того, що є, не бажаємо бачити поганого, бо його не виправити. Ведучий: Зрозуміло. М. Лайтман: Ось так і живемо. Ведучий: Ведучий: Стасик, 2-й клас: «А душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?» М. Лайтман: Ні, душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею, то ти можеш її виправляти. Ведучий: До якої душі прийти? М. Лайтман: До тієї, яка любить усіх. Ведучий: А є таке прагнення в людини? М. Лайтман: Я не думаю. Ведучий: А в дитини? М. Лайтман: Я особисто думаю, що діти більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще не буде і не може бути, і треба просто погодиться з тим, що є. Ведучий: Тобто в дітей ще жевріє надія, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: За ідеєю, набираючись досвіду, ми повинні начебто нібито як би... М. Лайтман: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння досвіду не погоджуватися з тим, що є? Ведучий: Погоджуємося? М. Лайтман: Ми погоджуємося і все. Ведучий: Тобто це через удари, якими нас так от...? Весь час ми не доходили до чогось, нас били. М. Лайтман: Так, це через те, що ми просто лінуємося виправлятися. Ведучий: Пише Олег, 4-й клас, уже старший: «Навіщо ти зробив людину головною на Землі?» М. Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається недолугою, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. Ведучий: Розум дано людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, природа і все, а ми її паплюжимо. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми все-таки помилка чи не помилка? М. Лайтман: Природи? Ведучий: Творця, скажімо так. М. Лайтман: Творця? Ведучий: Так. М. Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. Ведучий: Не помилка. М. Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. Ведучий: А ми не хочемо? М. Лайтман: А поки що ми не хочемо. Ведучий: Не хочемо. Цей наш шлях все-таки запрограмований ㅡ що колись станеться цей переворот? М. Лайтман: Так. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. Ведучий: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, 4-ий клас. Це що буде: удар, думка, яка прийде? Це раптом буде відкриття іншого розуму? М. Лайтман: Це безпосередньо в нас відбуватиметься ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. Ведучий: І захочемо до нього прийти? М. Лайтман: Так. Обов'язково! Ведучий: Світлана, 2-ий клас, запитує: «А не можна не народжуватися?» М. Лайтман: Це серйозно. Ведучий: Другий клас! М. Лайтман: Другий клас, так. Не народжуватися не можна. Ведучий: Не можна? М. Лайтман: Треба прийняти своє народження і своє життя як дивовижну пригоду, в якій ми можемо себе змінити, і світ змінити, і загалом зробити все, щоб було прекрасним. Якщо ми знаємо про це заздалегідь, то ми тоді в житті зможемо знайти короткі шляхи до цього стану. Ведучий: А ми що, у нас затуманено? М. Лайтман: Звичайно. Де ти бачив це серед дорослих? Ніхто не задається цим питанням і цією метою. Ведучий: Але якось було таке відчуття, що світ ㅡ це пригода, подорож. Ну було ж таке відчуття. М. Лайтман: Ну я не знаю, у кого це було як пригоди. Я особисто цей весь світ уявляв собі як боротьбу. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Звичайно. У 7-8 років я пам'ятаю себе як такого егоїстичного хлопчика, який нічого не бажає приймати, розуміти. Ведучий: Справді? Тобто ви вперті були, так? І тому пішли в науку? М. Лайтман: Наука 一 вона віддушина. Я очікував від науки просто зрозуміти, чому ж Творець створив таке творіння, як людина, і чого Він від неї бажає. Було або наука, або релігія ㅡ одне з двох. Звісно, я пішов у науку. Ведучий: Ви зараз сказали «Творець». У вас уже тоді було відчуття управління? М. Лайтман: Хтось же має все-таки це створити. Ведучий: Весь цей світ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто у вас було відчуття, що він керується кимось або чимось? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви розчарувалися в науці взагалі? От ви пішли для цього в науку ㅡ далі? М. Лайтман: Я для цього пішов у науку, а потім я її залишив. Ведучий: Саме тому, що не знайшли відповіді? М. Лайтман: Тому що прийшов у кабалу. Ведучий: Поїхали далі. Ляля, другий клас, пише: «Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, а Ти 一 в мене» М. Лайтман: Творцеві це простіше. Тому що Ляля перебуває в нього на долоні 一 маленька лялечка. А Він у Лялі 一 невідомо як. Але абсолютно визначає всі її дії, думки. Тож варто наближатися до Творця, варто вхопитися за Нього і не відпускати. Ведучий: Мене вражає серйозність ставлення до Творця у цих дітей. М. Лайтман: У цих 一 так, це серйозно. Ведучий: Тобто в них є якесь відчуття навіть? М. Лайтман: Так . Ведучий: Що з нами відбувається? Чому воно приховуються з роками, стає все більш і більш прихованим? М. Лайтман: Ну так егоїзм наш 一 він усе це викручує навиворіт. Ведучий: Тільки він, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тільки він. Ви на нього тільки вказуєте? М. Лайтман: Нічого більше немає. Ведучий: Іще запитання, якщо можна. Гарік, другий клас, пише: «Ми Тебе розуміємо світліше, ніж дорослі» М. Лайтман: Тому що ви ще не перевантажені життям. І тому вам легше вважати Творця добрим, таким, що дарує добро, піклується про всіх. Ведучий: І так воно і є. М. Лайтман: Так воно і є, але дорослі цього не приймають. Ведучий: Дорослі це забувають? М. Лайтман: Відмовляються. Ведучий: А от скажіть, будь ласка, це навмисне так вчиняється, що дітям це дається? М. Лайтман: У дітях це ще не заплямований стан. Ведучий: Ну це ніби зі сторони Творця ― навмисно дається дітям ось спочатку це відчувати? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми повинні спочатку це відчути? М. Лайтман: Так. Ведучий: А потім втратити? М. Лайтман: А потім загубити і знайти. Ведучий: Для чого це робиться, дається, а потім втрачається? М. Лайтман: Для того щоб людина знайшла шлях до Творця. Ведучий: Зрозуміло. Для цього вона повинна його втратити? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але спершу вона в ньому має бути? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Cz1zm2L0.mp404 Nov 24 00:00 UTCВедучий: Ризький письменник Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати Всевишньому і поставити йому нагальні питання, попросити про найголовніше. І діти запитують Творця. Якщо можна, я прошу вас стати на місце Творця 一 щоб Ви відповіли дітям? М. Лайтман: Ну це можна. Ведучий: Можна? Давайте спробуємо. Олена, перший клас 一 перший клас! 一 запитує: «Чому світ без ніжності?» М. Лайтман: Так, такий наш світ. Ведучий: Ну, можливо, це Олена вже в першому класі не відчуває цього, чи все-таки такий світ? М. Лайтман: Ні, світ такий. Ведучий: Такий світ? М. Лайтман: Так. У світі немає ніжності. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Тому що люди не люблять одне одного. Ведучий: Для чого тоді його створювали? М. Лайтман: Для того щоб максимум до цього наблизити світ наскільки можливо. До цього ми маємо прийти самі, самостійно, розумно. Ведучий: Що відбувається в житті, у нашому світі, якщо дівчинка першого класу ставить таке запитання? Поясніть мені, будь ласка. М. Лайтман: Це означає, що світ уже стає серйозним і готовим до дій виправлення. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо це навіть доходить до таких малюків. М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: Тобто ви вважаєте, що діти більше відчувають, ніж дорослі? Тобто, можливо, вона бачить це у спілкуванні батьків, у спілкуванні навколо. М. Лайтман: Вона бачить це ось так, як бачить. Ведучий: А ми можемо й не бачити цього? М. Лайтман: А ми цього не бачимо. Ведучий: Що ж відбувається? З роками нам потихеньку притупляють бачення? М. Лайтман: Ми звикаємо, звикаємо до того, що є, не бажаємо бачити поганого, бо його не виправити. Ведучий: Зрозуміло. М. Лайтман: Ось так і живемо. Ведучий: Ведучий: Стасик, 2-й клас: «А душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?» М. Лайтман: Ні, душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею, то ти можеш її виправляти. Ведучий: До якої душі прийти? М. Лайтман: До тієї, яка любить усіх. Ведучий: А є таке прагнення в людини? М. Лайтман: Я не думаю. Ведучий: А в дитини? М. Лайтман: Я особисто думаю, що діти більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще не буде і не може бути, і треба просто погодиться з тим, що є. Ведучий: Тобто в дітей ще жевріє надія, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: За ідеєю, набираючись досвіду, ми повинні начебто нібито як би... М. Лайтман: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння досвіду не погоджуватися з тим, що є? Ведучий: Погоджуємося? М. Лайтман: Ми погоджуємося і все. Ведучий: Тобто це через удари, якими нас так от...? Весь час ми не доходили до чогось, нас били. М. Лайтман: Так, це через те, що ми просто лінуємося виправлятися. Ведучий: Пише Олег, 4-й клас, уже старший: «Навіщо ти зробив людину головною на Землі?» М. Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається недолугою, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. Ведучий: Розум дано людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, природа і все, а ми її паплюжимо. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми все-таки помилка чи не помилка? М. Лайтман: Природи? Ведучий: Творця, скажімо так. М. Лайтман: Творця? Ведучий: Так. М. Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. Ведучий: Не помилка. М. Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. Ведучий: А ми не хочемо? М. Лайтман: А поки що ми не хочемо. Ведучий: Не хочемо. Цей наш шлях все-таки запрограмований ㅡ що колись станеться цей переворот? М. Лайтман: Так. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. Ведучий: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, 4-ий клас. Це що буде: удар, думка, яка прийде? Це раптом буде відкриття іншого розуму? М. Лайтман: Це безпосередньо в нас відбуватиметься ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. Ведучий: І захочемо до нього прийти? М. Лайтман: Так. Обов'язково! Ведучий: Світлана, 2-ий клас, запитує: «А не можна не народжуватися?» М. Лайтман: Це серйозно. Ведучий: Другий клас! М. Лайтман: Другий клас, так. Не народжуватися не можна. Ведучий: Не можна? М. Лайтман: Треба прийняти своє народження і своє життя як дивовижну пригоду, в якій ми можемо себе змінити, і світ змінити, і загалом зробити все, щоб було прекрасним. Якщо ми знаємо про це заздалегідь, то ми тоді в житті зможемо знайти короткі шляхи до цього стану. Ведучий: А ми що, у нас затуманено? М. Лайтман: Звичайно. Де ти бачив це серед дорослих? Ніхто не задається цим питанням і цією метою. Ведучий: Але якось було таке відчуття, що світ ㅡ це пригода, подорож. Ну було ж таке відчуття. М. Лайтман: Ну я не знаю, у кого це було як пригоди. Я особисто цей весь світ уявляв собі як боротьбу. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Звичайно. У 7-8 років я пам'ятаю себе як такого егоїстичного хлопчика, який нічого не бажає приймати, розуміти. Ведучий: Справді? Тобто ви вперті були, так? І тому пішли в науку? М. Лайтман: Наука 一 вона віддушина. Я очікував від науки просто зрозуміти, чому ж Творець створив таке творіння, як людина, і чого Він від неї бажає. Було або наука, або релігія ㅡ одне з двох. Звісно, я пішов у науку. Ведучий: Ви зараз сказали «Творець». У вас уже тоді було відчуття управління? М. Лайтман: Хтось же має все-таки це створити. Ведучий: Весь цей світ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто у вас було відчуття, що він керується кимось або чимось? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви розчарувалися в науці взагалі? От ви пішли для цього в науку ㅡ далі? М. Лайтман: Я для цього пішов у науку, а потім я її залишив. Ведучий: Саме тому, що не знайшли відповіді? М. Лайтман: Тому що прийшов у кабалу. Ведучий: Поїхали далі. Ляля, другий клас, пише: «Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, а Ти 一 в мене» М. Лайтман: Творцеві це простіше. Тому що Ляля перебуває в нього на долоні 一 маленька лялечка. А Він у Лялі 一 невідомо як. Але абсолютно визначає всі її дії, думки. Тож варто наближатися до Творця, варто вхопитися за Нього і не відпускати. Ведучий: Мене вражає серйозність ставлення до Творця у цих дітей. М. Лайтман: У цих 一 так, це серйозно. Ведучий: Тобто в них є якесь відчуття навіть? М. Лайтман: Так . Ведучий: Що з нами відбувається? Чому воно приховуються з роками, стає все більш і більш прихованим? М. Лайтман: Ну так егоїзм наш 一 він усе це викручує навиворіт. Ведучий: Тільки він, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тільки він. Ви на нього тільки вказуєте? М. Лайтман: Нічого більше немає. Ведучий: Іще запитання, якщо можна. Гарік, другий клас, пише: «Ми Тебе розуміємо світліше, ніж дорослі» М. Лайтман: Тому що ви ще не перевантажені життям. І тому вам легше вважати Творця добрим, таким, що дарує добро, піклується про всіх. Ведучий: І так воно і є. М. Лайтман: Так воно і є, але дорослі цього не приймають. Ведучий: Дорослі це забувають? М. Лайтман: Відмовляються. Ведучий: А от скажіть, будь ласка, це навмисне так вчиняється, що дітям це дається? М. Лайтман: У дітях це ще не заплямований стан. Ведучий: Ну це ніби зі сторони Творця ― навмисно дається дітям ось спочатку це відчувати? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми повинні спочатку це відчути? М. Лайтман: Так. Ведучий: А потім втратити? М. Лайтман: А потім загубити і знайти. Ведучий: Для чого це робиться, дається, а потім втрачається? М. Лайтман: Для того щоб людина знайшла шлях до Творця. Ведучий: Зрозуміло. Для цього вона повинна його втратити? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але спершу вона в ньому має бути? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/Cz1zm2L0.mp400:09:22Ведучий: Ризький письменник Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати Всевишньому і поставити йому нагальні питання, попросити про найголовніше. І діти запитують Творця. Якщо можна, я прошу вас стати на місце Творця 一 щоб Ви відповіли дітям? М. Лайтман: Ну це можна. Ведучий: Можна? Давайте спробуємо. Олена, перший клас 一 перший клас! 一 запитує: «Чому світ без ніжності?» М. Лайтман: Так, такий наш світ. Ведучий: Ну, можливо, це Олена вже в першому класі не відчуває цього, чи все-таки такий світ? М. Лайтман: Ні, світ такий. Ведучий: Такий світ? М. Лайтман: Так. У світі немає ніжності. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Тому що люди не люблять одне одного. Ведучий: Для чого тоді його створювали? М. Лайтман: Для того щоб максимум до цього наблизити світ наскільки можливо. До цього ми маємо прийти самі, самостійно, розумно. Ведучий: Що відбувається в житті, у нашому світі, якщо дівчинка першого класу ставить таке запитання? Поясніть мені, будь ласка. М. Лайтман: Це означає, що світ уже стає серйозним і готовим до дій виправлення. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо це навіть доходить до таких малюків. М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: Тобто ви вважаєте, що діти більше відчувають, ніж дорослі? Тобто, можливо, вона бачить це у спілкуванні батьків, у спілкуванні навколо. М. Лайтман: Вона бачить це ось так, як бачить. Ведучий: А ми можемо й не бачити цього? М. Лайтман: А ми цього не бачимо. Ведучий: Що ж відбувається? З роками нам потихеньку притупляють бачення? М. Лайтман: Ми звикаємо, звикаємо до того, що є, не бажаємо бачити поганого, бо його не виправити. Ведучий: Зрозуміло. М. Лайтман: Ось так і живемо. Ведучий: Ведучий: Стасик, 2-й клас: «А душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?» М. Лайтман: Ні, душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею, то ти можеш її виправляти. Ведучий: До якої душі прийти? М. Лайтман: До тієї, яка любить усіх. Ведучий: А є таке прагнення в людини? М. Лайтман: Я не думаю. Ведучий: А в дитини? М. Лайтман: Я особисто думаю, що діти більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще не буде і не може бути, і треба просто погодиться з тим, що є. Ведучий: Тобто в дітей ще жевріє надія, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: За ідеєю, набираючись досвіду, ми повинні начебто нібито як би... М. Лайтман: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння досвіду не погоджуватися з тим, що є? Ведучий: Погоджуємося? М. Лайтман: Ми погоджуємося і все. Ведучий: Тобто це через удари, якими нас так от...? Весь час ми не доходили до чогось, нас били. М. Лайтман: Так, це через те, що ми просто лінуємося виправлятися. Ведучий: Пише Олег, 4-й клас, уже старший: «Навіщо ти зробив людину головною на Землі?» М. Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається недолугою, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. Ведучий: Розум дано людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, природа і все, а ми її паплюжимо. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми все-таки помилка чи не помилка? М. Лайтман: Природи? Ведучий: Творця, скажімо так. М. Лайтман: Творця? Ведучий: Так. М. Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. Ведучий: Не помилка. М. Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. Ведучий: А ми не хочемо? М. Лайтман: А поки що ми не хочемо. Ведучий: Не хочемо. Цей наш шлях все-таки запрограмований ㅡ що колись станеться цей переворот? М. Лайтман: Так. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. Ведучий: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, 4-ий клас. Це що буде: удар, думка, яка прийде? Це раптом буде відкриття іншого розуму? М. Лайтман: Це безпосередньо в нас відбуватиметься ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. Ведучий: І захочемо до нього прийти? М. Лайтман: Так. Обов'язково! Ведучий: Світлана, 2-ий клас, запитує: «А не можна не народжуватися?» М. Лайтман: Це серйозно. Ведучий: Другий клас! М. Лайтман: Другий клас, так. Не народжуватися не можна. Ведучий: Не можна? М. Лайтман: Треба прийняти своє народження і своє життя як дивовижну пригоду, в якій ми можемо себе змінити, і світ змінити, і загалом зробити все, щоб було прекрасним. Якщо ми знаємо про це заздалегідь, то ми тоді в житті зможемо знайти короткі шляхи до цього стану. Ведучий: А ми що, у нас затуманено? М. Лайтман: Звичайно. Де ти бачив це серед дорослих? Ніхто не задається цим питанням і цією метою. Ведучий: Але якось було таке відчуття, що світ ㅡ це пригода, подорож. Ну було ж таке відчуття. М. Лайтман: Ну я не знаю, у кого це було як пригоди. Я особисто цей весь світ уявляв собі як боротьбу. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Звичайно. У 7-8 років я пам'ятаю себе як такого егоїстичного хлопчика, який нічого не бажає приймати, розуміти. Ведучий: Справді? Тобто ви вперті були, так? І тому пішли в науку? М. Лайтман: Наука 一 вона віддушина. Я очікував від науки просто зрозуміти, чому ж Творець створив таке творіння, як людина, і чого Він від неї бажає. Було або наука, або релігія ㅡ одне з двох. Звісно, я пішов у науку. Ведучий: Ви зараз сказали «Творець». У вас уже тоді було відчуття управління? М. Лайтман: Хтось же має все-таки це створити. Ведучий: Весь цей світ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто у вас було відчуття, що він керується кимось або чимось? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви розчарувалися в науці взагалі? От ви пішли для цього в науку ㅡ далі? М. Лайтман: Я для цього пішов у науку, а потім я її залишив. Ведучий: Саме тому, що не знайшли відповіді? М. Лайтман: Тому що прийшов у кабалу. Ведучий: Поїхали далі. Ляля, другий клас, пише: «Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, а Ти 一 в мене» М. Лайтман: Творцеві це простіше. Тому що Ляля перебуває в нього на долоні 一 маленька лялечка. А Він у Лялі 一 невідомо як. Але абсолютно визначає всі її дії, думки. Тож варто наближатися до Творця, варто вхопитися за Нього і не відпускати. Ведучий: Мене вражає серйозність ставлення до Творця у цих дітей. М. Лайтман: У цих 一 так, це серйозно. Ведучий: Тобто в них є якесь відчуття навіть? М. Лайтман: Так . Ведучий: Що з нами відбувається? Чому воно приховуються з роками, стає все більш і більш прихованим? М. Лайтман: Ну так егоїзм наш 一 він усе це викручує навиворіт. Ведучий: Тільки він, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тільки він. Ви на нього тільки вказуєте? М. Лайтман: Нічого більше немає. Ведучий: Іще запитання, якщо можна. Гарік, другий клас, пише: «Ми Тебе розуміємо світліше, ніж дорослі» М. Лайтман: Тому що ви ще не перевантажені життям. І тому вам легше вважати Творця добрим, таким, що дарує добро, піклується про всіх. Ведучий: І так воно і є. М. Лайтман: Так воно і є, але дорослі цього не приймають. Ведучий: Дорослі це забувають? М. Лайтман: Відмовляються. Ведучий: А от скажіть, будь ласка, це навмисне так вчиняється, що дітям це дається? М. Лайтман: У дітях це ще не заплямований стан. Ведучий: Ну це ніби зі сторони Творця ― навмисно дається дітям ось спочатку це відчувати? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми повинні спочатку це відчути? М. Лайтман: Так. Ведучий: А потім втратити? М. Лайтман: А потім загубити і знайти. Ведучий: Для чого це робиться, дається, а потім втрачається? М. Лайтман: Для того щоб людина знайшла шлях до Творця. Ведучий: Зрозуміло. Для цього вона повинна його втратити? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але спершу вона в ньому має бути? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/94ZPMoQc.mp404 Nov 24 00:00 UTCВедучий: Ризький письменник Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати Всевишньому і поставити йому нагальні питання, попросити про найголовніше. І діти запитують Творця. Якщо можна, я прошу вас стати на місце Творця 一 щоб Ви відповіли дітям? М. Лайтман: Ну це можна. Ведучий: Можна? Давайте спробуємо. Олена, перший клас 一 перший клас! 一 запитує: «Чому світ без ніжності?» М. Лайтман: Так, такий наш світ. Ведучий: Ну, можливо, це Олена вже в першому класі не відчуває цього, чи все-таки такий світ? М. Лайтман: Ні, світ такий. Ведучий: Такий світ? М. Лайтман: Так. У світі немає ніжності. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Тому що люди не люблять одне одного. Ведучий: Для чого тоді його створювали? М. Лайтман: Для того щоб максимум до цього наблизити світ наскільки можливо. До цього ми маємо прийти самі, самостійно, розумно. Ведучий: Що відбувається в житті, у нашому світі, якщо дівчинка першого класу ставить таке запитання? Поясніть мені, будь ласка. М. Лайтман: Це означає, що світ уже стає серйозним і готовим до дій виправлення. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо це навіть доходить до таких малюків. М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: Тобто ви вважаєте, що діти більше відчувають, ніж дорослі? Тобто, можливо, вона бачить це у спілкуванні батьків, у спілкуванні навколо. М. Лайтман: Вона бачить це ось так, як бачить. Ведучий: А ми можемо й не бачити цього? М. Лайтман: А ми цього не бачимо. Ведучий: Що ж відбувається? З роками нам потихеньку притупляють бачення? М. Лайтман: Ми звикаємо, звикаємо до того, що є, не бажаємо бачити поганого, бо його не виправити. Ведучий: Зрозуміло. М. Лайтман: Ось так і живемо. Ведучий: Ведучий: Стасик, 2-й клас: «А душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?» М. Лайтман: Ні, душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею, то ти можеш її виправляти. Ведучий: До якої душі прийти? М. Лайтман: До тієї, яка любить усіх. Ведучий: А є таке прагнення в людини? М. Лайтман: Я не думаю. Ведучий: А в дитини? М. Лайтман: Я особисто думаю, що діти більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще не буде і не може бути, і треба просто погодиться з тим, що є. Ведучий: Тобто в дітей ще жевріє надія, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: За ідеєю, набираючись досвіду, ми повинні начебто нібито як би... М. Лайтман: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння досвіду не погоджуватися з тим, що є? Ведучий: Погоджуємося? М. Лайтман: Ми погоджуємося і все. Ведучий: Тобто це через удари, якими нас так от...? Весь час ми не доходили до чогось, нас били. М. Лайтман: Так, це через те, що ми просто лінуємося виправлятися. Ведучий: Пише Олег, 4-й клас, уже старший: «Навіщо ти зробив людину головною на Землі?» М. Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається недолугою, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. Ведучий: Розум дано людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, природа і все, а ми її паплюжимо. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми все-таки помилка чи не помилка? М. Лайтман: Природи? Ведучий: Творця, скажімо так. М. Лайтман: Творця? Ведучий: Так. М. Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. Ведучий: Не помилка. М. Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. Ведучий: А ми не хочемо? М. Лайтман: А поки що ми не хочемо. Ведучий: Не хочемо. Цей наш шлях все-таки запрограмований ㅡ що колись станеться цей переворот? М. Лайтман: Так. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. Ведучий: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, 4-ий клас. Це що буде: удар, думка, яка прийде? Це раптом буде відкриття іншого розуму? М. Лайтман: Це безпосередньо в нас відбуватиметься ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. Ведучий: І захочемо до нього прийти? М. Лайтман: Так. Обов'язково! Ведучий: Світлана, 2-ий клас, запитує: «А не можна не народжуватися?» М. Лайтман: Це серйозно. Ведучий: Другий клас! М. Лайтман: Другий клас, так. Не народжуватися не можна. Ведучий: Не можна? М. Лайтман: Треба прийняти своє народження і своє життя як дивовижну пригоду, в якій ми можемо себе змінити, і світ змінити, і загалом зробити все, щоб було прекрасним. Якщо ми знаємо про це заздалегідь, то ми тоді в житті зможемо знайти короткі шляхи до цього стану. Ведучий: А ми що, у нас затуманено? М. Лайтман: Звичайно. Де ти бачив це серед дорослих? Ніхто не задається цим питанням і цією метою. Ведучий: Але якось було таке відчуття, що світ ㅡ це пригода, подорож. Ну було ж таке відчуття. М. Лайтман: Ну я не знаю, у кого це було як пригоди. Я особисто цей весь світ уявляв собі як боротьбу. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Звичайно. У 7-8 років я пам'ятаю себе як такого егоїстичного хлопчика, який нічого не бажає приймати, розуміти. Ведучий: Справді? Тобто ви вперті були, так? І тому пішли в науку? М. Лайтман: Наука 一 вона віддушина. Я очікував від науки просто зрозуміти, чому ж Творець створив таке творіння, як людина, і чого Він від неї бажає. Було або наука, або релігія ㅡ одне з двох. Звісно, я пішов у науку. Ведучий: Ви зараз сказали «Творець». У вас уже тоді було відчуття управління? М. Лайтман: Хтось же має все-таки це створити. Ведучий: Весь цей світ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто у вас було відчуття, що він керується кимось або чимось? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви розчарувалися в науці взагалі? От ви пішли для цього в науку ㅡ далі? М. Лайтман: Я для цього пішов у науку, а потім я її залишив. Ведучий: Саме тому, що не знайшли відповіді? М. Лайтман: Тому що прийшов у кабалу. Ведучий: Поїхали далі. Ляля, другий клас, пише: «Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, а Ти 一 в мене» М. Лайтман: Творцеві це простіше. Тому що Ляля перебуває в нього на долоні 一 маленька лялечка. А Він у Лялі 一 невідомо як. Але абсолютно визначає всі її дії, думки. Тож варто наближатися до Творця, варто вхопитися за Нього і не відпускати. Ведучий: Мене вражає серйозність ставлення до Творця у цих дітей. М. Лайтман: У цих 一 так, це серйозно. Ведучий: Тобто в них є якесь відчуття навіть? М. Лайтман: Так . Ведучий: Що з нами відбувається? Чому воно приховуються з роками, стає все більш і більш прихованим? М. Лайтман: Ну так егоїзм наш 一 він усе це викручує навиворіт. Ведучий: Тільки він, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тільки він. Ви на нього тільки вказуєте? М. Лайтман: Нічого більше немає. Ведучий: Іще запитання, якщо можна. Гарік, другий клас, пише: «Ми Тебе розуміємо світліше, ніж дорослі» М. Лайтман: Тому що ви ще не перевантажені життям. І тому вам легше вважати Творця добрим, таким, що дарує добро, піклується про всіх. Ведучий: І так воно і є. М. Лайтман: Так воно і є, але дорослі цього не приймають. Ведучий: Дорослі це забувають? М. Лайтман: Відмовляються. Ведучий: А от скажіть, будь ласка, це навмисне так вчиняється, що дітям це дається? М. Лайтман: У дітях це ще не заплямований стан. Ведучий: Ну це ніби зі сторони Творця ― навмисно дається дітям ось спочатку це відчувати? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми повинні спочатку це відчути? М. Лайтман: Так. Ведучий: А потім втратити? М. Лайтман: А потім загубити і знайти. Ведучий: Для чого це робиться, дається, а потім втрачається? М. Лайтман: Для того щоб людина знайшла шлях до Творця. Ведучий: Зрозуміло. Для цього вона повинна його втратити? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але спершу вона в ньому має бути? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/94ZPMoQc.mp400:09:22Ведучий: Ризький письменник Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати Всевишньому і поставити йому нагальні питання, попросити про найголовніше. І діти запитують Творця. Якщо можна, я прошу вас стати на місце Творця 一 щоб Ви відповіли дітям? М. Лайтман: Ну це можна. Ведучий: Можна? Давайте спробуємо. Олена, перший клас 一 перший клас! 一 запитує: «Чому світ без ніжності?» М. Лайтман: Так, такий наш світ. Ведучий: Ну, можливо, це Олена вже в першому класі не відчуває цього, чи все-таки такий світ? М. Лайтман: Ні, світ такий. Ведучий: Такий світ? М. Лайтман: Так. У світі немає ніжності. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Тому що люди не люблять одне одного. Ведучий: Для чого тоді його створювали? М. Лайтман: Для того щоб максимум до цього наблизити світ наскільки можливо. До цього ми маємо прийти самі, самостійно, розумно. Ведучий: Що відбувається в житті, у нашому світі, якщо дівчинка першого класу ставить таке запитання? Поясніть мені, будь ласка. М. Лайтман: Це означає, що світ уже стає серйозним і готовим до дій виправлення. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо це навіть доходить до таких малюків. М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: Тобто ви вважаєте, що діти більше відчувають, ніж дорослі? Тобто, можливо, вона бачить це у спілкуванні батьків, у спілкуванні навколо. М. Лайтман: Вона бачить це ось так, як бачить. Ведучий: А ми можемо й не бачити цього? М. Лайтман: А ми цього не бачимо. Ведучий: Що ж відбувається? З роками нам потихеньку притупляють бачення? М. Лайтман: Ми звикаємо, звикаємо до того, що є, не бажаємо бачити поганого, бо його не виправити. Ведучий: Зрозуміло. М. Лайтман: Ось так і живемо. Ведучий: Ведучий: Стасик, 2-й клас: «А душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?» М. Лайтман: Ні, душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею, то ти можеш її виправляти. Ведучий: До якої душі прийти? М. Лайтман: До тієї, яка любить усіх. Ведучий: А є таке прагнення в людини? М. Лайтман: Я не думаю. Ведучий: А в дитини? М. Лайтман: Я особисто думаю, що діти більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще не буде і не може бути, і треба просто погодиться з тим, що є. Ведучий: Тобто в дітей ще жевріє надія, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: За ідеєю, набираючись досвіду, ми повинні начебто нібито як би... М. Лайтман: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння досвіду не погоджуватися з тим, що є? Ведучий: Погоджуємося? М. Лайтман: Ми погоджуємося і все. Ведучий: Тобто це через удари, якими нас так от...? Весь час ми не доходили до чогось, нас били. М. Лайтман: Так, це через те, що ми просто лінуємося виправлятися. Ведучий: Пише Олег, 4-й клас, уже старший: «Навіщо ти зробив людину головною на Землі?» М. Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається недолугою, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. Ведучий: Розум дано людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, природа і все, а ми її паплюжимо. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми все-таки помилка чи не помилка? М. Лайтман: Природи? Ведучий: Творця, скажімо так. М. Лайтман: Творця? Ведучий: Так. М. Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. Ведучий: Не помилка. М. Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. Ведучий: А ми не хочемо? М. Лайтман: А поки що ми не хочемо. Ведучий: Не хочемо. Цей наш шлях все-таки запрограмований ㅡ що колись станеться цей переворот? М. Лайтман: Так. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. Ведучий: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, 4-ий клас. Це що буде: удар, думка, яка прийде? Це раптом буде відкриття іншого розуму? М. Лайтман: Це безпосередньо в нас відбуватиметься ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. Ведучий: І захочемо до нього прийти? М. Лайтман: Так. Обов'язково! Ведучий: Світлана, 2-ий клас, запитує: «А не можна не народжуватися?» М. Лайтман: Це серйозно. Ведучий: Другий клас! М. Лайтман: Другий клас, так. Не народжуватися не можна. Ведучий: Не можна? М. Лайтман: Треба прийняти своє народження і своє життя як дивовижну пригоду, в якій ми можемо себе змінити, і світ змінити, і загалом зробити все, щоб було прекрасним. Якщо ми знаємо про це заздалегідь, то ми тоді в житті зможемо знайти короткі шляхи до цього стану. Ведучий: А ми що, у нас затуманено? М. Лайтман: Звичайно. Де ти бачив це серед дорослих? Ніхто не задається цим питанням і цією метою. Ведучий: Але якось було таке відчуття, що світ ㅡ це пригода, подорож. Ну було ж таке відчуття. М. Лайтман: Ну я не знаю, у кого це було як пригоди. Я особисто цей весь світ уявляв собі як боротьбу. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Звичайно. У 7-8 років я пам'ятаю себе як такого егоїстичного хлопчика, який нічого не бажає приймати, розуміти. Ведучий: Справді? Тобто ви вперті були, так? І тому пішли в науку? М. Лайтман: Наука 一 вона віддушина. Я очікував від науки просто зрозуміти, чому ж Творець створив таке творіння, як людина, і чого Він від неї бажає. Було або наука, або релігія ㅡ одне з двох. Звісно, я пішов у науку. Ведучий: Ви зараз сказали «Творець». У вас уже тоді було відчуття управління? М. Лайтман: Хтось же має все-таки це створити. Ведучий: Весь цей світ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто у вас було відчуття, що він керується кимось або чимось? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви розчарувалися в науці взагалі? От ви пішли для цього в науку ㅡ далі? М. Лайтман: Я для цього пішов у науку, а потім я її залишив. Ведучий: Саме тому, що не знайшли відповіді? М. Лайтман: Тому що прийшов у кабалу. Ведучий: Поїхали далі. Ляля, другий клас, пише: «Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, а Ти 一 в мене» М. Лайтман: Творцеві це простіше. Тому що Ляля перебуває в нього на долоні 一 маленька лялечка. А Він у Лялі 一 невідомо як. Але абсолютно визначає всі її дії, думки. Тож варто наближатися до Творця, варто вхопитися за Нього і не відпускати. Ведучий: Мене вражає серйозність ставлення до Творця у цих дітей. М. Лайтман: У цих 一 так, це серйозно. Ведучий: Тобто в них є якесь відчуття навіть? М. Лайтман: Так . Ведучий: Що з нами відбувається? Чому воно приховуються з роками, стає все більш і більш прихованим? М. Лайтман: Ну так егоїзм наш 一 він усе це викручує навиворіт. Ведучий: Тільки він, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тільки він. Ви на нього тільки вказуєте? М. Лайтман: Нічого більше немає. Ведучий: Іще запитання, якщо можна. Гарік, другий клас, пише: «Ми Тебе розуміємо світліше, ніж дорослі» М. Лайтман: Тому що ви ще не перевантажені життям. І тому вам легше вважати Творця добрим, таким, що дарує добро, піклується про всіх. Ведучий: І так воно і є. М. Лайтман: Так воно і є, але дорослі цього не приймають. Ведучий: Дорослі це забувають? М. Лайтман: Відмовляються. Ведучий: А от скажіть, будь ласка, це навмисне так вчиняється, що дітям це дається? М. Лайтман: У дітях це ще не заплямований стан. Ведучий: Ну це ніби зі сторони Творця ― навмисно дається дітям ось спочатку це відчувати? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми повинні спочатку це відчути? М. Лайтман: Так. Ведучий: А потім втратити? М. Лайтман: А потім загубити і знайти. Ведучий: Для чого це робиться, дається, а потім втрачається? М. Лайтман: Для того щоб людина знайшла шлях до Творця. Ведучий: Зрозуміло. Для цього вона повинна його втратити? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але спершу вона в ньому має бути? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Iu4wEMd6.mp304 Nov 24 00:00 UTCПитання: Дітки запитують творця. Стасік другий клас: а душу Ти мені вклав мою чи чиюсь? Відповідь: ні душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею… Ведучий: так… Лайтман: …то ти можеш її виправляти. Питання: і до якої душі прийти? Відповідь: до тієї яка любить всіх Питання: А є таке прагнення, от у людини? Відповідь: я не думаю Питання: а у дитини? Відповідь: Я особисто думаю що діти вони більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще вже не буде і не може бути. І треба погодиться з тим що є. Питання: Тобто у дітей ще жевріє надія? Відповідь: Так Питання: За ідеєю, набираючись досвіду ми повинні начебто як би знаєте... Відповідь: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння, досвіду? Не погоджуватися з тим що є? Питання: Погоджуємося? Відповідь: Ми погоджуємося і все Питання: Тобто все це через биття, якого нас от… Весь час ми не доходили до чогось, нас били... Відповідь: Це через те що ми просто лінуємося виправлятися. https://cdn.kabbalahmedia.info/Iu4wEMd6.mp300:01:20Питання: Дітки запитують творця. Стасік другий клас: а душу Ти мені вклав мою чи чиюсь? Відповідь: ні душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею… Ведучий: так… Лайтман: …то ти можеш її виправляти. Питання: і до якої душі прийти? Відповідь: до тієї яка любить всіх Питання: А є таке прагнення, от у людини? Відповідь: я не думаю Питання: а у дитини? Відповідь: Я особисто думаю що діти вони більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще вже не буде і не може бути. І треба погодиться з тим що є. Питання: Тобто у дітей ще жевріє надія? Відповідь: Так Питання: За ідеєю, набираючись досвіду ми повинні начебто як би знаєте... Відповідь: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння, досвіду? Не погоджуватися з тим що є? Питання: Погоджуємося? Відповідь: Ми погоджуємося і все Питання: Тобто все це через биття, якого нас от… Весь час ми не доходили до чогось, нас били... Відповідь: Це через те що ми просто лінуємося виправлятися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4lUJCaGK.mp404 Nov 24 00:00 UTCПитання: Дітки запитують творця. Стасік другий клас: а душу Ти мені вклав мою чи чиюсь? Відповідь: ні душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею… Ведучий: так… Лайтман: …то ти можеш її виправляти. Питання: і до якої душі прийти? Відповідь: до тієї яка любить всіх Питання: А є таке прагнення, от у людини? Відповідь: я не думаю Питання: а у дитини? Відповідь: Я особисто думаю що діти вони більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще вже не буде і не може бути. І треба погодиться з тим що є. Питання: Тобто у дітей ще жевріє надія? Відповідь: Так Питання: За ідеєю, набираючись досвіду ми повинні начебто як би знаєте... Відповідь: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння, досвіду? Не погоджуватися з тим що є? Питання: Погоджуємося? Відповідь: Ми погоджуємося і все Питання: Тобто все це через биття, якого нас от… Весь час ми не доходили до чогось, нас били... Відповідь: Це через те що ми просто лінуємося виправлятися. https://cdn.kabbalahmedia.info/4lUJCaGK.mp400:01:20Питання: Дітки запитують творця. Стасік другий клас: а душу Ти мені вклав мою чи чиюсь? Відповідь: ні душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею… Ведучий: так… Лайтман: …то ти можеш її виправляти. Питання: і до якої душі прийти? Відповідь: до тієї яка любить всіх Питання: А є таке прагнення, от у людини? Відповідь: я не думаю Питання: а у дитини? Відповідь: Я особисто думаю що діти вони більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще вже не буде і не може бути. І треба погодиться з тим що є. Питання: Тобто у дітей ще жевріє надія? Відповідь: Так Питання: За ідеєю, набираючись досвіду ми повинні начебто як би знаєте... Відповідь: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння, досвіду? Не погоджуватися з тим що є? Питання: Погоджуємося? Відповідь: Ми погоджуємося і все Питання: Тобто все це через биття, якого нас от… Весь час ми не доходили до чогось, нас били... Відповідь: Це через те що ми просто лінуємося виправлятися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/L9SCc8cd.mp404 Nov 24 00:00 UTCПитання: Дітки запитують творця. Стасік другий клас: а душу Ти мені вклав мою чи чиюсь? Відповідь: ні душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею… Ведучий: так… Лайтман: …то ти можеш її виправляти. Питання: і до якої душі прийти? Відповідь: до тієї яка любить всіх Питання: А є таке прагнення, от у людини? Відповідь: я не думаю Питання: а у дитини? Відповідь: Я особисто думаю що діти вони більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще вже не буде і не може бути. І треба погодиться з тим що є. Питання: Тобто у дітей ще жевріє надія? Відповідь: Так Питання: За ідеєю, набираючись досвіду ми повинні начебто як би знаєте... Відповідь: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння, досвіду? Не погоджуватися з тим що є? Питання: Погоджуємося? Відповідь: Ми погоджуємося і все Питання: Тобто все це через биття, якого нас от… Весь час ми не доходили до чогось, нас били... Відповідь: Це через те що ми просто лінуємося виправлятися. https://cdn.kabbalahmedia.info/L9SCc8cd.mp400:01:20Питання: Дітки запитують творця. Стасік другий клас: а душу Ти мені вклав мою чи чиюсь? Відповідь: ні душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею… Ведучий: так… Лайтман: …то ти можеш її виправляти. Питання: і до якої душі прийти? Відповідь: до тієї яка любить всіх Питання: А є таке прагнення, от у людини? Відповідь: я не думаю Питання: а у дитини? Відповідь: Я особисто думаю що діти вони більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще вже не буде і не може бути. І треба погодиться з тим що є. Питання: Тобто у дітей ще жевріє надія? Відповідь: Так Питання: За ідеєю, набираючись досвіду ми повинні начебто як би знаєте... Відповідь: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння, досвіду? Не погоджуватися з тим що є? Питання: Погоджуємося? Відповідь: Ми погоджуємося і все Питання: Тобто все це через биття, якого нас от… Весь час ми не доходили до чогось, нас били... Відповідь: Це через те що ми просто лінуємося виправлятися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Vm1hABSF.mp328 Oct 24 00:00 UTCС. Винокур:Учитель може бути другом? Коли вчитель стає другом і чи стає? М.Лайтман: Це залежить більше від учня - чи може учень зрозуміти, що вчитель його - це його друг. Це не просто. С. Винокур: Тобто вчитель готовий ніби від себе бути другом? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Це зусилля учня? М.Лайтман: Так. С. Винокур: І тоді друга частина запитання тут: Ким був для вас Ваш учитель? М.Лайтман: Сьогодні я, звісно, можу сказати, що він був для мене найближчою людиною, другом, учителем... Неважливо як сказати. Але з його боку це так. С. Винокур: Яку життєву мудрість ви вважаєте найголовнішою, за якою треба жити? М.Лайтман: Загалом життєва мудрість, згідно з моїм переконанням, вона полягає в тому, що людина бажає розкриття Творця і згодна прийняти Його так, як він їй розкриється. https://cdn.kabbalahmedia.info/Vm1hABSF.mp300:01:12С. Винокур:Учитель може бути другом? Коли вчитель стає другом і чи стає? М.Лайтман: Це залежить більше від учня - чи може учень зрозуміти, що вчитель його - це його друг. Це не просто. С. Винокур: Тобто вчитель готовий ніби від себе бути другом? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Це зусилля учня? М.Лайтман: Так. С. Винокур: І тоді друга частина запитання тут: Ким був для вас Ваш учитель? М.Лайтман: Сьогодні я, звісно, можу сказати, що він був для мене найближчою людиною, другом, учителем... Неважливо як сказати. Але з його боку це так. С. Винокур: Яку життєву мудрість ви вважаєте найголовнішою, за якою треба жити? М.Лайтман: Загалом життєва мудрість, згідно з моїм переконанням, вона полягає в тому, що людина бажає розкриття Творця і згодна прийняти Його так, як він їй розкриється. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/JCSroxGn.mp428 Oct 24 00:00 UTCС. Винокур:Учитель може бути другом? Коли вчитель стає другом і чи стає? М.Лайтман: Це залежить більше від учня - чи може учень зрозуміти, що вчитель його - це його друг. Це не просто. С. Винокур: Тобто вчитель готовий ніби від себе бути другом? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Це зусилля учня? М.Лайтман: Так. С. Винокур: І тоді друга частина запитання тут: Ким був для вас Ваш учитель? М.Лайтман: Сьогодні я, звісно, можу сказати, що він був для мене найближчою людиною, другом, учителем... Неважливо як сказати. Але з його боку це так. С. Винокур: Яку життєву мудрість ви вважаєте найголовнішою, за якою треба жити? М.Лайтман: Загалом життєва мудрість, згідно з моїм переконанням, вона полягає в тому, що людина бажає розкриття Творця і згодна прийняти Його так, як він їй розкриється. https://cdn.kabbalahmedia.info/JCSroxGn.mp400:01:12С. Винокур:Учитель може бути другом? Коли вчитель стає другом і чи стає? М.Лайтман: Це залежить більше від учня - чи може учень зрозуміти, що вчитель його - це його друг. Це не просто. С. Винокур: Тобто вчитель готовий ніби від себе бути другом? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Це зусилля учня? М.Лайтман: Так. С. Винокур: І тоді друга частина запитання тут: Ким був для вас Ваш учитель? М.Лайтман: Сьогодні я, звісно, можу сказати, що він був для мене найближчою людиною, другом, учителем... Неважливо як сказати. Але з його боку це так. С. Винокур: Яку життєву мудрість ви вважаєте найголовнішою, за якою треба жити? М.Лайтман: Загалом життєва мудрість, згідно з моїм переконанням, вона полягає в тому, що людина бажає розкриття Творця і згодна прийняти Його так, як він їй розкриється. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/auGEBbFC.mp428 Oct 24 00:00 UTCС. Винокур:Учитель може бути другом? Коли вчитель стає другом і чи стає? М.Лайтман: Це залежить більше від учня - чи може учень зрозуміти, що вчитель його - це його друг. Це не просто. С. Винокур: Тобто вчитель готовий ніби від себе бути другом? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Це зусилля учня? М.Лайтман: Так. С. Винокур: І тоді друга частина запитання тут: Ким був для вас Ваш учитель? М.Лайтман: Сьогодні я, звісно, можу сказати, що він був для мене найближчою людиною, другом, учителем... Неважливо як сказати. Але з його боку це так. С. Винокур: Яку життєву мудрість ви вважаєте найголовнішою, за якою треба жити? М.Лайтман: Загалом життєва мудрість, згідно з моїм переконанням, вона полягає в тому, що людина бажає розкриття Творця і згодна прийняти Його так, як він їй розкриється. https://cdn.kabbalahmedia.info/auGEBbFC.mp400:01:12С. Винокур:Учитель може бути другом? Коли вчитель стає другом і чи стає? М.Лайтман: Це залежить більше від учня - чи може учень зрозуміти, що вчитель його - це його друг. Це не просто. С. Винокур: Тобто вчитель готовий ніби від себе бути другом? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С. Винокур: Це зусилля учня? М.Лайтман: Так. С. Винокур: І тоді друга частина запитання тут: Ким був для вас Ваш учитель? М.Лайтман: Сьогодні я, звісно, можу сказати, що він був для мене найближчою людиною, другом, учителем... Неважливо як сказати. Але з його боку це так. С. Винокур: Яку життєву мудрість ви вважаєте найголовнішою, за якою треба жити? М.Лайтман: Загалом життєва мудрість, згідно з моїм переконанням, вона полягає в тому, що людина бажає розкриття Творця і згодна прийняти Його так, як він їй розкриється. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/bR2RvYtg.mp428 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Ось ми не раз із вами обговорювали тему самотності. Така, кажуть, нагальна дуже проблема. М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть є міністр самотності в Англії і так далі, і так далі. Ось тут погляд Хемінгуея, він інший. Ось я хотів би з вами трішки обговорити його. Хемінгуей пише так: “Як добре бути самому. Але, як добре, що є хтось, кому можна розказати, як добре бути самому.” Я хотів би це з'ясувати. Чому люди так цінують самотність? Якісь люди хворіють від цього й не хочуть бути самотніми, а якісь цінують. Що є на самоті такого, що..? М. Лайтман: На самоті є те, що ти нікому нічого не зобов'язаний. І загалом відчувати себе задоволеним цим. Ведучий: Ви мені не раз говорили, що ви так би і сиділи в кімнаті один, з книжками… М. Лайтман: Так, так. Це залежить від характеру. Ведучий: Але вас ж все-таки змусили не бути на самоті. М. Лайтман: Ну що зробиш? Ведучий: Тобто це що взагалі? Це тягар? М. Лайтман: Я вважаю, що це тягар. Ведучий: А як ви його прийняли? Ви можете мені сказати? М. Лайтман: Я змушений був це зробити. Ведучий: Ось можете мені сказати, а як ви цей заклик відчули? Можна ж було залишитися писати книжки, ви начебто збиралися… М. Лайтман: Ні, приходили люди, то ці, то ті. І поступово так змусили. Ну, а що зробиш? Якби це не ця, якийсь вищий обов'язок, то я б не робив. Ведучий: Так? А ви можете сказати, що б ви робили, от якби вас не змусили? М. Лайтман: Ну, писав би книжки. Та, можливо, іноді проводив би лекції. Ведучий: Ну і повертався б до себе? М. Лайтман: І повертався б до себе. https://cdn.kabbalahmedia.info/bR2RvYtg.mp400:01:52Ведучий: Ось ми не раз із вами обговорювали тему самотності. Така, кажуть, нагальна дуже проблема. М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть є міністр самотності в Англії і так далі, і так далі. Ось тут погляд Хемінгуея, він інший. Ось я хотів би з вами трішки обговорити його. Хемінгуей пише так: “Як добре бути самому. Але, як добре, що є хтось, кому можна розказати, як добре бути самому.” Я хотів би це з'ясувати. Чому люди так цінують самотність? Якісь люди хворіють від цього й не хочуть бути самотніми, а якісь цінують. Що є на самоті такого, що..? М. Лайтман: На самоті є те, що ти нікому нічого не зобов'язаний. І загалом відчувати себе задоволеним цим. Ведучий: Ви мені не раз говорили, що ви так би і сиділи в кімнаті один, з книжками… М. Лайтман: Так, так. Це залежить від характеру. Ведучий: Але вас ж все-таки змусили не бути на самоті. М. Лайтман: Ну що зробиш? Ведучий: Тобто це що взагалі? Це тягар? М. Лайтман: Я вважаю, що це тягар. Ведучий: А як ви його прийняли? Ви можете мені сказати? М. Лайтман: Я змушений був це зробити. Ведучий: Ось можете мені сказати, а як ви цей заклик відчули? Можна ж було залишитися писати книжки, ви начебто збиралися… М. Лайтман: Ні, приходили люди, то ці, то ті. І поступово так змусили. Ну, а що зробиш? Якби це не ця, якийсь вищий обов'язок, то я б не робив. Ведучий: Так? А ви можете сказати, що б ви робили, от якби вас не змусили? М. Лайтман: Ну, писав би книжки. Та, можливо, іноді проводив би лекції. Ведучий: Ну і повертався б до себе? М. Лайтман: І повертався б до себе. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/KUMq3Dhb.mp428 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Ось ми не раз із вами обговорювали тему самотності. Така, кажуть, нагальна дуже проблема. М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть є міністр самотності в Англії і так далі, і так далі. Ось тут погляд Хемінгуея, він інший. Ось я хотів би з вами трішки обговорити його. Хемінгуей пише так: “Як добре бути самому. Але, як добре, що є хтось, кому можна розказати, як добре бути самому.” Я хотів би це з'ясувати. Чому люди так цінують самотність? Якісь люди хворіють від цього й не хочуть бути самотніми, а якісь цінують. Що є на самоті такого, що..? М. Лайтман: На самоті є те, що ти нікому нічого не зобов'язаний. І загалом відчувати себе задоволеним цим. Ведучий: Ви мені не раз говорили, що ви так би і сиділи в кімнаті один, з книжками… М. Лайтман: Так, так. Це залежить від характеру. Ведучий: Але вас ж все-таки змусили не бути на самоті. М. Лайтман: Ну що зробиш? Ведучий: Тобто це що взагалі? Це тягар? М. Лайтман: Я вважаю, що це тягар. Ведучий: А як ви його прийняли? Ви можете мені сказати? М. Лайтман: Я змушений був це зробити. Ведучий: Ось можете мені сказати, а як ви цей заклик відчули? Можна ж було залишитися писати книжки, ви начебто збиралися… М. Лайтман: Ні, приходили люди, то ці, то ті. І поступово так змусили. Ну, а що зробиш? Якби це не ця, якийсь вищий обов'язок, то я б не робив. Ведучий: Так? А ви можете сказати, що б ви робили, от якби вас не змусили? М. Лайтман: Ну, писав би книжки. Та, можливо, іноді проводив би лекції. Ведучий: Ну і повертався б до себе? М. Лайтман: І повертався б до себе. https://cdn.kabbalahmedia.info/KUMq3Dhb.mp400:01:52Ведучий: Ось ми не раз із вами обговорювали тему самотності. Така, кажуть, нагальна дуже проблема. М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть є міністр самотності в Англії і так далі, і так далі. Ось тут погляд Хемінгуея, він інший. Ось я хотів би з вами трішки обговорити його. Хемінгуей пише так: “Як добре бути самому. Але, як добре, що є хтось, кому можна розказати, як добре бути самому.” Я хотів би це з'ясувати. Чому люди так цінують самотність? Якісь люди хворіють від цього й не хочуть бути самотніми, а якісь цінують. Що є на самоті такого, що..? М. Лайтман: На самоті є те, що ти нікому нічого не зобов'язаний. І загалом відчувати себе задоволеним цим. Ведучий: Ви мені не раз говорили, що ви так би і сиділи в кімнаті один, з книжками… М. Лайтман: Так, так. Це залежить від характеру. Ведучий: Але вас ж все-таки змусили не бути на самоті. М. Лайтман: Ну що зробиш? Ведучий: Тобто це що взагалі? Це тягар? М. Лайтман: Я вважаю, що це тягар. Ведучий: А як ви його прийняли? Ви можете мені сказати? М. Лайтман: Я змушений був це зробити. Ведучий: Ось можете мені сказати, а як ви цей заклик відчули? Можна ж було залишитися писати книжки, ви начебто збиралися… М. Лайтман: Ні, приходили люди, то ці, то ті. І поступово так змусили. Ну, а що зробиш? Якби це не ця, якийсь вищий обов'язок, то я б не робив. Ведучий: Так? А ви можете сказати, що б ви робили, от якби вас не змусили? М. Лайтман: Ну, писав би книжки. Та, можливо, іноді проводив би лекції. Ведучий: Ну і повертався б до себе? М. Лайтман: І повертався б до себе. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/xvbZf0CT.mp328 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Ось ми не раз із вами обговорювали тему самотності. Така, кажуть, нагальна дуже проблема. М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть є міністр самотності в Англії і так далі, і так далі. Ось тут погляд Хемінгуея, він інший. Ось я хотів би з вами трішки обговорити його. Хемінгуей пише так: “Як добре бути самому. Але, як добре, що є хтось, кому можна розказати, як добре бути самому.” Я хотів би це з'ясувати. Чому люди так цінують самотність? Якісь люди хворіють від цього й не хочуть бути самотніми, а якісь цінують. Що є на самоті такого, що..? М. Лайтман: На самоті є те, що ти нікому нічого не зобов'язаний. І загалом відчувати себе задоволеним цим. Ведучий: Ви мені не раз говорили, що ви так би і сиділи в кімнаті один, з книжками… М. Лайтман: Так, так. Це залежить від характеру. Ведучий: Але вас ж все-таки змусили не бути на самоті. М. Лайтман: Ну що зробиш? Ведучий: Тобто це що взагалі? Це тягар? М. Лайтман: Я вважаю, що це тягар. Ведучий: А як ви його прийняли? Ви можете мені сказати? М. Лайтман: Я змушений був це зробити. Ведучий: Ось можете мені сказати, а як ви цей заклик відчули? Можна ж було залишитися писати книжки, ви начебто збиралися… М. Лайтман: Ні, приходили люди, то ці, то ті. І поступово так змусили. Ну, а що зробиш? Якби це не ця, якийсь вищий обов'язок, то я б не робив. Ведучий: Так? А ви можете сказати, що б ви робили, от якби вас не змусили? М. Лайтман: Ну, писав би книжки. Та, можливо, іноді проводив би лекції. Ведучий: Ну і повертався б до себе? М. Лайтман: І повертався б до себе. https://cdn.kabbalahmedia.info/xvbZf0CT.mp300:01:52Ведучий: Ось ми не раз із вами обговорювали тему самотності. Така, кажуть, нагальна дуже проблема. М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть є міністр самотності в Англії і так далі, і так далі. Ось тут погляд Хемінгуея, він інший. Ось я хотів би з вами трішки обговорити його. Хемінгуей пише так: “Як добре бути самому. Але, як добре, що є хтось, кому можна розказати, як добре бути самому.” Я хотів би це з'ясувати. Чому люди так цінують самотність? Якісь люди хворіють від цього й не хочуть бути самотніми, а якісь цінують. Що є на самоті такого, що..? М. Лайтман: На самоті є те, що ти нікому нічого не зобов'язаний. І загалом відчувати себе задоволеним цим. Ведучий: Ви мені не раз говорили, що ви так би і сиділи в кімнаті один, з книжками… М. Лайтман: Так, так. Це залежить від характеру. Ведучий: Але вас ж все-таки змусили не бути на самоті. М. Лайтман: Ну що зробиш? Ведучий: Тобто це що взагалі? Це тягар? М. Лайтман: Я вважаю, що це тягар. Ведучий: А як ви його прийняли? Ви можете мені сказати? М. Лайтман: Я змушений був це зробити. Ведучий: Ось можете мені сказати, а як ви цей заклик відчули? Можна ж було залишитися писати книжки, ви начебто збиралися… М. Лайтман: Ні, приходили люди, то ці, то ті. І поступово так змусили. Ну, а що зробиш? Якби це не ця, якийсь вищий обов'язок, то я б не робив. Ведучий: Так? А ви можете сказати, що б ви робили, от якби вас не змусили? М. Лайтман: Ну, писав би книжки. Та, можливо, іноді проводив би лекції. Ведучий: Ну і повертався б до себе? М. Лайтман: І повертався б до себе. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/oKt2giGp.mp421 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Так почнемо з нас, із євреїв. Ігор запитує: «Чому у вас, євреїв, усе навпаки?» І ось далі, він явно вивчив тему: «Чому всі пишуть зліва направо, а ви ー справа наліво?» М. Лайтман: Ну, не тільки ми одні, але загалом, так. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Права сторона ー це сторона духовна, а ліва ー ні. Тому на івриті пишуть справа наліво. Права сторона ー вона права. Ведучий: Права. М. Лайтман: Так. А ліва ー це ліва. Ведучий: Зрозуміло. А взагалі, близькість до духовного як ви визначаєте? Що це означає? М. Лайтман: Це духовний корінь, який існує в природі. І він близький до правого боку більше, ніж до лівого. Ведучий: Що це за корінь? М. Лайтман: Це духовна сила. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Це властивість віддачі. Ми праву руку подаємо. Ми все одно ставимося до правого боку краще, ніж до лівого. Ведучий: Тобто, людина навіть не усвідомлено тягнеться до цього, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тому що це її корінь? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще запитання: «Чому весь світ святкує день народження, а ви навпаки, день смерті?» М. Лайтман: Ми не святкуємо день смерті, а просто вшановуємо його для померлого. Тому що вважаємо, що це важлива дата для нього. Що він розлучився з нами і вийшов повністю в духовний світ. Смерть людини, відхід із цього світу, підйом у Вищий світ ー це виправлення душі. Ведучий: Що піднімається в духовний світ? М. Лайтман: Душа. Ведучий: Що ви називаєте душею? М. Лайтман: Душа ー це внутрішня суть людини. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Неможливо вказати пальцем. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Ні. Але людина піднімається, стає ближчою до Творця. Ведучий: Коли ви говорите «людина стає ближчою до Творця», ви говорите… М. Лайтман: Я маю на увазі духовну сутність, ту, яка не вмирає. Ведучий: Далі запитання: «Чому наступний день у вас починається із заходу сонця, а у всіх ー зі світанку?» М. Лайтман: Це справді цікаве запитання. Наступний день у нас починається із заходу сонця, тому що при цьому... Все починається з темряви. І наша природа, і наш світ, космос, і все інше, все починається з темряви. І також починається з темряви і... Ведучий: Наступний день. М. Лайтман: І наступний день. Ведучий: А ось коли настає світанок, що це уособлює? М. Лайтман: Це прояв пізнання людини, її контакт зі світом, із Творцем. І тому, з одного боку, добу відміряють по годинах після заходу сонця, а дні відмічають зі сходом сонця. Ведучий: Зі сходом сонця. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось далі він запитує: «Чому євреї носять головний убір із поваги до Бога, а весь світ із поваги, навпаки, знімає головний убір.» М. Лайтман: Ну як увесь світ знімає, це я не знаю. Головний убір ー це знак поваги. Коли я шаную якусь людину, то я одягаю головний убір. Я вважаю, що це не принципово. Головне ー що ти відчуваєш. Ведучий: Тоді скажіть, будь ласка, що стосується кіпи, чому віруючі євреї одягають кіпу на голову? М. Лайтман: Кіпа ー це мінімальний головний убір, з яким людина не повинна розлучатися і весь час бути в ньому. Цим вона висловлює повагу до Творця. Вона прикриває свої мізки. Ведучий: Далі: «Чому більшість народів святкує Новий рік взимку, а євреї ー восени?» М. Лайтман: Так написано в Торі, що ми повинні святкувати Новий рік восени. Ну нічого тут не зробиш. Це було ще задовго до того, як прийняли 1-ше січня.... Ведучий: Різдво і всі інші свята? М. Лайтман: Саме так. Цього всього ще не було. Ведучий: А ось наше літочислення ー воно інше, природно. Ми вже там наближаємося до шеститисячного рубежу. М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, звідки це літочислення йде? Припустимо, ми восени святкуємо, але й цифри інші, всі роки інші. Звідки це? З чого починається? М. Лайтман: Це все походить від Адама. Він постановив це все, він це прийняв, він ці факти обґрунтував. Ведучий: Що звідси починається рік? М. Лайтман: І звідси починається. Він розкрив Творця, зв'язок із Ним, з якого дня, по яких днях які свята, які особливі дні. І тому ми так і продовжуємо. Ведучий: Ви зараз говорите «він». Можна сказати навіть, що була така людина Адам? М. Лайтман: Адам Рішон, так. Ведучий: Дійсно? Тобто та людина, яка розкрила Творця? М. Лайтман: Так. Ведучий: І з цього моменту він сказав: «Ми починаємо літочислення»? М. Лайтман: Так. Ведучий: І це вірне літочислення? М. Лайтман: Це вірно, тому що він перший. Ось і все. Ведучий: Зрозуміло. Тобто якщо це розкриття Творця, то це так і є насправді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Далі. «Чому євреї ховають померлих якнайшвидше, а у світі, навпаки, заведено довго прощатися з покійним?» М. Лайтман: У євреїв вважається, що того самого дня треба віддати небіжчика землі. Ведучий: Чому з такою швидкістю? М. Лайтман: Із землі ти встав, у землю ти повертаєшся. І тут нічого не зробиш. Ведучий: Тобто довге оплакування тіла, прощання… М. Лайтман: Ні-ні, це теж не можна. Тому що над усім над цим є вищий розум і він усім керує. Тож ми не маємо права робити те, що нам вигідно чи зручно, чи як ми вважаємо за потрібне. Ні, це треба просто робити дуже чітко і дуже просто. Ведучий: І швидко, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, переміщення тіла в землю що уособлює? М. Лайтман: Повернення в землю. Із землі ти піднявся і в землю повернешся. Духовний корінь ー що ми пов'язані із землею. Ведучий: Дійсно? І останнє запитання: «Чому в єврейській традиції новий рік починається з Дня Суду, а не зі святкування? Усі святкують Новий рік, а в нас це Йом Кіпур тощо. М. Лайтман: Цим закінчується попередній рік, і людина має оцінити свої дії й у такий спосіб постати перед судом нібито й почати нове життя. Ведучий: Тобто спочатку все-таки суд? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Я маю визнати себе винним чи мене мають визнати винним? М. Лайтман: Ти маєш визнати. Ведучий: Я? М. Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/oKt2giGp.mp400:06:51Ведучий: Так почнемо з нас, із євреїв. Ігор запитує: «Чому у вас, євреїв, усе навпаки?» І ось далі, він явно вивчив тему: «Чому всі пишуть зліва направо, а ви ー справа наліво?» М. Лайтман: Ну, не тільки ми одні, але загалом, так. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Права сторона ー це сторона духовна, а ліва ー ні. Тому на івриті пишуть справа наліво. Права сторона ー вона права. Ведучий: Права. М. Лайтман: Так. А ліва ー це ліва. Ведучий: Зрозуміло. А взагалі, близькість до духовного як ви визначаєте? Що це означає? М. Лайтман: Це духовний корінь, який існує в природі. І він близький до правого боку більше, ніж до лівого. Ведучий: Що це за корінь? М. Лайтман: Це духовна сила. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Це властивість віддачі. Ми праву руку подаємо. Ми все одно ставимося до правого боку краще, ніж до лівого. Ведучий: Тобто, людина навіть не усвідомлено тягнеться до цього, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тому що це її корінь? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще запитання: «Чому весь світ святкує день народження, а ви навпаки, день смерті?» М. Лайтман: Ми не святкуємо день смерті, а просто вшановуємо його для померлого. Тому що вважаємо, що це важлива дата для нього. Що він розлучився з нами і вийшов повністю в духовний світ. Смерть людини, відхід із цього світу, підйом у Вищий світ ー це виправлення душі. Ведучий: Що піднімається в духовний світ? М. Лайтман: Душа. Ведучий: Що ви називаєте душею? М. Лайтман: Душа ー це внутрішня суть людини. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Неможливо вказати пальцем. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Ні. Але людина піднімається, стає ближчою до Творця. Ведучий: Коли ви говорите «людина стає ближчою до Творця», ви говорите… М. Лайтман: Я маю на увазі духовну сутність, ту, яка не вмирає. Ведучий: Далі запитання: «Чому наступний день у вас починається із заходу сонця, а у всіх ー зі світанку?» М. Лайтман: Це справді цікаве запитання. Наступний день у нас починається із заходу сонця, тому що при цьому... Все починається з темряви. І наша природа, і наш світ, космос, і все інше, все починається з темряви. І також починається з темряви і... Ведучий: Наступний день. М. Лайтман: І наступний день. Ведучий: А ось коли настає світанок, що це уособлює? М. Лайтман: Це прояв пізнання людини, її контакт зі світом, із Творцем. І тому, з одного боку, добу відміряють по годинах після заходу сонця, а дні відмічають зі сходом сонця. Ведучий: Зі сходом сонця. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось далі він запитує: «Чому євреї носять головний убір із поваги до Бога, а весь світ із поваги, навпаки, знімає головний убір.» М. Лайтман: Ну як увесь світ знімає, це я не знаю. Головний убір ー це знак поваги. Коли я шаную якусь людину, то я одягаю головний убір. Я вважаю, що це не принципово. Головне ー що ти відчуваєш. Ведучий: Тоді скажіть, будь ласка, що стосується кіпи, чому віруючі євреї одягають кіпу на голову? М. Лайтман: Кіпа ー це мінімальний головний убір, з яким людина не повинна розлучатися і весь час бути в ньому. Цим вона висловлює повагу до Творця. Вона прикриває свої мізки. Ведучий: Далі: «Чому більшість народів святкує Новий рік взимку, а євреї ー восени?» М. Лайтман: Так написано в Торі, що ми повинні святкувати Новий рік восени. Ну нічого тут не зробиш. Це було ще задовго до того, як прийняли 1-ше січня.... Ведучий: Різдво і всі інші свята? М. Лайтман: Саме так. Цього всього ще не було. Ведучий: А ось наше літочислення ー воно інше, природно. Ми вже там наближаємося до шеститисячного рубежу. М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, звідки це літочислення йде? Припустимо, ми восени святкуємо, але й цифри інші, всі роки інші. Звідки це? З чого починається? М. Лайтман: Це все походить від Адама. Він постановив це все, він це прийняв, він ці факти обґрунтував. Ведучий: Що звідси починається рік? М. Лайтман: І звідси починається. Він розкрив Творця, зв'язок із Ним, з якого дня, по яких днях які свята, які особливі дні. І тому ми так і продовжуємо. Ведучий: Ви зараз говорите «він». Можна сказати навіть, що була така людина Адам? М. Лайтман: Адам Рішон, так. Ведучий: Дійсно? Тобто та людина, яка розкрила Творця? М. Лайтман: Так. Ведучий: І з цього моменту він сказав: «Ми починаємо літочислення»? М. Лайтман: Так. Ведучий: І це вірне літочислення? М. Лайтман: Це вірно, тому що він перший. Ось і все. Ведучий: Зрозуміло. Тобто якщо це розкриття Творця, то це так і є насправді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Далі. «Чому євреї ховають померлих якнайшвидше, а у світі, навпаки, заведено довго прощатися з покійним?» М. Лайтман: У євреїв вважається, що того самого дня треба віддати небіжчика землі. Ведучий: Чому з такою швидкістю? М. Лайтман: Із землі ти встав, у землю ти повертаєшся. І тут нічого не зробиш. Ведучий: Тобто довге оплакування тіла, прощання… М. Лайтман: Ні-ні, це теж не можна. Тому що над усім над цим є вищий розум і він усім керує. Тож ми не маємо права робити те, що нам вигідно чи зручно, чи як ми вважаємо за потрібне. Ні, це треба просто робити дуже чітко і дуже просто. Ведучий: І швидко, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, переміщення тіла в землю що уособлює? М. Лайтман: Повернення в землю. Із землі ти піднявся і в землю повернешся. Духовний корінь ー що ми пов'язані із землею. Ведучий: Дійсно? І останнє запитання: «Чому в єврейській традиції новий рік починається з Дня Суду, а не зі святкування? Усі святкують Новий рік, а в нас це Йом Кіпур тощо. М. Лайтман: Цим закінчується попередній рік, і людина має оцінити свої дії й у такий спосіб постати перед судом нібито й почати нове життя. Ведучий: Тобто спочатку все-таки суд? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Я маю визнати себе винним чи мене мають визнати винним? М. Лайтман: Ти маєш визнати. Ведучий: Я? М. Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/jL4Y9k7l.mp421 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Так почнемо з нас, із євреїв. Ігор запитує: «Чому у вас, євреїв, усе навпаки?» І ось далі, він явно вивчив тему: «Чому всі пишуть зліва направо, а ви ー справа наліво?» М. Лайтман: Ну, не тільки ми одні, але загалом, так. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Права сторона ー це сторона духовна, а ліва ー ні. Тому на івриті пишуть справа наліво. Права сторона ー вона права. Ведучий: Права. М. Лайтман: Так. А ліва ー це ліва. Ведучий: Зрозуміло. А взагалі, близькість до духовного як ви визначаєте? Що це означає? М. Лайтман: Це духовний корінь, який існує в природі. І він близький до правого боку більше, ніж до лівого. Ведучий: Що це за корінь? М. Лайтман: Це духовна сила. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Це властивість віддачі. Ми праву руку подаємо. Ми все одно ставимося до правого боку краще, ніж до лівого. Ведучий: Тобто, людина навіть не усвідомлено тягнеться до цього, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тому що це її корінь? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще запитання: «Чому весь світ святкує день народження, а ви навпаки, день смерті?» М. Лайтман: Ми не святкуємо день смерті, а просто вшановуємо його для померлого. Тому що вважаємо, що це важлива дата для нього. Що він розлучився з нами і вийшов повністю в духовний світ. Смерть людини, відхід із цього світу, підйом у Вищий світ ー це виправлення душі. Ведучий: Що піднімається в духовний світ? М. Лайтман: Душа. Ведучий: Що ви називаєте душею? М. Лайтман: Душа ー це внутрішня суть людини. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Неможливо вказати пальцем. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Ні. Але людина піднімається, стає ближчою до Творця. Ведучий: Коли ви говорите «людина стає ближчою до Творця», ви говорите… М. Лайтман: Я маю на увазі духовну сутність, ту, яка не вмирає. Ведучий: Далі запитання: «Чому наступний день у вас починається із заходу сонця, а у всіх ー зі світанку?» М. Лайтман: Це справді цікаве запитання. Наступний день у нас починається із заходу сонця, тому що при цьому... Все починається з темряви. І наша природа, і наш світ, космос, і все інше, все починається з темряви. І також починається з темряви і... Ведучий: Наступний день. М. Лайтман: І наступний день. Ведучий: А ось коли настає світанок, що це уособлює? М. Лайтман: Це прояв пізнання людини, її контакт зі світом, із Творцем. І тому, з одного боку, добу відміряють по годинах після заходу сонця, а дні відмічають зі сходом сонця. Ведучий: Зі сходом сонця. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось далі він запитує: «Чому євреї носять головний убір із поваги до Бога, а весь світ із поваги, навпаки, знімає головний убір.» М. Лайтман: Ну як увесь світ знімає, це я не знаю. Головний убір ー це знак поваги. Коли я шаную якусь людину, то я одягаю головний убір. Я вважаю, що це не принципово. Головне ー що ти відчуваєш. Ведучий: Тоді скажіть, будь ласка, що стосується кіпи, чому віруючі євреї одягають кіпу на голову? М. Лайтман: Кіпа ー це мінімальний головний убір, з яким людина не повинна розлучатися і весь час бути в ньому. Цим вона висловлює повагу до Творця. Вона прикриває свої мізки. Ведучий: Далі: «Чому більшість народів святкує Новий рік взимку, а євреї ー восени?» М. Лайтман: Так написано в Торі, що ми повинні святкувати Новий рік восени. Ну нічого тут не зробиш. Це було ще задовго до того, як прийняли 1-ше січня.... Ведучий: Різдво і всі інші свята? М. Лайтман: Саме так. Цього всього ще не було. Ведучий: А ось наше літочислення ー воно інше, природно. Ми вже там наближаємося до шеститисячного рубежу. М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, звідки це літочислення йде? Припустимо, ми восени святкуємо, але й цифри інші, всі роки інші. Звідки це? З чого починається? М. Лайтман: Це все походить від Адама. Він постановив це все, він це прийняв, він ці факти обґрунтував. Ведучий: Що звідси починається рік? М. Лайтман: І звідси починається. Він розкрив Творця, зв'язок із Ним, з якого дня, по яких днях які свята, які особливі дні. І тому ми так і продовжуємо. Ведучий: Ви зараз говорите «він». Можна сказати навіть, що була така людина Адам? М. Лайтман: Адам Рішон, так. Ведучий: Дійсно? Тобто та людина, яка розкрила Творця? М. Лайтман: Так. Ведучий: І з цього моменту він сказав: «Ми починаємо літочислення»? М. Лайтман: Так. Ведучий: І це вірне літочислення? М. Лайтман: Це вірно, тому що він перший. Ось і все. Ведучий: Зрозуміло. Тобто якщо це розкриття Творця, то це так і є насправді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Далі. «Чому євреї ховають померлих якнайшвидше, а у світі, навпаки, заведено довго прощатися з покійним?» М. Лайтман: У євреїв вважається, що того самого дня треба віддати небіжчика землі. Ведучий: Чому з такою швидкістю? М. Лайтман: Із землі ти встав, у землю ти повертаєшся. І тут нічого не зробиш. Ведучий: Тобто довге оплакування тіла, прощання… М. Лайтман: Ні-ні, це теж не можна. Тому що над усім над цим є вищий розум і він усім керує. Тож ми не маємо права робити те, що нам вигідно чи зручно, чи як ми вважаємо за потрібне. Ні, це треба просто робити дуже чітко і дуже просто. Ведучий: І швидко, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, переміщення тіла в землю що уособлює? М. Лайтман: Повернення в землю. Із землі ти піднявся і в землю повернешся. Духовний корінь ー що ми пов'язані із землею. Ведучий: Дійсно? І останнє запитання: «Чому в єврейській традиції новий рік починається з Дня Суду, а не зі святкування? Усі святкують Новий рік, а в нас це Йом Кіпур тощо. М. Лайтман: Цим закінчується попередній рік, і людина має оцінити свої дії й у такий спосіб постати перед судом нібито й почати нове життя. Ведучий: Тобто спочатку все-таки суд? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Я маю визнати себе винним чи мене мають визнати винним? М. Лайтман: Ти маєш визнати. Ведучий: Я? М. Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/jL4Y9k7l.mp400:06:51Ведучий: Так почнемо з нас, із євреїв. Ігор запитує: «Чому у вас, євреїв, усе навпаки?» І ось далі, він явно вивчив тему: «Чому всі пишуть зліва направо, а ви ー справа наліво?» М. Лайтман: Ну, не тільки ми одні, але загалом, так. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Права сторона ー це сторона духовна, а ліва ー ні. Тому на івриті пишуть справа наліво. Права сторона ー вона права. Ведучий: Права. М. Лайтман: Так. А ліва ー це ліва. Ведучий: Зрозуміло. А взагалі, близькість до духовного як ви визначаєте? Що це означає? М. Лайтман: Це духовний корінь, який існує в природі. І він близький до правого боку більше, ніж до лівого. Ведучий: Що це за корінь? М. Лайтман: Це духовна сила. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Це властивість віддачі. Ми праву руку подаємо. Ми все одно ставимося до правого боку краще, ніж до лівого. Ведучий: Тобто, людина навіть не усвідомлено тягнеться до цього, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тому що це її корінь? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще запитання: «Чому весь світ святкує день народження, а ви навпаки, день смерті?» М. Лайтман: Ми не святкуємо день смерті, а просто вшановуємо його для померлого. Тому що вважаємо, що це важлива дата для нього. Що він розлучився з нами і вийшов повністю в духовний світ. Смерть людини, відхід із цього світу, підйом у Вищий світ ー це виправлення душі. Ведучий: Що піднімається в духовний світ? М. Лайтман: Душа. Ведучий: Що ви називаєте душею? М. Лайтман: Душа ー це внутрішня суть людини. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Неможливо вказати пальцем. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Ні. Але людина піднімається, стає ближчою до Творця. Ведучий: Коли ви говорите «людина стає ближчою до Творця», ви говорите… М. Лайтман: Я маю на увазі духовну сутність, ту, яка не вмирає. Ведучий: Далі запитання: «Чому наступний день у вас починається із заходу сонця, а у всіх ー зі світанку?» М. Лайтман: Це справді цікаве запитання. Наступний день у нас починається із заходу сонця, тому що при цьому... Все починається з темряви. І наша природа, і наш світ, космос, і все інше, все починається з темряви. І також починається з темряви і... Ведучий: Наступний день. М. Лайтман: І наступний день. Ведучий: А ось коли настає світанок, що це уособлює? М. Лайтман: Це прояв пізнання людини, її контакт зі світом, із Творцем. І тому, з одного боку, добу відміряють по годинах після заходу сонця, а дні відмічають зі сходом сонця. Ведучий: Зі сходом сонця. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось далі він запитує: «Чому євреї носять головний убір із поваги до Бога, а весь світ із поваги, навпаки, знімає головний убір.» М. Лайтман: Ну як увесь світ знімає, це я не знаю. Головний убір ー це знак поваги. Коли я шаную якусь людину, то я одягаю головний убір. Я вважаю, що це не принципово. Головне ー що ти відчуваєш. Ведучий: Тоді скажіть, будь ласка, що стосується кіпи, чому віруючі євреї одягають кіпу на голову? М. Лайтман: Кіпа ー це мінімальний головний убір, з яким людина не повинна розлучатися і весь час бути в ньому. Цим вона висловлює повагу до Творця. Вона прикриває свої мізки. Ведучий: Далі: «Чому більшість народів святкує Новий рік взимку, а євреї ー восени?» М. Лайтман: Так написано в Торі, що ми повинні святкувати Новий рік восени. Ну нічого тут не зробиш. Це було ще задовго до того, як прийняли 1-ше січня.... Ведучий: Різдво і всі інші свята? М. Лайтман: Саме так. Цього всього ще не було. Ведучий: А ось наше літочислення ー воно інше, природно. Ми вже там наближаємося до шеститисячного рубежу. М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, звідки це літочислення йде? Припустимо, ми восени святкуємо, але й цифри інші, всі роки інші. Звідки це? З чого починається? М. Лайтман: Це все походить від Адама. Він постановив це все, він це прийняв, він ці факти обґрунтував. Ведучий: Що звідси починається рік? М. Лайтман: І звідси починається. Він розкрив Творця, зв'язок із Ним, з якого дня, по яких днях які свята, які особливі дні. І тому ми так і продовжуємо. Ведучий: Ви зараз говорите «він». Можна сказати навіть, що була така людина Адам? М. Лайтман: Адам Рішон, так. Ведучий: Дійсно? Тобто та людина, яка розкрила Творця? М. Лайтман: Так. Ведучий: І з цього моменту він сказав: «Ми починаємо літочислення»? М. Лайтман: Так. Ведучий: І це вірне літочислення? М. Лайтман: Це вірно, тому що він перший. Ось і все. Ведучий: Зрозуміло. Тобто якщо це розкриття Творця, то це так і є насправді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Далі. «Чому євреї ховають померлих якнайшвидше, а у світі, навпаки, заведено довго прощатися з покійним?» М. Лайтман: У євреїв вважається, що того самого дня треба віддати небіжчика землі. Ведучий: Чому з такою швидкістю? М. Лайтман: Із землі ти встав, у землю ти повертаєшся. І тут нічого не зробиш. Ведучий: Тобто довге оплакування тіла, прощання… М. Лайтман: Ні-ні, це теж не можна. Тому що над усім над цим є вищий розум і він усім керує. Тож ми не маємо права робити те, що нам вигідно чи зручно, чи як ми вважаємо за потрібне. Ні, це треба просто робити дуже чітко і дуже просто. Ведучий: І швидко, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, переміщення тіла в землю що уособлює? М. Лайтман: Повернення в землю. Із землі ти піднявся і в землю повернешся. Духовний корінь ー що ми пов'язані із землею. Ведучий: Дійсно? І останнє запитання: «Чому в єврейській традиції новий рік починається з Дня Суду, а не зі святкування? Усі святкують Новий рік, а в нас це Йом Кіпур тощо. М. Лайтман: Цим закінчується попередній рік, і людина має оцінити свої дії й у такий спосіб постати перед судом нібито й почати нове життя. Ведучий: Тобто спочатку все-таки суд? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Я маю визнати себе винним чи мене мають визнати винним? М. Лайтман: Ти маєш визнати. Ведучий: Я? М. Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/vU5hqLMQ.mp321 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Так почнемо з нас, із євреїв. Ігор запитує: «Чому у вас, євреїв, усе навпаки?» І ось далі, він явно вивчив тему: «Чому всі пишуть зліва направо, а ви ー справа наліво?» М. Лайтман: Ну, не тільки ми одні, але загалом, так. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Права сторона ー це сторона духовна, а ліва ー ні. Тому на івриті пишуть справа наліво. Права сторона ー вона права. Ведучий: Права. М. Лайтман: Так. А ліва ー це ліва. Ведучий: Зрозуміло. А взагалі, близькість до духовного як ви визначаєте? Що це означає? М. Лайтман: Це духовний корінь, який існує в природі. І він близький до правого боку більше, ніж до лівого. Ведучий: Що це за корінь? М. Лайтман: Це духовна сила. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Це властивість віддачі. Ми праву руку подаємо. Ми все одно ставимося до правого боку краще, ніж до лівого. Ведучий: Тобто, людина навіть не усвідомлено тягнеться до цього, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тому що це її корінь? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще запитання: «Чому весь світ святкує день народження, а ви навпаки, день смерті?» М. Лайтман: Ми не святкуємо день смерті, а просто вшановуємо його для померлого. Тому що вважаємо, що це важлива дата для нього. Що він розлучився з нами і вийшов повністю в духовний світ. Смерть людини, відхід із цього світу, підйом у Вищий світ ー це виправлення душі. Ведучий: Що піднімається в духовний світ? М. Лайтман: Душа. Ведучий: Що ви називаєте душею? М. Лайтман: Душа ー це внутрішня суть людини. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Неможливо вказати пальцем. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Ні. Але людина піднімається, стає ближчою до Творця. Ведучий: Коли ви говорите «людина стає ближчою до Творця», ви говорите… М. Лайтман: Я маю на увазі духовну сутність, ту, яка не вмирає. Ведучий: Далі запитання: «Чому наступний день у вас починається із заходу сонця, а у всіх ー зі світанку?» М. Лайтман: Це справді цікаве запитання. Наступний день у нас починається із заходу сонця, тому що при цьому... Все починається з темряви. І наша природа, і наш світ, космос, і все інше, все починається з темряви. І також починається з темряви і... Ведучий: Наступний день. М. Лайтман: І наступний день. Ведучий: А ось коли настає світанок, що це уособлює? М. Лайтман: Це прояв пізнання людини, її контакт зі світом, із Творцем. І тому, з одного боку, добу відміряють по годинах після заходу сонця, а дні відмічають зі сходом сонця. Ведучий: Зі сходом сонця. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось далі він запитує: «Чому євреї носять головний убір із поваги до Бога, а весь світ із поваги, навпаки, знімає головний убір.» М. Лайтман: Ну як увесь світ знімає, це я не знаю. Головний убір ー це знак поваги. Коли я шаную якусь людину, то я одягаю головний убір. Я вважаю, що це не принципово. Головне ー що ти відчуваєш. Ведучий: Тоді скажіть, будь ласка, що стосується кіпи, чому віруючі євреї одягають кіпу на голову? М. Лайтман: Кіпа ー це мінімальний головний убір, з яким людина не повинна розлучатися і весь час бути в ньому. Цим вона висловлює повагу до Творця. Вона прикриває свої мізки. Ведучий: Далі: «Чому більшість народів святкує Новий рік взимку, а євреї ー восени?» М. Лайтман: Так написано в Торі, що ми повинні святкувати Новий рік восени. Ну нічого тут не зробиш. Це було ще задовго до того, як прийняли 1-ше січня.... Ведучий: Різдво і всі інші свята? М. Лайтман: Саме так. Цього всього ще не було. Ведучий: А ось наше літочислення ー воно інше, природно. Ми вже там наближаємося до шеститисячного рубежу. М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, звідки це літочислення йде? Припустимо, ми восени святкуємо, але й цифри інші, всі роки інші. Звідки це? З чого починається? М. Лайтман: Це все походить від Адама. Він постановив це все, він це прийняв, він ці факти обґрунтував. Ведучий: Що звідси починається рік? М. Лайтман: І звідси починається. Він розкрив Творця, зв'язок із Ним, з якого дня, по яких днях які свята, які особливі дні. І тому ми так і продовжуємо. Ведучий: Ви зараз говорите «він». Можна сказати навіть, що була така людина Адам? М. Лайтман: Адам Рішон, так. Ведучий: Дійсно? Тобто та людина, яка розкрила Творця? М. Лайтман: Так. Ведучий: І з цього моменту він сказав: «Ми починаємо літочислення»? М. Лайтман: Так. Ведучий: І це вірне літочислення? М. Лайтман: Це вірно, тому що він перший. Ось і все. Ведучий: Зрозуміло. Тобто якщо це розкриття Творця, то це так і є насправді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Далі. «Чому євреї ховають померлих якнайшвидше, а у світі, навпаки, заведено довго прощатися з покійним?» М. Лайтман: У євреїв вважається, що того самого дня треба віддати небіжчика землі. Ведучий: Чому з такою швидкістю? М. Лайтман: Із землі ти встав, у землю ти повертаєшся. І тут нічого не зробиш. Ведучий: Тобто довге оплакування тіла, прощання… М. Лайтман: Ні-ні, це теж не можна. Тому що над усім над цим є вищий розум і він усім керує. Тож ми не маємо права робити те, що нам вигідно чи зручно, чи як ми вважаємо за потрібне. Ні, це треба просто робити дуже чітко і дуже просто. Ведучий: І швидко, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, переміщення тіла в землю що уособлює? М. Лайтман: Повернення в землю. Із землі ти піднявся і в землю повернешся. Духовний корінь ー що ми пов'язані із землею. Ведучий: Дійсно? І останнє запитання: «Чому в єврейській традиції новий рік починається з Дня Суду, а не зі святкування? Усі святкують Новий рік, а в нас це Йом Кіпур тощо. М. Лайтман: Цим закінчується попередній рік, і людина має оцінити свої дії й у такий спосіб постати перед судом нібито й почати нове життя. Ведучий: Тобто спочатку все-таки суд? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Я маю визнати себе винним чи мене мають визнати винним? М. Лайтман: Ти маєш визнати. Ведучий: Я? М. Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/vU5hqLMQ.mp300:06:51Ведучий: Так почнемо з нас, із євреїв. Ігор запитує: «Чому у вас, євреїв, усе навпаки?» І ось далі, він явно вивчив тему: «Чому всі пишуть зліва направо, а ви ー справа наліво?» М. Лайтман: Ну, не тільки ми одні, але загалом, так. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Права сторона ー це сторона духовна, а ліва ー ні. Тому на івриті пишуть справа наліво. Права сторона ー вона права. Ведучий: Права. М. Лайтман: Так. А ліва ー це ліва. Ведучий: Зрозуміло. А взагалі, близькість до духовного як ви визначаєте? Що це означає? М. Лайтман: Це духовний корінь, який існує в природі. І він близький до правого боку більше, ніж до лівого. Ведучий: Що це за корінь? М. Лайтман: Це духовна сила. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Це властивість віддачі. Ми праву руку подаємо. Ми все одно ставимося до правого боку краще, ніж до лівого. Ведучий: Тобто, людина навіть не усвідомлено тягнеться до цього, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тому що це її корінь? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще запитання: «Чому весь світ святкує день народження, а ви навпаки, день смерті?» М. Лайтман: Ми не святкуємо день смерті, а просто вшановуємо його для померлого. Тому що вважаємо, що це важлива дата для нього. Що він розлучився з нами і вийшов повністю в духовний світ. Смерть людини, відхід із цього світу, підйом у Вищий світ ー це виправлення душі. Ведучий: Що піднімається в духовний світ? М. Лайтман: Душа. Ведучий: Що ви називаєте душею? М. Лайтман: Душа ー це внутрішня суть людини. Ведучий: Яка вона? М. Лайтман: Неможливо вказати пальцем. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Ні. Але людина піднімається, стає ближчою до Творця. Ведучий: Коли ви говорите «людина стає ближчою до Творця», ви говорите… М. Лайтман: Я маю на увазі духовну сутність, ту, яка не вмирає. Ведучий: Далі запитання: «Чому наступний день у вас починається із заходу сонця, а у всіх ー зі світанку?» М. Лайтман: Це справді цікаве запитання. Наступний день у нас починається із заходу сонця, тому що при цьому... Все починається з темряви. І наша природа, і наш світ, космос, і все інше, все починається з темряви. І також починається з темряви і... Ведучий: Наступний день. М. Лайтман: І наступний день. Ведучий: А ось коли настає світанок, що це уособлює? М. Лайтман: Це прояв пізнання людини, її контакт зі світом, із Творцем. І тому, з одного боку, добу відміряють по годинах після заходу сонця, а дні відмічають зі сходом сонця. Ведучий: Зі сходом сонця. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось далі він запитує: «Чому євреї носять головний убір із поваги до Бога, а весь світ із поваги, навпаки, знімає головний убір.» М. Лайтман: Ну як увесь світ знімає, це я не знаю. Головний убір ー це знак поваги. Коли я шаную якусь людину, то я одягаю головний убір. Я вважаю, що це не принципово. Головне ー що ти відчуваєш. Ведучий: Тоді скажіть, будь ласка, що стосується кіпи, чому віруючі євреї одягають кіпу на голову? М. Лайтман: Кіпа ー це мінімальний головний убір, з яким людина не повинна розлучатися і весь час бути в ньому. Цим вона висловлює повагу до Творця. Вона прикриває свої мізки. Ведучий: Далі: «Чому більшість народів святкує Новий рік взимку, а євреї ー восени?» М. Лайтман: Так написано в Торі, що ми повинні святкувати Новий рік восени. Ну нічого тут не зробиш. Це було ще задовго до того, як прийняли 1-ше січня.... Ведучий: Різдво і всі інші свята? М. Лайтман: Саме так. Цього всього ще не було. Ведучий: А ось наше літочислення ー воно інше, природно. Ми вже там наближаємося до шеститисячного рубежу. М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, звідки це літочислення йде? Припустимо, ми восени святкуємо, але й цифри інші, всі роки інші. Звідки це? З чого починається? М. Лайтман: Це все походить від Адама. Він постановив це все, він це прийняв, він ці факти обґрунтував. Ведучий: Що звідси починається рік? М. Лайтман: І звідси починається. Він розкрив Творця, зв'язок із Ним, з якого дня, по яких днях які свята, які особливі дні. І тому ми так і продовжуємо. Ведучий: Ви зараз говорите «він». Можна сказати навіть, що була така людина Адам? М. Лайтман: Адам Рішон, так. Ведучий: Дійсно? Тобто та людина, яка розкрила Творця? М. Лайтман: Так. Ведучий: І з цього моменту він сказав: «Ми починаємо літочислення»? М. Лайтман: Так. Ведучий: І це вірне літочислення? М. Лайтман: Це вірно, тому що він перший. Ось і все. Ведучий: Зрозуміло. Тобто якщо це розкриття Творця, то це так і є насправді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Далі. «Чому євреї ховають померлих якнайшвидше, а у світі, навпаки, заведено довго прощатися з покійним?» М. Лайтман: У євреїв вважається, що того самого дня треба віддати небіжчика землі. Ведучий: Чому з такою швидкістю? М. Лайтман: Із землі ти встав, у землю ти повертаєшся. І тут нічого не зробиш. Ведучий: Тобто довге оплакування тіла, прощання… М. Лайтман: Ні-ні, це теж не можна. Тому що над усім над цим є вищий розум і він усім керує. Тож ми не маємо права робити те, що нам вигідно чи зручно, чи як ми вважаємо за потрібне. Ні, це треба просто робити дуже чітко і дуже просто. Ведучий: І швидко, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть, переміщення тіла в землю що уособлює? М. Лайтман: Повернення в землю. Із землі ти піднявся і в землю повернешся. Духовний корінь ー що ми пов'язані із землею. Ведучий: Дійсно? І останнє запитання: «Чому в єврейській традиції новий рік починається з Дня Суду, а не зі святкування? Усі святкують Новий рік, а в нас це Йом Кіпур тощо. М. Лайтман: Цим закінчується попередній рік, і людина має оцінити свої дії й у такий спосіб постати перед судом нібито й почати нове життя. Ведучий: Тобто спочатку все-таки суд? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Я маю визнати себе винним чи мене мають визнати винним? М. Лайтман: Ти маєш визнати. Ведучий: Я? М. Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/pKyo44A8.mp321 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Коли ви відчуваєте, що вас ненавидять, яка ваша внутрішня реакція? Запитують. М. Лайтман: Тут уже треба дивитися, чому я викликав таку реакцію. Ведучий: Тобто, ви думаєте про це, так, чому ви викликали таку реакцію? М. Лайтман: Так. Ведучий: І, припустимо, ви знаходите це. І що далі? Ось ви знаходите. М. Лайтман: Я маю виправити. Ведучий: Так. М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Що означає виправлення? М. Лайтман: Це означає виправлення себе. Ведучий: Себе. М. Лайтман: Щоб наступного разу тебе вже не могли за це ненавидіти. Ведучий: Взагалі ненависть - це реакція егоїзму насправді або… М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Повністю, так, абсолютно? М. Лайтман: Однозначно! Ведучий: Однозначно. Тобто сьогодні у вас зі своїм егоїзмом інша розмова виходить? Ви весь час говорите, що Творець ревнивий. А ви ревнивий? Що ви відчуваєте коли ваші учні йдуть від вас до іншого вчителя? М. Лайтман: Ти це, по-моєму, знаєш. Ведучий: Я знаю, але я прошу вас відповісти Вас. М. Лайтман: Абсолютно байдужий. Ведучий: Це не мої питання, це питання наших глядачів. Байдужий? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це мені незрозуміло. Я знаю, але мені це незрозуміло. Ви вклали в учня, він ріс на ваших очах… М. Лайтман: Я зробив все, що зміг… Ведучий: Так. М. Лайтман: …щоб наблизити його до істини. І якщо в підсумку він все-таки вважає, що його місце не серед моїх учнів, це його право. Як я можу зробити з учня раба? Це в багато разів гірше, ніж будь-яке лиходійство. Вкрав свободу волі! Розумієш? Так що… Тобто… Ну, це все! Це практично, скинув його з постаменту Людина. https://cdn.kabbalahmedia.info/pKyo44A8.mp300:01:46Ведучий: Коли ви відчуваєте, що вас ненавидять, яка ваша внутрішня реакція? Запитують. М. Лайтман: Тут уже треба дивитися, чому я викликав таку реакцію. Ведучий: Тобто, ви думаєте про це, так, чому ви викликали таку реакцію? М. Лайтман: Так. Ведучий: І, припустимо, ви знаходите це. І що далі? Ось ви знаходите. М. Лайтман: Я маю виправити. Ведучий: Так. М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Що означає виправлення? М. Лайтман: Це означає виправлення себе. Ведучий: Себе. М. Лайтман: Щоб наступного разу тебе вже не могли за це ненавидіти. Ведучий: Взагалі ненависть - це реакція егоїзму насправді або… М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Повністю, так, абсолютно? М. Лайтман: Однозначно! Ведучий: Однозначно. Тобто сьогодні у вас зі своїм егоїзмом інша розмова виходить? Ви весь час говорите, що Творець ревнивий. А ви ревнивий? Що ви відчуваєте коли ваші учні йдуть від вас до іншого вчителя? М. Лайтман: Ти це, по-моєму, знаєш. Ведучий: Я знаю, але я прошу вас відповісти Вас. М. Лайтман: Абсолютно байдужий. Ведучий: Це не мої питання, це питання наших глядачів. Байдужий? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це мені незрозуміло. Я знаю, але мені це незрозуміло. Ви вклали в учня, він ріс на ваших очах… М. Лайтман: Я зробив все, що зміг… Ведучий: Так. М. Лайтман: …щоб наблизити його до істини. І якщо в підсумку він все-таки вважає, що його місце не серед моїх учнів, це його право. Як я можу зробити з учня раба? Це в багато разів гірше, ніж будь-яке лиходійство. Вкрав свободу волі! Розумієш? Так що… Тобто… Ну, це все! Це практично, скинув його з постаменту Людина. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/meUSMYC9.mp421 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Коли ви відчуваєте, що вас ненавидять, яка ваша внутрішня реакція? Запитують. М. Лайтман: Тут уже треба дивитися, чому я викликав таку реакцію. Ведучий: Тобто, ви думаєте про це, так, чому ви викликали таку реакцію? М. Лайтман: Так. Ведучий: І, припустимо, ви знаходите це. І що далі? Ось ви знаходите. М. Лайтман: Я маю виправити. Ведучий: Так. М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Що означає виправлення? М. Лайтман: Це означає виправлення себе. Ведучий: Себе. М. Лайтман: Щоб наступного разу тебе вже не могли за це ненавидіти. Ведучий: Взагалі ненависть - це реакція егоїзму насправді або… М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Повністю, так, абсолютно? М. Лайтман: Однозначно! Ведучий: Однозначно. Тобто сьогодні у вас зі своїм егоїзмом інша розмова виходить? Ви весь час говорите, що Творець ревнивий. А ви ревнивий? Що ви відчуваєте коли ваші учні йдуть від вас до іншого вчителя? М. Лайтман: Ти це, по-моєму, знаєш. Ведучий: Я знаю, але я прошу вас відповісти Вас. М. Лайтман: Абсолютно байдужий. Ведучий: Це не мої питання, це питання наших глядачів. Байдужий? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це мені незрозуміло. Я знаю, але мені це незрозуміло. Ви вклали в учня, він ріс на ваших очах… М. Лайтман: Я зробив все, що зміг… Ведучий: Так. М. Лайтман: …щоб наблизити його до істини. І якщо в підсумку він все-таки вважає, що його місце не серед моїх учнів, це його право. Як я можу зробити з учня раба? Це в багато разів гірше, ніж будь-яке лиходійство. Вкрав свободу волі! Розумієш? Так що… Тобто… Ну, це все! Це практично, скинув його з постаменту Людина. https://cdn.kabbalahmedia.info/meUSMYC9.mp400:01:46Ведучий: Коли ви відчуваєте, що вас ненавидять, яка ваша внутрішня реакція? Запитують. М. Лайтман: Тут уже треба дивитися, чому я викликав таку реакцію. Ведучий: Тобто, ви думаєте про це, так, чому ви викликали таку реакцію? М. Лайтман: Так. Ведучий: І, припустимо, ви знаходите це. І що далі? Ось ви знаходите. М. Лайтман: Я маю виправити. Ведучий: Так. М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Що означає виправлення? М. Лайтман: Це означає виправлення себе. Ведучий: Себе. М. Лайтман: Щоб наступного разу тебе вже не могли за це ненавидіти. Ведучий: Взагалі ненависть - це реакція егоїзму насправді або… М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Повністю, так, абсолютно? М. Лайтман: Однозначно! Ведучий: Однозначно. Тобто сьогодні у вас зі своїм егоїзмом інша розмова виходить? Ви весь час говорите, що Творець ревнивий. А ви ревнивий? Що ви відчуваєте коли ваші учні йдуть від вас до іншого вчителя? М. Лайтман: Ти це, по-моєму, знаєш. Ведучий: Я знаю, але я прошу вас відповісти Вас. М. Лайтман: Абсолютно байдужий. Ведучий: Це не мої питання, це питання наших глядачів. Байдужий? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це мені незрозуміло. Я знаю, але мені це незрозуміло. Ви вклали в учня, він ріс на ваших очах… М. Лайтман: Я зробив все, що зміг… Ведучий: Так. М. Лайтман: …щоб наблизити його до істини. І якщо в підсумку він все-таки вважає, що його місце не серед моїх учнів, це його право. Як я можу зробити з учня раба? Це в багато разів гірше, ніж будь-яке лиходійство. Вкрав свободу волі! Розумієш? Так що… Тобто… Ну, це все! Це практично, скинув його з постаменту Людина. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/9pVMSN0t.mp421 Oct 24 00:00 UTCВедучий: Коли ви відчуваєте, що вас ненавидять, яка ваша внутрішня реакція? Запитують. М. Лайтман: Тут уже треба дивитися, чому я викликав таку реакцію. Ведучий: Тобто, ви думаєте про це, так, чому ви викликали таку реакцію? М. Лайтман: Так. Ведучий: І, припустимо, ви знаходите це. І що далі? Ось ви знаходите. М. Лайтман: Я маю виправити. Ведучий: Так. М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Що означає виправлення? М. Лайтман: Це означає виправлення себе. Ведучий: Себе. М. Лайтман: Щоб наступного разу тебе вже не могли за це ненавидіти. Ведучий: Взагалі ненависть - це реакція егоїзму насправді або… М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Повністю, так, абсолютно? М. Лайтман: Однозначно! Ведучий: Однозначно. Тобто сьогодні у вас зі своїм егоїзмом інша розмова виходить? Ви весь час говорите, що Творець ревнивий. А ви ревнивий? Що ви відчуваєте коли ваші учні йдуть від вас до іншого вчителя? М. Лайтман: Ти це, по-моєму, знаєш. Ведучий: Я знаю, але я прошу вас відповісти Вас. М. Лайтман: Абсолютно байдужий. Ведучий: Це не мої питання, це питання наших глядачів. Байдужий? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це мені незрозуміло. Я знаю, але мені це незрозуміло. Ви вклали в учня, він ріс на ваших очах… М. Лайтман: Я зробив все, що зміг… Ведучий: Так. М. Лайтман: …щоб наблизити його до істини. І якщо в підсумку він все-таки вважає, що його місце не серед моїх учнів, це його право. Як я можу зробити з учня раба? Це в багато разів гірше, ніж будь-яке лиходійство. Вкрав свободу волі! Розумієш? Так що… Тобто… Ну, це все! Це практично, скинув його з постаменту Людина. https://cdn.kabbalahmedia.info/9pVMSN0t.mp400:01:46Ведучий: Коли ви відчуваєте, що вас ненавидять, яка ваша внутрішня реакція? Запитують. М. Лайтман: Тут уже треба дивитися, чому я викликав таку реакцію. Ведучий: Тобто, ви думаєте про це, так, чому ви викликали таку реакцію? М. Лайтман: Так. Ведучий: І, припустимо, ви знаходите це. І що далі? Ось ви знаходите. М. Лайтман: Я маю виправити. Ведучий: Так. М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Що означає виправлення? М. Лайтман: Це означає виправлення себе. Ведучий: Себе. М. Лайтман: Щоб наступного разу тебе вже не могли за це ненавидіти. Ведучий: Взагалі ненависть - це реакція егоїзму насправді або… М. Лайтман: Так. Ведучий: Так? Повністю, так, абсолютно? М. Лайтман: Однозначно! Ведучий: Однозначно. Тобто сьогодні у вас зі своїм егоїзмом інша розмова виходить? Ви весь час говорите, що Творець ревнивий. А ви ревнивий? Що ви відчуваєте коли ваші учні йдуть від вас до іншого вчителя? М. Лайтман: Ти це, по-моєму, знаєш. Ведучий: Я знаю, але я прошу вас відповісти Вас. М. Лайтман: Абсолютно байдужий. Ведучий: Це не мої питання, це питання наших глядачів. Байдужий? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це мені незрозуміло. Я знаю, але мені це незрозуміло. Ви вклали в учня, він ріс на ваших очах… М. Лайтман: Я зробив все, що зміг… Ведучий: Так. М. Лайтман: …щоб наблизити його до істини. І якщо в підсумку він все-таки вважає, що його місце не серед моїх учнів, це його право. Як я можу зробити з учня раба? Це в багато разів гірше, ніж будь-яке лиходійство. Вкрав свободу волі! Розумієш? Так що… Тобто… Ну, це все! Це практично, скинув його з постаменту Людина. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Y1407XEU.mp314 Oct 24 00:00 UTCСемен Винокур: Риба запитує у Бога: Господи ти можеш зробити так, щоб океан став меншим? Чому? – дивується Бог. "Тому що я не вмію плавати". Бог відповідає : " Навчися плавати, тоді океан здасться тобі меншим." Все зрозуміло, начебто логічно. М Лайтман: Так. C.Винокур: Скажіть, ми живемо в цьому світі, нарікаємо на життя, ми в принципі не вміємо плавати в цьому океані життя. Як навчиться плавати? М. Лайтман: У нас до цього немає жодних здібностей. Ми створені в егоїзмі. Ми можемо намовляти один на одного, але ніколи не будемо думати про іншого добре. Тому дійти стану, коли людина людині друг товариш і брат - це загалом фантастика. С. Винокур: Тоді скажіть, чому Творець наповнив цей "акваріум", запустив нас як рибок у цей акваріум і не навчив плавати? М. Лайтман: Так, не навчив плавати. С.Винокур: Чому? Як так? М.Лайтман: Він надав нам можливість навчитися самим. С. Винокур: Що це дає мені? М . Лайтман: Це дає нам можливість самим бути творцем свого життя. С.Винокур: Тобто я в принципі людина із плавниками, і із зябрами, з усіма справами, готовий до цієї води, але плавати не вмію? Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Я маю розвинути всі ці зябра, плавники... Це все на нас? М.Лайтман: Так. С.Винокур: У який момент ми це розуміємо? М.Лайтман:це ми можемо зрозуміти, коли в нас не буде іншого виходу. Або стаємо в шеренгу, і вперед до обриву... С.Винокур: Зрозуміло. Або плавати навчиться? Тобто, нас мають підвести до ось цього глухого кута? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, а як нам правильно сприйняти цей океан життя? Як правильно його сприйняти, ось зараз? М.Лайтман: Він відкритий перед нами. Тільки все залежить від того, як ми ставимося один до одного. А це поки що проблема. Мені весь час здається, що якщо іншим буде добре - мені буде гірше. Ну як можна переконати людину, що гірше тобі не буде, навпаки. Давай виправимося так, щоб усім було добре, і тобі з усіма, і всім з тобою. На це люди не згодні. С.Винокур: Не згодні. М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Навіть тут, рибка ця: «менше зроби океан» просить у Бога. Вона не говорить «Дай мені можливість, навчи мене плавати». Ось це ось, до речі, приголомшливо. Тобто, ми не говоримо «навчи нас плавати в цьому океані», ми не просимо це у Творця? Або просимо все таки? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ми говоримо - щоб океан став іншим. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це теж закладено в нас? М.Лайтман: Звичайно, закладено в нас. Ми не можемо себе змінити. Наш егоїзм він по-справжньому протилежний природі. С.Винокур: Ну, тоді останнє запитання, ви вже про це говорили, просто завершальне, ми вже підходимо до фінішу. Що означає в духовному сенсі «навчитися плавати»? М.Лайтман: У духовному сенсі навчитися плавати - це означає відчувати навколо себе море любові Творця і вміти весь час бути в ньому. С.Винокур: У цій любові. М.Лайтман: Так. І коли ми в підсумку навчимося трошки перебирати руками, ногами, тоді ми почнемо розуміти, що ми вміємо плавати. А по-справжньому навчитися плавати ми можемо тоді, коли ми будемо лише звертатися до Творця. Тому що і море, і океан, і хвилі, і небо, і земля - все це він. І треба просто навчитися бути в ньому. А бути в ньому - це означає бути у властивості віддачі й любові, у зв'язку з усіма. С.Винокур: Це і означає «Навчитися плавати”. М.Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/Y1407XEU.mp300:04:28Семен Винокур: Риба запитує у Бога: Господи ти можеш зробити так, щоб океан став меншим? Чому? – дивується Бог. "Тому що я не вмію плавати". Бог відповідає : " Навчися плавати, тоді океан здасться тобі меншим." Все зрозуміло, начебто логічно. М Лайтман: Так. C.Винокур: Скажіть, ми живемо в цьому світі, нарікаємо на життя, ми в принципі не вміємо плавати в цьому океані життя. Як навчиться плавати? М. Лайтман: У нас до цього немає жодних здібностей. Ми створені в егоїзмі. Ми можемо намовляти один на одного, але ніколи не будемо думати про іншого добре. Тому дійти стану, коли людина людині друг товариш і брат - це загалом фантастика. С. Винокур: Тоді скажіть, чому Творець наповнив цей "акваріум", запустив нас як рибок у цей акваріум і не навчив плавати? М. Лайтман: Так, не навчив плавати. С.Винокур: Чому? Як так? М.Лайтман: Він надав нам можливість навчитися самим. С. Винокур: Що це дає мені? М . Лайтман: Це дає нам можливість самим бути творцем свого життя. С.Винокур: Тобто я в принципі людина із плавниками, і із зябрами, з усіма справами, готовий до цієї води, але плавати не вмію? Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Я маю розвинути всі ці зябра, плавники... Це все на нас? М.Лайтман: Так. С.Винокур: У який момент ми це розуміємо? М.Лайтман:це ми можемо зрозуміти, коли в нас не буде іншого виходу. Або стаємо в шеренгу, і вперед до обриву... С.Винокур: Зрозуміло. Або плавати навчиться? Тобто, нас мають підвести до ось цього глухого кута? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, а як нам правильно сприйняти цей океан життя? Як правильно його сприйняти, ось зараз? М.Лайтман: Він відкритий перед нами. Тільки все залежить від того, як ми ставимося один до одного. А це поки що проблема. Мені весь час здається, що якщо іншим буде добре - мені буде гірше. Ну як можна переконати людину, що гірше тобі не буде, навпаки. Давай виправимося так, щоб усім було добре, і тобі з усіма, і всім з тобою. На це люди не згодні. С.Винокур: Не згодні. М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Навіть тут, рибка ця: «менше зроби океан» просить у Бога. Вона не говорить «Дай мені можливість, навчи мене плавати». Ось це ось, до речі, приголомшливо. Тобто, ми не говоримо «навчи нас плавати в цьому океані», ми не просимо це у Творця? Або просимо все таки? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ми говоримо - щоб океан став іншим. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це теж закладено в нас? М.Лайтман: Звичайно, закладено в нас. Ми не можемо себе змінити. Наш егоїзм він по-справжньому протилежний природі. С.Винокур: Ну, тоді останнє запитання, ви вже про це говорили, просто завершальне, ми вже підходимо до фінішу. Що означає в духовному сенсі «навчитися плавати»? М.Лайтман: У духовному сенсі навчитися плавати - це означає відчувати навколо себе море любові Творця і вміти весь час бути в ньому. С.Винокур: У цій любові. М.Лайтман: Так. І коли ми в підсумку навчимося трошки перебирати руками, ногами, тоді ми почнемо розуміти, що ми вміємо плавати. А по-справжньому навчитися плавати ми можемо тоді, коли ми будемо лише звертатися до Творця. Тому що і море, і океан, і хвилі, і небо, і земля - все це він. І треба просто навчитися бути в ньому. А бути в ньому - це означає бути у властивості віддачі й любові, у зв'язку з усіма. С.Винокур: Це і означає «Навчитися плавати”. М.Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/h7qk034V.mp414 Oct 24 00:00 UTCРепліка: В Ізраїлі триває війна, і ми дуже багато уваги приділяємо технологіям: технології захисту "Залізний купол", лазерна технологія, технології нападу, - глибинні бомби, сучасні літаки тощо. Я весь час думаю: так чи інакше технології з'являться і з іншого боку, рано чи пізно. Відповідь: Звичайно. Репліка: У них грошей багато, куплять десь сучасні технології. Тобто це буде така боротьба технологій. Відповідь: Це майбутнє, так. Запитання: Скажіть, у який момент настане переворот, і ми почнемо думати про корінь проблеми? Відповідь: Корінь проблеми - він нерозв'язний. Тому всі переключаються на наслідок - можливості доставки, ураження, так чи інакше. Запитання: Ви зараз так відрізали і можна вже не продовжувати? Відповідь: Звичайно. Запитання: А чому ви так впевнені, що ми не доберемося до кореня? Не захочемо добиратися до нього, так я розумію. Відповідь: Ти маєш на увазі егоїзм людини? Репліка: Це ви зараз сказали: егоїзм людини - корінь усіх проблем. Відповідь: Я ще не бачив жодної методики у світі, яка могла б його якось обмежити. Тут необхідне усвідомлення зла нашого егоїзму, і яким чином ми можемо від нього вилікуватися. Запитання: Скажіть, як цей егоїзм притягує війни? Егоїзм же хоче, щоб нам було добре тут, усередині, в принципі. Правильно? Відповідь: Так. Але річ у тім, що добре всередині - погано зовні. Ми не розуміємо, як ми можемо впоратися з нашим егоїзмом, і щоб було добре. Запитання: Ви весь час говорили про єдність народу Ізраїлю, про єдність нації, одне серце тощо. Коли ви це говорите, ви говорите саме про корінь, правильно? Відповідь: Я говорю про корінь, я говорю про те, що може зробити народ у наш час у нашому поколінні, щоб світ більше не пізнав воєн. Запитання: Ви навіть кажете: "світ не пізнав воєн"? Відповідь: Так, звичайно. Репліка: Ви не кажете, щоб у нас війни закінчилися. Відповідь: Ні, ми не можемо цього зробити. Репліка: Тобто думка наша має бути... Відповідь: Мир у всьому світі. Запитання: Це від нас залежить? Відповідь: Так. Запитання: Як прийти до цього? Відповідь: Треба читати Тору. Там це все сказано дуже просто. Що якщо ми захочемо, щоб був мир, то ми повинні його робити самі. Самі в дії робити мир. Запитання: Тим, що ми з'єднуємося? Відповідь: Так. Запитання: І тільки це проблема всього? Відповідь: Тільки це проблема. Запитання: Тобто коли ви говорите, що цей корінь не досяжний, ви що маєте на увазі? З одного боку, ви до цього закликаєте, з іншого боку, ви говорите, він не досяжний. Як тут розібратися? Відповідь: Він не досяжний нашими людськими силами, мізками. Але він цілком досяжний нашими внутрішніми зусиллями, коли ми можемо благати до Творця і переконати Його в тому, що ми готові до миру. До миру між собою. І від цього буде мир у всьому світі. Запитання: Скажіть, скільки воєн для цього має статися, лиха, страждань? Відповідь: Неважливо. Може, анітрохи не повинно бути. Запитання: Чи можемо випередити всі ці страждання? Відповідь: Звичайно. Запитання: А розуміння це приходить від чого? Ось ви говорите "можна випередити страждання". Тобто раніше може прийти розуміння внутрішнє, зовнішнє. Від чого воно може прийти? Ви весь час говорите, що страждання людину рухають так чи інакше. А тут? Відповідь: Ми вже перенесли страждань стільки, що можемо уявити собі світ у стражданнях і світ без страждань, і вибрати, до якого ж світу ми хочемо належати. Запитання: Тобто це і є корінь усієї проблеми нашої і світової? Відповідь: Так. Усіх. Запитання: Тоді побіжні запитання. Можна поєднати розвиток технологій і розуміння кореня проблеми? Ось ми розуміємо корінь проблеми, а паралельно все-таки розвиваємо технології. Чи достатньо просто зрозуміти корінь проблеми і все відвалиться? Відповідь: Коли ми почнемо розуміти корінь проблем, нам не захочеться розвивати технології. Це ми зараз думаємо, як за допомогою розвитку всіляких технологій ми можемо переконати когось у світі, що ми найсильніша армія, тощо. А тут потрібен зовсім інший підхід. Тут всім треба переконатися в тому, що миру ми можемо досягти не війною, а просто погодитися на мир. І тоді він спуститься зверху. Запитання: Погодитися на мир між нами? Відповідь: На мир між нами, між усіма народами і країнами. Ми можемо погодитися і досягти його без жодних конкретних умов, зусиль - нічого. Тільки лише коли ми будемо бачити перед собою: це мир, а це війна. І щоб нам було зрозуміло до самої глибини цих понять, що означає мир, а що означає війна. Запитання: Що означає мир? Відповідь: Мир - це коли всі дружно, мирно живуть. Запитання: А хто цього не хоче зі звичайних, нормальних людей, які хочуть так жити? Адже люди хочуть так жити! Відповідь: Люди не розуміють, що початок війни - він такий далекий від війни, що здається, він наймирніший. І вони починають її. А потім раптом усе зривається до війни справжньої. Запитання: А який він, початок? Ви кажете: початок війни - він далекий від війни. Що це? Відповідь: Що я не згоден з іншим. Запитання: Це початок війни? Відповідь: Так. Запитання: Що я не згоден, що я порвав із ним зв'язок, що я його не люблю, що я від нього віддалився? Це все-все-все? Відповідь: Так, ось такі моменти. Запитання: Навіть людина з людиною? Відповідь: Навіть людина з людиною. Нам треба звертати увагу на всі ці деталі. Запитання: З цього всього, з цих цеглинок складається війна? Відповідь: Так. Питання: Зовнішня, страшна, яка є? Відповідь: Так. Запитання: Тобто мир - це, перш за все, ось ці контакти? Відповідь: Мир - це повний контакт сердець. https://cdn.kabbalahmedia.info/h7qk034V.mp400:07:32Репліка: В Ізраїлі триває війна, і ми дуже багато уваги приділяємо технологіям: технології захисту "Залізний купол", лазерна технологія, технології нападу, - глибинні бомби, сучасні літаки тощо. Я весь час думаю: так чи інакше технології з'являться і з іншого боку, рано чи пізно. Відповідь: Звичайно. Репліка: У них грошей багато, куплять десь сучасні технології. Тобто це буде така боротьба технологій. Відповідь: Це майбутнє, так. Запитання: Скажіть, у який момент настане переворот, і ми почнемо думати про корінь проблеми? Відповідь: Корінь проблеми - він нерозв'язний. Тому всі переключаються на наслідок - можливості доставки, ураження, так чи інакше. Запитання: Ви зараз так відрізали і можна вже не продовжувати? Відповідь: Звичайно. Запитання: А чому ви так впевнені, що ми не доберемося до кореня? Не захочемо добиратися до нього, так я розумію. Відповідь: Ти маєш на увазі егоїзм людини? Репліка: Це ви зараз сказали: егоїзм людини - корінь усіх проблем. Відповідь: Я ще не бачив жодної методики у світі, яка могла б його якось обмежити. Тут необхідне усвідомлення зла нашого егоїзму, і яким чином ми можемо від нього вилікуватися. Запитання: Скажіть, як цей егоїзм притягує війни? Егоїзм же хоче, щоб нам було добре тут, усередині, в принципі. Правильно? Відповідь: Так. Але річ у тім, що добре всередині - погано зовні. Ми не розуміємо, як ми можемо впоратися з нашим егоїзмом, і щоб було добре. Запитання: Ви весь час говорили про єдність народу Ізраїлю, про єдність нації, одне серце тощо. Коли ви це говорите, ви говорите саме про корінь, правильно? Відповідь: Я говорю про корінь, я говорю про те, що може зробити народ у наш час у нашому поколінні, щоб світ більше не пізнав воєн. Запитання: Ви навіть кажете: "світ не пізнав воєн"? Відповідь: Так, звичайно. Репліка: Ви не кажете, щоб у нас війни закінчилися. Відповідь: Ні, ми не можемо цього зробити. Репліка: Тобто думка наша має бути... Відповідь: Мир у всьому світі. Запитання: Це від нас залежить? Відповідь: Так. Запитання: Як прийти до цього? Відповідь: Треба читати Тору. Там це все сказано дуже просто. Що якщо ми захочемо, щоб був мир, то ми повинні його робити самі. Самі в дії робити мир. Запитання: Тим, що ми з'єднуємося? Відповідь: Так. Запитання: І тільки це проблема всього? Відповідь: Тільки це проблема. Запитання: Тобто коли ви говорите, що цей корінь не досяжний, ви що маєте на увазі? З одного боку, ви до цього закликаєте, з іншого боку, ви говорите, він не досяжний. Як тут розібратися? Відповідь: Він не досяжний нашими людськими силами, мізками. Але він цілком досяжний нашими внутрішніми зусиллями, коли ми можемо благати до Творця і переконати Його в тому, що ми готові до миру. До миру між собою. І від цього буде мир у всьому світі. Запитання: Скажіть, скільки воєн для цього має статися, лиха, страждань? Відповідь: Неважливо. Може, анітрохи не повинно бути. Запитання: Чи можемо випередити всі ці страждання? Відповідь: Звичайно. Запитання: А розуміння це приходить від чого? Ось ви говорите "можна випередити страждання". Тобто раніше може прийти розуміння внутрішнє, зовнішнє. Від чого воно може прийти? Ви весь час говорите, що страждання людину рухають так чи інакше. А тут? Відповідь: Ми вже перенесли страждань стільки, що можемо уявити собі світ у стражданнях і світ без страждань, і вибрати, до якого ж світу ми хочемо належати. Запитання: Тобто це і є корінь усієї проблеми нашої і світової? Відповідь: Так. Усіх. Запитання: Тоді побіжні запитання. Можна поєднати розвиток технологій і розуміння кореня проблеми? Ось ми розуміємо корінь проблеми, а паралельно все-таки розвиваємо технології. Чи достатньо просто зрозуміти корінь проблеми і все відвалиться? Відповідь: Коли ми почнемо розуміти корінь проблем, нам не захочеться розвивати технології. Це ми зараз думаємо, як за допомогою розвитку всіляких технологій ми можемо переконати когось у світі, що ми найсильніша армія, тощо. А тут потрібен зовсім інший підхід. Тут всім треба переконатися в тому, що миру ми можемо досягти не війною, а просто погодитися на мир. І тоді він спуститься зверху. Запитання: Погодитися на мир між нами? Відповідь: На мир між нами, між усіма народами і країнами. Ми можемо погодитися і досягти його без жодних конкретних умов, зусиль - нічого. Тільки лише коли ми будемо бачити перед собою: це мир, а це війна. І щоб нам було зрозуміло до самої глибини цих понять, що означає мир, а що означає війна. Запитання: Що означає мир? Відповідь: Мир - це коли всі дружно, мирно живуть. Запитання: А хто цього не хоче зі звичайних, нормальних людей, які хочуть так жити? Адже люди хочуть так жити! Відповідь: Люди не розуміють, що початок війни - він такий далекий від війни, що здається, він наймирніший. І вони починають її. А потім раптом усе зривається до війни справжньої. Запитання: А який він, початок? Ви кажете: початок війни - він далекий від війни. Що це? Відповідь: Що я не згоден з іншим. Запитання: Це початок війни? Відповідь: Так. Запитання: Що я не згоден, що я порвав із ним зв'язок, що я його не люблю, що я від нього віддалився? Це все-все-все? Відповідь: Так, ось такі моменти. Запитання: Навіть людина з людиною? Відповідь: Навіть людина з людиною. Нам треба звертати увагу на всі ці деталі. Запитання: З цього всього, з цих цеглинок складається війна? Відповідь: Так. Питання: Зовнішня, страшна, яка є? Відповідь: Так. Запитання: Тобто мир - це, перш за все, ось ці контакти? Відповідь: Мир - це повний контакт сердець. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/wWZJYe0M.mp314 Oct 24 00:00 UTCРепліка: В Ізраїлі триває війна, і ми дуже багато уваги приділяємо технологіям: технології захисту "Залізний купол", лазерна технологія, технології нападу, - глибинні бомби, сучасні літаки тощо. Я весь час думаю: так чи інакше технології з'являться і з іншого боку, рано чи пізно. Відповідь: Звичайно. Репліка: У них грошей багато, куплять десь сучасні технології. Тобто це буде така боротьба технологій. Відповідь: Це майбутнє, так. Запитання: Скажіть, у який момент настане переворот, і ми почнемо думати про корінь проблеми? Відповідь: Корінь проблеми - він нерозв'язний. Тому всі переключаються на наслідок - можливості доставки, ураження, так чи інакше. Запитання: Ви зараз так відрізали і можна вже не продовжувати? Відповідь: Звичайно. Запитання: А чому ви так впевнені, що ми не доберемося до кореня? Не захочемо добиратися до нього, так я розумію. Відповідь: Ти маєш на увазі егоїзм людини? Репліка: Це ви зараз сказали: егоїзм людини - корінь усіх проблем. Відповідь: Я ще не бачив жодної методики у світі, яка могла б його якось обмежити. Тут необхідне усвідомлення зла нашого егоїзму, і яким чином ми можемо від нього вилікуватися. Запитання: Скажіть, як цей егоїзм притягує війни? Егоїзм же хоче, щоб нам було добре тут, усередині, в принципі. Правильно? Відповідь: Так. Але річ у тім, що добре всередині - погано зовні. Ми не розуміємо, як ми можемо впоратися з нашим егоїзмом, і щоб було добре. Запитання: Ви весь час говорили про єдність народу Ізраїлю, про єдність нації, одне серце тощо. Коли ви це говорите, ви говорите саме про корінь, правильно? Відповідь: Я говорю про корінь, я говорю про те, що може зробити народ у наш час у нашому поколінні, щоб світ більше не пізнав воєн. Запитання: Ви навіть кажете: "світ не пізнав воєн"? Відповідь: Так, звичайно. Репліка: Ви не кажете, щоб у нас війни закінчилися. Відповідь: Ні, ми не можемо цього зробити. Репліка: Тобто думка наша має бути... Відповідь: Мир у всьому світі. Запитання: Це від нас залежить? Відповідь: Так. Запитання: Як прийти до цього? Відповідь: Треба читати Тору. Там це все сказано дуже просто. Що якщо ми захочемо, щоб був мир, то ми повинні його робити самі. Самі в дії робити мир. Запитання: Тим, що ми з'єднуємося? Відповідь: Так. Запитання: І тільки це проблема всього? Відповідь: Тільки це проблема. Запитання: Тобто коли ви говорите, що цей корінь не досяжний, ви що маєте на увазі? З одного боку, ви до цього закликаєте, з іншого боку, ви говорите, він не досяжний. Як тут розібратися? Відповідь: Він не досяжний нашими людськими силами, мізками. Але він цілком досяжний нашими внутрішніми зусиллями, коли ми можемо благати до Творця і переконати Його в тому, що ми готові до миру. До миру між собою. І від цього буде мир у всьому світі. Запитання: Скажіть, скільки воєн для цього має статися, лиха, страждань? Відповідь: Неважливо. Може, анітрохи не повинно бути. Запитання: Чи можемо випередити всі ці страждання? Відповідь: Звичайно. Запитання: А розуміння це приходить від чого? Ось ви говорите "можна випередити страждання". Тобто раніше може прийти розуміння внутрішнє, зовнішнє. Від чого воно може прийти? Ви весь час говорите, що страждання людину рухають так чи інакше. А тут? Відповідь: Ми вже перенесли страждань стільки, що можемо уявити собі світ у стражданнях і світ без страждань, і вибрати, до якого ж світу ми хочемо належати. Запитання: Тобто це і є корінь усієї проблеми нашої і світової? Відповідь: Так. Усіх. Запитання: Тоді побіжні запитання. Можна поєднати розвиток технологій і розуміння кореня проблеми? Ось ми розуміємо корінь проблеми, а паралельно все-таки розвиваємо технології. Чи достатньо просто зрозуміти корінь проблеми і все відвалиться? Відповідь: Коли ми почнемо розуміти корінь проблем, нам не захочеться розвивати технології. Це ми зараз думаємо, як за допомогою розвитку всіляких технологій ми можемо переконати когось у світі, що ми найсильніша армія, тощо. А тут потрібен зовсім інший підхід. Тут всім треба переконатися в тому, що миру ми можемо досягти не війною, а просто погодитися на мир. І тоді він спуститься зверху. Запитання: Погодитися на мир між нами? Відповідь: На мир між нами, між усіма народами і країнами. Ми можемо погодитися і досягти його без жодних конкретних умов, зусиль - нічого. Тільки лише коли ми будемо бачити перед собою: це мир, а це війна. І щоб нам було зрозуміло до самої глибини цих понять, що означає мир, а що означає війна. Запитання: Що означає мир? Відповідь: Мир - це коли всі дружно, мирно живуть. Запитання: А хто цього не хоче зі звичайних, нормальних людей, які хочуть так жити? Адже люди хочуть так жити! Відповідь: Люди не розуміють, що початок війни - він такий далекий від війни, що здається, він наймирніший. І вони починають її. А потім раптом усе зривається до війни справжньої. Запитання: А який він, початок? Ви кажете: початок війни - він далекий від війни. Що це? Відповідь: Що я не згоден з іншим. Запитання: Це початок війни? Відповідь: Так. Запитання: Що я не згоден, що я порвав із ним зв'язок, що я його не люблю, що я від нього віддалився? Це все-все-все? Відповідь: Так, ось такі моменти. Запитання: Навіть людина з людиною? Відповідь: Навіть людина з людиною. Нам треба звертати увагу на всі ці деталі. Запитання: З цього всього, з цих цеглинок складається війна? Відповідь: Так. Питання: Зовнішня, страшна, яка є? Відповідь: Так. Запитання: Тобто мир - це, перш за все, ось ці контакти? Відповідь: Мир - це повний контакт сердець. https://cdn.kabbalahmedia.info/wWZJYe0M.mp300:07:32Репліка: В Ізраїлі триває війна, і ми дуже багато уваги приділяємо технологіям: технології захисту "Залізний купол", лазерна технологія, технології нападу, - глибинні бомби, сучасні літаки тощо. Я весь час думаю: так чи інакше технології з'являться і з іншого боку, рано чи пізно. Відповідь: Звичайно. Репліка: У них грошей багато, куплять десь сучасні технології. Тобто це буде така боротьба технологій. Відповідь: Це майбутнє, так. Запитання: Скажіть, у який момент настане переворот, і ми почнемо думати про корінь проблеми? Відповідь: Корінь проблеми - він нерозв'язний. Тому всі переключаються на наслідок - можливості доставки, ураження, так чи інакше. Запитання: Ви зараз так відрізали і можна вже не продовжувати? Відповідь: Звичайно. Запитання: А чому ви так впевнені, що ми не доберемося до кореня? Не захочемо добиратися до нього, так я розумію. Відповідь: Ти маєш на увазі егоїзм людини? Репліка: Це ви зараз сказали: егоїзм людини - корінь усіх проблем. Відповідь: Я ще не бачив жодної методики у світі, яка могла б його якось обмежити. Тут необхідне усвідомлення зла нашого егоїзму, і яким чином ми можемо від нього вилікуватися. Запитання: Скажіть, як цей егоїзм притягує війни? Егоїзм же хоче, щоб нам було добре тут, усередині, в принципі. Правильно? Відповідь: Так. Але річ у тім, що добре всередині - погано зовні. Ми не розуміємо, як ми можемо впоратися з нашим егоїзмом, і щоб було добре. Запитання: Ви весь час говорили про єдність народу Ізраїлю, про єдність нації, одне серце тощо. Коли ви це говорите, ви говорите саме про корінь, правильно? Відповідь: Я говорю про корінь, я говорю про те, що може зробити народ у наш час у нашому поколінні, щоб світ більше не пізнав воєн. Запитання: Ви навіть кажете: "світ не пізнав воєн"? Відповідь: Так, звичайно. Репліка: Ви не кажете, щоб у нас війни закінчилися. Відповідь: Ні, ми не можемо цього зробити. Репліка: Тобто думка наша має бути... Відповідь: Мир у всьому світі. Запитання: Це від нас залежить? Відповідь: Так. Запитання: Як прийти до цього? Відповідь: Треба читати Тору. Там це все сказано дуже просто. Що якщо ми захочемо, щоб був мир, то ми повинні його робити самі. Самі в дії робити мир. Запитання: Тим, що ми з'єднуємося? Відповідь: Так. Запитання: І тільки це проблема всього? Відповідь: Тільки це проблема. Запитання: Тобто коли ви говорите, що цей корінь не досяжний, ви що маєте на увазі? З одного боку, ви до цього закликаєте, з іншого боку, ви говорите, він не досяжний. Як тут розібратися? Відповідь: Він не досяжний нашими людськими силами, мізками. Але він цілком досяжний нашими внутрішніми зусиллями, коли ми можемо благати до Творця і переконати Його в тому, що ми готові до миру. До миру між собою. І від цього буде мир у всьому світі. Запитання: Скажіть, скільки воєн для цього має статися, лиха, страждань? Відповідь: Неважливо. Може, анітрохи не повинно бути. Запитання: Чи можемо випередити всі ці страждання? Відповідь: Звичайно. Запитання: А розуміння це приходить від чого? Ось ви говорите "можна випередити страждання". Тобто раніше може прийти розуміння внутрішнє, зовнішнє. Від чого воно може прийти? Ви весь час говорите, що страждання людину рухають так чи інакше. А тут? Відповідь: Ми вже перенесли страждань стільки, що можемо уявити собі світ у стражданнях і світ без страждань, і вибрати, до якого ж світу ми хочемо належати. Запитання: Тобто це і є корінь усієї проблеми нашої і світової? Відповідь: Так. Усіх. Запитання: Тоді побіжні запитання. Можна поєднати розвиток технологій і розуміння кореня проблеми? Ось ми розуміємо корінь проблеми, а паралельно все-таки розвиваємо технології. Чи достатньо просто зрозуміти корінь проблеми і все відвалиться? Відповідь: Коли ми почнемо розуміти корінь проблем, нам не захочеться розвивати технології. Це ми зараз думаємо, як за допомогою розвитку всіляких технологій ми можемо переконати когось у світі, що ми найсильніша армія, тощо. А тут потрібен зовсім інший підхід. Тут всім треба переконатися в тому, що миру ми можемо досягти не війною, а просто погодитися на мир. І тоді він спуститься зверху. Запитання: Погодитися на мир між нами? Відповідь: На мир між нами, між усіма народами і країнами. Ми можемо погодитися і досягти його без жодних конкретних умов, зусиль - нічого. Тільки лише коли ми будемо бачити перед собою: це мир, а це війна. І щоб нам було зрозуміло до самої глибини цих понять, що означає мир, а що означає війна. Запитання: Що означає мир? Відповідь: Мир - це коли всі дружно, мирно живуть. Запитання: А хто цього не хоче зі звичайних, нормальних людей, які хочуть так жити? Адже люди хочуть так жити! Відповідь: Люди не розуміють, що початок війни - він такий далекий від війни, що здається, він наймирніший. І вони починають її. А потім раптом усе зривається до війни справжньої. Запитання: А який він, початок? Ви кажете: початок війни - він далекий від війни. Що це? Відповідь: Що я не згоден з іншим. Запитання: Це початок війни? Відповідь: Так. Запитання: Що я не згоден, що я порвав із ним зв'язок, що я його не люблю, що я від нього віддалився? Це все-все-все? Відповідь: Так, ось такі моменти. Запитання: Навіть людина з людиною? Відповідь: Навіть людина з людиною. Нам треба звертати увагу на всі ці деталі. Запитання: З цього всього, з цих цеглинок складається війна? Відповідь: Так. Питання: Зовнішня, страшна, яка є? Відповідь: Так. Запитання: Тобто мир - це, перш за все, ось ці контакти? Відповідь: Мир - це повний контакт сердець. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5wNaPZ3L.mp414 Oct 24 00:00 UTCРепліка: В Ізраїлі триває війна, і ми дуже багато уваги приділяємо технологіям: технології захисту "Залізний купол", лазерна технологія, технології нападу, - глибинні бомби, сучасні літаки тощо. Я весь час думаю: так чи інакше технології з'являться і з іншого боку, рано чи пізно. Відповідь: Звичайно. Репліка: У них грошей багато, куплять десь сучасні технології. Тобто це буде така боротьба технологій. Відповідь: Це майбутнє, так. Запитання: Скажіть, у який момент настане переворот, і ми почнемо думати про корінь проблеми? Відповідь: Корінь проблеми - він нерозв'язний. Тому всі переключаються на наслідок - можливості доставки, ураження, так чи інакше. Запитання: Ви зараз так відрізали і можна вже не продовжувати? Відповідь: Звичайно. Запитання: А чому ви так впевнені, що ми не доберемося до кореня? Не захочемо добиратися до нього, так я розумію. Відповідь: Ти маєш на увазі егоїзм людини? Репліка: Це ви зараз сказали: егоїзм людини - корінь усіх проблем. Відповідь: Я ще не бачив жодної методики у світі, яка могла б його якось обмежити. Тут необхідне усвідомлення зла нашого егоїзму, і яким чином ми можемо від нього вилікуватися. Запитання: Скажіть, як цей егоїзм притягує війни? Егоїзм же хоче, щоб нам було добре тут, усередині, в принципі. Правильно? Відповідь: Так. Але річ у тім, що добре всередині - погано зовні. Ми не розуміємо, як ми можемо впоратися з нашим егоїзмом, і щоб було добре. Запитання: Ви весь час говорили про єдність народу Ізраїлю, про єдність нації, одне серце тощо. Коли ви це говорите, ви говорите саме про корінь, правильно? Відповідь: Я говорю про корінь, я говорю про те, що може зробити народ у наш час у нашому поколінні, щоб світ більше не пізнав воєн. Запитання: Ви навіть кажете: "світ не пізнав воєн"? Відповідь: Так, звичайно. Репліка: Ви не кажете, щоб у нас війни закінчилися. Відповідь: Ні, ми не можемо цього зробити. Репліка: Тобто думка наша має бути... Відповідь: Мир у всьому світі. Запитання: Це від нас залежить? Відповідь: Так. Запитання: Як прийти до цього? Відповідь: Треба читати Тору. Там це все сказано дуже просто. Що якщо ми захочемо, щоб був мир, то ми повинні його робити самі. Самі в дії робити мир. Запитання: Тим, що ми з'єднуємося? Відповідь: Так. Запитання: І тільки це проблема всього? Відповідь: Тільки це проблема. Запитання: Тобто коли ви говорите, що цей корінь не досяжний, ви що маєте на увазі? З одного боку, ви до цього закликаєте, з іншого боку, ви говорите, він не досяжний. Як тут розібратися? Відповідь: Він не досяжний нашими людськими силами, мізками. Але він цілком досяжний нашими внутрішніми зусиллями, коли ми можемо благати до Творця і переконати Його в тому, що ми готові до миру. До миру між собою. І від цього буде мир у всьому світі. Запитання: Скажіть, скільки воєн для цього має статися, лиха, страждань? Відповідь: Неважливо. Може, анітрохи не повинно бути. Запитання: Чи можемо випередити всі ці страждання? Відповідь: Звичайно. Запитання: А розуміння це приходить від чого? Ось ви говорите "можна випередити страждання". Тобто раніше може прийти розуміння внутрішнє, зовнішнє. Від чого воно може прийти? Ви весь час говорите, що страждання людину рухають так чи інакше. А тут? Відповідь: Ми вже перенесли страждань стільки, що можемо уявити собі світ у стражданнях і світ без страждань, і вибрати, до якого ж світу ми хочемо належати. Запитання: Тобто це і є корінь усієї проблеми нашої і світової? Відповідь: Так. Усіх. Запитання: Тоді побіжні запитання. Можна поєднати розвиток технологій і розуміння кореня проблеми? Ось ми розуміємо корінь проблеми, а паралельно все-таки розвиваємо технології. Чи достатньо просто зрозуміти корінь проблеми і все відвалиться? Відповідь: Коли ми почнемо розуміти корінь проблем, нам не захочеться розвивати технології. Це ми зараз думаємо, як за допомогою розвитку всіляких технологій ми можемо переконати когось у світі, що ми найсильніша армія, тощо. А тут потрібен зовсім інший підхід. Тут всім треба переконатися в тому, що миру ми можемо досягти не війною, а просто погодитися на мир. І тоді він спуститься зверху. Запитання: Погодитися на мир між нами? Відповідь: На мир між нами, між усіма народами і країнами. Ми можемо погодитися і досягти його без жодних конкретних умов, зусиль - нічого. Тільки лише коли ми будемо бачити перед собою: це мир, а це війна. І щоб нам було зрозуміло до самої глибини цих понять, що означає мир, а що означає війна. Запитання: Що означає мир? Відповідь: Мир - це коли всі дружно, мирно живуть. Запитання: А хто цього не хоче зі звичайних, нормальних людей, які хочуть так жити? Адже люди хочуть так жити! Відповідь: Люди не розуміють, що початок війни - він такий далекий від війни, що здається, він наймирніший. І вони починають її. А потім раптом усе зривається до війни справжньої. Запитання: А який він, початок? Ви кажете: початок війни - він далекий від війни. Що це? Відповідь: Що я не згоден з іншим. Запитання: Це початок війни? Відповідь: Так. Запитання: Що я не згоден, що я порвав із ним зв'язок, що я його не люблю, що я від нього віддалився? Це все-все-все? Відповідь: Так, ось такі моменти. Запитання: Навіть людина з людиною? Відповідь: Навіть людина з людиною. Нам треба звертати увагу на всі ці деталі. Запитання: З цього всього, з цих цеглинок складається війна? Відповідь: Так. Питання: Зовнішня, страшна, яка є? Відповідь: Так. Запитання: Тобто мир - це, перш за все, ось ці контакти? Відповідь: Мир - це повний контакт сердець. https://cdn.kabbalahmedia.info/5wNaPZ3L.mp400:07:32Репліка: В Ізраїлі триває війна, і ми дуже багато уваги приділяємо технологіям: технології захисту "Залізний купол", лазерна технологія, технології нападу, - глибинні бомби, сучасні літаки тощо. Я весь час думаю: так чи інакше технології з'являться і з іншого боку, рано чи пізно. Відповідь: Звичайно. Репліка: У них грошей багато, куплять десь сучасні технології. Тобто це буде така боротьба технологій. Відповідь: Це майбутнє, так. Запитання: Скажіть, у який момент настане переворот, і ми почнемо думати про корінь проблеми? Відповідь: Корінь проблеми - він нерозв'язний. Тому всі переключаються на наслідок - можливості доставки, ураження, так чи інакше. Запитання: Ви зараз так відрізали і можна вже не продовжувати? Відповідь: Звичайно. Запитання: А чому ви так впевнені, що ми не доберемося до кореня? Не захочемо добиратися до нього, так я розумію. Відповідь: Ти маєш на увазі егоїзм людини? Репліка: Це ви зараз сказали: егоїзм людини - корінь усіх проблем. Відповідь: Я ще не бачив жодної методики у світі, яка могла б його якось обмежити. Тут необхідне усвідомлення зла нашого егоїзму, і яким чином ми можемо від нього вилікуватися. Запитання: Скажіть, як цей егоїзм притягує війни? Егоїзм же хоче, щоб нам було добре тут, усередині, в принципі. Правильно? Відповідь: Так. Але річ у тім, що добре всередині - погано зовні. Ми не розуміємо, як ми можемо впоратися з нашим егоїзмом, і щоб було добре. Запитання: Ви весь час говорили про єдність народу Ізраїлю, про єдність нації, одне серце тощо. Коли ви це говорите, ви говорите саме про корінь, правильно? Відповідь: Я говорю про корінь, я говорю про те, що може зробити народ у наш час у нашому поколінні, щоб світ більше не пізнав воєн. Запитання: Ви навіть кажете: "світ не пізнав воєн"? Відповідь: Так, звичайно. Репліка: Ви не кажете, щоб у нас війни закінчилися. Відповідь: Ні, ми не можемо цього зробити. Репліка: Тобто думка наша має бути... Відповідь: Мир у всьому світі. Запитання: Це від нас залежить? Відповідь: Так. Запитання: Як прийти до цього? Відповідь: Треба читати Тору. Там це все сказано дуже просто. Що якщо ми захочемо, щоб був мир, то ми повинні його робити самі. Самі в дії робити мир. Запитання: Тим, що ми з'єднуємося? Відповідь: Так. Запитання: І тільки це проблема всього? Відповідь: Тільки це проблема. Запитання: Тобто коли ви говорите, що цей корінь не досяжний, ви що маєте на увазі? З одного боку, ви до цього закликаєте, з іншого боку, ви говорите, він не досяжний. Як тут розібратися? Відповідь: Він не досяжний нашими людськими силами, мізками. Але він цілком досяжний нашими внутрішніми зусиллями, коли ми можемо благати до Творця і переконати Його в тому, що ми готові до миру. До миру між собою. І від цього буде мир у всьому світі. Запитання: Скажіть, скільки воєн для цього має статися, лиха, страждань? Відповідь: Неважливо. Може, анітрохи не повинно бути. Запитання: Чи можемо випередити всі ці страждання? Відповідь: Звичайно. Запитання: А розуміння це приходить від чого? Ось ви говорите "можна випередити страждання". Тобто раніше може прийти розуміння внутрішнє, зовнішнє. Від чого воно може прийти? Ви весь час говорите, що страждання людину рухають так чи інакше. А тут? Відповідь: Ми вже перенесли страждань стільки, що можемо уявити собі світ у стражданнях і світ без страждань, і вибрати, до якого ж світу ми хочемо належати. Запитання: Тобто це і є корінь усієї проблеми нашої і світової? Відповідь: Так. Усіх. Запитання: Тоді побіжні запитання. Можна поєднати розвиток технологій і розуміння кореня проблеми? Ось ми розуміємо корінь проблеми, а паралельно все-таки розвиваємо технології. Чи достатньо просто зрозуміти корінь проблеми і все відвалиться? Відповідь: Коли ми почнемо розуміти корінь проблем, нам не захочеться розвивати технології. Це ми зараз думаємо, як за допомогою розвитку всіляких технологій ми можемо переконати когось у світі, що ми найсильніша армія, тощо. А тут потрібен зовсім інший підхід. Тут всім треба переконатися в тому, що миру ми можемо досягти не війною, а просто погодитися на мир. І тоді він спуститься зверху. Запитання: Погодитися на мир між нами? Відповідь: На мир між нами, між усіма народами і країнами. Ми можемо погодитися і досягти його без жодних конкретних умов, зусиль - нічого. Тільки лише коли ми будемо бачити перед собою: це мир, а це війна. І щоб нам було зрозуміло до самої глибини цих понять, що означає мир, а що означає війна. Запитання: Що означає мир? Відповідь: Мир - це коли всі дружно, мирно живуть. Запитання: А хто цього не хоче зі звичайних, нормальних людей, які хочуть так жити? Адже люди хочуть так жити! Відповідь: Люди не розуміють, що початок війни - він такий далекий від війни, що здається, він наймирніший. І вони починають її. А потім раптом усе зривається до війни справжньої. Запитання: А який він, початок? Ви кажете: початок війни - він далекий від війни. Що це? Відповідь: Що я не згоден з іншим. Запитання: Це початок війни? Відповідь: Так. Запитання: Що я не згоден, що я порвав із ним зв'язок, що я його не люблю, що я від нього віддалився? Це все-все-все? Відповідь: Так, ось такі моменти. Запитання: Навіть людина з людиною? Відповідь: Навіть людина з людиною. Нам треба звертати увагу на всі ці деталі. Запитання: З цього всього, з цих цеглинок складається війна? Відповідь: Так. Питання: Зовнішня, страшна, яка є? Відповідь: Так. Запитання: Тобто мир - це, перш за все, ось ці контакти? Відповідь: Мир - це повний контакт сердець. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Gs1wIjvk.mp407 Oct 24 00:00 UTCС.Винокур: Є така, проста притча. Сильний вітер дув на дерево, гнув його і ламав.Дерево сказало вітру: Ти мене зламаєш. Вітер відповів: “Ні, я зроблю тебе сильнішим, твоє коріння зміцниться і ти станеш ще потужнішим після шторму”. Ось скажіть, як нам зрозуміти, ось зараз таке життя, що нас ламають саме для того, щоб зміцнити коріння, а не просто ламають? М.Лайтман: Це треба усвідомити. Якщо ми говоримо про те, що Творець добрий, що робить добро, то у нас немає іншого виходу, крім усвідомити всі Його дії, як добрий, що робить добро. С.Винокур: Тобто той, хто зміцнює наше коріння, так? М. Лайтман: Так. Ми прожили за свою історію такі переміни, такі зміни, що маємо вірити в те, що перед нами наступають особливі, добрі дні, які ми повинні прийняти з любов'ю. С.Винокур: А ви справді вважаєте, що все це зміцнило наше коріння, все, що діялося з нами? М.Лайтман: Безперечно! С.Винокур: І з нашим народом, і взагалі з народами? М.Лайтман: Так-так-так, безсумнівно! С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а якщо все-таки людина почувається зламаною, вона на колінах. Як встати з колін? М.Лайтман: Думати.Думати про те:хто я, що я, для чого я, ким я керуюсь, для чого я призначений? І людина побачить, що все це готує її до виправлення,справжнього виправлення.Коли вона піднімається вище за свою природу і там на неї чекає Творець. С.Винокур: Ми зараз говорили про дерево, що зміцнює коріння. Вітер, шторм зміцнює коріння дерева.А в людини, що ви називаєте корінням людини, яка зміцнюється від усіх страждань? М.Лайтман: Корінням людини я називаю його зв'язок із собі подібними. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. А що ж у нього є? Тільки це. І якщо це коріння буде правильно з'єднуватися між собою, то тоді у нас буде справді міцне дерево. С.Винокур: Тобто можна сказати, що ми якби вийшли з цього єдиного стану та повинні до нього повернуться? М. Лайтман: Так. С.Винокур:Але пройшовши всі ці страждання, вітри, шторми? М. Лайтман: Нічого не зробиш. С.Винокур: Така задумка, так? М.Лайтман: Так, бо інакше ми не змогли б з'ясувати свою суть і Творця, спрямувати себе до Нього. С.Винокур: Підсумовуючи все, ви кажете, що наше коріння - це зв'язок між нами, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А ціль-направити себе ... М.Лайтман: До Творця. С.Винокур: І ще питання: якими можуть бути зміцнення коріння,це практичні поради як зміцнити коріння? М.Лайтман: Це важко сказати. Людина повинна думати про сутність свого життя: для чого вона дана, що в ній цікавого, особливого, кому він може принести порятунок, виправлення. Це все людина повинна усвідомлювати. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто це і є наше тренування, так? М.Лайтман:.Так. С.Винокур: Ми так тренуємо м'язи свої ось цими думками: від чого я, для чого живу і так далі, і таке інше? М.Лайтман: Так-так, це постійно. С.Винокур: І це ваша порада абсолютно будь-якій людині? М.Лайтман: Будь-якій людині і безперервно. С.Винокур: Безперервно? М.Лайтман: Безперервно про це думати.https://cdn.kabbalahmedia.info/Gs1wIjvk.mp400:03:53С.Винокур: Є така, проста притча. Сильний вітер дув на дерево, гнув його і ламав.Дерево сказало вітру: Ти мене зламаєш. Вітер відповів: “Ні, я зроблю тебе сильнішим, твоє коріння зміцниться і ти станеш ще потужнішим після шторму”. Ось скажіть, як нам зрозуміти, ось зараз таке життя, що нас ламають саме для того, щоб зміцнити коріння, а не просто ламають? М.Лайтман: Це треба усвідомити. Якщо ми говоримо про те, що Творець добрий, що робить добро, то у нас немає іншого виходу, крім усвідомити всі Його дії, як добрий, що робить добро. С.Винокур: Тобто той, хто зміцнює наше коріння, так? М. Лайтман: Так. Ми прожили за свою історію такі переміни, такі зміни, що маємо вірити в те, що перед нами наступають особливі, добрі дні, які ми повинні прийняти з любов'ю. С.Винокур: А ви справді вважаєте, що все це зміцнило наше коріння, все, що діялося з нами? М.Лайтман: Безперечно! С.Винокур: І з нашим народом, і взагалі з народами? М.Лайтман: Так-так-так, безсумнівно! С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а якщо все-таки людина почувається зламаною, вона на колінах. Як встати з колін? М.Лайтман: Думати.Думати про те:хто я, що я, для чого я, ким я керуюсь, для чого я призначений? І людина побачить, що все це готує її до виправлення,справжнього виправлення.Коли вона піднімається вище за свою природу і там на неї чекає Творець. С.Винокур: Ми зараз говорили про дерево, що зміцнює коріння. Вітер, шторм зміцнює коріння дерева.А в людини, що ви називаєте корінням людини, яка зміцнюється від усіх страждань? М.Лайтман: Корінням людини я називаю його зв'язок із собі подібними. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. А що ж у нього є? Тільки це. І якщо це коріння буде правильно з'єднуватися між собою, то тоді у нас буде справді міцне дерево. С.Винокур: Тобто можна сказати, що ми якби вийшли з цього єдиного стану та повинні до нього повернуться? М. Лайтман: Так. С.Винокур:Але пройшовши всі ці страждання, вітри, шторми? М. Лайтман: Нічого не зробиш. С.Винокур: Така задумка, так? М.Лайтман: Так, бо інакше ми не змогли б з'ясувати свою суть і Творця, спрямувати себе до Нього. С.Винокур: Підсумовуючи все, ви кажете, що наше коріння - це зв'язок між нами, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А ціль-направити себе ... М.Лайтман: До Творця. С.Винокур: І ще питання: якими можуть бути зміцнення коріння,це практичні поради як зміцнити коріння? М.Лайтман: Це важко сказати. Людина повинна думати про сутність свого життя: для чого вона дана, що в ній цікавого, особливого, кому він може принести порятунок, виправлення. Це все людина повинна усвідомлювати. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто це і є наше тренування, так? М.Лайтман:.Так. С.Винокур: Ми так тренуємо м'язи свої ось цими думками: від чого я, для чого живу і так далі, і таке інше? М.Лайтман: Так-так, це постійно. С.Винокур: І це ваша порада абсолютно будь-якій людині? М.Лайтман: Будь-якій людині і безперервно. С.Винокур: Безперервно? М.Лайтман: Безперервно про це думати.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/vBPGd3jg.mp307 Oct 24 00:00 UTCС.Винокур: Є така, проста притча. Сильний вітер дув на дерево, гнув його і ламав.Дерево сказало вітру: Ти мене зламаєш. Вітер відповів: “Ні, я зроблю тебе сильнішим, твоє коріння зміцниться і ти станеш ще потужнішим після шторму”. Ось скажіть, як нам зрозуміти, ось зараз таке життя, що нас ламають саме для того, щоб зміцнити коріння, а не просто ламають? М.Лайтман: Це треба усвідомити. Якщо ми говоримо про те, що Творець добрий, що робить добро, то у нас немає іншого виходу, крім усвідомити всі Його дії, як добрий, що робить добро. С.Винокур: Тобто той, хто зміцнює наше коріння, так? М. Лайтман: Так. Ми прожили за свою історію такі переміни, такі зміни, що маємо вірити в те, що перед нами наступають особливі, добрі дні, які ми повинні прийняти з любов'ю. С.Винокур: А ви справді вважаєте, що все це зміцнило наше коріння, все, що діялося з нами? М.Лайтман: Безперечно! С.Винокур: І з нашим народом, і взагалі з народами? М.Лайтман: Так-так-так, безсумнівно! С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а якщо все-таки людина почувається зламаною, вона на колінах. Як встати з колін? М.Лайтман: Думати.Думати про те:хто я, що я, для чого я, ким я керуюсь, для чого я призначений? І людина побачить, що все це готує її до виправлення,справжнього виправлення.Коли вона піднімається вище за свою природу і там на неї чекає Творець. С.Винокур: Ми зараз говорили про дерево, що зміцнює коріння. Вітер, шторм зміцнює коріння дерева.А в людини, що ви називаєте корінням людини, яка зміцнюється від усіх страждань? М.Лайтман: Корінням людини я називаю його зв'язок із собі подібними. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. А що ж у нього є? Тільки це. І якщо це коріння буде правильно з'єднуватися між собою, то тоді у нас буде справді міцне дерево. С.Винокур: Тобто можна сказати, що ми якби вийшли з цього єдиного стану та повинні до нього повернуться? М. Лайтман: Так. С.Винокур:Але пройшовши всі ці страждання, вітри, шторми? М. Лайтман: Нічого не зробиш. С.Винокур: Така задумка, так? М.Лайтман: Так, бо інакше ми не змогли б з'ясувати свою суть і Творця, спрямувати себе до Нього. С.Винокур: Підсумовуючи все, ви кажете, що наше коріння - це зв'язок між нами, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А ціль-направити себе ... М.Лайтман: До Творця. С.Винокур: І ще питання: якими можуть бути зміцнення коріння,це практичні поради як зміцнити коріння? М.Лайтман: Це важко сказати. Людина повинна думати про сутність свого життя: для чого вона дана, що в ній цікавого, особливого, кому він може принести порятунок, виправлення. Це все людина повинна усвідомлювати. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто це і є наше тренування, так? М.Лайтман:.Так. С.Винокур: Ми так тренуємо м'язи свої ось цими думками: від чого я, для чого живу і так далі, і таке інше? М.Лайтман: Так-так, це постійно. С.Винокур: І це ваша порада абсолютно будь-якій людині? М.Лайтман: Будь-якій людині і безперервно. С.Винокур: Безперервно? М.Лайтман: Безперервно про це думати.https://cdn.kabbalahmedia.info/vBPGd3jg.mp300:03:53С.Винокур: Є така, проста притча. Сильний вітер дув на дерево, гнув його і ламав.Дерево сказало вітру: Ти мене зламаєш. Вітер відповів: “Ні, я зроблю тебе сильнішим, твоє коріння зміцниться і ти станеш ще потужнішим після шторму”. Ось скажіть, як нам зрозуміти, ось зараз таке життя, що нас ламають саме для того, щоб зміцнити коріння, а не просто ламають? М.Лайтман: Це треба усвідомити. Якщо ми говоримо про те, що Творець добрий, що робить добро, то у нас немає іншого виходу, крім усвідомити всі Його дії, як добрий, що робить добро. С.Винокур: Тобто той, хто зміцнює наше коріння, так? М. Лайтман: Так. Ми прожили за свою історію такі переміни, такі зміни, що маємо вірити в те, що перед нами наступають особливі, добрі дні, які ми повинні прийняти з любов'ю. С.Винокур: А ви справді вважаєте, що все це зміцнило наше коріння, все, що діялося з нами? М.Лайтман: Безперечно! С.Винокур: І з нашим народом, і взагалі з народами? М.Лайтман: Так-так-так, безсумнівно! С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а якщо все-таки людина почувається зламаною, вона на колінах. Як встати з колін? М.Лайтман: Думати.Думати про те:хто я, що я, для чого я, ким я керуюсь, для чого я призначений? І людина побачить, що все це готує її до виправлення,справжнього виправлення.Коли вона піднімається вище за свою природу і там на неї чекає Творець. С.Винокур: Ми зараз говорили про дерево, що зміцнює коріння. Вітер, шторм зміцнює коріння дерева.А в людини, що ви називаєте корінням людини, яка зміцнюється від усіх страждань? М.Лайтман: Корінням людини я називаю його зв'язок із собі подібними. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. А що ж у нього є? Тільки це. І якщо це коріння буде правильно з'єднуватися між собою, то тоді у нас буде справді міцне дерево. С.Винокур: Тобто можна сказати, що ми якби вийшли з цього єдиного стану та повинні до нього повернуться? М. Лайтман: Так. С.Винокур:Але пройшовши всі ці страждання, вітри, шторми? М. Лайтман: Нічого не зробиш. С.Винокур: Така задумка, так? М.Лайтман: Так, бо інакше ми не змогли б з'ясувати свою суть і Творця, спрямувати себе до Нього. С.Винокур: Підсумовуючи все, ви кажете, що наше коріння - це зв'язок між нами, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А ціль-направити себе ... М.Лайтман: До Творця. С.Винокур: І ще питання: якими можуть бути зміцнення коріння,це практичні поради як зміцнити коріння? М.Лайтман: Це важко сказати. Людина повинна думати про сутність свого життя: для чого вона дана, що в ній цікавого, особливого, кому він може принести порятунок, виправлення. Це все людина повинна усвідомлювати. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто це і є наше тренування, так? М.Лайтман:.Так. С.Винокур: Ми так тренуємо м'язи свої ось цими думками: від чого я, для чого живу і так далі, і таке інше? М.Лайтман: Так-так, це постійно. С.Винокур: І це ваша порада абсолютно будь-якій людині? М.Лайтман: Будь-якій людині і безперервно. С.Винокур: Безперервно? М.Лайтман: Безперервно про це думати.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/vEaayEZB.mp407 Oct 24 00:00 UTCС.Винокур: Є така, проста притча. Сильний вітер дув на дерево, гнув його і ламав.Дерево сказало вітру: Ти мене зламаєш. Вітер відповів: “Ні, я зроблю тебе сильнішим, твоє коріння зміцниться і ти станеш ще потужнішим після шторму”. Ось скажіть, як нам зрозуміти, ось зараз таке життя, що нас ламають саме для того, щоб зміцнити коріння, а не просто ламають? М.Лайтман: Це треба усвідомити. Якщо ми говоримо про те, що Творець добрий, що робить добро, то у нас немає іншого виходу, крім усвідомити всі Його дії, як добрий, що робить добро. С.Винокур: Тобто той, хто зміцнює наше коріння, так? М. Лайтман: Так. Ми прожили за свою історію такі переміни, такі зміни, що маємо вірити в те, що перед нами наступають особливі, добрі дні, які ми повинні прийняти з любов'ю. С.Винокур: А ви справді вважаєте, що все це зміцнило наше коріння, все, що діялося з нами? М.Лайтман: Безперечно! С.Винокур: І з нашим народом, і взагалі з народами? М.Лайтман: Так-так-так, безсумнівно! С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а якщо все-таки людина почувається зламаною, вона на колінах. Як встати з колін? М.Лайтман: Думати.Думати про те:хто я, що я, для чого я, ким я керуюсь, для чого я призначений? І людина побачить, що все це готує її до виправлення,справжнього виправлення.Коли вона піднімається вище за свою природу і там на неї чекає Творець. С.Винокур: Ми зараз говорили про дерево, що зміцнює коріння. Вітер, шторм зміцнює коріння дерева.А в людини, що ви називаєте корінням людини, яка зміцнюється від усіх страждань? М.Лайтман: Корінням людини я називаю його зв'язок із собі подібними. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. А що ж у нього є? Тільки це. І якщо це коріння буде правильно з'єднуватися між собою, то тоді у нас буде справді міцне дерево. С.Винокур: Тобто можна сказати, що ми якби вийшли з цього єдиного стану та повинні до нього повернуться? М. Лайтман: Так. С.Винокур:Але пройшовши всі ці страждання, вітри, шторми? М. Лайтман: Нічого не зробиш. С.Винокур: Така задумка, так? М.Лайтман: Так, бо інакше ми не змогли б з'ясувати свою суть і Творця, спрямувати себе до Нього. С.Винокур: Підсумовуючи все, ви кажете, що наше коріння - це зв'язок між нами, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А ціль-направити себе ... М.Лайтман: До Творця. С.Винокур: І ще питання: якими можуть бути зміцнення коріння,це практичні поради як зміцнити коріння? М.Лайтман: Це важко сказати. Людина повинна думати про сутність свого життя: для чого вона дана, що в ній цікавого, особливого, кому він може принести порятунок, виправлення. Це все людина повинна усвідомлювати. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто це і є наше тренування, так? М.Лайтман:.Так. С.Винокур: Ми так тренуємо м'язи свої ось цими думками: від чого я, для чого живу і так далі, і таке інше? М.Лайтман: Так-так, це постійно. С.Винокур: І це ваша порада абсолютно будь-якій людині? М.Лайтман: Будь-якій людині і безперервно. С.Винокур: Безперервно? М.Лайтман: Безперервно про це думати.https://cdn.kabbalahmedia.info/vEaayEZB.mp400:03:53С.Винокур: Є така, проста притча. Сильний вітер дув на дерево, гнув його і ламав.Дерево сказало вітру: Ти мене зламаєш. Вітер відповів: “Ні, я зроблю тебе сильнішим, твоє коріння зміцниться і ти станеш ще потужнішим після шторму”. Ось скажіть, як нам зрозуміти, ось зараз таке життя, що нас ламають саме для того, щоб зміцнити коріння, а не просто ламають? М.Лайтман: Це треба усвідомити. Якщо ми говоримо про те, що Творець добрий, що робить добро, то у нас немає іншого виходу, крім усвідомити всі Його дії, як добрий, що робить добро. С.Винокур: Тобто той, хто зміцнює наше коріння, так? М. Лайтман: Так. Ми прожили за свою історію такі переміни, такі зміни, що маємо вірити в те, що перед нами наступають особливі, добрі дні, які ми повинні прийняти з любов'ю. С.Винокур: А ви справді вважаєте, що все це зміцнило наше коріння, все, що діялося з нами? М.Лайтман: Безперечно! С.Винокур: І з нашим народом, і взагалі з народами? М.Лайтман: Так-так-так, безсумнівно! С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а якщо все-таки людина почувається зламаною, вона на колінах. Як встати з колін? М.Лайтман: Думати.Думати про те:хто я, що я, для чого я, ким я керуюсь, для чого я призначений? І людина побачить, що все це готує її до виправлення,справжнього виправлення.Коли вона піднімається вище за свою природу і там на неї чекає Творець. С.Винокур: Ми зараз говорили про дерево, що зміцнює коріння. Вітер, шторм зміцнює коріння дерева.А в людини, що ви називаєте корінням людини, яка зміцнюється від усіх страждань? М.Лайтман: Корінням людини я називаю його зв'язок із собі подібними. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. А що ж у нього є? Тільки це. І якщо це коріння буде правильно з'єднуватися між собою, то тоді у нас буде справді міцне дерево. С.Винокур: Тобто можна сказати, що ми якби вийшли з цього єдиного стану та повинні до нього повернуться? М. Лайтман: Так. С.Винокур:Але пройшовши всі ці страждання, вітри, шторми? М. Лайтман: Нічого не зробиш. С.Винокур: Така задумка, так? М.Лайтман: Так, бо інакше ми не змогли б з'ясувати свою суть і Творця, спрямувати себе до Нього. С.Винокур: Підсумовуючи все, ви кажете, що наше коріння - це зв'язок між нами, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А ціль-направити себе ... М.Лайтман: До Творця. С.Винокур: І ще питання: якими можуть бути зміцнення коріння,це практичні поради як зміцнити коріння? М.Лайтман: Це важко сказати. Людина повинна думати про сутність свого життя: для чого вона дана, що в ній цікавого, особливого, кому він може принести порятунок, виправлення. Це все людина повинна усвідомлювати. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто це і є наше тренування, так? М.Лайтман:.Так. С.Винокур: Ми так тренуємо м'язи свої ось цими думками: від чого я, для чого живу і так далі, і таке інше? М.Лайтман: Так-так, це постійно. С.Винокур: І це ваша порада абсолютно будь-якій людині? М.Лайтман: Будь-якій людині і безперервно. С.Винокур: Безперервно? М.Лайтман: Безперервно про це думати.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/toOKgzOa.mp407 Oct 24 00:00 UTCС.Винокур: Минув рік після катастрофи 7 жовтня. З цього моменту почалася війна. Терористи з Гази увірвалися на територію Ізраїлю і вбили 1432 людини, серед яких 341 жінка і 36 дітей, включно з десятимісячним малюком. 251 людину було захоплено та вивезено до Гази як заручників. 97 із них досі перебувають у полоні. І ось ця ось фраза, яка звучала - «Тиша за тишу» - не спрацювала. Тобто ми даємо тишу, якщо ви з нами тихо. І ось нас почали вбивати 7 жовтня. Минув рік. Я хотів би вас запитати, що нам слід зрозуміти про себе і про наше суспільство ось після цих подій? Минув рік після цих подій. М.Лайтман: Що нам треба нікого не боятися. Не показувати нікому, що ми можемо пробачити, коли нас ідуть убивати. Ми не повинні цього робити. Ми повинні чітко знати, що наш порятунок тільки в наших руках, тільки в нашій зброї і ні в чому іншому. С.Винокур: Як ви вважаєте, як події 7 жовтня змінили наше сприйняття себе як нації? М.Лайтман: А я думаю, що змінили. Змінили. До сьомого ми сподівалися на якесь до нас більш-менш людське ставлення, взаємне. Після цього ми розуміємо, що цього бути вже не може ніяк! І тому звідси велика впевненість у тому, що ми не вліземо в якесь інше таке місиво егоїзму, жаги до крові тощо, куди нас затягли 7 жовтня. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось як ми можемо зробити так, щоб ось біль від цих подій, ось біль, він ось так продовжував іти з нами? І чи потрібно це робити? М.Лайтман: Це треба. Це назавжди. С.Винокур: Назавжди? М.Лайтман: Так. Скільки ми живемо на землі, стільки ми повинні будемо пам'ятати про те, що наші сусіди - це наші найзапекліші вороги. І в жодному разі не можна собі давати жодної слабинки в цьому. С.Винокур: Так... Як же ми прийдемо до миру скажіть, будь ласка? М.Лайтман: Ось тоді й буде мир. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ти говориш про мир, а водночас ти весь час знаєш, що вони цього не хочуть. Так виходить? М.Лайтман: Так-так-так-так. Що вони цього не хочуть і не думають про це. Але коли ти думаєш про війну, тоді вони будуть прагнути до миру. С.Винокур: Тобто, коли я Вас запитаю, якщо Вас запитаю, то які кроки треба зробити, щоб ось так от іти до миру, то ось це і є ці кроки, про які ви говорите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Думаючи про мир, але.... М.Лайтман: Озброюйся. С.Винокур: Озброюйся? Усе навпаки. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, будь ласка, Ви весь час говорите про єдність, єдність народу, що це нібито головна наша зброя. Це зрозуміло, в принципі, людині, що дійсно єдність - це, ну мабуть, найважливіше. Чому ми не можемо з'єднатися? Тоді поясніть, будь ласка. М.Лайтман: Тому що ми дійсно всередині себе ще не уявляємо, наскільки це необхідно. С.Винокур: Немає ще розуміння? М.Лайтман: Ні... ні... ні… С.Винокур: Але воно приходить через удари чи .... М. Лайтман: Поступово через удари ми починаємо усвідомлювати, що це є все-таки найважливішим. С.Винокур: Але через удари? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто якщо ми зараз це не усвідомимо, ви очікуєте, що буде продовження? М.Лайтман: Безсумнівно! Безсумнівно.... С.Винокур: Як же нам це усвідомити? Усвідомити все-таки мирним шляхом, як то кажуть, світлом, а не темрявою? М.Лайтман: Ні, ми повинні бути таким сильним світлом, щоб вони нас боялись. С.Винокур: Ось коли ви зараз говорите «ми повинні стати світлом», що Ви маєте на увазі, що? М.Лайтман: Що ми в нашому бажанні до миру готові зробити все, щоб ті, хто проти нього, перестали існувати. Чому так не можна сказати? С.Винокур: Можливо, можна. Так для мене несподівано трохи. Наше бажання до миру, коли ви говорите, це до миру до миру, так? До миру? М.Лайтман: Так. С.Винокур: До миру з сусідами, до миру... і водночас Ви кажете, ми маємо попереджувати весь час. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Тобто в Ізраїлю має бути весь час політика попередження удару. А як же так виходило, що ми 20 років жили, а там у цей час рили підземну Газу, а там озброювалася «Хізбалла»? І ми все це знали, і ми якось так жили. Ви можете мені ось сказати? Ось я ж намагаюся увійти в мозок керівництва, припустимо, або ну навіть і в наш. Поруч ось-ось буде жах якийсь з нами, зроблять, а ми не попереджуємо. Чому, можете сказати? Що це за усипляння таке було? М.Лайтман: Повинні показати одне одному й усьому світові, що ми добрі, хороші, миролюбні. Але це взагалі жахлива помилка. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми не повинні рахуватися зі світом, з думкою світу? М.Лайтман: Ніяк С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, ніяк. С.Винокур: А з чим ми повинні рахуватися? Ось так якщо .... М.Лайтман: Тільки з необхідністю нашого існування, народу Ізраїлю, тому що воно має своєю метою вищий стан людства. С.Винокур: Навіть людства? М.Лайтман: Людства. С.Винокур: Тобто, Ви називаєте цю нашу точку, навіть матеріальну, центром світу, виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Сьогодні це все більше і більше знаєте, починає проявлятися. Ви це говорили завжди, насправді. Що це центральна проблема, центральна точка світу. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, який процес зцілення ми повинні пройти? М.Лайтман: Ми повинні пояснити всім, що взагалі світ існує заради того, щоб ми привели всі народи світу до єдності, до згуртованості навколо найголовнішого у світі. Це возлюби ближнього, як себе. С.Винокур:Тобто ви кажете, що весь світ має нас нібито і привести до цього ще до всього іншого? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? Він повинен нам увесь час транслювати, що ми повинні це зробити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Для них? М.Лайтман: Для всіх. С.Винокур: Для всіх. Це і є центральне Ваше розуміння, так? М.Лайтман: Так. Це центральна точка існування всієї світобудови. https://cdn.kabbalahmedia.info/toOKgzOa.mp400:06:56С.Винокур: Минув рік після катастрофи 7 жовтня. З цього моменту почалася війна. Терористи з Гази увірвалися на територію Ізраїлю і вбили 1432 людини, серед яких 341 жінка і 36 дітей, включно з десятимісячним малюком. 251 людину було захоплено та вивезено до Гази як заручників. 97 із них досі перебувають у полоні. І ось ця ось фраза, яка звучала - «Тиша за тишу» - не спрацювала. Тобто ми даємо тишу, якщо ви з нами тихо. І ось нас почали вбивати 7 жовтня. Минув рік. Я хотів би вас запитати, що нам слід зрозуміти про себе і про наше суспільство ось після цих подій? Минув рік після цих подій. М.Лайтман: Що нам треба нікого не боятися. Не показувати нікому, що ми можемо пробачити, коли нас ідуть убивати. Ми не повинні цього робити. Ми повинні чітко знати, що наш порятунок тільки в наших руках, тільки в нашій зброї і ні в чому іншому. С.Винокур: Як ви вважаєте, як події 7 жовтня змінили наше сприйняття себе як нації? М.Лайтман: А я думаю, що змінили. Змінили. До сьомого ми сподівалися на якесь до нас більш-менш людське ставлення, взаємне. Після цього ми розуміємо, що цього бути вже не може ніяк! І тому звідси велика впевненість у тому, що ми не вліземо в якесь інше таке місиво егоїзму, жаги до крові тощо, куди нас затягли 7 жовтня. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось як ми можемо зробити так, щоб ось біль від цих подій, ось біль, він ось так продовжував іти з нами? І чи потрібно це робити? М.Лайтман: Це треба. Це назавжди. С.Винокур: Назавжди? М.Лайтман: Так. Скільки ми живемо на землі, стільки ми повинні будемо пам'ятати про те, що наші сусіди - це наші найзапекліші вороги. І в жодному разі не можна собі давати жодної слабинки в цьому. С.Винокур: Так... Як же ми прийдемо до миру скажіть, будь ласка? М.Лайтман: Ось тоді й буде мир. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ти говориш про мир, а водночас ти весь час знаєш, що вони цього не хочуть. Так виходить? М.Лайтман: Так-так-так-так. Що вони цього не хочуть і не думають про це. Але коли ти думаєш про війну, тоді вони будуть прагнути до миру. С.Винокур: Тобто, коли я Вас запитаю, якщо Вас запитаю, то які кроки треба зробити, щоб ось так от іти до миру, то ось це і є ці кроки, про які ви говорите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Думаючи про мир, але.... М.Лайтман: Озброюйся. С.Винокур: Озброюйся? Усе навпаки. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, будь ласка, Ви весь час говорите про єдність, єдність народу, що це нібито головна наша зброя. Це зрозуміло, в принципі, людині, що дійсно єдність - це, ну мабуть, найважливіше. Чому ми не можемо з'єднатися? Тоді поясніть, будь ласка. М.Лайтман: Тому що ми дійсно всередині себе ще не уявляємо, наскільки це необхідно. С.Винокур: Немає ще розуміння? М.Лайтман: Ні... ні... ні… С.Винокур: Але воно приходить через удари чи .... М. Лайтман: Поступово через удари ми починаємо усвідомлювати, що це є все-таки найважливішим. С.Винокур: Але через удари? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто якщо ми зараз це не усвідомимо, ви очікуєте, що буде продовження? М.Лайтман: Безсумнівно! Безсумнівно.... С.Винокур: Як же нам це усвідомити? Усвідомити все-таки мирним шляхом, як то кажуть, світлом, а не темрявою? М.Лайтман: Ні, ми повинні бути таким сильним світлом, щоб вони нас боялись. С.Винокур: Ось коли ви зараз говорите «ми повинні стати світлом», що Ви маєте на увазі, що? М.Лайтман: Що ми в нашому бажанні до миру готові зробити все, щоб ті, хто проти нього, перестали існувати. Чому так не можна сказати? С.Винокур: Можливо, можна. Так для мене несподівано трохи. Наше бажання до миру, коли ви говорите, це до миру до миру, так? До миру? М.Лайтман: Так. С.Винокур: До миру з сусідами, до миру... і водночас Ви кажете, ми маємо попереджувати весь час. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Тобто в Ізраїлю має бути весь час політика попередження удару. А як же так виходило, що ми 20 років жили, а там у цей час рили підземну Газу, а там озброювалася «Хізбалла»? І ми все це знали, і ми якось так жили. Ви можете мені ось сказати? Ось я ж намагаюся увійти в мозок керівництва, припустимо, або ну навіть і в наш. Поруч ось-ось буде жах якийсь з нами, зроблять, а ми не попереджуємо. Чому, можете сказати? Що це за усипляння таке було? М.Лайтман: Повинні показати одне одному й усьому світові, що ми добрі, хороші, миролюбні. Але це взагалі жахлива помилка. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми не повинні рахуватися зі світом, з думкою світу? М.Лайтман: Ніяк С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, ніяк. С.Винокур: А з чим ми повинні рахуватися? Ось так якщо .... М.Лайтман: Тільки з необхідністю нашого існування, народу Ізраїлю, тому що воно має своєю метою вищий стан людства. С.Винокур: Навіть людства? М.Лайтман: Людства. С.Винокур: Тобто, Ви називаєте цю нашу точку, навіть матеріальну, центром світу, виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Сьогодні це все більше і більше знаєте, починає проявлятися. Ви це говорили завжди, насправді. Що це центральна проблема, центральна точка світу. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, який процес зцілення ми повинні пройти? М.Лайтман: Ми повинні пояснити всім, що взагалі світ існує заради того, щоб ми привели всі народи світу до єдності, до згуртованості навколо найголовнішого у світі. Це возлюби ближнього, як себе. С.Винокур:Тобто ви кажете, що весь світ має нас нібито і привести до цього ще до всього іншого? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? Він повинен нам увесь час транслювати, що ми повинні це зробити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Для них? М.Лайтман: Для всіх. С.Винокур: Для всіх. Це і є центральне Ваше розуміння, так? М.Лайтман: Так. Це центральна точка існування всієї світобудови. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CL38cYdh.mp407 Oct 24 00:00 UTCС.Винокур: Минув рік після катастрофи 7 жовтня. З цього моменту почалася війна. Терористи з Гази увірвалися на територію Ізраїлю і вбили 1432 людини, серед яких 341 жінка і 36 дітей, включно з десятимісячним малюком. 251 людину було захоплено та вивезено до Гази як заручників. 97 із них досі перебувають у полоні. І ось ця ось фраза, яка звучала - «Тиша за тишу» - не спрацювала. Тобто ми даємо тишу, якщо ви з нами тихо. І ось нас почали вбивати 7 жовтня. Минув рік. Я хотів би вас запитати, що нам слід зрозуміти про себе і про наше суспільство ось після цих подій? Минув рік після цих подій. М.Лайтман: Що нам треба нікого не боятися. Не показувати нікому, що ми можемо пробачити, коли нас ідуть убивати. Ми не повинні цього робити. Ми повинні чітко знати, що наш порятунок тільки в наших руках, тільки в нашій зброї і ні в чому іншому. С.Винокур: Як ви вважаєте, як події 7 жовтня змінили наше сприйняття себе як нації? М.Лайтман: А я думаю, що змінили. Змінили. До сьомого ми сподівалися на якесь до нас більш-менш людське ставлення, взаємне. Після цього ми розуміємо, що цього бути вже не може ніяк! І тому звідси велика впевненість у тому, що ми не вліземо в якесь інше таке місиво егоїзму, жаги до крові тощо, куди нас затягли 7 жовтня. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось як ми можемо зробити так, щоб ось біль від цих подій, ось біль, він ось так продовжував іти з нами? І чи потрібно це робити? М.Лайтман: Це треба. Це назавжди. С.Винокур: Назавжди? М.Лайтман: Так. Скільки ми живемо на землі, стільки ми повинні будемо пам'ятати про те, що наші сусіди - це наші найзапекліші вороги. І в жодному разі не можна собі давати жодної слабинки в цьому. С.Винокур: Так... Як же ми прийдемо до миру скажіть, будь ласка? М.Лайтман: Ось тоді й буде мир. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ти говориш про мир, а водночас ти весь час знаєш, що вони цього не хочуть. Так виходить? М.Лайтман: Так-так-так-так. Що вони цього не хочуть і не думають про це. Але коли ти думаєш про війну, тоді вони будуть прагнути до миру. С.Винокур: Тобто, коли я Вас запитаю, якщо Вас запитаю, то які кроки треба зробити, щоб ось так от іти до миру, то ось це і є ці кроки, про які ви говорите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Думаючи про мир, але.... М.Лайтман: Озброюйся. С.Винокур: Озброюйся? Усе навпаки. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, будь ласка, Ви весь час говорите про єдність, єдність народу, що це нібито головна наша зброя. Це зрозуміло, в принципі, людині, що дійсно єдність - це, ну мабуть, найважливіше. Чому ми не можемо з'єднатися? Тоді поясніть, будь ласка. М.Лайтман: Тому що ми дійсно всередині себе ще не уявляємо, наскільки це необхідно. С.Винокур: Немає ще розуміння? М.Лайтман: Ні... ні... ні… С.Винокур: Але воно приходить через удари чи .... М. Лайтман: Поступово через удари ми починаємо усвідомлювати, що це є все-таки найважливішим. С.Винокур: Але через удари? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто якщо ми зараз це не усвідомимо, ви очікуєте, що буде продовження? М.Лайтман: Безсумнівно! Безсумнівно.... С.Винокур: Як же нам це усвідомити? Усвідомити все-таки мирним шляхом, як то кажуть, світлом, а не темрявою? М.Лайтман: Ні, ми повинні бути таким сильним світлом, щоб вони нас боялись. С.Винокур: Ось коли ви зараз говорите «ми повинні стати світлом», що Ви маєте на увазі, що? М.Лайтман: Що ми в нашому бажанні до миру готові зробити все, щоб ті, хто проти нього, перестали існувати. Чому так не можна сказати? С.Винокур: Можливо, можна. Так для мене несподівано трохи. Наше бажання до миру, коли ви говорите, це до миру до миру, так? До миру? М.Лайтман: Так. С.Винокур: До миру з сусідами, до миру... і водночас Ви кажете, ми маємо попереджувати весь час. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Тобто в Ізраїлю має бути весь час політика попередження удару. А як же так виходило, що ми 20 років жили, а там у цей час рили підземну Газу, а там озброювалася «Хізбалла»? І ми все це знали, і ми якось так жили. Ви можете мені ось сказати? Ось я ж намагаюся увійти в мозок керівництва, припустимо, або ну навіть і в наш. Поруч ось-ось буде жах якийсь з нами, зроблять, а ми не попереджуємо. Чому, можете сказати? Що це за усипляння таке було? М.Лайтман: Повинні показати одне одному й усьому світові, що ми добрі, хороші, миролюбні. Але це взагалі жахлива помилка. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми не повинні рахуватися зі світом, з думкою світу? М.Лайтман: Ніяк С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, ніяк. С.Винокур: А з чим ми повинні рахуватися? Ось так якщо .... М.Лайтман: Тільки з необхідністю нашого існування, народу Ізраїлю, тому що воно має своєю метою вищий стан людства. С.Винокур: Навіть людства? М.Лайтман: Людства. С.Винокур: Тобто, Ви називаєте цю нашу точку, навіть матеріальну, центром світу, виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Сьогодні це все більше і більше знаєте, починає проявлятися. Ви це говорили завжди, насправді. Що це центральна проблема, центральна точка світу. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, який процес зцілення ми повинні пройти? М.Лайтман: Ми повинні пояснити всім, що взагалі світ існує заради того, щоб ми привели всі народи світу до єдності, до згуртованості навколо найголовнішого у світі. Це возлюби ближнього, як себе. С.Винокур:Тобто ви кажете, що весь світ має нас нібито і привести до цього ще до всього іншого? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? Він повинен нам увесь час транслювати, що ми повинні це зробити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Для них? М.Лайтман: Для всіх. С.Винокур: Для всіх. Це і є центральне Ваше розуміння, так? М.Лайтман: Так. Це центральна точка існування всієї світобудови. https://cdn.kabbalahmedia.info/CL38cYdh.mp400:06:56С.Винокур: Минув рік після катастрофи 7 жовтня. З цього моменту почалася війна. Терористи з Гази увірвалися на територію Ізраїлю і вбили 1432 людини, серед яких 341 жінка і 36 дітей, включно з десятимісячним малюком. 251 людину було захоплено та вивезено до Гази як заручників. 97 із них досі перебувають у полоні. І ось ця ось фраза, яка звучала - «Тиша за тишу» - не спрацювала. Тобто ми даємо тишу, якщо ви з нами тихо. І ось нас почали вбивати 7 жовтня. Минув рік. Я хотів би вас запитати, що нам слід зрозуміти про себе і про наше суспільство ось після цих подій? Минув рік після цих подій. М.Лайтман: Що нам треба нікого не боятися. Не показувати нікому, що ми можемо пробачити, коли нас ідуть убивати. Ми не повинні цього робити. Ми повинні чітко знати, що наш порятунок тільки в наших руках, тільки в нашій зброї і ні в чому іншому. С.Винокур: Як ви вважаєте, як події 7 жовтня змінили наше сприйняття себе як нації? М.Лайтман: А я думаю, що змінили. Змінили. До сьомого ми сподівалися на якесь до нас більш-менш людське ставлення, взаємне. Після цього ми розуміємо, що цього бути вже не може ніяк! І тому звідси велика впевненість у тому, що ми не вліземо в якесь інше таке місиво егоїзму, жаги до крові тощо, куди нас затягли 7 жовтня. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось як ми можемо зробити так, щоб ось біль від цих подій, ось біль, він ось так продовжував іти з нами? І чи потрібно це робити? М.Лайтман: Це треба. Це назавжди. С.Винокур: Назавжди? М.Лайтман: Так. Скільки ми живемо на землі, стільки ми повинні будемо пам'ятати про те, що наші сусіди - це наші найзапекліші вороги. І в жодному разі не можна собі давати жодної слабинки в цьому. С.Винокур: Так... Як же ми прийдемо до миру скажіть, будь ласка? М.Лайтман: Ось тоді й буде мир. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ти говориш про мир, а водночас ти весь час знаєш, що вони цього не хочуть. Так виходить? М.Лайтман: Так-так-так-так. Що вони цього не хочуть і не думають про це. Але коли ти думаєш про війну, тоді вони будуть прагнути до миру. С.Винокур: Тобто, коли я Вас запитаю, якщо Вас запитаю, то які кроки треба зробити, щоб ось так от іти до миру, то ось це і є ці кроки, про які ви говорите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Думаючи про мир, але.... М.Лайтман: Озброюйся. С.Винокур: Озброюйся? Усе навпаки. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, будь ласка, Ви весь час говорите про єдність, єдність народу, що це нібито головна наша зброя. Це зрозуміло, в принципі, людині, що дійсно єдність - це, ну мабуть, найважливіше. Чому ми не можемо з'єднатися? Тоді поясніть, будь ласка. М.Лайтман: Тому що ми дійсно всередині себе ще не уявляємо, наскільки це необхідно. С.Винокур: Немає ще розуміння? М.Лайтман: Ні... ні... ні… С.Винокур: Але воно приходить через удари чи .... М. Лайтман: Поступово через удари ми починаємо усвідомлювати, що це є все-таки найважливішим. С.Винокур: Але через удари? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто якщо ми зараз це не усвідомимо, ви очікуєте, що буде продовження? М.Лайтман: Безсумнівно! Безсумнівно.... С.Винокур: Як же нам це усвідомити? Усвідомити все-таки мирним шляхом, як то кажуть, світлом, а не темрявою? М.Лайтман: Ні, ми повинні бути таким сильним світлом, щоб вони нас боялись. С.Винокур: Ось коли ви зараз говорите «ми повинні стати світлом», що Ви маєте на увазі, що? М.Лайтман: Що ми в нашому бажанні до миру готові зробити все, щоб ті, хто проти нього, перестали існувати. Чому так не можна сказати? С.Винокур: Можливо, можна. Так для мене несподівано трохи. Наше бажання до миру, коли ви говорите, це до миру до миру, так? До миру? М.Лайтман: Так. С.Винокур: До миру з сусідами, до миру... і водночас Ви кажете, ми маємо попереджувати весь час. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Тобто в Ізраїлю має бути весь час політика попередження удару. А як же так виходило, що ми 20 років жили, а там у цей час рили підземну Газу, а там озброювалася «Хізбалла»? І ми все це знали, і ми якось так жили. Ви можете мені ось сказати? Ось я ж намагаюся увійти в мозок керівництва, припустимо, або ну навіть і в наш. Поруч ось-ось буде жах якийсь з нами, зроблять, а ми не попереджуємо. Чому, можете сказати? Що це за усипляння таке було? М.Лайтман: Повинні показати одне одному й усьому світові, що ми добрі, хороші, миролюбні. Але це взагалі жахлива помилка. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми не повинні рахуватися зі світом, з думкою світу? М.Лайтман: Ніяк С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, ніяк. С.Винокур: А з чим ми повинні рахуватися? Ось так якщо .... М.Лайтман: Тільки з необхідністю нашого існування, народу Ізраїлю, тому що воно має своєю метою вищий стан людства. С.Винокур: Навіть людства? М.Лайтман: Людства. С.Винокур: Тобто, Ви називаєте цю нашу точку, навіть матеріальну, центром світу, виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Сьогодні це все більше і більше знаєте, починає проявлятися. Ви це говорили завжди, насправді. Що це центральна проблема, центральна точка світу. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, який процес зцілення ми повинні пройти? М.Лайтман: Ми повинні пояснити всім, що взагалі світ існує заради того, щоб ми привели всі народи світу до єдності, до згуртованості навколо найголовнішого у світі. Це возлюби ближнього, як себе. С.Винокур:Тобто ви кажете, що весь світ має нас нібито і привести до цього ще до всього іншого? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? Він повинен нам увесь час транслювати, що ми повинні це зробити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Для них? М.Лайтман: Для всіх. С.Винокур: Для всіх. Це і є центральне Ваше розуміння, так? М.Лайтман: Так. Це центральна точка існування всієї світобудови. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5rzBqfix.mp307 Oct 24 00:00 UTCС.Винокур: Минув рік після катастрофи 7 жовтня. З цього моменту почалася війна. Терористи з Гази увірвалися на територію Ізраїлю і вбили 1432 людини, серед яких 341 жінка і 36 дітей, включно з десятимісячним малюком. 251 людину було захоплено та вивезено до Гази як заручників. 97 із них досі перебувають у полоні. І ось ця ось фраза, яка звучала - «Тиша за тишу» - не спрацювала. Тобто ми даємо тишу, якщо ви з нами тихо. І ось нас почали вбивати 7 жовтня. Минув рік. Я хотів би вас запитати, що нам слід зрозуміти про себе і про наше суспільство ось після цих подій? Минув рік після цих подій. М.Лайтман: Що нам треба нікого не боятися. Не показувати нікому, що ми можемо пробачити, коли нас ідуть убивати. Ми не повинні цього робити. Ми повинні чітко знати, що наш порятунок тільки в наших руках, тільки в нашій зброї і ні в чому іншому. С.Винокур: Як ви вважаєте, як події 7 жовтня змінили наше сприйняття себе як нації? М.Лайтман: А я думаю, що змінили. Змінили. До сьомого ми сподівалися на якесь до нас більш-менш людське ставлення, взаємне. Після цього ми розуміємо, що цього бути вже не може ніяк! І тому звідси велика впевненість у тому, що ми не вліземо в якесь інше таке місиво егоїзму, жаги до крові тощо, куди нас затягли 7 жовтня. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось як ми можемо зробити так, щоб ось біль від цих подій, ось біль, він ось так продовжував іти з нами? І чи потрібно це робити? М.Лайтман: Це треба. Це назавжди. С.Винокур: Назавжди? М.Лайтман: Так. Скільки ми живемо на землі, стільки ми повинні будемо пам'ятати про те, що наші сусіди - це наші найзапекліші вороги. І в жодному разі не можна собі давати жодної слабинки в цьому. С.Винокур: Так... Як же ми прийдемо до миру скажіть, будь ласка? М.Лайтман: Ось тоді й буде мир. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ти говориш про мир, а водночас ти весь час знаєш, що вони цього не хочуть. Так виходить? М.Лайтман: Так-так-так-так. Що вони цього не хочуть і не думають про це. Але коли ти думаєш про війну, тоді вони будуть прагнути до миру. С.Винокур: Тобто, коли я Вас запитаю, якщо Вас запитаю, то які кроки треба зробити, щоб ось так от іти до миру, то ось це і є ці кроки, про які ви говорите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Думаючи про мир, але.... М.Лайтман: Озброюйся. С.Винокур: Озброюйся? Усе навпаки. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, будь ласка, Ви весь час говорите про єдність, єдність народу, що це нібито головна наша зброя. Це зрозуміло, в принципі, людині, що дійсно єдність - це, ну мабуть, найважливіше. Чому ми не можемо з'єднатися? Тоді поясніть, будь ласка. М.Лайтман: Тому що ми дійсно всередині себе ще не уявляємо, наскільки це необхідно. С.Винокур: Немає ще розуміння? М.Лайтман: Ні... ні... ні… С.Винокур: Але воно приходить через удари чи .... М. Лайтман: Поступово через удари ми починаємо усвідомлювати, що це є все-таки найважливішим. С.Винокур: Але через удари? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто якщо ми зараз це не усвідомимо, ви очікуєте, що буде продовження? М.Лайтман: Безсумнівно! Безсумнівно.... С.Винокур: Як же нам це усвідомити? Усвідомити все-таки мирним шляхом, як то кажуть, світлом, а не темрявою? М.Лайтман: Ні, ми повинні бути таким сильним світлом, щоб вони нас боялись. С.Винокур: Ось коли ви зараз говорите «ми повинні стати світлом», що Ви маєте на увазі, що? М.Лайтман: Що ми в нашому бажанні до миру готові зробити все, щоб ті, хто проти нього, перестали існувати. Чому так не можна сказати? С.Винокур: Можливо, можна. Так для мене несподівано трохи. Наше бажання до миру, коли ви говорите, це до миру до миру, так? До миру? М.Лайтман: Так. С.Винокур: До миру з сусідами, до миру... і водночас Ви кажете, ми маємо попереджувати весь час. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Тобто в Ізраїлю має бути весь час політика попередження удару. А як же так виходило, що ми 20 років жили, а там у цей час рили підземну Газу, а там озброювалася «Хізбалла»? І ми все це знали, і ми якось так жили. Ви можете мені ось сказати? Ось я ж намагаюся увійти в мозок керівництва, припустимо, або ну навіть і в наш. Поруч ось-ось буде жах якийсь з нами, зроблять, а ми не попереджуємо. Чому, можете сказати? Що це за усипляння таке було? М.Лайтман: Повинні показати одне одному й усьому світові, що ми добрі, хороші, миролюбні. Але це взагалі жахлива помилка. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми не повинні рахуватися зі світом, з думкою світу? М.Лайтман: Ніяк С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, ніяк. С.Винокур: А з чим ми повинні рахуватися? Ось так якщо .... М.Лайтман: Тільки з необхідністю нашого існування, народу Ізраїлю, тому що воно має своєю метою вищий стан людства. С.Винокур: Навіть людства? М.Лайтман: Людства. С.Винокур: Тобто, Ви називаєте цю нашу точку, навіть матеріальну, центром світу, виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Сьогодні це все більше і більше знаєте, починає проявлятися. Ви це говорили завжди, насправді. Що це центральна проблема, центральна точка світу. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, який процес зцілення ми повинні пройти? М.Лайтман: Ми повинні пояснити всім, що взагалі світ існує заради того, щоб ми привели всі народи світу до єдності, до згуртованості навколо найголовнішого у світі. Це возлюби ближнього, як себе. С.Винокур:Тобто ви кажете, що весь світ має нас нібито і привести до цього ще до всього іншого? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? Він повинен нам увесь час транслювати, що ми повинні це зробити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Для них? М.Лайтман: Для всіх. С.Винокур: Для всіх. Це і є центральне Ваше розуміння, так? М.Лайтман: Так. Це центральна точка існування всієї світобудови. https://cdn.kabbalahmedia.info/5rzBqfix.mp300:06:56С.Винокур: Минув рік після катастрофи 7 жовтня. З цього моменту почалася війна. Терористи з Гази увірвалися на територію Ізраїлю і вбили 1432 людини, серед яких 341 жінка і 36 дітей, включно з десятимісячним малюком. 251 людину було захоплено та вивезено до Гази як заручників. 97 із них досі перебувають у полоні. І ось ця ось фраза, яка звучала - «Тиша за тишу» - не спрацювала. Тобто ми даємо тишу, якщо ви з нами тихо. І ось нас почали вбивати 7 жовтня. Минув рік. Я хотів би вас запитати, що нам слід зрозуміти про себе і про наше суспільство ось після цих подій? Минув рік після цих подій. М.Лайтман: Що нам треба нікого не боятися. Не показувати нікому, що ми можемо пробачити, коли нас ідуть убивати. Ми не повинні цього робити. Ми повинні чітко знати, що наш порятунок тільки в наших руках, тільки в нашій зброї і ні в чому іншому. С.Винокур: Як ви вважаєте, як події 7 жовтня змінили наше сприйняття себе як нації? М.Лайтман: А я думаю, що змінили. Змінили. До сьомого ми сподівалися на якесь до нас більш-менш людське ставлення, взаємне. Після цього ми розуміємо, що цього бути вже не може ніяк! І тому звідси велика впевненість у тому, що ми не вліземо в якесь інше таке місиво егоїзму, жаги до крові тощо, куди нас затягли 7 жовтня. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось як ми можемо зробити так, щоб ось біль від цих подій, ось біль, він ось так продовжував іти з нами? І чи потрібно це робити? М.Лайтман: Це треба. Це назавжди. С.Винокур: Назавжди? М.Лайтман: Так. Скільки ми живемо на землі, стільки ми повинні будемо пам'ятати про те, що наші сусіди - це наші найзапекліші вороги. І в жодному разі не можна собі давати жодної слабинки в цьому. С.Винокур: Так... Як же ми прийдемо до миру скажіть, будь ласка? М.Лайтман: Ось тоді й буде мир. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ти говориш про мир, а водночас ти весь час знаєш, що вони цього не хочуть. Так виходить? М.Лайтман: Так-так-так-так. Що вони цього не хочуть і не думають про це. Але коли ти думаєш про війну, тоді вони будуть прагнути до миру. С.Винокур: Тобто, коли я Вас запитаю, якщо Вас запитаю, то які кроки треба зробити, щоб ось так от іти до миру, то ось це і є ці кроки, про які ви говорите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Думаючи про мир, але.... М.Лайтман: Озброюйся. С.Винокур: Озброюйся? Усе навпаки. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, будь ласка, Ви весь час говорите про єдність, єдність народу, що це нібито головна наша зброя. Це зрозуміло, в принципі, людині, що дійсно єдність - це, ну мабуть, найважливіше. Чому ми не можемо з'єднатися? Тоді поясніть, будь ласка. М.Лайтман: Тому що ми дійсно всередині себе ще не уявляємо, наскільки це необхідно. С.Винокур: Немає ще розуміння? М.Лайтман: Ні... ні... ні… С.Винокур: Але воно приходить через удари чи .... М. Лайтман: Поступово через удари ми починаємо усвідомлювати, що це є все-таки найважливішим. С.Винокур: Але через удари? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто якщо ми зараз це не усвідомимо, ви очікуєте, що буде продовження? М.Лайтман: Безсумнівно! Безсумнівно.... С.Винокур: Як же нам це усвідомити? Усвідомити все-таки мирним шляхом, як то кажуть, світлом, а не темрявою? М.Лайтман: Ні, ми повинні бути таким сильним світлом, щоб вони нас боялись. С.Винокур: Ось коли ви зараз говорите «ми повинні стати світлом», що Ви маєте на увазі, що? М.Лайтман: Що ми в нашому бажанні до миру готові зробити все, щоб ті, хто проти нього, перестали існувати. Чому так не можна сказати? С.Винокур: Можливо, можна. Так для мене несподівано трохи. Наше бажання до миру, коли ви говорите, це до миру до миру, так? До миру? М.Лайтман: Так. С.Винокур: До миру з сусідами, до миру... і водночас Ви кажете, ми маємо попереджувати весь час. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Тобто в Ізраїлю має бути весь час політика попередження удару. А як же так виходило, що ми 20 років жили, а там у цей час рили підземну Газу, а там озброювалася «Хізбалла»? І ми все це знали, і ми якось так жили. Ви можете мені ось сказати? Ось я ж намагаюся увійти в мозок керівництва, припустимо, або ну навіть і в наш. Поруч ось-ось буде жах якийсь з нами, зроблять, а ми не попереджуємо. Чому, можете сказати? Що це за усипляння таке було? М.Лайтман: Повинні показати одне одному й усьому світові, що ми добрі, хороші, миролюбні. Але це взагалі жахлива помилка. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ми не повинні рахуватися зі світом, з думкою світу? М.Лайтман: Ніяк С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, ніяк. С.Винокур: А з чим ми повинні рахуватися? Ось так якщо .... М.Лайтман: Тільки з необхідністю нашого існування, народу Ізраїлю, тому що воно має своєю метою вищий стан людства. С.Винокур: Навіть людства? М.Лайтман: Людства. С.Винокур: Тобто, Ви називаєте цю нашу точку, навіть матеріальну, центром світу, виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Сьогодні це все більше і більше знаєте, починає проявлятися. Ви це говорили завжди, насправді. Що це центральна проблема, центральна точка світу. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От скажіть, який процес зцілення ми повинні пройти? М.Лайтман: Ми повинні пояснити всім, що взагалі світ існує заради того, щоб ми привели всі народи світу до єдності, до згуртованості навколо найголовнішого у світі. Це возлюби ближнього, як себе. С.Винокур:Тобто ви кажете, що весь світ має нас нібито і привести до цього ще до всього іншого? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? Він повинен нам увесь час транслювати, що ми повинні це зробити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Для них? М.Лайтман: Для всіх. С.Винокур: Для всіх. Це і є центральне Ваше розуміння, так? М.Лайтман: Так. Це центральна точка існування всієї світобудови. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/so37QurW.mp407 Oct 24 00:00 UTCПитання: Мабуть, найважливіший день у євреїв - це Йом Кіпур, День спокути. Він об'єднує релігійних євреїв, нерелігійних, і тих що взагалі не виконують жодних законів і заповідей. Цей день з'єднує нас. Скажіть, мені будь ласка, перед цим днем є десять кроків, що називаються «десять днів спокути». Що це за ступені такі, які ведуть до Йом Кіпуру? М. Лайтман: Це поступове-поступове розуміння людиною, як вона живе, як вона прожила, і як вона думає далі жити. В принципі, це коли людина думає про себе: хто я, що я, для чого я. І так далі. І тому цей день, Йом Кіпур, - він, загалом-то, день особливий. Його відзначають усі. Навіть якщо ніяк не відзначають зовні, то внутрішньо якось людина все-таки думає про це. Запитання: Скажіть, будь ласка, ми просимо вибачення в Йом Кіпур. Ось я, можливо, навіть не знаю, за що я прошу вибачення, але я прошу вибачення. Як це впливає на моє життя? Навіть якщо ось так, автоматично прошу вибачення. М. Лайтман: Ну річ у тім, що, по-перше, просити вибачення - це важка праця. Це змушує людину замислитися про її життя, про те, що вона думала роком раніше і як прожила цей останній рік. І загалом це день, коли людина судить себе. Запитання: Ще називають днем очищення, Йом Кіпур. Від чого ми очищаємось? М. Лайтман: Від егоїзму, від того, що псує все наше життя і заважає нам бути єдиним народом, спрямованим у майбутнє до Творця. День дуже непростий. Запитання: Чому для нас важливо просити вибачення саме ось у інших людей, перед Йом Кіпур? Ось «Сліхот» це називається. М. Лайтман: Тому що сказано, що якщо ти не прощений іншими людьми, то тобі і Творець не допоможе. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Це найголовніше - вийти на такий рівень зв'язку з іншими, коли ти просиш за них, а вони просять за тебе. Запитання: Ось мені просто цікаво. Я повинен так ось просити вибачення, припустімо, в інших людей з думкою, щоб вони мене пробачили? Чи просто тому, що ось так треба в це свято? М. Лайтман: Ні..ні, ти повинен досягти такого стану, коли ти просиш інших про те, щоб вони пробачили тебе. Тому що як би ми не бажали суворо оцінити себе, ми все одно зазвичай усе це пропускаємо. Запитання: А коли інші? М. Лайтман: А коли інші, то ми повинні бути чуйними, тобто ми повинні проявляти максимальну ввічливість, коли будь-яка людина з народу, він стає абсолютно рівною з іншими. І ніхто не може бути врятований від свого егоїзму, від тієї шкоди, яку ми можемо завдати один одному. Запитання: Ви кажете ось це дуже цікаво. Він нас вирівнює всіх, так? М. Лайтман: Так. Запитання:Тобто там простий робітник, прем'єр-міністр... М. Лайтман: Ні абсолютно Запитання: Ніякої різниці? М. Лайтман: Ніякої. Запитання: Ось цим - тим, що ми просимо вибачення, тим, що ми судимо себе, ось цим? М. Лайтман: Так. Усі представники суспільства, народу - вони не вище і не нижче. Ми також розуміємо, що як перебуває кожен із нас перед цим великим зверненням зверху до нас, так ми й повинні чинити. Запитання: Ми так йдемо поступово з вами і дійшли до того, що ми постимось в Йом Кіпур. Є п'ять заборон, те, що не можна робити в Йом Кіпур. Ось скажіть, будь ласка, у чому суть посту? У чому суть цих заборон? М. Лайтман: Заборони на їжу, на пиття тощо - це все пов'язано з тим, щоб людина скорилася трохи, щоб вона зрозуміла, що є вища сила, і вона має перед нею постати абсолютно відстороненою від своїх егоїстичних бажань, спонукань тощо. Ось це найголовніше. Запитання: Тобто це така зовнішня спроба так? себе обмежити? М. Лайтман: Так, це зовнішня спроба, але вона дуже впливає на людей. Коли людина не їсть, не п'є, читає певну літературу, бере участь у певних навіть, можливо, діях з іншими: молиться тощо, - вона при цьому себе піднімає на інший рівень. Запитання: Скажіть, будь ласка, що означає бути записаним у Книгу життя? Весь час говориться: «щоб бути записаним у Книгу життя». Книга життя - що під цим мається на увазі? М. Лайтман: Книга життя - це мається на увазі ніби якась книга, аркуші якої чисті, і ми на них можемо записати свої дії: добрі чи не дуже добрі. Якщо ти поводився праведно, то тоді ти записуєшся в цю Книгу життя. Тобто, є якась вища воля, рука, яка записує твоє ім'я нібито в цю Книгу життя. Наші справи - вони всі записуються. Запитання: Ось “Записуються” - якщо можна, що таке “записуються”? коли ви кажете? М. Лайтман: Записуються - тобто вони всі відображаються в природі навколо нас. Ми самі цю природу освячуємо своїми діями. І тому тут вже все залежить від розуміння людини, які дії для неї добрі, які злі, як вона ставиться до інших - добром чи злом. Запитання: Зрозуміло, тобто це можна уявити, що вся природа - як білий аркуш? М. Лайтман: Так. Запитання: А ми відбиваємось на ньому? М. Лайтман: Так. Запитання: І бажано що? Щоб ми що білими літерами входили туди чи все-таки...? М. Лайтман: Бажано білими. Запитання: Білими так? Ще є важливе запитання, Чому щире каяття перед собою важливе не менше, ніж перед іншими? М. Лайтман: Це важлива дія, до якої людина може привести себе і справді серйозно покаятися у своїх вчинках, проступках за минулий рік і просити в цьому щирому покаянні, щоб її не судили за всією суворістю її вчинків. Запитання: А чого боїться людина, ось коли хоче, щоб її виправдали, ну не знаю, не судили, як ви кажете? Чого вона боїться? М. Лайтман: Найголовніше - якщо людина бажає, щоб її пробачив Творець, тому що вона не бажає бути віддаленою від Творця. Це, в принципі, головне. Все інше - другорядне. Запитання: Тобто мій страх - бути віддаленим від Творця? М. Лайтман: Так. Запитання: І цього я боюся найбільше? М. Лайтман: Так. Репліка: А все інше: здоров'я, не знаю, все що бажаєте здоров'я, гроші, там незнаю... М. Лайтман: Це все приходить і йде. Запитання: І коли говоримо про запис у Книгу життя, - саме ось, саме ось це? М. Лайтман: Це, так. Щоб не бути далеким від Творця і весь час намагатися наблизитися до Нього. Запитання: Ось Ви сказали, що людина себе судить. Тобто чи правильна мета в неї в житті тощо. Скажіть, Йом Кіпур, це один день у році, - він допомагає людині знайти ось цей ось шлях до мети життя, до того, як жити? М. Лайтман: Так, звісно. Репліка: Але ж це один день! М. Лайтман: Це неважливо, це 24 години. Репліка: Так…так…відразу… М. Лайтман: Якщо людина їх проводить у роздумах, то вона може багато чого виправити з того, що зробила. Запитання: За ці 24 години? Лайтман: Так. Запитання: Тут ви правильну правку зробили: 24 години - у мене відразу інше відчуття. А якщо ми ще на хвилини розкладемо, на секунди, то взагалі. М. Лайтман: Ну… Запитання: Скажіть, будь ласка, ось ми намагаємося очистити серце в цей день.Один день в році. Що нам заважає займатися цим щодня? Щось же заважає? М. Лайтман: Наш егоїзм! Він тягне нас у різні боки, до різних цілей, і ми забуваємось. А тут у нас один день, навколо нас весь народ займається тим самим. Збираються в молитовні будинки, читають усілякі особливі молитви. І тому в людини є більша можливість заглибитися в себе. Запитання: А ось можна ці відчуття, які отримуєш у Йом Кіпур, далі транслювати, все таки, на кожен день? Ось якось розбити на рік? М. Лайтман: Є, звісно, частина з наших дій, які ми відчуваємо, як якийсь малий Йом Кіпур. Запитання:Тобто? М. Лайтман: В кожній молитві кожного дня… Питання: Після Йом Кіпуру, ось так? М. Лайтман: Так..так…так Репліка: Щодня. М. Лайтман: Так, усе-таки присутні такі елементи, коли ми засуджуємо себе, відчуваємо себе неправими, просимо вибачення тощо. Запитання: Тобто, є як Ви кажете, малий Йом Кіпур практично в кожному дні? М. Лайтман: Так. Запитання: І це правильно, так людина має жити? М. Лайтман: Так людина має жити, звісно. Запитання: Тобто вона має себе щодня судити? М. Лайтман: Це і є в наших молитвах. Але не настільки, як у Йом Кіпур. Запитання: Дійсно, молитви Йом Кіпуру - це молитви такы…у них така сила! Ось молитва ця в Йом Кіпур може змінити долю людини, якщо вона входить у неї, ну не знаю, всім серцем? М. Лайтман: Я думаю, що так. Це особливий стан світу, особливий стан природи, особливий стан людини, особливий стан народу. І тому Йом Кіпур може все змінювати. Запитання: Так?.. Тобто якщо ми вкладемося в цей Йом Кіпур, припустимо, вкладаємося в цей Йом Кіпур, ми навіть можемо зупиняти війни? М. Лайтман: Так…так. Запитання: Останнє запитання, Йом Кіпур допомагає людині почати жити по-новому? М. Лайтман: Можливо. Репліка: Можливо. Запитання: Наскільки це допоможе чи ні, важко сказати. У принципі, якщо вже людина бажає змінитись, вона не повинна чекати Йом Кіпур, вона повинна зробити це зараз. І тоді вона побачить, що дійсно все можна змінити, і для цього підходить абсолютно будь-який день у році. Запитання: Давно ми так не говорили про Йом Кіпур, чесно кажучи...Скажіть, будь ласка, ось Ви зараз говорили про Йом Кіпур - відчуття, що ви говорили не просто про єврейське свято, ви ніби про весь світ говорили, Ви казали - людина… У вас таке ось розуміння Йом Кіпур? М. Лайтман: Абсолютно! Репліка: Тобто це день покути…. М. Лайтман: ..для всього світу… Репліка: …для всього світу? М. Лайтман: Так… Репліка: Ось так от…І якщо людина поставиться до молитов, як до самосуду, то, в принципі, це.... М. Лайтман: Це її очистить. Репліка: Очистить. М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/so37QurW.mp400:12:12Питання: Мабуть, найважливіший день у євреїв - це Йом Кіпур, День спокути. Він об'єднує релігійних євреїв, нерелігійних, і тих що взагалі не виконують жодних законів і заповідей. Цей день з'єднує нас. Скажіть, мені будь ласка, перед цим днем є десять кроків, що називаються «десять днів спокути». Що це за ступені такі, які ведуть до Йом Кіпуру? М. Лайтман: Це поступове-поступове розуміння людиною, як вона живе, як вона прожила, і як вона думає далі жити. В принципі, це коли людина думає про себе: хто я, що я, для чого я. І так далі. І тому цей день, Йом Кіпур, - він, загалом-то, день особливий. Його відзначають усі. Навіть якщо ніяк не відзначають зовні, то внутрішньо якось людина все-таки думає про це. Запитання: Скажіть, будь ласка, ми просимо вибачення в Йом Кіпур. Ось я, можливо, навіть не знаю, за що я прошу вибачення, але я прошу вибачення. Як це впливає на моє життя? Навіть якщо ось так, автоматично прошу вибачення. М. Лайтман: Ну річ у тім, що, по-перше, просити вибачення - це важка праця. Це змушує людину замислитися про її життя, про те, що вона думала роком раніше і як прожила цей останній рік. І загалом це день, коли людина судить себе. Запитання: Ще називають днем очищення, Йом Кіпур. Від чого ми очищаємось? М. Лайтман: Від егоїзму, від того, що псує все наше життя і заважає нам бути єдиним народом, спрямованим у майбутнє до Творця. День дуже непростий. Запитання: Чому для нас важливо просити вибачення саме ось у інших людей, перед Йом Кіпур? Ось «Сліхот» це називається. М. Лайтман: Тому що сказано, що якщо ти не прощений іншими людьми, то тобі і Творець не допоможе. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Це найголовніше - вийти на такий рівень зв'язку з іншими, коли ти просиш за них, а вони просять за тебе. Запитання: Ось мені просто цікаво. Я повинен так ось просити вибачення, припустімо, в інших людей з думкою, щоб вони мене пробачили? Чи просто тому, що ось так треба в це свято? М. Лайтман: Ні..ні, ти повинен досягти такого стану, коли ти просиш інших про те, щоб вони пробачили тебе. Тому що як би ми не бажали суворо оцінити себе, ми все одно зазвичай усе це пропускаємо. Запитання: А коли інші? М. Лайтман: А коли інші, то ми повинні бути чуйними, тобто ми повинні проявляти максимальну ввічливість, коли будь-яка людина з народу, він стає абсолютно рівною з іншими. І ніхто не може бути врятований від свого егоїзму, від тієї шкоди, яку ми можемо завдати один одному. Запитання: Ви кажете ось це дуже цікаво. Він нас вирівнює всіх, так? М. Лайтман: Так. Запитання:Тобто там простий робітник, прем'єр-міністр... М. Лайтман: Ні абсолютно Запитання: Ніякої різниці? М. Лайтман: Ніякої. Запитання: Ось цим - тим, що ми просимо вибачення, тим, що ми судимо себе, ось цим? М. Лайтман: Так. Усі представники суспільства, народу - вони не вище і не нижче. Ми також розуміємо, що як перебуває кожен із нас перед цим великим зверненням зверху до нас, так ми й повинні чинити. Запитання: Ми так йдемо поступово з вами і дійшли до того, що ми постимось в Йом Кіпур. Є п'ять заборон, те, що не можна робити в Йом Кіпур. Ось скажіть, будь ласка, у чому суть посту? У чому суть цих заборон? М. Лайтман: Заборони на їжу, на пиття тощо - це все пов'язано з тим, щоб людина скорилася трохи, щоб вона зрозуміла, що є вища сила, і вона має перед нею постати абсолютно відстороненою від своїх егоїстичних бажань, спонукань тощо. Ось це найголовніше. Запитання: Тобто це така зовнішня спроба так? себе обмежити? М. Лайтман: Так, це зовнішня спроба, але вона дуже впливає на людей. Коли людина не їсть, не п'є, читає певну літературу, бере участь у певних навіть, можливо, діях з іншими: молиться тощо, - вона при цьому себе піднімає на інший рівень. Запитання: Скажіть, будь ласка, що означає бути записаним у Книгу життя? Весь час говориться: «щоб бути записаним у Книгу життя». Книга життя - що під цим мається на увазі? М. Лайтман: Книга життя - це мається на увазі ніби якась книга, аркуші якої чисті, і ми на них можемо записати свої дії: добрі чи не дуже добрі. Якщо ти поводився праведно, то тоді ти записуєшся в цю Книгу життя. Тобто, є якась вища воля, рука, яка записує твоє ім'я нібито в цю Книгу життя. Наші справи - вони всі записуються. Запитання: Ось “Записуються” - якщо можна, що таке “записуються”? коли ви кажете? М. Лайтман: Записуються - тобто вони всі відображаються в природі навколо нас. Ми самі цю природу освячуємо своїми діями. І тому тут вже все залежить від розуміння людини, які дії для неї добрі, які злі, як вона ставиться до інших - добром чи злом. Запитання: Зрозуміло, тобто це можна уявити, що вся природа - як білий аркуш? М. Лайтман: Так. Запитання: А ми відбиваємось на ньому? М. Лайтман: Так. Запитання: І бажано що? Щоб ми що білими літерами входили туди чи все-таки...? М. Лайтман: Бажано білими. Запитання: Білими так? Ще є важливе запитання, Чому щире каяття перед собою важливе не менше, ніж перед іншими? М. Лайтман: Це важлива дія, до якої людина може привести себе і справді серйозно покаятися у своїх вчинках, проступках за минулий рік і просити в цьому щирому покаянні, щоб її не судили за всією суворістю її вчинків. Запитання: А чого боїться людина, ось коли хоче, щоб її виправдали, ну не знаю, не судили, як ви кажете? Чого вона боїться? М. Лайтман: Найголовніше - якщо людина бажає, щоб її пробачив Творець, тому що вона не бажає бути віддаленою від Творця. Це, в принципі, головне. Все інше - другорядне. Запитання: Тобто мій страх - бути віддаленим від Творця? М. Лайтман: Так. Запитання: І цього я боюся найбільше? М. Лайтман: Так. Репліка: А все інше: здоров'я, не знаю, все що бажаєте здоров'я, гроші, там незнаю... М. Лайтман: Це все приходить і йде. Запитання: І коли говоримо про запис у Книгу життя, - саме ось, саме ось це? М. Лайтман: Це, так. Щоб не бути далеким від Творця і весь час намагатися наблизитися до Нього. Запитання: Ось Ви сказали, що людина себе судить. Тобто чи правильна мета в неї в житті тощо. Скажіть, Йом Кіпур, це один день у році, - він допомагає людині знайти ось цей ось шлях до мети життя, до того, як жити? М. Лайтман: Так, звісно. Репліка: Але ж це один день! М. Лайтман: Це неважливо, це 24 години. Репліка: Так…так…відразу… М. Лайтман: Якщо людина їх проводить у роздумах, то вона може багато чого виправити з того, що зробила. Запитання: За ці 24 години? Лайтман: Так. Запитання: Тут ви правильну правку зробили: 24 години - у мене відразу інше відчуття. А якщо ми ще на хвилини розкладемо, на секунди, то взагалі. М. Лайтман: Ну… Запитання: Скажіть, будь ласка, ось ми намагаємося очистити серце в цей день.Один день в році. Що нам заважає займатися цим щодня? Щось же заважає? М. Лайтман: Наш егоїзм! Він тягне нас у різні боки, до різних цілей, і ми забуваємось. А тут у нас один день, навколо нас весь народ займається тим самим. Збираються в молитовні будинки, читають усілякі особливі молитви. І тому в людини є більша можливість заглибитися в себе. Запитання: А ось можна ці відчуття, які отримуєш у Йом Кіпур, далі транслювати, все таки, на кожен день? Ось якось розбити на рік? М. Лайтман: Є, звісно, частина з наших дій, які ми відчуваємо, як якийсь малий Йом Кіпур. Запитання:Тобто? М. Лайтман: В кожній молитві кожного дня… Питання: Після Йом Кіпуру, ось так? М. Лайтман: Так..так…так Репліка: Щодня. М. Лайтман: Так, усе-таки присутні такі елементи, коли ми засуджуємо себе, відчуваємо себе неправими, просимо вибачення тощо. Запитання: Тобто, є як Ви кажете, малий Йом Кіпур практично в кожному дні? М. Лайтман: Так. Запитання: І це правильно, так людина має жити? М. Лайтман: Так людина має жити, звісно. Запитання: Тобто вона має себе щодня судити? М. Лайтман: Це і є в наших молитвах. Але не настільки, як у Йом Кіпур. Запитання: Дійсно, молитви Йом Кіпуру - це молитви такы…у них така сила! Ось молитва ця в Йом Кіпур може змінити долю людини, якщо вона входить у неї, ну не знаю, всім серцем? М. Лайтман: Я думаю, що так. Це особливий стан світу, особливий стан природи, особливий стан людини, особливий стан народу. І тому Йом Кіпур може все змінювати. Запитання: Так?.. Тобто якщо ми вкладемося в цей Йом Кіпур, припустимо, вкладаємося в цей Йом Кіпур, ми навіть можемо зупиняти війни? М. Лайтман: Так…так. Запитання: Останнє запитання, Йом Кіпур допомагає людині почати жити по-новому? М. Лайтман: Можливо. Репліка: Можливо. Запитання: Наскільки це допоможе чи ні, важко сказати. У принципі, якщо вже людина бажає змінитись, вона не повинна чекати Йом Кіпур, вона повинна зробити це зараз. І тоді вона побачить, що дійсно все можна змінити, і для цього підходить абсолютно будь-який день у році. Запитання: Давно ми так не говорили про Йом Кіпур, чесно кажучи...Скажіть, будь ласка, ось Ви зараз говорили про Йом Кіпур - відчуття, що ви говорили не просто про єврейське свято, ви ніби про весь світ говорили, Ви казали - людина… У вас таке ось розуміння Йом Кіпур? М. Лайтман: Абсолютно! Репліка: Тобто це день покути…. М. Лайтман: ..для всього світу… Репліка: …для всього світу? М. Лайтман: Так… Репліка: Ось так от…І якщо людина поставиться до молитов, як до самосуду, то, в принципі, це.... М. Лайтман: Це її очистить. Репліка: Очистить. М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/xel0VpCC.mp307 Oct 24 00:00 UTCПитання: Мабуть, найважливіший день у євреїв - це Йом Кіпур, День спокути. Він об'єднує релігійних євреїв, нерелігійних, і тих що взагалі не виконують жодних законів і заповідей. Цей день з'єднує нас. Скажіть, мені будь ласка, перед цим днем є десять кроків, що називаються «десять днів спокути». Що це за ступені такі, які ведуть до Йом Кіпуру? М. Лайтман: Це поступове-поступове розуміння людиною, як вона живе, як вона прожила, і як вона думає далі жити. В принципі, це коли людина думає про себе: хто я, що я, для чого я. І так далі. І тому цей день, Йом Кіпур, - він, загалом-то, день особливий. Його відзначають усі. Навіть якщо ніяк не відзначають зовні, то внутрішньо якось людина все-таки думає про це. Запитання: Скажіть, будь ласка, ми просимо вибачення в Йом Кіпур. Ось я, можливо, навіть не знаю, за що я прошу вибачення, але я прошу вибачення. Як це впливає на моє життя? Навіть якщо ось так, автоматично прошу вибачення. М. Лайтман: Ну річ у тім, що, по-перше, просити вибачення - це важка праця. Це змушує людину замислитися про її життя, про те, що вона думала роком раніше і як прожила цей останній рік. І загалом це день, коли людина судить себе. Запитання: Ще називають днем очищення, Йом Кіпур. Від чого ми очищаємось? М. Лайтман: Від егоїзму, від того, що псує все наше життя і заважає нам бути єдиним народом, спрямованим у майбутнє до Творця. День дуже непростий. Запитання: Чому для нас важливо просити вибачення саме ось у інших людей, перед Йом Кіпур? Ось «Сліхот» це називається. М. Лайтман: Тому що сказано, що якщо ти не прощений іншими людьми, то тобі і Творець не допоможе. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Це найголовніше - вийти на такий рівень зв'язку з іншими, коли ти просиш за них, а вони просять за тебе. Запитання: Ось мені просто цікаво. Я повинен так ось просити вибачення, припустімо, в інших людей з думкою, щоб вони мене пробачили? Чи просто тому, що ось так треба в це свято? М. Лайтман: Ні..ні, ти повинен досягти такого стану, коли ти просиш інших про те, щоб вони пробачили тебе. Тому що як би ми не бажали суворо оцінити себе, ми все одно зазвичай усе це пропускаємо. Запитання: А коли інші? М. Лайтман: А коли інші, то ми повинні бути чуйними, тобто ми повинні проявляти максимальну ввічливість, коли будь-яка людина з народу, він стає абсолютно рівною з іншими. І ніхто не може бути врятований від свого егоїзму, від тієї шкоди, яку ми можемо завдати один одному. Запитання: Ви кажете ось це дуже цікаво. Він нас вирівнює всіх, так? М. Лайтман: Так. Запитання:Тобто там простий робітник, прем'єр-міністр... М. Лайтман: Ні абсолютно Запитання: Ніякої різниці? М. Лайтман: Ніякої. Запитання: Ось цим - тим, що ми просимо вибачення, тим, що ми судимо себе, ось цим? М. Лайтман: Так. Усі представники суспільства, народу - вони не вище і не нижче. Ми також розуміємо, що як перебуває кожен із нас перед цим великим зверненням зверху до нас, так ми й повинні чинити. Запитання: Ми так йдемо поступово з вами і дійшли до того, що ми постимось в Йом Кіпур. Є п'ять заборон, те, що не можна робити в Йом Кіпур. Ось скажіть, будь ласка, у чому суть посту? У чому суть цих заборон? М. Лайтман: Заборони на їжу, на пиття тощо - це все пов'язано з тим, щоб людина скорилася трохи, щоб вона зрозуміла, що є вища сила, і вона має перед нею постати абсолютно відстороненою від своїх егоїстичних бажань, спонукань тощо. Ось це найголовніше. Запитання: Тобто це така зовнішня спроба так? себе обмежити? М. Лайтман: Так, це зовнішня спроба, але вона дуже впливає на людей. Коли людина не їсть, не п'є, читає певну літературу, бере участь у певних навіть, можливо, діях з іншими: молиться тощо, - вона при цьому себе піднімає на інший рівень. Запитання: Скажіть, будь ласка, що означає бути записаним у Книгу життя? Весь час говориться: «щоб бути записаним у Книгу життя». Книга життя - що під цим мається на увазі? М. Лайтман: Книга життя - це мається на увазі ніби якась книга, аркуші якої чисті, і ми на них можемо записати свої дії: добрі чи не дуже добрі. Якщо ти поводився праведно, то тоді ти записуєшся в цю Книгу життя. Тобто, є якась вища воля, рука, яка записує твоє ім'я нібито в цю Книгу життя. Наші справи - вони всі записуються. Запитання: Ось “Записуються” - якщо можна, що таке “записуються”? коли ви кажете? М. Лайтман: Записуються - тобто вони всі відображаються в природі навколо нас. Ми самі цю природу освячуємо своїми діями. І тому тут вже все залежить від розуміння людини, які дії для неї добрі, які злі, як вона ставиться до інших - добром чи злом. Запитання: Зрозуміло, тобто це можна уявити, що вся природа - як білий аркуш? М. Лайтман: Так. Запитання: А ми відбиваємось на ньому? М. Лайтман: Так. Запитання: І бажано що? Щоб ми що білими літерами входили туди чи все-таки...? М. Лайтман: Бажано білими. Запитання: Білими так? Ще є важливе запитання, Чому щире каяття перед собою важливе не менше, ніж перед іншими? М. Лайтман: Це важлива дія, до якої людина може привести себе і справді серйозно покаятися у своїх вчинках, проступках за минулий рік і просити в цьому щирому покаянні, щоб її не судили за всією суворістю її вчинків. Запитання: А чого боїться людина, ось коли хоче, щоб її виправдали, ну не знаю, не судили, як ви кажете? Чого вона боїться? М. Лайтман: Найголовніше - якщо людина бажає, щоб її пробачив Творець, тому що вона не бажає бути віддаленою від Творця. Це, в принципі, головне. Все інше - другорядне. Запитання: Тобто мій страх - бути віддаленим від Творця? М. Лайтман: Так. Запитання: І цього я боюся найбільше? М. Лайтман: Так. Репліка: А все інше: здоров'я, не знаю, все що бажаєте здоров'я, гроші, там незнаю... М. Лайтман: Це все приходить і йде. Запитання: І коли говоримо про запис у Книгу життя, - саме ось, саме ось це? М. Лайтман: Це, так. Щоб не бути далеким від Творця і весь час намагатися наблизитися до Нього. Запитання: Ось Ви сказали, що людина себе судить. Тобто чи правильна мета в неї в житті тощо. Скажіть, Йом Кіпур, це один день у році, - він допомагає людині знайти ось цей ось шлях до мети життя, до того, як жити? М. Лайтман: Так, звісно. Репліка: Але ж це один день! М. Лайтман: Це неважливо, це 24 години. Репліка: Так…так…відразу… М. Лайтман: Якщо людина їх проводить у роздумах, то вона може багато чого виправити з того, що зробила. Запитання: За ці 24 години? Лайтман: Так. Запитання: Тут ви правильну правку зробили: 24 години - у мене відразу інше відчуття. А якщо ми ще на хвилини розкладемо, на секунди, то взагалі. М. Лайтман: Ну… Запитання: Скажіть, будь ласка, ось ми намагаємося очистити серце в цей день.Один день в році. Що нам заважає займатися цим щодня? Щось же заважає? М. Лайтман: Наш егоїзм! Він тягне нас у різні боки, до різних цілей, і ми забуваємось. А тут у нас один день, навколо нас весь народ займається тим самим. Збираються в молитовні будинки, читають усілякі особливі молитви. І тому в людини є більша можливість заглибитися в себе. Запитання: А ось можна ці відчуття, які отримуєш у Йом Кіпур, далі транслювати, все таки, на кожен день? Ось якось розбити на рік? М. Лайтман: Є, звісно, частина з наших дій, які ми відчуваємо, як якийсь малий Йом Кіпур. Запитання:Тобто? М. Лайтман: В кожній молитві кожного дня… Питання: Після Йом Кіпуру, ось так? М. Лайтман: Так..так…так Репліка: Щодня. М. Лайтман: Так, усе-таки присутні такі елементи, коли ми засуджуємо себе, відчуваємо себе неправими, просимо вибачення тощо. Запитання: Тобто, є як Ви кажете, малий Йом Кіпур практично в кожному дні? М. Лайтман: Так. Запитання: І це правильно, так людина має жити? М. Лайтман: Так людина має жити, звісно. Запитання: Тобто вона має себе щодня судити? М. Лайтман: Це і є в наших молитвах. Але не настільки, як у Йом Кіпур. Запитання: Дійсно, молитви Йом Кіпуру - це молитви такы…у них така сила! Ось молитва ця в Йом Кіпур може змінити долю людини, якщо вона входить у неї, ну не знаю, всім серцем? М. Лайтман: Я думаю, що так. Це особливий стан світу, особливий стан природи, особливий стан людини, особливий стан народу. І тому Йом Кіпур може все змінювати. Запитання: Так?.. Тобто якщо ми вкладемося в цей Йом Кіпур, припустимо, вкладаємося в цей Йом Кіпур, ми навіть можемо зупиняти війни? М. Лайтман: Так…так. Запитання: Останнє запитання, Йом Кіпур допомагає людині почати жити по-новому? М. Лайтман: Можливо. Репліка: Можливо. Запитання: Наскільки це допоможе чи ні, важко сказати. У принципі, якщо вже людина бажає змінитись, вона не повинна чекати Йом Кіпур, вона повинна зробити це зараз. І тоді вона побачить, що дійсно все можна змінити, і для цього підходить абсолютно будь-який день у році. Запитання: Давно ми так не говорили про Йом Кіпур, чесно кажучи...Скажіть, будь ласка, ось Ви зараз говорили про Йом Кіпур - відчуття, що ви говорили не просто про єврейське свято, ви ніби про весь світ говорили, Ви казали - людина… У вас таке ось розуміння Йом Кіпур? М. Лайтман: Абсолютно! Репліка: Тобто це день покути…. М. Лайтман: ..для всього світу… Репліка: …для всього світу? М. Лайтман: Так… Репліка: Ось так от…І якщо людина поставиться до молитов, як до самосуду, то, в принципі, це.... М. Лайтман: Це її очистить. Репліка: Очистить. М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/xel0VpCC.mp300:12:12Питання: Мабуть, найважливіший день у євреїв - це Йом Кіпур, День спокути. Він об'єднує релігійних євреїв, нерелігійних, і тих що взагалі не виконують жодних законів і заповідей. Цей день з'єднує нас. Скажіть, мені будь ласка, перед цим днем є десять кроків, що називаються «десять днів спокути». Що це за ступені такі, які ведуть до Йом Кіпуру? М. Лайтман: Це поступове-поступове розуміння людиною, як вона живе, як вона прожила, і як вона думає далі жити. В принципі, це коли людина думає про себе: хто я, що я, для чого я. І так далі. І тому цей день, Йом Кіпур, - він, загалом-то, день особливий. Його відзначають усі. Навіть якщо ніяк не відзначають зовні, то внутрішньо якось людина все-таки думає про це. Запитання: Скажіть, будь ласка, ми просимо вибачення в Йом Кіпур. Ось я, можливо, навіть не знаю, за що я прошу вибачення, але я прошу вибачення. Як це впливає на моє життя? Навіть якщо ось так, автоматично прошу вибачення. М. Лайтман: Ну річ у тім, що, по-перше, просити вибачення - це важка праця. Це змушує людину замислитися про її життя, про те, що вона думала роком раніше і як прожила цей останній рік. І загалом це день, коли людина судить себе. Запитання: Ще називають днем очищення, Йом Кіпур. Від чого ми очищаємось? М. Лайтман: Від егоїзму, від того, що псує все наше життя і заважає нам бути єдиним народом, спрямованим у майбутнє до Творця. День дуже непростий. Запитання: Чому для нас важливо просити вибачення саме ось у інших людей, перед Йом Кіпур? Ось «Сліхот» це називається. М. Лайтман: Тому що сказано, що якщо ти не прощений іншими людьми, то тобі і Творець не допоможе. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Це найголовніше - вийти на такий рівень зв'язку з іншими, коли ти просиш за них, а вони просять за тебе. Запитання: Ось мені просто цікаво. Я повинен так ось просити вибачення, припустімо, в інших людей з думкою, щоб вони мене пробачили? Чи просто тому, що ось так треба в це свято? М. Лайтман: Ні..ні, ти повинен досягти такого стану, коли ти просиш інших про те, щоб вони пробачили тебе. Тому що як би ми не бажали суворо оцінити себе, ми все одно зазвичай усе це пропускаємо. Запитання: А коли інші? М. Лайтман: А коли інші, то ми повинні бути чуйними, тобто ми повинні проявляти максимальну ввічливість, коли будь-яка людина з народу, він стає абсолютно рівною з іншими. І ніхто не може бути врятований від свого егоїзму, від тієї шкоди, яку ми можемо завдати один одному. Запитання: Ви кажете ось це дуже цікаво. Він нас вирівнює всіх, так? М. Лайтман: Так. Запитання:Тобто там простий робітник, прем'єр-міністр... М. Лайтман: Ні абсолютно Запитання: Ніякої різниці? М. Лайтман: Ніякої. Запитання: Ось цим - тим, що ми просимо вибачення, тим, що ми судимо себе, ось цим? М. Лайтман: Так. Усі представники суспільства, народу - вони не вище і не нижче. Ми також розуміємо, що як перебуває кожен із нас перед цим великим зверненням зверху до нас, так ми й повинні чинити. Запитання: Ми так йдемо поступово з вами і дійшли до того, що ми постимось в Йом Кіпур. Є п'ять заборон, те, що не можна робити в Йом Кіпур. Ось скажіть, будь ласка, у чому суть посту? У чому суть цих заборон? М. Лайтман: Заборони на їжу, на пиття тощо - це все пов'язано з тим, щоб людина скорилася трохи, щоб вона зрозуміла, що є вища сила, і вона має перед нею постати абсолютно відстороненою від своїх егоїстичних бажань, спонукань тощо. Ось це найголовніше. Запитання: Тобто це така зовнішня спроба так? себе обмежити? М. Лайтман: Так, це зовнішня спроба, але вона дуже впливає на людей. Коли людина не їсть, не п'є, читає певну літературу, бере участь у певних навіть, можливо, діях з іншими: молиться тощо, - вона при цьому себе піднімає на інший рівень. Запитання: Скажіть, будь ласка, що означає бути записаним у Книгу життя? Весь час говориться: «щоб бути записаним у Книгу життя». Книга життя - що під цим мається на увазі? М. Лайтман: Книга життя - це мається на увазі ніби якась книга, аркуші якої чисті, і ми на них можемо записати свої дії: добрі чи не дуже добрі. Якщо ти поводився праведно, то тоді ти записуєшся в цю Книгу життя. Тобто, є якась вища воля, рука, яка записує твоє ім'я нібито в цю Книгу життя. Наші справи - вони всі записуються. Запитання: Ось “Записуються” - якщо можна, що таке “записуються”? коли ви кажете? М. Лайтман: Записуються - тобто вони всі відображаються в природі навколо нас. Ми самі цю природу освячуємо своїми діями. І тому тут вже все залежить від розуміння людини, які дії для неї добрі, які злі, як вона ставиться до інших - добром чи злом. Запитання: Зрозуміло, тобто це можна уявити, що вся природа - як білий аркуш? М. Лайтман: Так. Запитання: А ми відбиваємось на ньому? М. Лайтман: Так. Запитання: І бажано що? Щоб ми що білими літерами входили туди чи все-таки...? М. Лайтман: Бажано білими. Запитання: Білими так? Ще є важливе запитання, Чому щире каяття перед собою важливе не менше, ніж перед іншими? М. Лайтман: Це важлива дія, до якої людина може привести себе і справді серйозно покаятися у своїх вчинках, проступках за минулий рік і просити в цьому щирому покаянні, щоб її не судили за всією суворістю її вчинків. Запитання: А чого боїться людина, ось коли хоче, щоб її виправдали, ну не знаю, не судили, як ви кажете? Чого вона боїться? М. Лайтман: Найголовніше - якщо людина бажає, щоб її пробачив Творець, тому що вона не бажає бути віддаленою від Творця. Це, в принципі, головне. Все інше - другорядне. Запитання: Тобто мій страх - бути віддаленим від Творця? М. Лайтман: Так. Запитання: І цього я боюся найбільше? М. Лайтман: Так. Репліка: А все інше: здоров'я, не знаю, все що бажаєте здоров'я, гроші, там незнаю... М. Лайтман: Це все приходить і йде. Запитання: І коли говоримо про запис у Книгу життя, - саме ось, саме ось це? М. Лайтман: Це, так. Щоб не бути далеким від Творця і весь час намагатися наблизитися до Нього. Запитання: Ось Ви сказали, що людина себе судить. Тобто чи правильна мета в неї в житті тощо. Скажіть, Йом Кіпур, це один день у році, - він допомагає людині знайти ось цей ось шлях до мети життя, до того, як жити? М. Лайтман: Так, звісно. Репліка: Але ж це один день! М. Лайтман: Це неважливо, це 24 години. Репліка: Так…так…відразу… М. Лайтман: Якщо людина їх проводить у роздумах, то вона може багато чого виправити з того, що зробила. Запитання: За ці 24 години? Лайтман: Так. Запитання: Тут ви правильну правку зробили: 24 години - у мене відразу інше відчуття. А якщо ми ще на хвилини розкладемо, на секунди, то взагалі. М. Лайтман: Ну… Запитання: Скажіть, будь ласка, ось ми намагаємося очистити серце в цей день.Один день в році. Що нам заважає займатися цим щодня? Щось же заважає? М. Лайтман: Наш егоїзм! Він тягне нас у різні боки, до різних цілей, і ми забуваємось. А тут у нас один день, навколо нас весь народ займається тим самим. Збираються в молитовні будинки, читають усілякі особливі молитви. І тому в людини є більша можливість заглибитися в себе. Запитання: А ось можна ці відчуття, які отримуєш у Йом Кіпур, далі транслювати, все таки, на кожен день? Ось якось розбити на рік? М. Лайтман: Є, звісно, частина з наших дій, які ми відчуваємо, як якийсь малий Йом Кіпур. Запитання:Тобто? М. Лайтман: В кожній молитві кожного дня… Питання: Після Йом Кіпуру, ось так? М. Лайтман: Так..так…так Репліка: Щодня. М. Лайтман: Так, усе-таки присутні такі елементи, коли ми засуджуємо себе, відчуваємо себе неправими, просимо вибачення тощо. Запитання: Тобто, є як Ви кажете, малий Йом Кіпур практично в кожному дні? М. Лайтман: Так. Запитання: І це правильно, так людина має жити? М. Лайтман: Так людина має жити, звісно. Запитання: Тобто вона має себе щодня судити? М. Лайтман: Це і є в наших молитвах. Але не настільки, як у Йом Кіпур. Запитання: Дійсно, молитви Йом Кіпуру - це молитви такы…у них така сила! Ось молитва ця в Йом Кіпур може змінити долю людини, якщо вона входить у неї, ну не знаю, всім серцем? М. Лайтман: Я думаю, що так. Це особливий стан світу, особливий стан природи, особливий стан людини, особливий стан народу. І тому Йом Кіпур може все змінювати. Запитання: Так?.. Тобто якщо ми вкладемося в цей Йом Кіпур, припустимо, вкладаємося в цей Йом Кіпур, ми навіть можемо зупиняти війни? М. Лайтман: Так…так. Запитання: Останнє запитання, Йом Кіпур допомагає людині почати жити по-новому? М. Лайтман: Можливо. Репліка: Можливо. Запитання: Наскільки це допоможе чи ні, важко сказати. У принципі, якщо вже людина бажає змінитись, вона не повинна чекати Йом Кіпур, вона повинна зробити це зараз. І тоді вона побачить, що дійсно все можна змінити, і для цього підходить абсолютно будь-який день у році. Запитання: Давно ми так не говорили про Йом Кіпур, чесно кажучи...Скажіть, будь ласка, ось Ви зараз говорили про Йом Кіпур - відчуття, що ви говорили не просто про єврейське свято, ви ніби про весь світ говорили, Ви казали - людина… У вас таке ось розуміння Йом Кіпур? М. Лайтман: Абсолютно! Репліка: Тобто це день покути…. М. Лайтман: ..для всього світу… Репліка: …для всього світу? М. Лайтман: Так… Репліка: Ось так от…І якщо людина поставиться до молитов, як до самосуду, то, в принципі, це.... М. Лайтман: Це її очистить. Репліка: Очистить. М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/paw8jxS4.mp407 Oct 24 00:00 UTCПитання: Мабуть, найважливіший день у євреїв - це Йом Кіпур, День спокути. Він об'єднує релігійних євреїв, нерелігійних, і тих що взагалі не виконують жодних законів і заповідей. Цей день з'єднує нас. Скажіть, мені будь ласка, перед цим днем є десять кроків, що називаються «десять днів спокути». Що це за ступені такі, які ведуть до Йом Кіпуру? М. Лайтман: Це поступове-поступове розуміння людиною, як вона живе, як вона прожила, і як вона думає далі жити. В принципі, це коли людина думає про себе: хто я, що я, для чого я. І так далі. І тому цей день, Йом Кіпур, - він, загалом-то, день особливий. Його відзначають усі. Навіть якщо ніяк не відзначають зовні, то внутрішньо якось людина все-таки думає про це. Запитання: Скажіть, будь ласка, ми просимо вибачення в Йом Кіпур. Ось я, можливо, навіть не знаю, за що я прошу вибачення, але я прошу вибачення. Як це впливає на моє життя? Навіть якщо ось так, автоматично прошу вибачення. М. Лайтман: Ну річ у тім, що, по-перше, просити вибачення - це важка праця. Це змушує людину замислитися про її життя, про те, що вона думала роком раніше і як прожила цей останній рік. І загалом це день, коли людина судить себе. Запитання: Ще називають днем очищення, Йом Кіпур. Від чого ми очищаємось? М. Лайтман: Від егоїзму, від того, що псує все наше життя і заважає нам бути єдиним народом, спрямованим у майбутнє до Творця. День дуже непростий. Запитання: Чому для нас важливо просити вибачення саме ось у інших людей, перед Йом Кіпур? Ось «Сліхот» це називається. М. Лайтман: Тому що сказано, що якщо ти не прощений іншими людьми, то тобі і Творець не допоможе. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Це найголовніше - вийти на такий рівень зв'язку з іншими, коли ти просиш за них, а вони просять за тебе. Запитання: Ось мені просто цікаво. Я повинен так ось просити вибачення, припустімо, в інших людей з думкою, щоб вони мене пробачили? Чи просто тому, що ось так треба в це свято? М. Лайтман: Ні..ні, ти повинен досягти такого стану, коли ти просиш інших про те, щоб вони пробачили тебе. Тому що як би ми не бажали суворо оцінити себе, ми все одно зазвичай усе це пропускаємо. Запитання: А коли інші? М. Лайтман: А коли інші, то ми повинні бути чуйними, тобто ми повинні проявляти максимальну ввічливість, коли будь-яка людина з народу, він стає абсолютно рівною з іншими. І ніхто не може бути врятований від свого егоїзму, від тієї шкоди, яку ми можемо завдати один одному. Запитання: Ви кажете ось це дуже цікаво. Він нас вирівнює всіх, так? М. Лайтман: Так. Запитання:Тобто там простий робітник, прем'єр-міністр... М. Лайтман: Ні абсолютно Запитання: Ніякої різниці? М. Лайтман: Ніякої. Запитання: Ось цим - тим, що ми просимо вибачення, тим, що ми судимо себе, ось цим? М. Лайтман: Так. Усі представники суспільства, народу - вони не вище і не нижче. Ми також розуміємо, що як перебуває кожен із нас перед цим великим зверненням зверху до нас, так ми й повинні чинити. Запитання: Ми так йдемо поступово з вами і дійшли до того, що ми постимось в Йом Кіпур. Є п'ять заборон, те, що не можна робити в Йом Кіпур. Ось скажіть, будь ласка, у чому суть посту? У чому суть цих заборон? М. Лайтман: Заборони на їжу, на пиття тощо - це все пов'язано з тим, щоб людина скорилася трохи, щоб вона зрозуміла, що є вища сила, і вона має перед нею постати абсолютно відстороненою від своїх егоїстичних бажань, спонукань тощо. Ось це найголовніше. Запитання: Тобто це така зовнішня спроба так? себе обмежити? М. Лайтман: Так, це зовнішня спроба, але вона дуже впливає на людей. Коли людина не їсть, не п'є, читає певну літературу, бере участь у певних навіть, можливо, діях з іншими: молиться тощо, - вона при цьому себе піднімає на інший рівень. Запитання: Скажіть, будь ласка, що означає бути записаним у Книгу життя? Весь час говориться: «щоб бути записаним у Книгу життя». Книга життя - що під цим мається на увазі? М. Лайтман: Книга життя - це мається на увазі ніби якась книга, аркуші якої чисті, і ми на них можемо записати свої дії: добрі чи не дуже добрі. Якщо ти поводився праведно, то тоді ти записуєшся в цю Книгу життя. Тобто, є якась вища воля, рука, яка записує твоє ім'я нібито в цю Книгу життя. Наші справи - вони всі записуються. Запитання: Ось “Записуються” - якщо можна, що таке “записуються”? коли ви кажете? М. Лайтман: Записуються - тобто вони всі відображаються в природі навколо нас. Ми самі цю природу освячуємо своїми діями. І тому тут вже все залежить від розуміння людини, які дії для неї добрі, які злі, як вона ставиться до інших - добром чи злом. Запитання: Зрозуміло, тобто це можна уявити, що вся природа - як білий аркуш? М. Лайтман: Так. Запитання: А ми відбиваємось на ньому? М. Лайтман: Так. Запитання: І бажано що? Щоб ми що білими літерами входили туди чи все-таки...? М. Лайтман: Бажано білими. Запитання: Білими так? Ще є важливе запитання, Чому щире каяття перед собою важливе не менше, ніж перед іншими? М. Лайтман: Це важлива дія, до якої людина може привести себе і справді серйозно покаятися у своїх вчинках, проступках за минулий рік і просити в цьому щирому покаянні, щоб її не судили за всією суворістю її вчинків. Запитання: А чого боїться людина, ось коли хоче, щоб її виправдали, ну не знаю, не судили, як ви кажете? Чого вона боїться? М. Лайтман: Найголовніше - якщо людина бажає, щоб її пробачив Творець, тому що вона не бажає бути віддаленою від Творця. Це, в принципі, головне. Все інше - другорядне. Запитання: Тобто мій страх - бути віддаленим від Творця? М. Лайтман: Так. Запитання: І цього я боюся найбільше? М. Лайтман: Так. Репліка: А все інше: здоров'я, не знаю, все що бажаєте здоров'я, гроші, там незнаю... М. Лайтман: Це все приходить і йде. Запитання: І коли говоримо про запис у Книгу життя, - саме ось, саме ось це? М. Лайтман: Це, так. Щоб не бути далеким від Творця і весь час намагатися наблизитися до Нього. Запитання: Ось Ви сказали, що людина себе судить. Тобто чи правильна мета в неї в житті тощо. Скажіть, Йом Кіпур, це один день у році, - він допомагає людині знайти ось цей ось шлях до мети життя, до того, як жити? М. Лайтман: Так, звісно. Репліка: Але ж це один день! М. Лайтман: Це неважливо, це 24 години. Репліка: Так…так…відразу… М. Лайтман: Якщо людина їх проводить у роздумах, то вона може багато чого виправити з того, що зробила. Запитання: За ці 24 години? Лайтман: Так. Запитання: Тут ви правильну правку зробили: 24 години - у мене відразу інше відчуття. А якщо ми ще на хвилини розкладемо, на секунди, то взагалі. М. Лайтман: Ну… Запитання: Скажіть, будь ласка, ось ми намагаємося очистити серце в цей день.Один день в році. Що нам заважає займатися цим щодня? Щось же заважає? М. Лайтман: Наш егоїзм! Він тягне нас у різні боки, до різних цілей, і ми забуваємось. А тут у нас один день, навколо нас весь народ займається тим самим. Збираються в молитовні будинки, читають усілякі особливі молитви. І тому в людини є більша можливість заглибитися в себе. Запитання: А ось можна ці відчуття, які отримуєш у Йом Кіпур, далі транслювати, все таки, на кожен день? Ось якось розбити на рік? М. Лайтман: Є, звісно, частина з наших дій, які ми відчуваємо, як якийсь малий Йом Кіпур. Запитання:Тобто? М. Лайтман: В кожній молитві кожного дня… Питання: Після Йом Кіпуру, ось так? М. Лайтман: Так..так…так Репліка: Щодня. М. Лайтман: Так, усе-таки присутні такі елементи, коли ми засуджуємо себе, відчуваємо себе неправими, просимо вибачення тощо. Запитання: Тобто, є як Ви кажете, малий Йом Кіпур практично в кожному дні? М. Лайтман: Так. Запитання: І це правильно, так людина має жити? М. Лайтман: Так людина має жити, звісно. Запитання: Тобто вона має себе щодня судити? М. Лайтман: Це і є в наших молитвах. Але не настільки, як у Йом Кіпур. Запитання: Дійсно, молитви Йом Кіпуру - це молитви такы…у них така сила! Ось молитва ця в Йом Кіпур може змінити долю людини, якщо вона входить у неї, ну не знаю, всім серцем? М. Лайтман: Я думаю, що так. Це особливий стан світу, особливий стан природи, особливий стан людини, особливий стан народу. І тому Йом Кіпур може все змінювати. Запитання: Так?.. Тобто якщо ми вкладемося в цей Йом Кіпур, припустимо, вкладаємося в цей Йом Кіпур, ми навіть можемо зупиняти війни? М. Лайтман: Так…так. Запитання: Останнє запитання, Йом Кіпур допомагає людині почати жити по-новому? М. Лайтман: Можливо. Репліка: Можливо. Запитання: Наскільки це допоможе чи ні, важко сказати. У принципі, якщо вже людина бажає змінитись, вона не повинна чекати Йом Кіпур, вона повинна зробити це зараз. І тоді вона побачить, що дійсно все можна змінити, і для цього підходить абсолютно будь-який день у році. Запитання: Давно ми так не говорили про Йом Кіпур, чесно кажучи...Скажіть, будь ласка, ось Ви зараз говорили про Йом Кіпур - відчуття, що ви говорили не просто про єврейське свято, ви ніби про весь світ говорили, Ви казали - людина… У вас таке ось розуміння Йом Кіпур? М. Лайтман: Абсолютно! Репліка: Тобто це день покути…. М. Лайтман: ..для всього світу… Репліка: …для всього світу? М. Лайтман: Так… Репліка: Ось так от…І якщо людина поставиться до молитов, як до самосуду, то, в принципі, це.... М. Лайтман: Це її очистить. Репліка: Очистить. М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/paw8jxS4.mp400:12:12Питання: Мабуть, найважливіший день у євреїв - це Йом Кіпур, День спокути. Він об'єднує релігійних євреїв, нерелігійних, і тих що взагалі не виконують жодних законів і заповідей. Цей день з'єднує нас. Скажіть, мені будь ласка, перед цим днем є десять кроків, що називаються «десять днів спокути». Що це за ступені такі, які ведуть до Йом Кіпуру? М. Лайтман: Це поступове-поступове розуміння людиною, як вона живе, як вона прожила, і як вона думає далі жити. В принципі, це коли людина думає про себе: хто я, що я, для чого я. І так далі. І тому цей день, Йом Кіпур, - він, загалом-то, день особливий. Його відзначають усі. Навіть якщо ніяк не відзначають зовні, то внутрішньо якось людина все-таки думає про це. Запитання: Скажіть, будь ласка, ми просимо вибачення в Йом Кіпур. Ось я, можливо, навіть не знаю, за що я прошу вибачення, але я прошу вибачення. Як це впливає на моє життя? Навіть якщо ось так, автоматично прошу вибачення. М. Лайтман: Ну річ у тім, що, по-перше, просити вибачення - це важка праця. Це змушує людину замислитися про її життя, про те, що вона думала роком раніше і як прожила цей останній рік. І загалом це день, коли людина судить себе. Запитання: Ще називають днем очищення, Йом Кіпур. Від чого ми очищаємось? М. Лайтман: Від егоїзму, від того, що псує все наше життя і заважає нам бути єдиним народом, спрямованим у майбутнє до Творця. День дуже непростий. Запитання: Чому для нас важливо просити вибачення саме ось у інших людей, перед Йом Кіпур? Ось «Сліхот» це називається. М. Лайтман: Тому що сказано, що якщо ти не прощений іншими людьми, то тобі і Творець не допоможе. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Це найголовніше - вийти на такий рівень зв'язку з іншими, коли ти просиш за них, а вони просять за тебе. Запитання: Ось мені просто цікаво. Я повинен так ось просити вибачення, припустімо, в інших людей з думкою, щоб вони мене пробачили? Чи просто тому, що ось так треба в це свято? М. Лайтман: Ні..ні, ти повинен досягти такого стану, коли ти просиш інших про те, щоб вони пробачили тебе. Тому що як би ми не бажали суворо оцінити себе, ми все одно зазвичай усе це пропускаємо. Запитання: А коли інші? М. Лайтман: А коли інші, то ми повинні бути чуйними, тобто ми повинні проявляти максимальну ввічливість, коли будь-яка людина з народу, він стає абсолютно рівною з іншими. І ніхто не може бути врятований від свого егоїзму, від тієї шкоди, яку ми можемо завдати один одному. Запитання: Ви кажете ось це дуже цікаво. Він нас вирівнює всіх, так? М. Лайтман: Так. Запитання:Тобто там простий робітник, прем'єр-міністр... М. Лайтман: Ні абсолютно Запитання: Ніякої різниці? М. Лайтман: Ніякої. Запитання: Ось цим - тим, що ми просимо вибачення, тим, що ми судимо себе, ось цим? М. Лайтман: Так. Усі представники суспільства, народу - вони не вище і не нижче. Ми також розуміємо, що як перебуває кожен із нас перед цим великим зверненням зверху до нас, так ми й повинні чинити. Запитання: Ми так йдемо поступово з вами і дійшли до того, що ми постимось в Йом Кіпур. Є п'ять заборон, те, що не можна робити в Йом Кіпур. Ось скажіть, будь ласка, у чому суть посту? У чому суть цих заборон? М. Лайтман: Заборони на їжу, на пиття тощо - це все пов'язано з тим, щоб людина скорилася трохи, щоб вона зрозуміла, що є вища сила, і вона має перед нею постати абсолютно відстороненою від своїх егоїстичних бажань, спонукань тощо. Ось це найголовніше. Запитання: Тобто це така зовнішня спроба так? себе обмежити? М. Лайтман: Так, це зовнішня спроба, але вона дуже впливає на людей. Коли людина не їсть, не п'є, читає певну літературу, бере участь у певних навіть, можливо, діях з іншими: молиться тощо, - вона при цьому себе піднімає на інший рівень. Запитання: Скажіть, будь ласка, що означає бути записаним у Книгу життя? Весь час говориться: «щоб бути записаним у Книгу життя». Книга життя - що під цим мається на увазі? М. Лайтман: Книга життя - це мається на увазі ніби якась книга, аркуші якої чисті, і ми на них можемо записати свої дії: добрі чи не дуже добрі. Якщо ти поводився праведно, то тоді ти записуєшся в цю Книгу життя. Тобто, є якась вища воля, рука, яка записує твоє ім'я нібито в цю Книгу життя. Наші справи - вони всі записуються. Запитання: Ось “Записуються” - якщо можна, що таке “записуються”? коли ви кажете? М. Лайтман: Записуються - тобто вони всі відображаються в природі навколо нас. Ми самі цю природу освячуємо своїми діями. І тому тут вже все залежить від розуміння людини, які дії для неї добрі, які злі, як вона ставиться до інших - добром чи злом. Запитання: Зрозуміло, тобто це можна уявити, що вся природа - як білий аркуш? М. Лайтман: Так. Запитання: А ми відбиваємось на ньому? М. Лайтман: Так. Запитання: І бажано що? Щоб ми що білими літерами входили туди чи все-таки...? М. Лайтман: Бажано білими. Запитання: Білими так? Ще є важливе запитання, Чому щире каяття перед собою важливе не менше, ніж перед іншими? М. Лайтман: Це важлива дія, до якої людина може привести себе і справді серйозно покаятися у своїх вчинках, проступках за минулий рік і просити в цьому щирому покаянні, щоб її не судили за всією суворістю її вчинків. Запитання: А чого боїться людина, ось коли хоче, щоб її виправдали, ну не знаю, не судили, як ви кажете? Чого вона боїться? М. Лайтман: Найголовніше - якщо людина бажає, щоб її пробачив Творець, тому що вона не бажає бути віддаленою від Творця. Це, в принципі, головне. Все інше - другорядне. Запитання: Тобто мій страх - бути віддаленим від Творця? М. Лайтман: Так. Запитання: І цього я боюся найбільше? М. Лайтман: Так. Репліка: А все інше: здоров'я, не знаю, все що бажаєте здоров'я, гроші, там незнаю... М. Лайтман: Це все приходить і йде. Запитання: І коли говоримо про запис у Книгу життя, - саме ось, саме ось це? М. Лайтман: Це, так. Щоб не бути далеким від Творця і весь час намагатися наблизитися до Нього. Запитання: Ось Ви сказали, що людина себе судить. Тобто чи правильна мета в неї в житті тощо. Скажіть, Йом Кіпур, це один день у році, - він допомагає людині знайти ось цей ось шлях до мети життя, до того, як жити? М. Лайтман: Так, звісно. Репліка: Але ж це один день! М. Лайтман: Це неважливо, це 24 години. Репліка: Так…так…відразу… М. Лайтман: Якщо людина їх проводить у роздумах, то вона може багато чого виправити з того, що зробила. Запитання: За ці 24 години? Лайтман: Так. Запитання: Тут ви правильну правку зробили: 24 години - у мене відразу інше відчуття. А якщо ми ще на хвилини розкладемо, на секунди, то взагалі. М. Лайтман: Ну… Запитання: Скажіть, будь ласка, ось ми намагаємося очистити серце в цей день.Один день в році. Що нам заважає займатися цим щодня? Щось же заважає? М. Лайтман: Наш егоїзм! Він тягне нас у різні боки, до різних цілей, і ми забуваємось. А тут у нас один день, навколо нас весь народ займається тим самим. Збираються в молитовні будинки, читають усілякі особливі молитви. І тому в людини є більша можливість заглибитися в себе. Запитання: А ось можна ці відчуття, які отримуєш у Йом Кіпур, далі транслювати, все таки, на кожен день? Ось якось розбити на рік? М. Лайтман: Є, звісно, частина з наших дій, які ми відчуваємо, як якийсь малий Йом Кіпур. Запитання:Тобто? М. Лайтман: В кожній молитві кожного дня… Питання: Після Йом Кіпуру, ось так? М. Лайтман: Так..так…так Репліка: Щодня. М. Лайтман: Так, усе-таки присутні такі елементи, коли ми засуджуємо себе, відчуваємо себе неправими, просимо вибачення тощо. Запитання: Тобто, є як Ви кажете, малий Йом Кіпур практично в кожному дні? М. Лайтман: Так. Запитання: І це правильно, так людина має жити? М. Лайтман: Так людина має жити, звісно. Запитання: Тобто вона має себе щодня судити? М. Лайтман: Це і є в наших молитвах. Але не настільки, як у Йом Кіпур. Запитання: Дійсно, молитви Йом Кіпуру - це молитви такы…у них така сила! Ось молитва ця в Йом Кіпур може змінити долю людини, якщо вона входить у неї, ну не знаю, всім серцем? М. Лайтман: Я думаю, що так. Це особливий стан світу, особливий стан природи, особливий стан людини, особливий стан народу. І тому Йом Кіпур може все змінювати. Запитання: Так?.. Тобто якщо ми вкладемося в цей Йом Кіпур, припустимо, вкладаємося в цей Йом Кіпур, ми навіть можемо зупиняти війни? М. Лайтман: Так…так. Запитання: Останнє запитання, Йом Кіпур допомагає людині почати жити по-новому? М. Лайтман: Можливо. Репліка: Можливо. Запитання: Наскільки це допоможе чи ні, важко сказати. У принципі, якщо вже людина бажає змінитись, вона не повинна чекати Йом Кіпур, вона повинна зробити це зараз. І тоді вона побачить, що дійсно все можна змінити, і для цього підходить абсолютно будь-який день у році. Запитання: Давно ми так не говорили про Йом Кіпур, чесно кажучи...Скажіть, будь ласка, ось Ви зараз говорили про Йом Кіпур - відчуття, що ви говорили не просто про єврейське свято, ви ніби про весь світ говорили, Ви казали - людина… У вас таке ось розуміння Йом Кіпур? М. Лайтман: Абсолютно! Репліка: Тобто це день покути…. М. Лайтман: ..для всього світу… Репліка: …для всього світу? М. Лайтман: Так… Репліка: Ось так от…І якщо людина поставиться до молитов, як до самосуду, то, в принципі, це.... М. Лайтман: Це її очистить. Репліка: Очистить. М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5WJmbTus.mp307 Oct 24 00:00 UTCЗапитання: Скажіть, будь ласка, якщо людина почувається зломленою, вона на колінах, як встати з колін? М. Лайтман: Думати. Думати про те, хто я, що я, для чого я, хто мною керує, в чому моє призначення. І людина побачить, що все це готує її до виправлення, справжнього виправлення - коли вона підіймається вище за свою природу, і там на неї чекає Творець. https://cdn.kabbalahmedia.info/5WJmbTus.mp300:00:36Запитання: Скажіть, будь ласка, якщо людина почувається зломленою, вона на колінах, як встати з колін? М. Лайтман: Думати. Думати про те, хто я, що я, для чого я, хто мною керує, в чому моє призначення. І людина побачить, що все це готує її до виправлення, справжнього виправлення - коли вона підіймається вище за свою природу, і там на неї чекає Творець. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/0JhP3lkw.mp407 Oct 24 00:00 UTCЗапитання: Скажіть, будь ласка, якщо людина почувається зломленою, вона на колінах, як встати з колін? М. Лайтман: Думати. Думати про те, хто я, що я, для чого я, хто мною керує, в чому моє призначення. І людина побачить, що все це готує її до виправлення, справжнього виправлення - коли вона підіймається вище за свою природу, і там на неї чекає Творець. https://cdn.kabbalahmedia.info/0JhP3lkw.mp400:00:36Запитання: Скажіть, будь ласка, якщо людина почувається зломленою, вона на колінах, як встати з колін? М. Лайтман: Думати. Думати про те, хто я, що я, для чого я, хто мною керує, в чому моє призначення. І людина побачить, що все це готує її до виправлення, справжнього виправлення - коли вона підіймається вище за свою природу, і там на неї чекає Творець. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/0kLtrQgT.mp407 Oct 24 00:00 UTCЗапитання: Скажіть, будь ласка, якщо людина почувається зломленою, вона на колінах, як встати з колін? М. Лайтман: Думати. Думати про те, хто я, що я, для чого я, хто мною керує, в чому моє призначення. І людина побачить, що все це готує її до виправлення, справжнього виправлення - коли вона підіймається вище за свою природу, і там на неї чекає Творець. https://cdn.kabbalahmedia.info/0kLtrQgT.mp400:00:36Запитання: Скажіть, будь ласка, якщо людина почувається зломленою, вона на колінах, як встати з колін? М. Лайтман: Думати. Думати про те, хто я, що я, для чого я, хто мною керує, в чому моє призначення. І людина побачить, що все це готує її до виправлення, справжнього виправлення - коли вона підіймається вище за свою природу, і там на неї чекає Творець. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/cNvaO1d1.mp323 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Чи треба навчитися все-таки відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого треба вчитися відчувати, С.Винокур: так….. М. Лайтман: тому, що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об'єднання. А воно необхідне для існування. https://cdn.kabbalahmedia.info/cNvaO1d1.mp300:00:21С.Винокур: Чи треба навчитися все-таки відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого треба вчитися відчувати, С.Винокур: так….. М. Лайтман: тому, що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об'єднання. А воно необхідне для існування. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4faTmTuM.mp423 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Чи треба навчитися все-таки відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого треба вчитися відчувати, С.Винокур: так….. М. Лайтман: тому, що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об'єднання. А воно необхідне для існування. https://cdn.kabbalahmedia.info/4faTmTuM.mp400:00:21С.Винокур: Чи треба навчитися все-таки відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого треба вчитися відчувати, С.Винокур: так….. М. Лайтман: тому, що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об'єднання. А воно необхідне для існування. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/vvTXQwh0.mp423 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Чи треба навчитися все-таки відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого треба вчитися відчувати, С.Винокур: так….. М. Лайтман: тому, що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об'єднання. А воно необхідне для існування. https://cdn.kabbalahmedia.info/vvTXQwh0.mp400:00:21С.Винокур: Чи треба навчитися все-таки відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого треба вчитися відчувати, С.Винокур: так….. М. Лайтман: тому, що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об'єднання. А воно необхідне для існування. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/pwpIJbRN.mp323 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Mи приходимо до кореня страждань, чому вони стаються? Ми приходимо до цього? М.Лайтман: Корінь страждань - він взагалі дуже дурний. Запитання: Дурний? М.Лайтман: Так. Корінь страждань це - у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, це мені начебто не належить. Запитання: А якщо б я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б так. Тоді б я нормально співіснував з цим рівнем життя. https://cdn.kabbalahmedia.info/pwpIJbRN.mp300:00:32Запитання: Mи приходимо до кореня страждань, чому вони стаються? Ми приходимо до цього? М.Лайтман: Корінь страждань - він взагалі дуже дурний. Запитання: Дурний? М.Лайтман: Так. Корінь страждань це - у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, це мені начебто не належить. Запитання: А якщо б я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б так. Тоді б я нормально співіснував з цим рівнем життя. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8vL1Ji12.mp423 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Mи приходимо до кореня страждань, чому вони стаються? Ми приходимо до цього? М.Лайтман: Корінь страждань - він взагалі дуже дурний. Запитання: Дурний? М.Лайтман: Так. Корінь страждань це - у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, це мені начебто не належить. Запитання: А якщо б я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б так. Тоді б я нормально співіснував з цим рівнем життя. https://cdn.kabbalahmedia.info/8vL1Ji12.mp400:00:32Запитання: Mи приходимо до кореня страждань, чому вони стаються? Ми приходимо до цього? М.Лайтман: Корінь страждань - він взагалі дуже дурний. Запитання: Дурний? М.Лайтман: Так. Корінь страждань це - у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, це мені начебто не належить. Запитання: А якщо б я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б так. Тоді б я нормально співіснував з цим рівнем життя. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/MRWeDdLG.mp423 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Mи приходимо до кореня страждань, чому вони стаються? Ми приходимо до цього? М.Лайтман: Корінь страждань - він взагалі дуже дурний. Запитання: Дурний? М.Лайтман: Так. Корінь страждань це - у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, це мені начебто не належить. Запитання: А якщо б я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б так. Тоді б я нормально співіснував з цим рівнем життя. https://cdn.kabbalahmedia.info/MRWeDdLG.mp400:00:32Запитання: Mи приходимо до кореня страждань, чому вони стаються? Ми приходимо до цього? М.Лайтман: Корінь страждань - він взагалі дуже дурний. Запитання: Дурний? М.Лайтман: Так. Корінь страждань це - у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, це мені начебто не належить. Запитання: А якщо б я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б так. Тоді б я нормально співіснував з цим рівнем життя. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1mrW7xh0.mp323 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Ось тут є така притча, з якою я не дуже-то згоден. Я вам зараз її прочитаю і поставлю кілька запитань. Старець щодня сидів біля річки і ловив рибу. Одного разу він зловив золоту рибку, яка пообіцяла виконати одне бажання. Старець попросив: "Нехай кожна людина в селі буде щасливою". Риба виконала бажання. Старець повернувся в село і побачив, що всі зайняті своїм щастям і забули про нього. Старець зрозумів, що справжнє щастя не в бажанні для інших, а в умінні бути щасливим самому. У мене питання таке: по-перше, невже ви з цим погодитеся? М.Лайтман: Чому ні? С.Винокур: Ну як? Ось все-таки побажав щастя іншим, нібито. Стався такий випадок, що я можу побажати іншим щастя, і раптом я роблю висновок, що потрібно бути самому щасливим, а не іншим бажати щастя. М.Лайтман : Якщо ти не будеш уявляти собі що означає щастя, твоє щастя... С.Винокур : Так . М.Лайтман: Так що ж ти зможеш зробити іншим? С.Винокур: Я знаю... М.Лайтман: Це не просто. С.Винокур: Так? Тобто спочатку мені треба зрозуміти, що таке щастя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді можна запитати: що таке щастя? М.Лайтман : Щастя - це коли ти не відчуваєш жодних обмежень. Воно може бути зверху, коли ти мільярдер, молодий і так далі. С.Винокур: Повен сил. М.Лайтман: Так. І може бути навпаки, коли ти розумієш свої обмеження, і вони тебе не обмежують. С.Винокур: Тобто вони мене влаштовують. Це називається, що немає обмежень? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ви говорите нібито: я насолоджуюся тим, що є. Ось це і називається "без обмежень"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І це людина може побажати собі, ось так ось? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур: І тоді вона може побажати іншим такого ж щастя? М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: А от скажіть, чи можна сказати, що ось у цьому випадку ось, старець побажав для інших щастя. Так? І упустив своє власне щастя? Так можна сказати? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман : Цього не може бути. Він автоматично вибудовує себе щодо інших. С.Винокур : Тобто він так чи інакше сприймає, що таке щастя? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось, знаєте, у нас теж багато листів таких приходить на наші всі ці кліпи. Ось батьки пишуть: "Ми стільки зробили для щастя наших дітей, а в результаті ми залишилися одні, і діти наші займаються своїм щастям, а не нами зовсім». От що б Ви відповіли ось цим от батькам, які нам пишуть? М.Лайтман: Нічого відповісти. Це автентична природа людини. І дорікати батькам за те, що вони зараз дорікають своїм дітям, це нерозумно. С.Винокур : Зрозуміло. А дорікати дітям за те, що вони залишили батьків, батьки можуть? Чи краще цього не робити. М.Лайтман : Теж нерозумно. С.Винокур : Теж нерозумно. Тобто тут, якщо ми говоримо про обмеження, то краще ось так ось, та ось із цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : І це правильно з цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Так, ви якось розповідали, що Ваш учитель говорив, як він говорив "Закрий рот, відкрий кишеню". Так? Тобто, дай дітям те, що їм треба і все, і залиш їх у спокої. Це правильний підхід? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось із якого віку треба ось так от ставитися, припустимо, до дітей? М.Лайтман : Ну, десь років із 14-ти. С.Винокур : Навіть із 14-ти років залишити дитину, щоб вона ... М.Лайтман : Так-так- так. Так, ну не залишати взагалі повністю. С.Винокур : Ну зрозуміло. М.Лайтман : Але поступово віддалятися, так. С.Винокур : Ось ще питання, тоді ось виходячи з усього цього. Чи треба хотіти зробити інших людей щасливими? Ця думка повинна бути? М.Лайтман : Я вважаю, що це дуже егоїстичне питання. С.Винокур : Так? М.Лайтман : Починаєш втручатися в чужі життя - звідти не вибратися. С.Винокур : І який же висновок із цього? М.Лайтман : Не лізь до інших. С.Винокур : Не лізь в інше життя. М.Лайтман : Не лізь. С.Винокур : А як жити? М.Лайтман : Живи. С.Винокур : Тобто... М.Лайтман : Живи просто і все. Навіщо тобі потрібно порівнювати своє життя з чужими життями, орієнтувати себе на якісь чужі досягнення? "Я буду щасливий, якщо вони будуть щасливі". С.Винокур : Так, ось це формула відома. І вона егоїстична, ви вважаєте? М.Лайтман : Найбільш егоїстичнаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/1mrW7xh0.mp300:04:20С.Винокур: Ось тут є така притча, з якою я не дуже-то згоден. Я вам зараз її прочитаю і поставлю кілька запитань. Старець щодня сидів біля річки і ловив рибу. Одного разу він зловив золоту рибку, яка пообіцяла виконати одне бажання. Старець попросив: "Нехай кожна людина в селі буде щасливою". Риба виконала бажання. Старець повернувся в село і побачив, що всі зайняті своїм щастям і забули про нього. Старець зрозумів, що справжнє щастя не в бажанні для інших, а в умінні бути щасливим самому. У мене питання таке: по-перше, невже ви з цим погодитеся? М.Лайтман: Чому ні? С.Винокур: Ну як? Ось все-таки побажав щастя іншим, нібито. Стався такий випадок, що я можу побажати іншим щастя, і раптом я роблю висновок, що потрібно бути самому щасливим, а не іншим бажати щастя. М.Лайтман : Якщо ти не будеш уявляти собі що означає щастя, твоє щастя... С.Винокур : Так . М.Лайтман: Так що ж ти зможеш зробити іншим? С.Винокур: Я знаю... М.Лайтман: Це не просто. С.Винокур: Так? Тобто спочатку мені треба зрозуміти, що таке щастя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді можна запитати: що таке щастя? М.Лайтман : Щастя - це коли ти не відчуваєш жодних обмежень. Воно може бути зверху, коли ти мільярдер, молодий і так далі. С.Винокур: Повен сил. М.Лайтман: Так. І може бути навпаки, коли ти розумієш свої обмеження, і вони тебе не обмежують. С.Винокур: Тобто вони мене влаштовують. Це називається, що немає обмежень? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ви говорите нібито: я насолоджуюся тим, що є. Ось це і називається "без обмежень"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І це людина може побажати собі, ось так ось? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур: І тоді вона може побажати іншим такого ж щастя? М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: А от скажіть, чи можна сказати, що ось у цьому випадку ось, старець побажав для інших щастя. Так? І упустив своє власне щастя? Так можна сказати? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман : Цього не може бути. Він автоматично вибудовує себе щодо інших. С.Винокур : Тобто він так чи інакше сприймає, що таке щастя? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось, знаєте, у нас теж багато листів таких приходить на наші всі ці кліпи. Ось батьки пишуть: "Ми стільки зробили для щастя наших дітей, а в результаті ми залишилися одні, і діти наші займаються своїм щастям, а не нами зовсім». От що б Ви відповіли ось цим от батькам, які нам пишуть? М.Лайтман: Нічого відповісти. Це автентична природа людини. І дорікати батькам за те, що вони зараз дорікають своїм дітям, це нерозумно. С.Винокур : Зрозуміло. А дорікати дітям за те, що вони залишили батьків, батьки можуть? Чи краще цього не робити. М.Лайтман : Теж нерозумно. С.Винокур : Теж нерозумно. Тобто тут, якщо ми говоримо про обмеження, то краще ось так ось, та ось із цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : І це правильно з цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Так, ви якось розповідали, що Ваш учитель говорив, як він говорив "Закрий рот, відкрий кишеню". Так? Тобто, дай дітям те, що їм треба і все, і залиш їх у спокої. Це правильний підхід? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось із якого віку треба ось так от ставитися, припустимо, до дітей? М.Лайтман : Ну, десь років із 14-ти. С.Винокур : Навіть із 14-ти років залишити дитину, щоб вона ... М.Лайтман : Так-так- так. Так, ну не залишати взагалі повністю. С.Винокур : Ну зрозуміло. М.Лайтман : Але поступово віддалятися, так. С.Винокур : Ось ще питання, тоді ось виходячи з усього цього. Чи треба хотіти зробити інших людей щасливими? Ця думка повинна бути? М.Лайтман : Я вважаю, що це дуже егоїстичне питання. С.Винокур : Так? М.Лайтман : Починаєш втручатися в чужі життя - звідти не вибратися. С.Винокур : І який же висновок із цього? М.Лайтман : Не лізь до інших. С.Винокур : Не лізь в інше життя. М.Лайтман : Не лізь. С.Винокур : А як жити? М.Лайтман : Живи. С.Винокур : Тобто... М.Лайтман : Живи просто і все. Навіщо тобі потрібно порівнювати своє життя з чужими життями, орієнтувати себе на якісь чужі досягнення? "Я буду щасливий, якщо вони будуть щасливі". С.Винокур : Так, ось це формула відома. І вона егоїстична, ви вважаєте? М.Лайтман : Найбільш егоїстичнаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/G9Lwikvk.mp423 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Ось тут є така притча, з якою я не дуже-то згоден. Я вам зараз її прочитаю і поставлю кілька запитань. Старець щодня сидів біля річки і ловив рибу. Одного разу він зловив золоту рибку, яка пообіцяла виконати одне бажання. Старець попросив: "Нехай кожна людина в селі буде щасливою". Риба виконала бажання. Старець повернувся в село і побачив, що всі зайняті своїм щастям і забули про нього. Старець зрозумів, що справжнє щастя не в бажанні для інших, а в умінні бути щасливим самому. У мене питання таке: по-перше, невже ви з цим погодитеся? М.Лайтман: Чому ні? С.Винокур: Ну як? Ось все-таки побажав щастя іншим, нібито. Стався такий випадок, що я можу побажати іншим щастя, і раптом я роблю висновок, що потрібно бути самому щасливим, а не іншим бажати щастя. М.Лайтман : Якщо ти не будеш уявляти собі що означає щастя, твоє щастя... С.Винокур : Так . М.Лайтман: Так що ж ти зможеш зробити іншим? С.Винокур: Я знаю... М.Лайтман: Це не просто. С.Винокур: Так? Тобто спочатку мені треба зрозуміти, що таке щастя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді можна запитати: що таке щастя? М.Лайтман : Щастя - це коли ти не відчуваєш жодних обмежень. Воно може бути зверху, коли ти мільярдер, молодий і так далі. С.Винокур: Повен сил. М.Лайтман: Так. І може бути навпаки, коли ти розумієш свої обмеження, і вони тебе не обмежують. С.Винокур: Тобто вони мене влаштовують. Це називається, що немає обмежень? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ви говорите нібито: я насолоджуюся тим, що є. Ось це і називається "без обмежень"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І це людина може побажати собі, ось так ось? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур: І тоді вона може побажати іншим такого ж щастя? М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: А от скажіть, чи можна сказати, що ось у цьому випадку ось, старець побажав для інших щастя. Так? І упустив своє власне щастя? Так можна сказати? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман : Цього не може бути. Він автоматично вибудовує себе щодо інших. С.Винокур : Тобто він так чи інакше сприймає, що таке щастя? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось, знаєте, у нас теж багато листів таких приходить на наші всі ці кліпи. Ось батьки пишуть: "Ми стільки зробили для щастя наших дітей, а в результаті ми залишилися одні, і діти наші займаються своїм щастям, а не нами зовсім». От що б Ви відповіли ось цим от батькам, які нам пишуть? М.Лайтман: Нічого відповісти. Це автентична природа людини. І дорікати батькам за те, що вони зараз дорікають своїм дітям, це нерозумно. С.Винокур : Зрозуміло. А дорікати дітям за те, що вони залишили батьків, батьки можуть? Чи краще цього не робити. М.Лайтман : Теж нерозумно. С.Винокур : Теж нерозумно. Тобто тут, якщо ми говоримо про обмеження, то краще ось так ось, та ось із цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : І це правильно з цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Так, ви якось розповідали, що Ваш учитель говорив, як він говорив "Закрий рот, відкрий кишеню". Так? Тобто, дай дітям те, що їм треба і все, і залиш їх у спокої. Це правильний підхід? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось із якого віку треба ось так от ставитися, припустимо, до дітей? М.Лайтман : Ну, десь років із 14-ти. С.Винокур : Навіть із 14-ти років залишити дитину, щоб вона ... М.Лайтман : Так-так- так. Так, ну не залишати взагалі повністю. С.Винокур : Ну зрозуміло. М.Лайтман : Але поступово віддалятися, так. С.Винокур : Ось ще питання, тоді ось виходячи з усього цього. Чи треба хотіти зробити інших людей щасливими? Ця думка повинна бути? М.Лайтман : Я вважаю, що це дуже егоїстичне питання. С.Винокур : Так? М.Лайтман : Починаєш втручатися в чужі життя - звідти не вибратися. С.Винокур : І який же висновок із цього? М.Лайтман : Не лізь до інших. С.Винокур : Не лізь в інше життя. М.Лайтман : Не лізь. С.Винокур : А як жити? М.Лайтман : Живи. С.Винокур : Тобто... М.Лайтман : Живи просто і все. Навіщо тобі потрібно порівнювати своє життя з чужими життями, орієнтувати себе на якісь чужі досягнення? "Я буду щасливий, якщо вони будуть щасливі". С.Винокур : Так, ось це формула відома. І вона егоїстична, ви вважаєте? М.Лайтман : Найбільш егоїстичнаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/G9Lwikvk.mp400:04:20С.Винокур: Ось тут є така притча, з якою я не дуже-то згоден. Я вам зараз її прочитаю і поставлю кілька запитань. Старець щодня сидів біля річки і ловив рибу. Одного разу він зловив золоту рибку, яка пообіцяла виконати одне бажання. Старець попросив: "Нехай кожна людина в селі буде щасливою". Риба виконала бажання. Старець повернувся в село і побачив, що всі зайняті своїм щастям і забули про нього. Старець зрозумів, що справжнє щастя не в бажанні для інших, а в умінні бути щасливим самому. У мене питання таке: по-перше, невже ви з цим погодитеся? М.Лайтман: Чому ні? С.Винокур: Ну як? Ось все-таки побажав щастя іншим, нібито. Стався такий випадок, що я можу побажати іншим щастя, і раптом я роблю висновок, що потрібно бути самому щасливим, а не іншим бажати щастя. М.Лайтман : Якщо ти не будеш уявляти собі що означає щастя, твоє щастя... С.Винокур : Так . М.Лайтман: Так що ж ти зможеш зробити іншим? С.Винокур: Я знаю... М.Лайтман: Це не просто. С.Винокур: Так? Тобто спочатку мені треба зрозуміти, що таке щастя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді можна запитати: що таке щастя? М.Лайтман : Щастя - це коли ти не відчуваєш жодних обмежень. Воно може бути зверху, коли ти мільярдер, молодий і так далі. С.Винокур: Повен сил. М.Лайтман: Так. І може бути навпаки, коли ти розумієш свої обмеження, і вони тебе не обмежують. С.Винокур: Тобто вони мене влаштовують. Це називається, що немає обмежень? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ви говорите нібито: я насолоджуюся тим, що є. Ось це і називається "без обмежень"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І це людина може побажати собі, ось так ось? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур: І тоді вона може побажати іншим такого ж щастя? М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: А от скажіть, чи можна сказати, що ось у цьому випадку ось, старець побажав для інших щастя. Так? І упустив своє власне щастя? Так можна сказати? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман : Цього не може бути. Він автоматично вибудовує себе щодо інших. С.Винокур : Тобто він так чи інакше сприймає, що таке щастя? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось, знаєте, у нас теж багато листів таких приходить на наші всі ці кліпи. Ось батьки пишуть: "Ми стільки зробили для щастя наших дітей, а в результаті ми залишилися одні, і діти наші займаються своїм щастям, а не нами зовсім». От що б Ви відповіли ось цим от батькам, які нам пишуть? М.Лайтман: Нічого відповісти. Це автентична природа людини. І дорікати батькам за те, що вони зараз дорікають своїм дітям, це нерозумно. С.Винокур : Зрозуміло. А дорікати дітям за те, що вони залишили батьків, батьки можуть? Чи краще цього не робити. М.Лайтман : Теж нерозумно. С.Винокур : Теж нерозумно. Тобто тут, якщо ми говоримо про обмеження, то краще ось так ось, та ось із цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : І це правильно з цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Так, ви якось розповідали, що Ваш учитель говорив, як він говорив "Закрий рот, відкрий кишеню". Так? Тобто, дай дітям те, що їм треба і все, і залиш їх у спокої. Це правильний підхід? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось із якого віку треба ось так от ставитися, припустимо, до дітей? М.Лайтман : Ну, десь років із 14-ти. С.Винокур : Навіть із 14-ти років залишити дитину, щоб вона ... М.Лайтман : Так-так- так. Так, ну не залишати взагалі повністю. С.Винокур : Ну зрозуміло. М.Лайтман : Але поступово віддалятися, так. С.Винокур : Ось ще питання, тоді ось виходячи з усього цього. Чи треба хотіти зробити інших людей щасливими? Ця думка повинна бути? М.Лайтман : Я вважаю, що це дуже егоїстичне питання. С.Винокур : Так? М.Лайтман : Починаєш втручатися в чужі життя - звідти не вибратися. С.Винокур : І який же висновок із цього? М.Лайтман : Не лізь до інших. С.Винокур : Не лізь в інше життя. М.Лайтман : Не лізь. С.Винокур : А як жити? М.Лайтман : Живи. С.Винокур : Тобто... М.Лайтман : Живи просто і все. Навіщо тобі потрібно порівнювати своє життя з чужими життями, орієнтувати себе на якісь чужі досягнення? "Я буду щасливий, якщо вони будуть щасливі". С.Винокур : Так, ось це формула відома. І вона егоїстична, ви вважаєте? М.Лайтман : Найбільш егоїстичнаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5Uhd8Iw8.mp423 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Ось тут є така притча, з якою я не дуже-то згоден. Я вам зараз її прочитаю і поставлю кілька запитань. Старець щодня сидів біля річки і ловив рибу. Одного разу він зловив золоту рибку, яка пообіцяла виконати одне бажання. Старець попросив: "Нехай кожна людина в селі буде щасливою". Риба виконала бажання. Старець повернувся в село і побачив, що всі зайняті своїм щастям і забули про нього. Старець зрозумів, що справжнє щастя не в бажанні для інших, а в умінні бути щасливим самому. У мене питання таке: по-перше, невже ви з цим погодитеся? М.Лайтман: Чому ні? С.Винокур: Ну як? Ось все-таки побажав щастя іншим, нібито. Стався такий випадок, що я можу побажати іншим щастя, і раптом я роблю висновок, що потрібно бути самому щасливим, а не іншим бажати щастя. М.Лайтман : Якщо ти не будеш уявляти собі що означає щастя, твоє щастя... С.Винокур : Так . М.Лайтман: Так що ж ти зможеш зробити іншим? С.Винокур: Я знаю... М.Лайтман: Це не просто. С.Винокур: Так? Тобто спочатку мені треба зрозуміти, що таке щастя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді можна запитати: що таке щастя? М.Лайтман : Щастя - це коли ти не відчуваєш жодних обмежень. Воно може бути зверху, коли ти мільярдер, молодий і так далі. С.Винокур: Повен сил. М.Лайтман: Так. І може бути навпаки, коли ти розумієш свої обмеження, і вони тебе не обмежують. С.Винокур: Тобто вони мене влаштовують. Це називається, що немає обмежень? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ви говорите нібито: я насолоджуюся тим, що є. Ось це і називається "без обмежень"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І це людина може побажати собі, ось так ось? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур: І тоді вона може побажати іншим такого ж щастя? М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: А от скажіть, чи можна сказати, що ось у цьому випадку ось, старець побажав для інших щастя. Так? І упустив своє власне щастя? Так можна сказати? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман : Цього не може бути. Він автоматично вибудовує себе щодо інших. С.Винокур : Тобто він так чи інакше сприймає, що таке щастя? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось, знаєте, у нас теж багато листів таких приходить на наші всі ці кліпи. Ось батьки пишуть: "Ми стільки зробили для щастя наших дітей, а в результаті ми залишилися одні, і діти наші займаються своїм щастям, а не нами зовсім». От що б Ви відповіли ось цим от батькам, які нам пишуть? М.Лайтман: Нічого відповісти. Це автентична природа людини. І дорікати батькам за те, що вони зараз дорікають своїм дітям, це нерозумно. С.Винокур : Зрозуміло. А дорікати дітям за те, що вони залишили батьків, батьки можуть? Чи краще цього не робити. М.Лайтман : Теж нерозумно. С.Винокур : Теж нерозумно. Тобто тут, якщо ми говоримо про обмеження, то краще ось так ось, та ось із цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : І це правильно з цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Так, ви якось розповідали, що Ваш учитель говорив, як він говорив "Закрий рот, відкрий кишеню". Так? Тобто, дай дітям те, що їм треба і все, і залиш їх у спокої. Це правильний підхід? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось із якого віку треба ось так от ставитися, припустимо, до дітей? М.Лайтман : Ну, десь років із 14-ти. С.Винокур : Навіть із 14-ти років залишити дитину, щоб вона ... М.Лайтман : Так-так- так. Так, ну не залишати взагалі повністю. С.Винокур : Ну зрозуміло. М.Лайтман : Але поступово віддалятися, так. С.Винокур : Ось ще питання, тоді ось виходячи з усього цього. Чи треба хотіти зробити інших людей щасливими? Ця думка повинна бути? М.Лайтман : Я вважаю, що це дуже егоїстичне питання. С.Винокур : Так? М.Лайтман : Починаєш втручатися в чужі життя - звідти не вибратися. С.Винокур : І який же висновок із цього? М.Лайтман : Не лізь до інших. С.Винокур : Не лізь в інше життя. М.Лайтман : Не лізь. С.Винокур : А як жити? М.Лайтман : Живи. С.Винокур : Тобто... М.Лайтман : Живи просто і все. Навіщо тобі потрібно порівнювати своє життя з чужими життями, орієнтувати себе на якісь чужі досягнення? "Я буду щасливий, якщо вони будуть щасливі". С.Винокур : Так, ось це формула відома. І вона егоїстична, ви вважаєте? М.Лайтман : Найбільш егоїстичнаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/5Uhd8Iw8.mp400:04:20С.Винокур: Ось тут є така притча, з якою я не дуже-то згоден. Я вам зараз її прочитаю і поставлю кілька запитань. Старець щодня сидів біля річки і ловив рибу. Одного разу він зловив золоту рибку, яка пообіцяла виконати одне бажання. Старець попросив: "Нехай кожна людина в селі буде щасливою". Риба виконала бажання. Старець повернувся в село і побачив, що всі зайняті своїм щастям і забули про нього. Старець зрозумів, що справжнє щастя не в бажанні для інших, а в умінні бути щасливим самому. У мене питання таке: по-перше, невже ви з цим погодитеся? М.Лайтман: Чому ні? С.Винокур: Ну як? Ось все-таки побажав щастя іншим, нібито. Стався такий випадок, що я можу побажати іншим щастя, і раптом я роблю висновок, що потрібно бути самому щасливим, а не іншим бажати щастя. М.Лайтман : Якщо ти не будеш уявляти собі що означає щастя, твоє щастя... С.Винокур : Так . М.Лайтман: Так що ж ти зможеш зробити іншим? С.Винокур: Я знаю... М.Лайтман: Це не просто. С.Винокур: Так? Тобто спочатку мені треба зрозуміти, що таке щастя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тоді можна запитати: що таке щастя? М.Лайтман : Щастя - це коли ти не відчуваєш жодних обмежень. Воно може бути зверху, коли ти мільярдер, молодий і так далі. С.Винокур: Повен сил. М.Лайтман: Так. І може бути навпаки, коли ти розумієш свої обмеження, і вони тебе не обмежують. С.Винокур: Тобто вони мене влаштовують. Це називається, що немає обмежень? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ви говорите нібито: я насолоджуюся тим, що є. Ось це і називається "без обмежень"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І це людина може побажати собі, ось так ось? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур: І тоді вона може побажати іншим такого ж щастя? М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: А от скажіть, чи можна сказати, що ось у цьому випадку ось, старець побажав для інших щастя. Так? І упустив своє власне щастя? Так можна сказати? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман : Цього не може бути. Він автоматично вибудовує себе щодо інших. С.Винокур : Тобто він так чи інакше сприймає, що таке щастя? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось, знаєте, у нас теж багато листів таких приходить на наші всі ці кліпи. Ось батьки пишуть: "Ми стільки зробили для щастя наших дітей, а в результаті ми залишилися одні, і діти наші займаються своїм щастям, а не нами зовсім». От що б Ви відповіли ось цим от батькам, які нам пишуть? М.Лайтман: Нічого відповісти. Це автентична природа людини. І дорікати батькам за те, що вони зараз дорікають своїм дітям, це нерозумно. С.Винокур : Зрозуміло. А дорікати дітям за те, що вони залишили батьків, батьки можуть? Чи краще цього не робити. М.Лайтман : Теж нерозумно. С.Винокур : Теж нерозумно. Тобто тут, якщо ми говоримо про обмеження, то краще ось так ось, та ось із цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : І це правильно з цим жити? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Так, ви якось розповідали, що Ваш учитель говорив, як він говорив "Закрий рот, відкрий кишеню". Так? Тобто, дай дітям те, що їм треба і все, і залиш їх у спокої. Це правильний підхід? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Ось із якого віку треба ось так от ставитися, припустимо, до дітей? М.Лайтман : Ну, десь років із 14-ти. С.Винокур : Навіть із 14-ти років залишити дитину, щоб вона ... М.Лайтман : Так-так- так. Так, ну не залишати взагалі повністю. С.Винокур : Ну зрозуміло. М.Лайтман : Але поступово віддалятися, так. С.Винокур : Ось ще питання, тоді ось виходячи з усього цього. Чи треба хотіти зробити інших людей щасливими? Ця думка повинна бути? М.Лайтман : Я вважаю, що це дуже егоїстичне питання. С.Винокур : Так? М.Лайтман : Починаєш втручатися в чужі життя - звідти не вибратися. С.Винокур : І який же висновок із цього? М.Лайтман : Не лізь до інших. С.Винокур : Не лізь в інше життя. М.Лайтман : Не лізь. С.Винокур : А як жити? М.Лайтман : Живи. С.Винокур : Тобто... М.Лайтман : Живи просто і все. Навіщо тобі потрібно порівнювати своє життя з чужими життями, орієнтувати себе на якісь чужі досягнення? "Я буду щасливий, якщо вони будуть щасливі". С.Винокур : Так, ось це формула відома. І вона егоїстична, ви вважаєте? М.Лайтман : Найбільш егоїстичнаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/iOdMyjfb.mp323 Sep 24 00:00 UTCВедучий: Ось цікаво, є фізичний біль так: тортури, страждання, карцер, - я не знаю і все одно людина виходить там, із цих в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю до 120. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес і все, і життя закінчується. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це таке, чому це так? М. Лайтман: Ну тому що наш організм пристосований до фізичних страждань. Ведучий: Пристосований усе таки? М. Лайтман: Так,... але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це терпіти. Ведучий: Чому? Ось чому? Все-таки тіло здорове, так? М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Ведучий: Тобто порушується якась вища функція, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ця земна, залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я зі здоровим тілом, грубо кажучи, йду. М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, що нам не уявити. Ведучий: А тут - раз! - і все. Тобто ще раз, якщо можна, це, тобто в нас існує, якась ось ця ось, вища складова, так? М. Лайтман: Так. Тобто, коли життя можна пережити, якщо в тебе є мета. Якщо ти можеш цю мету підняти вище страждань і обмежень, і тоді вона може існувати. Ведучий: Тобто ти вхопився за цей дух і ти тримаєшся? М. Лайтман: Так. Ведучий: А тіло може здавати, так? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу вище життя. Ведучий: Тобто ви пов'язуєте, так ось цю… М. Лайтман: Ну звісно, людина повинна бачити попереду себе мету і заради чого вона страждає, коротко кажучи. Ведучий: І тоді й тіло буде триматись? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, в нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Ведучий: Це стосується і простої мети? Ось, наприклад, довгожителі десь живуть, у них є якась проста мета, ось вони за неї тримаються і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не тільки високої? М. Лайтман: Так. В нього є свої, там, вівці, кози Ведучий: Так М. Лайтман: або собачка. Ведучий: Так, повітря, природа. М. Лайтман: Так-так, і все таке. Ведучий: І живе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зараз дуже багато, ось цих фільмів, до речі, про стареньких, старих, які доживають до 100 років, живучи там десь в лісі, в горах, невідомо де. І так думаєш: як вони тримаються? І тримаються. І якось так працюють, знаєте? Дивовижно. І не потрібно ні лікарень, ні лікарів, чогось… М. Лайтман: Ні, якщо вона встає і знає, що їй обов'язково треба зробити щось те-й-те, те-й-те, то все це перекривається. Ведучий: Навіть себе нагодувати. Ось так? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/iOdMyjfb.mp300:02:41Ведучий: Ось цікаво, є фізичний біль так: тортури, страждання, карцер, - я не знаю і все одно людина виходить там, із цих в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю до 120. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес і все, і життя закінчується. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це таке, чому це так? М. Лайтман: Ну тому що наш організм пристосований до фізичних страждань. Ведучий: Пристосований усе таки? М. Лайтман: Так,... але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це терпіти. Ведучий: Чому? Ось чому? Все-таки тіло здорове, так? М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Ведучий: Тобто порушується якась вища функція, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ця земна, залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я зі здоровим тілом, грубо кажучи, йду. М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, що нам не уявити. Ведучий: А тут - раз! - і все. Тобто ще раз, якщо можна, це, тобто в нас існує, якась ось ця ось, вища складова, так? М. Лайтман: Так. Тобто, коли життя можна пережити, якщо в тебе є мета. Якщо ти можеш цю мету підняти вище страждань і обмежень, і тоді вона може існувати. Ведучий: Тобто ти вхопився за цей дух і ти тримаєшся? М. Лайтман: Так. Ведучий: А тіло може здавати, так? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу вище життя. Ведучий: Тобто ви пов'язуєте, так ось цю… М. Лайтман: Ну звісно, людина повинна бачити попереду себе мету і заради чого вона страждає, коротко кажучи. Ведучий: І тоді й тіло буде триматись? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, в нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Ведучий: Це стосується і простої мети? Ось, наприклад, довгожителі десь живуть, у них є якась проста мета, ось вони за неї тримаються і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не тільки високої? М. Лайтман: Так. В нього є свої, там, вівці, кози Ведучий: Так М. Лайтман: або собачка. Ведучий: Так, повітря, природа. М. Лайтман: Так-так, і все таке. Ведучий: І живе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зараз дуже багато, ось цих фільмів, до речі, про стареньких, старих, які доживають до 100 років, живучи там десь в лісі, в горах, невідомо де. І так думаєш: як вони тримаються? І тримаються. І якось так працюють, знаєте? Дивовижно. І не потрібно ні лікарень, ні лікарів, чогось… М. Лайтман: Ні, якщо вона встає і знає, що їй обов'язково треба зробити щось те-й-те, те-й-те, то все це перекривається. Ведучий: Навіть себе нагодувати. Ось так? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/j4gr59rK.mp423 Sep 24 00:00 UTCВедучий: Ось цікаво, є фізичний біль так: тортури, страждання, карцер, - я не знаю і все одно людина виходить там, із цих в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю до 120. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес і все, і життя закінчується. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це таке, чому це так? М. Лайтман: Ну тому що наш організм пристосований до фізичних страждань. Ведучий: Пристосований усе таки? М. Лайтман: Так,... але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це терпіти. Ведучий: Чому? Ось чому? Все-таки тіло здорове, так? М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Ведучий: Тобто порушується якась вища функція, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ця земна, залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я зі здоровим тілом, грубо кажучи, йду. М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, що нам не уявити. Ведучий: А тут - раз! - і все. Тобто ще раз, якщо можна, це, тобто в нас існує, якась ось ця ось, вища складова, так? М. Лайтман: Так. Тобто, коли життя можна пережити, якщо в тебе є мета. Якщо ти можеш цю мету підняти вище страждань і обмежень, і тоді вона може існувати. Ведучий: Тобто ти вхопився за цей дух і ти тримаєшся? М. Лайтман: Так. Ведучий: А тіло може здавати, так? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу вище життя. Ведучий: Тобто ви пов'язуєте, так ось цю… М. Лайтман: Ну звісно, людина повинна бачити попереду себе мету і заради чого вона страждає, коротко кажучи. Ведучий: І тоді й тіло буде триматись? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, в нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Ведучий: Це стосується і простої мети? Ось, наприклад, довгожителі десь живуть, у них є якась проста мета, ось вони за неї тримаються і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не тільки високої? М. Лайтман: Так. В нього є свої, там, вівці, кози Ведучий: Так М. Лайтман: або собачка. Ведучий: Так, повітря, природа. М. Лайтман: Так-так, і все таке. Ведучий: І живе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зараз дуже багато, ось цих фільмів, до речі, про стареньких, старих, які доживають до 100 років, живучи там десь в лісі, в горах, невідомо де. І так думаєш: як вони тримаються? І тримаються. І якось так працюють, знаєте? Дивовижно. І не потрібно ні лікарень, ні лікарів, чогось… М. Лайтман: Ні, якщо вона встає і знає, що їй обов'язково треба зробити щось те-й-те, те-й-те, то все це перекривається. Ведучий: Навіть себе нагодувати. Ось так? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/j4gr59rK.mp400:02:41Ведучий: Ось цікаво, є фізичний біль так: тортури, страждання, карцер, - я не знаю і все одно людина виходить там, із цих в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю до 120. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес і все, і життя закінчується. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це таке, чому це так? М. Лайтман: Ну тому що наш організм пристосований до фізичних страждань. Ведучий: Пристосований усе таки? М. Лайтман: Так,... але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це терпіти. Ведучий: Чому? Ось чому? Все-таки тіло здорове, так? М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Ведучий: Тобто порушується якась вища функція, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ця земна, залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я зі здоровим тілом, грубо кажучи, йду. М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, що нам не уявити. Ведучий: А тут - раз! - і все. Тобто ще раз, якщо можна, це, тобто в нас існує, якась ось ця ось, вища складова, так? М. Лайтман: Так. Тобто, коли життя можна пережити, якщо в тебе є мета. Якщо ти можеш цю мету підняти вище страждань і обмежень, і тоді вона може існувати. Ведучий: Тобто ти вхопився за цей дух і ти тримаєшся? М. Лайтман: Так. Ведучий: А тіло може здавати, так? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу вище життя. Ведучий: Тобто ви пов'язуєте, так ось цю… М. Лайтман: Ну звісно, людина повинна бачити попереду себе мету і заради чого вона страждає, коротко кажучи. Ведучий: І тоді й тіло буде триматись? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, в нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Ведучий: Це стосується і простої мети? Ось, наприклад, довгожителі десь живуть, у них є якась проста мета, ось вони за неї тримаються і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не тільки високої? М. Лайтман: Так. В нього є свої, там, вівці, кози Ведучий: Так М. Лайтман: або собачка. Ведучий: Так, повітря, природа. М. Лайтман: Так-так, і все таке. Ведучий: І живе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зараз дуже багато, ось цих фільмів, до речі, про стареньких, старих, які доживають до 100 років, живучи там десь в лісі, в горах, невідомо де. І так думаєш: як вони тримаються? І тримаються. І якось так працюють, знаєте? Дивовижно. І не потрібно ні лікарень, ні лікарів, чогось… М. Лайтман: Ні, якщо вона встає і знає, що їй обов'язково треба зробити щось те-й-те, те-й-те, то все це перекривається. Ведучий: Навіть себе нагодувати. Ось так? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ztHR1f92.mp423 Sep 24 00:00 UTCВедучий: Ось цікаво, є фізичний біль так: тортури, страждання, карцер, - я не знаю і все одно людина виходить там, із цих в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю до 120. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес і все, і життя закінчується. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це таке, чому це так? М. Лайтман: Ну тому що наш організм пристосований до фізичних страждань. Ведучий: Пристосований усе таки? М. Лайтман: Так,... але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це терпіти. Ведучий: Чому? Ось чому? Все-таки тіло здорове, так? М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Ведучий: Тобто порушується якась вища функція, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ця земна, залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я зі здоровим тілом, грубо кажучи, йду. М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, що нам не уявити. Ведучий: А тут - раз! - і все. Тобто ще раз, якщо можна, це, тобто в нас існує, якась ось ця ось, вища складова, так? М. Лайтман: Так. Тобто, коли життя можна пережити, якщо в тебе є мета. Якщо ти можеш цю мету підняти вище страждань і обмежень, і тоді вона може існувати. Ведучий: Тобто ти вхопився за цей дух і ти тримаєшся? М. Лайтман: Так. Ведучий: А тіло може здавати, так? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу вище життя. Ведучий: Тобто ви пов'язуєте, так ось цю… М. Лайтман: Ну звісно, людина повинна бачити попереду себе мету і заради чого вона страждає, коротко кажучи. Ведучий: І тоді й тіло буде триматись? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, в нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Ведучий: Це стосується і простої мети? Ось, наприклад, довгожителі десь живуть, у них є якась проста мета, ось вони за неї тримаються і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не тільки високої? М. Лайтман: Так. В нього є свої, там, вівці, кози Ведучий: Так М. Лайтман: або собачка. Ведучий: Так, повітря, природа. М. Лайтман: Так-так, і все таке. Ведучий: І живе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зараз дуже багато, ось цих фільмів, до речі, про стареньких, старих, які доживають до 100 років, живучи там десь в лісі, в горах, невідомо де. І так думаєш: як вони тримаються? І тримаються. І якось так працюють, знаєте? Дивовижно. І не потрібно ні лікарень, ні лікарів, чогось… М. Лайтман: Ні, якщо вона встає і знає, що їй обов'язково треба зробити щось те-й-те, те-й-те, то все це перекривається. Ведучий: Навіть себе нагодувати. Ось так? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/ztHR1f92.mp400:02:41Ведучий: Ось цікаво, є фізичний біль так: тортури, страждання, карцер, - я не знаю і все одно людина виходить там, із цих в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю до 120. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес і все, і життя закінчується. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це таке, чому це так? М. Лайтман: Ну тому що наш організм пристосований до фізичних страждань. Ведучий: Пристосований усе таки? М. Лайтман: Так,... але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це терпіти. Ведучий: Чому? Ось чому? Все-таки тіло здорове, так? М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Ведучий: Тобто порушується якась вища функція, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ця земна, залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я зі здоровим тілом, грубо кажучи, йду. М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, що нам не уявити. Ведучий: А тут - раз! - і все. Тобто ще раз, якщо можна, це, тобто в нас існує, якась ось ця ось, вища складова, так? М. Лайтман: Так. Тобто, коли життя можна пережити, якщо в тебе є мета. Якщо ти можеш цю мету підняти вище страждань і обмежень, і тоді вона може існувати. Ведучий: Тобто ти вхопився за цей дух і ти тримаєшся? М. Лайтман: Так. Ведучий: А тіло може здавати, так? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу вище життя. Ведучий: Тобто ви пов'язуєте, так ось цю… М. Лайтман: Ну звісно, людина повинна бачити попереду себе мету і заради чого вона страждає, коротко кажучи. Ведучий: І тоді й тіло буде триматись? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, в нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Ведучий: Це стосується і простої мети? Ось, наприклад, довгожителі десь живуть, у них є якась проста мета, ось вони за неї тримаються і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не тільки високої? М. Лайтман: Так. В нього є свої, там, вівці, кози Ведучий: Так М. Лайтман: або собачка. Ведучий: Так, повітря, природа. М. Лайтман: Так-так, і все таке. Ведучий: І живе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зараз дуже багато, ось цих фільмів, до речі, про стареньких, старих, які доживають до 100 років, живучи там десь в лісі, в горах, невідомо де. І так думаєш: як вони тримаються? І тримаються. І якось так працюють, знаєте? Дивовижно. І не потрібно ні лікарень, ні лікарів, чогось… М. Лайтман: Ні, якщо вона встає і знає, що їй обов'язково треба зробити щось те-й-те, те-й-те, то все це перекривається. Ведучий: Навіть себе нагодувати. Ось так? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FBEscNn8.mp323 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Вам ставлять багато особистих запитань. Запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як ви до нього ставилися і ставитеся? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті в мене був, і страх невдачі в мене був. Запитання: А якийсь тваринний страх? М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Запитання: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я йшов всередину своїх занять, всередину кабали, і намагався знайти їхній корінь. І коли я його знаходив, то відчував, що я ці страждання сам створюю. Запитання: І страхи йшли? М. Лайтман: І страхи йшли. Запитання: Можливо, ось це якраз і хочуть почути у відповідь: треба йти туди - шукати корінь, так? М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї є достатньо сил, щоб боротися з таким баченням страждань... Запитання: Те, що навіює страхи? М. Лайтман: Так. То це проблема. Вона має спочатку зрозуміти, що вона йде на страждання. Має пережити ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Запитання: Тобто ви зараз говорите про страждання і тим самим говорите про страхи, так? М. Лайтман: Так, це страх страждань. Запитання: Тобто я маю йти як у фільмі «Іду на грозу»? Я маю йти назустріч їм, і тоді я можу йти до кореня? М. Лайтман: Так. Запитання: А якщо я просто боюся? Ось просто навалився на мене страх. Що мені робити?! Як із цього вийти? Зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді треба, тим більше, різко виходити з цього стану. Запитання: Як? М. Лайтман: За будь-яких умов не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще для людини в цьому випадку - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед. Уперед, і крутити по годині на день. Запитання: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підходить? М. Лайтман: Це не всім. Запитання: А саме кому це підходить? М. Лайтман: Це підходить тільки тим, які можуть поставити свій розум вище почуттів. Інакше не вийде. Запитання: Ще запитання: «Ви пишете, що постійно були з вашим учителем. Виходить, що дітей ростила ваша дружина. Я жінка, мені дуже важливо знати саме її відчуття, вже вибачте». М. Лайтман: Так, так і було. Запитання: Яке відчуття у вашої дружини? Запитує жінка. М. Лайтман: Вона, принаймні, мала дітей, брала участь у їхньому процесі навчання тощо. А я займався тільки своїм учителем. Репліка: Це героїчне життя з боку жінки. М. Лайтман: У неї - так. Запитання: І це ви цілком відчуваєте? М. Лайтман: Цілком! Вона заслужила все, що може дати Творець. Запитання: А ви по-іншому не могли? М. Лайтман: Ні. Запитання: І сьогодні це теж розумієте, що ви не могли по-іншому? М. Лайтман: Я це розумію, звичайно. Запитання: І вона це розуміє? М. Лайтман: Так! Питання: Питання таке: Про що ви думаєте, коли викладаєте своїм постійним учням? І про що думаєте, коли ви на публічній лекції, перед вами ті, хто взагалі нічого не знає? М. Лайтман: Коли я на публічній лекції, і ніхто нічого не знає, то я маю викласти їм най зрозуміліші для початківців ази кабали, щоб вони відчули, що вони розуміють, приймають і адаптують це в собі. Запитання: Тобто це практично ви маєте спуститися на їхній рівень… М. Лайтман: Так, звісно. А якщо я вже зі своїми учнями, то я намагаюся там діяти так, щоб кожен урок складався з двох, а можливо, і трьох ступенів. Щоб вони піднялися по них і почали б дивитися трошки згори на ту точку зору, яка в них була до початку цього уроку. Ось так. Запитання: Із чим з уроку має вийти учень? М. Лайтман: З тим, що він піднявся над тим, із чим прийшов, і це його задовольняє, влаштовує, піднімає. І він таким чином почувається таким, що заслужив. Запитання: Тобто він має вийти з якоюсь галочкою, що я чогось досяг? М. Лайтман: Так, обов'язково. Запитання: Потім кудись це дівається протягом дня, і наступний урок знову, так? М. Лайтман: Відносно, так. Запитання: А з чим має виходити початківець після вашої лекції для початківців? М. Лайтман: Що він прийшов, наповнився і йде, загалом, задоволений. Запитання: А вам треба, щоб у нього був потяг до вашої науки, щоб ви пробудили це в ньому? М. Лайтман: Звичайно, я про це хвилююся і думаю, але це залежить від людини. Запитання: Ще запитання: що для вас означає Ізраїль? Чи вважаєте ви себе патріотом Ізраїлю? М. Лайтман: Ізраїль означає для мене особливе місце, справді святе місце у світі, в якому можуть існувати й існуватимуть усі євреї. Наскільки я вважаю себе патріотом? Я не думаю про це. У мені є просто практична, я думаю, правильна оцінка цієї країни. Запитання: Тоді запитання: Яка вона? М. Лайтман: Що це місце для нас. І ми повинні за нього чіплятися всіма способами. https://cdn.kabbalahmedia.info/FBEscNn8.mp300:06:24Запитання: Вам ставлять багато особистих запитань. Запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як ви до нього ставилися і ставитеся? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті в мене був, і страх невдачі в мене був. Запитання: А якийсь тваринний страх? М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Запитання: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я йшов всередину своїх занять, всередину кабали, і намагався знайти їхній корінь. І коли я його знаходив, то відчував, що я ці страждання сам створюю. Запитання: І страхи йшли? М. Лайтман: І страхи йшли. Запитання: Можливо, ось це якраз і хочуть почути у відповідь: треба йти туди - шукати корінь, так? М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї є достатньо сил, щоб боротися з таким баченням страждань... Запитання: Те, що навіює страхи? М. Лайтман: Так. То це проблема. Вона має спочатку зрозуміти, що вона йде на страждання. Має пережити ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Запитання: Тобто ви зараз говорите про страждання і тим самим говорите про страхи, так? М. Лайтман: Так, це страх страждань. Запитання: Тобто я маю йти як у фільмі «Іду на грозу»? Я маю йти назустріч їм, і тоді я можу йти до кореня? М. Лайтман: Так. Запитання: А якщо я просто боюся? Ось просто навалився на мене страх. Що мені робити?! Як із цього вийти? Зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді треба, тим більше, різко виходити з цього стану. Запитання: Як? М. Лайтман: За будь-яких умов не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще для людини в цьому випадку - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед. Уперед, і крутити по годині на день. Запитання: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підходить? М. Лайтман: Це не всім. Запитання: А саме кому це підходить? М. Лайтман: Це підходить тільки тим, які можуть поставити свій розум вище почуттів. Інакше не вийде. Запитання: Ще запитання: «Ви пишете, що постійно були з вашим учителем. Виходить, що дітей ростила ваша дружина. Я жінка, мені дуже важливо знати саме її відчуття, вже вибачте». М. Лайтман: Так, так і було. Запитання: Яке відчуття у вашої дружини? Запитує жінка. М. Лайтман: Вона, принаймні, мала дітей, брала участь у їхньому процесі навчання тощо. А я займався тільки своїм учителем. Репліка: Це героїчне життя з боку жінки. М. Лайтман: У неї - так. Запитання: І це ви цілком відчуваєте? М. Лайтман: Цілком! Вона заслужила все, що може дати Творець. Запитання: А ви по-іншому не могли? М. Лайтман: Ні. Запитання: І сьогодні це теж розумієте, що ви не могли по-іншому? М. Лайтман: Я це розумію, звичайно. Запитання: І вона це розуміє? М. Лайтман: Так! Питання: Питання таке: Про що ви думаєте, коли викладаєте своїм постійним учням? І про що думаєте, коли ви на публічній лекції, перед вами ті, хто взагалі нічого не знає? М. Лайтман: Коли я на публічній лекції, і ніхто нічого не знає, то я маю викласти їм най зрозуміліші для початківців ази кабали, щоб вони відчули, що вони розуміють, приймають і адаптують це в собі. Запитання: Тобто це практично ви маєте спуститися на їхній рівень… М. Лайтман: Так, звісно. А якщо я вже зі своїми учнями, то я намагаюся там діяти так, щоб кожен урок складався з двох, а можливо, і трьох ступенів. Щоб вони піднялися по них і почали б дивитися трошки згори на ту точку зору, яка в них була до початку цього уроку. Ось так. Запитання: Із чим з уроку має вийти учень? М. Лайтман: З тим, що він піднявся над тим, із чим прийшов, і це його задовольняє, влаштовує, піднімає. І він таким чином почувається таким, що заслужив. Запитання: Тобто він має вийти з якоюсь галочкою, що я чогось досяг? М. Лайтман: Так, обов'язково. Запитання: Потім кудись це дівається протягом дня, і наступний урок знову, так? М. Лайтман: Відносно, так. Запитання: А з чим має виходити початківець після вашої лекції для початківців? М. Лайтман: Що він прийшов, наповнився і йде, загалом, задоволений. Запитання: А вам треба, щоб у нього був потяг до вашої науки, щоб ви пробудили це в ньому? М. Лайтман: Звичайно, я про це хвилююся і думаю, але це залежить від людини. Запитання: Ще запитання: що для вас означає Ізраїль? Чи вважаєте ви себе патріотом Ізраїлю? М. Лайтман: Ізраїль означає для мене особливе місце, справді святе місце у світі, в якому можуть існувати й існуватимуть усі євреї. Наскільки я вважаю себе патріотом? Я не думаю про це. У мені є просто практична, я думаю, правильна оцінка цієї країни. Запитання: Тоді запитання: Яка вона? М. Лайтман: Що це місце для нас. І ми повинні за нього чіплятися всіма способами. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/sHFbZV2t.mp423 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Вам ставлять багато особистих запитань. Запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як ви до нього ставилися і ставитеся? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті в мене був, і страх невдачі в мене був. Запитання: А якийсь тваринний страх? М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Запитання: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я йшов всередину своїх занять, всередину кабали, і намагався знайти їхній корінь. І коли я його знаходив, то відчував, що я ці страждання сам створюю. Запитання: І страхи йшли? М. Лайтман: І страхи йшли. Запитання: Можливо, ось це якраз і хочуть почути у відповідь: треба йти туди - шукати корінь, так? М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї є достатньо сил, щоб боротися з таким баченням страждань... Запитання: Те, що навіює страхи? М. Лайтман: Так. То це проблема. Вона має спочатку зрозуміти, що вона йде на страждання. Має пережити ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Запитання: Тобто ви зараз говорите про страждання і тим самим говорите про страхи, так? М. Лайтман: Так, це страх страждань. Запитання: Тобто я маю йти як у фільмі «Іду на грозу»? Я маю йти назустріч їм, і тоді я можу йти до кореня? М. Лайтман: Так. Запитання: А якщо я просто боюся? Ось просто навалився на мене страх. Що мені робити?! Як із цього вийти? Зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді треба, тим більше, різко виходити з цього стану. Запитання: Як? М. Лайтман: За будь-яких умов не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще для людини в цьому випадку - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед. Уперед, і крутити по годині на день. Запитання: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підходить? М. Лайтман: Це не всім. Запитання: А саме кому це підходить? М. Лайтман: Це підходить тільки тим, які можуть поставити свій розум вище почуттів. Інакше не вийде. Запитання: Ще запитання: «Ви пишете, що постійно були з вашим учителем. Виходить, що дітей ростила ваша дружина. Я жінка, мені дуже важливо знати саме її відчуття, вже вибачте». М. Лайтман: Так, так і було. Запитання: Яке відчуття у вашої дружини? Запитує жінка. М. Лайтман: Вона, принаймні, мала дітей, брала участь у їхньому процесі навчання тощо. А я займався тільки своїм учителем. Репліка: Це героїчне життя з боку жінки. М. Лайтман: У неї - так. Запитання: І це ви цілком відчуваєте? М. Лайтман: Цілком! Вона заслужила все, що може дати Творець. Запитання: А ви по-іншому не могли? М. Лайтман: Ні. Запитання: І сьогодні це теж розумієте, що ви не могли по-іншому? М. Лайтман: Я це розумію, звичайно. Запитання: І вона це розуміє? М. Лайтман: Так! Питання: Питання таке: Про що ви думаєте, коли викладаєте своїм постійним учням? І про що думаєте, коли ви на публічній лекції, перед вами ті, хто взагалі нічого не знає? М. Лайтман: Коли я на публічній лекції, і ніхто нічого не знає, то я маю викласти їм най зрозуміліші для початківців ази кабали, щоб вони відчули, що вони розуміють, приймають і адаптують це в собі. Запитання: Тобто це практично ви маєте спуститися на їхній рівень… М. Лайтман: Так, звісно. А якщо я вже зі своїми учнями, то я намагаюся там діяти так, щоб кожен урок складався з двох, а можливо, і трьох ступенів. Щоб вони піднялися по них і почали б дивитися трошки згори на ту точку зору, яка в них була до початку цього уроку. Ось так. Запитання: Із чим з уроку має вийти учень? М. Лайтман: З тим, що він піднявся над тим, із чим прийшов, і це його задовольняє, влаштовує, піднімає. І він таким чином почувається таким, що заслужив. Запитання: Тобто він має вийти з якоюсь галочкою, що я чогось досяг? М. Лайтман: Так, обов'язково. Запитання: Потім кудись це дівається протягом дня, і наступний урок знову, так? М. Лайтман: Відносно, так. Запитання: А з чим має виходити початківець після вашої лекції для початківців? М. Лайтман: Що він прийшов, наповнився і йде, загалом, задоволений. Запитання: А вам треба, щоб у нього був потяг до вашої науки, щоб ви пробудили це в ньому? М. Лайтман: Звичайно, я про це хвилююся і думаю, але це залежить від людини. Запитання: Ще запитання: що для вас означає Ізраїль? Чи вважаєте ви себе патріотом Ізраїлю? М. Лайтман: Ізраїль означає для мене особливе місце, справді святе місце у світі, в якому можуть існувати й існуватимуть усі євреї. Наскільки я вважаю себе патріотом? Я не думаю про це. У мені є просто практична, я думаю, правильна оцінка цієї країни. Запитання: Тоді запитання: Яка вона? М. Лайтман: Що це місце для нас. І ми повинні за нього чіплятися всіма способами. https://cdn.kabbalahmedia.info/sHFbZV2t.mp400:06:24Запитання: Вам ставлять багато особистих запитань. Запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як ви до нього ставилися і ставитеся? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті в мене був, і страх невдачі в мене був. Запитання: А якийсь тваринний страх? М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Запитання: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я йшов всередину своїх занять, всередину кабали, і намагався знайти їхній корінь. І коли я його знаходив, то відчував, що я ці страждання сам створюю. Запитання: І страхи йшли? М. Лайтман: І страхи йшли. Запитання: Можливо, ось це якраз і хочуть почути у відповідь: треба йти туди - шукати корінь, так? М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї є достатньо сил, щоб боротися з таким баченням страждань... Запитання: Те, що навіює страхи? М. Лайтман: Так. То це проблема. Вона має спочатку зрозуміти, що вона йде на страждання. Має пережити ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Запитання: Тобто ви зараз говорите про страждання і тим самим говорите про страхи, так? М. Лайтман: Так, це страх страждань. Запитання: Тобто я маю йти як у фільмі «Іду на грозу»? Я маю йти назустріч їм, і тоді я можу йти до кореня? М. Лайтман: Так. Запитання: А якщо я просто боюся? Ось просто навалився на мене страх. Що мені робити?! Як із цього вийти? Зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді треба, тим більше, різко виходити з цього стану. Запитання: Як? М. Лайтман: За будь-яких умов не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще для людини в цьому випадку - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед. Уперед, і крутити по годині на день. Запитання: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підходить? М. Лайтман: Це не всім. Запитання: А саме кому це підходить? М. Лайтман: Це підходить тільки тим, які можуть поставити свій розум вище почуттів. Інакше не вийде. Запитання: Ще запитання: «Ви пишете, що постійно були з вашим учителем. Виходить, що дітей ростила ваша дружина. Я жінка, мені дуже важливо знати саме її відчуття, вже вибачте». М. Лайтман: Так, так і було. Запитання: Яке відчуття у вашої дружини? Запитує жінка. М. Лайтман: Вона, принаймні, мала дітей, брала участь у їхньому процесі навчання тощо. А я займався тільки своїм учителем. Репліка: Це героїчне життя з боку жінки. М. Лайтман: У неї - так. Запитання: І це ви цілком відчуваєте? М. Лайтман: Цілком! Вона заслужила все, що може дати Творець. Запитання: А ви по-іншому не могли? М. Лайтман: Ні. Запитання: І сьогодні це теж розумієте, що ви не могли по-іншому? М. Лайтман: Я це розумію, звичайно. Запитання: І вона це розуміє? М. Лайтман: Так! Питання: Питання таке: Про що ви думаєте, коли викладаєте своїм постійним учням? І про що думаєте, коли ви на публічній лекції, перед вами ті, хто взагалі нічого не знає? М. Лайтман: Коли я на публічній лекції, і ніхто нічого не знає, то я маю викласти їм най зрозуміліші для початківців ази кабали, щоб вони відчули, що вони розуміють, приймають і адаптують це в собі. Запитання: Тобто це практично ви маєте спуститися на їхній рівень… М. Лайтман: Так, звісно. А якщо я вже зі своїми учнями, то я намагаюся там діяти так, щоб кожен урок складався з двох, а можливо, і трьох ступенів. Щоб вони піднялися по них і почали б дивитися трошки згори на ту точку зору, яка в них була до початку цього уроку. Ось так. Запитання: Із чим з уроку має вийти учень? М. Лайтман: З тим, що він піднявся над тим, із чим прийшов, і це його задовольняє, влаштовує, піднімає. І він таким чином почувається таким, що заслужив. Запитання: Тобто він має вийти з якоюсь галочкою, що я чогось досяг? М. Лайтман: Так, обов'язково. Запитання: Потім кудись це дівається протягом дня, і наступний урок знову, так? М. Лайтман: Відносно, так. Запитання: А з чим має виходити початківець після вашої лекції для початківців? М. Лайтман: Що він прийшов, наповнився і йде, загалом, задоволений. Запитання: А вам треба, щоб у нього був потяг до вашої науки, щоб ви пробудили це в ньому? М. Лайтман: Звичайно, я про це хвилююся і думаю, але це залежить від людини. Запитання: Ще запитання: що для вас означає Ізраїль? Чи вважаєте ви себе патріотом Ізраїлю? М. Лайтман: Ізраїль означає для мене особливе місце, справді святе місце у світі, в якому можуть існувати й існуватимуть усі євреї. Наскільки я вважаю себе патріотом? Я не думаю про це. У мені є просто практична, я думаю, правильна оцінка цієї країни. Запитання: Тоді запитання: Яка вона? М. Лайтман: Що це місце для нас. І ми повинні за нього чіплятися всіма способами. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ltkbQIVo.mp423 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Вам ставлять багато особистих запитань. Запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як ви до нього ставилися і ставитеся? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті в мене був, і страх невдачі в мене був. Запитання: А якийсь тваринний страх? М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Запитання: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я йшов всередину своїх занять, всередину кабали, і намагався знайти їхній корінь. І коли я його знаходив, то відчував, що я ці страждання сам створюю. Запитання: І страхи йшли? М. Лайтман: І страхи йшли. Запитання: Можливо, ось це якраз і хочуть почути у відповідь: треба йти туди - шукати корінь, так? М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї є достатньо сил, щоб боротися з таким баченням страждань... Запитання: Те, що навіює страхи? М. Лайтман: Так. То це проблема. Вона має спочатку зрозуміти, що вона йде на страждання. Має пережити ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Запитання: Тобто ви зараз говорите про страждання і тим самим говорите про страхи, так? М. Лайтман: Так, це страх страждань. Запитання: Тобто я маю йти як у фільмі «Іду на грозу»? Я маю йти назустріч їм, і тоді я можу йти до кореня? М. Лайтман: Так. Запитання: А якщо я просто боюся? Ось просто навалився на мене страх. Що мені робити?! Як із цього вийти? Зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді треба, тим більше, різко виходити з цього стану. Запитання: Як? М. Лайтман: За будь-яких умов не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще для людини в цьому випадку - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед. Уперед, і крутити по годині на день. Запитання: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підходить? М. Лайтман: Це не всім. Запитання: А саме кому це підходить? М. Лайтман: Це підходить тільки тим, які можуть поставити свій розум вище почуттів. Інакше не вийде. Запитання: Ще запитання: «Ви пишете, що постійно були з вашим учителем. Виходить, що дітей ростила ваша дружина. Я жінка, мені дуже важливо знати саме її відчуття, вже вибачте». М. Лайтман: Так, так і було. Запитання: Яке відчуття у вашої дружини? Запитує жінка. М. Лайтман: Вона, принаймні, мала дітей, брала участь у їхньому процесі навчання тощо. А я займався тільки своїм учителем. Репліка: Це героїчне життя з боку жінки. М. Лайтман: У неї - так. Запитання: І це ви цілком відчуваєте? М. Лайтман: Цілком! Вона заслужила все, що може дати Творець. Запитання: А ви по-іншому не могли? М. Лайтман: Ні. Запитання: І сьогодні це теж розумієте, що ви не могли по-іншому? М. Лайтман: Я це розумію, звичайно. Запитання: І вона це розуміє? М. Лайтман: Так! Питання: Питання таке: Про що ви думаєте, коли викладаєте своїм постійним учням? І про що думаєте, коли ви на публічній лекції, перед вами ті, хто взагалі нічого не знає? М. Лайтман: Коли я на публічній лекції, і ніхто нічого не знає, то я маю викласти їм най зрозуміліші для початківців ази кабали, щоб вони відчули, що вони розуміють, приймають і адаптують це в собі. Запитання: Тобто це практично ви маєте спуститися на їхній рівень… М. Лайтман: Так, звісно. А якщо я вже зі своїми учнями, то я намагаюся там діяти так, щоб кожен урок складався з двох, а можливо, і трьох ступенів. Щоб вони піднялися по них і почали б дивитися трошки згори на ту точку зору, яка в них була до початку цього уроку. Ось так. Запитання: Із чим з уроку має вийти учень? М. Лайтман: З тим, що він піднявся над тим, із чим прийшов, і це його задовольняє, влаштовує, піднімає. І він таким чином почувається таким, що заслужив. Запитання: Тобто він має вийти з якоюсь галочкою, що я чогось досяг? М. Лайтман: Так, обов'язково. Запитання: Потім кудись це дівається протягом дня, і наступний урок знову, так? М. Лайтман: Відносно, так. Запитання: А з чим має виходити початківець після вашої лекції для початківців? М. Лайтман: Що він прийшов, наповнився і йде, загалом, задоволений. Запитання: А вам треба, щоб у нього був потяг до вашої науки, щоб ви пробудили це в ньому? М. Лайтман: Звичайно, я про це хвилююся і думаю, але це залежить від людини. Запитання: Ще запитання: що для вас означає Ізраїль? Чи вважаєте ви себе патріотом Ізраїлю? М. Лайтман: Ізраїль означає для мене особливе місце, справді святе місце у світі, в якому можуть існувати й існуватимуть усі євреї. Наскільки я вважаю себе патріотом? Я не думаю про це. У мені є просто практична, я думаю, правильна оцінка цієї країни. Запитання: Тоді запитання: Яка вона? М. Лайтман: Що це місце для нас. І ми повинні за нього чіплятися всіма способами. https://cdn.kabbalahmedia.info/ltkbQIVo.mp400:06:24Запитання: Вам ставлять багато особистих запитань. Запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як ви до нього ставилися і ставитеся? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті в мене був, і страх невдачі в мене був. Запитання: А якийсь тваринний страх? М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Запитання: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я йшов всередину своїх занять, всередину кабали, і намагався знайти їхній корінь. І коли я його знаходив, то відчував, що я ці страждання сам створюю. Запитання: І страхи йшли? М. Лайтман: І страхи йшли. Запитання: Можливо, ось це якраз і хочуть почути у відповідь: треба йти туди - шукати корінь, так? М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї є достатньо сил, щоб боротися з таким баченням страждань... Запитання: Те, що навіює страхи? М. Лайтман: Так. То це проблема. Вона має спочатку зрозуміти, що вона йде на страждання. Має пережити ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Запитання: Тобто ви зараз говорите про страждання і тим самим говорите про страхи, так? М. Лайтман: Так, це страх страждань. Запитання: Тобто я маю йти як у фільмі «Іду на грозу»? Я маю йти назустріч їм, і тоді я можу йти до кореня? М. Лайтман: Так. Запитання: А якщо я просто боюся? Ось просто навалився на мене страх. Що мені робити?! Як із цього вийти? Зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді треба, тим більше, різко виходити з цього стану. Запитання: Як? М. Лайтман: За будь-яких умов не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще для людини в цьому випадку - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед. Уперед, і крутити по годині на день. Запитання: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підходить? М. Лайтман: Це не всім. Запитання: А саме кому це підходить? М. Лайтман: Це підходить тільки тим, які можуть поставити свій розум вище почуттів. Інакше не вийде. Запитання: Ще запитання: «Ви пишете, що постійно були з вашим учителем. Виходить, що дітей ростила ваша дружина. Я жінка, мені дуже важливо знати саме її відчуття, вже вибачте». М. Лайтман: Так, так і було. Запитання: Яке відчуття у вашої дружини? Запитує жінка. М. Лайтман: Вона, принаймні, мала дітей, брала участь у їхньому процесі навчання тощо. А я займався тільки своїм учителем. Репліка: Це героїчне життя з боку жінки. М. Лайтман: У неї - так. Запитання: І це ви цілком відчуваєте? М. Лайтман: Цілком! Вона заслужила все, що може дати Творець. Запитання: А ви по-іншому не могли? М. Лайтман: Ні. Запитання: І сьогодні це теж розумієте, що ви не могли по-іншому? М. Лайтман: Я це розумію, звичайно. Запитання: І вона це розуміє? М. Лайтман: Так! Питання: Питання таке: Про що ви думаєте, коли викладаєте своїм постійним учням? І про що думаєте, коли ви на публічній лекції, перед вами ті, хто взагалі нічого не знає? М. Лайтман: Коли я на публічній лекції, і ніхто нічого не знає, то я маю викласти їм най зрозуміліші для початківців ази кабали, щоб вони відчули, що вони розуміють, приймають і адаптують це в собі. Запитання: Тобто це практично ви маєте спуститися на їхній рівень… М. Лайтман: Так, звісно. А якщо я вже зі своїми учнями, то я намагаюся там діяти так, щоб кожен урок складався з двох, а можливо, і трьох ступенів. Щоб вони піднялися по них і почали б дивитися трошки згори на ту точку зору, яка в них була до початку цього уроку. Ось так. Запитання: Із чим з уроку має вийти учень? М. Лайтман: З тим, що він піднявся над тим, із чим прийшов, і це його задовольняє, влаштовує, піднімає. І він таким чином почувається таким, що заслужив. Запитання: Тобто він має вийти з якоюсь галочкою, що я чогось досяг? М. Лайтман: Так, обов'язково. Запитання: Потім кудись це дівається протягом дня, і наступний урок знову, так? М. Лайтман: Відносно, так. Запитання: А з чим має виходити початківець після вашої лекції для початківців? М. Лайтман: Що він прийшов, наповнився і йде, загалом, задоволений. Запитання: А вам треба, щоб у нього був потяг до вашої науки, щоб ви пробудили це в ньому? М. Лайтман: Звичайно, я про це хвилююся і думаю, але це залежить від людини. Запитання: Ще запитання: що для вас означає Ізраїль? Чи вважаєте ви себе патріотом Ізраїлю? М. Лайтман: Ізраїль означає для мене особливе місце, справді святе місце у світі, в якому можуть існувати й існуватимуть усі євреї. Наскільки я вважаю себе патріотом? Я не думаю про це. У мені є просто практична, я думаю, правильна оцінка цієї країни. Запитання: Тоді запитання: Яка вона? М. Лайтман: Що це місце для нас. І ми повинні за нього чіплятися всіма способами. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/39dQIx0M.mp323 Sep 24 00:00 UTCПитання: Війна почалася 7 жовтня, і ось після цього в кардіологічні відділення лікарень стали приходити люди з хворим серцем. Але це не інфаркт, не закупорка судин. Це називається «синдром розбитого серця». На івриті це звучить: «тісмонет лев шавур». Його симптоми схожі на інфаркт, але це не інфаркт. Форма серця змінюється, функція серця порушується, воно не скорочується, а розширюється. Це наслідок викиду адреналіну в кров під час тривалої скорботи або стресу. І ось далі йдуть рекомендації лікарів, які кажуть, що потрібно вести здоровий спосіб життя, бігати, зменшувати стреси, знижувати навантаження на роботі, займатися хобі, брати відпустки і так далі. Тобто для сучасної людини, яка постійно у русі, у стресі, в пошуках роботи і місця у житті, це не звучить. Скажіть, будь ласка, як сьогодні «не розбити» серце зважаючи на те, що відбувається навколо? М. Лайтман: Для цього потрібно знати, що все, що відбувається, – це нормально. Питання: А, це нормально? М. Лайтман: Це нормально, це реакція природи на нашу поведінку. Тож ми тут мало чим можемо допомогти, якщо не будемо діяти чітко відповідно до законів природи. Питання: А якщо я буду знати, що моя поведінка, наші стосунки один з одним впливають на всі ці стреси та війни? М. Лайтман: Так Питання: От я це буду знати, що з цього буде? М. Лайтман: Тоді я все ж таки вестиму себе інакше. Я буду уникати цих стресів, уникати суперечностей з іншими. Тобто я буду поводитися нормально, щоб не виникало конфліктів. Питання: Ось цікаво, є фізичний біль: тортури, страждання, карцер, – і все одно людина виходить із в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю, до 120-ти. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес – і все, і життя закінчується. Що це таке, чому так? М. Лайтман: Тому що наш організм пристосований до фізичних страждань, але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це витримати. Питання: Чому? Все ж таки тіло здорове. М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Питання: Тобто порушується якась вища функція, а ця земна залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Питання: Тобто я, грубо кажучи, покидаю життя зі здоровим тілом? М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, які ми навіть не можемо уявити. Питання: А тут – раз! – і все. Тобто ще раз, якщо можна. Тобто в нас існує якась вища складова? М. Лайтман: Так. Життя можна пережити, якщо у тебе є мета. Якщо ти можеш підняти цю мету вище страждань і обмежень,і тоді ти можеш існувати. Питання: Тобто ухопився за цей дух і тримаєшся, а тіло може здавати? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу, вищу за життя. Питання: Тобто ви це пов'язуєте? М. Лайтман: Звісно. Людина має бачити перед собою мету і розуміти, заради чого вона страждає. Питання: Тоді й тіло буде триматися? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, у нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Питання: Це стосується і простої мети? Наприклад, десь живуть довгожителі, у них є якась проста мета, вони за неї тримаються, і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не лише високої? М. Лайтман: Так. У нього є свої вівці, кози або собачка… Репліка: Так, повітря, природа. І живе? М. Лайтман: Так. Репліка: Зараз дуже багато, до речі, фільмів про бабусь і дідусів, які доживають до 100 років, живучи десь у лісі, в горах, невідомо де. І думаєш, як вони тримаються? Тримаються. І якось так працюють. Дивовижно! І не треба ані лікарень, ані лікарів. М. Лайтман: Ні. Якщо вона встає і знає, що обов’язково має зробити те-то і те-то, то все це перекривається. Питання: Навіть себе нагодувати? М. Лайтман: Так. Питання: Чи треба все-таки навчитися відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого потрібно навчитися відчувати, тому що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об’єднання. А воно необхідне для існування. Питання: Чи можна знайти сенс у душевних стражданнях? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі смисли. Але страждання насправді мають привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Багато чого засновано на стражданнях. Людина повинна змінювати себе, своє ставлення до світу, свою філософію життя і так далі. Питання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання – це те, що рухає людством. Питання: Чи можна їх прийняти? М. Лайтман: Більшість людей приймають страждання, не можуть протистояти їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі та виходять на наступний рівень. Питання: А ми приходимо до кореня страждань – чому вони відбуваються? М. Лайтман: Корінь страждань – він узагалі дуже простий. Корінь страждань – у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, – це мені як би не належить. Питання: А якби я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б – так. Тоді б я нормально змирився з цим рівнем життя. Питання: Для чого мені даються всі ці страждання? М. Лайтман: Це мені дається для того, щоб я правильно подивився на своє життя, переконався в тому, чи не є я джерелом своїх же страждань, як я можу піднятися вище страждань, вище їхньої причини, і таким чином можу від них позбутися, подивитися на страждання згори. Питання: І що я побачу? М. Лайтман: Я побачу, що всі мої страждання – вони суто філософські. Там, де існують страждання, є якась філософія, коли я не приймаю страждання, як належне мені. А якщо я приймаю, то можу піднятися вище цього. Питання: При цьому розуміння, що це є певне управління мною, – це необхідно? М. Лайтман: Це те, чого бажає Творець. Питання: Це має бути в серці та в розумі? І тоді це називається, що ти… М. Лайтман: Я погоджуюсь з Ним і йду цим шляхом. https://cdn.kabbalahmedia.info/39dQIx0M.mp300:07:11Питання: Війна почалася 7 жовтня, і ось після цього в кардіологічні відділення лікарень стали приходити люди з хворим серцем. Але це не інфаркт, не закупорка судин. Це називається «синдром розбитого серця». На івриті це звучить: «тісмонет лев шавур». Його симптоми схожі на інфаркт, але це не інфаркт. Форма серця змінюється, функція серця порушується, воно не скорочується, а розширюється. Це наслідок викиду адреналіну в кров під час тривалої скорботи або стресу. І ось далі йдуть рекомендації лікарів, які кажуть, що потрібно вести здоровий спосіб життя, бігати, зменшувати стреси, знижувати навантаження на роботі, займатися хобі, брати відпустки і так далі. Тобто для сучасної людини, яка постійно у русі, у стресі, в пошуках роботи і місця у житті, це не звучить. Скажіть, будь ласка, як сьогодні «не розбити» серце зважаючи на те, що відбувається навколо? М. Лайтман: Для цього потрібно знати, що все, що відбувається, – це нормально. Питання: А, це нормально? М. Лайтман: Це нормально, це реакція природи на нашу поведінку. Тож ми тут мало чим можемо допомогти, якщо не будемо діяти чітко відповідно до законів природи. Питання: А якщо я буду знати, що моя поведінка, наші стосунки один з одним впливають на всі ці стреси та війни? М. Лайтман: Так Питання: От я це буду знати, що з цього буде? М. Лайтман: Тоді я все ж таки вестиму себе інакше. Я буду уникати цих стресів, уникати суперечностей з іншими. Тобто я буду поводитися нормально, щоб не виникало конфліктів. Питання: Ось цікаво, є фізичний біль: тортури, страждання, карцер, – і все одно людина виходить із в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю, до 120-ти. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес – і все, і життя закінчується. Що це таке, чому так? М. Лайтман: Тому що наш організм пристосований до фізичних страждань, але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це витримати. Питання: Чому? Все ж таки тіло здорове. М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Питання: Тобто порушується якась вища функція, а ця земна залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Питання: Тобто я, грубо кажучи, покидаю життя зі здоровим тілом? М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, які ми навіть не можемо уявити. Питання: А тут – раз! – і все. Тобто ще раз, якщо можна. Тобто в нас існує якась вища складова? М. Лайтман: Так. Життя можна пережити, якщо у тебе є мета. Якщо ти можеш підняти цю мету вище страждань і обмежень,і тоді ти можеш існувати. Питання: Тобто ухопився за цей дух і тримаєшся, а тіло може здавати? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу, вищу за життя. Питання: Тобто ви це пов'язуєте? М. Лайтман: Звісно. Людина має бачити перед собою мету і розуміти, заради чого вона страждає. Питання: Тоді й тіло буде триматися? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, у нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Питання: Це стосується і простої мети? Наприклад, десь живуть довгожителі, у них є якась проста мета, вони за неї тримаються, і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не лише високої? М. Лайтман: Так. У нього є свої вівці, кози або собачка… Репліка: Так, повітря, природа. І живе? М. Лайтман: Так. Репліка: Зараз дуже багато, до речі, фільмів про бабусь і дідусів, які доживають до 100 років, живучи десь у лісі, в горах, невідомо де. І думаєш, як вони тримаються? Тримаються. І якось так працюють. Дивовижно! І не треба ані лікарень, ані лікарів. М. Лайтман: Ні. Якщо вона встає і знає, що обов’язково має зробити те-то і те-то, то все це перекривається. Питання: Навіть себе нагодувати? М. Лайтман: Так. Питання: Чи треба все-таки навчитися відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого потрібно навчитися відчувати, тому що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об’єднання. А воно необхідне для існування. Питання: Чи можна знайти сенс у душевних стражданнях? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі смисли. Але страждання насправді мають привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Багато чого засновано на стражданнях. Людина повинна змінювати себе, своє ставлення до світу, свою філософію життя і так далі. Питання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання – це те, що рухає людством. Питання: Чи можна їх прийняти? М. Лайтман: Більшість людей приймають страждання, не можуть протистояти їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі та виходять на наступний рівень. Питання: А ми приходимо до кореня страждань – чому вони відбуваються? М. Лайтман: Корінь страждань – він узагалі дуже простий. Корінь страждань – у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, – це мені як би не належить. Питання: А якби я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б – так. Тоді б я нормально змирився з цим рівнем життя. Питання: Для чого мені даються всі ці страждання? М. Лайтман: Це мені дається для того, щоб я правильно подивився на своє життя, переконався в тому, чи не є я джерелом своїх же страждань, як я можу піднятися вище страждань, вище їхньої причини, і таким чином можу від них позбутися, подивитися на страждання згори. Питання: І що я побачу? М. Лайтман: Я побачу, що всі мої страждання – вони суто філософські. Там, де існують страждання, є якась філософія, коли я не приймаю страждання, як належне мені. А якщо я приймаю, то можу піднятися вище цього. Питання: При цьому розуміння, що це є певне управління мною, – це необхідно? М. Лайтман: Це те, чого бажає Творець. Питання: Це має бути в серці та в розумі? І тоді це називається, що ти… М. Лайтман: Я погоджуюсь з Ним і йду цим шляхом. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CgFxmgMd.mp423 Sep 24 00:00 UTCПитання: Війна почалася 7 жовтня, і ось після цього в кардіологічні відділення лікарень стали приходити люди з хворим серцем. Але це не інфаркт, не закупорка судин. Це називається «синдром розбитого серця». На івриті це звучить: «тісмонет лев шавур». Його симптоми схожі на інфаркт, але це не інфаркт. Форма серця змінюється, функція серця порушується, воно не скорочується, а розширюється. Це наслідок викиду адреналіну в кров під час тривалої скорботи або стресу. І ось далі йдуть рекомендації лікарів, які кажуть, що потрібно вести здоровий спосіб життя, бігати, зменшувати стреси, знижувати навантаження на роботі, займатися хобі, брати відпустки і так далі. Тобто для сучасної людини, яка постійно у русі, у стресі, в пошуках роботи і місця у житті, це не звучить. Скажіть, будь ласка, як сьогодні «не розбити» серце зважаючи на те, що відбувається навколо? М. Лайтман: Для цього потрібно знати, що все, що відбувається, – це нормально. Питання: А, це нормально? М. Лайтман: Це нормально, це реакція природи на нашу поведінку. Тож ми тут мало чим можемо допомогти, якщо не будемо діяти чітко відповідно до законів природи. Питання: А якщо я буду знати, що моя поведінка, наші стосунки один з одним впливають на всі ці стреси та війни? М. Лайтман: Так Питання: От я це буду знати, що з цього буде? М. Лайтман: Тоді я все ж таки вестиму себе інакше. Я буду уникати цих стресів, уникати суперечностей з іншими. Тобто я буду поводитися нормально, щоб не виникало конфліктів. Питання: Ось цікаво, є фізичний біль: тортури, страждання, карцер, – і все одно людина виходить із в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю, до 120-ти. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес – і все, і життя закінчується. Що це таке, чому так? М. Лайтман: Тому що наш організм пристосований до фізичних страждань, але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це витримати. Питання: Чому? Все ж таки тіло здорове. М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Питання: Тобто порушується якась вища функція, а ця земна залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Питання: Тобто я, грубо кажучи, покидаю життя зі здоровим тілом? М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, які ми навіть не можемо уявити. Питання: А тут – раз! – і все. Тобто ще раз, якщо можна. Тобто в нас існує якась вища складова? М. Лайтман: Так. Життя можна пережити, якщо у тебе є мета. Якщо ти можеш підняти цю мету вище страждань і обмежень,і тоді ти можеш існувати. Питання: Тобто ухопився за цей дух і тримаєшся, а тіло може здавати? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу, вищу за життя. Питання: Тобто ви це пов'язуєте? М. Лайтман: Звісно. Людина має бачити перед собою мету і розуміти, заради чого вона страждає. Питання: Тоді й тіло буде триматися? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, у нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Питання: Це стосується і простої мети? Наприклад, десь живуть довгожителі, у них є якась проста мета, вони за неї тримаються, і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не лише високої? М. Лайтман: Так. У нього є свої вівці, кози або собачка… Репліка: Так, повітря, природа. І живе? М. Лайтман: Так. Репліка: Зараз дуже багато, до речі, фільмів про бабусь і дідусів, які доживають до 100 років, живучи десь у лісі, в горах, невідомо де. І думаєш, як вони тримаються? Тримаються. І якось так працюють. Дивовижно! І не треба ані лікарень, ані лікарів. М. Лайтман: Ні. Якщо вона встає і знає, що обов’язково має зробити те-то і те-то, то все це перекривається. Питання: Навіть себе нагодувати? М. Лайтман: Так. Питання: Чи треба все-таки навчитися відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого потрібно навчитися відчувати, тому що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об’єднання. А воно необхідне для існування. Питання: Чи можна знайти сенс у душевних стражданнях? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі смисли. Але страждання насправді мають привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Багато чого засновано на стражданнях. Людина повинна змінювати себе, своє ставлення до світу, свою філософію життя і так далі. Питання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання – це те, що рухає людством. Питання: Чи можна їх прийняти? М. Лайтман: Більшість людей приймають страждання, не можуть протистояти їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі та виходять на наступний рівень. Питання: А ми приходимо до кореня страждань – чому вони відбуваються? М. Лайтман: Корінь страждань – він узагалі дуже простий. Корінь страждань – у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, – це мені як би не належить. Питання: А якби я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б – так. Тоді б я нормально змирився з цим рівнем життя. Питання: Для чого мені даються всі ці страждання? М. Лайтман: Це мені дається для того, щоб я правильно подивився на своє життя, переконався в тому, чи не є я джерелом своїх же страждань, як я можу піднятися вище страждань, вище їхньої причини, і таким чином можу від них позбутися, подивитися на страждання згори. Питання: І що я побачу? М. Лайтман: Я побачу, що всі мої страждання – вони суто філософські. Там, де існують страждання, є якась філософія, коли я не приймаю страждання, як належне мені. А якщо я приймаю, то можу піднятися вище цього. Питання: При цьому розуміння, що це є певне управління мною, – це необхідно? М. Лайтман: Це те, чого бажає Творець. Питання: Це має бути в серці та в розумі? І тоді це називається, що ти… М. Лайтман: Я погоджуюсь з Ним і йду цим шляхом. https://cdn.kabbalahmedia.info/CgFxmgMd.mp400:07:11Питання: Війна почалася 7 жовтня, і ось після цього в кардіологічні відділення лікарень стали приходити люди з хворим серцем. Але це не інфаркт, не закупорка судин. Це називається «синдром розбитого серця». На івриті це звучить: «тісмонет лев шавур». Його симптоми схожі на інфаркт, але це не інфаркт. Форма серця змінюється, функція серця порушується, воно не скорочується, а розширюється. Це наслідок викиду адреналіну в кров під час тривалої скорботи або стресу. І ось далі йдуть рекомендації лікарів, які кажуть, що потрібно вести здоровий спосіб життя, бігати, зменшувати стреси, знижувати навантаження на роботі, займатися хобі, брати відпустки і так далі. Тобто для сучасної людини, яка постійно у русі, у стресі, в пошуках роботи і місця у житті, це не звучить. Скажіть, будь ласка, як сьогодні «не розбити» серце зважаючи на те, що відбувається навколо? М. Лайтман: Для цього потрібно знати, що все, що відбувається, – це нормально. Питання: А, це нормально? М. Лайтман: Це нормально, це реакція природи на нашу поведінку. Тож ми тут мало чим можемо допомогти, якщо не будемо діяти чітко відповідно до законів природи. Питання: А якщо я буду знати, що моя поведінка, наші стосунки один з одним впливають на всі ці стреси та війни? М. Лайтман: Так Питання: От я це буду знати, що з цього буде? М. Лайтман: Тоді я все ж таки вестиму себе інакше. Я буду уникати цих стресів, уникати суперечностей з іншими. Тобто я буду поводитися нормально, щоб не виникало конфліктів. Питання: Ось цікаво, є фізичний біль: тортури, страждання, карцер, – і все одно людина виходить із в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю, до 120-ти. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес – і все, і життя закінчується. Що це таке, чому так? М. Лайтман: Тому що наш організм пристосований до фізичних страждань, але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це витримати. Питання: Чому? Все ж таки тіло здорове. М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Питання: Тобто порушується якась вища функція, а ця земна залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Питання: Тобто я, грубо кажучи, покидаю життя зі здоровим тілом? М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, які ми навіть не можемо уявити. Питання: А тут – раз! – і все. Тобто ще раз, якщо можна. Тобто в нас існує якась вища складова? М. Лайтман: Так. Життя можна пережити, якщо у тебе є мета. Якщо ти можеш підняти цю мету вище страждань і обмежень,і тоді ти можеш існувати. Питання: Тобто ухопився за цей дух і тримаєшся, а тіло може здавати? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу, вищу за життя. Питання: Тобто ви це пов'язуєте? М. Лайтман: Звісно. Людина має бачити перед собою мету і розуміти, заради чого вона страждає. Питання: Тоді й тіло буде триматися? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, у нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Питання: Це стосується і простої мети? Наприклад, десь живуть довгожителі, у них є якась проста мета, вони за неї тримаються, і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не лише високої? М. Лайтман: Так. У нього є свої вівці, кози або собачка… Репліка: Так, повітря, природа. І живе? М. Лайтман: Так. Репліка: Зараз дуже багато, до речі, фільмів про бабусь і дідусів, які доживають до 100 років, живучи десь у лісі, в горах, невідомо де. І думаєш, як вони тримаються? Тримаються. І якось так працюють. Дивовижно! І не треба ані лікарень, ані лікарів. М. Лайтман: Ні. Якщо вона встає і знає, що обов’язково має зробити те-то і те-то, то все це перекривається. Питання: Навіть себе нагодувати? М. Лайтман: Так. Питання: Чи треба все-таки навчитися відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого потрібно навчитися відчувати, тому що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об’єднання. А воно необхідне для існування. Питання: Чи можна знайти сенс у душевних стражданнях? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі смисли. Але страждання насправді мають привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Багато чого засновано на стражданнях. Людина повинна змінювати себе, своє ставлення до світу, свою філософію життя і так далі. Питання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання – це те, що рухає людством. Питання: Чи можна їх прийняти? М. Лайтман: Більшість людей приймають страждання, не можуть протистояти їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі та виходять на наступний рівень. Питання: А ми приходимо до кореня страждань – чому вони відбуваються? М. Лайтман: Корінь страждань – він узагалі дуже простий. Корінь страждань – у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, – це мені як би не належить. Питання: А якби я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б – так. Тоді б я нормально змирився з цим рівнем життя. Питання: Для чого мені даються всі ці страждання? М. Лайтман: Це мені дається для того, щоб я правильно подивився на своє життя, переконався в тому, чи не є я джерелом своїх же страждань, як я можу піднятися вище страждань, вище їхньої причини, і таким чином можу від них позбутися, подивитися на страждання згори. Питання: І що я побачу? М. Лайтман: Я побачу, що всі мої страждання – вони суто філософські. Там, де існують страждання, є якась філософія, коли я не приймаю страждання, як належне мені. А якщо я приймаю, то можу піднятися вище цього. Питання: При цьому розуміння, що це є певне управління мною, – це необхідно? М. Лайтман: Це те, чого бажає Творець. Питання: Це має бути в серці та в розумі? І тоді це називається, що ти… М. Лайтман: Я погоджуюсь з Ним і йду цим шляхом. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Ce1Vqb8l.mp423 Sep 24 00:00 UTCПитання: Війна почалася 7 жовтня, і ось після цього в кардіологічні відділення лікарень стали приходити люди з хворим серцем. Але це не інфаркт, не закупорка судин. Це називається «синдром розбитого серця». На івриті це звучить: «тісмонет лев шавур». Його симптоми схожі на інфаркт, але це не інфаркт. Форма серця змінюється, функція серця порушується, воно не скорочується, а розширюється. Це наслідок викиду адреналіну в кров під час тривалої скорботи або стресу. І ось далі йдуть рекомендації лікарів, які кажуть, що потрібно вести здоровий спосіб життя, бігати, зменшувати стреси, знижувати навантаження на роботі, займатися хобі, брати відпустки і так далі. Тобто для сучасної людини, яка постійно у русі, у стресі, в пошуках роботи і місця у житті, це не звучить. Скажіть, будь ласка, як сьогодні «не розбити» серце зважаючи на те, що відбувається навколо? М. Лайтман: Для цього потрібно знати, що все, що відбувається, – це нормально. Питання: А, це нормально? М. Лайтман: Це нормально, це реакція природи на нашу поведінку. Тож ми тут мало чим можемо допомогти, якщо не будемо діяти чітко відповідно до законів природи. Питання: А якщо я буду знати, що моя поведінка, наші стосунки один з одним впливають на всі ці стреси та війни? М. Лайтман: Так Питання: От я це буду знати, що з цього буде? М. Лайтман: Тоді я все ж таки вестиму себе інакше. Я буду уникати цих стресів, уникати суперечностей з іншими. Тобто я буду поводитися нормально, щоб не виникало конфліктів. Питання: Ось цікаво, є фізичний біль: тортури, страждання, карцер, – і все одно людина виходить із в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю, до 120-ти. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес – і все, і життя закінчується. Що це таке, чому так? М. Лайтман: Тому що наш організм пристосований до фізичних страждань, але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це витримати. Питання: Чому? Все ж таки тіло здорове. М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Питання: Тобто порушується якась вища функція, а ця земна залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Питання: Тобто я, грубо кажучи, покидаю життя зі здоровим тілом? М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, які ми навіть не можемо уявити. Питання: А тут – раз! – і все. Тобто ще раз, якщо можна. Тобто в нас існує якась вища складова? М. Лайтман: Так. Життя можна пережити, якщо у тебе є мета. Якщо ти можеш підняти цю мету вище страждань і обмежень,і тоді ти можеш існувати. Питання: Тобто ухопився за цей дух і тримаєшся, а тіло може здавати? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу, вищу за життя. Питання: Тобто ви це пов'язуєте? М. Лайтман: Звісно. Людина має бачити перед собою мету і розуміти, заради чого вона страждає. Питання: Тоді й тіло буде триматися? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, у нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Питання: Це стосується і простої мети? Наприклад, десь живуть довгожителі, у них є якась проста мета, вони за неї тримаються, і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не лише високої? М. Лайтман: Так. У нього є свої вівці, кози або собачка… Репліка: Так, повітря, природа. І живе? М. Лайтман: Так. Репліка: Зараз дуже багато, до речі, фільмів про бабусь і дідусів, які доживають до 100 років, живучи десь у лісі, в горах, невідомо де. І думаєш, як вони тримаються? Тримаються. І якось так працюють. Дивовижно! І не треба ані лікарень, ані лікарів. М. Лайтман: Ні. Якщо вона встає і знає, що обов’язково має зробити те-то і те-то, то все це перекривається. Питання: Навіть себе нагодувати? М. Лайтман: Так. Питання: Чи треба все-таки навчитися відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого потрібно навчитися відчувати, тому що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об’єднання. А воно необхідне для існування. Питання: Чи можна знайти сенс у душевних стражданнях? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі смисли. Але страждання насправді мають привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Багато чого засновано на стражданнях. Людина повинна змінювати себе, своє ставлення до світу, свою філософію життя і так далі. Питання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання – це те, що рухає людством. Питання: Чи можна їх прийняти? М. Лайтман: Більшість людей приймають страждання, не можуть протистояти їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі та виходять на наступний рівень. Питання: А ми приходимо до кореня страждань – чому вони відбуваються? М. Лайтман: Корінь страждань – він узагалі дуже простий. Корінь страждань – у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, – це мені як би не належить. Питання: А якби я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б – так. Тоді б я нормально змирився з цим рівнем життя. Питання: Для чого мені даються всі ці страждання? М. Лайтман: Це мені дається для того, щоб я правильно подивився на своє життя, переконався в тому, чи не є я джерелом своїх же страждань, як я можу піднятися вище страждань, вище їхньої причини, і таким чином можу від них позбутися, подивитися на страждання згори. Питання: І що я побачу? М. Лайтман: Я побачу, що всі мої страждання – вони суто філософські. Там, де існують страждання, є якась філософія, коли я не приймаю страждання, як належне мені. А якщо я приймаю, то можу піднятися вище цього. Питання: При цьому розуміння, що це є певне управління мною, – це необхідно? М. Лайтман: Це те, чого бажає Творець. Питання: Це має бути в серці та в розумі? І тоді це називається, що ти… М. Лайтман: Я погоджуюсь з Ним і йду цим шляхом. https://cdn.kabbalahmedia.info/Ce1Vqb8l.mp400:07:11Питання: Війна почалася 7 жовтня, і ось після цього в кардіологічні відділення лікарень стали приходити люди з хворим серцем. Але це не інфаркт, не закупорка судин. Це називається «синдром розбитого серця». На івриті це звучить: «тісмонет лев шавур». Його симптоми схожі на інфаркт, але це не інфаркт. Форма серця змінюється, функція серця порушується, воно не скорочується, а розширюється. Це наслідок викиду адреналіну в кров під час тривалої скорботи або стресу. І ось далі йдуть рекомендації лікарів, які кажуть, що потрібно вести здоровий спосіб життя, бігати, зменшувати стреси, знижувати навантаження на роботі, займатися хобі, брати відпустки і так далі. Тобто для сучасної людини, яка постійно у русі, у стресі, в пошуках роботи і місця у житті, це не звучить. Скажіть, будь ласка, як сьогодні «не розбити» серце зважаючи на те, що відбувається навколо? М. Лайтман: Для цього потрібно знати, що все, що відбувається, – це нормально. Питання: А, це нормально? М. Лайтман: Це нормально, це реакція природи на нашу поведінку. Тож ми тут мало чим можемо допомогти, якщо не будемо діяти чітко відповідно до законів природи. Питання: А якщо я буду знати, що моя поведінка, наші стосунки один з одним впливають на всі ці стреси та війни? М. Лайтман: Так Питання: От я це буду знати, що з цього буде? М. Лайтман: Тоді я все ж таки вестиму себе інакше. Я буду уникати цих стресів, уникати суперечностей з іншими. Тобто я буду поводитися нормально, щоб не виникало конфліктів. Питання: Ось цікаво, є фізичний біль: тортури, страждання, карцер, – і все одно людина виходить із в’язниць, із цих тортур і живе, я не знаю, до 120-ти. Здорова людина. А тут такий, знаєте, душевний стрес – і все, і життя закінчується. Що це таке, чому так? М. Лайтман: Тому що наш організм пристосований до фізичних страждань, але до чуттєвих, моральних він не пристосований. Ми не можемо це витримати. Питання: Чому? Все ж таки тіло здорове. М. Лайтман: А тому що це вище нашого природного способу життя, нашого тіла. Питання: Тобто порушується якась вища функція, а ця земна залишається в порядку? М. Лайтман: Так. Питання: Тобто я, грубо кажучи, покидаю життя зі здоровим тілом? М. Лайтман: Люди існували в таких умовах, які ми навіть не можемо уявити. Питання: А тут – раз! – і все. Тобто ще раз, якщо можна. Тобто в нас існує якась вища складова? М. Лайтман: Так. Життя можна пережити, якщо у тебе є мета. Якщо ти можеш підняти цю мету вище страждань і обмежень,і тоді ти можеш існувати. Питання: Тобто ухопився за цей дух і тримаєшся, а тіло може здавати? М. Лайтман: Тіло не буде здавати, якщо ти тримаєшся за цю силу, вищу за життя. Питання: Тобто ви це пов'язуєте? М. Лайтман: Звісно. Людина має бачити перед собою мету і розуміти, заради чого вона страждає. Питання: Тоді й тіло буде триматися? М. Лайтман: Так. Проблема в нас, у нашому житті, що ми сьогодні цієї мети не бачимо. Питання: Це стосується і простої мети? Наприклад, десь живуть довгожителі, у них є якась проста мета, вони за неї тримаються, і тіло тримається разом з ними. Це стосується і простої мети, не лише високої? М. Лайтман: Так. У нього є свої вівці, кози або собачка… Репліка: Так, повітря, природа. І живе? М. Лайтман: Так. Репліка: Зараз дуже багато, до речі, фільмів про бабусь і дідусів, які доживають до 100 років, живучи десь у лісі, в горах, невідомо де. І думаєш, як вони тримаються? Тримаються. І якось так працюють. Дивовижно! І не треба ані лікарень, ані лікарів. М. Лайтман: Ні. Якщо вона встає і знає, що обов’язково має зробити те-то і те-то, то все це перекривається. Питання: Навіть себе нагодувати? М. Лайтман: Так. Питання: Чи треба все-таки навчитися відчувати біль іншого? М. Лайтман: Біль іншого потрібно навчитися відчувати, тому що цим ми створюємо навколо себе позитивне поле взаємного об’єднання. А воно необхідне для існування. Питання: Чи можна знайти сенс у душевних стражданнях? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі смисли. Але страждання насправді мають привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Багато чого засновано на стражданнях. Людина повинна змінювати себе, своє ставлення до світу, свою філософію життя і так далі. Питання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання – це те, що рухає людством. Питання: Чи можна їх прийняти? М. Лайтман: Більшість людей приймають страждання, не можуть протистояти їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі та виходять на наступний рівень. Питання: А ми приходимо до кореня страждань – чому вони відбуваються? М. Лайтман: Корінь страждань – він узагалі дуже простий. Корінь страждань – у неприйнятті страждань. У неприйнятті страждань, коли я вважаю, що те, що я переживаю і страждаю, – це мені як би не належить. Питання: А якби я прийняв, я б не страждав? М. Лайтман: Тоді б – так. Тоді б я нормально змирився з цим рівнем життя. Питання: Для чого мені даються всі ці страждання? М. Лайтман: Це мені дається для того, щоб я правильно подивився на своє життя, переконався в тому, чи не є я джерелом своїх же страждань, як я можу піднятися вище страждань, вище їхньої причини, і таким чином можу від них позбутися, подивитися на страждання згори. Питання: І що я побачу? М. Лайтман: Я побачу, що всі мої страждання – вони суто філософські. Там, де існують страждання, є якась філософія, коли я не приймаю страждання, як належне мені. А якщо я приймаю, то можу піднятися вище цього. Питання: При цьому розуміння, що це є певне управління мною, – це необхідно? М. Лайтман: Це те, чого бажає Творець. Питання: Це має бути в серці та в розумі? І тоді це називається, що ти… М. Лайтман: Я погоджуюсь з Ним і йду цим шляхом. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/9fP3YjiQ.mp323 Sep 24 00:00 UTCВедучий: Ось запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як Ви до нього ставилися і ставитесь? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті у мене був і страх невдачі у мене був. Ведучий: Ну ось такі страхи, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А так щоб тваринний якийсь страх, знаєте такий… М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Ведучий: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я занурювався всередину своїх занять, всередину кабали і намагався знайти їх корінь. І коли я їх знаходив, то я відчував, що я ці страждання сам створюю. Ведучий: І страхи зникали? М. Лайтман: І страхи зникали. Ведучий: Тобто, можливо, саме це ось якраз і хочуть почути відповідь, треба йти туди - шукати корінь. М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї достатньо є сил, щоб боротися з такими видіннями чи що,... Ведучий: Так… М. Лайтман: страждань… Ведучий: Те що навіює страхи, так? М. Лайтман: и-и-и. То це, це проблема, вона має спершу зрозуміти, що вона йде на страждання. Так, на страждання. Ведучий: Тобто… М. Лайтман: Що повинна їх пережити, ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Ведучий: Тобто ви зараз говорите про страждання, і тим самим говорите про страхи, так, наче, так. М. Лайтман: Ну, так, це страх страждань. Ведучий: Страх страждань? Тобто я повинен йти, як “іду на грозу”? Пам'ятаєте, був такий фільм. Тобто я повинен йти назустріч їм, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді я можу йти до кореня. М. Лайтман: Так. Ведучий: А якщо я просто боюсь, от просто навалився на мене страх. Ну, просто! Що мені робити? Як мені з цього вийти? І зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді потрібно, тим більше різко виходити з цього стану. Ведучий: Як? М. Лайтман: За будь-яких обставин не залишатися в цьому. Не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще в цьому випадку для людини - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед і крутити по годині щодня. Ведучий: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підійде, так? М. Лайтман: Це не всім. Ведучий: Не всім. М. Лайтман: Ні. Ведучий: А саме кому це підходить, ще раз, я просто хочу… М. Лайтман: Це підходить лише тим, які можуть поставити свій розум вище за почуттів, ось, а інакше не вийде. https://cdn.kabbalahmedia.info/9fP3YjiQ.mp300:02:48Ведучий: Ось запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як Ви до нього ставилися і ставитесь? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті у мене був і страх невдачі у мене був. Ведучий: Ну ось такі страхи, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А так щоб тваринний якийсь страх, знаєте такий… М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Ведучий: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я занурювався всередину своїх занять, всередину кабали і намагався знайти їх корінь. І коли я їх знаходив, то я відчував, що я ці страждання сам створюю. Ведучий: І страхи зникали? М. Лайтман: І страхи зникали. Ведучий: Тобто, можливо, саме це ось якраз і хочуть почути відповідь, треба йти туди - шукати корінь. М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї достатньо є сил, щоб боротися з такими видіннями чи що,... Ведучий: Так… М. Лайтман: страждань… Ведучий: Те що навіює страхи, так? М. Лайтман: и-и-и. То це, це проблема, вона має спершу зрозуміти, що вона йде на страждання. Так, на страждання. Ведучий: Тобто… М. Лайтман: Що повинна їх пережити, ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Ведучий: Тобто ви зараз говорите про страждання, і тим самим говорите про страхи, так, наче, так. М. Лайтман: Ну, так, це страх страждань. Ведучий: Страх страждань? Тобто я повинен йти, як “іду на грозу”? Пам'ятаєте, був такий фільм. Тобто я повинен йти назустріч їм, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді я можу йти до кореня. М. Лайтман: Так. Ведучий: А якщо я просто боюсь, от просто навалився на мене страх. Ну, просто! Що мені робити? Як мені з цього вийти? І зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді потрібно, тим більше різко виходити з цього стану. Ведучий: Як? М. Лайтман: За будь-яких обставин не залишатися в цьому. Не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще в цьому випадку для людини - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед і крутити по годині щодня. Ведучий: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підійде, так? М. Лайтман: Це не всім. Ведучий: Не всім. М. Лайтман: Ні. Ведучий: А саме кому це підходить, ще раз, я просто хочу… М. Лайтман: Це підходить лише тим, які можуть поставити свій розум вище за почуттів, ось, а інакше не вийде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ItIzgm7F.mp423 Sep 24 00:00 UTCВедучий: Ось запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як Ви до нього ставилися і ставитесь? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті у мене був і страх невдачі у мене був. Ведучий: Ну ось такі страхи, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А так щоб тваринний якийсь страх, знаєте такий… М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Ведучий: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я занурювався всередину своїх занять, всередину кабали і намагався знайти їх корінь. І коли я їх знаходив, то я відчував, що я ці страждання сам створюю. Ведучий: І страхи зникали? М. Лайтман: І страхи зникали. Ведучий: Тобто, можливо, саме це ось якраз і хочуть почути відповідь, треба йти туди - шукати корінь. М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї достатньо є сил, щоб боротися з такими видіннями чи що,... Ведучий: Так… М. Лайтман: страждань… Ведучий: Те що навіює страхи, так? М. Лайтман: и-и-и. То це, це проблема, вона має спершу зрозуміти, що вона йде на страждання. Так, на страждання. Ведучий: Тобто… М. Лайтман: Що повинна їх пережити, ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Ведучий: Тобто ви зараз говорите про страждання, і тим самим говорите про страхи, так, наче, так. М. Лайтман: Ну, так, це страх страждань. Ведучий: Страх страждань? Тобто я повинен йти, як “іду на грозу”? Пам'ятаєте, був такий фільм. Тобто я повинен йти назустріч їм, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді я можу йти до кореня. М. Лайтман: Так. Ведучий: А якщо я просто боюсь, от просто навалився на мене страх. Ну, просто! Що мені робити? Як мені з цього вийти? І зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді потрібно, тим більше різко виходити з цього стану. Ведучий: Як? М. Лайтман: За будь-яких обставин не залишатися в цьому. Не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще в цьому випадку для людини - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед і крутити по годині щодня. Ведучий: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підійде, так? М. Лайтман: Це не всім. Ведучий: Не всім. М. Лайтман: Ні. Ведучий: А саме кому це підходить, ще раз, я просто хочу… М. Лайтман: Це підходить лише тим, які можуть поставити свій розум вище за почуттів, ось, а інакше не вийде. https://cdn.kabbalahmedia.info/ItIzgm7F.mp400:02:48Ведучий: Ось запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як Ви до нього ставилися і ставитесь? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті у мене був і страх невдачі у мене був. Ведучий: Ну ось такі страхи, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А так щоб тваринний якийсь страх, знаєте такий… М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Ведучий: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я занурювався всередину своїх занять, всередину кабали і намагався знайти їх корінь. І коли я їх знаходив, то я відчував, що я ці страждання сам створюю. Ведучий: І страхи зникали? М. Лайтман: І страхи зникали. Ведучий: Тобто, можливо, саме це ось якраз і хочуть почути відповідь, треба йти туди - шукати корінь. М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї достатньо є сил, щоб боротися з такими видіннями чи що,... Ведучий: Так… М. Лайтман: страждань… Ведучий: Те що навіює страхи, так? М. Лайтман: и-и-и. То це, це проблема, вона має спершу зрозуміти, що вона йде на страждання. Так, на страждання. Ведучий: Тобто… М. Лайтман: Що повинна їх пережити, ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Ведучий: Тобто ви зараз говорите про страждання, і тим самим говорите про страхи, так, наче, так. М. Лайтман: Ну, так, це страх страждань. Ведучий: Страх страждань? Тобто я повинен йти, як “іду на грозу”? Пам'ятаєте, був такий фільм. Тобто я повинен йти назустріч їм, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді я можу йти до кореня. М. Лайтман: Так. Ведучий: А якщо я просто боюсь, от просто навалився на мене страх. Ну, просто! Що мені робити? Як мені з цього вийти? І зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді потрібно, тим більше різко виходити з цього стану. Ведучий: Як? М. Лайтман: За будь-яких обставин не залишатися в цьому. Не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще в цьому випадку для людини - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед і крутити по годині щодня. Ведучий: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підійде, так? М. Лайтман: Це не всім. Ведучий: Не всім. М. Лайтман: Ні. Ведучий: А саме кому це підходить, ще раз, я просто хочу… М. Лайтман: Це підходить лише тим, які можуть поставити свій розум вище за почуттів, ось, а інакше не вийде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Yy7rtCPw.mp423 Sep 24 00:00 UTCВедучий: Ось запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як Ви до нього ставилися і ставитесь? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті у мене був і страх невдачі у мене був. Ведучий: Ну ось такі страхи, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А так щоб тваринний якийсь страх, знаєте такий… М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Ведучий: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я занурювався всередину своїх занять, всередину кабали і намагався знайти їх корінь. І коли я їх знаходив, то я відчував, що я ці страждання сам створюю. Ведучий: І страхи зникали? М. Лайтман: І страхи зникали. Ведучий: Тобто, можливо, саме це ось якраз і хочуть почути відповідь, треба йти туди - шукати корінь. М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї достатньо є сил, щоб боротися з такими видіннями чи що,... Ведучий: Так… М. Лайтман: страждань… Ведучий: Те що навіює страхи, так? М. Лайтман: и-и-и. То це, це проблема, вона має спершу зрозуміти, що вона йде на страждання. Так, на страждання. Ведучий: Тобто… М. Лайтман: Що повинна їх пережити, ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Ведучий: Тобто ви зараз говорите про страждання, і тим самим говорите про страхи, так, наче, так. М. Лайтман: Ну, так, це страх страждань. Ведучий: Страх страждань? Тобто я повинен йти, як “іду на грозу”? Пам'ятаєте, був такий фільм. Тобто я повинен йти назустріч їм, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді я можу йти до кореня. М. Лайтман: Так. Ведучий: А якщо я просто боюсь, от просто навалився на мене страх. Ну, просто! Що мені робити? Як мені з цього вийти? І зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді потрібно, тим більше різко виходити з цього стану. Ведучий: Як? М. Лайтман: За будь-яких обставин не залишатися в цьому. Не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще в цьому випадку для людини - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед і крутити по годині щодня. Ведучий: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підійде, так? М. Лайтман: Це не всім. Ведучий: Не всім. М. Лайтман: Ні. Ведучий: А саме кому це підходить, ще раз, я просто хочу… М. Лайтман: Це підходить лише тим, які можуть поставити свій розум вище за почуттів, ось, а інакше не вийде. https://cdn.kabbalahmedia.info/Yy7rtCPw.mp400:02:48Ведучий: Ось запитують вас: Ви коли-небудь відчували справжній страх? Якщо так, то як Ви до нього ставилися і ставитесь? М. Лайтман: Справжнього страху я не відчував, напевно. Страх смерті у мене був і страх невдачі у мене був. Ведучий: Ну ось такі страхи, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: А так щоб тваринний якийсь страх, знаєте такий… М. Лайтман: Це страх страждань. Це теж було, але я б не сказав, що це найвищі види страху. Ведучий: Зрозуміло. А як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Я занурювався всередину своїх занять, всередину кабали і намагався знайти їх корінь. І коли я їх знаходив, то я відчував, що я ці страждання сам створюю. Ведучий: І страхи зникали? М. Лайтман: І страхи зникали. Ведучий: Тобто, можливо, саме це ось якраз і хочуть почути відповідь, треба йти туди - шукати корінь. М. Лайтман: Це проблема. Якщо людина відчуває, що в неї достатньо є сил, щоб боротися з такими видіннями чи що,... Ведучий: Так… М. Лайтман: страждань… Ведучий: Те що навіює страхи, так? М. Лайтман: и-и-и. То це, це проблема, вона має спершу зрозуміти, що вона йде на страждання. Так, на страждання. Ведучий: Тобто… М. Лайтман: Що повинна їх пережити, ці страждання, прийняти їх, піднятися вище за них і так далі. Це непросте завдання. Ведучий: Тобто ви зараз говорите про страждання, і тим самим говорите про страхи, так, наче, так. М. Лайтман: Ну, так, це страх страждань. Ведучий: Страх страждань? Тобто я повинен йти, як “іду на грозу”? Пам'ятаєте, був такий фільм. Тобто я повинен йти назустріч їм, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді я можу йти до кореня. М. Лайтман: Так. Ведучий: А якщо я просто боюсь, от просто навалився на мене страх. Ну, просто! Що мені робити? Як мені з цього вийти? І зараз страхи у всіх людей практично. М. Лайтман: Тоді потрібно, тим більше різко виходити з цього стану. Ведучий: Як? М. Лайтман: За будь-яких обставин не залишатися в цьому. Не залишатися в цьому. Я вважаю, що найкраще в цьому випадку для людини - це серйозний спорт. Велосипед. І вперед і крутити по годині щодня. Ведучий: А якщо ви порадите свою науку, якщо ви порадите кабалу, то це не всім підійде, так? М. Лайтман: Це не всім. Ведучий: Не всім. М. Лайтман: Ні. Ведучий: А саме кому це підходить, ще раз, я просто хочу… М. Лайтман: Це підходить лише тим, які можуть поставити свій розум вище за почуттів, ось, а інакше не вийде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/blb3udAf.mp423 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Чи можна знайти сенс у стражданнях, ось цих душевних? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі сенси. Але страждання насправді має привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Там багато на стражданні засновано. Вона повинна буде себе змінювати, своє ставлення до світу, філософію життя свого тощо. Запитання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання - вони рухають людство. Запитання: Можна їх прийняти? М. Лайтман: Основна маса людей приймають страждання, не можуть протиставити себе їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі й виходять на наступний рівень. https://cdn.kabbalahmedia.info/blb3udAf.mp400:00:50Запитання: Чи можна знайти сенс у стражданнях, ось цих душевних? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі сенси. Але страждання насправді має привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Там багато на стражданні засновано. Вона повинна буде себе змінювати, своє ставлення до світу, філософію життя свого тощо. Запитання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання - вони рухають людство. Запитання: Можна їх прийняти? М. Лайтман: Основна маса людей приймають страждання, не можуть протиставити себе їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі й виходять на наступний рівень. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/y6eJo7tp.mp323 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Чи можна знайти сенс у стражданнях, ось цих душевних? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі сенси. Але страждання насправді має привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Там багато на стражданні засновано. Вона повинна буде себе змінювати, своє ставлення до світу, філософію життя свого тощо. Запитання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання - вони рухають людство. Запитання: Можна їх прийняти? М. Лайтман: Основна маса людей приймають страждання, не можуть протиставити себе їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі й виходять на наступний рівень. https://cdn.kabbalahmedia.info/y6eJo7tp.mp300:00:50Запитання: Чи можна знайти сенс у стражданнях, ось цих душевних? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі сенси. Але страждання насправді має привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Там багато на стражданні засновано. Вона повинна буде себе змінювати, своє ставлення до світу, філософію життя свого тощо. Запитання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання - вони рухають людство. Запитання: Можна їх прийняти? М. Лайтман: Основна маса людей приймають страждання, не можуть протиставити себе їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі й виходять на наступний рівень. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/XKSocgON.mp423 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Чи можна знайти сенс у стражданнях, ось цих душевних? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі сенси. Але страждання насправді має привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Там багато на стражданні засновано. Вона повинна буде себе змінювати, своє ставлення до світу, філософію життя свого тощо. Запитання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання - вони рухають людство. Запитання: Можна їх прийняти? М. Лайтман: Основна маса людей приймають страждання, не можуть протиставити себе їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі й виходять на наступний рівень. https://cdn.kabbalahmedia.info/XKSocgON.mp400:00:50Запитання: Чи можна знайти сенс у стражданнях, ось цих душевних? М. Лайтман: У стражданнях люди знаходять великі сенси. Але страждання насправді має привести людину до якогось результату. Або вона писатиме: література, музика тощо. Там багато на стражданні засновано. Вона повинна буде себе змінювати, своє ставлення до світу, філософію життя свого тощо. Запитання: І все це ви приписуєте стражданням? М. Лайтман: Страждання - вони рухають людство. Запитання: Можна їх прийняти? М. Лайтман: Основна маса людей приймають страждання, не можуть протиставити себе їм. Але є люди, які пригнічують страждання в собі й виходять на наступний рівень. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8toSSE6k.mp401 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Питання: «Ви говорили, що не могли заспокоїтися і весь час шукали щось. Ви розуміли, що ви шукаєте?» Це до вас особисте запитання. М. Лайтман: Не зовсім. С.Винокур: Не зовсім? М. Лайтман: Сенс життя. Що відбувається зі мною? Яким чином я маю діяти, щоб знайти відповіді на питання? Такого типу. С.Винокур: Ну значить, вас щось не влаштовувало, правильно? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: А що вас не влаштовувало, можете сказати? М. Лайтман: Не влаштовувала безглуздість. С.Винокур: Безглуздо науковою роботою займаєтеся, безглуздо... М. Лайтман: Звичайно, це все... С.Винокур: Якесь передчуття було, що це десь є, що зобов'язаний шукати? М. Лайтман: Ну, загалом, десь є. Тому, що природа сама по собі не терпить цієї порожнечі. Вона сама прямо волає, кричить про те, що є мета і є правда, і вона для всіх, хоча для кожного може бути своя, але людина може її знайти. С.Винокур: І ось це ви відчували - цей крик такий, внутрішній, так? М. Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Чи був у вас такий момент, коли ви відчули, що якщо не досягнете мети, то нема чого жити? М. Лайтман: Це звісно. С.Винокур: Так? Навіть жити нема чого? М. Лайтман: Так-так. Це було протягом багатьох років - безглуздість. С.Винокур: І як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Це непросто, але багато людей, я думаю, все-таки перебувають у такому стані. С.Винокур: Точно. М. Лайтман: Найголовніше - це зрозуміти, що це не залежить від тебе, це дано тобі згори, що це подарунок природи. С.Винокур: Навіть так... М. Лайтман: Так, подарунок. І ти маєш продовжувати шукати відповіді на питання про свою долю. С.Винокур: Тобто тут є така позитивність: ви все одно рухаєтеся, ви не зупиняєтеся. М. Лайтман: Обов'язково, так. С.Винокур: Скільки тривають ці стани, коли «якщо не знайду, краще не жити»? Ось такі фрази, внутрішні? М. Лайтман: У мене було десятки років. Десятки років. С.Винокур: Який момент у вашому житті ви вважаєте найголовнішим? М. Лайтман: Найголовніший момент - коли я знайшов свого вчителя. Я усвідомив, що зараз на мене звалилося величезне щастя. С.Винокур: Невже за весь час, що ви займаєтеся кабалою, ви жодного разу не пошкодували про це? М. Лайтман: Ні. А що б могло бути? С.Винокур: Ну, напевно, той, хто запитує, може бути в якихось сумнівах. М. Лайтман: Сумніви - це забутися і заснути? С.Винокур: Не знаю, можливо, щось ще є. Я не знаю. М. Лайтман: Я ні від чого не ховаюся і ні на що не закриваю очі, просто іншого нічого немає. С.Винокур: Ви займаєтеся вже довго, понад сорок років, під п'ятдесят. Не було жодного моменту сумніву? Ви жодного разу не пошкодували про це? Чи сумніви були якісь - чи там ви перебуваєте? М. Лайтман: Ні. Розкривається перед тобою така глибина й такі горизонти, що тобі нема чого більше шукати. Або ти це кидаєш, або залишаєшся в цьому. С.Винокур: Тобто у вас не було ніколи сумнівів, і ви в цьому йшли. Але різні стани все-таки були, правильно? М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Зрозуміло, а для чого ці стани даються по дорозі? М. Лайтман: Щоб перевіряти себе. С.Винокур: Тобто так чи інакше запитання ви собі ставили? М. Лайтман: Так. «Чи треба тобі це?». С.Винокур: Ось це запитання, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: «А чи там я перебуваю?» М. Лайтман: «Чи там я перебуваю?» - не зовсім. Чи правильні джерела, чи правильна методика, чи так я маю поводитися - це все було. С.Винокур: І як ви відповідали на ці запитання? М. Лайтман: Я відповідав тим, що я не вірю ні в що і тому - перевіряти. С.Винокур: Перевіряти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи є щось у житті, про що ви шкодуєте найбільше і хотіли б повернутися назад і зробити це по-іншому? М. Лайтман: Так. Я б хотів повернути й переробити абсолютно все, крім мого вибору в житті. Тобто сам вибір - він правильний, а реалізація його могла бути більш інтенсивною.https://cdn.kabbalahmedia.info/8toSSE6k.mp400:04:41С.Винокур: Питання: «Ви говорили, що не могли заспокоїтися і весь час шукали щось. Ви розуміли, що ви шукаєте?» Це до вас особисте запитання. М. Лайтман: Не зовсім. С.Винокур: Не зовсім? М. Лайтман: Сенс життя. Що відбувається зі мною? Яким чином я маю діяти, щоб знайти відповіді на питання? Такого типу. С.Винокур: Ну значить, вас щось не влаштовувало, правильно? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: А що вас не влаштовувало, можете сказати? М. Лайтман: Не влаштовувала безглуздість. С.Винокур: Безглуздо науковою роботою займаєтеся, безглуздо... М. Лайтман: Звичайно, це все... С.Винокур: Якесь передчуття було, що це десь є, що зобов'язаний шукати? М. Лайтман: Ну, загалом, десь є. Тому, що природа сама по собі не терпить цієї порожнечі. Вона сама прямо волає, кричить про те, що є мета і є правда, і вона для всіх, хоча для кожного може бути своя, але людина може її знайти. С.Винокур: І ось це ви відчували - цей крик такий, внутрішній, так? М. Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Чи був у вас такий момент, коли ви відчули, що якщо не досягнете мети, то нема чого жити? М. Лайтман: Це звісно. С.Винокур: Так? Навіть жити нема чого? М. Лайтман: Так-так. Це було протягом багатьох років - безглуздість. С.Винокур: І як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Це непросто, але багато людей, я думаю, все-таки перебувають у такому стані. С.Винокур: Точно. М. Лайтман: Найголовніше - це зрозуміти, що це не залежить від тебе, це дано тобі згори, що це подарунок природи. С.Винокур: Навіть так... М. Лайтман: Так, подарунок. І ти маєш продовжувати шукати відповіді на питання про свою долю. С.Винокур: Тобто тут є така позитивність: ви все одно рухаєтеся, ви не зупиняєтеся. М. Лайтман: Обов'язково, так. С.Винокур: Скільки тривають ці стани, коли «якщо не знайду, краще не жити»? Ось такі фрази, внутрішні? М. Лайтман: У мене було десятки років. Десятки років. С.Винокур: Який момент у вашому житті ви вважаєте найголовнішим? М. Лайтман: Найголовніший момент - коли я знайшов свого вчителя. Я усвідомив, що зараз на мене звалилося величезне щастя. С.Винокур: Невже за весь час, що ви займаєтеся кабалою, ви жодного разу не пошкодували про це? М. Лайтман: Ні. А що б могло бути? С.Винокур: Ну, напевно, той, хто запитує, може бути в якихось сумнівах. М. Лайтман: Сумніви - це забутися і заснути? С.Винокур: Не знаю, можливо, щось ще є. Я не знаю. М. Лайтман: Я ні від чого не ховаюся і ні на що не закриваю очі, просто іншого нічого немає. С.Винокур: Ви займаєтеся вже довго, понад сорок років, під п'ятдесят. Не було жодного моменту сумніву? Ви жодного разу не пошкодували про це? Чи сумніви були якісь - чи там ви перебуваєте? М. Лайтман: Ні. Розкривається перед тобою така глибина й такі горизонти, що тобі нема чого більше шукати. Або ти це кидаєш, або залишаєшся в цьому. С.Винокур: Тобто у вас не було ніколи сумнівів, і ви в цьому йшли. Але різні стани все-таки були, правильно? М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Зрозуміло, а для чого ці стани даються по дорозі? М. Лайтман: Щоб перевіряти себе. С.Винокур: Тобто так чи інакше запитання ви собі ставили? М. Лайтман: Так. «Чи треба тобі це?». С.Винокур: Ось це запитання, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: «А чи там я перебуваю?» М. Лайтман: «Чи там я перебуваю?» - не зовсім. Чи правильні джерела, чи правильна методика, чи так я маю поводитися - це все було. С.Винокур: І як ви відповідали на ці запитання? М. Лайтман: Я відповідав тим, що я не вірю ні в що і тому - перевіряти. С.Винокур: Перевіряти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи є щось у житті, про що ви шкодуєте найбільше і хотіли б повернутися назад і зробити це по-іншому? М. Лайтман: Так. Я б хотів повернути й переробити абсолютно все, крім мого вибору в житті. Тобто сам вибір - він правильний, а реалізація його могла бути більш інтенсивною.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/JGVrsFdy.mp301 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Питання: «Ви говорили, що не могли заспокоїтися і весь час шукали щось. Ви розуміли, що ви шукаєте?» Це до вас особисте запитання. М. Лайтман: Не зовсім. С.Винокур: Не зовсім? М. Лайтман: Сенс життя. Що відбувається зі мною? Яким чином я маю діяти, щоб знайти відповіді на питання? Такого типу. С.Винокур: Ну значить, вас щось не влаштовувало, правильно? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: А що вас не влаштовувало, можете сказати? М. Лайтман: Не влаштовувала безглуздість. С.Винокур: Безглуздо науковою роботою займаєтеся, безглуздо... М. Лайтман: Звичайно, це все... С.Винокур: Якесь передчуття було, що це десь є, що зобов'язаний шукати? М. Лайтман: Ну, загалом, десь є. Тому, що природа сама по собі не терпить цієї порожнечі. Вона сама прямо волає, кричить про те, що є мета і є правда, і вона для всіх, хоча для кожного може бути своя, але людина може її знайти. С.Винокур: І ось це ви відчували - цей крик такий, внутрішній, так? М. Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Чи був у вас такий момент, коли ви відчули, що якщо не досягнете мети, то нема чого жити? М. Лайтман: Це звісно. С.Винокур: Так? Навіть жити нема чого? М. Лайтман: Так-так. Це було протягом багатьох років - безглуздість. С.Винокур: І як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Це непросто, але багато людей, я думаю, все-таки перебувають у такому стані. С.Винокур: Точно. М. Лайтман: Найголовніше - це зрозуміти, що це не залежить від тебе, це дано тобі згори, що це подарунок природи. С.Винокур: Навіть так... М. Лайтман: Так, подарунок. І ти маєш продовжувати шукати відповіді на питання про свою долю. С.Винокур: Тобто тут є така позитивність: ви все одно рухаєтеся, ви не зупиняєтеся. М. Лайтман: Обов'язково, так. С.Винокур: Скільки тривають ці стани, коли «якщо не знайду, краще не жити»? Ось такі фрази, внутрішні? М. Лайтман: У мене було десятки років. Десятки років. С.Винокур: Який момент у вашому житті ви вважаєте найголовнішим? М. Лайтман: Найголовніший момент - коли я знайшов свого вчителя. Я усвідомив, що зараз на мене звалилося величезне щастя. С.Винокур: Невже за весь час, що ви займаєтеся кабалою, ви жодного разу не пошкодували про це? М. Лайтман: Ні. А що б могло бути? С.Винокур: Ну, напевно, той, хто запитує, може бути в якихось сумнівах. М. Лайтман: Сумніви - це забутися і заснути? С.Винокур: Не знаю, можливо, щось ще є. Я не знаю. М. Лайтман: Я ні від чого не ховаюся і ні на що не закриваю очі, просто іншого нічого немає. С.Винокур: Ви займаєтеся вже довго, понад сорок років, під п'ятдесят. Не було жодного моменту сумніву? Ви жодного разу не пошкодували про це? Чи сумніви були якісь - чи там ви перебуваєте? М. Лайтман: Ні. Розкривається перед тобою така глибина й такі горизонти, що тобі нема чого більше шукати. Або ти це кидаєш, або залишаєшся в цьому. С.Винокур: Тобто у вас не було ніколи сумнівів, і ви в цьому йшли. Але різні стани все-таки були, правильно? М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Зрозуміло, а для чого ці стани даються по дорозі? М. Лайтман: Щоб перевіряти себе. С.Винокур: Тобто так чи інакше запитання ви собі ставили? М. Лайтман: Так. «Чи треба тобі це?». С.Винокур: Ось це запитання, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: «А чи там я перебуваю?» М. Лайтман: «Чи там я перебуваю?» - не зовсім. Чи правильні джерела, чи правильна методика, чи так я маю поводитися - це все було. С.Винокур: І як ви відповідали на ці запитання? М. Лайтман: Я відповідав тим, що я не вірю ні в що і тому - перевіряти. С.Винокур: Перевіряти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи є щось у житті, про що ви шкодуєте найбільше і хотіли б повернутися назад і зробити це по-іншому? М. Лайтман: Так. Я б хотів повернути й переробити абсолютно все, крім мого вибору в житті. Тобто сам вибір - він правильний, а реалізація його могла бути більш інтенсивною.https://cdn.kabbalahmedia.info/JGVrsFdy.mp300:04:41С.Винокур: Питання: «Ви говорили, що не могли заспокоїтися і весь час шукали щось. Ви розуміли, що ви шукаєте?» Це до вас особисте запитання. М. Лайтман: Не зовсім. С.Винокур: Не зовсім? М. Лайтман: Сенс життя. Що відбувається зі мною? Яким чином я маю діяти, щоб знайти відповіді на питання? Такого типу. С.Винокур: Ну значить, вас щось не влаштовувало, правильно? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: А що вас не влаштовувало, можете сказати? М. Лайтман: Не влаштовувала безглуздість. С.Винокур: Безглуздо науковою роботою займаєтеся, безглуздо... М. Лайтман: Звичайно, це все... С.Винокур: Якесь передчуття було, що це десь є, що зобов'язаний шукати? М. Лайтман: Ну, загалом, десь є. Тому, що природа сама по собі не терпить цієї порожнечі. Вона сама прямо волає, кричить про те, що є мета і є правда, і вона для всіх, хоча для кожного може бути своя, але людина може її знайти. С.Винокур: І ось це ви відчували - цей крик такий, внутрішній, так? М. Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Чи був у вас такий момент, коли ви відчули, що якщо не досягнете мети, то нема чого жити? М. Лайтман: Це звісно. С.Винокур: Так? Навіть жити нема чого? М. Лайтман: Так-так. Це було протягом багатьох років - безглуздість. С.Винокур: І як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Це непросто, але багато людей, я думаю, все-таки перебувають у такому стані. С.Винокур: Точно. М. Лайтман: Найголовніше - це зрозуміти, що це не залежить від тебе, це дано тобі згори, що це подарунок природи. С.Винокур: Навіть так... М. Лайтман: Так, подарунок. І ти маєш продовжувати шукати відповіді на питання про свою долю. С.Винокур: Тобто тут є така позитивність: ви все одно рухаєтеся, ви не зупиняєтеся. М. Лайтман: Обов'язково, так. С.Винокур: Скільки тривають ці стани, коли «якщо не знайду, краще не жити»? Ось такі фрази, внутрішні? М. Лайтман: У мене було десятки років. Десятки років. С.Винокур: Який момент у вашому житті ви вважаєте найголовнішим? М. Лайтман: Найголовніший момент - коли я знайшов свого вчителя. Я усвідомив, що зараз на мене звалилося величезне щастя. С.Винокур: Невже за весь час, що ви займаєтеся кабалою, ви жодного разу не пошкодували про це? М. Лайтман: Ні. А що б могло бути? С.Винокур: Ну, напевно, той, хто запитує, може бути в якихось сумнівах. М. Лайтман: Сумніви - це забутися і заснути? С.Винокур: Не знаю, можливо, щось ще є. Я не знаю. М. Лайтман: Я ні від чого не ховаюся і ні на що не закриваю очі, просто іншого нічого немає. С.Винокур: Ви займаєтеся вже довго, понад сорок років, під п'ятдесят. Не було жодного моменту сумніву? Ви жодного разу не пошкодували про це? Чи сумніви були якісь - чи там ви перебуваєте? М. Лайтман: Ні. Розкривається перед тобою така глибина й такі горизонти, що тобі нема чого більше шукати. Або ти це кидаєш, або залишаєшся в цьому. С.Винокур: Тобто у вас не було ніколи сумнівів, і ви в цьому йшли. Але різні стани все-таки були, правильно? М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Зрозуміло, а для чого ці стани даються по дорозі? М. Лайтман: Щоб перевіряти себе. С.Винокур: Тобто так чи інакше запитання ви собі ставили? М. Лайтман: Так. «Чи треба тобі це?». С.Винокур: Ось це запитання, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: «А чи там я перебуваю?» М. Лайтман: «Чи там я перебуваю?» - не зовсім. Чи правильні джерела, чи правильна методика, чи так я маю поводитися - це все було. С.Винокур: І як ви відповідали на ці запитання? М. Лайтман: Я відповідав тим, що я не вірю ні в що і тому - перевіряти. С.Винокур: Перевіряти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи є щось у житті, про що ви шкодуєте найбільше і хотіли б повернутися назад і зробити це по-іншому? М. Лайтман: Так. Я б хотів повернути й переробити абсолютно все, крім мого вибору в житті. Тобто сам вибір - він правильний, а реалізація його могла бути більш інтенсивною.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/mEwgqXCG.mp401 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Питання: «Ви говорили, що не могли заспокоїтися і весь час шукали щось. Ви розуміли, що ви шукаєте?» Це до вас особисте запитання. М. Лайтман: Не зовсім. С.Винокур: Не зовсім? М. Лайтман: Сенс життя. Що відбувається зі мною? Яким чином я маю діяти, щоб знайти відповіді на питання? Такого типу. С.Винокур: Ну значить, вас щось не влаштовувало, правильно? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: А що вас не влаштовувало, можете сказати? М. Лайтман: Не влаштовувала безглуздість. С.Винокур: Безглуздо науковою роботою займаєтеся, безглуздо... М. Лайтман: Звичайно, це все... С.Винокур: Якесь передчуття було, що це десь є, що зобов'язаний шукати? М. Лайтман: Ну, загалом, десь є. Тому, що природа сама по собі не терпить цієї порожнечі. Вона сама прямо волає, кричить про те, що є мета і є правда, і вона для всіх, хоча для кожного може бути своя, але людина може її знайти. С.Винокур: І ось це ви відчували - цей крик такий, внутрішній, так? М. Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Чи був у вас такий момент, коли ви відчули, що якщо не досягнете мети, то нема чого жити? М. Лайтман: Це звісно. С.Винокур: Так? Навіть жити нема чого? М. Лайтман: Так-так. Це було протягом багатьох років - безглуздість. С.Винокур: І як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Це непросто, але багато людей, я думаю, все-таки перебувають у такому стані. С.Винокур: Точно. М. Лайтман: Найголовніше - це зрозуміти, що це не залежить від тебе, це дано тобі згори, що це подарунок природи. С.Винокур: Навіть так... М. Лайтман: Так, подарунок. І ти маєш продовжувати шукати відповіді на питання про свою долю. С.Винокур: Тобто тут є така позитивність: ви все одно рухаєтеся, ви не зупиняєтеся. М. Лайтман: Обов'язково, так. С.Винокур: Скільки тривають ці стани, коли «якщо не знайду, краще не жити»? Ось такі фрази, внутрішні? М. Лайтман: У мене було десятки років. Десятки років. С.Винокур: Який момент у вашому житті ви вважаєте найголовнішим? М. Лайтман: Найголовніший момент - коли я знайшов свого вчителя. Я усвідомив, що зараз на мене звалилося величезне щастя. С.Винокур: Невже за весь час, що ви займаєтеся кабалою, ви жодного разу не пошкодували про це? М. Лайтман: Ні. А що б могло бути? С.Винокур: Ну, напевно, той, хто запитує, може бути в якихось сумнівах. М. Лайтман: Сумніви - це забутися і заснути? С.Винокур: Не знаю, можливо, щось ще є. Я не знаю. М. Лайтман: Я ні від чого не ховаюся і ні на що не закриваю очі, просто іншого нічого немає. С.Винокур: Ви займаєтеся вже довго, понад сорок років, під п'ятдесят. Не було жодного моменту сумніву? Ви жодного разу не пошкодували про це? Чи сумніви були якісь - чи там ви перебуваєте? М. Лайтман: Ні. Розкривається перед тобою така глибина й такі горизонти, що тобі нема чого більше шукати. Або ти це кидаєш, або залишаєшся в цьому. С.Винокур: Тобто у вас не було ніколи сумнівів, і ви в цьому йшли. Але різні стани все-таки були, правильно? М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Зрозуміло, а для чого ці стани даються по дорозі? М. Лайтман: Щоб перевіряти себе. С.Винокур: Тобто так чи інакше запитання ви собі ставили? М. Лайтман: Так. «Чи треба тобі це?». С.Винокур: Ось це запитання, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: «А чи там я перебуваю?» М. Лайтман: «Чи там я перебуваю?» - не зовсім. Чи правильні джерела, чи правильна методика, чи так я маю поводитися - це все було. С.Винокур: І як ви відповідали на ці запитання? М. Лайтман: Я відповідав тим, що я не вірю ні в що і тому - перевіряти. С.Винокур: Перевіряти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи є щось у житті, про що ви шкодуєте найбільше і хотіли б повернутися назад і зробити це по-іншому? М. Лайтман: Так. Я б хотів повернути й переробити абсолютно все, крім мого вибору в житті. Тобто сам вибір - він правильний, а реалізація його могла бути більш інтенсивною.https://cdn.kabbalahmedia.info/mEwgqXCG.mp400:04:41С.Винокур: Питання: «Ви говорили, що не могли заспокоїтися і весь час шукали щось. Ви розуміли, що ви шукаєте?» Це до вас особисте запитання. М. Лайтман: Не зовсім. С.Винокур: Не зовсім? М. Лайтман: Сенс життя. Що відбувається зі мною? Яким чином я маю діяти, щоб знайти відповіді на питання? Такого типу. С.Винокур: Ну значить, вас щось не влаштовувало, правильно? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: А що вас не влаштовувало, можете сказати? М. Лайтман: Не влаштовувала безглуздість. С.Винокур: Безглуздо науковою роботою займаєтеся, безглуздо... М. Лайтман: Звичайно, це все... С.Винокур: Якесь передчуття було, що це десь є, що зобов'язаний шукати? М. Лайтман: Ну, загалом, десь є. Тому, що природа сама по собі не терпить цієї порожнечі. Вона сама прямо волає, кричить про те, що є мета і є правда, і вона для всіх, хоча для кожного може бути своя, але людина може її знайти. С.Винокур: І ось це ви відчували - цей крик такий, внутрішній, так? М. Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Чи був у вас такий момент, коли ви відчули, що якщо не досягнете мети, то нема чого жити? М. Лайтман: Це звісно. С.Винокур: Так? Навіть жити нема чого? М. Лайтман: Так-так. Це було протягом багатьох років - безглуздість. С.Винокур: І як ви виходили з цих станів? М. Лайтман: Це непросто, але багато людей, я думаю, все-таки перебувають у такому стані. С.Винокур: Точно. М. Лайтман: Найголовніше - це зрозуміти, що це не залежить від тебе, це дано тобі згори, що це подарунок природи. С.Винокур: Навіть так... М. Лайтман: Так, подарунок. І ти маєш продовжувати шукати відповіді на питання про свою долю. С.Винокур: Тобто тут є така позитивність: ви все одно рухаєтеся, ви не зупиняєтеся. М. Лайтман: Обов'язково, так. С.Винокур: Скільки тривають ці стани, коли «якщо не знайду, краще не жити»? Ось такі фрази, внутрішні? М. Лайтман: У мене було десятки років. Десятки років. С.Винокур: Який момент у вашому житті ви вважаєте найголовнішим? М. Лайтман: Найголовніший момент - коли я знайшов свого вчителя. Я усвідомив, що зараз на мене звалилося величезне щастя. С.Винокур: Невже за весь час, що ви займаєтеся кабалою, ви жодного разу не пошкодували про це? М. Лайтман: Ні. А що б могло бути? С.Винокур: Ну, напевно, той, хто запитує, може бути в якихось сумнівах. М. Лайтман: Сумніви - це забутися і заснути? С.Винокур: Не знаю, можливо, щось ще є. Я не знаю. М. Лайтман: Я ні від чого не ховаюся і ні на що не закриваю очі, просто іншого нічого немає. С.Винокур: Ви займаєтеся вже довго, понад сорок років, під п'ятдесят. Не було жодного моменту сумніву? Ви жодного разу не пошкодували про це? Чи сумніви були якісь - чи там ви перебуваєте? М. Лайтман: Ні. Розкривається перед тобою така глибина й такі горизонти, що тобі нема чого більше шукати. Або ти це кидаєш, або залишаєшся в цьому. С.Винокур: Тобто у вас не було ніколи сумнівів, і ви в цьому йшли. Але різні стани все-таки були, правильно? М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Зрозуміло, а для чого ці стани даються по дорозі? М. Лайтман: Щоб перевіряти себе. С.Винокур: Тобто так чи інакше запитання ви собі ставили? М. Лайтман: Так. «Чи треба тобі це?». С.Винокур: Ось це запитання, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: «А чи там я перебуваю?» М. Лайтман: «Чи там я перебуваю?» - не зовсім. Чи правильні джерела, чи правильна методика, чи так я маю поводитися - це все було. С.Винокур: І як ви відповідали на ці запитання? М. Лайтман: Я відповідав тим, що я не вірю ні в що і тому - перевіряти. С.Винокур: Перевіряти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи є щось у житті, про що ви шкодуєте найбільше і хотіли б повернутися назад і зробити це по-іншому? М. Лайтман: Так. Я б хотів повернути й переробити абсолютно все, крім мого вибору в житті. Тобто сам вибір - він правильний, а реалізація його могла бути більш інтенсивною.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/H0xilP8x.mp301 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: От скажіть, будь ласка, коли плани руйнуються, наприклад... Ну в багатьох руйнуються плани, і сьогодні в багатьох порушилися. Може людина реагувати на це ось по-іншому, ніж вона реагує? Ну спокійніше якось. Ну, я не знаю... М.Лайтман: Це залежить від її підготовки. Якщо вона вже заздалегідь готова до цього, що всі її плани не збудуться, і вона змушена буде їх змінити... С.Винокур: Так. М.Лайтман : ...зі своїх на плани Творця, тоді вона переживе це спокійно. С.Винокур:Тобто я планую, але буде те, що хоче Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це. Але правильно ось цей початок фрази: "Я планую"? Але буде... М.Лайтман: Це обов'язково. С.Винокур: Ось це ми зараз дійшли до важливого моменту. М.Лайтман: Так. Це обов'язково - людина планує. Але вона має переконати себе в тому, що все одно збудуться плани Творця, а не його. С.Винокур: Тобто я роблю справу... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? А буде як це велить Творець. С.Винокур: Ось так і треба жити? Це правильний посил? М.Лайтман: Так. Ти завжди додаєш "Якщо побажає Творець.” https://cdn.kabbalahmedia.info/H0xilP8x.mp300:01:08С.Винокур: От скажіть, будь ласка, коли плани руйнуються, наприклад... Ну в багатьох руйнуються плани, і сьогодні в багатьох порушилися. Може людина реагувати на це ось по-іншому, ніж вона реагує? Ну спокійніше якось. Ну, я не знаю... М.Лайтман: Це залежить від її підготовки. Якщо вона вже заздалегідь готова до цього, що всі її плани не збудуться, і вона змушена буде їх змінити... С.Винокур: Так. М.Лайтман : ...зі своїх на плани Творця, тоді вона переживе це спокійно. С.Винокур:Тобто я планую, але буде те, що хоче Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це. Але правильно ось цей початок фрази: "Я планую"? Але буде... М.Лайтман: Це обов'язково. С.Винокур: Ось це ми зараз дійшли до важливого моменту. М.Лайтман: Так. Це обов'язково - людина планує. Але вона має переконати себе в тому, що все одно збудуться плани Творця, а не його. С.Винокур: Тобто я роблю справу... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? А буде як це велить Творець. С.Винокур: Ось так і треба жити? Це правильний посил? М.Лайтман: Так. Ти завжди додаєш "Якщо побажає Творець.” nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/gY3D1RXH.mp401 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: От скажіть, будь ласка, коли плани руйнуються, наприклад... Ну в багатьох руйнуються плани, і сьогодні в багатьох порушилися. Може людина реагувати на це ось по-іншому, ніж вона реагує? Ну спокійніше якось. Ну, я не знаю... М.Лайтман: Це залежить від її підготовки. Якщо вона вже заздалегідь готова до цього, що всі її плани не збудуться, і вона змушена буде їх змінити... С.Винокур: Так. М.Лайтман : ...зі своїх на плани Творця, тоді вона переживе це спокійно. С.Винокур:Тобто я планую, але буде те, що хоче Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це. Але правильно ось цей початок фрази: "Я планую"? Але буде... М.Лайтман: Це обов'язково. С.Винокур: Ось це ми зараз дійшли до важливого моменту. М.Лайтман: Так. Це обов'язково - людина планує. Але вона має переконати себе в тому, що все одно збудуться плани Творця, а не його. С.Винокур: Тобто я роблю справу... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? А буде як це велить Творець. С.Винокур: Ось так і треба жити? Це правильний посил? М.Лайтман: Так. Ти завжди додаєш "Якщо побажає Творець.” https://cdn.kabbalahmedia.info/gY3D1RXH.mp400:01:08С.Винокур: От скажіть, будь ласка, коли плани руйнуються, наприклад... Ну в багатьох руйнуються плани, і сьогодні в багатьох порушилися. Може людина реагувати на це ось по-іншому, ніж вона реагує? Ну спокійніше якось. Ну, я не знаю... М.Лайтман: Це залежить від її підготовки. Якщо вона вже заздалегідь готова до цього, що всі її плани не збудуться, і вона змушена буде їх змінити... С.Винокур: Так. М.Лайтман : ...зі своїх на плани Творця, тоді вона переживе це спокійно. С.Винокур:Тобто я планую, але буде те, що хоче Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це. Але правильно ось цей початок фрази: "Я планую"? Але буде... М.Лайтман: Це обов'язково. С.Винокур: Ось це ми зараз дійшли до важливого моменту. М.Лайтман: Так. Це обов'язково - людина планує. Але вона має переконати себе в тому, що все одно збудуться плани Творця, а не його. С.Винокур: Тобто я роблю справу... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? А буде як це велить Творець. С.Винокур: Ось так і треба жити? Це правильний посил? М.Лайтман: Так. Ти завжди додаєш "Якщо побажає Творець.” nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/XFtslmLW.mp401 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: От скажіть, будь ласка, коли плани руйнуються, наприклад... Ну в багатьох руйнуються плани, і сьогодні в багатьох порушилися. Може людина реагувати на це ось по-іншому, ніж вона реагує? Ну спокійніше якось. Ну, я не знаю... М.Лайтман: Це залежить від її підготовки. Якщо вона вже заздалегідь готова до цього, що всі її плани не збудуться, і вона змушена буде їх змінити... С.Винокур: Так. М.Лайтман : ...зі своїх на плани Творця, тоді вона переживе це спокійно. С.Винокур:Тобто я планую, але буде те, що хоче Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це. Але правильно ось цей початок фрази: "Я планую"? Але буде... М.Лайтман: Це обов'язково. С.Винокур: Ось це ми зараз дійшли до важливого моменту. М.Лайтман: Так. Це обов'язково - людина планує. Але вона має переконати себе в тому, що все одно збудуться плани Творця, а не його. С.Винокур: Тобто я роблю справу... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? А буде як це велить Творець. С.Винокур: Ось так і треба жити? Це правильний посил? М.Лайтман: Так. Ти завжди додаєш "Якщо побажає Творець.” https://cdn.kabbalahmedia.info/XFtslmLW.mp400:01:08С.Винокур: От скажіть, будь ласка, коли плани руйнуються, наприклад... Ну в багатьох руйнуються плани, і сьогодні в багатьох порушилися. Може людина реагувати на це ось по-іншому, ніж вона реагує? Ну спокійніше якось. Ну, я не знаю... М.Лайтман: Це залежить від її підготовки. Якщо вона вже заздалегідь готова до цього, що всі її плани не збудуться, і вона змушена буде їх змінити... С.Винокур: Так. М.Лайтман : ...зі своїх на плани Творця, тоді вона переживе це спокійно. С.Винокур:Тобто я планую, але буде те, що хоче Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це. Але правильно ось цей початок фрази: "Я планую"? Але буде... М.Лайтман: Це обов'язково. С.Винокур: Ось це ми зараз дійшли до важливого моменту. М.Лайтман: Так. Це обов'язково - людина планує. Але вона має переконати себе в тому, що все одно збудуться плани Творця, а не його. С.Винокур: Тобто я роблю справу... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? А буде як це велить Творець. С.Винокур: Ось так і треба жити? Це правильний посил? М.Лайтман: Так. Ти завжди додаєш "Якщо побажає Творець.” nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IKbZqLYT.mp401 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Питання Віктора: "Ваш Мойсей вів народ до Землі Ізраїлю, робив усе, що наказав йому Бог. А потім, коли вони вже підійшли до свого кордону, Бог раптом сказав Моше: "Передавай справи, ти в цю землю не ввійдеш. Ти тут помреш на цій горі”. Як таке можливе? Але зрозуміло, що були всілякі гріхи народу перед Богом, але Мойсей був відданим Йому слугою. Дай йому увійти, він так чекав на цей момент!". Справді, у "Великому коментарі" написано ще крутіше. Там навіть думки Моше, який каже: "Я стільки йшов, дай мені хоча б торкнутися цієї землі! Все-таки я ж йшов, мріючи увійти в цю Землю". М. Лайтман: Ти йшов, мріючи виконувати щодня, щохвилини, у кожному кроці бажання Творця. С.Винокур: Ось це найголовніше, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто це була моя мета, чи насправді прийти до цього? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І в мене є остання перевірка, виходить, так? М.Лайтман:Так. С.Винокур: І я її маю пройти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Це не жорстоко? М. Лайтман: Це жорстоко, нам так може здаватися. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, треба заслужити таки, щоб увійти туди? Або треба, як ви кажете, відмінюватися кожну мить – я працюю, як Ти вказуєш і все? М. Лайтман: Треба кожну мить віддаватися Творцеві. С.Винокур: Тоді таке питання. Все-таки говориться там про те, що були гріхи народу, був гріх Моше. М. Лайтман: Так. С.Винокур: Можна ось так, за гріхи сказати: "Через гріхи ти не ввійдеш". Може таке бути? Ось так відбувається. М. Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Сказано так. С.Винокур: Щоб не грішити – це можливий варіант, чи ми у будь-якому випадку згрішимо? М. Лайтман: Неможливий. С.Винокур: Неможливий? М. Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто ми грішимо? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи можна сказати, що людство сьогодні покарано Творцем за те, що воно не входить до якоїсь такої землі? М. Лайтман: Ну, загалом, так. Звичайно, судячи з наших щоденних станів, ми проходимо покарання. С.Винокур: Покарання? М. Лайтман: Так. Але, з іншого боку, це покарання – воно таки нас очищає, змінює, зближує між нами та Творцем. С.Винокур: Я можу, живучи з цією думкою, змиритися з тим, що відбувається? М. Лайтман: А що тобі лишається робити? С.Винокур: Це правильне питання. Тобто це я проходжу чистилище? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто весь час треба схопитись за те, що… М.Лайтман: За те, що ти маєш припасти до Творця і бути максимально з Ним. https://cdn.kabbalahmedia.info/IKbZqLYT.mp400:02:52С.Винокур: Питання Віктора: "Ваш Мойсей вів народ до Землі Ізраїлю, робив усе, що наказав йому Бог. А потім, коли вони вже підійшли до свого кордону, Бог раптом сказав Моше: "Передавай справи, ти в цю землю не ввійдеш. Ти тут помреш на цій горі”. Як таке можливе? Але зрозуміло, що були всілякі гріхи народу перед Богом, але Мойсей був відданим Йому слугою. Дай йому увійти, він так чекав на цей момент!". Справді, у "Великому коментарі" написано ще крутіше. Там навіть думки Моше, який каже: "Я стільки йшов, дай мені хоча б торкнутися цієї землі! Все-таки я ж йшов, мріючи увійти в цю Землю". М. Лайтман: Ти йшов, мріючи виконувати щодня, щохвилини, у кожному кроці бажання Творця. С.Винокур: Ось це найголовніше, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто це була моя мета, чи насправді прийти до цього? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І в мене є остання перевірка, виходить, так? М.Лайтман:Так. С.Винокур: І я її маю пройти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Це не жорстоко? М. Лайтман: Це жорстоко, нам так може здаватися. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, треба заслужити таки, щоб увійти туди? Або треба, як ви кажете, відмінюватися кожну мить – я працюю, як Ти вказуєш і все? М. Лайтман: Треба кожну мить віддаватися Творцеві. С.Винокур: Тоді таке питання. Все-таки говориться там про те, що були гріхи народу, був гріх Моше. М. Лайтман: Так. С.Винокур: Можна ось так, за гріхи сказати: "Через гріхи ти не ввійдеш". Може таке бути? Ось так відбувається. М. Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Сказано так. С.Винокур: Щоб не грішити – це можливий варіант, чи ми у будь-якому випадку згрішимо? М. Лайтман: Неможливий. С.Винокур: Неможливий? М. Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто ми грішимо? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи можна сказати, що людство сьогодні покарано Творцем за те, що воно не входить до якоїсь такої землі? М. Лайтман: Ну, загалом, так. Звичайно, судячи з наших щоденних станів, ми проходимо покарання. С.Винокур: Покарання? М. Лайтман: Так. Але, з іншого боку, це покарання – воно таки нас очищає, змінює, зближує між нами та Творцем. С.Винокур: Я можу, живучи з цією думкою, змиритися з тим, що відбувається? М. Лайтман: А що тобі лишається робити? С.Винокур: Це правильне питання. Тобто це я проходжу чистилище? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто весь час треба схопитись за те, що… М.Лайтман: За те, що ти маєш припасти до Творця і бути максимально з Ним. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/vDNO86z8.mp401 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Питання Віктора: "Ваш Мойсей вів народ до Землі Ізраїлю, робив усе, що наказав йому Бог. А потім, коли вони вже підійшли до свого кордону, Бог раптом сказав Моше: "Передавай справи, ти в цю землю не ввійдеш. Ти тут помреш на цій горі”. Як таке можливе? Але зрозуміло, що були всілякі гріхи народу перед Богом, але Мойсей був відданим Йому слугою. Дай йому увійти, він так чекав на цей момент!". Справді, у "Великому коментарі" написано ще крутіше. Там навіть думки Моше, який каже: "Я стільки йшов, дай мені хоча б торкнутися цієї землі! Все-таки я ж йшов, мріючи увійти в цю Землю". М. Лайтман: Ти йшов, мріючи виконувати щодня, щохвилини, у кожному кроці бажання Творця. С.Винокур: Ось це найголовніше, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто це була моя мета, чи насправді прийти до цього? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І в мене є остання перевірка, виходить, так? М.Лайтман:Так. С.Винокур: І я її маю пройти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Це не жорстоко? М. Лайтман: Це жорстоко, нам так може здаватися. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, треба заслужити таки, щоб увійти туди? Або треба, як ви кажете, відмінюватися кожну мить – я працюю, як Ти вказуєш і все? М. Лайтман: Треба кожну мить віддаватися Творцеві. С.Винокур: Тоді таке питання. Все-таки говориться там про те, що були гріхи народу, був гріх Моше. М. Лайтман: Так. С.Винокур: Можна ось так, за гріхи сказати: "Через гріхи ти не ввійдеш". Може таке бути? Ось так відбувається. М. Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Сказано так. С.Винокур: Щоб не грішити – це можливий варіант, чи ми у будь-якому випадку згрішимо? М. Лайтман: Неможливий. С.Винокур: Неможливий? М. Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто ми грішимо? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи можна сказати, що людство сьогодні покарано Творцем за те, що воно не входить до якоїсь такої землі? М. Лайтман: Ну, загалом, так. Звичайно, судячи з наших щоденних станів, ми проходимо покарання. С.Винокур: Покарання? М. Лайтман: Так. Але, з іншого боку, це покарання – воно таки нас очищає, змінює, зближує між нами та Творцем. С.Винокур: Я можу, живучи з цією думкою, змиритися з тим, що відбувається? М. Лайтман: А що тобі лишається робити? С.Винокур: Це правильне питання. Тобто це я проходжу чистилище? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто весь час треба схопитись за те, що… М.Лайтман: За те, що ти маєш припасти до Творця і бути максимально з Ним. https://cdn.kabbalahmedia.info/vDNO86z8.mp400:02:52С.Винокур: Питання Віктора: "Ваш Мойсей вів народ до Землі Ізраїлю, робив усе, що наказав йому Бог. А потім, коли вони вже підійшли до свого кордону, Бог раптом сказав Моше: "Передавай справи, ти в цю землю не ввійдеш. Ти тут помреш на цій горі”. Як таке можливе? Але зрозуміло, що були всілякі гріхи народу перед Богом, але Мойсей був відданим Йому слугою. Дай йому увійти, він так чекав на цей момент!". Справді, у "Великому коментарі" написано ще крутіше. Там навіть думки Моше, який каже: "Я стільки йшов, дай мені хоча б торкнутися цієї землі! Все-таки я ж йшов, мріючи увійти в цю Землю". М. Лайтман: Ти йшов, мріючи виконувати щодня, щохвилини, у кожному кроці бажання Творця. С.Винокур: Ось це найголовніше, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто це була моя мета, чи насправді прийти до цього? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І в мене є остання перевірка, виходить, так? М.Лайтман:Так. С.Винокур: І я її маю пройти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Це не жорстоко? М. Лайтман: Це жорстоко, нам так може здаватися. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, треба заслужити таки, щоб увійти туди? Або треба, як ви кажете, відмінюватися кожну мить – я працюю, як Ти вказуєш і все? М. Лайтман: Треба кожну мить віддаватися Творцеві. С.Винокур: Тоді таке питання. Все-таки говориться там про те, що були гріхи народу, був гріх Моше. М. Лайтман: Так. С.Винокур: Можна ось так, за гріхи сказати: "Через гріхи ти не ввійдеш". Може таке бути? Ось так відбувається. М. Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Сказано так. С.Винокур: Щоб не грішити – це можливий варіант, чи ми у будь-якому випадку згрішимо? М. Лайтман: Неможливий. С.Винокур: Неможливий? М. Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто ми грішимо? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи можна сказати, що людство сьогодні покарано Творцем за те, що воно не входить до якоїсь такої землі? М. Лайтман: Ну, загалом, так. Звичайно, судячи з наших щоденних станів, ми проходимо покарання. С.Винокур: Покарання? М. Лайтман: Так. Але, з іншого боку, це покарання – воно таки нас очищає, змінює, зближує між нами та Творцем. С.Винокур: Я можу, живучи з цією думкою, змиритися з тим, що відбувається? М. Лайтман: А що тобі лишається робити? С.Винокур: Це правильне питання. Тобто це я проходжу чистилище? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто весь час треба схопитись за те, що… М.Лайтман: За те, що ти маєш припасти до Творця і бути максимально з Ним. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/T9Z3Lv29.mp301 Sep 24 00:00 UTCС.Винокур: Питання Віктора: "Ваш Мойсей вів народ до Землі Ізраїлю, робив усе, що наказав йому Бог. А потім, коли вони вже підійшли до свого кордону, Бог раптом сказав Моше: "Передавай справи, ти в цю землю не ввійдеш. Ти тут помреш на цій горі”. Як таке можливе? Але зрозуміло, що були всілякі гріхи народу перед Богом, але Мойсей був відданим Йому слугою. Дай йому увійти, він так чекав на цей момент!". Справді, у "Великому коментарі" написано ще крутіше. Там навіть думки Моше, який каже: "Я стільки йшов, дай мені хоча б торкнутися цієї землі! Все-таки я ж йшов, мріючи увійти в цю Землю". М. Лайтман: Ти йшов, мріючи виконувати щодня, щохвилини, у кожному кроці бажання Творця. С.Винокур: Ось це найголовніше, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто це була моя мета, чи насправді прийти до цього? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І в мене є остання перевірка, виходить, так? М.Лайтман:Так. С.Винокур: І я її маю пройти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Це не жорстоко? М. Лайтман: Це жорстоко, нам так може здаватися. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, треба заслужити таки, щоб увійти туди? Або треба, як ви кажете, відмінюватися кожну мить – я працюю, як Ти вказуєш і все? М. Лайтман: Треба кожну мить віддаватися Творцеві. С.Винокур: Тоді таке питання. Все-таки говориться там про те, що були гріхи народу, був гріх Моше. М. Лайтман: Так. С.Винокур: Можна ось так, за гріхи сказати: "Через гріхи ти не ввійдеш". Може таке бути? Ось так відбувається. М. Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Сказано так. С.Винокур: Щоб не грішити – це можливий варіант, чи ми у будь-якому випадку згрішимо? М. Лайтман: Неможливий. С.Винокур: Неможливий? М. Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто ми грішимо? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи можна сказати, що людство сьогодні покарано Творцем за те, що воно не входить до якоїсь такої землі? М. Лайтман: Ну, загалом, так. Звичайно, судячи з наших щоденних станів, ми проходимо покарання. С.Винокур: Покарання? М. Лайтман: Так. Але, з іншого боку, це покарання – воно таки нас очищає, змінює, зближує між нами та Творцем. С.Винокур: Я можу, живучи з цією думкою, змиритися з тим, що відбувається? М. Лайтман: А що тобі лишається робити? С.Винокур: Це правильне питання. Тобто це я проходжу чистилище? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто весь час треба схопитись за те, що… М.Лайтман: За те, що ти маєш припасти до Творця і бути максимально з Ним. https://cdn.kabbalahmedia.info/T9Z3Lv29.mp300:02:52С.Винокур: Питання Віктора: "Ваш Мойсей вів народ до Землі Ізраїлю, робив усе, що наказав йому Бог. А потім, коли вони вже підійшли до свого кордону, Бог раптом сказав Моше: "Передавай справи, ти в цю землю не ввійдеш. Ти тут помреш на цій горі”. Як таке можливе? Але зрозуміло, що були всілякі гріхи народу перед Богом, але Мойсей був відданим Йому слугою. Дай йому увійти, він так чекав на цей момент!". Справді, у "Великому коментарі" написано ще крутіше. Там навіть думки Моше, який каже: "Я стільки йшов, дай мені хоча б торкнутися цієї землі! Все-таки я ж йшов, мріючи увійти в цю Землю". М. Лайтман: Ти йшов, мріючи виконувати щодня, щохвилини, у кожному кроці бажання Творця. С.Винокур: Ось це найголовніше, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто це була моя мета, чи насправді прийти до цього? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І в мене є остання перевірка, виходить, так? М.Лайтман:Так. С.Винокур: І я її маю пройти? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Це не жорстоко? М. Лайтман: Це жорстоко, нам так може здаватися. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, треба заслужити таки, щоб увійти туди? Або треба, як ви кажете, відмінюватися кожну мить – я працюю, як Ти вказуєш і все? М. Лайтман: Треба кожну мить віддаватися Творцеві. С.Винокур: Тоді таке питання. Все-таки говориться там про те, що були гріхи народу, був гріх Моше. М. Лайтман: Так. С.Винокур: Можна ось так, за гріхи сказати: "Через гріхи ти не ввійдеш". Може таке бути? Ось так відбувається. М. Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Сказано так. С.Винокур: Щоб не грішити – це можливий варіант, чи ми у будь-якому випадку згрішимо? М. Лайтман: Неможливий. С.Винокур: Неможливий? М. Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто ми грішимо? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Чи можна сказати, що людство сьогодні покарано Творцем за те, що воно не входить до якоїсь такої землі? М. Лайтман: Ну, загалом, так. Звичайно, судячи з наших щоденних станів, ми проходимо покарання. С.Винокур: Покарання? М. Лайтман: Так. Але, з іншого боку, це покарання – воно таки нас очищає, змінює, зближує між нами та Творцем. С.Винокур: Я можу, живучи з цією думкою, змиритися з тим, що відбувається? М. Лайтман: А що тобі лишається робити? С.Винокур: Це правильне питання. Тобто це я проходжу чистилище? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто весь час треба схопитись за те, що… М.Лайтман: За те, що ти маєш припасти до Творця і бути максимально з Ним. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/OLMruFHS.mp301 Sep 24 00:00 UTCЩо робити, якщо дитина втратила смак до життя? С.Винокур: Ось запитання Наталії. "У мене є дорослий син. У дитинстві він радів усьому. Кожне нове відкриття викликало в нього щиру посмішку. І книжки, і походи, і фільми, і музика. Але тепер, коли він виріс, світ немов потьмянів для нього. Він дивиться навколо, але нічого не бачить. Його серце ніби закрите, він немов втратив смак до життя. Я часто думаю про те, де ми як батьки могли помилитися? Може, ми не дали йому достатньо? Може, упустили щось важливе? Мені страшно дивитися, як мій син втрачає інтерес до цього світу! Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: У принципі, все наше життя, воно влаштоване на тому, щоб у нас зникла тяга до цього світу, до цього життя. Це проблема. Ну а що ти зробиш? С.Винокур: Ось якраз вона і запитує вас: "Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: Допомогти йому - тільки пояснювати, як влаштований світ, як його треба перетворити, як треба бачити нам світ інший. С.Винокур: Але ви ж самі розумієте, я так розумію - батьки не дуже-то знають, як це пояснити дитині. Взагалі. "Дитині" - уже дорослому хлопцеві. М. Лайтман: Значить, звикнути. С.Винокур: Що ось так ось він буде… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Йти і розвиватися? М. Лайтман: Як усі живуть. С.Винокур: А всі, ви думаєте, втрачають… М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: ...сьогодні, так? М. Лайтман: Звичайно. Так. Або відключають себе від питання, або вважають, що вони чинять максимум правильно. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, у нього якраз ось це запитання і дозріло: "Для чого я живу?". Тому й стався ось цей ось … М.Лайтман: Так. С.Винокур: Переворот, так? М.Лайтман: Відсутність цілепокладання. С.Винокур: Цілепокладання. Тобто "куди і навіщо я йду". І все, і людина лягає і відключається? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тут уже я трошки підготував запитання. Ось ця радість дитяча - вона куди зникає? М.Лайтман: Немає цієї основи, щоб радіти життю. Що робити далі? С.Винокур: Ну ось, що робити далі? М.Лайтман: Ніхто не знає. С.Винокур: У який момент приходить ось цей ось переворот у людині? Не обов'язково в цьому віці, це може в будь-якому віці. Як це приходить, у який момент? М.Лайтман: Це приходить у момент, коли у людини начебто все є, але мети немає. С.Винокур: А мету відбирає Вищий, відбирає мету, Творець? Навіщо Він це робить? Ось навіщо? Ось йшла людина… М.Лайтман: Щоб людина свідомо зрозуміла, чого їй бракує, і свідомо шукала Творця у своєму житті. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось запитують: "Батьки повинні допомогти дитині, або ж краще дати дитині свободу?" Дитині "- зрозуміло, що дорослий вже. М.Лайтман: Батьки можуть скоротити шлях дитини набагато! С.Винокур: Пошук ви маєте на увазі? М.Лайтман: Пошук - так. Але загалом усе одно... Це залежить від природи людини. Якщо вони бажають допомогти дитині, вони мають бути хорошими психологами. С.Винокур: Ось куди його спрямувати? Я хочу, все як би... Куди його направити? Ось він у такому стані. "Я не можу йому допомогти" - ось Наталя пише з чоловіком: "Ми не можемо допомогти". Куди його направити? М.Лайтман: Ви не можете допомогти, значить, ви маєте все одно його направити до того стану, місця, яке може його направити. Я думаю, що треба дати дитині максимальний все таки розвиток, і вона відшукає. А без цього ніяк. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось, як батькам впоратися з почуттям провини? Тут відчувається ось вина. Наталя пише і відчувається, що є провина за те, що так із ним сталося. Як позбутися цього почуття? М.Лайтман: Так. Якби в батьків було чітке відчуття мети, то тоді б вони так не переживали. А оскільки в них самих немає, то й у дитини немає, і вони не знають, що їй дати. С.Винокур: Тобто ви вважаєте що, ви так зараз говорите, що в цей момент - це час пошуку для батьків, ще до всього іншого? М.Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто він ніби направляє їх шукати сенс життя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще ось кілька запитань. Батьки можуть нашкодити у своїх зусиллях, ось повернути дітям цю життєву силу тощо? Можуть? М.Лайтман: Так. Тут необхідно вибрати якусь дуже тонку середню лінію, яка буде без тиску направляти дитину на пошук. С.Винокур: Але найважливіше ось у вас у відповіді - це пошук, ось. Так? М.Лайтман: Так-так-так. Усе наше життя таке. Для того й дається. Творець це робить для того, щоб дитина знайшла в цьому житті джерело. Джерело своїх станів, і щоб вона захотіла це джерело розкрити. І тоді в неї не буде більше запитань. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Вона буде прив'язана до цього джерела, буде його дедалі більше й більше розкривати, а джерело буде її дедалі більше й більше наповнювати. https://cdn.kabbalahmedia.info/OLMruFHS.mp300:05:01Що робити, якщо дитина втратила смак до життя? С.Винокур: Ось запитання Наталії. "У мене є дорослий син. У дитинстві він радів усьому. Кожне нове відкриття викликало в нього щиру посмішку. І книжки, і походи, і фільми, і музика. Але тепер, коли він виріс, світ немов потьмянів для нього. Він дивиться навколо, але нічого не бачить. Його серце ніби закрите, він немов втратив смак до життя. Я часто думаю про те, де ми як батьки могли помилитися? Може, ми не дали йому достатньо? Може, упустили щось важливе? Мені страшно дивитися, як мій син втрачає інтерес до цього світу! Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: У принципі, все наше життя, воно влаштоване на тому, щоб у нас зникла тяга до цього світу, до цього життя. Це проблема. Ну а що ти зробиш? С.Винокур: Ось якраз вона і запитує вас: "Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: Допомогти йому - тільки пояснювати, як влаштований світ, як його треба перетворити, як треба бачити нам світ інший. С.Винокур: Але ви ж самі розумієте, я так розумію - батьки не дуже-то знають, як це пояснити дитині. Взагалі. "Дитині" - уже дорослому хлопцеві. М. Лайтман: Значить, звикнути. С.Винокур: Що ось так ось він буде… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Йти і розвиватися? М. Лайтман: Як усі живуть. С.Винокур: А всі, ви думаєте, втрачають… М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: ...сьогодні, так? М. Лайтман: Звичайно. Так. Або відключають себе від питання, або вважають, що вони чинять максимум правильно. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, у нього якраз ось це запитання і дозріло: "Для чого я живу?". Тому й стався ось цей ось … М.Лайтман: Так. С.Винокур: Переворот, так? М.Лайтман: Відсутність цілепокладання. С.Винокур: Цілепокладання. Тобто "куди і навіщо я йду". І все, і людина лягає і відключається? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тут уже я трошки підготував запитання. Ось ця радість дитяча - вона куди зникає? М.Лайтман: Немає цієї основи, щоб радіти життю. Що робити далі? С.Винокур: Ну ось, що робити далі? М.Лайтман: Ніхто не знає. С.Винокур: У який момент приходить ось цей ось переворот у людині? Не обов'язково в цьому віці, це може в будь-якому віці. Як це приходить, у який момент? М.Лайтман: Це приходить у момент, коли у людини начебто все є, але мети немає. С.Винокур: А мету відбирає Вищий, відбирає мету, Творець? Навіщо Він це робить? Ось навіщо? Ось йшла людина… М.Лайтман: Щоб людина свідомо зрозуміла, чого їй бракує, і свідомо шукала Творця у своєму житті. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось запитують: "Батьки повинні допомогти дитині, або ж краще дати дитині свободу?" Дитині "- зрозуміло, що дорослий вже. М.Лайтман: Батьки можуть скоротити шлях дитини набагато! С.Винокур: Пошук ви маєте на увазі? М.Лайтман: Пошук - так. Але загалом усе одно... Це залежить від природи людини. Якщо вони бажають допомогти дитині, вони мають бути хорошими психологами. С.Винокур: Ось куди його спрямувати? Я хочу, все як би... Куди його направити? Ось він у такому стані. "Я не можу йому допомогти" - ось Наталя пише з чоловіком: "Ми не можемо допомогти". Куди його направити? М.Лайтман: Ви не можете допомогти, значить, ви маєте все одно його направити до того стану, місця, яке може його направити. Я думаю, що треба дати дитині максимальний все таки розвиток, і вона відшукає. А без цього ніяк. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось, як батькам впоратися з почуттям провини? Тут відчувається ось вина. Наталя пише і відчувається, що є провина за те, що так із ним сталося. Як позбутися цього почуття? М.Лайтман: Так. Якби в батьків було чітке відчуття мети, то тоді б вони так не переживали. А оскільки в них самих немає, то й у дитини немає, і вони не знають, що їй дати. С.Винокур: Тобто ви вважаєте що, ви так зараз говорите, що в цей момент - це час пошуку для батьків, ще до всього іншого? М.Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто він ніби направляє їх шукати сенс життя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще ось кілька запитань. Батьки можуть нашкодити у своїх зусиллях, ось повернути дітям цю життєву силу тощо? Можуть? М.Лайтман: Так. Тут необхідно вибрати якусь дуже тонку середню лінію, яка буде без тиску направляти дитину на пошук. С.Винокур: Але найважливіше ось у вас у відповіді - це пошук, ось. Так? М.Лайтман: Так-так-так. Усе наше життя таке. Для того й дається. Творець це робить для того, щоб дитина знайшла в цьому житті джерело. Джерело своїх станів, і щоб вона захотіла це джерело розкрити. І тоді в неї не буде більше запитань. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Вона буде прив'язана до цього джерела, буде його дедалі більше й більше розкривати, а джерело буде її дедалі більше й більше наповнювати. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/YoTMKcpX.mp401 Sep 24 00:00 UTCЩо робити, якщо дитина втратила смак до життя? С.Винокур: Ось запитання Наталії. "У мене є дорослий син. У дитинстві він радів усьому. Кожне нове відкриття викликало в нього щиру посмішку. І книжки, і походи, і фільми, і музика. Але тепер, коли він виріс, світ немов потьмянів для нього. Він дивиться навколо, але нічого не бачить. Його серце ніби закрите, він немов втратив смак до життя. Я часто думаю про те, де ми як батьки могли помилитися? Може, ми не дали йому достатньо? Може, упустили щось важливе? Мені страшно дивитися, як мій син втрачає інтерес до цього світу! Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: У принципі, все наше життя, воно влаштоване на тому, щоб у нас зникла тяга до цього світу, до цього життя. Це проблема. Ну а що ти зробиш? С.Винокур: Ось якраз вона і запитує вас: "Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: Допомогти йому - тільки пояснювати, як влаштований світ, як його треба перетворити, як треба бачити нам світ інший. С.Винокур: Але ви ж самі розумієте, я так розумію - батьки не дуже-то знають, як це пояснити дитині. Взагалі. "Дитині" - уже дорослому хлопцеві. М. Лайтман: Значить, звикнути. С.Винокур: Що ось так ось він буде… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Йти і розвиватися? М. Лайтман: Як усі живуть. С.Винокур: А всі, ви думаєте, втрачають… М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: ...сьогодні, так? М. Лайтман: Звичайно. Так. Або відключають себе від питання, або вважають, що вони чинять максимум правильно. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, у нього якраз ось це запитання і дозріло: "Для чого я живу?". Тому й стався ось цей ось … М.Лайтман: Так. С.Винокур: Переворот, так? М.Лайтман: Відсутність цілепокладання. С.Винокур: Цілепокладання. Тобто "куди і навіщо я йду". І все, і людина лягає і відключається? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тут уже я трошки підготував запитання. Ось ця радість дитяча - вона куди зникає? М.Лайтман: Немає цієї основи, щоб радіти життю. Що робити далі? С.Винокур: Ну ось, що робити далі? М.Лайтман: Ніхто не знає. С.Винокур: У який момент приходить ось цей ось переворот у людині? Не обов'язково в цьому віці, це може в будь-якому віці. Як це приходить, у який момент? М.Лайтман: Це приходить у момент, коли у людини начебто все є, але мети немає. С.Винокур: А мету відбирає Вищий, відбирає мету, Творець? Навіщо Він це робить? Ось навіщо? Ось йшла людина… М.Лайтман: Щоб людина свідомо зрозуміла, чого їй бракує, і свідомо шукала Творця у своєму житті. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось запитують: "Батьки повинні допомогти дитині, або ж краще дати дитині свободу?" Дитині "- зрозуміло, що дорослий вже. М.Лайтман: Батьки можуть скоротити шлях дитини набагато! С.Винокур: Пошук ви маєте на увазі? М.Лайтман: Пошук - так. Але загалом усе одно... Це залежить від природи людини. Якщо вони бажають допомогти дитині, вони мають бути хорошими психологами. С.Винокур: Ось куди його спрямувати? Я хочу, все як би... Куди його направити? Ось він у такому стані. "Я не можу йому допомогти" - ось Наталя пише з чоловіком: "Ми не можемо допомогти". Куди його направити? М.Лайтман: Ви не можете допомогти, значить, ви маєте все одно його направити до того стану, місця, яке може його направити. Я думаю, що треба дати дитині максимальний все таки розвиток, і вона відшукає. А без цього ніяк. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось, як батькам впоратися з почуттям провини? Тут відчувається ось вина. Наталя пише і відчувається, що є провина за те, що так із ним сталося. Як позбутися цього почуття? М.Лайтман: Так. Якби в батьків було чітке відчуття мети, то тоді б вони так не переживали. А оскільки в них самих немає, то й у дитини немає, і вони не знають, що їй дати. С.Винокур: Тобто ви вважаєте що, ви так зараз говорите, що в цей момент - це час пошуку для батьків, ще до всього іншого? М.Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто він ніби направляє їх шукати сенс життя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще ось кілька запитань. Батьки можуть нашкодити у своїх зусиллях, ось повернути дітям цю життєву силу тощо? Можуть? М.Лайтман: Так. Тут необхідно вибрати якусь дуже тонку середню лінію, яка буде без тиску направляти дитину на пошук. С.Винокур: Але найважливіше ось у вас у відповіді - це пошук, ось. Так? М.Лайтман: Так-так-так. Усе наше життя таке. Для того й дається. Творець це робить для того, щоб дитина знайшла в цьому житті джерело. Джерело своїх станів, і щоб вона захотіла це джерело розкрити. І тоді в неї не буде більше запитань. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Вона буде прив'язана до цього джерела, буде його дедалі більше й більше розкривати, а джерело буде її дедалі більше й більше наповнювати. https://cdn.kabbalahmedia.info/YoTMKcpX.mp400:05:01Що робити, якщо дитина втратила смак до життя? С.Винокур: Ось запитання Наталії. "У мене є дорослий син. У дитинстві він радів усьому. Кожне нове відкриття викликало в нього щиру посмішку. І книжки, і походи, і фільми, і музика. Але тепер, коли він виріс, світ немов потьмянів для нього. Він дивиться навколо, але нічого не бачить. Його серце ніби закрите, він немов втратив смак до життя. Я часто думаю про те, де ми як батьки могли помилитися? Може, ми не дали йому достатньо? Може, упустили щось важливе? Мені страшно дивитися, як мій син втрачає інтерес до цього світу! Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: У принципі, все наше життя, воно влаштоване на тому, щоб у нас зникла тяга до цього світу, до цього життя. Це проблема. Ну а що ти зробиш? С.Винокур: Ось якраз вона і запитує вас: "Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: Допомогти йому - тільки пояснювати, як влаштований світ, як його треба перетворити, як треба бачити нам світ інший. С.Винокур: Але ви ж самі розумієте, я так розумію - батьки не дуже-то знають, як це пояснити дитині. Взагалі. "Дитині" - уже дорослому хлопцеві. М. Лайтман: Значить, звикнути. С.Винокур: Що ось так ось він буде… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Йти і розвиватися? М. Лайтман: Як усі живуть. С.Винокур: А всі, ви думаєте, втрачають… М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: ...сьогодні, так? М. Лайтман: Звичайно. Так. Або відключають себе від питання, або вважають, що вони чинять максимум правильно. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, у нього якраз ось це запитання і дозріло: "Для чого я живу?". Тому й стався ось цей ось … М.Лайтман: Так. С.Винокур: Переворот, так? М.Лайтман: Відсутність цілепокладання. С.Винокур: Цілепокладання. Тобто "куди і навіщо я йду". І все, і людина лягає і відключається? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тут уже я трошки підготував запитання. Ось ця радість дитяча - вона куди зникає? М.Лайтман: Немає цієї основи, щоб радіти життю. Що робити далі? С.Винокур: Ну ось, що робити далі? М.Лайтман: Ніхто не знає. С.Винокур: У який момент приходить ось цей ось переворот у людині? Не обов'язково в цьому віці, це може в будь-якому віці. Як це приходить, у який момент? М.Лайтман: Це приходить у момент, коли у людини начебто все є, але мети немає. С.Винокур: А мету відбирає Вищий, відбирає мету, Творець? Навіщо Він це робить? Ось навіщо? Ось йшла людина… М.Лайтман: Щоб людина свідомо зрозуміла, чого їй бракує, і свідомо шукала Творця у своєму житті. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось запитують: "Батьки повинні допомогти дитині, або ж краще дати дитині свободу?" Дитині "- зрозуміло, що дорослий вже. М.Лайтман: Батьки можуть скоротити шлях дитини набагато! С.Винокур: Пошук ви маєте на увазі? М.Лайтман: Пошук - так. Але загалом усе одно... Це залежить від природи людини. Якщо вони бажають допомогти дитині, вони мають бути хорошими психологами. С.Винокур: Ось куди його спрямувати? Я хочу, все як би... Куди його направити? Ось він у такому стані. "Я не можу йому допомогти" - ось Наталя пише з чоловіком: "Ми не можемо допомогти". Куди його направити? М.Лайтман: Ви не можете допомогти, значить, ви маєте все одно його направити до того стану, місця, яке може його направити. Я думаю, що треба дати дитині максимальний все таки розвиток, і вона відшукає. А без цього ніяк. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось, як батькам впоратися з почуттям провини? Тут відчувається ось вина. Наталя пише і відчувається, що є провина за те, що так із ним сталося. Як позбутися цього почуття? М.Лайтман: Так. Якби в батьків було чітке відчуття мети, то тоді б вони так не переживали. А оскільки в них самих немає, то й у дитини немає, і вони не знають, що їй дати. С.Винокур: Тобто ви вважаєте що, ви так зараз говорите, що в цей момент - це час пошуку для батьків, ще до всього іншого? М.Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто він ніби направляє їх шукати сенс життя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще ось кілька запитань. Батьки можуть нашкодити у своїх зусиллях, ось повернути дітям цю життєву силу тощо? Можуть? М.Лайтман: Так. Тут необхідно вибрати якусь дуже тонку середню лінію, яка буде без тиску направляти дитину на пошук. С.Винокур: Але найважливіше ось у вас у відповіді - це пошук, ось. Так? М.Лайтман: Так-так-так. Усе наше життя таке. Для того й дається. Творець це робить для того, щоб дитина знайшла в цьому житті джерело. Джерело своїх станів, і щоб вона захотіла це джерело розкрити. І тоді в неї не буде більше запитань. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Вона буде прив'язана до цього джерела, буде його дедалі більше й більше розкривати, а джерело буде її дедалі більше й більше наповнювати. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/NVEhtIPN.mp401 Sep 24 00:00 UTCЩо робити, якщо дитина втратила смак до життя? С.Винокур: Ось запитання Наталії. "У мене є дорослий син. У дитинстві він радів усьому. Кожне нове відкриття викликало в нього щиру посмішку. І книжки, і походи, і фільми, і музика. Але тепер, коли він виріс, світ немов потьмянів для нього. Він дивиться навколо, але нічого не бачить. Його серце ніби закрите, він немов втратив смак до життя. Я часто думаю про те, де ми як батьки могли помилитися? Може, ми не дали йому достатньо? Може, упустили щось важливе? Мені страшно дивитися, як мій син втрачає інтерес до цього світу! Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: У принципі, все наше життя, воно влаштоване на тому, щоб у нас зникла тяга до цього світу, до цього життя. Це проблема. Ну а що ти зробиш? С.Винокур: Ось якраз вона і запитує вас: "Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: Допомогти йому - тільки пояснювати, як влаштований світ, як його треба перетворити, як треба бачити нам світ інший. С.Винокур: Але ви ж самі розумієте, я так розумію - батьки не дуже-то знають, як це пояснити дитині. Взагалі. "Дитині" - уже дорослому хлопцеві. М. Лайтман: Значить, звикнути. С.Винокур: Що ось так ось він буде… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Йти і розвиватися? М. Лайтман: Як усі живуть. С.Винокур: А всі, ви думаєте, втрачають… М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: ...сьогодні, так? М. Лайтман: Звичайно. Так. Або відключають себе від питання, або вважають, що вони чинять максимум правильно. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, у нього якраз ось це запитання і дозріло: "Для чого я живу?". Тому й стався ось цей ось … М.Лайтман: Так. С.Винокур: Переворот, так? М.Лайтман: Відсутність цілепокладання. С.Винокур: Цілепокладання. Тобто "куди і навіщо я йду". І все, і людина лягає і відключається? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тут уже я трошки підготував запитання. Ось ця радість дитяча - вона куди зникає? М.Лайтман: Немає цієї основи, щоб радіти життю. Що робити далі? С.Винокур: Ну ось, що робити далі? М.Лайтман: Ніхто не знає. С.Винокур: У який момент приходить ось цей ось переворот у людині? Не обов'язково в цьому віці, це може в будь-якому віці. Як це приходить, у який момент? М.Лайтман: Це приходить у момент, коли у людини начебто все є, але мети немає. С.Винокур: А мету відбирає Вищий, відбирає мету, Творець? Навіщо Він це робить? Ось навіщо? Ось йшла людина… М.Лайтман: Щоб людина свідомо зрозуміла, чого їй бракує, і свідомо шукала Творця у своєму житті. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось запитують: "Батьки повинні допомогти дитині, або ж краще дати дитині свободу?" Дитині "- зрозуміло, що дорослий вже. М.Лайтман: Батьки можуть скоротити шлях дитини набагато! С.Винокур: Пошук ви маєте на увазі? М.Лайтман: Пошук - так. Але загалом усе одно... Це залежить від природи людини. Якщо вони бажають допомогти дитині, вони мають бути хорошими психологами. С.Винокур: Ось куди його спрямувати? Я хочу, все як би... Куди його направити? Ось він у такому стані. "Я не можу йому допомогти" - ось Наталя пише з чоловіком: "Ми не можемо допомогти". Куди його направити? М.Лайтман: Ви не можете допомогти, значить, ви маєте все одно його направити до того стану, місця, яке може його направити. Я думаю, що треба дати дитині максимальний все таки розвиток, і вона відшукає. А без цього ніяк. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось, як батькам впоратися з почуттям провини? Тут відчувається ось вина. Наталя пише і відчувається, що є провина за те, що так із ним сталося. Як позбутися цього почуття? М.Лайтман: Так. Якби в батьків було чітке відчуття мети, то тоді б вони так не переживали. А оскільки в них самих немає, то й у дитини немає, і вони не знають, що їй дати. С.Винокур: Тобто ви вважаєте що, ви так зараз говорите, що в цей момент - це час пошуку для батьків, ще до всього іншого? М.Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто він ніби направляє їх шукати сенс життя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще ось кілька запитань. Батьки можуть нашкодити у своїх зусиллях, ось повернути дітям цю життєву силу тощо? Можуть? М.Лайтман: Так. Тут необхідно вибрати якусь дуже тонку середню лінію, яка буде без тиску направляти дитину на пошук. С.Винокур: Але найважливіше ось у вас у відповіді - це пошук, ось. Так? М.Лайтман: Так-так-так. Усе наше життя таке. Для того й дається. Творець це робить для того, щоб дитина знайшла в цьому житті джерело. Джерело своїх станів, і щоб вона захотіла це джерело розкрити. І тоді в неї не буде більше запитань. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Вона буде прив'язана до цього джерела, буде його дедалі більше й більше розкривати, а джерело буде її дедалі більше й більше наповнювати. https://cdn.kabbalahmedia.info/NVEhtIPN.mp400:05:01Що робити, якщо дитина втратила смак до життя? С.Винокур: Ось запитання Наталії. "У мене є дорослий син. У дитинстві він радів усьому. Кожне нове відкриття викликало в нього щиру посмішку. І книжки, і походи, і фільми, і музика. Але тепер, коли він виріс, світ немов потьмянів для нього. Він дивиться навколо, але нічого не бачить. Його серце ніби закрите, він немов втратив смак до життя. Я часто думаю про те, де ми як батьки могли помилитися? Може, ми не дали йому достатньо? Може, упустили щось важливе? Мені страшно дивитися, як мій син втрачає інтерес до цього світу! Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: У принципі, все наше життя, воно влаштоване на тому, щоб у нас зникла тяга до цього світу, до цього життя. Це проблема. Ну а що ти зробиш? С.Винокур: Ось якраз вона і запитує вас: "Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: Допомогти йому - тільки пояснювати, як влаштований світ, як його треба перетворити, як треба бачити нам світ інший. С.Винокур: Але ви ж самі розумієте, я так розумію - батьки не дуже-то знають, як це пояснити дитині. Взагалі. "Дитині" - уже дорослому хлопцеві. М. Лайтман: Значить, звикнути. С.Винокур: Що ось так ось він буде… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Йти і розвиватися? М. Лайтман: Як усі живуть. С.Винокур: А всі, ви думаєте, втрачають… М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: ...сьогодні, так? М. Лайтман: Звичайно. Так. Або відключають себе від питання, або вважають, що вони чинять максимум правильно. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, у нього якраз ось це запитання і дозріло: "Для чого я живу?". Тому й стався ось цей ось … М.Лайтман: Так. С.Винокур: Переворот, так? М.Лайтман: Відсутність цілепокладання. С.Винокур: Цілепокладання. Тобто "куди і навіщо я йду". І все, і людина лягає і відключається? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тут уже я трошки підготував запитання. Ось ця радість дитяча - вона куди зникає? М.Лайтман: Немає цієї основи, щоб радіти життю. Що робити далі? С.Винокур: Ну ось, що робити далі? М.Лайтман: Ніхто не знає. С.Винокур: У який момент приходить ось цей ось переворот у людині? Не обов'язково в цьому віці, це може в будь-якому віці. Як це приходить, у який момент? М.Лайтман: Це приходить у момент, коли у людини начебто все є, але мети немає. С.Винокур: А мету відбирає Вищий, відбирає мету, Творець? Навіщо Він це робить? Ось навіщо? Ось йшла людина… М.Лайтман: Щоб людина свідомо зрозуміла, чого їй бракує, і свідомо шукала Творця у своєму житті. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось запитують: "Батьки повинні допомогти дитині, або ж краще дати дитині свободу?" Дитині "- зрозуміло, що дорослий вже. М.Лайтман: Батьки можуть скоротити шлях дитини набагато! С.Винокур: Пошук ви маєте на увазі? М.Лайтман: Пошук - так. Але загалом усе одно... Це залежить від природи людини. Якщо вони бажають допомогти дитині, вони мають бути хорошими психологами. С.Винокур: Ось куди його спрямувати? Я хочу, все як би... Куди його направити? Ось він у такому стані. "Я не можу йому допомогти" - ось Наталя пише з чоловіком: "Ми не можемо допомогти". Куди його направити? М.Лайтман: Ви не можете допомогти, значить, ви маєте все одно його направити до того стану, місця, яке може його направити. Я думаю, що треба дати дитині максимальний все таки розвиток, і вона відшукає. А без цього ніяк. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось, як батькам впоратися з почуттям провини? Тут відчувається ось вина. Наталя пише і відчувається, що є провина за те, що так із ним сталося. Як позбутися цього почуття? М.Лайтман: Так. Якби в батьків було чітке відчуття мети, то тоді б вони так не переживали. А оскільки в них самих немає, то й у дитини немає, і вони не знають, що їй дати. С.Винокур: Тобто ви вважаєте що, ви так зараз говорите, що в цей момент - це час пошуку для батьків, ще до всього іншого? М.Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто він ніби направляє їх шукати сенс життя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще ось кілька запитань. Батьки можуть нашкодити у своїх зусиллях, ось повернути дітям цю життєву силу тощо? Можуть? М.Лайтман: Так. Тут необхідно вибрати якусь дуже тонку середню лінію, яка буде без тиску направляти дитину на пошук. С.Винокур: Але найважливіше ось у вас у відповіді - це пошук, ось. Так? М.Лайтман: Так-так-так. Усе наше життя таке. Для того й дається. Творець це робить для того, щоб дитина знайшла в цьому житті джерело. Джерело своїх станів, і щоб вона захотіла це джерело розкрити. І тоді в неї не буде більше запитань. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Вона буде прив'язана до цього джерела, буде його дедалі більше й більше розкривати, а джерело буде її дедалі більше й більше наповнювати. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/oGfIHqeS.mp401 Sep 24 00:00 UTCС. Винокур : Пише Олександр вам: «Сьогодні настав дуже туманний час. Усе, що ми колись вважали зрозумілим, незрозуміло. Незрозуміло це чоловік чи це жінка, це реальні новини чи все підлаштовано. Незрозуміло це виступає лідер країни чи його двійник. Незрозуміло це говорить людина чи штучний інтелект, правда це чи брехня. Усе змішалося. Питання він пише дуже просте: Для чого все це? Для чого нас доводять до цілковитої зневіри в те, що я бачу і чую?» М. Лайтман: Це дійсно питання серйозне. Для того щоб ми мали потребу в Творці. С. Винокур : Це Його дії? М. Лайтман: Це Його дії. С. Винокур: Ось так от усе заплутати для нас, так? М. Лайтман: Так, щоб ми почувалися в стані заплутаності, С. Винокур: Так. М. Лайтман: І в нас не залишалося б жодної можливої дії розумної, правильної, як тільки вхопитися за Нього і як дитина притулитися до Нього. С. Винокур: Тобто треба нас довести до такого стану, що ми звернемося до нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: А по-іншому ми не можемо звертатися до Творця? Існують молитви, існують молитовники, я не знаю, існують релігії. Це не називається зверненням до Творця? М. Лайтман: Ні. Це не рятує. С. Винокур: Не рятує? М. Лайтман: Ні. С. Винокур: От скажіть, ось він ставить ще запитання: «Кому сьогодні вірити?». Зрозуміло, ви говорите, це доводить нас до того, що ми звертаємося до Творця. А ось комусь на цій площині земній можна вірити. М. Лайтман: Ні. С. Винокур: Ні? М. Лайтман: Звичайно, ні. С. Винокур: А можна жити, ось так от, не вірячи ні в що, ні в кого? М. Лайтман: А ось так ми і звикнемо. С. Винокур: Тобто ви вважаєте, що все людство буде доведено до такого стану? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якби вас почули і ось дійсно підніметься ось таке прохання, молитва до Творця, що станеться? Він відповість? М. Лайтман: Творець і так відповідає. С. Винокур: А що він каже? М. Лайтман: Тільки ми не розуміємо Його відповідей. Він нам каже, що якщо ми підемо правильним шляхом, тобто відмовившись від своїх егоїстичних цілей, то тоді ми піднімемо себе на наступний рівень розвитку. Там ми будемо зовсім іншими. Ми будемо, по-перше, не занурені в себе, в егоїстів. Ми будемо прагнути зробити так, щоб усім було однаково. І для нас найголовніше буде ще, окрім цього, діяти так, щоб ми відчули необхідність разом триматися одне за одного. Це те, до чого Творець бажає нас привести. С. Винокур: Ви зараз говорите взагалі про все, як би, людство? М. Лайтман: Так- так. С. Винокур: Відносини між людьми, між країнами, між усім - ось таке? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Це наш наступний щабель? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Чого це ми не хочемо до неї рушити? Це звучить, так дуже-то, привабливо, якщо сказати з усією реальністю нашою. М. Лайтман: Я маю думати про інших. С. Винокур: Не можу, так? М. Лайтман: Не можу і не хочу. Це те, що відчуває кожна людина. С. Винокур: І цю можливість дасть Творець, якщо ми зможемо звернутися до Нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Але я повинен захотіти саме ось цей ось наступний щабель? М. Лайтман: Я маю до цього прийти, до того, що я маю це захотіти. С. Винокур: Це, схоже, можна захотіти з чогось дуже такого поганого.... М. Лайтман: Ну так поступово ми до цього і спускаємося. С. Винокур: Тобто нас доведуть до чогось дуже поганого, щоб ми попросили «Дай нам можливість бути разом». Так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Ще ось ось таке запитання в Олександра: «Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба?». Ось він каже: «Усе неправда навколо, усе брехня». М. Лайтман: Ну ми не знаємо, що таке правда. С. Винокур: Ось це він і запитує: «Що таке правда?». М. Лайтман: Так, цього ми не знаємо. С. Винокур: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. І виходить те, що виходить. С. Винокур: Ось він у вас запитує: «Що ви особисто називаєте правдою?». М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. С. Винокур: Ось ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так, однакові. С. Винокур: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. С. Винокур: Так, це? Тобто всі люди рівні. М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то я вважаю, що.... С. Винокур: що це правда? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Я такий самий, я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. https://cdn.kabbalahmedia.info/oGfIHqeS.mp400:04:45С. Винокур : Пише Олександр вам: «Сьогодні настав дуже туманний час. Усе, що ми колись вважали зрозумілим, незрозуміло. Незрозуміло це чоловік чи це жінка, це реальні новини чи все підлаштовано. Незрозуміло це виступає лідер країни чи його двійник. Незрозуміло це говорить людина чи штучний інтелект, правда це чи брехня. Усе змішалося. Питання він пише дуже просте: Для чого все це? Для чого нас доводять до цілковитої зневіри в те, що я бачу і чую?» М. Лайтман: Це дійсно питання серйозне. Для того щоб ми мали потребу в Творці. С. Винокур : Це Його дії? М. Лайтман: Це Його дії. С. Винокур: Ось так от усе заплутати для нас, так? М. Лайтман: Так, щоб ми почувалися в стані заплутаності, С. Винокур: Так. М. Лайтман: І в нас не залишалося б жодної можливої дії розумної, правильної, як тільки вхопитися за Нього і як дитина притулитися до Нього. С. Винокур: Тобто треба нас довести до такого стану, що ми звернемося до нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: А по-іншому ми не можемо звертатися до Творця? Існують молитви, існують молитовники, я не знаю, існують релігії. Це не називається зверненням до Творця? М. Лайтман: Ні. Це не рятує. С. Винокур: Не рятує? М. Лайтман: Ні. С. Винокур: От скажіть, ось він ставить ще запитання: «Кому сьогодні вірити?». Зрозуміло, ви говорите, це доводить нас до того, що ми звертаємося до Творця. А ось комусь на цій площині земній можна вірити. М. Лайтман: Ні. С. Винокур: Ні? М. Лайтман: Звичайно, ні. С. Винокур: А можна жити, ось так от, не вірячи ні в що, ні в кого? М. Лайтман: А ось так ми і звикнемо. С. Винокур: Тобто ви вважаєте, що все людство буде доведено до такого стану? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якби вас почули і ось дійсно підніметься ось таке прохання, молитва до Творця, що станеться? Він відповість? М. Лайтман: Творець і так відповідає. С. Винокур: А що він каже? М. Лайтман: Тільки ми не розуміємо Його відповідей. Він нам каже, що якщо ми підемо правильним шляхом, тобто відмовившись від своїх егоїстичних цілей, то тоді ми піднімемо себе на наступний рівень розвитку. Там ми будемо зовсім іншими. Ми будемо, по-перше, не занурені в себе, в егоїстів. Ми будемо прагнути зробити так, щоб усім було однаково. І для нас найголовніше буде ще, окрім цього, діяти так, щоб ми відчули необхідність разом триматися одне за одного. Це те, до чого Творець бажає нас привести. С. Винокур: Ви зараз говорите взагалі про все, як би, людство? М. Лайтман: Так- так. С. Винокур: Відносини між людьми, між країнами, між усім - ось таке? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Це наш наступний щабель? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Чого це ми не хочемо до неї рушити? Це звучить, так дуже-то, привабливо, якщо сказати з усією реальністю нашою. М. Лайтман: Я маю думати про інших. С. Винокур: Не можу, так? М. Лайтман: Не можу і не хочу. Це те, що відчуває кожна людина. С. Винокур: І цю можливість дасть Творець, якщо ми зможемо звернутися до Нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Але я повинен захотіти саме ось цей ось наступний щабель? М. Лайтман: Я маю до цього прийти, до того, що я маю це захотіти. С. Винокур: Це, схоже, можна захотіти з чогось дуже такого поганого.... М. Лайтман: Ну так поступово ми до цього і спускаємося. С. Винокур: Тобто нас доведуть до чогось дуже поганого, щоб ми попросили «Дай нам можливість бути разом». Так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Ще ось ось таке запитання в Олександра: «Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба?». Ось він каже: «Усе неправда навколо, усе брехня». М. Лайтман: Ну ми не знаємо, що таке правда. С. Винокур: Ось це він і запитує: «Що таке правда?». М. Лайтман: Так, цього ми не знаємо. С. Винокур: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. І виходить те, що виходить. С. Винокур: Ось він у вас запитує: «Що ви особисто називаєте правдою?». М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. С. Винокур: Ось ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так, однакові. С. Винокур: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. С. Винокур: Так, це? Тобто всі люди рівні. М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то я вважаю, що.... С. Винокур: що це правда? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Я такий самий, я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/VOoUyaUp.mp301 Sep 24 00:00 UTCС. Винокур : Пише Олександр вам: «Сьогодні настав дуже туманний час. Усе, що ми колись вважали зрозумілим, незрозуміло. Незрозуміло це чоловік чи це жінка, це реальні новини чи все підлаштовано. Незрозуміло це виступає лідер країни чи його двійник. Незрозуміло це говорить людина чи штучний інтелект, правда це чи брехня. Усе змішалося. Питання він пише дуже просте: Для чого все це? Для чого нас доводять до цілковитої зневіри в те, що я бачу і чую?» М. Лайтман: Це дійсно питання серйозне. Для того щоб ми мали потребу в Творці. С. Винокур : Це Його дії? М. Лайтман: Це Його дії. С. Винокур: Ось так от усе заплутати для нас, так? М. Лайтман: Так, щоб ми почувалися в стані заплутаності, С. Винокур: Так. М. Лайтман: І в нас не залишалося б жодної можливої дії розумної, правильної, як тільки вхопитися за Нього і як дитина притулитися до Нього. С. Винокур: Тобто треба нас довести до такого стану, що ми звернемося до нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: А по-іншому ми не можемо звертатися до Творця? Існують молитви, існують молитовники, я не знаю, існують релігії. Це не називається зверненням до Творця? М. Лайтман: Ні. Це не рятує. С. Винокур: Не рятує? М. Лайтман: Ні. С. Винокур: От скажіть, ось він ставить ще запитання: «Кому сьогодні вірити?». Зрозуміло, ви говорите, це доводить нас до того, що ми звертаємося до Творця. А ось комусь на цій площині земній можна вірити. М. Лайтман: Ні. С. Винокур: Ні? М. Лайтман: Звичайно, ні. С. Винокур: А можна жити, ось так от, не вірячи ні в що, ні в кого? М. Лайтман: А ось так ми і звикнемо. С. Винокур: Тобто ви вважаєте, що все людство буде доведено до такого стану? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якби вас почули і ось дійсно підніметься ось таке прохання, молитва до Творця, що станеться? Він відповість? М. Лайтман: Творець і так відповідає. С. Винокур: А що він каже? М. Лайтман: Тільки ми не розуміємо Його відповідей. Він нам каже, що якщо ми підемо правильним шляхом, тобто відмовившись від своїх егоїстичних цілей, то тоді ми піднімемо себе на наступний рівень розвитку. Там ми будемо зовсім іншими. Ми будемо, по-перше, не занурені в себе, в егоїстів. Ми будемо прагнути зробити так, щоб усім було однаково. І для нас найголовніше буде ще, окрім цього, діяти так, щоб ми відчули необхідність разом триматися одне за одного. Це те, до чого Творець бажає нас привести. С. Винокур: Ви зараз говорите взагалі про все, як би, людство? М. Лайтман: Так- так. С. Винокур: Відносини між людьми, між країнами, між усім - ось таке? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Це наш наступний щабель? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Чого це ми не хочемо до неї рушити? Це звучить, так дуже-то, привабливо, якщо сказати з усією реальністю нашою. М. Лайтман: Я маю думати про інших. С. Винокур: Не можу, так? М. Лайтман: Не можу і не хочу. Це те, що відчуває кожна людина. С. Винокур: І цю можливість дасть Творець, якщо ми зможемо звернутися до Нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Але я повинен захотіти саме ось цей ось наступний щабель? М. Лайтман: Я маю до цього прийти, до того, що я маю це захотіти. С. Винокур: Це, схоже, можна захотіти з чогось дуже такого поганого.... М. Лайтман: Ну так поступово ми до цього і спускаємося. С. Винокур: Тобто нас доведуть до чогось дуже поганого, щоб ми попросили «Дай нам можливість бути разом». Так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Ще ось ось таке запитання в Олександра: «Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба?». Ось він каже: «Усе неправда навколо, усе брехня». М. Лайтман: Ну ми не знаємо, що таке правда. С. Винокур: Ось це він і запитує: «Що таке правда?». М. Лайтман: Так, цього ми не знаємо. С. Винокур: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. І виходить те, що виходить. С. Винокур: Ось він у вас запитує: «Що ви особисто називаєте правдою?». М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. С. Винокур: Ось ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так, однакові. С. Винокур: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. С. Винокур: Так, це? Тобто всі люди рівні. М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то я вважаю, що.... С. Винокур: що це правда? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Я такий самий, я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. https://cdn.kabbalahmedia.info/VOoUyaUp.mp300:04:45С. Винокур : Пише Олександр вам: «Сьогодні настав дуже туманний час. Усе, що ми колись вважали зрозумілим, незрозуміло. Незрозуміло це чоловік чи це жінка, це реальні новини чи все підлаштовано. Незрозуміло це виступає лідер країни чи його двійник. Незрозуміло це говорить людина чи штучний інтелект, правда це чи брехня. Усе змішалося. Питання він пише дуже просте: Для чого все це? Для чого нас доводять до цілковитої зневіри в те, що я бачу і чую?» М. Лайтман: Це дійсно питання серйозне. Для того щоб ми мали потребу в Творці. С. Винокур : Це Його дії? М. Лайтман: Це Його дії. С. Винокур: Ось так от усе заплутати для нас, так? М. Лайтман: Так, щоб ми почувалися в стані заплутаності, С. Винокур: Так. М. Лайтман: І в нас не залишалося б жодної можливої дії розумної, правильної, як тільки вхопитися за Нього і як дитина притулитися до Нього. С. Винокур: Тобто треба нас довести до такого стану, що ми звернемося до нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: А по-іншому ми не можемо звертатися до Творця? Існують молитви, існують молитовники, я не знаю, існують релігії. Це не називається зверненням до Творця? М. Лайтман: Ні. Це не рятує. С. Винокур: Не рятує? М. Лайтман: Ні. С. Винокур: От скажіть, ось він ставить ще запитання: «Кому сьогодні вірити?». Зрозуміло, ви говорите, це доводить нас до того, що ми звертаємося до Творця. А ось комусь на цій площині земній можна вірити. М. Лайтман: Ні. С. Винокур: Ні? М. Лайтман: Звичайно, ні. С. Винокур: А можна жити, ось так от, не вірячи ні в що, ні в кого? М. Лайтман: А ось так ми і звикнемо. С. Винокур: Тобто ви вважаєте, що все людство буде доведено до такого стану? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якби вас почули і ось дійсно підніметься ось таке прохання, молитва до Творця, що станеться? Він відповість? М. Лайтман: Творець і так відповідає. С. Винокур: А що він каже? М. Лайтман: Тільки ми не розуміємо Його відповідей. Він нам каже, що якщо ми підемо правильним шляхом, тобто відмовившись від своїх егоїстичних цілей, то тоді ми піднімемо себе на наступний рівень розвитку. Там ми будемо зовсім іншими. Ми будемо, по-перше, не занурені в себе, в егоїстів. Ми будемо прагнути зробити так, щоб усім було однаково. І для нас найголовніше буде ще, окрім цього, діяти так, щоб ми відчули необхідність разом триматися одне за одного. Це те, до чого Творець бажає нас привести. С. Винокур: Ви зараз говорите взагалі про все, як би, людство? М. Лайтман: Так- так. С. Винокур: Відносини між людьми, між країнами, між усім - ось таке? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Це наш наступний щабель? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Чого це ми не хочемо до неї рушити? Це звучить, так дуже-то, привабливо, якщо сказати з усією реальністю нашою. М. Лайтман: Я маю думати про інших. С. Винокур: Не можу, так? М. Лайтман: Не можу і не хочу. Це те, що відчуває кожна людина. С. Винокур: І цю можливість дасть Творець, якщо ми зможемо звернутися до Нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Але я повинен захотіти саме ось цей ось наступний щабель? М. Лайтман: Я маю до цього прийти, до того, що я маю це захотіти. С. Винокур: Це, схоже, можна захотіти з чогось дуже такого поганого.... М. Лайтман: Ну так поступово ми до цього і спускаємося. С. Винокур: Тобто нас доведуть до чогось дуже поганого, щоб ми попросили «Дай нам можливість бути разом». Так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Ще ось ось таке запитання в Олександра: «Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба?». Ось він каже: «Усе неправда навколо, усе брехня». М. Лайтман: Ну ми не знаємо, що таке правда. С. Винокур: Ось це він і запитує: «Що таке правда?». М. Лайтман: Так, цього ми не знаємо. С. Винокур: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. І виходить те, що виходить. С. Винокур: Ось він у вас запитує: «Що ви особисто називаєте правдою?». М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. С. Винокур: Ось ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так, однакові. С. Винокур: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. С. Винокур: Так, це? Тобто всі люди рівні. М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то я вважаю, що.... С. Винокур: що це правда? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Я такий самий, я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/TWH5TJW8.mp401 Sep 24 00:00 UTCС. Винокур : Пише Олександр вам: «Сьогодні настав дуже туманний час. Усе, що ми колись вважали зрозумілим, незрозуміло. Незрозуміло це чоловік чи це жінка, це реальні новини чи все підлаштовано. Незрозуміло це виступає лідер країни чи його двійник. Незрозуміло це говорить людина чи штучний інтелект, правда це чи брехня. Усе змішалося. Питання він пише дуже просте: Для чого все це? Для чого нас доводять до цілковитої зневіри в те, що я бачу і чую?» М. Лайтман: Це дійсно питання серйозне. Для того щоб ми мали потребу в Творці. С. Винокур : Це Його дії? М. Лайтман: Це Його дії. С. Винокур: Ось так от усе заплутати для нас, так? М. Лайтман: Так, щоб ми почувалися в стані заплутаності, С. Винокур: Так. М. Лайтман: І в нас не залишалося б жодної можливої дії розумної, правильної, як тільки вхопитися за Нього і як дитина притулитися до Нього. С. Винокур: Тобто треба нас довести до такого стану, що ми звернемося до нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: А по-іншому ми не можемо звертатися до Творця? Існують молитви, існують молитовники, я не знаю, існують релігії. Це не називається зверненням до Творця? М. Лайтман: Ні. Це не рятує. С. Винокур: Не рятує? М. Лайтман: Ні. С. Винокур: От скажіть, ось він ставить ще запитання: «Кому сьогодні вірити?». Зрозуміло, ви говорите, це доводить нас до того, що ми звертаємося до Творця. А ось комусь на цій площині земній можна вірити. М. Лайтман: Ні. С. Винокур: Ні? М. Лайтман: Звичайно, ні. С. Винокур: А можна жити, ось так от, не вірячи ні в що, ні в кого? М. Лайтман: А ось так ми і звикнемо. С. Винокур: Тобто ви вважаєте, що все людство буде доведено до такого стану? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якби вас почули і ось дійсно підніметься ось таке прохання, молитва до Творця, що станеться? Він відповість? М. Лайтман: Творець і так відповідає. С. Винокур: А що він каже? М. Лайтман: Тільки ми не розуміємо Його відповідей. Він нам каже, що якщо ми підемо правильним шляхом, тобто відмовившись від своїх егоїстичних цілей, то тоді ми піднімемо себе на наступний рівень розвитку. Там ми будемо зовсім іншими. Ми будемо, по-перше, не занурені в себе, в егоїстів. Ми будемо прагнути зробити так, щоб усім було однаково. І для нас найголовніше буде ще, окрім цього, діяти так, щоб ми відчули необхідність разом триматися одне за одного. Це те, до чого Творець бажає нас привести. С. Винокур: Ви зараз говорите взагалі про все, як би, людство? М. Лайтман: Так- так. С. Винокур: Відносини між людьми, між країнами, між усім - ось таке? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Це наш наступний щабель? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Чого це ми не хочемо до неї рушити? Це звучить, так дуже-то, привабливо, якщо сказати з усією реальністю нашою. М. Лайтман: Я маю думати про інших. С. Винокур: Не можу, так? М. Лайтман: Не можу і не хочу. Це те, що відчуває кожна людина. С. Винокур: І цю можливість дасть Творець, якщо ми зможемо звернутися до Нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Але я повинен захотіти саме ось цей ось наступний щабель? М. Лайтман: Я маю до цього прийти, до того, що я маю це захотіти. С. Винокур: Це, схоже, можна захотіти з чогось дуже такого поганого.... М. Лайтман: Ну так поступово ми до цього і спускаємося. С. Винокур: Тобто нас доведуть до чогось дуже поганого, щоб ми попросили «Дай нам можливість бути разом». Так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Ще ось ось таке запитання в Олександра: «Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба?». Ось він каже: «Усе неправда навколо, усе брехня». М. Лайтман: Ну ми не знаємо, що таке правда. С. Винокур: Ось це він і запитує: «Що таке правда?». М. Лайтман: Так, цього ми не знаємо. С. Винокур: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. І виходить те, що виходить. С. Винокур: Ось він у вас запитує: «Що ви особисто називаєте правдою?». М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. С. Винокур: Ось ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так, однакові. С. Винокур: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. С. Винокур: Так, це? Тобто всі люди рівні. М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то я вважаю, що.... С. Винокур: що це правда? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Я такий самий, я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. https://cdn.kabbalahmedia.info/TWH5TJW8.mp400:04:45С. Винокур : Пише Олександр вам: «Сьогодні настав дуже туманний час. Усе, що ми колись вважали зрозумілим, незрозуміло. Незрозуміло це чоловік чи це жінка, це реальні новини чи все підлаштовано. Незрозуміло це виступає лідер країни чи його двійник. Незрозуміло це говорить людина чи штучний інтелект, правда це чи брехня. Усе змішалося. Питання він пише дуже просте: Для чого все це? Для чого нас доводять до цілковитої зневіри в те, що я бачу і чую?» М. Лайтман: Це дійсно питання серйозне. Для того щоб ми мали потребу в Творці. С. Винокур : Це Його дії? М. Лайтман: Це Його дії. С. Винокур: Ось так от усе заплутати для нас, так? М. Лайтман: Так, щоб ми почувалися в стані заплутаності, С. Винокур: Так. М. Лайтман: І в нас не залишалося б жодної можливої дії розумної, правильної, як тільки вхопитися за Нього і як дитина притулитися до Нього. С. Винокур: Тобто треба нас довести до такого стану, що ми звернемося до нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: А по-іншому ми не можемо звертатися до Творця? Існують молитви, існують молитовники, я не знаю, існують релігії. Це не називається зверненням до Творця? М. Лайтман: Ні. Це не рятує. С. Винокур: Не рятує? М. Лайтман: Ні. С. Винокур: От скажіть, ось він ставить ще запитання: «Кому сьогодні вірити?». Зрозуміло, ви говорите, це доводить нас до того, що ми звертаємося до Творця. А ось комусь на цій площині земній можна вірити. М. Лайтман: Ні. С. Винокур: Ні? М. Лайтман: Звичайно, ні. С. Винокур: А можна жити, ось так от, не вірячи ні в що, ні в кого? М. Лайтман: А ось так ми і звикнемо. С. Винокур: Тобто ви вважаєте, що все людство буде доведено до такого стану? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якби вас почули і ось дійсно підніметься ось таке прохання, молитва до Творця, що станеться? Він відповість? М. Лайтман: Творець і так відповідає. С. Винокур: А що він каже? М. Лайтман: Тільки ми не розуміємо Його відповідей. Він нам каже, що якщо ми підемо правильним шляхом, тобто відмовившись від своїх егоїстичних цілей, то тоді ми піднімемо себе на наступний рівень розвитку. Там ми будемо зовсім іншими. Ми будемо, по-перше, не занурені в себе, в егоїстів. Ми будемо прагнути зробити так, щоб усім було однаково. І для нас найголовніше буде ще, окрім цього, діяти так, щоб ми відчули необхідність разом триматися одне за одного. Це те, до чого Творець бажає нас привести. С. Винокур: Ви зараз говорите взагалі про все, як би, людство? М. Лайтман: Так- так. С. Винокур: Відносини між людьми, між країнами, між усім - ось таке? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Це наш наступний щабель? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Чого це ми не хочемо до неї рушити? Це звучить, так дуже-то, привабливо, якщо сказати з усією реальністю нашою. М. Лайтман: Я маю думати про інших. С. Винокур: Не можу, так? М. Лайтман: Не можу і не хочу. Це те, що відчуває кожна людина. С. Винокур: І цю можливість дасть Творець, якщо ми зможемо звернутися до Нього? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Але я повинен захотіти саме ось цей ось наступний щабель? М. Лайтман: Я маю до цього прийти, до того, що я маю це захотіти. С. Винокур: Це, схоже, можна захотіти з чогось дуже такого поганого.... М. Лайтман: Ну так поступово ми до цього і спускаємося. С. Винокур: Тобто нас доведуть до чогось дуже поганого, щоб ми попросили «Дай нам можливість бути разом». Так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Ще ось ось таке запитання в Олександра: «Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба?». Ось він каже: «Усе неправда навколо, усе брехня». М. Лайтман: Ну ми не знаємо, що таке правда. С. Винокур: Ось це він і запитує: «Що таке правда?». М. Лайтман: Так, цього ми не знаємо. С. Винокур: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. І виходить те, що виходить. С. Винокур: Ось він у вас запитує: «Що ви особисто називаєте правдою?». М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. С. Винокур: Ось ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так, однакові. С. Винокур: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. С. Винокур: Так, це? Тобто всі люди рівні. М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то я вважаю, що.... С. Винокур: що це правда? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Я такий самий, я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/AKEVIR0Q.mp301 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба? М. Лайтман: А ми не знаємо, що таке правда. Цього ми не знаємо. Запитання: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. Запитання: Що ви особисто називаєте правдою? М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. Запитання: Ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так. Однакові. Запитання: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. Запитання: Так, це? Тобто всі люди рівні? М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то вважається... Репліка: ...що це правда. М. Лайтман: Так. Запитання: Я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми й дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. https://cdn.kabbalahmedia.info/AKEVIR0Q.mp300:01:05Запитання: Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба? М. Лайтман: А ми не знаємо, що таке правда. Цього ми не знаємо. Запитання: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. Запитання: Що ви особисто називаєте правдою? М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. Запитання: Ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так. Однакові. Запитання: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. Запитання: Так, це? Тобто всі люди рівні? М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то вважається... Репліка: ...що це правда. М. Лайтман: Так. Запитання: Я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми й дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/hWKVIHHs.mp401 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба? М. Лайтман: А ми не знаємо, що таке правда. Цього ми не знаємо. Запитання: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. Запитання: Що ви особисто називаєте правдою? М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. Запитання: Ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так. Однакові. Запитання: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. Запитання: Так, це? Тобто всі люди рівні? М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то вважається... Репліка: ...що це правда. М. Лайтман: Так. Запитання: Я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми й дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. https://cdn.kabbalahmedia.info/hWKVIHHs.mp400:01:05Запитання: Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба? М. Лайтман: А ми не знаємо, що таке правда. Цього ми не знаємо. Запитання: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. Запитання: Що ви особисто називаєте правдою? М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. Запитання: Ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так. Однакові. Запитання: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. Запитання: Так, це? Тобто всі люди рівні? М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то вважається... Репліка: ...що це правда. М. Лайтман: Так. Запитання: Я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми й дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/YfchBuyC.mp401 Sep 24 00:00 UTCЗапитання: Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба? М. Лайтман: А ми не знаємо, що таке правда. Цього ми не знаємо. Запитання: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. Запитання: Що ви особисто називаєте правдою? М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. Запитання: Ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так. Однакові. Запитання: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. Запитання: Так, це? Тобто всі люди рівні? М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то вважається... Репліка: ...що це правда. М. Лайтман: Так. Запитання: Я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми й дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. https://cdn.kabbalahmedia.info/YfchBuyC.mp400:01:05Запитання: Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба? М. Лайтман: А ми не знаємо, що таке правда. Цього ми не знаємо. Запитання: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. Запитання: Що ви особисто називаєте правдою? М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. Запитання: Ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так. Однакові. Запитання: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. Запитання: Так, це? Тобто всі люди рівні? М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то вважається... Репліка: ...що це правда. М. Лайтман: Так. Запитання: Я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми й дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/SCQbSC15.mp313 Aug 24 00:00 UTCРепліка: Пише жінка: «Ми обоє з чоловіком не розуміємо, як вибрали одне одного. Ми настільки різні - як вода і полум'я. І коли я згадую, як це сталося, я згадую, що я не за очі його обрала, ніякого «з першого погляду» в нас не було. І не тому, що він красивий, сильний. Я його за запахом вибрала. Але це були не парфуми, а це був запах мого дитинства. Я навіть не знаю, як це пояснити. І тому прошу вас, поясніть мені це: як запах міг перемогти все - і характер, і красу, все?». М. Лайтман: Це може бути, тому що запах - це дуже природне відчуття, яке настільки притягує людину й прив'язує, що вона з цього піти далеко не може. Запитання: Чому запах дитинства виявляється вирішальним фактором? М. Лайтман: Тому що дитинство залишає в нас приємне враження. Запитання: Назавжди? Ось цей запах дитинства? М. Лайтман: Здебільшого так. Запитання: Усе-таки людина живе з іншою людиною, у якої свій характер, своя зовнішність, свої, як ми говорили, уколи, колючки тощо. І ви кажете, все-таки над цим над усім стоїть запах? М. Лайтман: Так. Запитання: Що відбувається? Я вдихаю. Це щось таке в носі, чи в серці? М. Лайтман: Ти вміщуєш у себе частинку іншого. Запитання: І це не зробити ніяк, крім запаху? М. Лайтман: Ніяк. Запитання: А скажіть, будь ласка, все-таки це пов'язано, виходить, із серцем? Усе-таки вони стали парою, продовжують жити. Цей запах, як він пов'язаний з усім: із серцем, із душею, із мізками - з усім? М. Лайтман: Він залишає в тебе враження, яке пояснює тобі, що ця людина пов'язана з тими відчуттями, які ти колись відчував у зв'язку з цим запахом. Запитання: Хорошим? М. Лайтман: Так. І тому ти від цього не так-то просто можеш піти. Запитання: Можна, розуміючи це, підтримувати цей запах? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Можна? Хоч насправді, напевно, він зник? М. Лайтман: Неважливо, адже ми тварини в цьому відношенні. Запах - це чисто тваринне. Запитання: Цікаво, як підтримується цей запах, якщо він зник? Усе, вже немає цього запаху, а все одно... М. Лайтман: Він у тобі. Решимот. Репліка: Записи. М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/SCQbSC15.mp300:02:34Репліка: Пише жінка: «Ми обоє з чоловіком не розуміємо, як вибрали одне одного. Ми настільки різні - як вода і полум'я. І коли я згадую, як це сталося, я згадую, що я не за очі його обрала, ніякого «з першого погляду» в нас не було. І не тому, що він красивий, сильний. Я його за запахом вибрала. Але це були не парфуми, а це був запах мого дитинства. Я навіть не знаю, як це пояснити. І тому прошу вас, поясніть мені це: як запах міг перемогти все - і характер, і красу, все?». М. Лайтман: Це може бути, тому що запах - це дуже природне відчуття, яке настільки притягує людину й прив'язує, що вона з цього піти далеко не може. Запитання: Чому запах дитинства виявляється вирішальним фактором? М. Лайтман: Тому що дитинство залишає в нас приємне враження. Запитання: Назавжди? Ось цей запах дитинства? М. Лайтман: Здебільшого так. Запитання: Усе-таки людина живе з іншою людиною, у якої свій характер, своя зовнішність, свої, як ми говорили, уколи, колючки тощо. І ви кажете, все-таки над цим над усім стоїть запах? М. Лайтман: Так. Запитання: Що відбувається? Я вдихаю. Це щось таке в носі, чи в серці? М. Лайтман: Ти вміщуєш у себе частинку іншого. Запитання: І це не зробити ніяк, крім запаху? М. Лайтман: Ніяк. Запитання: А скажіть, будь ласка, все-таки це пов'язано, виходить, із серцем? Усе-таки вони стали парою, продовжують жити. Цей запах, як він пов'язаний з усім: із серцем, із душею, із мізками - з усім? М. Лайтман: Він залишає в тебе враження, яке пояснює тобі, що ця людина пов'язана з тими відчуттями, які ти колись відчував у зв'язку з цим запахом. Запитання: Хорошим? М. Лайтман: Так. І тому ти від цього не так-то просто можеш піти. Запитання: Можна, розуміючи це, підтримувати цей запах? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Можна? Хоч насправді, напевно, він зник? М. Лайтман: Неважливо, адже ми тварини в цьому відношенні. Запах - це чисто тваринне. Запитання: Цікаво, як підтримується цей запах, якщо він зник? Усе, вже немає цього запаху, а все одно... М. Лайтман: Він у тобі. Решимот. Репліка: Записи. М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/DmAocPdF.mp413 Aug 24 00:00 UTCРепліка: Пише жінка: «Ми обоє з чоловіком не розуміємо, як вибрали одне одного. Ми настільки різні - як вода і полум'я. І коли я згадую, як це сталося, я згадую, що я не за очі його обрала, ніякого «з першого погляду» в нас не було. І не тому, що він красивий, сильний. Я його за запахом вибрала. Але це були не парфуми, а це був запах мого дитинства. Я навіть не знаю, як це пояснити. І тому прошу вас, поясніть мені це: як запах міг перемогти все - і характер, і красу, все?». М. Лайтман: Це може бути, тому що запах - це дуже природне відчуття, яке настільки притягує людину й прив'язує, що вона з цього піти далеко не може. Запитання: Чому запах дитинства виявляється вирішальним фактором? М. Лайтман: Тому що дитинство залишає в нас приємне враження. Запитання: Назавжди? Ось цей запах дитинства? М. Лайтман: Здебільшого так. Запитання: Усе-таки людина живе з іншою людиною, у якої свій характер, своя зовнішність, свої, як ми говорили, уколи, колючки тощо. І ви кажете, все-таки над цим над усім стоїть запах? М. Лайтман: Так. Запитання: Що відбувається? Я вдихаю. Це щось таке в носі, чи в серці? М. Лайтман: Ти вміщуєш у себе частинку іншого. Запитання: І це не зробити ніяк, крім запаху? М. Лайтман: Ніяк. Запитання: А скажіть, будь ласка, все-таки це пов'язано, виходить, із серцем? Усе-таки вони стали парою, продовжують жити. Цей запах, як він пов'язаний з усім: із серцем, із душею, із мізками - з усім? М. Лайтман: Він залишає в тебе враження, яке пояснює тобі, що ця людина пов'язана з тими відчуттями, які ти колись відчував у зв'язку з цим запахом. Запитання: Хорошим? М. Лайтман: Так. І тому ти від цього не так-то просто можеш піти. Запитання: Можна, розуміючи це, підтримувати цей запах? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Можна? Хоч насправді, напевно, він зник? М. Лайтман: Неважливо, адже ми тварини в цьому відношенні. Запах - це чисто тваринне. Запитання: Цікаво, як підтримується цей запах, якщо він зник? Усе, вже немає цього запаху, а все одно... М. Лайтман: Він у тобі. Решимот. Репліка: Записи. М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/DmAocPdF.mp400:02:34Репліка: Пише жінка: «Ми обоє з чоловіком не розуміємо, як вибрали одне одного. Ми настільки різні - як вода і полум'я. І коли я згадую, як це сталося, я згадую, що я не за очі його обрала, ніякого «з першого погляду» в нас не було. І не тому, що він красивий, сильний. Я його за запахом вибрала. Але це були не парфуми, а це був запах мого дитинства. Я навіть не знаю, як це пояснити. І тому прошу вас, поясніть мені це: як запах міг перемогти все - і характер, і красу, все?». М. Лайтман: Це може бути, тому що запах - це дуже природне відчуття, яке настільки притягує людину й прив'язує, що вона з цього піти далеко не може. Запитання: Чому запах дитинства виявляється вирішальним фактором? М. Лайтман: Тому що дитинство залишає в нас приємне враження. Запитання: Назавжди? Ось цей запах дитинства? М. Лайтман: Здебільшого так. Запитання: Усе-таки людина живе з іншою людиною, у якої свій характер, своя зовнішність, свої, як ми говорили, уколи, колючки тощо. І ви кажете, все-таки над цим над усім стоїть запах? М. Лайтман: Так. Запитання: Що відбувається? Я вдихаю. Це щось таке в носі, чи в серці? М. Лайтман: Ти вміщуєш у себе частинку іншого. Запитання: І це не зробити ніяк, крім запаху? М. Лайтман: Ніяк. Запитання: А скажіть, будь ласка, все-таки це пов'язано, виходить, із серцем? Усе-таки вони стали парою, продовжують жити. Цей запах, як він пов'язаний з усім: із серцем, із душею, із мізками - з усім? М. Лайтман: Він залишає в тебе враження, яке пояснює тобі, що ця людина пов'язана з тими відчуттями, які ти колись відчував у зв'язку з цим запахом. Запитання: Хорошим? М. Лайтман: Так. І тому ти від цього не так-то просто можеш піти. Запитання: Можна, розуміючи це, підтримувати цей запах? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Можна? Хоч насправді, напевно, він зник? М. Лайтман: Неважливо, адже ми тварини в цьому відношенні. Запах - це чисто тваринне. Запитання: Цікаво, як підтримується цей запах, якщо він зник? Усе, вже немає цього запаху, а все одно... М. Лайтман: Він у тобі. Решимот. Репліка: Записи. М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/vy6hoLO2.mp413 Aug 24 00:00 UTCРепліка: Пише жінка: «Ми обоє з чоловіком не розуміємо, як вибрали одне одного. Ми настільки різні - як вода і полум'я. І коли я згадую, як це сталося, я згадую, що я не за очі його обрала, ніякого «з першого погляду» в нас не було. І не тому, що він красивий, сильний. Я його за запахом вибрала. Але це були не парфуми, а це був запах мого дитинства. Я навіть не знаю, як це пояснити. І тому прошу вас, поясніть мені це: як запах міг перемогти все - і характер, і красу, все?». М. Лайтман: Це може бути, тому що запах - це дуже природне відчуття, яке настільки притягує людину й прив'язує, що вона з цього піти далеко не може. Запитання: Чому запах дитинства виявляється вирішальним фактором? М. Лайтман: Тому що дитинство залишає в нас приємне враження. Запитання: Назавжди? Ось цей запах дитинства? М. Лайтман: Здебільшого так. Запитання: Усе-таки людина живе з іншою людиною, у якої свій характер, своя зовнішність, свої, як ми говорили, уколи, колючки тощо. І ви кажете, все-таки над цим над усім стоїть запах? М. Лайтман: Так. Запитання: Що відбувається? Я вдихаю. Це щось таке в носі, чи в серці? М. Лайтман: Ти вміщуєш у себе частинку іншого. Запитання: І це не зробити ніяк, крім запаху? М. Лайтман: Ніяк. Запитання: А скажіть, будь ласка, все-таки це пов'язано, виходить, із серцем? Усе-таки вони стали парою, продовжують жити. Цей запах, як він пов'язаний з усім: із серцем, із душею, із мізками - з усім? М. Лайтман: Він залишає в тебе враження, яке пояснює тобі, що ця людина пов'язана з тими відчуттями, які ти колись відчував у зв'язку з цим запахом. Запитання: Хорошим? М. Лайтман: Так. І тому ти від цього не так-то просто можеш піти. Запитання: Можна, розуміючи це, підтримувати цей запах? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Можна? Хоч насправді, напевно, він зник? М. Лайтман: Неважливо, адже ми тварини в цьому відношенні. Запах - це чисто тваринне. Запитання: Цікаво, як підтримується цей запах, якщо він зник? Усе, вже немає цього запаху, а все одно... М. Лайтман: Він у тобі. Решимот. Репліка: Записи. М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/vy6hoLO2.mp400:02:34Репліка: Пише жінка: «Ми обоє з чоловіком не розуміємо, як вибрали одне одного. Ми настільки різні - як вода і полум'я. І коли я згадую, як це сталося, я згадую, що я не за очі його обрала, ніякого «з першого погляду» в нас не було. І не тому, що він красивий, сильний. Я його за запахом вибрала. Але це були не парфуми, а це був запах мого дитинства. Я навіть не знаю, як це пояснити. І тому прошу вас, поясніть мені це: як запах міг перемогти все - і характер, і красу, все?». М. Лайтман: Це може бути, тому що запах - це дуже природне відчуття, яке настільки притягує людину й прив'язує, що вона з цього піти далеко не може. Запитання: Чому запах дитинства виявляється вирішальним фактором? М. Лайтман: Тому що дитинство залишає в нас приємне враження. Запитання: Назавжди? Ось цей запах дитинства? М. Лайтман: Здебільшого так. Запитання: Усе-таки людина живе з іншою людиною, у якої свій характер, своя зовнішність, свої, як ми говорили, уколи, колючки тощо. І ви кажете, все-таки над цим над усім стоїть запах? М. Лайтман: Так. Запитання: Що відбувається? Я вдихаю. Це щось таке в носі, чи в серці? М. Лайтман: Ти вміщуєш у себе частинку іншого. Запитання: І це не зробити ніяк, крім запаху? М. Лайтман: Ніяк. Запитання: А скажіть, будь ласка, все-таки це пов'язано, виходить, із серцем? Усе-таки вони стали парою, продовжують жити. Цей запах, як він пов'язаний з усім: із серцем, із душею, із мізками - з усім? М. Лайтман: Він залишає в тебе враження, яке пояснює тобі, що ця людина пов'язана з тими відчуттями, які ти колись відчував у зв'язку з цим запахом. Запитання: Хорошим? М. Лайтман: Так. І тому ти від цього не так-то просто можеш піти. Запитання: Можна, розуміючи це, підтримувати цей запах? М. Лайтман: Звичайно. Запитання: Можна? Хоч насправді, напевно, він зник? М. Лайтман: Неважливо, адже ми тварини в цьому відношенні. Запах - це чисто тваринне. Запитання: Цікаво, як підтримується цей запах, якщо він зник? Усе, вже немає цього запаху, а все одно... М. Лайтман: Він у тобі. Решимот. Репліка: Записи. М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/nGTFyayd.mp413 Aug 24 00:00 UTCВинокур: Пише хлопець: "Ось ви весь час говорите про добро, любов, але ж насправді люди один до одного ставляться як паразити". М. Лайтман: Звичайно. Винокур: "І найдобрішим людям у цьому світі дістається найбільше шишок від людей і від долі. І залишається або бути паразитом у житті, або страждати від паразитів. Розʼясніть, для чого бути добрим у цьому світі, навіщо ви це радите?" М. Лайтман: Тому що, якщо ми будемо добрими, то ми будемо подібними до Творця. І тоді нам буде краще, легше в цьому світі й у потойбічному. Винокур: А от він вважає, що краще паразитам, насправді. Тим, які використовують інших і так живуть. М. Лайтман: Це так йому здається. У маленьких межах, можливо, він і має рацію десь, у чомусь. Але взагалі по життю - ні. Винокур: Тобто ви говорите, що все-таки дітей треба виховувати на добрих стосунках, на понятті дружби, порядності тощо. І ось так, глянувши на землю масштабно, ви говорите: виявиться, що це правильно. М. Лайтман: Так. Винокур: А якщо вдивлятися, як він каже, то паразити просто... М. Лайтман: Коли ти вдивляєшся, ти звужуєш себе до якихось поодиноких випадків. І тоді, звісно, краще бути егоїстом. А якщо ти дивишся загалом, на життя людини і на те, з чим вона залишається і приходить далі кудись там, то краще, звісно, якщо вона буде доброю, теплою. Винокур: Скажіть, будь ласка, ось тут, я не раз запитував вас про це, та тут підходить, ось ця от доброта - вона до людини повертається? М. Лайтман: Вона не те, щоб повертається. Вона тобі дає можливість розуміти, чому так все створено. Винокур: А це важливо? М. Лайтман: Це важливо. І як краще все таки вчинити. Винокур: Ось ви зараз навіть не говорите, що вона може повернутися добром до тебе. М. Лайтман: Ми не бачимо цього. Винокур: А якщо ось так, як ви говорите, у глобальному масштабі все-таки повертається? М. Лайтман: У нашому світі - ні. Винокур: Навіть так, чітко ви відповідаєте, може не повернулись? Добро зробив, а до тебе добро не повертається? М. Лайтман: Так. Винокур: Але не роби з цього висновки, що не треба робити добро? Продовжуй? М. Лайтман: Так. Винокур: Ви почали з того, що Творець добрий, той, хто творить добро, і ти маєш бути таким самим. Коли ж це мені повернеться? Чи я взагалі не повинен про це замислюватися? М. Лайтман: Те, що ти так думаєш, і те, що ти так можеш робити, це і є вже віддача Творця. Це вже винагорода. Винокур: Зрозуміло. А от скажіть, ті хто, як він каже, паразити - їм як? Я хотів би про них запитати. М. Лайтман: А вони підраховують свої дивіденди і вважають, що вони щасливі. Винокур: А ви вважаєте, що ні? М. Лайтман: Ні. Винокур: А скажіть будь ласка, а можна сказати, я як егоїст запитую, що, вони в іншому світі, грубо кажучи, ну ось закінчив життя, в іншому світі, їм за це воздасться, за те, що вони були паразитами? Чи ні? Тобто буде покарання? М. Лайтман: Так. Винокур: Так? М.Лацтман: Без сумніву! До того ж, це буде в такому вигляді, що вони й там не відразу зрозуміють. Винокур: Але це приходить? Це так Творець навчає людину? М. Лайтман: Так. Винокур: Ось так биттям? М. Лайтман: Це не Творець вчить людину, це загальний закон природи: все, що робить людина, повинно компенсуватися. Винокур: добро - добром, зло - злом. М.Лацтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/nGTFyayd.mp400:04:14Винокур: Пише хлопець: "Ось ви весь час говорите про добро, любов, але ж насправді люди один до одного ставляться як паразити". М. Лайтман: Звичайно. Винокур: "І найдобрішим людям у цьому світі дістається найбільше шишок від людей і від долі. І залишається або бути паразитом у житті, або страждати від паразитів. Розʼясніть, для чого бути добрим у цьому світі, навіщо ви це радите?" М. Лайтман: Тому що, якщо ми будемо добрими, то ми будемо подібними до Творця. І тоді нам буде краще, легше в цьому світі й у потойбічному. Винокур: А от він вважає, що краще паразитам, насправді. Тим, які використовують інших і так живуть. М. Лайтман: Це так йому здається. У маленьких межах, можливо, він і має рацію десь, у чомусь. Але взагалі по життю - ні. Винокур: Тобто ви говорите, що все-таки дітей треба виховувати на добрих стосунках, на понятті дружби, порядності тощо. І ось так, глянувши на землю масштабно, ви говорите: виявиться, що це правильно. М. Лайтман: Так. Винокур: А якщо вдивлятися, як він каже, то паразити просто... М. Лайтман: Коли ти вдивляєшся, ти звужуєш себе до якихось поодиноких випадків. І тоді, звісно, краще бути егоїстом. А якщо ти дивишся загалом, на життя людини і на те, з чим вона залишається і приходить далі кудись там, то краще, звісно, якщо вона буде доброю, теплою. Винокур: Скажіть, будь ласка, ось тут, я не раз запитував вас про це, та тут підходить, ось ця от доброта - вона до людини повертається? М. Лайтман: Вона не те, щоб повертається. Вона тобі дає можливість розуміти, чому так все створено. Винокур: А це важливо? М. Лайтман: Це важливо. І як краще все таки вчинити. Винокур: Ось ви зараз навіть не говорите, що вона може повернутися добром до тебе. М. Лайтман: Ми не бачимо цього. Винокур: А якщо ось так, як ви говорите, у глобальному масштабі все-таки повертається? М. Лайтман: У нашому світі - ні. Винокур: Навіть так, чітко ви відповідаєте, може не повернулись? Добро зробив, а до тебе добро не повертається? М. Лайтман: Так. Винокур: Але не роби з цього висновки, що не треба робити добро? Продовжуй? М. Лайтман: Так. Винокур: Ви почали з того, що Творець добрий, той, хто творить добро, і ти маєш бути таким самим. Коли ж це мені повернеться? Чи я взагалі не повинен про це замислюватися? М. Лайтман: Те, що ти так думаєш, і те, що ти так можеш робити, це і є вже віддача Творця. Це вже винагорода. Винокур: Зрозуміло. А от скажіть, ті хто, як він каже, паразити - їм як? Я хотів би про них запитати. М. Лайтман: А вони підраховують свої дивіденди і вважають, що вони щасливі. Винокур: А ви вважаєте, що ні? М. Лайтман: Ні. Винокур: А скажіть будь ласка, а можна сказати, я як егоїст запитую, що, вони в іншому світі, грубо кажучи, ну ось закінчив життя, в іншому світі, їм за це воздасться, за те, що вони були паразитами? Чи ні? Тобто буде покарання? М. Лайтман: Так. Винокур: Так? М.Лацтман: Без сумніву! До того ж, це буде в такому вигляді, що вони й там не відразу зрозуміють. Винокур: Але це приходить? Це так Творець навчає людину? М. Лайтман: Так. Винокур: Ось так биттям? М. Лайтман: Це не Творець вчить людину, це загальний закон природи: все, що робить людина, повинно компенсуватися. Винокур: добро - добром, зло - злом. М.Лацтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/R9oRcbJ5.mp413 Aug 24 00:00 UTCВинокур: Пише хлопець: "Ось ви весь час говорите про добро, любов, але ж насправді люди один до одного ставляться як паразити". М. Лайтман: Звичайно. Винокур: "І найдобрішим людям у цьому світі дістається найбільше шишок від людей і від долі. І залишається або бути паразитом у житті, або страждати від паразитів. Розʼясніть, для чого бути добрим у цьому світі, навіщо ви це радите?" М. Лайтман: Тому що, якщо ми будемо добрими, то ми будемо подібними до Творця. І тоді нам буде краще, легше в цьому світі й у потойбічному. Винокур: А от він вважає, що краще паразитам, насправді. Тим, які використовують інших і так живуть. М. Лайтман: Це так йому здається. У маленьких межах, можливо, він і має рацію десь, у чомусь. Але взагалі по життю - ні. Винокур: Тобто ви говорите, що все-таки дітей треба виховувати на добрих стосунках, на понятті дружби, порядності тощо. І ось так, глянувши на землю масштабно, ви говорите: виявиться, що це правильно. М. Лайтман: Так. Винокур: А якщо вдивлятися, як він каже, то паразити просто... М. Лайтман: Коли ти вдивляєшся, ти звужуєш себе до якихось поодиноких випадків. І тоді, звісно, краще бути егоїстом. А якщо ти дивишся загалом, на життя людини і на те, з чим вона залишається і приходить далі кудись там, то краще, звісно, якщо вона буде доброю, теплою. Винокур: Скажіть, будь ласка, ось тут, я не раз запитував вас про це, та тут підходить, ось ця от доброта - вона до людини повертається? М. Лайтман: Вона не те, щоб повертається. Вона тобі дає можливість розуміти, чому так все створено. Винокур: А це важливо? М. Лайтман: Це важливо. І як краще все таки вчинити. Винокур: Ось ви зараз навіть не говорите, що вона може повернутися добром до тебе. М. Лайтман: Ми не бачимо цього. Винокур: А якщо ось так, як ви говорите, у глобальному масштабі все-таки повертається? М. Лайтман: У нашому світі - ні. Винокур: Навіть так, чітко ви відповідаєте, може не повернулись? Добро зробив, а до тебе добро не повертається? М. Лайтман: Так. Винокур: Але не роби з цього висновки, що не треба робити добро? Продовжуй? М. Лайтман: Так. Винокур: Ви почали з того, що Творець добрий, той, хто творить добро, і ти маєш бути таким самим. Коли ж це мені повернеться? Чи я взагалі не повинен про це замислюватися? М. Лайтман: Те, що ти так думаєш, і те, що ти так можеш робити, це і є вже віддача Творця. Це вже винагорода. Винокур: Зрозуміло. А от скажіть, ті хто, як він каже, паразити - їм як? Я хотів би про них запитати. М. Лайтман: А вони підраховують свої дивіденди і вважають, що вони щасливі. Винокур: А ви вважаєте, що ні? М. Лайтман: Ні. Винокур: А скажіть будь ласка, а можна сказати, я як егоїст запитую, що, вони в іншому світі, грубо кажучи, ну ось закінчив життя, в іншому світі, їм за це воздасться, за те, що вони були паразитами? Чи ні? Тобто буде покарання? М. Лайтман: Так. Винокур: Так? М.Лацтман: Без сумніву! До того ж, це буде в такому вигляді, що вони й там не відразу зрозуміють. Винокур: Але це приходить? Це так Творець навчає людину? М. Лайтман: Так. Винокур: Ось так биттям? М. Лайтман: Це не Творець вчить людину, це загальний закон природи: все, що робить людина, повинно компенсуватися. Винокур: добро - добром, зло - злом. М.Лацтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/R9oRcbJ5.mp400:04:14Винокур: Пише хлопець: "Ось ви весь час говорите про добро, любов, але ж насправді люди один до одного ставляться як паразити". М. Лайтман: Звичайно. Винокур: "І найдобрішим людям у цьому світі дістається найбільше шишок від людей і від долі. І залишається або бути паразитом у житті, або страждати від паразитів. Розʼясніть, для чого бути добрим у цьому світі, навіщо ви це радите?" М. Лайтман: Тому що, якщо ми будемо добрими, то ми будемо подібними до Творця. І тоді нам буде краще, легше в цьому світі й у потойбічному. Винокур: А от він вважає, що краще паразитам, насправді. Тим, які використовують інших і так живуть. М. Лайтман: Це так йому здається. У маленьких межах, можливо, він і має рацію десь, у чомусь. Але взагалі по життю - ні. Винокур: Тобто ви говорите, що все-таки дітей треба виховувати на добрих стосунках, на понятті дружби, порядності тощо. І ось так, глянувши на землю масштабно, ви говорите: виявиться, що це правильно. М. Лайтман: Так. Винокур: А якщо вдивлятися, як він каже, то паразити просто... М. Лайтман: Коли ти вдивляєшся, ти звужуєш себе до якихось поодиноких випадків. І тоді, звісно, краще бути егоїстом. А якщо ти дивишся загалом, на життя людини і на те, з чим вона залишається і приходить далі кудись там, то краще, звісно, якщо вона буде доброю, теплою. Винокур: Скажіть, будь ласка, ось тут, я не раз запитував вас про це, та тут підходить, ось ця от доброта - вона до людини повертається? М. Лайтман: Вона не те, щоб повертається. Вона тобі дає можливість розуміти, чому так все створено. Винокур: А це важливо? М. Лайтман: Це важливо. І як краще все таки вчинити. Винокур: Ось ви зараз навіть не говорите, що вона може повернутися добром до тебе. М. Лайтман: Ми не бачимо цього. Винокур: А якщо ось так, як ви говорите, у глобальному масштабі все-таки повертається? М. Лайтман: У нашому світі - ні. Винокур: Навіть так, чітко ви відповідаєте, може не повернулись? Добро зробив, а до тебе добро не повертається? М. Лайтман: Так. Винокур: Але не роби з цього висновки, що не треба робити добро? Продовжуй? М. Лайтман: Так. Винокур: Ви почали з того, що Творець добрий, той, хто творить добро, і ти маєш бути таким самим. Коли ж це мені повернеться? Чи я взагалі не повинен про це замислюватися? М. Лайтман: Те, що ти так думаєш, і те, що ти так можеш робити, це і є вже віддача Творця. Це вже винагорода. Винокур: Зрозуміло. А от скажіть, ті хто, як він каже, паразити - їм як? Я хотів би про них запитати. М. Лайтман: А вони підраховують свої дивіденди і вважають, що вони щасливі. Винокур: А ви вважаєте, що ні? М. Лайтман: Ні. Винокур: А скажіть будь ласка, а можна сказати, я як егоїст запитую, що, вони в іншому світі, грубо кажучи, ну ось закінчив життя, в іншому світі, їм за це воздасться, за те, що вони були паразитами? Чи ні? Тобто буде покарання? М. Лайтман: Так. Винокур: Так? М.Лацтман: Без сумніву! До того ж, це буде в такому вигляді, що вони й там не відразу зрозуміють. Винокур: Але це приходить? Це так Творець навчає людину? М. Лайтман: Так. Винокур: Ось так биттям? М. Лайтман: Це не Творець вчить людину, це загальний закон природи: все, що робить людина, повинно компенсуватися. Винокур: добро - добром, зло - злом. М.Лацтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/qrEkso5R.mp313 Aug 24 00:00 UTCВинокур: Пише хлопець: "Ось ви весь час говорите про добро, любов, але ж насправді люди один до одного ставляться як паразити". М. Лайтман: Звичайно. Винокур: "І найдобрішим людям у цьому світі дістається найбільше шишок від людей і від долі. І залишається або бути паразитом у житті, або страждати від паразитів. Розʼясніть, для чого бути добрим у цьому світі, навіщо ви це радите?" М. Лайтман: Тому що, якщо ми будемо добрими, то ми будемо подібними до Творця. І тоді нам буде краще, легше в цьому світі й у потойбічному. Винокур: А от він вважає, що краще паразитам, насправді. Тим, які використовують інших і так живуть. М. Лайтман: Це так йому здається. У маленьких межах, можливо, він і має рацію десь, у чомусь. Але взагалі по життю - ні. Винокур: Тобто ви говорите, що все-таки дітей треба виховувати на добрих стосунках, на понятті дружби, порядності тощо. І ось так, глянувши на землю масштабно, ви говорите: виявиться, що це правильно. М. Лайтман: Так. Винокур: А якщо вдивлятися, як він каже, то паразити просто... М. Лайтман: Коли ти вдивляєшся, ти звужуєш себе до якихось поодиноких випадків. І тоді, звісно, краще бути егоїстом. А якщо ти дивишся загалом, на життя людини і на те, з чим вона залишається і приходить далі кудись там, то краще, звісно, якщо вона буде доброю, теплою. Винокур: Скажіть, будь ласка, ось тут, я не раз запитував вас про це, та тут підходить, ось ця от доброта - вона до людини повертається? М. Лайтман: Вона не те, щоб повертається. Вона тобі дає можливість розуміти, чому так все створено. Винокур: А це важливо? М. Лайтман: Це важливо. І як краще все таки вчинити. Винокур: Ось ви зараз навіть не говорите, що вона може повернутися добром до тебе. М. Лайтман: Ми не бачимо цього. Винокур: А якщо ось так, як ви говорите, у глобальному масштабі все-таки повертається? М. Лайтман: У нашому світі - ні. Винокур: Навіть так, чітко ви відповідаєте, може не повернулись? Добро зробив, а до тебе добро не повертається? М. Лайтман: Так. Винокур: Але не роби з цього висновки, що не треба робити добро? Продовжуй? М. Лайтман: Так. Винокур: Ви почали з того, що Творець добрий, той, хто творить добро, і ти маєш бути таким самим. Коли ж це мені повернеться? Чи я взагалі не повинен про це замислюватися? М. Лайтман: Те, що ти так думаєш, і те, що ти так можеш робити, це і є вже віддача Творця. Це вже винагорода. Винокур: Зрозуміло. А от скажіть, ті хто, як він каже, паразити - їм як? Я хотів би про них запитати. М. Лайтман: А вони підраховують свої дивіденди і вважають, що вони щасливі. Винокур: А ви вважаєте, що ні? М. Лайтман: Ні. Винокур: А скажіть будь ласка, а можна сказати, я як егоїст запитую, що, вони в іншому світі, грубо кажучи, ну ось закінчив життя, в іншому світі, їм за це воздасться, за те, що вони були паразитами? Чи ні? Тобто буде покарання? М. Лайтман: Так. Винокур: Так? М.Лацтман: Без сумніву! До того ж, це буде в такому вигляді, що вони й там не відразу зрозуміють. Винокур: Але це приходить? Це так Творець навчає людину? М. Лайтман: Так. Винокур: Ось так биттям? М. Лайтман: Це не Творець вчить людину, це загальний закон природи: все, що робить людина, повинно компенсуватися. Винокур: добро - добром, зло - злом. М.Лацтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/qrEkso5R.mp300:04:14Винокур: Пише хлопець: "Ось ви весь час говорите про добро, любов, але ж насправді люди один до одного ставляться як паразити". М. Лайтман: Звичайно. Винокур: "І найдобрішим людям у цьому світі дістається найбільше шишок від людей і від долі. І залишається або бути паразитом у житті, або страждати від паразитів. Розʼясніть, для чого бути добрим у цьому світі, навіщо ви це радите?" М. Лайтман: Тому що, якщо ми будемо добрими, то ми будемо подібними до Творця. І тоді нам буде краще, легше в цьому світі й у потойбічному. Винокур: А от він вважає, що краще паразитам, насправді. Тим, які використовують інших і так живуть. М. Лайтман: Це так йому здається. У маленьких межах, можливо, він і має рацію десь, у чомусь. Але взагалі по життю - ні. Винокур: Тобто ви говорите, що все-таки дітей треба виховувати на добрих стосунках, на понятті дружби, порядності тощо. І ось так, глянувши на землю масштабно, ви говорите: виявиться, що це правильно. М. Лайтман: Так. Винокур: А якщо вдивлятися, як він каже, то паразити просто... М. Лайтман: Коли ти вдивляєшся, ти звужуєш себе до якихось поодиноких випадків. І тоді, звісно, краще бути егоїстом. А якщо ти дивишся загалом, на життя людини і на те, з чим вона залишається і приходить далі кудись там, то краще, звісно, якщо вона буде доброю, теплою. Винокур: Скажіть, будь ласка, ось тут, я не раз запитував вас про це, та тут підходить, ось ця от доброта - вона до людини повертається? М. Лайтман: Вона не те, щоб повертається. Вона тобі дає можливість розуміти, чому так все створено. Винокур: А це важливо? М. Лайтман: Це важливо. І як краще все таки вчинити. Винокур: Ось ви зараз навіть не говорите, що вона може повернутися добром до тебе. М. Лайтман: Ми не бачимо цього. Винокур: А якщо ось так, як ви говорите, у глобальному масштабі все-таки повертається? М. Лайтман: У нашому світі - ні. Винокур: Навіть так, чітко ви відповідаєте, може не повернулись? Добро зробив, а до тебе добро не повертається? М. Лайтман: Так. Винокур: Але не роби з цього висновки, що не треба робити добро? Продовжуй? М. Лайтман: Так. Винокур: Ви почали з того, що Творець добрий, той, хто творить добро, і ти маєш бути таким самим. Коли ж це мені повернеться? Чи я взагалі не повинен про це замислюватися? М. Лайтман: Те, що ти так думаєш, і те, що ти так можеш робити, це і є вже віддача Творця. Це вже винагорода. Винокур: Зрозуміло. А от скажіть, ті хто, як він каже, паразити - їм як? Я хотів би про них запитати. М. Лайтман: А вони підраховують свої дивіденди і вважають, що вони щасливі. Винокур: А ви вважаєте, що ні? М. Лайтман: Ні. Винокур: А скажіть будь ласка, а можна сказати, я як егоїст запитую, що, вони в іншому світі, грубо кажучи, ну ось закінчив життя, в іншому світі, їм за це воздасться, за те, що вони були паразитами? Чи ні? Тобто буде покарання? М. Лайтман: Так. Винокур: Так? М.Лацтман: Без сумніву! До того ж, це буде в такому вигляді, що вони й там не відразу зрозуміють. Винокур: Але це приходить? Це так Творець навчає людину? М. Лайтман: Так. Винокур: Ось так биттям? М. Лайтман: Це не Творець вчить людину, це загальний закон природи: все, що робить людина, повинно компенсуватися. Винокур: добро - добром, зло - злом. М.Лацтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/9kKd0BXp.mp313 Aug 24 00:00 UTCС.Винокур: Ось питання Андрія: десь читав, а ось нещодавно на собі переконався, що Творець - Він ревнивий, крім усього іншого, ви не раз це говорили, але я навіть не підозрював, що він такий ревнивий. Він дає тобі можливість йти дорогою, яку ти обираєш, але вона явно проти його волі, але дає, і навіть, здається, благословляє, а потім влаштовує такі падіння, що ти не знаєш, як з них вибратися. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це от Андрія вразило і він запитує: ну навіщо Він так робить, міг би не давати йти помилковою дорогою. Для чого Він дає? М.Лайтман: І чому б ти навчився в такому разі? С.Винокур: Тому, що Він добрий, що творить добро. М.Лайтман: Ну так ти б залишився в дитячому садку. С.Винокур: Тобто мене весь час виховують. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А виховують саме невірними шляхами. М.Лайтман. З цією допомогою. А як ще? C.Винокур: Ну ось він каже, що він же тебе і підштовхує туди, на цю невірну дорогу. М.Лайтман: Так. C.Винокур: Так це все в цілях виховання? М.Лайтман: Звичайно . С.Винокур: Що в мені хочуть виховати? М.Лайтман: Розуміння життя , розуміння себе , розуміння світу і розуміння свого правильного ставлення до світу. С.Винокур: Ось у Андрія було відчуття, він пише, що його навіть благословляють на цю дорогу: іди! іди. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Навіть коли йдеш неправильним шляхом? Ось він і питає: чому навіть благословляє Творець людину на цю дорогу? М.Лайтман: Тому що таким чином Він навчає людину, по іншому її не навчити. С.Винокур: А в який момент людина розуміє, що дорога ця невірна? Тобто це ж і сам Творець навіть починає будувати їй перешкоди, правильно? М.Лайтман: Так. Людина через деякий час починає відчувати, що дорога невірна. С.Винокур:Невірна… М.Лайтман: Невірна, але звернути з неї не може. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: І продовжує йти, і продовжує отримувати всілякі страждання, поки вони не накопичуються настільки, що вона змушена від них тікати. С.Винокур: Ось скажіть будь ласка, існує якийсь от “ стовпчик такий дорожній”, що з цього моменту починаються страждання, а до цього моменту ти йдеш там легко, вільно, щасливо? М.Лайтман: Так, це залежить від зростання егоїзму в людині, тому що вона тоді починає розуміти, що це шлях поганий, їй на шкоду, ставить собі запитання: що їй робити? С.Винокур: З цього моменту починаються страждання ? М.Лайтман: З цього моменту починаються страждання и починаються її вимоги до Творця. С.Винокур: Тобто, поки вона йшла по егоїзму, не замислюючись про це, у неї було все нібито добре… М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: А в якийсь момент її наштовхує на думку, що ти егоїст, це погано і починаються страждання. М.Лайтман: Так С.Винокур: І починаються страждання. Для чого? Щоб вона що з ним зробила? М.Лайтман: Щоб вона усвідомила, що це все відбувається через її егоїзм і свідомо прийшла до Творця просити її про виправлення. С.Винокур: Зрозуміло. Все шлях виправлення . Все абсолютно. Таке питання : як можна підготуватися і чи можливо до таких падінь і здобути з них максимальну користь? М.Лайтман: Підготуватися до падіння - це, якщо людина від початку розуміє, що те, що вона обирає, може бути помилково і нікуди їй від помилок не подітися. Вона буде отримувати час від часу різні негативні відголоски , відгуки від своїх вчинків. Але, з іншого боку, це її навчить в результаті правильному шляху. С.Винокур: Максимальна користь від цього яка? М.Лайтман: Максимальна - що вона буде йти правильним шляхом. Хоча вона буде кожного разу помилятись, виправлятись і робити правильний крок. С.Винокур: І ще таке запитання: можна не доходити до страждань? А ось так правильно розраховувати заздалегідь? М.Лайтман: Як вона може заздалегідь? С.Винокур: Неможливо.Так чи інакше повинен пройти. М.Лайтман: Обов'язково. С.Винокур: Ось скажіть ще. Це теж Андрій ставить запитання: що ви особисто розумієте під ревністю Творця, ось ви , особисто? М. Лайтман: Під ревністю Творця я розумію такі стани , коли людина хоче з допомогою якоїсь особливої методики уникнути помилок і немов би обійти Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/9kKd0BXp.mp300:04:29С.Винокур: Ось питання Андрія: десь читав, а ось нещодавно на собі переконався, що Творець - Він ревнивий, крім усього іншого, ви не раз це говорили, але я навіть не підозрював, що він такий ревнивий. Він дає тобі можливість йти дорогою, яку ти обираєш, але вона явно проти його волі, але дає, і навіть, здається, благословляє, а потім влаштовує такі падіння, що ти не знаєш, як з них вибратися. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це от Андрія вразило і він запитує: ну навіщо Він так робить, міг би не давати йти помилковою дорогою. Для чого Він дає? М.Лайтман: І чому б ти навчився в такому разі? С.Винокур: Тому, що Він добрий, що творить добро. М.Лайтман: Ну так ти б залишився в дитячому садку. С.Винокур: Тобто мене весь час виховують. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А виховують саме невірними шляхами. М.Лайтман. З цією допомогою. А як ще? C.Винокур: Ну ось він каже, що він же тебе і підштовхує туди, на цю невірну дорогу. М.Лайтман: Так. C.Винокур: Так це все в цілях виховання? М.Лайтман: Звичайно . С.Винокур: Що в мені хочуть виховати? М.Лайтман: Розуміння життя , розуміння себе , розуміння світу і розуміння свого правильного ставлення до світу. С.Винокур: Ось у Андрія було відчуття, він пише, що його навіть благословляють на цю дорогу: іди! іди. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Навіть коли йдеш неправильним шляхом? Ось він і питає: чому навіть благословляє Творець людину на цю дорогу? М.Лайтман: Тому що таким чином Він навчає людину, по іншому її не навчити. С.Винокур: А в який момент людина розуміє, що дорога ця невірна? Тобто це ж і сам Творець навіть починає будувати їй перешкоди, правильно? М.Лайтман: Так. Людина через деякий час починає відчувати, що дорога невірна. С.Винокур:Невірна… М.Лайтман: Невірна, але звернути з неї не може. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: І продовжує йти, і продовжує отримувати всілякі страждання, поки вони не накопичуються настільки, що вона змушена від них тікати. С.Винокур: Ось скажіть будь ласка, існує якийсь от “ стовпчик такий дорожній”, що з цього моменту починаються страждання, а до цього моменту ти йдеш там легко, вільно, щасливо? М.Лайтман: Так, це залежить від зростання егоїзму в людині, тому що вона тоді починає розуміти, що це шлях поганий, їй на шкоду, ставить собі запитання: що їй робити? С.Винокур: З цього моменту починаються страждання ? М.Лайтман: З цього моменту починаються страждання и починаються її вимоги до Творця. С.Винокур: Тобто, поки вона йшла по егоїзму, не замислюючись про це, у неї було все нібито добре… М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: А в якийсь момент її наштовхує на думку, що ти егоїст, це погано і починаються страждання. М.Лайтман: Так С.Винокур: І починаються страждання. Для чого? Щоб вона що з ним зробила? М.Лайтман: Щоб вона усвідомила, що це все відбувається через її егоїзм і свідомо прийшла до Творця просити її про виправлення. С.Винокур: Зрозуміло. Все шлях виправлення . Все абсолютно. Таке питання : як можна підготуватися і чи можливо до таких падінь і здобути з них максимальну користь? М.Лайтман: Підготуватися до падіння - це, якщо людина від початку розуміє, що те, що вона обирає, може бути помилково і нікуди їй від помилок не подітися. Вона буде отримувати час від часу різні негативні відголоски , відгуки від своїх вчинків. Але, з іншого боку, це її навчить в результаті правильному шляху. С.Винокур: Максимальна користь від цього яка? М.Лайтман: Максимальна - що вона буде йти правильним шляхом. Хоча вона буде кожного разу помилятись, виправлятись і робити правильний крок. С.Винокур: І ще таке запитання: можна не доходити до страждань? А ось так правильно розраховувати заздалегідь? М.Лайтман: Як вона може заздалегідь? С.Винокур: Неможливо.Так чи інакше повинен пройти. М.Лайтман: Обов'язково. С.Винокур: Ось скажіть ще. Це теж Андрій ставить запитання: що ви особисто розумієте під ревністю Творця, ось ви , особисто? М. Лайтман: Під ревністю Творця я розумію такі стани , коли людина хоче з допомогою якоїсь особливої методики уникнути помилок і немов би обійти Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/tyeRwZfQ.mp413 Aug 24 00:00 UTCС.Винокур: Ось питання Андрія: десь читав, а ось нещодавно на собі переконався, що Творець - Він ревнивий, крім усього іншого, ви не раз це говорили, але я навіть не підозрював, що він такий ревнивий. Він дає тобі можливість йти дорогою, яку ти обираєш, але вона явно проти його волі, але дає, і навіть, здається, благословляє, а потім влаштовує такі падіння, що ти не знаєш, як з них вибратися. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це от Андрія вразило і він запитує: ну навіщо Він так робить, міг би не давати йти помилковою дорогою. Для чого Він дає? М.Лайтман: І чому б ти навчився в такому разі? С.Винокур: Тому, що Він добрий, що творить добро. М.Лайтман: Ну так ти б залишився в дитячому садку. С.Винокур: Тобто мене весь час виховують. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А виховують саме невірними шляхами. М.Лайтман. З цією допомогою. А як ще? C.Винокур: Ну ось він каже, що він же тебе і підштовхує туди, на цю невірну дорогу. М.Лайтман: Так. C.Винокур: Так це все в цілях виховання? М.Лайтман: Звичайно . С.Винокур: Що в мені хочуть виховати? М.Лайтман: Розуміння життя , розуміння себе , розуміння світу і розуміння свого правильного ставлення до світу. С.Винокур: Ось у Андрія було відчуття, він пише, що його навіть благословляють на цю дорогу: іди! іди. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Навіть коли йдеш неправильним шляхом? Ось він і питає: чому навіть благословляє Творець людину на цю дорогу? М.Лайтман: Тому що таким чином Він навчає людину, по іншому її не навчити. С.Винокур: А в який момент людина розуміє, що дорога ця невірна? Тобто це ж і сам Творець навіть починає будувати їй перешкоди, правильно? М.Лайтман: Так. Людина через деякий час починає відчувати, що дорога невірна. С.Винокур:Невірна… М.Лайтман: Невірна, але звернути з неї не може. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: І продовжує йти, і продовжує отримувати всілякі страждання, поки вони не накопичуються настільки, що вона змушена від них тікати. С.Винокур: Ось скажіть будь ласка, існує якийсь от “ стовпчик такий дорожній”, що з цього моменту починаються страждання, а до цього моменту ти йдеш там легко, вільно, щасливо? М.Лайтман: Так, це залежить від зростання егоїзму в людині, тому що вона тоді починає розуміти, що це шлях поганий, їй на шкоду, ставить собі запитання: що їй робити? С.Винокур: З цього моменту починаються страждання ? М.Лайтман: З цього моменту починаються страждання и починаються її вимоги до Творця. С.Винокур: Тобто, поки вона йшла по егоїзму, не замислюючись про це, у неї було все нібито добре… М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: А в якийсь момент її наштовхує на думку, що ти егоїст, це погано і починаються страждання. М.Лайтман: Так С.Винокур: І починаються страждання. Для чого? Щоб вона що з ним зробила? М.Лайтман: Щоб вона усвідомила, що це все відбувається через її егоїзм і свідомо прийшла до Творця просити її про виправлення. С.Винокур: Зрозуміло. Все шлях виправлення . Все абсолютно. Таке питання : як можна підготуватися і чи можливо до таких падінь і здобути з них максимальну користь? М.Лайтман: Підготуватися до падіння - це, якщо людина від початку розуміє, що те, що вона обирає, може бути помилково і нікуди їй від помилок не подітися. Вона буде отримувати час від часу різні негативні відголоски , відгуки від своїх вчинків. Але, з іншого боку, це її навчить в результаті правильному шляху. С.Винокур: Максимальна користь від цього яка? М.Лайтман: Максимальна - що вона буде йти правильним шляхом. Хоча вона буде кожного разу помилятись, виправлятись і робити правильний крок. С.Винокур: І ще таке запитання: можна не доходити до страждань? А ось так правильно розраховувати заздалегідь? М.Лайтман: Як вона може заздалегідь? С.Винокур: Неможливо.Так чи інакше повинен пройти. М.Лайтман: Обов'язково. С.Винокур: Ось скажіть ще. Це теж Андрій ставить запитання: що ви особисто розумієте під ревністю Творця, ось ви , особисто? М. Лайтман: Під ревністю Творця я розумію такі стани , коли людина хоче з допомогою якоїсь особливої методики уникнути помилок і немов би обійти Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/tyeRwZfQ.mp400:04:29С.Винокур: Ось питання Андрія: десь читав, а ось нещодавно на собі переконався, що Творець - Він ревнивий, крім усього іншого, ви не раз це говорили, але я навіть не підозрював, що він такий ревнивий. Він дає тобі можливість йти дорогою, яку ти обираєш, але вона явно проти його волі, але дає, і навіть, здається, благословляє, а потім влаштовує такі падіння, що ти не знаєш, як з них вибратися. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це от Андрія вразило і він запитує: ну навіщо Він так робить, міг би не давати йти помилковою дорогою. Для чого Він дає? М.Лайтман: І чому б ти навчився в такому разі? С.Винокур: Тому, що Він добрий, що творить добро. М.Лайтман: Ну так ти б залишився в дитячому садку. С.Винокур: Тобто мене весь час виховують. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А виховують саме невірними шляхами. М.Лайтман. З цією допомогою. А як ще? C.Винокур: Ну ось він каже, що він же тебе і підштовхує туди, на цю невірну дорогу. М.Лайтман: Так. C.Винокур: Так це все в цілях виховання? М.Лайтман: Звичайно . С.Винокур: Що в мені хочуть виховати? М.Лайтман: Розуміння життя , розуміння себе , розуміння світу і розуміння свого правильного ставлення до світу. С.Винокур: Ось у Андрія було відчуття, він пише, що його навіть благословляють на цю дорогу: іди! іди. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Навіть коли йдеш неправильним шляхом? Ось він і питає: чому навіть благословляє Творець людину на цю дорогу? М.Лайтман: Тому що таким чином Він навчає людину, по іншому її не навчити. С.Винокур: А в який момент людина розуміє, що дорога ця невірна? Тобто це ж і сам Творець навіть починає будувати їй перешкоди, правильно? М.Лайтман: Так. Людина через деякий час починає відчувати, що дорога невірна. С.Винокур:Невірна… М.Лайтман: Невірна, але звернути з неї не може. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: І продовжує йти, і продовжує отримувати всілякі страждання, поки вони не накопичуються настільки, що вона змушена від них тікати. С.Винокур: Ось скажіть будь ласка, існує якийсь от “ стовпчик такий дорожній”, що з цього моменту починаються страждання, а до цього моменту ти йдеш там легко, вільно, щасливо? М.Лайтман: Так, це залежить від зростання егоїзму в людині, тому що вона тоді починає розуміти, що це шлях поганий, їй на шкоду, ставить собі запитання: що їй робити? С.Винокур: З цього моменту починаються страждання ? М.Лайтман: З цього моменту починаються страждання и починаються її вимоги до Творця. С.Винокур: Тобто, поки вона йшла по егоїзму, не замислюючись про це, у неї було все нібито добре… М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: А в якийсь момент її наштовхує на думку, що ти егоїст, це погано і починаються страждання. М.Лайтман: Так С.Винокур: І починаються страждання. Для чого? Щоб вона що з ним зробила? М.Лайтман: Щоб вона усвідомила, що це все відбувається через її егоїзм і свідомо прийшла до Творця просити її про виправлення. С.Винокур: Зрозуміло. Все шлях виправлення . Все абсолютно. Таке питання : як можна підготуватися і чи можливо до таких падінь і здобути з них максимальну користь? М.Лайтман: Підготуватися до падіння - це, якщо людина від початку розуміє, що те, що вона обирає, може бути помилково і нікуди їй від помилок не подітися. Вона буде отримувати час від часу різні негативні відголоски , відгуки від своїх вчинків. Але, з іншого боку, це її навчить в результаті правильному шляху. С.Винокур: Максимальна користь від цього яка? М.Лайтман: Максимальна - що вона буде йти правильним шляхом. Хоча вона буде кожного разу помилятись, виправлятись і робити правильний крок. С.Винокур: І ще таке запитання: можна не доходити до страждань? А ось так правильно розраховувати заздалегідь? М.Лайтман: Як вона може заздалегідь? С.Винокур: Неможливо.Так чи інакше повинен пройти. М.Лайтман: Обов'язково. С.Винокур: Ось скажіть ще. Це теж Андрій ставить запитання: що ви особисто розумієте під ревністю Творця, ось ви , особисто? М. Лайтман: Під ревністю Творця я розумію такі стани , коли людина хоче з допомогою якоїсь особливої методики уникнути помилок і немов би обійти Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/JQMchaGY.mp413 Aug 24 00:00 UTCС.Винокур: Ось питання Андрія: десь читав, а ось нещодавно на собі переконався, що Творець - Він ревнивий, крім усього іншого, ви не раз це говорили, але я навіть не підозрював, що він такий ревнивий. Він дає тобі можливість йти дорогою, яку ти обираєш, але вона явно проти його волі, але дає, і навіть, здається, благословляє, а потім влаштовує такі падіння, що ти не знаєш, як з них вибратися. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це от Андрія вразило і він запитує: ну навіщо Він так робить, міг би не давати йти помилковою дорогою. Для чого Він дає? М.Лайтман: І чому б ти навчився в такому разі? С.Винокур: Тому, що Він добрий, що творить добро. М.Лайтман: Ну так ти б залишився в дитячому садку. С.Винокур: Тобто мене весь час виховують. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А виховують саме невірними шляхами. М.Лайтман. З цією допомогою. А як ще? C.Винокур: Ну ось він каже, що він же тебе і підштовхує туди, на цю невірну дорогу. М.Лайтман: Так. C.Винокур: Так це все в цілях виховання? М.Лайтман: Звичайно . С.Винокур: Що в мені хочуть виховати? М.Лайтман: Розуміння життя , розуміння себе , розуміння світу і розуміння свого правильного ставлення до світу. С.Винокур: Ось у Андрія було відчуття, він пише, що його навіть благословляють на цю дорогу: іди! іди. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Навіть коли йдеш неправильним шляхом? Ось він і питає: чому навіть благословляє Творець людину на цю дорогу? М.Лайтман: Тому що таким чином Він навчає людину, по іншому її не навчити. С.Винокур: А в який момент людина розуміє, що дорога ця невірна? Тобто це ж і сам Творець навіть починає будувати їй перешкоди, правильно? М.Лайтман: Так. Людина через деякий час починає відчувати, що дорога невірна. С.Винокур:Невірна… М.Лайтман: Невірна, але звернути з неї не може. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: І продовжує йти, і продовжує отримувати всілякі страждання, поки вони не накопичуються настільки, що вона змушена від них тікати. С.Винокур: Ось скажіть будь ласка, існує якийсь от “ стовпчик такий дорожній”, що з цього моменту починаються страждання, а до цього моменту ти йдеш там легко, вільно, щасливо? М.Лайтман: Так, це залежить від зростання егоїзму в людині, тому що вона тоді починає розуміти, що це шлях поганий, їй на шкоду, ставить собі запитання: що їй робити? С.Винокур: З цього моменту починаються страждання ? М.Лайтман: З цього моменту починаються страждання и починаються її вимоги до Творця. С.Винокур: Тобто, поки вона йшла по егоїзму, не замислюючись про це, у неї було все нібито добре… М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: А в якийсь момент її наштовхує на думку, що ти егоїст, це погано і починаються страждання. М.Лайтман: Так С.Винокур: І починаються страждання. Для чого? Щоб вона що з ним зробила? М.Лайтман: Щоб вона усвідомила, що це все відбувається через її егоїзм і свідомо прийшла до Творця просити її про виправлення. С.Винокур: Зрозуміло. Все шлях виправлення . Все абсолютно. Таке питання : як можна підготуватися і чи можливо до таких падінь і здобути з них максимальну користь? М.Лайтман: Підготуватися до падіння - це, якщо людина від початку розуміє, що те, що вона обирає, може бути помилково і нікуди їй від помилок не подітися. Вона буде отримувати час від часу різні негативні відголоски , відгуки від своїх вчинків. Але, з іншого боку, це її навчить в результаті правильному шляху. С.Винокур: Максимальна користь від цього яка? М.Лайтман: Максимальна - що вона буде йти правильним шляхом. Хоча вона буде кожного разу помилятись, виправлятись і робити правильний крок. С.Винокур: І ще таке запитання: можна не доходити до страждань? А ось так правильно розраховувати заздалегідь? М.Лайтман: Як вона може заздалегідь? С.Винокур: Неможливо.Так чи інакше повинен пройти. М.Лайтман: Обов'язково. С.Винокур: Ось скажіть ще. Це теж Андрій ставить запитання: що ви особисто розумієте під ревністю Творця, ось ви , особисто? М. Лайтман: Під ревністю Творця я розумію такі стани , коли людина хоче з допомогою якоїсь особливої методики уникнути помилок і немов би обійти Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/JQMchaGY.mp400:04:29С.Винокур: Ось питання Андрія: десь читав, а ось нещодавно на собі переконався, що Творець - Він ревнивий, крім усього іншого, ви не раз це говорили, але я навіть не підозрював, що він такий ревнивий. Він дає тобі можливість йти дорогою, яку ти обираєш, але вона явно проти його волі, але дає, і навіть, здається, благословляє, а потім влаштовує такі падіння, що ти не знаєш, як з них вибратися. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось це от Андрія вразило і він запитує: ну навіщо Він так робить, міг би не давати йти помилковою дорогою. Для чого Він дає? М.Лайтман: І чому б ти навчився в такому разі? С.Винокур: Тому, що Він добрий, що творить добро. М.Лайтман: Ну так ти б залишився в дитячому садку. С.Винокур: Тобто мене весь час виховують. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А виховують саме невірними шляхами. М.Лайтман. З цією допомогою. А як ще? C.Винокур: Ну ось він каже, що він же тебе і підштовхує туди, на цю невірну дорогу. М.Лайтман: Так. C.Винокур: Так це все в цілях виховання? М.Лайтман: Звичайно . С.Винокур: Що в мені хочуть виховати? М.Лайтман: Розуміння життя , розуміння себе , розуміння світу і розуміння свого правильного ставлення до світу. С.Винокур: Ось у Андрія було відчуття, він пише, що його навіть благословляють на цю дорогу: іди! іди. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Навіть коли йдеш неправильним шляхом? Ось він і питає: чому навіть благословляє Творець людину на цю дорогу? М.Лайтман: Тому що таким чином Він навчає людину, по іншому її не навчити. С.Винокур: А в який момент людина розуміє, що дорога ця невірна? Тобто це ж і сам Творець навіть починає будувати їй перешкоди, правильно? М.Лайтман: Так. Людина через деякий час починає відчувати, що дорога невірна. С.Винокур:Невірна… М.Лайтман: Невірна, але звернути з неї не може. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: І продовжує йти, і продовжує отримувати всілякі страждання, поки вони не накопичуються настільки, що вона змушена від них тікати. С.Винокур: Ось скажіть будь ласка, існує якийсь от “ стовпчик такий дорожній”, що з цього моменту починаються страждання, а до цього моменту ти йдеш там легко, вільно, щасливо? М.Лайтман: Так, це залежить від зростання егоїзму в людині, тому що вона тоді починає розуміти, що це шлях поганий, їй на шкоду, ставить собі запитання: що їй робити? С.Винокур: З цього моменту починаються страждання ? М.Лайтман: З цього моменту починаються страждання и починаються її вимоги до Творця. С.Винокур: Тобто, поки вона йшла по егоїзму, не замислюючись про це, у неї було все нібито добре… М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: А в якийсь момент її наштовхує на думку, що ти егоїст, це погано і починаються страждання. М.Лайтман: Так С.Винокур: І починаються страждання. Для чого? Щоб вона що з ним зробила? М.Лайтман: Щоб вона усвідомила, що це все відбувається через її егоїзм і свідомо прийшла до Творця просити її про виправлення. С.Винокур: Зрозуміло. Все шлях виправлення . Все абсолютно. Таке питання : як можна підготуватися і чи можливо до таких падінь і здобути з них максимальну користь? М.Лайтман: Підготуватися до падіння - це, якщо людина від початку розуміє, що те, що вона обирає, може бути помилково і нікуди їй від помилок не подітися. Вона буде отримувати час від часу різні негативні відголоски , відгуки від своїх вчинків. Але, з іншого боку, це її навчить в результаті правильному шляху. С.Винокур: Максимальна користь від цього яка? М.Лайтман: Максимальна - що вона буде йти правильним шляхом. Хоча вона буде кожного разу помилятись, виправлятись і робити правильний крок. С.Винокур: І ще таке запитання: можна не доходити до страждань? А ось так правильно розраховувати заздалегідь? М.Лайтман: Як вона може заздалегідь? С.Винокур: Неможливо.Так чи інакше повинен пройти. М.Лайтман: Обов'язково. С.Винокур: Ось скажіть ще. Це теж Андрій ставить запитання: що ви особисто розумієте під ревністю Творця, ось ви , особисто? М. Лайтман: Під ревністю Творця я розумію такі стани , коли людина хоче з допомогою якоїсь особливої методики уникнути помилок і немов би обійти Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/oKbWRkFP.mp329 Jul 24 00:00 UTCВедучий: Як відомо, американські університети сколихнули антиізраїльські демонстрації. М.Лайтман: Так. Ведучий: Не люблять нас в американських університетах, причому в дуже крутих: Нью-Йоркський, Єльський, Колумбійський, Гарвард, Каліфорнійський університет, Берклі, Массачусетський технологічний інститут, Мічиганський університет і так далі, так далі, так далі. Тобто в багатих університетах, де навчаються не дурні студенти, не бідні, думаючі й так далі, процвітає антиізраїльський настрій 一 це раз. Але водночас те саме, що було в усі віки, 一 дивні звинувачення в усьому, у чому хочете. Як це узгоджується з розумом, з розвиненістю, з інтелігентністю? Скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це узгоджується дуже просто, тому що це абсолютно не залежить від цього. Можуть бути дуже серйозні виховані, розумні, всебічно розвинені люди, і водночас щодо Ізраїлю, євреїв вони... Ведучий: Будуть повторювати найстрашніші припущення. М.Лайтман: Так Ведучий: Найбезглуздіші думки, так? М.Лайтман: Обов'язково! Ведучий: І будуть повторювати, так? М.Лайтман: Будуть повторювати. Ведучий: Проказа, колодязі всілякі отруюють... М.Лайтман: Усе що хочеш. Ведучий: Ви можете мені пояснити, що це? Як усілякі безглузді звинувачення узгоджуються з розумінням людини, з розумом? М.Лайтман: А вони не перебувають у цій самій галузі, що й розум людини. Ведучий: Дісно? М.Лайтман: Звичайно. Відразу ж вмикаються зовсім інші центри, й людина починає переходити зовсім на інший розум і починає слухати й вірити тому, що їй говорять. Ведучий: Тепер питання моє таке. Здебільшого в цих університетах спонсори здебільшого 一 євреї та єврейські організації. Тут теж я хочу запитати про розум. Це в принципі, і керівники цих університетів, і студенти розуміють, що у них не буде стипендій, наприклад, перестануть євреї підтримувати ці університети. Не буде зарплати у викладачів тощо. Тут теж що відбувається з розумом? Руку, що дає, я ніби... М.Лайтман: Ні. Я не думаю, що вони так вже бояться, що перестануть платити ці донори. Ведучий: Справді? Хоча вони вимагають, щоб усі, хто пов'язаний з Ізраїлем 一 ми від них не хочемо отримувати жодних пожертвувань. Ось що вони кажуть. М.Лайтман: Бажають себе «очистити». Ведучий: «Очистити»? М.Лайтман: Так. Ведучий: А це вище, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: Це вище за гроші, вище за все? М.Лайтман: Вони думають, що цей заклик подіє на тих людей, які все-таки донори, і вони будуть давати навіть ще більше, показуючи, що вони належать до іншого типу людей. Ведучий: Ви зараз навіть натякаєте про євреїв? М.Лайтман: Так, на євреїв, звісно. Ведучий: Тобто євреї будуть давати на антиізраїльську пропаганду? М.Лайтман: Звичайно. Звичайно. Ведучий:: А тут де логіка? Ми зараз весь час навколо цього крутимося, що тут теж немає жодної логіки. М.Лайтман: Не потрібна ніяка логіка. Ведучий: У чому я себе «обіляю»? Я продовжую платити сюди, у Гарвардський університет, припустимо, я єврей... М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? Я продовжую платити. М.Лайтман: Так. Ведучий: Чому? Вони... М.Лайтман: Ти вважаєш, що це хороший університет, і він випускає хороших фахівців, і ти за плюралізм. Ведучий: Зрозуміло. Тобто я за демократію, свободу тощо? М.Лайтман: Так. Ведучий: Добре. Тепер скажіть мені, будь ласка. Я єврей, так? Я навчаюсь в цьому університеті. Тут навколо мене просто все в плакатах, у вимогах знищення Ізраїлю. М.Лайтман: А тебе це не стосується, ти ходиш з високо піднятою головою і не помічаєш нібито цих плакатів. Ведучий: Це я, студент єврейський? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Так. Ведучий: Але це хороший випадок такий, так? Тобто я йду і я, як і раніше, відчуваю себе євреєм, і я йду... М.Лайтман: Не знаю, як ти відчуваєш себе євреєм. Навіть якщо ти відчуваєш себе євреєм, то ти маєш показати, у чому ти згоден і в чому ти не згоден із євреями. Ведучий: Тобто я навіть можу до них примкнути? М.Лайтман: Так, звісно. Ще й як! Ведучий: Ось ви мені скажіть, є такий зв'язок? Якщо я продовжую вчитися в цьому університеті, значить я підтримую всю цю антиізраїльську метушню там? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Ні? М.Лайтман: Необов'язково. Ведучий: Необов'язково? Але я продовжую навчатися в ньому? М.Лайтман: Так Ведучий: Це павильно? Чи мені потрібно в знак протесту залишити цей університет? М.Лайтман: Тут уже ти мене запитуєш зовсім інші речі. Ведучий: Та це інша сфера. Ну от я запитую вас, ось як загалом би добре було б вчинити? М.Лайтман: Я вважаю що в таких університетах ереям не можна перебувати. Вони отримують такий напрямок ненависті, який змусить їх відмовитися від єврейства. Ведучий: Зрозуміло. Тоді ви скажіть, як ви вважаєте, спонсори єврейські мають зіскочити з цих університетів? М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Як Ізраїль має з цим боротися? Як ви вважаєте? М.Лайтман: Ізраїль, не думаю що він може боротися з цим. Це просто смуга така. Я сподіваюся, що колись вона мине. Хоча це ще невідомо коли. Але якщо євреї почнуть з цієї справи виходити Ведучий: Так М.Лайтман: То Ведучий: То мине? М.Лайтман: Так, інші відчують на своєму гаманці, на підтримці, на всьому. Ведучий: Тобто, ви вважаєте, що ось це ось матеріальне, що ти на гаманці відчуєш, на своїх зарплатах відчуєш, на тому, що бідніє університет, то в тебе почнуть мізки ворушитися, ви вважаєте? М.Лайтман: Ну звісно Ведучий: Тобто в принципі ви по-доброму, з таким внутрішнім, своїм закликом: євреї мають виходити з таких університетів як спонсори так і студенти. М.Лайтман: Так Ведучий: Не підтримувати їх, ні в чому? М.Лайтман: Ні, ні в чому. Ведучий: Добре. Я як сценарист, переглядаючи майбутнє, ось я бачу, що ось вихідці з цих університетів: Єльського, Гарвардського тощо, і так далі, і так далі 一 років за 10-15 вони будуть керівниками країни. Ну це однозначно 一 в Америці. М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто років за 10-15-20 Америка не буде підтримувати вже Ізраїль жодним чином. М.Лайтман: Напевно. Ведучий: Так? І тепер я хотів би прийти до Ізраїлю. Чи може Ізраїль існувати без підтримки, сам, один? М.Лайтман: Ну це, звісно, важко. Але тут уже стоїть питання про життя держави. Тому я вважаю, що нам тут треба звернутися вже вище себе 一 до Творця. Ведучий: Тобто ви так говорите, ніби що це буде непросто. М.Лайтман: Це буде непросто. Ведучий: Непросто і тому звернення буде до більш вищої інстанції? М.Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, до цього йде справа? М.Лайтман: Ну так. Ведучий: Ось дивіться, з Америкою мені бачиться так: вона буде антиізраїльською врешті-решт. З Європою нам теж зрозуміло, так? Європа теж відмовиться від Ізраїлю. Тобто так чи інакше, якщо переглядати майбутнє, Ізраїль залишається один. Тобто Ізраїль має стати такою фортецею. М.Лайтман: Так. Ведучий: Як нею стати? Я вже переходжу на інше, але мені дуже важливо це від вас почути. М.Лайтман: Це залишатися на своєму. Ведучий: Весь час? М.Лайтман: Так. Ведучий: А «моє, ізраїльське» 一 це що? М.Лайтман: Моє 一 це те, що я об'єднуюся навколо нашої мети і об'єдную народ ближче до Творця. Ведучий: А мета яка в нас, у народу Ізраїлю? М.Лайтман: А мета 一 це роз'яснити всьому світу методику, намір, мету існування взагалі людства. Ведучий: Яка вона? М.Лайтман: У тому, щоб осягнути Вищу силу. Ведучий: Ось це і є мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто навколо цієї мети має об'єднатися народ Ізраїлю, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: І ось так от як один стояти? М.Лайтман: Так. І тоді, що б не було, він вистоїть. Ведучий: Справді? М.Лайтман: Звичайно. Ведучий: І всі ці вороги навколо, і все, що буде... М.Лайтман: Та ні, це все... Ведучий:Так? М.Лайтман:Так, так Ведучий: Тобто якщо ми зав'язуємо на Вищому, то безпека нам гарантована однозначна? М.Лайтман: Для цього і створюються нам такі умови. Ведучий: Тобто ви зараз сказали, що це зверху вже. М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Провокується Америка... М.Лайтман: Так-так-так. Ведучий: Таке стає в Європі й навколо нас, щоб ми саме звернулися до Вищого? М.Лайтман: Авжеж. Так сказано, так написано. Ведучий: Без цього, без таких страждань, скажімо так, можливе з розуму чи з серця звернення до Творця, просто, без того, щоб тебе стискали? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Неможливо? М.Лайтман: Неможливо. Ведучий: Ось у вас ось це ось дуже залізне правило: ви весь час ніби говорите, що без цих страждань неможливе жодне просування? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто ви тут матеріаліст. Правильно я кажу? М.Лайтман: Ну а як же ще? Ведучий: Тобто ви говорите: цей матеріал треба затиснути? М.Лайтман: Так. Ведучий: І тільки тоді він... М.Лайтман: Почне рухатися. Ведучий: Почне рухатися. А рух 一 це звернення до Творця? М.Лайтман: Так. Ведучий: Що ми говоримо? Із чим ми звертаємося? Яке наше звернення? М.Лайтман: До Творця? Ведучий: Так. М.Лайтман: Про допомогу. Ведучий: Ось просто так? М.Лайтман: Так. Ведучий: «Допоможи нам»? М.Лайтман: Допоможи нам, щоб ми об’єдналися. Допоможи нам, щоб ми були сильнішими. Ведучий: Сильнішими в чому? М.Лайтман: Не сильнішими за когось, а самі по собі. Нам не потрібні сили тиснути на когось. Нам потрібні сили для того, щоб протидіяти нашому егоїзму. Ведучий: І тоді все... М.Лайтман: Тоді все стабілізується, налагодиться. https://cdn.kabbalahmedia.info/oKbWRkFP.mp300:10:27Ведучий: Як відомо, американські університети сколихнули антиізраїльські демонстрації. М.Лайтман: Так. Ведучий: Не люблять нас в американських університетах, причому в дуже крутих: Нью-Йоркський, Єльський, Колумбійський, Гарвард, Каліфорнійський університет, Берклі, Массачусетський технологічний інститут, Мічиганський університет і так далі, так далі, так далі. Тобто в багатих університетах, де навчаються не дурні студенти, не бідні, думаючі й так далі, процвітає антиізраїльський настрій 一 це раз. Але водночас те саме, що було в усі віки, 一 дивні звинувачення в усьому, у чому хочете. Як це узгоджується з розумом, з розвиненістю, з інтелігентністю? Скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це узгоджується дуже просто, тому що це абсолютно не залежить від цього. Можуть бути дуже серйозні виховані, розумні, всебічно розвинені люди, і водночас щодо Ізраїлю, євреїв вони... Ведучий: Будуть повторювати найстрашніші припущення. М.Лайтман: Так Ведучий: Найбезглуздіші думки, так? М.Лайтман: Обов'язково! Ведучий: І будуть повторювати, так? М.Лайтман: Будуть повторювати. Ведучий: Проказа, колодязі всілякі отруюють... М.Лайтман: Усе що хочеш. Ведучий: Ви можете мені пояснити, що це? Як усілякі безглузді звинувачення узгоджуються з розумінням людини, з розумом? М.Лайтман: А вони не перебувають у цій самій галузі, що й розум людини. Ведучий: Дісно? М.Лайтман: Звичайно. Відразу ж вмикаються зовсім інші центри, й людина починає переходити зовсім на інший розум і починає слухати й вірити тому, що їй говорять. Ведучий: Тепер питання моє таке. Здебільшого в цих університетах спонсори здебільшого 一 євреї та єврейські організації. Тут теж я хочу запитати про розум. Це в принципі, і керівники цих університетів, і студенти розуміють, що у них не буде стипендій, наприклад, перестануть євреї підтримувати ці університети. Не буде зарплати у викладачів тощо. Тут теж що відбувається з розумом? Руку, що дає, я ніби... М.Лайтман: Ні. Я не думаю, що вони так вже бояться, що перестануть платити ці донори. Ведучий: Справді? Хоча вони вимагають, щоб усі, хто пов'язаний з Ізраїлем 一 ми від них не хочемо отримувати жодних пожертвувань. Ось що вони кажуть. М.Лайтман: Бажають себе «очистити». Ведучий: «Очистити»? М.Лайтман: Так. Ведучий: А це вище, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: Це вище за гроші, вище за все? М.Лайтман: Вони думають, що цей заклик подіє на тих людей, які все-таки донори, і вони будуть давати навіть ще більше, показуючи, що вони належать до іншого типу людей. Ведучий: Ви зараз навіть натякаєте про євреїв? М.Лайтман: Так, на євреїв, звісно. Ведучий: Тобто євреї будуть давати на антиізраїльську пропаганду? М.Лайтман: Звичайно. Звичайно. Ведучий:: А тут де логіка? Ми зараз весь час навколо цього крутимося, що тут теж немає жодної логіки. М.Лайтман: Не потрібна ніяка логіка. Ведучий: У чому я себе «обіляю»? Я продовжую платити сюди, у Гарвардський університет, припустимо, я єврей... М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? Я продовжую платити. М.Лайтман: Так. Ведучий: Чому? Вони... М.Лайтман: Ти вважаєш, що це хороший університет, і він випускає хороших фахівців, і ти за плюралізм. Ведучий: Зрозуміло. Тобто я за демократію, свободу тощо? М.Лайтман: Так. Ведучий: Добре. Тепер скажіть мені, будь ласка. Я єврей, так? Я навчаюсь в цьому університеті. Тут навколо мене просто все в плакатах, у вимогах знищення Ізраїлю. М.Лайтман: А тебе це не стосується, ти ходиш з високо піднятою головою і не помічаєш нібито цих плакатів. Ведучий: Це я, студент єврейський? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Так. Ведучий: Але це хороший випадок такий, так? Тобто я йду і я, як і раніше, відчуваю себе євреєм, і я йду... М.Лайтман: Не знаю, як ти відчуваєш себе євреєм. Навіть якщо ти відчуваєш себе євреєм, то ти маєш показати, у чому ти згоден і в чому ти не згоден із євреями. Ведучий: Тобто я навіть можу до них примкнути? М.Лайтман: Так, звісно. Ще й як! Ведучий: Ось ви мені скажіть, є такий зв'язок? Якщо я продовжую вчитися в цьому університеті, значить я підтримую всю цю антиізраїльську метушню там? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Ні? М.Лайтман: Необов'язково. Ведучий: Необов'язково? Але я продовжую навчатися в ньому? М.Лайтман: Так Ведучий: Це павильно? Чи мені потрібно в знак протесту залишити цей університет? М.Лайтман: Тут уже ти мене запитуєш зовсім інші речі. Ведучий: Та це інша сфера. Ну от я запитую вас, ось як загалом би добре було б вчинити? М.Лайтман: Я вважаю що в таких університетах ереям не можна перебувати. Вони отримують такий напрямок ненависті, який змусить їх відмовитися від єврейства. Ведучий: Зрозуміло. Тоді ви скажіть, як ви вважаєте, спонсори єврейські мають зіскочити з цих університетів? М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Як Ізраїль має з цим боротися? Як ви вважаєте? М.Лайтман: Ізраїль, не думаю що він може боротися з цим. Це просто смуга така. Я сподіваюся, що колись вона мине. Хоча це ще невідомо коли. Але якщо євреї почнуть з цієї справи виходити Ведучий: Так М.Лайтман: То Ведучий: То мине? М.Лайтман: Так, інші відчують на своєму гаманці, на підтримці, на всьому. Ведучий: Тобто, ви вважаєте, що ось це ось матеріальне, що ти на гаманці відчуєш, на своїх зарплатах відчуєш, на тому, що бідніє університет, то в тебе почнуть мізки ворушитися, ви вважаєте? М.Лайтман: Ну звісно Ведучий: Тобто в принципі ви по-доброму, з таким внутрішнім, своїм закликом: євреї мають виходити з таких університетів як спонсори так і студенти. М.Лайтман: Так Ведучий: Не підтримувати їх, ні в чому? М.Лайтман: Ні, ні в чому. Ведучий: Добре. Я як сценарист, переглядаючи майбутнє, ось я бачу, що ось вихідці з цих університетів: Єльського, Гарвардського тощо, і так далі, і так далі 一 років за 10-15 вони будуть керівниками країни. Ну це однозначно 一 в Америці. М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто років за 10-15-20 Америка не буде підтримувати вже Ізраїль жодним чином. М.Лайтман: Напевно. Ведучий: Так? І тепер я хотів би прийти до Ізраїлю. Чи може Ізраїль існувати без підтримки, сам, один? М.Лайтман: Ну це, звісно, важко. Але тут уже стоїть питання про життя держави. Тому я вважаю, що нам тут треба звернутися вже вище себе 一 до Творця. Ведучий: Тобто ви так говорите, ніби що це буде непросто. М.Лайтман: Це буде непросто. Ведучий: Непросто і тому звернення буде до більш вищої інстанції? М.Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, до цього йде справа? М.Лайтман: Ну так. Ведучий: Ось дивіться, з Америкою мені бачиться так: вона буде антиізраїльською врешті-решт. З Європою нам теж зрозуміло, так? Європа теж відмовиться від Ізраїлю. Тобто так чи інакше, якщо переглядати майбутнє, Ізраїль залишається один. Тобто Ізраїль має стати такою фортецею. М.Лайтман: Так. Ведучий: Як нею стати? Я вже переходжу на інше, але мені дуже важливо це від вас почути. М.Лайтман: Це залишатися на своєму. Ведучий: Весь час? М.Лайтман: Так. Ведучий: А «моє, ізраїльське» 一 це що? М.Лайтман: Моє 一 це те, що я об'єднуюся навколо нашої мети і об'єдную народ ближче до Творця. Ведучий: А мета яка в нас, у народу Ізраїлю? М.Лайтман: А мета 一 це роз'яснити всьому світу методику, намір, мету існування взагалі людства. Ведучий: Яка вона? М.Лайтман: У тому, щоб осягнути Вищу силу. Ведучий: Ось це і є мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто навколо цієї мети має об'єднатися народ Ізраїлю, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: І ось так от як один стояти? М.Лайтман: Так. І тоді, що б не було, він вистоїть. Ведучий: Справді? М.Лайтман: Звичайно. Ведучий: І всі ці вороги навколо, і все, що буде... М.Лайтман: Та ні, це все... Ведучий:Так? М.Лайтман:Так, так Ведучий: Тобто якщо ми зав'язуємо на Вищому, то безпека нам гарантована однозначна? М.Лайтман: Для цього і створюються нам такі умови. Ведучий: Тобто ви зараз сказали, що це зверху вже. М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Провокується Америка... М.Лайтман: Так-так-так. Ведучий: Таке стає в Європі й навколо нас, щоб ми саме звернулися до Вищого? М.Лайтман: Авжеж. Так сказано, так написано. Ведучий: Без цього, без таких страждань, скажімо так, можливе з розуму чи з серця звернення до Творця, просто, без того, щоб тебе стискали? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Неможливо? М.Лайтман: Неможливо. Ведучий: Ось у вас ось це ось дуже залізне правило: ви весь час ніби говорите, що без цих страждань неможливе жодне просування? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто ви тут матеріаліст. Правильно я кажу? М.Лайтман: Ну а як же ще? Ведучий: Тобто ви говорите: цей матеріал треба затиснути? М.Лайтман: Так. Ведучий: І тільки тоді він... М.Лайтман: Почне рухатися. Ведучий: Почне рухатися. А рух 一 це звернення до Творця? М.Лайтман: Так. Ведучий: Що ми говоримо? Із чим ми звертаємося? Яке наше звернення? М.Лайтман: До Творця? Ведучий: Так. М.Лайтман: Про допомогу. Ведучий: Ось просто так? М.Лайтман: Так. Ведучий: «Допоможи нам»? М.Лайтман: Допоможи нам, щоб ми об’єдналися. Допоможи нам, щоб ми були сильнішими. Ведучий: Сильнішими в чому? М.Лайтман: Не сильнішими за когось, а самі по собі. Нам не потрібні сили тиснути на когось. Нам потрібні сили для того, щоб протидіяти нашому егоїзму. Ведучий: І тоді все... М.Лайтман: Тоді все стабілізується, налагодиться. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IpZ604RI.mp429 Jul 24 00:00 UTCВедучий: Як відомо, американські університети сколихнули антиізраїльські демонстрації. М.Лайтман: Так. Ведучий: Не люблять нас в американських університетах, причому в дуже крутих: Нью-Йоркський, Єльський, Колумбійський, Гарвард, Каліфорнійський університет, Берклі, Массачусетський технологічний інститут, Мічиганський університет і так далі, так далі, так далі. Тобто в багатих університетах, де навчаються не дурні студенти, не бідні, думаючі й так далі, процвітає антиізраїльський настрій 一 це раз. Але водночас те саме, що було в усі віки, 一 дивні звинувачення в усьому, у чому хочете. Як це узгоджується з розумом, з розвиненістю, з інтелігентністю? Скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це узгоджується дуже просто, тому що це абсолютно не залежить від цього. Можуть бути дуже серйозні виховані, розумні, всебічно розвинені люди, і водночас щодо Ізраїлю, євреїв вони... Ведучий: Будуть повторювати найстрашніші припущення. М.Лайтман: Так Ведучий: Найбезглуздіші думки, так? М.Лайтман: Обов'язково! Ведучий: І будуть повторювати, так? М.Лайтман: Будуть повторювати. Ведучий: Проказа, колодязі всілякі отруюють... М.Лайтман: Усе що хочеш. Ведучий: Ви можете мені пояснити, що це? Як усілякі безглузді звинувачення узгоджуються з розумінням людини, з розумом? М.Лайтман: А вони не перебувають у цій самій галузі, що й розум людини. Ведучий: Дісно? М.Лайтман: Звичайно. Відразу ж вмикаються зовсім інші центри, й людина починає переходити зовсім на інший розум і починає слухати й вірити тому, що їй говорять. Ведучий: Тепер питання моє таке. Здебільшого в цих університетах спонсори здебільшого 一 євреї та єврейські організації. Тут теж я хочу запитати про розум. Це в принципі, і керівники цих університетів, і студенти розуміють, що у них не буде стипендій, наприклад, перестануть євреї підтримувати ці університети. Не буде зарплати у викладачів тощо. Тут теж що відбувається з розумом? Руку, що дає, я ніби... М.Лайтман: Ні. Я не думаю, що вони так вже бояться, що перестануть платити ці донори. Ведучий: Справді? Хоча вони вимагають, щоб усі, хто пов'язаний з Ізраїлем 一 ми від них не хочемо отримувати жодних пожертвувань. Ось що вони кажуть. М.Лайтман: Бажають себе «очистити». Ведучий: «Очистити»? М.Лайтман: Так. Ведучий: А це вище, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: Це вище за гроші, вище за все? М.Лайтман: Вони думають, що цей заклик подіє на тих людей, які все-таки донори, і вони будуть давати навіть ще більше, показуючи, що вони належать до іншого типу людей. Ведучий: Ви зараз навіть натякаєте про євреїв? М.Лайтман: Так, на євреїв, звісно. Ведучий: Тобто євреї будуть давати на антиізраїльську пропаганду? М.Лайтман: Звичайно. Звичайно. Ведучий:: А тут де логіка? Ми зараз весь час навколо цього крутимося, що тут теж немає жодної логіки. М.Лайтман: Не потрібна ніяка логіка. Ведучий: У чому я себе «обіляю»? Я продовжую платити сюди, у Гарвардський університет, припустимо, я єврей... М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? Я продовжую платити. М.Лайтман: Так. Ведучий: Чому? Вони... М.Лайтман: Ти вважаєш, що це хороший університет, і він випускає хороших фахівців, і ти за плюралізм. Ведучий: Зрозуміло. Тобто я за демократію, свободу тощо? М.Лайтман: Так. Ведучий: Добре. Тепер скажіть мені, будь ласка. Я єврей, так? Я навчаюсь в цьому університеті. Тут навколо мене просто все в плакатах, у вимогах знищення Ізраїлю. М.Лайтман: А тебе це не стосується, ти ходиш з високо піднятою головою і не помічаєш нібито цих плакатів. Ведучий: Це я, студент єврейський? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Так. Ведучий: Але це хороший випадок такий, так? Тобто я йду і я, як і раніше, відчуваю себе євреєм, і я йду... М.Лайтман: Не знаю, як ти відчуваєш себе євреєм. Навіть якщо ти відчуваєш себе євреєм, то ти маєш показати, у чому ти згоден і в чому ти не згоден із євреями. Ведучий: Тобто я навіть можу до них примкнути? М.Лайтман: Так, звісно. Ще й як! Ведучий: Ось ви мені скажіть, є такий зв'язок? Якщо я продовжую вчитися в цьому університеті, значить я підтримую всю цю антиізраїльську метушню там? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Ні? М.Лайтман: Необов'язково. Ведучий: Необов'язково? Але я продовжую навчатися в ньому? М.Лайтман: Так Ведучий: Це павильно? Чи мені потрібно в знак протесту залишити цей університет? М.Лайтман: Тут уже ти мене запитуєш зовсім інші речі. Ведучий: Та це інша сфера. Ну от я запитую вас, ось як загалом би добре було б вчинити? М.Лайтман: Я вважаю що в таких університетах ереям не можна перебувати. Вони отримують такий напрямок ненависті, який змусить їх відмовитися від єврейства. Ведучий: Зрозуміло. Тоді ви скажіть, як ви вважаєте, спонсори єврейські мають зіскочити з цих університетів? М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Як Ізраїль має з цим боротися? Як ви вважаєте? М.Лайтман: Ізраїль, не думаю що він може боротися з цим. Це просто смуга така. Я сподіваюся, що колись вона мине. Хоча це ще невідомо коли. Але якщо євреї почнуть з цієї справи виходити Ведучий: Так М.Лайтман: То Ведучий: То мине? М.Лайтман: Так, інші відчують на своєму гаманці, на підтримці, на всьому. Ведучий: Тобто, ви вважаєте, що ось це ось матеріальне, що ти на гаманці відчуєш, на своїх зарплатах відчуєш, на тому, що бідніє університет, то в тебе почнуть мізки ворушитися, ви вважаєте? М.Лайтман: Ну звісно Ведучий: Тобто в принципі ви по-доброму, з таким внутрішнім, своїм закликом: євреї мають виходити з таких університетів як спонсори так і студенти. М.Лайтман: Так Ведучий: Не підтримувати їх, ні в чому? М.Лайтман: Ні, ні в чому. Ведучий: Добре. Я як сценарист, переглядаючи майбутнє, ось я бачу, що ось вихідці з цих університетів: Єльського, Гарвардського тощо, і так далі, і так далі 一 років за 10-15 вони будуть керівниками країни. Ну це однозначно 一 в Америці. М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто років за 10-15-20 Америка не буде підтримувати вже Ізраїль жодним чином. М.Лайтман: Напевно. Ведучий: Так? І тепер я хотів би прийти до Ізраїлю. Чи може Ізраїль існувати без підтримки, сам, один? М.Лайтман: Ну це, звісно, важко. Але тут уже стоїть питання про життя держави. Тому я вважаю, що нам тут треба звернутися вже вище себе 一 до Творця. Ведучий: Тобто ви так говорите, ніби що це буде непросто. М.Лайтман: Це буде непросто. Ведучий: Непросто і тому звернення буде до більш вищої інстанції? М.Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, до цього йде справа? М.Лайтман: Ну так. Ведучий: Ось дивіться, з Америкою мені бачиться так: вона буде антиізраїльською врешті-решт. З Європою нам теж зрозуміло, так? Європа теж відмовиться від Ізраїлю. Тобто так чи інакше, якщо переглядати майбутнє, Ізраїль залишається один. Тобто Ізраїль має стати такою фортецею. М.Лайтман: Так. Ведучий: Як нею стати? Я вже переходжу на інше, але мені дуже важливо це від вас почути. М.Лайтман: Це залишатися на своєму. Ведучий: Весь час? М.Лайтман: Так. Ведучий: А «моє, ізраїльське» 一 це що? М.Лайтман: Моє 一 це те, що я об'єднуюся навколо нашої мети і об'єдную народ ближче до Творця. Ведучий: А мета яка в нас, у народу Ізраїлю? М.Лайтман: А мета 一 це роз'яснити всьому світу методику, намір, мету існування взагалі людства. Ведучий: Яка вона? М.Лайтман: У тому, щоб осягнути Вищу силу. Ведучий: Ось це і є мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто навколо цієї мети має об'єднатися народ Ізраїлю, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: І ось так от як один стояти? М.Лайтман: Так. І тоді, що б не було, він вистоїть. Ведучий: Справді? М.Лайтман: Звичайно. Ведучий: І всі ці вороги навколо, і все, що буде... М.Лайтман: Та ні, це все... Ведучий:Так? М.Лайтман:Так, так Ведучий: Тобто якщо ми зав'язуємо на Вищому, то безпека нам гарантована однозначна? М.Лайтман: Для цього і створюються нам такі умови. Ведучий: Тобто ви зараз сказали, що це зверху вже. М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Провокується Америка... М.Лайтман: Так-так-так. Ведучий: Таке стає в Європі й навколо нас, щоб ми саме звернулися до Вищого? М.Лайтман: Авжеж. Так сказано, так написано. Ведучий: Без цього, без таких страждань, скажімо так, можливе з розуму чи з серця звернення до Творця, просто, без того, щоб тебе стискали? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Неможливо? М.Лайтман: Неможливо. Ведучий: Ось у вас ось це ось дуже залізне правило: ви весь час ніби говорите, що без цих страждань неможливе жодне просування? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто ви тут матеріаліст. Правильно я кажу? М.Лайтман: Ну а як же ще? Ведучий: Тобто ви говорите: цей матеріал треба затиснути? М.Лайтман: Так. Ведучий: І тільки тоді він... М.Лайтман: Почне рухатися. Ведучий: Почне рухатися. А рух 一 це звернення до Творця? М.Лайтман: Так. Ведучий: Що ми говоримо? Із чим ми звертаємося? Яке наше звернення? М.Лайтман: До Творця? Ведучий: Так. М.Лайтман: Про допомогу. Ведучий: Ось просто так? М.Лайтман: Так. Ведучий: «Допоможи нам»? М.Лайтман: Допоможи нам, щоб ми об’єдналися. Допоможи нам, щоб ми були сильнішими. Ведучий: Сильнішими в чому? М.Лайтман: Не сильнішими за когось, а самі по собі. Нам не потрібні сили тиснути на когось. Нам потрібні сили для того, щоб протидіяти нашому егоїзму. Ведучий: І тоді все... М.Лайтман: Тоді все стабілізується, налагодиться. https://cdn.kabbalahmedia.info/IpZ604RI.mp400:10:27Ведучий: Як відомо, американські університети сколихнули антиізраїльські демонстрації. М.Лайтман: Так. Ведучий: Не люблять нас в американських університетах, причому в дуже крутих: Нью-Йоркський, Єльський, Колумбійський, Гарвард, Каліфорнійський університет, Берклі, Массачусетський технологічний інститут, Мічиганський університет і так далі, так далі, так далі. Тобто в багатих університетах, де навчаються не дурні студенти, не бідні, думаючі й так далі, процвітає антиізраїльський настрій 一 це раз. Але водночас те саме, що було в усі віки, 一 дивні звинувачення в усьому, у чому хочете. Як це узгоджується з розумом, з розвиненістю, з інтелігентністю? Скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це узгоджується дуже просто, тому що це абсолютно не залежить від цього. Можуть бути дуже серйозні виховані, розумні, всебічно розвинені люди, і водночас щодо Ізраїлю, євреїв вони... Ведучий: Будуть повторювати найстрашніші припущення. М.Лайтман: Так Ведучий: Найбезглуздіші думки, так? М.Лайтман: Обов'язково! Ведучий: І будуть повторювати, так? М.Лайтман: Будуть повторювати. Ведучий: Проказа, колодязі всілякі отруюють... М.Лайтман: Усе що хочеш. Ведучий: Ви можете мені пояснити, що це? Як усілякі безглузді звинувачення узгоджуються з розумінням людини, з розумом? М.Лайтман: А вони не перебувають у цій самій галузі, що й розум людини. Ведучий: Дісно? М.Лайтман: Звичайно. Відразу ж вмикаються зовсім інші центри, й людина починає переходити зовсім на інший розум і починає слухати й вірити тому, що їй говорять. Ведучий: Тепер питання моє таке. Здебільшого в цих університетах спонсори здебільшого 一 євреї та єврейські організації. Тут теж я хочу запитати про розум. Це в принципі, і керівники цих університетів, і студенти розуміють, що у них не буде стипендій, наприклад, перестануть євреї підтримувати ці університети. Не буде зарплати у викладачів тощо. Тут теж що відбувається з розумом? Руку, що дає, я ніби... М.Лайтман: Ні. Я не думаю, що вони так вже бояться, що перестануть платити ці донори. Ведучий: Справді? Хоча вони вимагають, щоб усі, хто пов'язаний з Ізраїлем 一 ми від них не хочемо отримувати жодних пожертвувань. Ось що вони кажуть. М.Лайтман: Бажають себе «очистити». Ведучий: «Очистити»? М.Лайтман: Так. Ведучий: А це вище, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: Це вище за гроші, вище за все? М.Лайтман: Вони думають, що цей заклик подіє на тих людей, які все-таки донори, і вони будуть давати навіть ще більше, показуючи, що вони належать до іншого типу людей. Ведучий: Ви зараз навіть натякаєте про євреїв? М.Лайтман: Так, на євреїв, звісно. Ведучий: Тобто євреї будуть давати на антиізраїльську пропаганду? М.Лайтман: Звичайно. Звичайно. Ведучий:: А тут де логіка? Ми зараз весь час навколо цього крутимося, що тут теж немає жодної логіки. М.Лайтман: Не потрібна ніяка логіка. Ведучий: У чому я себе «обіляю»? Я продовжую платити сюди, у Гарвардський університет, припустимо, я єврей... М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? Я продовжую платити. М.Лайтман: Так. Ведучий: Чому? Вони... М.Лайтман: Ти вважаєш, що це хороший університет, і він випускає хороших фахівців, і ти за плюралізм. Ведучий: Зрозуміло. Тобто я за демократію, свободу тощо? М.Лайтман: Так. Ведучий: Добре. Тепер скажіть мені, будь ласка. Я єврей, так? Я навчаюсь в цьому університеті. Тут навколо мене просто все в плакатах, у вимогах знищення Ізраїлю. М.Лайтман: А тебе це не стосується, ти ходиш з високо піднятою головою і не помічаєш нібито цих плакатів. Ведучий: Це я, студент єврейський? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Так. Ведучий: Але це хороший випадок такий, так? Тобто я йду і я, як і раніше, відчуваю себе євреєм, і я йду... М.Лайтман: Не знаю, як ти відчуваєш себе євреєм. Навіть якщо ти відчуваєш себе євреєм, то ти маєш показати, у чому ти згоден і в чому ти не згоден із євреями. Ведучий: Тобто я навіть можу до них примкнути? М.Лайтман: Так, звісно. Ще й як! Ведучий: Ось ви мені скажіть, є такий зв'язок? Якщо я продовжую вчитися в цьому університеті, значить я підтримую всю цю антиізраїльську метушню там? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Ні? М.Лайтман: Необов'язково. Ведучий: Необов'язково? Але я продовжую навчатися в ньому? М.Лайтман: Так Ведучий: Це павильно? Чи мені потрібно в знак протесту залишити цей університет? М.Лайтман: Тут уже ти мене запитуєш зовсім інші речі. Ведучий: Та це інша сфера. Ну от я запитую вас, ось як загалом би добре було б вчинити? М.Лайтман: Я вважаю що в таких університетах ереям не можна перебувати. Вони отримують такий напрямок ненависті, який змусить їх відмовитися від єврейства. Ведучий: Зрозуміло. Тоді ви скажіть, як ви вважаєте, спонсори єврейські мають зіскочити з цих університетів? М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Як Ізраїль має з цим боротися? Як ви вважаєте? М.Лайтман: Ізраїль, не думаю що він може боротися з цим. Це просто смуга така. Я сподіваюся, що колись вона мине. Хоча це ще невідомо коли. Але якщо євреї почнуть з цієї справи виходити Ведучий: Так М.Лайтман: То Ведучий: То мине? М.Лайтман: Так, інші відчують на своєму гаманці, на підтримці, на всьому. Ведучий: Тобто, ви вважаєте, що ось це ось матеріальне, що ти на гаманці відчуєш, на своїх зарплатах відчуєш, на тому, що бідніє університет, то в тебе почнуть мізки ворушитися, ви вважаєте? М.Лайтман: Ну звісно Ведучий: Тобто в принципі ви по-доброму, з таким внутрішнім, своїм закликом: євреї мають виходити з таких університетів як спонсори так і студенти. М.Лайтман: Так Ведучий: Не підтримувати їх, ні в чому? М.Лайтман: Ні, ні в чому. Ведучий: Добре. Я як сценарист, переглядаючи майбутнє, ось я бачу, що ось вихідці з цих університетів: Єльського, Гарвардського тощо, і так далі, і так далі 一 років за 10-15 вони будуть керівниками країни. Ну це однозначно 一 в Америці. М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто років за 10-15-20 Америка не буде підтримувати вже Ізраїль жодним чином. М.Лайтман: Напевно. Ведучий: Так? І тепер я хотів би прийти до Ізраїлю. Чи може Ізраїль існувати без підтримки, сам, один? М.Лайтман: Ну це, звісно, важко. Але тут уже стоїть питання про життя держави. Тому я вважаю, що нам тут треба звернутися вже вище себе 一 до Творця. Ведучий: Тобто ви так говорите, ніби що це буде непросто. М.Лайтман: Це буде непросто. Ведучий: Непросто і тому звернення буде до більш вищої інстанції? М.Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, до цього йде справа? М.Лайтман: Ну так. Ведучий: Ось дивіться, з Америкою мені бачиться так: вона буде антиізраїльською врешті-решт. З Європою нам теж зрозуміло, так? Європа теж відмовиться від Ізраїлю. Тобто так чи інакше, якщо переглядати майбутнє, Ізраїль залишається один. Тобто Ізраїль має стати такою фортецею. М.Лайтман: Так. Ведучий: Як нею стати? Я вже переходжу на інше, але мені дуже важливо це від вас почути. М.Лайтман: Це залишатися на своєму. Ведучий: Весь час? М.Лайтман: Так. Ведучий: А «моє, ізраїльське» 一 це що? М.Лайтман: Моє 一 це те, що я об'єднуюся навколо нашої мети і об'єдную народ ближче до Творця. Ведучий: А мета яка в нас, у народу Ізраїлю? М.Лайтман: А мета 一 це роз'яснити всьому світу методику, намір, мету існування взагалі людства. Ведучий: Яка вона? М.Лайтман: У тому, щоб осягнути Вищу силу. Ведучий: Ось це і є мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто навколо цієї мети має об'єднатися народ Ізраїлю, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: І ось так от як один стояти? М.Лайтман: Так. І тоді, що б не було, він вистоїть. Ведучий: Справді? М.Лайтман: Звичайно. Ведучий: І всі ці вороги навколо, і все, що буде... М.Лайтман: Та ні, це все... Ведучий:Так? М.Лайтман:Так, так Ведучий: Тобто якщо ми зав'язуємо на Вищому, то безпека нам гарантована однозначна? М.Лайтман: Для цього і створюються нам такі умови. Ведучий: Тобто ви зараз сказали, що це зверху вже. М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Провокується Америка... М.Лайтман: Так-так-так. Ведучий: Таке стає в Європі й навколо нас, щоб ми саме звернулися до Вищого? М.Лайтман: Авжеж. Так сказано, так написано. Ведучий: Без цього, без таких страждань, скажімо так, можливе з розуму чи з серця звернення до Творця, просто, без того, щоб тебе стискали? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Неможливо? М.Лайтман: Неможливо. Ведучий: Ось у вас ось це ось дуже залізне правило: ви весь час ніби говорите, що без цих страждань неможливе жодне просування? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто ви тут матеріаліст. Правильно я кажу? М.Лайтман: Ну а як же ще? Ведучий: Тобто ви говорите: цей матеріал треба затиснути? М.Лайтман: Так. Ведучий: І тільки тоді він... М.Лайтман: Почне рухатися. Ведучий: Почне рухатися. А рух 一 це звернення до Творця? М.Лайтман: Так. Ведучий: Що ми говоримо? Із чим ми звертаємося? Яке наше звернення? М.Лайтман: До Творця? Ведучий: Так. М.Лайтман: Про допомогу. Ведучий: Ось просто так? М.Лайтман: Так. Ведучий: «Допоможи нам»? М.Лайтман: Допоможи нам, щоб ми об’єдналися. Допоможи нам, щоб ми були сильнішими. Ведучий: Сильнішими в чому? М.Лайтман: Не сильнішими за когось, а самі по собі. Нам не потрібні сили тиснути на когось. Нам потрібні сили для того, щоб протидіяти нашому егоїзму. Ведучий: І тоді все... М.Лайтман: Тоді все стабілізується, налагодиться. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/rsbNkaUh.mp429 Jul 24 00:00 UTCВедучий: Як відомо, американські університети сколихнули антиізраїльські демонстрації. М.Лайтман: Так. Ведучий: Не люблять нас в американських університетах, причому в дуже крутих: Нью-Йоркський, Єльський, Колумбійський, Гарвард, Каліфорнійський університет, Берклі, Массачусетський технологічний інститут, Мічиганський університет і так далі, так далі, так далі. Тобто в багатих університетах, де навчаються не дурні студенти, не бідні, думаючі й так далі, процвітає антиізраїльський настрій 一 це раз. Але водночас те саме, що було в усі віки, 一 дивні звинувачення в усьому, у чому хочете. Як це узгоджується з розумом, з розвиненістю, з інтелігентністю? Скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це узгоджується дуже просто, тому що це абсолютно не залежить від цього. Можуть бути дуже серйозні виховані, розумні, всебічно розвинені люди, і водночас щодо Ізраїлю, євреїв вони... Ведучий: Будуть повторювати найстрашніші припущення. М.Лайтман: Так Ведучий: Найбезглуздіші думки, так? М.Лайтман: Обов'язково! Ведучий: І будуть повторювати, так? М.Лайтман: Будуть повторювати. Ведучий: Проказа, колодязі всілякі отруюють... М.Лайтман: Усе що хочеш. Ведучий: Ви можете мені пояснити, що це? Як усілякі безглузді звинувачення узгоджуються з розумінням людини, з розумом? М.Лайтман: А вони не перебувають у цій самій галузі, що й розум людини. Ведучий: Дісно? М.Лайтман: Звичайно. Відразу ж вмикаються зовсім інші центри, й людина починає переходити зовсім на інший розум і починає слухати й вірити тому, що їй говорять. Ведучий: Тепер питання моє таке. Здебільшого в цих університетах спонсори здебільшого 一 євреї та єврейські організації. Тут теж я хочу запитати про розум. Це в принципі, і керівники цих університетів, і студенти розуміють, що у них не буде стипендій, наприклад, перестануть євреї підтримувати ці університети. Не буде зарплати у викладачів тощо. Тут теж що відбувається з розумом? Руку, що дає, я ніби... М.Лайтман: Ні. Я не думаю, що вони так вже бояться, що перестануть платити ці донори. Ведучий: Справді? Хоча вони вимагають, щоб усі, хто пов'язаний з Ізраїлем 一 ми від них не хочемо отримувати жодних пожертвувань. Ось що вони кажуть. М.Лайтман: Бажають себе «очистити». Ведучий: «Очистити»? М.Лайтман: Так. Ведучий: А це вище, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: Це вище за гроші, вище за все? М.Лайтман: Вони думають, що цей заклик подіє на тих людей, які все-таки донори, і вони будуть давати навіть ще більше, показуючи, що вони належать до іншого типу людей. Ведучий: Ви зараз навіть натякаєте про євреїв? М.Лайтман: Так, на євреїв, звісно. Ведучий: Тобто євреї будуть давати на антиізраїльську пропаганду? М.Лайтман: Звичайно. Звичайно. Ведучий:: А тут де логіка? Ми зараз весь час навколо цього крутимося, що тут теж немає жодної логіки. М.Лайтман: Не потрібна ніяка логіка. Ведучий: У чому я себе «обіляю»? Я продовжую платити сюди, у Гарвардський університет, припустимо, я єврей... М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? Я продовжую платити. М.Лайтман: Так. Ведучий: Чому? Вони... М.Лайтман: Ти вважаєш, що це хороший університет, і він випускає хороших фахівців, і ти за плюралізм. Ведучий: Зрозуміло. Тобто я за демократію, свободу тощо? М.Лайтман: Так. Ведучий: Добре. Тепер скажіть мені, будь ласка. Я єврей, так? Я навчаюсь в цьому університеті. Тут навколо мене просто все в плакатах, у вимогах знищення Ізраїлю. М.Лайтман: А тебе це не стосується, ти ходиш з високо піднятою головою і не помічаєш нібито цих плакатів. Ведучий: Це я, студент єврейський? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Так. Ведучий: Але це хороший випадок такий, так? Тобто я йду і я, як і раніше, відчуваю себе євреєм, і я йду... М.Лайтман: Не знаю, як ти відчуваєш себе євреєм. Навіть якщо ти відчуваєш себе євреєм, то ти маєш показати, у чому ти згоден і в чому ти не згоден із євреями. Ведучий: Тобто я навіть можу до них примкнути? М.Лайтман: Так, звісно. Ще й як! Ведучий: Ось ви мені скажіть, є такий зв'язок? Якщо я продовжую вчитися в цьому університеті, значить я підтримую всю цю антиізраїльську метушню там? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Ні? М.Лайтман: Необов'язково. Ведучий: Необов'язково? Але я продовжую навчатися в ньому? М.Лайтман: Так Ведучий: Це павильно? Чи мені потрібно в знак протесту залишити цей університет? М.Лайтман: Тут уже ти мене запитуєш зовсім інші речі. Ведучий: Та це інша сфера. Ну от я запитую вас, ось як загалом би добре було б вчинити? М.Лайтман: Я вважаю що в таких університетах ереям не можна перебувати. Вони отримують такий напрямок ненависті, який змусить їх відмовитися від єврейства. Ведучий: Зрозуміло. Тоді ви скажіть, як ви вважаєте, спонсори єврейські мають зіскочити з цих університетів? М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Як Ізраїль має з цим боротися? Як ви вважаєте? М.Лайтман: Ізраїль, не думаю що він може боротися з цим. Це просто смуга така. Я сподіваюся, що колись вона мине. Хоча це ще невідомо коли. Але якщо євреї почнуть з цієї справи виходити Ведучий: Так М.Лайтман: То Ведучий: То мине? М.Лайтман: Так, інші відчують на своєму гаманці, на підтримці, на всьому. Ведучий: Тобто, ви вважаєте, що ось це ось матеріальне, що ти на гаманці відчуєш, на своїх зарплатах відчуєш, на тому, що бідніє університет, то в тебе почнуть мізки ворушитися, ви вважаєте? М.Лайтман: Ну звісно Ведучий: Тобто в принципі ви по-доброму, з таким внутрішнім, своїм закликом: євреї мають виходити з таких університетів як спонсори так і студенти. М.Лайтман: Так Ведучий: Не підтримувати їх, ні в чому? М.Лайтман: Ні, ні в чому. Ведучий: Добре. Я як сценарист, переглядаючи майбутнє, ось я бачу, що ось вихідці з цих університетів: Єльського, Гарвардського тощо, і так далі, і так далі 一 років за 10-15 вони будуть керівниками країни. Ну це однозначно 一 в Америці. М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто років за 10-15-20 Америка не буде підтримувати вже Ізраїль жодним чином. М.Лайтман: Напевно. Ведучий: Так? І тепер я хотів би прийти до Ізраїлю. Чи може Ізраїль існувати без підтримки, сам, один? М.Лайтман: Ну це, звісно, важко. Але тут уже стоїть питання про життя держави. Тому я вважаю, що нам тут треба звернутися вже вище себе 一 до Творця. Ведучий: Тобто ви так говорите, ніби що це буде непросто. М.Лайтман: Це буде непросто. Ведучий: Непросто і тому звернення буде до більш вищої інстанції? М.Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, до цього йде справа? М.Лайтман: Ну так. Ведучий: Ось дивіться, з Америкою мені бачиться так: вона буде антиізраїльською врешті-решт. З Європою нам теж зрозуміло, так? Європа теж відмовиться від Ізраїлю. Тобто так чи інакше, якщо переглядати майбутнє, Ізраїль залишається один. Тобто Ізраїль має стати такою фортецею. М.Лайтман: Так. Ведучий: Як нею стати? Я вже переходжу на інше, але мені дуже важливо це від вас почути. М.Лайтман: Це залишатися на своєму. Ведучий: Весь час? М.Лайтман: Так. Ведучий: А «моє, ізраїльське» 一 це що? М.Лайтман: Моє 一 це те, що я об'єднуюся навколо нашої мети і об'єдную народ ближче до Творця. Ведучий: А мета яка в нас, у народу Ізраїлю? М.Лайтман: А мета 一 це роз'яснити всьому світу методику, намір, мету існування взагалі людства. Ведучий: Яка вона? М.Лайтман: У тому, щоб осягнути Вищу силу. Ведучий: Ось це і є мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто навколо цієї мети має об'єднатися народ Ізраїлю, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: І ось так от як один стояти? М.Лайтман: Так. І тоді, що б не було, він вистоїть. Ведучий: Справді? М.Лайтман: Звичайно. Ведучий: І всі ці вороги навколо, і все, що буде... М.Лайтман: Та ні, це все... Ведучий:Так? М.Лайтман:Так, так Ведучий: Тобто якщо ми зав'язуємо на Вищому, то безпека нам гарантована однозначна? М.Лайтман: Для цього і створюються нам такі умови. Ведучий: Тобто ви зараз сказали, що це зверху вже. М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Провокується Америка... М.Лайтман: Так-так-так. Ведучий: Таке стає в Європі й навколо нас, щоб ми саме звернулися до Вищого? М.Лайтман: Авжеж. Так сказано, так написано. Ведучий: Без цього, без таких страждань, скажімо так, можливе з розуму чи з серця звернення до Творця, просто, без того, щоб тебе стискали? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Неможливо? М.Лайтман: Неможливо. Ведучий: Ось у вас ось це ось дуже залізне правило: ви весь час ніби говорите, що без цих страждань неможливе жодне просування? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто ви тут матеріаліст. Правильно я кажу? М.Лайтман: Ну а як же ще? Ведучий: Тобто ви говорите: цей матеріал треба затиснути? М.Лайтман: Так. Ведучий: І тільки тоді він... М.Лайтман: Почне рухатися. Ведучий: Почне рухатися. А рух 一 це звернення до Творця? М.Лайтман: Так. Ведучий: Що ми говоримо? Із чим ми звертаємося? Яке наше звернення? М.Лайтман: До Творця? Ведучий: Так. М.Лайтман: Про допомогу. Ведучий: Ось просто так? М.Лайтман: Так. Ведучий: «Допоможи нам»? М.Лайтман: Допоможи нам, щоб ми об’єдналися. Допоможи нам, щоб ми були сильнішими. Ведучий: Сильнішими в чому? М.Лайтман: Не сильнішими за когось, а самі по собі. Нам не потрібні сили тиснути на когось. Нам потрібні сили для того, щоб протидіяти нашому егоїзму. Ведучий: І тоді все... М.Лайтман: Тоді все стабілізується, налагодиться. https://cdn.kabbalahmedia.info/rsbNkaUh.mp400:10:27Ведучий: Як відомо, американські університети сколихнули антиізраїльські демонстрації. М.Лайтман: Так. Ведучий: Не люблять нас в американських університетах, причому в дуже крутих: Нью-Йоркський, Єльський, Колумбійський, Гарвард, Каліфорнійський університет, Берклі, Массачусетський технологічний інститут, Мічиганський університет і так далі, так далі, так далі. Тобто в багатих університетах, де навчаються не дурні студенти, не бідні, думаючі й так далі, процвітає антиізраїльський настрій 一 це раз. Але водночас те саме, що було в усі віки, 一 дивні звинувачення в усьому, у чому хочете. Як це узгоджується з розумом, з розвиненістю, з інтелігентністю? Скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це узгоджується дуже просто, тому що це абсолютно не залежить від цього. Можуть бути дуже серйозні виховані, розумні, всебічно розвинені люди, і водночас щодо Ізраїлю, євреїв вони... Ведучий: Будуть повторювати найстрашніші припущення. М.Лайтман: Так Ведучий: Найбезглуздіші думки, так? М.Лайтман: Обов'язково! Ведучий: І будуть повторювати, так? М.Лайтман: Будуть повторювати. Ведучий: Проказа, колодязі всілякі отруюють... М.Лайтман: Усе що хочеш. Ведучий: Ви можете мені пояснити, що це? Як усілякі безглузді звинувачення узгоджуються з розумінням людини, з розумом? М.Лайтман: А вони не перебувають у цій самій галузі, що й розум людини. Ведучий: Дісно? М.Лайтман: Звичайно. Відразу ж вмикаються зовсім інші центри, й людина починає переходити зовсім на інший розум і починає слухати й вірити тому, що їй говорять. Ведучий: Тепер питання моє таке. Здебільшого в цих університетах спонсори здебільшого 一 євреї та єврейські організації. Тут теж я хочу запитати про розум. Це в принципі, і керівники цих університетів, і студенти розуміють, що у них не буде стипендій, наприклад, перестануть євреї підтримувати ці університети. Не буде зарплати у викладачів тощо. Тут теж що відбувається з розумом? Руку, що дає, я ніби... М.Лайтман: Ні. Я не думаю, що вони так вже бояться, що перестануть платити ці донори. Ведучий: Справді? Хоча вони вимагають, щоб усі, хто пов'язаний з Ізраїлем 一 ми від них не хочемо отримувати жодних пожертвувань. Ось що вони кажуть. М.Лайтман: Бажають себе «очистити». Ведучий: «Очистити»? М.Лайтман: Так. Ведучий: А це вище, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: Це вище за гроші, вище за все? М.Лайтман: Вони думають, що цей заклик подіє на тих людей, які все-таки донори, і вони будуть давати навіть ще більше, показуючи, що вони належать до іншого типу людей. Ведучий: Ви зараз навіть натякаєте про євреїв? М.Лайтман: Так, на євреїв, звісно. Ведучий: Тобто євреї будуть давати на антиізраїльську пропаганду? М.Лайтман: Звичайно. Звичайно. Ведучий:: А тут де логіка? Ми зараз весь час навколо цього крутимося, що тут теж немає жодної логіки. М.Лайтман: Не потрібна ніяка логіка. Ведучий: У чому я себе «обіляю»? Я продовжую платити сюди, у Гарвардський університет, припустимо, я єврей... М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? Я продовжую платити. М.Лайтман: Так. Ведучий: Чому? Вони... М.Лайтман: Ти вважаєш, що це хороший університет, і він випускає хороших фахівців, і ти за плюралізм. Ведучий: Зрозуміло. Тобто я за демократію, свободу тощо? М.Лайтман: Так. Ведучий: Добре. Тепер скажіть мені, будь ласка. Я єврей, так? Я навчаюсь в цьому університеті. Тут навколо мене просто все в плакатах, у вимогах знищення Ізраїлю. М.Лайтман: А тебе це не стосується, ти ходиш з високо піднятою головою і не помічаєш нібито цих плакатів. Ведучий: Це я, студент єврейський? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Так. Ведучий: Але це хороший випадок такий, так? Тобто я йду і я, як і раніше, відчуваю себе євреєм, і я йду... М.Лайтман: Не знаю, як ти відчуваєш себе євреєм. Навіть якщо ти відчуваєш себе євреєм, то ти маєш показати, у чому ти згоден і в чому ти не згоден із євреями. Ведучий: Тобто я навіть можу до них примкнути? М.Лайтман: Так, звісно. Ще й як! Ведучий: Ось ви мені скажіть, є такий зв'язок? Якщо я продовжую вчитися в цьому університеті, значить я підтримую всю цю антиізраїльську метушню там? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Ні? М.Лайтман: Необов'язково. Ведучий: Необов'язково? Але я продовжую навчатися в ньому? М.Лайтман: Так Ведучий: Це павильно? Чи мені потрібно в знак протесту залишити цей університет? М.Лайтман: Тут уже ти мене запитуєш зовсім інші речі. Ведучий: Та це інша сфера. Ну от я запитую вас, ось як загалом би добре було б вчинити? М.Лайтман: Я вважаю що в таких університетах ереям не можна перебувати. Вони отримують такий напрямок ненависті, який змусить їх відмовитися від єврейства. Ведучий: Зрозуміло. Тоді ви скажіть, як ви вважаєте, спонсори єврейські мають зіскочити з цих університетів? М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Як Ізраїль має з цим боротися? Як ви вважаєте? М.Лайтман: Ізраїль, не думаю що він може боротися з цим. Це просто смуга така. Я сподіваюся, що колись вона мине. Хоча це ще невідомо коли. Але якщо євреї почнуть з цієї справи виходити Ведучий: Так М.Лайтман: То Ведучий: То мине? М.Лайтман: Так, інші відчують на своєму гаманці, на підтримці, на всьому. Ведучий: Тобто, ви вважаєте, що ось це ось матеріальне, що ти на гаманці відчуєш, на своїх зарплатах відчуєш, на тому, що бідніє університет, то в тебе почнуть мізки ворушитися, ви вважаєте? М.Лайтман: Ну звісно Ведучий: Тобто в принципі ви по-доброму, з таким внутрішнім, своїм закликом: євреї мають виходити з таких університетів як спонсори так і студенти. М.Лайтман: Так Ведучий: Не підтримувати їх, ні в чому? М.Лайтман: Ні, ні в чому. Ведучий: Добре. Я як сценарист, переглядаючи майбутнє, ось я бачу, що ось вихідці з цих університетів: Єльського, Гарвардського тощо, і так далі, і так далі 一 років за 10-15 вони будуть керівниками країни. Ну це однозначно 一 в Америці. М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто років за 10-15-20 Америка не буде підтримувати вже Ізраїль жодним чином. М.Лайтман: Напевно. Ведучий: Так? І тепер я хотів би прийти до Ізраїлю. Чи може Ізраїль існувати без підтримки, сам, один? М.Лайтман: Ну це, звісно, важко. Але тут уже стоїть питання про життя держави. Тому я вважаю, що нам тут треба звернутися вже вище себе 一 до Творця. Ведучий: Тобто ви так говорите, ніби що це буде непросто. М.Лайтман: Це буде непросто. Ведучий: Непросто і тому звернення буде до більш вищої інстанції? М.Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, до цього йде справа? М.Лайтман: Ну так. Ведучий: Ось дивіться, з Америкою мені бачиться так: вона буде антиізраїльською врешті-решт. З Європою нам теж зрозуміло, так? Європа теж відмовиться від Ізраїлю. Тобто так чи інакше, якщо переглядати майбутнє, Ізраїль залишається один. Тобто Ізраїль має стати такою фортецею. М.Лайтман: Так. Ведучий: Як нею стати? Я вже переходжу на інше, але мені дуже важливо це від вас почути. М.Лайтман: Це залишатися на своєму. Ведучий: Весь час? М.Лайтман: Так. Ведучий: А «моє, ізраїльське» 一 це що? М.Лайтман: Моє 一 це те, що я об'єднуюся навколо нашої мети і об'єдную народ ближче до Творця. Ведучий: А мета яка в нас, у народу Ізраїлю? М.Лайтман: А мета 一 це роз'яснити всьому світу методику, намір, мету існування взагалі людства. Ведучий: Яка вона? М.Лайтман: У тому, щоб осягнути Вищу силу. Ведучий: Ось це і є мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто навколо цієї мети має об'єднатися народ Ізраїлю, так? М.Лайтман: Авжеж. Ведучий: І ось так от як один стояти? М.Лайтман: Так. І тоді, що б не було, він вистоїть. Ведучий: Справді? М.Лайтман: Звичайно. Ведучий: І всі ці вороги навколо, і все, що буде... М.Лайтман: Та ні, це все... Ведучий:Так? М.Лайтман:Так, так Ведучий: Тобто якщо ми зав'язуємо на Вищому, то безпека нам гарантована однозначна? М.Лайтман: Для цього і створюються нам такі умови. Ведучий: Тобто ви зараз сказали, що це зверху вже. М.Лайтман: Звісно. Ведучий: Провокується Америка... М.Лайтман: Так-так-так. Ведучий: Таке стає в Європі й навколо нас, щоб ми саме звернулися до Вищого? М.Лайтман: Авжеж. Так сказано, так написано. Ведучий: Без цього, без таких страждань, скажімо так, можливе з розуму чи з серця звернення до Творця, просто, без того, щоб тебе стискали? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Неможливо? М.Лайтман: Неможливо. Ведучий: Ось у вас ось це ось дуже залізне правило: ви весь час ніби говорите, що без цих страждань неможливе жодне просування? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто ви тут матеріаліст. Правильно я кажу? М.Лайтман: Ну а як же ще? Ведучий: Тобто ви говорите: цей матеріал треба затиснути? М.Лайтман: Так. Ведучий: І тільки тоді він... М.Лайтман: Почне рухатися. Ведучий: Почне рухатися. А рух 一 це звернення до Творця? М.Лайтман: Так. Ведучий: Що ми говоримо? Із чим ми звертаємося? Яке наше звернення? М.Лайтман: До Творця? Ведучий: Так. М.Лайтман: Про допомогу. Ведучий: Ось просто так? М.Лайтман: Так. Ведучий: «Допоможи нам»? М.Лайтман: Допоможи нам, щоб ми об’єдналися. Допоможи нам, щоб ми були сильнішими. Ведучий: Сильнішими в чому? М.Лайтман: Не сильнішими за когось, а самі по собі. Нам не потрібні сили тиснути на когось. Нам потрібні сили для того, щоб протидіяти нашому егоїзму. Ведучий: І тоді все... М.Лайтман: Тоді все стабілізується, налагодиться. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/hKmCw9ZS.mp429 Jul 24 00:00 UTCВедучий: Дивіться, багато запитань по молитві і взагалі про “молитву”. Останнім часом навколо молитви люди згуртовуються, про “молитву” говорять багато. Сьогодні “молитва — це затребуване слово в Гуглі та й узагалі скрізь. Є така цитата в Арі у, великого кабаліста: “Немає жодної молитви від часу створення світу й до кінця світу, яка була б подібною до іншої.” Скажіть мені, будь ласка, чому кожна молитва унікальна? Ось навіть якщо вона звучить схоже, ті ж самі слова молитовники. Чому унікальна кожна молитва? М. Лайтман: Вона виходить із бажання людини, прагнення людини, нагальної потреби. Ведучий: Навіть якщо вона читає по молитовнику? М. Лайтман: Навіть якщо вона читає по молитовнику? Вона не бачить слова. Ведучий: Так? Тобто вона виходить з іншого? М. Лайтман: Вона виходить з серця. Ведучий: З серця. Тобто, кожного разу читаючи те ж саме слово, ми читаємо його по іншому зовсім. Якщо я усвідомлюю, що кожна молитва унікальна, що в мені змінюється якщо я це усвідомлюю? Ось я почув… М. Лайтман: Ти кожного разу читаєш її по- по-іншому. Кожного дня людина - вона інша. І тому повторюючи ті самі слова, абзаци, вона не переживає те ж саме. У неї кожного разу це йде по спіралі вперед. Ведучий: Ось якщо я це усвідомлюю?... З одного боку я почув від вас - розумію, а якщо я усвідомлюю? “Так кожна молитва індивідуальна. -я змінююся тоді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я іншу силу вміщую в молитву? М. Лайтман: В будь якому випадку ти змінюєшся. Ведучий: Так? Відповідь від Творця приходить лише до мене чи не тільки? М. Лайтман: Відповідь Творця приходить лише до тебе, а от щоб її відчути, усвідомити, прийняти, цього треба навчитися. Ведучий: Ось тепер Ви мені скажіть. Ви не раз говорите наступне, що цією відповіддю особливо не треба ділитись з іншими. Не треба розказувати: “Мені була відповідь ось така і так далі, і так далі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Чому, можете ви мені сказати? М. Лайтман: Ну тому що у людини є своє особисте, заповітне бажання, вона хоче його реалізувати. Ведучий: Так. М. Лайтман: А чужі люди, вони можуть цьому зашкодити, навіть найближчі. Ведучий: Тобто, якщо я розкажу, лихе око, може бути на мене? Так ми говоримо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є таке поняття - лихе око? М. Лайтман: Є, заздрість. Ведучий: Заздрість. Це є - лихе око? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Тобто, ваша порада. М. Лайтман: Моя порада: тримати при собі свої сподівання і направляти їх лише до Творця. Ведучий: І останнє запитання, я його ставлю часто і ще раз хочу. Просто, може, люди не чули чи не бачили наші попередні ролики. Все-таки, от скажіть, так як на духу. Є молитва написана і є молитва моя, вимовлена із серця. Яка сильніша, яка краща? М. Лайтман: Зрештою, все-таки, краща молитва написана, яку ти читаєш і проживаєш... https://cdn.kabbalahmedia.info/hKmCw9ZS.mp400:03:15Ведучий: Дивіться, багато запитань по молитві і взагалі про “молитву”. Останнім часом навколо молитви люди згуртовуються, про “молитву” говорять багато. Сьогодні “молитва — це затребуване слово в Гуглі та й узагалі скрізь. Є така цитата в Арі у, великого кабаліста: “Немає жодної молитви від часу створення світу й до кінця світу, яка була б подібною до іншої.” Скажіть мені, будь ласка, чому кожна молитва унікальна? Ось навіть якщо вона звучить схоже, ті ж самі слова молитовники. Чому унікальна кожна молитва? М. Лайтман: Вона виходить із бажання людини, прагнення людини, нагальної потреби. Ведучий: Навіть якщо вона читає по молитовнику? М. Лайтман: Навіть якщо вона читає по молитовнику? Вона не бачить слова. Ведучий: Так? Тобто вона виходить з іншого? М. Лайтман: Вона виходить з серця. Ведучий: З серця. Тобто, кожного разу читаючи те ж саме слово, ми читаємо його по іншому зовсім. Якщо я усвідомлюю, що кожна молитва унікальна, що в мені змінюється якщо я це усвідомлюю? Ось я почув… М. Лайтман: Ти кожного разу читаєш її по- по-іншому. Кожного дня людина - вона інша. І тому повторюючи ті самі слова, абзаци, вона не переживає те ж саме. У неї кожного разу це йде по спіралі вперед. Ведучий: Ось якщо я це усвідомлюю?... З одного боку я почув від вас - розумію, а якщо я усвідомлюю? “Так кожна молитва індивідуальна. -я змінююся тоді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я іншу силу вміщую в молитву? М. Лайтман: В будь якому випадку ти змінюєшся. Ведучий: Так? Відповідь від Творця приходить лише до мене чи не тільки? М. Лайтман: Відповідь Творця приходить лише до тебе, а от щоб її відчути, усвідомити, прийняти, цього треба навчитися. Ведучий: Ось тепер Ви мені скажіть. Ви не раз говорите наступне, що цією відповіддю особливо не треба ділитись з іншими. Не треба розказувати: “Мені була відповідь ось така і так далі, і так далі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Чому, можете ви мені сказати? М. Лайтман: Ну тому що у людини є своє особисте, заповітне бажання, вона хоче його реалізувати. Ведучий: Так. М. Лайтман: А чужі люди, вони можуть цьому зашкодити, навіть найближчі. Ведучий: Тобто, якщо я розкажу, лихе око, може бути на мене? Так ми говоримо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є таке поняття - лихе око? М. Лайтман: Є, заздрість. Ведучий: Заздрість. Це є - лихе око? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Тобто, ваша порада. М. Лайтман: Моя порада: тримати при собі свої сподівання і направляти їх лише до Творця. Ведучий: І останнє запитання, я його ставлю часто і ще раз хочу. Просто, може, люди не чули чи не бачили наші попередні ролики. Все-таки, от скажіть, так як на духу. Є молитва написана і є молитва моя, вимовлена із серця. Яка сильніша, яка краща? М. Лайтман: Зрештою, все-таки, краща молитва написана, яку ти читаєш і проживаєш... nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/WVg6jp46.mp329 Jul 24 00:00 UTCВедучий: Дивіться, багато запитань по молитві і взагалі про “молитву”. Останнім часом навколо молитви люди згуртовуються, про “молитву” говорять багато. Сьогодні “молитва — це затребуване слово в Гуглі та й узагалі скрізь. Є така цитата в Арі у, великого кабаліста: “Немає жодної молитви від часу створення світу й до кінця світу, яка була б подібною до іншої.” Скажіть мені, будь ласка, чому кожна молитва унікальна? Ось навіть якщо вона звучить схоже, ті ж самі слова молитовники. Чому унікальна кожна молитва? М. Лайтман: Вона виходить із бажання людини, прагнення людини, нагальної потреби. Ведучий: Навіть якщо вона читає по молитовнику? М. Лайтман: Навіть якщо вона читає по молитовнику? Вона не бачить слова. Ведучий: Так? Тобто вона виходить з іншого? М. Лайтман: Вона виходить з серця. Ведучий: З серця. Тобто, кожного разу читаючи те ж саме слово, ми читаємо його по іншому зовсім. Якщо я усвідомлюю, що кожна молитва унікальна, що в мені змінюється якщо я це усвідомлюю? Ось я почув… М. Лайтман: Ти кожного разу читаєш її по- по-іншому. Кожного дня людина - вона інша. І тому повторюючи ті самі слова, абзаци, вона не переживає те ж саме. У неї кожного разу це йде по спіралі вперед. Ведучий: Ось якщо я це усвідомлюю?... З одного боку я почув від вас - розумію, а якщо я усвідомлюю? “Так кожна молитва індивідуальна. -я змінююся тоді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я іншу силу вміщую в молитву? М. Лайтман: В будь якому випадку ти змінюєшся. Ведучий: Так? Відповідь від Творця приходить лише до мене чи не тільки? М. Лайтман: Відповідь Творця приходить лише до тебе, а от щоб її відчути, усвідомити, прийняти, цього треба навчитися. Ведучий: Ось тепер Ви мені скажіть. Ви не раз говорите наступне, що цією відповіддю особливо не треба ділитись з іншими. Не треба розказувати: “Мені була відповідь ось така і так далі, і так далі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Чому, можете ви мені сказати? М. Лайтман: Ну тому що у людини є своє особисте, заповітне бажання, вона хоче його реалізувати. Ведучий: Так. М. Лайтман: А чужі люди, вони можуть цьому зашкодити, навіть найближчі. Ведучий: Тобто, якщо я розкажу, лихе око, може бути на мене? Так ми говоримо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є таке поняття - лихе око? М. Лайтман: Є, заздрість. Ведучий: Заздрість. Це є - лихе око? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Тобто, ваша порада. М. Лайтман: Моя порада: тримати при собі свої сподівання і направляти їх лише до Творця. Ведучий: І останнє запитання, я його ставлю часто і ще раз хочу. Просто, може, люди не чули чи не бачили наші попередні ролики. Все-таки, от скажіть, так як на духу. Є молитва написана і є молитва моя, вимовлена із серця. Яка сильніша, яка краща? М. Лайтман: Зрештою, все-таки, краща молитва написана, яку ти читаєш і проживаєш... https://cdn.kabbalahmedia.info/WVg6jp46.mp300:03:15Ведучий: Дивіться, багато запитань по молитві і взагалі про “молитву”. Останнім часом навколо молитви люди згуртовуються, про “молитву” говорять багато. Сьогодні “молитва — це затребуване слово в Гуглі та й узагалі скрізь. Є така цитата в Арі у, великого кабаліста: “Немає жодної молитви від часу створення світу й до кінця світу, яка була б подібною до іншої.” Скажіть мені, будь ласка, чому кожна молитва унікальна? Ось навіть якщо вона звучить схоже, ті ж самі слова молитовники. Чому унікальна кожна молитва? М. Лайтман: Вона виходить із бажання людини, прагнення людини, нагальної потреби. Ведучий: Навіть якщо вона читає по молитовнику? М. Лайтман: Навіть якщо вона читає по молитовнику? Вона не бачить слова. Ведучий: Так? Тобто вона виходить з іншого? М. Лайтман: Вона виходить з серця. Ведучий: З серця. Тобто, кожного разу читаючи те ж саме слово, ми читаємо його по іншому зовсім. Якщо я усвідомлюю, що кожна молитва унікальна, що в мені змінюється якщо я це усвідомлюю? Ось я почув… М. Лайтман: Ти кожного разу читаєш її по- по-іншому. Кожного дня людина - вона інша. І тому повторюючи ті самі слова, абзаци, вона не переживає те ж саме. У неї кожного разу це йде по спіралі вперед. Ведучий: Ось якщо я це усвідомлюю?... З одного боку я почув від вас - розумію, а якщо я усвідомлюю? “Так кожна молитва індивідуальна. -я змінююся тоді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я іншу силу вміщую в молитву? М. Лайтман: В будь якому випадку ти змінюєшся. Ведучий: Так? Відповідь від Творця приходить лише до мене чи не тільки? М. Лайтман: Відповідь Творця приходить лише до тебе, а от щоб її відчути, усвідомити, прийняти, цього треба навчитися. Ведучий: Ось тепер Ви мені скажіть. Ви не раз говорите наступне, що цією відповіддю особливо не треба ділитись з іншими. Не треба розказувати: “Мені була відповідь ось така і так далі, і так далі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Чому, можете ви мені сказати? М. Лайтман: Ну тому що у людини є своє особисте, заповітне бажання, вона хоче його реалізувати. Ведучий: Так. М. Лайтман: А чужі люди, вони можуть цьому зашкодити, навіть найближчі. Ведучий: Тобто, якщо я розкажу, лихе око, може бути на мене? Так ми говоримо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є таке поняття - лихе око? М. Лайтман: Є, заздрість. Ведучий: Заздрість. Це є - лихе око? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Тобто, ваша порада. М. Лайтман: Моя порада: тримати при собі свої сподівання і направляти їх лише до Творця. Ведучий: І останнє запитання, я його ставлю часто і ще раз хочу. Просто, може, люди не чули чи не бачили наші попередні ролики. Все-таки, от скажіть, так як на духу. Є молитва написана і є молитва моя, вимовлена із серця. Яка сильніша, яка краща? М. Лайтман: Зрештою, все-таки, краща молитва написана, яку ти читаєш і проживаєш... nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/qhEW7ybL.mp429 Jul 24 00:00 UTCВедучий: Дивіться, багато запитань по молитві і взагалі про “молитву”. Останнім часом навколо молитви люди згуртовуються, про “молитву” говорять багато. Сьогодні “молитва — це затребуване слово в Гуглі та й узагалі скрізь. Є така цитата в Арі у, великого кабаліста: “Немає жодної молитви від часу створення світу й до кінця світу, яка була б подібною до іншої.” Скажіть мені, будь ласка, чому кожна молитва унікальна? Ось навіть якщо вона звучить схоже, ті ж самі слова молитовники. Чому унікальна кожна молитва? М. Лайтман: Вона виходить із бажання людини, прагнення людини, нагальної потреби. Ведучий: Навіть якщо вона читає по молитовнику? М. Лайтман: Навіть якщо вона читає по молитовнику? Вона не бачить слова. Ведучий: Так? Тобто вона виходить з іншого? М. Лайтман: Вона виходить з серця. Ведучий: З серця. Тобто, кожного разу читаючи те ж саме слово, ми читаємо його по іншому зовсім. Якщо я усвідомлюю, що кожна молитва унікальна, що в мені змінюється якщо я це усвідомлюю? Ось я почув… М. Лайтман: Ти кожного разу читаєш її по- по-іншому. Кожного дня людина - вона інша. І тому повторюючи ті самі слова, абзаци, вона не переживає те ж саме. У неї кожного разу це йде по спіралі вперед. Ведучий: Ось якщо я це усвідомлюю?... З одного боку я почув від вас - розумію, а якщо я усвідомлюю? “Так кожна молитва індивідуальна. -я змінююся тоді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я іншу силу вміщую в молитву? М. Лайтман: В будь якому випадку ти змінюєшся. Ведучий: Так? Відповідь від Творця приходить лише до мене чи не тільки? М. Лайтман: Відповідь Творця приходить лише до тебе, а от щоб її відчути, усвідомити, прийняти, цього треба навчитися. Ведучий: Ось тепер Ви мені скажіть. Ви не раз говорите наступне, що цією відповіддю особливо не треба ділитись з іншими. Не треба розказувати: “Мені була відповідь ось така і так далі, і так далі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Чому, можете ви мені сказати? М. Лайтман: Ну тому що у людини є своє особисте, заповітне бажання, вона хоче його реалізувати. Ведучий: Так. М. Лайтман: А чужі люди, вони можуть цьому зашкодити, навіть найближчі. Ведучий: Тобто, якщо я розкажу, лихе око, може бути на мене? Так ми говоримо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є таке поняття - лихе око? М. Лайтман: Є, заздрість. Ведучий: Заздрість. Це є - лихе око? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Тобто, ваша порада. М. Лайтман: Моя порада: тримати при собі свої сподівання і направляти їх лише до Творця. Ведучий: І останнє запитання, я його ставлю часто і ще раз хочу. Просто, може, люди не чули чи не бачили наші попередні ролики. Все-таки, от скажіть, так як на духу. Є молитва написана і є молитва моя, вимовлена із серця. Яка сильніша, яка краща? М. Лайтман: Зрештою, все-таки, краща молитва написана, яку ти читаєш і проживаєш... https://cdn.kabbalahmedia.info/qhEW7ybL.mp400:03:15Ведучий: Дивіться, багато запитань по молитві і взагалі про “молитву”. Останнім часом навколо молитви люди згуртовуються, про “молитву” говорять багато. Сьогодні “молитва — це затребуване слово в Гуглі та й узагалі скрізь. Є така цитата в Арі у, великого кабаліста: “Немає жодної молитви від часу створення світу й до кінця світу, яка була б подібною до іншої.” Скажіть мені, будь ласка, чому кожна молитва унікальна? Ось навіть якщо вона звучить схоже, ті ж самі слова молитовники. Чому унікальна кожна молитва? М. Лайтман: Вона виходить із бажання людини, прагнення людини, нагальної потреби. Ведучий: Навіть якщо вона читає по молитовнику? М. Лайтман: Навіть якщо вона читає по молитовнику? Вона не бачить слова. Ведучий: Так? Тобто вона виходить з іншого? М. Лайтман: Вона виходить з серця. Ведучий: З серця. Тобто, кожного разу читаючи те ж саме слово, ми читаємо його по іншому зовсім. Якщо я усвідомлюю, що кожна молитва унікальна, що в мені змінюється якщо я це усвідомлюю? Ось я почув… М. Лайтман: Ти кожного разу читаєш її по- по-іншому. Кожного дня людина - вона інша. І тому повторюючи ті самі слова, абзаци, вона не переживає те ж саме. У неї кожного разу це йде по спіралі вперед. Ведучий: Ось якщо я це усвідомлюю?... З одного боку я почув від вас - розумію, а якщо я усвідомлюю? “Так кожна молитва індивідуальна. -я змінююся тоді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я іншу силу вміщую в молитву? М. Лайтман: В будь якому випадку ти змінюєшся. Ведучий: Так? Відповідь від Творця приходить лише до мене чи не тільки? М. Лайтман: Відповідь Творця приходить лише до тебе, а от щоб її відчути, усвідомити, прийняти, цього треба навчитися. Ведучий: Ось тепер Ви мені скажіть. Ви не раз говорите наступне, що цією відповіддю особливо не треба ділитись з іншими. Не треба розказувати: “Мені була відповідь ось така і так далі, і так далі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Чому, можете ви мені сказати? М. Лайтман: Ну тому що у людини є своє особисте, заповітне бажання, вона хоче його реалізувати. Ведучий: Так. М. Лайтман: А чужі люди, вони можуть цьому зашкодити, навіть найближчі. Ведучий: Тобто, якщо я розкажу, лихе око, може бути на мене? Так ми говоримо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Є таке поняття - лихе око? М. Лайтман: Є, заздрість. Ведучий: Заздрість. Це є - лихе око? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Тобто, ваша порада. М. Лайтман: Моя порада: тримати при собі свої сподівання і направляти їх лише до Творця. Ведучий: І останнє запитання, я його ставлю часто і ще раз хочу. Просто, може, люди не чули чи не бачили наші попередні ролики. Все-таки, от скажіть, так як на духу. Є молитва написана і є молитва моя, вимовлена із серця. Яка сильніша, яка краща? М. Лайтман: Зрештою, все-таки, краща молитва написана, яку ти читаєш і проживаєш... nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/tIn4SOZQ.mp329 Jul 24 00:00 UTCСемен Винокур: Макіавеллі. Італійський мислитель, письменник, філософ, політик XV століття. Дуже гарна цитата! Така дуже кіношна, зорова така! Ось я її вам прочитаю : «Якщо тебе обрали королем, але корона виявилася завеликою, то спочатку вона впаде тобі на очі, і ти нічого не побачиш. Потім вона опуститься на вуха, і ти нічого не почуєш. Далі вона сповзе на вуста, і ти нічого не зможеш сказати. Зрештою вона впаде тобі на шию і стане тобі нашийником, за який тебе твої ж раби поведуть на страту. І ти все будеш бачити, все будеш чути і все зможеш сказати, але на тебе вже ніхто не дивитиметься. І ніхто тебе не слухатиме.» Міхаель Лайтман: Добре. Семен Винокур: От скажіть, будь ласка, корона - це символ влади, як я розумію? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так от, коли вона по голові, що це означає? Не падає? Міхаель Лайтман: Коли вона на голові - це означає, що вона коронує тебе, що ти король. Символ першої людини в державі. Семен Винокур: Тобто ти перша людина в державі? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Твоє слово, ти батько і так далі, і так далі, це так. Тепер: що означає, коли корона починає падати потихеньку, завелика? А ось що це, якщо ми говоримо про лідера, що з владою відбувається, коли він не чує? Міхаель Лайтман: А лідер не бачить нічого. Семен Винокур: Він і так не бачить. Міхаель Лайтман: Ти подивися на цих лідерів. Семен Винокур: Чому, ви можете мені сказати? Міхаель Лайман: Влада! Одна тільки влада! Семен Винокур: Тобто коли ти ставишся до цього: «Я - це моя влада!», тоді все, так? Міхаель Лайтман: Це все. Це тебе поступово-поступово закриває від усього світу. Семен Винокур: Тобто що виходить: корона на голові й не падає - я не кажу: «Я - влада, я - цар!»? Міхаель Лайтман: Цар повинен вчитися від усіх, він повинен розуміти, що вся мудрість знаходиться, в принципі, серед людей, серед народу. А тих, кого він відбирає до себе і наближає - це не його рідні люди. Семен Винокур: Зрозуміло. Тобто від політиків, наближених своїх я нічому навчитися не зможу? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Добре. Тепер останній момент, який мене дуже цікавить. Ось тут корона падає, проходить усі стани і падає на горло, і стає нашийником. І тебе ведуть твої раби на страту. І тепер ти все бачиш, все можеш сказати, але тебе ніхто не чує. Ось що це означає, що раби тебе ведуть на страту? Міхаель Лайтман: Що ти для них перестав взагалі бути кимось. І навпаки, вони бачать своє майбутнє в тому, що знищать тебе. Семен Винокур: Тобто, всі ось ці революції, перевороти і так далі і так далі - це коли корона впала на горло і раби повели на страту?.. Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Слухайте, але це в нашій історії весь час було. Міхаель Лайтман: Звичайно. Семен Винокур: І завжди раби ведуть на страту. Чому так відбувається? Ми не вчимося нічому з цього? Міхаель Лайтман: Ні. Людина, яка досягає влади, вона перестає чути і слухати, ні на що не здатна більше. Семен Винокур: Тоді останнє запитання. Ось майбутнього політика яким ви бачите, щоб трималася ця корона? Міхаель Лайтман: Я бачу майбутнього політика, якого оточують десятки найрозумніших людей! І тільки за їхніми особливими здібностями їх обирають у радники. Король обирається ними і таким чином існує. На благо країни. Семен Винокур: А повинен у ньому існувати страх такий, трепіт, я не знаю що: “Якщо я …?”. Міхаель Лайтман: Відповідальність повинна бути. Семен Винокур: Відповідальність. Міхаель Лайтман: Він має бути весь час у зв'язку з ними, працювати весь час із ними. Семен Винокур: Зрозуміло. А ось коли раптом прокидається в ньому його «я»: «Я лідер, я цар»? Що з цим робити? Воно так чи інакше прокидається. Що з цим робити? Міхаель Лайтман: Треба переконувати його в тому, що він повинен своє «я» весь час вбивати. Семен Винокур: От скажіть, ви якось говорили, і я дуже з цим зжився. Ви казали, що лідер Держави, скажімо, король, цар, має бути батьком для свого народу. Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Ось коли ви це говорите, ось що ви в це вкладаєте, ось крім того, що ми розуміємо? Міхаель Лайтман: Турбота. Семен Винокур: Це головне? Міхаель Лайтман: Так, турбота про кожного. Семен Винокур: Навіть про кожного? Можливий такий рівень співпереживання? Міхаель Лайтман: Ну, загалом, так. Семен Винокур: Так? Ви бачите, що в майбутньому можуть з'явитися такі лідери? Міхаель Лайтман: Не знаю. Ми вже йдемо іншим шляхом. Але можливо, через якісь пороги... Семен Винокур: Терни. Міхаель Лайтман: Так, ми пропливемо. Семен Винокур: Прорвемося? Міхаель Лайтман: Прорвемосяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/tIn4SOZQ.mp300:05:08Семен Винокур: Макіавеллі. Італійський мислитель, письменник, філософ, політик XV століття. Дуже гарна цитата! Така дуже кіношна, зорова така! Ось я її вам прочитаю : «Якщо тебе обрали королем, але корона виявилася завеликою, то спочатку вона впаде тобі на очі, і ти нічого не побачиш. Потім вона опуститься на вуха, і ти нічого не почуєш. Далі вона сповзе на вуста, і ти нічого не зможеш сказати. Зрештою вона впаде тобі на шию і стане тобі нашийником, за який тебе твої ж раби поведуть на страту. І ти все будеш бачити, все будеш чути і все зможеш сказати, але на тебе вже ніхто не дивитиметься. І ніхто тебе не слухатиме.» Міхаель Лайтман: Добре. Семен Винокур: От скажіть, будь ласка, корона - це символ влади, як я розумію? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так от, коли вона по голові, що це означає? Не падає? Міхаель Лайтман: Коли вона на голові - це означає, що вона коронує тебе, що ти король. Символ першої людини в державі. Семен Винокур: Тобто ти перша людина в державі? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Твоє слово, ти батько і так далі, і так далі, це так. Тепер: що означає, коли корона починає падати потихеньку, завелика? А ось що це, якщо ми говоримо про лідера, що з владою відбувається, коли він не чує? Міхаель Лайтман: А лідер не бачить нічого. Семен Винокур: Він і так не бачить. Міхаель Лайтман: Ти подивися на цих лідерів. Семен Винокур: Чому, ви можете мені сказати? Міхаель Лайман: Влада! Одна тільки влада! Семен Винокур: Тобто коли ти ставишся до цього: «Я - це моя влада!», тоді все, так? Міхаель Лайтман: Це все. Це тебе поступово-поступово закриває від усього світу. Семен Винокур: Тобто що виходить: корона на голові й не падає - я не кажу: «Я - влада, я - цар!»? Міхаель Лайтман: Цар повинен вчитися від усіх, він повинен розуміти, що вся мудрість знаходиться, в принципі, серед людей, серед народу. А тих, кого він відбирає до себе і наближає - це не його рідні люди. Семен Винокур: Зрозуміло. Тобто від політиків, наближених своїх я нічому навчитися не зможу? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Добре. Тепер останній момент, який мене дуже цікавить. Ось тут корона падає, проходить усі стани і падає на горло, і стає нашийником. І тебе ведуть твої раби на страту. І тепер ти все бачиш, все можеш сказати, але тебе ніхто не чує. Ось що це означає, що раби тебе ведуть на страту? Міхаель Лайтман: Що ти для них перестав взагалі бути кимось. І навпаки, вони бачать своє майбутнє в тому, що знищать тебе. Семен Винокур: Тобто, всі ось ці революції, перевороти і так далі і так далі - це коли корона впала на горло і раби повели на страту?.. Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Слухайте, але це в нашій історії весь час було. Міхаель Лайтман: Звичайно. Семен Винокур: І завжди раби ведуть на страту. Чому так відбувається? Ми не вчимося нічому з цього? Міхаель Лайтман: Ні. Людина, яка досягає влади, вона перестає чути і слухати, ні на що не здатна більше. Семен Винокур: Тоді останнє запитання. Ось майбутнього політика яким ви бачите, щоб трималася ця корона? Міхаель Лайтман: Я бачу майбутнього політика, якого оточують десятки найрозумніших людей! І тільки за їхніми особливими здібностями їх обирають у радники. Король обирається ними і таким чином існує. На благо країни. Семен Винокур: А повинен у ньому існувати страх такий, трепіт, я не знаю що: “Якщо я …?”. Міхаель Лайтман: Відповідальність повинна бути. Семен Винокур: Відповідальність. Міхаель Лайтман: Він має бути весь час у зв'язку з ними, працювати весь час із ними. Семен Винокур: Зрозуміло. А ось коли раптом прокидається в ньому його «я»: «Я лідер, я цар»? Що з цим робити? Воно так чи інакше прокидається. Що з цим робити? Міхаель Лайтман: Треба переконувати його в тому, що він повинен своє «я» весь час вбивати. Семен Винокур: От скажіть, ви якось говорили, і я дуже з цим зжився. Ви казали, що лідер Держави, скажімо, король, цар, має бути батьком для свого народу. Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Ось коли ви це говорите, ось що ви в це вкладаєте, ось крім того, що ми розуміємо? Міхаель Лайтман: Турбота. Семен Винокур: Це головне? Міхаель Лайтман: Так, турбота про кожного. Семен Винокур: Навіть про кожного? Можливий такий рівень співпереживання? Міхаель Лайтман: Ну, загалом, так. Семен Винокур: Так? Ви бачите, що в майбутньому можуть з'явитися такі лідери? Міхаель Лайтман: Не знаю. Ми вже йдемо іншим шляхом. Але можливо, через якісь пороги... Семен Винокур: Терни. Міхаель Лайтман: Так, ми пропливемо. Семен Винокур: Прорвемося? Міхаель Лайтман: Прорвемосяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FyGf2AqX.mp315 Jul 24 00:00 UTCС. Винокур: Чоловік прийшов до мудреця засмученим: "Я сьогодні подумав, — сказав він, — навіщо взагалі молитися, просити Творця про те, про се? Невже Він Сам не знає, що мені краще чи гірше?" "Творець точно знає, — відповів мудрець, — питання в тому, чи знаєш ти?" Питання моє таке: чи знаємо ми, що нам краще, а що гірше? М. Лайтман: Це складне питання. С. Винокур: Справді? М. Лайтман: Так! Це складне питання. Чи знаємо ми, що нам краще і що нам гірше? Ми маємо зрозуміти, що найкращий наш стан — це подібність до Творця, як його досягти — це ми вивчаємо і як реалізувати - це ми теж вивчаємо, справа за дещицею — реалізувати і все, це проблема. С. Винокур: Ще раз, що таке подібність до Творця? Я весь час думаю про тих, хто вперше підключився. Подібність до Творця — це означає... М. Лайтман: Подібність до Творця означає виконання законів Тори. Це: люби ближнього як самого себе, не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі. Ось ці основні закони. С. Винокур: Це зближення з Творцем? М. Лайтман: Це зближення з Творцем. С. Винокур: Ми знаємо, що це краще для нас чи не знаємо? М. Лайтман: Ми знаємо, але ми не хочемо. Це як діти. Ти їй кажеш те, що треба для неї ж, а вона робить те, що їй каже її ж егоїзм. С. Винокур: Це краще для неї, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: І в результаті ми робимо те, що гірше для нас виходить? М. Лайтман: Так. У підсумку в нас постійна боротьба між цими двома началами. С. Винокур: Зрозуміло. Але все-таки воно ж притягує — те, що ви говорили. Воно звучить так добре: не роби іншому того, чого не хочеш собі. М. Лайтман: Це звучить добре доти, доки я не починаю бачити, що мені важливіше. С. Винокур: Тобто важливіше виходить для себе, для свого егоїзму? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Тепер так: яке правильне прохання? От якби ми захотіли попросити: «Дай нам краще зробити, а не гірше». Яке правильне прохання: «Допоможи нам вибрати краще» чи «Допоможи нам погодитися з усім, що відбувається з нами»? Тобто ми віримо, що Ти даєш найкраще? М. Лайтман: Допоможи нам усвідомити, де в нашому світі є більша подоба Тобі. С. Винокур: І тим самим ми вибираємо краще? М. Лайтман: Так. У властивостях, у бажаннях тощо. С. Винокур: І ось цікаво, Творець вказує — де? Він так веде людину, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якщо прохання дійсно таке, глибоке? М. Лайтман: Якщо ми бажаємо. https://cdn.kabbalahmedia.info/FyGf2AqX.mp300:02:47С. Винокур: Чоловік прийшов до мудреця засмученим: "Я сьогодні подумав, — сказав він, — навіщо взагалі молитися, просити Творця про те, про се? Невже Він Сам не знає, що мені краще чи гірше?" "Творець точно знає, — відповів мудрець, — питання в тому, чи знаєш ти?" Питання моє таке: чи знаємо ми, що нам краще, а що гірше? М. Лайтман: Це складне питання. С. Винокур: Справді? М. Лайтман: Так! Це складне питання. Чи знаємо ми, що нам краще і що нам гірше? Ми маємо зрозуміти, що найкращий наш стан — це подібність до Творця, як його досягти — це ми вивчаємо і як реалізувати - це ми теж вивчаємо, справа за дещицею — реалізувати і все, це проблема. С. Винокур: Ще раз, що таке подібність до Творця? Я весь час думаю про тих, хто вперше підключився. Подібність до Творця — це означає... М. Лайтман: Подібність до Творця означає виконання законів Тори. Це: люби ближнього як самого себе, не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі. Ось ці основні закони. С. Винокур: Це зближення з Творцем? М. Лайтман: Це зближення з Творцем. С. Винокур: Ми знаємо, що це краще для нас чи не знаємо? М. Лайтман: Ми знаємо, але ми не хочемо. Це як діти. Ти їй кажеш те, що треба для неї ж, а вона робить те, що їй каже її ж егоїзм. С. Винокур: Це краще для неї, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: І в результаті ми робимо те, що гірше для нас виходить? М. Лайтман: Так. У підсумку в нас постійна боротьба між цими двома началами. С. Винокур: Зрозуміло. Але все-таки воно ж притягує — те, що ви говорили. Воно звучить так добре: не роби іншому того, чого не хочеш собі. М. Лайтман: Це звучить добре доти, доки я не починаю бачити, що мені важливіше. С. Винокур: Тобто важливіше виходить для себе, для свого егоїзму? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Тепер так: яке правильне прохання? От якби ми захотіли попросити: «Дай нам краще зробити, а не гірше». Яке правильне прохання: «Допоможи нам вибрати краще» чи «Допоможи нам погодитися з усім, що відбувається з нами»? Тобто ми віримо, що Ти даєш найкраще? М. Лайтман: Допоможи нам усвідомити, де в нашому світі є більша подоба Тобі. С. Винокур: І тим самим ми вибираємо краще? М. Лайтман: Так. У властивостях, у бажаннях тощо. С. Винокур: І ось цікаво, Творець вказує — де? Він так веде людину, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якщо прохання дійсно таке, глибоке? М. Лайтман: Якщо ми бажаємо. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/gtLRtbrv.mp415 Jul 24 00:00 UTCС. Винокур: Чоловік прийшов до мудреця засмученим: "Я сьогодні подумав, — сказав він, — навіщо взагалі молитися, просити Творця про те, про се? Невже Він Сам не знає, що мені краще чи гірше?" "Творець точно знає, — відповів мудрець, — питання в тому, чи знаєш ти?" Питання моє таке: чи знаємо ми, що нам краще, а що гірше? М. Лайтман: Це складне питання. С. Винокур: Справді? М. Лайтман: Так! Це складне питання. Чи знаємо ми, що нам краще і що нам гірше? Ми маємо зрозуміти, що найкращий наш стан — це подібність до Творця, як його досягти — це ми вивчаємо і як реалізувати - це ми теж вивчаємо, справа за дещицею — реалізувати і все, це проблема. С. Винокур: Ще раз, що таке подібність до Творця? Я весь час думаю про тих, хто вперше підключився. Подібність до Творця — це означає... М. Лайтман: Подібність до Творця означає виконання законів Тори. Це: люби ближнього як самого себе, не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі. Ось ці основні закони. С. Винокур: Це зближення з Творцем? М. Лайтман: Це зближення з Творцем. С. Винокур: Ми знаємо, що це краще для нас чи не знаємо? М. Лайтман: Ми знаємо, але ми не хочемо. Це як діти. Ти їй кажеш те, що треба для неї ж, а вона робить те, що їй каже її ж егоїзм. С. Винокур: Це краще для неї, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: І в результаті ми робимо те, що гірше для нас виходить? М. Лайтман: Так. У підсумку в нас постійна боротьба між цими двома началами. С. Винокур: Зрозуміло. Але все-таки воно ж притягує — те, що ви говорили. Воно звучить так добре: не роби іншому того, чого не хочеш собі. М. Лайтман: Це звучить добре доти, доки я не починаю бачити, що мені важливіше. С. Винокур: Тобто важливіше виходить для себе, для свого егоїзму? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Тепер так: яке правильне прохання? От якби ми захотіли попросити: «Дай нам краще зробити, а не гірше». Яке правильне прохання: «Допоможи нам вибрати краще» чи «Допоможи нам погодитися з усім, що відбувається з нами»? Тобто ми віримо, що Ти даєш найкраще? М. Лайтман: Допоможи нам усвідомити, де в нашому світі є більша подоба Тобі. С. Винокур: І тим самим ми вибираємо краще? М. Лайтман: Так. У властивостях, у бажаннях тощо. С. Винокур: І ось цікаво, Творець вказує — де? Він так веде людину, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якщо прохання дійсно таке, глибоке? М. Лайтман: Якщо ми бажаємо. https://cdn.kabbalahmedia.info/gtLRtbrv.mp400:02:47С. Винокур: Чоловік прийшов до мудреця засмученим: "Я сьогодні подумав, — сказав він, — навіщо взагалі молитися, просити Творця про те, про се? Невже Він Сам не знає, що мені краще чи гірше?" "Творець точно знає, — відповів мудрець, — питання в тому, чи знаєш ти?" Питання моє таке: чи знаємо ми, що нам краще, а що гірше? М. Лайтман: Це складне питання. С. Винокур: Справді? М. Лайтман: Так! Це складне питання. Чи знаємо ми, що нам краще і що нам гірше? Ми маємо зрозуміти, що найкращий наш стан — це подібність до Творця, як його досягти — це ми вивчаємо і як реалізувати - це ми теж вивчаємо, справа за дещицею — реалізувати і все, це проблема. С. Винокур: Ще раз, що таке подібність до Творця? Я весь час думаю про тих, хто вперше підключився. Подібність до Творця — це означає... М. Лайтман: Подібність до Творця означає виконання законів Тори. Це: люби ближнього як самого себе, не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі. Ось ці основні закони. С. Винокур: Це зближення з Творцем? М. Лайтман: Це зближення з Творцем. С. Винокур: Ми знаємо, що це краще для нас чи не знаємо? М. Лайтман: Ми знаємо, але ми не хочемо. Це як діти. Ти їй кажеш те, що треба для неї ж, а вона робить те, що їй каже її ж егоїзм. С. Винокур: Це краще для неї, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: І в результаті ми робимо те, що гірше для нас виходить? М. Лайтман: Так. У підсумку в нас постійна боротьба між цими двома началами. С. Винокур: Зрозуміло. Але все-таки воно ж притягує — те, що ви говорили. Воно звучить так добре: не роби іншому того, чого не хочеш собі. М. Лайтман: Це звучить добре доти, доки я не починаю бачити, що мені важливіше. С. Винокур: Тобто важливіше виходить для себе, для свого егоїзму? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Тепер так: яке правильне прохання? От якби ми захотіли попросити: «Дай нам краще зробити, а не гірше». Яке правильне прохання: «Допоможи нам вибрати краще» чи «Допоможи нам погодитися з усім, що відбувається з нами»? Тобто ми віримо, що Ти даєш найкраще? М. Лайтман: Допоможи нам усвідомити, де в нашому світі є більша подоба Тобі. С. Винокур: І тим самим ми вибираємо краще? М. Лайтман: Так. У властивостях, у бажаннях тощо. С. Винокур: І ось цікаво, Творець вказує — де? Він так веде людину, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якщо прохання дійсно таке, глибоке? М. Лайтман: Якщо ми бажаємо. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/XZXSxpOG.mp415 Jul 24 00:00 UTCС. Винокур: Чоловік прийшов до мудреця засмученим: "Я сьогодні подумав, — сказав він, — навіщо взагалі молитися, просити Творця про те, про се? Невже Він Сам не знає, що мені краще чи гірше?" "Творець точно знає, — відповів мудрець, — питання в тому, чи знаєш ти?" Питання моє таке: чи знаємо ми, що нам краще, а що гірше? М. Лайтман: Це складне питання. С. Винокур: Справді? М. Лайтман: Так! Це складне питання. Чи знаємо ми, що нам краще і що нам гірше? Ми маємо зрозуміти, що найкращий наш стан — це подібність до Творця, як його досягти — це ми вивчаємо і як реалізувати - це ми теж вивчаємо, справа за дещицею — реалізувати і все, це проблема. С. Винокур: Ще раз, що таке подібність до Творця? Я весь час думаю про тих, хто вперше підключився. Подібність до Творця — це означає... М. Лайтман: Подібність до Творця означає виконання законів Тори. Це: люби ближнього як самого себе, не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі. Ось ці основні закони. С. Винокур: Це зближення з Творцем? М. Лайтман: Це зближення з Творцем. С. Винокур: Ми знаємо, що це краще для нас чи не знаємо? М. Лайтман: Ми знаємо, але ми не хочемо. Це як діти. Ти їй кажеш те, що треба для неї ж, а вона робить те, що їй каже її ж егоїзм. С. Винокур: Це краще для неї, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: І в результаті ми робимо те, що гірше для нас виходить? М. Лайтман: Так. У підсумку в нас постійна боротьба між цими двома началами. С. Винокур: Зрозуміло. Але все-таки воно ж притягує — те, що ви говорили. Воно звучить так добре: не роби іншому того, чого не хочеш собі. М. Лайтман: Це звучить добре доти, доки я не починаю бачити, що мені важливіше. С. Винокур: Тобто важливіше виходить для себе, для свого егоїзму? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Тепер так: яке правильне прохання? От якби ми захотіли попросити: «Дай нам краще зробити, а не гірше». Яке правильне прохання: «Допоможи нам вибрати краще» чи «Допоможи нам погодитися з усім, що відбувається з нами»? Тобто ми віримо, що Ти даєш найкраще? М. Лайтман: Допоможи нам усвідомити, де в нашому світі є більша подоба Тобі. С. Винокур: І тим самим ми вибираємо краще? М. Лайтман: Так. У властивостях, у бажаннях тощо. С. Винокур: І ось цікаво, Творець вказує — де? Він так веде людину, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якщо прохання дійсно таке, глибоке? М. Лайтман: Якщо ми бажаємо. https://cdn.kabbalahmedia.info/XZXSxpOG.mp400:02:47С. Винокур: Чоловік прийшов до мудреця засмученим: "Я сьогодні подумав, — сказав він, — навіщо взагалі молитися, просити Творця про те, про се? Невже Він Сам не знає, що мені краще чи гірше?" "Творець точно знає, — відповів мудрець, — питання в тому, чи знаєш ти?" Питання моє таке: чи знаємо ми, що нам краще, а що гірше? М. Лайтман: Це складне питання. С. Винокур: Справді? М. Лайтман: Так! Це складне питання. Чи знаємо ми, що нам краще і що нам гірше? Ми маємо зрозуміти, що найкращий наш стан — це подібність до Творця, як його досягти — це ми вивчаємо і як реалізувати - це ми теж вивчаємо, справа за дещицею — реалізувати і все, це проблема. С. Винокур: Ще раз, що таке подібність до Творця? Я весь час думаю про тих, хто вперше підключився. Подібність до Творця — це означає... М. Лайтман: Подібність до Творця означає виконання законів Тори. Це: люби ближнього як самого себе, не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі. Ось ці основні закони. С. Винокур: Це зближення з Творцем? М. Лайтман: Це зближення з Творцем. С. Винокур: Ми знаємо, що це краще для нас чи не знаємо? М. Лайтман: Ми знаємо, але ми не хочемо. Це як діти. Ти їй кажеш те, що треба для неї ж, а вона робить те, що їй каже її ж егоїзм. С. Винокур: Це краще для неї, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: І в результаті ми робимо те, що гірше для нас виходить? М. Лайтман: Так. У підсумку в нас постійна боротьба між цими двома началами. С. Винокур: Зрозуміло. Але все-таки воно ж притягує — те, що ви говорили. Воно звучить так добре: не роби іншому того, чого не хочеш собі. М. Лайтман: Це звучить добре доти, доки я не починаю бачити, що мені важливіше. С. Винокур: Тобто важливіше виходить для себе, для свого егоїзму? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Тепер так: яке правильне прохання? От якби ми захотіли попросити: «Дай нам краще зробити, а не гірше». Яке правильне прохання: «Допоможи нам вибрати краще» чи «Допоможи нам погодитися з усім, що відбувається з нами»? Тобто ми віримо, що Ти даєш найкраще? М. Лайтман: Допоможи нам усвідомити, де в нашому світі є більша подоба Тобі. С. Винокур: І тим самим ми вибираємо краще? М. Лайтман: Так. У властивостях, у бажаннях тощо. С. Винокур: І ось цікаво, Творець вказує — де? Він так веде людину, так? М. Лайтман: Так. С. Винокур: Якщо прохання дійсно таке, глибоке? М. Лайтман: Якщо ми бажаємо. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/u245kc4p.mp415 Jul 24 00:00 UTCЗапитання: Запитання ставить наш глядач: «Ви нещодавно відповіли на запитання Семена (тобто на моє запитання), що коли в Торі говориться про народження, то це не про те народження йдеться, і коли говориться, що народилася дитина, - це йдеться про народження в духовному. Що це означає - народитися в духовному?» Це перше запитання. М. Лайтман: Народитися в духовному - це означає у своїх властивостях вийти з егоїзму і піднятися до властивості альтруїзму. Запитання: Це коли говориться: «Народився в Авраама Іцхак, народився Яків»? Ось так от. Це народження більше і більше? М. Лайтман: Так. Запитання: «Чому тоді чітко не написали, що народилася душа в людини, і назвали її, наприклад, Авраам», - запитує товариш. Чому не говориться прямо і чітко? М. Лайтман: Я думаю, що тим, хто писав і читав таке, все це було зрозуміло. Вони були на такому рівні, що розуміли, що вони повинні писати і що ні. Запитання: Тобто сьогодні ми читаємо це як історію, а насправді вони читали це як шлях його душі? М. Лайтман: Так. Запитання: Далі запитання: «Ще я чув, що є поняття “викидень” не в матеріальному, а в духовному. Що це означає?» М. Лайтман: Викидень - це коли в неї починає переважати не придушення егоїзму і розвиток в альтруїзм, а навпаки, придушення альтруїзму. І тому вона падає в егоїзм. Запитання: Збільшення егоїзму? Тобто тут викидень відбувається? М. Лайтман: Тут уже все. Так, це викидень. Запитання: Що означає дев'ять місяців вагітності в духовному? М. Лайтман: Це дев'ять сфірот, які ми маємо пройти від малхут вгору до кетер. І тоді ми будемо готові до духовного народження. Запитання: Ось цей ось рух ця стрілка від малхут до кетер - це від чого до чого? М. Лайтман: Від бажання отримувати, з чого вона почалася, і до бажання віддавати. Не те, що в неї з'являється це бажання віддавати, а вона бажає злитися з властивістю Творця. Запитання: Це й називається, що проходить дев'ять місяців? М. Лайтман: Так. Запитання: Що таке в духовному, коли зародок не перевертається вниз головою перед пологами? М. Лайтман: Це проблема. Треба перевертати його. Запитання: А що означає, коли він перевертається все-таки? М. Лайтман: Це означає, що вона змінює своє ставлення до світу з тим, щоб бути догори головою, а тепер повертається вниз головою і готова до виходу. Запитання: Чому вниз головою - це готовність до виходу? Чому вниз головою? М. Лайтман: Це означає, що всі свої властивості вона вважає неправильними для свого подальшого розвитку. Запитання: Егоїстичні властивості? М. Лайтман: Так. І тому опиняється вниз головою. Він має пройти вузький хід такий. Ми бачимо, як це відбувається і в нашому світі. А потім поступово народжується. Є тут дуже багато всіляких дій. Але ми зараз не будемо про це говорити. Запитання: Ну тоді те, що він вниз головою має перевернутися, це означає, він має ніби схилитися? М. Лайтман: Він перевертає ставлення до світу. Запитання: Тобто був ніби світ для мене, а зараз я ніби для світу. Можна так сказати? М. Лайтман: Так. І так народжується вниз головою. Репліка: Ось ця ось відповідність духовного матеріальному мене завжди вражає. І в матеріальному, ви сказали, це теж дуже погано, якщо дитина не перевернулася. Вона повинна перевернутися. М. Лайтман: Звичайно. Репліка: І це все такий прямий наслідок. М. Лайтман: Так. Запитання: Чи робиться в духовному кесарів розтин? М. Лайтман: Немає такого від природи. Запитання: Природа не втручається? М. Лайтман: Ні. Репліка: Тобто це наш винахід, суто нашого світу. М. Лайтман: Так, звісно. Це насильство, і воно практикується в людини вже багато-багато років, сотні-сотні років. Запитання: Тоді на завершення: народження можна назвати наступним духовним щаблем людини? М. Лайтман: Народження - це наступний духовний щабель людини, який народжується в ній, і вона сходить на нього, і вже працює на його рівні. https://cdn.kabbalahmedia.info/u245kc4p.mp400:04:45Запитання: Запитання ставить наш глядач: «Ви нещодавно відповіли на запитання Семена (тобто на моє запитання), що коли в Торі говориться про народження, то це не про те народження йдеться, і коли говориться, що народилася дитина, - це йдеться про народження в духовному. Що це означає - народитися в духовному?» Це перше запитання. М. Лайтман: Народитися в духовному - це означає у своїх властивостях вийти з егоїзму і піднятися до властивості альтруїзму. Запитання: Це коли говориться: «Народився в Авраама Іцхак, народився Яків»? Ось так от. Це народження більше і більше? М. Лайтман: Так. Запитання: «Чому тоді чітко не написали, що народилася душа в людини, і назвали її, наприклад, Авраам», - запитує товариш. Чому не говориться прямо і чітко? М. Лайтман: Я думаю, що тим, хто писав і читав таке, все це було зрозуміло. Вони були на такому рівні, що розуміли, що вони повинні писати і що ні. Запитання: Тобто сьогодні ми читаємо це як історію, а насправді вони читали це як шлях його душі? М. Лайтман: Так. Запитання: Далі запитання: «Ще я чув, що є поняття “викидень” не в матеріальному, а в духовному. Що це означає?» М. Лайтман: Викидень - це коли в неї починає переважати не придушення егоїзму і розвиток в альтруїзм, а навпаки, придушення альтруїзму. І тому вона падає в егоїзм. Запитання: Збільшення егоїзму? Тобто тут викидень відбувається? М. Лайтман: Тут уже все. Так, це викидень. Запитання: Що означає дев'ять місяців вагітності в духовному? М. Лайтман: Це дев'ять сфірот, які ми маємо пройти від малхут вгору до кетер. І тоді ми будемо готові до духовного народження. Запитання: Ось цей ось рух ця стрілка від малхут до кетер - це від чого до чого? М. Лайтман: Від бажання отримувати, з чого вона почалася, і до бажання віддавати. Не те, що в неї з'являється це бажання віддавати, а вона бажає злитися з властивістю Творця. Запитання: Це й називається, що проходить дев'ять місяців? М. Лайтман: Так. Запитання: Що таке в духовному, коли зародок не перевертається вниз головою перед пологами? М. Лайтман: Це проблема. Треба перевертати його. Запитання: А що означає, коли він перевертається все-таки? М. Лайтман: Це означає, що вона змінює своє ставлення до світу з тим, щоб бути догори головою, а тепер повертається вниз головою і готова до виходу. Запитання: Чому вниз головою - це готовність до виходу? Чому вниз головою? М. Лайтман: Це означає, що всі свої властивості вона вважає неправильними для свого подальшого розвитку. Запитання: Егоїстичні властивості? М. Лайтман: Так. І тому опиняється вниз головою. Він має пройти вузький хід такий. Ми бачимо, як це відбувається і в нашому світі. А потім поступово народжується. Є тут дуже багато всіляких дій. Але ми зараз не будемо про це говорити. Запитання: Ну тоді те, що він вниз головою має перевернутися, це означає, він має ніби схилитися? М. Лайтман: Він перевертає ставлення до світу. Запитання: Тобто був ніби світ для мене, а зараз я ніби для світу. Можна так сказати? М. Лайтман: Так. І так народжується вниз головою. Репліка: Ось ця ось відповідність духовного матеріальному мене завжди вражає. І в матеріальному, ви сказали, це теж дуже погано, якщо дитина не перевернулася. Вона повинна перевернутися. М. Лайтман: Звичайно. Репліка: І це все такий прямий наслідок. М. Лайтман: Так. Запитання: Чи робиться в духовному кесарів розтин? М. Лайтман: Немає такого від природи. Запитання: Природа не втручається? М. Лайтман: Ні. Репліка: Тобто це наш винахід, суто нашого світу. М. Лайтман: Так, звісно. Це насильство, і воно практикується в людини вже багато-багато років, сотні-сотні років. Запитання: Тоді на завершення: народження можна назвати наступним духовним щаблем людини? М. Лайтман: Народження - це наступний духовний щабель людини, який народжується в ній, і вона сходить на нього, і вже працює на його рівні. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/edX8BJFy.mp315 Jul 24 00:00 UTCЗапитання: Запитання ставить наш глядач: «Ви нещодавно відповіли на запитання Семена (тобто на моє запитання), що коли в Торі говориться про народження, то це не про те народження йдеться, і коли говориться, що народилася дитина, - це йдеться про народження в духовному. Що це означає - народитися в духовному?» Це перше запитання. М. Лайтман: Народитися в духовному - це означає у своїх властивостях вийти з егоїзму і піднятися до властивості альтруїзму. Запитання: Це коли говориться: «Народився в Авраама Іцхак, народився Яків»? Ось так от. Це народження більше і більше? М. Лайтман: Так. Запитання: «Чому тоді чітко не написали, що народилася душа в людини, і назвали її, наприклад, Авраам», - запитує товариш. Чому не говориться прямо і чітко? М. Лайтман: Я думаю, що тим, хто писав і читав таке, все це було зрозуміло. Вони були на такому рівні, що розуміли, що вони повинні писати і що ні. Запитання: Тобто сьогодні ми читаємо це як історію, а насправді вони читали це як шлях його душі? М. Лайтман: Так. Запитання: Далі запитання: «Ще я чув, що є поняття “викидень” не в матеріальному, а в духовному. Що це означає?» М. Лайтман: Викидень - це коли в неї починає переважати не придушення егоїзму і розвиток в альтруїзм, а навпаки, придушення альтруїзму. І тому вона падає в егоїзм. Запитання: Збільшення егоїзму? Тобто тут викидень відбувається? М. Лайтман: Тут уже все. Так, це викидень. Запитання: Що означає дев'ять місяців вагітності в духовному? М. Лайтман: Це дев'ять сфірот, які ми маємо пройти від малхут вгору до кетер. І тоді ми будемо готові до духовного народження. Запитання: Ось цей ось рух ця стрілка від малхут до кетер - це від чого до чого? М. Лайтман: Від бажання отримувати, з чого вона почалася, і до бажання віддавати. Не те, що в неї з'являється це бажання віддавати, а вона бажає злитися з властивістю Творця. Запитання: Це й називається, що проходить дев'ять місяців? М. Лайтман: Так. Запитання: Що таке в духовному, коли зародок не перевертається вниз головою перед пологами? М. Лайтман: Це проблема. Треба перевертати його. Запитання: А що означає, коли він перевертається все-таки? М. Лайтман: Це означає, що вона змінює своє ставлення до світу з тим, щоб бути догори головою, а тепер повертається вниз головою і готова до виходу. Запитання: Чому вниз головою - це готовність до виходу? Чому вниз головою? М. Лайтман: Це означає, що всі свої властивості вона вважає неправильними для свого подальшого розвитку. Запитання: Егоїстичні властивості? М. Лайтман: Так. І тому опиняється вниз головою. Він має пройти вузький хід такий. Ми бачимо, як це відбувається і в нашому світі. А потім поступово народжується. Є тут дуже багато всіляких дій. Але ми зараз не будемо про це говорити. Запитання: Ну тоді те, що він вниз головою має перевернутися, це означає, він має ніби схилитися? М. Лайтман: Він перевертає ставлення до світу. Запитання: Тобто був ніби світ для мене, а зараз я ніби для світу. Можна так сказати? М. Лайтман: Так. І так народжується вниз головою. Репліка: Ось ця ось відповідність духовного матеріальному мене завжди вражає. І в матеріальному, ви сказали, це теж дуже погано, якщо дитина не перевернулася. Вона повинна перевернутися. М. Лайтман: Звичайно. Репліка: І це все такий прямий наслідок. М. Лайтман: Так. Запитання: Чи робиться в духовному кесарів розтин? М. Лайтман: Немає такого від природи. Запитання: Природа не втручається? М. Лайтман: Ні. Репліка: Тобто це наш винахід, суто нашого світу. М. Лайтман: Так, звісно. Це насильство, і воно практикується в людини вже багато-багато років, сотні-сотні років. Запитання: Тоді на завершення: народження можна назвати наступним духовним щаблем людини? М. Лайтман: Народження - це наступний духовний щабель людини, який народжується в ній, і вона сходить на нього, і вже працює на його рівні. https://cdn.kabbalahmedia.info/edX8BJFy.mp300:04:45Запитання: Запитання ставить наш глядач: «Ви нещодавно відповіли на запитання Семена (тобто на моє запитання), що коли в Торі говориться про народження, то це не про те народження йдеться, і коли говориться, що народилася дитина, - це йдеться про народження в духовному. Що це означає - народитися в духовному?» Це перше запитання. М. Лайтман: Народитися в духовному - це означає у своїх властивостях вийти з егоїзму і піднятися до властивості альтруїзму. Запитання: Це коли говориться: «Народився в Авраама Іцхак, народився Яків»? Ось так от. Це народження більше і більше? М. Лайтман: Так. Запитання: «Чому тоді чітко не написали, що народилася душа в людини, і назвали її, наприклад, Авраам», - запитує товариш. Чому не говориться прямо і чітко? М. Лайтман: Я думаю, що тим, хто писав і читав таке, все це було зрозуміло. Вони були на такому рівні, що розуміли, що вони повинні писати і що ні. Запитання: Тобто сьогодні ми читаємо це як історію, а насправді вони читали це як шлях його душі? М. Лайтман: Так. Запитання: Далі запитання: «Ще я чув, що є поняття “викидень” не в матеріальному, а в духовному. Що це означає?» М. Лайтман: Викидень - це коли в неї починає переважати не придушення егоїзму і розвиток в альтруїзм, а навпаки, придушення альтруїзму. І тому вона падає в егоїзм. Запитання: Збільшення егоїзму? Тобто тут викидень відбувається? М. Лайтман: Тут уже все. Так, це викидень. Запитання: Що означає дев'ять місяців вагітності в духовному? М. Лайтман: Це дев'ять сфірот, які ми маємо пройти від малхут вгору до кетер. І тоді ми будемо готові до духовного народження. Запитання: Ось цей ось рух ця стрілка від малхут до кетер - це від чого до чого? М. Лайтман: Від бажання отримувати, з чого вона почалася, і до бажання віддавати. Не те, що в неї з'являється це бажання віддавати, а вона бажає злитися з властивістю Творця. Запитання: Це й називається, що проходить дев'ять місяців? М. Лайтман: Так. Запитання: Що таке в духовному, коли зародок не перевертається вниз головою перед пологами? М. Лайтман: Це проблема. Треба перевертати його. Запитання: А що означає, коли він перевертається все-таки? М. Лайтман: Це означає, що вона змінює своє ставлення до світу з тим, щоб бути догори головою, а тепер повертається вниз головою і готова до виходу. Запитання: Чому вниз головою - це готовність до виходу? Чому вниз головою? М. Лайтман: Це означає, що всі свої властивості вона вважає неправильними для свого подальшого розвитку. Запитання: Егоїстичні властивості? М. Лайтман: Так. І тому опиняється вниз головою. Він має пройти вузький хід такий. Ми бачимо, як це відбувається і в нашому світі. А потім поступово народжується. Є тут дуже багато всіляких дій. Але ми зараз не будемо про це говорити. Запитання: Ну тоді те, що він вниз головою має перевернутися, це означає, він має ніби схилитися? М. Лайтман: Він перевертає ставлення до світу. Запитання: Тобто був ніби світ для мене, а зараз я ніби для світу. Можна так сказати? М. Лайтман: Так. І так народжується вниз головою. Репліка: Ось ця ось відповідність духовного матеріальному мене завжди вражає. І в матеріальному, ви сказали, це теж дуже погано, якщо дитина не перевернулася. Вона повинна перевернутися. М. Лайтман: Звичайно. Репліка: І це все такий прямий наслідок. М. Лайтман: Так. Запитання: Чи робиться в духовному кесарів розтин? М. Лайтман: Немає такого від природи. Запитання: Природа не втручається? М. Лайтман: Ні. Репліка: Тобто це наш винахід, суто нашого світу. М. Лайтман: Так, звісно. Це насильство, і воно практикується в людини вже багато-багато років, сотні-сотні років. Запитання: Тоді на завершення: народження можна назвати наступним духовним щаблем людини? М. Лайтман: Народження - це наступний духовний щабель людини, який народжується в ній, і вона сходить на нього, і вже працює на його рівні. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/J5JhwtyD.mp415 Jul 24 00:00 UTCЗапитання: Запитання ставить наш глядач: «Ви нещодавно відповіли на запитання Семена (тобто на моє запитання), що коли в Торі говориться про народження, то це не про те народження йдеться, і коли говориться, що народилася дитина, - це йдеться про народження в духовному. Що це означає - народитися в духовному?» Це перше запитання. М. Лайтман: Народитися в духовному - це означає у своїх властивостях вийти з егоїзму і піднятися до властивості альтруїзму. Запитання: Це коли говориться: «Народився в Авраама Іцхак, народився Яків»? Ось так от. Це народження більше і більше? М. Лайтман: Так. Запитання: «Чому тоді чітко не написали, що народилася душа в людини, і назвали її, наприклад, Авраам», - запитує товариш. Чому не говориться прямо і чітко? М. Лайтман: Я думаю, що тим, хто писав і читав таке, все це було зрозуміло. Вони були на такому рівні, що розуміли, що вони повинні писати і що ні. Запитання: Тобто сьогодні ми читаємо це як історію, а насправді вони читали це як шлях його душі? М. Лайтман: Так. Запитання: Далі запитання: «Ще я чув, що є поняття “викидень” не в матеріальному, а в духовному. Що це означає?» М. Лайтман: Викидень - це коли в неї починає переважати не придушення егоїзму і розвиток в альтруїзм, а навпаки, придушення альтруїзму. І тому вона падає в егоїзм. Запитання: Збільшення егоїзму? Тобто тут викидень відбувається? М. Лайтман: Тут уже все. Так, це викидень. Запитання: Що означає дев'ять місяців вагітності в духовному? М. Лайтман: Це дев'ять сфірот, які ми маємо пройти від малхут вгору до кетер. І тоді ми будемо готові до духовного народження. Запитання: Ось цей ось рух ця стрілка від малхут до кетер - це від чого до чого? М. Лайтман: Від бажання отримувати, з чого вона почалася, і до бажання віддавати. Не те, що в неї з'являється це бажання віддавати, а вона бажає злитися з властивістю Творця. Запитання: Це й називається, що проходить дев'ять місяців? М. Лайтман: Так. Запитання: Що таке в духовному, коли зародок не перевертається вниз головою перед пологами? М. Лайтман: Це проблема. Треба перевертати його. Запитання: А що означає, коли він перевертається все-таки? М. Лайтман: Це означає, що вона змінює своє ставлення до світу з тим, щоб бути догори головою, а тепер повертається вниз головою і готова до виходу. Запитання: Чому вниз головою - це готовність до виходу? Чому вниз головою? М. Лайтман: Це означає, що всі свої властивості вона вважає неправильними для свого подальшого розвитку. Запитання: Егоїстичні властивості? М. Лайтман: Так. І тому опиняється вниз головою. Він має пройти вузький хід такий. Ми бачимо, як це відбувається і в нашому світі. А потім поступово народжується. Є тут дуже багато всіляких дій. Але ми зараз не будемо про це говорити. Запитання: Ну тоді те, що він вниз головою має перевернутися, це означає, він має ніби схилитися? М. Лайтман: Він перевертає ставлення до світу. Запитання: Тобто був ніби світ для мене, а зараз я ніби для світу. Можна так сказати? М. Лайтман: Так. І так народжується вниз головою. Репліка: Ось ця ось відповідність духовного матеріальному мене завжди вражає. І в матеріальному, ви сказали, це теж дуже погано, якщо дитина не перевернулася. Вона повинна перевернутися. М. Лайтман: Звичайно. Репліка: І це все такий прямий наслідок. М. Лайтман: Так. Запитання: Чи робиться в духовному кесарів розтин? М. Лайтман: Немає такого від природи. Запитання: Природа не втручається? М. Лайтман: Ні. Репліка: Тобто це наш винахід, суто нашого світу. М. Лайтман: Так, звісно. Це насильство, і воно практикується в людини вже багато-багато років, сотні-сотні років. Запитання: Тоді на завершення: народження можна назвати наступним духовним щаблем людини? М. Лайтман: Народження - це наступний духовний щабель людини, який народжується в ній, і вона сходить на нього, і вже працює на його рівні. https://cdn.kabbalahmedia.info/J5JhwtyD.mp400:04:45Запитання: Запитання ставить наш глядач: «Ви нещодавно відповіли на запитання Семена (тобто на моє запитання), що коли в Торі говориться про народження, то це не про те народження йдеться, і коли говориться, що народилася дитина, - це йдеться про народження в духовному. Що це означає - народитися в духовному?» Це перше запитання. М. Лайтман: Народитися в духовному - це означає у своїх властивостях вийти з егоїзму і піднятися до властивості альтруїзму. Запитання: Це коли говориться: «Народився в Авраама Іцхак, народився Яків»? Ось так от. Це народження більше і більше? М. Лайтман: Так. Запитання: «Чому тоді чітко не написали, що народилася душа в людини, і назвали її, наприклад, Авраам», - запитує товариш. Чому не говориться прямо і чітко? М. Лайтман: Я думаю, що тим, хто писав і читав таке, все це було зрозуміло. Вони були на такому рівні, що розуміли, що вони повинні писати і що ні. Запитання: Тобто сьогодні ми читаємо це як історію, а насправді вони читали це як шлях його душі? М. Лайтман: Так. Запитання: Далі запитання: «Ще я чув, що є поняття “викидень” не в матеріальному, а в духовному. Що це означає?» М. Лайтман: Викидень - це коли в неї починає переважати не придушення егоїзму і розвиток в альтруїзм, а навпаки, придушення альтруїзму. І тому вона падає в егоїзм. Запитання: Збільшення егоїзму? Тобто тут викидень відбувається? М. Лайтман: Тут уже все. Так, це викидень. Запитання: Що означає дев'ять місяців вагітності в духовному? М. Лайтман: Це дев'ять сфірот, які ми маємо пройти від малхут вгору до кетер. І тоді ми будемо готові до духовного народження. Запитання: Ось цей ось рух ця стрілка від малхут до кетер - це від чого до чого? М. Лайтман: Від бажання отримувати, з чого вона почалася, і до бажання віддавати. Не те, що в неї з'являється це бажання віддавати, а вона бажає злитися з властивістю Творця. Запитання: Це й називається, що проходить дев'ять місяців? М. Лайтман: Так. Запитання: Що таке в духовному, коли зародок не перевертається вниз головою перед пологами? М. Лайтман: Це проблема. Треба перевертати його. Запитання: А що означає, коли він перевертається все-таки? М. Лайтман: Це означає, що вона змінює своє ставлення до світу з тим, щоб бути догори головою, а тепер повертається вниз головою і готова до виходу. Запитання: Чому вниз головою - це готовність до виходу? Чому вниз головою? М. Лайтман: Це означає, що всі свої властивості вона вважає неправильними для свого подальшого розвитку. Запитання: Егоїстичні властивості? М. Лайтман: Так. І тому опиняється вниз головою. Він має пройти вузький хід такий. Ми бачимо, як це відбувається і в нашому світі. А потім поступово народжується. Є тут дуже багато всіляких дій. Але ми зараз не будемо про це говорити. Запитання: Ну тоді те, що він вниз головою має перевернутися, це означає, він має ніби схилитися? М. Лайтман: Він перевертає ставлення до світу. Запитання: Тобто був ніби світ для мене, а зараз я ніби для світу. Можна так сказати? М. Лайтман: Так. І так народжується вниз головою. Репліка: Ось ця ось відповідність духовного матеріальному мене завжди вражає. І в матеріальному, ви сказали, це теж дуже погано, якщо дитина не перевернулася. Вона повинна перевернутися. М. Лайтман: Звичайно. Репліка: І це все такий прямий наслідок. М. Лайтман: Так. Запитання: Чи робиться в духовному кесарів розтин? М. Лайтман: Немає такого від природи. Запитання: Природа не втручається? М. Лайтман: Ні. Репліка: Тобто це наш винахід, суто нашого світу. М. Лайтман: Так, звісно. Це насильство, і воно практикується в людини вже багато-багато років, сотні-сотні років. Запитання: Тоді на завершення: народження можна назвати наступним духовним щаблем людини? М. Лайтман: Народження - це наступний духовний щабель людини, який народжується в ній, і вона сходить на нього, і вже працює на його рівні. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Xo9CrQOC.mp315 Jul 24 00:00 UTC«Пологи - болісний процес, особливо якщо людина народжує сама себе, та ще й у зрілі роки» М.Лайтман: Так!.. Це точно! С.Винокур: Я хотів би таке запитання поставити: ось коли говориться, що народжувати будеш у муках - можливо, все-таки тут розмова йде не про наше таке тваринне народження, а, можливо, розмова йде про народження людини в людині? М.Лайтман: Ну, загалом, може бути й так. Але в будь-якому разі, і в цьому, і в цьому... С.Винокур: ...у муках? М.Лайтман: Пологи - це муки. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: А це Творець навмисно зробив так. Сказано ж: «У муках будеш народжувати». С.Винокур: Це я розумію, але чому не народжувати радісно, в радості, ось так от, знаєте, не страждаючи, без болю? М.Лайтман: Я б сказав, що це справді парадокс. Тому що з усіх істот, я думаю, людина страждає при цьому найбільше. С.Винокур: Ось це от справді... Зараз думаєш, як вони народжували до всіх цих...? М.Лайтман: У них було легше. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я думаю, що в них було легше. С.Винокур: Тобто без усіх знеболювальних могли народжувати? М.Лайтман: Йшли кудись убік і народжували. С.Винокур: Так. Пам'ятаєте, як у «Тихому Доні»? Пішла на Дон Наталя і народила там, по-моєму, двох хлопчиків. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому, можна вас запитати? Чому раніше було простіше? Біль був той самий, а ставлення до болю було іншим, напевно? М.Лайтман: Ні, я думаю, і біль був іншим. Люди були більш звичні до болю. Вони переносили всі страждання набагато легше і, загалом, розуміли, що інакше нікуди не дінешся і нічого не зробиш - треба народжувати. С.Винокур: Тобто, в принципі, чим ближчі ми були до природи, ми народжували... М.Лайтман: ... легше. С.Винокур: Легше. Щойно нас відокремив там бетон, асфальт від природи, ми почали народжувати в муках ще більше і нам знадобилися знеболювальні? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тепер про народження, як тут говориться: «Та ще в зрілі роки народжує сам себе». Що це для вас таке, скажіть? М.Лайтман: Це духовне народження. С.Винокур: Духовне народження? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому воно має бути в муках? Ось воно? М.Лайтман: Це тривалий процес, протягом якого людина має чітко визначити - вона хоче народитися духовно чи ні. І вона має сама себе поставити в такий стан і вмовити Творця, щоб Той зробив над нею такі дії. С.Винокур: Тобто ось це і є муками, так? М.Лайтман: Ну, загалом, це все процес проти бажань людини природних. С.Винокур: Це муки? М.Лайтман: Муки. С.Винокур: Питання моє таке: людина бажає все-таки народитися чи вона не бажає? М.Лайтман: Ні, людина бажає все-таки народитися. І Творець бажає, щоб людина народилася, і вони один одному допомагають. Але все-таки інакше неможливо. С.Винокур: Через біль? М.Лайтман: Через біль. С.Винокур: Усе має проходити через біль, от як ви вважаєте? М.Лайтман: Так. Усвідомлення того, де ти перебуваєш і куди ти маєш вийти, народитися, яким чином ти проходиш цей вузький шлях із матки назовні в цей світ - це все муки. Так, це все муки. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ви вибачте за запитання таке: ви мучилися взагалі ось протягом ось цього періоду довгого, що ви займаєтеся цією наукою?.. М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Але хто знає, що ще буде… С.Винокур: Але до цього були муки? М.Лайтман: Так, так... так... С.Винокур: Тобто це якось навіть тут не самі пологи, а до цього йдуть муки, передпологові такі? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Тобто ось цей увесь пошук і так далі ось, ці всі депресії - все-все - це все передпологове таке? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: А потім, коли раптом відчуваєш, що ти знайшов?.. М.Лайтман: Це радість. С.Винокур: Радість? Можна в цій радості плисти, плисти й плисти, плисти, плисти... ось так... М.Лайтман: Так, плачучи. https://cdn.kabbalahmedia.info/Xo9CrQOC.mp300:04:19«Пологи - болісний процес, особливо якщо людина народжує сама себе, та ще й у зрілі роки» М.Лайтман: Так!.. Це точно! С.Винокур: Я хотів би таке запитання поставити: ось коли говориться, що народжувати будеш у муках - можливо, все-таки тут розмова йде не про наше таке тваринне народження, а, можливо, розмова йде про народження людини в людині? М.Лайтман: Ну, загалом, може бути й так. Але в будь-якому разі, і в цьому, і в цьому... С.Винокур: ...у муках? М.Лайтман: Пологи - це муки. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: А це Творець навмисно зробив так. Сказано ж: «У муках будеш народжувати». С.Винокур: Це я розумію, але чому не народжувати радісно, в радості, ось так от, знаєте, не страждаючи, без болю? М.Лайтман: Я б сказав, що це справді парадокс. Тому що з усіх істот, я думаю, людина страждає при цьому найбільше. С.Винокур: Ось це от справді... Зараз думаєш, як вони народжували до всіх цих...? М.Лайтман: У них було легше. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я думаю, що в них було легше. С.Винокур: Тобто без усіх знеболювальних могли народжувати? М.Лайтман: Йшли кудись убік і народжували. С.Винокур: Так. Пам'ятаєте, як у «Тихому Доні»? Пішла на Дон Наталя і народила там, по-моєму, двох хлопчиків. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому, можна вас запитати? Чому раніше було простіше? Біль був той самий, а ставлення до болю було іншим, напевно? М.Лайтман: Ні, я думаю, і біль був іншим. Люди були більш звичні до болю. Вони переносили всі страждання набагато легше і, загалом, розуміли, що інакше нікуди не дінешся і нічого не зробиш - треба народжувати. С.Винокур: Тобто, в принципі, чим ближчі ми були до природи, ми народжували... М.Лайтман: ... легше. С.Винокур: Легше. Щойно нас відокремив там бетон, асфальт від природи, ми почали народжувати в муках ще більше і нам знадобилися знеболювальні? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тепер про народження, як тут говориться: «Та ще в зрілі роки народжує сам себе». Що це для вас таке, скажіть? М.Лайтман: Це духовне народження. С.Винокур: Духовне народження? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому воно має бути в муках? Ось воно? М.Лайтман: Це тривалий процес, протягом якого людина має чітко визначити - вона хоче народитися духовно чи ні. І вона має сама себе поставити в такий стан і вмовити Творця, щоб Той зробив над нею такі дії. С.Винокур: Тобто ось це і є муками, так? М.Лайтман: Ну, загалом, це все процес проти бажань людини природних. С.Винокур: Це муки? М.Лайтман: Муки. С.Винокур: Питання моє таке: людина бажає все-таки народитися чи вона не бажає? М.Лайтман: Ні, людина бажає все-таки народитися. І Творець бажає, щоб людина народилася, і вони один одному допомагають. Але все-таки інакше неможливо. С.Винокур: Через біль? М.Лайтман: Через біль. С.Винокур: Усе має проходити через біль, от як ви вважаєте? М.Лайтман: Так. Усвідомлення того, де ти перебуваєш і куди ти маєш вийти, народитися, яким чином ти проходиш цей вузький шлях із матки назовні в цей світ - це все муки. Так, це все муки. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ви вибачте за запитання таке: ви мучилися взагалі ось протягом ось цього періоду довгого, що ви займаєтеся цією наукою?.. М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Але хто знає, що ще буде… С.Винокур: Але до цього були муки? М.Лайтман: Так, так... так... С.Винокур: Тобто це якось навіть тут не самі пологи, а до цього йдуть муки, передпологові такі? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Тобто ось цей увесь пошук і так далі ось, ці всі депресії - все-все - це все передпологове таке? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: А потім, коли раптом відчуваєш, що ти знайшов?.. М.Лайтман: Це радість. С.Винокур: Радість? Можна в цій радості плисти, плисти й плисти, плисти, плисти... ось так... М.Лайтман: Так, плачучи. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/fVxdBznK.mp415 Jul 24 00:00 UTC«Пологи - болісний процес, особливо якщо людина народжує сама себе, та ще й у зрілі роки» М.Лайтман: Так!.. Це точно! С.Винокур: Я хотів би таке запитання поставити: ось коли говориться, що народжувати будеш у муках - можливо, все-таки тут розмова йде не про наше таке тваринне народження, а, можливо, розмова йде про народження людини в людині? М.Лайтман: Ну, загалом, може бути й так. Але в будь-якому разі, і в цьому, і в цьому... С.Винокур: ...у муках? М.Лайтман: Пологи - це муки. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: А це Творець навмисно зробив так. Сказано ж: «У муках будеш народжувати». С.Винокур: Це я розумію, але чому не народжувати радісно, в радості, ось так от, знаєте, не страждаючи, без болю? М.Лайтман: Я б сказав, що це справді парадокс. Тому що з усіх істот, я думаю, людина страждає при цьому найбільше. С.Винокур: Ось це от справді... Зараз думаєш, як вони народжували до всіх цих...? М.Лайтман: У них було легше. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я думаю, що в них було легше. С.Винокур: Тобто без усіх знеболювальних могли народжувати? М.Лайтман: Йшли кудись убік і народжували. С.Винокур: Так. Пам'ятаєте, як у «Тихому Доні»? Пішла на Дон Наталя і народила там, по-моєму, двох хлопчиків. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому, можна вас запитати? Чому раніше було простіше? Біль був той самий, а ставлення до болю було іншим, напевно? М.Лайтман: Ні, я думаю, і біль був іншим. Люди були більш звичні до болю. Вони переносили всі страждання набагато легше і, загалом, розуміли, що інакше нікуди не дінешся і нічого не зробиш - треба народжувати. С.Винокур: Тобто, в принципі, чим ближчі ми були до природи, ми народжували... М.Лайтман: ... легше. С.Винокур: Легше. Щойно нас відокремив там бетон, асфальт від природи, ми почали народжувати в муках ще більше і нам знадобилися знеболювальні? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тепер про народження, як тут говориться: «Та ще в зрілі роки народжує сам себе». Що це для вас таке, скажіть? М.Лайтман: Це духовне народження. С.Винокур: Духовне народження? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому воно має бути в муках? Ось воно? М.Лайтман: Це тривалий процес, протягом якого людина має чітко визначити - вона хоче народитися духовно чи ні. І вона має сама себе поставити в такий стан і вмовити Творця, щоб Той зробив над нею такі дії. С.Винокур: Тобто ось це і є муками, так? М.Лайтман: Ну, загалом, це все процес проти бажань людини природних. С.Винокур: Це муки? М.Лайтман: Муки. С.Винокур: Питання моє таке: людина бажає все-таки народитися чи вона не бажає? М.Лайтман: Ні, людина бажає все-таки народитися. І Творець бажає, щоб людина народилася, і вони один одному допомагають. Але все-таки інакше неможливо. С.Винокур: Через біль? М.Лайтман: Через біль. С.Винокур: Усе має проходити через біль, от як ви вважаєте? М.Лайтман: Так. Усвідомлення того, де ти перебуваєш і куди ти маєш вийти, народитися, яким чином ти проходиш цей вузький шлях із матки назовні в цей світ - це все муки. Так, це все муки. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ви вибачте за запитання таке: ви мучилися взагалі ось протягом ось цього періоду довгого, що ви займаєтеся цією наукою?.. М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Але хто знає, що ще буде… С.Винокур: Але до цього були муки? М.Лайтман: Так, так... так... С.Винокур: Тобто це якось навіть тут не самі пологи, а до цього йдуть муки, передпологові такі? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Тобто ось цей увесь пошук і так далі ось, ці всі депресії - все-все - це все передпологове таке? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: А потім, коли раптом відчуваєш, що ти знайшов?.. М.Лайтман: Це радість. С.Винокур: Радість? Можна в цій радості плисти, плисти й плисти, плисти, плисти... ось так... М.Лайтман: Так, плачучи. https://cdn.kabbalahmedia.info/fVxdBznK.mp400:04:19«Пологи - болісний процес, особливо якщо людина народжує сама себе, та ще й у зрілі роки» М.Лайтман: Так!.. Це точно! С.Винокур: Я хотів би таке запитання поставити: ось коли говориться, що народжувати будеш у муках - можливо, все-таки тут розмова йде не про наше таке тваринне народження, а, можливо, розмова йде про народження людини в людині? М.Лайтман: Ну, загалом, може бути й так. Але в будь-якому разі, і в цьому, і в цьому... С.Винокур: ...у муках? М.Лайтман: Пологи - це муки. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: А це Творець навмисно зробив так. Сказано ж: «У муках будеш народжувати». С.Винокур: Це я розумію, але чому не народжувати радісно, в радості, ось так от, знаєте, не страждаючи, без болю? М.Лайтман: Я б сказав, що це справді парадокс. Тому що з усіх істот, я думаю, людина страждає при цьому найбільше. С.Винокур: Ось це от справді... Зараз думаєш, як вони народжували до всіх цих...? М.Лайтман: У них було легше. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я думаю, що в них було легше. С.Винокур: Тобто без усіх знеболювальних могли народжувати? М.Лайтман: Йшли кудись убік і народжували. С.Винокур: Так. Пам'ятаєте, як у «Тихому Доні»? Пішла на Дон Наталя і народила там, по-моєму, двох хлопчиків. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому, можна вас запитати? Чому раніше було простіше? Біль був той самий, а ставлення до болю було іншим, напевно? М.Лайтман: Ні, я думаю, і біль був іншим. Люди були більш звичні до болю. Вони переносили всі страждання набагато легше і, загалом, розуміли, що інакше нікуди не дінешся і нічого не зробиш - треба народжувати. С.Винокур: Тобто, в принципі, чим ближчі ми були до природи, ми народжували... М.Лайтман: ... легше. С.Винокур: Легше. Щойно нас відокремив там бетон, асфальт від природи, ми почали народжувати в муках ще більше і нам знадобилися знеболювальні? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тепер про народження, як тут говориться: «Та ще в зрілі роки народжує сам себе». Що це для вас таке, скажіть? М.Лайтман: Це духовне народження. С.Винокур: Духовне народження? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому воно має бути в муках? Ось воно? М.Лайтман: Це тривалий процес, протягом якого людина має чітко визначити - вона хоче народитися духовно чи ні. І вона має сама себе поставити в такий стан і вмовити Творця, щоб Той зробив над нею такі дії. С.Винокур: Тобто ось це і є муками, так? М.Лайтман: Ну, загалом, це все процес проти бажань людини природних. С.Винокур: Це муки? М.Лайтман: Муки. С.Винокур: Питання моє таке: людина бажає все-таки народитися чи вона не бажає? М.Лайтман: Ні, людина бажає все-таки народитися. І Творець бажає, щоб людина народилася, і вони один одному допомагають. Але все-таки інакше неможливо. С.Винокур: Через біль? М.Лайтман: Через біль. С.Винокур: Усе має проходити через біль, от як ви вважаєте? М.Лайтман: Так. Усвідомлення того, де ти перебуваєш і куди ти маєш вийти, народитися, яким чином ти проходиш цей вузький шлях із матки назовні в цей світ - це все муки. Так, це все муки. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ви вибачте за запитання таке: ви мучилися взагалі ось протягом ось цього періоду довгого, що ви займаєтеся цією наукою?.. М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Але хто знає, що ще буде… С.Винокур: Але до цього були муки? М.Лайтман: Так, так... так... С.Винокур: Тобто це якось навіть тут не самі пологи, а до цього йдуть муки, передпологові такі? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Тобто ось цей увесь пошук і так далі ось, ці всі депресії - все-все - це все передпологове таке? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: А потім, коли раптом відчуваєш, що ти знайшов?.. М.Лайтман: Це радість. С.Винокур: Радість? Можна в цій радості плисти, плисти й плисти, плисти, плисти... ось так... М.Лайтман: Так, плачучи. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/6slH7lOO.mp415 Jul 24 00:00 UTC«Пологи - болісний процес, особливо якщо людина народжує сама себе, та ще й у зрілі роки» М.Лайтман: Так!.. Це точно! С.Винокур: Я хотів би таке запитання поставити: ось коли говориться, що народжувати будеш у муках - можливо, все-таки тут розмова йде не про наше таке тваринне народження, а, можливо, розмова йде про народження людини в людині? М.Лайтман: Ну, загалом, може бути й так. Але в будь-якому разі, і в цьому, і в цьому... С.Винокур: ...у муках? М.Лайтман: Пологи - це муки. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: А це Творець навмисно зробив так. Сказано ж: «У муках будеш народжувати». С.Винокур: Це я розумію, але чому не народжувати радісно, в радості, ось так от, знаєте, не страждаючи, без болю? М.Лайтман: Я б сказав, що це справді парадокс. Тому що з усіх істот, я думаю, людина страждає при цьому найбільше. С.Винокур: Ось це от справді... Зараз думаєш, як вони народжували до всіх цих...? М.Лайтман: У них було легше. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я думаю, що в них було легше. С.Винокур: Тобто без усіх знеболювальних могли народжувати? М.Лайтман: Йшли кудись убік і народжували. С.Винокур: Так. Пам'ятаєте, як у «Тихому Доні»? Пішла на Дон Наталя і народила там, по-моєму, двох хлопчиків. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому, можна вас запитати? Чому раніше було простіше? Біль був той самий, а ставлення до болю було іншим, напевно? М.Лайтман: Ні, я думаю, і біль був іншим. Люди були більш звичні до болю. Вони переносили всі страждання набагато легше і, загалом, розуміли, що інакше нікуди не дінешся і нічого не зробиш - треба народжувати. С.Винокур: Тобто, в принципі, чим ближчі ми були до природи, ми народжували... М.Лайтман: ... легше. С.Винокур: Легше. Щойно нас відокремив там бетон, асфальт від природи, ми почали народжувати в муках ще більше і нам знадобилися знеболювальні? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тепер про народження, як тут говориться: «Та ще в зрілі роки народжує сам себе». Що це для вас таке, скажіть? М.Лайтман: Це духовне народження. С.Винокур: Духовне народження? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому воно має бути в муках? Ось воно? М.Лайтман: Це тривалий процес, протягом якого людина має чітко визначити - вона хоче народитися духовно чи ні. І вона має сама себе поставити в такий стан і вмовити Творця, щоб Той зробив над нею такі дії. С.Винокур: Тобто ось це і є муками, так? М.Лайтман: Ну, загалом, це все процес проти бажань людини природних. С.Винокур: Це муки? М.Лайтман: Муки. С.Винокур: Питання моє таке: людина бажає все-таки народитися чи вона не бажає? М.Лайтман: Ні, людина бажає все-таки народитися. І Творець бажає, щоб людина народилася, і вони один одному допомагають. Але все-таки інакше неможливо. С.Винокур: Через біль? М.Лайтман: Через біль. С.Винокур: Усе має проходити через біль, от як ви вважаєте? М.Лайтман: Так. Усвідомлення того, де ти перебуваєш і куди ти маєш вийти, народитися, яким чином ти проходиш цей вузький шлях із матки назовні в цей світ - це все муки. Так, це все муки. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ви вибачте за запитання таке: ви мучилися взагалі ось протягом ось цього періоду довгого, що ви займаєтеся цією наукою?.. М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Але хто знає, що ще буде… С.Винокур: Але до цього були муки? М.Лайтман: Так, так... так... С.Винокур: Тобто це якось навіть тут не самі пологи, а до цього йдуть муки, передпологові такі? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Тобто ось цей увесь пошук і так далі ось, ці всі депресії - все-все - це все передпологове таке? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: А потім, коли раптом відчуваєш, що ти знайшов?.. М.Лайтман: Це радість. С.Винокур: Радість? Можна в цій радості плисти, плисти й плисти, плисти, плисти... ось так... М.Лайтман: Так, плачучи. https://cdn.kabbalahmedia.info/6slH7lOO.mp400:04:19«Пологи - болісний процес, особливо якщо людина народжує сама себе, та ще й у зрілі роки» М.Лайтман: Так!.. Це точно! С.Винокур: Я хотів би таке запитання поставити: ось коли говориться, що народжувати будеш у муках - можливо, все-таки тут розмова йде не про наше таке тваринне народження, а, можливо, розмова йде про народження людини в людині? М.Лайтман: Ну, загалом, може бути й так. Але в будь-якому разі, і в цьому, і в цьому... С.Винокур: ...у муках? М.Лайтман: Пологи - це муки. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: А це Творець навмисно зробив так. Сказано ж: «У муках будеш народжувати». С.Винокур: Це я розумію, але чому не народжувати радісно, в радості, ось так от, знаєте, не страждаючи, без болю? М.Лайтман: Я б сказав, що це справді парадокс. Тому що з усіх істот, я думаю, людина страждає при цьому найбільше. С.Винокур: Ось це от справді... Зараз думаєш, як вони народжували до всіх цих...? М.Лайтман: У них було легше. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я думаю, що в них було легше. С.Винокур: Тобто без усіх знеболювальних могли народжувати? М.Лайтман: Йшли кудись убік і народжували. С.Винокур: Так. Пам'ятаєте, як у «Тихому Доні»? Пішла на Дон Наталя і народила там, по-моєму, двох хлопчиків. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому, можна вас запитати? Чому раніше було простіше? Біль був той самий, а ставлення до болю було іншим, напевно? М.Лайтман: Ні, я думаю, і біль був іншим. Люди були більш звичні до болю. Вони переносили всі страждання набагато легше і, загалом, розуміли, що інакше нікуди не дінешся і нічого не зробиш - треба народжувати. С.Винокур: Тобто, в принципі, чим ближчі ми були до природи, ми народжували... М.Лайтман: ... легше. С.Винокур: Легше. Щойно нас відокремив там бетон, асфальт від природи, ми почали народжувати в муках ще більше і нам знадобилися знеболювальні? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тепер про народження, як тут говориться: «Та ще в зрілі роки народжує сам себе». Що це для вас таке, скажіть? М.Лайтман: Це духовне народження. С.Винокур: Духовне народження? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Чому воно має бути в муках? Ось воно? М.Лайтман: Це тривалий процес, протягом якого людина має чітко визначити - вона хоче народитися духовно чи ні. І вона має сама себе поставити в такий стан і вмовити Творця, щоб Той зробив над нею такі дії. С.Винокур: Тобто ось це і є муками, так? М.Лайтман: Ну, загалом, це все процес проти бажань людини природних. С.Винокур: Це муки? М.Лайтман: Муки. С.Винокур: Питання моє таке: людина бажає все-таки народитися чи вона не бажає? М.Лайтман: Ні, людина бажає все-таки народитися. І Творець бажає, щоб людина народилася, і вони один одному допомагають. Але все-таки інакше неможливо. С.Винокур: Через біль? М.Лайтман: Через біль. С.Винокур: Усе має проходити через біль, от як ви вважаєте? М.Лайтман: Так. Усвідомлення того, де ти перебуваєш і куди ти маєш вийти, народитися, яким чином ти проходиш цей вузький шлях із матки назовні в цей світ - це все муки. Так, це все муки. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ви вибачте за запитання таке: ви мучилися взагалі ось протягом ось цього періоду довгого, що ви займаєтеся цією наукою?.. М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Але хто знає, що ще буде… С.Винокур: Але до цього були муки? М.Лайтман: Так, так... так... С.Винокур: Тобто це якось навіть тут не самі пологи, а до цього йдуть муки, передпологові такі? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Тобто ось цей увесь пошук і так далі ось, ці всі депресії - все-все - це все передпологове таке? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: А потім, коли раптом відчуваєш, що ти знайшов?.. М.Лайтман: Це радість. С.Винокур: Радість? Можна в цій радості плисти, плисти й плисти, плисти, плисти... ось так... М.Лайтман: Так, плачучи. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/nDAAk87r.mp415 Jul 24 00:00 UTCС.Винокур: "Бог створив нас за своїм образом і подобою. Але звідки впевненість, що Він працював у реалістичній манері?" У людини сприйняття фрази "створив за образом і подобою" - це за образом і подобою. Знаєте, як Шишкін малював, передвижники... М.Лайтман: Це неправильно, хибно. С.Винокур: Хибно? М.Лайтман: Хибно, звичайно. Що є в нас подібного до Творця? Крім наших бажань і намірів, які ми можемо виправляти й доводити їх до подібності до Творця, решти в нас нічого подібного до Творця бути не може. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, якщо Він нас створив за образом Своїм і подобою, то ми маємо до цього все-таки прийти? М.Лайтман: Так, аякже! С.Винокур: І Він нам заклав якусь довгу дорогу - тисячоліття, тисячоліття, людство... М.Лайтман: Ну це нам здається, що це довга дорога, а насправді недовга. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. Людина створена для того, щоб зрозуміти, прийняти, усвідомити і далі реалізовувати. С.Винокур: Щоб бути подібною до Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: От якщо можна було б так запитати: з боку Творця ми вже в цьому стані чи ні? М.Лайтман: Для Творця не існує часу. Минуле, теперішнє, майбутнє - це одне. С.Винокур: Якби можна було сказати, що Він бачить, то Він бачить що? М.Лайтман: Він бачить усе в тому стані, в якому ми повинні перебувати. С.Винокур: Уже? М.Лайтман: Так, звичайно. С.Винокур: Уже в закінченому стані? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ми говоримо "єдина душа" - ось єдина душа. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось Він і єдина душа людства. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми з нашого боку... М.Лайтман: А ми з нашого боку маємо до цього підбиратися, до того ж знизу вгору, тому наш шлях довгий. С.Винокур: З усіма цими падіннями, підйомами і так далі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але це треба, щоб були падіння, підйоми? Все це треба, так? М.Лайтман: Це для усвідомлення шляху. С.Винокур: Для усвідомлення шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто вся зачистка йде саме в цьому ось шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Якби був гладкий шлях, у нас би не було... М.Лайтман: Ні. Ми б не сформувалися такими, якими маємо бути. С.Винокур: А повинні ми бути... М.Лайтман: Повинні бути такими, що повністю бажають бути подібними до Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/nDAAk87r.mp400:02:26С.Винокур: "Бог створив нас за своїм образом і подобою. Але звідки впевненість, що Він працював у реалістичній манері?" У людини сприйняття фрази "створив за образом і подобою" - це за образом і подобою. Знаєте, як Шишкін малював, передвижники... М.Лайтман: Це неправильно, хибно. С.Винокур: Хибно? М.Лайтман: Хибно, звичайно. Що є в нас подібного до Творця? Крім наших бажань і намірів, які ми можемо виправляти й доводити їх до подібності до Творця, решти в нас нічого подібного до Творця бути не може. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, якщо Він нас створив за образом Своїм і подобою, то ми маємо до цього все-таки прийти? М.Лайтман: Так, аякже! С.Винокур: І Він нам заклав якусь довгу дорогу - тисячоліття, тисячоліття, людство... М.Лайтман: Ну це нам здається, що це довга дорога, а насправді недовга. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. Людина створена для того, щоб зрозуміти, прийняти, усвідомити і далі реалізовувати. С.Винокур: Щоб бути подібною до Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: От якщо можна було б так запитати: з боку Творця ми вже в цьому стані чи ні? М.Лайтман: Для Творця не існує часу. Минуле, теперішнє, майбутнє - це одне. С.Винокур: Якби можна було сказати, що Він бачить, то Він бачить що? М.Лайтман: Він бачить усе в тому стані, в якому ми повинні перебувати. С.Винокур: Уже? М.Лайтман: Так, звичайно. С.Винокур: Уже в закінченому стані? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ми говоримо "єдина душа" - ось єдина душа. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось Він і єдина душа людства. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми з нашого боку... М.Лайтман: А ми з нашого боку маємо до цього підбиратися, до того ж знизу вгору, тому наш шлях довгий. С.Винокур: З усіма цими падіннями, підйомами і так далі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але це треба, щоб були падіння, підйоми? Все це треба, так? М.Лайтман: Це для усвідомлення шляху. С.Винокур: Для усвідомлення шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто вся зачистка йде саме в цьому ось шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Якби був гладкий шлях, у нас би не було... М.Лайтман: Ні. Ми б не сформувалися такими, якими маємо бути. С.Винокур: А повинні ми бути... М.Лайтман: Повинні бути такими, що повністю бажають бути подібними до Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/9gxRA6Sq.mp315 Jul 24 00:00 UTCС.Винокур: "Бог створив нас за своїм образом і подобою. Але звідки впевненість, що Він працював у реалістичній манері?" У людини сприйняття фрази "створив за образом і подобою" - це за образом і подобою. Знаєте, як Шишкін малював, передвижники... М.Лайтман: Це неправильно, хибно. С.Винокур: Хибно? М.Лайтман: Хибно, звичайно. Що є в нас подібного до Творця? Крім наших бажань і намірів, які ми можемо виправляти й доводити їх до подібності до Творця, решти в нас нічого подібного до Творця бути не може. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, якщо Він нас створив за образом Своїм і подобою, то ми маємо до цього все-таки прийти? М.Лайтман: Так, аякже! С.Винокур: І Він нам заклав якусь довгу дорогу - тисячоліття, тисячоліття, людство... М.Лайтман: Ну це нам здається, що це довга дорога, а насправді недовга. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. Людина створена для того, щоб зрозуміти, прийняти, усвідомити і далі реалізовувати. С.Винокур: Щоб бути подібною до Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: От якщо можна було б так запитати: з боку Творця ми вже в цьому стані чи ні? М.Лайтман: Для Творця не існує часу. Минуле, теперішнє, майбутнє - це одне. С.Винокур: Якби можна було сказати, що Він бачить, то Він бачить що? М.Лайтман: Він бачить усе в тому стані, в якому ми повинні перебувати. С.Винокур: Уже? М.Лайтман: Так, звичайно. С.Винокур: Уже в закінченому стані? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ми говоримо "єдина душа" - ось єдина душа. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось Він і єдина душа людства. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми з нашого боку... М.Лайтман: А ми з нашого боку маємо до цього підбиратися, до того ж знизу вгору, тому наш шлях довгий. С.Винокур: З усіма цими падіннями, підйомами і так далі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але це треба, щоб були падіння, підйоми? Все це треба, так? М.Лайтман: Це для усвідомлення шляху. С.Винокур: Для усвідомлення шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто вся зачистка йде саме в цьому ось шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Якби був гладкий шлях, у нас би не було... М.Лайтман: Ні. Ми б не сформувалися такими, якими маємо бути. С.Винокур: А повинні ми бути... М.Лайтман: Повинні бути такими, що повністю бажають бути подібними до Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/9gxRA6Sq.mp300:02:26С.Винокур: "Бог створив нас за своїм образом і подобою. Але звідки впевненість, що Він працював у реалістичній манері?" У людини сприйняття фрази "створив за образом і подобою" - це за образом і подобою. Знаєте, як Шишкін малював, передвижники... М.Лайтман: Це неправильно, хибно. С.Винокур: Хибно? М.Лайтман: Хибно, звичайно. Що є в нас подібного до Творця? Крім наших бажань і намірів, які ми можемо виправляти й доводити їх до подібності до Творця, решти в нас нічого подібного до Творця бути не може. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, якщо Він нас створив за образом Своїм і подобою, то ми маємо до цього все-таки прийти? М.Лайтман: Так, аякже! С.Винокур: І Він нам заклав якусь довгу дорогу - тисячоліття, тисячоліття, людство... М.Лайтман: Ну це нам здається, що це довга дорога, а насправді недовга. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. Людина створена для того, щоб зрозуміти, прийняти, усвідомити і далі реалізовувати. С.Винокур: Щоб бути подібною до Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: От якщо можна було б так запитати: з боку Творця ми вже в цьому стані чи ні? М.Лайтман: Для Творця не існує часу. Минуле, теперішнє, майбутнє - це одне. С.Винокур: Якби можна було сказати, що Він бачить, то Він бачить що? М.Лайтман: Він бачить усе в тому стані, в якому ми повинні перебувати. С.Винокур: Уже? М.Лайтман: Так, звичайно. С.Винокур: Уже в закінченому стані? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ми говоримо "єдина душа" - ось єдина душа. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось Він і єдина душа людства. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми з нашого боку... М.Лайтман: А ми з нашого боку маємо до цього підбиратися, до того ж знизу вгору, тому наш шлях довгий. С.Винокур: З усіма цими падіннями, підйомами і так далі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але це треба, щоб були падіння, підйоми? Все це треба, так? М.Лайтман: Це для усвідомлення шляху. С.Винокур: Для усвідомлення шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто вся зачистка йде саме в цьому ось шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Якби був гладкий шлях, у нас би не було... М.Лайтман: Ні. Ми б не сформувалися такими, якими маємо бути. С.Винокур: А повинні ми бути... М.Лайтман: Повинні бути такими, що повністю бажають бути подібними до Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/3F9T0lCM.mp415 Jul 24 00:00 UTCС.Винокур: "Бог створив нас за своїм образом і подобою. Але звідки впевненість, що Він працював у реалістичній манері?" У людини сприйняття фрази "створив за образом і подобою" - це за образом і подобою. Знаєте, як Шишкін малював, передвижники... М.Лайтман: Це неправильно, хибно. С.Винокур: Хибно? М.Лайтман: Хибно, звичайно. Що є в нас подібного до Творця? Крім наших бажань і намірів, які ми можемо виправляти й доводити їх до подібності до Творця, решти в нас нічого подібного до Творця бути не може. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, якщо Він нас створив за образом Своїм і подобою, то ми маємо до цього все-таки прийти? М.Лайтман: Так, аякже! С.Винокур: І Він нам заклав якусь довгу дорогу - тисячоліття, тисячоліття, людство... М.Лайтман: Ну це нам здається, що це довга дорога, а насправді недовга. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. Людина створена для того, щоб зрозуміти, прийняти, усвідомити і далі реалізовувати. С.Винокур: Щоб бути подібною до Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: От якщо можна було б так запитати: з боку Творця ми вже в цьому стані чи ні? М.Лайтман: Для Творця не існує часу. Минуле, теперішнє, майбутнє - це одне. С.Винокур: Якби можна було сказати, що Він бачить, то Він бачить що? М.Лайтман: Він бачить усе в тому стані, в якому ми повинні перебувати. С.Винокур: Уже? М.Лайтман: Так, звичайно. С.Винокур: Уже в закінченому стані? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ми говоримо "єдина душа" - ось єдина душа. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось Він і єдина душа людства. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми з нашого боку... М.Лайтман: А ми з нашого боку маємо до цього підбиратися, до того ж знизу вгору, тому наш шлях довгий. С.Винокур: З усіма цими падіннями, підйомами і так далі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але це треба, щоб були падіння, підйоми? Все це треба, так? М.Лайтман: Це для усвідомлення шляху. С.Винокур: Для усвідомлення шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто вся зачистка йде саме в цьому ось шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Якби був гладкий шлях, у нас би не було... М.Лайтман: Ні. Ми б не сформувалися такими, якими маємо бути. С.Винокур: А повинні ми бути... М.Лайтман: Повинні бути такими, що повністю бажають бути подібними до Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/3F9T0lCM.mp400:02:26С.Винокур: "Бог створив нас за своїм образом і подобою. Але звідки впевненість, що Він працював у реалістичній манері?" У людини сприйняття фрази "створив за образом і подобою" - це за образом і подобою. Знаєте, як Шишкін малював, передвижники... М.Лайтман: Це неправильно, хибно. С.Винокур: Хибно? М.Лайтман: Хибно, звичайно. Що є в нас подібного до Творця? Крім наших бажань і намірів, які ми можемо виправляти й доводити їх до подібності до Творця, решти в нас нічого подібного до Творця бути не може. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, якщо Він нас створив за образом Своїм і подобою, то ми маємо до цього все-таки прийти? М.Лайтман: Так, аякже! С.Винокур: І Він нам заклав якусь довгу дорогу - тисячоліття, тисячоліття, людство... М.Лайтман: Ну це нам здається, що це довга дорога, а насправді недовга. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. Людина створена для того, щоб зрозуміти, прийняти, усвідомити і далі реалізовувати. С.Винокур: Щоб бути подібною до Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: От якщо можна було б так запитати: з боку Творця ми вже в цьому стані чи ні? М.Лайтман: Для Творця не існує часу. Минуле, теперішнє, майбутнє - це одне. С.Винокур: Якби можна було сказати, що Він бачить, то Він бачить що? М.Лайтман: Він бачить усе в тому стані, в якому ми повинні перебувати. С.Винокур: Уже? М.Лайтман: Так, звичайно. С.Винокур: Уже в закінченому стані? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ми говоримо "єдина душа" - ось єдина душа. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось Він і єдина душа людства. М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми з нашого боку... М.Лайтман: А ми з нашого боку маємо до цього підбиратися, до того ж знизу вгору, тому наш шлях довгий. С.Винокур: З усіма цими падіннями, підйомами і так далі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але це треба, щоб були падіння, підйоми? Все це треба, так? М.Лайтман: Це для усвідомлення шляху. С.Винокур: Для усвідомлення шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто вся зачистка йде саме в цьому ось шляху? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Якби був гладкий шлях, у нас би не було... М.Лайтман: Ні. Ми б не сформувалися такими, якими маємо бути. С.Винокур: А повинні ми бути... М.Лайтман: Повинні бути такими, що повністю бажають бути подібними до Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/hMASpdZr.mp401 Jul 24 00:00 UTCВедучий: ЮНЕСКО планує відправити на Місяць інформацію про культурну спадщину людства. Перекладають її на 275 мов і серйозно вкладаються. Капсулу відправлять на борт японського автоматизованого модуля. Таке рішення пояснили необхідністю зберегти частину інформації про людство на випадок глобальної катастрофи на Землі. Скажіть, будь ласка, чи стане в нагоді комусь, як ви вважаєте, досвід людства, яке взяло і знищило себе? М. Лайтман: Ні, але так якось прийнято. Ведучий: Тобто ви думаєте, що це все-таки нікому не знадобиться? М. Лайтман: Я думаю, що людство знаходиться в такому ще зародковому стані, що всі можливі інші цивілізації знаходяться на декілька рівнів вище. Ведучий: Тобто ми ще діти, так би мовити? М. Лайтман: Так, тому… Ведучий: Що тут вивчати, так? М. Лайтман: Так, просканувати нас дуже просто. Ведучий: Тобто ми такі, як ви кажете, дрібні егоїсти на площині цієї Землі, і тільки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Й весь досвід, вся культура, вся наука, всі тисячі років розвитку – все це… М. Лайтман: А що наука? Наука – вона є в природі, вона відкрита для всіх. Мистецтво – це також все дуже відносне, адже залежить від органів сприйняття. Я вважаю, що це нікому не треба. Але так людство хоче себе трошки підбадьорити, підняти, мовляв, ось що ми робимо – заявляємо всім, хто ми і що ми. Ведучий: Як ви думаєте, якби ми зараз отримали повідомлення типу того, що жили колись люди, створювали цивілізацію тут, якісь живі істоти, а потім перебили одна одну та зникли, нас би це чомусь навчило – ось це вивчення? М. Лайтман: Ні. Так воно і було, але нас нічого не навчило. Ведучий: Ми навіть знаємо, чому вони знищили один одного? М. Лайтман: Це звичайна людська егоїстична природа. Ведучий: І ось це знання ні до чого нас…? М. Лайтман: Ні до чого, звісно. Ведучий: Ось мене цікавить – чому? Чому досвід не вчить? М. Лайтман: Цього навіть немає в наших генах, щоб ми боялися саме цього. Немає нічого абсолютно. Ведучий: Чому Творець позбавив нас цієї можливості? М. Лайтман: Щоб ми були незалежні від нашої природи. Ведучий: Ось ви кажете “незалежні від нашої природи”. Тобто якщо ми залежні від нашої природи, ми нічому не вчимося, так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: А якщо ми стаємо незалежними від неї, тоді у кого ми вчимося? М. Лайтман: Це неможливо! Ведучий: Це неможливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто тут вила такі, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: То як тут перебратися через все це? М. Лайтман: Нам необхідно вийти на рівень антиегоїстичної взаємодії між собою. Ведучий: Що це? М. Лайтман: Те, про що говорить кабала – віра вище за знання. Ведучий: Тобто вся наша взаємодія, зрозуміло, вона егоїстична, так? М. Лайтман: Вона абсолютно егоїстична. І ми не маємо жодної можливості існувати, якщо не підіймемося вище за цю природу. Ведучий: З іншого боку, ви говорите, що це також не просто – піднятися над природою. М. Лайтман: Це непросто, але це можливо. Ведучий: Але це можливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Нам необхідно мати доказ того, що були люди, які піднялись, що ми знову повертаємося до того, що є якийсь досвід у людей, які піднімались? М. Лайтман: Ні, у нас не було і в минулому, в принципі, таких прикладів. Ведучий: Справді? Звідки ж у вас така впевненість, що це можливо? М. Лайтман: Тому що Тора стверджує, вона для цього й дана. Нам необхідно використовувати Тору, для того щоб піднятися над своєю природою. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ви зараз використали фразу – «віра вища за розум». Це основа кабали, насправді. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви її можете просто пояснити звичайним людям? Що таке "віра вище за розум"? Я живу відповідно до розуму, правильно? М. Лайтман: Так, ми живемо абсолютно за розумом. А нам необхідно піднятися на наступний щабель – на щабель віри, вищий за розум. Ведучий: Тобто це означає, що я просто вірю, чи це не так? М. Лайтман: Ні, це не означає просто вірити. Це означає, що потрібно керувати собою зі щабля, вищого за нашу егоїстичну природу. Ведучий: Я маю уявити собі, що я знаходжуся на цьому щаблі? М. Лайтман: Це неможливо уявити. Тож це проблема, але вона має рішення. Я думаю, що зрештою людство вирішить її. Ведучий: В цілому, ми розуміємо, що таке віра нижче розуму. Це означає, як кажуть: "Вір". Це нижче розуму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Віра на рівні розуму – це також більш-менш зрозуміло. Це наука, яка каже: "Ось я довела". І я вже тут… Це може бути так. А віра вище за розум, ви кажете, – це щабель над розумом? М. Лайтман: Над розумом. Ведучий: До якого ми маємо підтягнутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, на цьому щаблі й перебуває Творець, на цьому щаблі? М. Лайтман: Творець перебуває, я думаю, поза цим щаблем. Але піднятися на цей щабель – для цього нам потрібен Творець. Ведучий: Він хоче, щоб ми це зробили? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А що Він для цього робить, щоб ми піднялися на цей щабель? М. Лайтман: Він задовольняє наші молитви. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Якщо ми цього справді захочемо, побажаємо, будемо Його просити, то Він це зробить. Ведучий: Якщо я справді піднімаюся на рівень віри, що вища за розум, яким стає мій стан? Сьогодні людство – нам зрозуміле, а взагалі, якщо ми піднімаємося до цього рівня? М. Лайтман: Ти починаєш відчувати силу Творця, який наповнює всю природу, і ти перебуваєш із Ним у контакті. Ведучий: І ще раз, останнє, якщо раптом не бачили наші відео, ваше визначення Творця, Якого я починаю відчувати… М. Лайтман: Вища сила, в якій ми існуємо. Ведучий: А яка вона, можна сказати? М. Лайтман: Сила добра, сила співучасті. Ведучий: Тобто я починаю плисти в цьому стані? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це стає моїм природним станом? М. Лайтман: Природним станом.https://cdn.kabbalahmedia.info/hMASpdZr.mp400:06:24Ведучий: ЮНЕСКО планує відправити на Місяць інформацію про культурну спадщину людства. Перекладають її на 275 мов і серйозно вкладаються. Капсулу відправлять на борт японського автоматизованого модуля. Таке рішення пояснили необхідністю зберегти частину інформації про людство на випадок глобальної катастрофи на Землі. Скажіть, будь ласка, чи стане в нагоді комусь, як ви вважаєте, досвід людства, яке взяло і знищило себе? М. Лайтман: Ні, але так якось прийнято. Ведучий: Тобто ви думаєте, що це все-таки нікому не знадобиться? М. Лайтман: Я думаю, що людство знаходиться в такому ще зародковому стані, що всі можливі інші цивілізації знаходяться на декілька рівнів вище. Ведучий: Тобто ми ще діти, так би мовити? М. Лайтман: Так, тому… Ведучий: Що тут вивчати, так? М. Лайтман: Так, просканувати нас дуже просто. Ведучий: Тобто ми такі, як ви кажете, дрібні егоїсти на площині цієї Землі, і тільки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Й весь досвід, вся культура, вся наука, всі тисячі років розвитку – все це… М. Лайтман: А що наука? Наука – вона є в природі, вона відкрита для всіх. Мистецтво – це також все дуже відносне, адже залежить від органів сприйняття. Я вважаю, що це нікому не треба. Але так людство хоче себе трошки підбадьорити, підняти, мовляв, ось що ми робимо – заявляємо всім, хто ми і що ми. Ведучий: Як ви думаєте, якби ми зараз отримали повідомлення типу того, що жили колись люди, створювали цивілізацію тут, якісь живі істоти, а потім перебили одна одну та зникли, нас би це чомусь навчило – ось це вивчення? М. Лайтман: Ні. Так воно і було, але нас нічого не навчило. Ведучий: Ми навіть знаємо, чому вони знищили один одного? М. Лайтман: Це звичайна людська егоїстична природа. Ведучий: І ось це знання ні до чого нас…? М. Лайтман: Ні до чого, звісно. Ведучий: Ось мене цікавить – чому? Чому досвід не вчить? М. Лайтман: Цього навіть немає в наших генах, щоб ми боялися саме цього. Немає нічого абсолютно. Ведучий: Чому Творець позбавив нас цієї можливості? М. Лайтман: Щоб ми були незалежні від нашої природи. Ведучий: Ось ви кажете “незалежні від нашої природи”. Тобто якщо ми залежні від нашої природи, ми нічому не вчимося, так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: А якщо ми стаємо незалежними від неї, тоді у кого ми вчимося? М. Лайтман: Це неможливо! Ведучий: Це неможливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто тут вила такі, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: То як тут перебратися через все це? М. Лайтман: Нам необхідно вийти на рівень антиегоїстичної взаємодії між собою. Ведучий: Що це? М. Лайтман: Те, про що говорить кабала – віра вище за знання. Ведучий: Тобто вся наша взаємодія, зрозуміло, вона егоїстична, так? М. Лайтман: Вона абсолютно егоїстична. І ми не маємо жодної можливості існувати, якщо не підіймемося вище за цю природу. Ведучий: З іншого боку, ви говорите, що це також не просто – піднятися над природою. М. Лайтман: Це непросто, але це можливо. Ведучий: Але це можливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Нам необхідно мати доказ того, що були люди, які піднялись, що ми знову повертаємося до того, що є якийсь досвід у людей, які піднімались? М. Лайтман: Ні, у нас не було і в минулому, в принципі, таких прикладів. Ведучий: Справді? Звідки ж у вас така впевненість, що це можливо? М. Лайтман: Тому що Тора стверджує, вона для цього й дана. Нам необхідно використовувати Тору, для того щоб піднятися над своєю природою. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ви зараз використали фразу – «віра вища за розум». Це основа кабали, насправді. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви її можете просто пояснити звичайним людям? Що таке "віра вище за розум"? Я живу відповідно до розуму, правильно? М. Лайтман: Так, ми живемо абсолютно за розумом. А нам необхідно піднятися на наступний щабель – на щабель віри, вищий за розум. Ведучий: Тобто це означає, що я просто вірю, чи це не так? М. Лайтман: Ні, це не означає просто вірити. Це означає, що потрібно керувати собою зі щабля, вищого за нашу егоїстичну природу. Ведучий: Я маю уявити собі, що я знаходжуся на цьому щаблі? М. Лайтман: Це неможливо уявити. Тож це проблема, але вона має рішення. Я думаю, що зрештою людство вирішить її. Ведучий: В цілому, ми розуміємо, що таке віра нижче розуму. Це означає, як кажуть: "Вір". Це нижче розуму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Віра на рівні розуму – це також більш-менш зрозуміло. Це наука, яка каже: "Ось я довела". І я вже тут… Це може бути так. А віра вище за розум, ви кажете, – це щабель над розумом? М. Лайтман: Над розумом. Ведучий: До якого ми маємо підтягнутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, на цьому щаблі й перебуває Творець, на цьому щаблі? М. Лайтман: Творець перебуває, я думаю, поза цим щаблем. Але піднятися на цей щабель – для цього нам потрібен Творець. Ведучий: Він хоче, щоб ми це зробили? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А що Він для цього робить, щоб ми піднялися на цей щабель? М. Лайтман: Він задовольняє наші молитви. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Якщо ми цього справді захочемо, побажаємо, будемо Його просити, то Він це зробить. Ведучий: Якщо я справді піднімаюся на рівень віри, що вища за розум, яким стає мій стан? Сьогодні людство – нам зрозуміле, а взагалі, якщо ми піднімаємося до цього рівня? М. Лайтман: Ти починаєш відчувати силу Творця, який наповнює всю природу, і ти перебуваєш із Ним у контакті. Ведучий: І ще раз, останнє, якщо раптом не бачили наші відео, ваше визначення Творця, Якого я починаю відчувати… М. Лайтман: Вища сила, в якій ми існуємо. Ведучий: А яка вона, можна сказати? М. Лайтман: Сила добра, сила співучасті. Ведучий: Тобто я починаю плисти в цьому стані? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це стає моїм природним станом? М. Лайтман: Природним станом.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4UeCF7QM.mp401 Jul 24 00:00 UTCВедучий: ЮНЕСКО планує відправити на Місяць інформацію про культурну спадщину людства. Перекладають її на 275 мов і серйозно вкладаються. Капсулу відправлять на борт японського автоматизованого модуля. Таке рішення пояснили необхідністю зберегти частину інформації про людство на випадок глобальної катастрофи на Землі. Скажіть, будь ласка, чи стане в нагоді комусь, як ви вважаєте, досвід людства, яке взяло і знищило себе? М. Лайтман: Ні, але так якось прийнято. Ведучий: Тобто ви думаєте, що це все-таки нікому не знадобиться? М. Лайтман: Я думаю, що людство знаходиться в такому ще зародковому стані, що всі можливі інші цивілізації знаходяться на декілька рівнів вище. Ведучий: Тобто ми ще діти, так би мовити? М. Лайтман: Так, тому… Ведучий: Що тут вивчати, так? М. Лайтман: Так, просканувати нас дуже просто. Ведучий: Тобто ми такі, як ви кажете, дрібні егоїсти на площині цієї Землі, і тільки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Й весь досвід, вся культура, вся наука, всі тисячі років розвитку – все це… М. Лайтман: А що наука? Наука – вона є в природі, вона відкрита для всіх. Мистецтво – це також все дуже відносне, адже залежить від органів сприйняття. Я вважаю, що це нікому не треба. Але так людство хоче себе трошки підбадьорити, підняти, мовляв, ось що ми робимо – заявляємо всім, хто ми і що ми. Ведучий: Як ви думаєте, якби ми зараз отримали повідомлення типу того, що жили колись люди, створювали цивілізацію тут, якісь живі істоти, а потім перебили одна одну та зникли, нас би це чомусь навчило – ось це вивчення? М. Лайтман: Ні. Так воно і було, але нас нічого не навчило. Ведучий: Ми навіть знаємо, чому вони знищили один одного? М. Лайтман: Це звичайна людська егоїстична природа. Ведучий: І ось це знання ні до чого нас…? М. Лайтман: Ні до чого, звісно. Ведучий: Ось мене цікавить – чому? Чому досвід не вчить? М. Лайтман: Цього навіть немає в наших генах, щоб ми боялися саме цього. Немає нічого абсолютно. Ведучий: Чому Творець позбавив нас цієї можливості? М. Лайтман: Щоб ми були незалежні від нашої природи. Ведучий: Ось ви кажете “незалежні від нашої природи”. Тобто якщо ми залежні від нашої природи, ми нічому не вчимося, так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: А якщо ми стаємо незалежними від неї, тоді у кого ми вчимося? М. Лайтман: Це неможливо! Ведучий: Це неможливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто тут вила такі, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: То як тут перебратися через все це? М. Лайтман: Нам необхідно вийти на рівень антиегоїстичної взаємодії між собою. Ведучий: Що це? М. Лайтман: Те, про що говорить кабала – віра вище за знання. Ведучий: Тобто вся наша взаємодія, зрозуміло, вона егоїстична, так? М. Лайтман: Вона абсолютно егоїстична. І ми не маємо жодної можливості існувати, якщо не підіймемося вище за цю природу. Ведучий: З іншого боку, ви говорите, що це також не просто – піднятися над природою. М. Лайтман: Це непросто, але це можливо. Ведучий: Але це можливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Нам необхідно мати доказ того, що були люди, які піднялись, що ми знову повертаємося до того, що є якийсь досвід у людей, які піднімались? М. Лайтман: Ні, у нас не було і в минулому, в принципі, таких прикладів. Ведучий: Справді? Звідки ж у вас така впевненість, що це можливо? М. Лайтман: Тому що Тора стверджує, вона для цього й дана. Нам необхідно використовувати Тору, для того щоб піднятися над своєю природою. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ви зараз використали фразу – «віра вища за розум». Це основа кабали, насправді. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви її можете просто пояснити звичайним людям? Що таке "віра вище за розум"? Я живу відповідно до розуму, правильно? М. Лайтман: Так, ми живемо абсолютно за розумом. А нам необхідно піднятися на наступний щабель – на щабель віри, вищий за розум. Ведучий: Тобто це означає, що я просто вірю, чи це не так? М. Лайтман: Ні, це не означає просто вірити. Це означає, що потрібно керувати собою зі щабля, вищого за нашу егоїстичну природу. Ведучий: Я маю уявити собі, що я знаходжуся на цьому щаблі? М. Лайтман: Це неможливо уявити. Тож це проблема, але вона має рішення. Я думаю, що зрештою людство вирішить її. Ведучий: В цілому, ми розуміємо, що таке віра нижче розуму. Це означає, як кажуть: "Вір". Це нижче розуму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Віра на рівні розуму – це також більш-менш зрозуміло. Це наука, яка каже: "Ось я довела". І я вже тут… Це може бути так. А віра вище за розум, ви кажете, – це щабель над розумом? М. Лайтман: Над розумом. Ведучий: До якого ми маємо підтягнутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, на цьому щаблі й перебуває Творець, на цьому щаблі? М. Лайтман: Творець перебуває, я думаю, поза цим щаблем. Але піднятися на цей щабель – для цього нам потрібен Творець. Ведучий: Він хоче, щоб ми це зробили? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А що Він для цього робить, щоб ми піднялися на цей щабель? М. Лайтман: Він задовольняє наші молитви. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Якщо ми цього справді захочемо, побажаємо, будемо Його просити, то Він це зробить. Ведучий: Якщо я справді піднімаюся на рівень віри, що вища за розум, яким стає мій стан? Сьогодні людство – нам зрозуміле, а взагалі, якщо ми піднімаємося до цього рівня? М. Лайтман: Ти починаєш відчувати силу Творця, який наповнює всю природу, і ти перебуваєш із Ним у контакті. Ведучий: І ще раз, останнє, якщо раптом не бачили наші відео, ваше визначення Творця, Якого я починаю відчувати… М. Лайтман: Вища сила, в якій ми існуємо. Ведучий: А яка вона, можна сказати? М. Лайтман: Сила добра, сила співучасті. Ведучий: Тобто я починаю плисти в цьому стані? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це стає моїм природним станом? М. Лайтман: Природним станом.https://cdn.kabbalahmedia.info/4UeCF7QM.mp400:06:24Ведучий: ЮНЕСКО планує відправити на Місяць інформацію про культурну спадщину людства. Перекладають її на 275 мов і серйозно вкладаються. Капсулу відправлять на борт японського автоматизованого модуля. Таке рішення пояснили необхідністю зберегти частину інформації про людство на випадок глобальної катастрофи на Землі. Скажіть, будь ласка, чи стане в нагоді комусь, як ви вважаєте, досвід людства, яке взяло і знищило себе? М. Лайтман: Ні, але так якось прийнято. Ведучий: Тобто ви думаєте, що це все-таки нікому не знадобиться? М. Лайтман: Я думаю, що людство знаходиться в такому ще зародковому стані, що всі можливі інші цивілізації знаходяться на декілька рівнів вище. Ведучий: Тобто ми ще діти, так би мовити? М. Лайтман: Так, тому… Ведучий: Що тут вивчати, так? М. Лайтман: Так, просканувати нас дуже просто. Ведучий: Тобто ми такі, як ви кажете, дрібні егоїсти на площині цієї Землі, і тільки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Й весь досвід, вся культура, вся наука, всі тисячі років розвитку – все це… М. Лайтман: А що наука? Наука – вона є в природі, вона відкрита для всіх. Мистецтво – це також все дуже відносне, адже залежить від органів сприйняття. Я вважаю, що це нікому не треба. Але так людство хоче себе трошки підбадьорити, підняти, мовляв, ось що ми робимо – заявляємо всім, хто ми і що ми. Ведучий: Як ви думаєте, якби ми зараз отримали повідомлення типу того, що жили колись люди, створювали цивілізацію тут, якісь живі істоти, а потім перебили одна одну та зникли, нас би це чомусь навчило – ось це вивчення? М. Лайтман: Ні. Так воно і було, але нас нічого не навчило. Ведучий: Ми навіть знаємо, чому вони знищили один одного? М. Лайтман: Це звичайна людська егоїстична природа. Ведучий: І ось це знання ні до чого нас…? М. Лайтман: Ні до чого, звісно. Ведучий: Ось мене цікавить – чому? Чому досвід не вчить? М. Лайтман: Цього навіть немає в наших генах, щоб ми боялися саме цього. Немає нічого абсолютно. Ведучий: Чому Творець позбавив нас цієї можливості? М. Лайтман: Щоб ми були незалежні від нашої природи. Ведучий: Ось ви кажете “незалежні від нашої природи”. Тобто якщо ми залежні від нашої природи, ми нічому не вчимося, так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: А якщо ми стаємо незалежними від неї, тоді у кого ми вчимося? М. Лайтман: Це неможливо! Ведучий: Це неможливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто тут вила такі, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: То як тут перебратися через все це? М. Лайтман: Нам необхідно вийти на рівень антиегоїстичної взаємодії між собою. Ведучий: Що це? М. Лайтман: Те, про що говорить кабала – віра вище за знання. Ведучий: Тобто вся наша взаємодія, зрозуміло, вона егоїстична, так? М. Лайтман: Вона абсолютно егоїстична. І ми не маємо жодної можливості існувати, якщо не підіймемося вище за цю природу. Ведучий: З іншого боку, ви говорите, що це також не просто – піднятися над природою. М. Лайтман: Це непросто, але це можливо. Ведучий: Але це можливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Нам необхідно мати доказ того, що були люди, які піднялись, що ми знову повертаємося до того, що є якийсь досвід у людей, які піднімались? М. Лайтман: Ні, у нас не було і в минулому, в принципі, таких прикладів. Ведучий: Справді? Звідки ж у вас така впевненість, що це можливо? М. Лайтман: Тому що Тора стверджує, вона для цього й дана. Нам необхідно використовувати Тору, для того щоб піднятися над своєю природою. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ви зараз використали фразу – «віра вища за розум». Це основа кабали, насправді. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви її можете просто пояснити звичайним людям? Що таке "віра вище за розум"? Я живу відповідно до розуму, правильно? М. Лайтман: Так, ми живемо абсолютно за розумом. А нам необхідно піднятися на наступний щабель – на щабель віри, вищий за розум. Ведучий: Тобто це означає, що я просто вірю, чи це не так? М. Лайтман: Ні, це не означає просто вірити. Це означає, що потрібно керувати собою зі щабля, вищого за нашу егоїстичну природу. Ведучий: Я маю уявити собі, що я знаходжуся на цьому щаблі? М. Лайтман: Це неможливо уявити. Тож це проблема, але вона має рішення. Я думаю, що зрештою людство вирішить її. Ведучий: В цілому, ми розуміємо, що таке віра нижче розуму. Це означає, як кажуть: "Вір". Це нижче розуму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Віра на рівні розуму – це також більш-менш зрозуміло. Це наука, яка каже: "Ось я довела". І я вже тут… Це може бути так. А віра вище за розум, ви кажете, – це щабель над розумом? М. Лайтман: Над розумом. Ведучий: До якого ми маємо підтягнутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, на цьому щаблі й перебуває Творець, на цьому щаблі? М. Лайтман: Творець перебуває, я думаю, поза цим щаблем. Але піднятися на цей щабель – для цього нам потрібен Творець. Ведучий: Він хоче, щоб ми це зробили? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А що Він для цього робить, щоб ми піднялися на цей щабель? М. Лайтман: Він задовольняє наші молитви. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Якщо ми цього справді захочемо, побажаємо, будемо Його просити, то Він це зробить. Ведучий: Якщо я справді піднімаюся на рівень віри, що вища за розум, яким стає мій стан? Сьогодні людство – нам зрозуміле, а взагалі, якщо ми піднімаємося до цього рівня? М. Лайтман: Ти починаєш відчувати силу Творця, який наповнює всю природу, і ти перебуваєш із Ним у контакті. Ведучий: І ще раз, останнє, якщо раптом не бачили наші відео, ваше визначення Творця, Якого я починаю відчувати… М. Лайтман: Вища сила, в якій ми існуємо. Ведучий: А яка вона, можна сказати? М. Лайтман: Сила добра, сила співучасті. Ведучий: Тобто я починаю плисти в цьому стані? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це стає моїм природним станом? М. Лайтман: Природним станом.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/skcEya7I.mp301 Jul 24 00:00 UTCВедучий: ЮНЕСКО планує відправити на Місяць інформацію про культурну спадщину людства. Перекладають її на 275 мов і серйозно вкладаються. Капсулу відправлять на борт японського автоматизованого модуля. Таке рішення пояснили необхідністю зберегти частину інформації про людство на випадок глобальної катастрофи на Землі. Скажіть, будь ласка, чи стане в нагоді комусь, як ви вважаєте, досвід людства, яке взяло і знищило себе? М. Лайтман: Ні, але так якось прийнято. Ведучий: Тобто ви думаєте, що це все-таки нікому не знадобиться? М. Лайтман: Я думаю, що людство знаходиться в такому ще зародковому стані, що всі можливі інші цивілізації знаходяться на декілька рівнів вище. Ведучий: Тобто ми ще діти, так би мовити? М. Лайтман: Так, тому… Ведучий: Що тут вивчати, так? М. Лайтман: Так, просканувати нас дуже просто. Ведучий: Тобто ми такі, як ви кажете, дрібні егоїсти на площині цієї Землі, і тільки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Й весь досвід, вся культура, вся наука, всі тисячі років розвитку – все це… М. Лайтман: А що наука? Наука – вона є в природі, вона відкрита для всіх. Мистецтво – це також все дуже відносне, адже залежить від органів сприйняття. Я вважаю, що це нікому не треба. Але так людство хоче себе трошки підбадьорити, підняти, мовляв, ось що ми робимо – заявляємо всім, хто ми і що ми. Ведучий: Як ви думаєте, якби ми зараз отримали повідомлення типу того, що жили колись люди, створювали цивілізацію тут, якісь живі істоти, а потім перебили одна одну та зникли, нас би це чомусь навчило – ось це вивчення? М. Лайтман: Ні. Так воно і було, але нас нічого не навчило. Ведучий: Ми навіть знаємо, чому вони знищили один одного? М. Лайтман: Це звичайна людська егоїстична природа. Ведучий: І ось це знання ні до чого нас…? М. Лайтман: Ні до чого, звісно. Ведучий: Ось мене цікавить – чому? Чому досвід не вчить? М. Лайтман: Цього навіть немає в наших генах, щоб ми боялися саме цього. Немає нічого абсолютно. Ведучий: Чому Творець позбавив нас цієї можливості? М. Лайтман: Щоб ми були незалежні від нашої природи. Ведучий: Ось ви кажете “незалежні від нашої природи”. Тобто якщо ми залежні від нашої природи, ми нічому не вчимося, так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: А якщо ми стаємо незалежними від неї, тоді у кого ми вчимося? М. Лайтман: Це неможливо! Ведучий: Це неможливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто тут вила такі, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: То як тут перебратися через все це? М. Лайтман: Нам необхідно вийти на рівень антиегоїстичної взаємодії між собою. Ведучий: Що це? М. Лайтман: Те, про що говорить кабала – віра вище за знання. Ведучий: Тобто вся наша взаємодія, зрозуміло, вона егоїстична, так? М. Лайтман: Вона абсолютно егоїстична. І ми не маємо жодної можливості існувати, якщо не підіймемося вище за цю природу. Ведучий: З іншого боку, ви говорите, що це також не просто – піднятися над природою. М. Лайтман: Це непросто, але це можливо. Ведучий: Але це можливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Нам необхідно мати доказ того, що були люди, які піднялись, що ми знову повертаємося до того, що є якийсь досвід у людей, які піднімались? М. Лайтман: Ні, у нас не було і в минулому, в принципі, таких прикладів. Ведучий: Справді? Звідки ж у вас така впевненість, що це можливо? М. Лайтман: Тому що Тора стверджує, вона для цього й дана. Нам необхідно використовувати Тору, для того щоб піднятися над своєю природою. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ви зараз використали фразу – «віра вища за розум». Це основа кабали, насправді. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви її можете просто пояснити звичайним людям? Що таке "віра вище за розум"? Я живу відповідно до розуму, правильно? М. Лайтман: Так, ми живемо абсолютно за розумом. А нам необхідно піднятися на наступний щабель – на щабель віри, вищий за розум. Ведучий: Тобто це означає, що я просто вірю, чи це не так? М. Лайтман: Ні, це не означає просто вірити. Це означає, що потрібно керувати собою зі щабля, вищого за нашу егоїстичну природу. Ведучий: Я маю уявити собі, що я знаходжуся на цьому щаблі? М. Лайтман: Це неможливо уявити. Тож це проблема, але вона має рішення. Я думаю, що зрештою людство вирішить її. Ведучий: В цілому, ми розуміємо, що таке віра нижче розуму. Це означає, як кажуть: "Вір". Це нижче розуму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Віра на рівні розуму – це також більш-менш зрозуміло. Це наука, яка каже: "Ось я довела". І я вже тут… Це може бути так. А віра вище за розум, ви кажете, – це щабель над розумом? М. Лайтман: Над розумом. Ведучий: До якого ми маємо підтягнутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, на цьому щаблі й перебуває Творець, на цьому щаблі? М. Лайтман: Творець перебуває, я думаю, поза цим щаблем. Але піднятися на цей щабель – для цього нам потрібен Творець. Ведучий: Він хоче, щоб ми це зробили? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А що Він для цього робить, щоб ми піднялися на цей щабель? М. Лайтман: Він задовольняє наші молитви. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Якщо ми цього справді захочемо, побажаємо, будемо Його просити, то Він це зробить. Ведучий: Якщо я справді піднімаюся на рівень віри, що вища за розум, яким стає мій стан? Сьогодні людство – нам зрозуміле, а взагалі, якщо ми піднімаємося до цього рівня? М. Лайтман: Ти починаєш відчувати силу Творця, який наповнює всю природу, і ти перебуваєш із Ним у контакті. Ведучий: І ще раз, останнє, якщо раптом не бачили наші відео, ваше визначення Творця, Якого я починаю відчувати… М. Лайтман: Вища сила, в якій ми існуємо. Ведучий: А яка вона, можна сказати? М. Лайтман: Сила добра, сила співучасті. Ведучий: Тобто я починаю плисти в цьому стані? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це стає моїм природним станом? М. Лайтман: Природним станом.https://cdn.kabbalahmedia.info/skcEya7I.mp300:06:24Ведучий: ЮНЕСКО планує відправити на Місяць інформацію про культурну спадщину людства. Перекладають її на 275 мов і серйозно вкладаються. Капсулу відправлять на борт японського автоматизованого модуля. Таке рішення пояснили необхідністю зберегти частину інформації про людство на випадок глобальної катастрофи на Землі. Скажіть, будь ласка, чи стане в нагоді комусь, як ви вважаєте, досвід людства, яке взяло і знищило себе? М. Лайтман: Ні, але так якось прийнято. Ведучий: Тобто ви думаєте, що це все-таки нікому не знадобиться? М. Лайтман: Я думаю, що людство знаходиться в такому ще зародковому стані, що всі можливі інші цивілізації знаходяться на декілька рівнів вище. Ведучий: Тобто ми ще діти, так би мовити? М. Лайтман: Так, тому… Ведучий: Що тут вивчати, так? М. Лайтман: Так, просканувати нас дуже просто. Ведучий: Тобто ми такі, як ви кажете, дрібні егоїсти на площині цієї Землі, і тільки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Й весь досвід, вся культура, вся наука, всі тисячі років розвитку – все це… М. Лайтман: А що наука? Наука – вона є в природі, вона відкрита для всіх. Мистецтво – це також все дуже відносне, адже залежить від органів сприйняття. Я вважаю, що це нікому не треба. Але так людство хоче себе трошки підбадьорити, підняти, мовляв, ось що ми робимо – заявляємо всім, хто ми і що ми. Ведучий: Як ви думаєте, якби ми зараз отримали повідомлення типу того, що жили колись люди, створювали цивілізацію тут, якісь живі істоти, а потім перебили одна одну та зникли, нас би це чомусь навчило – ось це вивчення? М. Лайтман: Ні. Так воно і було, але нас нічого не навчило. Ведучий: Ми навіть знаємо, чому вони знищили один одного? М. Лайтман: Це звичайна людська егоїстична природа. Ведучий: І ось це знання ні до чого нас…? М. Лайтман: Ні до чого, звісно. Ведучий: Ось мене цікавить – чому? Чому досвід не вчить? М. Лайтман: Цього навіть немає в наших генах, щоб ми боялися саме цього. Немає нічого абсолютно. Ведучий: Чому Творець позбавив нас цієї можливості? М. Лайтман: Щоб ми були незалежні від нашої природи. Ведучий: Ось ви кажете “незалежні від нашої природи”. Тобто якщо ми залежні від нашої природи, ми нічому не вчимося, так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: А якщо ми стаємо незалежними від неї, тоді у кого ми вчимося? М. Лайтман: Це неможливо! Ведучий: Це неможливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто тут вила такі, виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: То як тут перебратися через все це? М. Лайтман: Нам необхідно вийти на рівень антиегоїстичної взаємодії між собою. Ведучий: Що це? М. Лайтман: Те, про що говорить кабала – віра вище за знання. Ведучий: Тобто вся наша взаємодія, зрозуміло, вона егоїстична, так? М. Лайтман: Вона абсолютно егоїстична. І ми не маємо жодної можливості існувати, якщо не підіймемося вище за цю природу. Ведучий: З іншого боку, ви говорите, що це також не просто – піднятися над природою. М. Лайтман: Це непросто, але це можливо. Ведучий: Але це можливо? М. Лайтман: Так. Ведучий: Нам необхідно мати доказ того, що були люди, які піднялись, що ми знову повертаємося до того, що є якийсь досвід у людей, які піднімались? М. Лайтман: Ні, у нас не було і в минулому, в принципі, таких прикладів. Ведучий: Справді? Звідки ж у вас така впевненість, що це можливо? М. Лайтман: Тому що Тора стверджує, вона для цього й дана. Нам необхідно використовувати Тору, для того щоб піднятися над своєю природою. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ви зараз використали фразу – «віра вища за розум». Це основа кабали, насправді. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви її можете просто пояснити звичайним людям? Що таке "віра вище за розум"? Я живу відповідно до розуму, правильно? М. Лайтман: Так, ми живемо абсолютно за розумом. А нам необхідно піднятися на наступний щабель – на щабель віри, вищий за розум. Ведучий: Тобто це означає, що я просто вірю, чи це не так? М. Лайтман: Ні, це не означає просто вірити. Це означає, що потрібно керувати собою зі щабля, вищого за нашу егоїстичну природу. Ведучий: Я маю уявити собі, що я знаходжуся на цьому щаблі? М. Лайтман: Це неможливо уявити. Тож це проблема, але вона має рішення. Я думаю, що зрештою людство вирішить її. Ведучий: В цілому, ми розуміємо, що таке віра нижче розуму. Це означає, як кажуть: "Вір". Це нижче розуму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Віра на рівні розуму – це також більш-менш зрозуміло. Це наука, яка каже: "Ось я довела". І я вже тут… Це може бути так. А віра вище за розум, ви кажете, – це щабель над розумом? М. Лайтман: Над розумом. Ведучий: До якого ми маємо підтягнутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: У принципі, на цьому щаблі й перебуває Творець, на цьому щаблі? М. Лайтман: Творець перебуває, я думаю, поза цим щаблем. Але піднятися на цей щабель – для цього нам потрібен Творець. Ведучий: Він хоче, щоб ми це зробили? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А що Він для цього робить, щоб ми піднялися на цей щабель? М. Лайтман: Він задовольняє наші молитви. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Якщо ми цього справді захочемо, побажаємо, будемо Його просити, то Він це зробить. Ведучий: Якщо я справді піднімаюся на рівень віри, що вища за розум, яким стає мій стан? Сьогодні людство – нам зрозуміле, а взагалі, якщо ми піднімаємося до цього рівня? М. Лайтман: Ти починаєш відчувати силу Творця, який наповнює всю природу, і ти перебуваєш із Ним у контакті. Ведучий: І ще раз, останнє, якщо раптом не бачили наші відео, ваше визначення Творця, Якого я починаю відчувати… М. Лайтман: Вища сила, в якій ми існуємо. Ведучий: А яка вона, можна сказати? М. Лайтман: Сила добра, сила співучасті. Ведучий: Тобто я починаю плисти в цьому стані? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це стає моїм природним станом? М. Лайтман: Природним станом.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/coN6RWva.mp401 Jul 24 00:00 UTCС.Винокур: В інтернеті гуляють такі "мудрості". Я не знаю навіть, хто це написав. І там зазначено: "автор невідомий". Я трохи їх вам почитаю, а ви, якщо можна, прокоментуйте, будь ласка. Я попросив у Бога покарати мого ворога - і Бог сказав мені: "Ні. Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Питання моє таке: Про що має просити людина, якщо перед нею ворог? Ну як не просити, щоб допомогли його знищити? Поясніть мені, будь ласка. М.Лайтман: Я не думаю, що треба про це просити, звісно. С.Винокур: Ну це ж ворог! М.Лайтман: Ну це тільки в тому разі, якщо це глобальний ворог. С.Винокур: Який хоче мене знищити? М.Лайтман: Не просто мене... С.Винокур: Так. А взагалі знищити все навколо? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тут відповідає Творець: "Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Якщо я це тримаю в голові, хоча переді мною ворог, що тоді відбувається? Ви можете мені сказати? М.Лайтман: Ну ти потроху налаштовуєшся на те, що можеш зблизитися з ним. С.Винокур: Так? І це правильний шлях? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто над цією ненавистю, над усім цим станом, те, що він мені наробив, я все ніби забуваю і кажу: "Ти будеш моїм другом". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це можна назвати молитвою? М.Лайтман: Так, це молитва і це станеться. С.Винокур: Це станеться. Далі. "Я попросив Бога дарувати мені терпіння - і Бог сказав мені: "Ні. Терпіння - результат випробувань. Його не дарують, йому вчаться". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть....Я не знаю особисто як навчитися терпінню. Я весь час, тобто… виходжу. М.Лайтман: Ще прийде час. С.Винокур: Ще прийде час... М.Лайтман: Ти ще молодий. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а як навчитися терпінню, як все-таки? М.Лайтман: Цьому не вчишся. С.Винокур: Ось! а як? М.Лайтман: Цьому вчишся з власного життя. С.Винокур: Тобто коли я виходжу і виходжу, і виходжу, я в якийсь момент все-таки доходжу до стану "Що таке зі мною? Треба по-іншому почати жити". М.Лайтман: Ні, ти просто змінюєшся і все. С.Винокур: Змінююся? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І стаю більш терплячим? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ви себе вважаєте людиною терплячою? М.Лайтман: Сьогодні, можливо, так. С.Винокур: Зрозуміло. А колись ви були... М.Лайтман: Колись я був... С.Винокур: ... вогонь! М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так, тобто це приходить все-таки з досвідом таким? М.Лайтман: Це з досвідом, це з роками. С.Винокур: Зі стражданнями... М.Лайтман: Зі стражданнями, зі старістю. С.Винокур: Зрозуміло. Отже, це правильна відповідь, що терпіння не дарують, йому навчаються? Таки навчаються. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі... я попросив у Бога забрати мою гординю - і Бог сказав мені: "Ні. Гординю не забирають. Від неї відмовляються". Зрозуміло, що гординя… потрібно з нею працювати. Це зрозуміло, але ось що означає відмовитися від гордині? М.Лайтман: Це що ти не хочеш нічого вирішувати за допомогою гордині. С.Винокур: А ось коли ви говорите "гординя", ось що ви маєте на увазі під цим? Що це я, я вмію, я знаю, я вище за всіх? М.Лайтман: Звеличення. С.Винокур: Звеличення над іншими? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А що треба зробити - принизити себе? М.Лайтман: Та ні, принижувати не вийде. С.Винокур: Не вийде, правильно. М.Лайтман: Це вже має прийти як друга природа. Це наслідок досвіду і часу. С.Винокур: Тобто я можу відмовитися від гордині? У результаті можу? М.Лайтман: Не повністю. С.Винокур: Не повністю? М.Лайтман: Не повністю, тому що інакше ти не зможеш існувати. С.Винокур: Відбувається якийсь останній удар, що все-таки вибивають із мене гординю чи ні? М.Лайтман: Ну я не знаю який це останній удар, але це відбувається... С.Винокур: Відбувається? М.Лайтман: Поступово, так. С.Винокур: А що таке людина без гордині? Ви можете мені сказати? Або з мінімумом гордині? Ось що-небудь таке. Що це така за істота? М.Лайтман: Це дуже мудра, дуже розумна, дуже стримана, в якій практично, окрім розуміння всієї природи немає нічого іншого. С.Винокур: Тобто виходить так, що саме гординя затримує те, щоб ми відчули природу, гармонію. Це гординя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі. Я попросив Бога подарувати мені щастя і Бог сказав мені: "Ні. Я даю благословення, а чи будеш ти щасливий, залежить від тебе" М.Лайтман: Це правильно. С.Винокур: Правильно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто виходить, що Творець благословляє нас на щастя, виходить, а ми чомусь не щасливі. М.Лайтман: А ми не приймаємо цього благословення. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: Не бажаємо бути щасливими. С.Винокур: Тобто це через нас усе відбувається? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми розуміємо, що Він нас на щастя благословляє? Чи ми проклинаємо взагалі все, що Він дає? Ми говоримо: "Ти не те дав..." М.Лайтман: Ні - ні - ні. Уся природа, усе життя, це все дано нам для щастя. С.Винокур: Так? Що ж ми за істоти такі? Нам дається щастя.... М.Лайтман: Це ми. С.Винокур: А ми біжимо від нього, ми від нього, ми говоримо: "Його немає". Ми шукаємо його весь час. Тобто ми говоримо: "Ми шукаємо щастя", - а щастя ось воно, так? Так виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що зробити, щоб людина була щасливою? Ви вибачте, що я такі прості, прямі запитання ставлю. Але ось так от... М.Лайтман: Нічого не вдієш, вона має вчитися. С.Винокур: Вчитися бути щасливою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто, в принципі, я маю погодитися, що від Творця виходить тільки щастя, що навколо щастя, ось воно... А мені потрібно це тільки відчути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І що я зробити повинен? Якщо можна ще раз. М.Лайтман: Ти пам'ятаєш книжечку про Чарівника? С.Винокур: Так, пам'ятаю - щоб стати його другом. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що Він чекає. М.Лайтман: Так, ось це, в принципі, розповідь про те, як можна досягти щастя. С.Винокур: Зрозуміло. Тож для наших глядачів і слухачів: є у нас ця книжечка. І вона записана на аудіо, ви читаєте цю казку і щоб пошукали і знайшли ... це, називається "Казка про доброго чарівника". Ось заодно зробили таку маленьку рекламу. Приголомшлива книжка! "Я попросив у Бога вберегти мене і близьких від болю - і Бог сказав мені: Ні. Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом". Тобто ось так от я дивлюся, Бог не дає відповідей на прямі запитання... Він не дає, нібито ось, за цими всіма цитатами відповіді ось такі: "На! Будь ласка". Він каже: "Ні, ти сам повинен. Ні, ти сам повинен!". Це ось, це така робота? М.Лайтман: Так, так, це наша робота. С.Винокур: Тобто Він весь час нам дає роботу? Він не дає нам прямі ось такі подарунки. М.Лайтман: Він нам спеціально створив перешкоди. Так, адже егоїзм - це найголовніша перешкода. С.Винокур: Тобто ось тут говориться, що Він просить звільнити від болю, а Творець відповідає: "Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом. Ось це ти повинен зробити". Тобто виходить, що біль необхідний. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Ось це "звичайно" ваше... М.Лайтман: Ну як же?! Якби не було болю, ти знаєш, що б ми могли зробити! С.Винокур: Але коли мені боляче, я ж природно прошу: "Звільни мене від болю!". М.Лайтман: Ось це і треба - щоб ти відчував біль і просив. С.Винокур: Це називається "піднятися над болем"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А можна ось коли-небудь прийти до такого стану, щоб не відчувати болю? М.Лайтман: Якщо ти заздалегідь будеш бачити і знати, як чинити, ти не будеш так чинити, щоб відчувати біль. С.Винокур: А якщо є якась хвороба, біль, чи можна з цим впоратися, без пігулок?. Н.Лайтман: Я думаю, що можна. С.Винокур: Так? Тобто можна піднятися якимось чином над болем. М.Лайтман: Я думаю, що за допомогою внутрішніх зусиль людина може піднятися вище за всі хвороби. С.Винокур: І далі йде кінцівка. Така собі... трошки... "Я попросив сил і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене. Я попросив мудрості - і Бог послав мені проблем, над якими треба ламати голову. Я попросив мужності - і Бог послав мені небезпеки. Я попросив любові - і Бог послав мені тих, хто потребує моєї допомоги". Тобто ми, в принципі, для Творця як діти, яким треба весь час ставити перешкоди якісь, так? М.Лайтман: Ну так, виховувати. С.Винокур: Виховувати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І ось це все виховання, те, що відбувається сьогодні? Усі страждання, відсутність нормальних лідерів, увесь біль, війни, - це все ось ці ось перешкоди? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Які людство має пройти? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І до чого прийти в результаті? М.Лайтман: До любові. С.Винокур: Це переможна відповідь, чесно вам скажу! Тут я навіть просто підняв руки! І ось далі тут є кінцівка: Я не отримав нічого з того, що просив. Я отримав усе, що мені було потрібно. М.Лайтман: Це вірно. А хто писав це? С.Винокур: Невідомо, невідомий автор. Гуляє в інтернеті – це повсюдно. І загалом, як я розумію, це збір такої мудрості. Це ось справді… «Я отримав усе, що потрібно, і не отримав нічого з того, що просив". І ось далі наприкінці дуже цікаво. Це те, що ви весь час говорите: "Я попросив Бога допомогти любити інших так само, як Він любить мене, і Бог сказав: "З радістю! О, нарешті ти зрозумів, про що треба просити". Людина приходить у результаті всього цього, всіх цих прохань, усіх цих станів, до того, що допоможи мені любити інших так само, як ти любиш мене. Тобто можна сказати…? Ось ви самі взяли й відповіли: “До любові”. Тобто так чи інакше нас ведуть лише до цього стану? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Він люблячий і ми повинні бути люблячі.Ми зрозуміємо це коли-небудь? М.Лайтман: Наскільки я розумію те, що сказано в Торі, то ми прийдемо до цього. С.Винокур: Прийдемо до цього? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато доведеться страждати, схоже, так? М.Лайтман: Я не думаю. С.Винокур: Так? Думаєте, що може бути усвідомлення...? М.Лайтман: Я думаю, що вже ми близько. С.Винокур: Це прийде до нас як вищий розум чи через досвід помилок і страждань? Як ви думаєте? М.Лайтман: І так, і так. С.Винокур: Так. Тобто об'єднуватися...? М.Лайтман: На досвіді помилок і страждань ми почнемо чути вищий розум. С.Винокур: Що це звучить весь час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми це не чуємо? Ось тільки це? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто у нас насправді відбувається розвиток слуху? М.Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/coN6RWva.mp400:10:43С.Винокур: В інтернеті гуляють такі "мудрості". Я не знаю навіть, хто це написав. І там зазначено: "автор невідомий". Я трохи їх вам почитаю, а ви, якщо можна, прокоментуйте, будь ласка. Я попросив у Бога покарати мого ворога - і Бог сказав мені: "Ні. Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Питання моє таке: Про що має просити людина, якщо перед нею ворог? Ну як не просити, щоб допомогли його знищити? Поясніть мені, будь ласка. М.Лайтман: Я не думаю, що треба про це просити, звісно. С.Винокур: Ну це ж ворог! М.Лайтман: Ну це тільки в тому разі, якщо це глобальний ворог. С.Винокур: Який хоче мене знищити? М.Лайтман: Не просто мене... С.Винокур: Так. А взагалі знищити все навколо? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тут відповідає Творець: "Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Якщо я це тримаю в голові, хоча переді мною ворог, що тоді відбувається? Ви можете мені сказати? М.Лайтман: Ну ти потроху налаштовуєшся на те, що можеш зблизитися з ним. С.Винокур: Так? І це правильний шлях? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто над цією ненавистю, над усім цим станом, те, що він мені наробив, я все ніби забуваю і кажу: "Ти будеш моїм другом". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це можна назвати молитвою? М.Лайтман: Так, це молитва і це станеться. С.Винокур: Це станеться. Далі. "Я попросив Бога дарувати мені терпіння - і Бог сказав мені: "Ні. Терпіння - результат випробувань. Його не дарують, йому вчаться". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть....Я не знаю особисто як навчитися терпінню. Я весь час, тобто… виходжу. М.Лайтман: Ще прийде час. С.Винокур: Ще прийде час... М.Лайтман: Ти ще молодий. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а як навчитися терпінню, як все-таки? М.Лайтман: Цьому не вчишся. С.Винокур: Ось! а як? М.Лайтман: Цьому вчишся з власного життя. С.Винокур: Тобто коли я виходжу і виходжу, і виходжу, я в якийсь момент все-таки доходжу до стану "Що таке зі мною? Треба по-іншому почати жити". М.Лайтман: Ні, ти просто змінюєшся і все. С.Винокур: Змінююся? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І стаю більш терплячим? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ви себе вважаєте людиною терплячою? М.Лайтман: Сьогодні, можливо, так. С.Винокур: Зрозуміло. А колись ви були... М.Лайтман: Колись я був... С.Винокур: ... вогонь! М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так, тобто це приходить все-таки з досвідом таким? М.Лайтман: Це з досвідом, це з роками. С.Винокур: Зі стражданнями... М.Лайтман: Зі стражданнями, зі старістю. С.Винокур: Зрозуміло. Отже, це правильна відповідь, що терпіння не дарують, йому навчаються? Таки навчаються. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі... я попросив у Бога забрати мою гординю - і Бог сказав мені: "Ні. Гординю не забирають. Від неї відмовляються". Зрозуміло, що гординя… потрібно з нею працювати. Це зрозуміло, але ось що означає відмовитися від гордині? М.Лайтман: Це що ти не хочеш нічого вирішувати за допомогою гордині. С.Винокур: А ось коли ви говорите "гординя", ось що ви маєте на увазі під цим? Що це я, я вмію, я знаю, я вище за всіх? М.Лайтман: Звеличення. С.Винокур: Звеличення над іншими? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А що треба зробити - принизити себе? М.Лайтман: Та ні, принижувати не вийде. С.Винокур: Не вийде, правильно. М.Лайтман: Це вже має прийти як друга природа. Це наслідок досвіду і часу. С.Винокур: Тобто я можу відмовитися від гордині? У результаті можу? М.Лайтман: Не повністю. С.Винокур: Не повністю? М.Лайтман: Не повністю, тому що інакше ти не зможеш існувати. С.Винокур: Відбувається якийсь останній удар, що все-таки вибивають із мене гординю чи ні? М.Лайтман: Ну я не знаю який це останній удар, але це відбувається... С.Винокур: Відбувається? М.Лайтман: Поступово, так. С.Винокур: А що таке людина без гордині? Ви можете мені сказати? Або з мінімумом гордині? Ось що-небудь таке. Що це така за істота? М.Лайтман: Це дуже мудра, дуже розумна, дуже стримана, в якій практично, окрім розуміння всієї природи немає нічого іншого. С.Винокур: Тобто виходить так, що саме гординя затримує те, щоб ми відчули природу, гармонію. Це гординя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі. Я попросив Бога подарувати мені щастя і Бог сказав мені: "Ні. Я даю благословення, а чи будеш ти щасливий, залежить від тебе" М.Лайтман: Це правильно. С.Винокур: Правильно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто виходить, що Творець благословляє нас на щастя, виходить, а ми чомусь не щасливі. М.Лайтман: А ми не приймаємо цього благословення. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: Не бажаємо бути щасливими. С.Винокур: Тобто це через нас усе відбувається? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми розуміємо, що Він нас на щастя благословляє? Чи ми проклинаємо взагалі все, що Він дає? Ми говоримо: "Ти не те дав..." М.Лайтман: Ні - ні - ні. Уся природа, усе життя, це все дано нам для щастя. С.Винокур: Так? Що ж ми за істоти такі? Нам дається щастя.... М.Лайтман: Це ми. С.Винокур: А ми біжимо від нього, ми від нього, ми говоримо: "Його немає". Ми шукаємо його весь час. Тобто ми говоримо: "Ми шукаємо щастя", - а щастя ось воно, так? Так виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що зробити, щоб людина була щасливою? Ви вибачте, що я такі прості, прямі запитання ставлю. Але ось так от... М.Лайтман: Нічого не вдієш, вона має вчитися. С.Винокур: Вчитися бути щасливою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто, в принципі, я маю погодитися, що від Творця виходить тільки щастя, що навколо щастя, ось воно... А мені потрібно це тільки відчути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І що я зробити повинен? Якщо можна ще раз. М.Лайтман: Ти пам'ятаєш книжечку про Чарівника? С.Винокур: Так, пам'ятаю - щоб стати його другом. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що Він чекає. М.Лайтман: Так, ось це, в принципі, розповідь про те, як можна досягти щастя. С.Винокур: Зрозуміло. Тож для наших глядачів і слухачів: є у нас ця книжечка. І вона записана на аудіо, ви читаєте цю казку і щоб пошукали і знайшли ... це, називається "Казка про доброго чарівника". Ось заодно зробили таку маленьку рекламу. Приголомшлива книжка! "Я попросив у Бога вберегти мене і близьких від болю - і Бог сказав мені: Ні. Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом". Тобто ось так от я дивлюся, Бог не дає відповідей на прямі запитання... Він не дає, нібито ось, за цими всіма цитатами відповіді ось такі: "На! Будь ласка". Він каже: "Ні, ти сам повинен. Ні, ти сам повинен!". Це ось, це така робота? М.Лайтман: Так, так, це наша робота. С.Винокур: Тобто Він весь час нам дає роботу? Він не дає нам прямі ось такі подарунки. М.Лайтман: Він нам спеціально створив перешкоди. Так, адже егоїзм - це найголовніша перешкода. С.Винокур: Тобто ось тут говориться, що Він просить звільнити від болю, а Творець відповідає: "Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом. Ось це ти повинен зробити". Тобто виходить, що біль необхідний. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Ось це "звичайно" ваше... М.Лайтман: Ну як же?! Якби не було болю, ти знаєш, що б ми могли зробити! С.Винокур: Але коли мені боляче, я ж природно прошу: "Звільни мене від болю!". М.Лайтман: Ось це і треба - щоб ти відчував біль і просив. С.Винокур: Це називається "піднятися над болем"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А можна ось коли-небудь прийти до такого стану, щоб не відчувати болю? М.Лайтман: Якщо ти заздалегідь будеш бачити і знати, як чинити, ти не будеш так чинити, щоб відчувати біль. С.Винокур: А якщо є якась хвороба, біль, чи можна з цим впоратися, без пігулок?. Н.Лайтман: Я думаю, що можна. С.Винокур: Так? Тобто можна піднятися якимось чином над болем. М.Лайтман: Я думаю, що за допомогою внутрішніх зусиль людина може піднятися вище за всі хвороби. С.Винокур: І далі йде кінцівка. Така собі... трошки... "Я попросив сил і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене. Я попросив мудрості - і Бог послав мені проблем, над якими треба ламати голову. Я попросив мужності - і Бог послав мені небезпеки. Я попросив любові - і Бог послав мені тих, хто потребує моєї допомоги". Тобто ми, в принципі, для Творця як діти, яким треба весь час ставити перешкоди якісь, так? М.Лайтман: Ну так, виховувати. С.Винокур: Виховувати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І ось це все виховання, те, що відбувається сьогодні? Усі страждання, відсутність нормальних лідерів, увесь біль, війни, - це все ось ці ось перешкоди? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Які людство має пройти? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І до чого прийти в результаті? М.Лайтман: До любові. С.Винокур: Це переможна відповідь, чесно вам скажу! Тут я навіть просто підняв руки! І ось далі тут є кінцівка: Я не отримав нічого з того, що просив. Я отримав усе, що мені було потрібно. М.Лайтман: Це вірно. А хто писав це? С.Винокур: Невідомо, невідомий автор. Гуляє в інтернеті – це повсюдно. І загалом, як я розумію, це збір такої мудрості. Це ось справді… «Я отримав усе, що потрібно, і не отримав нічого з того, що просив". І ось далі наприкінці дуже цікаво. Це те, що ви весь час говорите: "Я попросив Бога допомогти любити інших так само, як Він любить мене, і Бог сказав: "З радістю! О, нарешті ти зрозумів, про що треба просити". Людина приходить у результаті всього цього, всіх цих прохань, усіх цих станів, до того, що допоможи мені любити інших так само, як ти любиш мене. Тобто можна сказати…? Ось ви самі взяли й відповіли: “До любові”. Тобто так чи інакше нас ведуть лише до цього стану? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Він люблячий і ми повинні бути люблячі.Ми зрозуміємо це коли-небудь? М.Лайтман: Наскільки я розумію те, що сказано в Торі, то ми прийдемо до цього. С.Винокур: Прийдемо до цього? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато доведеться страждати, схоже, так? М.Лайтман: Я не думаю. С.Винокур: Так? Думаєте, що може бути усвідомлення...? М.Лайтман: Я думаю, що вже ми близько. С.Винокур: Це прийде до нас як вищий розум чи через досвід помилок і страждань? Як ви думаєте? М.Лайтман: І так, і так. С.Винокур: Так. Тобто об'єднуватися...? М.Лайтман: На досвіді помилок і страждань ми почнемо чути вищий розум. С.Винокур: Що це звучить весь час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми це не чуємо? Ось тільки це? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто у нас насправді відбувається розвиток слуху? М.Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/VTeWvyu7.mp301 Jul 24 00:00 UTCС.Винокур: В інтернеті гуляють такі "мудрості". Я не знаю навіть, хто це написав. І там зазначено: "автор невідомий". Я трохи їх вам почитаю, а ви, якщо можна, прокоментуйте, будь ласка. Я попросив у Бога покарати мого ворога - і Бог сказав мені: "Ні. Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Питання моє таке: Про що має просити людина, якщо перед нею ворог? Ну як не просити, щоб допомогли його знищити? Поясніть мені, будь ласка. М.Лайтман: Я не думаю, що треба про це просити, звісно. С.Винокур: Ну це ж ворог! М.Лайтман: Ну це тільки в тому разі, якщо це глобальний ворог. С.Винокур: Який хоче мене знищити? М.Лайтман: Не просто мене... С.Винокур: Так. А взагалі знищити все навколо? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тут відповідає Творець: "Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Якщо я це тримаю в голові, хоча переді мною ворог, що тоді відбувається? Ви можете мені сказати? М.Лайтман: Ну ти потроху налаштовуєшся на те, що можеш зблизитися з ним. С.Винокур: Так? І це правильний шлях? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто над цією ненавистю, над усім цим станом, те, що він мені наробив, я все ніби забуваю і кажу: "Ти будеш моїм другом". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це можна назвати молитвою? М.Лайтман: Так, це молитва і це станеться. С.Винокур: Це станеться. Далі. "Я попросив Бога дарувати мені терпіння - і Бог сказав мені: "Ні. Терпіння - результат випробувань. Його не дарують, йому вчаться". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть....Я не знаю особисто як навчитися терпінню. Я весь час, тобто… виходжу. М.Лайтман: Ще прийде час. С.Винокур: Ще прийде час... М.Лайтман: Ти ще молодий. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а як навчитися терпінню, як все-таки? М.Лайтман: Цьому не вчишся. С.Винокур: Ось! а як? М.Лайтман: Цьому вчишся з власного життя. С.Винокур: Тобто коли я виходжу і виходжу, і виходжу, я в якийсь момент все-таки доходжу до стану "Що таке зі мною? Треба по-іншому почати жити". М.Лайтман: Ні, ти просто змінюєшся і все. С.Винокур: Змінююся? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І стаю більш терплячим? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ви себе вважаєте людиною терплячою? М.Лайтман: Сьогодні, можливо, так. С.Винокур: Зрозуміло. А колись ви були... М.Лайтман: Колись я був... С.Винокур: ... вогонь! М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так, тобто це приходить все-таки з досвідом таким? М.Лайтман: Це з досвідом, це з роками. С.Винокур: Зі стражданнями... М.Лайтман: Зі стражданнями, зі старістю. С.Винокур: Зрозуміло. Отже, це правильна відповідь, що терпіння не дарують, йому навчаються? Таки навчаються. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі... я попросив у Бога забрати мою гординю - і Бог сказав мені: "Ні. Гординю не забирають. Від неї відмовляються". Зрозуміло, що гординя… потрібно з нею працювати. Це зрозуміло, але ось що означає відмовитися від гордині? М.Лайтман: Це що ти не хочеш нічого вирішувати за допомогою гордині. С.Винокур: А ось коли ви говорите "гординя", ось що ви маєте на увазі під цим? Що це я, я вмію, я знаю, я вище за всіх? М.Лайтман: Звеличення. С.Винокур: Звеличення над іншими? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А що треба зробити - принизити себе? М.Лайтман: Та ні, принижувати не вийде. С.Винокур: Не вийде, правильно. М.Лайтман: Це вже має прийти як друга природа. Це наслідок досвіду і часу. С.Винокур: Тобто я можу відмовитися від гордині? У результаті можу? М.Лайтман: Не повністю. С.Винокур: Не повністю? М.Лайтман: Не повністю, тому що інакше ти не зможеш існувати. С.Винокур: Відбувається якийсь останній удар, що все-таки вибивають із мене гординю чи ні? М.Лайтман: Ну я не знаю який це останній удар, але це відбувається... С.Винокур: Відбувається? М.Лайтман: Поступово, так. С.Винокур: А що таке людина без гордині? Ви можете мені сказати? Або з мінімумом гордині? Ось що-небудь таке. Що це така за істота? М.Лайтман: Це дуже мудра, дуже розумна, дуже стримана, в якій практично, окрім розуміння всієї природи немає нічого іншого. С.Винокур: Тобто виходить так, що саме гординя затримує те, щоб ми відчули природу, гармонію. Це гординя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі. Я попросив Бога подарувати мені щастя і Бог сказав мені: "Ні. Я даю благословення, а чи будеш ти щасливий, залежить від тебе" М.Лайтман: Це правильно. С.Винокур: Правильно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто виходить, що Творець благословляє нас на щастя, виходить, а ми чомусь не щасливі. М.Лайтман: А ми не приймаємо цього благословення. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: Не бажаємо бути щасливими. С.Винокур: Тобто це через нас усе відбувається? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми розуміємо, що Він нас на щастя благословляє? Чи ми проклинаємо взагалі все, що Він дає? Ми говоримо: "Ти не те дав..." М.Лайтман: Ні - ні - ні. Уся природа, усе життя, це все дано нам для щастя. С.Винокур: Так? Що ж ми за істоти такі? Нам дається щастя.... М.Лайтман: Це ми. С.Винокур: А ми біжимо від нього, ми від нього, ми говоримо: "Його немає". Ми шукаємо його весь час. Тобто ми говоримо: "Ми шукаємо щастя", - а щастя ось воно, так? Так виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що зробити, щоб людина була щасливою? Ви вибачте, що я такі прості, прямі запитання ставлю. Але ось так от... М.Лайтман: Нічого не вдієш, вона має вчитися. С.Винокур: Вчитися бути щасливою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто, в принципі, я маю погодитися, що від Творця виходить тільки щастя, що навколо щастя, ось воно... А мені потрібно це тільки відчути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І що я зробити повинен? Якщо можна ще раз. М.Лайтман: Ти пам'ятаєш книжечку про Чарівника? С.Винокур: Так, пам'ятаю - щоб стати його другом. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що Він чекає. М.Лайтман: Так, ось це, в принципі, розповідь про те, як можна досягти щастя. С.Винокур: Зрозуміло. Тож для наших глядачів і слухачів: є у нас ця книжечка. І вона записана на аудіо, ви читаєте цю казку і щоб пошукали і знайшли ... це, називається "Казка про доброго чарівника". Ось заодно зробили таку маленьку рекламу. Приголомшлива книжка! "Я попросив у Бога вберегти мене і близьких від болю - і Бог сказав мені: Ні. Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом". Тобто ось так от я дивлюся, Бог не дає відповідей на прямі запитання... Він не дає, нібито ось, за цими всіма цитатами відповіді ось такі: "На! Будь ласка". Він каже: "Ні, ти сам повинен. Ні, ти сам повинен!". Це ось, це така робота? М.Лайтман: Так, так, це наша робота. С.Винокур: Тобто Він весь час нам дає роботу? Він не дає нам прямі ось такі подарунки. М.Лайтман: Він нам спеціально створив перешкоди. Так, адже егоїзм - це найголовніша перешкода. С.Винокур: Тобто ось тут говориться, що Він просить звільнити від болю, а Творець відповідає: "Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом. Ось це ти повинен зробити". Тобто виходить, що біль необхідний. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Ось це "звичайно" ваше... М.Лайтман: Ну як же?! Якби не було болю, ти знаєш, що б ми могли зробити! С.Винокур: Але коли мені боляче, я ж природно прошу: "Звільни мене від болю!". М.Лайтман: Ось це і треба - щоб ти відчував біль і просив. С.Винокур: Це називається "піднятися над болем"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А можна ось коли-небудь прийти до такого стану, щоб не відчувати болю? М.Лайтман: Якщо ти заздалегідь будеш бачити і знати, як чинити, ти не будеш так чинити, щоб відчувати біль. С.Винокур: А якщо є якась хвороба, біль, чи можна з цим впоратися, без пігулок?. Н.Лайтман: Я думаю, що можна. С.Винокур: Так? Тобто можна піднятися якимось чином над болем. М.Лайтман: Я думаю, що за допомогою внутрішніх зусиль людина може піднятися вище за всі хвороби. С.Винокур: І далі йде кінцівка. Така собі... трошки... "Я попросив сил і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене. Я попросив мудрості - і Бог послав мені проблем, над якими треба ламати голову. Я попросив мужності - і Бог послав мені небезпеки. Я попросив любові - і Бог послав мені тих, хто потребує моєї допомоги". Тобто ми, в принципі, для Творця як діти, яким треба весь час ставити перешкоди якісь, так? М.Лайтман: Ну так, виховувати. С.Винокур: Виховувати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І ось це все виховання, те, що відбувається сьогодні? Усі страждання, відсутність нормальних лідерів, увесь біль, війни, - це все ось ці ось перешкоди? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Які людство має пройти? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І до чого прийти в результаті? М.Лайтман: До любові. С.Винокур: Це переможна відповідь, чесно вам скажу! Тут я навіть просто підняв руки! І ось далі тут є кінцівка: Я не отримав нічого з того, що просив. Я отримав усе, що мені було потрібно. М.Лайтман: Це вірно. А хто писав це? С.Винокур: Невідомо, невідомий автор. Гуляє в інтернеті – це повсюдно. І загалом, як я розумію, це збір такої мудрості. Це ось справді… «Я отримав усе, що потрібно, і не отримав нічого з того, що просив". І ось далі наприкінці дуже цікаво. Це те, що ви весь час говорите: "Я попросив Бога допомогти любити інших так само, як Він любить мене, і Бог сказав: "З радістю! О, нарешті ти зрозумів, про що треба просити". Людина приходить у результаті всього цього, всіх цих прохань, усіх цих станів, до того, що допоможи мені любити інших так само, як ти любиш мене. Тобто можна сказати…? Ось ви самі взяли й відповіли: “До любові”. Тобто так чи інакше нас ведуть лише до цього стану? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Він люблячий і ми повинні бути люблячі.Ми зрозуміємо це коли-небудь? М.Лайтман: Наскільки я розумію те, що сказано в Торі, то ми прийдемо до цього. С.Винокур: Прийдемо до цього? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато доведеться страждати, схоже, так? М.Лайтман: Я не думаю. С.Винокур: Так? Думаєте, що може бути усвідомлення...? М.Лайтман: Я думаю, що вже ми близько. С.Винокур: Це прийде до нас як вищий розум чи через досвід помилок і страждань? Як ви думаєте? М.Лайтман: І так, і так. С.Винокур: Так. Тобто об'єднуватися...? М.Лайтман: На досвіді помилок і страждань ми почнемо чути вищий розум. С.Винокур: Що це звучить весь час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми це не чуємо? Ось тільки це? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто у нас насправді відбувається розвиток слуху? М.Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/VTeWvyu7.mp300:10:43С.Винокур: В інтернеті гуляють такі "мудрості". Я не знаю навіть, хто це написав. І там зазначено: "автор невідомий". Я трохи їх вам почитаю, а ви, якщо можна, прокоментуйте, будь ласка. Я попросив у Бога покарати мого ворога - і Бог сказав мені: "Ні. Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Питання моє таке: Про що має просити людина, якщо перед нею ворог? Ну як не просити, щоб допомогли його знищити? Поясніть мені, будь ласка. М.Лайтман: Я не думаю, що треба про це просити, звісно. С.Винокур: Ну це ж ворог! М.Лайтман: Ну це тільки в тому разі, якщо це глобальний ворог. С.Винокур: Який хоче мене знищити? М.Лайтман: Не просто мене... С.Винокур: Так. А взагалі знищити все навколо? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тут відповідає Творець: "Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Якщо я це тримаю в голові, хоча переді мною ворог, що тоді відбувається? Ви можете мені сказати? М.Лайтман: Ну ти потроху налаштовуєшся на те, що можеш зблизитися з ним. С.Винокур: Так? І це правильний шлях? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто над цією ненавистю, над усім цим станом, те, що він мені наробив, я все ніби забуваю і кажу: "Ти будеш моїм другом". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це можна назвати молитвою? М.Лайтман: Так, це молитва і це станеться. С.Винокур: Це станеться. Далі. "Я попросив Бога дарувати мені терпіння - і Бог сказав мені: "Ні. Терпіння - результат випробувань. Його не дарують, йому вчаться". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть....Я не знаю особисто як навчитися терпінню. Я весь час, тобто… виходжу. М.Лайтман: Ще прийде час. С.Винокур: Ще прийде час... М.Лайтман: Ти ще молодий. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а як навчитися терпінню, як все-таки? М.Лайтман: Цьому не вчишся. С.Винокур: Ось! а як? М.Лайтман: Цьому вчишся з власного життя. С.Винокур: Тобто коли я виходжу і виходжу, і виходжу, я в якийсь момент все-таки доходжу до стану "Що таке зі мною? Треба по-іншому почати жити". М.Лайтман: Ні, ти просто змінюєшся і все. С.Винокур: Змінююся? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І стаю більш терплячим? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ви себе вважаєте людиною терплячою? М.Лайтман: Сьогодні, можливо, так. С.Винокур: Зрозуміло. А колись ви були... М.Лайтман: Колись я був... С.Винокур: ... вогонь! М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так, тобто це приходить все-таки з досвідом таким? М.Лайтман: Це з досвідом, це з роками. С.Винокур: Зі стражданнями... М.Лайтман: Зі стражданнями, зі старістю. С.Винокур: Зрозуміло. Отже, це правильна відповідь, що терпіння не дарують, йому навчаються? Таки навчаються. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі... я попросив у Бога забрати мою гординю - і Бог сказав мені: "Ні. Гординю не забирають. Від неї відмовляються". Зрозуміло, що гординя… потрібно з нею працювати. Це зрозуміло, але ось що означає відмовитися від гордині? М.Лайтман: Це що ти не хочеш нічого вирішувати за допомогою гордині. С.Винокур: А ось коли ви говорите "гординя", ось що ви маєте на увазі під цим? Що це я, я вмію, я знаю, я вище за всіх? М.Лайтман: Звеличення. С.Винокур: Звеличення над іншими? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А що треба зробити - принизити себе? М.Лайтман: Та ні, принижувати не вийде. С.Винокур: Не вийде, правильно. М.Лайтман: Це вже має прийти як друга природа. Це наслідок досвіду і часу. С.Винокур: Тобто я можу відмовитися від гордині? У результаті можу? М.Лайтман: Не повністю. С.Винокур: Не повністю? М.Лайтман: Не повністю, тому що інакше ти не зможеш існувати. С.Винокур: Відбувається якийсь останній удар, що все-таки вибивають із мене гординю чи ні? М.Лайтман: Ну я не знаю який це останній удар, але це відбувається... С.Винокур: Відбувається? М.Лайтман: Поступово, так. С.Винокур: А що таке людина без гордині? Ви можете мені сказати? Або з мінімумом гордині? Ось що-небудь таке. Що це така за істота? М.Лайтман: Це дуже мудра, дуже розумна, дуже стримана, в якій практично, окрім розуміння всієї природи немає нічого іншого. С.Винокур: Тобто виходить так, що саме гординя затримує те, щоб ми відчули природу, гармонію. Це гординя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі. Я попросив Бога подарувати мені щастя і Бог сказав мені: "Ні. Я даю благословення, а чи будеш ти щасливий, залежить від тебе" М.Лайтман: Це правильно. С.Винокур: Правильно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто виходить, що Творець благословляє нас на щастя, виходить, а ми чомусь не щасливі. М.Лайтман: А ми не приймаємо цього благословення. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: Не бажаємо бути щасливими. С.Винокур: Тобто це через нас усе відбувається? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми розуміємо, що Він нас на щастя благословляє? Чи ми проклинаємо взагалі все, що Він дає? Ми говоримо: "Ти не те дав..." М.Лайтман: Ні - ні - ні. Уся природа, усе життя, це все дано нам для щастя. С.Винокур: Так? Що ж ми за істоти такі? Нам дається щастя.... М.Лайтман: Це ми. С.Винокур: А ми біжимо від нього, ми від нього, ми говоримо: "Його немає". Ми шукаємо його весь час. Тобто ми говоримо: "Ми шукаємо щастя", - а щастя ось воно, так? Так виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що зробити, щоб людина була щасливою? Ви вибачте, що я такі прості, прямі запитання ставлю. Але ось так от... М.Лайтман: Нічого не вдієш, вона має вчитися. С.Винокур: Вчитися бути щасливою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто, в принципі, я маю погодитися, що від Творця виходить тільки щастя, що навколо щастя, ось воно... А мені потрібно це тільки відчути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І що я зробити повинен? Якщо можна ще раз. М.Лайтман: Ти пам'ятаєш книжечку про Чарівника? С.Винокур: Так, пам'ятаю - щоб стати його другом. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що Він чекає. М.Лайтман: Так, ось це, в принципі, розповідь про те, як можна досягти щастя. С.Винокур: Зрозуміло. Тож для наших глядачів і слухачів: є у нас ця книжечка. І вона записана на аудіо, ви читаєте цю казку і щоб пошукали і знайшли ... це, називається "Казка про доброго чарівника". Ось заодно зробили таку маленьку рекламу. Приголомшлива книжка! "Я попросив у Бога вберегти мене і близьких від болю - і Бог сказав мені: Ні. Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом". Тобто ось так от я дивлюся, Бог не дає відповідей на прямі запитання... Він не дає, нібито ось, за цими всіма цитатами відповіді ось такі: "На! Будь ласка". Він каже: "Ні, ти сам повинен. Ні, ти сам повинен!". Це ось, це така робота? М.Лайтман: Так, так, це наша робота. С.Винокур: Тобто Він весь час нам дає роботу? Він не дає нам прямі ось такі подарунки. М.Лайтман: Він нам спеціально створив перешкоди. Так, адже егоїзм - це найголовніша перешкода. С.Винокур: Тобто ось тут говориться, що Він просить звільнити від болю, а Творець відповідає: "Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом. Ось це ти повинен зробити". Тобто виходить, що біль необхідний. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Ось це "звичайно" ваше... М.Лайтман: Ну як же?! Якби не було болю, ти знаєш, що б ми могли зробити! С.Винокур: Але коли мені боляче, я ж природно прошу: "Звільни мене від болю!". М.Лайтман: Ось це і треба - щоб ти відчував біль і просив. С.Винокур: Це називається "піднятися над болем"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А можна ось коли-небудь прийти до такого стану, щоб не відчувати болю? М.Лайтман: Якщо ти заздалегідь будеш бачити і знати, як чинити, ти не будеш так чинити, щоб відчувати біль. С.Винокур: А якщо є якась хвороба, біль, чи можна з цим впоратися, без пігулок?. Н.Лайтман: Я думаю, що можна. С.Винокур: Так? Тобто можна піднятися якимось чином над болем. М.Лайтман: Я думаю, що за допомогою внутрішніх зусиль людина може піднятися вище за всі хвороби. С.Винокур: І далі йде кінцівка. Така собі... трошки... "Я попросив сил і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене. Я попросив мудрості - і Бог послав мені проблем, над якими треба ламати голову. Я попросив мужності - і Бог послав мені небезпеки. Я попросив любові - і Бог послав мені тих, хто потребує моєї допомоги". Тобто ми, в принципі, для Творця як діти, яким треба весь час ставити перешкоди якісь, так? М.Лайтман: Ну так, виховувати. С.Винокур: Виховувати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І ось це все виховання, те, що відбувається сьогодні? Усі страждання, відсутність нормальних лідерів, увесь біль, війни, - це все ось ці ось перешкоди? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Які людство має пройти? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І до чого прийти в результаті? М.Лайтман: До любові. С.Винокур: Це переможна відповідь, чесно вам скажу! Тут я навіть просто підняв руки! І ось далі тут є кінцівка: Я не отримав нічого з того, що просив. Я отримав усе, що мені було потрібно. М.Лайтман: Це вірно. А хто писав це? С.Винокур: Невідомо, невідомий автор. Гуляє в інтернеті – це повсюдно. І загалом, як я розумію, це збір такої мудрості. Це ось справді… «Я отримав усе, що потрібно, і не отримав нічого з того, що просив". І ось далі наприкінці дуже цікаво. Це те, що ви весь час говорите: "Я попросив Бога допомогти любити інших так само, як Він любить мене, і Бог сказав: "З радістю! О, нарешті ти зрозумів, про що треба просити". Людина приходить у результаті всього цього, всіх цих прохань, усіх цих станів, до того, що допоможи мені любити інших так само, як ти любиш мене. Тобто можна сказати…? Ось ви самі взяли й відповіли: “До любові”. Тобто так чи інакше нас ведуть лише до цього стану? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Він люблячий і ми повинні бути люблячі.Ми зрозуміємо це коли-небудь? М.Лайтман: Наскільки я розумію те, що сказано в Торі, то ми прийдемо до цього. С.Винокур: Прийдемо до цього? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато доведеться страждати, схоже, так? М.Лайтман: Я не думаю. С.Винокур: Так? Думаєте, що може бути усвідомлення...? М.Лайтман: Я думаю, що вже ми близько. С.Винокур: Це прийде до нас як вищий розум чи через досвід помилок і страждань? Як ви думаєте? М.Лайтман: І так, і так. С.Винокур: Так. Тобто об'єднуватися...? М.Лайтман: На досвіді помилок і страждань ми почнемо чути вищий розум. С.Винокур: Що це звучить весь час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми це не чуємо? Ось тільки це? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто у нас насправді відбувається розвиток слуху? М.Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/iXzFMg76.mp401 Jul 24 00:00 UTCС.Винокур: В інтернеті гуляють такі "мудрості". Я не знаю навіть, хто це написав. І там зазначено: "автор невідомий". Я трохи їх вам почитаю, а ви, якщо можна, прокоментуйте, будь ласка. Я попросив у Бога покарати мого ворога - і Бог сказав мені: "Ні. Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Питання моє таке: Про що має просити людина, якщо перед нею ворог? Ну як не просити, щоб допомогли його знищити? Поясніть мені, будь ласка. М.Лайтман: Я не думаю, що треба про це просити, звісно. С.Винокур: Ну це ж ворог! М.Лайтман: Ну це тільки в тому разі, якщо це глобальний ворог. С.Винокур: Який хоче мене знищити? М.Лайтман: Не просто мене... С.Винокур: Так. А взагалі знищити все навколо? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тут відповідає Творець: "Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Якщо я це тримаю в голові, хоча переді мною ворог, що тоді відбувається? Ви можете мені сказати? М.Лайтман: Ну ти потроху налаштовуєшся на те, що можеш зблизитися з ним. С.Винокур: Так? І це правильний шлях? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто над цією ненавистю, над усім цим станом, те, що він мені наробив, я все ніби забуваю і кажу: "Ти будеш моїм другом". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це можна назвати молитвою? М.Лайтман: Так, це молитва і це станеться. С.Винокур: Це станеться. Далі. "Я попросив Бога дарувати мені терпіння - і Бог сказав мені: "Ні. Терпіння - результат випробувань. Його не дарують, йому вчаться". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть....Я не знаю особисто як навчитися терпінню. Я весь час, тобто… виходжу. М.Лайтман: Ще прийде час. С.Винокур: Ще прийде час... М.Лайтман: Ти ще молодий. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а як навчитися терпінню, як все-таки? М.Лайтман: Цьому не вчишся. С.Винокур: Ось! а як? М.Лайтман: Цьому вчишся з власного життя. С.Винокур: Тобто коли я виходжу і виходжу, і виходжу, я в якийсь момент все-таки доходжу до стану "Що таке зі мною? Треба по-іншому почати жити". М.Лайтман: Ні, ти просто змінюєшся і все. С.Винокур: Змінююся? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І стаю більш терплячим? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ви себе вважаєте людиною терплячою? М.Лайтман: Сьогодні, можливо, так. С.Винокур: Зрозуміло. А колись ви були... М.Лайтман: Колись я був... С.Винокур: ... вогонь! М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так, тобто це приходить все-таки з досвідом таким? М.Лайтман: Це з досвідом, це з роками. С.Винокур: Зі стражданнями... М.Лайтман: Зі стражданнями, зі старістю. С.Винокур: Зрозуміло. Отже, це правильна відповідь, що терпіння не дарують, йому навчаються? Таки навчаються. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі... я попросив у Бога забрати мою гординю - і Бог сказав мені: "Ні. Гординю не забирають. Від неї відмовляються". Зрозуміло, що гординя… потрібно з нею працювати. Це зрозуміло, але ось що означає відмовитися від гордині? М.Лайтман: Це що ти не хочеш нічого вирішувати за допомогою гордині. С.Винокур: А ось коли ви говорите "гординя", ось що ви маєте на увазі під цим? Що це я, я вмію, я знаю, я вище за всіх? М.Лайтман: Звеличення. С.Винокур: Звеличення над іншими? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А що треба зробити - принизити себе? М.Лайтман: Та ні, принижувати не вийде. С.Винокур: Не вийде, правильно. М.Лайтман: Це вже має прийти як друга природа. Це наслідок досвіду і часу. С.Винокур: Тобто я можу відмовитися від гордині? У результаті можу? М.Лайтман: Не повністю. С.Винокур: Не повністю? М.Лайтман: Не повністю, тому що інакше ти не зможеш існувати. С.Винокур: Відбувається якийсь останній удар, що все-таки вибивають із мене гординю чи ні? М.Лайтман: Ну я не знаю який це останній удар, але це відбувається... С.Винокур: Відбувається? М.Лайтман: Поступово, так. С.Винокур: А що таке людина без гордині? Ви можете мені сказати? Або з мінімумом гордині? Ось що-небудь таке. Що це така за істота? М.Лайтман: Це дуже мудра, дуже розумна, дуже стримана, в якій практично, окрім розуміння всієї природи немає нічого іншого. С.Винокур: Тобто виходить так, що саме гординя затримує те, щоб ми відчули природу, гармонію. Це гординя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі. Я попросив Бога подарувати мені щастя і Бог сказав мені: "Ні. Я даю благословення, а чи будеш ти щасливий, залежить від тебе" М.Лайтман: Це правильно. С.Винокур: Правильно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто виходить, що Творець благословляє нас на щастя, виходить, а ми чомусь не щасливі. М.Лайтман: А ми не приймаємо цього благословення. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: Не бажаємо бути щасливими. С.Винокур: Тобто це через нас усе відбувається? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми розуміємо, що Він нас на щастя благословляє? Чи ми проклинаємо взагалі все, що Він дає? Ми говоримо: "Ти не те дав..." М.Лайтман: Ні - ні - ні. Уся природа, усе життя, це все дано нам для щастя. С.Винокур: Так? Що ж ми за істоти такі? Нам дається щастя.... М.Лайтман: Це ми. С.Винокур: А ми біжимо від нього, ми від нього, ми говоримо: "Його немає". Ми шукаємо його весь час. Тобто ми говоримо: "Ми шукаємо щастя", - а щастя ось воно, так? Так виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що зробити, щоб людина була щасливою? Ви вибачте, що я такі прості, прямі запитання ставлю. Але ось так от... М.Лайтман: Нічого не вдієш, вона має вчитися. С.Винокур: Вчитися бути щасливою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто, в принципі, я маю погодитися, що від Творця виходить тільки щастя, що навколо щастя, ось воно... А мені потрібно це тільки відчути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І що я зробити повинен? Якщо можна ще раз. М.Лайтман: Ти пам'ятаєш книжечку про Чарівника? С.Винокур: Так, пам'ятаю - щоб стати його другом. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що Він чекає. М.Лайтман: Так, ось це, в принципі, розповідь про те, як можна досягти щастя. С.Винокур: Зрозуміло. Тож для наших глядачів і слухачів: є у нас ця книжечка. І вона записана на аудіо, ви читаєте цю казку і щоб пошукали і знайшли ... це, називається "Казка про доброго чарівника". Ось заодно зробили таку маленьку рекламу. Приголомшлива книжка! "Я попросив у Бога вберегти мене і близьких від болю - і Бог сказав мені: Ні. Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом". Тобто ось так от я дивлюся, Бог не дає відповідей на прямі запитання... Він не дає, нібито ось, за цими всіма цитатами відповіді ось такі: "На! Будь ласка". Він каже: "Ні, ти сам повинен. Ні, ти сам повинен!". Це ось, це така робота? М.Лайтман: Так, так, це наша робота. С.Винокур: Тобто Він весь час нам дає роботу? Він не дає нам прямі ось такі подарунки. М.Лайтман: Він нам спеціально створив перешкоди. Так, адже егоїзм - це найголовніша перешкода. С.Винокур: Тобто ось тут говориться, що Він просить звільнити від болю, а Творець відповідає: "Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом. Ось це ти повинен зробити". Тобто виходить, що біль необхідний. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Ось це "звичайно" ваше... М.Лайтман: Ну як же?! Якби не було болю, ти знаєш, що б ми могли зробити! С.Винокур: Але коли мені боляче, я ж природно прошу: "Звільни мене від болю!". М.Лайтман: Ось це і треба - щоб ти відчував біль і просив. С.Винокур: Це називається "піднятися над болем"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А можна ось коли-небудь прийти до такого стану, щоб не відчувати болю? М.Лайтман: Якщо ти заздалегідь будеш бачити і знати, як чинити, ти не будеш так чинити, щоб відчувати біль. С.Винокур: А якщо є якась хвороба, біль, чи можна з цим впоратися, без пігулок?. Н.Лайтман: Я думаю, що можна. С.Винокур: Так? Тобто можна піднятися якимось чином над болем. М.Лайтман: Я думаю, що за допомогою внутрішніх зусиль людина може піднятися вище за всі хвороби. С.Винокур: І далі йде кінцівка. Така собі... трошки... "Я попросив сил і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене. Я попросив мудрості - і Бог послав мені проблем, над якими треба ламати голову. Я попросив мужності - і Бог послав мені небезпеки. Я попросив любові - і Бог послав мені тих, хто потребує моєї допомоги". Тобто ми, в принципі, для Творця як діти, яким треба весь час ставити перешкоди якісь, так? М.Лайтман: Ну так, виховувати. С.Винокур: Виховувати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І ось це все виховання, те, що відбувається сьогодні? Усі страждання, відсутність нормальних лідерів, увесь біль, війни, - це все ось ці ось перешкоди? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Які людство має пройти? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І до чого прийти в результаті? М.Лайтман: До любові. С.Винокур: Це переможна відповідь, чесно вам скажу! Тут я навіть просто підняв руки! І ось далі тут є кінцівка: Я не отримав нічого з того, що просив. Я отримав усе, що мені було потрібно. М.Лайтман: Це вірно. А хто писав це? С.Винокур: Невідомо, невідомий автор. Гуляє в інтернеті – це повсюдно. І загалом, як я розумію, це збір такої мудрості. Це ось справді… «Я отримав усе, що потрібно, і не отримав нічого з того, що просив". І ось далі наприкінці дуже цікаво. Це те, що ви весь час говорите: "Я попросив Бога допомогти любити інших так само, як Він любить мене, і Бог сказав: "З радістю! О, нарешті ти зрозумів, про що треба просити". Людина приходить у результаті всього цього, всіх цих прохань, усіх цих станів, до того, що допоможи мені любити інших так само, як ти любиш мене. Тобто можна сказати…? Ось ви самі взяли й відповіли: “До любові”. Тобто так чи інакше нас ведуть лише до цього стану? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Він люблячий і ми повинні бути люблячі.Ми зрозуміємо це коли-небудь? М.Лайтман: Наскільки я розумію те, що сказано в Торі, то ми прийдемо до цього. С.Винокур: Прийдемо до цього? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато доведеться страждати, схоже, так? М.Лайтман: Я не думаю. С.Винокур: Так? Думаєте, що може бути усвідомлення...? М.Лайтман: Я думаю, що вже ми близько. С.Винокур: Це прийде до нас як вищий розум чи через досвід помилок і страждань? Як ви думаєте? М.Лайтман: І так, і так. С.Винокур: Так. Тобто об'єднуватися...? М.Лайтман: На досвіді помилок і страждань ми почнемо чути вищий розум. С.Винокур: Що це звучить весь час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми це не чуємо? Ось тільки це? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто у нас насправді відбувається розвиток слуху? М.Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/iXzFMg76.mp400:10:43С.Винокур: В інтернеті гуляють такі "мудрості". Я не знаю навіть, хто це написав. І там зазначено: "автор невідомий". Я трохи їх вам почитаю, а ви, якщо можна, прокоментуйте, будь ласка. Я попросив у Бога покарати мого ворога - і Бог сказав мені: "Ні. Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Питання моє таке: Про що має просити людина, якщо перед нею ворог? Ну як не просити, щоб допомогли його знищити? Поясніть мені, будь ласка. М.Лайтман: Я не думаю, що треба про це просити, звісно. С.Винокур: Ну це ж ворог! М.Лайтман: Ну це тільки в тому разі, якщо це глобальний ворог. С.Винокур: Який хоче мене знищити? М.Лайтман: Не просто мене... С.Винокур: Так. А взагалі знищити все навколо? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тут відповідає Творець: "Йому судилося стати твоїм найкращим другом". Якщо я це тримаю в голові, хоча переді мною ворог, що тоді відбувається? Ви можете мені сказати? М.Лайтман: Ну ти потроху налаштовуєшся на те, що можеш зблизитися з ним. С.Винокур: Так? І це правильний шлях? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто над цією ненавистю, над усім цим станом, те, що він мені наробив, я все ніби забуваю і кажу: "Ти будеш моїм другом". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це можна назвати молитвою? М.Лайтман: Так, це молитва і це станеться. С.Винокур: Це станеться. Далі. "Я попросив Бога дарувати мені терпіння - і Бог сказав мені: "Ні. Терпіння - результат випробувань. Його не дарують, йому вчаться". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Скажіть....Я не знаю особисто як навчитися терпінню. Я весь час, тобто… виходжу. М.Лайтман: Ще прийде час. С.Винокур: Ще прийде час... М.Лайтман: Ти ще молодий. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а як навчитися терпінню, як все-таки? М.Лайтман: Цьому не вчишся. С.Винокур: Ось! а як? М.Лайтман: Цьому вчишся з власного життя. С.Винокур: Тобто коли я виходжу і виходжу, і виходжу, я в якийсь момент все-таки доходжу до стану "Що таке зі мною? Треба по-іншому почати жити". М.Лайтман: Ні, ти просто змінюєшся і все. С.Винокур: Змінююся? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І стаю більш терплячим? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ви себе вважаєте людиною терплячою? М.Лайтман: Сьогодні, можливо, так. С.Винокур: Зрозуміло. А колись ви були... М.Лайтман: Колись я був... С.Винокур: ... вогонь! М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так, тобто це приходить все-таки з досвідом таким? М.Лайтман: Це з досвідом, це з роками. С.Винокур: Зі стражданнями... М.Лайтман: Зі стражданнями, зі старістю. С.Винокур: Зрозуміло. Отже, це правильна відповідь, що терпіння не дарують, йому навчаються? Таки навчаються. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі... я попросив у Бога забрати мою гординю - і Бог сказав мені: "Ні. Гординю не забирають. Від неї відмовляються". Зрозуміло, що гординя… потрібно з нею працювати. Це зрозуміло, але ось що означає відмовитися від гордині? М.Лайтман: Це що ти не хочеш нічого вирішувати за допомогою гордині. С.Винокур: А ось коли ви говорите "гординя", ось що ви маєте на увазі під цим? Що це я, я вмію, я знаю, я вище за всіх? М.Лайтман: Звеличення. С.Винокур: Звеличення над іншими? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А що треба зробити - принизити себе? М.Лайтман: Та ні, принижувати не вийде. С.Винокур: Не вийде, правильно. М.Лайтман: Це вже має прийти як друга природа. Це наслідок досвіду і часу. С.Винокур: Тобто я можу відмовитися від гордині? У результаті можу? М.Лайтман: Не повністю. С.Винокур: Не повністю? М.Лайтман: Не повністю, тому що інакше ти не зможеш існувати. С.Винокур: Відбувається якийсь останній удар, що все-таки вибивають із мене гординю чи ні? М.Лайтман: Ну я не знаю який це останній удар, але це відбувається... С.Винокур: Відбувається? М.Лайтман: Поступово, так. С.Винокур: А що таке людина без гордині? Ви можете мені сказати? Або з мінімумом гордині? Ось що-небудь таке. Що це така за істота? М.Лайтман: Це дуже мудра, дуже розумна, дуже стримана, в якій практично, окрім розуміння всієї природи немає нічого іншого. С.Винокур: Тобто виходить так, що саме гординя затримує те, щоб ми відчули природу, гармонію. Це гординя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Далі. Я попросив Бога подарувати мені щастя і Бог сказав мені: "Ні. Я даю благословення, а чи будеш ти щасливий, залежить від тебе" М.Лайтман: Це правильно. С.Винокур: Правильно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто виходить, що Творець благословляє нас на щастя, виходить, а ми чомусь не щасливі. М.Лайтман: А ми не приймаємо цього благословення. С.Винокур: Чому? М.Лайтман: Не бажаємо бути щасливими. С.Винокур: Тобто це через нас усе відбувається? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми розуміємо, що Він нас на щастя благословляє? Чи ми проклинаємо взагалі все, що Він дає? Ми говоримо: "Ти не те дав..." М.Лайтман: Ні - ні - ні. Уся природа, усе життя, це все дано нам для щастя. С.Винокур: Так? Що ж ми за істоти такі? Нам дається щастя.... М.Лайтман: Це ми. С.Винокур: А ми біжимо від нього, ми від нього, ми говоримо: "Його немає". Ми шукаємо його весь час. Тобто ми говоримо: "Ми шукаємо щастя", - а щастя ось воно, так? Так виходить? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що зробити, щоб людина була щасливою? Ви вибачте, що я такі прості, прямі запитання ставлю. Але ось так от... М.Лайтман: Нічого не вдієш, вона має вчитися. С.Винокур: Вчитися бути щасливою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто, в принципі, я маю погодитися, що від Творця виходить тільки щастя, що навколо щастя, ось воно... А мені потрібно це тільки відчути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І що я зробити повинен? Якщо можна ще раз. М.Лайтман: Ти пам'ятаєш книжечку про Чарівника? С.Винокур: Так, пам'ятаю - щоб стати його другом. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що Він чекає. М.Лайтман: Так, ось це, в принципі, розповідь про те, як можна досягти щастя. С.Винокур: Зрозуміло. Тож для наших глядачів і слухачів: є у нас ця книжечка. І вона записана на аудіо, ви читаєте цю казку і щоб пошукали і знайшли ... це, називається "Казка про доброго чарівника". Ось заодно зробили таку маленьку рекламу. Приголомшлива книжка! "Я попросив у Бога вберегти мене і близьких від болю - і Бог сказав мені: Ні. Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом". Тобто ось так от я дивлюся, Бог не дає відповідей на прямі запитання... Він не дає, нібито ось, за цими всіма цитатами відповіді ось такі: "На! Будь ласка". Він каже: "Ні, ти сам повинен. Ні, ти сам повинен!". Це ось, це така робота? М.Лайтман: Так, так, це наша робота. С.Винокур: Тобто Він весь час нам дає роботу? Він не дає нам прямі ось такі подарунки. М.Лайтман: Він нам спеціально створив перешкоди. Так, адже егоїзм - це найголовніша перешкода. С.Винокур: Тобто ось тут говориться, що Він просить звільнити від болю, а Творець відповідає: "Ми страждаємо і перемагаємо страждання разом. Ось це ти повинен зробити". Тобто виходить, що біль необхідний. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Ось це "звичайно" ваше... М.Лайтман: Ну як же?! Якби не було болю, ти знаєш, що б ми могли зробити! С.Винокур: Але коли мені боляче, я ж природно прошу: "Звільни мене від болю!". М.Лайтман: Ось це і треба - щоб ти відчував біль і просив. С.Винокур: Це називається "піднятися над болем"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А можна ось коли-небудь прийти до такого стану, щоб не відчувати болю? М.Лайтман: Якщо ти заздалегідь будеш бачити і знати, як чинити, ти не будеш так чинити, щоб відчувати біль. С.Винокур: А якщо є якась хвороба, біль, чи можна з цим впоратися, без пігулок?. Н.Лайтман: Я думаю, що можна. С.Винокур: Так? Тобто можна піднятися якимось чином над болем. М.Лайтман: Я думаю, що за допомогою внутрішніх зусиль людина може піднятися вище за всі хвороби. С.Винокур: І далі йде кінцівка. Така собі... трошки... "Я попросив сил і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене. Я попросив мудрості - і Бог послав мені проблем, над якими треба ламати голову. Я попросив мужності - і Бог послав мені небезпеки. Я попросив любові - і Бог послав мені тих, хто потребує моєї допомоги". Тобто ми, в принципі, для Творця як діти, яким треба весь час ставити перешкоди якісь, так? М.Лайтман: Ну так, виховувати. С.Винокур: Виховувати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І ось це все виховання, те, що відбувається сьогодні? Усі страждання, відсутність нормальних лідерів, увесь біль, війни, - це все ось ці ось перешкоди? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Які людство має пройти? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І до чого прийти в результаті? М.Лайтман: До любові. С.Винокур: Це переможна відповідь, чесно вам скажу! Тут я навіть просто підняв руки! І ось далі тут є кінцівка: Я не отримав нічого з того, що просив. Я отримав усе, що мені було потрібно. М.Лайтман: Це вірно. А хто писав це? С.Винокур: Невідомо, невідомий автор. Гуляє в інтернеті – це повсюдно. І загалом, як я розумію, це збір такої мудрості. Це ось справді… «Я отримав усе, що потрібно, і не отримав нічого з того, що просив". І ось далі наприкінці дуже цікаво. Це те, що ви весь час говорите: "Я попросив Бога допомогти любити інших так само, як Він любить мене, і Бог сказав: "З радістю! О, нарешті ти зрозумів, про що треба просити". Людина приходить у результаті всього цього, всіх цих прохань, усіх цих станів, до того, що допоможи мені любити інших так само, як ти любиш мене. Тобто можна сказати…? Ось ви самі взяли й відповіли: “До любові”. Тобто так чи інакше нас ведуть лише до цього стану? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Він люблячий і ми повинні бути люблячі.Ми зрозуміємо це коли-небудь? М.Лайтман: Наскільки я розумію те, що сказано в Торі, то ми прийдемо до цього. С.Винокур: Прийдемо до цього? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Багато доведеться страждати, схоже, так? М.Лайтман: Я не думаю. С.Винокур: Так? Думаєте, що може бути усвідомлення...? М.Лайтман: Я думаю, що вже ми близько. С.Винокур: Це прийде до нас як вищий розум чи через досвід помилок і страждань? Як ви думаєте? М.Лайтман: І так, і так. С.Винокур: Так. Тобто об'єднуватися...? М.Лайтман: На досвіді помилок і страждань ми почнемо чути вищий розум. С.Винокур: Що це звучить весь час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ми це не чуємо? Ось тільки це? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто у нас насправді відбувається розвиток слуху? М.Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/bPPUNpyO.mp301 Jul 24 00:00 UTC«Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається». (Єжи Станіслав Лец) Запитання: Тобто він тут постійно копає. Він коже: «Вихід є завжди», - так виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже не існує безвихідних ситуацій? Ось, що я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Запитання: Що вихід завжди є? М. Лайтман: Вихід є завжди. В принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, - вона вважає так, тому що її егоїзм замикає її всередині себе. Запитання: Тобто він їй закриває вихід, так? А людині потрібно якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Запитання: Скажіть, будь ласка, чи є якесь універсальне рішення? М. Лайтман: Лише любов. Лише любов. https://cdn.kabbalahmedia.info/bPPUNpyO.mp300:00:55«Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається». (Єжи Станіслав Лец) Запитання: Тобто він тут постійно копає. Він коже: «Вихід є завжди», - так виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже не існує безвихідних ситуацій? Ось, що я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Запитання: Що вихід завжди є? М. Лайтман: Вихід є завжди. В принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, - вона вважає так, тому що її егоїзм замикає її всередині себе. Запитання: Тобто він їй закриває вихід, так? А людині потрібно якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Запитання: Скажіть, будь ласка, чи є якесь універсальне рішення? М. Лайтман: Лише любов. Лише любов. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Vp0NTazE.mp401 Jul 24 00:00 UTC«Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається». (Єжи Станіслав Лец) Запитання: Тобто він тут постійно копає. Він коже: «Вихід є завжди», - так виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже не існує безвихідних ситуацій? Ось, що я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Запитання: Що вихід завжди є? М. Лайтман: Вихід є завжди. В принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, - вона вважає так, тому що її егоїзм замикає її всередині себе. Запитання: Тобто він їй закриває вихід, так? А людині потрібно якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Запитання: Скажіть, будь ласка, чи є якесь універсальне рішення? М. Лайтман: Лише любов. Лише любов. https://cdn.kabbalahmedia.info/Vp0NTazE.mp400:00:55«Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається». (Єжи Станіслав Лец) Запитання: Тобто він тут постійно копає. Він коже: «Вихід є завжди», - так виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже не існує безвихідних ситуацій? Ось, що я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Запитання: Що вихід завжди є? М. Лайтман: Вихід є завжди. В принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, - вона вважає так, тому що її егоїзм замикає її всередині себе. Запитання: Тобто він їй закриває вихід, так? А людині потрібно якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Запитання: Скажіть, будь ласка, чи є якесь універсальне рішення? М. Лайтман: Лише любов. Лише любов. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CD0wA59P.mp401 Jul 24 00:00 UTC«Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається». (Єжи Станіслав Лец) Запитання: Тобто він тут постійно копає. Він коже: «Вихід є завжди», - так виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже не існує безвихідних ситуацій? Ось, що я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Запитання: Що вихід завжди є? М. Лайтман: Вихід є завжди. В принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, - вона вважає так, тому що її егоїзм замикає її всередині себе. Запитання: Тобто він їй закриває вихід, так? А людині потрібно якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Запитання: Скажіть, будь ласка, чи є якесь універсальне рішення? М. Лайтман: Лише любов. Лише любов. https://cdn.kabbalahmedia.info/CD0wA59P.mp400:00:55«Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається». (Єжи Станіслав Лец) Запитання: Тобто він тут постійно копає. Він коже: «Вихід є завжди», - так виходить? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже не існує безвихідних ситуацій? Ось, що я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Запитання: Що вихід завжди є? М. Лайтман: Вихід є завжди. В принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, - вона вважає так, тому що її егоїзм замикає її всередині себе. Запитання: Тобто він їй закриває вихід, так? А людині потрібно якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Запитання: Скажіть, будь ласка, чи є якесь універсальне рішення? М. Лайтман: Лише любов. Лише любов. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/g013tGP9.mp301 Jul 24 00:00 UTCЧому ми будуємо стіни замість мостів? Ведучий: Єжи Станіслав Лец. Я знаю, що Вам він подобається, я теж його дуже люблю. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви знаєте, що він двічі втікав із концтабору? М. Лайтман: Справді? Ведучий: Так. Першого разу тікав — його спіймали. Вдруге тікав — його спіймали, дали йому в руки лопату і сказали: «Копай собі могилу». Він цією лопатою зарубав охоронця, переодягнувся в його одяг і рятувався втечею вже остаточно. Ось так от! А далі вся його доля нам відома, він приїхав до Ерец Ісраель, до Ізраїлю, потім поїхав назад до Польщі, відчував там усілякі страждання, антисемітизм тощо, і так далі. Але й водночас писав приголомшливі речі. Я дещо почитаю, прокоментуйте трошки, будь ласка. Дуже просто. «Люди самотні, тому що замість мостів вони будують стіни». Станіслав Єжи Лец Ось так сумно і точно! От скажіть, ми весь час шукаємо ліки від самотності, призначаємо міністрів самотності і так далі. Ось він пише: «Треба будувати мости і все буде добре». Чому ми будуємо стіни? М. Лайтман: Ми не можемо витримати одне одного. Ведучий: Тому краще стіну побудувати? М. Лайтман: Звичайно. А стіна — це обмеження не тільки від мене, а для мене. Ведучий: Тобто коли я фізично перебуваю з кимось поруч, я не можу під нього підлаштуватися... М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Мені важко будувати мости, а треба, виходить, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Треба? М. Лайтман: Але як? Ведучий: Ось це я хотів вас запитати. М. Лайтман: Я цього не навчився. Ведучий: Ну так! М. Лайтман: Ні-ні, я не навчився. Я просто бачу протягом багатьох років, що тільки життя, як пояснюється Торою, воно, напевно, приведе до цього. Ведучий: Тільки за Торою йти? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді ви можете в одній фразі, що означає йти за Торою? М. Лайтман: Весь час, ще трошки, ще трошки, ще трошки, зближуватися з усіма. Ведучий: З усіма? М. Лайтман: З усіма. Ведучий: Зрозуміло. Ворогами, не ворогами...? М. Лайтман: Абсолютно з усіма. Ведучий: Зрозуміло. Що це в мені робиться тоді? М. Лайтман: Це тебе змінює. Ведучий: Тобто я підчищаюся? М. Лайтман: Це змінює ДНК. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть усю генетику мою? М. Лайтман: Так-так, усю генетику. Ведучий: Тобто тільки діяти в цьому напрямку, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Безвихідним ми називаємо становище, вихід із якого нам не подобається». Станіслав Єжи Лец Тобто він тут весь час копає! Він каже: «Весь час є вихід», — так виходить. М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже немає безвихідних стано вищ? Ось це я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Ведучий: Що, завжди є вихід? М. Лайтман: Є завжди вихід. У принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, — вона вважає так, тому що це егоїзм її замикає всередині себе. Ведучий: Тобто він їй закриває вихід, так? А людина має якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Ведучий: От скажіть, будь ласка, є якийсь універсальний вихід? М. Лайтман: Тільки любов. Тільки любов. Ведучий: «Усім править випадок. Знати б ще, хто править випадком». Станіслав Єжи Лец М. Лайтман: Ну взагалі це неправильно - те, що випадок перебуває вище за всіх. Ведучий: Але він каже: «Знати б, хто править випадком». М. Лайтман: Править випадком ідея Творця, шлях Творця. А що ще треба до цього знати? Ведучий: Тобто треба знати, що немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Так! Ведучий: Справді? Немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Усе, що відбувається зі мною, усі зустрічі?.. М. Лайтман: Все, абсолютно все! Ведучий: Одруження, розлучення, все, що хочете? М. Лайтман: Усе, що хочеш. Ведучий: Це все не випадково? М. Лайтман: Не випадково. Ведучий: І всі ці доріжки — до чого вони ведуть? М. Лайтман: До того, щоб людина усвідомила, що перебуває під Творцем. Ведучий: Ось це? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ось це усвідомлення що мені дає? Ось я перебуваю під Творцем. Припустимо, я навіть серцем це відчув, усіма фібрами своїми. Що це мені дає? М. Лайтман: Приліпися до Нього і не відпускай. Ведучий: Як дитина ця маленька, так? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ось так от, як на мамі, — раз! — і все. Обняв ручками, ніжками і ось так триматися. І що станеться тоді, якщо я раптом зможу це зробити? М. Лайтман: Що станеться? Ведучий: Так. М. Лайтман: Ти можеш бути впевнений, що з тобою нічого не станеться. Ведучий: Ось це моя повна безпека? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Багатьом нулям здається, що вони — орбіта, якою обертається світ». Станіслав Єжи Лец Сьогодні, схоже, такий час, що велика кількість нулів впевнена, що вони орбіта, якою обертається світ. Для чого дається людині, лідеру ось це відчуття? Та навіть не лідеру, - звичайній людині. Ось це ось: «Я - орбіта, якою обертається світ. Я будую світ». Для чого це дається? М. Лайтман: Так, я будую світ. Для чого дається? М. Лайтман: Щоб людина усвідомила, яка вона грішна істота. Ведучий: Що це не так зовсім? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: А скажіть, відчуття такого лідера: «Ось це я такий»... Справжній лідер — яким має бути його відчуття? Що він не будує світ, що він не орбіта? Яким, по-вашому, має бути відчуття справжнього лідера? М. Лайтман: Самого лідера? Ведучий: Так, справжнього лідера. М. Лайтман: Він повинен відчувати, що він робить усе для того, щоб дати правильний приклад його народу. Ведучий: А який він, правильний приклад? М. Лайтман: «Полюби ближнього, як себе». Ведучий: Тобто він має ось так от жити щодо свого народу? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви бачили таких лідерів? Були такі лідери коли-небудь? М. Лайтман: Я сподіваюся, що це не помітно зовні. Ведучий: Але були, так? М. Лайтман: Я думаю, що такі були. Ведучий: Царі наші, які були ще свого часу... М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Соломон, Давид.... Може? М. Лайтман: Не знаю. Не знаю. Ведучий: Зрозуміло. Але це справжній лідер? М. Лайтман: Так. Ведучий: І майбутній лідер теж буде таким? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ну тоді відразу світ зміниться, правда ж? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І світ теж тоді стане ось таким — люблячим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це Творець вкладає в людину таке лідерство? М. Лайтман: Звичайно. А хто ж іще?https://cdn.kabbalahmedia.info/g013tGP9.mp300:01:49Чому ми будуємо стіни замість мостів? Ведучий: Єжи Станіслав Лец. Я знаю, що Вам він подобається, я теж його дуже люблю. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви знаєте, що він двічі втікав із концтабору? М. Лайтман: Справді? Ведучий: Так. Першого разу тікав — його спіймали. Вдруге тікав — його спіймали, дали йому в руки лопату і сказали: «Копай собі могилу». Він цією лопатою зарубав охоронця, переодягнувся в його одяг і рятувався втечею вже остаточно. Ось так от! А далі вся його доля нам відома, він приїхав до Ерец Ісраель, до Ізраїлю, потім поїхав назад до Польщі, відчував там усілякі страждання, антисемітизм тощо, і так далі. Але й водночас писав приголомшливі речі. Я дещо почитаю, прокоментуйте трошки, будь ласка. Дуже просто. «Люди самотні, тому що замість мостів вони будують стіни». Станіслав Єжи Лец Ось так сумно і точно! От скажіть, ми весь час шукаємо ліки від самотності, призначаємо міністрів самотності і так далі. Ось він пише: «Треба будувати мости і все буде добре». Чому ми будуємо стіни? М. Лайтман: Ми не можемо витримати одне одного. Ведучий: Тому краще стіну побудувати? М. Лайтман: Звичайно. А стіна — це обмеження не тільки від мене, а для мене. Ведучий: Тобто коли я фізично перебуваю з кимось поруч, я не можу під нього підлаштуватися... М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Мені важко будувати мости, а треба, виходить, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Треба? М. Лайтман: Але як? Ведучий: Ось це я хотів вас запитати. М. Лайтман: Я цього не навчився. Ведучий: Ну так! М. Лайтман: Ні-ні, я не навчився. Я просто бачу протягом багатьох років, що тільки життя, як пояснюється Торою, воно, напевно, приведе до цього. Ведучий: Тільки за Торою йти? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді ви можете в одній фразі, що означає йти за Торою? М. Лайтман: Весь час, ще трошки, ще трошки, ще трошки, зближуватися з усіма. Ведучий: З усіма? М. Лайтман: З усіма. Ведучий: Зрозуміло. Ворогами, не ворогами...? М. Лайтман: Абсолютно з усіма. Ведучий: Зрозуміло. Що це в мені робиться тоді? М. Лайтман: Це тебе змінює. Ведучий: Тобто я підчищаюся? М. Лайтман: Це змінює ДНК. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть усю генетику мою? М. Лайтман: Так-так, усю генетику. Ведучий: Тобто тільки діяти в цьому напрямку, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Безвихідним ми називаємо становище, вихід із якого нам не подобається». Станіслав Єжи Лец Тобто він тут весь час копає! Він каже: «Весь час є вихід», — так виходить. М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже немає безвихідних стано вищ? Ось це я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Ведучий: Що, завжди є вихід? М. Лайтман: Є завжди вихід. У принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, — вона вважає так, тому що це егоїзм її замикає всередині себе. Ведучий: Тобто він їй закриває вихід, так? А людина має якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Ведучий: От скажіть, будь ласка, є якийсь універсальний вихід? М. Лайтман: Тільки любов. Тільки любов. Ведучий: «Усім править випадок. Знати б ще, хто править випадком». Станіслав Єжи Лец М. Лайтман: Ну взагалі це неправильно - те, що випадок перебуває вище за всіх. Ведучий: Але він каже: «Знати б, хто править випадком». М. Лайтман: Править випадком ідея Творця, шлях Творця. А що ще треба до цього знати? Ведучий: Тобто треба знати, що немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Так! Ведучий: Справді? Немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Усе, що відбувається зі мною, усі зустрічі?.. М. Лайтман: Все, абсолютно все! Ведучий: Одруження, розлучення, все, що хочете? М. Лайтман: Усе, що хочеш. Ведучий: Це все не випадково? М. Лайтман: Не випадково. Ведучий: І всі ці доріжки — до чого вони ведуть? М. Лайтман: До того, щоб людина усвідомила, що перебуває під Творцем. Ведучий: Ось це? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ось це усвідомлення що мені дає? Ось я перебуваю під Творцем. Припустимо, я навіть серцем це відчув, усіма фібрами своїми. Що це мені дає? М. Лайтман: Приліпися до Нього і не відпускай. Ведучий: Як дитина ця маленька, так? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ось так от, як на мамі, — раз! — і все. Обняв ручками, ніжками і ось так триматися. І що станеться тоді, якщо я раптом зможу це зробити? М. Лайтман: Що станеться? Ведучий: Так. М. Лайтман: Ти можеш бути впевнений, що з тобою нічого не станеться. Ведучий: Ось це моя повна безпека? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Багатьом нулям здається, що вони — орбіта, якою обертається світ». Станіслав Єжи Лец Сьогодні, схоже, такий час, що велика кількість нулів впевнена, що вони орбіта, якою обертається світ. Для чого дається людині, лідеру ось це відчуття? Та навіть не лідеру, - звичайній людині. Ось це ось: «Я - орбіта, якою обертається світ. Я будую світ». Для чого це дається? М. Лайтман: Так, я будую світ. Для чого дається? М. Лайтман: Щоб людина усвідомила, яка вона грішна істота. Ведучий: Що це не так зовсім? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: А скажіть, відчуття такого лідера: «Ось це я такий»... Справжній лідер — яким має бути його відчуття? Що він не будує світ, що він не орбіта? Яким, по-вашому, має бути відчуття справжнього лідера? М. Лайтман: Самого лідера? Ведучий: Так, справжнього лідера. М. Лайтман: Він повинен відчувати, що він робить усе для того, щоб дати правильний приклад його народу. Ведучий: А який він, правильний приклад? М. Лайтман: «Полюби ближнього, як себе». Ведучий: Тобто він має ось так от жити щодо свого народу? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви бачили таких лідерів? Були такі лідери коли-небудь? М. Лайтман: Я сподіваюся, що це не помітно зовні. Ведучий: Але були, так? М. Лайтман: Я думаю, що такі були. Ведучий: Царі наші, які були ще свого часу... М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Соломон, Давид.... Може? М. Лайтман: Не знаю. Не знаю. Ведучий: Зрозуміло. Але це справжній лідер? М. Лайтман: Так. Ведучий: І майбутній лідер теж буде таким? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ну тоді відразу світ зміниться, правда ж? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І світ теж тоді стане ось таким — люблячим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це Творець вкладає в людину таке лідерство? М. Лайтман: Звичайно. А хто ж іще?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/yLuvLRUP.mp401 Jul 24 00:00 UTCЧому ми будуємо стіни замість мостів? Ведучий: Єжи Станіслав Лец. Я знаю, що Вам він подобається, я теж його дуже люблю. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви знаєте, що він двічі втікав із концтабору? М. Лайтман: Справді? Ведучий: Так. Першого разу тікав — його спіймали. Вдруге тікав — його спіймали, дали йому в руки лопату і сказали: «Копай собі могилу». Він цією лопатою зарубав охоронця, переодягнувся в його одяг і рятувався втечею вже остаточно. Ось так от! А далі вся його доля нам відома, він приїхав до Ерец Ісраель, до Ізраїлю, потім поїхав назад до Польщі, відчував там усілякі страждання, антисемітизм тощо, і так далі. Але й водночас писав приголомшливі речі. Я дещо почитаю, прокоментуйте трошки, будь ласка. Дуже просто. «Люди самотні, тому що замість мостів вони будують стіни». Станіслав Єжи Лец Ось так сумно і точно! От скажіть, ми весь час шукаємо ліки від самотності, призначаємо міністрів самотності і так далі. Ось він пише: «Треба будувати мости і все буде добре». Чому ми будуємо стіни? М. Лайтман: Ми не можемо витримати одне одного. Ведучий: Тому краще стіну побудувати? М. Лайтман: Звичайно. А стіна — це обмеження не тільки від мене, а для мене. Ведучий: Тобто коли я фізично перебуваю з кимось поруч, я не можу під нього підлаштуватися... М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Мені важко будувати мости, а треба, виходить, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Треба? М. Лайтман: Але як? Ведучий: Ось це я хотів вас запитати. М. Лайтман: Я цього не навчився. Ведучий: Ну так! М. Лайтман: Ні-ні, я не навчився. Я просто бачу протягом багатьох років, що тільки життя, як пояснюється Торою, воно, напевно, приведе до цього. Ведучий: Тільки за Торою йти? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді ви можете в одній фразі, що означає йти за Торою? М. Лайтман: Весь час, ще трошки, ще трошки, ще трошки, зближуватися з усіма. Ведучий: З усіма? М. Лайтман: З усіма. Ведучий: Зрозуміло. Ворогами, не ворогами...? М. Лайтман: Абсолютно з усіма. Ведучий: Зрозуміло. Що це в мені робиться тоді? М. Лайтман: Це тебе змінює. Ведучий: Тобто я підчищаюся? М. Лайтман: Це змінює ДНК. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть усю генетику мою? М. Лайтман: Так-так, усю генетику. Ведучий: Тобто тільки діяти в цьому напрямку, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Безвихідним ми називаємо становище, вихід із якого нам не подобається». Станіслав Єжи Лец Тобто він тут весь час копає! Він каже: «Весь час є вихід», — так виходить. М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже немає безвихідних стано вищ? Ось це я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Ведучий: Що, завжди є вихід? М. Лайтман: Є завжди вихід. У принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, — вона вважає так, тому що це егоїзм її замикає всередині себе. Ведучий: Тобто він їй закриває вихід, так? А людина має якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Ведучий: От скажіть, будь ласка, є якийсь універсальний вихід? М. Лайтман: Тільки любов. Тільки любов. Ведучий: «Усім править випадок. Знати б ще, хто править випадком». Станіслав Єжи Лец М. Лайтман: Ну взагалі це неправильно - те, що випадок перебуває вище за всіх. Ведучий: Але він каже: «Знати б, хто править випадком». М. Лайтман: Править випадком ідея Творця, шлях Творця. А що ще треба до цього знати? Ведучий: Тобто треба знати, що немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Так! Ведучий: Справді? Немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Усе, що відбувається зі мною, усі зустрічі?.. М. Лайтман: Все, абсолютно все! Ведучий: Одруження, розлучення, все, що хочете? М. Лайтман: Усе, що хочеш. Ведучий: Це все не випадково? М. Лайтман: Не випадково. Ведучий: І всі ці доріжки — до чого вони ведуть? М. Лайтман: До того, щоб людина усвідомила, що перебуває під Творцем. Ведучий: Ось це? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ось це усвідомлення що мені дає? Ось я перебуваю під Творцем. Припустимо, я навіть серцем це відчув, усіма фібрами своїми. Що це мені дає? М. Лайтман: Приліпися до Нього і не відпускай. Ведучий: Як дитина ця маленька, так? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ось так от, як на мамі, — раз! — і все. Обняв ручками, ніжками і ось так триматися. І що станеться тоді, якщо я раптом зможу це зробити? М. Лайтман: Що станеться? Ведучий: Так. М. Лайтман: Ти можеш бути впевнений, що з тобою нічого не станеться. Ведучий: Ось це моя повна безпека? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Багатьом нулям здається, що вони — орбіта, якою обертається світ». Станіслав Єжи Лец Сьогодні, схоже, такий час, що велика кількість нулів впевнена, що вони орбіта, якою обертається світ. Для чого дається людині, лідеру ось це відчуття? Та навіть не лідеру, - звичайній людині. Ось це ось: «Я - орбіта, якою обертається світ. Я будую світ». Для чого це дається? М. Лайтман: Так, я будую світ. Для чого дається? М. Лайтман: Щоб людина усвідомила, яка вона грішна істота. Ведучий: Що це не так зовсім? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: А скажіть, відчуття такого лідера: «Ось це я такий»... Справжній лідер — яким має бути його відчуття? Що він не будує світ, що він не орбіта? Яким, по-вашому, має бути відчуття справжнього лідера? М. Лайтман: Самого лідера? Ведучий: Так, справжнього лідера. М. Лайтман: Він повинен відчувати, що він робить усе для того, щоб дати правильний приклад його народу. Ведучий: А який він, правильний приклад? М. Лайтман: «Полюби ближнього, як себе». Ведучий: Тобто він має ось так от жити щодо свого народу? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви бачили таких лідерів? Були такі лідери коли-небудь? М. Лайтман: Я сподіваюся, що це не помітно зовні. Ведучий: Але були, так? М. Лайтман: Я думаю, що такі були. Ведучий: Царі наші, які були ще свого часу... М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Соломон, Давид.... Може? М. Лайтман: Не знаю. Не знаю. Ведучий: Зрозуміло. Але це справжній лідер? М. Лайтман: Так. Ведучий: І майбутній лідер теж буде таким? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ну тоді відразу світ зміниться, правда ж? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І світ теж тоді стане ось таким — люблячим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це Творець вкладає в людину таке лідерство? М. Лайтман: Звичайно. А хто ж іще?https://cdn.kabbalahmedia.info/yLuvLRUP.mp400:01:49Чому ми будуємо стіни замість мостів? Ведучий: Єжи Станіслав Лец. Я знаю, що Вам він подобається, я теж його дуже люблю. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви знаєте, що він двічі втікав із концтабору? М. Лайтман: Справді? Ведучий: Так. Першого разу тікав — його спіймали. Вдруге тікав — його спіймали, дали йому в руки лопату і сказали: «Копай собі могилу». Він цією лопатою зарубав охоронця, переодягнувся в його одяг і рятувався втечею вже остаточно. Ось так от! А далі вся його доля нам відома, він приїхав до Ерец Ісраель, до Ізраїлю, потім поїхав назад до Польщі, відчував там усілякі страждання, антисемітизм тощо, і так далі. Але й водночас писав приголомшливі речі. Я дещо почитаю, прокоментуйте трошки, будь ласка. Дуже просто. «Люди самотні, тому що замість мостів вони будують стіни». Станіслав Єжи Лец Ось так сумно і точно! От скажіть, ми весь час шукаємо ліки від самотності, призначаємо міністрів самотності і так далі. Ось він пише: «Треба будувати мости і все буде добре». Чому ми будуємо стіни? М. Лайтман: Ми не можемо витримати одне одного. Ведучий: Тому краще стіну побудувати? М. Лайтман: Звичайно. А стіна — це обмеження не тільки від мене, а для мене. Ведучий: Тобто коли я фізично перебуваю з кимось поруч, я не можу під нього підлаштуватися... М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Мені важко будувати мости, а треба, виходить, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Треба? М. Лайтман: Але як? Ведучий: Ось це я хотів вас запитати. М. Лайтман: Я цього не навчився. Ведучий: Ну так! М. Лайтман: Ні-ні, я не навчився. Я просто бачу протягом багатьох років, що тільки життя, як пояснюється Торою, воно, напевно, приведе до цього. Ведучий: Тільки за Торою йти? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді ви можете в одній фразі, що означає йти за Торою? М. Лайтман: Весь час, ще трошки, ще трошки, ще трошки, зближуватися з усіма. Ведучий: З усіма? М. Лайтман: З усіма. Ведучий: Зрозуміло. Ворогами, не ворогами...? М. Лайтман: Абсолютно з усіма. Ведучий: Зрозуміло. Що це в мені робиться тоді? М. Лайтман: Це тебе змінює. Ведучий: Тобто я підчищаюся? М. Лайтман: Це змінює ДНК. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть усю генетику мою? М. Лайтман: Так-так, усю генетику. Ведучий: Тобто тільки діяти в цьому напрямку, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Безвихідним ми називаємо становище, вихід із якого нам не подобається». Станіслав Єжи Лец Тобто він тут весь час копає! Він каже: «Весь час є вихід», — так виходить. М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже немає безвихідних стано вищ? Ось це я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Ведучий: Що, завжди є вихід? М. Лайтман: Є завжди вихід. У принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, — вона вважає так, тому що це егоїзм її замикає всередині себе. Ведучий: Тобто він їй закриває вихід, так? А людина має якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Ведучий: От скажіть, будь ласка, є якийсь універсальний вихід? М. Лайтман: Тільки любов. Тільки любов. Ведучий: «Усім править випадок. Знати б ще, хто править випадком». Станіслав Єжи Лец М. Лайтман: Ну взагалі це неправильно - те, що випадок перебуває вище за всіх. Ведучий: Але він каже: «Знати б, хто править випадком». М. Лайтман: Править випадком ідея Творця, шлях Творця. А що ще треба до цього знати? Ведучий: Тобто треба знати, що немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Так! Ведучий: Справді? Немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Усе, що відбувається зі мною, усі зустрічі?.. М. Лайтман: Все, абсолютно все! Ведучий: Одруження, розлучення, все, що хочете? М. Лайтман: Усе, що хочеш. Ведучий: Це все не випадково? М. Лайтман: Не випадково. Ведучий: І всі ці доріжки — до чого вони ведуть? М. Лайтман: До того, щоб людина усвідомила, що перебуває під Творцем. Ведучий: Ось це? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ось це усвідомлення що мені дає? Ось я перебуваю під Творцем. Припустимо, я навіть серцем це відчув, усіма фібрами своїми. Що це мені дає? М. Лайтман: Приліпися до Нього і не відпускай. Ведучий: Як дитина ця маленька, так? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ось так от, як на мамі, — раз! — і все. Обняв ручками, ніжками і ось так триматися. І що станеться тоді, якщо я раптом зможу це зробити? М. Лайтман: Що станеться? Ведучий: Так. М. Лайтман: Ти можеш бути впевнений, що з тобою нічого не станеться. Ведучий: Ось це моя повна безпека? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Багатьом нулям здається, що вони — орбіта, якою обертається світ». Станіслав Єжи Лец Сьогодні, схоже, такий час, що велика кількість нулів впевнена, що вони орбіта, якою обертається світ. Для чого дається людині, лідеру ось це відчуття? Та навіть не лідеру, - звичайній людині. Ось це ось: «Я - орбіта, якою обертається світ. Я будую світ». Для чого це дається? М. Лайтман: Так, я будую світ. Для чого дається? М. Лайтман: Щоб людина усвідомила, яка вона грішна істота. Ведучий: Що це не так зовсім? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: А скажіть, відчуття такого лідера: «Ось це я такий»... Справжній лідер — яким має бути його відчуття? Що він не будує світ, що він не орбіта? Яким, по-вашому, має бути відчуття справжнього лідера? М. Лайтман: Самого лідера? Ведучий: Так, справжнього лідера. М. Лайтман: Він повинен відчувати, що він робить усе для того, щоб дати правильний приклад його народу. Ведучий: А який він, правильний приклад? М. Лайтман: «Полюби ближнього, як себе». Ведучий: Тобто він має ось так от жити щодо свого народу? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви бачили таких лідерів? Були такі лідери коли-небудь? М. Лайтман: Я сподіваюся, що це не помітно зовні. Ведучий: Але були, так? М. Лайтман: Я думаю, що такі були. Ведучий: Царі наші, які були ще свого часу... М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Соломон, Давид.... Може? М. Лайтман: Не знаю. Не знаю. Ведучий: Зрозуміло. Але це справжній лідер? М. Лайтман: Так. Ведучий: І майбутній лідер теж буде таким? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ну тоді відразу світ зміниться, правда ж? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І світ теж тоді стане ось таким — люблячим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це Творець вкладає в людину таке лідерство? М. Лайтман: Звичайно. А хто ж іще?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/OD4Gv3u6.mp401 Jul 24 00:00 UTCЧому ми будуємо стіни замість мостів? Ведучий: Єжи Станіслав Лец. Я знаю, що Вам він подобається, я теж його дуже люблю. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви знаєте, що він двічі втікав із концтабору? М. Лайтман: Справді? Ведучий: Так. Першого разу тікав — його спіймали. Вдруге тікав — його спіймали, дали йому в руки лопату і сказали: «Копай собі могилу». Він цією лопатою зарубав охоронця, переодягнувся в його одяг і рятувався втечею вже остаточно. Ось так от! А далі вся його доля нам відома, він приїхав до Ерец Ісраель, до Ізраїлю, потім поїхав назад до Польщі, відчував там усілякі страждання, антисемітизм тощо, і так далі. Але й водночас писав приголомшливі речі. Я дещо почитаю, прокоментуйте трошки, будь ласка. Дуже просто. «Люди самотні, тому що замість мостів вони будують стіни». Станіслав Єжи Лец Ось так сумно і точно! От скажіть, ми весь час шукаємо ліки від самотності, призначаємо міністрів самотності і так далі. Ось він пише: «Треба будувати мости і все буде добре». Чому ми будуємо стіни? М. Лайтман: Ми не можемо витримати одне одного. Ведучий: Тому краще стіну побудувати? М. Лайтман: Звичайно. А стіна — це обмеження не тільки від мене, а для мене. Ведучий: Тобто коли я фізично перебуваю з кимось поруч, я не можу під нього підлаштуватися... М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Мені важко будувати мости, а треба, виходить, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Треба? М. Лайтман: Але як? Ведучий: Ось це я хотів вас запитати. М. Лайтман: Я цього не навчився. Ведучий: Ну так! М. Лайтман: Ні-ні, я не навчився. Я просто бачу протягом багатьох років, що тільки життя, як пояснюється Торою, воно, напевно, приведе до цього. Ведучий: Тільки за Торою йти? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді ви можете в одній фразі, що означає йти за Торою? М. Лайтман: Весь час, ще трошки, ще трошки, ще трошки, зближуватися з усіма. Ведучий: З усіма? М. Лайтман: З усіма. Ведучий: Зрозуміло. Ворогами, не ворогами...? М. Лайтман: Абсолютно з усіма. Ведучий: Зрозуміло. Що це в мені робиться тоді? М. Лайтман: Це тебе змінює. Ведучий: Тобто я підчищаюся? М. Лайтман: Це змінює ДНК. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть усю генетику мою? М. Лайтман: Так-так, усю генетику. Ведучий: Тобто тільки діяти в цьому напрямку, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Безвихідним ми називаємо становище, вихід із якого нам не подобається». Станіслав Єжи Лец Тобто він тут весь час копає! Він каже: «Весь час є вихід», — так виходить. М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже немає безвихідних стано вищ? Ось це я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Ведучий: Що, завжди є вихід? М. Лайтман: Є завжди вихід. У принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, — вона вважає так, тому що це егоїзм її замикає всередині себе. Ведучий: Тобто він їй закриває вихід, так? А людина має якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Ведучий: От скажіть, будь ласка, є якийсь універсальний вихід? М. Лайтман: Тільки любов. Тільки любов. Ведучий: «Усім править випадок. Знати б ще, хто править випадком». Станіслав Єжи Лец М. Лайтман: Ну взагалі це неправильно - те, що випадок перебуває вище за всіх. Ведучий: Але він каже: «Знати б, хто править випадком». М. Лайтман: Править випадком ідея Творця, шлях Творця. А що ще треба до цього знати? Ведучий: Тобто треба знати, що немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Так! Ведучий: Справді? Немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Усе, що відбувається зі мною, усі зустрічі?.. М. Лайтман: Все, абсолютно все! Ведучий: Одруження, розлучення, все, що хочете? М. Лайтман: Усе, що хочеш. Ведучий: Це все не випадково? М. Лайтман: Не випадково. Ведучий: І всі ці доріжки — до чого вони ведуть? М. Лайтман: До того, щоб людина усвідомила, що перебуває під Творцем. Ведучий: Ось це? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ось це усвідомлення що мені дає? Ось я перебуваю під Творцем. Припустимо, я навіть серцем це відчув, усіма фібрами своїми. Що це мені дає? М. Лайтман: Приліпися до Нього і не відпускай. Ведучий: Як дитина ця маленька, так? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ось так от, як на мамі, — раз! — і все. Обняв ручками, ніжками і ось так триматися. І що станеться тоді, якщо я раптом зможу це зробити? М. Лайтман: Що станеться? Ведучий: Так. М. Лайтман: Ти можеш бути впевнений, що з тобою нічого не станеться. Ведучий: Ось це моя повна безпека? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Багатьом нулям здається, що вони — орбіта, якою обертається світ». Станіслав Єжи Лец Сьогодні, схоже, такий час, що велика кількість нулів впевнена, що вони орбіта, якою обертається світ. Для чого дається людині, лідеру ось це відчуття? Та навіть не лідеру, - звичайній людині. Ось це ось: «Я - орбіта, якою обертається світ. Я будую світ». Для чого це дається? М. Лайтман: Так, я будую світ. Для чого дається? М. Лайтман: Щоб людина усвідомила, яка вона грішна істота. Ведучий: Що це не так зовсім? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: А скажіть, відчуття такого лідера: «Ось це я такий»... Справжній лідер — яким має бути його відчуття? Що він не будує світ, що він не орбіта? Яким, по-вашому, має бути відчуття справжнього лідера? М. Лайтман: Самого лідера? Ведучий: Так, справжнього лідера. М. Лайтман: Він повинен відчувати, що він робить усе для того, щоб дати правильний приклад його народу. Ведучий: А який він, правильний приклад? М. Лайтман: «Полюби ближнього, як себе». Ведучий: Тобто він має ось так от жити щодо свого народу? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви бачили таких лідерів? Були такі лідери коли-небудь? М. Лайтман: Я сподіваюся, що це не помітно зовні. Ведучий: Але були, так? М. Лайтман: Я думаю, що такі були. Ведучий: Царі наші, які були ще свого часу... М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Соломон, Давид.... Може? М. Лайтман: Не знаю. Не знаю. Ведучий: Зрозуміло. Але це справжній лідер? М. Лайтман: Так. Ведучий: І майбутній лідер теж буде таким? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ну тоді відразу світ зміниться, правда ж? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І світ теж тоді стане ось таким — люблячим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це Творець вкладає в людину таке лідерство? М. Лайтман: Звичайно. А хто ж іще?https://cdn.kabbalahmedia.info/OD4Gv3u6.mp400:01:49Чому ми будуємо стіни замість мостів? Ведучий: Єжи Станіслав Лец. Я знаю, що Вам він подобається, я теж його дуже люблю. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви знаєте, що він двічі втікав із концтабору? М. Лайтман: Справді? Ведучий: Так. Першого разу тікав — його спіймали. Вдруге тікав — його спіймали, дали йому в руки лопату і сказали: «Копай собі могилу». Він цією лопатою зарубав охоронця, переодягнувся в його одяг і рятувався втечею вже остаточно. Ось так от! А далі вся його доля нам відома, він приїхав до Ерец Ісраель, до Ізраїлю, потім поїхав назад до Польщі, відчував там усілякі страждання, антисемітизм тощо, і так далі. Але й водночас писав приголомшливі речі. Я дещо почитаю, прокоментуйте трошки, будь ласка. Дуже просто. «Люди самотні, тому що замість мостів вони будують стіни». Станіслав Єжи Лец Ось так сумно і точно! От скажіть, ми весь час шукаємо ліки від самотності, призначаємо міністрів самотності і так далі. Ось він пише: «Треба будувати мости і все буде добре». Чому ми будуємо стіни? М. Лайтман: Ми не можемо витримати одне одного. Ведучий: Тому краще стіну побудувати? М. Лайтман: Звичайно. А стіна — це обмеження не тільки від мене, а для мене. Ведучий: Тобто коли я фізично перебуваю з кимось поруч, я не можу під нього підлаштуватися... М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Мені важко будувати мости, а треба, виходить, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Треба? М. Лайтман: Але як? Ведучий: Ось це я хотів вас запитати. М. Лайтман: Я цього не навчився. Ведучий: Ну так! М. Лайтман: Ні-ні, я не навчився. Я просто бачу протягом багатьох років, що тільки життя, як пояснюється Торою, воно, напевно, приведе до цього. Ведучий: Тільки за Торою йти? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді ви можете в одній фразі, що означає йти за Торою? М. Лайтман: Весь час, ще трошки, ще трошки, ще трошки, зближуватися з усіма. Ведучий: З усіма? М. Лайтман: З усіма. Ведучий: Зрозуміло. Ворогами, не ворогами...? М. Лайтман: Абсолютно з усіма. Ведучий: Зрозуміло. Що це в мені робиться тоді? М. Лайтман: Це тебе змінює. Ведучий: Тобто я підчищаюся? М. Лайтман: Це змінює ДНК. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Навіть усю генетику мою? М. Лайтман: Так-так, усю генетику. Ведучий: Тобто тільки діяти в цьому напрямку, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Безвихідним ми називаємо становище, вихід із якого нам не подобається». Станіслав Єжи Лец Тобто він тут весь час копає! Він каже: «Весь час є вихід», — так виходить. М. Лайтман: Так. Ведучий: А ми не йдемо туди, тому що він нам не подобається. Невже немає безвихідних стано вищ? Ось це я хотів запитати. М. Лайтман: Я думаю, що ні. Ведучий: Що, завжди є вихід? М. Лайтман: Є завжди вихід. У принципі, у людини є вихід завжди. А те, що становище безвихідне, — вона вважає так, тому що це егоїзм її замикає всередині себе. Ведучий: Тобто він їй закриває вихід, так? А людина має якось обдурити егоїзм, щось зробити? М. Лайтман: Так. Ведучий: От скажіть, будь ласка, є якийсь універсальний вихід? М. Лайтман: Тільки любов. Тільки любов. Ведучий: «Усім править випадок. Знати б ще, хто править випадком». Станіслав Єжи Лец М. Лайтман: Ну взагалі це неправильно - те, що випадок перебуває вище за всіх. Ведучий: Але він каже: «Знати б, хто править випадком». М. Лайтман: Править випадком ідея Творця, шлях Творця. А що ще треба до цього знати? Ведучий: Тобто треба знати, що немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Так! Ведучий: Справді? Немає випадковостей в житті? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Усе, що відбувається зі мною, усі зустрічі?.. М. Лайтман: Все, абсолютно все! Ведучий: Одруження, розлучення, все, що хочете? М. Лайтман: Усе, що хочеш. Ведучий: Це все не випадково? М. Лайтман: Не випадково. Ведучий: І всі ці доріжки — до чого вони ведуть? М. Лайтман: До того, щоб людина усвідомила, що перебуває під Творцем. Ведучий: Ось це? М. Лайтман: Так. Ведучий: А ось це усвідомлення що мені дає? Ось я перебуваю під Творцем. Припустимо, я навіть серцем це відчув, усіма фібрами своїми. Що це мені дає? М. Лайтман: Приліпися до Нього і не відпускай. Ведучий: Як дитина ця маленька, так? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ось так от, як на мамі, — раз! — і все. Обняв ручками, ніжками і ось так триматися. І що станеться тоді, якщо я раптом зможу це зробити? М. Лайтман: Що станеться? Ведучий: Так. М. Лайтман: Ти можеш бути впевнений, що з тобою нічого не станеться. Ведучий: Ось це моя повна безпека? М. Лайтман: Так. Ведучий: «Багатьом нулям здається, що вони — орбіта, якою обертається світ». Станіслав Єжи Лец Сьогодні, схоже, такий час, що велика кількість нулів впевнена, що вони орбіта, якою обертається світ. Для чого дається людині, лідеру ось це відчуття? Та навіть не лідеру, - звичайній людині. Ось це ось: «Я - орбіта, якою обертається світ. Я будую світ». Для чого це дається? М. Лайтман: Так, я будую світ. Для чого дається? М. Лайтман: Щоб людина усвідомила, яка вона грішна істота. Ведучий: Що це не так зовсім? М. Лайтман: Звісно. Ведучий: А скажіть, відчуття такого лідера: «Ось це я такий»... Справжній лідер — яким має бути його відчуття? Що він не будує світ, що він не орбіта? Яким, по-вашому, має бути відчуття справжнього лідера? М. Лайтман: Самого лідера? Ведучий: Так, справжнього лідера. М. Лайтман: Він повинен відчувати, що він робить усе для того, щоб дати правильний приклад його народу. Ведучий: А який він, правильний приклад? М. Лайтман: «Полюби ближнього, як себе». Ведучий: Тобто він має ось так от жити щодо свого народу? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви бачили таких лідерів? Були такі лідери коли-небудь? М. Лайтман: Я сподіваюся, що це не помітно зовні. Ведучий: Але були, так? М. Лайтман: Я думаю, що такі були. Ведучий: Царі наші, які були ще свого часу... М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Соломон, Давид.... Може? М. Лайтман: Не знаю. Не знаю. Ведучий: Зрозуміло. Але це справжній лідер? М. Лайтман: Так. Ведучий: І майбутній лідер теж буде таким? М. Лайтман: Авжеж. Ведучий: Ну тоді відразу світ зміниться, правда ж? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І світ теж тоді стане ось таким — люблячим? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це Творець вкладає в людину таке лідерство? М. Лайтман: Звичайно. А хто ж іще?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/UmIMSjGM.mp317 Jun 24 00:00 UTCЯк перемогти дракона? Ведучий: Йшов лицар. Дорогою втратив коня, обладунки, залишився тільки меч. Лицар був голодний, і його мучила спрага. Дуже важливий момент! Раптом вдалині він побачив озеро. Але біля самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися. Добу бився, другу бився. Дві голови дракона відрубав. На третю добу дракон упав без сил. Поруч упав знесилений лицар. І тоді з останніх сил дракон запитує: «Лицаре, а чого ти хотів?» Той каже: «Води попити». Дракон сказав: «Ну й пив би». Я хочу вас запитати. Ми постійно в боротьбі: за честь, за свободу, за Батьківщину, за все, що хочете. У мене відчуття, що всі ці вороги, з якими ми боремося не на життя, а на смерть, вони всі надумані. Це так чи ні? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Усе це витвір нашого порожнього егоїзму. Ведучий: Тобто міг спокійно напитися води? Так? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Чого ти б'єшся? А скажіть тоді, що не надумано? Яка боротьба не надумана? Завжди кажуть: «Боротьба за життя». Людина народжується для боротьби чи ні? М. Лайтман: Людина народжується для того, щоб знайти роботу і заспокоєння в ній, а також забезпечити себе, своїх близьких, сім'ю, звичайно. І в цьому вона має бачити своє перше призначення. Ведучий: А далі? Щось має бути? М. Лайтман: А далі вона має розвиватися. Ведучий: Під словом «розвиватися» що ви маєте на увазі? М. Лайтман: Розвивати свій егоїзм, який тягне її вперед і так поступово йти вглиб природи. Ведучий: До чого? М. Лайтман: До сенсу життя. Ведучий: Дійсно? Тобто, так чи інакше, людина має рухатися до сенсу життя? М. Лайтман: Це в людини буде завжди. Перед людиною це буде завжди стояти як невирішене завдання. Ведучий: А чому воно весь час буде невирішене, невирішене і невирішене? М. Лайтман: Для того, щоб витягнути її з цього світу. Ведучий: «Витягнути з цього світу» ― це також поясніть, якщо, можливо, люди не бачили наші попередні ролики. Що це означає, по-вашому? М. Лайтман: Витягнути її з цього дрібного егоїзму, вивчити, де закінчується мета, до якої її бажає підвести природа або Творець, дати людині це освоїти і заспокоїтися. Ведучий: А ми, в принципі, існуємо на рівні дрібного егоїзму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Земля існує на цьому рівні? М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: А великий егоїзм ― це бажання вийти з цього стану? Це великий егоїзм? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але ви все одно говорите, що це егоїзм? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І є все-таки ось цей триголовий дракон... Якщо ви говорите, що людина має весь час розвивати егоїзм, ти не повинен весь час йому відрубувати голови чи повинене? М. Лайтман: Егоїзм ― що більше ти його рубаєш, то він швидше росте. Ведучий: Тобто голови на цьому місці виникають більше й більше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Рубати його треба все-таки чи ні? М. Лайтман: Треба. Ведучий: І голови будуть рости? М. Лайтман: Так. Ведучий: І знову рубати? М. Лайтман: Але щоразу вони будуть складнішими, вищими. Ведучий: І потрібно буде розвиватися, щоб ще відрубати голови? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А в який момент цей дракон скаже, як той у притчі: «Ну й пішов би напитися. Що ти зі мною борешся?» Такий момент настане? М. Лайтман: Ні. У нас цього не буде. Ведучий: Не буде? Ми повинні будемо рубатися? М. Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/UmIMSjGM.mp300:03:49Як перемогти дракона? Ведучий: Йшов лицар. Дорогою втратив коня, обладунки, залишився тільки меч. Лицар був голодний, і його мучила спрага. Дуже важливий момент! Раптом вдалині він побачив озеро. Але біля самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися. Добу бився, другу бився. Дві голови дракона відрубав. На третю добу дракон упав без сил. Поруч упав знесилений лицар. І тоді з останніх сил дракон запитує: «Лицаре, а чого ти хотів?» Той каже: «Води попити». Дракон сказав: «Ну й пив би». Я хочу вас запитати. Ми постійно в боротьбі: за честь, за свободу, за Батьківщину, за все, що хочете. У мене відчуття, що всі ці вороги, з якими ми боремося не на життя, а на смерть, вони всі надумані. Це так чи ні? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Усе це витвір нашого порожнього егоїзму. Ведучий: Тобто міг спокійно напитися води? Так? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Чого ти б'єшся? А скажіть тоді, що не надумано? Яка боротьба не надумана? Завжди кажуть: «Боротьба за життя». Людина народжується для боротьби чи ні? М. Лайтман: Людина народжується для того, щоб знайти роботу і заспокоєння в ній, а також забезпечити себе, своїх близьких, сім'ю, звичайно. І в цьому вона має бачити своє перше призначення. Ведучий: А далі? Щось має бути? М. Лайтман: А далі вона має розвиватися. Ведучий: Під словом «розвиватися» що ви маєте на увазі? М. Лайтман: Розвивати свій егоїзм, який тягне її вперед і так поступово йти вглиб природи. Ведучий: До чого? М. Лайтман: До сенсу життя. Ведучий: Дійсно? Тобто, так чи інакше, людина має рухатися до сенсу життя? М. Лайтман: Це в людини буде завжди. Перед людиною це буде завжди стояти як невирішене завдання. Ведучий: А чому воно весь час буде невирішене, невирішене і невирішене? М. Лайтман: Для того, щоб витягнути її з цього світу. Ведучий: «Витягнути з цього світу» ― це також поясніть, якщо, можливо, люди не бачили наші попередні ролики. Що це означає, по-вашому? М. Лайтман: Витягнути її з цього дрібного егоїзму, вивчити, де закінчується мета, до якої її бажає підвести природа або Творець, дати людині це освоїти і заспокоїтися. Ведучий: А ми, в принципі, існуємо на рівні дрібного егоїзму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Земля існує на цьому рівні? М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: А великий егоїзм ― це бажання вийти з цього стану? Це великий егоїзм? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але ви все одно говорите, що це егоїзм? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І є все-таки ось цей триголовий дракон... Якщо ви говорите, що людина має весь час розвивати егоїзм, ти не повинен весь час йому відрубувати голови чи повинене? М. Лайтман: Егоїзм ― що більше ти його рубаєш, то він швидше росте. Ведучий: Тобто голови на цьому місці виникають більше й більше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Рубати його треба все-таки чи ні? М. Лайтман: Треба. Ведучий: І голови будуть рости? М. Лайтман: Так. Ведучий: І знову рубати? М. Лайтман: Але щоразу вони будуть складнішими, вищими. Ведучий: І потрібно буде розвиватися, щоб ще відрубати голови? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А в який момент цей дракон скаже, як той у притчі: «Ну й пішов би напитися. Що ти зі мною борешся?» Такий момент настане? М. Лайтман: Ні. У нас цього не буде. Ведучий: Не буде? Ми повинні будемо рубатися? М. Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/HRS5D5NB.mp417 Jun 24 00:00 UTCЯк перемогти дракона? Ведучий: Йшов лицар. Дорогою втратив коня, обладунки, залишився тільки меч. Лицар був голодний, і його мучила спрага. Дуже важливий момент! Раптом вдалині він побачив озеро. Але біля самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися. Добу бився, другу бився. Дві голови дракона відрубав. На третю добу дракон упав без сил. Поруч упав знесилений лицар. І тоді з останніх сил дракон запитує: «Лицаре, а чого ти хотів?» Той каже: «Води попити». Дракон сказав: «Ну й пив би». Я хочу вас запитати. Ми постійно в боротьбі: за честь, за свободу, за Батьківщину, за все, що хочете. У мене відчуття, що всі ці вороги, з якими ми боремося не на життя, а на смерть, вони всі надумані. Це так чи ні? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Усе це витвір нашого порожнього егоїзму. Ведучий: Тобто міг спокійно напитися води? Так? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Чого ти б'єшся? А скажіть тоді, що не надумано? Яка боротьба не надумана? Завжди кажуть: «Боротьба за життя». Людина народжується для боротьби чи ні? М. Лайтман: Людина народжується для того, щоб знайти роботу і заспокоєння в ній, а також забезпечити себе, своїх близьких, сім'ю, звичайно. І в цьому вона має бачити своє перше призначення. Ведучий: А далі? Щось має бути? М. Лайтман: А далі вона має розвиватися. Ведучий: Під словом «розвиватися» що ви маєте на увазі? М. Лайтман: Розвивати свій егоїзм, який тягне її вперед і так поступово йти вглиб природи. Ведучий: До чого? М. Лайтман: До сенсу життя. Ведучий: Дійсно? Тобто, так чи інакше, людина має рухатися до сенсу життя? М. Лайтман: Це в людини буде завжди. Перед людиною це буде завжди стояти як невирішене завдання. Ведучий: А чому воно весь час буде невирішене, невирішене і невирішене? М. Лайтман: Для того, щоб витягнути її з цього світу. Ведучий: «Витягнути з цього світу» ― це також поясніть, якщо, можливо, люди не бачили наші попередні ролики. Що це означає, по-вашому? М. Лайтман: Витягнути її з цього дрібного егоїзму, вивчити, де закінчується мета, до якої її бажає підвести природа або Творець, дати людині це освоїти і заспокоїтися. Ведучий: А ми, в принципі, існуємо на рівні дрібного егоїзму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Земля існує на цьому рівні? М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: А великий егоїзм ― це бажання вийти з цього стану? Це великий егоїзм? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але ви все одно говорите, що це егоїзм? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І є все-таки ось цей триголовий дракон... Якщо ви говорите, що людина має весь час розвивати егоїзм, ти не повинен весь час йому відрубувати голови чи повинене? М. Лайтман: Егоїзм ― що більше ти його рубаєш, то він швидше росте. Ведучий: Тобто голови на цьому місці виникають більше й більше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Рубати його треба все-таки чи ні? М. Лайтман: Треба. Ведучий: І голови будуть рости? М. Лайтман: Так. Ведучий: І знову рубати? М. Лайтман: Але щоразу вони будуть складнішими, вищими. Ведучий: І потрібно буде розвиватися, щоб ще відрубати голови? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А в який момент цей дракон скаже, як той у притчі: «Ну й пішов би напитися. Що ти зі мною борешся?» Такий момент настане? М. Лайтман: Ні. У нас цього не буде. Ведучий: Не буде? Ми повинні будемо рубатися? М. Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/HRS5D5NB.mp400:03:49Як перемогти дракона? Ведучий: Йшов лицар. Дорогою втратив коня, обладунки, залишився тільки меч. Лицар був голодний, і його мучила спрага. Дуже важливий момент! Раптом вдалині він побачив озеро. Але біля самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися. Добу бився, другу бився. Дві голови дракона відрубав. На третю добу дракон упав без сил. Поруч упав знесилений лицар. І тоді з останніх сил дракон запитує: «Лицаре, а чого ти хотів?» Той каже: «Води попити». Дракон сказав: «Ну й пив би». Я хочу вас запитати. Ми постійно в боротьбі: за честь, за свободу, за Батьківщину, за все, що хочете. У мене відчуття, що всі ці вороги, з якими ми боремося не на життя, а на смерть, вони всі надумані. Це так чи ні? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Усе це витвір нашого порожнього егоїзму. Ведучий: Тобто міг спокійно напитися води? Так? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Чого ти б'єшся? А скажіть тоді, що не надумано? Яка боротьба не надумана? Завжди кажуть: «Боротьба за життя». Людина народжується для боротьби чи ні? М. Лайтман: Людина народжується для того, щоб знайти роботу і заспокоєння в ній, а також забезпечити себе, своїх близьких, сім'ю, звичайно. І в цьому вона має бачити своє перше призначення. Ведучий: А далі? Щось має бути? М. Лайтман: А далі вона має розвиватися. Ведучий: Під словом «розвиватися» що ви маєте на увазі? М. Лайтман: Розвивати свій егоїзм, який тягне її вперед і так поступово йти вглиб природи. Ведучий: До чого? М. Лайтман: До сенсу життя. Ведучий: Дійсно? Тобто, так чи інакше, людина має рухатися до сенсу життя? М. Лайтман: Це в людини буде завжди. Перед людиною це буде завжди стояти як невирішене завдання. Ведучий: А чому воно весь час буде невирішене, невирішене і невирішене? М. Лайтман: Для того, щоб витягнути її з цього світу. Ведучий: «Витягнути з цього світу» ― це також поясніть, якщо, можливо, люди не бачили наші попередні ролики. Що це означає, по-вашому? М. Лайтман: Витягнути її з цього дрібного егоїзму, вивчити, де закінчується мета, до якої її бажає підвести природа або Творець, дати людині це освоїти і заспокоїтися. Ведучий: А ми, в принципі, існуємо на рівні дрібного егоїзму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Земля існує на цьому рівні? М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: А великий егоїзм ― це бажання вийти з цього стану? Це великий егоїзм? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але ви все одно говорите, що це егоїзм? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І є все-таки ось цей триголовий дракон... Якщо ви говорите, що людина має весь час розвивати егоїзм, ти не повинен весь час йому відрубувати голови чи повинене? М. Лайтман: Егоїзм ― що більше ти його рубаєш, то він швидше росте. Ведучий: Тобто голови на цьому місці виникають більше й більше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Рубати його треба все-таки чи ні? М. Лайтман: Треба. Ведучий: І голови будуть рости? М. Лайтман: Так. Ведучий: І знову рубати? М. Лайтман: Але щоразу вони будуть складнішими, вищими. Ведучий: І потрібно буде розвиватися, щоб ще відрубати голови? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А в який момент цей дракон скаже, як той у притчі: «Ну й пішов би напитися. Що ти зі мною борешся?» Такий момент настане? М. Лайтман: Ні. У нас цього не буде. Ведучий: Не буде? Ми повинні будемо рубатися? М. Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/inQ4m9zA.mp417 Jun 24 00:00 UTCЯк перемогти дракона? Ведучий: Йшов лицар. Дорогою втратив коня, обладунки, залишився тільки меч. Лицар був голодний, і його мучила спрага. Дуже важливий момент! Раптом вдалині він побачив озеро. Але біля самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися. Добу бився, другу бився. Дві голови дракона відрубав. На третю добу дракон упав без сил. Поруч упав знесилений лицар. І тоді з останніх сил дракон запитує: «Лицаре, а чого ти хотів?» Той каже: «Води попити». Дракон сказав: «Ну й пив би». Я хочу вас запитати. Ми постійно в боротьбі: за честь, за свободу, за Батьківщину, за все, що хочете. У мене відчуття, що всі ці вороги, з якими ми боремося не на життя, а на смерть, вони всі надумані. Це так чи ні? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Усе це витвір нашого порожнього егоїзму. Ведучий: Тобто міг спокійно напитися води? Так? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Чого ти б'єшся? А скажіть тоді, що не надумано? Яка боротьба не надумана? Завжди кажуть: «Боротьба за життя». Людина народжується для боротьби чи ні? М. Лайтман: Людина народжується для того, щоб знайти роботу і заспокоєння в ній, а також забезпечити себе, своїх близьких, сім'ю, звичайно. І в цьому вона має бачити своє перше призначення. Ведучий: А далі? Щось має бути? М. Лайтман: А далі вона має розвиватися. Ведучий: Під словом «розвиватися» що ви маєте на увазі? М. Лайтман: Розвивати свій егоїзм, який тягне її вперед і так поступово йти вглиб природи. Ведучий: До чого? М. Лайтман: До сенсу життя. Ведучий: Дійсно? Тобто, так чи інакше, людина має рухатися до сенсу життя? М. Лайтман: Це в людини буде завжди. Перед людиною це буде завжди стояти як невирішене завдання. Ведучий: А чому воно весь час буде невирішене, невирішене і невирішене? М. Лайтман: Для того, щоб витягнути її з цього світу. Ведучий: «Витягнути з цього світу» ― це також поясніть, якщо, можливо, люди не бачили наші попередні ролики. Що це означає, по-вашому? М. Лайтман: Витягнути її з цього дрібного егоїзму, вивчити, де закінчується мета, до якої її бажає підвести природа або Творець, дати людині це освоїти і заспокоїтися. Ведучий: А ми, в принципі, існуємо на рівні дрібного егоїзму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Земля існує на цьому рівні? М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: А великий егоїзм ― це бажання вийти з цього стану? Це великий егоїзм? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але ви все одно говорите, що це егоїзм? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І є все-таки ось цей триголовий дракон... Якщо ви говорите, що людина має весь час розвивати егоїзм, ти не повинен весь час йому відрубувати голови чи повинене? М. Лайтман: Егоїзм ― що більше ти його рубаєш, то він швидше росте. Ведучий: Тобто голови на цьому місці виникають більше й більше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Рубати його треба все-таки чи ні? М. Лайтман: Треба. Ведучий: І голови будуть рости? М. Лайтман: Так. Ведучий: І знову рубати? М. Лайтман: Але щоразу вони будуть складнішими, вищими. Ведучий: І потрібно буде розвиватися, щоб ще відрубати голови? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А в який момент цей дракон скаже, як той у притчі: «Ну й пішов би напитися. Що ти зі мною борешся?» Такий момент настане? М. Лайтман: Ні. У нас цього не буде. Ведучий: Не буде? Ми повинні будемо рубатися? М. Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/inQ4m9zA.mp400:03:49Як перемогти дракона? Ведучий: Йшов лицар. Дорогою втратив коня, обладунки, залишився тільки меч. Лицар був голодний, і його мучила спрага. Дуже важливий момент! Раптом вдалині він побачив озеро. Але біля самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися. Добу бився, другу бився. Дві голови дракона відрубав. На третю добу дракон упав без сил. Поруч упав знесилений лицар. І тоді з останніх сил дракон запитує: «Лицаре, а чого ти хотів?» Той каже: «Води попити». Дракон сказав: «Ну й пив би». Я хочу вас запитати. Ми постійно в боротьбі: за честь, за свободу, за Батьківщину, за все, що хочете. У мене відчуття, що всі ці вороги, з якими ми боремося не на життя, а на смерть, вони всі надумані. Це так чи ні? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Усе це витвір нашого порожнього егоїзму. Ведучий: Тобто міг спокійно напитися води? Так? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Чого ти б'єшся? А скажіть тоді, що не надумано? Яка боротьба не надумана? Завжди кажуть: «Боротьба за життя». Людина народжується для боротьби чи ні? М. Лайтман: Людина народжується для того, щоб знайти роботу і заспокоєння в ній, а також забезпечити себе, своїх близьких, сім'ю, звичайно. І в цьому вона має бачити своє перше призначення. Ведучий: А далі? Щось має бути? М. Лайтман: А далі вона має розвиватися. Ведучий: Під словом «розвиватися» що ви маєте на увазі? М. Лайтман: Розвивати свій егоїзм, який тягне її вперед і так поступово йти вглиб природи. Ведучий: До чого? М. Лайтман: До сенсу життя. Ведучий: Дійсно? Тобто, так чи інакше, людина має рухатися до сенсу життя? М. Лайтман: Це в людини буде завжди. Перед людиною це буде завжди стояти як невирішене завдання. Ведучий: А чому воно весь час буде невирішене, невирішене і невирішене? М. Лайтман: Для того, щоб витягнути її з цього світу. Ведучий: «Витягнути з цього світу» ― це також поясніть, якщо, можливо, люди не бачили наші попередні ролики. Що це означає, по-вашому? М. Лайтман: Витягнути її з цього дрібного егоїзму, вивчити, де закінчується мета, до якої її бажає підвести природа або Творець, дати людині це освоїти і заспокоїтися. Ведучий: А ми, в принципі, існуємо на рівні дрібного егоїзму? М. Лайтман: Так. Ведучий: Земля існує на цьому рівні? М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: А великий егоїзм ― це бажання вийти з цього стану? Це великий егоїзм? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але ви все одно говорите, що це егоїзм? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: І є все-таки ось цей триголовий дракон... Якщо ви говорите, що людина має весь час розвивати егоїзм, ти не повинен весь час йому відрубувати голови чи повинене? М. Лайтман: Егоїзм ― що більше ти його рубаєш, то він швидше росте. Ведучий: Тобто голови на цьому місці виникають більше й більше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Рубати його треба все-таки чи ні? М. Лайтман: Треба. Ведучий: І голови будуть рости? М. Лайтман: Так. Ведучий: І знову рубати? М. Лайтман: Але щоразу вони будуть складнішими, вищими. Ведучий: І потрібно буде розвиватися, щоб ще відрубати голови? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. А в який момент цей дракон скаже, як той у притчі: «Ну й пішов би напитися. Що ти зі мною борешся?» Такий момент настане? М. Лайтман: Ні. У нас цього не буде. Ведучий: Не буде? Ми повинні будемо рубатися? М. Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/hRPJzmwu.mp317 Jun 24 00:00 UTCЗапитання: Запитують вас про сором. До речі, дуже багато запитань. "Ось ви весь час говорите, що сором - це найсильніший засіб". Це так? М. Лайтман: Так. Запитання: "Отже, автор правильно зауважив. Потім запитують: 'У чому? Переконати людину, що вона помиляється? Присоромити її? У чому?'" М. Лайтман: Сором - це оцінка людини набагато нижча, ніж вона себе вважає, і це та оцінка, з якою вона не може погодитися. Запитання: Хтось її оцінює так, - так? М. Лайтман: Так. Запитання: Це такий удар по "я" людини… М. Лайтман: Звичайно! Запитання: А чого вона соромиться? М. Лайтман: Те, що отримує це повідомлення від оточення. Запитання: А якщо вона сама до цього приходить? Щось змінюється від цього? М. Лайтман: Тоді вона, як правило, забуває про це. Якщо це не перебуває у владі інших, то сама вона забуває. Запитання: Тобто, коли мене присоромили, це і є такий важкий стан. Він щось приносить? Я від цього змінююся? М. Лайтман: Людина має змінюватися. Або вона ховається, або вона приховує себе, або... вона щось має з цим робити. Запитання: Зрозуміло. А навіщо їй це дається? Це ж усе, так чи інакше, відбувається згори — через когось, зрозуміло, — але чому її соромлять? М. Лайтман: Щоб змінити її. Запитання: І коли людина розуміє це, то...? М. Лайтман: То це виправлення. Запитання: Це і є виправлення, так? М. Лайтман: Так Запитання: Далі. Я тут поки свої запитання формую. Ще одне питання: чому ми червоніємо, коли нас соромлять? М. Лайтман: Такі ось ми тварини, що червоніємо від сорому. Репліка: Тварини особливо не червоніють. Щоправда, у них є всякі такі рухи, що соромляться. М. Лайтман: Ми - так. Запитання: Чому я потім ненавиджу цю людину, яка мене присоромила? М. Лайтман: Не лише потім ненавиджу, але й були часи, коли таких людей вбивали… Репліка: Точно. М. Лайтман: І подібні речі. Тобто кожного, хто викликає у мене негативні відчуття, я готовий знищити. Запитання: Скажіть, сором і приниження - це схожі форми? М. Лайтман: Так. Запитання: Якщо в людини немає сорому, про що це свідчить? Взагалі, напевно, немає такої людини. Але припустимо. М. Лайтман: Як правило, вона не розуміє, про що йдеться. Запитання: Ця людина? М. Лайтман: Так. Недостатньо розвинена. Запитання: Тобто достатньо розвинені люди живуть із соромом? М. Лайтман: Звісно. Існує певний поріг. Якщо ти своїми висловлюваннями відкидаєш її за цей поріг, то вона не може з цим погодитись. Запитання: Тобто в кожної людини є цей поріг? Таке ще питання: є такий вислів, що "людина прикриває свій сором". М. Лайтман: Кожна. Запитання: Кожна? М. Лайтман: Кожна людина. Основна турбота її про те, щоб прикрити себе від сорому. Запитання: В принципі, так людина і живе, так? Далі йде таке запитання. У Біблії сказано, що “вони прикрили свій сором одягом”. Що це означає? – питають. – Адже нормально вони ходили оголеними? Було ж все нормально? М. Лайтман: Звiсно. Запитання: До якогось часу? І раптом, як ви кажете, поріг якийсь стався? М. Лайтман: Так. Запитання: Що це за поріг? Ось у них, у перших людей? За Біблією, якщо можна, навіть і кабалістичний зміст, якщо можна. М. Лайтман: Коли в них з'явилося почуття сорому. Почуття сорому виникає, коли людина відчуває себе оголеною перед іншими, непокритою перед іншими. І це дуже непросто. Запитання: А якщо ми торкнемося вже постійної вашої теми - егоїзму, це ж ми, так чи інакше, прикриваємо його? М. Лайтман: Так. Запитання: Що там трапилося з Адамом і Євою, що раптом? М. Лайтман: Я не думаю, що це проблема Адама і Єви, це проявилася перша суспільна проблема, що є в них такі захоплення, якими вони можуть і не пишатися, а соромитися. І вони прикрилися. А коли ти прикрився, - все, ніхто не знає, не розуміє, що ти собою являєш, від чого ти ховаєшся, від чого ні. Запитання: Але тоді ще одне питання: припустимо, прикрилися вони, навіть матеріально, одягом. З часом цей одяг від прикриття переходив в елемент гордості. Одягалося золото на них, з'явилися кутюр'є. Одяг ставав не просто прикриттям сорому, а навпаки - демонстрацією багатства. Що це таке? Можна сказати? М. Лайтман: Це природна інверсія. Запитання: Так? Чому вона природна, можна запитати? М. Лайтман: Бо те, що треба прикривати, Запитання: Так. М. Лайтман: якщо ти це прикриваєш тим, що впадає в око іншому, це вже зрозуміло, що не прикриття тебе, а, навпаки - викриття. Запитання: Викриття? Тобто, в принципі, що це говорить про людину, коли вона ось так розглядає одяг? Не дивиться як на простий одяг, яким вона прикриває себе, а коли розглядає його як "я гарний, - ось що це? Для чого вона це робить? М. Лайтман: Для того, щоб повністю усунути будь-яку можливість для іншого принизити її, чи якось знецінити і так далі.https://cdn.kabbalahmedia.info/hRPJzmwu.mp300:05:54Запитання: Запитують вас про сором. До речі, дуже багато запитань. "Ось ви весь час говорите, що сором - це найсильніший засіб". Це так? М. Лайтман: Так. Запитання: "Отже, автор правильно зауважив. Потім запитують: 'У чому? Переконати людину, що вона помиляється? Присоромити її? У чому?'" М. Лайтман: Сором - це оцінка людини набагато нижча, ніж вона себе вважає, і це та оцінка, з якою вона не може погодитися. Запитання: Хтось її оцінює так, - так? М. Лайтман: Так. Запитання: Це такий удар по "я" людини… М. Лайтман: Звичайно! Запитання: А чого вона соромиться? М. Лайтман: Те, що отримує це повідомлення від оточення. Запитання: А якщо вона сама до цього приходить? Щось змінюється від цього? М. Лайтман: Тоді вона, як правило, забуває про це. Якщо це не перебуває у владі інших, то сама вона забуває. Запитання: Тобто, коли мене присоромили, це і є такий важкий стан. Він щось приносить? Я від цього змінююся? М. Лайтман: Людина має змінюватися. Або вона ховається, або вона приховує себе, або... вона щось має з цим робити. Запитання: Зрозуміло. А навіщо їй це дається? Це ж усе, так чи інакше, відбувається згори — через когось, зрозуміло, — але чому її соромлять? М. Лайтман: Щоб змінити її. Запитання: І коли людина розуміє це, то...? М. Лайтман: То це виправлення. Запитання: Це і є виправлення, так? М. Лайтман: Так Запитання: Далі. Я тут поки свої запитання формую. Ще одне питання: чому ми червоніємо, коли нас соромлять? М. Лайтман: Такі ось ми тварини, що червоніємо від сорому. Репліка: Тварини особливо не червоніють. Щоправда, у них є всякі такі рухи, що соромляться. М. Лайтман: Ми - так. Запитання: Чому я потім ненавиджу цю людину, яка мене присоромила? М. Лайтман: Не лише потім ненавиджу, але й були часи, коли таких людей вбивали… Репліка: Точно. М. Лайтман: І подібні речі. Тобто кожного, хто викликає у мене негативні відчуття, я готовий знищити. Запитання: Скажіть, сором і приниження - це схожі форми? М. Лайтман: Так. Запитання: Якщо в людини немає сорому, про що це свідчить? Взагалі, напевно, немає такої людини. Але припустимо. М. Лайтман: Як правило, вона не розуміє, про що йдеться. Запитання: Ця людина? М. Лайтман: Так. Недостатньо розвинена. Запитання: Тобто достатньо розвинені люди живуть із соромом? М. Лайтман: Звісно. Існує певний поріг. Якщо ти своїми висловлюваннями відкидаєш її за цей поріг, то вона не може з цим погодитись. Запитання: Тобто в кожної людини є цей поріг? Таке ще питання: є такий вислів, що "людина прикриває свій сором". М. Лайтман: Кожна. Запитання: Кожна? М. Лайтман: Кожна людина. Основна турбота її про те, щоб прикрити себе від сорому. Запитання: В принципі, так людина і живе, так? Далі йде таке запитання. У Біблії сказано, що “вони прикрили свій сором одягом”. Що це означає? – питають. – Адже нормально вони ходили оголеними? Було ж все нормально? М. Лайтман: Звiсно. Запитання: До якогось часу? І раптом, як ви кажете, поріг якийсь стався? М. Лайтман: Так. Запитання: Що це за поріг? Ось у них, у перших людей? За Біблією, якщо можна, навіть і кабалістичний зміст, якщо можна. М. Лайтман: Коли в них з'явилося почуття сорому. Почуття сорому виникає, коли людина відчуває себе оголеною перед іншими, непокритою перед іншими. І це дуже непросто. Запитання: А якщо ми торкнемося вже постійної вашої теми - егоїзму, це ж ми, так чи інакше, прикриваємо його? М. Лайтман: Так. Запитання: Що там трапилося з Адамом і Євою, що раптом? М. Лайтман: Я не думаю, що це проблема Адама і Єви, це проявилася перша суспільна проблема, що є в них такі захоплення, якими вони можуть і не пишатися, а соромитися. І вони прикрилися. А коли ти прикрився, - все, ніхто не знає, не розуміє, що ти собою являєш, від чого ти ховаєшся, від чого ні. Запитання: Але тоді ще одне питання: припустимо, прикрилися вони, навіть матеріально, одягом. З часом цей одяг від прикриття переходив в елемент гордості. Одягалося золото на них, з'явилися кутюр'є. Одяг ставав не просто прикриттям сорому, а навпаки - демонстрацією багатства. Що це таке? Можна сказати? М. Лайтман: Це природна інверсія. Запитання: Так? Чому вона природна, можна запитати? М. Лайтман: Бо те, що треба прикривати, Запитання: Так. М. Лайтман: якщо ти це прикриваєш тим, що впадає в око іншому, це вже зрозуміло, що не прикриття тебе, а, навпаки - викриття. Запитання: Викриття? Тобто, в принципі, що це говорить про людину, коли вона ось так розглядає одяг? Не дивиться як на простий одяг, яким вона прикриває себе, а коли розглядає його як "я гарний, - ось що це? Для чого вона це робить? М. Лайтман: Для того, щоб повністю усунути будь-яку можливість для іншого принизити її, чи якось знецінити і так далі.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/p2eKLJrF.mp417 Jun 24 00:00 UTCЗапитання: Запитують вас про сором. До речі, дуже багато запитань. "Ось ви весь час говорите, що сором - це найсильніший засіб". Це так? М. Лайтман: Так. Запитання: "Отже, автор правильно зауважив. Потім запитують: 'У чому? Переконати людину, що вона помиляється? Присоромити її? У чому?'" М. Лайтман: Сором - це оцінка людини набагато нижча, ніж вона себе вважає, і це та оцінка, з якою вона не може погодитися. Запитання: Хтось її оцінює так, - так? М. Лайтман: Так. Запитання: Це такий удар по "я" людини… М. Лайтман: Звичайно! Запитання: А чого вона соромиться? М. Лайтман: Те, що отримує це повідомлення від оточення. Запитання: А якщо вона сама до цього приходить? Щось змінюється від цього? М. Лайтман: Тоді вона, як правило, забуває про це. Якщо це не перебуває у владі інших, то сама вона забуває. Запитання: Тобто, коли мене присоромили, це і є такий важкий стан. Він щось приносить? Я від цього змінююся? М. Лайтман: Людина має змінюватися. Або вона ховається, або вона приховує себе, або... вона щось має з цим робити. Запитання: Зрозуміло. А навіщо їй це дається? Це ж усе, так чи інакше, відбувається згори — через когось, зрозуміло, — але чому її соромлять? М. Лайтман: Щоб змінити її. Запитання: І коли людина розуміє це, то...? М. Лайтман: То це виправлення. Запитання: Це і є виправлення, так? М. Лайтман: Так Запитання: Далі. Я тут поки свої запитання формую. Ще одне питання: чому ми червоніємо, коли нас соромлять? М. Лайтман: Такі ось ми тварини, що червоніємо від сорому. Репліка: Тварини особливо не червоніють. Щоправда, у них є всякі такі рухи, що соромляться. М. Лайтман: Ми - так. Запитання: Чому я потім ненавиджу цю людину, яка мене присоромила? М. Лайтман: Не лише потім ненавиджу, але й були часи, коли таких людей вбивали… Репліка: Точно. М. Лайтман: І подібні речі. Тобто кожного, хто викликає у мене негативні відчуття, я готовий знищити. Запитання: Скажіть, сором і приниження - це схожі форми? М. Лайтман: Так. Запитання: Якщо в людини немає сорому, про що це свідчить? Взагалі, напевно, немає такої людини. Але припустимо. М. Лайтман: Як правило, вона не розуміє, про що йдеться. Запитання: Ця людина? М. Лайтман: Так. Недостатньо розвинена. Запитання: Тобто достатньо розвинені люди живуть із соромом? М. Лайтман: Звісно. Існує певний поріг. Якщо ти своїми висловлюваннями відкидаєш її за цей поріг, то вона не може з цим погодитись. Запитання: Тобто в кожної людини є цей поріг? Таке ще питання: є такий вислів, що "людина прикриває свій сором". М. Лайтман: Кожна. Запитання: Кожна? М. Лайтман: Кожна людина. Основна турбота її про те, щоб прикрити себе від сорому. Запитання: В принципі, так людина і живе, так? Далі йде таке запитання. У Біблії сказано, що “вони прикрили свій сором одягом”. Що це означає? – питають. – Адже нормально вони ходили оголеними? Було ж все нормально? М. Лайтман: Звiсно. Запитання: До якогось часу? І раптом, як ви кажете, поріг якийсь стався? М. Лайтман: Так. Запитання: Що це за поріг? Ось у них, у перших людей? За Біблією, якщо можна, навіть і кабалістичний зміст, якщо можна. М. Лайтман: Коли в них з'явилося почуття сорому. Почуття сорому виникає, коли людина відчуває себе оголеною перед іншими, непокритою перед іншими. І це дуже непросто. Запитання: А якщо ми торкнемося вже постійної вашої теми - егоїзму, це ж ми, так чи інакше, прикриваємо його? М. Лайтман: Так. Запитання: Що там трапилося з Адамом і Євою, що раптом? М. Лайтман: Я не думаю, що це проблема Адама і Єви, це проявилася перша суспільна проблема, що є в них такі захоплення, якими вони можуть і не пишатися, а соромитися. І вони прикрилися. А коли ти прикрився, - все, ніхто не знає, не розуміє, що ти собою являєш, від чого ти ховаєшся, від чого ні. Запитання: Але тоді ще одне питання: припустимо, прикрилися вони, навіть матеріально, одягом. З часом цей одяг від прикриття переходив в елемент гордості. Одягалося золото на них, з'явилися кутюр'є. Одяг ставав не просто прикриттям сорому, а навпаки - демонстрацією багатства. Що це таке? Можна сказати? М. Лайтман: Це природна інверсія. Запитання: Так? Чому вона природна, можна запитати? М. Лайтман: Бо те, що треба прикривати, Запитання: Так. М. Лайтман: якщо ти це прикриваєш тим, що впадає в око іншому, це вже зрозуміло, що не прикриття тебе, а, навпаки - викриття. Запитання: Викриття? Тобто, в принципі, що це говорить про людину, коли вона ось так розглядає одяг? Не дивиться як на простий одяг, яким вона прикриває себе, а коли розглядає його як "я гарний, - ось що це? Для чого вона це робить? М. Лайтман: Для того, щоб повністю усунути будь-яку можливість для іншого принизити її, чи якось знецінити і так далі.https://cdn.kabbalahmedia.info/p2eKLJrF.mp400:05:54Запитання: Запитують вас про сором. До речі, дуже багато запитань. "Ось ви весь час говорите, що сором - це найсильніший засіб". Це так? М. Лайтман: Так. Запитання: "Отже, автор правильно зауважив. Потім запитують: 'У чому? Переконати людину, що вона помиляється? Присоромити її? У чому?'" М. Лайтман: Сором - це оцінка людини набагато нижча, ніж вона себе вважає, і це та оцінка, з якою вона не може погодитися. Запитання: Хтось її оцінює так, - так? М. Лайтман: Так. Запитання: Це такий удар по "я" людини… М. Лайтман: Звичайно! Запитання: А чого вона соромиться? М. Лайтман: Те, що отримує це повідомлення від оточення. Запитання: А якщо вона сама до цього приходить? Щось змінюється від цього? М. Лайтман: Тоді вона, як правило, забуває про це. Якщо це не перебуває у владі інших, то сама вона забуває. Запитання: Тобто, коли мене присоромили, це і є такий важкий стан. Він щось приносить? Я від цього змінююся? М. Лайтман: Людина має змінюватися. Або вона ховається, або вона приховує себе, або... вона щось має з цим робити. Запитання: Зрозуміло. А навіщо їй це дається? Це ж усе, так чи інакше, відбувається згори — через когось, зрозуміло, — але чому її соромлять? М. Лайтман: Щоб змінити її. Запитання: І коли людина розуміє це, то...? М. Лайтман: То це виправлення. Запитання: Це і є виправлення, так? М. Лайтман: Так Запитання: Далі. Я тут поки свої запитання формую. Ще одне питання: чому ми червоніємо, коли нас соромлять? М. Лайтман: Такі ось ми тварини, що червоніємо від сорому. Репліка: Тварини особливо не червоніють. Щоправда, у них є всякі такі рухи, що соромляться. М. Лайтман: Ми - так. Запитання: Чому я потім ненавиджу цю людину, яка мене присоромила? М. Лайтман: Не лише потім ненавиджу, але й були часи, коли таких людей вбивали… Репліка: Точно. М. Лайтман: І подібні речі. Тобто кожного, хто викликає у мене негативні відчуття, я готовий знищити. Запитання: Скажіть, сором і приниження - це схожі форми? М. Лайтман: Так. Запитання: Якщо в людини немає сорому, про що це свідчить? Взагалі, напевно, немає такої людини. Але припустимо. М. Лайтман: Як правило, вона не розуміє, про що йдеться. Запитання: Ця людина? М. Лайтман: Так. Недостатньо розвинена. Запитання: Тобто достатньо розвинені люди живуть із соромом? М. Лайтман: Звісно. Існує певний поріг. Якщо ти своїми висловлюваннями відкидаєш її за цей поріг, то вона не може з цим погодитись. Запитання: Тобто в кожної людини є цей поріг? Таке ще питання: є такий вислів, що "людина прикриває свій сором". М. Лайтман: Кожна. Запитання: Кожна? М. Лайтман: Кожна людина. Основна турбота її про те, щоб прикрити себе від сорому. Запитання: В принципі, так людина і живе, так? Далі йде таке запитання. У Біблії сказано, що “вони прикрили свій сором одягом”. Що це означає? – питають. – Адже нормально вони ходили оголеними? Було ж все нормально? М. Лайтман: Звiсно. Запитання: До якогось часу? І раптом, як ви кажете, поріг якийсь стався? М. Лайтман: Так. Запитання: Що це за поріг? Ось у них, у перших людей? За Біблією, якщо можна, навіть і кабалістичний зміст, якщо можна. М. Лайтман: Коли в них з'явилося почуття сорому. Почуття сорому виникає, коли людина відчуває себе оголеною перед іншими, непокритою перед іншими. І це дуже непросто. Запитання: А якщо ми торкнемося вже постійної вашої теми - егоїзму, це ж ми, так чи інакше, прикриваємо його? М. Лайтман: Так. Запитання: Що там трапилося з Адамом і Євою, що раптом? М. Лайтман: Я не думаю, що це проблема Адама і Єви, це проявилася перша суспільна проблема, що є в них такі захоплення, якими вони можуть і не пишатися, а соромитися. І вони прикрилися. А коли ти прикрився, - все, ніхто не знає, не розуміє, що ти собою являєш, від чого ти ховаєшся, від чого ні. Запитання: Але тоді ще одне питання: припустимо, прикрилися вони, навіть матеріально, одягом. З часом цей одяг від прикриття переходив в елемент гордості. Одягалося золото на них, з'явилися кутюр'є. Одяг ставав не просто прикриттям сорому, а навпаки - демонстрацією багатства. Що це таке? Можна сказати? М. Лайтман: Це природна інверсія. Запитання: Так? Чому вона природна, можна запитати? М. Лайтман: Бо те, що треба прикривати, Запитання: Так. М. Лайтман: якщо ти це прикриваєш тим, що впадає в око іншому, це вже зрозуміло, що не прикриття тебе, а, навпаки - викриття. Запитання: Викриття? Тобто, в принципі, що це говорить про людину, коли вона ось так розглядає одяг? Не дивиться як на простий одяг, яким вона прикриває себе, а коли розглядає його як "я гарний, - ось що це? Для чого вона це робить? М. Лайтман: Для того, щоб повністю усунути будь-яку можливість для іншого принизити її, чи якось знецінити і так далі.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ebvBQbfB.mp417 Jun 24 00:00 UTCЗапитання: Запитують вас про сором. До речі, дуже багато запитань. "Ось ви весь час говорите, що сором - це найсильніший засіб". Це так? М. Лайтман: Так. Запитання: "Отже, автор правильно зауважив. Потім запитують: 'У чому? Переконати людину, що вона помиляється? Присоромити її? У чому?'" М. Лайтман: Сором - це оцінка людини набагато нижча, ніж вона себе вважає, і це та оцінка, з якою вона не може погодитися. Запитання: Хтось її оцінює так, - так? М. Лайтман: Так. Запитання: Це такий удар по "я" людини… М. Лайтман: Звичайно! Запитання: А чого вона соромиться? М. Лайтман: Те, що отримує це повідомлення від оточення. Запитання: А якщо вона сама до цього приходить? Щось змінюється від цього? М. Лайтман: Тоді вона, як правило, забуває про це. Якщо це не перебуває у владі інших, то сама вона забуває. Запитання: Тобто, коли мене присоромили, це і є такий важкий стан. Він щось приносить? Я від цього змінююся? М. Лайтман: Людина має змінюватися. Або вона ховається, або вона приховує себе, або... вона щось має з цим робити. Запитання: Зрозуміло. А навіщо їй це дається? Це ж усе, так чи інакше, відбувається згори — через когось, зрозуміло, — але чому її соромлять? М. Лайтман: Щоб змінити її. Запитання: І коли людина розуміє це, то...? М. Лайтман: То це виправлення. Запитання: Це і є виправлення, так? М. Лайтман: Так Запитання: Далі. Я тут поки свої запитання формую. Ще одне питання: чому ми червоніємо, коли нас соромлять? М. Лайтман: Такі ось ми тварини, що червоніємо від сорому. Репліка: Тварини особливо не червоніють. Щоправда, у них є всякі такі рухи, що соромляться. М. Лайтман: Ми - так. Запитання: Чому я потім ненавиджу цю людину, яка мене присоромила? М. Лайтман: Не лише потім ненавиджу, але й були часи, коли таких людей вбивали… Репліка: Точно. М. Лайтман: І подібні речі. Тобто кожного, хто викликає у мене негативні відчуття, я готовий знищити. Запитання: Скажіть, сором і приниження - це схожі форми? М. Лайтман: Так. Запитання: Якщо в людини немає сорому, про що це свідчить? Взагалі, напевно, немає такої людини. Але припустимо. М. Лайтман: Як правило, вона не розуміє, про що йдеться. Запитання: Ця людина? М. Лайтман: Так. Недостатньо розвинена. Запитання: Тобто достатньо розвинені люди живуть із соромом? М. Лайтман: Звісно. Існує певний поріг. Якщо ти своїми висловлюваннями відкидаєш її за цей поріг, то вона не може з цим погодитись. Запитання: Тобто в кожної людини є цей поріг? Таке ще питання: є такий вислів, що "людина прикриває свій сором". М. Лайтман: Кожна. Запитання: Кожна? М. Лайтман: Кожна людина. Основна турбота її про те, щоб прикрити себе від сорому. Запитання: В принципі, так людина і живе, так? Далі йде таке запитання. У Біблії сказано, що “вони прикрили свій сором одягом”. Що це означає? – питають. – Адже нормально вони ходили оголеними? Було ж все нормально? М. Лайтман: Звiсно. Запитання: До якогось часу? І раптом, як ви кажете, поріг якийсь стався? М. Лайтман: Так. Запитання: Що це за поріг? Ось у них, у перших людей? За Біблією, якщо можна, навіть і кабалістичний зміст, якщо можна. М. Лайтман: Коли в них з'явилося почуття сорому. Почуття сорому виникає, коли людина відчуває себе оголеною перед іншими, непокритою перед іншими. І це дуже непросто. Запитання: А якщо ми торкнемося вже постійної вашої теми - егоїзму, це ж ми, так чи інакше, прикриваємо його? М. Лайтман: Так. Запитання: Що там трапилося з Адамом і Євою, що раптом? М. Лайтман: Я не думаю, що це проблема Адама і Єви, це проявилася перша суспільна проблема, що є в них такі захоплення, якими вони можуть і не пишатися, а соромитися. І вони прикрилися. А коли ти прикрився, - все, ніхто не знає, не розуміє, що ти собою являєш, від чого ти ховаєшся, від чого ні. Запитання: Але тоді ще одне питання: припустимо, прикрилися вони, навіть матеріально, одягом. З часом цей одяг від прикриття переходив в елемент гордості. Одягалося золото на них, з'явилися кутюр'є. Одяг ставав не просто прикриттям сорому, а навпаки - демонстрацією багатства. Що це таке? Можна сказати? М. Лайтман: Це природна інверсія. Запитання: Так? Чому вона природна, можна запитати? М. Лайтман: Бо те, що треба прикривати, Запитання: Так. М. Лайтман: якщо ти це прикриваєш тим, що впадає в око іншому, це вже зрозуміло, що не прикриття тебе, а, навпаки - викриття. Запитання: Викриття? Тобто, в принципі, що це говорить про людину, коли вона ось так розглядає одяг? Не дивиться як на простий одяг, яким вона прикриває себе, а коли розглядає його як "я гарний, - ось що це? Для чого вона це робить? М. Лайтман: Для того, щоб повністю усунути будь-яку можливість для іншого принизити її, чи якось знецінити і так далі.https://cdn.kabbalahmedia.info/ebvBQbfB.mp400:05:54Запитання: Запитують вас про сором. До речі, дуже багато запитань. "Ось ви весь час говорите, що сором - це найсильніший засіб". Це так? М. Лайтман: Так. Запитання: "Отже, автор правильно зауважив. Потім запитують: 'У чому? Переконати людину, що вона помиляється? Присоромити її? У чому?'" М. Лайтман: Сором - це оцінка людини набагато нижча, ніж вона себе вважає, і це та оцінка, з якою вона не може погодитися. Запитання: Хтось її оцінює так, - так? М. Лайтман: Так. Запитання: Це такий удар по "я" людини… М. Лайтман: Звичайно! Запитання: А чого вона соромиться? М. Лайтман: Те, що отримує це повідомлення від оточення. Запитання: А якщо вона сама до цього приходить? Щось змінюється від цього? М. Лайтман: Тоді вона, як правило, забуває про це. Якщо це не перебуває у владі інших, то сама вона забуває. Запитання: Тобто, коли мене присоромили, це і є такий важкий стан. Він щось приносить? Я від цього змінююся? М. Лайтман: Людина має змінюватися. Або вона ховається, або вона приховує себе, або... вона щось має з цим робити. Запитання: Зрозуміло. А навіщо їй це дається? Це ж усе, так чи інакше, відбувається згори — через когось, зрозуміло, — але чому її соромлять? М. Лайтман: Щоб змінити її. Запитання: І коли людина розуміє це, то...? М. Лайтман: То це виправлення. Запитання: Це і є виправлення, так? М. Лайтман: Так Запитання: Далі. Я тут поки свої запитання формую. Ще одне питання: чому ми червоніємо, коли нас соромлять? М. Лайтман: Такі ось ми тварини, що червоніємо від сорому. Репліка: Тварини особливо не червоніють. Щоправда, у них є всякі такі рухи, що соромляться. М. Лайтман: Ми - так. Запитання: Чому я потім ненавиджу цю людину, яка мене присоромила? М. Лайтман: Не лише потім ненавиджу, але й були часи, коли таких людей вбивали… Репліка: Точно. М. Лайтман: І подібні речі. Тобто кожного, хто викликає у мене негативні відчуття, я готовий знищити. Запитання: Скажіть, сором і приниження - це схожі форми? М. Лайтман: Так. Запитання: Якщо в людини немає сорому, про що це свідчить? Взагалі, напевно, немає такої людини. Але припустимо. М. Лайтман: Як правило, вона не розуміє, про що йдеться. Запитання: Ця людина? М. Лайтман: Так. Недостатньо розвинена. Запитання: Тобто достатньо розвинені люди живуть із соромом? М. Лайтман: Звісно. Існує певний поріг. Якщо ти своїми висловлюваннями відкидаєш її за цей поріг, то вона не може з цим погодитись. Запитання: Тобто в кожної людини є цей поріг? Таке ще питання: є такий вислів, що "людина прикриває свій сором". М. Лайтман: Кожна. Запитання: Кожна? М. Лайтман: Кожна людина. Основна турбота її про те, щоб прикрити себе від сорому. Запитання: В принципі, так людина і живе, так? Далі йде таке запитання. У Біблії сказано, що “вони прикрили свій сором одягом”. Що це означає? – питають. – Адже нормально вони ходили оголеними? Було ж все нормально? М. Лайтман: Звiсно. Запитання: До якогось часу? І раптом, як ви кажете, поріг якийсь стався? М. Лайтман: Так. Запитання: Що це за поріг? Ось у них, у перших людей? За Біблією, якщо можна, навіть і кабалістичний зміст, якщо можна. М. Лайтман: Коли в них з'явилося почуття сорому. Почуття сорому виникає, коли людина відчуває себе оголеною перед іншими, непокритою перед іншими. І це дуже непросто. Запитання: А якщо ми торкнемося вже постійної вашої теми - егоїзму, це ж ми, так чи інакше, прикриваємо його? М. Лайтман: Так. Запитання: Що там трапилося з Адамом і Євою, що раптом? М. Лайтман: Я не думаю, що це проблема Адама і Єви, це проявилася перша суспільна проблема, що є в них такі захоплення, якими вони можуть і не пишатися, а соромитися. І вони прикрилися. А коли ти прикрився, - все, ніхто не знає, не розуміє, що ти собою являєш, від чого ти ховаєшся, від чого ні. Запитання: Але тоді ще одне питання: припустимо, прикрилися вони, навіть матеріально, одягом. З часом цей одяг від прикриття переходив в елемент гордості. Одягалося золото на них, з'явилися кутюр'є. Одяг ставав не просто прикриттям сорому, а навпаки - демонстрацією багатства. Що це таке? Можна сказати? М. Лайтман: Це природна інверсія. Запитання: Так? Чому вона природна, можна запитати? М. Лайтман: Бо те, що треба прикривати, Запитання: Так. М. Лайтман: якщо ти це прикриваєш тим, що впадає в око іншому, це вже зрозуміло, що не прикриття тебе, а, навпаки - викриття. Запитання: Викриття? Тобто, в принципі, що це говорить про людину, коли вона ось так розглядає одяг? Не дивиться як на простий одяг, яким вона прикриває себе, а коли розглядає його як "я гарний, - ось що це? Для чого вона це робить? М. Лайтман: Для того, щоб повністю усунути будь-яку можливість для іншого принизити її, чи якось знецінити і так далі.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/MAMzU3Q2.mp317 Jun 24 00:00 UTCВід смутку до радості й назад С.Винокур: Одного старця запитали, що таке смуток. «Бути сумним - це означає весь час думати про самого себе», - відповів старець. Як усе просто насправді і як усе складно. Людина може не сумувати? Скажіть мені, будь ласка? М.Лайтман: Я не знаю, я займаю себе. С.Винокур: Ви займаєте себе, але не для того, щоб не сумувати все-таки? Не для цього? М.Лайтман: Ні, ні, ні, ні. Навіть якби я нічого не робив, я б не сумував. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ось це запитання я хочу вам поставити: у вас буває смуток взагалі? Ось смуток... М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? Чому? У всіх буває, а у вас - ні? М.Лайтман: Я взагалі не даю цьому почуттю в собі розвиватися. Це перше. Друге - я знаходжу більше відомостей про розвиток, ніж я можу все це проковтнути, охопити. І тому мені не сумно. С.Винокур: Тобто у вас весь час є горизонти - ще й ще? М.Лайтман: Ну... Так, припустимо. С.Винокур: Можна так сказати? Скажіть, будь ласка, протилежність смутку - радість. Можна бути в радості весь час? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто так чи інакше такий рух має бути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Це природно для людини. С.Винокур: Щоб приходити до радості? Я хотів би про радість більше запитати.... М.Лайтман: Щоб приходити до радості, треба усвідомлювати, що те, що є в тебе, це загалом звичайне життя. І тому ти не можеш бути в постійній радості, в якійсь ейфорії. І сумувати, в принципі, не можеш. Ти можеш бути в нейтральному стані й таким чином відчувати, що ти пливеш. С.Винокур: І тут же буде і радість, і тут же будуть ці стани, так? Буде приходити ця радість, і знову пливеш, і так от і плисти? М.Лайтман: Так. Дрібними порціями. С.Винокур: Запитання в мене ще таке: чому Творець нам дає ці стани, включно з радістю, смутком? ось усі ці стани....Чому Він нам усе це дає? М.Лайтман: Ну без цього ми не могли б взагалі помічати час. Тільки на цих протилежних почуттях: від радості до смутку, від страху до щастя... С.Винокур: Через це ми й відчуваємо, що час іде? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так що таке час виходить? М.Лайтман: Це чергування таких відчуттів. С.Винокур: А ось цей годинник, який у нас тут цокає? М.Лайтман: Це цокає - це він цокає. С.Винокур: Тобто час - це чергування цих станів? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І все? М.Лайтман: Все! А що може бути ще у людини? https://cdn.kabbalahmedia.info/MAMzU3Q2.mp300:02:57Від смутку до радості й назад С.Винокур: Одного старця запитали, що таке смуток. «Бути сумним - це означає весь час думати про самого себе», - відповів старець. Як усе просто насправді і як усе складно. Людина може не сумувати? Скажіть мені, будь ласка? М.Лайтман: Я не знаю, я займаю себе. С.Винокур: Ви займаєте себе, але не для того, щоб не сумувати все-таки? Не для цього? М.Лайтман: Ні, ні, ні, ні. Навіть якби я нічого не робив, я б не сумував. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ось це запитання я хочу вам поставити: у вас буває смуток взагалі? Ось смуток... М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? Чому? У всіх буває, а у вас - ні? М.Лайтман: Я взагалі не даю цьому почуттю в собі розвиватися. Це перше. Друге - я знаходжу більше відомостей про розвиток, ніж я можу все це проковтнути, охопити. І тому мені не сумно. С.Винокур: Тобто у вас весь час є горизонти - ще й ще? М.Лайтман: Ну... Так, припустимо. С.Винокур: Можна так сказати? Скажіть, будь ласка, протилежність смутку - радість. Можна бути в радості весь час? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто так чи інакше такий рух має бути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Це природно для людини. С.Винокур: Щоб приходити до радості? Я хотів би про радість більше запитати.... М.Лайтман: Щоб приходити до радості, треба усвідомлювати, що те, що є в тебе, це загалом звичайне життя. І тому ти не можеш бути в постійній радості, в якійсь ейфорії. І сумувати, в принципі, не можеш. Ти можеш бути в нейтральному стані й таким чином відчувати, що ти пливеш. С.Винокур: І тут же буде і радість, і тут же будуть ці стани, так? Буде приходити ця радість, і знову пливеш, і так от і плисти? М.Лайтман: Так. Дрібними порціями. С.Винокур: Запитання в мене ще таке: чому Творець нам дає ці стани, включно з радістю, смутком? ось усі ці стани....Чому Він нам усе це дає? М.Лайтман: Ну без цього ми не могли б взагалі помічати час. Тільки на цих протилежних почуттях: від радості до смутку, від страху до щастя... С.Винокур: Через це ми й відчуваємо, що час іде? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так що таке час виходить? М.Лайтман: Це чергування таких відчуттів. С.Винокур: А ось цей годинник, який у нас тут цокає? М.Лайтман: Це цокає - це він цокає. С.Винокур: Тобто час - це чергування цих станів? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І все? М.Лайтман: Все! А що може бути ще у людини? nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/I951xCYZ.mp417 Jun 24 00:00 UTCВід смутку до радості й назад С.Винокур: Одного старця запитали, що таке смуток. «Бути сумним - це означає весь час думати про самого себе», - відповів старець. Як усе просто насправді і як усе складно. Людина може не сумувати? Скажіть мені, будь ласка? М.Лайтман: Я не знаю, я займаю себе. С.Винокур: Ви займаєте себе, але не для того, щоб не сумувати все-таки? Не для цього? М.Лайтман: Ні, ні, ні, ні. Навіть якби я нічого не робив, я б не сумував. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ось це запитання я хочу вам поставити: у вас буває смуток взагалі? Ось смуток... М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? Чому? У всіх буває, а у вас - ні? М.Лайтман: Я взагалі не даю цьому почуттю в собі розвиватися. Це перше. Друге - я знаходжу більше відомостей про розвиток, ніж я можу все це проковтнути, охопити. І тому мені не сумно. С.Винокур: Тобто у вас весь час є горизонти - ще й ще? М.Лайтман: Ну... Так, припустимо. С.Винокур: Можна так сказати? Скажіть, будь ласка, протилежність смутку - радість. Можна бути в радості весь час? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто так чи інакше такий рух має бути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Це природно для людини. С.Винокур: Щоб приходити до радості? Я хотів би про радість більше запитати.... М.Лайтман: Щоб приходити до радості, треба усвідомлювати, що те, що є в тебе, це загалом звичайне життя. І тому ти не можеш бути в постійній радості, в якійсь ейфорії. І сумувати, в принципі, не можеш. Ти можеш бути в нейтральному стані й таким чином відчувати, що ти пливеш. С.Винокур: І тут же буде і радість, і тут же будуть ці стани, так? Буде приходити ця радість, і знову пливеш, і так от і плисти? М.Лайтман: Так. Дрібними порціями. С.Винокур: Запитання в мене ще таке: чому Творець нам дає ці стани, включно з радістю, смутком? ось усі ці стани....Чому Він нам усе це дає? М.Лайтман: Ну без цього ми не могли б взагалі помічати час. Тільки на цих протилежних почуттях: від радості до смутку, від страху до щастя... С.Винокур: Через це ми й відчуваємо, що час іде? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так що таке час виходить? М.Лайтман: Це чергування таких відчуттів. С.Винокур: А ось цей годинник, який у нас тут цокає? М.Лайтман: Це цокає - це він цокає. С.Винокур: Тобто час - це чергування цих станів? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І все? М.Лайтман: Все! А що може бути ще у людини? https://cdn.kabbalahmedia.info/I951xCYZ.mp400:02:57Від смутку до радості й назад С.Винокур: Одного старця запитали, що таке смуток. «Бути сумним - це означає весь час думати про самого себе», - відповів старець. Як усе просто насправді і як усе складно. Людина може не сумувати? Скажіть мені, будь ласка? М.Лайтман: Я не знаю, я займаю себе. С.Винокур: Ви займаєте себе, але не для того, щоб не сумувати все-таки? Не для цього? М.Лайтман: Ні, ні, ні, ні. Навіть якби я нічого не робив, я б не сумував. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ось це запитання я хочу вам поставити: у вас буває смуток взагалі? Ось смуток... М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? Чому? У всіх буває, а у вас - ні? М.Лайтман: Я взагалі не даю цьому почуттю в собі розвиватися. Це перше. Друге - я знаходжу більше відомостей про розвиток, ніж я можу все це проковтнути, охопити. І тому мені не сумно. С.Винокур: Тобто у вас весь час є горизонти - ще й ще? М.Лайтман: Ну... Так, припустимо. С.Винокур: Можна так сказати? Скажіть, будь ласка, протилежність смутку - радість. Можна бути в радості весь час? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто так чи інакше такий рух має бути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Це природно для людини. С.Винокур: Щоб приходити до радості? Я хотів би про радість більше запитати.... М.Лайтман: Щоб приходити до радості, треба усвідомлювати, що те, що є в тебе, це загалом звичайне життя. І тому ти не можеш бути в постійній радості, в якійсь ейфорії. І сумувати, в принципі, не можеш. Ти можеш бути в нейтральному стані й таким чином відчувати, що ти пливеш. С.Винокур: І тут же буде і радість, і тут же будуть ці стани, так? Буде приходити ця радість, і знову пливеш, і так от і плисти? М.Лайтман: Так. Дрібними порціями. С.Винокур: Запитання в мене ще таке: чому Творець нам дає ці стани, включно з радістю, смутком? ось усі ці стани....Чому Він нам усе це дає? М.Лайтман: Ну без цього ми не могли б взагалі помічати час. Тільки на цих протилежних почуттях: від радості до смутку, від страху до щастя... С.Винокур: Через це ми й відчуваємо, що час іде? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так що таке час виходить? М.Лайтман: Це чергування таких відчуттів. С.Винокур: А ось цей годинник, який у нас тут цокає? М.Лайтман: Це цокає - це він цокає. С.Винокур: Тобто час - це чергування цих станів? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І все? М.Лайтман: Все! А що може бути ще у людини? nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/xiaMZY6t.mp417 Jun 24 00:00 UTCВід смутку до радості й назад С.Винокур: Одного старця запитали, що таке смуток. «Бути сумним - це означає весь час думати про самого себе», - відповів старець. Як усе просто насправді і як усе складно. Людина може не сумувати? Скажіть мені, будь ласка? М.Лайтман: Я не знаю, я займаю себе. С.Винокур: Ви займаєте себе, але не для того, щоб не сумувати все-таки? Не для цього? М.Лайтман: Ні, ні, ні, ні. Навіть якби я нічого не робив, я б не сумував. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ось це запитання я хочу вам поставити: у вас буває смуток взагалі? Ось смуток... М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? Чому? У всіх буває, а у вас - ні? М.Лайтман: Я взагалі не даю цьому почуттю в собі розвиватися. Це перше. Друге - я знаходжу більше відомостей про розвиток, ніж я можу все це проковтнути, охопити. І тому мені не сумно. С.Винокур: Тобто у вас весь час є горизонти - ще й ще? М.Лайтман: Ну... Так, припустимо. С.Винокур: Можна так сказати? Скажіть, будь ласка, протилежність смутку - радість. Можна бути в радості весь час? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто так чи інакше такий рух має бути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Це природно для людини. С.Винокур: Щоб приходити до радості? Я хотів би про радість більше запитати.... М.Лайтман: Щоб приходити до радості, треба усвідомлювати, що те, що є в тебе, це загалом звичайне життя. І тому ти не можеш бути в постійній радості, в якійсь ейфорії. І сумувати, в принципі, не можеш. Ти можеш бути в нейтральному стані й таким чином відчувати, що ти пливеш. С.Винокур: І тут же буде і радість, і тут же будуть ці стани, так? Буде приходити ця радість, і знову пливеш, і так от і плисти? М.Лайтман: Так. Дрібними порціями. С.Винокур: Запитання в мене ще таке: чому Творець нам дає ці стани, включно з радістю, смутком? ось усі ці стани....Чому Він нам усе це дає? М.Лайтман: Ну без цього ми не могли б взагалі помічати час. Тільки на цих протилежних почуттях: від радості до смутку, від страху до щастя... С.Винокур: Через це ми й відчуваємо, що час іде? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так що таке час виходить? М.Лайтман: Це чергування таких відчуттів. С.Винокур: А ось цей годинник, який у нас тут цокає? М.Лайтман: Це цокає - це він цокає. С.Винокур: Тобто час - це чергування цих станів? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І все? М.Лайтман: Все! А що може бути ще у людини? https://cdn.kabbalahmedia.info/xiaMZY6t.mp400:02:57Від смутку до радості й назад С.Винокур: Одного старця запитали, що таке смуток. «Бути сумним - це означає весь час думати про самого себе», - відповів старець. Як усе просто насправді і як усе складно. Людина може не сумувати? Скажіть мені, будь ласка? М.Лайтман: Я не знаю, я займаю себе. С.Винокур: Ви займаєте себе, але не для того, щоб не сумувати все-таки? Не для цього? М.Лайтман: Ні, ні, ні, ні. Навіть якби я нічого не робив, я б не сумував. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ось це запитання я хочу вам поставити: у вас буває смуток взагалі? Ось смуток... М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні? Чому? У всіх буває, а у вас - ні? М.Лайтман: Я взагалі не даю цьому почуттю в собі розвиватися. Це перше. Друге - я знаходжу більше відомостей про розвиток, ніж я можу все це проковтнути, охопити. І тому мені не сумно. С.Винокур: Тобто у вас весь час є горизонти - ще й ще? М.Лайтман: Ну... Так, припустимо. С.Винокур: Можна так сказати? Скажіть, будь ласка, протилежність смутку - радість. Можна бути в радості весь час? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Не можна? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто так чи інакше такий рух має бути? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Це природно для людини. С.Винокур: Щоб приходити до радості? Я хотів би про радість більше запитати.... М.Лайтман: Щоб приходити до радості, треба усвідомлювати, що те, що є в тебе, це загалом звичайне життя. І тому ти не можеш бути в постійній радості, в якійсь ейфорії. І сумувати, в принципі, не можеш. Ти можеш бути в нейтральному стані й таким чином відчувати, що ти пливеш. С.Винокур: І тут же буде і радість, і тут же будуть ці стани, так? Буде приходити ця радість, і знову пливеш, і так от і плисти? М.Лайтман: Так. Дрібними порціями. С.Винокур: Запитання в мене ще таке: чому Творець нам дає ці стани, включно з радістю, смутком? ось усі ці стани....Чому Він нам усе це дає? М.Лайтман: Ну без цього ми не могли б взагалі помічати час. Тільки на цих протилежних почуттях: від радості до смутку, від страху до щастя... С.Винокур: Через це ми й відчуваємо, що час іде? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так що таке час виходить? М.Лайтман: Це чергування таких відчуттів. С.Винокур: А ось цей годинник, який у нас тут цокає? М.Лайтман: Це цокає - це він цокає. С.Винокур: Тобто час - це чергування цих станів? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І все? М.Лайтман: Все! А що може бути ще у людини? nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/6HdYOTMQ.mp313 May 24 00:00 UTCС.Винокур: 50 років тому американський психолог Мартін Селігман проводив експеримент над собаками за схемою Павлова. Я беру тільки частину експерименту, він складний експеримент. Там було таке: мета експерименту була сформувати рефлекс страху на звук сигналу. Якщо у Павлова тварини за дзвінком отримували м'ясо, то у Селігмана вони отримували удар струмом. Щоб собаки не втекли завчасно, ставили загородки. Селігман був упевнений, що, коли звірів переведуть у вольєр із низькою перегородкою, вони втечуть, щойно почують сигнал. Але в новій клітці собаки сиділи на підлозі і скиглили. Жодна собака не перестрибнула найлегшу перешкоду, навіть не спробував. Коли в ті самі умови помістили собаку, який не брав участі в експерименті, він із легкістю втік. Виявляється, що в людей те саме. Людина, яка загнана в безпорадність, не може перестрибнути навіть через низький парканчик. Вона не вірить у вихід, вона лежить на підлозі й скиглить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання таке: що це в нас таке, коли людина сама відмовляється від свободи? Ти вже не прив'язаний. Іди з роботи! Їдь із країни! Йди від цього постійного неуспіху! Ти ж талановитий, розумний! Ні, залишається. М. Лайтман: Зовнішній тиск - він сковує людину і позбавляє її всяких можливостей розвитку, усвідомлення і перемоги. С.Винокур: Тобто ось цей тиск і страх... М. Лайтман:Так. С.Винокур: Це серйозно...? М.Лайтман: Ого! Це серйозне ... С.Винокур: Зброя в руках... М.Лайтман: Суспільства або когось. С.Винокур: Тобто якщо ти цим володієш - страхом, тиском - ти можеш покласти народ? М. Лайтман: Так. Те, що і намагалися зробити. С.Винокур: Але якщо взяти наше життя, людина все-таки погоджується з ним, із цим життям? Хоч це і клітка, і ми страждаємо. М. Лайтман: Немає нічого взамін. Людина не бачить, що є щось, крім цього, і тому погоджується і намагається знайти в цих рамках хоч якісь маленькі задоволення, наповнення, насичення. С.Винокур: Ось це, в принципі, і є наше життя, так? М.Лайтман: Так, ось це і є наше життя. С.Винокур: Як же нам побачити хоча б маленький просвіт, туди, в цю дірочку проскочити якось, вистрибнути з цього? М. Лайтман: Нам треба отримати виховання, що якщо ми хочемо стати кращими, то ми повинні для цього знайти розуміння свободи - свободи від себе, від свого егоїзму. І тоді ми зможемо досягти рівності між усіма. С.Винокур: Мені цікаво, яку роль тут відіграє егоїзм? Ось у цієї людини, яка прилягла від удару, яка не рухається, яку роль відіграє егоїзм? У неї ж усе пригнічено, у принципі. М. Лайтман: Ось у такому стані, коли вона лежить і перебуває під ударами, у неї починає розвиватися можливість піднятися над собою. І вона починає фантазувати, можна так сказати, яким чином це можливо зробити. С.Винокур: Як він може вирватися? М.Лайтман: Так. І так поступово-поступово він і виростає. С.Винокур: Тобто ви навіть говорите, що ця сила десь навіть позитивна? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: Звичайно? М.Лайтман: Звичайно. Тому вона і є в природі. С.Винокур: Ось ця сила придушення і сила страху? М.Лайтман:Так-так-так. С.Винокур: Це позитивно для людини? М.Лайтман:Так, позитивна для людини. Вона її і розвиває.А чим користується Творець, коли бажає привести нас до кращого, до добра, піднятися над собою? Лише зворотною силою - силою страху, силою побоювання страждань тощо. С.Винокур: Тобто ви зараз це ніби перекладаєте на Творця, що все це дії Творця. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Не цих керівників і нікого. М.Лайтман: Ні, ну що це?! С.Винокур: А дії Творця. М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: І вони спрямовані, ви кажете. М.Лайтман: Вони спрямовані. С.Винокур: Якщо можна, що ми за істоти такі? М. Лайтман: Ми маленькі, слабенькі егоїстики. С.Винокур: І нас хочуть виростити у що? М. Лайтман: І хочуть, щоб ми розібралися в цьому своєму маленькому егоїзмі, який являє собою всю нашу природу, і побажали піднятися над ним, над егоїзмом. А для цього нам потрібна взаємодопомога і розуміння, що є інша можливість існувати, тільки нам треба піднятися із себе. С.Винокур: Це називається, що тоді ми перестрибуємо через цей "парканчик"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: і йдемо, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А "парканчик" дійсно низький? М. Лайтман: Низький, він трохи над землею. С.Винокур: Ось цей низький "парканчик" здається нам непрохідною стіною. М. Лайтман: Це психологічна перешкода. С.Винокур: Саме психологічна? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Ну тоді коронне питання - про свободу волі. У якому випадку ми можемо зробити цей крок до свободи? Що з нами має статися? Ви вже трошки відповіли, але питання ніби таке, завершальне. М. Лайтман: Ми можемо спрямувати себе до свободи волі, якщо ми вирішимо, що іншого виходу в нас немає, і не намагатимемося кудись втекти, сховатися, прикрасити, підсолодити це наше існування в егоїзмі, у вигнанні від хорошого, від добра, від усього. Якщо ми так візьмемося за себе і будемо діяти, то побачимо, що це можливо. С.Винокур: Що таке вільна людина, я вільний? М. Лайтман: Вільна людина та, у якої немає жодних обмежень. А це насамперед внутрішня свобода. С.Винокур: Ну це можуть по-різному зрозуміти - "немає обмежень". М. Лайтман: Немає обмежень - мається на увазі, що людина може існувати з усіма, і всім буде добре з нею, і їй буде добре з усіма. Тобто це людина, яка не керується егоїзмом. https://cdn.kabbalahmedia.info/6HdYOTMQ.mp300:06:14С.Винокур: 50 років тому американський психолог Мартін Селігман проводив експеримент над собаками за схемою Павлова. Я беру тільки частину експерименту, він складний експеримент. Там було таке: мета експерименту була сформувати рефлекс страху на звук сигналу. Якщо у Павлова тварини за дзвінком отримували м'ясо, то у Селігмана вони отримували удар струмом. Щоб собаки не втекли завчасно, ставили загородки. Селігман був упевнений, що, коли звірів переведуть у вольєр із низькою перегородкою, вони втечуть, щойно почують сигнал. Але в новій клітці собаки сиділи на підлозі і скиглили. Жодна собака не перестрибнула найлегшу перешкоду, навіть не спробував. Коли в ті самі умови помістили собаку, який не брав участі в експерименті, він із легкістю втік. Виявляється, що в людей те саме. Людина, яка загнана в безпорадність, не може перестрибнути навіть через низький парканчик. Вона не вірить у вихід, вона лежить на підлозі й скиглить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання таке: що це в нас таке, коли людина сама відмовляється від свободи? Ти вже не прив'язаний. Іди з роботи! Їдь із країни! Йди від цього постійного неуспіху! Ти ж талановитий, розумний! Ні, залишається. М. Лайтман: Зовнішній тиск - він сковує людину і позбавляє її всяких можливостей розвитку, усвідомлення і перемоги. С.Винокур: Тобто ось цей тиск і страх... М. Лайтман:Так. С.Винокур: Це серйозно...? М.Лайтман: Ого! Це серйозне ... С.Винокур: Зброя в руках... М.Лайтман: Суспільства або когось. С.Винокур: Тобто якщо ти цим володієш - страхом, тиском - ти можеш покласти народ? М. Лайтман: Так. Те, що і намагалися зробити. С.Винокур: Але якщо взяти наше життя, людина все-таки погоджується з ним, із цим життям? Хоч це і клітка, і ми страждаємо. М. Лайтман: Немає нічого взамін. Людина не бачить, що є щось, крім цього, і тому погоджується і намагається знайти в цих рамках хоч якісь маленькі задоволення, наповнення, насичення. С.Винокур: Ось це, в принципі, і є наше життя, так? М.Лайтман: Так, ось це і є наше життя. С.Винокур: Як же нам побачити хоча б маленький просвіт, туди, в цю дірочку проскочити якось, вистрибнути з цього? М. Лайтман: Нам треба отримати виховання, що якщо ми хочемо стати кращими, то ми повинні для цього знайти розуміння свободи - свободи від себе, від свого егоїзму. І тоді ми зможемо досягти рівності між усіма. С.Винокур: Мені цікаво, яку роль тут відіграє егоїзм? Ось у цієї людини, яка прилягла від удару, яка не рухається, яку роль відіграє егоїзм? У неї ж усе пригнічено, у принципі. М. Лайтман: Ось у такому стані, коли вона лежить і перебуває під ударами, у неї починає розвиватися можливість піднятися над собою. І вона починає фантазувати, можна так сказати, яким чином це можливо зробити. С.Винокур: Як він може вирватися? М.Лайтман: Так. І так поступово-поступово він і виростає. С.Винокур: Тобто ви навіть говорите, що ця сила десь навіть позитивна? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: Звичайно? М.Лайтман: Звичайно. Тому вона і є в природі. С.Винокур: Ось ця сила придушення і сила страху? М.Лайтман:Так-так-так. С.Винокур: Це позитивно для людини? М.Лайтман:Так, позитивна для людини. Вона її і розвиває.А чим користується Творець, коли бажає привести нас до кращого, до добра, піднятися над собою? Лише зворотною силою - силою страху, силою побоювання страждань тощо. С.Винокур: Тобто ви зараз це ніби перекладаєте на Творця, що все це дії Творця. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Не цих керівників і нікого. М.Лайтман: Ні, ну що це?! С.Винокур: А дії Творця. М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: І вони спрямовані, ви кажете. М.Лайтман: Вони спрямовані. С.Винокур: Якщо можна, що ми за істоти такі? М. Лайтман: Ми маленькі, слабенькі егоїстики. С.Винокур: І нас хочуть виростити у що? М. Лайтман: І хочуть, щоб ми розібралися в цьому своєму маленькому егоїзмі, який являє собою всю нашу природу, і побажали піднятися над ним, над егоїзмом. А для цього нам потрібна взаємодопомога і розуміння, що є інша можливість існувати, тільки нам треба піднятися із себе. С.Винокур: Це називається, що тоді ми перестрибуємо через цей "парканчик"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: і йдемо, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А "парканчик" дійсно низький? М. Лайтман: Низький, він трохи над землею. С.Винокур: Ось цей низький "парканчик" здається нам непрохідною стіною. М. Лайтман: Це психологічна перешкода. С.Винокур: Саме психологічна? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Ну тоді коронне питання - про свободу волі. У якому випадку ми можемо зробити цей крок до свободи? Що з нами має статися? Ви вже трошки відповіли, але питання ніби таке, завершальне. М. Лайтман: Ми можемо спрямувати себе до свободи волі, якщо ми вирішимо, що іншого виходу в нас немає, і не намагатимемося кудись втекти, сховатися, прикрасити, підсолодити це наше існування в егоїзмі, у вигнанні від хорошого, від добра, від усього. Якщо ми так візьмемося за себе і будемо діяти, то побачимо, що це можливо. С.Винокур: Що таке вільна людина, я вільний? М. Лайтман: Вільна людина та, у якої немає жодних обмежень. А це насамперед внутрішня свобода. С.Винокур: Ну це можуть по-різному зрозуміти - "немає обмежень". М. Лайтман: Немає обмежень - мається на увазі, що людина може існувати з усіма, і всім буде добре з нею, і їй буде добре з усіма. Тобто це людина, яка не керується егоїзмом. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/WGmrPiW0.mp413 May 24 00:00 UTCС.Винокур: 50 років тому американський психолог Мартін Селігман проводив експеримент над собаками за схемою Павлова. Я беру тільки частину експерименту, він складний експеримент. Там було таке: мета експерименту була сформувати рефлекс страху на звук сигналу. Якщо у Павлова тварини за дзвінком отримували м'ясо, то у Селігмана вони отримували удар струмом. Щоб собаки не втекли завчасно, ставили загородки. Селігман був упевнений, що, коли звірів переведуть у вольєр із низькою перегородкою, вони втечуть, щойно почують сигнал. Але в новій клітці собаки сиділи на підлозі і скиглили. Жодна собака не перестрибнула найлегшу перешкоду, навіть не спробував. Коли в ті самі умови помістили собаку, який не брав участі в експерименті, він із легкістю втік. Виявляється, що в людей те саме. Людина, яка загнана в безпорадність, не може перестрибнути навіть через низький парканчик. Вона не вірить у вихід, вона лежить на підлозі й скиглить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання таке: що це в нас таке, коли людина сама відмовляється від свободи? Ти вже не прив'язаний. Іди з роботи! Їдь із країни! Йди від цього постійного неуспіху! Ти ж талановитий, розумний! Ні, залишається. М. Лайтман: Зовнішній тиск - він сковує людину і позбавляє її всяких можливостей розвитку, усвідомлення і перемоги. С.Винокур: Тобто ось цей тиск і страх... М. Лайтман:Так. С.Винокур: Це серйозно...? М.Лайтман: Ого! Це серйозне ... С.Винокур: Зброя в руках... М.Лайтман: Суспільства або когось. С.Винокур: Тобто якщо ти цим володієш - страхом, тиском - ти можеш покласти народ? М. Лайтман: Так. Те, що і намагалися зробити. С.Винокур: Але якщо взяти наше життя, людина все-таки погоджується з ним, із цим життям? Хоч це і клітка, і ми страждаємо. М. Лайтман: Немає нічого взамін. Людина не бачить, що є щось, крім цього, і тому погоджується і намагається знайти в цих рамках хоч якісь маленькі задоволення, наповнення, насичення. С.Винокур: Ось це, в принципі, і є наше життя, так? М.Лайтман: Так, ось це і є наше життя. С.Винокур: Як же нам побачити хоча б маленький просвіт, туди, в цю дірочку проскочити якось, вистрибнути з цього? М. Лайтман: Нам треба отримати виховання, що якщо ми хочемо стати кращими, то ми повинні для цього знайти розуміння свободи - свободи від себе, від свого егоїзму. І тоді ми зможемо досягти рівності між усіма. С.Винокур: Мені цікаво, яку роль тут відіграє егоїзм? Ось у цієї людини, яка прилягла від удару, яка не рухається, яку роль відіграє егоїзм? У неї ж усе пригнічено, у принципі. М. Лайтман: Ось у такому стані, коли вона лежить і перебуває під ударами, у неї починає розвиватися можливість піднятися над собою. І вона починає фантазувати, можна так сказати, яким чином це можливо зробити. С.Винокур: Як він може вирватися? М.Лайтман: Так. І так поступово-поступово він і виростає. С.Винокур: Тобто ви навіть говорите, що ця сила десь навіть позитивна? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: Звичайно? М.Лайтман: Звичайно. Тому вона і є в природі. С.Винокур: Ось ця сила придушення і сила страху? М.Лайтман:Так-так-так. С.Винокур: Це позитивно для людини? М.Лайтман:Так, позитивна для людини. Вона її і розвиває.А чим користується Творець, коли бажає привести нас до кращого, до добра, піднятися над собою? Лише зворотною силою - силою страху, силою побоювання страждань тощо. С.Винокур: Тобто ви зараз це ніби перекладаєте на Творця, що все це дії Творця. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Не цих керівників і нікого. М.Лайтман: Ні, ну що це?! С.Винокур: А дії Творця. М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: І вони спрямовані, ви кажете. М.Лайтман: Вони спрямовані. С.Винокур: Якщо можна, що ми за істоти такі? М. Лайтман: Ми маленькі, слабенькі егоїстики. С.Винокур: І нас хочуть виростити у що? М. Лайтман: І хочуть, щоб ми розібралися в цьому своєму маленькому егоїзмі, який являє собою всю нашу природу, і побажали піднятися над ним, над егоїзмом. А для цього нам потрібна взаємодопомога і розуміння, що є інша можливість існувати, тільки нам треба піднятися із себе. С.Винокур: Це називається, що тоді ми перестрибуємо через цей "парканчик"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: і йдемо, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А "парканчик" дійсно низький? М. Лайтман: Низький, він трохи над землею. С.Винокур: Ось цей низький "парканчик" здається нам непрохідною стіною. М. Лайтман: Це психологічна перешкода. С.Винокур: Саме психологічна? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Ну тоді коронне питання - про свободу волі. У якому випадку ми можемо зробити цей крок до свободи? Що з нами має статися? Ви вже трошки відповіли, але питання ніби таке, завершальне. М. Лайтман: Ми можемо спрямувати себе до свободи волі, якщо ми вирішимо, що іншого виходу в нас немає, і не намагатимемося кудись втекти, сховатися, прикрасити, підсолодити це наше існування в егоїзмі, у вигнанні від хорошого, від добра, від усього. Якщо ми так візьмемося за себе і будемо діяти, то побачимо, що це можливо. С.Винокур: Що таке вільна людина, я вільний? М. Лайтман: Вільна людина та, у якої немає жодних обмежень. А це насамперед внутрішня свобода. С.Винокур: Ну це можуть по-різному зрозуміти - "немає обмежень". М. Лайтман: Немає обмежень - мається на увазі, що людина може існувати з усіма, і всім буде добре з нею, і їй буде добре з усіма. Тобто це людина, яка не керується егоїзмом. https://cdn.kabbalahmedia.info/WGmrPiW0.mp400:06:14С.Винокур: 50 років тому американський психолог Мартін Селігман проводив експеримент над собаками за схемою Павлова. Я беру тільки частину експерименту, він складний експеримент. Там було таке: мета експерименту була сформувати рефлекс страху на звук сигналу. Якщо у Павлова тварини за дзвінком отримували м'ясо, то у Селігмана вони отримували удар струмом. Щоб собаки не втекли завчасно, ставили загородки. Селігман був упевнений, що, коли звірів переведуть у вольєр із низькою перегородкою, вони втечуть, щойно почують сигнал. Але в новій клітці собаки сиділи на підлозі і скиглили. Жодна собака не перестрибнула найлегшу перешкоду, навіть не спробував. Коли в ті самі умови помістили собаку, який не брав участі в експерименті, він із легкістю втік. Виявляється, що в людей те саме. Людина, яка загнана в безпорадність, не може перестрибнути навіть через низький парканчик. Вона не вірить у вихід, вона лежить на підлозі й скиглить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання таке: що це в нас таке, коли людина сама відмовляється від свободи? Ти вже не прив'язаний. Іди з роботи! Їдь із країни! Йди від цього постійного неуспіху! Ти ж талановитий, розумний! Ні, залишається. М. Лайтман: Зовнішній тиск - він сковує людину і позбавляє її всяких можливостей розвитку, усвідомлення і перемоги. С.Винокур: Тобто ось цей тиск і страх... М. Лайтман:Так. С.Винокур: Це серйозно...? М.Лайтман: Ого! Це серйозне ... С.Винокур: Зброя в руках... М.Лайтман: Суспільства або когось. С.Винокур: Тобто якщо ти цим володієш - страхом, тиском - ти можеш покласти народ? М. Лайтман: Так. Те, що і намагалися зробити. С.Винокур: Але якщо взяти наше життя, людина все-таки погоджується з ним, із цим життям? Хоч це і клітка, і ми страждаємо. М. Лайтман: Немає нічого взамін. Людина не бачить, що є щось, крім цього, і тому погоджується і намагається знайти в цих рамках хоч якісь маленькі задоволення, наповнення, насичення. С.Винокур: Ось це, в принципі, і є наше життя, так? М.Лайтман: Так, ось це і є наше життя. С.Винокур: Як же нам побачити хоча б маленький просвіт, туди, в цю дірочку проскочити якось, вистрибнути з цього? М. Лайтман: Нам треба отримати виховання, що якщо ми хочемо стати кращими, то ми повинні для цього знайти розуміння свободи - свободи від себе, від свого егоїзму. І тоді ми зможемо досягти рівності між усіма. С.Винокур: Мені цікаво, яку роль тут відіграє егоїзм? Ось у цієї людини, яка прилягла від удару, яка не рухається, яку роль відіграє егоїзм? У неї ж усе пригнічено, у принципі. М. Лайтман: Ось у такому стані, коли вона лежить і перебуває під ударами, у неї починає розвиватися можливість піднятися над собою. І вона починає фантазувати, можна так сказати, яким чином це можливо зробити. С.Винокур: Як він може вирватися? М.Лайтман: Так. І так поступово-поступово він і виростає. С.Винокур: Тобто ви навіть говорите, що ця сила десь навіть позитивна? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: Звичайно? М.Лайтман: Звичайно. Тому вона і є в природі. С.Винокур: Ось ця сила придушення і сила страху? М.Лайтман:Так-так-так. С.Винокур: Це позитивно для людини? М.Лайтман:Так, позитивна для людини. Вона її і розвиває.А чим користується Творець, коли бажає привести нас до кращого, до добра, піднятися над собою? Лише зворотною силою - силою страху, силою побоювання страждань тощо. С.Винокур: Тобто ви зараз це ніби перекладаєте на Творця, що все це дії Творця. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Не цих керівників і нікого. М.Лайтман: Ні, ну що це?! С.Винокур: А дії Творця. М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: І вони спрямовані, ви кажете. М.Лайтман: Вони спрямовані. С.Винокур: Якщо можна, що ми за істоти такі? М. Лайтман: Ми маленькі, слабенькі егоїстики. С.Винокур: І нас хочуть виростити у що? М. Лайтман: І хочуть, щоб ми розібралися в цьому своєму маленькому егоїзмі, який являє собою всю нашу природу, і побажали піднятися над ним, над егоїзмом. А для цього нам потрібна взаємодопомога і розуміння, що є інша можливість існувати, тільки нам треба піднятися із себе. С.Винокур: Це називається, що тоді ми перестрибуємо через цей "парканчик"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: і йдемо, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А "парканчик" дійсно низький? М. Лайтман: Низький, він трохи над землею. С.Винокур: Ось цей низький "парканчик" здається нам непрохідною стіною. М. Лайтман: Це психологічна перешкода. С.Винокур: Саме психологічна? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Ну тоді коронне питання - про свободу волі. У якому випадку ми можемо зробити цей крок до свободи? Що з нами має статися? Ви вже трошки відповіли, але питання ніби таке, завершальне. М. Лайтман: Ми можемо спрямувати себе до свободи волі, якщо ми вирішимо, що іншого виходу в нас немає, і не намагатимемося кудись втекти, сховатися, прикрасити, підсолодити це наше існування в егоїзмі, у вигнанні від хорошого, від добра, від усього. Якщо ми так візьмемося за себе і будемо діяти, то побачимо, що це можливо. С.Винокур: Що таке вільна людина, я вільний? М. Лайтман: Вільна людина та, у якої немає жодних обмежень. А це насамперед внутрішня свобода. С.Винокур: Ну це можуть по-різному зрозуміти - "немає обмежень". М. Лайтман: Немає обмежень - мається на увазі, що людина може існувати з усіма, і всім буде добре з нею, і їй буде добре з усіма. Тобто це людина, яка не керується егоїзмом. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/7nLsWdes.mp413 May 24 00:00 UTCС.Винокур: 50 років тому американський психолог Мартін Селігман проводив експеримент над собаками за схемою Павлова. Я беру тільки частину експерименту, він складний експеримент. Там було таке: мета експерименту була сформувати рефлекс страху на звук сигналу. Якщо у Павлова тварини за дзвінком отримували м'ясо, то у Селігмана вони отримували удар струмом. Щоб собаки не втекли завчасно, ставили загородки. Селігман був упевнений, що, коли звірів переведуть у вольєр із низькою перегородкою, вони втечуть, щойно почують сигнал. Але в новій клітці собаки сиділи на підлозі і скиглили. Жодна собака не перестрибнула найлегшу перешкоду, навіть не спробував. Коли в ті самі умови помістили собаку, який не брав участі в експерименті, він із легкістю втік. Виявляється, що в людей те саме. Людина, яка загнана в безпорадність, не може перестрибнути навіть через низький парканчик. Вона не вірить у вихід, вона лежить на підлозі й скиглить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання таке: що це в нас таке, коли людина сама відмовляється від свободи? Ти вже не прив'язаний. Іди з роботи! Їдь із країни! Йди від цього постійного неуспіху! Ти ж талановитий, розумний! Ні, залишається. М. Лайтман: Зовнішній тиск - він сковує людину і позбавляє її всяких можливостей розвитку, усвідомлення і перемоги. С.Винокур: Тобто ось цей тиск і страх... М. Лайтман:Так. С.Винокур: Це серйозно...? М.Лайтман: Ого! Це серйозне ... С.Винокур: Зброя в руках... М.Лайтман: Суспільства або когось. С.Винокур: Тобто якщо ти цим володієш - страхом, тиском - ти можеш покласти народ? М. Лайтман: Так. Те, що і намагалися зробити. С.Винокур: Але якщо взяти наше життя, людина все-таки погоджується з ним, із цим життям? Хоч це і клітка, і ми страждаємо. М. Лайтман: Немає нічого взамін. Людина не бачить, що є щось, крім цього, і тому погоджується і намагається знайти в цих рамках хоч якісь маленькі задоволення, наповнення, насичення. С.Винокур: Ось це, в принципі, і є наше життя, так? М.Лайтман: Так, ось це і є наше життя. С.Винокур: Як же нам побачити хоча б маленький просвіт, туди, в цю дірочку проскочити якось, вистрибнути з цього? М. Лайтман: Нам треба отримати виховання, що якщо ми хочемо стати кращими, то ми повинні для цього знайти розуміння свободи - свободи від себе, від свого егоїзму. І тоді ми зможемо досягти рівності між усіма. С.Винокур: Мені цікаво, яку роль тут відіграє егоїзм? Ось у цієї людини, яка прилягла від удару, яка не рухається, яку роль відіграє егоїзм? У неї ж усе пригнічено, у принципі. М. Лайтман: Ось у такому стані, коли вона лежить і перебуває під ударами, у неї починає розвиватися можливість піднятися над собою. І вона починає фантазувати, можна так сказати, яким чином це можливо зробити. С.Винокур: Як він може вирватися? М.Лайтман: Так. І так поступово-поступово він і виростає. С.Винокур: Тобто ви навіть говорите, що ця сила десь навіть позитивна? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: Звичайно? М.Лайтман: Звичайно. Тому вона і є в природі. С.Винокур: Ось ця сила придушення і сила страху? М.Лайтман:Так-так-так. С.Винокур: Це позитивно для людини? М.Лайтман:Так, позитивна для людини. Вона її і розвиває.А чим користується Творець, коли бажає привести нас до кращого, до добра, піднятися над собою? Лише зворотною силою - силою страху, силою побоювання страждань тощо. С.Винокур: Тобто ви зараз це ніби перекладаєте на Творця, що все це дії Творця. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Не цих керівників і нікого. М.Лайтман: Ні, ну що це?! С.Винокур: А дії Творця. М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: І вони спрямовані, ви кажете. М.Лайтман: Вони спрямовані. С.Винокур: Якщо можна, що ми за істоти такі? М. Лайтман: Ми маленькі, слабенькі егоїстики. С.Винокур: І нас хочуть виростити у що? М. Лайтман: І хочуть, щоб ми розібралися в цьому своєму маленькому егоїзмі, який являє собою всю нашу природу, і побажали піднятися над ним, над егоїзмом. А для цього нам потрібна взаємодопомога і розуміння, що є інша можливість існувати, тільки нам треба піднятися із себе. С.Винокур: Це називається, що тоді ми перестрибуємо через цей "парканчик"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: і йдемо, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А "парканчик" дійсно низький? М. Лайтман: Низький, він трохи над землею. С.Винокур: Ось цей низький "парканчик" здається нам непрохідною стіною. М. Лайтман: Це психологічна перешкода. С.Винокур: Саме психологічна? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Ну тоді коронне питання - про свободу волі. У якому випадку ми можемо зробити цей крок до свободи? Що з нами має статися? Ви вже трошки відповіли, але питання ніби таке, завершальне. М. Лайтман: Ми можемо спрямувати себе до свободи волі, якщо ми вирішимо, що іншого виходу в нас немає, і не намагатимемося кудись втекти, сховатися, прикрасити, підсолодити це наше існування в егоїзмі, у вигнанні від хорошого, від добра, від усього. Якщо ми так візьмемося за себе і будемо діяти, то побачимо, що це можливо. С.Винокур: Що таке вільна людина, я вільний? М. Лайтман: Вільна людина та, у якої немає жодних обмежень. А це насамперед внутрішня свобода. С.Винокур: Ну це можуть по-різному зрозуміти - "немає обмежень". М. Лайтман: Немає обмежень - мається на увазі, що людина може існувати з усіма, і всім буде добре з нею, і їй буде добре з усіма. Тобто це людина, яка не керується егоїзмом. https://cdn.kabbalahmedia.info/7nLsWdes.mp400:06:14С.Винокур: 50 років тому американський психолог Мартін Селігман проводив експеримент над собаками за схемою Павлова. Я беру тільки частину експерименту, він складний експеримент. Там було таке: мета експерименту була сформувати рефлекс страху на звук сигналу. Якщо у Павлова тварини за дзвінком отримували м'ясо, то у Селігмана вони отримували удар струмом. Щоб собаки не втекли завчасно, ставили загородки. Селігман був упевнений, що, коли звірів переведуть у вольєр із низькою перегородкою, вони втечуть, щойно почують сигнал. Але в новій клітці собаки сиділи на підлозі і скиглили. Жодна собака не перестрибнула найлегшу перешкоду, навіть не спробував. Коли в ті самі умови помістили собаку, який не брав участі в експерименті, він із легкістю втік. Виявляється, що в людей те саме. Людина, яка загнана в безпорадність, не може перестрибнути навіть через низький парканчик. Вона не вірить у вихід, вона лежить на підлозі й скиглить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання таке: що це в нас таке, коли людина сама відмовляється від свободи? Ти вже не прив'язаний. Іди з роботи! Їдь із країни! Йди від цього постійного неуспіху! Ти ж талановитий, розумний! Ні, залишається. М. Лайтман: Зовнішній тиск - він сковує людину і позбавляє її всяких можливостей розвитку, усвідомлення і перемоги. С.Винокур: Тобто ось цей тиск і страх... М. Лайтман:Так. С.Винокур: Це серйозно...? М.Лайтман: Ого! Це серйозне ... С.Винокур: Зброя в руках... М.Лайтман: Суспільства або когось. С.Винокур: Тобто якщо ти цим володієш - страхом, тиском - ти можеш покласти народ? М. Лайтман: Так. Те, що і намагалися зробити. С.Винокур: Але якщо взяти наше життя, людина все-таки погоджується з ним, із цим життям? Хоч це і клітка, і ми страждаємо. М. Лайтман: Немає нічого взамін. Людина не бачить, що є щось, крім цього, і тому погоджується і намагається знайти в цих рамках хоч якісь маленькі задоволення, наповнення, насичення. С.Винокур: Ось це, в принципі, і є наше життя, так? М.Лайтман: Так, ось це і є наше життя. С.Винокур: Як же нам побачити хоча б маленький просвіт, туди, в цю дірочку проскочити якось, вистрибнути з цього? М. Лайтман: Нам треба отримати виховання, що якщо ми хочемо стати кращими, то ми повинні для цього знайти розуміння свободи - свободи від себе, від свого егоїзму. І тоді ми зможемо досягти рівності між усіма. С.Винокур: Мені цікаво, яку роль тут відіграє егоїзм? Ось у цієї людини, яка прилягла від удару, яка не рухається, яку роль відіграє егоїзм? У неї ж усе пригнічено, у принципі. М. Лайтман: Ось у такому стані, коли вона лежить і перебуває під ударами, у неї починає розвиватися можливість піднятися над собою. І вона починає фантазувати, можна так сказати, яким чином це можливо зробити. С.Винокур: Як він може вирватися? М.Лайтман: Так. І так поступово-поступово він і виростає. С.Винокур: Тобто ви навіть говорите, що ця сила десь навіть позитивна? М. Лайтман: Звичайно, так. С.Винокур: Звичайно? М.Лайтман: Звичайно. Тому вона і є в природі. С.Винокур: Ось ця сила придушення і сила страху? М.Лайтман:Так-так-так. С.Винокур: Це позитивно для людини? М.Лайтман:Так, позитивна для людини. Вона її і розвиває.А чим користується Творець, коли бажає привести нас до кращого, до добра, піднятися над собою? Лише зворотною силою - силою страху, силою побоювання страждань тощо. С.Винокур: Тобто ви зараз це ніби перекладаєте на Творця, що все це дії Творця. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Не цих керівників і нікого. М.Лайтман: Ні, ну що це?! С.Винокур: А дії Творця. М. Лайтман: Звичайно. С.Винокур: І вони спрямовані, ви кажете. М.Лайтман: Вони спрямовані. С.Винокур: Якщо можна, що ми за істоти такі? М. Лайтман: Ми маленькі, слабенькі егоїстики. С.Винокур: І нас хочуть виростити у що? М. Лайтман: І хочуть, щоб ми розібралися в цьому своєму маленькому егоїзмі, який являє собою всю нашу природу, і побажали піднятися над ним, над егоїзмом. А для цього нам потрібна взаємодопомога і розуміння, що є інша можливість існувати, тільки нам треба піднятися із себе. С.Винокур: Це називається, що тоді ми перестрибуємо через цей "парканчик"? М.Лайтман: Так. С.Винокур: і йдемо, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А "парканчик" дійсно низький? М. Лайтман: Низький, він трохи над землею. С.Винокур: Ось цей низький "парканчик" здається нам непрохідною стіною. М. Лайтман: Це психологічна перешкода. С.Винокур: Саме психологічна? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Ну тоді коронне питання - про свободу волі. У якому випадку ми можемо зробити цей крок до свободи? Що з нами має статися? Ви вже трошки відповіли, але питання ніби таке, завершальне. М. Лайтман: Ми можемо спрямувати себе до свободи волі, якщо ми вирішимо, що іншого виходу в нас немає, і не намагатимемося кудись втекти, сховатися, прикрасити, підсолодити це наше існування в егоїзмі, у вигнанні від хорошого, від добра, від усього. Якщо ми так візьмемося за себе і будемо діяти, то побачимо, що це можливо. С.Винокур: Що таке вільна людина, я вільний? М. Лайтман: Вільна людина та, у якої немає жодних обмежень. А це насамперед внутрішня свобода. С.Винокур: Ну це можуть по-різному зрозуміти - "немає обмежень". М. Лайтман: Немає обмежень - мається на увазі, що людина може існувати з усіма, і всім буде добре з нею, і їй буде добре з усіма. Тобто це людина, яка не керується егоїзмом. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/BINYLfV3.mp313 May 24 00:00 UTCС.Винокур: Сергій запитує: "Комунізм - це погано чи все-таки добре? Я дивлюся, як мої батьки сумують за старими часами. Та я й сам, дивлячись на сьогоднішній день, не дуже-то радію. Чому ми все-таки не змогли побудувати комунізм? Адже так хотіли цього!" М.Лайтман: Комунізм не може існувати без попереднього виховання всього суспільства. І тому, це просто ілюзія, це мрія. Але цілком досяжна, якщо люди цього захочуть. С.Винокур: У чому була помилка? М.Лайтман: У тому, що насильно змушували людей жити, як за комунізму. С.Винокур: А як мало бути? Що таке попереднє виховання? М.Лайтман: Треба спочатку навчити людей. І коли люди цього захочуть, тоді це можна вводити поступово. С.Винокур: А яка кількість людей має цього захотіти, щоб це не було кривавою революцією? М Лайтман: Ні, це взагалі не має бути революцією. Це може бути маленька група людей, типу кібуца. С.Винокур: Яка показує, що так можна жити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо вони починають так жити і раптом у них виходить, що далі відбувається? Це починає поширюватися світом? М.Лайтман: Це залежить від них самих. С.Винокур: Від тих, хто перебуває в цій групі? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але вони хочуть, щоб це розійшлося світом? М.Лайтман: Так і ні. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. Хотіли б, можливо, але розуміють, що у великих масштабах це ще неможливо. С.Винокур: Тобто ще не час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Як вони визначають, час настав чи не настав для того, щоб рівність розійшлася світом? М.Лайтман: За моральним рівнем суспільства. Як суспільство саме бажає привести всіх своїх членів до єднання, до єдиного рівня і так далі. С.Винокур: Тобто тут ви говорите, що тільки не силою? М.Лайтман: Ну звісно! С.Винокур: Тільки не силою? М.Лайтман: Ніяк. С.Винокур: Тобто все має бути за ось цим, за згодою? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Той, хто живе добре і заробляє добре, і добре живе при капіталізмі, припустимо, невже він захоче прийти до цього суспільства рівних і так далі? Як ви думаєте? М Лайтман: Це залежить від виховання. С.Винокур: Тобто свідомість може бути такою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто насправді, як висновок: передусім виховання, а потім уже... М Лайтман: Звичайно, обов'язково! С.Винокур: Безреволюційний перехід. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Запитання таке. Ви вже трошки відповіли, але все-таки Сергій ставить це запитання: "І все-таки комунізм буде або ж це утопія?" М.Лайтман: Я думаю, що це буде, назвемо це комунізмом, але це не буде те, що ми думаємо. Це буде особливе, мудре суспільство, де всі розумітимуть, що в такому стані для них це краще. С.Винокур: І все-таки це буде суспільство рівних чи це не можна так називати? М.Лайтман: Рівних - так. Але в чому? С.Винокур: Так, ось це запитання. М.Лайтман: Це питання. С.Винокур: А в чому правильна рівність? М. Лайтман: Правильна рівність - що кожній людині дається можливість досягти своєї мрії. С.Винокур: Тобто ти рухаєшся саме своїм шляхом? М.Лайтман: Так. А от яку мрію вона захоче здійснити, це вже залежить від виховання. С.Винокур: Але це красиво! Тобто ти рухаєшся до своєї мрії - і так кожен? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І тоді ти наче рівний з ними? М.Лайтман: Ти тримаєшся за неї і йдеш вперед. С.Винокур: Ось ще просить Сергій запитати вас: "Шановний Міхаелю, що б ви сказали літнім людям, які справді вірили в ідеали рівності, братерства? Це було правильно?" М.Лайтман: Це було правильно. Це був час такий. Тож не треба переживати за те, що вас змушували або навчили якихось дурниць, і ви в них вірили, і пройшло життя ось так. Ні. Ми все одно прийдемо до цього поступово. Я думаю, що люди до цього прийдуть. Але він має бути заснований на вихованні, на взаємній повазі, любові, зв'язку між собою. Це те, що говориться в Торі: "Полюби ближнього як себе". І цим вирішуються всі проблеми. С.Винокур: Тільки до цього прийти, і далі все вже покотить? М.Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/BINYLfV3.mp300:04:31С.Винокур: Сергій запитує: "Комунізм - це погано чи все-таки добре? Я дивлюся, як мої батьки сумують за старими часами. Та я й сам, дивлячись на сьогоднішній день, не дуже-то радію. Чому ми все-таки не змогли побудувати комунізм? Адже так хотіли цього!" М.Лайтман: Комунізм не може існувати без попереднього виховання всього суспільства. І тому, це просто ілюзія, це мрія. Але цілком досяжна, якщо люди цього захочуть. С.Винокур: У чому була помилка? М.Лайтман: У тому, що насильно змушували людей жити, як за комунізму. С.Винокур: А як мало бути? Що таке попереднє виховання? М.Лайтман: Треба спочатку навчити людей. І коли люди цього захочуть, тоді це можна вводити поступово. С.Винокур: А яка кількість людей має цього захотіти, щоб це не було кривавою революцією? М Лайтман: Ні, це взагалі не має бути революцією. Це може бути маленька група людей, типу кібуца. С.Винокур: Яка показує, що так можна жити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо вони починають так жити і раптом у них виходить, що далі відбувається? Це починає поширюватися світом? М.Лайтман: Це залежить від них самих. С.Винокур: Від тих, хто перебуває в цій групі? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але вони хочуть, щоб це розійшлося світом? М.Лайтман: Так і ні. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. Хотіли б, можливо, але розуміють, що у великих масштабах це ще неможливо. С.Винокур: Тобто ще не час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Як вони визначають, час настав чи не настав для того, щоб рівність розійшлася світом? М.Лайтман: За моральним рівнем суспільства. Як суспільство саме бажає привести всіх своїх членів до єднання, до єдиного рівня і так далі. С.Винокур: Тобто тут ви говорите, що тільки не силою? М.Лайтман: Ну звісно! С.Винокур: Тільки не силою? М.Лайтман: Ніяк. С.Винокур: Тобто все має бути за ось цим, за згодою? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Той, хто живе добре і заробляє добре, і добре живе при капіталізмі, припустимо, невже він захоче прийти до цього суспільства рівних і так далі? Як ви думаєте? М Лайтман: Це залежить від виховання. С.Винокур: Тобто свідомість може бути такою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто насправді, як висновок: передусім виховання, а потім уже... М Лайтман: Звичайно, обов'язково! С.Винокур: Безреволюційний перехід. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Запитання таке. Ви вже трошки відповіли, але все-таки Сергій ставить це запитання: "І все-таки комунізм буде або ж це утопія?" М.Лайтман: Я думаю, що це буде, назвемо це комунізмом, але це не буде те, що ми думаємо. Це буде особливе, мудре суспільство, де всі розумітимуть, що в такому стані для них це краще. С.Винокур: І все-таки це буде суспільство рівних чи це не можна так називати? М.Лайтман: Рівних - так. Але в чому? С.Винокур: Так, ось це запитання. М.Лайтман: Це питання. С.Винокур: А в чому правильна рівність? М. Лайтман: Правильна рівність - що кожній людині дається можливість досягти своєї мрії. С.Винокур: Тобто ти рухаєшся саме своїм шляхом? М.Лайтман: Так. А от яку мрію вона захоче здійснити, це вже залежить від виховання. С.Винокур: Але це красиво! Тобто ти рухаєшся до своєї мрії - і так кожен? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І тоді ти наче рівний з ними? М.Лайтман: Ти тримаєшся за неї і йдеш вперед. С.Винокур: Ось ще просить Сергій запитати вас: "Шановний Міхаелю, що б ви сказали літнім людям, які справді вірили в ідеали рівності, братерства? Це було правильно?" М.Лайтман: Це було правильно. Це був час такий. Тож не треба переживати за те, що вас змушували або навчили якихось дурниць, і ви в них вірили, і пройшло життя ось так. Ні. Ми все одно прийдемо до цього поступово. Я думаю, що люди до цього прийдуть. Але він має бути заснований на вихованні, на взаємній повазі, любові, зв'язку між собою. Це те, що говориться в Торі: "Полюби ближнього як себе". І цим вирішуються всі проблеми. С.Винокур: Тільки до цього прийти, і далі все вже покотить? М.Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/PGgqzA96.mp413 May 24 00:00 UTCС.Винокур: Сергій запитує: "Комунізм - це погано чи все-таки добре? Я дивлюся, як мої батьки сумують за старими часами. Та я й сам, дивлячись на сьогоднішній день, не дуже-то радію. Чому ми все-таки не змогли побудувати комунізм? Адже так хотіли цього!" М.Лайтман: Комунізм не може існувати без попереднього виховання всього суспільства. І тому, це просто ілюзія, це мрія. Але цілком досяжна, якщо люди цього захочуть. С.Винокур: У чому була помилка? М.Лайтман: У тому, що насильно змушували людей жити, як за комунізму. С.Винокур: А як мало бути? Що таке попереднє виховання? М.Лайтман: Треба спочатку навчити людей. І коли люди цього захочуть, тоді це можна вводити поступово. С.Винокур: А яка кількість людей має цього захотіти, щоб це не було кривавою революцією? М Лайтман: Ні, це взагалі не має бути революцією. Це може бути маленька група людей, типу кібуца. С.Винокур: Яка показує, що так можна жити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо вони починають так жити і раптом у них виходить, що далі відбувається? Це починає поширюватися світом? М.Лайтман: Це залежить від них самих. С.Винокур: Від тих, хто перебуває в цій групі? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але вони хочуть, щоб це розійшлося світом? М.Лайтман: Так і ні. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. Хотіли б, можливо, але розуміють, що у великих масштабах це ще неможливо. С.Винокур: Тобто ще не час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Як вони визначають, час настав чи не настав для того, щоб рівність розійшлася світом? М.Лайтман: За моральним рівнем суспільства. Як суспільство саме бажає привести всіх своїх членів до єднання, до єдиного рівня і так далі. С.Винокур: Тобто тут ви говорите, що тільки не силою? М.Лайтман: Ну звісно! С.Винокур: Тільки не силою? М.Лайтман: Ніяк. С.Винокур: Тобто все має бути за ось цим, за згодою? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Той, хто живе добре і заробляє добре, і добре живе при капіталізмі, припустимо, невже він захоче прийти до цього суспільства рівних і так далі? Як ви думаєте? М Лайтман: Це залежить від виховання. С.Винокур: Тобто свідомість може бути такою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто насправді, як висновок: передусім виховання, а потім уже... М Лайтман: Звичайно, обов'язково! С.Винокур: Безреволюційний перехід. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Запитання таке. Ви вже трошки відповіли, але все-таки Сергій ставить це запитання: "І все-таки комунізм буде або ж це утопія?" М.Лайтман: Я думаю, що це буде, назвемо це комунізмом, але це не буде те, що ми думаємо. Це буде особливе, мудре суспільство, де всі розумітимуть, що в такому стані для них це краще. С.Винокур: І все-таки це буде суспільство рівних чи це не можна так називати? М.Лайтман: Рівних - так. Але в чому? С.Винокур: Так, ось це запитання. М.Лайтман: Це питання. С.Винокур: А в чому правильна рівність? М. Лайтман: Правильна рівність - що кожній людині дається можливість досягти своєї мрії. С.Винокур: Тобто ти рухаєшся саме своїм шляхом? М.Лайтман: Так. А от яку мрію вона захоче здійснити, це вже залежить від виховання. С.Винокур: Але це красиво! Тобто ти рухаєшся до своєї мрії - і так кожен? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І тоді ти наче рівний з ними? М.Лайтман: Ти тримаєшся за неї і йдеш вперед. С.Винокур: Ось ще просить Сергій запитати вас: "Шановний Міхаелю, що б ви сказали літнім людям, які справді вірили в ідеали рівності, братерства? Це було правильно?" М.Лайтман: Це було правильно. Це був час такий. Тож не треба переживати за те, що вас змушували або навчили якихось дурниць, і ви в них вірили, і пройшло життя ось так. Ні. Ми все одно прийдемо до цього поступово. Я думаю, що люди до цього прийдуть. Але він має бути заснований на вихованні, на взаємній повазі, любові, зв'язку між собою. Це те, що говориться в Торі: "Полюби ближнього як себе". І цим вирішуються всі проблеми. С.Винокур: Тільки до цього прийти, і далі все вже покотить? М.Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/PGgqzA96.mp400:04:31С.Винокур: Сергій запитує: "Комунізм - це погано чи все-таки добре? Я дивлюся, як мої батьки сумують за старими часами. Та я й сам, дивлячись на сьогоднішній день, не дуже-то радію. Чому ми все-таки не змогли побудувати комунізм? Адже так хотіли цього!" М.Лайтман: Комунізм не може існувати без попереднього виховання всього суспільства. І тому, це просто ілюзія, це мрія. Але цілком досяжна, якщо люди цього захочуть. С.Винокур: У чому була помилка? М.Лайтман: У тому, що насильно змушували людей жити, як за комунізму. С.Винокур: А як мало бути? Що таке попереднє виховання? М.Лайтман: Треба спочатку навчити людей. І коли люди цього захочуть, тоді це можна вводити поступово. С.Винокур: А яка кількість людей має цього захотіти, щоб це не було кривавою революцією? М Лайтман: Ні, це взагалі не має бути революцією. Це може бути маленька група людей, типу кібуца. С.Винокур: Яка показує, що так можна жити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо вони починають так жити і раптом у них виходить, що далі відбувається? Це починає поширюватися світом? М.Лайтман: Це залежить від них самих. С.Винокур: Від тих, хто перебуває в цій групі? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але вони хочуть, щоб це розійшлося світом? М.Лайтман: Так і ні. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. Хотіли б, можливо, але розуміють, що у великих масштабах це ще неможливо. С.Винокур: Тобто ще не час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Як вони визначають, час настав чи не настав для того, щоб рівність розійшлася світом? М.Лайтман: За моральним рівнем суспільства. Як суспільство саме бажає привести всіх своїх членів до єднання, до єдиного рівня і так далі. С.Винокур: Тобто тут ви говорите, що тільки не силою? М.Лайтман: Ну звісно! С.Винокур: Тільки не силою? М.Лайтман: Ніяк. С.Винокур: Тобто все має бути за ось цим, за згодою? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Той, хто живе добре і заробляє добре, і добре живе при капіталізмі, припустимо, невже він захоче прийти до цього суспільства рівних і так далі? Як ви думаєте? М Лайтман: Це залежить від виховання. С.Винокур: Тобто свідомість може бути такою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто насправді, як висновок: передусім виховання, а потім уже... М Лайтман: Звичайно, обов'язково! С.Винокур: Безреволюційний перехід. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Запитання таке. Ви вже трошки відповіли, але все-таки Сергій ставить це запитання: "І все-таки комунізм буде або ж це утопія?" М.Лайтман: Я думаю, що це буде, назвемо це комунізмом, але це не буде те, що ми думаємо. Це буде особливе, мудре суспільство, де всі розумітимуть, що в такому стані для них це краще. С.Винокур: І все-таки це буде суспільство рівних чи це не можна так називати? М.Лайтман: Рівних - так. Але в чому? С.Винокур: Так, ось це запитання. М.Лайтман: Це питання. С.Винокур: А в чому правильна рівність? М. Лайтман: Правильна рівність - що кожній людині дається можливість досягти своєї мрії. С.Винокур: Тобто ти рухаєшся саме своїм шляхом? М.Лайтман: Так. А от яку мрію вона захоче здійснити, це вже залежить від виховання. С.Винокур: Але це красиво! Тобто ти рухаєшся до своєї мрії - і так кожен? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І тоді ти наче рівний з ними? М.Лайтман: Ти тримаєшся за неї і йдеш вперед. С.Винокур: Ось ще просить Сергій запитати вас: "Шановний Міхаелю, що б ви сказали літнім людям, які справді вірили в ідеали рівності, братерства? Це було правильно?" М.Лайтман: Це було правильно. Це був час такий. Тож не треба переживати за те, що вас змушували або навчили якихось дурниць, і ви в них вірили, і пройшло життя ось так. Ні. Ми все одно прийдемо до цього поступово. Я думаю, що люди до цього прийдуть. Але він має бути заснований на вихованні, на взаємній повазі, любові, зв'язку між собою. Це те, що говориться в Торі: "Полюби ближнього як себе". І цим вирішуються всі проблеми. С.Винокур: Тільки до цього прийти, і далі все вже покотить? М.Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CjyATYDd.mp413 May 24 00:00 UTCС.Винокур: Сергій запитує: "Комунізм - це погано чи все-таки добре? Я дивлюся, як мої батьки сумують за старими часами. Та я й сам, дивлячись на сьогоднішній день, не дуже-то радію. Чому ми все-таки не змогли побудувати комунізм? Адже так хотіли цього!" М.Лайтман: Комунізм не може існувати без попереднього виховання всього суспільства. І тому, це просто ілюзія, це мрія. Але цілком досяжна, якщо люди цього захочуть. С.Винокур: У чому була помилка? М.Лайтман: У тому, що насильно змушували людей жити, як за комунізму. С.Винокур: А як мало бути? Що таке попереднє виховання? М.Лайтман: Треба спочатку навчити людей. І коли люди цього захочуть, тоді це можна вводити поступово. С.Винокур: А яка кількість людей має цього захотіти, щоб це не було кривавою революцією? М Лайтман: Ні, це взагалі не має бути революцією. Це може бути маленька група людей, типу кібуца. С.Винокур: Яка показує, що так можна жити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо вони починають так жити і раптом у них виходить, що далі відбувається? Це починає поширюватися світом? М.Лайтман: Це залежить від них самих. С.Винокур: Від тих, хто перебуває в цій групі? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але вони хочуть, щоб це розійшлося світом? М.Лайтман: Так і ні. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. Хотіли б, можливо, але розуміють, що у великих масштабах це ще неможливо. С.Винокур: Тобто ще не час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Як вони визначають, час настав чи не настав для того, щоб рівність розійшлася світом? М.Лайтман: За моральним рівнем суспільства. Як суспільство саме бажає привести всіх своїх членів до єднання, до єдиного рівня і так далі. С.Винокур: Тобто тут ви говорите, що тільки не силою? М.Лайтман: Ну звісно! С.Винокур: Тільки не силою? М.Лайтман: Ніяк. С.Винокур: Тобто все має бути за ось цим, за згодою? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Той, хто живе добре і заробляє добре, і добре живе при капіталізмі, припустимо, невже він захоче прийти до цього суспільства рівних і так далі? Як ви думаєте? М Лайтман: Це залежить від виховання. С.Винокур: Тобто свідомість може бути такою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто насправді, як висновок: передусім виховання, а потім уже... М Лайтман: Звичайно, обов'язково! С.Винокур: Безреволюційний перехід. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Запитання таке. Ви вже трошки відповіли, але все-таки Сергій ставить це запитання: "І все-таки комунізм буде або ж це утопія?" М.Лайтман: Я думаю, що це буде, назвемо це комунізмом, але це не буде те, що ми думаємо. Це буде особливе, мудре суспільство, де всі розумітимуть, що в такому стані для них це краще. С.Винокур: І все-таки це буде суспільство рівних чи це не можна так називати? М.Лайтман: Рівних - так. Але в чому? С.Винокур: Так, ось це запитання. М.Лайтман: Це питання. С.Винокур: А в чому правильна рівність? М. Лайтман: Правильна рівність - що кожній людині дається можливість досягти своєї мрії. С.Винокур: Тобто ти рухаєшся саме своїм шляхом? М.Лайтман: Так. А от яку мрію вона захоче здійснити, це вже залежить від виховання. С.Винокур: Але це красиво! Тобто ти рухаєшся до своєї мрії - і так кожен? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І тоді ти наче рівний з ними? М.Лайтман: Ти тримаєшся за неї і йдеш вперед. С.Винокур: Ось ще просить Сергій запитати вас: "Шановний Міхаелю, що б ви сказали літнім людям, які справді вірили в ідеали рівності, братерства? Це було правильно?" М.Лайтман: Це було правильно. Це був час такий. Тож не треба переживати за те, що вас змушували або навчили якихось дурниць, і ви в них вірили, і пройшло життя ось так. Ні. Ми все одно прийдемо до цього поступово. Я думаю, що люди до цього прийдуть. Але він має бути заснований на вихованні, на взаємній повазі, любові, зв'язку між собою. Це те, що говориться в Торі: "Полюби ближнього як себе". І цим вирішуються всі проблеми. С.Винокур: Тільки до цього прийти, і далі все вже покотить? М.Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/CjyATYDd.mp400:04:31С.Винокур: Сергій запитує: "Комунізм - це погано чи все-таки добре? Я дивлюся, як мої батьки сумують за старими часами. Та я й сам, дивлячись на сьогоднішній день, не дуже-то радію. Чому ми все-таки не змогли побудувати комунізм? Адже так хотіли цього!" М.Лайтман: Комунізм не може існувати без попереднього виховання всього суспільства. І тому, це просто ілюзія, це мрія. Але цілком досяжна, якщо люди цього захочуть. С.Винокур: У чому була помилка? М.Лайтман: У тому, що насильно змушували людей жити, як за комунізму. С.Винокур: А як мало бути? Що таке попереднє виховання? М.Лайтман: Треба спочатку навчити людей. І коли люди цього захочуть, тоді це можна вводити поступово. С.Винокур: А яка кількість людей має цього захотіти, щоб це не було кривавою революцією? М Лайтман: Ні, це взагалі не має бути революцією. Це може бути маленька група людей, типу кібуца. С.Винокур: Яка показує, що так можна жити? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо вони починають так жити і раптом у них виходить, що далі відбувається? Це починає поширюватися світом? М.Лайтман: Це залежить від них самих. С.Винокур: Від тих, хто перебуває в цій групі? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Але вони хочуть, щоб це розійшлося світом? М.Лайтман: Так і ні. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. Хотіли б, можливо, але розуміють, що у великих масштабах це ще неможливо. С.Винокур: Тобто ще не час, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Як вони визначають, час настав чи не настав для того, щоб рівність розійшлася світом? М.Лайтман: За моральним рівнем суспільства. Як суспільство саме бажає привести всіх своїх членів до єднання, до єдиного рівня і так далі. С.Винокур: Тобто тут ви говорите, що тільки не силою? М.Лайтман: Ну звісно! С.Винокур: Тільки не силою? М.Лайтман: Ніяк. С.Винокур: Тобто все має бути за ось цим, за згодою? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Той, хто живе добре і заробляє добре, і добре живе при капіталізмі, припустимо, невже він захоче прийти до цього суспільства рівних і так далі? Як ви думаєте? М Лайтман: Це залежить від виховання. С.Винокур: Тобто свідомість може бути такою? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто насправді, як висновок: передусім виховання, а потім уже... М Лайтман: Звичайно, обов'язково! С.Винокур: Безреволюційний перехід. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Запитання таке. Ви вже трошки відповіли, але все-таки Сергій ставить це запитання: "І все-таки комунізм буде або ж це утопія?" М.Лайтман: Я думаю, що це буде, назвемо це комунізмом, але це не буде те, що ми думаємо. Це буде особливе, мудре суспільство, де всі розумітимуть, що в такому стані для них це краще. С.Винокур: І все-таки це буде суспільство рівних чи це не можна так називати? М.Лайтман: Рівних - так. Але в чому? С.Винокур: Так, ось це запитання. М.Лайтман: Це питання. С.Винокур: А в чому правильна рівність? М. Лайтман: Правильна рівність - що кожній людині дається можливість досягти своєї мрії. С.Винокур: Тобто ти рухаєшся саме своїм шляхом? М.Лайтман: Так. А от яку мрію вона захоче здійснити, це вже залежить від виховання. С.Винокур: Але це красиво! Тобто ти рухаєшся до своєї мрії - і так кожен? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І тоді ти наче рівний з ними? М.Лайтман: Ти тримаєшся за неї і йдеш вперед. С.Винокур: Ось ще просить Сергій запитати вас: "Шановний Міхаелю, що б ви сказали літнім людям, які справді вірили в ідеали рівності, братерства? Це було правильно?" М.Лайтман: Це було правильно. Це був час такий. Тож не треба переживати за те, що вас змушували або навчили якихось дурниць, і ви в них вірили, і пройшло життя ось так. Ні. Ми все одно прийдемо до цього поступово. Я думаю, що люди до цього прийдуть. Але він має бути заснований на вихованні, на взаємній повазі, любові, зв'язку між собою. Це те, що говориться в Торі: "Полюби ближнього як себе". І цим вирішуються всі проблеми. С.Винокур: Тільки до цього прийти, і далі все вже покотить? М.Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1RjPDfKL.mp315 Apr 24 00:00 UTCС.Винокур: Інна запитує: «Я не терплю, коли мене не люблять. Це в мене з дитинства. Я завжди роблю все можливе, щоб полюбили: роблю подарунки, все виконую, що кажуть. А тут я бачу, як не люблять мій народ. Я тут живу вже 30 років - в Ізраїлі, і я відчуваю, що готова всім поступитися, тільки щоб нас любили. А з іншого боку, прекрасно розумію, що любов так не купиш». То що ж робити? М.Лайтман: Шукати, яким чином ти можеш наблизитися до іншого народу. С.Винокур: Вони ж хочуть, щоб нас тут не було. Ось яке серце ви хочете їм відкрити? Скажіть мені, будь ласка. Вони кажуть: «Ми вас, можливо, будемо любити, тільки щоб вас тут не було». М.Лайтман: Ні, про це не йдеться. С.Винокур: Не йдеться? М.Лайтман: Ні, це ми отримали від Творця і тут ми поступитися не можемо. С.Винокур: Тоді які наші дії, щоб нас полюбили? Якщо і у вас є таке бажання, і у мене є таке бажання, що ми повинні зробити? М.Лайтман: Показати їм свою любов і якщо вони не погодяться, то ми згодні на війну. С.Винокур: Що значить показати їм любов, при цьому не поступаючись? М.Лайтман: Що ми їх у серці любимо. Але якщо вони не згодні на взаємність, то нам доведеться воювати. С.Винокур: Все-таки існує поруч ХАМАС, ось тут, поруч із нами. Існує Хезболла. М.Лайтман: Ми можемо показати, що ми бажаємо миру, ми бажаємо дружби. Якщо ти сильний, ти можеш це говорити. С.Винокур: Це закон Сходу такий? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто ми маємо бути сильними для цього? М.Лайтман: Так! Це насамперед! С.Винокур: Ось! Ми повинні їм показувати цю силу? М.Лайтман: Так, повинні. С.Винокур: Це колись у Жаботинського була стаття «Залізна стіна». Він тоді казав, що вони не відступлять від того, щоб нас звідси скинути. Якщо ми не влаштуємо таку «залізну стіну», що це неможливо, вони мають зрозуміти. Це входить у стан любові до нас, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ця побудова «залізної стіни», що нас звідси скинути неможливо? М.Лайтман: Так, це насамперед. Ми маємо зрозуміти, що, з одного боку, ми маємо прийти до миру з ними, до взаємного розуміння. А з іншого боку, ми весь час маємо думати про свою безпеку, щоб не дати їм можливості нас захопити, підкорити тощо. С.Винокур: Тобто психологія сусідів однакова: якщо ми слабкі, то це для них... М.Лайтман: Це вся психологія наших сусідів і нічого тут немає складного в розбиранні. Хто б це не був - якщо це наші сусіди, особливо наші сусіди - значить вони завжди проти нас. С.Винокур: І ми повинні показати свою силу? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І при цьому паралельно показати, що ми готові на мир, на зв'язок і так далі? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Чи взагалі можливі ці два стани? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Що ти показуєш силу, і друге - показуєш, що ти готовий на мир. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ну так, а в нас який прорахунок є? Ми ж все-таки навіть гроші пересилали їм, а цим постачали газ, а тим ще щось. М.Лайтман: Це все нічого не дає. С.Винокур: А що дасть? Ось скажіть. М.Лайтман: Тільки сила. С.Винокур: А те, що ви весь час говорите, що ми маємо всередині себе там полюбити ближнього, як себе, і так далі, і так далі... Куди ви це відносите: до сили чи до якої частини? М.Лайтман: До сили. С.Винокур: До сили? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це і є сила? М.Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/1RjPDfKL.mp300:03:22С.Винокур: Інна запитує: «Я не терплю, коли мене не люблять. Це в мене з дитинства. Я завжди роблю все можливе, щоб полюбили: роблю подарунки, все виконую, що кажуть. А тут я бачу, як не люблять мій народ. Я тут живу вже 30 років - в Ізраїлі, і я відчуваю, що готова всім поступитися, тільки щоб нас любили. А з іншого боку, прекрасно розумію, що любов так не купиш». То що ж робити? М.Лайтман: Шукати, яким чином ти можеш наблизитися до іншого народу. С.Винокур: Вони ж хочуть, щоб нас тут не було. Ось яке серце ви хочете їм відкрити? Скажіть мені, будь ласка. Вони кажуть: «Ми вас, можливо, будемо любити, тільки щоб вас тут не було». М.Лайтман: Ні, про це не йдеться. С.Винокур: Не йдеться? М.Лайтман: Ні, це ми отримали від Творця і тут ми поступитися не можемо. С.Винокур: Тоді які наші дії, щоб нас полюбили? Якщо і у вас є таке бажання, і у мене є таке бажання, що ми повинні зробити? М.Лайтман: Показати їм свою любов і якщо вони не погодяться, то ми згодні на війну. С.Винокур: Що значить показати їм любов, при цьому не поступаючись? М.Лайтман: Що ми їх у серці любимо. Але якщо вони не згодні на взаємність, то нам доведеться воювати. С.Винокур: Все-таки існує поруч ХАМАС, ось тут, поруч із нами. Існує Хезболла. М.Лайтман: Ми можемо показати, що ми бажаємо миру, ми бажаємо дружби. Якщо ти сильний, ти можеш це говорити. С.Винокур: Це закон Сходу такий? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто ми маємо бути сильними для цього? М.Лайтман: Так! Це насамперед! С.Винокур: Ось! Ми повинні їм показувати цю силу? М.Лайтман: Так, повинні. С.Винокур: Це колись у Жаботинського була стаття «Залізна стіна». Він тоді казав, що вони не відступлять від того, щоб нас звідси скинути. Якщо ми не влаштуємо таку «залізну стіну», що це неможливо, вони мають зрозуміти. Це входить у стан любові до нас, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ось ця побудова «залізної стіни», що нас звідси скинути неможливо? М.Лайтман: Так, це насамперед. Ми маємо зрозуміти, що, з одного боку, ми маємо прийти до миру з ними, до взаємного розуміння. А з іншого боку, ми весь час маємо думати про свою безпеку, щоб не дати їм можливості нас захопити, підкорити тощо. С.Винокур: Тобто психологія сусідів однакова: якщо ми слабкі, то це для них... М.Лайтман: Це вся психологія наших сусідів і нічого тут немає складного в розбиранні. Хто б це не був - якщо це наші сусіди, особливо наші сусіди - значить вони завжди проти нас. С.Винокур: І ми повинні показати свою силу? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І при цьому паралельно показати, що ми готові на мир, на зв'язок і так далі? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Чи взагалі можливі ці два стани? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Що ти показуєш силу, і друге - показуєш, що ти готовий на мир. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ну так, а в нас який прорахунок є? Ми ж все-таки навіть гроші пересилали їм, а цим постачали газ, а тим ще щось. М.Лайтман: Це все нічого не дає. С.Винокур: А що дасть? Ось скажіть. М.Лайтман: Тільки сила. С.Винокур: А те, що ви весь час говорите, що ми маємо всередині себе там полюбити ближнього, як себе, і так далі, і так далі... Куди ви це відносите: до сили чи до якої частини? М.Лайтман: До сили. С.Винокур: До сили? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це і є сила? М.Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/J3gxMccH.mp301 Apr 24 00:00 UTCСемен Винокур: От цікаво, в Японії замість «люблю тебе» іноді кажуть знаєте що? - “Ти моя тиша”. Ось так от кажуть. Гарно. Міхаель Лайтман: Гарно. Семен Винокур: Так! Гарно. Ось я якраз хотів запитати, от як би ви це прокоментували? Мені дуже подобається. Міхаель Лайтман: Ну тобто видно, що вони цінують тишу. Семен Винокур: Так. Міхаель Лайтман: І тому так говорять. Семен Винокур: Ви теж тишу цінуєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так? Ось так от сидіти, мовчати і все. Міхаель Лайтман: Я можу в тиші бути вічність. Семен Винокур: На це маса коментарів. В принципі ми робили з вами такі кліпи про те, що краще промовчати ... Ось знаєте... Мовчання золото, як то кажуть. І ось люди весь час запитують: «Коли промовчати, коли сказати?» ось як? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Прямо так? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Але домовитися до цього, що ми мовчимо? Міхаель Лайтман: Навіть не треба домовлятися, а просто так реагувати. Семен Винокур: Тобто і ось так перейде цей ланцюжок - ти почнеш і далі... Міхаель Лайтман: Так, й усі потихеньку це зрозуміють. Семен Винокур: І що, і прийде цей стан, що добре мовчати? Міхаель Лайтман: Так. Я особисто вважаю, що мовчання - воно взагалі дуже гучне, воно заповнене величезною кількістю інформації. Семен Винокур: І тому не треба зайвої інформації. Міхаель Лайтман: Не треба зайвих рухів, слів. Семен Винокур: А те, що ми виплескуємо? Навіть хороші слова... Міхаель Лайтман: Це все порожнє. Семен Винокур: Так? Те, що ми говоримо: «Я тебе люблю», наприклад? Міхаель Лайтман: Ну це тому, що жінка хоче. Семен Винокур: А так те саме можна сказати мовчки? Міхаель Лайтман: Я б нічого не говорив, але якщо це треба, то говориш. Семен Винокур: «Вухами люблять»,- кажуть. Це правильно? Як ви вважаєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Тобто треба сказати ось це жінці? Міхаель Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/J3gxMccH.mp300:01:59Семен Винокур: От цікаво, в Японії замість «люблю тебе» іноді кажуть знаєте що? - “Ти моя тиша”. Ось так от кажуть. Гарно. Міхаель Лайтман: Гарно. Семен Винокур: Так! Гарно. Ось я якраз хотів запитати, от як би ви це прокоментували? Мені дуже подобається. Міхаель Лайтман: Ну тобто видно, що вони цінують тишу. Семен Винокур: Так. Міхаель Лайтман: І тому так говорять. Семен Винокур: Ви теж тишу цінуєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так? Ось так от сидіти, мовчати і все. Міхаель Лайтман: Я можу в тиші бути вічність. Семен Винокур: На це маса коментарів. В принципі ми робили з вами такі кліпи про те, що краще промовчати ... Ось знаєте... Мовчання золото, як то кажуть. І ось люди весь час запитують: «Коли промовчати, коли сказати?» ось як? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Прямо так? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Але домовитися до цього, що ми мовчимо? Міхаель Лайтман: Навіть не треба домовлятися, а просто так реагувати. Семен Винокур: Тобто і ось так перейде цей ланцюжок - ти почнеш і далі... Міхаель Лайтман: Так, й усі потихеньку це зрозуміють. Семен Винокур: І що, і прийде цей стан, що добре мовчати? Міхаель Лайтман: Так. Я особисто вважаю, що мовчання - воно взагалі дуже гучне, воно заповнене величезною кількістю інформації. Семен Винокур: І тому не треба зайвої інформації. Міхаель Лайтман: Не треба зайвих рухів, слів. Семен Винокур: А те, що ми виплескуємо? Навіть хороші слова... Міхаель Лайтман: Це все порожнє. Семен Винокур: Так? Те, що ми говоримо: «Я тебе люблю», наприклад? Міхаель Лайтман: Ну це тому, що жінка хоче. Семен Винокур: А так те саме можна сказати мовчки? Міхаель Лайтман: Я б нічого не говорив, але якщо це треба, то говориш. Семен Винокур: «Вухами люблять»,- кажуть. Це правильно? Як ви вважаєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Тобто треба сказати ось це жінці? Міхаель Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8LPkXs0a.mp401 Apr 24 00:00 UTCСемен Винокур: От цікаво, в Японії замість «люблю тебе» іноді кажуть знаєте що? - “Ти моя тиша”. Ось так от кажуть. Гарно. Міхаель Лайтман: Гарно. Семен Винокур: Так! Гарно. Ось я якраз хотів запитати, от як би ви це прокоментували? Мені дуже подобається. Міхаель Лайтман: Ну тобто видно, що вони цінують тишу. Семен Винокур: Так. Міхаель Лайтман: І тому так говорять. Семен Винокур: Ви теж тишу цінуєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так? Ось так от сидіти, мовчати і все. Міхаель Лайтман: Я можу в тиші бути вічність. Семен Винокур: На це маса коментарів. В принципі ми робили з вами такі кліпи про те, що краще промовчати ... Ось знаєте... Мовчання золото, як то кажуть. І ось люди весь час запитують: «Коли промовчати, коли сказати?» ось як? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Прямо так? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Але домовитися до цього, що ми мовчимо? Міхаель Лайтман: Навіть не треба домовлятися, а просто так реагувати. Семен Винокур: Тобто і ось так перейде цей ланцюжок - ти почнеш і далі... Міхаель Лайтман: Так, й усі потихеньку це зрозуміють. Семен Винокур: І що, і прийде цей стан, що добре мовчати? Міхаель Лайтман: Так. Я особисто вважаю, що мовчання - воно взагалі дуже гучне, воно заповнене величезною кількістю інформації. Семен Винокур: І тому не треба зайвої інформації. Міхаель Лайтман: Не треба зайвих рухів, слів. Семен Винокур: А те, що ми виплескуємо? Навіть хороші слова... Міхаель Лайтман: Це все порожнє. Семен Винокур: Так? Те, що ми говоримо: «Я тебе люблю», наприклад? Міхаель Лайтман: Ну це тому, що жінка хоче. Семен Винокур: А так те саме можна сказати мовчки? Міхаель Лайтман: Я б нічого не говорив, але якщо це треба, то говориш. Семен Винокур: «Вухами люблять»,- кажуть. Це правильно? Як ви вважаєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Тобто треба сказати ось це жінці? Міхаель Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/8LPkXs0a.mp400:01:59Семен Винокур: От цікаво, в Японії замість «люблю тебе» іноді кажуть знаєте що? - “Ти моя тиша”. Ось так от кажуть. Гарно. Міхаель Лайтман: Гарно. Семен Винокур: Так! Гарно. Ось я якраз хотів запитати, от як би ви це прокоментували? Мені дуже подобається. Міхаель Лайтман: Ну тобто видно, що вони цінують тишу. Семен Винокур: Так. Міхаель Лайтман: І тому так говорять. Семен Винокур: Ви теж тишу цінуєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так? Ось так от сидіти, мовчати і все. Міхаель Лайтман: Я можу в тиші бути вічність. Семен Винокур: На це маса коментарів. В принципі ми робили з вами такі кліпи про те, що краще промовчати ... Ось знаєте... Мовчання золото, як то кажуть. І ось люди весь час запитують: «Коли промовчати, коли сказати?» ось як? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Прямо так? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Але домовитися до цього, що ми мовчимо? Міхаель Лайтман: Навіть не треба домовлятися, а просто так реагувати. Семен Винокур: Тобто і ось так перейде цей ланцюжок - ти почнеш і далі... Міхаель Лайтман: Так, й усі потихеньку це зрозуміють. Семен Винокур: І що, і прийде цей стан, що добре мовчати? Міхаель Лайтман: Так. Я особисто вважаю, що мовчання - воно взагалі дуже гучне, воно заповнене величезною кількістю інформації. Семен Винокур: І тому не треба зайвої інформації. Міхаель Лайтман: Не треба зайвих рухів, слів. Семен Винокур: А те, що ми виплескуємо? Навіть хороші слова... Міхаель Лайтман: Це все порожнє. Семен Винокур: Так? Те, що ми говоримо: «Я тебе люблю», наприклад? Міхаель Лайтман: Ну це тому, що жінка хоче. Семен Винокур: А так те саме можна сказати мовчки? Міхаель Лайтман: Я б нічого не говорив, але якщо це треба, то говориш. Семен Винокур: «Вухами люблять»,- кажуть. Це правильно? Як ви вважаєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Тобто треба сказати ось це жінці? Міхаель Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/TGVsICJU.mp401 Apr 24 00:00 UTCСемен Винокур: От цікаво, в Японії замість «люблю тебе» іноді кажуть знаєте що? - “Ти моя тиша”. Ось так от кажуть. Гарно. Міхаель Лайтман: Гарно. Семен Винокур: Так! Гарно. Ось я якраз хотів запитати, от як би ви це прокоментували? Мені дуже подобається. Міхаель Лайтман: Ну тобто видно, що вони цінують тишу. Семен Винокур: Так. Міхаель Лайтман: І тому так говорять. Семен Винокур: Ви теж тишу цінуєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так? Ось так от сидіти, мовчати і все. Міхаель Лайтман: Я можу в тиші бути вічність. Семен Винокур: На це маса коментарів. В принципі ми робили з вами такі кліпи про те, що краще промовчати ... Ось знаєте... Мовчання золото, як то кажуть. І ось люди весь час запитують: «Коли промовчати, коли сказати?» ось як? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Прямо так? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Але домовитися до цього, що ми мовчимо? Міхаель Лайтман: Навіть не треба домовлятися, а просто так реагувати. Семен Винокур: Тобто і ось так перейде цей ланцюжок - ти почнеш і далі... Міхаель Лайтман: Так, й усі потихеньку це зрозуміють. Семен Винокур: І що, і прийде цей стан, що добре мовчати? Міхаель Лайтман: Так. Я особисто вважаю, що мовчання - воно взагалі дуже гучне, воно заповнене величезною кількістю інформації. Семен Винокур: І тому не треба зайвої інформації. Міхаель Лайтман: Не треба зайвих рухів, слів. Семен Винокур: А те, що ми виплескуємо? Навіть хороші слова... Міхаель Лайтман: Це все порожнє. Семен Винокур: Так? Те, що ми говоримо: «Я тебе люблю», наприклад? Міхаель Лайтман: Ну це тому, що жінка хоче. Семен Винокур: А так те саме можна сказати мовчки? Міхаель Лайтман: Я б нічого не говорив, але якщо це треба, то говориш. Семен Винокур: «Вухами люблять»,- кажуть. Це правильно? Як ви вважаєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Тобто треба сказати ось це жінці? Міхаель Лайтман: Так.https://cdn.kabbalahmedia.info/TGVsICJU.mp400:01:59Семен Винокур: От цікаво, в Японії замість «люблю тебе» іноді кажуть знаєте що? - “Ти моя тиша”. Ось так от кажуть. Гарно. Міхаель Лайтман: Гарно. Семен Винокур: Так! Гарно. Ось я якраз хотів запитати, от як би ви це прокоментували? Мені дуже подобається. Міхаель Лайтман: Ну тобто видно, що вони цінують тишу. Семен Винокур: Так. Міхаель Лайтман: І тому так говорять. Семен Винокур: Ви теж тишу цінуєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так? Ось так от сидіти, мовчати і все. Міхаель Лайтман: Я можу в тиші бути вічність. Семен Винокур: На це маса коментарів. В принципі ми робили з вами такі кліпи про те, що краще промовчати ... Ось знаєте... Мовчання золото, як то кажуть. І ось люди весь час запитують: «Коли промовчати, коли сказати?» ось як? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Прямо так? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Але домовитися до цього, що ми мовчимо? Міхаель Лайтман: Навіть не треба домовлятися, а просто так реагувати. Семен Винокур: Тобто і ось так перейде цей ланцюжок - ти почнеш і далі... Міхаель Лайтман: Так, й усі потихеньку це зрозуміють. Семен Винокур: І що, і прийде цей стан, що добре мовчати? Міхаель Лайтман: Так. Я особисто вважаю, що мовчання - воно взагалі дуже гучне, воно заповнене величезною кількістю інформації. Семен Винокур: І тому не треба зайвої інформації. Міхаель Лайтман: Не треба зайвих рухів, слів. Семен Винокур: А те, що ми виплескуємо? Навіть хороші слова... Міхаель Лайтман: Це все порожнє. Семен Винокур: Так? Те, що ми говоримо: «Я тебе люблю», наприклад? Міхаель Лайтман: Ну це тому, що жінка хоче. Семен Винокур: А так те саме можна сказати мовчки? Міхаель Лайтман: Я б нічого не говорив, але якщо це треба, то говориш. Семен Винокур: «Вухами люблять»,- кажуть. Це правильно? Як ви вважаєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Тобто треба сказати ось це жінці? Міхаель Лайтман: Так.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CzWck8ks.mp301 Apr 24 00:00 UTC1https://cdn.kabbalahmedia.info/CzWck8ks.mp300:05:131nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FH998SPa.mp401 Apr 24 00:00 UTC1https://cdn.kabbalahmedia.info/FH998SPa.mp400:05:131nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8WdCeDJl.mp401 Apr 24 00:00 UTC1https://cdn.kabbalahmedia.info/8WdCeDJl.mp400:05:131nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/y52qxnBv.mp301 Apr 24 00:00 UTCВедучий: Діна запитує: "Що мені робити з моєю ненавистю до цього світу?" Таких людей багато сьогодні вже, це я знаю. Ненавидять цей світ люди! Ненавидять! Знаєте, і багато хто ще пише, що "навіщо народилася", "навіщо народжувати дитину в цей світ". Тобто зараз такий, потік ось цього мислення... М. Лайтман: Але це дійсно так. Ведучий: Справді так? М. Лайтман: Так. Час іде до того, що людина буде абсолютно розчарована цим світом. У людини стає дедалі більшим егоїзм, і вона не може його наповнити. Вона не знає, чим взагалі можна наповнювати. І тому кожен день, який вона живе через силу, її не радує. Ведучий: Зрозуміло. Що з цим можна зробити? М. Лайтман: Нічого! Ведучий: І нічого не робити теж? М. Лайтман: І нічого не робити. Ведучий: Ну все-таки... М. Лайтман: Що? Ведучий: Ну так от жити весь час у цьому стані ㅡ це я не знаю. М. Лайтман: Я цей стан розумію. Ведучий: Розумієте? М. Лайтман: Так. До того ж, особливо в молоді роки у мене було багато таких станів: заради чого жити, навіщо жити? Ведучий: Основа цього ㅡ ненависть до цього світу, який ти не розумієш? М. Лайтман: Та ні, це ненависть до порожнечі, яку цей світ у тобі викликає. Ведучий: Зрозуміло. Але все-таки, по-перше, це для чогось відбувається так чи інакше, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сьогодні ви це вже точно і транслюєте, і розумієте, що це для чогось відбувається з людиною. М. Лайтман: Так. Ведучий: І людина для чогось ненавидить цей світ, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Для чого? М. Лайтман: Для того, щоб зробити цей світ для себе, для інших кращим. Дійсно. Ведучий: Ось до цього треба прийти? М. Лайтман: Рішення є. Ведучий: Є? М. Лайтман: Але його кожен повинен для себе знайти. Ведучий: Тобто ви кажете, саме тому людину і приводять до цього стану? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Ще ви говорите, так скажімо простою мовою, що цей світ дав нам Творець. Ми Його так бачимо, тому що Він хоче, щоб ми так Його бачили. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він хоче те, що ви щойно ось сказали? Цього Він хоче? М. Лайтман: Так. Творець бажає нашого здорового рішення про те, як я сприймаю світ і яким я хочу його бачити, відчувати. Ведучий: Як? Ще раз, якщо можна: як я хочу його бачити? М. Лайтман: Як я хочу його бачити? Що я протягом свого життя в цьому світі зробив би з себе істоту, яка наближається до Творця. Ведучий: Чим? М. Лайтман: Своїми думками, сподіваннями тощо. Ведучий: Якими? Зараз ми про Творця поговоримо. М. Лайтман: Про те, що Творець, зробивши цей світ, дав мені можливість розкрити Його, щоб піднятися над ним. Ведучий: І що я бачу? Що я розкриваю, якщо можна? Поки я розкриваю цей ненависний мені світ. М. Лайтман: Розкрити ненависний світ, для того, щоб піднятися над ним. Зі світу приреченого, моторошного, егоїстичного у світ добрий, прекрасний. Ведучий: І ось так я його тоді й побачу? Ось так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, якщо моє прагнення перевернути цю ненависть в інший стан, побачити його іншим, цей світ, постійно, механічно я це повторюю, я не вперше запитую вас, ви кажете, навіть механічно це працює? М. Лайтман: Це працює навіть механічно. Для цього я маю докорінно змінити своє ставлення до світу, до людей, до всього. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Відносно себе, так. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Насильно. Це не просто. Це і є робота над собою, яку описує кабала. https://cdn.kabbalahmedia.info/y52qxnBv.mp300:04:15Ведучий: Діна запитує: "Що мені робити з моєю ненавистю до цього світу?" Таких людей багато сьогодні вже, це я знаю. Ненавидять цей світ люди! Ненавидять! Знаєте, і багато хто ще пише, що "навіщо народилася", "навіщо народжувати дитину в цей світ". Тобто зараз такий, потік ось цього мислення... М. Лайтман: Але це дійсно так. Ведучий: Справді так? М. Лайтман: Так. Час іде до того, що людина буде абсолютно розчарована цим світом. У людини стає дедалі більшим егоїзм, і вона не може його наповнити. Вона не знає, чим взагалі можна наповнювати. І тому кожен день, який вона живе через силу, її не радує. Ведучий: Зрозуміло. Що з цим можна зробити? М. Лайтман: Нічого! Ведучий: І нічого не робити теж? М. Лайтман: І нічого не робити. Ведучий: Ну все-таки... М. Лайтман: Що? Ведучий: Ну так от жити весь час у цьому стані ㅡ це я не знаю. М. Лайтман: Я цей стан розумію. Ведучий: Розумієте? М. Лайтман: Так. До того ж, особливо в молоді роки у мене було багато таких станів: заради чого жити, навіщо жити? Ведучий: Основа цього ㅡ ненависть до цього світу, який ти не розумієш? М. Лайтман: Та ні, це ненависть до порожнечі, яку цей світ у тобі викликає. Ведучий: Зрозуміло. Але все-таки, по-перше, це для чогось відбувається так чи інакше, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сьогодні ви це вже точно і транслюєте, і розумієте, що це для чогось відбувається з людиною. М. Лайтман: Так. Ведучий: І людина для чогось ненавидить цей світ, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Для чого? М. Лайтман: Для того, щоб зробити цей світ для себе, для інших кращим. Дійсно. Ведучий: Ось до цього треба прийти? М. Лайтман: Рішення є. Ведучий: Є? М. Лайтман: Але його кожен повинен для себе знайти. Ведучий: Тобто ви кажете, саме тому людину і приводять до цього стану? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Ще ви говорите, так скажімо простою мовою, що цей світ дав нам Творець. Ми Його так бачимо, тому що Він хоче, щоб ми так Його бачили. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він хоче те, що ви щойно ось сказали? Цього Він хоче? М. Лайтман: Так. Творець бажає нашого здорового рішення про те, як я сприймаю світ і яким я хочу його бачити, відчувати. Ведучий: Як? Ще раз, якщо можна: як я хочу його бачити? М. Лайтман: Як я хочу його бачити? Що я протягом свого життя в цьому світі зробив би з себе істоту, яка наближається до Творця. Ведучий: Чим? М. Лайтман: Своїми думками, сподіваннями тощо. Ведучий: Якими? Зараз ми про Творця поговоримо. М. Лайтман: Про те, що Творець, зробивши цей світ, дав мені можливість розкрити Його, щоб піднятися над ним. Ведучий: І що я бачу? Що я розкриваю, якщо можна? Поки я розкриваю цей ненависний мені світ. М. Лайтман: Розкрити ненависний світ, для того, щоб піднятися над ним. Зі світу приреченого, моторошного, егоїстичного у світ добрий, прекрасний. Ведучий: І ось так я його тоді й побачу? Ось так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, якщо моє прагнення перевернути цю ненависть в інший стан, побачити його іншим, цей світ, постійно, механічно я це повторюю, я не вперше запитую вас, ви кажете, навіть механічно це працює? М. Лайтман: Це працює навіть механічно. Для цього я маю докорінно змінити своє ставлення до світу, до людей, до всього. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Відносно себе, так. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Насильно. Це не просто. Це і є робота над собою, яку описує кабала. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/usqtiwsY.mp401 Apr 24 00:00 UTCВедучий: Діна запитує: "Що мені робити з моєю ненавистю до цього світу?" Таких людей багато сьогодні вже, це я знаю. Ненавидять цей світ люди! Ненавидять! Знаєте, і багато хто ще пише, що "навіщо народилася", "навіщо народжувати дитину в цей світ". Тобто зараз такий, потік ось цього мислення... М. Лайтман: Але це дійсно так. Ведучий: Справді так? М. Лайтман: Так. Час іде до того, що людина буде абсолютно розчарована цим світом. У людини стає дедалі більшим егоїзм, і вона не може його наповнити. Вона не знає, чим взагалі можна наповнювати. І тому кожен день, який вона живе через силу, її не радує. Ведучий: Зрозуміло. Що з цим можна зробити? М. Лайтман: Нічого! Ведучий: І нічого не робити теж? М. Лайтман: І нічого не робити. Ведучий: Ну все-таки... М. Лайтман: Що? Ведучий: Ну так от жити весь час у цьому стані ㅡ це я не знаю. М. Лайтман: Я цей стан розумію. Ведучий: Розумієте? М. Лайтман: Так. До того ж, особливо в молоді роки у мене було багато таких станів: заради чого жити, навіщо жити? Ведучий: Основа цього ㅡ ненависть до цього світу, який ти не розумієш? М. Лайтман: Та ні, це ненависть до порожнечі, яку цей світ у тобі викликає. Ведучий: Зрозуміло. Але все-таки, по-перше, це для чогось відбувається так чи інакше, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сьогодні ви це вже точно і транслюєте, і розумієте, що це для чогось відбувається з людиною. М. Лайтман: Так. Ведучий: І людина для чогось ненавидить цей світ, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Для чого? М. Лайтман: Для того, щоб зробити цей світ для себе, для інших кращим. Дійсно. Ведучий: Ось до цього треба прийти? М. Лайтман: Рішення є. Ведучий: Є? М. Лайтман: Але його кожен повинен для себе знайти. Ведучий: Тобто ви кажете, саме тому людину і приводять до цього стану? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Ще ви говорите, так скажімо простою мовою, що цей світ дав нам Творець. Ми Його так бачимо, тому що Він хоче, щоб ми так Його бачили. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він хоче те, що ви щойно ось сказали? Цього Він хоче? М. Лайтман: Так. Творець бажає нашого здорового рішення про те, як я сприймаю світ і яким я хочу його бачити, відчувати. Ведучий: Як? Ще раз, якщо можна: як я хочу його бачити? М. Лайтман: Як я хочу його бачити? Що я протягом свого життя в цьому світі зробив би з себе істоту, яка наближається до Творця. Ведучий: Чим? М. Лайтман: Своїми думками, сподіваннями тощо. Ведучий: Якими? Зараз ми про Творця поговоримо. М. Лайтман: Про те, що Творець, зробивши цей світ, дав мені можливість розкрити Його, щоб піднятися над ним. Ведучий: І що я бачу? Що я розкриваю, якщо можна? Поки я розкриваю цей ненависний мені світ. М. Лайтман: Розкрити ненависний світ, для того, щоб піднятися над ним. Зі світу приреченого, моторошного, егоїстичного у світ добрий, прекрасний. Ведучий: І ось так я його тоді й побачу? Ось так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, якщо моє прагнення перевернути цю ненависть в інший стан, побачити його іншим, цей світ, постійно, механічно я це повторюю, я не вперше запитую вас, ви кажете, навіть механічно це працює? М. Лайтман: Це працює навіть механічно. Для цього я маю докорінно змінити своє ставлення до світу, до людей, до всього. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Відносно себе, так. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Насильно. Це не просто. Це і є робота над собою, яку описує кабала. https://cdn.kabbalahmedia.info/usqtiwsY.mp400:04:15Ведучий: Діна запитує: "Що мені робити з моєю ненавистю до цього світу?" Таких людей багато сьогодні вже, це я знаю. Ненавидять цей світ люди! Ненавидять! Знаєте, і багато хто ще пише, що "навіщо народилася", "навіщо народжувати дитину в цей світ". Тобто зараз такий, потік ось цього мислення... М. Лайтман: Але це дійсно так. Ведучий: Справді так? М. Лайтман: Так. Час іде до того, що людина буде абсолютно розчарована цим світом. У людини стає дедалі більшим егоїзм, і вона не може його наповнити. Вона не знає, чим взагалі можна наповнювати. І тому кожен день, який вона живе через силу, її не радує. Ведучий: Зрозуміло. Що з цим можна зробити? М. Лайтман: Нічого! Ведучий: І нічого не робити теж? М. Лайтман: І нічого не робити. Ведучий: Ну все-таки... М. Лайтман: Що? Ведучий: Ну так от жити весь час у цьому стані ㅡ це я не знаю. М. Лайтман: Я цей стан розумію. Ведучий: Розумієте? М. Лайтман: Так. До того ж, особливо в молоді роки у мене було багато таких станів: заради чого жити, навіщо жити? Ведучий: Основа цього ㅡ ненависть до цього світу, який ти не розумієш? М. Лайтман: Та ні, це ненависть до порожнечі, яку цей світ у тобі викликає. Ведучий: Зрозуміло. Але все-таки, по-перше, це для чогось відбувається так чи інакше, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сьогодні ви це вже точно і транслюєте, і розумієте, що це для чогось відбувається з людиною. М. Лайтман: Так. Ведучий: І людина для чогось ненавидить цей світ, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Для чого? М. Лайтман: Для того, щоб зробити цей світ для себе, для інших кращим. Дійсно. Ведучий: Ось до цього треба прийти? М. Лайтман: Рішення є. Ведучий: Є? М. Лайтман: Але його кожен повинен для себе знайти. Ведучий: Тобто ви кажете, саме тому людину і приводять до цього стану? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Ще ви говорите, так скажімо простою мовою, що цей світ дав нам Творець. Ми Його так бачимо, тому що Він хоче, щоб ми так Його бачили. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він хоче те, що ви щойно ось сказали? Цього Він хоче? М. Лайтман: Так. Творець бажає нашого здорового рішення про те, як я сприймаю світ і яким я хочу його бачити, відчувати. Ведучий: Як? Ще раз, якщо можна: як я хочу його бачити? М. Лайтман: Як я хочу його бачити? Що я протягом свого життя в цьому світі зробив би з себе істоту, яка наближається до Творця. Ведучий: Чим? М. Лайтман: Своїми думками, сподіваннями тощо. Ведучий: Якими? Зараз ми про Творця поговоримо. М. Лайтман: Про те, що Творець, зробивши цей світ, дав мені можливість розкрити Його, щоб піднятися над ним. Ведучий: І що я бачу? Що я розкриваю, якщо можна? Поки я розкриваю цей ненависний мені світ. М. Лайтман: Розкрити ненависний світ, для того, щоб піднятися над ним. Зі світу приреченого, моторошного, егоїстичного у світ добрий, прекрасний. Ведучий: І ось так я його тоді й побачу? Ось так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, якщо моє прагнення перевернути цю ненависть в інший стан, побачити його іншим, цей світ, постійно, механічно я це повторюю, я не вперше запитую вас, ви кажете, навіть механічно це працює? М. Лайтман: Це працює навіть механічно. Для цього я маю докорінно змінити своє ставлення до світу, до людей, до всього. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Відносно себе, так. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Насильно. Це не просто. Це і є робота над собою, яку описує кабала. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/uWbk226d.mp401 Apr 24 00:00 UTCВедучий: Діна запитує: "Що мені робити з моєю ненавистю до цього світу?" Таких людей багато сьогодні вже, це я знаю. Ненавидять цей світ люди! Ненавидять! Знаєте, і багато хто ще пише, що "навіщо народилася", "навіщо народжувати дитину в цей світ". Тобто зараз такий, потік ось цього мислення... М. Лайтман: Але це дійсно так. Ведучий: Справді так? М. Лайтман: Так. Час іде до того, що людина буде абсолютно розчарована цим світом. У людини стає дедалі більшим егоїзм, і вона не може його наповнити. Вона не знає, чим взагалі можна наповнювати. І тому кожен день, який вона живе через силу, її не радує. Ведучий: Зрозуміло. Що з цим можна зробити? М. Лайтман: Нічого! Ведучий: І нічого не робити теж? М. Лайтман: І нічого не робити. Ведучий: Ну все-таки... М. Лайтман: Що? Ведучий: Ну так от жити весь час у цьому стані ㅡ це я не знаю. М. Лайтман: Я цей стан розумію. Ведучий: Розумієте? М. Лайтман: Так. До того ж, особливо в молоді роки у мене було багато таких станів: заради чого жити, навіщо жити? Ведучий: Основа цього ㅡ ненависть до цього світу, який ти не розумієш? М. Лайтман: Та ні, це ненависть до порожнечі, яку цей світ у тобі викликає. Ведучий: Зрозуміло. Але все-таки, по-перше, це для чогось відбувається так чи інакше, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сьогодні ви це вже точно і транслюєте, і розумієте, що це для чогось відбувається з людиною. М. Лайтман: Так. Ведучий: І людина для чогось ненавидить цей світ, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Для чого? М. Лайтман: Для того, щоб зробити цей світ для себе, для інших кращим. Дійсно. Ведучий: Ось до цього треба прийти? М. Лайтман: Рішення є. Ведучий: Є? М. Лайтман: Але його кожен повинен для себе знайти. Ведучий: Тобто ви кажете, саме тому людину і приводять до цього стану? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Ще ви говорите, так скажімо простою мовою, що цей світ дав нам Творець. Ми Його так бачимо, тому що Він хоче, щоб ми так Його бачили. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він хоче те, що ви щойно ось сказали? Цього Він хоче? М. Лайтман: Так. Творець бажає нашого здорового рішення про те, як я сприймаю світ і яким я хочу його бачити, відчувати. Ведучий: Як? Ще раз, якщо можна: як я хочу його бачити? М. Лайтман: Як я хочу його бачити? Що я протягом свого життя в цьому світі зробив би з себе істоту, яка наближається до Творця. Ведучий: Чим? М. Лайтман: Своїми думками, сподіваннями тощо. Ведучий: Якими? Зараз ми про Творця поговоримо. М. Лайтман: Про те, що Творець, зробивши цей світ, дав мені можливість розкрити Його, щоб піднятися над ним. Ведучий: І що я бачу? Що я розкриваю, якщо можна? Поки я розкриваю цей ненависний мені світ. М. Лайтман: Розкрити ненависний світ, для того, щоб піднятися над ним. Зі світу приреченого, моторошного, егоїстичного у світ добрий, прекрасний. Ведучий: І ось так я його тоді й побачу? Ось так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, якщо моє прагнення перевернути цю ненависть в інший стан, побачити його іншим, цей світ, постійно, механічно я це повторюю, я не вперше запитую вас, ви кажете, навіть механічно це працює? М. Лайтман: Це працює навіть механічно. Для цього я маю докорінно змінити своє ставлення до світу, до людей, до всього. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Відносно себе, так. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Насильно. Це не просто. Це і є робота над собою, яку описує кабала. https://cdn.kabbalahmedia.info/uWbk226d.mp400:04:15Ведучий: Діна запитує: "Що мені робити з моєю ненавистю до цього світу?" Таких людей багато сьогодні вже, це я знаю. Ненавидять цей світ люди! Ненавидять! Знаєте, і багато хто ще пише, що "навіщо народилася", "навіщо народжувати дитину в цей світ". Тобто зараз такий, потік ось цього мислення... М. Лайтман: Але це дійсно так. Ведучий: Справді так? М. Лайтман: Так. Час іде до того, що людина буде абсолютно розчарована цим світом. У людини стає дедалі більшим егоїзм, і вона не може його наповнити. Вона не знає, чим взагалі можна наповнювати. І тому кожен день, який вона живе через силу, її не радує. Ведучий: Зрозуміло. Що з цим можна зробити? М. Лайтман: Нічого! Ведучий: І нічого не робити теж? М. Лайтман: І нічого не робити. Ведучий: Ну все-таки... М. Лайтман: Що? Ведучий: Ну так от жити весь час у цьому стані ㅡ це я не знаю. М. Лайтман: Я цей стан розумію. Ведучий: Розумієте? М. Лайтман: Так. До того ж, особливо в молоді роки у мене було багато таких станів: заради чого жити, навіщо жити? Ведучий: Основа цього ㅡ ненависть до цього світу, який ти не розумієш? М. Лайтман: Та ні, це ненависть до порожнечі, яку цей світ у тобі викликає. Ведучий: Зрозуміло. Але все-таки, по-перше, це для чогось відбувається так чи інакше, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сьогодні ви це вже точно і транслюєте, і розумієте, що це для чогось відбувається з людиною. М. Лайтман: Так. Ведучий: І людина для чогось ненавидить цей світ, правильно? М. Лайтман: Так. Ведучий: Для чого? М. Лайтман: Для того, щоб зробити цей світ для себе, для інших кращим. Дійсно. Ведучий: Ось до цього треба прийти? М. Лайтман: Рішення є. Ведучий: Є? М. Лайтман: Але його кожен повинен для себе знайти. Ведучий: Тобто ви кажете, саме тому людину і приводять до цього стану? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. Ще ви говорите, так скажімо простою мовою, що цей світ дав нам Творець. Ми Його так бачимо, тому що Він хоче, щоб ми так Його бачили. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він хоче те, що ви щойно ось сказали? Цього Він хоче? М. Лайтман: Так. Творець бажає нашого здорового рішення про те, як я сприймаю світ і яким я хочу його бачити, відчувати. Ведучий: Як? Ще раз, якщо можна: як я хочу його бачити? М. Лайтман: Як я хочу його бачити? Що я протягом свого життя в цьому світі зробив би з себе істоту, яка наближається до Творця. Ведучий: Чим? М. Лайтман: Своїми думками, сподіваннями тощо. Ведучий: Якими? Зараз ми про Творця поговоримо. М. Лайтман: Про те, що Творець, зробивши цей світ, дав мені можливість розкрити Його, щоб піднятися над ним. Ведучий: І що я бачу? Що я розкриваю, якщо можна? Поки я розкриваю цей ненависний мені світ. М. Лайтман: Розкрити ненависний світ, для того, щоб піднятися над ним. Зі світу приреченого, моторошного, егоїстичного у світ добрий, прекрасний. Ведучий: І ось так я його тоді й побачу? Ось так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, якщо моє прагнення перевернути цю ненависть в інший стан, побачити його іншим, цей світ, постійно, механічно я це повторюю, я не вперше запитую вас, ви кажете, навіть механічно це працює? М. Лайтман: Це працює навіть механічно. Для цього я маю докорінно змінити своє ставлення до світу, до людей, до всього. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Відносно себе, так. Ведучий: Насильно? М. Лайтман: Насильно. Це не просто. Це і є робота над собою, яку описує кабала. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/gcH1PfV0.mp325 Mar 24 00:00 UTCС. Вінокур: Кілька років тому дітям від чотирьох до восьми років ставили одне й те саме запитання: “Що для вас означає любов?” Від 4 до 8 років - маленьким. Автор дослідження Лео Баскагліа оголосив: “Ми шукали найтурботливішу дитину”. Ось деякі відповіді. Ось дитині 6 років: "Любов - це, коли ти йдеш кудись поїсти і віддаєш комусь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось натомість." Питання моє таке: це любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Любов? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? Можете ви пояснити? Ось як би ви пояснили це дитині? М. Лайтман: Тому що він віддає те, що йому подобається, і йому добре отримати це для себе, а він віддає. С.Вінокур: Ось така проста відповідь, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось я хочу це з'їсти, дуже, а я віддаю це товаришу. І це називається любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Далі. Дитині 4 роки: "Любов - це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився". М. Лайтман: Теж любов. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? М. Лайтман: Тому що цим ти підіймаєш іншу людину, підносиш її, робиш їй через силу щось приємне. С.Вінокур: Тобто ви зараз відносите це до того, що він посміхається для іншої людини, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Далі - дитині 7 років: “Любов – це, коли ти кажеш хлопчику, що тобі подобається його сорочка і він носить її потім щодня”. М. Лайтман: Ну це вже говориться про любов того хлопчика. С.Вінокур: Що він для неї носить, для цієї дитини? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Чому це любов? Ще раз, якщо можна. Я вас весь час питатиму цю фразу. М. Лайтман: Тому що тому хлопчику хочеться порадувати чи… С.Вінокур: Цього хлопчика? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Якому подобається його сорочка? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось далі. Дитині 8 років: “Якщо ти не любиш, ти в жодному разі не повинен казати: “Я люблю тебе”. Але якщо любиш, ти маєш говорити це постійно. А люди забувають”. М. Лайтман: Ну, я не думаю, що можна так донести дитині такі манери поведінки. С.Вінокур: Ну, це відповідь дитини. Щоправда, дорослої – восьмирічної. Тобто скажіть, якщо ти не любиш, ти маєш чи ні говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Ні. С.Вінокур: Не повинен. Тобто тут він має рацію. М. Лайтман: Брехати не можна. С.Вінокур: А якщо ти любиш, ти маєш говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Напевне так. Але я думаю, що у цьому випадку не зовсім. С.Вінокур: Не зовсім. Добре. Далі. Переможцем тут став чотирирічний малюк, у якого був літній сусід, який нещодавно втратив дружину. Він побачив, цей малюк, що старий плаче, зайшов до нього у двір, заліз на коліна і просто сидів там. Коли його мама, цього малюка, запитала, що ж він сказав сусідові, хлопчик відповів: “Нічого. Я просто допоміг йому плакати”. М. Лайтман: Щось зовсім неймовірні історії. С.Вінокур: Для чотирирічної дитини? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Але ось це: допомогти плакати іншому, - я ось навколо цього. Як вам такий момент співчуття? М. Лайтман: Це добре. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Це справді допомога? М. Лайтман: Звичайно! С.Вінокур: Ось так дитина сідає, дивиться на тебе і разом з тобою плаче? М. Лайтман: Так, але це занадто. С.Вінокур: Занадто? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Тобто занадто навіть співпереживання, ви маєте на увазі? М. Лайтман: Так. Це дещо нереально. С.Вінокур: Ось таке в мене питання: куди все це подінеться потім? Навіть усі ці відповіді – у них є така дитяча чистота! Куди все це дівається потім? Як ми стаємо, такими, що ненавидять, воюють та вбивають, злочинцями? Куди дитина дівається з нас? Ось ця дитина, яка ось так зростала? М. Лайтман: Зростає егоїзм та пожирає все, що є. С.Вінокур: І все? М. Лайтман: І все. С.Вінокур: В нас є, залишається ця дитина в нас чи вона теж ...? М.Лайтман: Можливість почати розвиватися антиегоїстично, придушити в собі цей егоїзм і… С.Вінокур: Чи можна повернутися до цієї дитини хоч трохи? М. Лайтман: Так, але це вже не дитина буде. С.Вінокур: Це вже доросла дитина? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: А коли ви кажете, що старий – він як дитина. Мудрець як дитина. Про що йдеться, коли ви таке кажете? Що дитина не вмирає в нас, що вона залишається? М. Лайтман: Так, дитина не вмирає в нас і залишається, тому що ми бажаємо відчувати природу та життя невимушено, як діти. С.Вінокур: Ось це? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось тут є ця невимушеність у цих відповідях, так? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/gcH1PfV0.mp300:05:00С. Вінокур: Кілька років тому дітям від чотирьох до восьми років ставили одне й те саме запитання: “Що для вас означає любов?” Від 4 до 8 років - маленьким. Автор дослідження Лео Баскагліа оголосив: “Ми шукали найтурботливішу дитину”. Ось деякі відповіді. Ось дитині 6 років: "Любов - це, коли ти йдеш кудись поїсти і віддаєш комусь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось натомість." Питання моє таке: це любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Любов? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? Можете ви пояснити? Ось як би ви пояснили це дитині? М. Лайтман: Тому що він віддає те, що йому подобається, і йому добре отримати це для себе, а він віддає. С.Вінокур: Ось така проста відповідь, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось я хочу це з'їсти, дуже, а я віддаю це товаришу. І це називається любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Далі. Дитині 4 роки: "Любов - це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився". М. Лайтман: Теж любов. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? М. Лайтман: Тому що цим ти підіймаєш іншу людину, підносиш її, робиш їй через силу щось приємне. С.Вінокур: Тобто ви зараз відносите це до того, що він посміхається для іншої людини, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Далі - дитині 7 років: “Любов – це, коли ти кажеш хлопчику, що тобі подобається його сорочка і він носить її потім щодня”. М. Лайтман: Ну це вже говориться про любов того хлопчика. С.Вінокур: Що він для неї носить, для цієї дитини? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Чому це любов? Ще раз, якщо можна. Я вас весь час питатиму цю фразу. М. Лайтман: Тому що тому хлопчику хочеться порадувати чи… С.Вінокур: Цього хлопчика? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Якому подобається його сорочка? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось далі. Дитині 8 років: “Якщо ти не любиш, ти в жодному разі не повинен казати: “Я люблю тебе”. Але якщо любиш, ти маєш говорити це постійно. А люди забувають”. М. Лайтман: Ну, я не думаю, що можна так донести дитині такі манери поведінки. С.Вінокур: Ну, це відповідь дитини. Щоправда, дорослої – восьмирічної. Тобто скажіть, якщо ти не любиш, ти маєш чи ні говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Ні. С.Вінокур: Не повинен. Тобто тут він має рацію. М. Лайтман: Брехати не можна. С.Вінокур: А якщо ти любиш, ти маєш говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Напевне так. Але я думаю, що у цьому випадку не зовсім. С.Вінокур: Не зовсім. Добре. Далі. Переможцем тут став чотирирічний малюк, у якого був літній сусід, який нещодавно втратив дружину. Він побачив, цей малюк, що старий плаче, зайшов до нього у двір, заліз на коліна і просто сидів там. Коли його мама, цього малюка, запитала, що ж він сказав сусідові, хлопчик відповів: “Нічого. Я просто допоміг йому плакати”. М. Лайтман: Щось зовсім неймовірні історії. С.Вінокур: Для чотирирічної дитини? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Але ось це: допомогти плакати іншому, - я ось навколо цього. Як вам такий момент співчуття? М. Лайтман: Це добре. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Це справді допомога? М. Лайтман: Звичайно! С.Вінокур: Ось так дитина сідає, дивиться на тебе і разом з тобою плаче? М. Лайтман: Так, але це занадто. С.Вінокур: Занадто? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Тобто занадто навіть співпереживання, ви маєте на увазі? М. Лайтман: Так. Це дещо нереально. С.Вінокур: Ось таке в мене питання: куди все це подінеться потім? Навіть усі ці відповіді – у них є така дитяча чистота! Куди все це дівається потім? Як ми стаємо, такими, що ненавидять, воюють та вбивають, злочинцями? Куди дитина дівається з нас? Ось ця дитина, яка ось так зростала? М. Лайтман: Зростає егоїзм та пожирає все, що є. С.Вінокур: І все? М. Лайтман: І все. С.Вінокур: В нас є, залишається ця дитина в нас чи вона теж ...? М.Лайтман: Можливість почати розвиватися антиегоїстично, придушити в собі цей егоїзм і… С.Вінокур: Чи можна повернутися до цієї дитини хоч трохи? М. Лайтман: Так, але це вже не дитина буде. С.Вінокур: Це вже доросла дитина? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: А коли ви кажете, що старий – він як дитина. Мудрець як дитина. Про що йдеться, коли ви таке кажете? Що дитина не вмирає в нас, що вона залишається? М. Лайтман: Так, дитина не вмирає в нас і залишається, тому що ми бажаємо відчувати природу та життя невимушено, як діти. С.Вінокур: Ось це? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось тут є ця невимушеність у цих відповідях, так? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/oYUmKT8d.mp425 Mar 24 00:00 UTCС. Вінокур: Кілька років тому дітям від чотирьох до восьми років ставили одне й те саме запитання: “Що для вас означає любов?” Від 4 до 8 років - маленьким. Автор дослідження Лео Баскагліа оголосив: “Ми шукали найтурботливішу дитину”. Ось деякі відповіді. Ось дитині 6 років: "Любов - це, коли ти йдеш кудись поїсти і віддаєш комусь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось натомість." Питання моє таке: це любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Любов? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? Можете ви пояснити? Ось як би ви пояснили це дитині? М. Лайтман: Тому що він віддає те, що йому подобається, і йому добре отримати це для себе, а він віддає. С.Вінокур: Ось така проста відповідь, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось я хочу це з'їсти, дуже, а я віддаю це товаришу. І це називається любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Далі. Дитині 4 роки: "Любов - це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився". М. Лайтман: Теж любов. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? М. Лайтман: Тому що цим ти підіймаєш іншу людину, підносиш її, робиш їй через силу щось приємне. С.Вінокур: Тобто ви зараз відносите це до того, що він посміхається для іншої людини, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Далі - дитині 7 років: “Любов – це, коли ти кажеш хлопчику, що тобі подобається його сорочка і він носить її потім щодня”. М. Лайтман: Ну це вже говориться про любов того хлопчика. С.Вінокур: Що він для неї носить, для цієї дитини? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Чому це любов? Ще раз, якщо можна. Я вас весь час питатиму цю фразу. М. Лайтман: Тому що тому хлопчику хочеться порадувати чи… С.Вінокур: Цього хлопчика? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Якому подобається його сорочка? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось далі. Дитині 8 років: “Якщо ти не любиш, ти в жодному разі не повинен казати: “Я люблю тебе”. Але якщо любиш, ти маєш говорити це постійно. А люди забувають”. М. Лайтман: Ну, я не думаю, що можна так донести дитині такі манери поведінки. С.Вінокур: Ну, це відповідь дитини. Щоправда, дорослої – восьмирічної. Тобто скажіть, якщо ти не любиш, ти маєш чи ні говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Ні. С.Вінокур: Не повинен. Тобто тут він має рацію. М. Лайтман: Брехати не можна. С.Вінокур: А якщо ти любиш, ти маєш говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Напевне так. Але я думаю, що у цьому випадку не зовсім. С.Вінокур: Не зовсім. Добре. Далі. Переможцем тут став чотирирічний малюк, у якого був літній сусід, який нещодавно втратив дружину. Він побачив, цей малюк, що старий плаче, зайшов до нього у двір, заліз на коліна і просто сидів там. Коли його мама, цього малюка, запитала, що ж він сказав сусідові, хлопчик відповів: “Нічого. Я просто допоміг йому плакати”. М. Лайтман: Щось зовсім неймовірні історії. С.Вінокур: Для чотирирічної дитини? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Але ось це: допомогти плакати іншому, - я ось навколо цього. Як вам такий момент співчуття? М. Лайтман: Це добре. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Це справді допомога? М. Лайтман: Звичайно! С.Вінокур: Ось так дитина сідає, дивиться на тебе і разом з тобою плаче? М. Лайтман: Так, але це занадто. С.Вінокур: Занадто? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Тобто занадто навіть співпереживання, ви маєте на увазі? М. Лайтман: Так. Це дещо нереально. С.Вінокур: Ось таке в мене питання: куди все це подінеться потім? Навіть усі ці відповіді – у них є така дитяча чистота! Куди все це дівається потім? Як ми стаємо, такими, що ненавидять, воюють та вбивають, злочинцями? Куди дитина дівається з нас? Ось ця дитина, яка ось так зростала? М. Лайтман: Зростає егоїзм та пожирає все, що є. С.Вінокур: І все? М. Лайтман: І все. С.Вінокур: В нас є, залишається ця дитина в нас чи вона теж ...? М.Лайтман: Можливість почати розвиватися антиегоїстично, придушити в собі цей егоїзм і… С.Вінокур: Чи можна повернутися до цієї дитини хоч трохи? М. Лайтман: Так, але це вже не дитина буде. С.Вінокур: Це вже доросла дитина? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: А коли ви кажете, що старий – він як дитина. Мудрець як дитина. Про що йдеться, коли ви таке кажете? Що дитина не вмирає в нас, що вона залишається? М. Лайтман: Так, дитина не вмирає в нас і залишається, тому що ми бажаємо відчувати природу та життя невимушено, як діти. С.Вінокур: Ось це? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось тут є ця невимушеність у цих відповідях, так? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/oYUmKT8d.mp400:05:00С. Вінокур: Кілька років тому дітям від чотирьох до восьми років ставили одне й те саме запитання: “Що для вас означає любов?” Від 4 до 8 років - маленьким. Автор дослідження Лео Баскагліа оголосив: “Ми шукали найтурботливішу дитину”. Ось деякі відповіді. Ось дитині 6 років: "Любов - це, коли ти йдеш кудись поїсти і віддаєш комусь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось натомість." Питання моє таке: це любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Любов? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? Можете ви пояснити? Ось як би ви пояснили це дитині? М. Лайтман: Тому що він віддає те, що йому подобається, і йому добре отримати це для себе, а він віддає. С.Вінокур: Ось така проста відповідь, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось я хочу це з'їсти, дуже, а я віддаю це товаришу. І це називається любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Далі. Дитині 4 роки: "Любов - це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився". М. Лайтман: Теж любов. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? М. Лайтман: Тому що цим ти підіймаєш іншу людину, підносиш її, робиш їй через силу щось приємне. С.Вінокур: Тобто ви зараз відносите це до того, що він посміхається для іншої людини, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Далі - дитині 7 років: “Любов – це, коли ти кажеш хлопчику, що тобі подобається його сорочка і він носить її потім щодня”. М. Лайтман: Ну це вже говориться про любов того хлопчика. С.Вінокур: Що він для неї носить, для цієї дитини? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Чому це любов? Ще раз, якщо можна. Я вас весь час питатиму цю фразу. М. Лайтман: Тому що тому хлопчику хочеться порадувати чи… С.Вінокур: Цього хлопчика? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Якому подобається його сорочка? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось далі. Дитині 8 років: “Якщо ти не любиш, ти в жодному разі не повинен казати: “Я люблю тебе”. Але якщо любиш, ти маєш говорити це постійно. А люди забувають”. М. Лайтман: Ну, я не думаю, що можна так донести дитині такі манери поведінки. С.Вінокур: Ну, це відповідь дитини. Щоправда, дорослої – восьмирічної. Тобто скажіть, якщо ти не любиш, ти маєш чи ні говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Ні. С.Вінокур: Не повинен. Тобто тут він має рацію. М. Лайтман: Брехати не можна. С.Вінокур: А якщо ти любиш, ти маєш говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Напевне так. Але я думаю, що у цьому випадку не зовсім. С.Вінокур: Не зовсім. Добре. Далі. Переможцем тут став чотирирічний малюк, у якого був літній сусід, який нещодавно втратив дружину. Він побачив, цей малюк, що старий плаче, зайшов до нього у двір, заліз на коліна і просто сидів там. Коли його мама, цього малюка, запитала, що ж він сказав сусідові, хлопчик відповів: “Нічого. Я просто допоміг йому плакати”. М. Лайтман: Щось зовсім неймовірні історії. С.Вінокур: Для чотирирічної дитини? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Але ось це: допомогти плакати іншому, - я ось навколо цього. Як вам такий момент співчуття? М. Лайтман: Це добре. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Це справді допомога? М. Лайтман: Звичайно! С.Вінокур: Ось так дитина сідає, дивиться на тебе і разом з тобою плаче? М. Лайтман: Так, але це занадто. С.Вінокур: Занадто? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Тобто занадто навіть співпереживання, ви маєте на увазі? М. Лайтман: Так. Це дещо нереально. С.Вінокур: Ось таке в мене питання: куди все це подінеться потім? Навіть усі ці відповіді – у них є така дитяча чистота! Куди все це дівається потім? Як ми стаємо, такими, що ненавидять, воюють та вбивають, злочинцями? Куди дитина дівається з нас? Ось ця дитина, яка ось так зростала? М. Лайтман: Зростає егоїзм та пожирає все, що є. С.Вінокур: І все? М. Лайтман: І все. С.Вінокур: В нас є, залишається ця дитина в нас чи вона теж ...? М.Лайтман: Можливість почати розвиватися антиегоїстично, придушити в собі цей егоїзм і… С.Вінокур: Чи можна повернутися до цієї дитини хоч трохи? М. Лайтман: Так, але це вже не дитина буде. С.Вінокур: Це вже доросла дитина? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: А коли ви кажете, що старий – він як дитина. Мудрець як дитина. Про що йдеться, коли ви таке кажете? Що дитина не вмирає в нас, що вона залишається? М. Лайтман: Так, дитина не вмирає в нас і залишається, тому що ми бажаємо відчувати природу та життя невимушено, як діти. С.Вінокур: Ось це? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось тут є ця невимушеність у цих відповідях, так? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/7FmG6YYA.mp425 Mar 24 00:00 UTCС. Вінокур: Кілька років тому дітям від чотирьох до восьми років ставили одне й те саме запитання: “Що для вас означає любов?” Від 4 до 8 років - маленьким. Автор дослідження Лео Баскагліа оголосив: “Ми шукали найтурботливішу дитину”. Ось деякі відповіді. Ось дитині 6 років: "Любов - це, коли ти йдеш кудись поїсти і віддаєш комусь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось натомість." Питання моє таке: це любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Любов? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? Можете ви пояснити? Ось як би ви пояснили це дитині? М. Лайтман: Тому що він віддає те, що йому подобається, і йому добре отримати це для себе, а він віддає. С.Вінокур: Ось така проста відповідь, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось я хочу це з'їсти, дуже, а я віддаю це товаришу. І це називається любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Далі. Дитині 4 роки: "Любов - це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився". М. Лайтман: Теж любов. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? М. Лайтман: Тому що цим ти підіймаєш іншу людину, підносиш її, робиш їй через силу щось приємне. С.Вінокур: Тобто ви зараз відносите це до того, що він посміхається для іншої людини, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Далі - дитині 7 років: “Любов – це, коли ти кажеш хлопчику, що тобі подобається його сорочка і він носить її потім щодня”. М. Лайтман: Ну це вже говориться про любов того хлопчика. С.Вінокур: Що він для неї носить, для цієї дитини? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Чому це любов? Ще раз, якщо можна. Я вас весь час питатиму цю фразу. М. Лайтман: Тому що тому хлопчику хочеться порадувати чи… С.Вінокур: Цього хлопчика? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Якому подобається його сорочка? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось далі. Дитині 8 років: “Якщо ти не любиш, ти в жодному разі не повинен казати: “Я люблю тебе”. Але якщо любиш, ти маєш говорити це постійно. А люди забувають”. М. Лайтман: Ну, я не думаю, що можна так донести дитині такі манери поведінки. С.Вінокур: Ну, це відповідь дитини. Щоправда, дорослої – восьмирічної. Тобто скажіть, якщо ти не любиш, ти маєш чи ні говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Ні. С.Вінокур: Не повинен. Тобто тут він має рацію. М. Лайтман: Брехати не можна. С.Вінокур: А якщо ти любиш, ти маєш говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Напевне так. Але я думаю, що у цьому випадку не зовсім. С.Вінокур: Не зовсім. Добре. Далі. Переможцем тут став чотирирічний малюк, у якого був літній сусід, який нещодавно втратив дружину. Він побачив, цей малюк, що старий плаче, зайшов до нього у двір, заліз на коліна і просто сидів там. Коли його мама, цього малюка, запитала, що ж він сказав сусідові, хлопчик відповів: “Нічого. Я просто допоміг йому плакати”. М. Лайтман: Щось зовсім неймовірні історії. С.Вінокур: Для чотирирічної дитини? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Але ось це: допомогти плакати іншому, - я ось навколо цього. Як вам такий момент співчуття? М. Лайтман: Це добре. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Це справді допомога? М. Лайтман: Звичайно! С.Вінокур: Ось так дитина сідає, дивиться на тебе і разом з тобою плаче? М. Лайтман: Так, але це занадто. С.Вінокур: Занадто? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Тобто занадто навіть співпереживання, ви маєте на увазі? М. Лайтман: Так. Це дещо нереально. С.Вінокур: Ось таке в мене питання: куди все це подінеться потім? Навіть усі ці відповіді – у них є така дитяча чистота! Куди все це дівається потім? Як ми стаємо, такими, що ненавидять, воюють та вбивають, злочинцями? Куди дитина дівається з нас? Ось ця дитина, яка ось так зростала? М. Лайтман: Зростає егоїзм та пожирає все, що є. С.Вінокур: І все? М. Лайтман: І все. С.Вінокур: В нас є, залишається ця дитина в нас чи вона теж ...? М.Лайтман: Можливість почати розвиватися антиегоїстично, придушити в собі цей егоїзм і… С.Вінокур: Чи можна повернутися до цієї дитини хоч трохи? М. Лайтман: Так, але це вже не дитина буде. С.Вінокур: Це вже доросла дитина? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: А коли ви кажете, що старий – він як дитина. Мудрець як дитина. Про що йдеться, коли ви таке кажете? Що дитина не вмирає в нас, що вона залишається? М. Лайтман: Так, дитина не вмирає в нас і залишається, тому що ми бажаємо відчувати природу та життя невимушено, як діти. С.Вінокур: Ось це? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось тут є ця невимушеність у цих відповідях, так? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/7FmG6YYA.mp400:05:00С. Вінокур: Кілька років тому дітям від чотирьох до восьми років ставили одне й те саме запитання: “Що для вас означає любов?” Від 4 до 8 років - маленьким. Автор дослідження Лео Баскагліа оголосив: “Ми шукали найтурботливішу дитину”. Ось деякі відповіді. Ось дитині 6 років: "Любов - це, коли ти йдеш кудись поїсти і віддаєш комусь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось натомість." Питання моє таке: це любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Любов? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? Можете ви пояснити? Ось як би ви пояснили це дитині? М. Лайтман: Тому що він віддає те, що йому подобається, і йому добре отримати це для себе, а він віддає. С.Вінокур: Ось така проста відповідь, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось я хочу це з'їсти, дуже, а я віддаю це товаришу. І це називається любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Далі. Дитині 4 роки: "Любов - це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився". М. Лайтман: Теж любов. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? М. Лайтман: Тому що цим ти підіймаєш іншу людину, підносиш її, робиш їй через силу щось приємне. С.Вінокур: Тобто ви зараз відносите це до того, що він посміхається для іншої людини, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Далі - дитині 7 років: “Любов – це, коли ти кажеш хлопчику, що тобі подобається його сорочка і він носить її потім щодня”. М. Лайтман: Ну це вже говориться про любов того хлопчика. С.Вінокур: Що він для неї носить, для цієї дитини? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Чому це любов? Ще раз, якщо можна. Я вас весь час питатиму цю фразу. М. Лайтман: Тому що тому хлопчику хочеться порадувати чи… С.Вінокур: Цього хлопчика? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Якому подобається його сорочка? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось далі. Дитині 8 років: “Якщо ти не любиш, ти в жодному разі не повинен казати: “Я люблю тебе”. Але якщо любиш, ти маєш говорити це постійно. А люди забувають”. М. Лайтман: Ну, я не думаю, що можна так донести дитині такі манери поведінки. С.Вінокур: Ну, це відповідь дитини. Щоправда, дорослої – восьмирічної. Тобто скажіть, якщо ти не любиш, ти маєш чи ні говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Ні. С.Вінокур: Не повинен. Тобто тут він має рацію. М. Лайтман: Брехати не можна. С.Вінокур: А якщо ти любиш, ти маєш говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Напевне так. Але я думаю, що у цьому випадку не зовсім. С.Вінокур: Не зовсім. Добре. Далі. Переможцем тут став чотирирічний малюк, у якого був літній сусід, який нещодавно втратив дружину. Він побачив, цей малюк, що старий плаче, зайшов до нього у двір, заліз на коліна і просто сидів там. Коли його мама, цього малюка, запитала, що ж він сказав сусідові, хлопчик відповів: “Нічого. Я просто допоміг йому плакати”. М. Лайтман: Щось зовсім неймовірні історії. С.Вінокур: Для чотирирічної дитини? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Але ось це: допомогти плакати іншому, - я ось навколо цього. Як вам такий момент співчуття? М. Лайтман: Це добре. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Це справді допомога? М. Лайтман: Звичайно! С.Вінокур: Ось так дитина сідає, дивиться на тебе і разом з тобою плаче? М. Лайтман: Так, але це занадто. С.Вінокур: Занадто? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Тобто занадто навіть співпереживання, ви маєте на увазі? М. Лайтман: Так. Це дещо нереально. С.Вінокур: Ось таке в мене питання: куди все це подінеться потім? Навіть усі ці відповіді – у них є така дитяча чистота! Куди все це дівається потім? Як ми стаємо, такими, що ненавидять, воюють та вбивають, злочинцями? Куди дитина дівається з нас? Ось ця дитина, яка ось так зростала? М. Лайтман: Зростає егоїзм та пожирає все, що є. С.Вінокур: І все? М. Лайтман: І все. С.Вінокур: В нас є, залишається ця дитина в нас чи вона теж ...? М.Лайтман: Можливість почати розвиватися антиегоїстично, придушити в собі цей егоїзм і… С.Вінокур: Чи можна повернутися до цієї дитини хоч трохи? М. Лайтман: Так, але це вже не дитина буде. С.Вінокур: Це вже доросла дитина? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: А коли ви кажете, що старий – він як дитина. Мудрець як дитина. Про що йдеться, коли ви таке кажете? Що дитина не вмирає в нас, що вона залишається? М. Лайтман: Так, дитина не вмирає в нас і залишається, тому що ми бажаємо відчувати природу та життя невимушено, як діти. С.Вінокур: Ось це? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось тут є ця невимушеність у цих відповідях, так? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/cDD7IYLv.mp325 Mar 24 00:00 UTCЗустрілися якось Світло і Темрява. "І що тільки в тобі люди знаходять? – здивувалася Темрява. – Ні краси, ні таємничості, тільки очі від тебе болять!" Нічого не відповіло Світло. Воно лише ввічливо відступило і мовчки освітило дорогу. Бо Темрява йшла до бездонної прірви, навіть не бачачи цього.https://cdn.kabbalahmedia.info/cDD7IYLv.mp300:02:58Зустрілися якось Світло і Темрява. "І що тільки в тобі люди знаходять? – здивувалася Темрява. – Ні краси, ні таємничості, тільки очі від тебе болять!" Нічого не відповіло Світло. Воно лише ввічливо відступило і мовчки освітило дорогу. Бо Темрява йшла до бездонної прірви, навіть не бачачи цього.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8NpkNuRe.mp425 Mar 24 00:00 UTCЗустрілися якось Світло і Темрява. "І що тільки в тобі люди знаходять? – здивувалася Темрява. – Ні краси, ні таємничості, тільки очі від тебе болять!" Нічого не відповіло Світло. Воно лише ввічливо відступило і мовчки освітило дорогу. Бо Темрява йшла до бездонної прірви, навіть не бачачи цього.https://cdn.kabbalahmedia.info/8NpkNuRe.mp400:02:58Зустрілися якось Світло і Темрява. "І що тільки в тобі люди знаходять? – здивувалася Темрява. – Ні краси, ні таємничості, тільки очі від тебе болять!" Нічого не відповіло Світло. Воно лише ввічливо відступило і мовчки освітило дорогу. Бо Темрява йшла до бездонної прірви, навіть не бачачи цього.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/DA4TwJEe.mp425 Mar 24 00:00 UTCЗустрілися якось Світло і Темрява. "І що тільки в тобі люди знаходять? – здивувалася Темрява. – Ні краси, ні таємничості, тільки очі від тебе болять!" Нічого не відповіло Світло. Воно лише ввічливо відступило і мовчки освітило дорогу. Бо Темрява йшла до бездонної прірви, навіть не бачачи цього.https://cdn.kabbalahmedia.info/DA4TwJEe.mp400:02:58Зустрілися якось Світло і Темрява. "І що тільки в тобі люди знаходять? – здивувалася Темрява. – Ні краси, ні таємничості, тільки очі від тебе болять!" Нічого не відповіло Світло. Воно лише ввічливо відступило і мовчки освітило дорогу. Бо Темрява йшла до бездонної прірви, навіть не бачачи цього.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/UIBguFVG.mp325 Mar 24 00:00 UTCC.Винокур: Я хочу поговорити з вами про Вашу книгу "Осягнення вищих світів". Ви написали її років 30 тому, на мою думку, якщо не більше. Ця книга виходить зараз в аудіоформаті. А це означає, що вона буде ще більш доступною. Це сьогодні найдоступніший формат, люди особливо не читають. У метро, в машині вони вважають за краще слухати, слухати, слухати. Книга ця стала для багатьох книгою №1. Дуже багато людей прийшли в кабалу завдяки цій книжці або задумалися про сенс життя. Ось питання моє таке: Будь ласка, скажіть, що ви вклали в цю книгу? У чому секрет цієї книги? М. Лайтман: Мені здається, що просто своє ось таке враження від зустрічі з кабалою я там спробував виплеснути. Можливо, тому, що вона така пряма, тому люди так про неї відгукуються. C.Винокур: Ви ще мені казали, що ви її просто так от– виплеснули. По-моєму, протягом дванадцяти днів, чи щось таке, чи двох тижнів. М. Лайтман: Так. C.Винокур: Коли це відбувається? У який момент це відбувається, що людина так бере і виплескує? М. Лайтман: Ну, коли в неї накопичується і тисне на неї. Тоді вона просто сідає й виливає це все на папір. C.Винокур: У вас було відчуття, що ви зобов'язані видати це, інакше це вас...? М. Лайтман: Так, так, так, інакше на мене б це давило. Напевно, це як пологи. C.Винокур: Це, як дитина, ця книжка, виходить? М. Лайтман: Так. C.Винокур: Ще одне таке запитання... Зараз виходить аудіоверсія цієї книжки, люди будуть слухати. Чим відрізняється слухання від читання? Що тут працює більше чи менше? М. Лайтман: Я думаю, що читання – це все-таки воно інтимніше. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. І слухання когось – воно не замінить читання. C.Винокур: Ну, дивіться, останнім часом людство все більше слухає аудіокниги. М. Лайтман: Ну... так... C.Винокур: А ви, все-таки, по-старому, за читання. М. Лайтман: За читання. Це дуже інтимно. Я б не замінював одне іншим. C.Винокур: Але можна це поєднувати якось разом. Поки ти їдеш, послухав, ти не маєш можливості почитати. А потім приїхав додому, почитав. М. Лайтман: Якщо я слухаю що-небудь таке, внутрішнє, то я теж не можу вести машину й слухати. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Ні, не можу. Я перебуваю в цьому всіма своїми почуттямиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/UIBguFVG.mp300:02:44C.Винокур: Я хочу поговорити з вами про Вашу книгу "Осягнення вищих світів". Ви написали її років 30 тому, на мою думку, якщо не більше. Ця книга виходить зараз в аудіоформаті. А це означає, що вона буде ще більш доступною. Це сьогодні найдоступніший формат, люди особливо не читають. У метро, в машині вони вважають за краще слухати, слухати, слухати. Книга ця стала для багатьох книгою №1. Дуже багато людей прийшли в кабалу завдяки цій книжці або задумалися про сенс життя. Ось питання моє таке: Будь ласка, скажіть, що ви вклали в цю книгу? У чому секрет цієї книги? М. Лайтман: Мені здається, що просто своє ось таке враження від зустрічі з кабалою я там спробував виплеснути. Можливо, тому, що вона така пряма, тому люди так про неї відгукуються. C.Винокур: Ви ще мені казали, що ви її просто так от– виплеснули. По-моєму, протягом дванадцяти днів, чи щось таке, чи двох тижнів. М. Лайтман: Так. C.Винокур: Коли це відбувається? У який момент це відбувається, що людина так бере і виплескує? М. Лайтман: Ну, коли в неї накопичується і тисне на неї. Тоді вона просто сідає й виливає це все на папір. C.Винокур: У вас було відчуття, що ви зобов'язані видати це, інакше це вас...? М. Лайтман: Так, так, так, інакше на мене б це давило. Напевно, це як пологи. C.Винокур: Це, як дитина, ця книжка, виходить? М. Лайтман: Так. C.Винокур: Ще одне таке запитання... Зараз виходить аудіоверсія цієї книжки, люди будуть слухати. Чим відрізняється слухання від читання? Що тут працює більше чи менше? М. Лайтман: Я думаю, що читання – це все-таки воно інтимніше. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. І слухання когось – воно не замінить читання. C.Винокур: Ну, дивіться, останнім часом людство все більше слухає аудіокниги. М. Лайтман: Ну... так... C.Винокур: А ви, все-таки, по-старому, за читання. М. Лайтман: За читання. Це дуже інтимно. Я б не замінював одне іншим. C.Винокур: Але можна це поєднувати якось разом. Поки ти їдеш, послухав, ти не маєш можливості почитати. А потім приїхав додому, почитав. М. Лайтман: Якщо я слухаю що-небудь таке, внутрішнє, то я теж не можу вести машину й слухати. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Ні, не можу. Я перебуваю в цьому всіма своїми почуттямиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/efZhKftI.mp425 Mar 24 00:00 UTCC.Винокур: Я хочу поговорити з вами про Вашу книгу "Осягнення вищих світів". Ви написали її років 30 тому, на мою думку, якщо не більше. Ця книга виходить зараз в аудіоформаті. А це означає, що вона буде ще більш доступною. Це сьогодні найдоступніший формат, люди особливо не читають. У метро, в машині вони вважають за краще слухати, слухати, слухати. Книга ця стала для багатьох книгою №1. Дуже багато людей прийшли в кабалу завдяки цій книжці або задумалися про сенс життя. Ось питання моє таке: Будь ласка, скажіть, що ви вклали в цю книгу? У чому секрет цієї книги? М. Лайтман: Мені здається, що просто своє ось таке враження від зустрічі з кабалою я там спробував виплеснути. Можливо, тому, що вона така пряма, тому люди так про неї відгукуються. C.Винокур: Ви ще мені казали, що ви її просто так от– виплеснули. По-моєму, протягом дванадцяти днів, чи щось таке, чи двох тижнів. М. Лайтман: Так. C.Винокур: Коли це відбувається? У який момент це відбувається, що людина так бере і виплескує? М. Лайтман: Ну, коли в неї накопичується і тисне на неї. Тоді вона просто сідає й виливає це все на папір. C.Винокур: У вас було відчуття, що ви зобов'язані видати це, інакше це вас...? М. Лайтман: Так, так, так, інакше на мене б це давило. Напевно, це як пологи. C.Винокур: Це, як дитина, ця книжка, виходить? М. Лайтман: Так. C.Винокур: Ще одне таке запитання... Зараз виходить аудіоверсія цієї книжки, люди будуть слухати. Чим відрізняється слухання від читання? Що тут працює більше чи менше? М. Лайтман: Я думаю, що читання – це все-таки воно інтимніше. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. І слухання когось – воно не замінить читання. C.Винокур: Ну, дивіться, останнім часом людство все більше слухає аудіокниги. М. Лайтман: Ну... так... C.Винокур: А ви, все-таки, по-старому, за читання. М. Лайтман: За читання. Це дуже інтимно. Я б не замінював одне іншим. C.Винокур: Але можна це поєднувати якось разом. Поки ти їдеш, послухав, ти не маєш можливості почитати. А потім приїхав додому, почитав. М. Лайтман: Якщо я слухаю що-небудь таке, внутрішнє, то я теж не можу вести машину й слухати. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Ні, не можу. Я перебуваю в цьому всіма своїми почуттямиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/efZhKftI.mp400:02:44C.Винокур: Я хочу поговорити з вами про Вашу книгу "Осягнення вищих світів". Ви написали її років 30 тому, на мою думку, якщо не більше. Ця книга виходить зараз в аудіоформаті. А це означає, що вона буде ще більш доступною. Це сьогодні найдоступніший формат, люди особливо не читають. У метро, в машині вони вважають за краще слухати, слухати, слухати. Книга ця стала для багатьох книгою №1. Дуже багато людей прийшли в кабалу завдяки цій книжці або задумалися про сенс життя. Ось питання моє таке: Будь ласка, скажіть, що ви вклали в цю книгу? У чому секрет цієї книги? М. Лайтман: Мені здається, що просто своє ось таке враження від зустрічі з кабалою я там спробував виплеснути. Можливо, тому, що вона така пряма, тому люди так про неї відгукуються. C.Винокур: Ви ще мені казали, що ви її просто так от– виплеснули. По-моєму, протягом дванадцяти днів, чи щось таке, чи двох тижнів. М. Лайтман: Так. C.Винокур: Коли це відбувається? У який момент це відбувається, що людина так бере і виплескує? М. Лайтман: Ну, коли в неї накопичується і тисне на неї. Тоді вона просто сідає й виливає це все на папір. C.Винокур: У вас було відчуття, що ви зобов'язані видати це, інакше це вас...? М. Лайтман: Так, так, так, інакше на мене б це давило. Напевно, це як пологи. C.Винокур: Це, як дитина, ця книжка, виходить? М. Лайтман: Так. C.Винокур: Ще одне таке запитання... Зараз виходить аудіоверсія цієї книжки, люди будуть слухати. Чим відрізняється слухання від читання? Що тут працює більше чи менше? М. Лайтман: Я думаю, що читання – це все-таки воно інтимніше. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. І слухання когось – воно не замінить читання. C.Винокур: Ну, дивіться, останнім часом людство все більше слухає аудіокниги. М. Лайтман: Ну... так... C.Винокур: А ви, все-таки, по-старому, за читання. М. Лайтман: За читання. Це дуже інтимно. Я б не замінював одне іншим. C.Винокур: Але можна це поєднувати якось разом. Поки ти їдеш, послухав, ти не маєш можливості почитати. А потім приїхав додому, почитав. М. Лайтман: Якщо я слухаю що-небудь таке, внутрішнє, то я теж не можу вести машину й слухати. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Ні, не можу. Я перебуваю в цьому всіма своїми почуттямиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/KHJnkxfP.mp425 Mar 24 00:00 UTCC.Винокур: Я хочу поговорити з вами про Вашу книгу "Осягнення вищих світів". Ви написали її років 30 тому, на мою думку, якщо не більше. Ця книга виходить зараз в аудіоформаті. А це означає, що вона буде ще більш доступною. Це сьогодні найдоступніший формат, люди особливо не читають. У метро, в машині вони вважають за краще слухати, слухати, слухати. Книга ця стала для багатьох книгою №1. Дуже багато людей прийшли в кабалу завдяки цій книжці або задумалися про сенс життя. Ось питання моє таке: Будь ласка, скажіть, що ви вклали в цю книгу? У чому секрет цієї книги? М. Лайтман: Мені здається, що просто своє ось таке враження від зустрічі з кабалою я там спробував виплеснути. Можливо, тому, що вона така пряма, тому люди так про неї відгукуються. C.Винокур: Ви ще мені казали, що ви її просто так от– виплеснули. По-моєму, протягом дванадцяти днів, чи щось таке, чи двох тижнів. М. Лайтман: Так. C.Винокур: Коли це відбувається? У який момент це відбувається, що людина так бере і виплескує? М. Лайтман: Ну, коли в неї накопичується і тисне на неї. Тоді вона просто сідає й виливає це все на папір. C.Винокур: У вас було відчуття, що ви зобов'язані видати це, інакше це вас...? М. Лайтман: Так, так, так, інакше на мене б це давило. Напевно, це як пологи. C.Винокур: Це, як дитина, ця книжка, виходить? М. Лайтман: Так. C.Винокур: Ще одне таке запитання... Зараз виходить аудіоверсія цієї книжки, люди будуть слухати. Чим відрізняється слухання від читання? Що тут працює більше чи менше? М. Лайтман: Я думаю, що читання – це все-таки воно інтимніше. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. І слухання когось – воно не замінить читання. C.Винокур: Ну, дивіться, останнім часом людство все більше слухає аудіокниги. М. Лайтман: Ну... так... C.Винокур: А ви, все-таки, по-старому, за читання. М. Лайтман: За читання. Це дуже інтимно. Я б не замінював одне іншим. C.Винокур: Але можна це поєднувати якось разом. Поки ти їдеш, послухав, ти не маєш можливості почитати. А потім приїхав додому, почитав. М. Лайтман: Якщо я слухаю що-небудь таке, внутрішнє, то я теж не можу вести машину й слухати. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Ні, не можу. Я перебуваю в цьому всіма своїми почуттямиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/KHJnkxfP.mp400:02:44C.Винокур: Я хочу поговорити з вами про Вашу книгу "Осягнення вищих світів". Ви написали її років 30 тому, на мою думку, якщо не більше. Ця книга виходить зараз в аудіоформаті. А це означає, що вона буде ще більш доступною. Це сьогодні найдоступніший формат, люди особливо не читають. У метро, в машині вони вважають за краще слухати, слухати, слухати. Книга ця стала для багатьох книгою №1. Дуже багато людей прийшли в кабалу завдяки цій книжці або задумалися про сенс життя. Ось питання моє таке: Будь ласка, скажіть, що ви вклали в цю книгу? У чому секрет цієї книги? М. Лайтман: Мені здається, що просто своє ось таке враження від зустрічі з кабалою я там спробував виплеснути. Можливо, тому, що вона така пряма, тому люди так про неї відгукуються. C.Винокур: Ви ще мені казали, що ви її просто так от– виплеснули. По-моєму, протягом дванадцяти днів, чи щось таке, чи двох тижнів. М. Лайтман: Так. C.Винокур: Коли це відбувається? У який момент це відбувається, що людина так бере і виплескує? М. Лайтман: Ну, коли в неї накопичується і тисне на неї. Тоді вона просто сідає й виливає це все на папір. C.Винокур: У вас було відчуття, що ви зобов'язані видати це, інакше це вас...? М. Лайтман: Так, так, так, інакше на мене б це давило. Напевно, це як пологи. C.Винокур: Це, як дитина, ця книжка, виходить? М. Лайтман: Так. C.Винокур: Ще одне таке запитання... Зараз виходить аудіоверсія цієї книжки, люди будуть слухати. Чим відрізняється слухання від читання? Що тут працює більше чи менше? М. Лайтман: Я думаю, що читання – це все-таки воно інтимніше. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Так. І слухання когось – воно не замінить читання. C.Винокур: Ну, дивіться, останнім часом людство все більше слухає аудіокниги. М. Лайтман: Ну... так... C.Винокур: А ви, все-таки, по-старому, за читання. М. Лайтман: За читання. Це дуже інтимно. Я б не замінював одне іншим. C.Винокур: Але можна це поєднувати якось разом. Поки ти їдеш, послухав, ти не маєш можливості почитати. А потім приїхав додому, почитав. М. Лайтман: Якщо я слухаю що-небудь таке, внутрішнє, то я теж не можу вести машину й слухати. C.Винокур: Так? М. Лайтман: Ні, не можу. Я перебуваю в цьому всіма своїми почуттямиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/o5vSEQGL.mp425 Mar 24 00:00 UTCВедучий: Великий кабаліст Бааль Сулам розповів притчу про людину, яка вчинила якийсь серйозний злочин проти царя. Пам'ятаєте її, так? Його засудили на 20 років ув'язнення, вислали на якийсь острів, в віддалене місце. Там він знайшов інших засланих. Проте з ним трапилася хвороба забуття, і забув він, що у нього є дружина і діти, і друзі, і знайомі. І він почав думати, що весь світ не більше ніж те, що він бачить. Це віддалене місце, з цими людьми й там він і народився, тобто все це для нього стало істиною. Відома притча ми її вивчаємо. Питання моє таке: “Чи можна сказати, що ми заслані на цю землю?” М. Лайтман: Ну, те що це не наше місце народження і розвитку - це точно. Так-так. Ведучий: Тобто, ми такі ж прибульці? М. Лайтман: Прибульці. Ведучий: Прибульці на цю землю? Ведучий: Так. М. Лайтман: Звідки і як, це нам ще не дано знати, але ми тут чужі. Ведучий: На цій землі? М. Лайтман: На цій землі. Ми не підходимо ні за нашим розвитком, ні за нашою природою, ні під що, що тут знаходиться. З натяжкою, з натяжкою так існуємо, тому що так, поки що бажає Творець. Ведучий: Тому ми до цієї землі, як не до матері ставимося? Ось так, ось так, от як… М. Лайтман: У нас немає з нею зв'язку. Ведучий: Немає зв'язку? М. Лайтман: Ні. Ведучий: За що нас покарано? Можна вас спитати? М. Лайтман: Нас не покарано насправді. Насправді ми проходимо стадію розвитку. Ось ніякого покарання в цьому немає. Ведучий: Так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто, необхідно нам було тут опинитися, щоб розвинутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: До стану, як ви кажете, що наше об'єднання повинно досягти рівня вищої сили, такий? Такий стан? М. Лайтман: Ну, я не думаю, що може бути тут, в якості земного життя ми вже це відчуємо, але до цього ми йдемо. Ведучий: Можна запитати? Яка істинна реальність все-таки? Ми беремо за істину ось таке наше існування, а воно не істинне, як ви кажете - це не істина. М. Лайтман: Ні. Ведучий: Яка вона, істинна реальність, істинна? М. Лайтман: Істинна реальність, вона полягає в тому, щоб ми віддалилися від наших звичних уявлень про природу, себе, Творця, а змогли б усвідомити нашу космічну природу. Ведучий: Ну, ось яка вона, ось яка вона? М. Лайтман: Вона сама по собі абсолютно неземна й не має жодного стосунку до нашого тіла, до наших думок, ні до чого. Ми повинні над цим, над усім піднятися. Істинний світ - це те, що перебуває десь там… Ведучий: Над усіма органами чуттів, над усіма… М. Лайтман: Над усім, над усім, над усім. Це те, що ми осягнемо потім, у наших цілком нових відчуттях. Ведучий: Це, у принципі, не можна описати людині? М. Лайтман: Так. Ведучий: Неможливо? Тобто, лише осягнувши це, вона зможе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть,будь ласка, ось щоб нас повернули туди, ось що нам все-таки треба зробити, ось щоб повернули нас звідси? М. Лайтман: Тільки захотіти об'єднатися. Ведучий: Так? Тобто я так розумію, що людство все більше й більше хоче прокинутися, бо цей сон стає все страшнішим і страшнішим. Тобто відчуття все ж таки, щоб щось змінилося, дуже різке, у всіх практично є це. Це пошук істинного, чи це ще поки що просто втеча від страждань? М. Лайтман: Та, я б не сказав, що навіть втеча від страждань. Ведучий: А що це таке? Що людина шукає, просто де їй буде добре? М. Лайтман: Людина шукає до чого приліпитись, інакше кожна секунда, вона стає довгою й немає в ній ніякого змісту. Ось це важко людині й більше нічого. Ведучий: І більше нічого? Немає ніяких вищих таких… М. Лайтман: Ні, ні про що й ніяк. Ведучий: Зрозуміло. Нам введуть це рано чи пізно? Так? Це раптом розуміння, що ми повинні, як ви кажете, от всі ці кроки зробити до вічності, до істини, до Батьківщини? Я не знаю, нам ведуть це так чи інакше? Чи ми… М. Лайтман: Я думаю, що ми до цього прийдемо. Я сподіваюся, що ми якось прокинемось від жахливого шуму, гулу і побачимо, що небо просто вибухає. І що ж буде з нами? Ось тоді ми почнемо думати. Ведучий: Тобто, все завдання прийти до питання так чи інакше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми поки що не прийшли до питання? М. Лайтман: Ні, до егоїстичного ми прийдемо питання: “Що буде з нами?” Ведучий: Хоча б до нього прийти? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді почнуть рухатися ці коліщатка, потихеньку? М. Лайтман: М-м-м, такhttps://cdn.kabbalahmedia.info/o5vSEQGL.mp400:05:19Ведучий: Великий кабаліст Бааль Сулам розповів притчу про людину, яка вчинила якийсь серйозний злочин проти царя. Пам'ятаєте її, так? Його засудили на 20 років ув'язнення, вислали на якийсь острів, в віддалене місце. Там він знайшов інших засланих. Проте з ним трапилася хвороба забуття, і забув він, що у нього є дружина і діти, і друзі, і знайомі. І він почав думати, що весь світ не більше ніж те, що він бачить. Це віддалене місце, з цими людьми й там він і народився, тобто все це для нього стало істиною. Відома притча ми її вивчаємо. Питання моє таке: “Чи можна сказати, що ми заслані на цю землю?” М. Лайтман: Ну, те що це не наше місце народження і розвитку - це точно. Так-так. Ведучий: Тобто, ми такі ж прибульці? М. Лайтман: Прибульці. Ведучий: Прибульці на цю землю? Ведучий: Так. М. Лайтман: Звідки і як, це нам ще не дано знати, але ми тут чужі. Ведучий: На цій землі? М. Лайтман: На цій землі. Ми не підходимо ні за нашим розвитком, ні за нашою природою, ні під що, що тут знаходиться. З натяжкою, з натяжкою так існуємо, тому що так, поки що бажає Творець. Ведучий: Тому ми до цієї землі, як не до матері ставимося? Ось так, ось так, от як… М. Лайтман: У нас немає з нею зв'язку. Ведучий: Немає зв'язку? М. Лайтман: Ні. Ведучий: За що нас покарано? Можна вас спитати? М. Лайтман: Нас не покарано насправді. Насправді ми проходимо стадію розвитку. Ось ніякого покарання в цьому немає. Ведучий: Так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто, необхідно нам було тут опинитися, щоб розвинутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: До стану, як ви кажете, що наше об'єднання повинно досягти рівня вищої сили, такий? Такий стан? М. Лайтман: Ну, я не думаю, що може бути тут, в якості земного життя ми вже це відчуємо, але до цього ми йдемо. Ведучий: Можна запитати? Яка істинна реальність все-таки? Ми беремо за істину ось таке наше існування, а воно не істинне, як ви кажете - це не істина. М. Лайтман: Ні. Ведучий: Яка вона, істинна реальність, істинна? М. Лайтман: Істинна реальність, вона полягає в тому, щоб ми віддалилися від наших звичних уявлень про природу, себе, Творця, а змогли б усвідомити нашу космічну природу. Ведучий: Ну, ось яка вона, ось яка вона? М. Лайтман: Вона сама по собі абсолютно неземна й не має жодного стосунку до нашого тіла, до наших думок, ні до чого. Ми повинні над цим, над усім піднятися. Істинний світ - це те, що перебуває десь там… Ведучий: Над усіма органами чуттів, над усіма… М. Лайтман: Над усім, над усім, над усім. Це те, що ми осягнемо потім, у наших цілком нових відчуттях. Ведучий: Це, у принципі, не можна описати людині? М. Лайтман: Так. Ведучий: Неможливо? Тобто, лише осягнувши це, вона зможе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть,будь ласка, ось щоб нас повернули туди, ось що нам все-таки треба зробити, ось щоб повернули нас звідси? М. Лайтман: Тільки захотіти об'єднатися. Ведучий: Так? Тобто я так розумію, що людство все більше й більше хоче прокинутися, бо цей сон стає все страшнішим і страшнішим. Тобто відчуття все ж таки, щоб щось змінилося, дуже різке, у всіх практично є це. Це пошук істинного, чи це ще поки що просто втеча від страждань? М. Лайтман: Та, я б не сказав, що навіть втеча від страждань. Ведучий: А що це таке? Що людина шукає, просто де їй буде добре? М. Лайтман: Людина шукає до чого приліпитись, інакше кожна секунда, вона стає довгою й немає в ній ніякого змісту. Ось це важко людині й більше нічого. Ведучий: І більше нічого? Немає ніяких вищих таких… М. Лайтман: Ні, ні про що й ніяк. Ведучий: Зрозуміло. Нам введуть це рано чи пізно? Так? Це раптом розуміння, що ми повинні, як ви кажете, от всі ці кроки зробити до вічності, до істини, до Батьківщини? Я не знаю, нам ведуть це так чи інакше? Чи ми… М. Лайтман: Я думаю, що ми до цього прийдемо. Я сподіваюся, що ми якось прокинемось від жахливого шуму, гулу і побачимо, що небо просто вибухає. І що ж буде з нами? Ось тоді ми почнемо думати. Ведучий: Тобто, все завдання прийти до питання так чи інакше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми поки що не прийшли до питання? М. Лайтман: Ні, до егоїстичного ми прийдемо питання: “Що буде з нами?” Ведучий: Хоча б до нього прийти? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді почнуть рухатися ці коліщатка, потихеньку? М. Лайтман: М-м-м, такnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/2TtoKnoC.mp325 Mar 24 00:00 UTCВедучий: Великий кабаліст Бааль Сулам розповів притчу про людину, яка вчинила якийсь серйозний злочин проти царя. Пам'ятаєте її, так? Його засудили на 20 років ув'язнення, вислали на якийсь острів, в віддалене місце. Там він знайшов інших засланих. Проте з ним трапилася хвороба забуття, і забув він, що у нього є дружина і діти, і друзі, і знайомі. І він почав думати, що весь світ не більше ніж те, що він бачить. Це віддалене місце, з цими людьми й там він і народився, тобто все це для нього стало істиною. Відома притча ми її вивчаємо. Питання моє таке: “Чи можна сказати, що ми заслані на цю землю?” М. Лайтман: Ну, те що це не наше місце народження і розвитку - це точно. Так-так. Ведучий: Тобто, ми такі ж прибульці? М. Лайтман: Прибульці. Ведучий: Прибульці на цю землю? Ведучий: Так. М. Лайтман: Звідки і як, це нам ще не дано знати, але ми тут чужі. Ведучий: На цій землі? М. Лайтман: На цій землі. Ми не підходимо ні за нашим розвитком, ні за нашою природою, ні під що, що тут знаходиться. З натяжкою, з натяжкою так існуємо, тому що так, поки що бажає Творець. Ведучий: Тому ми до цієї землі, як не до матері ставимося? Ось так, ось так, от як… М. Лайтман: У нас немає з нею зв'язку. Ведучий: Немає зв'язку? М. Лайтман: Ні. Ведучий: За що нас покарано? Можна вас спитати? М. Лайтман: Нас не покарано насправді. Насправді ми проходимо стадію розвитку. Ось ніякого покарання в цьому немає. Ведучий: Так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто, необхідно нам було тут опинитися, щоб розвинутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: До стану, як ви кажете, що наше об'єднання повинно досягти рівня вищої сили, такий? Такий стан? М. Лайтман: Ну, я не думаю, що може бути тут, в якості земного життя ми вже це відчуємо, але до цього ми йдемо. Ведучий: Можна запитати? Яка істинна реальність все-таки? Ми беремо за істину ось таке наше існування, а воно не істинне, як ви кажете - це не істина. М. Лайтман: Ні. Ведучий: Яка вона, істинна реальність, істинна? М. Лайтман: Істинна реальність, вона полягає в тому, щоб ми віддалилися від наших звичних уявлень про природу, себе, Творця, а змогли б усвідомити нашу космічну природу. Ведучий: Ну, ось яка вона, ось яка вона? М. Лайтман: Вона сама по собі абсолютно неземна й не має жодного стосунку до нашого тіла, до наших думок, ні до чого. Ми повинні над цим, над усім піднятися. Істинний світ - це те, що перебуває десь там… Ведучий: Над усіма органами чуттів, над усіма… М. Лайтман: Над усім, над усім, над усім. Це те, що ми осягнемо потім, у наших цілком нових відчуттях. Ведучий: Це, у принципі, не можна описати людині? М. Лайтман: Так. Ведучий: Неможливо? Тобто, лише осягнувши це, вона зможе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть,будь ласка, ось щоб нас повернули туди, ось що нам все-таки треба зробити, ось щоб повернули нас звідси? М. Лайтман: Тільки захотіти об'єднатися. Ведучий: Так? Тобто я так розумію, що людство все більше й більше хоче прокинутися, бо цей сон стає все страшнішим і страшнішим. Тобто відчуття все ж таки, щоб щось змінилося, дуже різке, у всіх практично є це. Це пошук істинного, чи це ще поки що просто втеча від страждань? М. Лайтман: Та, я б не сказав, що навіть втеча від страждань. Ведучий: А що це таке? Що людина шукає, просто де їй буде добре? М. Лайтман: Людина шукає до чого приліпитись, інакше кожна секунда, вона стає довгою й немає в ній ніякого змісту. Ось це важко людині й більше нічого. Ведучий: І більше нічого? Немає ніяких вищих таких… М. Лайтман: Ні, ні про що й ніяк. Ведучий: Зрозуміло. Нам введуть це рано чи пізно? Так? Це раптом розуміння, що ми повинні, як ви кажете, от всі ці кроки зробити до вічності, до істини, до Батьківщини? Я не знаю, нам ведуть це так чи інакше? Чи ми… М. Лайтман: Я думаю, що ми до цього прийдемо. Я сподіваюся, що ми якось прокинемось від жахливого шуму, гулу і побачимо, що небо просто вибухає. І що ж буде з нами? Ось тоді ми почнемо думати. Ведучий: Тобто, все завдання прийти до питання так чи інакше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми поки що не прийшли до питання? М. Лайтман: Ні, до егоїстичного ми прийдемо питання: “Що буде з нами?” Ведучий: Хоча б до нього прийти? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді почнуть рухатися ці коліщатка, потихеньку? М. Лайтман: М-м-м, такhttps://cdn.kabbalahmedia.info/2TtoKnoC.mp300:05:19Ведучий: Великий кабаліст Бааль Сулам розповів притчу про людину, яка вчинила якийсь серйозний злочин проти царя. Пам'ятаєте її, так? Його засудили на 20 років ув'язнення, вислали на якийсь острів, в віддалене місце. Там він знайшов інших засланих. Проте з ним трапилася хвороба забуття, і забув він, що у нього є дружина і діти, і друзі, і знайомі. І він почав думати, що весь світ не більше ніж те, що він бачить. Це віддалене місце, з цими людьми й там він і народився, тобто все це для нього стало істиною. Відома притча ми її вивчаємо. Питання моє таке: “Чи можна сказати, що ми заслані на цю землю?” М. Лайтман: Ну, те що це не наше місце народження і розвитку - це точно. Так-так. Ведучий: Тобто, ми такі ж прибульці? М. Лайтман: Прибульці. Ведучий: Прибульці на цю землю? Ведучий: Так. М. Лайтман: Звідки і як, це нам ще не дано знати, але ми тут чужі. Ведучий: На цій землі? М. Лайтман: На цій землі. Ми не підходимо ні за нашим розвитком, ні за нашою природою, ні під що, що тут знаходиться. З натяжкою, з натяжкою так існуємо, тому що так, поки що бажає Творець. Ведучий: Тому ми до цієї землі, як не до матері ставимося? Ось так, ось так, от як… М. Лайтман: У нас немає з нею зв'язку. Ведучий: Немає зв'язку? М. Лайтман: Ні. Ведучий: За що нас покарано? Можна вас спитати? М. Лайтман: Нас не покарано насправді. Насправді ми проходимо стадію розвитку. Ось ніякого покарання в цьому немає. Ведучий: Так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто, необхідно нам було тут опинитися, щоб розвинутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: До стану, як ви кажете, що наше об'єднання повинно досягти рівня вищої сили, такий? Такий стан? М. Лайтман: Ну, я не думаю, що може бути тут, в якості земного життя ми вже це відчуємо, але до цього ми йдемо. Ведучий: Можна запитати? Яка істинна реальність все-таки? Ми беремо за істину ось таке наше існування, а воно не істинне, як ви кажете - це не істина. М. Лайтман: Ні. Ведучий: Яка вона, істинна реальність, істинна? М. Лайтман: Істинна реальність, вона полягає в тому, щоб ми віддалилися від наших звичних уявлень про природу, себе, Творця, а змогли б усвідомити нашу космічну природу. Ведучий: Ну, ось яка вона, ось яка вона? М. Лайтман: Вона сама по собі абсолютно неземна й не має жодного стосунку до нашого тіла, до наших думок, ні до чого. Ми повинні над цим, над усім піднятися. Істинний світ - це те, що перебуває десь там… Ведучий: Над усіма органами чуттів, над усіма… М. Лайтман: Над усім, над усім, над усім. Це те, що ми осягнемо потім, у наших цілком нових відчуттях. Ведучий: Це, у принципі, не можна описати людині? М. Лайтман: Так. Ведучий: Неможливо? Тобто, лише осягнувши це, вона зможе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть,будь ласка, ось щоб нас повернули туди, ось що нам все-таки треба зробити, ось щоб повернули нас звідси? М. Лайтман: Тільки захотіти об'єднатися. Ведучий: Так? Тобто я так розумію, що людство все більше й більше хоче прокинутися, бо цей сон стає все страшнішим і страшнішим. Тобто відчуття все ж таки, щоб щось змінилося, дуже різке, у всіх практично є це. Це пошук істинного, чи це ще поки що просто втеча від страждань? М. Лайтман: Та, я б не сказав, що навіть втеча від страждань. Ведучий: А що це таке? Що людина шукає, просто де їй буде добре? М. Лайтман: Людина шукає до чого приліпитись, інакше кожна секунда, вона стає довгою й немає в ній ніякого змісту. Ось це важко людині й більше нічого. Ведучий: І більше нічого? Немає ніяких вищих таких… М. Лайтман: Ні, ні про що й ніяк. Ведучий: Зрозуміло. Нам введуть це рано чи пізно? Так? Це раптом розуміння, що ми повинні, як ви кажете, от всі ці кроки зробити до вічності, до істини, до Батьківщини? Я не знаю, нам ведуть це так чи інакше? Чи ми… М. Лайтман: Я думаю, що ми до цього прийдемо. Я сподіваюся, що ми якось прокинемось від жахливого шуму, гулу і побачимо, що небо просто вибухає. І що ж буде з нами? Ось тоді ми почнемо думати. Ведучий: Тобто, все завдання прийти до питання так чи інакше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми поки що не прийшли до питання? М. Лайтман: Ні, до егоїстичного ми прийдемо питання: “Що буде з нами?” Ведучий: Хоча б до нього прийти? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді почнуть рухатися ці коліщатка, потихеньку? М. Лайтман: М-м-м, такnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/BV315r20.mp425 Mar 24 00:00 UTCВедучий: Великий кабаліст Бааль Сулам розповів притчу про людину, яка вчинила якийсь серйозний злочин проти царя. Пам'ятаєте її, так? Його засудили на 20 років ув'язнення, вислали на якийсь острів, в віддалене місце. Там він знайшов інших засланих. Проте з ним трапилася хвороба забуття, і забув він, що у нього є дружина і діти, і друзі, і знайомі. І він почав думати, що весь світ не більше ніж те, що він бачить. Це віддалене місце, з цими людьми й там він і народився, тобто все це для нього стало істиною. Відома притча ми її вивчаємо. Питання моє таке: “Чи можна сказати, що ми заслані на цю землю?” М. Лайтман: Ну, те що це не наше місце народження і розвитку - це точно. Так-так. Ведучий: Тобто, ми такі ж прибульці? М. Лайтман: Прибульці. Ведучий: Прибульці на цю землю? Ведучий: Так. М. Лайтман: Звідки і як, це нам ще не дано знати, але ми тут чужі. Ведучий: На цій землі? М. Лайтман: На цій землі. Ми не підходимо ні за нашим розвитком, ні за нашою природою, ні під що, що тут знаходиться. З натяжкою, з натяжкою так існуємо, тому що так, поки що бажає Творець. Ведучий: Тому ми до цієї землі, як не до матері ставимося? Ось так, ось так, от як… М. Лайтман: У нас немає з нею зв'язку. Ведучий: Немає зв'язку? М. Лайтман: Ні. Ведучий: За що нас покарано? Можна вас спитати? М. Лайтман: Нас не покарано насправді. Насправді ми проходимо стадію розвитку. Ось ніякого покарання в цьому немає. Ведучий: Так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто, необхідно нам було тут опинитися, щоб розвинутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: До стану, як ви кажете, що наше об'єднання повинно досягти рівня вищої сили, такий? Такий стан? М. Лайтман: Ну, я не думаю, що може бути тут, в якості земного життя ми вже це відчуємо, але до цього ми йдемо. Ведучий: Можна запитати? Яка істинна реальність все-таки? Ми беремо за істину ось таке наше існування, а воно не істинне, як ви кажете - це не істина. М. Лайтман: Ні. Ведучий: Яка вона, істинна реальність, істинна? М. Лайтман: Істинна реальність, вона полягає в тому, щоб ми віддалилися від наших звичних уявлень про природу, себе, Творця, а змогли б усвідомити нашу космічну природу. Ведучий: Ну, ось яка вона, ось яка вона? М. Лайтман: Вона сама по собі абсолютно неземна й не має жодного стосунку до нашого тіла, до наших думок, ні до чого. Ми повинні над цим, над усім піднятися. Істинний світ - це те, що перебуває десь там… Ведучий: Над усіма органами чуттів, над усіма… М. Лайтман: Над усім, над усім, над усім. Це те, що ми осягнемо потім, у наших цілком нових відчуттях. Ведучий: Це, у принципі, не можна описати людині? М. Лайтман: Так. Ведучий: Неможливо? Тобто, лише осягнувши це, вона зможе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть,будь ласка, ось щоб нас повернули туди, ось що нам все-таки треба зробити, ось щоб повернули нас звідси? М. Лайтман: Тільки захотіти об'єднатися. Ведучий: Так? Тобто я так розумію, що людство все більше й більше хоче прокинутися, бо цей сон стає все страшнішим і страшнішим. Тобто відчуття все ж таки, щоб щось змінилося, дуже різке, у всіх практично є це. Це пошук істинного, чи це ще поки що просто втеча від страждань? М. Лайтман: Та, я б не сказав, що навіть втеча від страждань. Ведучий: А що це таке? Що людина шукає, просто де їй буде добре? М. Лайтман: Людина шукає до чого приліпитись, інакше кожна секунда, вона стає довгою й немає в ній ніякого змісту. Ось це важко людині й більше нічого. Ведучий: І більше нічого? Немає ніяких вищих таких… М. Лайтман: Ні, ні про що й ніяк. Ведучий: Зрозуміло. Нам введуть це рано чи пізно? Так? Це раптом розуміння, що ми повинні, як ви кажете, от всі ці кроки зробити до вічності, до істини, до Батьківщини? Я не знаю, нам ведуть це так чи інакше? Чи ми… М. Лайтман: Я думаю, що ми до цього прийдемо. Я сподіваюся, що ми якось прокинемось від жахливого шуму, гулу і побачимо, що небо просто вибухає. І що ж буде з нами? Ось тоді ми почнемо думати. Ведучий: Тобто, все завдання прийти до питання так чи інакше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми поки що не прийшли до питання? М. Лайтман: Ні, до егоїстичного ми прийдемо питання: “Що буде з нами?” Ведучий: Хоча б до нього прийти? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді почнуть рухатися ці коліщатка, потихеньку? М. Лайтман: М-м-м, такhttps://cdn.kabbalahmedia.info/BV315r20.mp400:05:19Ведучий: Великий кабаліст Бааль Сулам розповів притчу про людину, яка вчинила якийсь серйозний злочин проти царя. Пам'ятаєте її, так? Його засудили на 20 років ув'язнення, вислали на якийсь острів, в віддалене місце. Там він знайшов інших засланих. Проте з ним трапилася хвороба забуття, і забув він, що у нього є дружина і діти, і друзі, і знайомі. І він почав думати, що весь світ не більше ніж те, що він бачить. Це віддалене місце, з цими людьми й там він і народився, тобто все це для нього стало істиною. Відома притча ми її вивчаємо. Питання моє таке: “Чи можна сказати, що ми заслані на цю землю?” М. Лайтман: Ну, те що це не наше місце народження і розвитку - це точно. Так-так. Ведучий: Тобто, ми такі ж прибульці? М. Лайтман: Прибульці. Ведучий: Прибульці на цю землю? Ведучий: Так. М. Лайтман: Звідки і як, це нам ще не дано знати, але ми тут чужі. Ведучий: На цій землі? М. Лайтман: На цій землі. Ми не підходимо ні за нашим розвитком, ні за нашою природою, ні під що, що тут знаходиться. З натяжкою, з натяжкою так існуємо, тому що так, поки що бажає Творець. Ведучий: Тому ми до цієї землі, як не до матері ставимося? Ось так, ось так, от як… М. Лайтман: У нас немає з нею зв'язку. Ведучий: Немає зв'язку? М. Лайтман: Ні. Ведучий: За що нас покарано? Можна вас спитати? М. Лайтман: Нас не покарано насправді. Насправді ми проходимо стадію розвитку. Ось ніякого покарання в цьому немає. Ведучий: Так? М. Лайтман: Ні. Ведучий: Тобто, необхідно нам було тут опинитися, щоб розвинутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: До стану, як ви кажете, що наше об'єднання повинно досягти рівня вищої сили, такий? Такий стан? М. Лайтман: Ну, я не думаю, що може бути тут, в якості земного життя ми вже це відчуємо, але до цього ми йдемо. Ведучий: Можна запитати? Яка істинна реальність все-таки? Ми беремо за істину ось таке наше існування, а воно не істинне, як ви кажете - це не істина. М. Лайтман: Ні. Ведучий: Яка вона, істинна реальність, істинна? М. Лайтман: Істинна реальність, вона полягає в тому, щоб ми віддалилися від наших звичних уявлень про природу, себе, Творця, а змогли б усвідомити нашу космічну природу. Ведучий: Ну, ось яка вона, ось яка вона? М. Лайтман: Вона сама по собі абсолютно неземна й не має жодного стосунку до нашого тіла, до наших думок, ні до чого. Ми повинні над цим, над усім піднятися. Істинний світ - це те, що перебуває десь там… Ведучий: Над усіма органами чуттів, над усіма… М. Лайтман: Над усім, над усім, над усім. Це те, що ми осягнемо потім, у наших цілком нових відчуттях. Ведучий: Це, у принципі, не можна описати людині? М. Лайтман: Так. Ведучий: Неможливо? Тобто, лише осягнувши це, вона зможе? М. Лайтман: Так. Ведучий: Скажіть,будь ласка, ось щоб нас повернули туди, ось що нам все-таки треба зробити, ось щоб повернули нас звідси? М. Лайтман: Тільки захотіти об'єднатися. Ведучий: Так? Тобто я так розумію, що людство все більше й більше хоче прокинутися, бо цей сон стає все страшнішим і страшнішим. Тобто відчуття все ж таки, щоб щось змінилося, дуже різке, у всіх практично є це. Це пошук істинного, чи це ще поки що просто втеча від страждань? М. Лайтман: Та, я б не сказав, що навіть втеча від страждань. Ведучий: А що це таке? Що людина шукає, просто де їй буде добре? М. Лайтман: Людина шукає до чого приліпитись, інакше кожна секунда, вона стає довгою й немає в ній ніякого змісту. Ось це важко людині й більше нічого. Ведучий: І більше нічого? Немає ніяких вищих таких… М. Лайтман: Ні, ні про що й ніяк. Ведучий: Зрозуміло. Нам введуть це рано чи пізно? Так? Це раптом розуміння, що ми повинні, як ви кажете, от всі ці кроки зробити до вічності, до істини, до Батьківщини? Я не знаю, нам ведуть це так чи інакше? Чи ми… М. Лайтман: Я думаю, що ми до цього прийдемо. Я сподіваюся, що ми якось прокинемось від жахливого шуму, гулу і побачимо, що небо просто вибухає. І що ж буде з нами? Ось тоді ми почнемо думати. Ведучий: Тобто, все завдання прийти до питання так чи інакше? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми поки що не прийшли до питання? М. Лайтман: Ні, до егоїстичного ми прийдемо питання: “Що буде з нами?” Ведучий: Хоча б до нього прийти? М. Лайтман: Так. Ведучий: І тоді почнуть рухатися ці коліщатка, потихеньку? М. Лайтман: М-м-м, такnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/KCFfZUAc.mp418 Mar 24 00:00 UTCВедучий: Наташа запитує. Це як крик душі звучить: "Шановний Міхаелю Лайтмане, скажіть мені, будь ласка, чому так відбувається? Адже ми всі без винятку так хочемо зустріти свою другу половинку й жити з нею в любові та злагоді, а по життю це лишається тільки в мріях. Або ж ми знаходимо собі пару і начебто живемо дружно, але раптом усе закінчується, і ми розходимося ворогами. Сьогодні кількість розлучень доходить до 70%. Що це?! Хоча щойно люди були впевнені, що вони разом навіки. Чому ж так відбувається?!" М. Лайтман: Егоїзм! Що зробиш? Наша природа — це чистий егоїзм, який не може переносити іншого. Ведучий: Але ж щойно... М. Лайтман: Неважливо. Вони не розуміли, що вони люблять інших, тобто можуть терпіти їх поруч, бо вони від цього отримують дуже велике наповнення. Ведучий: Тільки тому? М. Лайтман: Звичайно. А що нам треба ще від інших? І виходить, що щойно людина відчуває, що не отримує того наповнення, насичення від іншого, вона хоче його викинути подалі від себе. Ведучий: Тобто не працює колишня думка, що ми зустрічаємося, і таке відчуття, що навічно, і все зробимо для цього? М. Лайтман: Ні. Це дитячий лепет. Ведучий: Тобто в результаті ми стоїмо перед таким ворогом, який сильніший за нас? М. Лайтман: Звичайно! Ведучий: Наша природа? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сильніша за нас? М. Лайтман: Так! Її ж створив Творець. Ведучий: Якщо ми це усвідомлюємо, тоді ми припиняємо обіцяти, тоді ми будемо обережні? М. Лайтман: А який сенс, що ти перестаєш обіцяти? Це ж нічого не змінить. Тут треба привчати людину до того, як володіти собою, як влаштовувати життя із собі подібним — з іншим. Ведучий: Тобто це вимагає великої підготовки до того? М. Лайтман: Це вимагає великої підготовки, так. Ведучий: Моє розуміння того, що я за тварина така, — воно допомагає в цьому? М. Лайтман: Так, звісно. Воно входить у це усвідомлення. Ведучий: Тобто така фраза правильна: "Нам буде важко з тобою, але ми постараємося разом триматися, пройти всі підйоми, падіння. Ось така шлюбна угода — вона краща? М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Кажуть, ми самі викликаємо ніби Творця на себе, коли ми щось впевнено обіцяємо. Можливо, не треба обіцяти? М. Лайтман: Не треба обіцяти, це точно! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. І ми маємо дуже чітко знати одне одного і розуміти, що обидва егоїсти збираються зійтися. Як ми маємо поводитися одне з одним, щоб наші егоїстичні прагнення використовувати одне одного збігалися, а не були на противагу, у протистоянні. І це нам дуже важливо. Ведучий: Скажіть, яких кроків треба практично дотримуватися, щоб просуватися разом у такому танці, як ви кажете? М. Лайтман: Послідовно маленькими кроками. Трошки присунувся, щось не так — відійти на півкроку. Знову присунувся — відійти на півкроку. Тобто крок уперед і півкроку назад. Ведучий: Тобто, ще раз, якщо можна. Ось цей крок уперед — що це? Ось я відчуваю відторгнення, настав такий час. Весь час кохав — зараз відторгнення. Що я роблю? М. Лайтман: Наразі відторгнення — я переосмислюю своє життя, теперішній стан, свого партнера і поступово-поступово маю дійти висновку, що з цим партнером я можу продовжувати існувати, і треба тільки налагодити якісь контакти між нами, щоб ми одне одного більше позитивно розуміли. Ведучий: Це в розмові? М. Лайтман: Це можна в розмові з'ясовувати. Ти маєш навіть не говорити про це, а якось показувати, що зараз я на більше зближення не готовий. Ведучий: Не здатен. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я ніби це показую, і тоді її крок — не зближуватися... М. Лайтман: Більш такий теж — спокійний. Ведучий: І з її боку, коли я відчуваю роздратування до себе, я теж маю... М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо тримати якусь дистанцію? М. Лайтман: Відійти в сторону. Ведучий: Ну а… М. Лайтман: Що? Ведучий: А кохання, зближення? М. Лайтман: А це тільки якщо ти будеш ось таким чином діяти, як я зараз говорив. Ведучий: Так. М. Лайтман: Тоді й з'явиться в тебе з нею нормальне порозуміння того, як ставити собі за мету створювати кохання. Тобто ти кохатимеш іншу людину за те, що вона є твоїм добрим партнером. Ведучий: Зрозуміло. У слово "партнер" що ви вкладаєте? М. Лайтман: Партнер — це той, який розуміє тебе і з тобою поруч будує шлях від серця до серця. Ведучий: Саме в цьому стані: два кроки вперед, крок назад? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо бути напоготові, виходить? М. Лайтман: Ні, я не думаю, що настільки напоготові. Найголовніше — треба прощати. І не тільки прощати, а й поступатися. Ведучий: Протягом практично всього часу? М. Лайтман: Усього життя. Ведучий: Навіть усього життя? І ось ти знаєш, що ти йдеш на зв'язок і саме йдеш на поступки? М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Це я маю знати, знову запитую, заздалегідь? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо і про ту, і про іншу сторону? М. Лайтман: Так. Ведучий: Коли з'являються діти... М. Лайтман: Коли з'являються діти, то чоловікові треба поступатися більше, тому що на жінку накладаються вже інші обов'язки, ще більші. Ведучий: Тобто золоте правило, про яке ви весь час говорите, — це поступки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Останнє запитання. Оскільки ми весь час повертаємося до Творця, ми і Творець — теж можна сказати начебто пара? М. Лайтман: Тією мірою, якою ти готовий поступатися у своєму земному житті, тією мірою ти можеш сподіватися на те, що Творець тобі поступиться в духовному житті. Ведучий: На мій крок назад в цьому житті, сімейному житті, скажемо прямо, Творець робить свою поступку теж? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він до мене милостивий і добрий? М. Лайтман: Так. Тому що видно з твого вчинку, що ти поступаєшся для того, щоб зберегти стосунки або навіть просунутися в них. Тому й Творець може так робити з тобою. Ведучий: У якому випадку ми говоримо, що між нами Творець, між чоловіком і дружиною — Творець? У цьому випадку? М. Лайтман: Постійно. Ведучий: Ось ця думка, що між нами весь час Творець і потрібно весь час до Нього прагнути і ось так триматися заради Нього, — ця думка правильна? М. Лайтман: Так. Ведучий: Заради Нього — це правильно? М. Лайтман: Заради Нього, так. Ведучий: Тобто Він усе-таки встановив, що ця пара має бути і має відбутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо ми зустрілися, це хто нас звів? Він? М. Лайтман: Взагалі-то, Творець. Ведучий: Так? Якщо ми тримаємо це в голові, це хороший шлях? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/KCFfZUAc.mp400:07:47Ведучий: Наташа запитує. Це як крик душі звучить: "Шановний Міхаелю Лайтмане, скажіть мені, будь ласка, чому так відбувається? Адже ми всі без винятку так хочемо зустріти свою другу половинку й жити з нею в любові та злагоді, а по життю це лишається тільки в мріях. Або ж ми знаходимо собі пару і начебто живемо дружно, але раптом усе закінчується, і ми розходимося ворогами. Сьогодні кількість розлучень доходить до 70%. Що це?! Хоча щойно люди були впевнені, що вони разом навіки. Чому ж так відбувається?!" М. Лайтман: Егоїзм! Що зробиш? Наша природа — це чистий егоїзм, який не може переносити іншого. Ведучий: Але ж щойно... М. Лайтман: Неважливо. Вони не розуміли, що вони люблять інших, тобто можуть терпіти їх поруч, бо вони від цього отримують дуже велике наповнення. Ведучий: Тільки тому? М. Лайтман: Звичайно. А що нам треба ще від інших? І виходить, що щойно людина відчуває, що не отримує того наповнення, насичення від іншого, вона хоче його викинути подалі від себе. Ведучий: Тобто не працює колишня думка, що ми зустрічаємося, і таке відчуття, що навічно, і все зробимо для цього? М. Лайтман: Ні. Це дитячий лепет. Ведучий: Тобто в результаті ми стоїмо перед таким ворогом, який сильніший за нас? М. Лайтман: Звичайно! Ведучий: Наша природа? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сильніша за нас? М. Лайтман: Так! Її ж створив Творець. Ведучий: Якщо ми це усвідомлюємо, тоді ми припиняємо обіцяти, тоді ми будемо обережні? М. Лайтман: А який сенс, що ти перестаєш обіцяти? Це ж нічого не змінить. Тут треба привчати людину до того, як володіти собою, як влаштовувати життя із собі подібним — з іншим. Ведучий: Тобто це вимагає великої підготовки до того? М. Лайтман: Це вимагає великої підготовки, так. Ведучий: Моє розуміння того, що я за тварина така, — воно допомагає в цьому? М. Лайтман: Так, звісно. Воно входить у це усвідомлення. Ведучий: Тобто така фраза правильна: "Нам буде важко з тобою, але ми постараємося разом триматися, пройти всі підйоми, падіння. Ось така шлюбна угода — вона краща? М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Кажуть, ми самі викликаємо ніби Творця на себе, коли ми щось впевнено обіцяємо. Можливо, не треба обіцяти? М. Лайтман: Не треба обіцяти, це точно! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. І ми маємо дуже чітко знати одне одного і розуміти, що обидва егоїсти збираються зійтися. Як ми маємо поводитися одне з одним, щоб наші егоїстичні прагнення використовувати одне одного збігалися, а не були на противагу, у протистоянні. І це нам дуже важливо. Ведучий: Скажіть, яких кроків треба практично дотримуватися, щоб просуватися разом у такому танці, як ви кажете? М. Лайтман: Послідовно маленькими кроками. Трошки присунувся, щось не так — відійти на півкроку. Знову присунувся — відійти на півкроку. Тобто крок уперед і півкроку назад. Ведучий: Тобто, ще раз, якщо можна. Ось цей крок уперед — що це? Ось я відчуваю відторгнення, настав такий час. Весь час кохав — зараз відторгнення. Що я роблю? М. Лайтман: Наразі відторгнення — я переосмислюю своє життя, теперішній стан, свого партнера і поступово-поступово маю дійти висновку, що з цим партнером я можу продовжувати існувати, і треба тільки налагодити якісь контакти між нами, щоб ми одне одного більше позитивно розуміли. Ведучий: Це в розмові? М. Лайтман: Це можна в розмові з'ясовувати. Ти маєш навіть не говорити про це, а якось показувати, що зараз я на більше зближення не готовий. Ведучий: Не здатен. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я ніби це показую, і тоді її крок — не зближуватися... М. Лайтман: Більш такий теж — спокійний. Ведучий: І з її боку, коли я відчуваю роздратування до себе, я теж маю... М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо тримати якусь дистанцію? М. Лайтман: Відійти в сторону. Ведучий: Ну а… М. Лайтман: Що? Ведучий: А кохання, зближення? М. Лайтман: А це тільки якщо ти будеш ось таким чином діяти, як я зараз говорив. Ведучий: Так. М. Лайтман: Тоді й з'явиться в тебе з нею нормальне порозуміння того, як ставити собі за мету створювати кохання. Тобто ти кохатимеш іншу людину за те, що вона є твоїм добрим партнером. Ведучий: Зрозуміло. У слово "партнер" що ви вкладаєте? М. Лайтман: Партнер — це той, який розуміє тебе і з тобою поруч будує шлях від серця до серця. Ведучий: Саме в цьому стані: два кроки вперед, крок назад? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо бути напоготові, виходить? М. Лайтман: Ні, я не думаю, що настільки напоготові. Найголовніше — треба прощати. І не тільки прощати, а й поступатися. Ведучий: Протягом практично всього часу? М. Лайтман: Усього життя. Ведучий: Навіть усього життя? І ось ти знаєш, що ти йдеш на зв'язок і саме йдеш на поступки? М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Це я маю знати, знову запитую, заздалегідь? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо і про ту, і про іншу сторону? М. Лайтман: Так. Ведучий: Коли з'являються діти... М. Лайтман: Коли з'являються діти, то чоловікові треба поступатися більше, тому що на жінку накладаються вже інші обов'язки, ще більші. Ведучий: Тобто золоте правило, про яке ви весь час говорите, — це поступки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Останнє запитання. Оскільки ми весь час повертаємося до Творця, ми і Творець — теж можна сказати начебто пара? М. Лайтман: Тією мірою, якою ти готовий поступатися у своєму земному житті, тією мірою ти можеш сподіватися на те, що Творець тобі поступиться в духовному житті. Ведучий: На мій крок назад в цьому житті, сімейному житті, скажемо прямо, Творець робить свою поступку теж? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він до мене милостивий і добрий? М. Лайтман: Так. Тому що видно з твого вчинку, що ти поступаєшся для того, щоб зберегти стосунки або навіть просунутися в них. Тому й Творець може так робити з тобою. Ведучий: У якому випадку ми говоримо, що між нами Творець, між чоловіком і дружиною — Творець? У цьому випадку? М. Лайтман: Постійно. Ведучий: Ось ця думка, що між нами весь час Творець і потрібно весь час до Нього прагнути і ось так триматися заради Нього, — ця думка правильна? М. Лайтман: Так. Ведучий: Заради Нього — це правильно? М. Лайтман: Заради Нього, так. Ведучий: Тобто Він усе-таки встановив, що ця пара має бути і має відбутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо ми зустрілися, це хто нас звів? Він? М. Лайтман: Взагалі-то, Творець. Ведучий: Так? Якщо ми тримаємо це в голові, це хороший шлях? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/lRGtiAwn.mp318 Mar 24 00:00 UTCВедучий: Наташа запитує. Це як крик душі звучить: "Шановний Міхаелю Лайтмане, скажіть мені, будь ласка, чому так відбувається? Адже ми всі без винятку так хочемо зустріти свою другу половинку й жити з нею в любові та злагоді, а по життю це лишається тільки в мріях. Або ж ми знаходимо собі пару і начебто живемо дружно, але раптом усе закінчується, і ми розходимося ворогами. Сьогодні кількість розлучень доходить до 70%. Що це?! Хоча щойно люди були впевнені, що вони разом навіки. Чому ж так відбувається?!" М. Лайтман: Егоїзм! Що зробиш? Наша природа — це чистий егоїзм, який не може переносити іншого. Ведучий: Але ж щойно... М. Лайтман: Неважливо. Вони не розуміли, що вони люблять інших, тобто можуть терпіти їх поруч, бо вони від цього отримують дуже велике наповнення. Ведучий: Тільки тому? М. Лайтман: Звичайно. А що нам треба ще від інших? І виходить, що щойно людина відчуває, що не отримує того наповнення, насичення від іншого, вона хоче його викинути подалі від себе. Ведучий: Тобто не працює колишня думка, що ми зустрічаємося, і таке відчуття, що навічно, і все зробимо для цього? М. Лайтман: Ні. Це дитячий лепет. Ведучий: Тобто в результаті ми стоїмо перед таким ворогом, який сильніший за нас? М. Лайтман: Звичайно! Ведучий: Наша природа? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сильніша за нас? М. Лайтман: Так! Її ж створив Творець. Ведучий: Якщо ми це усвідомлюємо, тоді ми припиняємо обіцяти, тоді ми будемо обережні? М. Лайтман: А який сенс, що ти перестаєш обіцяти? Це ж нічого не змінить. Тут треба привчати людину до того, як володіти собою, як влаштовувати життя із собі подібним — з іншим. Ведучий: Тобто це вимагає великої підготовки до того? М. Лайтман: Це вимагає великої підготовки, так. Ведучий: Моє розуміння того, що я за тварина така, — воно допомагає в цьому? М. Лайтман: Так, звісно. Воно входить у це усвідомлення. Ведучий: Тобто така фраза правильна: "Нам буде важко з тобою, але ми постараємося разом триматися, пройти всі підйоми, падіння. Ось така шлюбна угода — вона краща? М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Кажуть, ми самі викликаємо ніби Творця на себе, коли ми щось впевнено обіцяємо. Можливо, не треба обіцяти? М. Лайтман: Не треба обіцяти, це точно! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. І ми маємо дуже чітко знати одне одного і розуміти, що обидва егоїсти збираються зійтися. Як ми маємо поводитися одне з одним, щоб наші егоїстичні прагнення використовувати одне одного збігалися, а не були на противагу, у протистоянні. І це нам дуже важливо. Ведучий: Скажіть, яких кроків треба практично дотримуватися, щоб просуватися разом у такому танці, як ви кажете? М. Лайтман: Послідовно маленькими кроками. Трошки присунувся, щось не так — відійти на півкроку. Знову присунувся — відійти на півкроку. Тобто крок уперед і півкроку назад. Ведучий: Тобто, ще раз, якщо можна. Ось цей крок уперед — що це? Ось я відчуваю відторгнення, настав такий час. Весь час кохав — зараз відторгнення. Що я роблю? М. Лайтман: Наразі відторгнення — я переосмислюю своє життя, теперішній стан, свого партнера і поступово-поступово маю дійти висновку, що з цим партнером я можу продовжувати існувати, і треба тільки налагодити якісь контакти між нами, щоб ми одне одного більше позитивно розуміли. Ведучий: Це в розмові? М. Лайтман: Це можна в розмові з'ясовувати. Ти маєш навіть не говорити про це, а якось показувати, що зараз я на більше зближення не готовий. Ведучий: Не здатен. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я ніби це показую, і тоді її крок — не зближуватися... М. Лайтман: Більш такий теж — спокійний. Ведучий: І з її боку, коли я відчуваю роздратування до себе, я теж маю... М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо тримати якусь дистанцію? М. Лайтман: Відійти в сторону. Ведучий: Ну а… М. Лайтман: Що? Ведучий: А кохання, зближення? М. Лайтман: А це тільки якщо ти будеш ось таким чином діяти, як я зараз говорив. Ведучий: Так. М. Лайтман: Тоді й з'явиться в тебе з нею нормальне порозуміння того, як ставити собі за мету створювати кохання. Тобто ти кохатимеш іншу людину за те, що вона є твоїм добрим партнером. Ведучий: Зрозуміло. У слово "партнер" що ви вкладаєте? М. Лайтман: Партнер — це той, який розуміє тебе і з тобою поруч будує шлях від серця до серця. Ведучий: Саме в цьому стані: два кроки вперед, крок назад? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо бути напоготові, виходить? М. Лайтман: Ні, я не думаю, що настільки напоготові. Найголовніше — треба прощати. І не тільки прощати, а й поступатися. Ведучий: Протягом практично всього часу? М. Лайтман: Усього життя. Ведучий: Навіть усього життя? І ось ти знаєш, що ти йдеш на зв'язок і саме йдеш на поступки? М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Це я маю знати, знову запитую, заздалегідь? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо і про ту, і про іншу сторону? М. Лайтман: Так. Ведучий: Коли з'являються діти... М. Лайтман: Коли з'являються діти, то чоловікові треба поступатися більше, тому що на жінку накладаються вже інші обов'язки, ще більші. Ведучий: Тобто золоте правило, про яке ви весь час говорите, — це поступки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Останнє запитання. Оскільки ми весь час повертаємося до Творця, ми і Творець — теж можна сказати начебто пара? М. Лайтман: Тією мірою, якою ти готовий поступатися у своєму земному житті, тією мірою ти можеш сподіватися на те, що Творець тобі поступиться в духовному житті. Ведучий: На мій крок назад в цьому житті, сімейному житті, скажемо прямо, Творець робить свою поступку теж? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він до мене милостивий і добрий? М. Лайтман: Так. Тому що видно з твого вчинку, що ти поступаєшся для того, щоб зберегти стосунки або навіть просунутися в них. Тому й Творець може так робити з тобою. Ведучий: У якому випадку ми говоримо, що між нами Творець, між чоловіком і дружиною — Творець? У цьому випадку? М. Лайтман: Постійно. Ведучий: Ось ця думка, що між нами весь час Творець і потрібно весь час до Нього прагнути і ось так триматися заради Нього, — ця думка правильна? М. Лайтман: Так. Ведучий: Заради Нього — це правильно? М. Лайтман: Заради Нього, так. Ведучий: Тобто Він усе-таки встановив, що ця пара має бути і має відбутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо ми зустрілися, це хто нас звів? Він? М. Лайтман: Взагалі-то, Творець. Ведучий: Так? Якщо ми тримаємо це в голові, це хороший шлях? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/lRGtiAwn.mp300:07:47Ведучий: Наташа запитує. Це як крик душі звучить: "Шановний Міхаелю Лайтмане, скажіть мені, будь ласка, чому так відбувається? Адже ми всі без винятку так хочемо зустріти свою другу половинку й жити з нею в любові та злагоді, а по життю це лишається тільки в мріях. Або ж ми знаходимо собі пару і начебто живемо дружно, але раптом усе закінчується, і ми розходимося ворогами. Сьогодні кількість розлучень доходить до 70%. Що це?! Хоча щойно люди були впевнені, що вони разом навіки. Чому ж так відбувається?!" М. Лайтман: Егоїзм! Що зробиш? Наша природа — це чистий егоїзм, який не може переносити іншого. Ведучий: Але ж щойно... М. Лайтман: Неважливо. Вони не розуміли, що вони люблять інших, тобто можуть терпіти їх поруч, бо вони від цього отримують дуже велике наповнення. Ведучий: Тільки тому? М. Лайтман: Звичайно. А що нам треба ще від інших? І виходить, що щойно людина відчуває, що не отримує того наповнення, насичення від іншого, вона хоче його викинути подалі від себе. Ведучий: Тобто не працює колишня думка, що ми зустрічаємося, і таке відчуття, що навічно, і все зробимо для цього? М. Лайтман: Ні. Це дитячий лепет. Ведучий: Тобто в результаті ми стоїмо перед таким ворогом, який сильніший за нас? М. Лайтман: Звичайно! Ведучий: Наша природа? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сильніша за нас? М. Лайтман: Так! Її ж створив Творець. Ведучий: Якщо ми це усвідомлюємо, тоді ми припиняємо обіцяти, тоді ми будемо обережні? М. Лайтман: А який сенс, що ти перестаєш обіцяти? Це ж нічого не змінить. Тут треба привчати людину до того, як володіти собою, як влаштовувати життя із собі подібним — з іншим. Ведучий: Тобто це вимагає великої підготовки до того? М. Лайтман: Це вимагає великої підготовки, так. Ведучий: Моє розуміння того, що я за тварина така, — воно допомагає в цьому? М. Лайтман: Так, звісно. Воно входить у це усвідомлення. Ведучий: Тобто така фраза правильна: "Нам буде важко з тобою, але ми постараємося разом триматися, пройти всі підйоми, падіння. Ось така шлюбна угода — вона краща? М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Кажуть, ми самі викликаємо ніби Творця на себе, коли ми щось впевнено обіцяємо. Можливо, не треба обіцяти? М. Лайтман: Не треба обіцяти, це точно! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. І ми маємо дуже чітко знати одне одного і розуміти, що обидва егоїсти збираються зійтися. Як ми маємо поводитися одне з одним, щоб наші егоїстичні прагнення використовувати одне одного збігалися, а не були на противагу, у протистоянні. І це нам дуже важливо. Ведучий: Скажіть, яких кроків треба практично дотримуватися, щоб просуватися разом у такому танці, як ви кажете? М. Лайтман: Послідовно маленькими кроками. Трошки присунувся, щось не так — відійти на півкроку. Знову присунувся — відійти на півкроку. Тобто крок уперед і півкроку назад. Ведучий: Тобто, ще раз, якщо можна. Ось цей крок уперед — що це? Ось я відчуваю відторгнення, настав такий час. Весь час кохав — зараз відторгнення. Що я роблю? М. Лайтман: Наразі відторгнення — я переосмислюю своє життя, теперішній стан, свого партнера і поступово-поступово маю дійти висновку, що з цим партнером я можу продовжувати існувати, і треба тільки налагодити якісь контакти між нами, щоб ми одне одного більше позитивно розуміли. Ведучий: Це в розмові? М. Лайтман: Це можна в розмові з'ясовувати. Ти маєш навіть не говорити про це, а якось показувати, що зараз я на більше зближення не готовий. Ведучий: Не здатен. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я ніби це показую, і тоді її крок — не зближуватися... М. Лайтман: Більш такий теж — спокійний. Ведучий: І з її боку, коли я відчуваю роздратування до себе, я теж маю... М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо тримати якусь дистанцію? М. Лайтман: Відійти в сторону. Ведучий: Ну а… М. Лайтман: Що? Ведучий: А кохання, зближення? М. Лайтман: А це тільки якщо ти будеш ось таким чином діяти, як я зараз говорив. Ведучий: Так. М. Лайтман: Тоді й з'явиться в тебе з нею нормальне порозуміння того, як ставити собі за мету створювати кохання. Тобто ти кохатимеш іншу людину за те, що вона є твоїм добрим партнером. Ведучий: Зрозуміло. У слово "партнер" що ви вкладаєте? М. Лайтман: Партнер — це той, який розуміє тебе і з тобою поруч будує шлях від серця до серця. Ведучий: Саме в цьому стані: два кроки вперед, крок назад? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо бути напоготові, виходить? М. Лайтман: Ні, я не думаю, що настільки напоготові. Найголовніше — треба прощати. І не тільки прощати, а й поступатися. Ведучий: Протягом практично всього часу? М. Лайтман: Усього життя. Ведучий: Навіть усього життя? І ось ти знаєш, що ти йдеш на зв'язок і саме йдеш на поступки? М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Це я маю знати, знову запитую, заздалегідь? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо і про ту, і про іншу сторону? М. Лайтман: Так. Ведучий: Коли з'являються діти... М. Лайтман: Коли з'являються діти, то чоловікові треба поступатися більше, тому що на жінку накладаються вже інші обов'язки, ще більші. Ведучий: Тобто золоте правило, про яке ви весь час говорите, — це поступки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Останнє запитання. Оскільки ми весь час повертаємося до Творця, ми і Творець — теж можна сказати начебто пара? М. Лайтман: Тією мірою, якою ти готовий поступатися у своєму земному житті, тією мірою ти можеш сподіватися на те, що Творець тобі поступиться в духовному житті. Ведучий: На мій крок назад в цьому житті, сімейному житті, скажемо прямо, Творець робить свою поступку теж? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він до мене милостивий і добрий? М. Лайтман: Так. Тому що видно з твого вчинку, що ти поступаєшся для того, щоб зберегти стосунки або навіть просунутися в них. Тому й Творець може так робити з тобою. Ведучий: У якому випадку ми говоримо, що між нами Творець, між чоловіком і дружиною — Творець? У цьому випадку? М. Лайтман: Постійно. Ведучий: Ось ця думка, що між нами весь час Творець і потрібно весь час до Нього прагнути і ось так триматися заради Нього, — ця думка правильна? М. Лайтман: Так. Ведучий: Заради Нього — це правильно? М. Лайтман: Заради Нього, так. Ведучий: Тобто Він усе-таки встановив, що ця пара має бути і має відбутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо ми зустрілися, це хто нас звів? Він? М. Лайтман: Взагалі-то, Творець. Ведучий: Так? Якщо ми тримаємо це в голові, це хороший шлях? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/0azfpsyS.mp418 Mar 24 00:00 UTCВедучий: Наташа запитує. Це як крик душі звучить: "Шановний Міхаелю Лайтмане, скажіть мені, будь ласка, чому так відбувається? Адже ми всі без винятку так хочемо зустріти свою другу половинку й жити з нею в любові та злагоді, а по життю це лишається тільки в мріях. Або ж ми знаходимо собі пару і начебто живемо дружно, але раптом усе закінчується, і ми розходимося ворогами. Сьогодні кількість розлучень доходить до 70%. Що це?! Хоча щойно люди були впевнені, що вони разом навіки. Чому ж так відбувається?!" М. Лайтман: Егоїзм! Що зробиш? Наша природа — це чистий егоїзм, який не може переносити іншого. Ведучий: Але ж щойно... М. Лайтман: Неважливо. Вони не розуміли, що вони люблять інших, тобто можуть терпіти їх поруч, бо вони від цього отримують дуже велике наповнення. Ведучий: Тільки тому? М. Лайтман: Звичайно. А що нам треба ще від інших? І виходить, що щойно людина відчуває, що не отримує того наповнення, насичення від іншого, вона хоче його викинути подалі від себе. Ведучий: Тобто не працює колишня думка, що ми зустрічаємося, і таке відчуття, що навічно, і все зробимо для цього? М. Лайтман: Ні. Це дитячий лепет. Ведучий: Тобто в результаті ми стоїмо перед таким ворогом, який сильніший за нас? М. Лайтман: Звичайно! Ведучий: Наша природа? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сильніша за нас? М. Лайтман: Так! Її ж створив Творець. Ведучий: Якщо ми це усвідомлюємо, тоді ми припиняємо обіцяти, тоді ми будемо обережні? М. Лайтман: А який сенс, що ти перестаєш обіцяти? Це ж нічого не змінить. Тут треба привчати людину до того, як володіти собою, як влаштовувати життя із собі подібним — з іншим. Ведучий: Тобто це вимагає великої підготовки до того? М. Лайтман: Це вимагає великої підготовки, так. Ведучий: Моє розуміння того, що я за тварина така, — воно допомагає в цьому? М. Лайтман: Так, звісно. Воно входить у це усвідомлення. Ведучий: Тобто така фраза правильна: "Нам буде важко з тобою, але ми постараємося разом триматися, пройти всі підйоми, падіння. Ось така шлюбна угода — вона краща? М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Кажуть, ми самі викликаємо ніби Творця на себе, коли ми щось впевнено обіцяємо. Можливо, не треба обіцяти? М. Лайтман: Не треба обіцяти, це точно! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. І ми маємо дуже чітко знати одне одного і розуміти, що обидва егоїсти збираються зійтися. Як ми маємо поводитися одне з одним, щоб наші егоїстичні прагнення використовувати одне одного збігалися, а не були на противагу, у протистоянні. І це нам дуже важливо. Ведучий: Скажіть, яких кроків треба практично дотримуватися, щоб просуватися разом у такому танці, як ви кажете? М. Лайтман: Послідовно маленькими кроками. Трошки присунувся, щось не так — відійти на півкроку. Знову присунувся — відійти на півкроку. Тобто крок уперед і півкроку назад. Ведучий: Тобто, ще раз, якщо можна. Ось цей крок уперед — що це? Ось я відчуваю відторгнення, настав такий час. Весь час кохав — зараз відторгнення. Що я роблю? М. Лайтман: Наразі відторгнення — я переосмислюю своє життя, теперішній стан, свого партнера і поступово-поступово маю дійти висновку, що з цим партнером я можу продовжувати існувати, і треба тільки налагодити якісь контакти між нами, щоб ми одне одного більше позитивно розуміли. Ведучий: Це в розмові? М. Лайтман: Це можна в розмові з'ясовувати. Ти маєш навіть не говорити про це, а якось показувати, що зараз я на більше зближення не готовий. Ведучий: Не здатен. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я ніби це показую, і тоді її крок — не зближуватися... М. Лайтман: Більш такий теж — спокійний. Ведучий: І з її боку, коли я відчуваю роздратування до себе, я теж маю... М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо тримати якусь дистанцію? М. Лайтман: Відійти в сторону. Ведучий: Ну а… М. Лайтман: Що? Ведучий: А кохання, зближення? М. Лайтман: А це тільки якщо ти будеш ось таким чином діяти, як я зараз говорив. Ведучий: Так. М. Лайтман: Тоді й з'явиться в тебе з нею нормальне порозуміння того, як ставити собі за мету створювати кохання. Тобто ти кохатимеш іншу людину за те, що вона є твоїм добрим партнером. Ведучий: Зрозуміло. У слово "партнер" що ви вкладаєте? М. Лайтман: Партнер — це той, який розуміє тебе і з тобою поруч будує шлях від серця до серця. Ведучий: Саме в цьому стані: два кроки вперед, крок назад? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо бути напоготові, виходить? М. Лайтман: Ні, я не думаю, що настільки напоготові. Найголовніше — треба прощати. І не тільки прощати, а й поступатися. Ведучий: Протягом практично всього часу? М. Лайтман: Усього життя. Ведучий: Навіть усього життя? І ось ти знаєш, що ти йдеш на зв'язок і саме йдеш на поступки? М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Це я маю знати, знову запитую, заздалегідь? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо і про ту, і про іншу сторону? М. Лайтман: Так. Ведучий: Коли з'являються діти... М. Лайтман: Коли з'являються діти, то чоловікові треба поступатися більше, тому що на жінку накладаються вже інші обов'язки, ще більші. Ведучий: Тобто золоте правило, про яке ви весь час говорите, — це поступки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Останнє запитання. Оскільки ми весь час повертаємося до Творця, ми і Творець — теж можна сказати начебто пара? М. Лайтман: Тією мірою, якою ти готовий поступатися у своєму земному житті, тією мірою ти можеш сподіватися на те, що Творець тобі поступиться в духовному житті. Ведучий: На мій крок назад в цьому житті, сімейному житті, скажемо прямо, Творець робить свою поступку теж? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він до мене милостивий і добрий? М. Лайтман: Так. Тому що видно з твого вчинку, що ти поступаєшся для того, щоб зберегти стосунки або навіть просунутися в них. Тому й Творець може так робити з тобою. Ведучий: У якому випадку ми говоримо, що між нами Творець, між чоловіком і дружиною — Творець? У цьому випадку? М. Лайтман: Постійно. Ведучий: Ось ця думка, що між нами весь час Творець і потрібно весь час до Нього прагнути і ось так триматися заради Нього, — ця думка правильна? М. Лайтман: Так. Ведучий: Заради Нього — це правильно? М. Лайтман: Заради Нього, так. Ведучий: Тобто Він усе-таки встановив, що ця пара має бути і має відбутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо ми зустрілися, це хто нас звів? Він? М. Лайтман: Взагалі-то, Творець. Ведучий: Так? Якщо ми тримаємо це в голові, це хороший шлях? М. Лайтман: Так. https://cdn.kabbalahmedia.info/0azfpsyS.mp400:07:47Ведучий: Наташа запитує. Це як крик душі звучить: "Шановний Міхаелю Лайтмане, скажіть мені, будь ласка, чому так відбувається? Адже ми всі без винятку так хочемо зустріти свою другу половинку й жити з нею в любові та злагоді, а по життю це лишається тільки в мріях. Або ж ми знаходимо собі пару і начебто живемо дружно, але раптом усе закінчується, і ми розходимося ворогами. Сьогодні кількість розлучень доходить до 70%. Що це?! Хоча щойно люди були впевнені, що вони разом навіки. Чому ж так відбувається?!" М. Лайтман: Егоїзм! Що зробиш? Наша природа — це чистий егоїзм, який не може переносити іншого. Ведучий: Але ж щойно... М. Лайтман: Неважливо. Вони не розуміли, що вони люблять інших, тобто можуть терпіти їх поруч, бо вони від цього отримують дуже велике наповнення. Ведучий: Тільки тому? М. Лайтман: Звичайно. А що нам треба ще від інших? І виходить, що щойно людина відчуває, що не отримує того наповнення, насичення від іншого, вона хоче його викинути подалі від себе. Ведучий: Тобто не працює колишня думка, що ми зустрічаємося, і таке відчуття, що навічно, і все зробимо для цього? М. Лайтман: Ні. Це дитячий лепет. Ведучий: Тобто в результаті ми стоїмо перед таким ворогом, який сильніший за нас? М. Лайтман: Звичайно! Ведучий: Наша природа? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сильніша за нас? М. Лайтман: Так! Її ж створив Творець. Ведучий: Якщо ми це усвідомлюємо, тоді ми припиняємо обіцяти, тоді ми будемо обережні? М. Лайтман: А який сенс, що ти перестаєш обіцяти? Це ж нічого не змінить. Тут треба привчати людину до того, як володіти собою, як влаштовувати життя із собі подібним — з іншим. Ведучий: Тобто це вимагає великої підготовки до того? М. Лайтман: Це вимагає великої підготовки, так. Ведучий: Моє розуміння того, що я за тварина така, — воно допомагає в цьому? М. Лайтман: Так, звісно. Воно входить у це усвідомлення. Ведучий: Тобто така фраза правильна: "Нам буде важко з тобою, але ми постараємося разом триматися, пройти всі підйоми, падіння. Ось така шлюбна угода — вона краща? М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Кажуть, ми самі викликаємо ніби Творця на себе, коли ми щось впевнено обіцяємо. Можливо, не треба обіцяти? М. Лайтман: Не треба обіцяти, це точно! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. І ми маємо дуже чітко знати одне одного і розуміти, що обидва егоїсти збираються зійтися. Як ми маємо поводитися одне з одним, щоб наші егоїстичні прагнення використовувати одне одного збігалися, а не були на противагу, у протистоянні. І це нам дуже важливо. Ведучий: Скажіть, яких кроків треба практично дотримуватися, щоб просуватися разом у такому танці, як ви кажете? М. Лайтман: Послідовно маленькими кроками. Трошки присунувся, щось не так — відійти на півкроку. Знову присунувся — відійти на півкроку. Тобто крок уперед і півкроку назад. Ведучий: Тобто, ще раз, якщо можна. Ось цей крок уперед — що це? Ось я відчуваю відторгнення, настав такий час. Весь час кохав — зараз відторгнення. Що я роблю? М. Лайтман: Наразі відторгнення — я переосмислюю своє життя, теперішній стан, свого партнера і поступово-поступово маю дійти висновку, що з цим партнером я можу продовжувати існувати, і треба тільки налагодити якісь контакти між нами, щоб ми одне одного більше позитивно розуміли. Ведучий: Це в розмові? М. Лайтман: Це можна в розмові з'ясовувати. Ти маєш навіть не говорити про це, а якось показувати, що зараз я на більше зближення не готовий. Ведучий: Не здатен. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я ніби це показую, і тоді її крок — не зближуватися... М. Лайтман: Більш такий теж — спокійний. Ведучий: І з її боку, коли я відчуваю роздратування до себе, я теж маю... М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо тримати якусь дистанцію? М. Лайтман: Відійти в сторону. Ведучий: Ну а… М. Лайтман: Що? Ведучий: А кохання, зближення? М. Лайтман: А це тільки якщо ти будеш ось таким чином діяти, як я зараз говорив. Ведучий: Так. М. Лайтман: Тоді й з'явиться в тебе з нею нормальне порозуміння того, як ставити собі за мету створювати кохання. Тобто ти кохатимеш іншу людину за те, що вона є твоїм добрим партнером. Ведучий: Зрозуміло. У слово "партнер" що ви вкладаєте? М. Лайтман: Партнер — це той, який розуміє тебе і з тобою поруч будує шлях від серця до серця. Ведучий: Саме в цьому стані: два кроки вперед, крок назад? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо бути напоготові, виходить? М. Лайтман: Ні, я не думаю, що настільки напоготові. Найголовніше — треба прощати. І не тільки прощати, а й поступатися. Ведучий: Протягом практично всього часу? М. Лайтман: Усього життя. Ведучий: Навіть усього життя? І ось ти знаєш, що ти йдеш на зв'язок і саме йдеш на поступки? М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Це я маю знати, знову запитую, заздалегідь? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо і про ту, і про іншу сторону? М. Лайтман: Так. Ведучий: Коли з'являються діти... М. Лайтман: Коли з'являються діти, то чоловікові треба поступатися більше, тому що на жінку накладаються вже інші обов'язки, ще більші. Ведучий: Тобто золоте правило, про яке ви весь час говорите, — це поступки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Останнє запитання. Оскільки ми весь час повертаємося до Творця, ми і Творець — теж можна сказати начебто пара? М. Лайтман: Тією мірою, якою ти готовий поступатися у своєму земному житті, тією мірою ти можеш сподіватися на те, що Творець тобі поступиться в духовному житті. Ведучий: На мій крок назад в цьому житті, сімейному житті, скажемо прямо, Творець робить свою поступку теж? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він до мене милостивий і добрий? М. Лайтман: Так. Тому що видно з твого вчинку, що ти поступаєшся для того, щоб зберегти стосунки або навіть просунутися в них. Тому й Творець може так робити з тобою. Ведучий: У якому випадку ми говоримо, що між нами Творець, між чоловіком і дружиною — Творець? У цьому випадку? М. Лайтман: Постійно. Ведучий: Ось ця думка, що між нами весь час Творець і потрібно весь час до Нього прагнути і ось так триматися заради Нього, — ця думка правильна? М. Лайтман: Так. Ведучий: Заради Нього — це правильно? М. Лайтман: Заради Нього, так. Ведучий: Тобто Він усе-таки встановив, що ця пара має бути і має відбутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо ми зустрілися, це хто нас звів? Він? М. Лайтман: Взагалі-то, Творець. Ведучий: Так? Якщо ми тримаємо це в голові, це хороший шлях? М. Лайтман: Так. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/vCi77lUe.mp418 Mar 24 00:00 UTCС.Винокур:Ми напередодні Міжнародного дня щастя.Є таке свято, виявляється. Напевно тому, що не так багато щастя, так можна один день якось відзначити. Факт, що люди дедалі менше й менше щасливі, це ми з вами знаємо.У мене дуже просте, пряме запитання, не знаю, наскільки просте: як стати щасливим, по-вашому? М.Лайтман: Я не думаю, що це можливо. Єдине, що можна, - це побудувати щастя, створи його. Відносне щастя. Коли я поступатимусь своєму партнеру по життю, а він поступатиметься мені, і ми думатимемо так одне про одного, щоб інший був щасливий. Це на дрібницях будується. І ось так от щохвилини, щопівгодини, щогодини ми таким чином поступово звикаємо до того, щоб бажати іншому щастя. С.Винокур: Ви раптом стали говорити про пару. А якщо це товариші, а якщо це робота тощо, і так далі? М.Лайтман: Ні, це йдеться саме про пару. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ви говорите про щастя, ви цю цеглину саме ось... М.Лайтман: Сюди. А в Торі ніде не сказано по-іншому. С.Винокур:Саме чоловік і дружина, саме ось ця пара? М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: І вони можуть зробити одне одного щасливими, якщо так працюють? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Цікаво. От скажіть, будь ласка. Я продовжу. Анна Ахматова написала так: Той щасливий, хто пройшов серед мук, Серед тривог і пристрасті життя галасливого, Подібно троянді, що цвіте бездумно, І легше по водах тіні, що біжить. По-перше, ми йдемо серед мук і тривог, ви з цим згодні? М.Лайтман: Напевно. С.Винокур: Так? Тобто життя - воно таке? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання друге. Вона каже, що щасливий той, хто подібно до троянди, цвіте бездумно. М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Ось, що це означає, ви можете мені сказати? М.Лайтман: Так, як закони природи штовхають її розвиватися, так вона і росте. С.Винокур:Ось як троянда росте природно, так і людина повинна рости? Подібно до чого ми повинні рости? . М.Лайтман: Подібно до природи. С.Винокур: Так. Що це означає? М.Лайтман: Природі - це означає, вивчаючи природу, ми повинні знаходити у собі можливості її наслідувати. С.Винокур: Там же все-таки все на інстинктах побудовано, а ми розумні істоти. М.Лайтман:А ми розумно повинні це робити, так. Це дуже-дуже непросто, але саме так і має бути. С.Винокур:Тобто ми бачимо, як природа підкоряється загальній гармонії, і ми зі своїм розумом повинні підкоритися їй? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що мені треба з розумом для цього зробити, який мені каже, що в мене моє "я" є, у мене є моя думка, у мене є... і так далі, і так далі? М.Лайтман: Ну анулювати це все, наскільки можливо. С.Винокур: І це шлях до щастя, якщо я зможу анулювати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще, якщо можна, питання. Ось вона, Анна Ахматова каже, якщо ми її вже зачепили, що треба жити легко. Вона пише: «Жити як тінь, що біжить по воді». Тобто ти не повертаєш воду назад, ти як тінь, що біжить по воді. По-вашому, це за природою? М.Лайтман: Людина повинна уподібнюватися тіні, що біжить по воді, але при цьому вона повинна розуміти, що для цього їй необхідно працювати над собою. С.Винокур: І знову ми туди ж, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Повертаємося до того ж - скасування,так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що ж це таке за правило, яке нам так важко зробити? М.Лайтман: Егоїзм треба скасовувати! С.Винокур: Це так важко! Так важко цей крок зробити! М.Лайтман: Головне - не забувати. С.Винокур: Для чого тоді моє "я"? Ось це я хочу тоді запитати: моє "я". М.Лайтман: Саме для того,щоб скасувати його. С.Винокур: Ну добре. Я талановитий у чомусь, я успішний, я знаю, що моя думка правильна. Як я можу ось тут...? Що мені тут ось зробити? М.Лайтман: Все це треба просто ось виколупати. Як ножем ти виколупуєш із яблука, припустимо, з яблука... С.Винокур: Червиве місце. М.Лайтман: Так, червиве місце і викинути. С.Винокур: Це червиве місце ви називаєте, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Моє "я", яке випирає, - це червиве місце? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що залишиться тоді? М.Лайтман: Залишиться щось хороше, придатне для життя. С.Винокур: Що ж із моєю думкою? Моя думка -що з нею робити? М.Лайтман: Якщо вона залишиться після такого перетворення, то з нею ти і будеш жити. С.Винокур:Для чого мені дається моє "я"? Виходить, воно дається саме для того, щоб я міг його... М.Лайтман: Щоб ти його анулював і замість нього знайшов би в навколишньому світі, у природі такі сили, які б укупі дали б тобі можливість створити себе подібним до природи, подібним до Творця. С.Винокур: Ось це головне? М.Лайтман:Так С.Винокур:Питання таке в мене ще: все-таки у якому випадку людина може назвати своє життя щасливим? В якому випадку? М.Лайтман:Я думаю, що щасливою людина може назвати себе в тому випадку, якщо вона робить крок уперед до загальної, єдиної природи і входить в неї, як інтегральне ціле з нею. С.Винокур: Ви вибачте, я поставлю ще одне питання. М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Ви особисто як своє життя оцінюєте? Щасливим? М.Лайтман: Я оцінюю своє життя - загалом так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я дуже багато шукав і багато часу витратив на те, щоб перевірити себе, що і як. Я не досяг вищої категорії своїх пошуків. Але я щасливий, що я все-таки дізнався, де знаходиться істина і як до неї підібратися. Решту продовжимо https://cdn.kabbalahmedia.info/vCi77lUe.mp400:06:55С.Винокур:Ми напередодні Міжнародного дня щастя.Є таке свято, виявляється. Напевно тому, що не так багато щастя, так можна один день якось відзначити. Факт, що люди дедалі менше й менше щасливі, це ми з вами знаємо.У мене дуже просте, пряме запитання, не знаю, наскільки просте: як стати щасливим, по-вашому? М.Лайтман: Я не думаю, що це можливо. Єдине, що можна, - це побудувати щастя, створи його. Відносне щастя. Коли я поступатимусь своєму партнеру по життю, а він поступатиметься мені, і ми думатимемо так одне про одного, щоб інший був щасливий. Це на дрібницях будується. І ось так от щохвилини, щопівгодини, щогодини ми таким чином поступово звикаємо до того, щоб бажати іншому щастя. С.Винокур: Ви раптом стали говорити про пару. А якщо це товариші, а якщо це робота тощо, і так далі? М.Лайтман: Ні, це йдеться саме про пару. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ви говорите про щастя, ви цю цеглину саме ось... М.Лайтман: Сюди. А в Торі ніде не сказано по-іншому. С.Винокур:Саме чоловік і дружина, саме ось ця пара? М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: І вони можуть зробити одне одного щасливими, якщо так працюють? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Цікаво. От скажіть, будь ласка. Я продовжу. Анна Ахматова написала так: Той щасливий, хто пройшов серед мук, Серед тривог і пристрасті життя галасливого, Подібно троянді, що цвіте бездумно, І легше по водах тіні, що біжить. По-перше, ми йдемо серед мук і тривог, ви з цим згодні? М.Лайтман: Напевно. С.Винокур: Так? Тобто життя - воно таке? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання друге. Вона каже, що щасливий той, хто подібно до троянди, цвіте бездумно. М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Ось, що це означає, ви можете мені сказати? М.Лайтман: Так, як закони природи штовхають її розвиватися, так вона і росте. С.Винокур:Ось як троянда росте природно, так і людина повинна рости? Подібно до чого ми повинні рости? . М.Лайтман: Подібно до природи. С.Винокур: Так. Що це означає? М.Лайтман: Природі - це означає, вивчаючи природу, ми повинні знаходити у собі можливості її наслідувати. С.Винокур: Там же все-таки все на інстинктах побудовано, а ми розумні істоти. М.Лайтман:А ми розумно повинні це робити, так. Це дуже-дуже непросто, але саме так і має бути. С.Винокур:Тобто ми бачимо, як природа підкоряється загальній гармонії, і ми зі своїм розумом повинні підкоритися їй? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що мені треба з розумом для цього зробити, який мені каже, що в мене моє "я" є, у мене є моя думка, у мене є... і так далі, і так далі? М.Лайтман: Ну анулювати це все, наскільки можливо. С.Винокур: І це шлях до щастя, якщо я зможу анулювати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще, якщо можна, питання. Ось вона, Анна Ахматова каже, якщо ми її вже зачепили, що треба жити легко. Вона пише: «Жити як тінь, що біжить по воді». Тобто ти не повертаєш воду назад, ти як тінь, що біжить по воді. По-вашому, це за природою? М.Лайтман: Людина повинна уподібнюватися тіні, що біжить по воді, але при цьому вона повинна розуміти, що для цього їй необхідно працювати над собою. С.Винокур: І знову ми туди ж, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Повертаємося до того ж - скасування,так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що ж це таке за правило, яке нам так важко зробити? М.Лайтман: Егоїзм треба скасовувати! С.Винокур: Це так важко! Так важко цей крок зробити! М.Лайтман: Головне - не забувати. С.Винокур: Для чого тоді моє "я"? Ось це я хочу тоді запитати: моє "я". М.Лайтман: Саме для того,щоб скасувати його. С.Винокур: Ну добре. Я талановитий у чомусь, я успішний, я знаю, що моя думка правильна. Як я можу ось тут...? Що мені тут ось зробити? М.Лайтман: Все це треба просто ось виколупати. Як ножем ти виколупуєш із яблука, припустимо, з яблука... С.Винокур: Червиве місце. М.Лайтман: Так, червиве місце і викинути. С.Винокур: Це червиве місце ви називаєте, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Моє "я", яке випирає, - це червиве місце? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що залишиться тоді? М.Лайтман: Залишиться щось хороше, придатне для життя. С.Винокур: Що ж із моєю думкою? Моя думка -що з нею робити? М.Лайтман: Якщо вона залишиться після такого перетворення, то з нею ти і будеш жити. С.Винокур:Для чого мені дається моє "я"? Виходить, воно дається саме для того, щоб я міг його... М.Лайтман: Щоб ти його анулював і замість нього знайшов би в навколишньому світі, у природі такі сили, які б укупі дали б тобі можливість створити себе подібним до природи, подібним до Творця. С.Винокур: Ось це головне? М.Лайтман:Так С.Винокур:Питання таке в мене ще: все-таки у якому випадку людина може назвати своє життя щасливим? В якому випадку? М.Лайтман:Я думаю, що щасливою людина може назвати себе в тому випадку, якщо вона робить крок уперед до загальної, єдиної природи і входить в неї, як інтегральне ціле з нею. С.Винокур: Ви вибачте, я поставлю ще одне питання. М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Ви особисто як своє життя оцінюєте? Щасливим? М.Лайтман: Я оцінюю своє життя - загалом так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я дуже багато шукав і багато часу витратив на те, щоб перевірити себе, що і як. Я не досяг вищої категорії своїх пошуків. Але я щасливий, що я все-таки дізнався, де знаходиться істина і як до неї підібратися. Решту продовжимо nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/umaJzsbU.mp418 Mar 24 00:00 UTCС.Винокур:Ми напередодні Міжнародного дня щастя.Є таке свято, виявляється. Напевно тому, що не так багато щастя, так можна один день якось відзначити. Факт, що люди дедалі менше й менше щасливі, це ми з вами знаємо.У мене дуже просте, пряме запитання, не знаю, наскільки просте: як стати щасливим, по-вашому? М.Лайтман: Я не думаю, що це можливо. Єдине, що можна, - це побудувати щастя, створи його. Відносне щастя. Коли я поступатимусь своєму партнеру по життю, а він поступатиметься мені, і ми думатимемо так одне про одного, щоб інший був щасливий. Це на дрібницях будується. І ось так от щохвилини, щопівгодини, щогодини ми таким чином поступово звикаємо до того, щоб бажати іншому щастя. С.Винокур: Ви раптом стали говорити про пару. А якщо це товариші, а якщо це робота тощо, і так далі? М.Лайтман: Ні, це йдеться саме про пару. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ви говорите про щастя, ви цю цеглину саме ось... М.Лайтман: Сюди. А в Торі ніде не сказано по-іншому. С.Винокур:Саме чоловік і дружина, саме ось ця пара? М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: І вони можуть зробити одне одного щасливими, якщо так працюють? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Цікаво. От скажіть, будь ласка. Я продовжу. Анна Ахматова написала так: Той щасливий, хто пройшов серед мук, Серед тривог і пристрасті життя галасливого, Подібно троянді, що цвіте бездумно, І легше по водах тіні, що біжить. По-перше, ми йдемо серед мук і тривог, ви з цим згодні? М.Лайтман: Напевно. С.Винокур: Так? Тобто життя - воно таке? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання друге. Вона каже, що щасливий той, хто подібно до троянди, цвіте бездумно. М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Ось, що це означає, ви можете мені сказати? М.Лайтман: Так, як закони природи штовхають її розвиватися, так вона і росте. С.Винокур:Ось як троянда росте природно, так і людина повинна рости? Подібно до чого ми повинні рости? . М.Лайтман: Подібно до природи. С.Винокур: Так. Що це означає? М.Лайтман: Природі - це означає, вивчаючи природу, ми повинні знаходити у собі можливості її наслідувати. С.Винокур: Там же все-таки все на інстинктах побудовано, а ми розумні істоти. М.Лайтман:А ми розумно повинні це робити, так. Це дуже-дуже непросто, але саме так і має бути. С.Винокур:Тобто ми бачимо, як природа підкоряється загальній гармонії, і ми зі своїм розумом повинні підкоритися їй? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що мені треба з розумом для цього зробити, який мені каже, що в мене моє "я" є, у мене є моя думка, у мене є... і так далі, і так далі? М.Лайтман: Ну анулювати це все, наскільки можливо. С.Винокур: І це шлях до щастя, якщо я зможу анулювати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще, якщо можна, питання. Ось вона, Анна Ахматова каже, якщо ми її вже зачепили, що треба жити легко. Вона пише: «Жити як тінь, що біжить по воді». Тобто ти не повертаєш воду назад, ти як тінь, що біжить по воді. По-вашому, це за природою? М.Лайтман: Людина повинна уподібнюватися тіні, що біжить по воді, але при цьому вона повинна розуміти, що для цього їй необхідно працювати над собою. С.Винокур: І знову ми туди ж, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Повертаємося до того ж - скасування,так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що ж це таке за правило, яке нам так важко зробити? М.Лайтман: Егоїзм треба скасовувати! С.Винокур: Це так важко! Так важко цей крок зробити! М.Лайтман: Головне - не забувати. С.Винокур: Для чого тоді моє "я"? Ось це я хочу тоді запитати: моє "я". М.Лайтман: Саме для того,щоб скасувати його. С.Винокур: Ну добре. Я талановитий у чомусь, я успішний, я знаю, що моя думка правильна. Як я можу ось тут...? Що мені тут ось зробити? М.Лайтман: Все це треба просто ось виколупати. Як ножем ти виколупуєш із яблука, припустимо, з яблука... С.Винокур: Червиве місце. М.Лайтман: Так, червиве місце і викинути. С.Винокур: Це червиве місце ви називаєте, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Моє "я", яке випирає, - це червиве місце? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що залишиться тоді? М.Лайтман: Залишиться щось хороше, придатне для життя. С.Винокур: Що ж із моєю думкою? Моя думка -що з нею робити? М.Лайтман: Якщо вона залишиться після такого перетворення, то з нею ти і будеш жити. С.Винокур:Для чого мені дається моє "я"? Виходить, воно дається саме для того, щоб я міг його... М.Лайтман: Щоб ти його анулював і замість нього знайшов би в навколишньому світі, у природі такі сили, які б укупі дали б тобі можливість створити себе подібним до природи, подібним до Творця. С.Винокур: Ось це головне? М.Лайтман:Так С.Винокур:Питання таке в мене ще: все-таки у якому випадку людина може назвати своє життя щасливим? В якому випадку? М.Лайтман:Я думаю, що щасливою людина може назвати себе в тому випадку, якщо вона робить крок уперед до загальної, єдиної природи і входить в неї, як інтегральне ціле з нею. С.Винокур: Ви вибачте, я поставлю ще одне питання. М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Ви особисто як своє життя оцінюєте? Щасливим? М.Лайтман: Я оцінюю своє життя - загалом так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я дуже багато шукав і багато часу витратив на те, щоб перевірити себе, що і як. Я не досяг вищої категорії своїх пошуків. Але я щасливий, що я все-таки дізнався, де знаходиться істина і як до неї підібратися. Решту продовжимо https://cdn.kabbalahmedia.info/umaJzsbU.mp400:06:55С.Винокур:Ми напередодні Міжнародного дня щастя.Є таке свято, виявляється. Напевно тому, що не так багато щастя, так можна один день якось відзначити. Факт, що люди дедалі менше й менше щасливі, це ми з вами знаємо.У мене дуже просте, пряме запитання, не знаю, наскільки просте: як стати щасливим, по-вашому? М.Лайтман: Я не думаю, що це можливо. Єдине, що можна, - це побудувати щастя, створи його. Відносне щастя. Коли я поступатимусь своєму партнеру по життю, а він поступатиметься мені, і ми думатимемо так одне про одного, щоб інший був щасливий. Це на дрібницях будується. І ось так от щохвилини, щопівгодини, щогодини ми таким чином поступово звикаємо до того, щоб бажати іншому щастя. С.Винокур: Ви раптом стали говорити про пару. А якщо це товариші, а якщо це робота тощо, і так далі? М.Лайтман: Ні, це йдеться саме про пару. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ви говорите про щастя, ви цю цеглину саме ось... М.Лайтман: Сюди. А в Торі ніде не сказано по-іншому. С.Винокур:Саме чоловік і дружина, саме ось ця пара? М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: І вони можуть зробити одне одного щасливими, якщо так працюють? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Цікаво. От скажіть, будь ласка. Я продовжу. Анна Ахматова написала так: Той щасливий, хто пройшов серед мук, Серед тривог і пристрасті життя галасливого, Подібно троянді, що цвіте бездумно, І легше по водах тіні, що біжить. По-перше, ми йдемо серед мук і тривог, ви з цим згодні? М.Лайтман: Напевно. С.Винокур: Так? Тобто життя - воно таке? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання друге. Вона каже, що щасливий той, хто подібно до троянди, цвіте бездумно. М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Ось, що це означає, ви можете мені сказати? М.Лайтман: Так, як закони природи штовхають її розвиватися, так вона і росте. С.Винокур:Ось як троянда росте природно, так і людина повинна рости? Подібно до чого ми повинні рости? . М.Лайтман: Подібно до природи. С.Винокур: Так. Що це означає? М.Лайтман: Природі - це означає, вивчаючи природу, ми повинні знаходити у собі можливості її наслідувати. С.Винокур: Там же все-таки все на інстинктах побудовано, а ми розумні істоти. М.Лайтман:А ми розумно повинні це робити, так. Це дуже-дуже непросто, але саме так і має бути. С.Винокур:Тобто ми бачимо, як природа підкоряється загальній гармонії, і ми зі своїм розумом повинні підкоритися їй? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що мені треба з розумом для цього зробити, який мені каже, що в мене моє "я" є, у мене є моя думка, у мене є... і так далі, і так далі? М.Лайтман: Ну анулювати це все, наскільки можливо. С.Винокур: І це шлях до щастя, якщо я зможу анулювати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще, якщо можна, питання. Ось вона, Анна Ахматова каже, якщо ми її вже зачепили, що треба жити легко. Вона пише: «Жити як тінь, що біжить по воді». Тобто ти не повертаєш воду назад, ти як тінь, що біжить по воді. По-вашому, це за природою? М.Лайтман: Людина повинна уподібнюватися тіні, що біжить по воді, але при цьому вона повинна розуміти, що для цього їй необхідно працювати над собою. С.Винокур: І знову ми туди ж, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Повертаємося до того ж - скасування,так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що ж це таке за правило, яке нам так важко зробити? М.Лайтман: Егоїзм треба скасовувати! С.Винокур: Це так важко! Так важко цей крок зробити! М.Лайтман: Головне - не забувати. С.Винокур: Для чого тоді моє "я"? Ось це я хочу тоді запитати: моє "я". М.Лайтман: Саме для того,щоб скасувати його. С.Винокур: Ну добре. Я талановитий у чомусь, я успішний, я знаю, що моя думка правильна. Як я можу ось тут...? Що мені тут ось зробити? М.Лайтман: Все це треба просто ось виколупати. Як ножем ти виколупуєш із яблука, припустимо, з яблука... С.Винокур: Червиве місце. М.Лайтман: Так, червиве місце і викинути. С.Винокур: Це червиве місце ви називаєте, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Моє "я", яке випирає, - це червиве місце? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що залишиться тоді? М.Лайтман: Залишиться щось хороше, придатне для життя. С.Винокур: Що ж із моєю думкою? Моя думка -що з нею робити? М.Лайтман: Якщо вона залишиться після такого перетворення, то з нею ти і будеш жити. С.Винокур:Для чого мені дається моє "я"? Виходить, воно дається саме для того, щоб я міг його... М.Лайтман: Щоб ти його анулював і замість нього знайшов би в навколишньому світі, у природі такі сили, які б укупі дали б тобі можливість створити себе подібним до природи, подібним до Творця. С.Винокур: Ось це головне? М.Лайтман:Так С.Винокур:Питання таке в мене ще: все-таки у якому випадку людина може назвати своє життя щасливим? В якому випадку? М.Лайтман:Я думаю, що щасливою людина може назвати себе в тому випадку, якщо вона робить крок уперед до загальної, єдиної природи і входить в неї, як інтегральне ціле з нею. С.Винокур: Ви вибачте, я поставлю ще одне питання. М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Ви особисто як своє життя оцінюєте? Щасливим? М.Лайтман: Я оцінюю своє життя - загалом так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я дуже багато шукав і багато часу витратив на те, щоб перевірити себе, що і як. Я не досяг вищої категорії своїх пошуків. Але я щасливий, що я все-таки дізнався, де знаходиться істина і як до неї підібратися. Решту продовжимо nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5Y3aA4iQ.mp318 Mar 24 00:00 UTCС.Винокур:Ми напередодні Міжнародного дня щастя.Є таке свято, виявляється. Напевно тому, що не так багато щастя, так можна один день якось відзначити. Факт, що люди дедалі менше й менше щасливі, це ми з вами знаємо.У мене дуже просте, пряме запитання, не знаю, наскільки просте: як стати щасливим, по-вашому? М.Лайтман: Я не думаю, що це можливо. Єдине, що можна, - це побудувати щастя, створи його. Відносне щастя. Коли я поступатимусь своєму партнеру по життю, а він поступатиметься мені, і ми думатимемо так одне про одного, щоб інший був щасливий. Це на дрібницях будується. І ось так от щохвилини, щопівгодини, щогодини ми таким чином поступово звикаємо до того, щоб бажати іншому щастя. С.Винокур: Ви раптом стали говорити про пару. А якщо це товариші, а якщо це робота тощо, і так далі? М.Лайтман: Ні, це йдеться саме про пару. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ви говорите про щастя, ви цю цеглину саме ось... М.Лайтман: Сюди. А в Торі ніде не сказано по-іншому. С.Винокур:Саме чоловік і дружина, саме ось ця пара? М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: І вони можуть зробити одне одного щасливими, якщо так працюють? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Цікаво. От скажіть, будь ласка. Я продовжу. Анна Ахматова написала так: Той щасливий, хто пройшов серед мук, Серед тривог і пристрасті життя галасливого, Подібно троянді, що цвіте бездумно, І легше по водах тіні, що біжить. По-перше, ми йдемо серед мук і тривог, ви з цим згодні? М.Лайтман: Напевно. С.Винокур: Так? Тобто життя - воно таке? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання друге. Вона каже, що щасливий той, хто подібно до троянди, цвіте бездумно. М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Ось, що це означає, ви можете мені сказати? М.Лайтман: Так, як закони природи штовхають її розвиватися, так вона і росте. С.Винокур:Ось як троянда росте природно, так і людина повинна рости? Подібно до чого ми повинні рости? . М.Лайтман: Подібно до природи. С.Винокур: Так. Що це означає? М.Лайтман: Природі - це означає, вивчаючи природу, ми повинні знаходити у собі можливості її наслідувати. С.Винокур: Там же все-таки все на інстинктах побудовано, а ми розумні істоти. М.Лайтман:А ми розумно повинні це робити, так. Це дуже-дуже непросто, але саме так і має бути. С.Винокур:Тобто ми бачимо, як природа підкоряється загальній гармонії, і ми зі своїм розумом повинні підкоритися їй? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що мені треба з розумом для цього зробити, який мені каже, що в мене моє "я" є, у мене є моя думка, у мене є... і так далі, і так далі? М.Лайтман: Ну анулювати це все, наскільки можливо. С.Винокур: І це шлях до щастя, якщо я зможу анулювати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще, якщо можна, питання. Ось вона, Анна Ахматова каже, якщо ми її вже зачепили, що треба жити легко. Вона пише: «Жити як тінь, що біжить по воді». Тобто ти не повертаєш воду назад, ти як тінь, що біжить по воді. По-вашому, це за природою? М.Лайтман: Людина повинна уподібнюватися тіні, що біжить по воді, але при цьому вона повинна розуміти, що для цього їй необхідно працювати над собою. С.Винокур: І знову ми туди ж, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Повертаємося до того ж - скасування,так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що ж це таке за правило, яке нам так важко зробити? М.Лайтман: Егоїзм треба скасовувати! С.Винокур: Це так важко! Так важко цей крок зробити! М.Лайтман: Головне - не забувати. С.Винокур: Для чого тоді моє "я"? Ось це я хочу тоді запитати: моє "я". М.Лайтман: Саме для того,щоб скасувати його. С.Винокур: Ну добре. Я талановитий у чомусь, я успішний, я знаю, що моя думка правильна. Як я можу ось тут...? Що мені тут ось зробити? М.Лайтман: Все це треба просто ось виколупати. Як ножем ти виколупуєш із яблука, припустимо, з яблука... С.Винокур: Червиве місце. М.Лайтман: Так, червиве місце і викинути. С.Винокур: Це червиве місце ви називаєте, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Моє "я", яке випирає, - це червиве місце? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що залишиться тоді? М.Лайтман: Залишиться щось хороше, придатне для життя. С.Винокур: Що ж із моєю думкою? Моя думка -що з нею робити? М.Лайтман: Якщо вона залишиться після такого перетворення, то з нею ти і будеш жити. С.Винокур:Для чого мені дається моє "я"? Виходить, воно дається саме для того, щоб я міг його... М.Лайтман: Щоб ти його анулював і замість нього знайшов би в навколишньому світі, у природі такі сили, які б укупі дали б тобі можливість створити себе подібним до природи, подібним до Творця. С.Винокур: Ось це головне? М.Лайтман:Так С.Винокур:Питання таке в мене ще: все-таки у якому випадку людина може назвати своє життя щасливим? В якому випадку? М.Лайтман:Я думаю, що щасливою людина може назвати себе в тому випадку, якщо вона робить крок уперед до загальної, єдиної природи і входить в неї, як інтегральне ціле з нею. С.Винокур: Ви вибачте, я поставлю ще одне питання. М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Ви особисто як своє життя оцінюєте? Щасливим? М.Лайтман: Я оцінюю своє життя - загалом так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я дуже багато шукав і багато часу витратив на те, щоб перевірити себе, що і як. Я не досяг вищої категорії своїх пошуків. Але я щасливий, що я все-таки дізнався, де знаходиться істина і як до неї підібратися. Решту продовжимо https://cdn.kabbalahmedia.info/5Y3aA4iQ.mp300:06:55С.Винокур:Ми напередодні Міжнародного дня щастя.Є таке свято, виявляється. Напевно тому, що не так багато щастя, так можна один день якось відзначити. Факт, що люди дедалі менше й менше щасливі, це ми з вами знаємо.У мене дуже просте, пряме запитання, не знаю, наскільки просте: як стати щасливим, по-вашому? М.Лайтман: Я не думаю, що це можливо. Єдине, що можна, - це побудувати щастя, створи його. Відносне щастя. Коли я поступатимусь своєму партнеру по життю, а він поступатиметься мені, і ми думатимемо так одне про одного, щоб інший був щасливий. Це на дрібницях будується. І ось так от щохвилини, щопівгодини, щогодини ми таким чином поступово звикаємо до того, щоб бажати іншому щастя. С.Винокур: Ви раптом стали говорити про пару. А якщо це товариші, а якщо це робота тощо, і так далі? М.Лайтман: Ні, це йдеться саме про пару. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ви говорите про щастя, ви цю цеглину саме ось... М.Лайтман: Сюди. А в Торі ніде не сказано по-іншому. С.Винокур:Саме чоловік і дружина, саме ось ця пара? М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: І вони можуть зробити одне одного щасливими, якщо так працюють? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Цікаво. От скажіть, будь ласка. Я продовжу. Анна Ахматова написала так: Той щасливий, хто пройшов серед мук, Серед тривог і пристрасті життя галасливого, Подібно троянді, що цвіте бездумно, І легше по водах тіні, що біжить. По-перше, ми йдемо серед мук і тривог, ви з цим згодні? М.Лайтман: Напевно. С.Винокур: Так? Тобто життя - воно таке? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання друге. Вона каже, що щасливий той, хто подібно до троянди, цвіте бездумно. М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Ось, що це означає, ви можете мені сказати? М.Лайтман: Так, як закони природи штовхають її розвиватися, так вона і росте. С.Винокур:Ось як троянда росте природно, так і людина повинна рости? Подібно до чого ми повинні рости? . М.Лайтман: Подібно до природи. С.Винокур: Так. Що це означає? М.Лайтман: Природі - це означає, вивчаючи природу, ми повинні знаходити у собі можливості її наслідувати. С.Винокур: Там же все-таки все на інстинктах побудовано, а ми розумні істоти. М.Лайтман:А ми розумно повинні це робити, так. Це дуже-дуже непросто, але саме так і має бути. С.Винокур:Тобто ми бачимо, як природа підкоряється загальній гармонії, і ми зі своїм розумом повинні підкоритися їй? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що мені треба з розумом для цього зробити, який мені каже, що в мене моє "я" є, у мене є моя думка, у мене є... і так далі, і так далі? М.Лайтман: Ну анулювати це все, наскільки можливо. С.Винокур: І це шлях до щастя, якщо я зможу анулювати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще, якщо можна, питання. Ось вона, Анна Ахматова каже, якщо ми її вже зачепили, що треба жити легко. Вона пише: «Жити як тінь, що біжить по воді». Тобто ти не повертаєш воду назад, ти як тінь, що біжить по воді. По-вашому, це за природою? М.Лайтман: Людина повинна уподібнюватися тіні, що біжить по воді, але при цьому вона повинна розуміти, що для цього їй необхідно працювати над собою. С.Винокур: І знову ми туди ж, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Повертаємося до того ж - скасування,так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що ж це таке за правило, яке нам так важко зробити? М.Лайтман: Егоїзм треба скасовувати! С.Винокур: Це так важко! Так важко цей крок зробити! М.Лайтман: Головне - не забувати. С.Винокур: Для чого тоді моє "я"? Ось це я хочу тоді запитати: моє "я". М.Лайтман: Саме для того,щоб скасувати його. С.Винокур: Ну добре. Я талановитий у чомусь, я успішний, я знаю, що моя думка правильна. Як я можу ось тут...? Що мені тут ось зробити? М.Лайтман: Все це треба просто ось виколупати. Як ножем ти виколупуєш із яблука, припустимо, з яблука... С.Винокур: Червиве місце. М.Лайтман: Так, червиве місце і викинути. С.Винокур: Це червиве місце ви називаєте, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Моє "я", яке випирає, - це червиве місце? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що залишиться тоді? М.Лайтман: Залишиться щось хороше, придатне для життя. С.Винокур: Що ж із моєю думкою? Моя думка -що з нею робити? М.Лайтман: Якщо вона залишиться після такого перетворення, то з нею ти і будеш жити. С.Винокур:Для чого мені дається моє "я"? Виходить, воно дається саме для того, щоб я міг його... М.Лайтман: Щоб ти його анулював і замість нього знайшов би в навколишньому світі, у природі такі сили, які б укупі дали б тобі можливість створити себе подібним до природи, подібним до Творця. С.Винокур: Ось це головне? М.Лайтман:Так С.Винокур:Питання таке в мене ще: все-таки у якому випадку людина може назвати своє життя щасливим? В якому випадку? М.Лайтман:Я думаю, що щасливою людина може назвати себе в тому випадку, якщо вона робить крок уперед до загальної, єдиної природи і входить в неї, як інтегральне ціле з нею. С.Винокур: Ви вибачте, я поставлю ще одне питання. М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Ви особисто як своє життя оцінюєте? Щасливим? М.Лайтман: Я оцінюю своє життя - загалом так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я дуже багато шукав і багато часу витратив на те, щоб перевірити себе, що і як. Я не досяг вищої категорії своїх пошуків. Але я щасливий, що я все-таки дізнався, де знаходиться істина і як до неї підібратися. Решту продовжимо nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FZ0CBYUc.mp304 Mar 24 00:00 UTCЗапитання: Чоловік із дружиною утримували готель для простих людей. Але якось заїхав туди багатий купець. Дружина побачила його багате начиння й сказала чоловікові: «У мене є порошок під назвою “все забудь”. Я підсиплю йому його в рис, може, він забуде щось зі своїх прекрасних речей». Так вона й зробила. Гість повечеряв, похвалив господиню й на світанку вирушив у дорогу. А чоловік із дружиною кинулися в його кімнату в пошуках забутих гарних речей. Раптом чоловік закричав: Забув, забув! Що забув? - радісно вигукнула його дружина. Він забув заплатити за нічліг. Питання моє зараз таке. Ми весь час хочемо приспати іншого, це наш стан. Посмішкою, якимись гарними діями, справами тощо. Людина може сидіти зі старіючим батьком або родичем, знаючи, що їй перепаде потім його майно. Виходять заміж, одружуються на мільйонерах і так далі. Ви ж знаєте, серіали всі на цьому побудовані. Ось скажіть, будь ласка, і не карається людина, а ось так отримує. Це наш світ. У притчі вони покарані - він забув заплатити. Скажіть, будь ласка, людина буде покарана за це все ж чи ні? За те, що вона намагається приспати іншого й щось взяти в нього. Це у людини життя таке. М. Лайтман: Звісно, буде покарана. Запитання: Буде покарана? Хоч він і не відчуває цього, можливо? М. Лайтман: Природі це не важливо, що не відчуває. У природі це все врівноважено абсолютно чітко. Запитання: Але таке ж усе людство. Адже ми так само посміхаємося, щоб отримати посаду якусь і так далі. Ми дружимо для того, щоб щось отримати з цього. Правильно? Це природа людини, за великим розрахунком? М. Лайтман: Так, природно. Запитання: І ми все-таки будемо покарані за це. Чим? Тим, що маємо цей світ? М. Лайтман: Так. Це покарання. Цей світ - точно покарання. Запитання: Тобто все, що відбувається: війни й всі ці страждання, - все це тому, що в нас таке ставлення? М. Лайтман: Так. Ми нікому не бажаємо щастя, доброти, нічого. Запитання: Щоб чисто побажати. Але ми ж не винні в цьому, правда? М. Лайтман: Іди до Того, Хто тебе створив і скажи Йому: «Дивись, яким Ти створив мене! Що я можу зробити? Я тільки лише розкидаю навколо себе зерна ненависті. І це Ти мене таким зробив». Питання: І Він чекає, що ми так і підемо до Нього? М. Лайтман: Так, Він чекає, що ми це розкриємо й скажемо це Йому, і тоді Він це виправить. Запитання: А як ви ставитеся до такого прислів'я: «Не рий іншому яму, сам у неї потрапиш»? М. Лайтман: Я особливо, не вірю в це прислів'я. Репліка: Хоча ви зараз сказали, що ми будемо покарані... М. Лайтман: Так, але це все відносно. Скільки насправді ми ям нарили для інших і не помічаємо потім, що це приходить до нас. Якщо це приходило б, це було б добре. Ми б швиденько вчилися. Запитання: А як це відповідає? Ви спочатку сказали, що ми так чи інакше караємося. Тобто ми все-таки будемо покарані? М. Лайтман: Так, але ми не знаємо за що, чому, як. У цьому проблема. Запитання: Тобто,якби ми щось зробили погане і тут же отримали, ми б зрозуміли, що це було погано. А так ми не отримуємо? М. Лайтман: Ні. Запитання: А добре ось так: якщо я зробив погано й тут же отримав? Це добре чи погано? М. Лайтман: Ні, це погано, це б нас не виховувало. Ми були б як солдатики. Репліка: Але людина б усвідомлювала: я роблю погано, і я отримую за це покарання. М. Лайтман: Так вона робила б, тому що вона усвідомлює, що зробила погано. Запитання: А насправді як має бути? М. Лайтман: Не хотіти спочатку робити зло. Запитання: Не хотіти робити зло. Не хотіти ненавидіти - ось це нашим головним проханням має бути? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто я маю відчути, що я не хочу робити зло й ненавидіти? М. Лайтман: Так! Обов'язково! Запитання: І мені від цього погано? М. Лайтман: І мені погано від того, що я це виявляю. І я прошу Творця, щоб Він змінив у мене цю властивість. Питання: Ми коли-небудь прийдемо до цього? М. Лайтман: Обов'язково! Запитання: Тобто, так чи інакше це кінцівка? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто, якщо я зможу зараз якось узятися за себе і відчути, що мені... М. Лайтман: Не зможеш 🙂 🙂 🙂 Запитання: Коли цей час настане, що зможу? Ви кажете, що туди нас ведуть. М. Лайтман: Це називається вже дійсно «останнє покоління». Ми перебуваємо на його початку, поки ще тільки на початку. Запитання: Тоді ще раз, останнє покоління, визначення? Що таке останнє покоління? М. Лайтман: Це час, коли людство розкриває свою злу, протилежну до Творця природу й починає пристрасно бажати змінитися. https://cdn.kabbalahmedia.info/FZ0CBYUc.mp300:05:40Запитання: Чоловік із дружиною утримували готель для простих людей. Але якось заїхав туди багатий купець. Дружина побачила його багате начиння й сказала чоловікові: «У мене є порошок під назвою “все забудь”. Я підсиплю йому його в рис, може, він забуде щось зі своїх прекрасних речей». Так вона й зробила. Гість повечеряв, похвалив господиню й на світанку вирушив у дорогу. А чоловік із дружиною кинулися в його кімнату в пошуках забутих гарних речей. Раптом чоловік закричав: Забув, забув! Що забув? - радісно вигукнула його дружина. Він забув заплатити за нічліг. Питання моє зараз таке. Ми весь час хочемо приспати іншого, це наш стан. Посмішкою, якимись гарними діями, справами тощо. Людина може сидіти зі старіючим батьком або родичем, знаючи, що їй перепаде потім його майно. Виходять заміж, одружуються на мільйонерах і так далі. Ви ж знаєте, серіали всі на цьому побудовані. Ось скажіть, будь ласка, і не карається людина, а ось так отримує. Це наш світ. У притчі вони покарані - він забув заплатити. Скажіть, будь ласка, людина буде покарана за це все ж чи ні? За те, що вона намагається приспати іншого й щось взяти в нього. Це у людини життя таке. М. Лайтман: Звісно, буде покарана. Запитання: Буде покарана? Хоч він і не відчуває цього, можливо? М. Лайтман: Природі це не важливо, що не відчуває. У природі це все врівноважено абсолютно чітко. Запитання: Але таке ж усе людство. Адже ми так само посміхаємося, щоб отримати посаду якусь і так далі. Ми дружимо для того, щоб щось отримати з цього. Правильно? Це природа людини, за великим розрахунком? М. Лайтман: Так, природно. Запитання: І ми все-таки будемо покарані за це. Чим? Тим, що маємо цей світ? М. Лайтман: Так. Це покарання. Цей світ - точно покарання. Запитання: Тобто все, що відбувається: війни й всі ці страждання, - все це тому, що в нас таке ставлення? М. Лайтман: Так. Ми нікому не бажаємо щастя, доброти, нічого. Запитання: Щоб чисто побажати. Але ми ж не винні в цьому, правда? М. Лайтман: Іди до Того, Хто тебе створив і скажи Йому: «Дивись, яким Ти створив мене! Що я можу зробити? Я тільки лише розкидаю навколо себе зерна ненависті. І це Ти мене таким зробив». Питання: І Він чекає, що ми так і підемо до Нього? М. Лайтман: Так, Він чекає, що ми це розкриємо й скажемо це Йому, і тоді Він це виправить. Запитання: А як ви ставитеся до такого прислів'я: «Не рий іншому яму, сам у неї потрапиш»? М. Лайтман: Я особливо, не вірю в це прислів'я. Репліка: Хоча ви зараз сказали, що ми будемо покарані... М. Лайтман: Так, але це все відносно. Скільки насправді ми ям нарили для інших і не помічаємо потім, що це приходить до нас. Якщо це приходило б, це було б добре. Ми б швиденько вчилися. Запитання: А як це відповідає? Ви спочатку сказали, що ми так чи інакше караємося. Тобто ми все-таки будемо покарані? М. Лайтман: Так, але ми не знаємо за що, чому, як. У цьому проблема. Запитання: Тобто,якби ми щось зробили погане і тут же отримали, ми б зрозуміли, що це було погано. А так ми не отримуємо? М. Лайтман: Ні. Запитання: А добре ось так: якщо я зробив погано й тут же отримав? Це добре чи погано? М. Лайтман: Ні, це погано, це б нас не виховувало. Ми були б як солдатики. Репліка: Але людина б усвідомлювала: я роблю погано, і я отримую за це покарання. М. Лайтман: Так вона робила б, тому що вона усвідомлює, що зробила погано. Запитання: А насправді як має бути? М. Лайтман: Не хотіти спочатку робити зло. Запитання: Не хотіти робити зло. Не хотіти ненавидіти - ось це нашим головним проханням має бути? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто я маю відчути, що я не хочу робити зло й ненавидіти? М. Лайтман: Так! Обов'язково! Запитання: І мені від цього погано? М. Лайтман: І мені погано від того, що я це виявляю. І я прошу Творця, щоб Він змінив у мене цю властивість. Питання: Ми коли-небудь прийдемо до цього? М. Лайтман: Обов'язково! Запитання: Тобто, так чи інакше це кінцівка? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто, якщо я зможу зараз якось узятися за себе і відчути, що мені... М. Лайтман: Не зможеш 🙂 🙂 🙂 Запитання: Коли цей час настане, що зможу? Ви кажете, що туди нас ведуть. М. Лайтман: Це називається вже дійсно «останнє покоління». Ми перебуваємо на його початку, поки ще тільки на початку. Запитання: Тоді ще раз, останнє покоління, визначення? Що таке останнє покоління? М. Лайтман: Це час, коли людство розкриває свою злу, протилежну до Творця природу й починає пристрасно бажати змінитися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EdWWWlni.mp404 Mar 24 00:00 UTCЗапитання: Чоловік із дружиною утримували готель для простих людей. Але якось заїхав туди багатий купець. Дружина побачила його багате начиння й сказала чоловікові: «У мене є порошок під назвою “все забудь”. Я підсиплю йому його в рис, може, він забуде щось зі своїх прекрасних речей». Так вона й зробила. Гість повечеряв, похвалив господиню й на світанку вирушив у дорогу. А чоловік із дружиною кинулися в його кімнату в пошуках забутих гарних речей. Раптом чоловік закричав: Забув, забув! Що забув? - радісно вигукнула його дружина. Він забув заплатити за нічліг. Питання моє зараз таке. Ми весь час хочемо приспати іншого, це наш стан. Посмішкою, якимись гарними діями, справами тощо. Людина може сидіти зі старіючим батьком або родичем, знаючи, що їй перепаде потім його майно. Виходять заміж, одружуються на мільйонерах і так далі. Ви ж знаєте, серіали всі на цьому побудовані. Ось скажіть, будь ласка, і не карається людина, а ось так отримує. Це наш світ. У притчі вони покарані - він забув заплатити. Скажіть, будь ласка, людина буде покарана за це все ж чи ні? За те, що вона намагається приспати іншого й щось взяти в нього. Це у людини життя таке. М. Лайтман: Звісно, буде покарана. Запитання: Буде покарана? Хоч він і не відчуває цього, можливо? М. Лайтман: Природі це не важливо, що не відчуває. У природі це все врівноважено абсолютно чітко. Запитання: Але таке ж усе людство. Адже ми так само посміхаємося, щоб отримати посаду якусь і так далі. Ми дружимо для того, щоб щось отримати з цього. Правильно? Це природа людини, за великим розрахунком? М. Лайтман: Так, природно. Запитання: І ми все-таки будемо покарані за це. Чим? Тим, що маємо цей світ? М. Лайтман: Так. Це покарання. Цей світ - точно покарання. Запитання: Тобто все, що відбувається: війни й всі ці страждання, - все це тому, що в нас таке ставлення? М. Лайтман: Так. Ми нікому не бажаємо щастя, доброти, нічого. Запитання: Щоб чисто побажати. Але ми ж не винні в цьому, правда? М. Лайтман: Іди до Того, Хто тебе створив і скажи Йому: «Дивись, яким Ти створив мене! Що я можу зробити? Я тільки лише розкидаю навколо себе зерна ненависті. І це Ти мене таким зробив». Питання: І Він чекає, що ми так і підемо до Нього? М. Лайтман: Так, Він чекає, що ми це розкриємо й скажемо це Йому, і тоді Він це виправить. Запитання: А як ви ставитеся до такого прислів'я: «Не рий іншому яму, сам у неї потрапиш»? М. Лайтман: Я особливо, не вірю в це прислів'я. Репліка: Хоча ви зараз сказали, що ми будемо покарані... М. Лайтман: Так, але це все відносно. Скільки насправді ми ям нарили для інших і не помічаємо потім, що це приходить до нас. Якщо це приходило б, це було б добре. Ми б швиденько вчилися. Запитання: А як це відповідає? Ви спочатку сказали, що ми так чи інакше караємося. Тобто ми все-таки будемо покарані? М. Лайтман: Так, але ми не знаємо за що, чому, як. У цьому проблема. Запитання: Тобто,якби ми щось зробили погане і тут же отримали, ми б зрозуміли, що це було погано. А так ми не отримуємо? М. Лайтман: Ні. Запитання: А добре ось так: якщо я зробив погано й тут же отримав? Це добре чи погано? М. Лайтман: Ні, це погано, це б нас не виховувало. Ми були б як солдатики. Репліка: Але людина б усвідомлювала: я роблю погано, і я отримую за це покарання. М. Лайтман: Так вона робила б, тому що вона усвідомлює, що зробила погано. Запитання: А насправді як має бути? М. Лайтман: Не хотіти спочатку робити зло. Запитання: Не хотіти робити зло. Не хотіти ненавидіти - ось це нашим головним проханням має бути? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто я маю відчути, що я не хочу робити зло й ненавидіти? М. Лайтман: Так! Обов'язково! Запитання: І мені від цього погано? М. Лайтман: І мені погано від того, що я це виявляю. І я прошу Творця, щоб Він змінив у мене цю властивість. Питання: Ми коли-небудь прийдемо до цього? М. Лайтман: Обов'язково! Запитання: Тобто, так чи інакше це кінцівка? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто, якщо я зможу зараз якось узятися за себе і відчути, що мені... М. Лайтман: Не зможеш 🙂 🙂 🙂 Запитання: Коли цей час настане, що зможу? Ви кажете, що туди нас ведуть. М. Лайтман: Це називається вже дійсно «останнє покоління». Ми перебуваємо на його початку, поки ще тільки на початку. Запитання: Тоді ще раз, останнє покоління, визначення? Що таке останнє покоління? М. Лайтман: Це час, коли людство розкриває свою злу, протилежну до Творця природу й починає пристрасно бажати змінитися. https://cdn.kabbalahmedia.info/EdWWWlni.mp400:05:40Запитання: Чоловік із дружиною утримували готель для простих людей. Але якось заїхав туди багатий купець. Дружина побачила його багате начиння й сказала чоловікові: «У мене є порошок під назвою “все забудь”. Я підсиплю йому його в рис, може, він забуде щось зі своїх прекрасних речей». Так вона й зробила. Гість повечеряв, похвалив господиню й на світанку вирушив у дорогу. А чоловік із дружиною кинулися в його кімнату в пошуках забутих гарних речей. Раптом чоловік закричав: Забув, забув! Що забув? - радісно вигукнула його дружина. Він забув заплатити за нічліг. Питання моє зараз таке. Ми весь час хочемо приспати іншого, це наш стан. Посмішкою, якимись гарними діями, справами тощо. Людина може сидіти зі старіючим батьком або родичем, знаючи, що їй перепаде потім його майно. Виходять заміж, одружуються на мільйонерах і так далі. Ви ж знаєте, серіали всі на цьому побудовані. Ось скажіть, будь ласка, і не карається людина, а ось так отримує. Це наш світ. У притчі вони покарані - він забув заплатити. Скажіть, будь ласка, людина буде покарана за це все ж чи ні? За те, що вона намагається приспати іншого й щось взяти в нього. Це у людини життя таке. М. Лайтман: Звісно, буде покарана. Запитання: Буде покарана? Хоч він і не відчуває цього, можливо? М. Лайтман: Природі це не важливо, що не відчуває. У природі це все врівноважено абсолютно чітко. Запитання: Але таке ж усе людство. Адже ми так само посміхаємося, щоб отримати посаду якусь і так далі. Ми дружимо для того, щоб щось отримати з цього. Правильно? Це природа людини, за великим розрахунком? М. Лайтман: Так, природно. Запитання: І ми все-таки будемо покарані за це. Чим? Тим, що маємо цей світ? М. Лайтман: Так. Це покарання. Цей світ - точно покарання. Запитання: Тобто все, що відбувається: війни й всі ці страждання, - все це тому, що в нас таке ставлення? М. Лайтман: Так. Ми нікому не бажаємо щастя, доброти, нічого. Запитання: Щоб чисто побажати. Але ми ж не винні в цьому, правда? М. Лайтман: Іди до Того, Хто тебе створив і скажи Йому: «Дивись, яким Ти створив мене! Що я можу зробити? Я тільки лише розкидаю навколо себе зерна ненависті. І це Ти мене таким зробив». Питання: І Він чекає, що ми так і підемо до Нього? М. Лайтман: Так, Він чекає, що ми це розкриємо й скажемо це Йому, і тоді Він це виправить. Запитання: А як ви ставитеся до такого прислів'я: «Не рий іншому яму, сам у неї потрапиш»? М. Лайтман: Я особливо, не вірю в це прислів'я. Репліка: Хоча ви зараз сказали, що ми будемо покарані... М. Лайтман: Так, але це все відносно. Скільки насправді ми ям нарили для інших і не помічаємо потім, що це приходить до нас. Якщо це приходило б, це було б добре. Ми б швиденько вчилися. Запитання: А як це відповідає? Ви спочатку сказали, що ми так чи інакше караємося. Тобто ми все-таки будемо покарані? М. Лайтман: Так, але ми не знаємо за що, чому, як. У цьому проблема. Запитання: Тобто,якби ми щось зробили погане і тут же отримали, ми б зрозуміли, що це було погано. А так ми не отримуємо? М. Лайтман: Ні. Запитання: А добре ось так: якщо я зробив погано й тут же отримав? Це добре чи погано? М. Лайтман: Ні, це погано, це б нас не виховувало. Ми були б як солдатики. Репліка: Але людина б усвідомлювала: я роблю погано, і я отримую за це покарання. М. Лайтман: Так вона робила б, тому що вона усвідомлює, що зробила погано. Запитання: А насправді як має бути? М. Лайтман: Не хотіти спочатку робити зло. Запитання: Не хотіти робити зло. Не хотіти ненавидіти - ось це нашим головним проханням має бути? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто я маю відчути, що я не хочу робити зло й ненавидіти? М. Лайтман: Так! Обов'язково! Запитання: І мені від цього погано? М. Лайтман: І мені погано від того, що я це виявляю. І я прошу Творця, щоб Він змінив у мене цю властивість. Питання: Ми коли-небудь прийдемо до цього? М. Лайтман: Обов'язково! Запитання: Тобто, так чи інакше це кінцівка? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто, якщо я зможу зараз якось узятися за себе і відчути, що мені... М. Лайтман: Не зможеш 🙂 🙂 🙂 Запитання: Коли цей час настане, що зможу? Ви кажете, що туди нас ведуть. М. Лайтман: Це називається вже дійсно «останнє покоління». Ми перебуваємо на його початку, поки ще тільки на початку. Запитання: Тоді ще раз, останнє покоління, визначення? Що таке останнє покоління? М. Лайтман: Це час, коли людство розкриває свою злу, протилежну до Творця природу й починає пристрасно бажати змінитися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/RBupzOon.mp404 Mar 24 00:00 UTCЗапитання: Чоловік із дружиною утримували готель для простих людей. Але якось заїхав туди багатий купець. Дружина побачила його багате начиння й сказала чоловікові: «У мене є порошок під назвою “все забудь”. Я підсиплю йому його в рис, може, він забуде щось зі своїх прекрасних речей». Так вона й зробила. Гість повечеряв, похвалив господиню й на світанку вирушив у дорогу. А чоловік із дружиною кинулися в його кімнату в пошуках забутих гарних речей. Раптом чоловік закричав: Забув, забув! Що забув? - радісно вигукнула його дружина. Він забув заплатити за нічліг. Питання моє зараз таке. Ми весь час хочемо приспати іншого, це наш стан. Посмішкою, якимись гарними діями, справами тощо. Людина може сидіти зі старіючим батьком або родичем, знаючи, що їй перепаде потім його майно. Виходять заміж, одружуються на мільйонерах і так далі. Ви ж знаєте, серіали всі на цьому побудовані. Ось скажіть, будь ласка, і не карається людина, а ось так отримує. Це наш світ. У притчі вони покарані - він забув заплатити. Скажіть, будь ласка, людина буде покарана за це все ж чи ні? За те, що вона намагається приспати іншого й щось взяти в нього. Це у людини життя таке. М. Лайтман: Звісно, буде покарана. Запитання: Буде покарана? Хоч він і не відчуває цього, можливо? М. Лайтман: Природі це не важливо, що не відчуває. У природі це все врівноважено абсолютно чітко. Запитання: Але таке ж усе людство. Адже ми так само посміхаємося, щоб отримати посаду якусь і так далі. Ми дружимо для того, щоб щось отримати з цього. Правильно? Це природа людини, за великим розрахунком? М. Лайтман: Так, природно. Запитання: І ми все-таки будемо покарані за це. Чим? Тим, що маємо цей світ? М. Лайтман: Так. Це покарання. Цей світ - точно покарання. Запитання: Тобто все, що відбувається: війни й всі ці страждання, - все це тому, що в нас таке ставлення? М. Лайтман: Так. Ми нікому не бажаємо щастя, доброти, нічого. Запитання: Щоб чисто побажати. Але ми ж не винні в цьому, правда? М. Лайтман: Іди до Того, Хто тебе створив і скажи Йому: «Дивись, яким Ти створив мене! Що я можу зробити? Я тільки лише розкидаю навколо себе зерна ненависті. І це Ти мене таким зробив». Питання: І Він чекає, що ми так і підемо до Нього? М. Лайтман: Так, Він чекає, що ми це розкриємо й скажемо це Йому, і тоді Він це виправить. Запитання: А як ви ставитеся до такого прислів'я: «Не рий іншому яму, сам у неї потрапиш»? М. Лайтман: Я особливо, не вірю в це прислів'я. Репліка: Хоча ви зараз сказали, що ми будемо покарані... М. Лайтман: Так, але це все відносно. Скільки насправді ми ям нарили для інших і не помічаємо потім, що це приходить до нас. Якщо це приходило б, це було б добре. Ми б швиденько вчилися. Запитання: А як це відповідає? Ви спочатку сказали, що ми так чи інакше караємося. Тобто ми все-таки будемо покарані? М. Лайтман: Так, але ми не знаємо за що, чому, як. У цьому проблема. Запитання: Тобто,якби ми щось зробили погане і тут же отримали, ми б зрозуміли, що це було погано. А так ми не отримуємо? М. Лайтман: Ні. Запитання: А добре ось так: якщо я зробив погано й тут же отримав? Це добре чи погано? М. Лайтман: Ні, це погано, це б нас не виховувало. Ми були б як солдатики. Репліка: Але людина б усвідомлювала: я роблю погано, і я отримую за це покарання. М. Лайтман: Так вона робила б, тому що вона усвідомлює, що зробила погано. Запитання: А насправді як має бути? М. Лайтман: Не хотіти спочатку робити зло. Запитання: Не хотіти робити зло. Не хотіти ненавидіти - ось це нашим головним проханням має бути? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто я маю відчути, що я не хочу робити зло й ненавидіти? М. Лайтман: Так! Обов'язково! Запитання: І мені від цього погано? М. Лайтман: І мені погано від того, що я це виявляю. І я прошу Творця, щоб Він змінив у мене цю властивість. Питання: Ми коли-небудь прийдемо до цього? М. Лайтман: Обов'язково! Запитання: Тобто, так чи інакше це кінцівка? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто, якщо я зможу зараз якось узятися за себе і відчути, що мені... М. Лайтман: Не зможеш 🙂 🙂 🙂 Запитання: Коли цей час настане, що зможу? Ви кажете, що туди нас ведуть. М. Лайтман: Це називається вже дійсно «останнє покоління». Ми перебуваємо на його початку, поки ще тільки на початку. Запитання: Тоді ще раз, останнє покоління, визначення? Що таке останнє покоління? М. Лайтман: Це час, коли людство розкриває свою злу, протилежну до Творця природу й починає пристрасно бажати змінитися. https://cdn.kabbalahmedia.info/RBupzOon.mp400:05:40Запитання: Чоловік із дружиною утримували готель для простих людей. Але якось заїхав туди багатий купець. Дружина побачила його багате начиння й сказала чоловікові: «У мене є порошок під назвою “все забудь”. Я підсиплю йому його в рис, може, він забуде щось зі своїх прекрасних речей». Так вона й зробила. Гість повечеряв, похвалив господиню й на світанку вирушив у дорогу. А чоловік із дружиною кинулися в його кімнату в пошуках забутих гарних речей. Раптом чоловік закричав: Забув, забув! Що забув? - радісно вигукнула його дружина. Він забув заплатити за нічліг. Питання моє зараз таке. Ми весь час хочемо приспати іншого, це наш стан. Посмішкою, якимись гарними діями, справами тощо. Людина може сидіти зі старіючим батьком або родичем, знаючи, що їй перепаде потім його майно. Виходять заміж, одружуються на мільйонерах і так далі. Ви ж знаєте, серіали всі на цьому побудовані. Ось скажіть, будь ласка, і не карається людина, а ось так отримує. Це наш світ. У притчі вони покарані - він забув заплатити. Скажіть, будь ласка, людина буде покарана за це все ж чи ні? За те, що вона намагається приспати іншого й щось взяти в нього. Це у людини життя таке. М. Лайтман: Звісно, буде покарана. Запитання: Буде покарана? Хоч він і не відчуває цього, можливо? М. Лайтман: Природі це не важливо, що не відчуває. У природі це все врівноважено абсолютно чітко. Запитання: Але таке ж усе людство. Адже ми так само посміхаємося, щоб отримати посаду якусь і так далі. Ми дружимо для того, щоб щось отримати з цього. Правильно? Це природа людини, за великим розрахунком? М. Лайтман: Так, природно. Запитання: І ми все-таки будемо покарані за це. Чим? Тим, що маємо цей світ? М. Лайтман: Так. Це покарання. Цей світ - точно покарання. Запитання: Тобто все, що відбувається: війни й всі ці страждання, - все це тому, що в нас таке ставлення? М. Лайтман: Так. Ми нікому не бажаємо щастя, доброти, нічого. Запитання: Щоб чисто побажати. Але ми ж не винні в цьому, правда? М. Лайтман: Іди до Того, Хто тебе створив і скажи Йому: «Дивись, яким Ти створив мене! Що я можу зробити? Я тільки лише розкидаю навколо себе зерна ненависті. І це Ти мене таким зробив». Питання: І Він чекає, що ми так і підемо до Нього? М. Лайтман: Так, Він чекає, що ми це розкриємо й скажемо це Йому, і тоді Він це виправить. Запитання: А як ви ставитеся до такого прислів'я: «Не рий іншому яму, сам у неї потрапиш»? М. Лайтман: Я особливо, не вірю в це прислів'я. Репліка: Хоча ви зараз сказали, що ми будемо покарані... М. Лайтман: Так, але це все відносно. Скільки насправді ми ям нарили для інших і не помічаємо потім, що це приходить до нас. Якщо це приходило б, це було б добре. Ми б швиденько вчилися. Запитання: А як це відповідає? Ви спочатку сказали, що ми так чи інакше караємося. Тобто ми все-таки будемо покарані? М. Лайтман: Так, але ми не знаємо за що, чому, як. У цьому проблема. Запитання: Тобто,якби ми щось зробили погане і тут же отримали, ми б зрозуміли, що це було погано. А так ми не отримуємо? М. Лайтман: Ні. Запитання: А добре ось так: якщо я зробив погано й тут же отримав? Це добре чи погано? М. Лайтман: Ні, це погано, це б нас не виховувало. Ми були б як солдатики. Репліка: Але людина б усвідомлювала: я роблю погано, і я отримую за це покарання. М. Лайтман: Так вона робила б, тому що вона усвідомлює, що зробила погано. Запитання: А насправді як має бути? М. Лайтман: Не хотіти спочатку робити зло. Запитання: Не хотіти робити зло. Не хотіти ненавидіти - ось це нашим головним проханням має бути? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто я маю відчути, що я не хочу робити зло й ненавидіти? М. Лайтман: Так! Обов'язково! Запитання: І мені від цього погано? М. Лайтман: І мені погано від того, що я це виявляю. І я прошу Творця, щоб Він змінив у мене цю властивість. Питання: Ми коли-небудь прийдемо до цього? М. Лайтман: Обов'язково! Запитання: Тобто, так чи інакше це кінцівка? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто, якщо я зможу зараз якось узятися за себе і відчути, що мені... М. Лайтман: Не зможеш 🙂 🙂 🙂 Запитання: Коли цей час настане, що зможу? Ви кажете, що туди нас ведуть. М. Лайтман: Це називається вже дійсно «останнє покоління». Ми перебуваємо на його початку, поки ще тільки на початку. Запитання: Тоді ще раз, останнє покоління, визначення? Що таке останнє покоління? М. Лайтман: Це час, коли людство розкриває свою злу, протилежну до Творця природу й починає пристрасно бажати змінитися. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/MVu5YP0i.mp304 Mar 24 00:00 UTCЧому ми шукаємо сенс життя, лише коли нам погано?https://cdn.kabbalahmedia.info/MVu5YP0i.mp300:07:16Чому ми шукаємо сенс життя, лише коли нам погано?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/MlXaCaim.mp404 Mar 24 00:00 UTCЧому ми шукаємо сенс життя, лише коли нам погано?https://cdn.kabbalahmedia.info/MlXaCaim.mp400:07:16Чому ми шукаємо сенс життя, лише коли нам погано?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/OZmBklnf.mp404 Mar 24 00:00 UTCЧому ми шукаємо сенс життя, лише коли нам погано?https://cdn.kabbalahmedia.info/OZmBklnf.mp400:07:16Чому ми шукаємо сенс життя, лише коли нам погано?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5kbUSwg3.mp419 Feb 24 00:00 UTCЩо вище: борг чи любов Репліка: Літній чоловік прийшов до медсестри зняти шви після операції. Усі були зайняті, він просив, вимагав, благав, щоб це зробили швидше. Він говорив: "Мені треба встигнути в лікарню погодувати хвору дружину. У неї хвороба Альцгеймера". Тут же звільнилася літня медсестра, сказала: "Вона, напевно, хвилюватиметься, якщо ви запізнитеся. Я вам швидко все зроблю". Він відповів: "Ні, вона вже останні п'ять років не впізнає мене". о я, зате я знаю, хто вона". М. Лайтман: Це вірно. Запитання: Скажіть, будь ласка, що підтримує людину, яка у відповідь не отримує нічого: ні подяки, ні посмішки, нічого? Навпроти неї її кохана людина і все. Ось що її підтримує? Вона ж його не впізнає. М. Лайтман: Він знає, що це його обов'язок. Запитання: Ти знаєш, що це обов'язок, нічого не отримуєш і можеш ось так продовжувати? М. Лайтман: Так. Запитання: Це можна назвати коханням? М. Лайтман: Це більше, ніж кохання. Питання: Навіть?! М. Лайтман: Так, звісно. Запитання: Що для вас кохання і що для вас обов'язок у такому разі? М. Лайтман: Обов'язок вищий за кохання. Запитання: Вище? М. Лайтман: Так, тому що кохання - це те, що диктує тобі вчинки, тому що ти так ставишся до людини - з коханням. А обов'язок - це те, що ти зобов'язаний зробити вище кохання. І тут вимірюється вже твоєю відповідальністю. Кохання тебе зобов'язує чинити так. А коли не кохання, а обов'язок, тоді ти вже маєш себе правильно спрямовувати. Репліка: Але ж він живе, а вона ніби не живе. Тобто він живе, у нього є якесь життя тощо. А він усе це життя спрямовує туди, до неї, бігти до неї весь час на зустріч. М. Лайтман: Його тримає те, що він піклується про неї. Репліка: І навіть люди не скажуть: "Який молодець!". Хоч трохи підтримки йому! М. Лайтман: Ні-ні-ні-ні, йому це неважливо. Запитання: Чи можна це назвати, що це наближається до чистої віддачі? Можна? М. Лайтман: Я не думаю. Я думаю, що, коли він її годує, це його наповнює. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто те, що він виконує свій обов'язок, - це і є його життя, виходить? Це наповнення? М. Лайтман: Так. Вона, лежачи у своєму ліжку в лікарні, Запитання: Нікого не впізнаючи. М. Лайтман: Нікого не впізнаючи, тримає всіх їх. Взагалі, всіх рідних. Запитання: Дається людині така сила, дається такий обов'язок, називається це її життям, - це тільки зверху може приходити? Це ж не в людських силах таке робити? М. Лайтман: Ні, це зверху. Запитання: Можна сказати, що там із ними разом і перебуває Творець? Поки він ось так піклується про неї, Творець там? М. Лайтман: Творець взагалі скрізь, але в таких діях особливо. Репліка: Скажыть, сьогодні наш час такий... Я якось приходив у будинки для людей похилого віку, і мені говорили: "Сюди давно вже діти не приходять". Люди похилого віку там уже давно перебувають. М. Лайтман: Це егоїзм їхніх синів, дочок, рідних. Взагалі лікарня - це ж недавній винахід. Запитання: Так, раніше всі були по домівках. М. Лайтман: Так, раніше всі були по домівках. Запитання: Всі були по домівках. Напевно, це було правильно - вдома? М. Лайтман: Я думаю, люди одужували швидше. Запитання: Як можна завершити цю історію? Ми зможемо просто так жити - довго, з любов'ю, віддаючи? Ми зможемо прийти до цього і цим наповнюватися? М. Лайтман: Так. Так воно й буде. https://cdn.kabbalahmedia.info/5kbUSwg3.mp400:04:23Що вище: борг чи любов Репліка: Літній чоловік прийшов до медсестри зняти шви після операції. Усі були зайняті, він просив, вимагав, благав, щоб це зробили швидше. Він говорив: "Мені треба встигнути в лікарню погодувати хвору дружину. У неї хвороба Альцгеймера". Тут же звільнилася літня медсестра, сказала: "Вона, напевно, хвилюватиметься, якщо ви запізнитеся. Я вам швидко все зроблю". Він відповів: "Ні, вона вже останні п'ять років не впізнає мене". о я, зате я знаю, хто вона". М. Лайтман: Це вірно. Запитання: Скажіть, будь ласка, що підтримує людину, яка у відповідь не отримує нічого: ні подяки, ні посмішки, нічого? Навпроти неї її кохана людина і все. Ось що її підтримує? Вона ж його не впізнає. М. Лайтман: Він знає, що це його обов'язок. Запитання: Ти знаєш, що це обов'язок, нічого не отримуєш і можеш ось так продовжувати? М. Лайтман: Так. Запитання: Це можна назвати коханням? М. Лайтман: Це більше, ніж кохання. Питання: Навіть?! М. Лайтман: Так, звісно. Запитання: Що для вас кохання і що для вас обов'язок у такому разі? М. Лайтман: Обов'язок вищий за кохання. Запитання: Вище? М. Лайтман: Так, тому що кохання - це те, що диктує тобі вчинки, тому що ти так ставишся до людини - з коханням. А обов'язок - це те, що ти зобов'язаний зробити вище кохання. І тут вимірюється вже твоєю відповідальністю. Кохання тебе зобов'язує чинити так. А коли не кохання, а обов'язок, тоді ти вже маєш себе правильно спрямовувати. Репліка: Але ж він живе, а вона ніби не живе. Тобто він живе, у нього є якесь життя тощо. А він усе це життя спрямовує туди, до неї, бігти до неї весь час на зустріч. М. Лайтман: Його тримає те, що він піклується про неї. Репліка: І навіть люди не скажуть: "Який молодець!". Хоч трохи підтримки йому! М. Лайтман: Ні-ні-ні-ні, йому це неважливо. Запитання: Чи можна це назвати, що це наближається до чистої віддачі? Можна? М. Лайтман: Я не думаю. Я думаю, що, коли він її годує, це його наповнює. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто те, що він виконує свій обов'язок, - це і є його життя, виходить? Це наповнення? М. Лайтман: Так. Вона, лежачи у своєму ліжку в лікарні, Запитання: Нікого не впізнаючи. М. Лайтман: Нікого не впізнаючи, тримає всіх їх. Взагалі, всіх рідних. Запитання: Дається людині така сила, дається такий обов'язок, називається це її життям, - це тільки зверху може приходити? Це ж не в людських силах таке робити? М. Лайтман: Ні, це зверху. Запитання: Можна сказати, що там із ними разом і перебуває Творець? Поки він ось так піклується про неї, Творець там? М. Лайтман: Творець взагалі скрізь, але в таких діях особливо. Репліка: Скажыть, сьогодні наш час такий... Я якось приходив у будинки для людей похилого віку, і мені говорили: "Сюди давно вже діти не приходять". Люди похилого віку там уже давно перебувають. М. Лайтман: Це егоїзм їхніх синів, дочок, рідних. Взагалі лікарня - це ж недавній винахід. Запитання: Так, раніше всі були по домівках. М. Лайтман: Так, раніше всі були по домівках. Запитання: Всі були по домівках. Напевно, це було правильно - вдома? М. Лайтман: Я думаю, люди одужували швидше. Запитання: Як можна завершити цю історію? Ми зможемо просто так жити - довго, з любов'ю, віддаючи? Ми зможемо прийти до цього і цим наповнюватися? М. Лайтман: Так. Так воно й буде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/qHWw38RE.mp319 Feb 24 00:00 UTCЩо вище: борг чи любов Репліка: Літній чоловік прийшов до медсестри зняти шви після операції. Усі були зайняті, він просив, вимагав, благав, щоб це зробили швидше. Він говорив: "Мені треба встигнути в лікарню погодувати хвору дружину. У неї хвороба Альцгеймера". Тут же звільнилася літня медсестра, сказала: "Вона, напевно, хвилюватиметься, якщо ви запізнитеся. Я вам швидко все зроблю". Він відповів: "Ні, вона вже останні п'ять років не впізнає мене". о я, зате я знаю, хто вона". М. Лайтман: Це вірно. Запитання: Скажіть, будь ласка, що підтримує людину, яка у відповідь не отримує нічого: ні подяки, ні посмішки, нічого? Навпроти неї її кохана людина і все. Ось що її підтримує? Вона ж його не впізнає. М. Лайтман: Він знає, що це його обов'язок. Запитання: Ти знаєш, що це обов'язок, нічого не отримуєш і можеш ось так продовжувати? М. Лайтман: Так. Запитання: Це можна назвати коханням? М. Лайтман: Це більше, ніж кохання. Питання: Навіть?! М. Лайтман: Так, звісно. Запитання: Що для вас кохання і що для вас обов'язок у такому разі? М. Лайтман: Обов'язок вищий за кохання. Запитання: Вище? М. Лайтман: Так, тому що кохання - це те, що диктує тобі вчинки, тому що ти так ставишся до людини - з коханням. А обов'язок - це те, що ти зобов'язаний зробити вище кохання. І тут вимірюється вже твоєю відповідальністю. Кохання тебе зобов'язує чинити так. А коли не кохання, а обов'язок, тоді ти вже маєш себе правильно спрямовувати. Репліка: Але ж він живе, а вона ніби не живе. Тобто він живе, у нього є якесь життя тощо. А він усе це життя спрямовує туди, до неї, бігти до неї весь час на зустріч. М. Лайтман: Його тримає те, що він піклується про неї. Репліка: І навіть люди не скажуть: "Який молодець!". Хоч трохи підтримки йому! М. Лайтман: Ні-ні-ні-ні, йому це неважливо. Запитання: Чи можна це назвати, що це наближається до чистої віддачі? Можна? М. Лайтман: Я не думаю. Я думаю, що, коли він її годує, це його наповнює. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто те, що він виконує свій обов'язок, - це і є його життя, виходить? Це наповнення? М. Лайтман: Так. Вона, лежачи у своєму ліжку в лікарні, Запитання: Нікого не впізнаючи. М. Лайтман: Нікого не впізнаючи, тримає всіх їх. Взагалі, всіх рідних. Запитання: Дається людині така сила, дається такий обов'язок, називається це її життям, - це тільки зверху може приходити? Це ж не в людських силах таке робити? М. Лайтман: Ні, це зверху. Запитання: Можна сказати, що там із ними разом і перебуває Творець? Поки він ось так піклується про неї, Творець там? М. Лайтман: Творець взагалі скрізь, але в таких діях особливо. Репліка: Скажыть, сьогодні наш час такий... Я якось приходив у будинки для людей похилого віку, і мені говорили: "Сюди давно вже діти не приходять". Люди похилого віку там уже давно перебувають. М. Лайтман: Це егоїзм їхніх синів, дочок, рідних. Взагалі лікарня - це ж недавній винахід. Запитання: Так, раніше всі були по домівках. М. Лайтман: Так, раніше всі були по домівках. Запитання: Всі були по домівках. Напевно, це було правильно - вдома? М. Лайтман: Я думаю, люди одужували швидше. Запитання: Як можна завершити цю історію? Ми зможемо просто так жити - довго, з любов'ю, віддаючи? Ми зможемо прийти до цього і цим наповнюватися? М. Лайтман: Так. Так воно й буде. https://cdn.kabbalahmedia.info/qHWw38RE.mp300:04:23Що вище: борг чи любов Репліка: Літній чоловік прийшов до медсестри зняти шви після операції. Усі були зайняті, він просив, вимагав, благав, щоб це зробили швидше. Він говорив: "Мені треба встигнути в лікарню погодувати хвору дружину. У неї хвороба Альцгеймера". Тут же звільнилася літня медсестра, сказала: "Вона, напевно, хвилюватиметься, якщо ви запізнитеся. Я вам швидко все зроблю". Він відповів: "Ні, вона вже останні п'ять років не впізнає мене". о я, зате я знаю, хто вона". М. Лайтман: Це вірно. Запитання: Скажіть, будь ласка, що підтримує людину, яка у відповідь не отримує нічого: ні подяки, ні посмішки, нічого? Навпроти неї її кохана людина і все. Ось що її підтримує? Вона ж його не впізнає. М. Лайтман: Він знає, що це його обов'язок. Запитання: Ти знаєш, що це обов'язок, нічого не отримуєш і можеш ось так продовжувати? М. Лайтман: Так. Запитання: Це можна назвати коханням? М. Лайтман: Це більше, ніж кохання. Питання: Навіть?! М. Лайтман: Так, звісно. Запитання: Що для вас кохання і що для вас обов'язок у такому разі? М. Лайтман: Обов'язок вищий за кохання. Запитання: Вище? М. Лайтман: Так, тому що кохання - це те, що диктує тобі вчинки, тому що ти так ставишся до людини - з коханням. А обов'язок - це те, що ти зобов'язаний зробити вище кохання. І тут вимірюється вже твоєю відповідальністю. Кохання тебе зобов'язує чинити так. А коли не кохання, а обов'язок, тоді ти вже маєш себе правильно спрямовувати. Репліка: Але ж він живе, а вона ніби не живе. Тобто він живе, у нього є якесь життя тощо. А він усе це життя спрямовує туди, до неї, бігти до неї весь час на зустріч. М. Лайтман: Його тримає те, що він піклується про неї. Репліка: І навіть люди не скажуть: "Який молодець!". Хоч трохи підтримки йому! М. Лайтман: Ні-ні-ні-ні, йому це неважливо. Запитання: Чи можна це назвати, що це наближається до чистої віддачі? Можна? М. Лайтман: Я не думаю. Я думаю, що, коли він її годує, це його наповнює. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто те, що він виконує свій обов'язок, - це і є його життя, виходить? Це наповнення? М. Лайтман: Так. Вона, лежачи у своєму ліжку в лікарні, Запитання: Нікого не впізнаючи. М. Лайтман: Нікого не впізнаючи, тримає всіх їх. Взагалі, всіх рідних. Запитання: Дається людині така сила, дається такий обов'язок, називається це її життям, - це тільки зверху може приходити? Це ж не в людських силах таке робити? М. Лайтман: Ні, це зверху. Запитання: Можна сказати, що там із ними разом і перебуває Творець? Поки він ось так піклується про неї, Творець там? М. Лайтман: Творець взагалі скрізь, але в таких діях особливо. Репліка: Скажыть, сьогодні наш час такий... Я якось приходив у будинки для людей похилого віку, і мені говорили: "Сюди давно вже діти не приходять". Люди похилого віку там уже давно перебувають. М. Лайтман: Це егоїзм їхніх синів, дочок, рідних. Взагалі лікарня - це ж недавній винахід. Запитання: Так, раніше всі були по домівках. М. Лайтман: Так, раніше всі були по домівках. Запитання: Всі були по домівках. Напевно, це було правильно - вдома? М. Лайтман: Я думаю, люди одужували швидше. Запитання: Як можна завершити цю історію? Ми зможемо просто так жити - довго, з любов'ю, віддаючи? Ми зможемо прийти до цього і цим наповнюватися? М. Лайтман: Так. Так воно й буде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/KlvUK5XX.mp419 Feb 24 00:00 UTCЩо вище: борг чи любов Репліка: Літній чоловік прийшов до медсестри зняти шви після операції. Усі були зайняті, він просив, вимагав, благав, щоб це зробили швидше. Він говорив: "Мені треба встигнути в лікарню погодувати хвору дружину. У неї хвороба Альцгеймера". Тут же звільнилася літня медсестра, сказала: "Вона, напевно, хвилюватиметься, якщо ви запізнитеся. Я вам швидко все зроблю". Він відповів: "Ні, вона вже останні п'ять років не впізнає мене". о я, зате я знаю, хто вона". М. Лайтман: Це вірно. Запитання: Скажіть, будь ласка, що підтримує людину, яка у відповідь не отримує нічого: ні подяки, ні посмішки, нічого? Навпроти неї її кохана людина і все. Ось що її підтримує? Вона ж його не впізнає. М. Лайтман: Він знає, що це його обов'язок. Запитання: Ти знаєш, що це обов'язок, нічого не отримуєш і можеш ось так продовжувати? М. Лайтман: Так. Запитання: Це можна назвати коханням? М. Лайтман: Це більше, ніж кохання. Питання: Навіть?! М. Лайтман: Так, звісно. Запитання: Що для вас кохання і що для вас обов'язок у такому разі? М. Лайтман: Обов'язок вищий за кохання. Запитання: Вище? М. Лайтман: Так, тому що кохання - це те, що диктує тобі вчинки, тому що ти так ставишся до людини - з коханням. А обов'язок - це те, що ти зобов'язаний зробити вище кохання. І тут вимірюється вже твоєю відповідальністю. Кохання тебе зобов'язує чинити так. А коли не кохання, а обов'язок, тоді ти вже маєш себе правильно спрямовувати. Репліка: Але ж він живе, а вона ніби не живе. Тобто він живе, у нього є якесь життя тощо. А він усе це життя спрямовує туди, до неї, бігти до неї весь час на зустріч. М. Лайтман: Його тримає те, що він піклується про неї. Репліка: І навіть люди не скажуть: "Який молодець!". Хоч трохи підтримки йому! М. Лайтман: Ні-ні-ні-ні, йому це неважливо. Запитання: Чи можна це назвати, що це наближається до чистої віддачі? Можна? М. Лайтман: Я не думаю. Я думаю, що, коли він її годує, це його наповнює. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто те, що він виконує свій обов'язок, - це і є його життя, виходить? Це наповнення? М. Лайтман: Так. Вона, лежачи у своєму ліжку в лікарні, Запитання: Нікого не впізнаючи. М. Лайтман: Нікого не впізнаючи, тримає всіх їх. Взагалі, всіх рідних. Запитання: Дається людині така сила, дається такий обов'язок, називається це її життям, - це тільки зверху може приходити? Це ж не в людських силах таке робити? М. Лайтман: Ні, це зверху. Запитання: Можна сказати, що там із ними разом і перебуває Творець? Поки він ось так піклується про неї, Творець там? М. Лайтман: Творець взагалі скрізь, але в таких діях особливо. Репліка: Скажыть, сьогодні наш час такий... Я якось приходив у будинки для людей похилого віку, і мені говорили: "Сюди давно вже діти не приходять". Люди похилого віку там уже давно перебувають. М. Лайтман: Це егоїзм їхніх синів, дочок, рідних. Взагалі лікарня - це ж недавній винахід. Запитання: Так, раніше всі були по домівках. М. Лайтман: Так, раніше всі були по домівках. Запитання: Всі були по домівках. Напевно, це було правильно - вдома? М. Лайтман: Я думаю, люди одужували швидше. Запитання: Як можна завершити цю історію? Ми зможемо просто так жити - довго, з любов'ю, віддаючи? Ми зможемо прийти до цього і цим наповнюватися? М. Лайтман: Так. Так воно й буде. https://cdn.kabbalahmedia.info/KlvUK5XX.mp400:04:23Що вище: борг чи любов Репліка: Літній чоловік прийшов до медсестри зняти шви після операції. Усі були зайняті, він просив, вимагав, благав, щоб це зробили швидше. Він говорив: "Мені треба встигнути в лікарню погодувати хвору дружину. У неї хвороба Альцгеймера". Тут же звільнилася літня медсестра, сказала: "Вона, напевно, хвилюватиметься, якщо ви запізнитеся. Я вам швидко все зроблю". Він відповів: "Ні, вона вже останні п'ять років не впізнає мене". о я, зате я знаю, хто вона". М. Лайтман: Це вірно. Запитання: Скажіть, будь ласка, що підтримує людину, яка у відповідь не отримує нічого: ні подяки, ні посмішки, нічого? Навпроти неї її кохана людина і все. Ось що її підтримує? Вона ж його не впізнає. М. Лайтман: Він знає, що це його обов'язок. Запитання: Ти знаєш, що це обов'язок, нічого не отримуєш і можеш ось так продовжувати? М. Лайтман: Так. Запитання: Це можна назвати коханням? М. Лайтман: Це більше, ніж кохання. Питання: Навіть?! М. Лайтман: Так, звісно. Запитання: Що для вас кохання і що для вас обов'язок у такому разі? М. Лайтман: Обов'язок вищий за кохання. Запитання: Вище? М. Лайтман: Так, тому що кохання - це те, що диктує тобі вчинки, тому що ти так ставишся до людини - з коханням. А обов'язок - це те, що ти зобов'язаний зробити вище кохання. І тут вимірюється вже твоєю відповідальністю. Кохання тебе зобов'язує чинити так. А коли не кохання, а обов'язок, тоді ти вже маєш себе правильно спрямовувати. Репліка: Але ж він живе, а вона ніби не живе. Тобто він живе, у нього є якесь життя тощо. А він усе це життя спрямовує туди, до неї, бігти до неї весь час на зустріч. М. Лайтман: Його тримає те, що він піклується про неї. Репліка: І навіть люди не скажуть: "Який молодець!". Хоч трохи підтримки йому! М. Лайтман: Ні-ні-ні-ні, йому це неважливо. Запитання: Чи можна це назвати, що це наближається до чистої віддачі? Можна? М. Лайтман: Я не думаю. Я думаю, що, коли він її годує, це його наповнює. Запитання: Так? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто те, що він виконує свій обов'язок, - це і є його життя, виходить? Це наповнення? М. Лайтман: Так. Вона, лежачи у своєму ліжку в лікарні, Запитання: Нікого не впізнаючи. М. Лайтман: Нікого не впізнаючи, тримає всіх їх. Взагалі, всіх рідних. Запитання: Дається людині така сила, дається такий обов'язок, називається це її життям, - це тільки зверху може приходити? Це ж не в людських силах таке робити? М. Лайтман: Ні, це зверху. Запитання: Можна сказати, що там із ними разом і перебуває Творець? Поки він ось так піклується про неї, Творець там? М. Лайтман: Творець взагалі скрізь, але в таких діях особливо. Репліка: Скажыть, сьогодні наш час такий... Я якось приходив у будинки для людей похилого віку, і мені говорили: "Сюди давно вже діти не приходять". Люди похилого віку там уже давно перебувають. М. Лайтман: Це егоїзм їхніх синів, дочок, рідних. Взагалі лікарня - це ж недавній винахід. Запитання: Так, раніше всі були по домівках. М. Лайтман: Так, раніше всі були по домівках. Запитання: Всі були по домівках. Напевно, це було правильно - вдома? М. Лайтман: Я думаю, люди одужували швидше. Запитання: Як можна завершити цю історію? Ми зможемо просто так жити - довго, з любов'ю, віддаючи? Ми зможемо прийти до цього і цим наповнюватися? М. Лайтман: Так. Так воно й буде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/7xHYAIlz.mp319 Feb 24 00:00 UTCС.Винокур: Сів метелик-одноденка на багаторічну рослину, тисячолітник, і почав захоплюватися всім, що бачить: "Сонце яке добре, красиве! Роса яка! А луг який! А небо яке! А повітря!" "Нічого, метелику, - сказав тисячолітник, - завтра ти до всього цього звикнеш". "Завтра для мене вже не буде", - відповів метелик і назавжди заплющив очі. І тисячолітник раптом подумав, що він за тисячу років не побачив того, що цей метелик за єдиний день свого життя. Запитання в мене таке: чого ми не бачимо, ми, що живемо так довго? М. Лайтман: Ми не бачимо найголовнішого - початок і кінець. С.Винокур: Початок ми бачимо. Ось початок - народжується дитина. Це для нас початок. М. Лайтман: Це вона народжується. Але коли ми народжуємося, ми ж не бачимо. С.Винокур: Так, ось це цікаво. М.Лайтман: І те ж саме, коли ми вмираємо. С.Винокур: А якби ми це побачили? М. Лайтман: Ну це був би повний цикл. С.Винокур: Але все-таки, дивіться, цей тисячолітник, який прожив тисячу років, не бачив того, що побачив метелик за один день. М. Лайтман: Ну тому що він побачив перехід. С.Винокур: Перехід із народження в смерть так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. А ось, скажіть, що ми повинні були б побачити, якщо ми жили б один день? Крім цього переходу, що ми ще повинні побачити? Перехід-це якось... Ну побачив перехід, ну і що? М. Лайтман: Ні. Він би нам... С.Винокур: Дав би щось? М.Лайтман: Пояснив би дуже багато чого. С.Винокур: Що? Якщо можна. М.Лайтман: Для чого народжуєшся, для чого вмираєш, як треба правильно ставитися до цих подій. С.Винокур: Коли я знаю, що в мене тільки один день, що це мені дає, скажіть будь ласка? М. Лайтман: Тоді ти знаєш, що ти весь у цьому дні. С.Винокур: І? М.Лайтман: Ти тримаєшся за нього, ти намагаєшся "випити" все, що в ньому є. С.Винокур: Що в ньому є? М. Лайтман: Є зв'язок між минулим і майбутнім. Здебільшого цей зв'язок і дає людині розуміння того, що означає життя. Інакше ми проживаємо так, ніби не відчуваємо, де ми. С.Винокур: Тобто це не життя? М. Лайтман: Це не життя. Це не життя, коли ти відчуваєш, що в тебе все тече. А от коли ти хочеш утримати кожну мить, начебто вона остання... С.Винокур: Начебто. М.Лайтман: Тоді так, тоді вже... С.Винокур: Тоді це життя? М.Лайтман: Тоді це життя, так. С.Винокур: Добре. Якщо я живу миттю... М.Лайтман: Ти хочеш її випити, захлинаючись! Ти хочеш від початку до кінця, і все, що між ними, все це втягнути в себе! С.Винокур: Тоді таке запитання: що означає правильно прожити цю мить? М. Лайтман: Правильно прожити - це означає осягнути. Життя - це мить. Хто нею керує? С.Винокур: Це треба осягнути? М. Лайтман: Так. І потім, для чого воно дано мені? Що я мав зробити? Чого не зробив? А може, у мене ще є ця можливість? С.Винокур: Це ви говорите про постійну роботу в цю мить? М.Лайтман: Так, у цю мить. Одну мить. С.Винокур: Потім буде наступна, і я ставлю ті самі запитання і так само рухаюся? М.Лайтман: Я не знаю, чи буде наступне. С.Винокур: Точно! М.Лайтман: Це невідомо. С.Винокур: Точно. Тобто я ось так от живу цю мить? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Так людина не живе, правда? М. Лайтман: Людина так не живе, а треба було б! С.Винокур: А треба було б? Нас навчать так жити якимось чином? М. Лайтман: Ні. Я думаю, що це вже включено заздалегідь. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Така вже людина. С.Винокур: Тобто нами так керують, що в нас вимикають цей апарат: розум, усі ці питання. І ми так живемо і живемо. М.Лайтман: Творець навмисне так створив. С.Винокур: А для чого Він це зробив? М.Лайтман: Щоб з нас багато не питати. С.Винокур: А так би Він запитав, так? М. Лайтман: А як же?! Звичайно! С.Винокур:: Тобто: "Для чого ти живеш? Для чого ти живеш кожну мить?" М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: "Хто керує світом?" І так далі, і так далі. М. Лайтман: Так-так-так. Якби Він помістив у створіння практично Свій розум, початок, кінець, усі дії тощо, і ми б мали на це відповісти... С.Винокур: Тобто те, що ви зараз говорили, - це ніби запитання, які ставив би Творець, якби перебував на місці творіння? Так? Можна так сказати? М. Лайтман: Так. Це запитання, які я ставив би Йому. С.Винокур: А-а, які ви ставили б Йому, якби ми були справжнім творінням, так? Справжнім, Його. М. Лайтман: Так. С.Винокур: Що має людина зрозуміти? Давайте про людину. М. Лайтман: Людина має зрозуміти, що все-таки в житті існує таємниця, яку їй треба весь час розкривати. Не хтось колись розкрив, а тепер вона може прочитати й довідатися, а вона має сама колупатися в собі, у житті, у Творці й шукати. С.Винокур: І це ви називаєте справжнім життям людини? М. Лайтман: Це життя. С.Винокур: До чого він дійде, якщо він так рухатиметься, такими будуть його кроки? М. Лайтман: Ну не знаю. Кожен до чогось свого. С.Винокур: Тобто в кожного є свій... М.Лайтман: У кожного абсолютно чітко своє завдання в житті! С.Винокур: Зрозуміло. Вона має прийти до цього завдання, до цього свого кореня так чи інакше? М. Лайтман: Її штовхають до цього, а чи йде вона потім, я не знаю. Ніхто не знає. Творець. І то заздалегідь, можливо, невідомо. С.Винокур: Тобто від Творця залежить, йду я чи не йду, взагалі все-все-все? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Я повинен так звернутися до Творця: "Відкрий мені мій шлях"? Чи це марно? М. Лайтман: Ну проси! С.Винокур: Молитва моя прожити життя правильно, добре, має бути чи ні? Ось це останнє запитання. М. Лайтман: Повинна. С.Винокур: Повинна? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що б ви зараз глядачеві сказали? Ось у нас сталася така бесіда. М.Лайтман: Жити треба так, щоб ти кожну мить намагався все-таки розкрити таємницю життя. https://cdn.kabbalahmedia.info/7xHYAIlz.mp300:06:17С.Винокур: Сів метелик-одноденка на багаторічну рослину, тисячолітник, і почав захоплюватися всім, що бачить: "Сонце яке добре, красиве! Роса яка! А луг який! А небо яке! А повітря!" "Нічого, метелику, - сказав тисячолітник, - завтра ти до всього цього звикнеш". "Завтра для мене вже не буде", - відповів метелик і назавжди заплющив очі. І тисячолітник раптом подумав, що він за тисячу років не побачив того, що цей метелик за єдиний день свого життя. Запитання в мене таке: чого ми не бачимо, ми, що живемо так довго? М. Лайтман: Ми не бачимо найголовнішого - початок і кінець. С.Винокур: Початок ми бачимо. Ось початок - народжується дитина. Це для нас початок. М. Лайтман: Це вона народжується. Але коли ми народжуємося, ми ж не бачимо. С.Винокур: Так, ось це цікаво. М.Лайтман: І те ж саме, коли ми вмираємо. С.Винокур: А якби ми це побачили? М. Лайтман: Ну це був би повний цикл. С.Винокур: Але все-таки, дивіться, цей тисячолітник, який прожив тисячу років, не бачив того, що побачив метелик за один день. М. Лайтман: Ну тому що він побачив перехід. С.Винокур: Перехід із народження в смерть так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. А ось, скажіть, що ми повинні були б побачити, якщо ми жили б один день? Крім цього переходу, що ми ще повинні побачити? Перехід-це якось... Ну побачив перехід, ну і що? М. Лайтман: Ні. Він би нам... С.Винокур: Дав би щось? М.Лайтман: Пояснив би дуже багато чого. С.Винокур: Що? Якщо можна. М.Лайтман: Для чого народжуєшся, для чого вмираєш, як треба правильно ставитися до цих подій. С.Винокур: Коли я знаю, що в мене тільки один день, що це мені дає, скажіть будь ласка? М. Лайтман: Тоді ти знаєш, що ти весь у цьому дні. С.Винокур: І? М.Лайтман: Ти тримаєшся за нього, ти намагаєшся "випити" все, що в ньому є. С.Винокур: Що в ньому є? М. Лайтман: Є зв'язок між минулим і майбутнім. Здебільшого цей зв'язок і дає людині розуміння того, що означає життя. Інакше ми проживаємо так, ніби не відчуваємо, де ми. С.Винокур: Тобто це не життя? М. Лайтман: Це не життя. Це не життя, коли ти відчуваєш, що в тебе все тече. А от коли ти хочеш утримати кожну мить, начебто вона остання... С.Винокур: Начебто. М.Лайтман: Тоді так, тоді вже... С.Винокур: Тоді це життя? М.Лайтман: Тоді це життя, так. С.Винокур: Добре. Якщо я живу миттю... М.Лайтман: Ти хочеш її випити, захлинаючись! Ти хочеш від початку до кінця, і все, що між ними, все це втягнути в себе! С.Винокур: Тоді таке запитання: що означає правильно прожити цю мить? М. Лайтман: Правильно прожити - це означає осягнути. Життя - це мить. Хто нею керує? С.Винокур: Це треба осягнути? М. Лайтман: Так. І потім, для чого воно дано мені? Що я мав зробити? Чого не зробив? А може, у мене ще є ця можливість? С.Винокур: Це ви говорите про постійну роботу в цю мить? М.Лайтман: Так, у цю мить. Одну мить. С.Винокур: Потім буде наступна, і я ставлю ті самі запитання і так само рухаюся? М.Лайтман: Я не знаю, чи буде наступне. С.Винокур: Точно! М.Лайтман: Це невідомо. С.Винокур: Точно. Тобто я ось так от живу цю мить? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Так людина не живе, правда? М. Лайтман: Людина так не живе, а треба було б! С.Винокур: А треба було б? Нас навчать так жити якимось чином? М. Лайтман: Ні. Я думаю, що це вже включено заздалегідь. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Така вже людина. С.Винокур: Тобто нами так керують, що в нас вимикають цей апарат: розум, усі ці питання. І ми так живемо і живемо. М.Лайтман: Творець навмисне так створив. С.Винокур: А для чого Він це зробив? М.Лайтман: Щоб з нас багато не питати. С.Винокур: А так би Він запитав, так? М. Лайтман: А як же?! Звичайно! С.Винокур:: Тобто: "Для чого ти живеш? Для чого ти живеш кожну мить?" М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: "Хто керує світом?" І так далі, і так далі. М. Лайтман: Так-так-так. Якби Він помістив у створіння практично Свій розум, початок, кінець, усі дії тощо, і ми б мали на це відповісти... С.Винокур: Тобто те, що ви зараз говорили, - це ніби запитання, які ставив би Творець, якби перебував на місці творіння? Так? Можна так сказати? М. Лайтман: Так. Це запитання, які я ставив би Йому. С.Винокур: А-а, які ви ставили б Йому, якби ми були справжнім творінням, так? Справжнім, Його. М. Лайтман: Так. С.Винокур: Що має людина зрозуміти? Давайте про людину. М. Лайтман: Людина має зрозуміти, що все-таки в житті існує таємниця, яку їй треба весь час розкривати. Не хтось колись розкрив, а тепер вона може прочитати й довідатися, а вона має сама колупатися в собі, у житті, у Творці й шукати. С.Винокур: І це ви називаєте справжнім життям людини? М. Лайтман: Це життя. С.Винокур: До чого він дійде, якщо він так рухатиметься, такими будуть його кроки? М. Лайтман: Ну не знаю. Кожен до чогось свого. С.Винокур: Тобто в кожного є свій... М.Лайтман: У кожного абсолютно чітко своє завдання в житті! С.Винокур: Зрозуміло. Вона має прийти до цього завдання, до цього свого кореня так чи інакше? М. Лайтман: Її штовхають до цього, а чи йде вона потім, я не знаю. Ніхто не знає. Творець. І то заздалегідь, можливо, невідомо. С.Винокур: Тобто від Творця залежить, йду я чи не йду, взагалі все-все-все? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Я повинен так звернутися до Творця: "Відкрий мені мій шлях"? Чи це марно? М. Лайтман: Ну проси! С.Винокур: Молитва моя прожити життя правильно, добре, має бути чи ні? Ось це останнє запитання. М. Лайтман: Повинна. С.Винокур: Повинна? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що б ви зараз глядачеві сказали? Ось у нас сталася така бесіда. М.Лайтман: Жити треба так, щоб ти кожну мить намагався все-таки розкрити таємницю життя. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/sYgjH2u4.mp322 Jan 24 00:00 UTCС.Винокур: Рані пише: "Шановний Михайло Лайтман! Ви багато розповідаєте у ваших програмах про гармонію, баланс. А вся моя сім'я перебуває в повному дисбалансі. І це не тільки моя сім'я. Сьогодні вже з дитинства діти страждають від переїдання, ожиріння. Виростають і починається гонка за схудненням, як у моєї дружини. Усілякі програми голодування, щоб схуднути, пігулки, підрахунок калорій. Я хочу запитати вас: можливо, для того, щоб людина харчувалася збалансовано, вона має спочатку бути у внутрішній рівновазі?" М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Це запитує Рані. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Ми ж бачимо, людина починає нервувати - починає більше їсти. С.Винокур: Точно. М.Лайтман: Ну й так далі, так. С.Винокур: Тобто внутрішня рівновага й не треба ніяких програм схуднення, ніяких калорій? М.Лайтман: Нічого. С.Винокур: Нічого... Ось тоді головне питання: як до цього прийти? Ви зараз можете отримати Нобелівську премію, якщо підкажете людству, як схуднути. Ну, як прийти в баланс із собою, у рівновагу? М.Лайтман: Треба віднести все до Творця. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, тільки лише. І розуміти, що все походить із Нього, і все для того, щоб ми усвідомили, що ми перебуваємо в постійному виправленні своєї природи, яка від самого початку абсолютно протилежна Творцеві, і ми йдемо до Нього, зближуємося з Ним. Якщо ми не будемо зближуватися з Ним, то ми все одно будемо наближатися до Нього й нам буде все гірше. А якщо ми знаємо, що ми повинні зближуватися з Творцем, то тоді ми будемо діяти відповідно розумно й наше зближення з ним буде милостивим. С.Винокур: Ось, це ось... Я особисто відчуваю, що тут ось вся, вся істина... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я, зациклений на тілі, нікуди не подінуся, я буду на ньому бути зациклений. А мені потрібно зосередитися на Творці? М.Лайтман: На Творці. С.Винокур: У який момент баланс настає? Ось скільки моїх спроб треба, щоб раптом у якийсь момент настала... ось це ось... спокій прийшов такий? М.Лайтман: Треба заздалегідь налаштувати себе на те, що пошук, пошук балансу, – це і є моє життя. С.Винокур: Ось так? Тобто зазвичай ми зриваємося з усіх програм голодування й знову починаємо, скажімо так, товстіти. А ви кажете, навіть зрив, але в напрямку до Творця - це ось…це ось пошук балансу він нам дасть... М.Лайтман: Він нам дасть щасливе життя. С.Винокур: І не треба буде ніяких цих програм, нічого цього? М.Лайтман: Нічого. Я маю досягти такого стану, коли я, припустімо, харчуюся, ти заговорив про харчування... С.Винокур: Так ось таке запитання. М.Лайтман: Так, коли я харчуюся для того, щоб існувати й підтримувати баланс. С.Винокур: Не більше? М.Лайтман: Не більше. А навіщо? С.Винокур: Коли станеться ось таке ось, що я так жити почну? М.Лайтман: Коли ти почнеш так жити? Коли ти зрозумієш, що саме в рівновазі, в балансі ти знаходиш зв'язок із Творцем. Він поступово проявляється в тобі, і ти це відчуваєш. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто так чи інакше все зводиться тільки до цього? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Ми можемо так взагалі всі наші запитання тільки до цього звести? М.Лайтман: Абсолютно! Абсолютно всі.https://cdn.kabbalahmedia.info/sYgjH2u4.mp300:03:52С.Винокур: Рані пише: "Шановний Михайло Лайтман! Ви багато розповідаєте у ваших програмах про гармонію, баланс. А вся моя сім'я перебуває в повному дисбалансі. І це не тільки моя сім'я. Сьогодні вже з дитинства діти страждають від переїдання, ожиріння. Виростають і починається гонка за схудненням, як у моєї дружини. Усілякі програми голодування, щоб схуднути, пігулки, підрахунок калорій. Я хочу запитати вас: можливо, для того, щоб людина харчувалася збалансовано, вона має спочатку бути у внутрішній рівновазі?" М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Це запитує Рані. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Ми ж бачимо, людина починає нервувати - починає більше їсти. С.Винокур: Точно. М.Лайтман: Ну й так далі, так. С.Винокур: Тобто внутрішня рівновага й не треба ніяких програм схуднення, ніяких калорій? М.Лайтман: Нічого. С.Винокур: Нічого... Ось тоді головне питання: як до цього прийти? Ви зараз можете отримати Нобелівську премію, якщо підкажете людству, як схуднути. Ну, як прийти в баланс із собою, у рівновагу? М.Лайтман: Треба віднести все до Творця. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, тільки лише. І розуміти, що все походить із Нього, і все для того, щоб ми усвідомили, що ми перебуваємо в постійному виправленні своєї природи, яка від самого початку абсолютно протилежна Творцеві, і ми йдемо до Нього, зближуємося з Ним. Якщо ми не будемо зближуватися з Ним, то ми все одно будемо наближатися до Нього й нам буде все гірше. А якщо ми знаємо, що ми повинні зближуватися з Творцем, то тоді ми будемо діяти відповідно розумно й наше зближення з ним буде милостивим. С.Винокур: Ось, це ось... Я особисто відчуваю, що тут ось вся, вся істина... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я, зациклений на тілі, нікуди не подінуся, я буду на ньому бути зациклений. А мені потрібно зосередитися на Творці? М.Лайтман: На Творці. С.Винокур: У який момент баланс настає? Ось скільки моїх спроб треба, щоб раптом у якийсь момент настала... ось це ось... спокій прийшов такий? М.Лайтман: Треба заздалегідь налаштувати себе на те, що пошук, пошук балансу, – це і є моє життя. С.Винокур: Ось так? Тобто зазвичай ми зриваємося з усіх програм голодування й знову починаємо, скажімо так, товстіти. А ви кажете, навіть зрив, але в напрямку до Творця - це ось…це ось пошук балансу він нам дасть... М.Лайтман: Він нам дасть щасливе життя. С.Винокур: І не треба буде ніяких цих програм, нічого цього? М.Лайтман: Нічого. Я маю досягти такого стану, коли я, припустімо, харчуюся, ти заговорив про харчування... С.Винокур: Так ось таке запитання. М.Лайтман: Так, коли я харчуюся для того, щоб існувати й підтримувати баланс. С.Винокур: Не більше? М.Лайтман: Не більше. А навіщо? С.Винокур: Коли станеться ось таке ось, що я так жити почну? М.Лайтман: Коли ти почнеш так жити? Коли ти зрозумієш, що саме в рівновазі, в балансі ти знаходиш зв'язок із Творцем. Він поступово проявляється в тобі, і ти це відчуваєш. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто так чи інакше все зводиться тільки до цього? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Ми можемо так взагалі всі наші запитання тільки до цього звести? М.Лайтман: Абсолютно! Абсолютно всі.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Y8YBokDH.mp422 Jan 24 00:00 UTCС.Винокур: Рані пише: "Шановний Михайло Лайтман! Ви багато розповідаєте у ваших програмах про гармонію, баланс. А вся моя сім'я перебуває в повному дисбалансі. І це не тільки моя сім'я. Сьогодні вже з дитинства діти страждають від переїдання, ожиріння. Виростають і починається гонка за схудненням, як у моєї дружини. Усілякі програми голодування, щоб схуднути, пігулки, підрахунок калорій. Я хочу запитати вас: можливо, для того, щоб людина харчувалася збалансовано, вона має спочатку бути у внутрішній рівновазі?" М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Це запитує Рані. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Ми ж бачимо, людина починає нервувати - починає більше їсти. С.Винокур: Точно. М.Лайтман: Ну й так далі, так. С.Винокур: Тобто внутрішня рівновага й не треба ніяких програм схуднення, ніяких калорій? М.Лайтман: Нічого. С.Винокур: Нічого... Ось тоді головне питання: як до цього прийти? Ви зараз можете отримати Нобелівську премію, якщо підкажете людству, як схуднути. Ну, як прийти в баланс із собою, у рівновагу? М.Лайтман: Треба віднести все до Творця. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, тільки лише. І розуміти, що все походить із Нього, і все для того, щоб ми усвідомили, що ми перебуваємо в постійному виправленні своєї природи, яка від самого початку абсолютно протилежна Творцеві, і ми йдемо до Нього, зближуємося з Ним. Якщо ми не будемо зближуватися з Ним, то ми все одно будемо наближатися до Нього й нам буде все гірше. А якщо ми знаємо, що ми повинні зближуватися з Творцем, то тоді ми будемо діяти відповідно розумно й наше зближення з ним буде милостивим. С.Винокур: Ось, це ось... Я особисто відчуваю, що тут ось вся, вся істина... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я, зациклений на тілі, нікуди не подінуся, я буду на ньому бути зациклений. А мені потрібно зосередитися на Творці? М.Лайтман: На Творці. С.Винокур: У який момент баланс настає? Ось скільки моїх спроб треба, щоб раптом у якийсь момент настала... ось це ось... спокій прийшов такий? М.Лайтман: Треба заздалегідь налаштувати себе на те, що пошук, пошук балансу, – це і є моє життя. С.Винокур: Ось так? Тобто зазвичай ми зриваємося з усіх програм голодування й знову починаємо, скажімо так, товстіти. А ви кажете, навіть зрив, але в напрямку до Творця - це ось…це ось пошук балансу він нам дасть... М.Лайтман: Він нам дасть щасливе життя. С.Винокур: І не треба буде ніяких цих програм, нічого цього? М.Лайтман: Нічого. Я маю досягти такого стану, коли я, припустімо, харчуюся, ти заговорив про харчування... С.Винокур: Так ось таке запитання. М.Лайтман: Так, коли я харчуюся для того, щоб існувати й підтримувати баланс. С.Винокур: Не більше? М.Лайтман: Не більше. А навіщо? С.Винокур: Коли станеться ось таке ось, що я так жити почну? М.Лайтман: Коли ти почнеш так жити? Коли ти зрозумієш, що саме в рівновазі, в балансі ти знаходиш зв'язок із Творцем. Він поступово проявляється в тобі, і ти це відчуваєш. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто так чи інакше все зводиться тільки до цього? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Ми можемо так взагалі всі наші запитання тільки до цього звести? М.Лайтман: Абсолютно! Абсолютно всі.https://cdn.kabbalahmedia.info/Y8YBokDH.mp400:03:52С.Винокур: Рані пише: "Шановний Михайло Лайтман! Ви багато розповідаєте у ваших програмах про гармонію, баланс. А вся моя сім'я перебуває в повному дисбалансі. І це не тільки моя сім'я. Сьогодні вже з дитинства діти страждають від переїдання, ожиріння. Виростають і починається гонка за схудненням, як у моєї дружини. Усілякі програми голодування, щоб схуднути, пігулки, підрахунок калорій. Я хочу запитати вас: можливо, для того, щоб людина харчувалася збалансовано, вона має спочатку бути у внутрішній рівновазі?" М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Це запитує Рані. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Ми ж бачимо, людина починає нервувати - починає більше їсти. С.Винокур: Точно. М.Лайтман: Ну й так далі, так. С.Винокур: Тобто внутрішня рівновага й не треба ніяких програм схуднення, ніяких калорій? М.Лайтман: Нічого. С.Винокур: Нічого... Ось тоді головне питання: як до цього прийти? Ви зараз можете отримати Нобелівську премію, якщо підкажете людству, як схуднути. Ну, як прийти в баланс із собою, у рівновагу? М.Лайтман: Треба віднести все до Творця. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, тільки лише. І розуміти, що все походить із Нього, і все для того, щоб ми усвідомили, що ми перебуваємо в постійному виправленні своєї природи, яка від самого початку абсолютно протилежна Творцеві, і ми йдемо до Нього, зближуємося з Ним. Якщо ми не будемо зближуватися з Ним, то ми все одно будемо наближатися до Нього й нам буде все гірше. А якщо ми знаємо, що ми повинні зближуватися з Творцем, то тоді ми будемо діяти відповідно розумно й наше зближення з ним буде милостивим. С.Винокур: Ось, це ось... Я особисто відчуваю, що тут ось вся, вся істина... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я, зациклений на тілі, нікуди не подінуся, я буду на ньому бути зациклений. А мені потрібно зосередитися на Творці? М.Лайтман: На Творці. С.Винокур: У який момент баланс настає? Ось скільки моїх спроб треба, щоб раптом у якийсь момент настала... ось це ось... спокій прийшов такий? М.Лайтман: Треба заздалегідь налаштувати себе на те, що пошук, пошук балансу, – це і є моє життя. С.Винокур: Ось так? Тобто зазвичай ми зриваємося з усіх програм голодування й знову починаємо, скажімо так, товстіти. А ви кажете, навіть зрив, але в напрямку до Творця - це ось…це ось пошук балансу він нам дасть... М.Лайтман: Він нам дасть щасливе життя. С.Винокур: І не треба буде ніяких цих програм, нічого цього? М.Лайтман: Нічого. Я маю досягти такого стану, коли я, припустімо, харчуюся, ти заговорив про харчування... С.Винокур: Так ось таке запитання. М.Лайтман: Так, коли я харчуюся для того, щоб існувати й підтримувати баланс. С.Винокур: Не більше? М.Лайтман: Не більше. А навіщо? С.Винокур: Коли станеться ось таке ось, що я так жити почну? М.Лайтман: Коли ти почнеш так жити? Коли ти зрозумієш, що саме в рівновазі, в балансі ти знаходиш зв'язок із Творцем. Він поступово проявляється в тобі, і ти це відчуваєш. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто так чи інакше все зводиться тільки до цього? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Ми можемо так взагалі всі наші запитання тільки до цього звести? М.Лайтман: Абсолютно! Абсолютно всі.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FE3q4EdQ.mp422 Jan 24 00:00 UTCС.Винокур: Рані пише: "Шановний Михайло Лайтман! Ви багато розповідаєте у ваших програмах про гармонію, баланс. А вся моя сім'я перебуває в повному дисбалансі. І це не тільки моя сім'я. Сьогодні вже з дитинства діти страждають від переїдання, ожиріння. Виростають і починається гонка за схудненням, як у моєї дружини. Усілякі програми голодування, щоб схуднути, пігулки, підрахунок калорій. Я хочу запитати вас: можливо, для того, щоб людина харчувалася збалансовано, вона має спочатку бути у внутрішній рівновазі?" М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Це запитує Рані. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Ми ж бачимо, людина починає нервувати - починає більше їсти. С.Винокур: Точно. М.Лайтман: Ну й так далі, так. С.Винокур: Тобто внутрішня рівновага й не треба ніяких програм схуднення, ніяких калорій? М.Лайтман: Нічого. С.Винокур: Нічого... Ось тоді головне питання: як до цього прийти? Ви зараз можете отримати Нобелівську премію, якщо підкажете людству, як схуднути. Ну, як прийти в баланс із собою, у рівновагу? М.Лайтман: Треба віднести все до Творця. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, тільки лише. І розуміти, що все походить із Нього, і все для того, щоб ми усвідомили, що ми перебуваємо в постійному виправленні своєї природи, яка від самого початку абсолютно протилежна Творцеві, і ми йдемо до Нього, зближуємося з Ним. Якщо ми не будемо зближуватися з Ним, то ми все одно будемо наближатися до Нього й нам буде все гірше. А якщо ми знаємо, що ми повинні зближуватися з Творцем, то тоді ми будемо діяти відповідно розумно й наше зближення з ним буде милостивим. С.Винокур: Ось, це ось... Я особисто відчуваю, що тут ось вся, вся істина... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я, зациклений на тілі, нікуди не подінуся, я буду на ньому бути зациклений. А мені потрібно зосередитися на Творці? М.Лайтман: На Творці. С.Винокур: У який момент баланс настає? Ось скільки моїх спроб треба, щоб раптом у якийсь момент настала... ось це ось... спокій прийшов такий? М.Лайтман: Треба заздалегідь налаштувати себе на те, що пошук, пошук балансу, – це і є моє життя. С.Винокур: Ось так? Тобто зазвичай ми зриваємося з усіх програм голодування й знову починаємо, скажімо так, товстіти. А ви кажете, навіть зрив, але в напрямку до Творця - це ось…це ось пошук балансу він нам дасть... М.Лайтман: Він нам дасть щасливе життя. С.Винокур: І не треба буде ніяких цих програм, нічого цього? М.Лайтман: Нічого. Я маю досягти такого стану, коли я, припустімо, харчуюся, ти заговорив про харчування... С.Винокур: Так ось таке запитання. М.Лайтман: Так, коли я харчуюся для того, щоб існувати й підтримувати баланс. С.Винокур: Не більше? М.Лайтман: Не більше. А навіщо? С.Винокур: Коли станеться ось таке ось, що я так жити почну? М.Лайтман: Коли ти почнеш так жити? Коли ти зрозумієш, що саме в рівновазі, в балансі ти знаходиш зв'язок із Творцем. Він поступово проявляється в тобі, і ти це відчуваєш. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто так чи інакше все зводиться тільки до цього? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Ми можемо так взагалі всі наші запитання тільки до цього звести? М.Лайтман: Абсолютно! Абсолютно всі.https://cdn.kabbalahmedia.info/FE3q4EdQ.mp400:03:52С.Винокур: Рані пише: "Шановний Михайло Лайтман! Ви багато розповідаєте у ваших програмах про гармонію, баланс. А вся моя сім'я перебуває в повному дисбалансі. І це не тільки моя сім'я. Сьогодні вже з дитинства діти страждають від переїдання, ожиріння. Виростають і починається гонка за схудненням, як у моєї дружини. Усілякі програми голодування, щоб схуднути, пігулки, підрахунок калорій. Я хочу запитати вас: можливо, для того, щоб людина харчувалася збалансовано, вона має спочатку бути у внутрішній рівновазі?" М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Це запитує Рані. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Ми ж бачимо, людина починає нервувати - починає більше їсти. С.Винокур: Точно. М.Лайтман: Ну й так далі, так. С.Винокур: Тобто внутрішня рівновага й не треба ніяких програм схуднення, ніяких калорій? М.Лайтман: Нічого. С.Винокур: Нічого... Ось тоді головне питання: як до цього прийти? Ви зараз можете отримати Нобелівську премію, якщо підкажете людству, як схуднути. Ну, як прийти в баланс із собою, у рівновагу? М.Лайтман: Треба віднести все до Творця. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так, тільки лише. І розуміти, що все походить із Нього, і все для того, щоб ми усвідомили, що ми перебуваємо в постійному виправленні своєї природи, яка від самого початку абсолютно протилежна Творцеві, і ми йдемо до Нього, зближуємося з Ним. Якщо ми не будемо зближуватися з Ним, то ми все одно будемо наближатися до Нього й нам буде все гірше. А якщо ми знаємо, що ми повинні зближуватися з Творцем, то тоді ми будемо діяти відповідно розумно й наше зближення з ним буде милостивим. С.Винокур: Ось, це ось... Я особисто відчуваю, що тут ось вся, вся істина... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я, зациклений на тілі, нікуди не подінуся, я буду на ньому бути зациклений. А мені потрібно зосередитися на Творці? М.Лайтман: На Творці. С.Винокур: У який момент баланс настає? Ось скільки моїх спроб треба, щоб раптом у якийсь момент настала... ось це ось... спокій прийшов такий? М.Лайтман: Треба заздалегідь налаштувати себе на те, що пошук, пошук балансу, – це і є моє життя. С.Винокур: Ось так? Тобто зазвичай ми зриваємося з усіх програм голодування й знову починаємо, скажімо так, товстіти. А ви кажете, навіть зрив, але в напрямку до Творця - це ось…це ось пошук балансу він нам дасть... М.Лайтман: Він нам дасть щасливе життя. С.Винокур: І не треба буде ніяких цих програм, нічого цього? М.Лайтман: Нічого. Я маю досягти такого стану, коли я, припустімо, харчуюся, ти заговорив про харчування... С.Винокур: Так ось таке запитання. М.Лайтман: Так, коли я харчуюся для того, щоб існувати й підтримувати баланс. С.Винокур: Не більше? М.Лайтман: Не більше. А навіщо? С.Винокур: Коли станеться ось таке ось, що я так жити почну? М.Лайтман: Коли ти почнеш так жити? Коли ти зрозумієш, що саме в рівновазі, в балансі ти знаходиш зв'язок із Творцем. Він поступово проявляється в тобі, і ти це відчуваєш. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто так чи інакше все зводиться тільки до цього? М.Лайтман: Так, так. С.Винокур: Ми можемо так взагалі всі наші запитання тільки до цього звести? М.Лайтман: Абсолютно! Абсолютно всі.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ued5cw7v.mp322 Jan 24 00:00 UTCВедучий: Захотіло Боягузтво само́ від себе сховатися. Та тільки куди? Хитрість їй порадила: «А ти оселися в Сміливості, з нею не так страшно”.Пішло Боягузтво до Сміливості, але побоялася постукати в дім, просто лягло в неї на ґанку. Відтоді шлях до сміливості лежить через боягузтво. Запитання моє таке: чи так це в ціло́му? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Тому, що природа егоїстична, то неможливо без боязні досягти сміливості. Люди які… Ведучий: Сміливі? М.Лайтман: Так. Як вони можуть? Це тому, що вони долають боягузтво. Ведучий: Так? Тобто, що це виходить? Що чим більший, людина, боягуз і чим більше долає боягузтво, тим більше вона смілива людина? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми в основі своїй боягузи? М.Лайтман: Та тому, що в нас егоїзм. Він не дає нам діяти необдумано Ведучий: Так М.Лайтман: Супроти себе, там де є можливість якось зашкодити собі. Він не дає. Ведучий: Тобто, є побоювання весь час, так? М.Лайтман: Так. Ведучий: І це наш егоїзм нам робить. Чому ж тоді боягузтво так зневажається? Знаєте, так весь час. М.Лайтман: Ну, його-то зневажають, але треба розуміти, що це лю́дське́ почуття і дуже сильне. І воно, до діла, кажучи, оберігає нас від дуже багатьох проблем, які ми могли б накоїти собі та іншим. Ведучий: Тобто, людина, яка визнає, що вона боягуз, Ви її не зневажаєте, так? Є таке? М.Лайтман: Ні, не зневажаю. Просто, треба вміти врівноважити цю силу, берегти себе, у будь-якому стані зі зваженістю, наскільки це потрібно. Ведучий: От скажіть, мені, будь ласка, чи є сміливість без боягузтва? Загалом, є таке? М.Лайтман: Ні. Тільки, якщо це хворобливий стан. Ведучий: Тобто, це ви називаєте хворобою? М.Лайтман: Так. Ведучий: Коли відчайдушність повна? М.Лайтман: Авжеж. Подивися на звірів, як вони себе поводять. Вони беззастережно так не нападають ні на кого. Вони перевіряють, вони обходять, роблять: ко́ла, всяке таке та інше і вже потім, якщо вже так, то ринуть вперед. Ведучий: Так, є таке. Лише скажені собаки — у них, схоже, цього немає М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це хвороба насправді якщо повністю людина відчайдушна, смілива, як кажуть. Тобто її треба… М.Лайтман: Це не сміливість. Ведучий: Це не сміливість? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ось це важливе запитання: як треба виховувати дітей? Коли, кажуть, дитині: «Не будь боягузом, будь сміливим»… М.Лайтман: Зважай на все. Ведучий: Кому ви зараз говорите? М.Лайтман: Дитині. Зваж усі за і проти. І тільки якщо ти переконаєшся, що іншого шляху немає, нападай. Ведучий: Ви зараз звертаєтеся до дитини, як до дорослого, як до того, хто користа́ється мудрістю. М.Лайтман: Ну що ж поробиш? Так і з дорослими теж. Ведучий: Але таке ставлення має бути до дитини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ти зважай на все, зваж усі за і проти, і тільки після цього… М.Лайтман: Так. Ведучий: Це й називається вихованням? Так? М.Лайтман: Безперечно Ведучий: Дитина, може, так зробити? М.Лайтман: Може. Тому що саме ось ця от обережність, боязливість вона, може, їй допомогти. Ведучий: За який вік ви зараз говорите, от коли кажете за виховання ось такої дитини? М.Лайтман: Про невеликий, з 3 років. Ведучий: Так? М.Лайтман: З таких, так. Ведучий: Ви можете з трьох років сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Сісти навпроти нього й по-дорослому сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто можна ставитися, ось із такого віку вже, до дитини, як до дорослого? М.Лайтман: Так. Ведучий: Якщо батьки так ставляться, що це говорить про батьків, якщо вони ось так ставляться? М.Лайтман: Що батьки вчать свою дитину зваженого ставлення до світу. https://cdn.kabbalahmedia.info/ued5cw7v.mp300:03:57Ведучий: Захотіло Боягузтво само́ від себе сховатися. Та тільки куди? Хитрість їй порадила: «А ти оселися в Сміливості, з нею не так страшно”.Пішло Боягузтво до Сміливості, але побоялася постукати в дім, просто лягло в неї на ґанку. Відтоді шлях до сміливості лежить через боягузтво. Запитання моє таке: чи так це в ціло́му? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Тому, що природа егоїстична, то неможливо без боязні досягти сміливості. Люди які… Ведучий: Сміливі? М.Лайтман: Так. Як вони можуть? Це тому, що вони долають боягузтво. Ведучий: Так? Тобто, що це виходить? Що чим більший, людина, боягуз і чим більше долає боягузтво, тим більше вона смілива людина? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми в основі своїй боягузи? М.Лайтман: Та тому, що в нас егоїзм. Він не дає нам діяти необдумано Ведучий: Так М.Лайтман: Супроти себе, там де є можливість якось зашкодити собі. Він не дає. Ведучий: Тобто, є побоювання весь час, так? М.Лайтман: Так. Ведучий: І це наш егоїзм нам робить. Чому ж тоді боягузтво так зневажається? Знаєте, так весь час. М.Лайтман: Ну, його-то зневажають, але треба розуміти, що це лю́дське́ почуття і дуже сильне. І воно, до діла, кажучи, оберігає нас від дуже багатьох проблем, які ми могли б накоїти собі та іншим. Ведучий: Тобто, людина, яка визнає, що вона боягуз, Ви її не зневажаєте, так? Є таке? М.Лайтман: Ні, не зневажаю. Просто, треба вміти врівноважити цю силу, берегти себе, у будь-якому стані зі зваженістю, наскільки це потрібно. Ведучий: От скажіть, мені, будь ласка, чи є сміливість без боягузтва? Загалом, є таке? М.Лайтман: Ні. Тільки, якщо це хворобливий стан. Ведучий: Тобто, це ви називаєте хворобою? М.Лайтман: Так. Ведучий: Коли відчайдушність повна? М.Лайтман: Авжеж. Подивися на звірів, як вони себе поводять. Вони беззастережно так не нападають ні на кого. Вони перевіряють, вони обходять, роблять: ко́ла, всяке таке та інше і вже потім, якщо вже так, то ринуть вперед. Ведучий: Так, є таке. Лише скажені собаки — у них, схоже, цього немає М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це хвороба насправді якщо повністю людина відчайдушна, смілива, як кажуть. Тобто її треба… М.Лайтман: Це не сміливість. Ведучий: Це не сміливість? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ось це важливе запитання: як треба виховувати дітей? Коли, кажуть, дитині: «Не будь боягузом, будь сміливим»… М.Лайтман: Зважай на все. Ведучий: Кому ви зараз говорите? М.Лайтман: Дитині. Зваж усі за і проти. І тільки якщо ти переконаєшся, що іншого шляху немає, нападай. Ведучий: Ви зараз звертаєтеся до дитини, як до дорослого, як до того, хто користа́ється мудрістю. М.Лайтман: Ну що ж поробиш? Так і з дорослими теж. Ведучий: Але таке ставлення має бути до дитини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ти зважай на все, зваж усі за і проти, і тільки після цього… М.Лайтман: Так. Ведучий: Це й називається вихованням? Так? М.Лайтман: Безперечно Ведучий: Дитина, може, так зробити? М.Лайтман: Може. Тому що саме ось ця от обережність, боязливість вона, може, їй допомогти. Ведучий: За який вік ви зараз говорите, от коли кажете за виховання ось такої дитини? М.Лайтман: Про невеликий, з 3 років. Ведучий: Так? М.Лайтман: З таких, так. Ведучий: Ви можете з трьох років сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Сісти навпроти нього й по-дорослому сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто можна ставитися, ось із такого віку вже, до дитини, як до дорослого? М.Лайтман: Так. Ведучий: Якщо батьки так ставляться, що це говорить про батьків, якщо вони ось так ставляться? М.Лайтман: Що батьки вчать свою дитину зваженого ставлення до світу. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/9raw1n7D.mp422 Jan 24 00:00 UTCВедучий: Захотіло Боягузтво само́ від себе сховатися. Та тільки куди? Хитрість їй порадила: «А ти оселися в Сміливості, з нею не так страшно”.Пішло Боягузтво до Сміливості, але побоялася постукати в дім, просто лягло в неї на ґанку. Відтоді шлях до сміливості лежить через боягузтво. Запитання моє таке: чи так це в ціло́му? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Тому, що природа егоїстична, то неможливо без боязні досягти сміливості. Люди які… Ведучий: Сміливі? М.Лайтман: Так. Як вони можуть? Це тому, що вони долають боягузтво. Ведучий: Так? Тобто, що це виходить? Що чим більший, людина, боягуз і чим більше долає боягузтво, тим більше вона смілива людина? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми в основі своїй боягузи? М.Лайтман: Та тому, що в нас егоїзм. Він не дає нам діяти необдумано Ведучий: Так М.Лайтман: Супроти себе, там де є можливість якось зашкодити собі. Він не дає. Ведучий: Тобто, є побоювання весь час, так? М.Лайтман: Так. Ведучий: І це наш егоїзм нам робить. Чому ж тоді боягузтво так зневажається? Знаєте, так весь час. М.Лайтман: Ну, його-то зневажають, але треба розуміти, що це лю́дське́ почуття і дуже сильне. І воно, до діла, кажучи, оберігає нас від дуже багатьох проблем, які ми могли б накоїти собі та іншим. Ведучий: Тобто, людина, яка визнає, що вона боягуз, Ви її не зневажаєте, так? Є таке? М.Лайтман: Ні, не зневажаю. Просто, треба вміти врівноважити цю силу, берегти себе, у будь-якому стані зі зваженістю, наскільки це потрібно. Ведучий: От скажіть, мені, будь ласка, чи є сміливість без боягузтва? Загалом, є таке? М.Лайтман: Ні. Тільки, якщо це хворобливий стан. Ведучий: Тобто, це ви називаєте хворобою? М.Лайтман: Так. Ведучий: Коли відчайдушність повна? М.Лайтман: Авжеж. Подивися на звірів, як вони себе поводять. Вони беззастережно так не нападають ні на кого. Вони перевіряють, вони обходять, роблять: ко́ла, всяке таке та інше і вже потім, якщо вже так, то ринуть вперед. Ведучий: Так, є таке. Лише скажені собаки — у них, схоже, цього немає М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це хвороба насправді якщо повністю людина відчайдушна, смілива, як кажуть. Тобто її треба… М.Лайтман: Це не сміливість. Ведучий: Це не сміливість? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ось це важливе запитання: як треба виховувати дітей? Коли, кажуть, дитині: «Не будь боягузом, будь сміливим»… М.Лайтман: Зважай на все. Ведучий: Кому ви зараз говорите? М.Лайтман: Дитині. Зваж усі за і проти. І тільки якщо ти переконаєшся, що іншого шляху немає, нападай. Ведучий: Ви зараз звертаєтеся до дитини, як до дорослого, як до того, хто користа́ється мудрістю. М.Лайтман: Ну що ж поробиш? Так і з дорослими теж. Ведучий: Але таке ставлення має бути до дитини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ти зважай на все, зваж усі за і проти, і тільки після цього… М.Лайтман: Так. Ведучий: Це й називається вихованням? Так? М.Лайтман: Безперечно Ведучий: Дитина, може, так зробити? М.Лайтман: Може. Тому що саме ось ця от обережність, боязливість вона, може, їй допомогти. Ведучий: За який вік ви зараз говорите, от коли кажете за виховання ось такої дитини? М.Лайтман: Про невеликий, з 3 років. Ведучий: Так? М.Лайтман: З таких, так. Ведучий: Ви можете з трьох років сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Сісти навпроти нього й по-дорослому сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто можна ставитися, ось із такого віку вже, до дитини, як до дорослого? М.Лайтман: Так. Ведучий: Якщо батьки так ставляться, що це говорить про батьків, якщо вони ось так ставляться? М.Лайтман: Що батьки вчать свою дитину зваженого ставлення до світу. https://cdn.kabbalahmedia.info/9raw1n7D.mp400:03:57Ведучий: Захотіло Боягузтво само́ від себе сховатися. Та тільки куди? Хитрість їй порадила: «А ти оселися в Сміливості, з нею не так страшно”.Пішло Боягузтво до Сміливості, але побоялася постукати в дім, просто лягло в неї на ґанку. Відтоді шлях до сміливості лежить через боягузтво. Запитання моє таке: чи так це в ціло́му? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Тому, що природа егоїстична, то неможливо без боязні досягти сміливості. Люди які… Ведучий: Сміливі? М.Лайтман: Так. Як вони можуть? Це тому, що вони долають боягузтво. Ведучий: Так? Тобто, що це виходить? Що чим більший, людина, боягуз і чим більше долає боягузтво, тим більше вона смілива людина? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми в основі своїй боягузи? М.Лайтман: Та тому, що в нас егоїзм. Він не дає нам діяти необдумано Ведучий: Так М.Лайтман: Супроти себе, там де є можливість якось зашкодити собі. Він не дає. Ведучий: Тобто, є побоювання весь час, так? М.Лайтман: Так. Ведучий: І це наш егоїзм нам робить. Чому ж тоді боягузтво так зневажається? Знаєте, так весь час. М.Лайтман: Ну, його-то зневажають, але треба розуміти, що це лю́дське́ почуття і дуже сильне. І воно, до діла, кажучи, оберігає нас від дуже багатьох проблем, які ми могли б накоїти собі та іншим. Ведучий: Тобто, людина, яка визнає, що вона боягуз, Ви її не зневажаєте, так? Є таке? М.Лайтман: Ні, не зневажаю. Просто, треба вміти врівноважити цю силу, берегти себе, у будь-якому стані зі зваженістю, наскільки це потрібно. Ведучий: От скажіть, мені, будь ласка, чи є сміливість без боягузтва? Загалом, є таке? М.Лайтман: Ні. Тільки, якщо це хворобливий стан. Ведучий: Тобто, це ви називаєте хворобою? М.Лайтман: Так. Ведучий: Коли відчайдушність повна? М.Лайтман: Авжеж. Подивися на звірів, як вони себе поводять. Вони беззастережно так не нападають ні на кого. Вони перевіряють, вони обходять, роблять: ко́ла, всяке таке та інше і вже потім, якщо вже так, то ринуть вперед. Ведучий: Так, є таке. Лише скажені собаки — у них, схоже, цього немає М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це хвороба насправді якщо повністю людина відчайдушна, смілива, як кажуть. Тобто її треба… М.Лайтман: Це не сміливість. Ведучий: Це не сміливість? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ось це важливе запитання: як треба виховувати дітей? Коли, кажуть, дитині: «Не будь боягузом, будь сміливим»… М.Лайтман: Зважай на все. Ведучий: Кому ви зараз говорите? М.Лайтман: Дитині. Зваж усі за і проти. І тільки якщо ти переконаєшся, що іншого шляху немає, нападай. Ведучий: Ви зараз звертаєтеся до дитини, як до дорослого, як до того, хто користа́ється мудрістю. М.Лайтман: Ну що ж поробиш? Так і з дорослими теж. Ведучий: Але таке ставлення має бути до дитини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ти зважай на все, зваж усі за і проти, і тільки після цього… М.Лайтман: Так. Ведучий: Це й називається вихованням? Так? М.Лайтман: Безперечно Ведучий: Дитина, може, так зробити? М.Лайтман: Може. Тому що саме ось ця от обережність, боязливість вона, може, їй допомогти. Ведучий: За який вік ви зараз говорите, от коли кажете за виховання ось такої дитини? М.Лайтман: Про невеликий, з 3 років. Ведучий: Так? М.Лайтман: З таких, так. Ведучий: Ви можете з трьох років сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Сісти навпроти нього й по-дорослому сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто можна ставитися, ось із такого віку вже, до дитини, як до дорослого? М.Лайтман: Так. Ведучий: Якщо батьки так ставляться, що це говорить про батьків, якщо вони ось так ставляться? М.Лайтман: Що батьки вчать свою дитину зваженого ставлення до світу. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CiFADE5Z.mp422 Jan 24 00:00 UTCВедучий: Захотіло Боягузтво само́ від себе сховатися. Та тільки куди? Хитрість їй порадила: «А ти оселися в Сміливості, з нею не так страшно”.Пішло Боягузтво до Сміливості, але побоялася постукати в дім, просто лягло в неї на ґанку. Відтоді шлях до сміливості лежить через боягузтво. Запитання моє таке: чи так це в ціло́му? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Тому, що природа егоїстична, то неможливо без боязні досягти сміливості. Люди які… Ведучий: Сміливі? М.Лайтман: Так. Як вони можуть? Це тому, що вони долають боягузтво. Ведучий: Так? Тобто, що це виходить? Що чим більший, людина, боягуз і чим більше долає боягузтво, тим більше вона смілива людина? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми в основі своїй боягузи? М.Лайтман: Та тому, що в нас егоїзм. Він не дає нам діяти необдумано Ведучий: Так М.Лайтман: Супроти себе, там де є можливість якось зашкодити собі. Він не дає. Ведучий: Тобто, є побоювання весь час, так? М.Лайтман: Так. Ведучий: І це наш егоїзм нам робить. Чому ж тоді боягузтво так зневажається? Знаєте, так весь час. М.Лайтман: Ну, його-то зневажають, але треба розуміти, що це лю́дське́ почуття і дуже сильне. І воно, до діла, кажучи, оберігає нас від дуже багатьох проблем, які ми могли б накоїти собі та іншим. Ведучий: Тобто, людина, яка визнає, що вона боягуз, Ви її не зневажаєте, так? Є таке? М.Лайтман: Ні, не зневажаю. Просто, треба вміти врівноважити цю силу, берегти себе, у будь-якому стані зі зваженістю, наскільки це потрібно. Ведучий: От скажіть, мені, будь ласка, чи є сміливість без боягузтва? Загалом, є таке? М.Лайтман: Ні. Тільки, якщо це хворобливий стан. Ведучий: Тобто, це ви називаєте хворобою? М.Лайтман: Так. Ведучий: Коли відчайдушність повна? М.Лайтман: Авжеж. Подивися на звірів, як вони себе поводять. Вони беззастережно так не нападають ні на кого. Вони перевіряють, вони обходять, роблять: ко́ла, всяке таке та інше і вже потім, якщо вже так, то ринуть вперед. Ведучий: Так, є таке. Лише скажені собаки — у них, схоже, цього немає М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це хвороба насправді якщо повністю людина відчайдушна, смілива, як кажуть. Тобто її треба… М.Лайтман: Це не сміливість. Ведучий: Це не сміливість? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ось це важливе запитання: як треба виховувати дітей? Коли, кажуть, дитині: «Не будь боягузом, будь сміливим»… М.Лайтман: Зважай на все. Ведучий: Кому ви зараз говорите? М.Лайтман: Дитині. Зваж усі за і проти. І тільки якщо ти переконаєшся, що іншого шляху немає, нападай. Ведучий: Ви зараз звертаєтеся до дитини, як до дорослого, як до того, хто користа́ється мудрістю. М.Лайтман: Ну що ж поробиш? Так і з дорослими теж. Ведучий: Але таке ставлення має бути до дитини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ти зважай на все, зваж усі за і проти, і тільки після цього… М.Лайтман: Так. Ведучий: Це й називається вихованням? Так? М.Лайтман: Безперечно Ведучий: Дитина, може, так зробити? М.Лайтман: Може. Тому що саме ось ця от обережність, боязливість вона, може, їй допомогти. Ведучий: За який вік ви зараз говорите, от коли кажете за виховання ось такої дитини? М.Лайтман: Про невеликий, з 3 років. Ведучий: Так? М.Лайтман: З таких, так. Ведучий: Ви можете з трьох років сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Сісти навпроти нього й по-дорослому сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто можна ставитися, ось із такого віку вже, до дитини, як до дорослого? М.Лайтман: Так. Ведучий: Якщо батьки так ставляться, що це говорить про батьків, якщо вони ось так ставляться? М.Лайтман: Що батьки вчать свою дитину зваженого ставлення до світу. https://cdn.kabbalahmedia.info/CiFADE5Z.mp400:03:57Ведучий: Захотіло Боягузтво само́ від себе сховатися. Та тільки куди? Хитрість їй порадила: «А ти оселися в Сміливості, з нею не так страшно”.Пішло Боягузтво до Сміливості, але побоялася постукати в дім, просто лягло в неї на ґанку. Відтоді шлях до сміливості лежить через боягузтво. Запитання моє таке: чи так це в ціло́му? М.Лайтман: Так. Ведучий: Так? М.Лайтман: Тому, що природа егоїстична, то неможливо без боязні досягти сміливості. Люди які… Ведучий: Сміливі? М.Лайтман: Так. Як вони можуть? Це тому, що вони долають боягузтво. Ведучий: Так? Тобто, що це виходить? Що чим більший, людина, боягуз і чим більше долає боягузтво, тим більше вона смілива людина? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми в основі своїй боягузи? М.Лайтман: Та тому, що в нас егоїзм. Він не дає нам діяти необдумано Ведучий: Так М.Лайтман: Супроти себе, там де є можливість якось зашкодити собі. Він не дає. Ведучий: Тобто, є побоювання весь час, так? М.Лайтман: Так. Ведучий: І це наш егоїзм нам робить. Чому ж тоді боягузтво так зневажається? Знаєте, так весь час. М.Лайтман: Ну, його-то зневажають, але треба розуміти, що це лю́дське́ почуття і дуже сильне. І воно, до діла, кажучи, оберігає нас від дуже багатьох проблем, які ми могли б накоїти собі та іншим. Ведучий: Тобто, людина, яка визнає, що вона боягуз, Ви її не зневажаєте, так? Є таке? М.Лайтман: Ні, не зневажаю. Просто, треба вміти врівноважити цю силу, берегти себе, у будь-якому стані зі зваженістю, наскільки це потрібно. Ведучий: От скажіть, мені, будь ласка, чи є сміливість без боягузтва? Загалом, є таке? М.Лайтман: Ні. Тільки, якщо це хворобливий стан. Ведучий: Тобто, це ви називаєте хворобою? М.Лайтман: Так. Ведучий: Коли відчайдушність повна? М.Лайтман: Авжеж. Подивися на звірів, як вони себе поводять. Вони беззастережно так не нападають ні на кого. Вони перевіряють, вони обходять, роблять: ко́ла, всяке таке та інше і вже потім, якщо вже так, то ринуть вперед. Ведучий: Так, є таке. Лише скажені собаки — у них, схоже, цього немає М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це хвороба насправді якщо повністю людина відчайдушна, смілива, як кажуть. Тобто її треба… М.Лайтман: Це не сміливість. Ведучий: Це не сміливість? М.Лайтман: Ні. Ведучий: Скажіть, будь ласка, ось це важливе запитання: як треба виховувати дітей? Коли, кажуть, дитині: «Не будь боягузом, будь сміливим»… М.Лайтман: Зважай на все. Ведучий: Кому ви зараз говорите? М.Лайтман: Дитині. Зваж усі за і проти. І тільки якщо ти переконаєшся, що іншого шляху немає, нападай. Ведучий: Ви зараз звертаєтеся до дитини, як до дорослого, як до того, хто користа́ється мудрістю. М.Лайтман: Ну що ж поробиш? Так і з дорослими теж. Ведучий: Але таке ставлення має бути до дитини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ти зважай на все, зваж усі за і проти, і тільки після цього… М.Лайтман: Так. Ведучий: Це й називається вихованням? Так? М.Лайтман: Безперечно Ведучий: Дитина, може, так зробити? М.Лайтман: Може. Тому що саме ось ця от обережність, боязливість вона, може, їй допомогти. Ведучий: За який вік ви зараз говорите, от коли кажете за виховання ось такої дитини? М.Лайтман: Про невеликий, з 3 років. Ведучий: Так? М.Лайтман: З таких, так. Ведучий: Ви можете з трьох років сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Сісти навпроти нього й по-дорослому сказати: «Зважай»? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто можна ставитися, ось із такого віку вже, до дитини, як до дорослого? М.Лайтман: Так. Ведучий: Якщо батьки так ставляться, що це говорить про батьків, якщо вони ось так ставляться? М.Лайтман: Що батьки вчать свою дитину зваженого ставлення до світу. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/MQ2s1OF9.mp315 Jan 24 00:00 UTCКоли треба Творець все дасть.https://cdn.kabbalahmedia.info/MQ2s1OF9.mp300:02:48Коли треба Творець все дасть.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/dDaUDb5D.mp415 Jan 24 00:00 UTCКоли треба Творець все дасть.https://cdn.kabbalahmedia.info/dDaUDb5D.mp400:02:48Коли треба Творець все дасть.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/cNlOn6QU.mp415 Jan 24 00:00 UTCКоли треба Творець все дасть.https://cdn.kabbalahmedia.info/cNlOn6QU.mp400:02:48Коли треба Творець все дасть.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/mj4JB0pT.mp411 Jan 24 00:00 UTCЯк навчити дітей добра?https://cdn.kabbalahmedia.info/mj4JB0pT.mp400:02:09Як навчити дітей добра?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1w88aut3.mp311 Jan 24 00:00 UTCЯк навчити дітей добра?https://cdn.kabbalahmedia.info/1w88aut3.mp300:02:09Як навчити дітей добра?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/k22wNJOF.mp411 Jan 24 00:00 UTCЯк навчити дітей добра?https://cdn.kabbalahmedia.info/k22wNJOF.mp400:02:09Як навчити дітей добра?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/gYz4y8hm.mp308 Jan 24 00:00 UTCЯк позбутися почуття провиниhttps://cdn.kabbalahmedia.info/gYz4y8hm.mp300:02:16Як позбутися почуття провиниnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/40LH1cN5.mp408 Jan 24 00:00 UTCЯк позбутися почуття провиниhttps://cdn.kabbalahmedia.info/40LH1cN5.mp400:02:16Як позбутися почуття провиниnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/l3Zztxi8.mp408 Jan 24 00:00 UTCЯк позбутися почуття провиниhttps://cdn.kabbalahmedia.info/l3Zztxi8.mp400:02:16Як позбутися почуття провиниnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/bJWxTu7A.mp404 Jan 24 00:00 UTCЗ листа: "Чим більше ви закликаєте до єдності та добрих зв’язків, тим гірше стає. А ви все продовжуєте і продовжуєте. Ви що, не бачите, що нічого не працює?"https://cdn.kabbalahmedia.info/bJWxTu7A.mp400:01:51З листа: "Чим більше ви закликаєте до єдності та добрих зв’язків, тим гірше стає. А ви все продовжуєте і продовжуєте. Ви що, не бачите, що нічого не працює?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Rr0pUJaP.mp404 Jan 24 00:00 UTCЗ листа: "Чим більше ви закликаєте до єдності та добрих зв’язків, тим гірше стає. А ви все продовжуєте і продовжуєте. Ви що, не бачите, що нічого не працює?"https://cdn.kabbalahmedia.info/Rr0pUJaP.mp400:01:51З листа: "Чим більше ви закликаєте до єдності та добрих зв’язків, тим гірше стає. А ви все продовжуєте і продовжуєте. Ви що, не бачите, що нічого не працює?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/fERAdF2R.mp304 Jan 24 00:00 UTCЗ листа: "Чим більше ви закликаєте до єдності та добрих зв’язків, тим гірше стає. А ви все продовжуєте і продовжуєте. Ви що, не бачите, що нічого не працює?"https://cdn.kabbalahmedia.info/fERAdF2R.mp300:01:51З листа: "Чим більше ви закликаєте до єдності та добрих зв’язків, тим гірше стає. А ви все продовжуєте і продовжуєте. Ви що, не бачите, що нічого не працює?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Yv0HAHDK.mp404 Jan 24 00:00 UTCС. Винокур. Іде людина ринком, а торговець бойовими півнями йому кричить: "Купи мого півня, він б'ється до смерті". "Навіщо мені півень, який б'ється до смерті? Мені потрібен той, що б'ється до перемоги", - відповідає покупець. Скажіть, будь ласка, усе наше життя, в принципі - це бої. Маленькі, великі бої тощо. Усе-таки ми б'ємося до смерті чи до перемоги? М. Лайтман. Якби ми знали... Найголовніше нам - зрозуміти, що від нас вимагається. С. Винокур. Тобто ми не знаємо мети, за великим рахунком? М. Лайтман. Ні, не знаємо. С. Винокур. Ну тоді визначте, будь ласка, як проводити ці бої? Нехай це наші півнячі бої, але як проводити їх? М. Лайтман. Треба просто уявити собі, у чому ми хочемо перемогти, що буде, коли переможемо ми або наші суперники, вороги. Буде тільки гірше. На шляху ми знищимо багато і тих, і інших. Внаслідок цього залишаться розорені країни, вбиті люди і так далі. С. Винокур. Це перемога чи поразка? М. Лайтман. Чи буде це перемогою, я не знаю. С. Винокур. Тобто найчастіше, а можливо, навіть майже завжди наші перемоги виявляються нашими поразками? М. Лайтман. Так. С. Винокур. У цьому світі найчастіше, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. То що ж тоді виявиться перемогою? М. Лайтман. Коли ми зрозуміємо, що нам потрібно зближатися, з'єднуватися і разом наводити лад у собі та в навколишньому світі. С. Винокур. Не захоплюючи нікого і нічого? М. Лайтман. Ні. С. Винокур. Не погрожуючи нікому? М. Лайтман. Ні-ні. С. Винокур. Зрозуміло. М. Лайтман. Ті, хто захоплюють, вони, як правило, і програють. С. Винокур. Цим ми ніби себе перемагаємо, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Це перемогою називається? М. Лайтман. Так, перемога - це перемога над собою. С. Винокур. Можна сказати, що кожна мить у житті - це бій? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Так? М. Лайтман. Так-так-так. С. Винокур. Я ось до чого підводжу - ви колись говорили, що кожен день, кожну мить потрібно проводити як останню. М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ви можете це розкрити? М. Лайтман. Людина має давати собі звіт: скільки вона ще живе, чи доживе до кінця дня чи ні. Що буде, якщо не доживе, з яким розрахунком вона піде з цього світу. Ось таким чином має жити. С. Винокур. Зазвичай людина не ставить собі таке питання. М. Лайтман. Ну це не зрозуміло - чому. Адже для всіх нас є початок дня і кінець дня. С. Винокур. Так. М. Лайтман. Ну так... С. Винокур. Чому не може бути початок життя і кінець життя, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ось зараз - раз! - через мить, так? Але невже я це весь час маю тримати? Так жити неможливо! М. Лайтман. Навпаки, це дуже добре. С. Винокур. Що, якщо я думаю, що що я зроблю, тому що наприкінці дня невідомо, що зі мною буде, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. І що я маю зробити, так? М. Лайтман. Це під силу кожному. Треба просто навчити людину нормально дивитися на це, і тоді вона може зробити у своєму житті дуже багато корисного. С. Винокур. Ну і як ви вважаєте, які висновки вона тоді зробить: як мені прожити цей день, останній свій день, якщо він буде останнім? М. Лайтман. Думати про своє ставлення до всіх, до світу так, щоб залишити у світі про себе гарне враження. С. Винокур. Тоді останнє запитання: гарне враження для світу - це що означає? Що це означає? М. Лайтман. Зробити у світі якомога більше користі. С. Винокур. Що таке користь для світу? М. Лайтман. Користь для світу - це добрий зв'язок між людьми, який після тебе залишається. https://cdn.kabbalahmedia.info/Yv0HAHDK.mp400:03:37С. Винокур. Іде людина ринком, а торговець бойовими півнями йому кричить: "Купи мого півня, він б'ється до смерті". "Навіщо мені півень, який б'ється до смерті? Мені потрібен той, що б'ється до перемоги", - відповідає покупець. Скажіть, будь ласка, усе наше життя, в принципі - це бої. Маленькі, великі бої тощо. Усе-таки ми б'ємося до смерті чи до перемоги? М. Лайтман. Якби ми знали... Найголовніше нам - зрозуміти, що від нас вимагається. С. Винокур. Тобто ми не знаємо мети, за великим рахунком? М. Лайтман. Ні, не знаємо. С. Винокур. Ну тоді визначте, будь ласка, як проводити ці бої? Нехай це наші півнячі бої, але як проводити їх? М. Лайтман. Треба просто уявити собі, у чому ми хочемо перемогти, що буде, коли переможемо ми або наші суперники, вороги. Буде тільки гірше. На шляху ми знищимо багато і тих, і інших. Внаслідок цього залишаться розорені країни, вбиті люди і так далі. С. Винокур. Це перемога чи поразка? М. Лайтман. Чи буде це перемогою, я не знаю. С. Винокур. Тобто найчастіше, а можливо, навіть майже завжди наші перемоги виявляються нашими поразками? М. Лайтман. Так. С. Винокур. У цьому світі найчастіше, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. То що ж тоді виявиться перемогою? М. Лайтман. Коли ми зрозуміємо, що нам потрібно зближатися, з'єднуватися і разом наводити лад у собі та в навколишньому світі. С. Винокур. Не захоплюючи нікого і нічого? М. Лайтман. Ні. С. Винокур. Не погрожуючи нікому? М. Лайтман. Ні-ні. С. Винокур. Зрозуміло. М. Лайтман. Ті, хто захоплюють, вони, як правило, і програють. С. Винокур. Цим ми ніби себе перемагаємо, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Це перемогою називається? М. Лайтман. Так, перемога - це перемога над собою. С. Винокур. Можна сказати, що кожна мить у житті - це бій? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Так? М. Лайтман. Так-так-так. С. Винокур. Я ось до чого підводжу - ви колись говорили, що кожен день, кожну мить потрібно проводити як останню. М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ви можете це розкрити? М. Лайтман. Людина має давати собі звіт: скільки вона ще живе, чи доживе до кінця дня чи ні. Що буде, якщо не доживе, з яким розрахунком вона піде з цього світу. Ось таким чином має жити. С. Винокур. Зазвичай людина не ставить собі таке питання. М. Лайтман. Ну це не зрозуміло - чому. Адже для всіх нас є початок дня і кінець дня. С. Винокур. Так. М. Лайтман. Ну так... С. Винокур. Чому не може бути початок життя і кінець життя, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ось зараз - раз! - через мить, так? Але невже я це весь час маю тримати? Так жити неможливо! М. Лайтман. Навпаки, це дуже добре. С. Винокур. Що, якщо я думаю, що що я зроблю, тому що наприкінці дня невідомо, що зі мною буде, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. І що я маю зробити, так? М. Лайтман. Це під силу кожному. Треба просто навчити людину нормально дивитися на це, і тоді вона може зробити у своєму житті дуже багато корисного. С. Винокур. Ну і як ви вважаєте, які висновки вона тоді зробить: як мені прожити цей день, останній свій день, якщо він буде останнім? М. Лайтман. Думати про своє ставлення до всіх, до світу так, щоб залишити у світі про себе гарне враження. С. Винокур. Тоді останнє запитання: гарне враження для світу - це що означає? Що це означає? М. Лайтман. Зробити у світі якомога більше користі. С. Винокур. Що таке користь для світу? М. Лайтман. Користь для світу - це добрий зв'язок між людьми, який після тебе залишається. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/pzCfpPJp.mp304 Jan 24 00:00 UTCС. Винокур. Іде людина ринком, а торговець бойовими півнями йому кричить: "Купи мого півня, він б'ється до смерті". "Навіщо мені півень, який б'ється до смерті? Мені потрібен той, що б'ється до перемоги", - відповідає покупець. Скажіть, будь ласка, усе наше життя, в принципі - це бої. Маленькі, великі бої тощо. Усе-таки ми б'ємося до смерті чи до перемоги? М. Лайтман. Якби ми знали... Найголовніше нам - зрозуміти, що від нас вимагається. С. Винокур. Тобто ми не знаємо мети, за великим рахунком? М. Лайтман. Ні, не знаємо. С. Винокур. Ну тоді визначте, будь ласка, як проводити ці бої? Нехай це наші півнячі бої, але як проводити їх? М. Лайтман. Треба просто уявити собі, у чому ми хочемо перемогти, що буде, коли переможемо ми або наші суперники, вороги. Буде тільки гірше. На шляху ми знищимо багато і тих, і інших. Внаслідок цього залишаться розорені країни, вбиті люди і так далі. С. Винокур. Це перемога чи поразка? М. Лайтман. Чи буде це перемогою, я не знаю. С. Винокур. Тобто найчастіше, а можливо, навіть майже завжди наші перемоги виявляються нашими поразками? М. Лайтман. Так. С. Винокур. У цьому світі найчастіше, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. То що ж тоді виявиться перемогою? М. Лайтман. Коли ми зрозуміємо, що нам потрібно зближатися, з'єднуватися і разом наводити лад у собі та в навколишньому світі. С. Винокур. Не захоплюючи нікого і нічого? М. Лайтман. Ні. С. Винокур. Не погрожуючи нікому? М. Лайтман. Ні-ні. С. Винокур. Зрозуміло. М. Лайтман. Ті, хто захоплюють, вони, як правило, і програють. С. Винокур. Цим ми ніби себе перемагаємо, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Це перемогою називається? М. Лайтман. Так, перемога - це перемога над собою. С. Винокур. Можна сказати, що кожна мить у житті - це бій? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Так? М. Лайтман. Так-так-так. С. Винокур. Я ось до чого підводжу - ви колись говорили, що кожен день, кожну мить потрібно проводити як останню. М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ви можете це розкрити? М. Лайтман. Людина має давати собі звіт: скільки вона ще живе, чи доживе до кінця дня чи ні. Що буде, якщо не доживе, з яким розрахунком вона піде з цього світу. Ось таким чином має жити. С. Винокур. Зазвичай людина не ставить собі таке питання. М. Лайтман. Ну це не зрозуміло - чому. Адже для всіх нас є початок дня і кінець дня. С. Винокур. Так. М. Лайтман. Ну так... С. Винокур. Чому не може бути початок життя і кінець життя, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ось зараз - раз! - через мить, так? Але невже я це весь час маю тримати? Так жити неможливо! М. Лайтман. Навпаки, це дуже добре. С. Винокур. Що, якщо я думаю, що що я зроблю, тому що наприкінці дня невідомо, що зі мною буде, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. І що я маю зробити, так? М. Лайтман. Це під силу кожному. Треба просто навчити людину нормально дивитися на це, і тоді вона може зробити у своєму житті дуже багато корисного. С. Винокур. Ну і як ви вважаєте, які висновки вона тоді зробить: як мені прожити цей день, останній свій день, якщо він буде останнім? М. Лайтман. Думати про своє ставлення до всіх, до світу так, щоб залишити у світі про себе гарне враження. С. Винокур. Тоді останнє запитання: гарне враження для світу - це що означає? Що це означає? М. Лайтман. Зробити у світі якомога більше користі. С. Винокур. Що таке користь для світу? М. Лайтман. Користь для світу - це добрий зв'язок між людьми, який після тебе залишається. https://cdn.kabbalahmedia.info/pzCfpPJp.mp300:03:37С. Винокур. Іде людина ринком, а торговець бойовими півнями йому кричить: "Купи мого півня, він б'ється до смерті". "Навіщо мені півень, який б'ється до смерті? Мені потрібен той, що б'ється до перемоги", - відповідає покупець. Скажіть, будь ласка, усе наше життя, в принципі - це бої. Маленькі, великі бої тощо. Усе-таки ми б'ємося до смерті чи до перемоги? М. Лайтман. Якби ми знали... Найголовніше нам - зрозуміти, що від нас вимагається. С. Винокур. Тобто ми не знаємо мети, за великим рахунком? М. Лайтман. Ні, не знаємо. С. Винокур. Ну тоді визначте, будь ласка, як проводити ці бої? Нехай це наші півнячі бої, але як проводити їх? М. Лайтман. Треба просто уявити собі, у чому ми хочемо перемогти, що буде, коли переможемо ми або наші суперники, вороги. Буде тільки гірше. На шляху ми знищимо багато і тих, і інших. Внаслідок цього залишаться розорені країни, вбиті люди і так далі. С. Винокур. Це перемога чи поразка? М. Лайтман. Чи буде це перемогою, я не знаю. С. Винокур. Тобто найчастіше, а можливо, навіть майже завжди наші перемоги виявляються нашими поразками? М. Лайтман. Так. С. Винокур. У цьому світі найчастіше, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. То що ж тоді виявиться перемогою? М. Лайтман. Коли ми зрозуміємо, що нам потрібно зближатися, з'єднуватися і разом наводити лад у собі та в навколишньому світі. С. Винокур. Не захоплюючи нікого і нічого? М. Лайтман. Ні. С. Винокур. Не погрожуючи нікому? М. Лайтман. Ні-ні. С. Винокур. Зрозуміло. М. Лайтман. Ті, хто захоплюють, вони, як правило, і програють. С. Винокур. Цим ми ніби себе перемагаємо, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Це перемогою називається? М. Лайтман. Так, перемога - це перемога над собою. С. Винокур. Можна сказати, що кожна мить у житті - це бій? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Так? М. Лайтман. Так-так-так. С. Винокур. Я ось до чого підводжу - ви колись говорили, що кожен день, кожну мить потрібно проводити як останню. М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ви можете це розкрити? М. Лайтман. Людина має давати собі звіт: скільки вона ще живе, чи доживе до кінця дня чи ні. Що буде, якщо не доживе, з яким розрахунком вона піде з цього світу. Ось таким чином має жити. С. Винокур. Зазвичай людина не ставить собі таке питання. М. Лайтман. Ну це не зрозуміло - чому. Адже для всіх нас є початок дня і кінець дня. С. Винокур. Так. М. Лайтман. Ну так... С. Винокур. Чому не може бути початок життя і кінець життя, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ось зараз - раз! - через мить, так? Але невже я це весь час маю тримати? Так жити неможливо! М. Лайтман. Навпаки, це дуже добре. С. Винокур. Що, якщо я думаю, що що я зроблю, тому що наприкінці дня невідомо, що зі мною буде, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. І що я маю зробити, так? М. Лайтман. Це під силу кожному. Треба просто навчити людину нормально дивитися на це, і тоді вона може зробити у своєму житті дуже багато корисного. С. Винокур. Ну і як ви вважаєте, які висновки вона тоді зробить: як мені прожити цей день, останній свій день, якщо він буде останнім? М. Лайтман. Думати про своє ставлення до всіх, до світу так, щоб залишити у світі про себе гарне враження. С. Винокур. Тоді останнє запитання: гарне враження для світу - це що означає? Що це означає? М. Лайтман. Зробити у світі якомога більше користі. С. Винокур. Що таке користь для світу? М. Лайтман. Користь для світу - це добрий зв'язок між людьми, який після тебе залишається. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8alXUWe1.mp404 Jan 24 00:00 UTCС. Винокур. Іде людина ринком, а торговець бойовими півнями йому кричить: "Купи мого півня, він б'ється до смерті". "Навіщо мені півень, який б'ється до смерті? Мені потрібен той, що б'ється до перемоги", - відповідає покупець. Скажіть, будь ласка, усе наше життя, в принципі - це бої. Маленькі, великі бої тощо. Усе-таки ми б'ємося до смерті чи до перемоги? М. Лайтман. Якби ми знали... Найголовніше нам - зрозуміти, що від нас вимагається. С. Винокур. Тобто ми не знаємо мети, за великим рахунком? М. Лайтман. Ні, не знаємо. С. Винокур. Ну тоді визначте, будь ласка, як проводити ці бої? Нехай це наші півнячі бої, але як проводити їх? М. Лайтман. Треба просто уявити собі, у чому ми хочемо перемогти, що буде, коли переможемо ми або наші суперники, вороги. Буде тільки гірше. На шляху ми знищимо багато і тих, і інших. Внаслідок цього залишаться розорені країни, вбиті люди і так далі. С. Винокур. Це перемога чи поразка? М. Лайтман. Чи буде це перемогою, я не знаю. С. Винокур. Тобто найчастіше, а можливо, навіть майже завжди наші перемоги виявляються нашими поразками? М. Лайтман. Так. С. Винокур. У цьому світі найчастіше, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. То що ж тоді виявиться перемогою? М. Лайтман. Коли ми зрозуміємо, що нам потрібно зближатися, з'єднуватися і разом наводити лад у собі та в навколишньому світі. С. Винокур. Не захоплюючи нікого і нічого? М. Лайтман. Ні. С. Винокур. Не погрожуючи нікому? М. Лайтман. Ні-ні. С. Винокур. Зрозуміло. М. Лайтман. Ті, хто захоплюють, вони, як правило, і програють. С. Винокур. Цим ми ніби себе перемагаємо, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Це перемогою називається? М. Лайтман. Так, перемога - це перемога над собою. С. Винокур. Можна сказати, що кожна мить у житті - це бій? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Так? М. Лайтман. Так-так-так. С. Винокур. Я ось до чого підводжу - ви колись говорили, що кожен день, кожну мить потрібно проводити як останню. М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ви можете це розкрити? М. Лайтман. Людина має давати собі звіт: скільки вона ще живе, чи доживе до кінця дня чи ні. Що буде, якщо не доживе, з яким розрахунком вона піде з цього світу. Ось таким чином має жити. С. Винокур. Зазвичай людина не ставить собі таке питання. М. Лайтман. Ну це не зрозуміло - чому. Адже для всіх нас є початок дня і кінець дня. С. Винокур. Так. М. Лайтман. Ну так... С. Винокур. Чому не може бути початок життя і кінець життя, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ось зараз - раз! - через мить, так? Але невже я це весь час маю тримати? Так жити неможливо! М. Лайтман. Навпаки, це дуже добре. С. Винокур. Що, якщо я думаю, що що я зроблю, тому що наприкінці дня невідомо, що зі мною буде, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. І що я маю зробити, так? М. Лайтман. Це під силу кожному. Треба просто навчити людину нормально дивитися на це, і тоді вона може зробити у своєму житті дуже багато корисного. С. Винокур. Ну і як ви вважаєте, які висновки вона тоді зробить: як мені прожити цей день, останній свій день, якщо він буде останнім? М. Лайтман. Думати про своє ставлення до всіх, до світу так, щоб залишити у світі про себе гарне враження. С. Винокур. Тоді останнє запитання: гарне враження для світу - це що означає? Що це означає? М. Лайтман. Зробити у світі якомога більше користі. С. Винокур. Що таке користь для світу? М. Лайтман. Користь для світу - це добрий зв'язок між людьми, який після тебе залишається. https://cdn.kabbalahmedia.info/8alXUWe1.mp400:03:37С. Винокур. Іде людина ринком, а торговець бойовими півнями йому кричить: "Купи мого півня, він б'ється до смерті". "Навіщо мені півень, який б'ється до смерті? Мені потрібен той, що б'ється до перемоги", - відповідає покупець. Скажіть, будь ласка, усе наше життя, в принципі - це бої. Маленькі, великі бої тощо. Усе-таки ми б'ємося до смерті чи до перемоги? М. Лайтман. Якби ми знали... Найголовніше нам - зрозуміти, що від нас вимагається. С. Винокур. Тобто ми не знаємо мети, за великим рахунком? М. Лайтман. Ні, не знаємо. С. Винокур. Ну тоді визначте, будь ласка, як проводити ці бої? Нехай це наші півнячі бої, але як проводити їх? М. Лайтман. Треба просто уявити собі, у чому ми хочемо перемогти, що буде, коли переможемо ми або наші суперники, вороги. Буде тільки гірше. На шляху ми знищимо багато і тих, і інших. Внаслідок цього залишаться розорені країни, вбиті люди і так далі. С. Винокур. Це перемога чи поразка? М. Лайтман. Чи буде це перемогою, я не знаю. С. Винокур. Тобто найчастіше, а можливо, навіть майже завжди наші перемоги виявляються нашими поразками? М. Лайтман. Так. С. Винокур. У цьому світі найчастіше, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. То що ж тоді виявиться перемогою? М. Лайтман. Коли ми зрозуміємо, що нам потрібно зближатися, з'єднуватися і разом наводити лад у собі та в навколишньому світі. С. Винокур. Не захоплюючи нікого і нічого? М. Лайтман. Ні. С. Винокур. Не погрожуючи нікому? М. Лайтман. Ні-ні. С. Винокур. Зрозуміло. М. Лайтман. Ті, хто захоплюють, вони, як правило, і програють. С. Винокур. Цим ми ніби себе перемагаємо, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Це перемогою називається? М. Лайтман. Так, перемога - це перемога над собою. С. Винокур. Можна сказати, що кожна мить у житті - це бій? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Так? М. Лайтман. Так-так-так. С. Винокур. Я ось до чого підводжу - ви колись говорили, що кожен день, кожну мить потрібно проводити як останню. М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ви можете це розкрити? М. Лайтман. Людина має давати собі звіт: скільки вона ще живе, чи доживе до кінця дня чи ні. Що буде, якщо не доживе, з яким розрахунком вона піде з цього світу. Ось таким чином має жити. С. Винокур. Зазвичай людина не ставить собі таке питання. М. Лайтман. Ну це не зрозуміло - чому. Адже для всіх нас є початок дня і кінець дня. С. Винокур. Так. М. Лайтман. Ну так... С. Винокур. Чому не може бути початок життя і кінець життя, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. Ось зараз - раз! - через мить, так? Але невже я це весь час маю тримати? Так жити неможливо! М. Лайтман. Навпаки, це дуже добре. С. Винокур. Що, якщо я думаю, що що я зроблю, тому що наприкінці дня невідомо, що зі мною буде, так? М. Лайтман. Так. С. Винокур. І що я маю зробити, так? М. Лайтман. Це під силу кожному. Треба просто навчити людину нормально дивитися на це, і тоді вона може зробити у своєму житті дуже багато корисного. С. Винокур. Ну і як ви вважаєте, які висновки вона тоді зробить: як мені прожити цей день, останній свій день, якщо він буде останнім? М. Лайтман. Думати про своє ставлення до всіх, до світу так, щоб залишити у світі про себе гарне враження. С. Винокур. Тоді останнє запитання: гарне враження для світу - це що означає? Що це означає? М. Лайтман. Зробити у світі якомога більше користі. С. Винокур. Що таке користь для світу? М. Лайтман. Користь для світу - це добрий зв'язок між людьми, який після тебе залишається. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/YGtQh8MO.mp401 Jan 24 00:00 UTCС.Винокур: Край дороги стояв стовбур засохлого дерева. Вночі пройшов злодій і злякався — він подумав, що це стоїть поліцейський. Пройшов закоханий юнак і серце його радісно забилося — він прийняв дерево за свою кохану. Дитина, налякана страшними казками, побачила дерево й розплакалася. Але у всіх випадках дерево було тільки деревом. Ми бачимо світ таким, які ми самі. Ми це знаємо і Ви це весь час говорите. От скажіть, будь ласка, в такому разі, які ми, якщо ми бачимо світ ось сьогодні у війнах, стражданнях, бідах тощо? Які ми? М.Лайтман: Ми є відображенням світу. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Тобто, практично, якщо ми відчуваємо світ повний страждань… С.Винокур: Так. М.Лайтман: Ото́ж, ми самі, в принципі такі. І всередині себе насправді ми не бажаємо бачити світ іншим. Ми бажаємо насправді, щоб він таким залишився. Ми не можемо піднятися вище того, що відчуваємо. У цьому проблема. С.Винокур: Тобто ми хочемо цих страждань? М.Лайтман: Так. Ми звикли до них, ми перебуваємо в них. І ось це проблема. С.Винокур: Ну це ж взагалі, це ж анти анти анти антижиття таке. Це… М.Лайтман: Ну в цьому ми й перебуваємо. С.Винокур: Що ми не живемо, виходить? М.Лайтман: Ми не живемо. С.Винокур: Це взагалі пере́верт: що ми хочемо страждань. М.Лайтман: Уся наша історія, взагалі всіх людей — це просто суцільний потік страждань. С.Винокур: Ну як, нібито ми думаємо, що нас у це запустили. М.Лайтман: Так. С.Винокур: І навіть мовиться в Торі: «Ідіть і страждайте». За великим рахунком, мовилося: ви будете страждати. Тобто ми це переносимо не на себе, це не ми хочемо, це нас запустили в цей колообіг страждань. Це не наша вина. А ви кажете це в нас живе. М.Лайтман: Я вважаю, що це наша вина. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ми не бажаємо піднятися з цього рівня. Не бажаємо! С.Винокур: Тобто все завдання захотіти… М.Лайтман: Захотіти перевернути все це. С.Винокур: Вийти з цього клубка страждань. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Що для цього людина мусить зробити, що? М.Лайтман: Людина для цього має перестати нена́видіти інших, наблизитися до інших. І тоді все зміниться. С.Винокур: Вона для цього має, як ви сказали зараз, зрозуміти, що вона хоче страждати, страждань? М.Лайтман: Так. Я думаю, що нам просто треба заборонити людині страждати. Тому що цим, ти спричиняєш страждання у світі. С.Винокур: Тобто я мушу…? М.Лайтман: Прокинутися та співати! С.Винокур: Прокинутися і співати. Тобто якщо тобі боляче, прокинься та співай. Ось прямо цю пісню: Прокинься… М.Лайтман: Так С.Винокур: І співай М.Лайтман: Так, так С.Винокур: Спробуй у житті, хоч раз. М.Лайтман: Так, так С.Винокур: І так далі. Тепер таке запитання в мене. Ось вони потім, усі ось ці от: дитина, закоханий, злодій, вони з’ясували в результаті, що це дерево, тобто ось те, чого вони боялися. Що ми маємо з’ясувати? Що навпроти нас? Що це? М.Лайтман: Творець! Творець! Нічого іншого! І робить нам увесь час такі сцени, видіння, щоб ми боялися увесь час і поступово-поступово дійшли до розуміння цих міражів. С.Винокур: Тобто ось ці мої, моє бажання страждань має перейти в те, що переді, мною переді мною…? М.Лайтман: Міраж. С.Винокур: Міраж? Я не маю права страждати, ви кажете? М.Лайтман: Ні! С.Винокур: Тому що цей міраж, ось цей, скажімо так, Творець… М.Лайтман: Як тільки ти починаєш страждати, він перетворюється на матеріялістичні якісь дії, сцени. С.Винокур: Війни тощо. М.Лайтман: Так. А якщо ти не допускаєш страждань, хоча тобі вважається, що це вони, то тоді все виправляється. С.Винокур: І тоді я потихеньку починаю бачити- бачити- бачити Творця? Потихеньку-потихеньку… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Коли Ви кажете «Творець», ось зараз, що ви маєте на увазі ось, що переді мною перед нами? Що… М.Лайтман: Сила, яка керує світом, нами і яка бажає привести нас до усвідомлення правильного стану природи й себе. С.Винокур: Який він? М.Лайтман: Радість. https://cdn.kabbalahmedia.info/YGtQh8MO.mp400:04:54С.Винокур: Край дороги стояв стовбур засохлого дерева. Вночі пройшов злодій і злякався — він подумав, що це стоїть поліцейський. Пройшов закоханий юнак і серце його радісно забилося — він прийняв дерево за свою кохану. Дитина, налякана страшними казками, побачила дерево й розплакалася. Але у всіх випадках дерево було тільки деревом. Ми бачимо світ таким, які ми самі. Ми це знаємо і Ви це весь час говорите. От скажіть, будь ласка, в такому разі, які ми, якщо ми бачимо світ ось сьогодні у війнах, стражданнях, бідах тощо? Які ми? М.Лайтман: Ми є відображенням світу. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Тобто, практично, якщо ми відчуваємо світ повний страждань… С.Винокур: Так. М.Лайтман: Ото́ж, ми самі, в принципі такі. І всередині себе насправді ми не бажаємо бачити світ іншим. Ми бажаємо насправді, щоб він таким залишився. Ми не можемо піднятися вище того, що відчуваємо. У цьому проблема. С.Винокур: Тобто ми хочемо цих страждань? М.Лайтман: Так. Ми звикли до них, ми перебуваємо в них. І ось це проблема. С.Винокур: Ну це ж взагалі, це ж анти анти анти антижиття таке. Це… М.Лайтман: Ну в цьому ми й перебуваємо. С.Винокур: Що ми не живемо, виходить? М.Лайтман: Ми не живемо. С.Винокур: Це взагалі пере́верт: що ми хочемо страждань. М.Лайтман: Уся наша історія, взагалі всіх людей — це просто суцільний потік страждань. С.Винокур: Ну як, нібито ми думаємо, що нас у це запустили. М.Лайтман: Так. С.Винокур: І навіть мовиться в Торі: «Ідіть і страждайте». За великим рахунком, мовилося: ви будете страждати. Тобто ми це переносимо не на себе, це не ми хочемо, це нас запустили в цей колообіг страждань. Це не наша вина. А ви кажете це в нас живе. М.Лайтман: Я вважаю, що це наша вина. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ми не бажаємо піднятися з цього рівня. Не бажаємо! С.Винокур: Тобто все завдання захотіти… М.Лайтман: Захотіти перевернути все це. С.Винокур: Вийти з цього клубка страждань. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Що для цього людина мусить зробити, що? М.Лайтман: Людина для цього має перестати нена́видіти інших, наблизитися до інших. І тоді все зміниться. С.Винокур: Вона для цього має, як ви сказали зараз, зрозуміти, що вона хоче страждати, страждань? М.Лайтман: Так. Я думаю, що нам просто треба заборонити людині страждати. Тому що цим, ти спричиняєш страждання у світі. С.Винокур: Тобто я мушу…? М.Лайтман: Прокинутися та співати! С.Винокур: Прокинутися і співати. Тобто якщо тобі боляче, прокинься та співай. Ось прямо цю пісню: Прокинься… М.Лайтман: Так С.Винокур: І співай М.Лайтман: Так, так С.Винокур: Спробуй у житті, хоч раз. М.Лайтман: Так, так С.Винокур: І так далі. Тепер таке запитання в мене. Ось вони потім, усі ось ці от: дитина, закоханий, злодій, вони з’ясували в результаті, що це дерево, тобто ось те, чого вони боялися. Що ми маємо з’ясувати? Що навпроти нас? Що це? М.Лайтман: Творець! Творець! Нічого іншого! І робить нам увесь час такі сцени, видіння, щоб ми боялися увесь час і поступово-поступово дійшли до розуміння цих міражів. С.Винокур: Тобто ось ці мої, моє бажання страждань має перейти в те, що переді, мною переді мною…? М.Лайтман: Міраж. С.Винокур: Міраж? Я не маю права страждати, ви кажете? М.Лайтман: Ні! С.Винокур: Тому що цей міраж, ось цей, скажімо так, Творець… М.Лайтман: Як тільки ти починаєш страждати, він перетворюється на матеріялістичні якісь дії, сцени. С.Винокур: Війни тощо. М.Лайтман: Так. А якщо ти не допускаєш страждань, хоча тобі вважається, що це вони, то тоді все виправляється. С.Винокур: І тоді я потихеньку починаю бачити- бачити- бачити Творця? Потихеньку-потихеньку… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Коли Ви кажете «Творець», ось зараз, що ви маєте на увазі ось, що переді мною перед нами? Що… М.Лайтман: Сила, яка керує світом, нами і яка бажає привести нас до усвідомлення правильного стану природи й себе. С.Винокур: Який він? М.Лайтман: Радість. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/e1yfTIEZ.mp301 Jan 24 00:00 UTCС.Винокур: Край дороги стояв стовбур засохлого дерева. Вночі пройшов злодій і злякався — він подумав, що це стоїть поліцейський. Пройшов закоханий юнак і серце його радісно забилося — він прийняв дерево за свою кохану. Дитина, налякана страшними казками, побачила дерево й розплакалася. Але у всіх випадках дерево було тільки деревом. Ми бачимо світ таким, які ми самі. Ми це знаємо і Ви це весь час говорите. От скажіть, будь ласка, в такому разі, які ми, якщо ми бачимо світ ось сьогодні у війнах, стражданнях, бідах тощо? Які ми? М.Лайтман: Ми є відображенням світу. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Тобто, практично, якщо ми відчуваємо світ повний страждань… С.Винокур: Так. М.Лайтман: Ото́ж, ми самі, в принципі такі. І всередині себе насправді ми не бажаємо бачити світ іншим. Ми бажаємо насправді, щоб він таким залишився. Ми не можемо піднятися вище того, що відчуваємо. У цьому проблема. С.Винокур: Тобто ми хочемо цих страждань? М.Лайтман: Так. Ми звикли до них, ми перебуваємо в них. І ось це проблема. С.Винокур: Ну це ж взагалі, це ж анти анти анти антижиття таке. Це… М.Лайтман: Ну в цьому ми й перебуваємо. С.Винокур: Що ми не живемо, виходить? М.Лайтман: Ми не живемо. С.Винокур: Це взагалі пере́верт: що ми хочемо страждань. М.Лайтман: Уся наша історія, взагалі всіх людей — це просто суцільний потік страждань. С.Винокур: Ну як, нібито ми думаємо, що нас у це запустили. М.Лайтман: Так. С.Винокур: І навіть мовиться в Торі: «Ідіть і страждайте». За великим рахунком, мовилося: ви будете страждати. Тобто ми це переносимо не на себе, це не ми хочемо, це нас запустили в цей колообіг страждань. Це не наша вина. А ви кажете це в нас живе. М.Лайтман: Я вважаю, що це наша вина. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ми не бажаємо піднятися з цього рівня. Не бажаємо! С.Винокур: Тобто все завдання захотіти… М.Лайтман: Захотіти перевернути все це. С.Винокур: Вийти з цього клубка страждань. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Що для цього людина мусить зробити, що? М.Лайтман: Людина для цього має перестати нена́видіти інших, наблизитися до інших. І тоді все зміниться. С.Винокур: Вона для цього має, як ви сказали зараз, зрозуміти, що вона хоче страждати, страждань? М.Лайтман: Так. Я думаю, що нам просто треба заборонити людині страждати. Тому що цим, ти спричиняєш страждання у світі. С.Винокур: Тобто я мушу…? М.Лайтман: Прокинутися та співати! С.Винокур: Прокинутися і співати. Тобто якщо тобі боляче, прокинься та співай. Ось прямо цю пісню: Прокинься… М.Лайтман: Так С.Винокур: І співай М.Лайтман: Так, так С.Винокур: Спробуй у житті, хоч раз. М.Лайтман: Так, так С.Винокур: І так далі. Тепер таке запитання в мене. Ось вони потім, усі ось ці от: дитина, закоханий, злодій, вони з’ясували в результаті, що це дерево, тобто ось те, чого вони боялися. Що ми маємо з’ясувати? Що навпроти нас? Що це? М.Лайтман: Творець! Творець! Нічого іншого! І робить нам увесь час такі сцени, видіння, щоб ми боялися увесь час і поступово-поступово дійшли до розуміння цих міражів. С.Винокур: Тобто ось ці мої, моє бажання страждань має перейти в те, що переді, мною переді мною…? М.Лайтман: Міраж. С.Винокур: Міраж? Я не маю права страждати, ви кажете? М.Лайтман: Ні! С.Винокур: Тому що цей міраж, ось цей, скажімо так, Творець… М.Лайтман: Як тільки ти починаєш страждати, він перетворюється на матеріялістичні якісь дії, сцени. С.Винокур: Війни тощо. М.Лайтман: Так. А якщо ти не допускаєш страждань, хоча тобі вважається, що це вони, то тоді все виправляється. С.Винокур: І тоді я потихеньку починаю бачити- бачити- бачити Творця? Потихеньку-потихеньку… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Коли Ви кажете «Творець», ось зараз, що ви маєте на увазі ось, що переді мною перед нами? Що… М.Лайтман: Сила, яка керує світом, нами і яка бажає привести нас до усвідомлення правильного стану природи й себе. С.Винокур: Який він? М.Лайтман: Радість. https://cdn.kabbalahmedia.info/e1yfTIEZ.mp300:04:54С.Винокур: Край дороги стояв стовбур засохлого дерева. Вночі пройшов злодій і злякався — він подумав, що це стоїть поліцейський. Пройшов закоханий юнак і серце його радісно забилося — він прийняв дерево за свою кохану. Дитина, налякана страшними казками, побачила дерево й розплакалася. Але у всіх випадках дерево було тільки деревом. Ми бачимо світ таким, які ми самі. Ми це знаємо і Ви це весь час говорите. От скажіть, будь ласка, в такому разі, які ми, якщо ми бачимо світ ось сьогодні у війнах, стражданнях, бідах тощо? Які ми? М.Лайтман: Ми є відображенням світу. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Тобто, практично, якщо ми відчуваємо світ повний страждань… С.Винокур: Так. М.Лайтман: Ото́ж, ми самі, в принципі такі. І всередині себе насправді ми не бажаємо бачити світ іншим. Ми бажаємо насправді, щоб він таким залишився. Ми не можемо піднятися вище того, що відчуваємо. У цьому проблема. С.Винокур: Тобто ми хочемо цих страждань? М.Лайтман: Так. Ми звикли до них, ми перебуваємо в них. І ось це проблема. С.Винокур: Ну це ж взагалі, це ж анти анти анти антижиття таке. Це… М.Лайтман: Ну в цьому ми й перебуваємо. С.Винокур: Що ми не живемо, виходить? М.Лайтман: Ми не живемо. С.Винокур: Це взагалі пере́верт: що ми хочемо страждань. М.Лайтман: Уся наша історія, взагалі всіх людей — це просто суцільний потік страждань. С.Винокур: Ну як, нібито ми думаємо, що нас у це запустили. М.Лайтман: Так. С.Винокур: І навіть мовиться в Торі: «Ідіть і страждайте». За великим рахунком, мовилося: ви будете страждати. Тобто ми це переносимо не на себе, це не ми хочемо, це нас запустили в цей колообіг страждань. Це не наша вина. А ви кажете це в нас живе. М.Лайтман: Я вважаю, що це наша вина. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ми не бажаємо піднятися з цього рівня. Не бажаємо! С.Винокур: Тобто все завдання захотіти… М.Лайтман: Захотіти перевернути все це. С.Винокур: Вийти з цього клубка страждань. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Що для цього людина мусить зробити, що? М.Лайтман: Людина для цього має перестати нена́видіти інших, наблизитися до інших. І тоді все зміниться. С.Винокур: Вона для цього має, як ви сказали зараз, зрозуміти, що вона хоче страждати, страждань? М.Лайтман: Так. Я думаю, що нам просто треба заборонити людині страждати. Тому що цим, ти спричиняєш страждання у світі. С.Винокур: Тобто я мушу…? М.Лайтман: Прокинутися та співати! С.Винокур: Прокинутися і співати. Тобто якщо тобі боляче, прокинься та співай. Ось прямо цю пісню: Прокинься… М.Лайтман: Так С.Винокур: І співай М.Лайтман: Так, так С.Винокур: Спробуй у житті, хоч раз. М.Лайтман: Так, так С.Винокур: І так далі. Тепер таке запитання в мене. Ось вони потім, усі ось ці от: дитина, закоханий, злодій, вони з’ясували в результаті, що це дерево, тобто ось те, чого вони боялися. Що ми маємо з’ясувати? Що навпроти нас? Що це? М.Лайтман: Творець! Творець! Нічого іншого! І робить нам увесь час такі сцени, видіння, щоб ми боялися увесь час і поступово-поступово дійшли до розуміння цих міражів. С.Винокур: Тобто ось ці мої, моє бажання страждань має перейти в те, що переді, мною переді мною…? М.Лайтман: Міраж. С.Винокур: Міраж? Я не маю права страждати, ви кажете? М.Лайтман: Ні! С.Винокур: Тому що цей міраж, ось цей, скажімо так, Творець… М.Лайтман: Як тільки ти починаєш страждати, він перетворюється на матеріялістичні якісь дії, сцени. С.Винокур: Війни тощо. М.Лайтман: Так. А якщо ти не допускаєш страждань, хоча тобі вважається, що це вони, то тоді все виправляється. С.Винокур: І тоді я потихеньку починаю бачити- бачити- бачити Творця? Потихеньку-потихеньку… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Коли Ви кажете «Творець», ось зараз, що ви маєте на увазі ось, що переді мною перед нами? Що… М.Лайтман: Сила, яка керує світом, нами і яка бажає привести нас до усвідомлення правильного стану природи й себе. С.Винокур: Який він? М.Лайтман: Радість. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/rgAMsQEm.mp401 Jan 24 00:00 UTCС.Винокур: Край дороги стояв стовбур засохлого дерева. Вночі пройшов злодій і злякався — він подумав, що це стоїть поліцейський. Пройшов закоханий юнак і серце його радісно забилося — він прийняв дерево за свою кохану. Дитина, налякана страшними казками, побачила дерево й розплакалася. Але у всіх випадках дерево було тільки деревом. Ми бачимо світ таким, які ми самі. Ми це знаємо і Ви це весь час говорите. От скажіть, будь ласка, в такому разі, які ми, якщо ми бачимо світ ось сьогодні у війнах, стражданнях, бідах тощо? Які ми? М.Лайтман: Ми є відображенням світу. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Тобто, практично, якщо ми відчуваємо світ повний страждань… С.Винокур: Так. М.Лайтман: Ото́ж, ми самі, в принципі такі. І всередині себе насправді ми не бажаємо бачити світ іншим. Ми бажаємо насправді, щоб він таким залишився. Ми не можемо піднятися вище того, що відчуваємо. У цьому проблема. С.Винокур: Тобто ми хочемо цих страждань? М.Лайтман: Так. Ми звикли до них, ми перебуваємо в них. І ось це проблема. С.Винокур: Ну це ж взагалі, це ж анти анти анти антижиття таке. Це… М.Лайтман: Ну в цьому ми й перебуваємо. С.Винокур: Що ми не живемо, виходить? М.Лайтман: Ми не живемо. С.Винокур: Це взагалі пере́верт: що ми хочемо страждань. М.Лайтман: Уся наша історія, взагалі всіх людей — це просто суцільний потік страждань. С.Винокур: Ну як, нібито ми думаємо, що нас у це запустили. М.Лайтман: Так. С.Винокур: І навіть мовиться в Торі: «Ідіть і страждайте». За великим рахунком, мовилося: ви будете страждати. Тобто ми це переносимо не на себе, це не ми хочемо, це нас запустили в цей колообіг страждань. Це не наша вина. А ви кажете це в нас живе. М.Лайтман: Я вважаю, що це наша вина. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ми не бажаємо піднятися з цього рівня. Не бажаємо! С.Винокур: Тобто все завдання захотіти… М.Лайтман: Захотіти перевернути все це. С.Винокур: Вийти з цього клубка страждань. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Що для цього людина мусить зробити, що? М.Лайтман: Людина для цього має перестати нена́видіти інших, наблизитися до інших. І тоді все зміниться. С.Винокур: Вона для цього має, як ви сказали зараз, зрозуміти, що вона хоче страждати, страждань? М.Лайтман: Так. Я думаю, що нам просто треба заборонити людині страждати. Тому що цим, ти спричиняєш страждання у світі. С.Винокур: Тобто я мушу…? М.Лайтман: Прокинутися та співати! С.Винокур: Прокинутися і співати. Тобто якщо тобі боляче, прокинься та співай. Ось прямо цю пісню: Прокинься… М.Лайтман: Так С.Винокур: І співай М.Лайтман: Так, так С.Винокур: Спробуй у житті, хоч раз. М.Лайтман: Так, так С.Винокур: І так далі. Тепер таке запитання в мене. Ось вони потім, усі ось ці от: дитина, закоханий, злодій, вони з’ясували в результаті, що це дерево, тобто ось те, чого вони боялися. Що ми маємо з’ясувати? Що навпроти нас? Що це? М.Лайтман: Творець! Творець! Нічого іншого! І робить нам увесь час такі сцени, видіння, щоб ми боялися увесь час і поступово-поступово дійшли до розуміння цих міражів. С.Винокур: Тобто ось ці мої, моє бажання страждань має перейти в те, що переді, мною переді мною…? М.Лайтман: Міраж. С.Винокур: Міраж? Я не маю права страждати, ви кажете? М.Лайтман: Ні! С.Винокур: Тому що цей міраж, ось цей, скажімо так, Творець… М.Лайтман: Як тільки ти починаєш страждати, він перетворюється на матеріялістичні якісь дії, сцени. С.Винокур: Війни тощо. М.Лайтман: Так. А якщо ти не допускаєш страждань, хоча тобі вважається, що це вони, то тоді все виправляється. С.Винокур: І тоді я потихеньку починаю бачити- бачити- бачити Творця? Потихеньку-потихеньку… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Коли Ви кажете «Творець», ось зараз, що ви маєте на увазі ось, що переді мною перед нами? Що… М.Лайтман: Сила, яка керує світом, нами і яка бажає привести нас до усвідомлення правильного стану природи й себе. С.Винокур: Який він? М.Лайтман: Радість. https://cdn.kabbalahmedia.info/rgAMsQEm.mp400:04:54С.Винокур: Край дороги стояв стовбур засохлого дерева. Вночі пройшов злодій і злякався — він подумав, що це стоїть поліцейський. Пройшов закоханий юнак і серце його радісно забилося — він прийняв дерево за свою кохану. Дитина, налякана страшними казками, побачила дерево й розплакалася. Але у всіх випадках дерево було тільки деревом. Ми бачимо світ таким, які ми самі. Ми це знаємо і Ви це весь час говорите. От скажіть, будь ласка, в такому разі, які ми, якщо ми бачимо світ ось сьогодні у війнах, стражданнях, бідах тощо? Які ми? М.Лайтман: Ми є відображенням світу. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Тобто, практично, якщо ми відчуваємо світ повний страждань… С.Винокур: Так. М.Лайтман: Ото́ж, ми самі, в принципі такі. І всередині себе насправді ми не бажаємо бачити світ іншим. Ми бажаємо насправді, щоб він таким залишився. Ми не можемо піднятися вище того, що відчуваємо. У цьому проблема. С.Винокур: Тобто ми хочемо цих страждань? М.Лайтман: Так. Ми звикли до них, ми перебуваємо в них. І ось це проблема. С.Винокур: Ну це ж взагалі, це ж анти анти анти антижиття таке. Це… М.Лайтман: Ну в цьому ми й перебуваємо. С.Винокур: Що ми не живемо, виходить? М.Лайтман: Ми не живемо. С.Винокур: Це взагалі пере́верт: що ми хочемо страждань. М.Лайтман: Уся наша історія, взагалі всіх людей — це просто суцільний потік страждань. С.Винокур: Ну як, нібито ми думаємо, що нас у це запустили. М.Лайтман: Так. С.Винокур: І навіть мовиться в Торі: «Ідіть і страждайте». За великим рахунком, мовилося: ви будете страждати. Тобто ми це переносимо не на себе, це не ми хочемо, це нас запустили в цей колообіг страждань. Це не наша вина. А ви кажете це в нас живе. М.Лайтман: Я вважаю, що це наша вина. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ми не бажаємо піднятися з цього рівня. Не бажаємо! С.Винокур: Тобто все завдання захотіти… М.Лайтман: Захотіти перевернути все це. С.Винокур: Вийти з цього клубка страждань. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Що для цього людина мусить зробити, що? М.Лайтман: Людина для цього має перестати нена́видіти інших, наблизитися до інших. І тоді все зміниться. С.Винокур: Вона для цього має, як ви сказали зараз, зрозуміти, що вона хоче страждати, страждань? М.Лайтман: Так. Я думаю, що нам просто треба заборонити людині страждати. Тому що цим, ти спричиняєш страждання у світі. С.Винокур: Тобто я мушу…? М.Лайтман: Прокинутися та співати! С.Винокур: Прокинутися і співати. Тобто якщо тобі боляче, прокинься та співай. Ось прямо цю пісню: Прокинься… М.Лайтман: Так С.Винокур: І співай М.Лайтман: Так, так С.Винокур: Спробуй у житті, хоч раз. М.Лайтман: Так, так С.Винокур: І так далі. Тепер таке запитання в мене. Ось вони потім, усі ось ці от: дитина, закоханий, злодій, вони з’ясували в результаті, що це дерево, тобто ось те, чого вони боялися. Що ми маємо з’ясувати? Що навпроти нас? Що це? М.Лайтман: Творець! Творець! Нічого іншого! І робить нам увесь час такі сцени, видіння, щоб ми боялися увесь час і поступово-поступово дійшли до розуміння цих міражів. С.Винокур: Тобто ось ці мої, моє бажання страждань має перейти в те, що переді, мною переді мною…? М.Лайтман: Міраж. С.Винокур: Міраж? Я не маю права страждати, ви кажете? М.Лайтман: Ні! С.Винокур: Тому що цей міраж, ось цей, скажімо так, Творець… М.Лайтман: Як тільки ти починаєш страждати, він перетворюється на матеріялістичні якісь дії, сцени. С.Винокур: Війни тощо. М.Лайтман: Так. А якщо ти не допускаєш страждань, хоча тобі вважається, що це вони, то тоді все виправляється. С.Винокур: І тоді я потихеньку починаю бачити- бачити- бачити Творця? Потихеньку-потихеньку… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Коли Ви кажете «Творець», ось зараз, що ви маєте на увазі ось, що переді мною перед нами? Що… М.Лайтман: Сила, яка керує світом, нами і яка бажає привести нас до усвідомлення правильного стану природи й себе. С.Винокур: Який він? М.Лайтман: Радість. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/KuPUBvUV.mp307 Dec 23 00:00 UTCС.Винокур: Скажіть, будь ласка, а ось ви говорите і ми говоримо, святі книги... святі книги, написані людьми, які відчували взагалі духовний світ. Книги, написані для нас. Чому і як їм вірити? Чому їм вірити? Чи треба їм вірити? Чи треба перевіряти? От скажіть. М. Лайтман: Не вір ні в що. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Ти тільки мусиш, можеш переконатися в тому, що те, що вони радять - це правильно. Тобто в їхні поради. С.Винокур: Тобто я сам на практиці маю пройти весь цей шлях? М. Лайтман: Ти потрапляєш у стан, де визначається вся твоя суть і вся твоя доля. С.Винокур: Ось там я справжній, так? М. Лайтман: Ось там ти так. Ти із собою починаєш знайомитися С.Винокур: Це красиво. https://cdn.kabbalahmedia.info/KuPUBvUV.mp300:01:07С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а ось ви говорите і ми говоримо, святі книги... святі книги, написані людьми, які відчували взагалі духовний світ. Книги, написані для нас. Чому і як їм вірити? Чому їм вірити? Чи треба їм вірити? Чи треба перевіряти? От скажіть. М. Лайтман: Не вір ні в що. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Ти тільки мусиш, можеш переконатися в тому, що те, що вони радять - це правильно. Тобто в їхні поради. С.Винокур: Тобто я сам на практиці маю пройти весь цей шлях? М. Лайтман: Ти потрапляєш у стан, де визначається вся твоя суть і вся твоя доля. С.Винокур: Ось там я справжній, так? М. Лайтман: Ось там ти так. Ти із собою починаєш знайомитися С.Винокур: Це красиво. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/qbBDF8ZA.mp407 Dec 23 00:00 UTCС.Винокур: Скажіть, будь ласка, а ось ви говорите і ми говоримо, святі книги... святі книги, написані людьми, які відчували взагалі духовний світ. Книги, написані для нас. Чому і як їм вірити? Чому їм вірити? Чи треба їм вірити? Чи треба перевіряти? От скажіть. М. Лайтман: Не вір ні в що. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Ти тільки мусиш, можеш переконатися в тому, що те, що вони радять - це правильно. Тобто в їхні поради. С.Винокур: Тобто я сам на практиці маю пройти весь цей шлях? М. Лайтман: Ти потрапляєш у стан, де визначається вся твоя суть і вся твоя доля. С.Винокур: Ось там я справжній, так? М. Лайтман: Ось там ти так. Ти із собою починаєш знайомитися С.Винокур: Це красиво. https://cdn.kabbalahmedia.info/qbBDF8ZA.mp400:01:07С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а ось ви говорите і ми говоримо, святі книги... святі книги, написані людьми, які відчували взагалі духовний світ. Книги, написані для нас. Чому і як їм вірити? Чому їм вірити? Чи треба їм вірити? Чи треба перевіряти? От скажіть. М. Лайтман: Не вір ні в що. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Ти тільки мусиш, можеш переконатися в тому, що те, що вони радять - це правильно. Тобто в їхні поради. С.Винокур: Тобто я сам на практиці маю пройти весь цей шлях? М. Лайтман: Ти потрапляєш у стан, де визначається вся твоя суть і вся твоя доля. С.Винокур: Ось там я справжній, так? М. Лайтман: Ось там ти так. Ти із собою починаєш знайомитися С.Винокур: Це красиво. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/f6FmTQR1.mp407 Dec 23 00:00 UTCС.Винокур: Скажіть, будь ласка, а ось ви говорите і ми говоримо, святі книги... святі книги, написані людьми, які відчували взагалі духовний світ. Книги, написані для нас. Чому і як їм вірити? Чому їм вірити? Чи треба їм вірити? Чи треба перевіряти? От скажіть. М. Лайтман: Не вір ні в що. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Ти тільки мусиш, можеш переконатися в тому, що те, що вони радять - це правильно. Тобто в їхні поради. С.Винокур: Тобто я сам на практиці маю пройти весь цей шлях? М. Лайтман: Ти потрапляєш у стан, де визначається вся твоя суть і вся твоя доля. С.Винокур: Ось там я справжній, так? М. Лайтман: Ось там ти так. Ти із собою починаєш знайомитися С.Винокур: Це красиво. https://cdn.kabbalahmedia.info/f6FmTQR1.mp400:01:07С.Винокур: Скажіть, будь ласка, а ось ви говорите і ми говоримо, святі книги... святі книги, написані людьми, які відчували взагалі духовний світ. Книги, написані для нас. Чому і як їм вірити? Чому їм вірити? Чи треба їм вірити? Чи треба перевіряти? От скажіть. М. Лайтман: Не вір ні в що. С.Винокур: Так? М. Лайтман: Ти тільки мусиш, можеш переконатися в тому, що те, що вони радять - це правильно. Тобто в їхні поради. С.Винокур: Тобто я сам на практиці маю пройти весь цей шлях? М. Лайтман: Ти потрапляєш у стан, де визначається вся твоя суть і вся твоя доля. С.Винокур: Ось там я справжній, так? М. Лайтман: Ось там ти так. Ти із собою починаєш знайомитися С.Винокур: Це красиво. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/LDKqEDOk.mp307 Dec 23 00:00 UTCРепліка: Інна пише: "Шановний Міхаелю Лайтмане, я зараз вся тремчу, коли пишу вам. Я живу в Ізраїлі вже 30 років. Тут виросли мої діти. І ось зараз старший в армії. Він у бойових частинах, на закритій базі. Зв'язок із ним дуже рідкісний. І щойно він був поруч - моя дитина - тепла, добра, любляча, і раптом дитинство закінчилося. І це усвідомлення, що дитинство закінчилося - це жахливо! І дуже сильне відчуття порожнечі! І тут ніякі переконання, ніякі мізки не допомагають. І молодші діти не допомагають. Наче вийняли з тебе шматок тебе. Я боюся за нього! Я відчуваю, що вся провалююся в це хвилювання! Як це пережити? Як триматися?" М. Лайтман: Треба просто вірити. Нічого іншого сказати тут не можна. Вірити в те, що все буде добре. Що є вища сила, яка влаштовує долю кожного, і вона з добром ставитиметься до кожного з нас. Запитання: І до мого сина, і взагалі, до наших дітей? М. Лайтман: Так. Це дуже непросто уявити собі почуття матері. Нічого її не заспокоїть, крім того, що він буде поруч. Запитання: І цього хотіти? М. Лайтман: Так. Він має бути поруч! Під серцем!https://cdn.kabbalahmedia.info/LDKqEDOk.mp300:01:39Репліка: Інна пише: "Шановний Міхаелю Лайтмане, я зараз вся тремчу, коли пишу вам. Я живу в Ізраїлі вже 30 років. Тут виросли мої діти. І ось зараз старший в армії. Він у бойових частинах, на закритій базі. Зв'язок із ним дуже рідкісний. І щойно він був поруч - моя дитина - тепла, добра, любляча, і раптом дитинство закінчилося. І це усвідомлення, що дитинство закінчилося - це жахливо! І дуже сильне відчуття порожнечі! І тут ніякі переконання, ніякі мізки не допомагають. І молодші діти не допомагають. Наче вийняли з тебе шматок тебе. Я боюся за нього! Я відчуваю, що вся провалююся в це хвилювання! Як це пережити? Як триматися?" М. Лайтман: Треба просто вірити. Нічого іншого сказати тут не можна. Вірити в те, що все буде добре. Що є вища сила, яка влаштовує долю кожного, і вона з добром ставитиметься до кожного з нас. Запитання: І до мого сина, і взагалі, до наших дітей? М. Лайтман: Так. Це дуже непросто уявити собі почуття матері. Нічого її не заспокоїть, крім того, що він буде поруч. Запитання: І цього хотіти? М. Лайтман: Так. Він має бути поруч! Під серцем!nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/gWdaM1EL.mp420 Nov 23 00:00 UTCС.Винокур: Біля воріт одного міста сидів мудрець. Повз проходив подорожній. Він запитав мудреця: «Скажи, отче, які люди в цьому місті живуть - добрі чи злі?» «У тому місті, з якого ти йдеш, які були люди?» — запитав його мудрець. «Злі, жорстокі та егоїстичні», — відповів хлопчина. «Тут живуть такі самі», — відповів старець. І хлопець пішов. Минув якийсь час, до воріт підійшов інший чоловік. Він поставив те саме запитання. Мудрець так само відповів: «Які живуть у твоєму місті»? Той сказав: «У мене в місті залишилося багато друзів, і люди там були добрі й хороші». Тоді старець сказав йому: «Тут тобі траплятимуться такі ж люди». Запитання моє таке: виходить дуже дивна річ, що це від мене залежить - які люди живуть у моєму місті. М.Лайтман: Ну, взагалі, так. С.Винокур: Так? Тобто, якщо перший казав, що там живуть недобрі люди, він казав, що тут для тебе будуть такі самі. УГУ А якщо там жили добрі, то й тут такі? Скажіть, що це, як цей механізм побудований? М.Лайтман: Побудований на ставленні людини до суспільства. С.Винокур: Тобто, як людина сама ставиться до суспільства, так воно і… М.Лайтман: Так вона і відчуває. С.Винокур: А якщо мене нена́видять? Як, загалом, ми знаємо… М.Лайтман: А за що тебе нена́видять? Це ж не просто так сьогодні з’явилося, це виходить із твоєї поведінки? С.Винокур: Тобто, якщо я бачу нена́висників, які не люблять мене, то я маю поставити собі питання: за що вони мене нена́видять? М.Лайтман: Так, тільки так. С.Винокур: Якщо я не знайду, наприклад, за що мене нена́видять, як, зазвичай, буває? М.Лайтман: Це означає, що ти себе виправдовуєш. С.Винокур: Тобто я в принципі мушу знайти? М.Лайтман: Ти маєш знайти в собі добрі почуття і такі ж почуття знайти в інших. С.Винокур: Тобто я знаходжу в собі, за що мене нена́видять і намагаюся щось із собою зробити, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І якщо я зможу щось зробити стосовно нена́висника, того, хто мене нена́видить, він зміниться до мене? М.Лайтман: Він зміниться. Допомагай усім, і він зміниться. С.Винокур: Тобто я маю, в принципі, навіть виправдати ось цю нена́висть, яка йде до мене? М.Лайтман: Це природа людини. Якщо ти її сприймаєш правильно, то ти будеш і людину сприймати так. С.Винокур: Тобто я в цьому разі маю сказати: це моя природа чи це його природа егоїстична? М.Лайтман: Це його природа егоїстична. Так створені люди, але я показую їм приклад правильного ставлення. С.Винокур: Зрозуміло. І навіть якщо я горю(зрозуміло, що я горю) і хочу відповісти, і так далі… М.Лайтман: Не треба. Я не буду так відповідати й горіти. С.Винокур: Не треба? М.Лайтман: Ні, я буду в собі це все гасити. С.Винокур: Коли ви говорите «гасити» — це просто майже насильно, так? М.Лайтман: Я, можливо, в якомусь сенсі примушую себе. С.Винокур: Що попри те, що я хочу відповісти — не відповідаю, хочу вступити в суперечку — не входжу? М.Лайтман: Так. І це дасть свій результат. С.Винокур: Але ви знаєте, зазвичай, кажуть, що коли пружину стискаєш сильно-сильно, вона потім дуже вистрибує. М.Лайтман: Це якщо ми залишаємо, залишаємо зусилля. А якщо ми весь час ідемо правильно, послідовно, то така дія перемагає. С.Винокур: Тобто в ці вправи ви вірите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Якась звичка стає в мене, щоб я міг увесь час до себе звертатися і себе спостерігати? Я щось напрацьовую? М.Лайтман: Так. Ти напрацьовуєш у собі спокійне, правильне ставлення до людей, ти привчаєшся їх прощати. І тоді все буде добре.https://cdn.kabbalahmedia.info/gWdaM1EL.mp400:03:57С.Винокур: Біля воріт одного міста сидів мудрець. Повз проходив подорожній. Він запитав мудреця: «Скажи, отче, які люди в цьому місті живуть - добрі чи злі?» «У тому місті, з якого ти йдеш, які були люди?» — запитав його мудрець. «Злі, жорстокі та егоїстичні», — відповів хлопчина. «Тут живуть такі самі», — відповів старець. І хлопець пішов. Минув якийсь час, до воріт підійшов інший чоловік. Він поставив те саме запитання. Мудрець так само відповів: «Які живуть у твоєму місті»? Той сказав: «У мене в місті залишилося багато друзів, і люди там були добрі й хороші». Тоді старець сказав йому: «Тут тобі траплятимуться такі ж люди». Запитання моє таке: виходить дуже дивна річ, що це від мене залежить - які люди живуть у моєму місті. М.Лайтман: Ну, взагалі, так. С.Винокур: Так? Тобто, якщо перший казав, що там живуть недобрі люди, він казав, що тут для тебе будуть такі самі. УГУ А якщо там жили добрі, то й тут такі? Скажіть, що це, як цей механізм побудований? М.Лайтман: Побудований на ставленні людини до суспільства. С.Винокур: Тобто, як людина сама ставиться до суспільства, так воно і… М.Лайтман: Так вона і відчуває. С.Винокур: А якщо мене нена́видять? Як, загалом, ми знаємо… М.Лайтман: А за що тебе нена́видять? Це ж не просто так сьогодні з’явилося, це виходить із твоєї поведінки? С.Винокур: Тобто, якщо я бачу нена́висників, які не люблять мене, то я маю поставити собі питання: за що вони мене нена́видять? М.Лайтман: Так, тільки так. С.Винокур: Якщо я не знайду, наприклад, за що мене нена́видять, як, зазвичай, буває? М.Лайтман: Це означає, що ти себе виправдовуєш. С.Винокур: Тобто я в принципі мушу знайти? М.Лайтман: Ти маєш знайти в собі добрі почуття і такі ж почуття знайти в інших. С.Винокур: Тобто я знаходжу в собі, за що мене нена́видять і намагаюся щось із собою зробити, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І якщо я зможу щось зробити стосовно нена́висника, того, хто мене нена́видить, він зміниться до мене? М.Лайтман: Він зміниться. Допомагай усім, і він зміниться. С.Винокур: Тобто я маю, в принципі, навіть виправдати ось цю нена́висть, яка йде до мене? М.Лайтман: Це природа людини. Якщо ти її сприймаєш правильно, то ти будеш і людину сприймати так. С.Винокур: Тобто я в цьому разі маю сказати: це моя природа чи це його природа егоїстична? М.Лайтман: Це його природа егоїстична. Так створені люди, але я показую їм приклад правильного ставлення. С.Винокур: Зрозуміло. І навіть якщо я горю(зрозуміло, що я горю) і хочу відповісти, і так далі… М.Лайтман: Не треба. Я не буду так відповідати й горіти. С.Винокур: Не треба? М.Лайтман: Ні, я буду в собі це все гасити. С.Винокур: Коли ви говорите «гасити» — це просто майже насильно, так? М.Лайтман: Я, можливо, в якомусь сенсі примушую себе. С.Винокур: Що попри те, що я хочу відповісти — не відповідаю, хочу вступити в суперечку — не входжу? М.Лайтман: Так. І це дасть свій результат. С.Винокур: Але ви знаєте, зазвичай, кажуть, що коли пружину стискаєш сильно-сильно, вона потім дуже вистрибує. М.Лайтман: Це якщо ми залишаємо, залишаємо зусилля. А якщо ми весь час ідемо правильно, послідовно, то така дія перемагає. С.Винокур: Тобто в ці вправи ви вірите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Якась звичка стає в мене, щоб я міг увесь час до себе звертатися і себе спостерігати? Я щось напрацьовую? М.Лайтман: Так. Ти напрацьовуєш у собі спокійне, правильне ставлення до людей, ти привчаєшся їх прощати. І тоді все буде добре.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/X2G5E5Dh.mp420 Nov 23 00:00 UTCС.Винокур: Біля воріт одного міста сидів мудрець. Повз проходив подорожній. Він запитав мудреця: «Скажи, отче, які люди в цьому місті живуть - добрі чи злі?» «У тому місті, з якого ти йдеш, які були люди?» — запитав його мудрець. «Злі, жорстокі та егоїстичні», — відповів хлопчина. «Тут живуть такі самі», — відповів старець. І хлопець пішов. Минув якийсь час, до воріт підійшов інший чоловік. Він поставив те саме запитання. Мудрець так само відповів: «Які живуть у твоєму місті»? Той сказав: «У мене в місті залишилося багато друзів, і люди там були добрі й хороші». Тоді старець сказав йому: «Тут тобі траплятимуться такі ж люди». Запитання моє таке: виходить дуже дивна річ, що це від мене залежить - які люди живуть у моєму місті. М.Лайтман: Ну, взагалі, так. С.Винокур: Так? Тобто, якщо перший казав, що там живуть недобрі люди, він казав, що тут для тебе будуть такі самі. УГУ А якщо там жили добрі, то й тут такі? Скажіть, що це, як цей механізм побудований? М.Лайтман: Побудований на ставленні людини до суспільства. С.Винокур: Тобто, як людина сама ставиться до суспільства, так воно і… М.Лайтман: Так вона і відчуває. С.Винокур: А якщо мене нена́видять? Як, загалом, ми знаємо… М.Лайтман: А за що тебе нена́видять? Це ж не просто так сьогодні з’явилося, це виходить із твоєї поведінки? С.Винокур: Тобто, якщо я бачу нена́висників, які не люблять мене, то я маю поставити собі питання: за що вони мене нена́видять? М.Лайтман: Так, тільки так. С.Винокур: Якщо я не знайду, наприклад, за що мене нена́видять, як, зазвичай, буває? М.Лайтман: Це означає, що ти себе виправдовуєш. С.Винокур: Тобто я в принципі мушу знайти? М.Лайтман: Ти маєш знайти в собі добрі почуття і такі ж почуття знайти в інших. С.Винокур: Тобто я знаходжу в собі, за що мене нена́видять і намагаюся щось із собою зробити, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І якщо я зможу щось зробити стосовно нена́висника, того, хто мене нена́видить, він зміниться до мене? М.Лайтман: Він зміниться. Допомагай усім, і він зміниться. С.Винокур: Тобто я маю, в принципі, навіть виправдати ось цю нена́висть, яка йде до мене? М.Лайтман: Це природа людини. Якщо ти її сприймаєш правильно, то ти будеш і людину сприймати так. С.Винокур: Тобто я в цьому разі маю сказати: це моя природа чи це його природа егоїстична? М.Лайтман: Це його природа егоїстична. Так створені люди, але я показую їм приклад правильного ставлення. С.Винокур: Зрозуміло. І навіть якщо я горю(зрозуміло, що я горю) і хочу відповісти, і так далі… М.Лайтман: Не треба. Я не буду так відповідати й горіти. С.Винокур: Не треба? М.Лайтман: Ні, я буду в собі це все гасити. С.Винокур: Коли ви говорите «гасити» — це просто майже насильно, так? М.Лайтман: Я, можливо, в якомусь сенсі примушую себе. С.Винокур: Що попри те, що я хочу відповісти — не відповідаю, хочу вступити в суперечку — не входжу? М.Лайтман: Так. І це дасть свій результат. С.Винокур: Але ви знаєте, зазвичай, кажуть, що коли пружину стискаєш сильно-сильно, вона потім дуже вистрибує. М.Лайтман: Це якщо ми залишаємо, залишаємо зусилля. А якщо ми весь час ідемо правильно, послідовно, то така дія перемагає. С.Винокур: Тобто в ці вправи ви вірите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Якась звичка стає в мене, щоб я міг увесь час до себе звертатися і себе спостерігати? Я щось напрацьовую? М.Лайтман: Так. Ти напрацьовуєш у собі спокійне, правильне ставлення до людей, ти привчаєшся їх прощати. І тоді все буде добре.https://cdn.kabbalahmedia.info/X2G5E5Dh.mp400:03:57С.Винокур: Біля воріт одного міста сидів мудрець. Повз проходив подорожній. Він запитав мудреця: «Скажи, отче, які люди в цьому місті живуть - добрі чи злі?» «У тому місті, з якого ти йдеш, які були люди?» — запитав його мудрець. «Злі, жорстокі та егоїстичні», — відповів хлопчина. «Тут живуть такі самі», — відповів старець. І хлопець пішов. Минув якийсь час, до воріт підійшов інший чоловік. Він поставив те саме запитання. Мудрець так само відповів: «Які живуть у твоєму місті»? Той сказав: «У мене в місті залишилося багато друзів, і люди там були добрі й хороші». Тоді старець сказав йому: «Тут тобі траплятимуться такі ж люди». Запитання моє таке: виходить дуже дивна річ, що це від мене залежить - які люди живуть у моєму місті. М.Лайтман: Ну, взагалі, так. С.Винокур: Так? Тобто, якщо перший казав, що там живуть недобрі люди, він казав, що тут для тебе будуть такі самі. УГУ А якщо там жили добрі, то й тут такі? Скажіть, що це, як цей механізм побудований? М.Лайтман: Побудований на ставленні людини до суспільства. С.Винокур: Тобто, як людина сама ставиться до суспільства, так воно і… М.Лайтман: Так вона і відчуває. С.Винокур: А якщо мене нена́видять? Як, загалом, ми знаємо… М.Лайтман: А за що тебе нена́видять? Це ж не просто так сьогодні з’явилося, це виходить із твоєї поведінки? С.Винокур: Тобто, якщо я бачу нена́висників, які не люблять мене, то я маю поставити собі питання: за що вони мене нена́видять? М.Лайтман: Так, тільки так. С.Винокур: Якщо я не знайду, наприклад, за що мене нена́видять, як, зазвичай, буває? М.Лайтман: Це означає, що ти себе виправдовуєш. С.Винокур: Тобто я в принципі мушу знайти? М.Лайтман: Ти маєш знайти в собі добрі почуття і такі ж почуття знайти в інших. С.Винокур: Тобто я знаходжу в собі, за що мене нена́видять і намагаюся щось із собою зробити, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І якщо я зможу щось зробити стосовно нена́висника, того, хто мене нена́видить, він зміниться до мене? М.Лайтман: Він зміниться. Допомагай усім, і він зміниться. С.Винокур: Тобто я маю, в принципі, навіть виправдати ось цю нена́висть, яка йде до мене? М.Лайтман: Це природа людини. Якщо ти її сприймаєш правильно, то ти будеш і людину сприймати так. С.Винокур: Тобто я в цьому разі маю сказати: це моя природа чи це його природа егоїстична? М.Лайтман: Це його природа егоїстична. Так створені люди, але я показую їм приклад правильного ставлення. С.Винокур: Зрозуміло. І навіть якщо я горю(зрозуміло, що я горю) і хочу відповісти, і так далі… М.Лайтман: Не треба. Я не буду так відповідати й горіти. С.Винокур: Не треба? М.Лайтман: Ні, я буду в собі це все гасити. С.Винокур: Коли ви говорите «гасити» — це просто майже насильно, так? М.Лайтман: Я, можливо, в якомусь сенсі примушую себе. С.Винокур: Що попри те, що я хочу відповісти — не відповідаю, хочу вступити в суперечку — не входжу? М.Лайтман: Так. І це дасть свій результат. С.Винокур: Але ви знаєте, зазвичай, кажуть, що коли пружину стискаєш сильно-сильно, вона потім дуже вистрибує. М.Лайтман: Це якщо ми залишаємо, залишаємо зусилля. А якщо ми весь час ідемо правильно, послідовно, то така дія перемагає. С.Винокур: Тобто в ці вправи ви вірите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Якась звичка стає в мене, щоб я міг увесь час до себе звертатися і себе спостерігати? Я щось напрацьовую? М.Лайтман: Так. Ти напрацьовуєш у собі спокійне, правильне ставлення до людей, ти привчаєшся їх прощати. І тоді все буде добре.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/WccCsydx.mp320 Nov 23 00:00 UTCС.Винокур: Біля воріт одного міста сидів мудрець. Повз проходив подорожній. Він запитав мудреця: «Скажи, отче, які люди в цьому місті живуть - добрі чи злі?» «У тому місті, з якого ти йдеш, які були люди?» — запитав його мудрець. «Злі, жорстокі та егоїстичні», — відповів хлопчина. «Тут живуть такі самі», — відповів старець. І хлопець пішов. Минув якийсь час, до воріт підійшов інший чоловік. Він поставив те саме запитання. Мудрець так само відповів: «Які живуть у твоєму місті»? Той сказав: «У мене в місті залишилося багато друзів, і люди там були добрі й хороші». Тоді старець сказав йому: «Тут тобі траплятимуться такі ж люди». Запитання моє таке: виходить дуже дивна річ, що це від мене залежить - які люди живуть у моєму місті. М.Лайтман: Ну, взагалі, так. С.Винокур: Так? Тобто, якщо перший казав, що там живуть недобрі люди, він казав, що тут для тебе будуть такі самі. УГУ А якщо там жили добрі, то й тут такі? Скажіть, що це, як цей механізм побудований? М.Лайтман: Побудований на ставленні людини до суспільства. С.Винокур: Тобто, як людина сама ставиться до суспільства, так воно і… М.Лайтман: Так вона і відчуває. С.Винокур: А якщо мене нена́видять? Як, загалом, ми знаємо… М.Лайтман: А за що тебе нена́видять? Це ж не просто так сьогодні з’явилося, це виходить із твоєї поведінки? С.Винокур: Тобто, якщо я бачу нена́висників, які не люблять мене, то я маю поставити собі питання: за що вони мене нена́видять? М.Лайтман: Так, тільки так. С.Винокур: Якщо я не знайду, наприклад, за що мене нена́видять, як, зазвичай, буває? М.Лайтман: Це означає, що ти себе виправдовуєш. С.Винокур: Тобто я в принципі мушу знайти? М.Лайтман: Ти маєш знайти в собі добрі почуття і такі ж почуття знайти в інших. С.Винокур: Тобто я знаходжу в собі, за що мене нена́видять і намагаюся щось із собою зробити, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І якщо я зможу щось зробити стосовно нена́висника, того, хто мене нена́видить, він зміниться до мене? М.Лайтман: Він зміниться. Допомагай усім, і він зміниться. С.Винокур: Тобто я маю, в принципі, навіть виправдати ось цю нена́висть, яка йде до мене? М.Лайтман: Це природа людини. Якщо ти її сприймаєш правильно, то ти будеш і людину сприймати так. С.Винокур: Тобто я в цьому разі маю сказати: це моя природа чи це його природа егоїстична? М.Лайтман: Це його природа егоїстична. Так створені люди, але я показую їм приклад правильного ставлення. С.Винокур: Зрозуміло. І навіть якщо я горю(зрозуміло, що я горю) і хочу відповісти, і так далі… М.Лайтман: Не треба. Я не буду так відповідати й горіти. С.Винокур: Не треба? М.Лайтман: Ні, я буду в собі це все гасити. С.Винокур: Коли ви говорите «гасити» — це просто майже насильно, так? М.Лайтман: Я, можливо, в якомусь сенсі примушую себе. С.Винокур: Що попри те, що я хочу відповісти — не відповідаю, хочу вступити в суперечку — не входжу? М.Лайтман: Так. І це дасть свій результат. С.Винокур: Але ви знаєте, зазвичай, кажуть, що коли пружину стискаєш сильно-сильно, вона потім дуже вистрибує. М.Лайтман: Це якщо ми залишаємо, залишаємо зусилля. А якщо ми весь час ідемо правильно, послідовно, то така дія перемагає. С.Винокур: Тобто в ці вправи ви вірите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Якась звичка стає в мене, щоб я міг увесь час до себе звертатися і себе спостерігати? Я щось напрацьовую? М.Лайтман: Так. Ти напрацьовуєш у собі спокійне, правильне ставлення до людей, ти привчаєшся їх прощати. І тоді все буде добре.https://cdn.kabbalahmedia.info/WccCsydx.mp300:03:57С.Винокур: Біля воріт одного міста сидів мудрець. Повз проходив подорожній. Він запитав мудреця: «Скажи, отче, які люди в цьому місті живуть - добрі чи злі?» «У тому місті, з якого ти йдеш, які були люди?» — запитав його мудрець. «Злі, жорстокі та егоїстичні», — відповів хлопчина. «Тут живуть такі самі», — відповів старець. І хлопець пішов. Минув якийсь час, до воріт підійшов інший чоловік. Він поставив те саме запитання. Мудрець так само відповів: «Які живуть у твоєму місті»? Той сказав: «У мене в місті залишилося багато друзів, і люди там були добрі й хороші». Тоді старець сказав йому: «Тут тобі траплятимуться такі ж люди». Запитання моє таке: виходить дуже дивна річ, що це від мене залежить - які люди живуть у моєму місті. М.Лайтман: Ну, взагалі, так. С.Винокур: Так? Тобто, якщо перший казав, що там живуть недобрі люди, він казав, що тут для тебе будуть такі самі. УГУ А якщо там жили добрі, то й тут такі? Скажіть, що це, як цей механізм побудований? М.Лайтман: Побудований на ставленні людини до суспільства. С.Винокур: Тобто, як людина сама ставиться до суспільства, так воно і… М.Лайтман: Так вона і відчуває. С.Винокур: А якщо мене нена́видять? Як, загалом, ми знаємо… М.Лайтман: А за що тебе нена́видять? Це ж не просто так сьогодні з’явилося, це виходить із твоєї поведінки? С.Винокур: Тобто, якщо я бачу нена́висників, які не люблять мене, то я маю поставити собі питання: за що вони мене нена́видять? М.Лайтман: Так, тільки так. С.Винокур: Якщо я не знайду, наприклад, за що мене нена́видять, як, зазвичай, буває? М.Лайтман: Це означає, що ти себе виправдовуєш. С.Винокур: Тобто я в принципі мушу знайти? М.Лайтман: Ти маєш знайти в собі добрі почуття і такі ж почуття знайти в інших. С.Винокур: Тобто я знаходжу в собі, за що мене нена́видять і намагаюся щось із собою зробити, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І якщо я зможу щось зробити стосовно нена́висника, того, хто мене нена́видить, він зміниться до мене? М.Лайтман: Він зміниться. Допомагай усім, і він зміниться. С.Винокур: Тобто я маю, в принципі, навіть виправдати ось цю нена́висть, яка йде до мене? М.Лайтман: Це природа людини. Якщо ти її сприймаєш правильно, то ти будеш і людину сприймати так. С.Винокур: Тобто я в цьому разі маю сказати: це моя природа чи це його природа егоїстична? М.Лайтман: Це його природа егоїстична. Так створені люди, але я показую їм приклад правильного ставлення. С.Винокур: Зрозуміло. І навіть якщо я горю(зрозуміло, що я горю) і хочу відповісти, і так далі… М.Лайтман: Не треба. Я не буду так відповідати й горіти. С.Винокур: Не треба? М.Лайтман: Ні, я буду в собі це все гасити. С.Винокур: Коли ви говорите «гасити» — це просто майже насильно, так? М.Лайтман: Я, можливо, в якомусь сенсі примушую себе. С.Винокур: Що попри те, що я хочу відповісти — не відповідаю, хочу вступити в суперечку — не входжу? М.Лайтман: Так. І це дасть свій результат. С.Винокур: Але ви знаєте, зазвичай, кажуть, що коли пружину стискаєш сильно-сильно, вона потім дуже вистрибує. М.Лайтман: Це якщо ми залишаємо, залишаємо зусилля. А якщо ми весь час ідемо правильно, послідовно, то така дія перемагає. С.Винокур: Тобто в ці вправи ви вірите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Якась звичка стає в мене, щоб я міг увесь час до себе звертатися і себе спостерігати? Я щось напрацьовую? М.Лайтман: Так. Ти напрацьовуєш у собі спокійне, правильне ставлення до людей, ти привчаєшся їх прощати. І тоді все буде добре.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/2RlTffDP.mp313 Nov 23 00:00 UTCЯк жити, якщо все відня́ла війна?https://cdn.kabbalahmedia.info/2RlTffDP.mp300:04:30Як жити, якщо все відня́ла війна?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EJMDRv2r.mp413 Nov 23 00:00 UTCЯк жити, якщо все відня́ла війна?https://cdn.kabbalahmedia.info/EJMDRv2r.mp400:04:30Як жити, якщо все відня́ла війна?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/hPoouzrT.mp413 Nov 23 00:00 UTCЯк жити, якщо все відня́ла війна?https://cdn.kabbalahmedia.info/hPoouzrT.mp400:04:30Як жити, якщо все відня́ла війна?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/yHrCsMCB.mp313 Nov 23 00:00 UTCЩастя завжди поручhttps://cdn.kabbalahmedia.info/yHrCsMCB.mp300:02:12Щастя завжди поручnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/tGaV1p4n.mp413 Nov 23 00:00 UTCЩастя завжди поручhttps://cdn.kabbalahmedia.info/tGaV1p4n.mp400:02:12Щастя завжди поручnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/rOacdbv4.mp413 Nov 23 00:00 UTCЩастя завжди поручhttps://cdn.kabbalahmedia.info/rOacdbv4.mp400:02:12Щастя завжди поручnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IpRtxQk6.mp313 Nov 23 00:00 UTCЩо б я попрохав у Творцяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/IpRtxQk6.mp300:02:35Що б я попрохав у Творцяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/g6J2LfAk.mp413 Nov 23 00:00 UTCЩо б я попрохав у Творцяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/g6J2LfAk.mp400:02:35Що б я попрохав у Творцяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/jUPz2TMO.mp413 Nov 23 00:00 UTCЩо б я попрохав у Творцяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/jUPz2TMO.mp400:02:35Що б я попрохав у Творцяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/GQ0bk6NT.mp409 Nov 23 00:00 UTCЯк привести Творця в цей світ?https://cdn.kabbalahmedia.info/GQ0bk6NT.mp400:03:41Як привести Творця в цей світ?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IqP7PRCs.mp309 Nov 23 00:00 UTCЯк привести Творця в цей світ?https://cdn.kabbalahmedia.info/IqP7PRCs.mp300:03:41Як привести Творця в цей світ?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Qsn9uDZz.mp409 Nov 23 00:00 UTCЯк привести Творця в цей світ?https://cdn.kabbalahmedia.info/Qsn9uDZz.mp400:03:41Як привести Творця в цей світ?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EPlKUh1E.mp309 Nov 23 00:00 UTCЧого потрібно навчати дітей насампередhttps://cdn.kabbalahmedia.info/EPlKUh1E.mp300:04:41Чого потрібно навчати дітей насампередnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/zBq8L8In.mp409 Nov 23 00:00 UTCЧого потрібно навчати дітей насампередhttps://cdn.kabbalahmedia.info/zBq8L8In.mp400:04:41Чого потрібно навчати дітей насампередnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/2xVdUKHx.mp409 Nov 23 00:00 UTCЧого потрібно навчати дітей насампередhttps://cdn.kabbalahmedia.info/2xVdUKHx.mp400:04:41Чого потрібно навчати дітей насампередnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/dmbPTMDa.mp306 Nov 23 00:00 UTCПідступне запитання Сократаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/dmbPTMDa.mp300:02:36Підступне запитання Сократаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/s5f3okL4.mp406 Nov 23 00:00 UTCПідступне запитання Сократаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/s5f3okL4.mp400:02:36Підступне запитання Сократаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5kOoe0CK.mp406 Nov 23 00:00 UTCПідступне запитання Сократаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/5kOoe0CK.mp400:02:36Підступне запитання Сократаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/sT22dClC.mp306 Nov 23 00:00 UTCС.Винокур: Ігор продовжує ставити питання щодо статті “Свобода”. Написано: “Ми, найкращі з творінь, які володіють знанням і розумом, наче стали іграшкою в руках сліпої природи, яка обводить нас навколо пальця. І хто знає, куди вона нас веде? Ось Ігор пише: “У мене сотня питань щодо одного цього уривку. Питання перше: "Як це такий Великий кабаліст, як Бааль Сулам, називає природу сліпою?" М. Лайтман: Ну, тому що вона діє за своїм законом. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І не звертає нікуди й тому такий рух називається сліпим. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона все одно спрямована, спрямована кимось чи скажімо чимось, так? М. Лайтман: Так С.Винокур: Так, спрямована. І вона рухається без змін? М. Лайтман: Так. С.Винокур: То це називається "сліпий стан"? М. Лайтман: Так С.Винокур: Він запитує: "Це сліпа природа привела нас зараз до війн?" М. Лайтман: Це так звана сліпа природа, так. Вона керує нашим егоїзмом і вона веде нас постійно-постійно до суперечностей між собою, доки ми не усвідомимо шкоду таких стосунків і не захочемо їх виправити. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона це навмисне приводить нас до зіткнень? М. Лайтман: Звісно. Так. С.Винокур: Чим сильніше зіткнення, тим швидше ми усвідомлюємо щось? М. Лайтман: Звісно. С.Винокур: Як можна тих, хто має знання та розум, як тут написано, називати іграшкою в чиїхось руках? Адже вони мають розум і знання. Тобто ми. М. Лайтман: Це не має значення. Насправді все одно природа управляє ними. Збільшує або зменшує егоїзм у кожному з нас і у всіх разом, і таким чином ми керовані. С.Винокур: Ну ви згодні, що ми розумні й розвинені? Ось це. М. Лайтман: Відносно С.Винокур: Відносно? М. Лайтман: Так. Але не вище нашого егоїзму. С.Винокур: Тобто він вищий за нас? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Він все вирішує? М. Лайтман: Так. С.Винокур: “Тут говориться….- це він все про те ж речення,- тут говориться, що нас обводять навколо пальця. Якось це мені не дуже подобається”. Пише. М. Лайтман: Ну нам показують, наскільки ми обмежені, наскільки ми твердолобі. С.Винокур: Що нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так, так, так.. Спрямовані на одне, та що самі себе приводимо до поганих результатів. С.Винокур: Тобто, з одного боку, говориться, що ми розумні, з іншого боку, нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так С.Винокур: Це не свідчить про якесь протиріччя, - що ми нерозумні? М. Лайтман: Ні, ні. Це розум, він у нас працює тільки в дуже обмежених рамках і в жодному разі не заважає нам бути в той же час тупими егоїстами. С.Винокур: Ось тут говориться: "І хто знає, куди вона нас веде?" М. Лайтман: Так. С.Винокур: Природа, як писав Бааль Сулам. Ось Ігор ставить запитання: "Здається, що невідомо, куди вона нас веде". Ви ж кажете весь час, що відомо куди вона нас веде до єдності, любові. Так чи ні? М. Лайтман: До єдності та любові, але дуже жорстким шляхом. С.Винокур: Це для нас невідомо, куди веде. М. Лайтман: Так, тому що ми перебуваємо в безперервній боротьбі один з одним протягом усього життя, усієї історії. С.Винокур: Тобто виходить, наше завдання піддатися, так? М. Лайтман: Піддатися? С.Винокур: Так. Сліпій природі піддатись і все. М. Лайтман: Ні! А що ми цим зробимо? Навпаки! С.Винокур: Ну як? Тоді не буде страждань. М. Лайтман: Нам треба з'ясувати, що ми знаходимося в руках сліпої природи. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І що єдине, що ми можемо зробити – це лише виправити себе. С.Винокур: Ось цього вона хоче від нас сліпа природа? М. Лайтман: Так, Усвідомлення зла. С.Винокур: Зрозуміло. А ось скажіть, можна сказати, що це ми сліпі в результаті? М. Лайтман: Звісно. С. Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І тому сприймаємо природу сліпою? М. Лайтман: Так, так. Але ми не можемо інакше, це дуже важко. С.Винокур: Тобто, у вас немає претензій до людства? М.Лайтман: У мене ні до кого немає претензій. https://cdn.kabbalahmedia.info/sT22dClC.mp300:04:01С.Винокур: Ігор продовжує ставити питання щодо статті “Свобода”. Написано: “Ми, найкращі з творінь, які володіють знанням і розумом, наче стали іграшкою в руках сліпої природи, яка обводить нас навколо пальця. І хто знає, куди вона нас веде? Ось Ігор пише: “У мене сотня питань щодо одного цього уривку. Питання перше: "Як це такий Великий кабаліст, як Бааль Сулам, називає природу сліпою?" М. Лайтман: Ну, тому що вона діє за своїм законом. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І не звертає нікуди й тому такий рух називається сліпим. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона все одно спрямована, спрямована кимось чи скажімо чимось, так? М. Лайтман: Так С.Винокур: Так, спрямована. І вона рухається без змін? М. Лайтман: Так. С.Винокур: То це називається "сліпий стан"? М. Лайтман: Так С.Винокур: Він запитує: "Це сліпа природа привела нас зараз до війн?" М. Лайтман: Це так звана сліпа природа, так. Вона керує нашим егоїзмом і вона веде нас постійно-постійно до суперечностей між собою, доки ми не усвідомимо шкоду таких стосунків і не захочемо їх виправити. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона це навмисне приводить нас до зіткнень? М. Лайтман: Звісно. Так. С.Винокур: Чим сильніше зіткнення, тим швидше ми усвідомлюємо щось? М. Лайтман: Звісно. С.Винокур: Як можна тих, хто має знання та розум, як тут написано, називати іграшкою в чиїхось руках? Адже вони мають розум і знання. Тобто ми. М. Лайтман: Це не має значення. Насправді все одно природа управляє ними. Збільшує або зменшує егоїзм у кожному з нас і у всіх разом, і таким чином ми керовані. С.Винокур: Ну ви згодні, що ми розумні й розвинені? Ось це. М. Лайтман: Відносно С.Винокур: Відносно? М. Лайтман: Так. Але не вище нашого егоїзму. С.Винокур: Тобто він вищий за нас? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Він все вирішує? М. Лайтман: Так. С.Винокур: “Тут говориться….- це він все про те ж речення,- тут говориться, що нас обводять навколо пальця. Якось це мені не дуже подобається”. Пише. М. Лайтман: Ну нам показують, наскільки ми обмежені, наскільки ми твердолобі. С.Винокур: Що нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так, так, так.. Спрямовані на одне, та що самі себе приводимо до поганих результатів. С.Винокур: Тобто, з одного боку, говориться, що ми розумні, з іншого боку, нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так С.Винокур: Це не свідчить про якесь протиріччя, - що ми нерозумні? М. Лайтман: Ні, ні. Це розум, він у нас працює тільки в дуже обмежених рамках і в жодному разі не заважає нам бути в той же час тупими егоїстами. С.Винокур: Ось тут говориться: "І хто знає, куди вона нас веде?" М. Лайтман: Так. С.Винокур: Природа, як писав Бааль Сулам. Ось Ігор ставить запитання: "Здається, що невідомо, куди вона нас веде". Ви ж кажете весь час, що відомо куди вона нас веде до єдності, любові. Так чи ні? М. Лайтман: До єдності та любові, але дуже жорстким шляхом. С.Винокур: Це для нас невідомо, куди веде. М. Лайтман: Так, тому що ми перебуваємо в безперервній боротьбі один з одним протягом усього життя, усієї історії. С.Винокур: Тобто виходить, наше завдання піддатися, так? М. Лайтман: Піддатися? С.Винокур: Так. Сліпій природі піддатись і все. М. Лайтман: Ні! А що ми цим зробимо? Навпаки! С.Винокур: Ну як? Тоді не буде страждань. М. Лайтман: Нам треба з'ясувати, що ми знаходимося в руках сліпої природи. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І що єдине, що ми можемо зробити – це лише виправити себе. С.Винокур: Ось цього вона хоче від нас сліпа природа? М. Лайтман: Так, Усвідомлення зла. С.Винокур: Зрозуміло. А ось скажіть, можна сказати, що це ми сліпі в результаті? М. Лайтман: Звісно. С. Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І тому сприймаємо природу сліпою? М. Лайтман: Так, так. Але ми не можемо інакше, це дуже важко. С.Винокур: Тобто, у вас немає претензій до людства? М.Лайтман: У мене ні до кого немає претензій. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/SXFuheLd.mp406 Nov 23 00:00 UTCС.Винокур: Ігор продовжує ставити питання щодо статті “Свобода”. Написано: “Ми, найкращі з творінь, які володіють знанням і розумом, наче стали іграшкою в руках сліпої природи, яка обводить нас навколо пальця. І хто знає, куди вона нас веде? Ось Ігор пише: “У мене сотня питань щодо одного цього уривку. Питання перше: "Як це такий Великий кабаліст, як Бааль Сулам, називає природу сліпою?" М. Лайтман: Ну, тому що вона діє за своїм законом. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І не звертає нікуди й тому такий рух називається сліпим. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона все одно спрямована, спрямована кимось чи скажімо чимось, так? М. Лайтман: Так С.Винокур: Так, спрямована. І вона рухається без змін? М. Лайтман: Так. С.Винокур: То це називається "сліпий стан"? М. Лайтман: Так С.Винокур: Він запитує: "Це сліпа природа привела нас зараз до війн?" М. Лайтман: Це так звана сліпа природа, так. Вона керує нашим егоїзмом і вона веде нас постійно-постійно до суперечностей між собою, доки ми не усвідомимо шкоду таких стосунків і не захочемо їх виправити. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона це навмисне приводить нас до зіткнень? М. Лайтман: Звісно. Так. С.Винокур: Чим сильніше зіткнення, тим швидше ми усвідомлюємо щось? М. Лайтман: Звісно. С.Винокур: Як можна тих, хто має знання та розум, як тут написано, називати іграшкою в чиїхось руках? Адже вони мають розум і знання. Тобто ми. М. Лайтман: Це не має значення. Насправді все одно природа управляє ними. Збільшує або зменшує егоїзм у кожному з нас і у всіх разом, і таким чином ми керовані. С.Винокур: Ну ви згодні, що ми розумні й розвинені? Ось це. М. Лайтман: Відносно С.Винокур: Відносно? М. Лайтман: Так. Але не вище нашого егоїзму. С.Винокур: Тобто він вищий за нас? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Він все вирішує? М. Лайтман: Так. С.Винокур: “Тут говориться….- це він все про те ж речення,- тут говориться, що нас обводять навколо пальця. Якось це мені не дуже подобається”. Пише. М. Лайтман: Ну нам показують, наскільки ми обмежені, наскільки ми твердолобі. С.Винокур: Що нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так, так, так.. Спрямовані на одне, та що самі себе приводимо до поганих результатів. С.Винокур: Тобто, з одного боку, говориться, що ми розумні, з іншого боку, нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так С.Винокур: Це не свідчить про якесь протиріччя, - що ми нерозумні? М. Лайтман: Ні, ні. Це розум, він у нас працює тільки в дуже обмежених рамках і в жодному разі не заважає нам бути в той же час тупими егоїстами. С.Винокур: Ось тут говориться: "І хто знає, куди вона нас веде?" М. Лайтман: Так. С.Винокур: Природа, як писав Бааль Сулам. Ось Ігор ставить запитання: "Здається, що невідомо, куди вона нас веде". Ви ж кажете весь час, що відомо куди вона нас веде до єдності, любові. Так чи ні? М. Лайтман: До єдності та любові, але дуже жорстким шляхом. С.Винокур: Це для нас невідомо, куди веде. М. Лайтман: Так, тому що ми перебуваємо в безперервній боротьбі один з одним протягом усього життя, усієї історії. С.Винокур: Тобто виходить, наше завдання піддатися, так? М. Лайтман: Піддатися? С.Винокур: Так. Сліпій природі піддатись і все. М. Лайтман: Ні! А що ми цим зробимо? Навпаки! С.Винокур: Ну як? Тоді не буде страждань. М. Лайтман: Нам треба з'ясувати, що ми знаходимося в руках сліпої природи. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І що єдине, що ми можемо зробити – це лише виправити себе. С.Винокур: Ось цього вона хоче від нас сліпа природа? М. Лайтман: Так, Усвідомлення зла. С.Винокур: Зрозуміло. А ось скажіть, можна сказати, що це ми сліпі в результаті? М. Лайтман: Звісно. С. Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І тому сприймаємо природу сліпою? М. Лайтман: Так, так. Але ми не можемо інакше, це дуже важко. С.Винокур: Тобто, у вас немає претензій до людства? М.Лайтман: У мене ні до кого немає претензій. https://cdn.kabbalahmedia.info/SXFuheLd.mp400:04:01С.Винокур: Ігор продовжує ставити питання щодо статті “Свобода”. Написано: “Ми, найкращі з творінь, які володіють знанням і розумом, наче стали іграшкою в руках сліпої природи, яка обводить нас навколо пальця. І хто знає, куди вона нас веде? Ось Ігор пише: “У мене сотня питань щодо одного цього уривку. Питання перше: "Як це такий Великий кабаліст, як Бааль Сулам, називає природу сліпою?" М. Лайтман: Ну, тому що вона діє за своїм законом. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І не звертає нікуди й тому такий рух називається сліпим. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона все одно спрямована, спрямована кимось чи скажімо чимось, так? М. Лайтман: Так С.Винокур: Так, спрямована. І вона рухається без змін? М. Лайтман: Так. С.Винокур: То це називається "сліпий стан"? М. Лайтман: Так С.Винокур: Він запитує: "Це сліпа природа привела нас зараз до війн?" М. Лайтман: Це так звана сліпа природа, так. Вона керує нашим егоїзмом і вона веде нас постійно-постійно до суперечностей між собою, доки ми не усвідомимо шкоду таких стосунків і не захочемо їх виправити. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона це навмисне приводить нас до зіткнень? М. Лайтман: Звісно. Так. С.Винокур: Чим сильніше зіткнення, тим швидше ми усвідомлюємо щось? М. Лайтман: Звісно. С.Винокур: Як можна тих, хто має знання та розум, як тут написано, називати іграшкою в чиїхось руках? Адже вони мають розум і знання. Тобто ми. М. Лайтман: Це не має значення. Насправді все одно природа управляє ними. Збільшує або зменшує егоїзм у кожному з нас і у всіх разом, і таким чином ми керовані. С.Винокур: Ну ви згодні, що ми розумні й розвинені? Ось це. М. Лайтман: Відносно С.Винокур: Відносно? М. Лайтман: Так. Але не вище нашого егоїзму. С.Винокур: Тобто він вищий за нас? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Він все вирішує? М. Лайтман: Так. С.Винокур: “Тут говориться….- це він все про те ж речення,- тут говориться, що нас обводять навколо пальця. Якось це мені не дуже подобається”. Пише. М. Лайтман: Ну нам показують, наскільки ми обмежені, наскільки ми твердолобі. С.Винокур: Що нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так, так, так.. Спрямовані на одне, та що самі себе приводимо до поганих результатів. С.Винокур: Тобто, з одного боку, говориться, що ми розумні, з іншого боку, нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так С.Винокур: Це не свідчить про якесь протиріччя, - що ми нерозумні? М. Лайтман: Ні, ні. Це розум, він у нас працює тільки в дуже обмежених рамках і в жодному разі не заважає нам бути в той же час тупими егоїстами. С.Винокур: Ось тут говориться: "І хто знає, куди вона нас веде?" М. Лайтман: Так. С.Винокур: Природа, як писав Бааль Сулам. Ось Ігор ставить запитання: "Здається, що невідомо, куди вона нас веде". Ви ж кажете весь час, що відомо куди вона нас веде до єдності, любові. Так чи ні? М. Лайтман: До єдності та любові, але дуже жорстким шляхом. С.Винокур: Це для нас невідомо, куди веде. М. Лайтман: Так, тому що ми перебуваємо в безперервній боротьбі один з одним протягом усього життя, усієї історії. С.Винокур: Тобто виходить, наше завдання піддатися, так? М. Лайтман: Піддатися? С.Винокур: Так. Сліпій природі піддатись і все. М. Лайтман: Ні! А що ми цим зробимо? Навпаки! С.Винокур: Ну як? Тоді не буде страждань. М. Лайтман: Нам треба з'ясувати, що ми знаходимося в руках сліпої природи. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І що єдине, що ми можемо зробити – це лише виправити себе. С.Винокур: Ось цього вона хоче від нас сліпа природа? М. Лайтман: Так, Усвідомлення зла. С.Винокур: Зрозуміло. А ось скажіть, можна сказати, що це ми сліпі в результаті? М. Лайтман: Звісно. С. Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І тому сприймаємо природу сліпою? М. Лайтман: Так, так. Але ми не можемо інакше, це дуже важко. С.Винокур: Тобто, у вас немає претензій до людства? М.Лайтман: У мене ні до кого немає претензій. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Xal0sl5i.mp406 Nov 23 00:00 UTCС.Винокур: Ігор продовжує ставити питання щодо статті “Свобода”. Написано: “Ми, найкращі з творінь, які володіють знанням і розумом, наче стали іграшкою в руках сліпої природи, яка обводить нас навколо пальця. І хто знає, куди вона нас веде? Ось Ігор пише: “У мене сотня питань щодо одного цього уривку. Питання перше: "Як це такий Великий кабаліст, як Бааль Сулам, називає природу сліпою?" М. Лайтман: Ну, тому що вона діє за своїм законом. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І не звертає нікуди й тому такий рух називається сліпим. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона все одно спрямована, спрямована кимось чи скажімо чимось, так? М. Лайтман: Так С.Винокур: Так, спрямована. І вона рухається без змін? М. Лайтман: Так. С.Винокур: То це називається "сліпий стан"? М. Лайтман: Так С.Винокур: Він запитує: "Це сліпа природа привела нас зараз до війн?" М. Лайтман: Це так звана сліпа природа, так. Вона керує нашим егоїзмом і вона веде нас постійно-постійно до суперечностей між собою, доки ми не усвідомимо шкоду таких стосунків і не захочемо їх виправити. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона це навмисне приводить нас до зіткнень? М. Лайтман: Звісно. Так. С.Винокур: Чим сильніше зіткнення, тим швидше ми усвідомлюємо щось? М. Лайтман: Звісно. С.Винокур: Як можна тих, хто має знання та розум, як тут написано, називати іграшкою в чиїхось руках? Адже вони мають розум і знання. Тобто ми. М. Лайтман: Це не має значення. Насправді все одно природа управляє ними. Збільшує або зменшує егоїзм у кожному з нас і у всіх разом, і таким чином ми керовані. С.Винокур: Ну ви згодні, що ми розумні й розвинені? Ось це. М. Лайтман: Відносно С.Винокур: Відносно? М. Лайтман: Так. Але не вище нашого егоїзму. С.Винокур: Тобто він вищий за нас? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Він все вирішує? М. Лайтман: Так. С.Винокур: “Тут говориться….- це він все про те ж речення,- тут говориться, що нас обводять навколо пальця. Якось це мені не дуже подобається”. Пише. М. Лайтман: Ну нам показують, наскільки ми обмежені, наскільки ми твердолобі. С.Винокур: Що нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так, так, так.. Спрямовані на одне, та що самі себе приводимо до поганих результатів. С.Винокур: Тобто, з одного боку, говориться, що ми розумні, з іншого боку, нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так С.Винокур: Це не свідчить про якесь протиріччя, - що ми нерозумні? М. Лайтман: Ні, ні. Це розум, він у нас працює тільки в дуже обмежених рамках і в жодному разі не заважає нам бути в той же час тупими егоїстами. С.Винокур: Ось тут говориться: "І хто знає, куди вона нас веде?" М. Лайтман: Так. С.Винокур: Природа, як писав Бааль Сулам. Ось Ігор ставить запитання: "Здається, що невідомо, куди вона нас веде". Ви ж кажете весь час, що відомо куди вона нас веде до єдності, любові. Так чи ні? М. Лайтман: До єдності та любові, але дуже жорстким шляхом. С.Винокур: Це для нас невідомо, куди веде. М. Лайтман: Так, тому що ми перебуваємо в безперервній боротьбі один з одним протягом усього життя, усієї історії. С.Винокур: Тобто виходить, наше завдання піддатися, так? М. Лайтман: Піддатися? С.Винокур: Так. Сліпій природі піддатись і все. М. Лайтман: Ні! А що ми цим зробимо? Навпаки! С.Винокур: Ну як? Тоді не буде страждань. М. Лайтман: Нам треба з'ясувати, що ми знаходимося в руках сліпої природи. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І що єдине, що ми можемо зробити – це лише виправити себе. С.Винокур: Ось цього вона хоче від нас сліпа природа? М. Лайтман: Так, Усвідомлення зла. С.Винокур: Зрозуміло. А ось скажіть, можна сказати, що це ми сліпі в результаті? М. Лайтман: Звісно. С. Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І тому сприймаємо природу сліпою? М. Лайтман: Так, так. Але ми не можемо інакше, це дуже важко. С.Винокур: Тобто, у вас немає претензій до людства? М.Лайтман: У мене ні до кого немає претензій. https://cdn.kabbalahmedia.info/Xal0sl5i.mp400:04:01С.Винокур: Ігор продовжує ставити питання щодо статті “Свобода”. Написано: “Ми, найкращі з творінь, які володіють знанням і розумом, наче стали іграшкою в руках сліпої природи, яка обводить нас навколо пальця. І хто знає, куди вона нас веде? Ось Ігор пише: “У мене сотня питань щодо одного цього уривку. Питання перше: "Як це такий Великий кабаліст, як Бааль Сулам, називає природу сліпою?" М. Лайтман: Ну, тому що вона діє за своїм законом. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І не звертає нікуди й тому такий рух називається сліпим. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона все одно спрямована, спрямована кимось чи скажімо чимось, так? М. Лайтман: Так С.Винокур: Так, спрямована. І вона рухається без змін? М. Лайтман: Так. С.Винокур: То це називається "сліпий стан"? М. Лайтман: Так С.Винокур: Він запитує: "Це сліпа природа привела нас зараз до війн?" М. Лайтман: Це так звана сліпа природа, так. Вона керує нашим егоїзмом і вона веде нас постійно-постійно до суперечностей між собою, доки ми не усвідомимо шкоду таких стосунків і не захочемо їх виправити. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто вона це навмисне приводить нас до зіткнень? М. Лайтман: Звісно. Так. С.Винокур: Чим сильніше зіткнення, тим швидше ми усвідомлюємо щось? М. Лайтман: Звісно. С.Винокур: Як можна тих, хто має знання та розум, як тут написано, називати іграшкою в чиїхось руках? Адже вони мають розум і знання. Тобто ми. М. Лайтман: Це не має значення. Насправді все одно природа управляє ними. Збільшує або зменшує егоїзм у кожному з нас і у всіх разом, і таким чином ми керовані. С.Винокур: Ну ви згодні, що ми розумні й розвинені? Ось це. М. Лайтман: Відносно С.Винокур: Відносно? М. Лайтман: Так. Але не вище нашого егоїзму. С.Винокур: Тобто він вищий за нас? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Він все вирішує? М. Лайтман: Так. С.Винокур: “Тут говориться….- це він все про те ж речення,- тут говориться, що нас обводять навколо пальця. Якось це мені не дуже подобається”. Пише. М. Лайтман: Ну нам показують, наскільки ми обмежені, наскільки ми твердолобі. С.Винокур: Що нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так, так, так.. Спрямовані на одне, та що самі себе приводимо до поганих результатів. С.Винокур: Тобто, з одного боку, говориться, що ми розумні, з іншого боку, нас можна обвести навколо пальця? М. Лайтман: Так С.Винокур: Це не свідчить про якесь протиріччя, - що ми нерозумні? М. Лайтман: Ні, ні. Це розум, він у нас працює тільки в дуже обмежених рамках і в жодному разі не заважає нам бути в той же час тупими егоїстами. С.Винокур: Ось тут говориться: "І хто знає, куди вона нас веде?" М. Лайтман: Так. С.Винокур: Природа, як писав Бааль Сулам. Ось Ігор ставить запитання: "Здається, що невідомо, куди вона нас веде". Ви ж кажете весь час, що відомо куди вона нас веде до єдності, любові. Так чи ні? М. Лайтман: До єдності та любові, але дуже жорстким шляхом. С.Винокур: Це для нас невідомо, куди веде. М. Лайтман: Так, тому що ми перебуваємо в безперервній боротьбі один з одним протягом усього життя, усієї історії. С.Винокур: Тобто виходить, наше завдання піддатися, так? М. Лайтман: Піддатися? С.Винокур: Так. Сліпій природі піддатись і все. М. Лайтман: Ні! А що ми цим зробимо? Навпаки! С.Винокур: Ну як? Тоді не буде страждань. М. Лайтман: Нам треба з'ясувати, що ми знаходимося в руках сліпої природи. С.Винокур: Так. М. Лайтман: І що єдине, що ми можемо зробити – це лише виправити себе. С.Винокур: Ось цього вона хоче від нас сліпа природа? М. Лайтман: Так, Усвідомлення зла. С.Винокур: Зрозуміло. А ось скажіть, можна сказати, що це ми сліпі в результаті? М. Лайтман: Звісно. С. Винокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І тому сприймаємо природу сліпою? М. Лайтман: Так, так. Але ми не можемо інакше, це дуже важко. С.Винокур: Тобто, у вас немає претензій до людства? М.Лайтман: У мене ні до кого немає претензій. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/i305PmGT.mp406 Nov 23 00:00 UTCВедучий: Пише Арсен: «Михаель, мені тут наговорили про мої минулі колооберти й не те, щоби я в це вірив, але я прочитав тут вашого улюбленого кабаліста Бааля Сулама, і зрозумів, що я міг би бути й самим фараоном. Я Вас дуже прошу́ поясніть, будь ласка, те що написано про перевтілення душ». Це стаття «Світ», і він надіслав цитату: «Коли ми бачимо тіла, що змінюються і переходять із покоління в покоління, це, стосується, лише тіл. Втім, душі, що становлять суть тіла, не щезають у процесі заміни тіла а переходять із тіла в тіло, з покоління в покоління. Отож, немає в нашому світі ніяких нових душ і немає значення, що за цей час кожен змінив своє тіло кілька тисяч разів, позаяк, душа — суть тіла — не потерпала від цих змін». Ну от ця цитата нам відома, запитання таке — про яку душу тут йдеться? Що таке «моя душа — яка,, виходить, безсмертна — якщо вона подорожує з тіла в тіло?». М.Лайтман: Є душа тваринна, є душа, вже не матеріальна, а духовна. Але, в принципі те, що ми бачимо, колооберт, це не душа, це тваринне тіло, тваринні сили Ведучий: Коли помирає людина? М.Лайтман: Так Ведучий: І повертається, народжується? Так? М.Лайтман: Так, нічого тут такого немає Ведучий: Так? М.Лайтман: А найголовніше, те, що відбувається з нами, це колооберт духовної душі Ведучий: Так? М.Лайтман: А вона проходить всі можливі зміни доти, допоки не стане здатною, для того, щоб осягнути Творця Ведучий: Тобто, усі ці перевтілення, це, ніби духовної душі, з тіла в тіло, зміна тіл? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: Це не духовна? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: А Ви можете дати визначення, що таке духовна душа, вища душа? М.Лайтман: Духовна душа — це той рівень осягнення Творця, який досягнула людина у своєму минулому житті Ведучий: Тобто, допоки вона не досягла цього рівня, душа подорожує? Так от? М.Лайтман: Й опісля цього подорожує oт багато разів, доти поки не досягне свого повного виправлення. Ведучий: Ну от він і далі запитує, але я поцікавлюся, тоді мова йде не про тіло, от про це тіло? М.Лайтман: Ні, про це тіло взагалі мова не йде. Ведучий: Ось це, важливе питання, про що йдеться? Що це, тіло означає тут, з тіла в тіло подорожує? М.Лайтман: З тіла в тіло, мається на увазі тільки, лише духовний складик Ведучий: Тіло… і це, як духовний складник? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це, як ми говоримо, бажання, це его, так? М.Лайтман: Так А з оцим тілом нічого, з нашим м’ясом нічого не коїться, так само, як і у тварини. Ведучий: Тобто, до чого має прийти моє бажання? От скажіть тоді М.Лайтман: До бажання повного злиття з Творцем Ведучий: Ось це от основна Мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, ще раз, я хочу, щоб ви уточнили, мова йде про те, як, увесь час, змінюється бажання, так? М.Лайтман: Так Ведучий: Це і є перевтіленням душ? М.Лайтман: Так Ведучий: Так, ну я все ж таки піду його запитаннями Що означає, що одна й та ж душа подорожує в часі одягаючись у різні тіла, одна й та ж душа? М.Лайтман: Ну це мається на увазі ось це от устремління людини до зв’язку з Творцем. Воно поступово, з покоління в покоління, одягається в різні тваринні форми, доти, поки людина не осягне такого стану, коли вона буде подібна Творцю. Ведучий: Тобто, Ви весь час б’єте по цьому пункту. М.Лайтман: А інакше нема, про що й казати. Ведучий: Моє бажання має змінитися так, очиститися так, щоби бажати Творця М.Лайтман: Так Ведучий: А от бажання наблизитися до Творця, що Ви в це вкладаєте, у бажання наблизитися до Творця? М.Лайтман: Бути у властивостях: віддаючим, люблячим, в об’єднанні з іншими, так як Творець. Ведучий: Зрозуміло. От це. Тепер далі в нього запитання: виходить, що тіло нічого не варте, а ми переживаємо весь час, що помремо. А тут написано наприкінці: що душа, суть тіла, не страждає від оцих змін, тіло страждає, а душа ні. М.Лайтман: Так, тіло вмирає, згниває Ведучий: Так М.Лайтман: І так далі. А душа — ні. Це, та суть людини, що прагне до Творця Ведучий: Вічна? М.Лайтман: Вічна, так. І вона має постійно й постійно наближатися до Творця. Із життя в життя, із покоління в покоління. Ведучий: Чого ж ми так боїмося смерти, страх смерти просуває людину. М.Лайтман: Тому що, нам, зрозуміло, що з нас тікає Людина роз’єднується зі своїм тілом. Ведучий: Допоки вона за нього тримається, вона боїться? М.Лайтман: Так Ведучий: Можна не триматися за нього? М.Лайтман: Це залежить від людини. Ведучий: Запитання: немає великої втіхи повертатися весь час у цей світ, як не повертатися. М.Лайтман: Для цього потрібно досягти свого виправлення. Тому, що в цьому світі ми перебуваємо, лише для того, щоби піднятися зі сходинки на сходинку в нашій подобі до Творця Ведучий: І тоді я не тримаюся за своє тіло, так? М.Лайтман: Тоді не тримаєшся за своє тіло й не бажаєш нічого іншого, як тільки бути прив’язаним до Творця І все. Ведучий: І тогді душа не повертається вже в цей світ М.Лайтман: Ні Ведучий: А де вона тоді? М.Лайтман: Ніде́. А де вона зараз? Ведучий: Де вона зараз?, ще те запитання. М.Лайтман: Ну ти можеш сказати, що це якась життєдайна сила, яка наповнює наше тіло. Тому, що у такий спосіб, ми його сприймаємо. Ведучий: Так М.Лайтман: Допоки нині. А загалом до тіла стосунку не має. Ведучий: Тобто, місце душі де, Ви можете сказати? Взагалі місце душі воно не тут, воно не в мені М.Лайтман: Немає місця Ведучий: Немає місця? Над цією тезою потрібно думати: немає місця взагалі М.Лайтман: Ну так, а що вдієш Ведучий: От він пише: мені цікаво, якщо я себе асоціюю не з тілом, а з душею, виходить, я можу мандрувати в часі, душа ж була весь час одна й та сама, тобто, я можу зустріти себе, який жив 3000 літ тому, можна так казати? М.Лайтман: Ні. Так не можна казати, це все, це все не просто Ведучий: Дуже матеріяльно? М.Лайтман: Так, не потрібно прив’язувати матеріяльне до духовного. Ведучий: Зрозуміло. Ну Ви ж розумієте, що це питання дуже цікавить людей, ніде правди діти От ще запитання: «Ми з дружиною відчуваємо, що ми половинки однієї душі. Таке, можливо?» М.Лайтман: Так Ведучий: Так? М.Лайтман: Так, може, таке бути. Якщо ви насправді прожили щасливо минуле ваше життя, то цілком, можливо, що наступного разу будете вже в більшому зближенні поміж собою, а, можливо, й навіть, однією душею. Ведучий: Розкішно Ну, й останнє запитання, я вже запитував, але ще раз поцікавлюся, він, Арсен, запитує, як навчитися бути з душею, а не з тілом? Як навчитися? М.Лайтман: Поспішити до злиття з Творцем! От і все. https://cdn.kabbalahmedia.info/i305PmGT.mp400:06:59Ведучий: Пише Арсен: «Михаель, мені тут наговорили про мої минулі колооберти й не те, щоби я в це вірив, але я прочитав тут вашого улюбленого кабаліста Бааля Сулама, і зрозумів, що я міг би бути й самим фараоном. Я Вас дуже прошу́ поясніть, будь ласка, те що написано про перевтілення душ». Це стаття «Світ», і він надіслав цитату: «Коли ми бачимо тіла, що змінюються і переходять із покоління в покоління, це, стосується, лише тіл. Втім, душі, що становлять суть тіла, не щезають у процесі заміни тіла а переходять із тіла в тіло, з покоління в покоління. Отож, немає в нашому світі ніяких нових душ і немає значення, що за цей час кожен змінив своє тіло кілька тисяч разів, позаяк, душа — суть тіла — не потерпала від цих змін». Ну от ця цитата нам відома, запитання таке — про яку душу тут йдеться? Що таке «моя душа — яка,, виходить, безсмертна — якщо вона подорожує з тіла в тіло?». М.Лайтман: Є душа тваринна, є душа, вже не матеріальна, а духовна. Але, в принципі те, що ми бачимо, колооберт, це не душа, це тваринне тіло, тваринні сили Ведучий: Коли помирає людина? М.Лайтман: Так Ведучий: І повертається, народжується? Так? М.Лайтман: Так, нічого тут такого немає Ведучий: Так? М.Лайтман: А найголовніше, те, що відбувається з нами, це колооберт духовної душі Ведучий: Так? М.Лайтман: А вона проходить всі можливі зміни доти, допоки не стане здатною, для того, щоб осягнути Творця Ведучий: Тобто, усі ці перевтілення, це, ніби духовної душі, з тіла в тіло, зміна тіл? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: Це не духовна? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: А Ви можете дати визначення, що таке духовна душа, вища душа? М.Лайтман: Духовна душа — це той рівень осягнення Творця, який досягнула людина у своєму минулому житті Ведучий: Тобто, допоки вона не досягла цього рівня, душа подорожує? Так от? М.Лайтман: Й опісля цього подорожує oт багато разів, доти поки не досягне свого повного виправлення. Ведучий: Ну от він і далі запитує, але я поцікавлюся, тоді мова йде не про тіло, от про це тіло? М.Лайтман: Ні, про це тіло взагалі мова не йде. Ведучий: Ось це, важливе питання, про що йдеться? Що це, тіло означає тут, з тіла в тіло подорожує? М.Лайтман: З тіла в тіло, мається на увазі тільки, лише духовний складик Ведучий: Тіло… і це, як духовний складник? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це, як ми говоримо, бажання, це его, так? М.Лайтман: Так А з оцим тілом нічого, з нашим м’ясом нічого не коїться, так само, як і у тварини. Ведучий: Тобто, до чого має прийти моє бажання? От скажіть тоді М.Лайтман: До бажання повного злиття з Творцем Ведучий: Ось це от основна Мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, ще раз, я хочу, щоб ви уточнили, мова йде про те, як, увесь час, змінюється бажання, так? М.Лайтман: Так Ведучий: Це і є перевтіленням душ? М.Лайтман: Так Ведучий: Так, ну я все ж таки піду його запитаннями Що означає, що одна й та ж душа подорожує в часі одягаючись у різні тіла, одна й та ж душа? М.Лайтман: Ну це мається на увазі ось це от устремління людини до зв’язку з Творцем. Воно поступово, з покоління в покоління, одягається в різні тваринні форми, доти, поки людина не осягне такого стану, коли вона буде подібна Творцю. Ведучий: Тобто, Ви весь час б’єте по цьому пункту. М.Лайтман: А інакше нема, про що й казати. Ведучий: Моє бажання має змінитися так, очиститися так, щоби бажати Творця М.Лайтман: Так Ведучий: А от бажання наблизитися до Творця, що Ви в це вкладаєте, у бажання наблизитися до Творця? М.Лайтман: Бути у властивостях: віддаючим, люблячим, в об’єднанні з іншими, так як Творець. Ведучий: Зрозуміло. От це. Тепер далі в нього запитання: виходить, що тіло нічого не варте, а ми переживаємо весь час, що помремо. А тут написано наприкінці: що душа, суть тіла, не страждає від оцих змін, тіло страждає, а душа ні. М.Лайтман: Так, тіло вмирає, згниває Ведучий: Так М.Лайтман: І так далі. А душа — ні. Це, та суть людини, що прагне до Творця Ведучий: Вічна? М.Лайтман: Вічна, так. І вона має постійно й постійно наближатися до Творця. Із життя в життя, із покоління в покоління. Ведучий: Чого ж ми так боїмося смерти, страх смерти просуває людину. М.Лайтман: Тому що, нам, зрозуміло, що з нас тікає Людина роз’єднується зі своїм тілом. Ведучий: Допоки вона за нього тримається, вона боїться? М.Лайтман: Так Ведучий: Можна не триматися за нього? М.Лайтман: Це залежить від людини. Ведучий: Запитання: немає великої втіхи повертатися весь час у цей світ, як не повертатися. М.Лайтман: Для цього потрібно досягти свого виправлення. Тому, що в цьому світі ми перебуваємо, лише для того, щоби піднятися зі сходинки на сходинку в нашій подобі до Творця Ведучий: І тоді я не тримаюся за своє тіло, так? М.Лайтман: Тоді не тримаєшся за своє тіло й не бажаєш нічого іншого, як тільки бути прив’язаним до Творця І все. Ведучий: І тогді душа не повертається вже в цей світ М.Лайтман: Ні Ведучий: А де вона тоді? М.Лайтман: Ніде́. А де вона зараз? Ведучий: Де вона зараз?, ще те запитання. М.Лайтман: Ну ти можеш сказати, що це якась життєдайна сила, яка наповнює наше тіло. Тому, що у такий спосіб, ми його сприймаємо. Ведучий: Так М.Лайтман: Допоки нині. А загалом до тіла стосунку не має. Ведучий: Тобто, місце душі де, Ви можете сказати? Взагалі місце душі воно не тут, воно не в мені М.Лайтман: Немає місця Ведучий: Немає місця? Над цією тезою потрібно думати: немає місця взагалі М.Лайтман: Ну так, а що вдієш Ведучий: От він пише: мені цікаво, якщо я себе асоціюю не з тілом, а з душею, виходить, я можу мандрувати в часі, душа ж була весь час одна й та сама, тобто, я можу зустріти себе, який жив 3000 літ тому, можна так казати? М.Лайтман: Ні. Так не можна казати, це все, це все не просто Ведучий: Дуже матеріяльно? М.Лайтман: Так, не потрібно прив’язувати матеріяльне до духовного. Ведучий: Зрозуміло. Ну Ви ж розумієте, що це питання дуже цікавить людей, ніде правди діти От ще запитання: «Ми з дружиною відчуваємо, що ми половинки однієї душі. Таке, можливо?» М.Лайтман: Так Ведучий: Так? М.Лайтман: Так, може, таке бути. Якщо ви насправді прожили щасливо минуле ваше життя, то цілком, можливо, що наступного разу будете вже в більшому зближенні поміж собою, а, можливо, й навіть, однією душею. Ведучий: Розкішно Ну, й останнє запитання, я вже запитував, але ще раз поцікавлюся, він, Арсен, запитує, як навчитися бути з душею, а не з тілом? Як навчитися? М.Лайтман: Поспішити до злиття з Творцем! От і все. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ZaH8qtYb.mp406 Nov 23 00:00 UTCВедучий: Пише Арсен: «Михаель, мені тут наговорили про мої минулі колооберти й не те, щоби я в це вірив, але я прочитав тут вашого улюбленого кабаліста Бааля Сулама, і зрозумів, що я міг би бути й самим фараоном. Я Вас дуже прошу́ поясніть, будь ласка, те що написано про перевтілення душ». Це стаття «Світ», і він надіслав цитату: «Коли ми бачимо тіла, що змінюються і переходять із покоління в покоління, це, стосується, лише тіл. Втім, душі, що становлять суть тіла, не щезають у процесі заміни тіла а переходять із тіла в тіло, з покоління в покоління. Отож, немає в нашому світі ніяких нових душ і немає значення, що за цей час кожен змінив своє тіло кілька тисяч разів, позаяк, душа — суть тіла — не потерпала від цих змін». Ну от ця цитата нам відома, запитання таке — про яку душу тут йдеться? Що таке «моя душа — яка,, виходить, безсмертна — якщо вона подорожує з тіла в тіло?». М.Лайтман: Є душа тваринна, є душа, вже не матеріальна, а духовна. Але, в принципі те, що ми бачимо, колооберт, це не душа, це тваринне тіло, тваринні сили Ведучий: Коли помирає людина? М.Лайтман: Так Ведучий: І повертається, народжується? Так? М.Лайтман: Так, нічого тут такого немає Ведучий: Так? М.Лайтман: А найголовніше, те, що відбувається з нами, це колооберт духовної душі Ведучий: Так? М.Лайтман: А вона проходить всі можливі зміни доти, допоки не стане здатною, для того, щоб осягнути Творця Ведучий: Тобто, усі ці перевтілення, це, ніби духовної душі, з тіла в тіло, зміна тіл? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: Це не духовна? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: А Ви можете дати визначення, що таке духовна душа, вища душа? М.Лайтман: Духовна душа — це той рівень осягнення Творця, який досягнула людина у своєму минулому житті Ведучий: Тобто, допоки вона не досягла цього рівня, душа подорожує? Так от? М.Лайтман: Й опісля цього подорожує oт багато разів, доти поки не досягне свого повного виправлення. Ведучий: Ну от він і далі запитує, але я поцікавлюся, тоді мова йде не про тіло, от про це тіло? М.Лайтман: Ні, про це тіло взагалі мова не йде. Ведучий: Ось це, важливе питання, про що йдеться? Що це, тіло означає тут, з тіла в тіло подорожує? М.Лайтман: З тіла в тіло, мається на увазі тільки, лише духовний складик Ведучий: Тіло… і це, як духовний складник? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це, як ми говоримо, бажання, це его, так? М.Лайтман: Так А з оцим тілом нічого, з нашим м’ясом нічого не коїться, так само, як і у тварини. Ведучий: Тобто, до чого має прийти моє бажання? От скажіть тоді М.Лайтман: До бажання повного злиття з Творцем Ведучий: Ось це от основна Мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, ще раз, я хочу, щоб ви уточнили, мова йде про те, як, увесь час, змінюється бажання, так? М.Лайтман: Так Ведучий: Це і є перевтіленням душ? М.Лайтман: Так Ведучий: Так, ну я все ж таки піду його запитаннями Що означає, що одна й та ж душа подорожує в часі одягаючись у різні тіла, одна й та ж душа? М.Лайтман: Ну це мається на увазі ось це от устремління людини до зв’язку з Творцем. Воно поступово, з покоління в покоління, одягається в різні тваринні форми, доти, поки людина не осягне такого стану, коли вона буде подібна Творцю. Ведучий: Тобто, Ви весь час б’єте по цьому пункту. М.Лайтман: А інакше нема, про що й казати. Ведучий: Моє бажання має змінитися так, очиститися так, щоби бажати Творця М.Лайтман: Так Ведучий: А от бажання наблизитися до Творця, що Ви в це вкладаєте, у бажання наблизитися до Творця? М.Лайтман: Бути у властивостях: віддаючим, люблячим, в об’єднанні з іншими, так як Творець. Ведучий: Зрозуміло. От це. Тепер далі в нього запитання: виходить, що тіло нічого не варте, а ми переживаємо весь час, що помремо. А тут написано наприкінці: що душа, суть тіла, не страждає від оцих змін, тіло страждає, а душа ні. М.Лайтман: Так, тіло вмирає, згниває Ведучий: Так М.Лайтман: І так далі. А душа — ні. Це, та суть людини, що прагне до Творця Ведучий: Вічна? М.Лайтман: Вічна, так. І вона має постійно й постійно наближатися до Творця. Із життя в життя, із покоління в покоління. Ведучий: Чого ж ми так боїмося смерти, страх смерти просуває людину. М.Лайтман: Тому що, нам, зрозуміло, що з нас тікає Людина роз’єднується зі своїм тілом. Ведучий: Допоки вона за нього тримається, вона боїться? М.Лайтман: Так Ведучий: Можна не триматися за нього? М.Лайтман: Це залежить від людини. Ведучий: Запитання: немає великої втіхи повертатися весь час у цей світ, як не повертатися. М.Лайтман: Для цього потрібно досягти свого виправлення. Тому, що в цьому світі ми перебуваємо, лише для того, щоби піднятися зі сходинки на сходинку в нашій подобі до Творця Ведучий: І тоді я не тримаюся за своє тіло, так? М.Лайтман: Тоді не тримаєшся за своє тіло й не бажаєш нічого іншого, як тільки бути прив’язаним до Творця І все. Ведучий: І тогді душа не повертається вже в цей світ М.Лайтман: Ні Ведучий: А де вона тоді? М.Лайтман: Ніде́. А де вона зараз? Ведучий: Де вона зараз?, ще те запитання. М.Лайтман: Ну ти можеш сказати, що це якась життєдайна сила, яка наповнює наше тіло. Тому, що у такий спосіб, ми його сприймаємо. Ведучий: Так М.Лайтман: Допоки нині. А загалом до тіла стосунку не має. Ведучий: Тобто, місце душі де, Ви можете сказати? Взагалі місце душі воно не тут, воно не в мені М.Лайтман: Немає місця Ведучий: Немає місця? Над цією тезою потрібно думати: немає місця взагалі М.Лайтман: Ну так, а що вдієш Ведучий: От він пише: мені цікаво, якщо я себе асоціюю не з тілом, а з душею, виходить, я можу мандрувати в часі, душа ж була весь час одна й та сама, тобто, я можу зустріти себе, який жив 3000 літ тому, можна так казати? М.Лайтман: Ні. Так не можна казати, це все, це все не просто Ведучий: Дуже матеріяльно? М.Лайтман: Так, не потрібно прив’язувати матеріяльне до духовного. Ведучий: Зрозуміло. Ну Ви ж розумієте, що це питання дуже цікавить людей, ніде правди діти От ще запитання: «Ми з дружиною відчуваємо, що ми половинки однієї душі. Таке, можливо?» М.Лайтман: Так Ведучий: Так? М.Лайтман: Так, може, таке бути. Якщо ви насправді прожили щасливо минуле ваше життя, то цілком, можливо, що наступного разу будете вже в більшому зближенні поміж собою, а, можливо, й навіть, однією душею. Ведучий: Розкішно Ну, й останнє запитання, я вже запитував, але ще раз поцікавлюся, він, Арсен, запитує, як навчитися бути з душею, а не з тілом? Як навчитися? М.Лайтман: Поспішити до злиття з Творцем! От і все. https://cdn.kabbalahmedia.info/ZaH8qtYb.mp400:06:59Ведучий: Пише Арсен: «Михаель, мені тут наговорили про мої минулі колооберти й не те, щоби я в це вірив, але я прочитав тут вашого улюбленого кабаліста Бааля Сулама, і зрозумів, що я міг би бути й самим фараоном. Я Вас дуже прошу́ поясніть, будь ласка, те що написано про перевтілення душ». Це стаття «Світ», і він надіслав цитату: «Коли ми бачимо тіла, що змінюються і переходять із покоління в покоління, це, стосується, лише тіл. Втім, душі, що становлять суть тіла, не щезають у процесі заміни тіла а переходять із тіла в тіло, з покоління в покоління. Отож, немає в нашому світі ніяких нових душ і немає значення, що за цей час кожен змінив своє тіло кілька тисяч разів, позаяк, душа — суть тіла — не потерпала від цих змін». Ну от ця цитата нам відома, запитання таке — про яку душу тут йдеться? Що таке «моя душа — яка,, виходить, безсмертна — якщо вона подорожує з тіла в тіло?». М.Лайтман: Є душа тваринна, є душа, вже не матеріальна, а духовна. Але, в принципі те, що ми бачимо, колооберт, це не душа, це тваринне тіло, тваринні сили Ведучий: Коли помирає людина? М.Лайтман: Так Ведучий: І повертається, народжується? Так? М.Лайтман: Так, нічого тут такого немає Ведучий: Так? М.Лайтман: А найголовніше, те, що відбувається з нами, це колооберт духовної душі Ведучий: Так? М.Лайтман: А вона проходить всі можливі зміни доти, допоки не стане здатною, для того, щоб осягнути Творця Ведучий: Тобто, усі ці перевтілення, це, ніби духовної душі, з тіла в тіло, зміна тіл? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: Це не духовна? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: А Ви можете дати визначення, що таке духовна душа, вища душа? М.Лайтман: Духовна душа — це той рівень осягнення Творця, який досягнула людина у своєму минулому житті Ведучий: Тобто, допоки вона не досягла цього рівня, душа подорожує? Так от? М.Лайтман: Й опісля цього подорожує oт багато разів, доти поки не досягне свого повного виправлення. Ведучий: Ну от він і далі запитує, але я поцікавлюся, тоді мова йде не про тіло, от про це тіло? М.Лайтман: Ні, про це тіло взагалі мова не йде. Ведучий: Ось це, важливе питання, про що йдеться? Що це, тіло означає тут, з тіла в тіло подорожує? М.Лайтман: З тіла в тіло, мається на увазі тільки, лише духовний складик Ведучий: Тіло… і це, як духовний складник? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це, як ми говоримо, бажання, це его, так? М.Лайтман: Так А з оцим тілом нічого, з нашим м’ясом нічого не коїться, так само, як і у тварини. Ведучий: Тобто, до чого має прийти моє бажання? От скажіть тоді М.Лайтман: До бажання повного злиття з Творцем Ведучий: Ось це от основна Мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, ще раз, я хочу, щоб ви уточнили, мова йде про те, як, увесь час, змінюється бажання, так? М.Лайтман: Так Ведучий: Це і є перевтіленням душ? М.Лайтман: Так Ведучий: Так, ну я все ж таки піду його запитаннями Що означає, що одна й та ж душа подорожує в часі одягаючись у різні тіла, одна й та ж душа? М.Лайтман: Ну це мається на увазі ось це от устремління людини до зв’язку з Творцем. Воно поступово, з покоління в покоління, одягається в різні тваринні форми, доти, поки людина не осягне такого стану, коли вона буде подібна Творцю. Ведучий: Тобто, Ви весь час б’єте по цьому пункту. М.Лайтман: А інакше нема, про що й казати. Ведучий: Моє бажання має змінитися так, очиститися так, щоби бажати Творця М.Лайтман: Так Ведучий: А от бажання наблизитися до Творця, що Ви в це вкладаєте, у бажання наблизитися до Творця? М.Лайтман: Бути у властивостях: віддаючим, люблячим, в об’єднанні з іншими, так як Творець. Ведучий: Зрозуміло. От це. Тепер далі в нього запитання: виходить, що тіло нічого не варте, а ми переживаємо весь час, що помремо. А тут написано наприкінці: що душа, суть тіла, не страждає від оцих змін, тіло страждає, а душа ні. М.Лайтман: Так, тіло вмирає, згниває Ведучий: Так М.Лайтман: І так далі. А душа — ні. Це, та суть людини, що прагне до Творця Ведучий: Вічна? М.Лайтман: Вічна, так. І вона має постійно й постійно наближатися до Творця. Із життя в життя, із покоління в покоління. Ведучий: Чого ж ми так боїмося смерти, страх смерти просуває людину. М.Лайтман: Тому що, нам, зрозуміло, що з нас тікає Людина роз’єднується зі своїм тілом. Ведучий: Допоки вона за нього тримається, вона боїться? М.Лайтман: Так Ведучий: Можна не триматися за нього? М.Лайтман: Це залежить від людини. Ведучий: Запитання: немає великої втіхи повертатися весь час у цей світ, як не повертатися. М.Лайтман: Для цього потрібно досягти свого виправлення. Тому, що в цьому світі ми перебуваємо, лише для того, щоби піднятися зі сходинки на сходинку в нашій подобі до Творця Ведучий: І тоді я не тримаюся за своє тіло, так? М.Лайтман: Тоді не тримаєшся за своє тіло й не бажаєш нічого іншого, як тільки бути прив’язаним до Творця І все. Ведучий: І тогді душа не повертається вже в цей світ М.Лайтман: Ні Ведучий: А де вона тоді? М.Лайтман: Ніде́. А де вона зараз? Ведучий: Де вона зараз?, ще те запитання. М.Лайтман: Ну ти можеш сказати, що це якась життєдайна сила, яка наповнює наше тіло. Тому, що у такий спосіб, ми його сприймаємо. Ведучий: Так М.Лайтман: Допоки нині. А загалом до тіла стосунку не має. Ведучий: Тобто, місце душі де, Ви можете сказати? Взагалі місце душі воно не тут, воно не в мені М.Лайтман: Немає місця Ведучий: Немає місця? Над цією тезою потрібно думати: немає місця взагалі М.Лайтман: Ну так, а що вдієш Ведучий: От він пише: мені цікаво, якщо я себе асоціюю не з тілом, а з душею, виходить, я можу мандрувати в часі, душа ж була весь час одна й та сама, тобто, я можу зустріти себе, який жив 3000 літ тому, можна так казати? М.Лайтман: Ні. Так не можна казати, це все, це все не просто Ведучий: Дуже матеріяльно? М.Лайтман: Так, не потрібно прив’язувати матеріяльне до духовного. Ведучий: Зрозуміло. Ну Ви ж розумієте, що це питання дуже цікавить людей, ніде правди діти От ще запитання: «Ми з дружиною відчуваємо, що ми половинки однієї душі. Таке, можливо?» М.Лайтман: Так Ведучий: Так? М.Лайтман: Так, може, таке бути. Якщо ви насправді прожили щасливо минуле ваше життя, то цілком, можливо, що наступного разу будете вже в більшому зближенні поміж собою, а, можливо, й навіть, однією душею. Ведучий: Розкішно Ну, й останнє запитання, я вже запитував, але ще раз поцікавлюся, він, Арсен, запитує, як навчитися бути з душею, а не з тілом? Як навчитися? М.Лайтман: Поспішити до злиття з Творцем! От і все. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/7CnveanG.mp306 Nov 23 00:00 UTCВедучий: Пише Арсен: «Михаель, мені тут наговорили про мої минулі колооберти й не те, щоби я в це вірив, але я прочитав тут вашого улюбленого кабаліста Бааля Сулама, і зрозумів, що я міг би бути й самим фараоном. Я Вас дуже прошу́ поясніть, будь ласка, те що написано про перевтілення душ». Це стаття «Світ», і він надіслав цитату: «Коли ми бачимо тіла, що змінюються і переходять із покоління в покоління, це, стосується, лише тіл. Втім, душі, що становлять суть тіла, не щезають у процесі заміни тіла а переходять із тіла в тіло, з покоління в покоління. Отож, немає в нашому світі ніяких нових душ і немає значення, що за цей час кожен змінив своє тіло кілька тисяч разів, позаяк, душа — суть тіла — не потерпала від цих змін». Ну от ця цитата нам відома, запитання таке — про яку душу тут йдеться? Що таке «моя душа — яка,, виходить, безсмертна — якщо вона подорожує з тіла в тіло?». М.Лайтман: Є душа тваринна, є душа, вже не матеріальна, а духовна. Але, в принципі те, що ми бачимо, колооберт, це не душа, це тваринне тіло, тваринні сили Ведучий: Коли помирає людина? М.Лайтман: Так Ведучий: І повертається, народжується? Так? М.Лайтман: Так, нічого тут такого немає Ведучий: Так? М.Лайтман: А найголовніше, те, що відбувається з нами, це колооберт духовної душі Ведучий: Так? М.Лайтман: А вона проходить всі можливі зміни доти, допоки не стане здатною, для того, щоб осягнути Творця Ведучий: Тобто, усі ці перевтілення, це, ніби духовної душі, з тіла в тіло, зміна тіл? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: Це не духовна? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: А Ви можете дати визначення, що таке духовна душа, вища душа? М.Лайтман: Духовна душа — це той рівень осягнення Творця, який досягнула людина у своєму минулому житті Ведучий: Тобто, допоки вона не досягла цього рівня, душа подорожує? Так от? М.Лайтман: Й опісля цього подорожує oт багато разів, доти поки не досягне свого повного виправлення. Ведучий: Ну от він і далі запитує, але я поцікавлюся, тоді мова йде не про тіло, от про це тіло? М.Лайтман: Ні, про це тіло взагалі мова не йде. Ведучий: Ось це, важливе питання, про що йдеться? Що це, тіло означає тут, з тіла в тіло подорожує? М.Лайтман: З тіла в тіло, мається на увазі тільки, лише духовний складик Ведучий: Тіло… і це, як духовний складник? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це, як ми говоримо, бажання, це его, так? М.Лайтман: Так А з оцим тілом нічого, з нашим м’ясом нічого не коїться, так само, як і у тварини. Ведучий: Тобто, до чого має прийти моє бажання? От скажіть тоді М.Лайтман: До бажання повного злиття з Творцем Ведучий: Ось це от основна Мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, ще раз, я хочу, щоб ви уточнили, мова йде про те, як, увесь час, змінюється бажання, так? М.Лайтман: Так Ведучий: Це і є перевтіленням душ? М.Лайтман: Так Ведучий: Так, ну я все ж таки піду його запитаннями Що означає, що одна й та ж душа подорожує в часі одягаючись у різні тіла, одна й та ж душа? М.Лайтман: Ну це мається на увазі ось це от устремління людини до зв’язку з Творцем. Воно поступово, з покоління в покоління, одягається в різні тваринні форми, доти, поки людина не осягне такого стану, коли вона буде подібна Творцю. Ведучий: Тобто, Ви весь час б’єте по цьому пункту. М.Лайтман: А інакше нема, про що й казати. Ведучий: Моє бажання має змінитися так, очиститися так, щоби бажати Творця М.Лайтман: Так Ведучий: А от бажання наблизитися до Творця, що Ви в це вкладаєте, у бажання наблизитися до Творця? М.Лайтман: Бути у властивостях: віддаючим, люблячим, в об’єднанні з іншими, так як Творець. Ведучий: Зрозуміло. От це. Тепер далі в нього запитання: виходить, що тіло нічого не варте, а ми переживаємо весь час, що помремо. А тут написано наприкінці: що душа, суть тіла, не страждає від оцих змін, тіло страждає, а душа ні. М.Лайтман: Так, тіло вмирає, згниває Ведучий: Так М.Лайтман: І так далі. А душа — ні. Це, та суть людини, що прагне до Творця Ведучий: Вічна? М.Лайтман: Вічна, так. І вона має постійно й постійно наближатися до Творця. Із життя в життя, із покоління в покоління. Ведучий: Чого ж ми так боїмося смерти, страх смерти просуває людину. М.Лайтман: Тому що, нам, зрозуміло, що з нас тікає Людина роз’єднується зі своїм тілом. Ведучий: Допоки вона за нього тримається, вона боїться? М.Лайтман: Так Ведучий: Можна не триматися за нього? М.Лайтман: Це залежить від людини. Ведучий: Запитання: немає великої втіхи повертатися весь час у цей світ, як не повертатися. М.Лайтман: Для цього потрібно досягти свого виправлення. Тому, що в цьому світі ми перебуваємо, лише для того, щоби піднятися зі сходинки на сходинку в нашій подобі до Творця Ведучий: І тоді я не тримаюся за своє тіло, так? М.Лайтман: Тоді не тримаєшся за своє тіло й не бажаєш нічого іншого, як тільки бути прив’язаним до Творця І все. Ведучий: І тогді душа не повертається вже в цей світ М.Лайтман: Ні Ведучий: А де вона тоді? М.Лайтман: Ніде́. А де вона зараз? Ведучий: Де вона зараз?, ще те запитання. М.Лайтман: Ну ти можеш сказати, що це якась життєдайна сила, яка наповнює наше тіло. Тому, що у такий спосіб, ми його сприймаємо. Ведучий: Так М.Лайтман: Допоки нині. А загалом до тіла стосунку не має. Ведучий: Тобто, місце душі де, Ви можете сказати? Взагалі місце душі воно не тут, воно не в мені М.Лайтман: Немає місця Ведучий: Немає місця? Над цією тезою потрібно думати: немає місця взагалі М.Лайтман: Ну так, а що вдієш Ведучий: От він пише: мені цікаво, якщо я себе асоціюю не з тілом, а з душею, виходить, я можу мандрувати в часі, душа ж була весь час одна й та сама, тобто, я можу зустріти себе, який жив 3000 літ тому, можна так казати? М.Лайтман: Ні. Так не можна казати, це все, це все не просто Ведучий: Дуже матеріяльно? М.Лайтман: Так, не потрібно прив’язувати матеріяльне до духовного. Ведучий: Зрозуміло. Ну Ви ж розумієте, що це питання дуже цікавить людей, ніде правди діти От ще запитання: «Ми з дружиною відчуваємо, що ми половинки однієї душі. Таке, можливо?» М.Лайтман: Так Ведучий: Так? М.Лайтман: Так, може, таке бути. Якщо ви насправді прожили щасливо минуле ваше життя, то цілком, можливо, що наступного разу будете вже в більшому зближенні поміж собою, а, можливо, й навіть, однією душею. Ведучий: Розкішно Ну, й останнє запитання, я вже запитував, але ще раз поцікавлюся, він, Арсен, запитує, як навчитися бути з душею, а не з тілом? Як навчитися? М.Лайтман: Поспішити до злиття з Творцем! От і все. https://cdn.kabbalahmedia.info/7CnveanG.mp300:06:59Ведучий: Пише Арсен: «Михаель, мені тут наговорили про мої минулі колооберти й не те, щоби я в це вірив, але я прочитав тут вашого улюбленого кабаліста Бааля Сулама, і зрозумів, що я міг би бути й самим фараоном. Я Вас дуже прошу́ поясніть, будь ласка, те що написано про перевтілення душ». Це стаття «Світ», і він надіслав цитату: «Коли ми бачимо тіла, що змінюються і переходять із покоління в покоління, це, стосується, лише тіл. Втім, душі, що становлять суть тіла, не щезають у процесі заміни тіла а переходять із тіла в тіло, з покоління в покоління. Отож, немає в нашому світі ніяких нових душ і немає значення, що за цей час кожен змінив своє тіло кілька тисяч разів, позаяк, душа — суть тіла — не потерпала від цих змін». Ну от ця цитата нам відома, запитання таке — про яку душу тут йдеться? Що таке «моя душа — яка,, виходить, безсмертна — якщо вона подорожує з тіла в тіло?». М.Лайтман: Є душа тваринна, є душа, вже не матеріальна, а духовна. Але, в принципі те, що ми бачимо, колооберт, це не душа, це тваринне тіло, тваринні сили Ведучий: Коли помирає людина? М.Лайтман: Так Ведучий: І повертається, народжується? Так? М.Лайтман: Так, нічого тут такого немає Ведучий: Так? М.Лайтман: А найголовніше, те, що відбувається з нами, це колооберт духовної душі Ведучий: Так? М.Лайтман: А вона проходить всі можливі зміни доти, допоки не стане здатною, для того, щоб осягнути Творця Ведучий: Тобто, усі ці перевтілення, це, ніби духовної душі, з тіла в тіло, зміна тіл? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: Це не духовна? М.Лайтман: Це не духовна Ведучий: А Ви можете дати визначення, що таке духовна душа, вища душа? М.Лайтман: Духовна душа — це той рівень осягнення Творця, який досягнула людина у своєму минулому житті Ведучий: Тобто, допоки вона не досягла цього рівня, душа подорожує? Так от? М.Лайтман: Й опісля цього подорожує oт багато разів, доти поки не досягне свого повного виправлення. Ведучий: Ну от він і далі запитує, але я поцікавлюся, тоді мова йде не про тіло, от про це тіло? М.Лайтман: Ні, про це тіло взагалі мова не йде. Ведучий: Ось це, важливе питання, про що йдеться? Що це, тіло означає тут, з тіла в тіло подорожує? М.Лайтман: З тіла в тіло, мається на увазі тільки, лише духовний складик Ведучий: Тіло… і це, як духовний складник? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, це, як ми говоримо, бажання, це его, так? М.Лайтман: Так А з оцим тілом нічого, з нашим м’ясом нічого не коїться, так само, як і у тварини. Ведучий: Тобто, до чого має прийти моє бажання? От скажіть тоді М.Лайтман: До бажання повного злиття з Творцем Ведучий: Ось це от основна Мета? М.Лайтман: Так. Ведучий: Тобто, ще раз, я хочу, щоб ви уточнили, мова йде про те, як, увесь час, змінюється бажання, так? М.Лайтман: Так Ведучий: Це і є перевтіленням душ? М.Лайтман: Так Ведучий: Так, ну я все ж таки піду його запитаннями Що означає, що одна й та ж душа подорожує в часі одягаючись у різні тіла, одна й та ж душа? М.Лайтман: Ну це мається на увазі ось це от устремління людини до зв’язку з Творцем. Воно поступово, з покоління в покоління, одягається в різні тваринні форми, доти, поки людина не осягне такого стану, коли вона буде подібна Творцю. Ведучий: Тобто, Ви весь час б’єте по цьому пункту. М.Лайтман: А інакше нема, про що й казати. Ведучий: Моє бажання має змінитися так, очиститися так, щоби бажати Творця М.Лайтман: Так Ведучий: А от бажання наблизитися до Творця, що Ви в це вкладаєте, у бажання наблизитися до Творця? М.Лайтман: Бути у властивостях: віддаючим, люблячим, в об’єднанні з іншими, так як Творець. Ведучий: Зрозуміло. От це. Тепер далі в нього запитання: виходить, що тіло нічого не варте, а ми переживаємо весь час, що помремо. А тут написано наприкінці: що душа, суть тіла, не страждає від оцих змін, тіло страждає, а душа ні. М.Лайтман: Так, тіло вмирає, згниває Ведучий: Так М.Лайтман: І так далі. А душа — ні. Це, та суть людини, що прагне до Творця Ведучий: Вічна? М.Лайтман: Вічна, так. І вона має постійно й постійно наближатися до Творця. Із життя в життя, із покоління в покоління. Ведучий: Чого ж ми так боїмося смерти, страх смерти просуває людину. М.Лайтман: Тому що, нам, зрозуміло, що з нас тікає Людина роз’єднується зі своїм тілом. Ведучий: Допоки вона за нього тримається, вона боїться? М.Лайтман: Так Ведучий: Можна не триматися за нього? М.Лайтман: Це залежить від людини. Ведучий: Запитання: немає великої втіхи повертатися весь час у цей світ, як не повертатися. М.Лайтман: Для цього потрібно досягти свого виправлення. Тому, що в цьому світі ми перебуваємо, лише для того, щоби піднятися зі сходинки на сходинку в нашій подобі до Творця Ведучий: І тоді я не тримаюся за своє тіло, так? М.Лайтман: Тоді не тримаєшся за своє тіло й не бажаєш нічого іншого, як тільки бути прив’язаним до Творця І все. Ведучий: І тогді душа не повертається вже в цей світ М.Лайтман: Ні Ведучий: А де вона тоді? М.Лайтман: Ніде́. А де вона зараз? Ведучий: Де вона зараз?, ще те запитання. М.Лайтман: Ну ти можеш сказати, що це якась життєдайна сила, яка наповнює наше тіло. Тому, що у такий спосіб, ми його сприймаємо. Ведучий: Так М.Лайтман: Допоки нині. А загалом до тіла стосунку не має. Ведучий: Тобто, місце душі де, Ви можете сказати? Взагалі місце душі воно не тут, воно не в мені М.Лайтман: Немає місця Ведучий: Немає місця? Над цією тезою потрібно думати: немає місця взагалі М.Лайтман: Ну так, а що вдієш Ведучий: От він пише: мені цікаво, якщо я себе асоціюю не з тілом, а з душею, виходить, я можу мандрувати в часі, душа ж була весь час одна й та сама, тобто, я можу зустріти себе, який жив 3000 літ тому, можна так казати? М.Лайтман: Ні. Так не можна казати, це все, це все не просто Ведучий: Дуже матеріяльно? М.Лайтман: Так, не потрібно прив’язувати матеріяльне до духовного. Ведучий: Зрозуміло. Ну Ви ж розумієте, що це питання дуже цікавить людей, ніде правди діти От ще запитання: «Ми з дружиною відчуваємо, що ми половинки однієї душі. Таке, можливо?» М.Лайтман: Так Ведучий: Так? М.Лайтман: Так, може, таке бути. Якщо ви насправді прожили щасливо минуле ваше життя, то цілком, можливо, що наступного разу будете вже в більшому зближенні поміж собою, а, можливо, й навіть, однією душею. Ведучий: Розкішно Ну, й останнє запитання, я вже запитував, але ще раз поцікавлюся, він, Арсен, запитує, як навчитися бути з душею, а не з тілом? Як навчитися? М.Лайтман: Поспішити до злиття з Творцем! От і все. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/y1Fd97nB.mp306 Nov 23 00:00 UTCВедучий: Ось Влад нам пише, він ставить дуже багато запитань. Я знаю, що Тора - це найбільше диво, яке сталося у світі. Завдяки Торі людство дізналося, що таке мораль, етика, гуманізм. Тора стала джерелом життя для всього світу. І я здивувався, коли раптом почув, що Тора може бути еліксиром смерті - так написано. Так написано, що вона може бути або еліксиром життя, що зрозуміло, або еліксиром смерті, що абсолютно незрозуміло. Питання: поясніть, як таке може бути, я думаю, що тут мається на увазі щось інше, - вона не може бути смертю, я впевнений у цьому! М. Лайтман: Це залежить від того, як ви користуєтеся цією методикою - або ви наближаєтесь до Творця, і тоді це еліксир життя, або ви можете віддалятись від Творця, бути дедалі протилежним до Нього, і тоді це еліксир смерті. Ведучий: Ось як можна віддалятись від Творця, якщо це написано, припустімо… М. Лайтман: Не бажає людина… Ведучий: Наближення до Творця? М. Лайтман: Наближення до Творця. Вона не бажає взагалі зближення, жодного зближення із Творцем. Ведучий: Тобто, від самого початку, починаючи вивчати, або читати, або, як хочете, проходити цю методику, я мушу від початку поставити мету, так: "Я це вивчаю й читаю, щоб зблизитись із Творцем"? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось, що таке зближення з Творцем? М. Лайтман: Зближення з Творцем - це значить весь час збуджувати в собі бажання віддачі, любові і зв'язку з іншими. Ведучий: А в якому випадку вона стає смертю? Я не хочу цього? М. Лайтман: Якщо я не думаю про інших, ні про кого, тільки про себе і егоїстично сприймаю взагалі все, що навкруги. Ведучий: Тобто, якщо я ось так вивчаю Тору, думаючи про себе, це може бути, щоб стати відомим, там щоб.. ? М. Лайтман: Ну, звичайно, це все! Ведучий: …знати напам'ять? Так ? М. Лайтман: Все- все-все. Ведучий:Це все до смерті веде? М.Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. “Кожен читає Тору по-своєму, - говорить Влад. - Хтось бачить у ній закони, хтось історію народу. Ви говорите про сили, про те, що за кожним словом, ім'ям тут закладена сила. Чому кожен бачить у Торі щось своє?” М. Лайтман: Виходячи з себе. У кожного свій особливий, особистий духовний корінь. Ведучий: Тобто кожен читає її по- по-своєму? М. Лайтман: Звісно. Ти ж бачиш, як її трактують. Ведучий: Так, трактують по-різному дуже багато хто. М. Лайтман: Так. Ведучий: Трактують вони - трактують, а я ось, проста людина, звичайна людина, я теж, я читаю це трактування, але я трактую сам, як я, чи я виходжу вже з цієї трактовки, ось як, ось я, я? М. Лайтман: Ти трактуєш так, як створений ти. Ведучий: Так. М. Лайтман: Якщо ти хочеш трактувати по-іншому, ти маєш працювати над собою, робити з себе того, хто більше віддає, більше любить і так далі. Ведучий: Тоді я сприйму кабалістичне трактування, я його сприйму? М. Лайтман: Тоді ти зобов'язаний будеш сприйняти на себе, так. Ведучий: І буду трактувати по-своєму чи як кабалісти трактують? М. Лайтман: Ні. Ні, немає іншого, тільки як кабалісти кажуть. Ти побачиш, що це тільки так і працює. Ведучий: Це і є ось цей Еліксир життя,так ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Питання таке: “Коли Тора стане еліксиром життя для всіх?” М. Лайтман: Це проблема. Коли Творець покаже насправді, як влаштований світ. Ведучий: Усім. Тобто, коли розкриття буде для всього світу? М. Лайтман: Так. Тоді мимоволі всі люди прийдуть, погодяться, поклоняться і захочуть заволодіти Торою. Ведучий: Тобто навіть якщо я був інших зовсім думок, по-іншому жив, раптом відкривається мені, так… М. Лайтман: Так. Ведучий: …грубо кажучи Творець. Так, і я все перевертаю? М. Лайтман: Все. Не ти перевертаєш, в тобі все перевертається. Ведучий: В мені все перевертається. Наче й не було всіх цих життів, років. М. Лайтман: Так. Ведучий: Взагалі, як це відбувається, скажіть будь ласка, як? М. Лайтман: Ми це дізнаємося скоро.https://cdn.kabbalahmedia.info/y1Fd97nB.mp300:04:09Ведучий: Ось Влад нам пише, він ставить дуже багато запитань. Я знаю, що Тора - це найбільше диво, яке сталося у світі. Завдяки Торі людство дізналося, що таке мораль, етика, гуманізм. Тора стала джерелом життя для всього світу. І я здивувався, коли раптом почув, що Тора може бути еліксиром смерті - так написано. Так написано, що вона може бути або еліксиром життя, що зрозуміло, або еліксиром смерті, що абсолютно незрозуміло. Питання: поясніть, як таке може бути, я думаю, що тут мається на увазі щось інше, - вона не може бути смертю, я впевнений у цьому! М. Лайтман: Це залежить від того, як ви користуєтеся цією методикою - або ви наближаєтесь до Творця, і тоді це еліксир життя, або ви можете віддалятись від Творця, бути дедалі протилежним до Нього, і тоді це еліксир смерті. Ведучий: Ось як можна віддалятись від Творця, якщо це написано, припустімо… М. Лайтман: Не бажає людина… Ведучий: Наближення до Творця? М. Лайтман: Наближення до Творця. Вона не бажає взагалі зближення, жодного зближення із Творцем. Ведучий: Тобто, від самого початку, починаючи вивчати, або читати, або, як хочете, проходити цю методику, я мушу від початку поставити мету, так: "Я це вивчаю й читаю, щоб зблизитись із Творцем"? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось, що таке зближення з Творцем? М. Лайтман: Зближення з Творцем - це значить весь час збуджувати в собі бажання віддачі, любові і зв'язку з іншими. Ведучий: А в якому випадку вона стає смертю? Я не хочу цього? М. Лайтман: Якщо я не думаю про інших, ні про кого, тільки про себе і егоїстично сприймаю взагалі все, що навкруги. Ведучий: Тобто, якщо я ось так вивчаю Тору, думаючи про себе, це може бути, щоб стати відомим, там щоб.. ? М. Лайтман: Ну, звичайно, це все! Ведучий: …знати напам'ять? Так ? М. Лайтман: Все- все-все. Ведучий:Це все до смерті веде? М.Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. “Кожен читає Тору по-своєму, - говорить Влад. - Хтось бачить у ній закони, хтось історію народу. Ви говорите про сили, про те, що за кожним словом, ім'ям тут закладена сила. Чому кожен бачить у Торі щось своє?” М. Лайтман: Виходячи з себе. У кожного свій особливий, особистий духовний корінь. Ведучий: Тобто кожен читає її по- по-своєму? М. Лайтман: Звісно. Ти ж бачиш, як її трактують. Ведучий: Так, трактують по-різному дуже багато хто. М. Лайтман: Так. Ведучий: Трактують вони - трактують, а я ось, проста людина, звичайна людина, я теж, я читаю це трактування, але я трактую сам, як я, чи я виходжу вже з цієї трактовки, ось як, ось я, я? М. Лайтман: Ти трактуєш так, як створений ти. Ведучий: Так. М. Лайтман: Якщо ти хочеш трактувати по-іншому, ти маєш працювати над собою, робити з себе того, хто більше віддає, більше любить і так далі. Ведучий: Тоді я сприйму кабалістичне трактування, я його сприйму? М. Лайтман: Тоді ти зобов'язаний будеш сприйняти на себе, так. Ведучий: І буду трактувати по-своєму чи як кабалісти трактують? М. Лайтман: Ні. Ні, немає іншого, тільки як кабалісти кажуть. Ти побачиш, що це тільки так і працює. Ведучий: Це і є ось цей Еліксир життя,так ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Питання таке: “Коли Тора стане еліксиром життя для всіх?” М. Лайтман: Це проблема. Коли Творець покаже насправді, як влаштований світ. Ведучий: Усім. Тобто, коли розкриття буде для всього світу? М. Лайтман: Так. Тоді мимоволі всі люди прийдуть, погодяться, поклоняться і захочуть заволодіти Торою. Ведучий: Тобто навіть якщо я був інших зовсім думок, по-іншому жив, раптом відкривається мені, так… М. Лайтман: Так. Ведучий: …грубо кажучи Творець. Так, і я все перевертаю? М. Лайтман: Все. Не ти перевертаєш, в тобі все перевертається. Ведучий: В мені все перевертається. Наче й не було всіх цих життів, років. М. Лайтман: Так. Ведучий: Взагалі, як це відбувається, скажіть будь ласка, як? М. Лайтман: Ми це дізнаємося скоро.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/rQ8Xc3PY.mp406 Nov 23 00:00 UTCВедучий: Ось Влад нам пише, він ставить дуже багато запитань. Я знаю, що Тора - це найбільше диво, яке сталося у світі. Завдяки Торі людство дізналося, що таке мораль, етика, гуманізм. Тора стала джерелом життя для всього світу. І я здивувався, коли раптом почув, що Тора може бути еліксиром смерті - так написано. Так написано, що вона може бути або еліксиром життя, що зрозуміло, або еліксиром смерті, що абсолютно незрозуміло. Питання: поясніть, як таке може бути, я думаю, що тут мається на увазі щось інше, - вона не може бути смертю, я впевнений у цьому! М. Лайтман: Це залежить від того, як ви користуєтеся цією методикою - або ви наближаєтесь до Творця, і тоді це еліксир життя, або ви можете віддалятись від Творця, бути дедалі протилежним до Нього, і тоді це еліксир смерті. Ведучий: Ось як можна віддалятись від Творця, якщо це написано, припустімо… М. Лайтман: Не бажає людина… Ведучий: Наближення до Творця? М. Лайтман: Наближення до Творця. Вона не бажає взагалі зближення, жодного зближення із Творцем. Ведучий: Тобто, від самого початку, починаючи вивчати, або читати, або, як хочете, проходити цю методику, я мушу від початку поставити мету, так: "Я це вивчаю й читаю, щоб зблизитись із Творцем"? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось, що таке зближення з Творцем? М. Лайтман: Зближення з Творцем - це значить весь час збуджувати в собі бажання віддачі, любові і зв'язку з іншими. Ведучий: А в якому випадку вона стає смертю? Я не хочу цього? М. Лайтман: Якщо я не думаю про інших, ні про кого, тільки про себе і егоїстично сприймаю взагалі все, що навкруги. Ведучий: Тобто, якщо я ось так вивчаю Тору, думаючи про себе, це може бути, щоб стати відомим, там щоб.. ? М. Лайтман: Ну, звичайно, це все! Ведучий: …знати напам'ять? Так ? М. Лайтман: Все- все-все. Ведучий:Це все до смерті веде? М.Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. “Кожен читає Тору по-своєму, - говорить Влад. - Хтось бачить у ній закони, хтось історію народу. Ви говорите про сили, про те, що за кожним словом, ім'ям тут закладена сила. Чому кожен бачить у Торі щось своє?” М. Лайтман: Виходячи з себе. У кожного свій особливий, особистий духовний корінь. Ведучий: Тобто кожен читає її по- по-своєму? М. Лайтман: Звісно. Ти ж бачиш, як її трактують. Ведучий: Так, трактують по-різному дуже багато хто. М. Лайтман: Так. Ведучий: Трактують вони - трактують, а я ось, проста людина, звичайна людина, я теж, я читаю це трактування, але я трактую сам, як я, чи я виходжу вже з цієї трактовки, ось як, ось я, я? М. Лайтман: Ти трактуєш так, як створений ти. Ведучий: Так. М. Лайтман: Якщо ти хочеш трактувати по-іншому, ти маєш працювати над собою, робити з себе того, хто більше віддає, більше любить і так далі. Ведучий: Тоді я сприйму кабалістичне трактування, я його сприйму? М. Лайтман: Тоді ти зобов'язаний будеш сприйняти на себе, так. Ведучий: І буду трактувати по-своєму чи як кабалісти трактують? М. Лайтман: Ні. Ні, немає іншого, тільки як кабалісти кажуть. Ти побачиш, що це тільки так і працює. Ведучий: Це і є ось цей Еліксир життя,так ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Питання таке: “Коли Тора стане еліксиром життя для всіх?” М. Лайтман: Це проблема. Коли Творець покаже насправді, як влаштований світ. Ведучий: Усім. Тобто, коли розкриття буде для всього світу? М. Лайтман: Так. Тоді мимоволі всі люди прийдуть, погодяться, поклоняться і захочуть заволодіти Торою. Ведучий: Тобто навіть якщо я був інших зовсім думок, по-іншому жив, раптом відкривається мені, так… М. Лайтман: Так. Ведучий: …грубо кажучи Творець. Так, і я все перевертаю? М. Лайтман: Все. Не ти перевертаєш, в тобі все перевертається. Ведучий: В мені все перевертається. Наче й не було всіх цих життів, років. М. Лайтман: Так. Ведучий: Взагалі, як це відбувається, скажіть будь ласка, як? М. Лайтман: Ми це дізнаємося скоро.https://cdn.kabbalahmedia.info/rQ8Xc3PY.mp400:04:09Ведучий: Ось Влад нам пише, він ставить дуже багато запитань. Я знаю, що Тора - це найбільше диво, яке сталося у світі. Завдяки Торі людство дізналося, що таке мораль, етика, гуманізм. Тора стала джерелом життя для всього світу. І я здивувався, коли раптом почув, що Тора може бути еліксиром смерті - так написано. Так написано, що вона може бути або еліксиром життя, що зрозуміло, або еліксиром смерті, що абсолютно незрозуміло. Питання: поясніть, як таке може бути, я думаю, що тут мається на увазі щось інше, - вона не може бути смертю, я впевнений у цьому! М. Лайтман: Це залежить від того, як ви користуєтеся цією методикою - або ви наближаєтесь до Творця, і тоді це еліксир життя, або ви можете віддалятись від Творця, бути дедалі протилежним до Нього, і тоді це еліксир смерті. Ведучий: Ось як можна віддалятись від Творця, якщо це написано, припустімо… М. Лайтман: Не бажає людина… Ведучий: Наближення до Творця? М. Лайтман: Наближення до Творця. Вона не бажає взагалі зближення, жодного зближення із Творцем. Ведучий: Тобто, від самого початку, починаючи вивчати, або читати, або, як хочете, проходити цю методику, я мушу від початку поставити мету, так: "Я це вивчаю й читаю, щоб зблизитись із Творцем"? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось, що таке зближення з Творцем? М. Лайтман: Зближення з Творцем - це значить весь час збуджувати в собі бажання віддачі, любові і зв'язку з іншими. Ведучий: А в якому випадку вона стає смертю? Я не хочу цього? М. Лайтман: Якщо я не думаю про інших, ні про кого, тільки про себе і егоїстично сприймаю взагалі все, що навкруги. Ведучий: Тобто, якщо я ось так вивчаю Тору, думаючи про себе, це може бути, щоб стати відомим, там щоб.. ? М. Лайтман: Ну, звичайно, це все! Ведучий: …знати напам'ять? Так ? М. Лайтман: Все- все-все. Ведучий:Це все до смерті веде? М.Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. “Кожен читає Тору по-своєму, - говорить Влад. - Хтось бачить у ній закони, хтось історію народу. Ви говорите про сили, про те, що за кожним словом, ім'ям тут закладена сила. Чому кожен бачить у Торі щось своє?” М. Лайтман: Виходячи з себе. У кожного свій особливий, особистий духовний корінь. Ведучий: Тобто кожен читає її по- по-своєму? М. Лайтман: Звісно. Ти ж бачиш, як її трактують. Ведучий: Так, трактують по-різному дуже багато хто. М. Лайтман: Так. Ведучий: Трактують вони - трактують, а я ось, проста людина, звичайна людина, я теж, я читаю це трактування, але я трактую сам, як я, чи я виходжу вже з цієї трактовки, ось як, ось я, я? М. Лайтман: Ти трактуєш так, як створений ти. Ведучий: Так. М. Лайтман: Якщо ти хочеш трактувати по-іншому, ти маєш працювати над собою, робити з себе того, хто більше віддає, більше любить і так далі. Ведучий: Тоді я сприйму кабалістичне трактування, я його сприйму? М. Лайтман: Тоді ти зобов'язаний будеш сприйняти на себе, так. Ведучий: І буду трактувати по-своєму чи як кабалісти трактують? М. Лайтман: Ні. Ні, немає іншого, тільки як кабалісти кажуть. Ти побачиш, що це тільки так і працює. Ведучий: Це і є ось цей Еліксир життя,так ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Питання таке: “Коли Тора стане еліксиром життя для всіх?” М. Лайтман: Це проблема. Коли Творець покаже насправді, як влаштований світ. Ведучий: Усім. Тобто, коли розкриття буде для всього світу? М. Лайтман: Так. Тоді мимоволі всі люди прийдуть, погодяться, поклоняться і захочуть заволодіти Торою. Ведучий: Тобто навіть якщо я був інших зовсім думок, по-іншому жив, раптом відкривається мені, так… М. Лайтман: Так. Ведучий: …грубо кажучи Творець. Так, і я все перевертаю? М. Лайтман: Все. Не ти перевертаєш, в тобі все перевертається. Ведучий: В мені все перевертається. Наче й не було всіх цих життів, років. М. Лайтман: Так. Ведучий: Взагалі, як це відбувається, скажіть будь ласка, як? М. Лайтман: Ми це дізнаємося скоро.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/gbMGeWKr.mp406 Nov 23 00:00 UTCВедучий: Ось Влад нам пише, він ставить дуже багато запитань. Я знаю, що Тора - це найбільше диво, яке сталося у світі. Завдяки Торі людство дізналося, що таке мораль, етика, гуманізм. Тора стала джерелом життя для всього світу. І я здивувався, коли раптом почув, що Тора може бути еліксиром смерті - так написано. Так написано, що вона може бути або еліксиром життя, що зрозуміло, або еліксиром смерті, що абсолютно незрозуміло. Питання: поясніть, як таке може бути, я думаю, що тут мається на увазі щось інше, - вона не може бути смертю, я впевнений у цьому! М. Лайтман: Це залежить від того, як ви користуєтеся цією методикою - або ви наближаєтесь до Творця, і тоді це еліксир життя, або ви можете віддалятись від Творця, бути дедалі протилежним до Нього, і тоді це еліксир смерті. Ведучий: Ось як можна віддалятись від Творця, якщо це написано, припустімо… М. Лайтман: Не бажає людина… Ведучий: Наближення до Творця? М. Лайтман: Наближення до Творця. Вона не бажає взагалі зближення, жодного зближення із Творцем. Ведучий: Тобто, від самого початку, починаючи вивчати, або читати, або, як хочете, проходити цю методику, я мушу від початку поставити мету, так: "Я це вивчаю й читаю, щоб зблизитись із Творцем"? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось, що таке зближення з Творцем? М. Лайтман: Зближення з Творцем - це значить весь час збуджувати в собі бажання віддачі, любові і зв'язку з іншими. Ведучий: А в якому випадку вона стає смертю? Я не хочу цього? М. Лайтман: Якщо я не думаю про інших, ні про кого, тільки про себе і егоїстично сприймаю взагалі все, що навкруги. Ведучий: Тобто, якщо я ось так вивчаю Тору, думаючи про себе, це може бути, щоб стати відомим, там щоб.. ? М. Лайтман: Ну, звичайно, це все! Ведучий: …знати напам'ять? Так ? М. Лайтман: Все- все-все. Ведучий:Це все до смерті веде? М.Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. “Кожен читає Тору по-своєму, - говорить Влад. - Хтось бачить у ній закони, хтось історію народу. Ви говорите про сили, про те, що за кожним словом, ім'ям тут закладена сила. Чому кожен бачить у Торі щось своє?” М. Лайтман: Виходячи з себе. У кожного свій особливий, особистий духовний корінь. Ведучий: Тобто кожен читає її по- по-своєму? М. Лайтман: Звісно. Ти ж бачиш, як її трактують. Ведучий: Так, трактують по-різному дуже багато хто. М. Лайтман: Так. Ведучий: Трактують вони - трактують, а я ось, проста людина, звичайна людина, я теж, я читаю це трактування, але я трактую сам, як я, чи я виходжу вже з цієї трактовки, ось як, ось я, я? М. Лайтман: Ти трактуєш так, як створений ти. Ведучий: Так. М. Лайтман: Якщо ти хочеш трактувати по-іншому, ти маєш працювати над собою, робити з себе того, хто більше віддає, більше любить і так далі. Ведучий: Тоді я сприйму кабалістичне трактування, я його сприйму? М. Лайтман: Тоді ти зобов'язаний будеш сприйняти на себе, так. Ведучий: І буду трактувати по-своєму чи як кабалісти трактують? М. Лайтман: Ні. Ні, немає іншого, тільки як кабалісти кажуть. Ти побачиш, що це тільки так і працює. Ведучий: Це і є ось цей Еліксир життя,так ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Питання таке: “Коли Тора стане еліксиром життя для всіх?” М. Лайтман: Це проблема. Коли Творець покаже насправді, як влаштований світ. Ведучий: Усім. Тобто, коли розкриття буде для всього світу? М. Лайтман: Так. Тоді мимоволі всі люди прийдуть, погодяться, поклоняться і захочуть заволодіти Торою. Ведучий: Тобто навіть якщо я був інших зовсім думок, по-іншому жив, раптом відкривається мені, так… М. Лайтман: Так. Ведучий: …грубо кажучи Творець. Так, і я все перевертаю? М. Лайтман: Все. Не ти перевертаєш, в тобі все перевертається. Ведучий: В мені все перевертається. Наче й не було всіх цих життів, років. М. Лайтман: Так. Ведучий: Взагалі, як це відбувається, скажіть будь ласка, як? М. Лайтман: Ми це дізнаємося скоро.https://cdn.kabbalahmedia.info/gbMGeWKr.mp400:04:09Ведучий: Ось Влад нам пише, він ставить дуже багато запитань. Я знаю, що Тора - це найбільше диво, яке сталося у світі. Завдяки Торі людство дізналося, що таке мораль, етика, гуманізм. Тора стала джерелом життя для всього світу. І я здивувався, коли раптом почув, що Тора може бути еліксиром смерті - так написано. Так написано, що вона може бути або еліксиром життя, що зрозуміло, або еліксиром смерті, що абсолютно незрозуміло. Питання: поясніть, як таке може бути, я думаю, що тут мається на увазі щось інше, - вона не може бути смертю, я впевнений у цьому! М. Лайтман: Це залежить від того, як ви користуєтеся цією методикою - або ви наближаєтесь до Творця, і тоді це еліксир життя, або ви можете віддалятись від Творця, бути дедалі протилежним до Нього, і тоді це еліксир смерті. Ведучий: Ось як можна віддалятись від Творця, якщо це написано, припустімо… М. Лайтман: Не бажає людина… Ведучий: Наближення до Творця? М. Лайтман: Наближення до Творця. Вона не бажає взагалі зближення, жодного зближення із Творцем. Ведучий: Тобто, від самого початку, починаючи вивчати, або читати, або, як хочете, проходити цю методику, я мушу від початку поставити мету, так: "Я це вивчаю й читаю, щоб зблизитись із Творцем"? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось, що таке зближення з Творцем? М. Лайтман: Зближення з Творцем - це значить весь час збуджувати в собі бажання віддачі, любові і зв'язку з іншими. Ведучий: А в якому випадку вона стає смертю? Я не хочу цього? М. Лайтман: Якщо я не думаю про інших, ні про кого, тільки про себе і егоїстично сприймаю взагалі все, що навкруги. Ведучий: Тобто, якщо я ось так вивчаю Тору, думаючи про себе, це може бути, щоб стати відомим, там щоб.. ? М. Лайтман: Ну, звичайно, це все! Ведучий: …знати напам'ять? Так ? М. Лайтман: Все- все-все. Ведучий:Це все до смерті веде? М.Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. “Кожен читає Тору по-своєму, - говорить Влад. - Хтось бачить у ній закони, хтось історію народу. Ви говорите про сили, про те, що за кожним словом, ім'ям тут закладена сила. Чому кожен бачить у Торі щось своє?” М. Лайтман: Виходячи з себе. У кожного свій особливий, особистий духовний корінь. Ведучий: Тобто кожен читає її по- по-своєму? М. Лайтман: Звісно. Ти ж бачиш, як її трактують. Ведучий: Так, трактують по-різному дуже багато хто. М. Лайтман: Так. Ведучий: Трактують вони - трактують, а я ось, проста людина, звичайна людина, я теж, я читаю це трактування, але я трактую сам, як я, чи я виходжу вже з цієї трактовки, ось як, ось я, я? М. Лайтман: Ти трактуєш так, як створений ти. Ведучий: Так. М. Лайтман: Якщо ти хочеш трактувати по-іншому, ти маєш працювати над собою, робити з себе того, хто більше віддає, більше любить і так далі. Ведучий: Тоді я сприйму кабалістичне трактування, я його сприйму? М. Лайтман: Тоді ти зобов'язаний будеш сприйняти на себе, так. Ведучий: І буду трактувати по-своєму чи як кабалісти трактують? М. Лайтман: Ні. Ні, немає іншого, тільки як кабалісти кажуть. Ти побачиш, що це тільки так і працює. Ведучий: Це і є ось цей Еліксир життя,так ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Питання таке: “Коли Тора стане еліксиром життя для всіх?” М. Лайтман: Це проблема. Коли Творець покаже насправді, як влаштований світ. Ведучий: Усім. Тобто, коли розкриття буде для всього світу? М. Лайтман: Так. Тоді мимоволі всі люди прийдуть, погодяться, поклоняться і захочуть заволодіти Торою. Ведучий: Тобто навіть якщо я був інших зовсім думок, по-іншому жив, раптом відкривається мені, так… М. Лайтман: Так. Ведучий: …грубо кажучи Творець. Так, і я все перевертаю? М. Лайтман: Все. Не ти перевертаєш, в тобі все перевертається. Ведучий: В мені все перевертається. Наче й не було всіх цих життів, років. М. Лайтман: Так. Ведучий: Взагалі, як це відбувається, скажіть будь ласка, як? М. Лайтман: Ми це дізнаємося скоро.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/rm2gZYGj.mp330 Oct 23 00:00 UTCКоли здійсниться пророцтвоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/rm2gZYGj.mp300:02:55Коли здійсниться пророцтвоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/qDennesY.mp430 Oct 23 00:00 UTCКоли здійсниться пророцтвоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/qDennesY.mp400:02:55Коли здійсниться пророцтвоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ijf4Ai4v.mp430 Oct 23 00:00 UTCКоли здійсниться пророцтвоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/ijf4Ai4v.mp400:02:55Коли здійсниться пророцтвоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4eaxvpcB.mp330 Oct 23 00:00 UTCЧи скажуть люди, що ти людина?https://cdn.kabbalahmedia.info/4eaxvpcB.mp300:05:14Чи скажуть люди, що ти людина?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/eTbi99Wt.mp330 Oct 23 00:00 UTCФормула безсмертяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/eTbi99Wt.mp300:05:45Формула безсмертяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/w7HX2zpJ.mp430 Oct 23 00:00 UTCФормула безсмертяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/w7HX2zpJ.mp400:05:45Формула безсмертяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/WUgXCEvT.mp430 Oct 23 00:00 UTCФормула безсмертяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/WUgXCEvT.mp400:05:45Формула безсмертяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EUNRXBtz.mp326 Oct 23 00:00 UTCТворець постійно піклується про тебеhttps://cdn.kabbalahmedia.info/EUNRXBtz.mp300:03:28Творець постійно піклується про тебеnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/YqmQ3uWT.mp326 Oct 23 00:00 UTCНавіть якщо гострий меч приставлений до шиїhttps://cdn.kabbalahmedia.info/YqmQ3uWT.mp300:05:41Навіть якщо гострий меч приставлений до шиїnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FUuMklSP.mp426 Oct 23 00:00 UTCНавіть якщо гострий меч приставлений до шиїhttps://cdn.kabbalahmedia.info/FUuMklSP.mp400:05:41Навіть якщо гострий меч приставлений до шиїnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/lGebq2qn.mp426 Oct 23 00:00 UTCНавіть якщо гострий меч приставлений до шиїhttps://cdn.kabbalahmedia.info/lGebq2qn.mp400:05:41Навіть якщо гострий меч приставлений до шиїnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/iErW7hKH.mp319 Oct 23 00:00 UTCПотрібно знищити все, що нас роз’єднуєhttps://cdn.kabbalahmedia.info/iErW7hKH.mp300:07:55Потрібно знищити все, що нас роз’єднуєnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Pz8BiEpe.mp419 Oct 23 00:00 UTCПотрібно знищити все, що нас роз’єднуєhttps://cdn.kabbalahmedia.info/Pz8BiEpe.mp400:07:55Потрібно знищити все, що нас роз’єднуєnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/mmC3Jcxx.mp419 Oct 23 00:00 UTCПотрібно знищити все, що нас роз’єднуєhttps://cdn.kabbalahmedia.info/mmC3Jcxx.mp400:07:55Потрібно знищити все, що нас роз’єднуєnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/elw2Hv83.mp316 Oct 23 00:00 UTCЯк вибудувати Ізраїль?https://cdn.kabbalahmedia.info/elw2Hv83.mp300:03:16Як вибудувати Ізраїль?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/JOI33IrN.mp416 Oct 23 00:00 UTCЯк вибудувати Ізраїль?https://cdn.kabbalahmedia.info/JOI33IrN.mp400:03:16Як вибудувати Ізраїль?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/sieG9xzR.mp416 Oct 23 00:00 UTCЯк вибудувати Ізраїль?https://cdn.kabbalahmedia.info/sieG9xzR.mp400:03:16Як вибудувати Ізраїль?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/7j9Q0plu.mp321 Sep 23 00:00 UTCНе занапасти свій внутрішній голосhttps://cdn.kabbalahmedia.info/7j9Q0plu.mp300:02:13Не занапасти свій внутрішній голосnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/aqZ1sLmK.mp421 Sep 23 00:00 UTCНе занапасти свій внутрішній голосhttps://cdn.kabbalahmedia.info/aqZ1sLmK.mp400:02:13Не занапасти свій внутрішній голосnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/OCUA7bfL.mp421 Sep 23 00:00 UTCНе занапасти свій внутрішній голосhttps://cdn.kabbalahmedia.info/OCUA7bfL.mp400:02:13Не занапасти свій внутрішній голосnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/TDGMYacB.mp321 Sep 23 00:00 UTCНемає нічого кращого за мовчанняhttps://cdn.kabbalahmedia.info/TDGMYacB.mp300:00:56Немає нічого кращого за мовчанняnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/PASup9Em.mp421 Sep 23 00:00 UTCНемає нічого кращого за мовчанняhttps://cdn.kabbalahmedia.info/PASup9Em.mp400:00:56Немає нічого кращого за мовчанняnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Hx6uBZh0.mp421 Sep 23 00:00 UTCНемає нічого кращого за мовчанняhttps://cdn.kabbalahmedia.info/Hx6uBZh0.mp400:00:56Немає нічого кращого за мовчанняnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/LQgIvtmp.mp321 Sep 23 00:00 UTCМовчи, щоб заговорило серцеhttps://cdn.kabbalahmedia.info/LQgIvtmp.mp300:01:23Мовчи, щоб заговорило серцеnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/tlVuSo0u.mp421 Sep 23 00:00 UTCМовчи, щоб заговорило серцеhttps://cdn.kabbalahmedia.info/tlVuSo0u.mp400:01:23Мовчи, щоб заговорило серцеnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/aKa4ylPa.mp421 Sep 23 00:00 UTCМовчи, щоб заговорило серцеhttps://cdn.kabbalahmedia.info/aKa4ylPa.mp400:01:23Мовчи, щоб заговорило серцеnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/RviLfg3Y.mp421 Sep 23 00:00 UTC"Усі дні свої ріс я серед мудреців і не знайшов нічого кращого, ніж мовчання" (Трактат Авот). Чому така висота у мовчання? Для чого дана нам мова? Що таке розмова серцями?https://cdn.kabbalahmedia.info/RviLfg3Y.mp400:10:53"Усі дні свої ріс я серед мудреців і не знайшов нічого кращого, ніж мовчання" (Трактат Авот). Чому така висота у мовчання? Для чого дана нам мова? Що таке розмова серцями?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/bHTZNpo1.mp321 Sep 23 00:00 UTC"Усі дні свої ріс я серед мудреців і не знайшов нічого кращого, ніж мовчання" (Трактат Авот). Чому така висота у мовчання? Для чого дана нам мова? Що таке розмова серцями?https://cdn.kabbalahmedia.info/bHTZNpo1.mp300:10:53"Усі дні свої ріс я серед мудреців і не знайшов нічого кращого, ніж мовчання" (Трактат Авот). Чому така висота у мовчання? Для чого дана нам мова? Що таке розмова серцями?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/wVQw9R28.mp421 Sep 23 00:00 UTC"Усі дні свої ріс я серед мудреців і не знайшов нічого кращого, ніж мовчання" (Трактат Авот). Чому така висота у мовчання? Для чого дана нам мова? Що таке розмова серцями?https://cdn.kabbalahmedia.info/wVQw9R28.mp400:10:53"Усі дні свої ріс я серед мудреців і не знайшов нічого кращого, ніж мовчання" (Трактат Авот). Чому така висота у мовчання? Для чого дана нам мова? Що таке розмова серцями?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/S2I3SyLd.mp318 Sep 23 00:00 UTCБіблійний змій - це не те, що ми собі уявляємоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/S2I3SyLd.mp300:07:54Біблійний змій - це не те, що ми собі уявляємоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ZupMd61u.mp418 Sep 23 00:00 UTCБіблійний змій - це не те, що ми собі уявляємоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/ZupMd61u.mp400:07:54Біблійний змій - це не те, що ми собі уявляємоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4rS7F16c.mp418 Sep 23 00:00 UTCБіблійний змій - це не те, що ми собі уявляємоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/4rS7F16c.mp400:07:54Біблійний змій - це не те, що ми собі уявляємоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/lzLw5zMV.mp318 Sep 23 00:00 UTCС. Вінокур: Пише Веніамін: “Скільки пам'ятаю себе - весь час відчуття болю. Біль, коли мене били у дворі. Біль за собаку, яку отруїли сусіди. Біль, від незмоги помсти. Біль від розлучення. Біль, біль… Все життя - біль! Невже не можна жити без болю?! Чи можна не відчувати болю? М. Лайтман: Ні, без цього не можна. І кожен з нас відчуває біль, і у кожного свої причини на це і свої спогади. Ми нічого з цим зробити не можемо до повного виправлення світу. С. Вінокур: А для чого дається такий біль людині - до крику? М. Лайтман: Щоб людина збагнула, що вона змушена від цього відірватись. Біль допомагає нам. Так само, як біль під час хвороби. Він вказує на те, що в тебе щось не гаразд, і тому ти прямуєш до лікарів. А інакше ти засунув би руку в полум’я і сидів би спокійно, а вона б горіла. С. Вінокур: Зрозуміло. Тобто доля наша - перебувати у стані болю. Так? В болю перебувати постійно? М. Лайтман: Біль - це дуже хороша властивість, відчуття несправності у людині. С. Вінокур: Тобто, ви навіть зараз говорите, що можна намагатися полюбити біль. М. Лайтман: Полюбити - я не знаю, наскільки полюбити, але полюбити прояв болю, який підштовхує тебе до одужання. С. Вінокур: А як під час болю прийти до цих висновків, що це - коригування, що це мене підштовхує? Тут він каже і про біль внутрішній, і біль душевний, і про біль такий… Він взагалі все об'єднанав. М. Лайтман: Будь-який тип болю. С. Вінокур: Ви також об'єднуєте все в один біль, так? М. Лайтман: Абсолютно, немає ніякого значення. І тоді ти починаєш відчувати, що він заради тебе. С. Вінокур: Біль? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як зробити правильні висновки під час болю? Ви можете сказати? Під час болю ти відчуваєш лише біль. М. Лайтман: Ти відчуваєш лише біль, але ти починаєш розуміти, що він призначений для того, щоб нагадати тобі, що в тебе не все гаразд, що ти маєш щось зробити для того, щоб позбутися його. Тобто, біль призначений для того, щоб позбутися від болю. С. Вінокур: Так. М. Лайтман: І у цьому твоє спасіння. С. Вінокур: Тоді запитання: як все-таки від нього позбавитися. Як? М. Лайтман: Виявити причину болю і віддалятися від нього, в першу чергу. А потім дослідити та зрозуміти, що може бути, що сама причина болю - вона для тебе, для твоєї користі. І ти маєш бути задоволений тим, що він існує. С. Вінокур: А Ви можете назвати головну причину болю? М. Лайтман: Головна причина болю - це те, що людина не бажає відчувати біль. Якби він сказав собі, що я готовий відчувати біль, то рухаючись у цьому напрямку, він перестав би його відчувати. С. Вінокур: Це дуже цікаво! М. Лайтман: Це не просто, але це можливо. С. Вінокур: Тобто якщо ти йдеш назустріч нібито йому, виходить, приймаєш його, то він починає затихати? М. Лайтман: Так. Тоді ти починаєш відчувати його зворотний бік. С. Вінокур: Ось це його друге запитання: "Чи можна не відчувати болю або піднятись над болем?" М. Лайтман: Можна піднятись і можна не відчувати болю, якщо людина цього бажає. Це все залежить від усвідомлення зла. Якщо людина відчуває зло, то вона готова перенести будь який біль, щоб позбутися цього зла у мірі усвідомлення зла. С. Вінокур: Коли ви кажете: "усвідомлення зла", це усвідомлення чого - моєї природи або...? М. Лайтман: Моєї природи або того болю, що вона в мені викликає. Я готовий терпіти. С. Вінокур: Тільки щоб… М. Лайтман: Так. Причому настільки, що я не відчуваю болю. С. Вінокур: Тобто це як операція, коли з мене вирізають оце зло, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: І треба щоби вирізали? М. Лайтман: Треба, щоб вирізали, я готовий до цього! С. Вінокур: Тому що з цим я жити не можу, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як же прийти до цього відчуття зла? М. Лайтман: Ну це приходить. Коли треба, воно прийде. С. Вінокур: Але нас до цього ведуть, так? М. Лайтман: Нас ведуть до того, що б ми усвідомили, що біль є спасінням. Він вказує на те, що в нас погано. І ми повинні погодитися з видаленням причини болю, для того щоб досягти добра. https://cdn.kabbalahmedia.info/lzLw5zMV.mp300:05:00С. Вінокур: Пише Веніамін: “Скільки пам'ятаю себе - весь час відчуття болю. Біль, коли мене били у дворі. Біль за собаку, яку отруїли сусіди. Біль, від незмоги помсти. Біль від розлучення. Біль, біль… Все життя - біль! Невже не можна жити без болю?! Чи можна не відчувати болю? М. Лайтман: Ні, без цього не можна. І кожен з нас відчуває біль, і у кожного свої причини на це і свої спогади. Ми нічого з цим зробити не можемо до повного виправлення світу. С. Вінокур: А для чого дається такий біль людині - до крику? М. Лайтман: Щоб людина збагнула, що вона змушена від цього відірватись. Біль допомагає нам. Так само, як біль під час хвороби. Він вказує на те, що в тебе щось не гаразд, і тому ти прямуєш до лікарів. А інакше ти засунув би руку в полум’я і сидів би спокійно, а вона б горіла. С. Вінокур: Зрозуміло. Тобто доля наша - перебувати у стані болю. Так? В болю перебувати постійно? М. Лайтман: Біль - це дуже хороша властивість, відчуття несправності у людині. С. Вінокур: Тобто, ви навіть зараз говорите, що можна намагатися полюбити біль. М. Лайтман: Полюбити - я не знаю, наскільки полюбити, але полюбити прояв болю, який підштовхує тебе до одужання. С. Вінокур: А як під час болю прийти до цих висновків, що це - коригування, що це мене підштовхує? Тут він каже і про біль внутрішній, і біль душевний, і про біль такий… Він взагалі все об'єднанав. М. Лайтман: Будь-який тип болю. С. Вінокур: Ви також об'єднуєте все в один біль, так? М. Лайтман: Абсолютно, немає ніякого значення. І тоді ти починаєш відчувати, що він заради тебе. С. Вінокур: Біль? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як зробити правильні висновки під час болю? Ви можете сказати? Під час болю ти відчуваєш лише біль. М. Лайтман: Ти відчуваєш лише біль, але ти починаєш розуміти, що він призначений для того, щоб нагадати тобі, що в тебе не все гаразд, що ти маєш щось зробити для того, щоб позбутися його. Тобто, біль призначений для того, щоб позбутися від болю. С. Вінокур: Так. М. Лайтман: І у цьому твоє спасіння. С. Вінокур: Тоді запитання: як все-таки від нього позбавитися. Як? М. Лайтман: Виявити причину болю і віддалятися від нього, в першу чергу. А потім дослідити та зрозуміти, що може бути, що сама причина болю - вона для тебе, для твоєї користі. І ти маєш бути задоволений тим, що він існує. С. Вінокур: А Ви можете назвати головну причину болю? М. Лайтман: Головна причина болю - це те, що людина не бажає відчувати біль. Якби він сказав собі, що я готовий відчувати біль, то рухаючись у цьому напрямку, він перестав би його відчувати. С. Вінокур: Це дуже цікаво! М. Лайтман: Це не просто, але це можливо. С. Вінокур: Тобто якщо ти йдеш назустріч нібито йому, виходить, приймаєш його, то він починає затихати? М. Лайтман: Так. Тоді ти починаєш відчувати його зворотний бік. С. Вінокур: Ось це його друге запитання: "Чи можна не відчувати болю або піднятись над болем?" М. Лайтман: Можна піднятись і можна не відчувати болю, якщо людина цього бажає. Це все залежить від усвідомлення зла. Якщо людина відчуває зло, то вона готова перенести будь який біль, щоб позбутися цього зла у мірі усвідомлення зла. С. Вінокур: Коли ви кажете: "усвідомлення зла", це усвідомлення чого - моєї природи або...? М. Лайтман: Моєї природи або того болю, що вона в мені викликає. Я готовий терпіти. С. Вінокур: Тільки щоб… М. Лайтман: Так. Причому настільки, що я не відчуваю болю. С. Вінокур: Тобто це як операція, коли з мене вирізають оце зло, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: І треба щоби вирізали? М. Лайтман: Треба, щоб вирізали, я готовий до цього! С. Вінокур: Тому що з цим я жити не можу, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як же прийти до цього відчуття зла? М. Лайтман: Ну це приходить. Коли треба, воно прийде. С. Вінокур: Але нас до цього ведуть, так? М. Лайтман: Нас ведуть до того, що б ми усвідомили, що біль є спасінням. Він вказує на те, що в нас погано. І ми повинні погодитися з видаленням причини болю, для того щоб досягти добра. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/BjO5poZ6.mp418 Sep 23 00:00 UTCС. Вінокур: Пише Веніамін: “Скільки пам'ятаю себе - весь час відчуття болю. Біль, коли мене били у дворі. Біль за собаку, яку отруїли сусіди. Біль, від незмоги помсти. Біль від розлучення. Біль, біль… Все життя - біль! Невже не можна жити без болю?! Чи можна не відчувати болю? М. Лайтман: Ні, без цього не можна. І кожен з нас відчуває біль, і у кожного свої причини на це і свої спогади. Ми нічого з цим зробити не можемо до повного виправлення світу. С. Вінокур: А для чого дається такий біль людині - до крику? М. Лайтман: Щоб людина збагнула, що вона змушена від цього відірватись. Біль допомагає нам. Так само, як біль під час хвороби. Він вказує на те, що в тебе щось не гаразд, і тому ти прямуєш до лікарів. А інакше ти засунув би руку в полум’я і сидів би спокійно, а вона б горіла. С. Вінокур: Зрозуміло. Тобто доля наша - перебувати у стані болю. Так? В болю перебувати постійно? М. Лайтман: Біль - це дуже хороша властивість, відчуття несправності у людині. С. Вінокур: Тобто, ви навіть зараз говорите, що можна намагатися полюбити біль. М. Лайтман: Полюбити - я не знаю, наскільки полюбити, але полюбити прояв болю, який підштовхує тебе до одужання. С. Вінокур: А як під час болю прийти до цих висновків, що це - коригування, що це мене підштовхує? Тут він каже і про біль внутрішній, і біль душевний, і про біль такий… Він взагалі все об'єднанав. М. Лайтман: Будь-який тип болю. С. Вінокур: Ви також об'єднуєте все в один біль, так? М. Лайтман: Абсолютно, немає ніякого значення. І тоді ти починаєш відчувати, що він заради тебе. С. Вінокур: Біль? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як зробити правильні висновки під час болю? Ви можете сказати? Під час болю ти відчуваєш лише біль. М. Лайтман: Ти відчуваєш лише біль, але ти починаєш розуміти, що він призначений для того, щоб нагадати тобі, що в тебе не все гаразд, що ти маєш щось зробити для того, щоб позбутися його. Тобто, біль призначений для того, щоб позбутися від болю. С. Вінокур: Так. М. Лайтман: І у цьому твоє спасіння. С. Вінокур: Тоді запитання: як все-таки від нього позбавитися. Як? М. Лайтман: Виявити причину болю і віддалятися від нього, в першу чергу. А потім дослідити та зрозуміти, що може бути, що сама причина болю - вона для тебе, для твоєї користі. І ти маєш бути задоволений тим, що він існує. С. Вінокур: А Ви можете назвати головну причину болю? М. Лайтман: Головна причина болю - це те, що людина не бажає відчувати біль. Якби він сказав собі, що я готовий відчувати біль, то рухаючись у цьому напрямку, він перестав би його відчувати. С. Вінокур: Це дуже цікаво! М. Лайтман: Це не просто, але це можливо. С. Вінокур: Тобто якщо ти йдеш назустріч нібито йому, виходить, приймаєш його, то він починає затихати? М. Лайтман: Так. Тоді ти починаєш відчувати його зворотний бік. С. Вінокур: Ось це його друге запитання: "Чи можна не відчувати болю або піднятись над болем?" М. Лайтман: Можна піднятись і можна не відчувати болю, якщо людина цього бажає. Це все залежить від усвідомлення зла. Якщо людина відчуває зло, то вона готова перенести будь який біль, щоб позбутися цього зла у мірі усвідомлення зла. С. Вінокур: Коли ви кажете: "усвідомлення зла", це усвідомлення чого - моєї природи або...? М. Лайтман: Моєї природи або того болю, що вона в мені викликає. Я готовий терпіти. С. Вінокур: Тільки щоб… М. Лайтман: Так. Причому настільки, що я не відчуваю болю. С. Вінокур: Тобто це як операція, коли з мене вирізають оце зло, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: І треба щоби вирізали? М. Лайтман: Треба, щоб вирізали, я готовий до цього! С. Вінокур: Тому що з цим я жити не можу, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як же прийти до цього відчуття зла? М. Лайтман: Ну це приходить. Коли треба, воно прийде. С. Вінокур: Але нас до цього ведуть, так? М. Лайтман: Нас ведуть до того, що б ми усвідомили, що біль є спасінням. Він вказує на те, що в нас погано. І ми повинні погодитися з видаленням причини болю, для того щоб досягти добра. https://cdn.kabbalahmedia.info/BjO5poZ6.mp400:05:00С. Вінокур: Пише Веніамін: “Скільки пам'ятаю себе - весь час відчуття болю. Біль, коли мене били у дворі. Біль за собаку, яку отруїли сусіди. Біль, від незмоги помсти. Біль від розлучення. Біль, біль… Все життя - біль! Невже не можна жити без болю?! Чи можна не відчувати болю? М. Лайтман: Ні, без цього не можна. І кожен з нас відчуває біль, і у кожного свої причини на це і свої спогади. Ми нічого з цим зробити не можемо до повного виправлення світу. С. Вінокур: А для чого дається такий біль людині - до крику? М. Лайтман: Щоб людина збагнула, що вона змушена від цього відірватись. Біль допомагає нам. Так само, як біль під час хвороби. Він вказує на те, що в тебе щось не гаразд, і тому ти прямуєш до лікарів. А інакше ти засунув би руку в полум’я і сидів би спокійно, а вона б горіла. С. Вінокур: Зрозуміло. Тобто доля наша - перебувати у стані болю. Так? В болю перебувати постійно? М. Лайтман: Біль - це дуже хороша властивість, відчуття несправності у людині. С. Вінокур: Тобто, ви навіть зараз говорите, що можна намагатися полюбити біль. М. Лайтман: Полюбити - я не знаю, наскільки полюбити, але полюбити прояв болю, який підштовхує тебе до одужання. С. Вінокур: А як під час болю прийти до цих висновків, що це - коригування, що це мене підштовхує? Тут він каже і про біль внутрішній, і біль душевний, і про біль такий… Він взагалі все об'єднанав. М. Лайтман: Будь-який тип болю. С. Вінокур: Ви також об'єднуєте все в один біль, так? М. Лайтман: Абсолютно, немає ніякого значення. І тоді ти починаєш відчувати, що він заради тебе. С. Вінокур: Біль? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як зробити правильні висновки під час болю? Ви можете сказати? Під час болю ти відчуваєш лише біль. М. Лайтман: Ти відчуваєш лише біль, але ти починаєш розуміти, що він призначений для того, щоб нагадати тобі, що в тебе не все гаразд, що ти маєш щось зробити для того, щоб позбутися його. Тобто, біль призначений для того, щоб позбутися від болю. С. Вінокур: Так. М. Лайтман: І у цьому твоє спасіння. С. Вінокур: Тоді запитання: як все-таки від нього позбавитися. Як? М. Лайтман: Виявити причину болю і віддалятися від нього, в першу чергу. А потім дослідити та зрозуміти, що може бути, що сама причина болю - вона для тебе, для твоєї користі. І ти маєш бути задоволений тим, що він існує. С. Вінокур: А Ви можете назвати головну причину болю? М. Лайтман: Головна причина болю - це те, що людина не бажає відчувати біль. Якби він сказав собі, що я готовий відчувати біль, то рухаючись у цьому напрямку, він перестав би його відчувати. С. Вінокур: Це дуже цікаво! М. Лайтман: Це не просто, але це можливо. С. Вінокур: Тобто якщо ти йдеш назустріч нібито йому, виходить, приймаєш його, то він починає затихати? М. Лайтман: Так. Тоді ти починаєш відчувати його зворотний бік. С. Вінокур: Ось це його друге запитання: "Чи можна не відчувати болю або піднятись над болем?" М. Лайтман: Можна піднятись і можна не відчувати болю, якщо людина цього бажає. Це все залежить від усвідомлення зла. Якщо людина відчуває зло, то вона готова перенести будь який біль, щоб позбутися цього зла у мірі усвідомлення зла. С. Вінокур: Коли ви кажете: "усвідомлення зла", це усвідомлення чого - моєї природи або...? М. Лайтман: Моєї природи або того болю, що вона в мені викликає. Я готовий терпіти. С. Вінокур: Тільки щоб… М. Лайтман: Так. Причому настільки, що я не відчуваю болю. С. Вінокур: Тобто це як операція, коли з мене вирізають оце зло, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: І треба щоби вирізали? М. Лайтман: Треба, щоб вирізали, я готовий до цього! С. Вінокур: Тому що з цим я жити не можу, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як же прийти до цього відчуття зла? М. Лайтман: Ну це приходить. Коли треба, воно прийде. С. Вінокур: Але нас до цього ведуть, так? М. Лайтман: Нас ведуть до того, що б ми усвідомили, що біль є спасінням. Він вказує на те, що в нас погано. І ми повинні погодитися з видаленням причини болю, для того щоб досягти добра. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/RbEWR8r1.mp418 Sep 23 00:00 UTCС. Вінокур: Пише Веніамін: “Скільки пам'ятаю себе - весь час відчуття болю. Біль, коли мене били у дворі. Біль за собаку, яку отруїли сусіди. Біль, від незмоги помсти. Біль від розлучення. Біль, біль… Все життя - біль! Невже не можна жити без болю?! Чи можна не відчувати болю? М. Лайтман: Ні, без цього не можна. І кожен з нас відчуває біль, і у кожного свої причини на це і свої спогади. Ми нічого з цим зробити не можемо до повного виправлення світу. С. Вінокур: А для чого дається такий біль людині - до крику? М. Лайтман: Щоб людина збагнула, що вона змушена від цього відірватись. Біль допомагає нам. Так само, як біль під час хвороби. Він вказує на те, що в тебе щось не гаразд, і тому ти прямуєш до лікарів. А інакше ти засунув би руку в полум’я і сидів би спокійно, а вона б горіла. С. Вінокур: Зрозуміло. Тобто доля наша - перебувати у стані болю. Так? В болю перебувати постійно? М. Лайтман: Біль - це дуже хороша властивість, відчуття несправності у людині. С. Вінокур: Тобто, ви навіть зараз говорите, що можна намагатися полюбити біль. М. Лайтман: Полюбити - я не знаю, наскільки полюбити, але полюбити прояв болю, який підштовхує тебе до одужання. С. Вінокур: А як під час болю прийти до цих висновків, що це - коригування, що це мене підштовхує? Тут він каже і про біль внутрішній, і біль душевний, і про біль такий… Він взагалі все об'єднанав. М. Лайтман: Будь-який тип болю. С. Вінокур: Ви також об'єднуєте все в один біль, так? М. Лайтман: Абсолютно, немає ніякого значення. І тоді ти починаєш відчувати, що він заради тебе. С. Вінокур: Біль? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як зробити правильні висновки під час болю? Ви можете сказати? Під час болю ти відчуваєш лише біль. М. Лайтман: Ти відчуваєш лише біль, але ти починаєш розуміти, що він призначений для того, щоб нагадати тобі, що в тебе не все гаразд, що ти маєш щось зробити для того, щоб позбутися його. Тобто, біль призначений для того, щоб позбутися від болю. С. Вінокур: Так. М. Лайтман: І у цьому твоє спасіння. С. Вінокур: Тоді запитання: як все-таки від нього позбавитися. Як? М. Лайтман: Виявити причину болю і віддалятися від нього, в першу чергу. А потім дослідити та зрозуміти, що може бути, що сама причина болю - вона для тебе, для твоєї користі. І ти маєш бути задоволений тим, що він існує. С. Вінокур: А Ви можете назвати головну причину болю? М. Лайтман: Головна причина болю - це те, що людина не бажає відчувати біль. Якби він сказав собі, що я готовий відчувати біль, то рухаючись у цьому напрямку, він перестав би його відчувати. С. Вінокур: Це дуже цікаво! М. Лайтман: Це не просто, але це можливо. С. Вінокур: Тобто якщо ти йдеш назустріч нібито йому, виходить, приймаєш його, то він починає затихати? М. Лайтман: Так. Тоді ти починаєш відчувати його зворотний бік. С. Вінокур: Ось це його друге запитання: "Чи можна не відчувати болю або піднятись над болем?" М. Лайтман: Можна піднятись і можна не відчувати болю, якщо людина цього бажає. Це все залежить від усвідомлення зла. Якщо людина відчуває зло, то вона готова перенести будь який біль, щоб позбутися цього зла у мірі усвідомлення зла. С. Вінокур: Коли ви кажете: "усвідомлення зла", це усвідомлення чого - моєї природи або...? М. Лайтман: Моєї природи або того болю, що вона в мені викликає. Я готовий терпіти. С. Вінокур: Тільки щоб… М. Лайтман: Так. Причому настільки, що я не відчуваю болю. С. Вінокур: Тобто це як операція, коли з мене вирізають оце зло, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: І треба щоби вирізали? М. Лайтман: Треба, щоб вирізали, я готовий до цього! С. Вінокур: Тому що з цим я жити не можу, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як же прийти до цього відчуття зла? М. Лайтман: Ну це приходить. Коли треба, воно прийде. С. Вінокур: Але нас до цього ведуть, так? М. Лайтман: Нас ведуть до того, що б ми усвідомили, що біль є спасінням. Він вказує на те, що в нас погано. І ми повинні погодитися з видаленням причини болю, для того щоб досягти добра. https://cdn.kabbalahmedia.info/RbEWR8r1.mp400:05:00С. Вінокур: Пише Веніамін: “Скільки пам'ятаю себе - весь час відчуття болю. Біль, коли мене били у дворі. Біль за собаку, яку отруїли сусіди. Біль, від незмоги помсти. Біль від розлучення. Біль, біль… Все життя - біль! Невже не можна жити без болю?! Чи можна не відчувати болю? М. Лайтман: Ні, без цього не можна. І кожен з нас відчуває біль, і у кожного свої причини на це і свої спогади. Ми нічого з цим зробити не можемо до повного виправлення світу. С. Вінокур: А для чого дається такий біль людині - до крику? М. Лайтман: Щоб людина збагнула, що вона змушена від цього відірватись. Біль допомагає нам. Так само, як біль під час хвороби. Він вказує на те, що в тебе щось не гаразд, і тому ти прямуєш до лікарів. А інакше ти засунув би руку в полум’я і сидів би спокійно, а вона б горіла. С. Вінокур: Зрозуміло. Тобто доля наша - перебувати у стані болю. Так? В болю перебувати постійно? М. Лайтман: Біль - це дуже хороша властивість, відчуття несправності у людині. С. Вінокур: Тобто, ви навіть зараз говорите, що можна намагатися полюбити біль. М. Лайтман: Полюбити - я не знаю, наскільки полюбити, але полюбити прояв болю, який підштовхує тебе до одужання. С. Вінокур: А як під час болю прийти до цих висновків, що це - коригування, що це мене підштовхує? Тут він каже і про біль внутрішній, і біль душевний, і про біль такий… Він взагалі все об'єднанав. М. Лайтман: Будь-який тип болю. С. Вінокур: Ви також об'єднуєте все в один біль, так? М. Лайтман: Абсолютно, немає ніякого значення. І тоді ти починаєш відчувати, що він заради тебе. С. Вінокур: Біль? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як зробити правильні висновки під час болю? Ви можете сказати? Під час болю ти відчуваєш лише біль. М. Лайтман: Ти відчуваєш лише біль, але ти починаєш розуміти, що він призначений для того, щоб нагадати тобі, що в тебе не все гаразд, що ти маєш щось зробити для того, щоб позбутися його. Тобто, біль призначений для того, щоб позбутися від болю. С. Вінокур: Так. М. Лайтман: І у цьому твоє спасіння. С. Вінокур: Тоді запитання: як все-таки від нього позбавитися. Як? М. Лайтман: Виявити причину болю і віддалятися від нього, в першу чергу. А потім дослідити та зрозуміти, що може бути, що сама причина болю - вона для тебе, для твоєї користі. І ти маєш бути задоволений тим, що він існує. С. Вінокур: А Ви можете назвати головну причину болю? М. Лайтман: Головна причина болю - це те, що людина не бажає відчувати біль. Якби він сказав собі, що я готовий відчувати біль, то рухаючись у цьому напрямку, він перестав би його відчувати. С. Вінокур: Це дуже цікаво! М. Лайтман: Це не просто, але це можливо. С. Вінокур: Тобто якщо ти йдеш назустріч нібито йому, виходить, приймаєш його, то він починає затихати? М. Лайтман: Так. Тоді ти починаєш відчувати його зворотний бік. С. Вінокур: Ось це його друге запитання: "Чи можна не відчувати болю або піднятись над болем?" М. Лайтман: Можна піднятись і можна не відчувати болю, якщо людина цього бажає. Це все залежить від усвідомлення зла. Якщо людина відчуває зло, то вона готова перенести будь який біль, щоб позбутися цього зла у мірі усвідомлення зла. С. Вінокур: Коли ви кажете: "усвідомлення зла", це усвідомлення чого - моєї природи або...? М. Лайтман: Моєї природи або того болю, що вона в мені викликає. Я готовий терпіти. С. Вінокур: Тільки щоб… М. Лайтман: Так. Причому настільки, що я не відчуваю болю. С. Вінокур: Тобто це як операція, коли з мене вирізають оце зло, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: І треба щоби вирізали? М. Лайтман: Треба, щоб вирізали, я готовий до цього! С. Вінокур: Тому що з цим я жити не можу, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як же прийти до цього відчуття зла? М. Лайтман: Ну це приходить. Коли треба, воно прийде. С. Вінокур: Але нас до цього ведуть, так? М. Лайтман: Нас ведуть до того, що б ми усвідомили, що біль є спасінням. Він вказує на те, що в нас погано. І ми повинні погодитися з видаленням причини болю, для того щоб досягти добра. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/pYVJElOW.mp331 Aug 23 00:00 UTCС.Винокур: Є така притча. Учень запитує майстра: «Ти казав, що якщо я пізнаю, хто я, то стану мудрим. Але, як це зробити?» Учитель відповів: «Для початку забери в людей право вирішувати, хто ти. Один тобі скаже, що ти злобливий, ти повіриш йому й засмутишся. Інший скаже тобі, що ти щирий, ти зрадієш.Тебе хвалять або лають, вірять тобі або зраджують…, допоки в них є право вирішувати, хто ти, тобі не знайти себе. Забери в них це право, і в мене теж." У мене таке запитання, чи, можливо, бути вільним від чужого су́дження? М.Лайтман: Коли я бачу, як судять інші про світ, про мене, про мого Вчителя, про мою науку, то мене це багато, в чому, справді, засмучує. С.Винокур: Так М.Лайтман: Але в принципі, це не дуже й не надовго. І я вбачаю цьому абсолютно здорову відповідь. С.Винокур: Це вас не перенаправляє? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Там щось змінити. М.Лайтман: У жодному разі. Такого вже давно немає. С.Винокур: Це означає, що вони вас уже змінити не можуть. М.Лайтман: Ніхто. С.Винокур: Поясніть, ось так от людині, яку турбує, що її можуть змінити будь-які судження, от як, як примудритися, ось так от триматися і не потрапляти в жодні, я не знаю, пастки, критики, і так далі йти, йти. М.Лайтман: Це досягається, можливо, роками. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Але я це взяв на себе багато років тому, багато років тому, і мене потім це вже не турбувало. С.Винокур: Тобто ви вхопилися за мету, за вчителя. Так? Й ось так усе. Вас уже, ніби не відірвати було ніякими… М.Лайтман: Ніякими. С.Винокур: Тобто людині насправді треба за щось вхопитися, так добре. М.Лайтман: Так С.Винокур: І далі, і тримати? Так? М.Лайтман: І тримати, аякже. С.Винокур: Навіть якщо приходять сумніви. Навіть якщо приходять знаєте…? М.Лайтман: Це все приходить навмисно. С.Винокур: Щоб він тримав? М.Лайтман: Так С.Винокур: А, можливо, знайти себе без впливу інших? Знайти себе? Ось все-таки у вас був Учитель, так? Тобто все-таки був вплив. М.Лайтман: Ну без впливу Вчителя на мене я ніхто! С.Винокур: Так. Але ви шукали його. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Того хто буде на вас впливати. А, як визначити взагалі, що ось цей вплив саме той, який я шукаю? М.Лайтман: Ну бувши з ним перші роки́. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я так само їздив, ходив, відвідував інші місця і намагався з’ясувати, а що ж мені підходить С.Винокур: Це ми говоримо зараз про вас насправді. М.Лайтман: Так, про мене й мого Вчителя! С.Винокур: Так-так-так. Тобто… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто… М.Лайтман: І я з ним про це говорив: А, як мені дізнатися, що ти справжній? За ці кілька тисяч років, які існує кабала, скільки було таких? І де вони, де їхні учні, і що сталося, і так далі. . “Я не знаю. Я не знаю.” С.Винокур: Ось це називається «допомога» вчителя, ось так відповідати:«Я не знаю» М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ти маєш сам перевіряти. С.Винокур: Тобто він не береться доводити щось. Він каже: «Сам перевіряй». М.Лайтман: Авжеж. С.Винокур: Тобто вплив його на вас був такий, що, ось ти дивись так, підходить тобі підходить ось так це. М.Лайтман: От ми сідаємо будемо читати, розмовляти. Але нічого особистого не з’ясовувати. С.Винокур: Зрозуміло.Тобто особистого — це означає твоє це місце чи не твоє? М.Лайтман: Так С.Винокур: Зрозуміло. Тобто ці з’ясування в людини тривають досить довго, так? М.Лайтман: Ти поступово, мало-помалу все більше й більше вхоплюєшся і відпускаєш, і падаєш, і піднімаєшся, і хапаєшся. І так йдеш уперед.https://cdn.kabbalahmedia.info/pYVJElOW.mp300:04:11С.Винокур: Є така притча. Учень запитує майстра: «Ти казав, що якщо я пізнаю, хто я, то стану мудрим. Але, як це зробити?» Учитель відповів: «Для початку забери в людей право вирішувати, хто ти. Один тобі скаже, що ти злобливий, ти повіриш йому й засмутишся. Інший скаже тобі, що ти щирий, ти зрадієш.Тебе хвалять або лають, вірять тобі або зраджують…, допоки в них є право вирішувати, хто ти, тобі не знайти себе. Забери в них це право, і в мене теж." У мене таке запитання, чи, можливо, бути вільним від чужого су́дження? М.Лайтман: Коли я бачу, як судять інші про світ, про мене, про мого Вчителя, про мою науку, то мене це багато, в чому, справді, засмучує. С.Винокур: Так М.Лайтман: Але в принципі, це не дуже й не надовго. І я вбачаю цьому абсолютно здорову відповідь. С.Винокур: Це вас не перенаправляє? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Там щось змінити. М.Лайтман: У жодному разі. Такого вже давно немає. С.Винокур: Це означає, що вони вас уже змінити не можуть. М.Лайтман: Ніхто. С.Винокур: Поясніть, ось так от людині, яку турбує, що її можуть змінити будь-які судження, от як, як примудритися, ось так от триматися і не потрапляти в жодні, я не знаю, пастки, критики, і так далі йти, йти. М.Лайтман: Це досягається, можливо, роками. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Але я це взяв на себе багато років тому, багато років тому, і мене потім це вже не турбувало. С.Винокур: Тобто ви вхопилися за мету, за вчителя. Так? Й ось так усе. Вас уже, ніби не відірвати було ніякими… М.Лайтман: Ніякими. С.Винокур: Тобто людині насправді треба за щось вхопитися, так добре. М.Лайтман: Так С.Винокур: І далі, і тримати? Так? М.Лайтман: І тримати, аякже. С.Винокур: Навіть якщо приходять сумніви. Навіть якщо приходять знаєте…? М.Лайтман: Це все приходить навмисно. С.Винокур: Щоб він тримав? М.Лайтман: Так С.Винокур: А, можливо, знайти себе без впливу інших? Знайти себе? Ось все-таки у вас був Учитель, так? Тобто все-таки був вплив. М.Лайтман: Ну без впливу Вчителя на мене я ніхто! С.Винокур: Так. Але ви шукали його. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Того хто буде на вас впливати. А, як визначити взагалі, що ось цей вплив саме той, який я шукаю? М.Лайтман: Ну бувши з ним перші роки́. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я так само їздив, ходив, відвідував інші місця і намагався з’ясувати, а що ж мені підходить С.Винокур: Це ми говоримо зараз про вас насправді. М.Лайтман: Так, про мене й мого Вчителя! С.Винокур: Так-так-так. Тобто… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто… М.Лайтман: І я з ним про це говорив: А, як мені дізнатися, що ти справжній? За ці кілька тисяч років, які існує кабала, скільки було таких? І де вони, де їхні учні, і що сталося, і так далі. . “Я не знаю. Я не знаю.” С.Винокур: Ось це називається «допомога» вчителя, ось так відповідати:«Я не знаю» М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ти маєш сам перевіряти. С.Винокур: Тобто він не береться доводити щось. Він каже: «Сам перевіряй». М.Лайтман: Авжеж. С.Винокур: Тобто вплив його на вас був такий, що, ось ти дивись так, підходить тобі підходить ось так це. М.Лайтман: От ми сідаємо будемо читати, розмовляти. Але нічого особистого не з’ясовувати. С.Винокур: Зрозуміло.Тобто особистого — це означає твоє це місце чи не твоє? М.Лайтман: Так С.Винокур: Зрозуміло. Тобто ці з’ясування в людини тривають досить довго, так? М.Лайтман: Ти поступово, мало-помалу все більше й більше вхоплюєшся і відпускаєш, і падаєш, і піднімаєшся, і хапаєшся. І так йдеш уперед.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/wiNobqdR.mp431 Aug 23 00:00 UTCС.Винокур: Є така притча. Учень запитує майстра: «Ти казав, що якщо я пізнаю, хто я, то стану мудрим. Але, як це зробити?» Учитель відповів: «Для початку забери в людей право вирішувати, хто ти. Один тобі скаже, що ти злобливий, ти повіриш йому й засмутишся. Інший скаже тобі, що ти щирий, ти зрадієш.Тебе хвалять або лають, вірять тобі або зраджують…, допоки в них є право вирішувати, хто ти, тобі не знайти себе. Забери в них це право, і в мене теж." У мене таке запитання, чи, можливо, бути вільним від чужого су́дження? М.Лайтман: Коли я бачу, як судять інші про світ, про мене, про мого Вчителя, про мою науку, то мене це багато, в чому, справді, засмучує. С.Винокур: Так М.Лайтман: Але в принципі, це не дуже й не надовго. І я вбачаю цьому абсолютно здорову відповідь. С.Винокур: Це вас не перенаправляє? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Там щось змінити. М.Лайтман: У жодному разі. Такого вже давно немає. С.Винокур: Це означає, що вони вас уже змінити не можуть. М.Лайтман: Ніхто. С.Винокур: Поясніть, ось так от людині, яку турбує, що її можуть змінити будь-які судження, от як, як примудритися, ось так от триматися і не потрапляти в жодні, я не знаю, пастки, критики, і так далі йти, йти. М.Лайтман: Це досягається, можливо, роками. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Але я це взяв на себе багато років тому, багато років тому, і мене потім це вже не турбувало. С.Винокур: Тобто ви вхопилися за мету, за вчителя. Так? Й ось так усе. Вас уже, ніби не відірвати було ніякими… М.Лайтман: Ніякими. С.Винокур: Тобто людині насправді треба за щось вхопитися, так добре. М.Лайтман: Так С.Винокур: І далі, і тримати? Так? М.Лайтман: І тримати, аякже. С.Винокур: Навіть якщо приходять сумніви. Навіть якщо приходять знаєте…? М.Лайтман: Це все приходить навмисно. С.Винокур: Щоб він тримав? М.Лайтман: Так С.Винокур: А, можливо, знайти себе без впливу інших? Знайти себе? Ось все-таки у вас був Учитель, так? Тобто все-таки був вплив. М.Лайтман: Ну без впливу Вчителя на мене я ніхто! С.Винокур: Так. Але ви шукали його. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Того хто буде на вас впливати. А, як визначити взагалі, що ось цей вплив саме той, який я шукаю? М.Лайтман: Ну бувши з ним перші роки́. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я так само їздив, ходив, відвідував інші місця і намагався з’ясувати, а що ж мені підходить С.Винокур: Це ми говоримо зараз про вас насправді. М.Лайтман: Так, про мене й мого Вчителя! С.Винокур: Так-так-так. Тобто… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто… М.Лайтман: І я з ним про це говорив: А, як мені дізнатися, що ти справжній? За ці кілька тисяч років, які існує кабала, скільки було таких? І де вони, де їхні учні, і що сталося, і так далі. . “Я не знаю. Я не знаю.” С.Винокур: Ось це називається «допомога» вчителя, ось так відповідати:«Я не знаю» М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ти маєш сам перевіряти. С.Винокур: Тобто він не береться доводити щось. Він каже: «Сам перевіряй». М.Лайтман: Авжеж. С.Винокур: Тобто вплив його на вас був такий, що, ось ти дивись так, підходить тобі підходить ось так це. М.Лайтман: От ми сідаємо будемо читати, розмовляти. Але нічого особистого не з’ясовувати. С.Винокур: Зрозуміло.Тобто особистого — це означає твоє це місце чи не твоє? М.Лайтман: Так С.Винокур: Зрозуміло. Тобто ці з’ясування в людини тривають досить довго, так? М.Лайтман: Ти поступово, мало-помалу все більше й більше вхоплюєшся і відпускаєш, і падаєш, і піднімаєшся, і хапаєшся. І так йдеш уперед.https://cdn.kabbalahmedia.info/wiNobqdR.mp400:04:11С.Винокур: Є така притча. Учень запитує майстра: «Ти казав, що якщо я пізнаю, хто я, то стану мудрим. Але, як це зробити?» Учитель відповів: «Для початку забери в людей право вирішувати, хто ти. Один тобі скаже, що ти злобливий, ти повіриш йому й засмутишся. Інший скаже тобі, що ти щирий, ти зрадієш.Тебе хвалять або лають, вірять тобі або зраджують…, допоки в них є право вирішувати, хто ти, тобі не знайти себе. Забери в них це право, і в мене теж." У мене таке запитання, чи, можливо, бути вільним від чужого су́дження? М.Лайтман: Коли я бачу, як судять інші про світ, про мене, про мого Вчителя, про мою науку, то мене це багато, в чому, справді, засмучує. С.Винокур: Так М.Лайтман: Але в принципі, це не дуже й не надовго. І я вбачаю цьому абсолютно здорову відповідь. С.Винокур: Це вас не перенаправляє? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Там щось змінити. М.Лайтман: У жодному разі. Такого вже давно немає. С.Винокур: Це означає, що вони вас уже змінити не можуть. М.Лайтман: Ніхто. С.Винокур: Поясніть, ось так от людині, яку турбує, що її можуть змінити будь-які судження, от як, як примудритися, ось так от триматися і не потрапляти в жодні, я не знаю, пастки, критики, і так далі йти, йти. М.Лайтман: Це досягається, можливо, роками. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Але я це взяв на себе багато років тому, багато років тому, і мене потім це вже не турбувало. С.Винокур: Тобто ви вхопилися за мету, за вчителя. Так? Й ось так усе. Вас уже, ніби не відірвати було ніякими… М.Лайтман: Ніякими. С.Винокур: Тобто людині насправді треба за щось вхопитися, так добре. М.Лайтман: Так С.Винокур: І далі, і тримати? Так? М.Лайтман: І тримати, аякже. С.Винокур: Навіть якщо приходять сумніви. Навіть якщо приходять знаєте…? М.Лайтман: Це все приходить навмисно. С.Винокур: Щоб він тримав? М.Лайтман: Так С.Винокур: А, можливо, знайти себе без впливу інших? Знайти себе? Ось все-таки у вас був Учитель, так? Тобто все-таки був вплив. М.Лайтман: Ну без впливу Вчителя на мене я ніхто! С.Винокур: Так. Але ви шукали його. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Того хто буде на вас впливати. А, як визначити взагалі, що ось цей вплив саме той, який я шукаю? М.Лайтман: Ну бувши з ним перші роки́. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я так само їздив, ходив, відвідував інші місця і намагався з’ясувати, а що ж мені підходить С.Винокур: Це ми говоримо зараз про вас насправді. М.Лайтман: Так, про мене й мого Вчителя! С.Винокур: Так-так-так. Тобто… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто… М.Лайтман: І я з ним про це говорив: А, як мені дізнатися, що ти справжній? За ці кілька тисяч років, які існує кабала, скільки було таких? І де вони, де їхні учні, і що сталося, і так далі. . “Я не знаю. Я не знаю.” С.Винокур: Ось це називається «допомога» вчителя, ось так відповідати:«Я не знаю» М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ти маєш сам перевіряти. С.Винокур: Тобто він не береться доводити щось. Він каже: «Сам перевіряй». М.Лайтман: Авжеж. С.Винокур: Тобто вплив його на вас був такий, що, ось ти дивись так, підходить тобі підходить ось так це. М.Лайтман: От ми сідаємо будемо читати, розмовляти. Але нічого особистого не з’ясовувати. С.Винокур: Зрозуміло.Тобто особистого — це означає твоє це місце чи не твоє? М.Лайтман: Так С.Винокур: Зрозуміло. Тобто ці з’ясування в людини тривають досить довго, так? М.Лайтман: Ти поступово, мало-помалу все більше й більше вхоплюєшся і відпускаєш, і падаєш, і піднімаєшся, і хапаєшся. І так йдеш уперед.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/GKCd8tpZ.mp431 Aug 23 00:00 UTCС.Винокур: Є така притча. Учень запитує майстра: «Ти казав, що якщо я пізнаю, хто я, то стану мудрим. Але, як це зробити?» Учитель відповів: «Для початку забери в людей право вирішувати, хто ти. Один тобі скаже, що ти злобливий, ти повіриш йому й засмутишся. Інший скаже тобі, що ти щирий, ти зрадієш.Тебе хвалять або лають, вірять тобі або зраджують…, допоки в них є право вирішувати, хто ти, тобі не знайти себе. Забери в них це право, і в мене теж." У мене таке запитання, чи, можливо, бути вільним від чужого су́дження? М.Лайтман: Коли я бачу, як судять інші про світ, про мене, про мого Вчителя, про мою науку, то мене це багато, в чому, справді, засмучує. С.Винокур: Так М.Лайтман: Але в принципі, це не дуже й не надовго. І я вбачаю цьому абсолютно здорову відповідь. С.Винокур: Це вас не перенаправляє? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Там щось змінити. М.Лайтман: У жодному разі. Такого вже давно немає. С.Винокур: Це означає, що вони вас уже змінити не можуть. М.Лайтман: Ніхто. С.Винокур: Поясніть, ось так от людині, яку турбує, що її можуть змінити будь-які судження, от як, як примудритися, ось так от триматися і не потрапляти в жодні, я не знаю, пастки, критики, і так далі йти, йти. М.Лайтман: Це досягається, можливо, роками. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Але я це взяв на себе багато років тому, багато років тому, і мене потім це вже не турбувало. С.Винокур: Тобто ви вхопилися за мету, за вчителя. Так? Й ось так усе. Вас уже, ніби не відірвати було ніякими… М.Лайтман: Ніякими. С.Винокур: Тобто людині насправді треба за щось вхопитися, так добре. М.Лайтман: Так С.Винокур: І далі, і тримати? Так? М.Лайтман: І тримати, аякже. С.Винокур: Навіть якщо приходять сумніви. Навіть якщо приходять знаєте…? М.Лайтман: Це все приходить навмисно. С.Винокур: Щоб він тримав? М.Лайтман: Так С.Винокур: А, можливо, знайти себе без впливу інших? Знайти себе? Ось все-таки у вас був Учитель, так? Тобто все-таки був вплив. М.Лайтман: Ну без впливу Вчителя на мене я ніхто! С.Винокур: Так. Але ви шукали його. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Того хто буде на вас впливати. А, як визначити взагалі, що ось цей вплив саме той, який я шукаю? М.Лайтман: Ну бувши з ним перші роки́. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я так само їздив, ходив, відвідував інші місця і намагався з’ясувати, а що ж мені підходить С.Винокур: Це ми говоримо зараз про вас насправді. М.Лайтман: Так, про мене й мого Вчителя! С.Винокур: Так-так-так. Тобто… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто… М.Лайтман: І я з ним про це говорив: А, як мені дізнатися, що ти справжній? За ці кілька тисяч років, які існує кабала, скільки було таких? І де вони, де їхні учні, і що сталося, і так далі. . “Я не знаю. Я не знаю.” С.Винокур: Ось це називається «допомога» вчителя, ось так відповідати:«Я не знаю» М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ти маєш сам перевіряти. С.Винокур: Тобто він не береться доводити щось. Він каже: «Сам перевіряй». М.Лайтман: Авжеж. С.Винокур: Тобто вплив його на вас був такий, що, ось ти дивись так, підходить тобі підходить ось так це. М.Лайтман: От ми сідаємо будемо читати, розмовляти. Але нічого особистого не з’ясовувати. С.Винокур: Зрозуміло.Тобто особистого — це означає твоє це місце чи не твоє? М.Лайтман: Так С.Винокур: Зрозуміло. Тобто ці з’ясування в людини тривають досить довго, так? М.Лайтман: Ти поступово, мало-помалу все більше й більше вхоплюєшся і відпускаєш, і падаєш, і піднімаєшся, і хапаєшся. І так йдеш уперед.https://cdn.kabbalahmedia.info/GKCd8tpZ.mp400:04:11С.Винокур: Є така притча. Учень запитує майстра: «Ти казав, що якщо я пізнаю, хто я, то стану мудрим. Але, як це зробити?» Учитель відповів: «Для початку забери в людей право вирішувати, хто ти. Один тобі скаже, що ти злобливий, ти повіриш йому й засмутишся. Інший скаже тобі, що ти щирий, ти зрадієш.Тебе хвалять або лають, вірять тобі або зраджують…, допоки в них є право вирішувати, хто ти, тобі не знайти себе. Забери в них це право, і в мене теж." У мене таке запитання, чи, можливо, бути вільним від чужого су́дження? М.Лайтман: Коли я бачу, як судять інші про світ, про мене, про мого Вчителя, про мою науку, то мене це багато, в чому, справді, засмучує. С.Винокур: Так М.Лайтман: Але в принципі, це не дуже й не надовго. І я вбачаю цьому абсолютно здорову відповідь. С.Винокур: Це вас не перенаправляє? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Там щось змінити. М.Лайтман: У жодному разі. Такого вже давно немає. С.Винокур: Це означає, що вони вас уже змінити не можуть. М.Лайтман: Ніхто. С.Винокур: Поясніть, ось так от людині, яку турбує, що її можуть змінити будь-які судження, от як, як примудритися, ось так от триматися і не потрапляти в жодні, я не знаю, пастки, критики, і так далі йти, йти. М.Лайтман: Це досягається, можливо, роками. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Але я це взяв на себе багато років тому, багато років тому, і мене потім це вже не турбувало. С.Винокур: Тобто ви вхопилися за мету, за вчителя. Так? Й ось так усе. Вас уже, ніби не відірвати було ніякими… М.Лайтман: Ніякими. С.Винокур: Тобто людині насправді треба за щось вхопитися, так добре. М.Лайтман: Так С.Винокур: І далі, і тримати? Так? М.Лайтман: І тримати, аякже. С.Винокур: Навіть якщо приходять сумніви. Навіть якщо приходять знаєте…? М.Лайтман: Це все приходить навмисно. С.Винокур: Щоб він тримав? М.Лайтман: Так С.Винокур: А, можливо, знайти себе без впливу інших? Знайти себе? Ось все-таки у вас був Учитель, так? Тобто все-таки був вплив. М.Лайтман: Ну без впливу Вчителя на мене я ніхто! С.Винокур: Так. Але ви шукали його. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Того хто буде на вас впливати. А, як визначити взагалі, що ось цей вплив саме той, який я шукаю? М.Лайтман: Ну бувши з ним перші роки́. С.Винокур: Так. М.Лайтман: Я так само їздив, ходив, відвідував інші місця і намагався з’ясувати, а що ж мені підходить С.Винокур: Це ми говоримо зараз про вас насправді. М.Лайтман: Так, про мене й мого Вчителя! С.Винокур: Так-так-так. Тобто… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто… М.Лайтман: І я з ним про це говорив: А, як мені дізнатися, що ти справжній? За ці кілька тисяч років, які існує кабала, скільки було таких? І де вони, де їхні учні, і що сталося, і так далі. . “Я не знаю. Я не знаю.” С.Винокур: Ось це називається «допомога» вчителя, ось так відповідати:«Я не знаю» М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Ти маєш сам перевіряти. С.Винокур: Тобто він не береться доводити щось. Він каже: «Сам перевіряй». М.Лайтман: Авжеж. С.Винокур: Тобто вплив його на вас був такий, що, ось ти дивись так, підходить тобі підходить ось так це. М.Лайтман: От ми сідаємо будемо читати, розмовляти. Але нічого особистого не з’ясовувати. С.Винокур: Зрозуміло.Тобто особистого — це означає твоє це місце чи не твоє? М.Лайтман: Так С.Винокур: Зрозуміло. Тобто ці з’ясування в людини тривають досить довго, так? М.Лайтман: Ти поступово, мало-помалу все більше й більше вхоплюєшся і відпускаєш, і падаєш, і піднімаєшся, і хапаєшся. І так йдеш уперед.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/3TD7ZN2n.mp331 Aug 23 00:00 UTCПроти нас є змова згори?https://cdn.kabbalahmedia.info/3TD7ZN2n.mp300:05:46Проти нас є змова згори?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4TZ7j80Y.mp431 Aug 23 00:00 UTCНе потрібно ні про що шкодуватиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/4TZ7j80Y.mp400:04:15Не потрібно ні про що шкодуватиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/lqABr5Px.mp431 Aug 23 00:00 UTCНе потрібно ні про що шкодуватиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/lqABr5Px.mp400:04:15Не потрібно ні про що шкодуватиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/mB990pxz.mp331 Aug 23 00:00 UTCНе потрібно ні про що шкодуватиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/mB990pxz.mp300:04:15Не потрібно ні про що шкодуватиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/UYVtTVF8.mp410 Aug 23 00:00 UTCЯкщо хочеш втекти від проблемhttps://cdn.kabbalahmedia.info/UYVtTVF8.mp400:05:21Якщо хочеш втекти від проблемnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/QCBCwth9.mp310 Aug 23 00:00 UTCЯкщо хочеш втекти від проблемhttps://cdn.kabbalahmedia.info/QCBCwth9.mp300:05:21Якщо хочеш втекти від проблемnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/zim9Mrxb.mp410 Aug 23 00:00 UTCЯкщо хочеш втекти від проблемhttps://cdn.kabbalahmedia.info/zim9Mrxb.mp400:05:21Якщо хочеш втекти від проблемnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/udkNoynU.mp303 Aug 23 00:00 UTCМолитва Екзюперіhttps://cdn.kabbalahmedia.info/udkNoynU.mp300:08:44Молитва Екзюперіnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/OXtXVjhf.mp331 Jul 23 00:00 UTCШтучний інтелект страшніше за ядерну зброюhttps://cdn.kabbalahmedia.info/OXtXVjhf.mp300:06:10Штучний інтелект страшніше за ядерну зброюnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/6uC94ze0.mp320 Jul 23 00:00 UTCЧи маємо можливість впливати на свою долю?https://cdn.kabbalahmedia.info/6uC94ze0.mp300:03:54Чи маємо можливість впливати на свою долю?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/HYhMwkru.mp420 Jul 23 00:00 UTCЧи маємо можливість впливати на свою долю?https://cdn.kabbalahmedia.info/HYhMwkru.mp400:03:54Чи маємо можливість впливати на свою долю?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/HwsQhYA5.mp420 Jul 23 00:00 UTCЧи маємо можливість впливати на свою долю?https://cdn.kabbalahmedia.info/HwsQhYA5.mp400:03:54Чи маємо можливість впливати на свою долю?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/G9BtCmPB.mp320 Jul 23 00:00 UTCПитання: Є відомий казахський бізнесмен, інвестор, громадський діяч Маргулан Сейсембай. Дуже небідна людина, дуже відома. Він каже так: "Парадокс цього життя в тому, що все, що нам по-справжньому потрібно, - це або безкоштовно, або дешево. Без повітря ми не можемо обійтися - повітря безкоштовне. Без води ми не можемо обійтися - вода безкоштовна. Їжа дешева, без неї не можемо обійтися. Сон нам нічого не коштує. А ось речі, які нам не потрібні - золото, діаманти, роллс-ройси - коштують пекельно дорого. Тобто система цінностей, - а ми ніби весь час за них хапаємося, тобто система цінностей людства - повністю спотворена, і так не повинно тривати. Через ці спотворені цінності ми розвивали не ті галузі промисловості". Питання таке: він говорить логічно? М. Лайтман: Начебто так. Запитання: Так? Ніби логічно. Але він не згадує… Я розумію, у принципі, ця людина - мільярдер, вона міцно стоїть на землі, вона не згадує духовного. Вона не згадує, що без цього ми не можемо обійтися. Ось скажіть, як ви думаєте, можемо ми обійтися без духовного пошуку чи ні? М. Лайтман: Без чого? Запитання: Без пошуку духовного. М. Лайтман: Тоді все наше життя, взагалі-то, сенсу не має. Запитання: А що коштує духовне? М. Лайтман: Тільки зусилля людини. Запитання: Тобто ви б в цей список: повітря, вода тощо - ввели б духовне? М. Лайтман: Звісно. Запитання: На тому ж рівні? Що без цього людина жити не може? М. Лайтман: Так. Тоді в житті немає сенсу. Запитання: У який момент у людини раптом виникає це відчуття, таке клацання відбувається в ній, що вона каже: "Я сюди не додала найважливішого елементу - пошуку сенсу життя?" М. Лайтман: Це коли людина запитує: "А хто я? А навіщо я? А що я взагалі тут роблю?" Запитання: Як дійти до цього питання? М. Лайтман: Це залежить не від людини. Запитання: Все ж таки це не від людини залежить? М. Лайтман: Це в людині пробуджується зсередини. Запитання: Тобто приводять людину до цього питання? М. Лайтман: Так. Запитання: Зверху, як ви кажете? М. Лайтман: Так. Запитання: Але, в принципі, мої зусилля якісь мають бути? М. Лайтман: Ні, якщо в тебе немає цього питання, то жодних зусиль ти не можеш докласти. Але коли виникає це питання, тоді тобі дають установку, що ти маєш знайти на нього відповідь. Запитання: То все-таки це дорога штука? М. Лайтман: Знати про життя? Запитання: Так. Куди ми це впишемо: в те, що повітря, вода не коштують нічого, чи в роллс-ройс, золото, діаманти? В який ми впишемо… М. Лайтман: Я б вписав туди, де ці всілякі багаті іграшки, тому що людина має за це платити. Скасуванням себе, свого "я", пошуками тощо. Запитання: Ви говорите ще, що так чи інакше ця точка, яка називається "пошук сенсу життя", розвинеться в кожній людині? М. Лайтман: Так. Запитання: Так чи інакше ми до цього прийдемо? Будь-хто, усі прийдуть? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, рано чи пізно, ми заплатимо життям за всю цю справу? М. Лайтман: Звичайно. Що таке життя? Це, до речі, найдешевше, що є. Ти ж бачиш. А що воно коштує? Репліка: Десь говориться, що найдорожче, що є в людини - це життя. М. Лайтман: Це обивателі так думають. Я вважаю, що життя - це найдешевше, що є в людини. І практично вона його так ні за що й віддає. Безоплатно взяв, безоплатно віддав. Репліка: Але ж це все-таки моє життя! М. Лайтман: Ну і що? Воно тобі дано тільки для того, щоб ти мучився і намагався відповісти на якісь запитання. На які ти в результаті не відповідаєш і йдеш туди, звідки прийшов. Запитання: Тобто я погрався ролс-ройсами, золотом, діамантами і пішов. М. Лайтман: Так. Запитання: І знову прийшов, щоб знову погратися і піти? М. Лайтман: Так. Запитання: Для чого в результаті все це? М. Лайтман: Якщо людина правильно розпоряджається своїм духовним потенціалом, то може досягти розкриття сенсу життя. Запитання: Це останнє запитання. Духовний потенціал є в кожній людині? Духовний потенціал? М. Лайтман: У кожній. Запитання: В кожній людині? М. Лайтман: В кожній, так. Запитання: І мета життя тоді… М. Лайтман: І мета життя - розкрити цей духовний потенціал і реалізувати його. Запитання: Тобто людина б не народилася, якби в неї не було духовного потенціалу? Можна так сказати? М. Лайтман: Так. Це не тільки людина, це будь-яка піщинка, нежива, рослинна, тваринна природа і людина, звісно. Запитання: Усі воно мають духовний потенціал? М. Лайтман: Усе, що ми можемо сказати про будь-що існуюче, - це те, що вони є реалізацією свого внутрішнього духовного потенціалу. Запитання: Тоді ще останнє, приходиться, запитання? Що таке духовний потенціал? Що ви маєте на увазі під цим? М. Лайтман: Це прояв у людині вищого управління, вищого бажання, вищого наміру. Запитання: Яке воно? М. Лайтман: Яке воно - це має розкрити кожен, у кому воно виникає. Запитання: Тобто був вищий намір, для того щоб усі ми, і не тільки ми, ви кажете, а все народилося? М. Лайтман: Так. Запитання: І це мало свій сенс, свою мету? М. Лайтман: І ми повинні розкрити цей намір.https://cdn.kabbalahmedia.info/G9BtCmPB.mp300:05:34Питання: Є відомий казахський бізнесмен, інвестор, громадський діяч Маргулан Сейсембай. Дуже небідна людина, дуже відома. Він каже так: "Парадокс цього життя в тому, що все, що нам по-справжньому потрібно, - це або безкоштовно, або дешево. Без повітря ми не можемо обійтися - повітря безкоштовне. Без води ми не можемо обійтися - вода безкоштовна. Їжа дешева, без неї не можемо обійтися. Сон нам нічого не коштує. А ось речі, які нам не потрібні - золото, діаманти, роллс-ройси - коштують пекельно дорого. Тобто система цінностей, - а ми ніби весь час за них хапаємося, тобто система цінностей людства - повністю спотворена, і так не повинно тривати. Через ці спотворені цінності ми розвивали не ті галузі промисловості". Питання таке: він говорить логічно? М. Лайтман: Начебто так. Запитання: Так? Ніби логічно. Але він не згадує… Я розумію, у принципі, ця людина - мільярдер, вона міцно стоїть на землі, вона не згадує духовного. Вона не згадує, що без цього ми не можемо обійтися. Ось скажіть, як ви думаєте, можемо ми обійтися без духовного пошуку чи ні? М. Лайтман: Без чого? Запитання: Без пошуку духовного. М. Лайтман: Тоді все наше життя, взагалі-то, сенсу не має. Запитання: А що коштує духовне? М. Лайтман: Тільки зусилля людини. Запитання: Тобто ви б в цей список: повітря, вода тощо - ввели б духовне? М. Лайтман: Звісно. Запитання: На тому ж рівні? Що без цього людина жити не може? М. Лайтман: Так. Тоді в житті немає сенсу. Запитання: У який момент у людини раптом виникає це відчуття, таке клацання відбувається в ній, що вона каже: "Я сюди не додала найважливішого елементу - пошуку сенсу життя?" М. Лайтман: Це коли людина запитує: "А хто я? А навіщо я? А що я взагалі тут роблю?" Запитання: Як дійти до цього питання? М. Лайтман: Це залежить не від людини. Запитання: Все ж таки це не від людини залежить? М. Лайтман: Це в людині пробуджується зсередини. Запитання: Тобто приводять людину до цього питання? М. Лайтман: Так. Запитання: Зверху, як ви кажете? М. Лайтман: Так. Запитання: Але, в принципі, мої зусилля якісь мають бути? М. Лайтман: Ні, якщо в тебе немає цього питання, то жодних зусиль ти не можеш докласти. Але коли виникає це питання, тоді тобі дають установку, що ти маєш знайти на нього відповідь. Запитання: То все-таки це дорога штука? М. Лайтман: Знати про життя? Запитання: Так. Куди ми це впишемо: в те, що повітря, вода не коштують нічого, чи в роллс-ройс, золото, діаманти? В який ми впишемо… М. Лайтман: Я б вписав туди, де ці всілякі багаті іграшки, тому що людина має за це платити. Скасуванням себе, свого "я", пошуками тощо. Запитання: Ви говорите ще, що так чи інакше ця точка, яка називається "пошук сенсу життя", розвинеться в кожній людині? М. Лайтман: Так. Запитання: Так чи інакше ми до цього прийдемо? Будь-хто, усі прийдуть? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, рано чи пізно, ми заплатимо життям за всю цю справу? М. Лайтман: Звичайно. Що таке життя? Це, до речі, найдешевше, що є. Ти ж бачиш. А що воно коштує? Репліка: Десь говориться, що найдорожче, що є в людини - це життя. М. Лайтман: Це обивателі так думають. Я вважаю, що життя - це найдешевше, що є в людини. І практично вона його так ні за що й віддає. Безоплатно взяв, безоплатно віддав. Репліка: Але ж це все-таки моє життя! М. Лайтман: Ну і що? Воно тобі дано тільки для того, щоб ти мучився і намагався відповісти на якісь запитання. На які ти в результаті не відповідаєш і йдеш туди, звідки прийшов. Запитання: Тобто я погрався ролс-ройсами, золотом, діамантами і пішов. М. Лайтман: Так. Запитання: І знову прийшов, щоб знову погратися і піти? М. Лайтман: Так. Запитання: Для чого в результаті все це? М. Лайтман: Якщо людина правильно розпоряджається своїм духовним потенціалом, то може досягти розкриття сенсу життя. Запитання: Це останнє запитання. Духовний потенціал є в кожній людині? Духовний потенціал? М. Лайтман: У кожній. Запитання: В кожній людині? М. Лайтман: В кожній, так. Запитання: І мета життя тоді… М. Лайтман: І мета життя - розкрити цей духовний потенціал і реалізувати його. Запитання: Тобто людина б не народилася, якби в неї не було духовного потенціалу? Можна так сказати? М. Лайтман: Так. Це не тільки людина, це будь-яка піщинка, нежива, рослинна, тваринна природа і людина, звісно. Запитання: Усі воно мають духовний потенціал? М. Лайтман: Усе, що ми можемо сказати про будь-що існуюче, - це те, що вони є реалізацією свого внутрішнього духовного потенціалу. Запитання: Тоді ще останнє, приходиться, запитання? Що таке духовний потенціал? Що ви маєте на увазі під цим? М. Лайтман: Це прояв у людині вищого управління, вищого бажання, вищого наміру. Запитання: Яке воно? М. Лайтман: Яке воно - це має розкрити кожен, у кому воно виникає. Запитання: Тобто був вищий намір, для того щоб усі ми, і не тільки ми, ви кажете, а все народилося? М. Лайтман: Так. Запитання: І це мало свій сенс, свою мету? М. Лайтман: І ми повинні розкрити цей намір.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/2HFk9gPL.mp420 Jul 23 00:00 UTCПитання: Є відомий казахський бізнесмен, інвестор, громадський діяч Маргулан Сейсембай. Дуже небідна людина, дуже відома. Він каже так: "Парадокс цього життя в тому, що все, що нам по-справжньому потрібно, - це або безкоштовно, або дешево. Без повітря ми не можемо обійтися - повітря безкоштовне. Без води ми не можемо обійтися - вода безкоштовна. Їжа дешева, без неї не можемо обійтися. Сон нам нічого не коштує. А ось речі, які нам не потрібні - золото, діаманти, роллс-ройси - коштують пекельно дорого. Тобто система цінностей, - а ми ніби весь час за них хапаємося, тобто система цінностей людства - повністю спотворена, і так не повинно тривати. Через ці спотворені цінності ми розвивали не ті галузі промисловості". Питання таке: він говорить логічно? М. Лайтман: Начебто так. Запитання: Так? Ніби логічно. Але він не згадує… Я розумію, у принципі, ця людина - мільярдер, вона міцно стоїть на землі, вона не згадує духовного. Вона не згадує, що без цього ми не можемо обійтися. Ось скажіть, як ви думаєте, можемо ми обійтися без духовного пошуку чи ні? М. Лайтман: Без чого? Запитання: Без пошуку духовного. М. Лайтман: Тоді все наше життя, взагалі-то, сенсу не має. Запитання: А що коштує духовне? М. Лайтман: Тільки зусилля людини. Запитання: Тобто ви б в цей список: повітря, вода тощо - ввели б духовне? М. Лайтман: Звісно. Запитання: На тому ж рівні? Що без цього людина жити не може? М. Лайтман: Так. Тоді в житті немає сенсу. Запитання: У який момент у людини раптом виникає це відчуття, таке клацання відбувається в ній, що вона каже: "Я сюди не додала найважливішого елементу - пошуку сенсу життя?" М. Лайтман: Це коли людина запитує: "А хто я? А навіщо я? А що я взагалі тут роблю?" Запитання: Як дійти до цього питання? М. Лайтман: Це залежить не від людини. Запитання: Все ж таки це не від людини залежить? М. Лайтман: Це в людині пробуджується зсередини. Запитання: Тобто приводять людину до цього питання? М. Лайтман: Так. Запитання: Зверху, як ви кажете? М. Лайтман: Так. Запитання: Але, в принципі, мої зусилля якісь мають бути? М. Лайтман: Ні, якщо в тебе немає цього питання, то жодних зусиль ти не можеш докласти. Але коли виникає це питання, тоді тобі дають установку, що ти маєш знайти на нього відповідь. Запитання: То все-таки це дорога штука? М. Лайтман: Знати про життя? Запитання: Так. Куди ми це впишемо: в те, що повітря, вода не коштують нічого, чи в роллс-ройс, золото, діаманти? В який ми впишемо… М. Лайтман: Я б вписав туди, де ці всілякі багаті іграшки, тому що людина має за це платити. Скасуванням себе, свого "я", пошуками тощо. Запитання: Ви говорите ще, що так чи інакше ця точка, яка називається "пошук сенсу життя", розвинеться в кожній людині? М. Лайтман: Так. Запитання: Так чи інакше ми до цього прийдемо? Будь-хто, усі прийдуть? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, рано чи пізно, ми заплатимо життям за всю цю справу? М. Лайтман: Звичайно. Що таке життя? Це, до речі, найдешевше, що є. Ти ж бачиш. А що воно коштує? Репліка: Десь говориться, що найдорожче, що є в людини - це життя. М. Лайтман: Це обивателі так думають. Я вважаю, що життя - це найдешевше, що є в людини. І практично вона його так ні за що й віддає. Безоплатно взяв, безоплатно віддав. Репліка: Але ж це все-таки моє життя! М. Лайтман: Ну і що? Воно тобі дано тільки для того, щоб ти мучився і намагався відповісти на якісь запитання. На які ти в результаті не відповідаєш і йдеш туди, звідки прийшов. Запитання: Тобто я погрався ролс-ройсами, золотом, діамантами і пішов. М. Лайтман: Так. Запитання: І знову прийшов, щоб знову погратися і піти? М. Лайтман: Так. Запитання: Для чого в результаті все це? М. Лайтман: Якщо людина правильно розпоряджається своїм духовним потенціалом, то може досягти розкриття сенсу життя. Запитання: Це останнє запитання. Духовний потенціал є в кожній людині? Духовний потенціал? М. Лайтман: У кожній. Запитання: В кожній людині? М. Лайтман: В кожній, так. Запитання: І мета життя тоді… М. Лайтман: І мета життя - розкрити цей духовний потенціал і реалізувати його. Запитання: Тобто людина б не народилася, якби в неї не було духовного потенціалу? Можна так сказати? М. Лайтман: Так. Це не тільки людина, це будь-яка піщинка, нежива, рослинна, тваринна природа і людина, звісно. Запитання: Усі воно мають духовний потенціал? М. Лайтман: Усе, що ми можемо сказати про будь-що існуюче, - це те, що вони є реалізацією свого внутрішнього духовного потенціалу. Запитання: Тоді ще останнє, приходиться, запитання? Що таке духовний потенціал? Що ви маєте на увазі під цим? М. Лайтман: Це прояв у людині вищого управління, вищого бажання, вищого наміру. Запитання: Яке воно? М. Лайтман: Яке воно - це має розкрити кожен, у кому воно виникає. Запитання: Тобто був вищий намір, для того щоб усі ми, і не тільки ми, ви кажете, а все народилося? М. Лайтман: Так. Запитання: І це мало свій сенс, свою мету? М. Лайтман: І ми повинні розкрити цей намір.https://cdn.kabbalahmedia.info/2HFk9gPL.mp400:05:34Питання: Є відомий казахський бізнесмен, інвестор, громадський діяч Маргулан Сейсембай. Дуже небідна людина, дуже відома. Він каже так: "Парадокс цього життя в тому, що все, що нам по-справжньому потрібно, - це або безкоштовно, або дешево. Без повітря ми не можемо обійтися - повітря безкоштовне. Без води ми не можемо обійтися - вода безкоштовна. Їжа дешева, без неї не можемо обійтися. Сон нам нічого не коштує. А ось речі, які нам не потрібні - золото, діаманти, роллс-ройси - коштують пекельно дорого. Тобто система цінностей, - а ми ніби весь час за них хапаємося, тобто система цінностей людства - повністю спотворена, і так не повинно тривати. Через ці спотворені цінності ми розвивали не ті галузі промисловості". Питання таке: він говорить логічно? М. Лайтман: Начебто так. Запитання: Так? Ніби логічно. Але він не згадує… Я розумію, у принципі, ця людина - мільярдер, вона міцно стоїть на землі, вона не згадує духовного. Вона не згадує, що без цього ми не можемо обійтися. Ось скажіть, як ви думаєте, можемо ми обійтися без духовного пошуку чи ні? М. Лайтман: Без чого? Запитання: Без пошуку духовного. М. Лайтман: Тоді все наше життя, взагалі-то, сенсу не має. Запитання: А що коштує духовне? М. Лайтман: Тільки зусилля людини. Запитання: Тобто ви б в цей список: повітря, вода тощо - ввели б духовне? М. Лайтман: Звісно. Запитання: На тому ж рівні? Що без цього людина жити не може? М. Лайтман: Так. Тоді в житті немає сенсу. Запитання: У який момент у людини раптом виникає це відчуття, таке клацання відбувається в ній, що вона каже: "Я сюди не додала найважливішого елементу - пошуку сенсу життя?" М. Лайтман: Це коли людина запитує: "А хто я? А навіщо я? А що я взагалі тут роблю?" Запитання: Як дійти до цього питання? М. Лайтман: Це залежить не від людини. Запитання: Все ж таки це не від людини залежить? М. Лайтман: Це в людині пробуджується зсередини. Запитання: Тобто приводять людину до цього питання? М. Лайтман: Так. Запитання: Зверху, як ви кажете? М. Лайтман: Так. Запитання: Але, в принципі, мої зусилля якісь мають бути? М. Лайтман: Ні, якщо в тебе немає цього питання, то жодних зусиль ти не можеш докласти. Але коли виникає це питання, тоді тобі дають установку, що ти маєш знайти на нього відповідь. Запитання: То все-таки це дорога штука? М. Лайтман: Знати про життя? Запитання: Так. Куди ми це впишемо: в те, що повітря, вода не коштують нічого, чи в роллс-ройс, золото, діаманти? В який ми впишемо… М. Лайтман: Я б вписав туди, де ці всілякі багаті іграшки, тому що людина має за це платити. Скасуванням себе, свого "я", пошуками тощо. Запитання: Ви говорите ще, що так чи інакше ця точка, яка називається "пошук сенсу життя", розвинеться в кожній людині? М. Лайтман: Так. Запитання: Так чи інакше ми до цього прийдемо? Будь-хто, усі прийдуть? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, рано чи пізно, ми заплатимо життям за всю цю справу? М. Лайтман: Звичайно. Що таке життя? Це, до речі, найдешевше, що є. Ти ж бачиш. А що воно коштує? Репліка: Десь говориться, що найдорожче, що є в людини - це життя. М. Лайтман: Це обивателі так думають. Я вважаю, що життя - це найдешевше, що є в людини. І практично вона його так ні за що й віддає. Безоплатно взяв, безоплатно віддав. Репліка: Але ж це все-таки моє життя! М. Лайтман: Ну і що? Воно тобі дано тільки для того, щоб ти мучився і намагався відповісти на якісь запитання. На які ти в результаті не відповідаєш і йдеш туди, звідки прийшов. Запитання: Тобто я погрався ролс-ройсами, золотом, діамантами і пішов. М. Лайтман: Так. Запитання: І знову прийшов, щоб знову погратися і піти? М. Лайтман: Так. Запитання: Для чого в результаті все це? М. Лайтман: Якщо людина правильно розпоряджається своїм духовним потенціалом, то може досягти розкриття сенсу життя. Запитання: Це останнє запитання. Духовний потенціал є в кожній людині? Духовний потенціал? М. Лайтман: У кожній. Запитання: В кожній людині? М. Лайтман: В кожній, так. Запитання: І мета життя тоді… М. Лайтман: І мета життя - розкрити цей духовний потенціал і реалізувати його. Запитання: Тобто людина б не народилася, якби в неї не було духовного потенціалу? Можна так сказати? М. Лайтман: Так. Це не тільки людина, це будь-яка піщинка, нежива, рослинна, тваринна природа і людина, звісно. Запитання: Усі воно мають духовний потенціал? М. Лайтман: Усе, що ми можемо сказати про будь-що існуюче, - це те, що вони є реалізацією свого внутрішнього духовного потенціалу. Запитання: Тоді ще останнє, приходиться, запитання? Що таке духовний потенціал? Що ви маєте на увазі під цим? М. Лайтман: Це прояв у людині вищого управління, вищого бажання, вищого наміру. Запитання: Яке воно? М. Лайтман: Яке воно - це має розкрити кожен, у кому воно виникає. Запитання: Тобто був вищий намір, для того щоб усі ми, і не тільки ми, ви кажете, а все народилося? М. Лайтман: Так. Запитання: І це мало свій сенс, свою мету? М. Лайтман: І ми повинні розкрити цей намір.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/tDb5ZTly.mp420 Jul 23 00:00 UTCПитання: Є відомий казахський бізнесмен, інвестор, громадський діяч Маргулан Сейсембай. Дуже небідна людина, дуже відома. Він каже так: "Парадокс цього життя в тому, що все, що нам по-справжньому потрібно, - це або безкоштовно, або дешево. Без повітря ми не можемо обійтися - повітря безкоштовне. Без води ми не можемо обійтися - вода безкоштовна. Їжа дешева, без неї не можемо обійтися. Сон нам нічого не коштує. А ось речі, які нам не потрібні - золото, діаманти, роллс-ройси - коштують пекельно дорого. Тобто система цінностей, - а ми ніби весь час за них хапаємося, тобто система цінностей людства - повністю спотворена, і так не повинно тривати. Через ці спотворені цінності ми розвивали не ті галузі промисловості". Питання таке: він говорить логічно? М. Лайтман: Начебто так. Запитання: Так? Ніби логічно. Але він не згадує… Я розумію, у принципі, ця людина - мільярдер, вона міцно стоїть на землі, вона не згадує духовного. Вона не згадує, що без цього ми не можемо обійтися. Ось скажіть, як ви думаєте, можемо ми обійтися без духовного пошуку чи ні? М. Лайтман: Без чого? Запитання: Без пошуку духовного. М. Лайтман: Тоді все наше життя, взагалі-то, сенсу не має. Запитання: А що коштує духовне? М. Лайтман: Тільки зусилля людини. Запитання: Тобто ви б в цей список: повітря, вода тощо - ввели б духовне? М. Лайтман: Звісно. Запитання: На тому ж рівні? Що без цього людина жити не може? М. Лайтман: Так. Тоді в житті немає сенсу. Запитання: У який момент у людини раптом виникає це відчуття, таке клацання відбувається в ній, що вона каже: "Я сюди не додала найважливішого елементу - пошуку сенсу життя?" М. Лайтман: Це коли людина запитує: "А хто я? А навіщо я? А що я взагалі тут роблю?" Запитання: Як дійти до цього питання? М. Лайтман: Це залежить не від людини. Запитання: Все ж таки це не від людини залежить? М. Лайтман: Це в людині пробуджується зсередини. Запитання: Тобто приводять людину до цього питання? М. Лайтман: Так. Запитання: Зверху, як ви кажете? М. Лайтман: Так. Запитання: Але, в принципі, мої зусилля якісь мають бути? М. Лайтман: Ні, якщо в тебе немає цього питання, то жодних зусиль ти не можеш докласти. Але коли виникає це питання, тоді тобі дають установку, що ти маєш знайти на нього відповідь. Запитання: То все-таки це дорога штука? М. Лайтман: Знати про життя? Запитання: Так. Куди ми це впишемо: в те, що повітря, вода не коштують нічого, чи в роллс-ройс, золото, діаманти? В який ми впишемо… М. Лайтман: Я б вписав туди, де ці всілякі багаті іграшки, тому що людина має за це платити. Скасуванням себе, свого "я", пошуками тощо. Запитання: Ви говорите ще, що так чи інакше ця точка, яка називається "пошук сенсу життя", розвинеться в кожній людині? М. Лайтман: Так. Запитання: Так чи інакше ми до цього прийдемо? Будь-хто, усі прийдуть? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, рано чи пізно, ми заплатимо життям за всю цю справу? М. Лайтман: Звичайно. Що таке життя? Це, до речі, найдешевше, що є. Ти ж бачиш. А що воно коштує? Репліка: Десь говориться, що найдорожче, що є в людини - це життя. М. Лайтман: Це обивателі так думають. Я вважаю, що життя - це найдешевше, що є в людини. І практично вона його так ні за що й віддає. Безоплатно взяв, безоплатно віддав. Репліка: Але ж це все-таки моє життя! М. Лайтман: Ну і що? Воно тобі дано тільки для того, щоб ти мучився і намагався відповісти на якісь запитання. На які ти в результаті не відповідаєш і йдеш туди, звідки прийшов. Запитання: Тобто я погрався ролс-ройсами, золотом, діамантами і пішов. М. Лайтман: Так. Запитання: І знову прийшов, щоб знову погратися і піти? М. Лайтман: Так. Запитання: Для чого в результаті все це? М. Лайтман: Якщо людина правильно розпоряджається своїм духовним потенціалом, то може досягти розкриття сенсу життя. Запитання: Це останнє запитання. Духовний потенціал є в кожній людині? Духовний потенціал? М. Лайтман: У кожній. Запитання: В кожній людині? М. Лайтман: В кожній, так. Запитання: І мета життя тоді… М. Лайтман: І мета життя - розкрити цей духовний потенціал і реалізувати його. Запитання: Тобто людина б не народилася, якби в неї не було духовного потенціалу? Можна так сказати? М. Лайтман: Так. Це не тільки людина, це будь-яка піщинка, нежива, рослинна, тваринна природа і людина, звісно. Запитання: Усі воно мають духовний потенціал? М. Лайтман: Усе, що ми можемо сказати про будь-що існуюче, - це те, що вони є реалізацією свого внутрішнього духовного потенціалу. Запитання: Тоді ще останнє, приходиться, запитання? Що таке духовний потенціал? Що ви маєте на увазі під цим? М. Лайтман: Це прояв у людині вищого управління, вищого бажання, вищого наміру. Запитання: Яке воно? М. Лайтман: Яке воно - це має розкрити кожен, у кому воно виникає. Запитання: Тобто був вищий намір, для того щоб усі ми, і не тільки ми, ви кажете, а все народилося? М. Лайтман: Так. Запитання: І це мало свій сенс, свою мету? М. Лайтман: І ми повинні розкрити цей намір.https://cdn.kabbalahmedia.info/tDb5ZTly.mp400:05:34Питання: Є відомий казахський бізнесмен, інвестор, громадський діяч Маргулан Сейсембай. Дуже небідна людина, дуже відома. Він каже так: "Парадокс цього життя в тому, що все, що нам по-справжньому потрібно, - це або безкоштовно, або дешево. Без повітря ми не можемо обійтися - повітря безкоштовне. Без води ми не можемо обійтися - вода безкоштовна. Їжа дешева, без неї не можемо обійтися. Сон нам нічого не коштує. А ось речі, які нам не потрібні - золото, діаманти, роллс-ройси - коштують пекельно дорого. Тобто система цінностей, - а ми ніби весь час за них хапаємося, тобто система цінностей людства - повністю спотворена, і так не повинно тривати. Через ці спотворені цінності ми розвивали не ті галузі промисловості". Питання таке: він говорить логічно? М. Лайтман: Начебто так. Запитання: Так? Ніби логічно. Але він не згадує… Я розумію, у принципі, ця людина - мільярдер, вона міцно стоїть на землі, вона не згадує духовного. Вона не згадує, що без цього ми не можемо обійтися. Ось скажіть, як ви думаєте, можемо ми обійтися без духовного пошуку чи ні? М. Лайтман: Без чого? Запитання: Без пошуку духовного. М. Лайтман: Тоді все наше життя, взагалі-то, сенсу не має. Запитання: А що коштує духовне? М. Лайтман: Тільки зусилля людини. Запитання: Тобто ви б в цей список: повітря, вода тощо - ввели б духовне? М. Лайтман: Звісно. Запитання: На тому ж рівні? Що без цього людина жити не може? М. Лайтман: Так. Тоді в житті немає сенсу. Запитання: У який момент у людини раптом виникає це відчуття, таке клацання відбувається в ній, що вона каже: "Я сюди не додала найважливішого елементу - пошуку сенсу життя?" М. Лайтман: Це коли людина запитує: "А хто я? А навіщо я? А що я взагалі тут роблю?" Запитання: Як дійти до цього питання? М. Лайтман: Це залежить не від людини. Запитання: Все ж таки це не від людини залежить? М. Лайтман: Це в людині пробуджується зсередини. Запитання: Тобто приводять людину до цього питання? М. Лайтман: Так. Запитання: Зверху, як ви кажете? М. Лайтман: Так. Запитання: Але, в принципі, мої зусилля якісь мають бути? М. Лайтман: Ні, якщо в тебе немає цього питання, то жодних зусиль ти не можеш докласти. Але коли виникає це питання, тоді тобі дають установку, що ти маєш знайти на нього відповідь. Запитання: То все-таки це дорога штука? М. Лайтман: Знати про життя? Запитання: Так. Куди ми це впишемо: в те, що повітря, вода не коштують нічого, чи в роллс-ройс, золото, діаманти? В який ми впишемо… М. Лайтман: Я б вписав туди, де ці всілякі багаті іграшки, тому що людина має за це платити. Скасуванням себе, свого "я", пошуками тощо. Запитання: Ви говорите ще, що так чи інакше ця точка, яка називається "пошук сенсу життя", розвинеться в кожній людині? М. Лайтман: Так. Запитання: Так чи інакше ми до цього прийдемо? Будь-хто, усі прийдуть? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто, рано чи пізно, ми заплатимо життям за всю цю справу? М. Лайтман: Звичайно. Що таке життя? Це, до речі, найдешевше, що є. Ти ж бачиш. А що воно коштує? Репліка: Десь говориться, що найдорожче, що є в людини - це життя. М. Лайтман: Це обивателі так думають. Я вважаю, що життя - це найдешевше, що є в людини. І практично вона його так ні за що й віддає. Безоплатно взяв, безоплатно віддав. Репліка: Але ж це все-таки моє життя! М. Лайтман: Ну і що? Воно тобі дано тільки для того, щоб ти мучився і намагався відповісти на якісь запитання. На які ти в результаті не відповідаєш і йдеш туди, звідки прийшов. Запитання: Тобто я погрався ролс-ройсами, золотом, діамантами і пішов. М. Лайтман: Так. Запитання: І знову прийшов, щоб знову погратися і піти? М. Лайтман: Так. Запитання: Для чого в результаті все це? М. Лайтман: Якщо людина правильно розпоряджається своїм духовним потенціалом, то може досягти розкриття сенсу життя. Запитання: Це останнє запитання. Духовний потенціал є в кожній людині? Духовний потенціал? М. Лайтман: У кожній. Запитання: В кожній людині? М. Лайтман: В кожній, так. Запитання: І мета життя тоді… М. Лайтман: І мета життя - розкрити цей духовний потенціал і реалізувати його. Запитання: Тобто людина б не народилася, якби в неї не було духовного потенціалу? Можна так сказати? М. Лайтман: Так. Це не тільки людина, це будь-яка піщинка, нежива, рослинна, тваринна природа і людина, звісно. Запитання: Усі воно мають духовний потенціал? М. Лайтман: Усе, що ми можемо сказати про будь-що існуюче, - це те, що вони є реалізацією свого внутрішнього духовного потенціалу. Запитання: Тоді ще останнє, приходиться, запитання? Що таке духовний потенціал? Що ви маєте на увазі під цим? М. Лайтман: Це прояв у людині вищого управління, вищого бажання, вищого наміру. Запитання: Яке воно? М. Лайтман: Яке воно - це має розкрити кожен, у кому воно виникає. Запитання: Тобто був вищий намір, для того щоб усі ми, і не тільки ми, ви кажете, а все народилося? М. Лайтман: Так. Запитання: І це мало свій сенс, свою мету? М. Лайтман: І ми повинні розкрити цей намір.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/J70tc0Ft.mp320 Jul 23 00:00 UTCЯк нена́висть перетворити на любовhttps://cdn.kabbalahmedia.info/J70tc0Ft.mp300:02:50Як нена́висть перетворити на любовnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/pagFTpFB.mp420 Jul 23 00:00 UTCЯк нена́висть перетворити на любовhttps://cdn.kabbalahmedia.info/pagFTpFB.mp400:02:50Як нена́висть перетворити на любовnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/U6sIJL9s.mp420 Jul 23 00:00 UTCЯк нена́висть перетворити на любовhttps://cdn.kabbalahmedia.info/U6sIJL9s.mp400:02:50Як нена́висть перетворити на любовnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/r8X2GoEr.mp317 Jul 23 00:00 UTCЗачасту людина проживає життя так, наче у неї є другий шанс. Це правильно? Що людина повинна встигнути зробити за час життя, відведений їй?https://cdn.kabbalahmedia.info/r8X2GoEr.mp300:05:11Зачасту людина проживає життя так, наче у неї є другий шанс. Це правильно? Що людина повинна встигнути зробити за час життя, відведений їй?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EJIsSvlV.mp417 Jul 23 00:00 UTCЗачасту людина проживає життя так, наче у неї є другий шанс. Це правильно? Що людина повинна встигнути зробити за час життя, відведений їй?https://cdn.kabbalahmedia.info/EJIsSvlV.mp400:05:11Зачасту людина проживає життя так, наче у неї є другий шанс. Це правильно? Що людина повинна встигнути зробити за час життя, відведений їй?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/iNceB1cA.mp417 Jul 23 00:00 UTCЗачасту людина проживає життя так, наче у неї є другий шанс. Це правильно? Що людина повинна встигнути зробити за час життя, відведений їй?https://cdn.kabbalahmedia.info/iNceB1cA.mp400:05:11Зачасту людина проживає життя так, наче у неї є другий шанс. Це правильно? Що людина повинна встигнути зробити за час життя, відведений їй?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/UKO4FBBx.mp329 Jun 23 00:00 UTCРибалка перевозив на човні одного чоловіка. Пасажир торопив рибалку: "Швидше, запізнююся на роботу!" І тут він побачив, що на одному веслі написано: "Молися", а на іншому - "працюй". "Навіщо це?" - запитав він. "Для пам'яті", - відповів рибалка, - "щоб не забути, що потрібно молитися і працювати".https://cdn.kabbalahmedia.info/UKO4FBBx.mp300:03:46Рибалка перевозив на човні одного чоловіка. Пасажир торопив рибалку: "Швидше, запізнююся на роботу!" І тут він побачив, що на одному веслі написано: "Молися", а на іншому - "працюй". "Навіщо це?" - запитав він. "Для пам'яті", - відповів рибалка, - "щоб не забути, що потрібно молитися і працювати".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/NKktN5UX.mp429 Jun 23 00:00 UTCРибалка перевозив на човні одного чоловіка. Пасажир торопив рибалку: "Швидше, запізнююся на роботу!" І тут він побачив, що на одному веслі написано: "Молися", а на іншому - "працюй". "Навіщо це?" - запитав він. "Для пам'яті", - відповів рибалка, - "щоб не забути, що потрібно молитися і працювати".https://cdn.kabbalahmedia.info/NKktN5UX.mp400:03:46Рибалка перевозив на човні одного чоловіка. Пасажир торопив рибалку: "Швидше, запізнююся на роботу!" І тут він побачив, що на одному веслі написано: "Молися", а на іншому - "працюй". "Навіщо це?" - запитав він. "Для пам'яті", - відповів рибалка, - "щоб не забути, що потрібно молитися і працювати".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/NmApUXcp.mp429 Jun 23 00:00 UTCРибалка перевозив на човні одного чоловіка. Пасажир торопив рибалку: "Швидше, запізнююся на роботу!" І тут він побачив, що на одному веслі написано: "Молися", а на іншому - "працюй". "Навіщо це?" - запитав він. "Для пам'яті", - відповів рибалка, - "щоб не забути, що потрібно молитися і працювати".https://cdn.kabbalahmedia.info/NmApUXcp.mp400:03:46Рибалка перевозив на човні одного чоловіка. Пасажир торопив рибалку: "Швидше, запізнююся на роботу!" І тут він побачив, що на одному веслі написано: "Молися", а на іншому - "працюй". "Навіщо це?" - запитав він. "Для пам'яті", - відповів рибалка, - "щоб не забути, що потрібно молитися і працювати".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/zO835JvD.mp412 Jun 23 00:00 UTCЧи правда, що за кожним чоловіком стоїть жінка?https://cdn.kabbalahmedia.info/zO835JvD.mp400:03:32Чи правда, що за кожним чоловіком стоїть жінка?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/2iX8R77g.mp412 Jun 23 00:00 UTCЧи правда, що за кожним чоловіком стоїть жінка?https://cdn.kabbalahmedia.info/2iX8R77g.mp400:03:32Чи правда, що за кожним чоловіком стоїть жінка?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CejdTlyH.mp312 Jun 23 00:00 UTCЧи правда, що за кожним чоловіком стоїть жінка?https://cdn.kabbalahmedia.info/CejdTlyH.mp300:03:32Чи правда, що за кожним чоловіком стоїть жінка?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/7KECZRxf.mp312 Jun 23 00:00 UTCВедучий: Олена пише. Вона цитує Блеза Паскаля, великого французького математика, фізика, філософа. Паскаль писав: «Усі тіла, небесна твердь, зірки, Земля та її царства не варті найнікчемнішого з умів, бо він знає все це і самого себе, а тіла не знають нічого. Але всі тіла, взяті разом, і всі уми, взяті разом, і все, що вони створили, не варті жодного пориву милосердя. Це явище незрівнянно вищого порядку». Вас запитують: «Що це за властивість - милосердя? Людина взагалі може проявити цю властивість чи це нам не дано?" М. Лайтман: Милосердя - це властивість Творця. І це властивість, яка може бути породжена людиною. Частково воно існує і у тварин, і у рослин, і у риб - у всього живого. Але в людини воно має прокинутися в мірі, подібній до Творця. Ведучий: Тобто людина народжується, і майбутнє людини в тому… М. Лайтман: …щоб досягти співчуття. Ведучий: Оце дуже гарно…як же ми далекі від цього зараз… М.Лайтман: Потрібно навчитися співчувати. Ведучий: Паскаль - великий вчений. М.Лайтман: Так. Ведучий: Виходить, він дістався якоїсь точки основи людини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Був математиком, фізиком, і раптом дістався основи людини? М. Лайтман: Вони це відчували, тому йшли в науку. Ведучий: Тобто, вчені минулого, ви думаєте… М. Лайтман: Тому й називали все це філософією. Ведучий: Але колишня філософія - це не філософія нашого часу… М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Як вчений, який працює на точних науках, доходить до таких відчуттів? М. Лайтман: Він відчуває світ, відчуває, як увесь світ взаємопов'язаний між собою і тому прагне вивчити ще більше його взаємодії. Ведучий: Виходить, він доходить до основи світу? М. Лайтман: Так, звісно. Бажають, хочуть копнути до цього. Ведучий: Але якщо доходять до цієї точки милосердя, то значить, до чогось докопались? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви якось говорили, що світ створений якраз із цієї точки - милосердя. Іскра милосердя виникла? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто якщо вчений доходить до цього, то, в принципі, далі дорога вже до Творця ближче? М. Лайтман: Це вже практично контакт із Творцем. Ведучий: Це ніби доля вчених чи це доля кожної людини - дійти до такого розуміння іскри милосердя? М. Лайтман: Це доля кожної людини. І всі ми дійдемо до такого стану, коли ми розкриємо кожен для себе, що взаємодія, взаємозв'язок, чуттєве взаємне проникнення одне в одного чуттєве, воно є метою розвитку. https://cdn.kabbalahmedia.info/7KECZRxf.mp300:03:21Ведучий: Олена пише. Вона цитує Блеза Паскаля, великого французького математика, фізика, філософа. Паскаль писав: «Усі тіла, небесна твердь, зірки, Земля та її царства не варті найнікчемнішого з умів, бо він знає все це і самого себе, а тіла не знають нічого. Але всі тіла, взяті разом, і всі уми, взяті разом, і все, що вони створили, не варті жодного пориву милосердя. Це явище незрівнянно вищого порядку». Вас запитують: «Що це за властивість - милосердя? Людина взагалі може проявити цю властивість чи це нам не дано?" М. Лайтман: Милосердя - це властивість Творця. І це властивість, яка може бути породжена людиною. Частково воно існує і у тварин, і у рослин, і у риб - у всього живого. Але в людини воно має прокинутися в мірі, подібній до Творця. Ведучий: Тобто людина народжується, і майбутнє людини в тому… М. Лайтман: …щоб досягти співчуття. Ведучий: Оце дуже гарно…як же ми далекі від цього зараз… М.Лайтман: Потрібно навчитися співчувати. Ведучий: Паскаль - великий вчений. М.Лайтман: Так. Ведучий: Виходить, він дістався якоїсь точки основи людини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Був математиком, фізиком, і раптом дістався основи людини? М. Лайтман: Вони це відчували, тому йшли в науку. Ведучий: Тобто, вчені минулого, ви думаєте… М. Лайтман: Тому й називали все це філософією. Ведучий: Але колишня філософія - це не філософія нашого часу… М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Як вчений, який працює на точних науках, доходить до таких відчуттів? М. Лайтман: Він відчуває світ, відчуває, як увесь світ взаємопов'язаний між собою і тому прагне вивчити ще більше його взаємодії. Ведучий: Виходить, він доходить до основи світу? М. Лайтман: Так, звісно. Бажають, хочуть копнути до цього. Ведучий: Але якщо доходять до цієї точки милосердя, то значить, до чогось докопались? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви якось говорили, що світ створений якраз із цієї точки - милосердя. Іскра милосердя виникла? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто якщо вчений доходить до цього, то, в принципі, далі дорога вже до Творця ближче? М. Лайтман: Це вже практично контакт із Творцем. Ведучий: Це ніби доля вчених чи це доля кожної людини - дійти до такого розуміння іскри милосердя? М. Лайтман: Це доля кожної людини. І всі ми дійдемо до такого стану, коли ми розкриємо кожен для себе, що взаємодія, взаємозв'язок, чуттєве взаємне проникнення одне в одного чуттєве, воно є метою розвитку. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/iDCuACUp.mp412 Jun 23 00:00 UTCВедучий: Олена пише. Вона цитує Блеза Паскаля, великого французького математика, фізика, філософа. Паскаль писав: «Усі тіла, небесна твердь, зірки, Земля та її царства не варті найнікчемнішого з умів, бо він знає все це і самого себе, а тіла не знають нічого. Але всі тіла, взяті разом, і всі уми, взяті разом, і все, що вони створили, не варті жодного пориву милосердя. Це явище незрівнянно вищого порядку». Вас запитують: «Що це за властивість - милосердя? Людина взагалі може проявити цю властивість чи це нам не дано?" М. Лайтман: Милосердя - це властивість Творця. І це властивість, яка може бути породжена людиною. Частково воно існує і у тварин, і у рослин, і у риб - у всього живого. Але в людини воно має прокинутися в мірі, подібній до Творця. Ведучий: Тобто людина народжується, і майбутнє людини в тому… М. Лайтман: …щоб досягти співчуття. Ведучий: Оце дуже гарно…як же ми далекі від цього зараз… М.Лайтман: Потрібно навчитися співчувати. Ведучий: Паскаль - великий вчений. М.Лайтман: Так. Ведучий: Виходить, він дістався якоїсь точки основи людини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Був математиком, фізиком, і раптом дістався основи людини? М. Лайтман: Вони це відчували, тому йшли в науку. Ведучий: Тобто, вчені минулого, ви думаєте… М. Лайтман: Тому й називали все це філософією. Ведучий: Але колишня філософія - це не філософія нашого часу… М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Як вчений, який працює на точних науках, доходить до таких відчуттів? М. Лайтман: Він відчуває світ, відчуває, як увесь світ взаємопов'язаний між собою і тому прагне вивчити ще більше його взаємодії. Ведучий: Виходить, він доходить до основи світу? М. Лайтман: Так, звісно. Бажають, хочуть копнути до цього. Ведучий: Але якщо доходять до цієї точки милосердя, то значить, до чогось докопались? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви якось говорили, що світ створений якраз із цієї точки - милосердя. Іскра милосердя виникла? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто якщо вчений доходить до цього, то, в принципі, далі дорога вже до Творця ближче? М. Лайтман: Це вже практично контакт із Творцем. Ведучий: Це ніби доля вчених чи це доля кожної людини - дійти до такого розуміння іскри милосердя? М. Лайтман: Це доля кожної людини. І всі ми дійдемо до такого стану, коли ми розкриємо кожен для себе, що взаємодія, взаємозв'язок, чуттєве взаємне проникнення одне в одного чуттєве, воно є метою розвитку. https://cdn.kabbalahmedia.info/iDCuACUp.mp400:03:21Ведучий: Олена пише. Вона цитує Блеза Паскаля, великого французького математика, фізика, філософа. Паскаль писав: «Усі тіла, небесна твердь, зірки, Земля та її царства не варті найнікчемнішого з умів, бо він знає все це і самого себе, а тіла не знають нічого. Але всі тіла, взяті разом, і всі уми, взяті разом, і все, що вони створили, не варті жодного пориву милосердя. Це явище незрівнянно вищого порядку». Вас запитують: «Що це за властивість - милосердя? Людина взагалі може проявити цю властивість чи це нам не дано?" М. Лайтман: Милосердя - це властивість Творця. І це властивість, яка може бути породжена людиною. Частково воно існує і у тварин, і у рослин, і у риб - у всього живого. Але в людини воно має прокинутися в мірі, подібній до Творця. Ведучий: Тобто людина народжується, і майбутнє людини в тому… М. Лайтман: …щоб досягти співчуття. Ведучий: Оце дуже гарно…як же ми далекі від цього зараз… М.Лайтман: Потрібно навчитися співчувати. Ведучий: Паскаль - великий вчений. М.Лайтман: Так. Ведучий: Виходить, він дістався якоїсь точки основи людини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Був математиком, фізиком, і раптом дістався основи людини? М. Лайтман: Вони це відчували, тому йшли в науку. Ведучий: Тобто, вчені минулого, ви думаєте… М. Лайтман: Тому й називали все це філософією. Ведучий: Але колишня філософія - це не філософія нашого часу… М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Як вчений, який працює на точних науках, доходить до таких відчуттів? М. Лайтман: Він відчуває світ, відчуває, як увесь світ взаємопов'язаний між собою і тому прагне вивчити ще більше його взаємодії. Ведучий: Виходить, він доходить до основи світу? М. Лайтман: Так, звісно. Бажають, хочуть копнути до цього. Ведучий: Але якщо доходять до цієї точки милосердя, то значить, до чогось докопались? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви якось говорили, що світ створений якраз із цієї точки - милосердя. Іскра милосердя виникла? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто якщо вчений доходить до цього, то, в принципі, далі дорога вже до Творця ближче? М. Лайтман: Це вже практично контакт із Творцем. Ведучий: Це ніби доля вчених чи це доля кожної людини - дійти до такого розуміння іскри милосердя? М. Лайтман: Це доля кожної людини. І всі ми дійдемо до такого стану, коли ми розкриємо кожен для себе, що взаємодія, взаємозв'язок, чуттєве взаємне проникнення одне в одного чуттєве, воно є метою розвитку. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/C1cvhanT.mp412 Jun 23 00:00 UTCВедучий: Олена пише. Вона цитує Блеза Паскаля, великого французького математика, фізика, філософа. Паскаль писав: «Усі тіла, небесна твердь, зірки, Земля та її царства не варті найнікчемнішого з умів, бо він знає все це і самого себе, а тіла не знають нічого. Але всі тіла, взяті разом, і всі уми, взяті разом, і все, що вони створили, не варті жодного пориву милосердя. Це явище незрівнянно вищого порядку». Вас запитують: «Що це за властивість - милосердя? Людина взагалі може проявити цю властивість чи це нам не дано?" М. Лайтман: Милосердя - це властивість Творця. І це властивість, яка може бути породжена людиною. Частково воно існує і у тварин, і у рослин, і у риб - у всього живого. Але в людини воно має прокинутися в мірі, подібній до Творця. Ведучий: Тобто людина народжується, і майбутнє людини в тому… М. Лайтман: …щоб досягти співчуття. Ведучий: Оце дуже гарно…як же ми далекі від цього зараз… М.Лайтман: Потрібно навчитися співчувати. Ведучий: Паскаль - великий вчений. М.Лайтман: Так. Ведучий: Виходить, він дістався якоїсь точки основи людини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Був математиком, фізиком, і раптом дістався основи людини? М. Лайтман: Вони це відчували, тому йшли в науку. Ведучий: Тобто, вчені минулого, ви думаєте… М. Лайтман: Тому й називали все це філософією. Ведучий: Але колишня філософія - це не філософія нашого часу… М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Як вчений, який працює на точних науках, доходить до таких відчуттів? М. Лайтман: Він відчуває світ, відчуває, як увесь світ взаємопов'язаний між собою і тому прагне вивчити ще більше його взаємодії. Ведучий: Виходить, він доходить до основи світу? М. Лайтман: Так, звісно. Бажають, хочуть копнути до цього. Ведучий: Але якщо доходять до цієї точки милосердя, то значить, до чогось докопались? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви якось говорили, що світ створений якраз із цієї точки - милосердя. Іскра милосердя виникла? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто якщо вчений доходить до цього, то, в принципі, далі дорога вже до Творця ближче? М. Лайтман: Це вже практично контакт із Творцем. Ведучий: Це ніби доля вчених чи це доля кожної людини - дійти до такого розуміння іскри милосердя? М. Лайтман: Це доля кожної людини. І всі ми дійдемо до такого стану, коли ми розкриємо кожен для себе, що взаємодія, взаємозв'язок, чуттєве взаємне проникнення одне в одного чуттєве, воно є метою розвитку. https://cdn.kabbalahmedia.info/C1cvhanT.mp400:03:21Ведучий: Олена пише. Вона цитує Блеза Паскаля, великого французького математика, фізика, філософа. Паскаль писав: «Усі тіла, небесна твердь, зірки, Земля та її царства не варті найнікчемнішого з умів, бо він знає все це і самого себе, а тіла не знають нічого. Але всі тіла, взяті разом, і всі уми, взяті разом, і все, що вони створили, не варті жодного пориву милосердя. Це явище незрівнянно вищого порядку». Вас запитують: «Що це за властивість - милосердя? Людина взагалі може проявити цю властивість чи це нам не дано?" М. Лайтман: Милосердя - це властивість Творця. І це властивість, яка може бути породжена людиною. Частково воно існує і у тварин, і у рослин, і у риб - у всього живого. Але в людини воно має прокинутися в мірі, подібній до Творця. Ведучий: Тобто людина народжується, і майбутнє людини в тому… М. Лайтман: …щоб досягти співчуття. Ведучий: Оце дуже гарно…як же ми далекі від цього зараз… М.Лайтман: Потрібно навчитися співчувати. Ведучий: Паскаль - великий вчений. М.Лайтман: Так. Ведучий: Виходить, він дістався якоїсь точки основи людини? М.Лайтман: Так. Ведучий: Був математиком, фізиком, і раптом дістався основи людини? М. Лайтман: Вони це відчували, тому йшли в науку. Ведучий: Тобто, вчені минулого, ви думаєте… М. Лайтман: Тому й називали все це філософією. Ведучий: Але колишня філософія - це не філософія нашого часу… М. Лайтман: Звісно. Ведучий: Як вчений, який працює на точних науках, доходить до таких відчуттів? М. Лайтман: Він відчуває світ, відчуває, як увесь світ взаємопов'язаний між собою і тому прагне вивчити ще більше його взаємодії. Ведучий: Виходить, він доходить до основи світу? М. Лайтман: Так, звісно. Бажають, хочуть копнути до цього. Ведучий: Але якщо доходять до цієї точки милосердя, то значить, до чогось докопались? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви якось говорили, що світ створений якраз із цієї точки - милосердя. Іскра милосердя виникла? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто якщо вчений доходить до цього, то, в принципі, далі дорога вже до Творця ближче? М. Лайтман: Це вже практично контакт із Творцем. Ведучий: Це ніби доля вчених чи це доля кожної людини - дійти до такого розуміння іскри милосердя? М. Лайтман: Це доля кожної людини. І всі ми дійдемо до такого стану, коли ми розкриємо кожен для себе, що взаємодія, взаємозв'язок, чуттєве взаємне проникнення одне в одного чуттєве, воно є метою розвитку. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ScR8sfhf.mp312 Jun 23 00:00 UTCСвіт зав'язаний на тобіhttps://cdn.kabbalahmedia.info/ScR8sfhf.mp300:03:59Світ зав'язаний на тобіnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/26zP393K.mp308 Jun 23 00:00 UTCС.Винокур : Ось, Білл Гейтс виступив перед випускниками університету Північної Аризони і не виправдав очікування вчителів, викладачів. Він сказав: Замість того, щоб сказати: "Вчіться старанно, продовжуйте, будьте старанними учнями, більше працюйте", - він сказав: "У вашому віці я не вірив у відпустки, я змушував усіх навколо мене працювати довгі години. Я стежив за співробітниками: хто з них йшов раніше, а хто затримувався. Коли я подорослішав і став батьком, я зрозумів, що не треба витрачати так багато часу на роботу. Більше відпочивайте, не тисніть на людей поруч, якщо їм теж хочеться відпочити". Питання моє таке: що це за посил студентам такий - більше відпочивайте, студенти? І взагалі, як ви до цього ставитеся? М.Лайтман : Ну, це означає більше приділяйте часу творчості. С.Винокур : Це ви так перекладаєте, так? М.Лайтман : Так. Тому що якщо ти будеш себе закопувати в роботу, то ти не зможеш дати мозку, собі, своїм думкам творчого напряму. Творча людина, вона має жити, вбираючи з повітря, з оточення, з чогось ось такого, що не в простій механічній роботі із зусиллями. Вона має бути вільною, як і взагалі завжди жила творча інтелігенція. С.Винокур : Так. Тобто сам відпочинок - навіть ідеш лісом і ти все одно перебуваєш... Це відпочинок, з одного боку, а, з іншого боку, це робота. М.Лайтман : Творчість, звісно. С.Винокур : Творча робота така? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур : Тобто ви цілком...? М.Лайтман : Ну він правильно говорить. Творча людина, вона має бути вільною, інакше вона нічого не винайде і не дасть рух, поштовх прогресу. С.Винокур : Зрозуміло. А ось що, скажіть будь ласка, якщо ми це переведемо до виховання, до дітей. Ось ця школа, яка ґрунтується на домашніх завданнях, на виході до дошки, на відповідях, увесь час: "Відповідай мені, що ти робив удома". І так далі, і так далі. Ось це все, ви вважаєте, воно не готує тоді, виходить, творчість? М.Лайтман : Воно готує технарів. С.Винокур : Технарів? М.Лайтман: Так, які можуть працювати, прораховувати, щось робити, але ривків творчих у них не буде. С.Винокур : Зрозуміло, тобто ви за цю формулу, так? М.Лайтман : Так. С.Винокур : За формулу творчості? А можна до цієї формули привести багато, всіх, щоб ось так ось? М.Лайтман : Я думаю, що можна. Особливо в наш час уже й далі починається період розвитку людства саме в бік творчості. І дедалі менше ми будемо бачити виробництво, і дедалі більше тих, які працюють на рівні, вищому за виробництво. С.Винокур: Зрозуміло.Скажіть будь ласка, тобто, ви говорите, що творчість закладена практично в кожну людину? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Чому? Як це згори заклали в нас ось цю точку творчості? М.Лайтман : Щоб ми більше висловлювали те, що притаманне людині, а не машині, не звірові тощо. С.Винокур : Тобто якщо ми бачимо, що людина себе поклала на ось цю механічну роботу тощо, це означає, що вона не знайшла в собі цю точку? М.Лайтман : Так. С.Винокур : А вона є в ній? М.Лайтман: Вона є. Можливо, вона її шукає, але вона ще не проявилася. І тому вона поки що мусить займатися, або обирає сама, займатися механічною роботою. Вона йому, можливо, допомагає, вона йому якось організовує думки. С.Винокур : Зрозуміло. Ну ви вважаєте, треба шукати ось цю ось точку кожній людині в собі? М.Лайтман : Я думаю, що якщо в людини правильний настрій внутрішній, то вона до цього прийде. https://cdn.kabbalahmedia.info/26zP393K.mp300:03:42С.Винокур : Ось, Білл Гейтс виступив перед випускниками університету Північної Аризони і не виправдав очікування вчителів, викладачів. Він сказав: Замість того, щоб сказати: "Вчіться старанно, продовжуйте, будьте старанними учнями, більше працюйте", - він сказав: "У вашому віці я не вірив у відпустки, я змушував усіх навколо мене працювати довгі години. Я стежив за співробітниками: хто з них йшов раніше, а хто затримувався. Коли я подорослішав і став батьком, я зрозумів, що не треба витрачати так багато часу на роботу. Більше відпочивайте, не тисніть на людей поруч, якщо їм теж хочеться відпочити". Питання моє таке: що це за посил студентам такий - більше відпочивайте, студенти? І взагалі, як ви до цього ставитеся? М.Лайтман : Ну, це означає більше приділяйте часу творчості. С.Винокур : Це ви так перекладаєте, так? М.Лайтман : Так. Тому що якщо ти будеш себе закопувати в роботу, то ти не зможеш дати мозку, собі, своїм думкам творчого напряму. Творча людина, вона має жити, вбираючи з повітря, з оточення, з чогось ось такого, що не в простій механічній роботі із зусиллями. Вона має бути вільною, як і взагалі завжди жила творча інтелігенція. С.Винокур : Так. Тобто сам відпочинок - навіть ідеш лісом і ти все одно перебуваєш... Це відпочинок, з одного боку, а, з іншого боку, це робота. М.Лайтман : Творчість, звісно. С.Винокур : Творча робота така? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур : Тобто ви цілком...? М.Лайтман : Ну він правильно говорить. Творча людина, вона має бути вільною, інакше вона нічого не винайде і не дасть рух, поштовх прогресу. С.Винокур : Зрозуміло. А ось що, скажіть будь ласка, якщо ми це переведемо до виховання, до дітей. Ось ця школа, яка ґрунтується на домашніх завданнях, на виході до дошки, на відповідях, увесь час: "Відповідай мені, що ти робив удома". І так далі, і так далі. Ось це все, ви вважаєте, воно не готує тоді, виходить, творчість? М.Лайтман : Воно готує технарів. С.Винокур : Технарів? М.Лайтман: Так, які можуть працювати, прораховувати, щось робити, але ривків творчих у них не буде. С.Винокур : Зрозуміло, тобто ви за цю формулу, так? М.Лайтман : Так. С.Винокур : За формулу творчості? А можна до цієї формули привести багато, всіх, щоб ось так ось? М.Лайтман : Я думаю, що можна. Особливо в наш час уже й далі починається період розвитку людства саме в бік творчості. І дедалі менше ми будемо бачити виробництво, і дедалі більше тих, які працюють на рівні, вищому за виробництво. С.Винокур: Зрозуміло.Скажіть будь ласка, тобто, ви говорите, що творчість закладена практично в кожну людину? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Чому? Як це згори заклали в нас ось цю точку творчості? М.Лайтман : Щоб ми більше висловлювали те, що притаманне людині, а не машині, не звірові тощо. С.Винокур : Тобто якщо ми бачимо, що людина себе поклала на ось цю механічну роботу тощо, це означає, що вона не знайшла в собі цю точку? М.Лайтман : Так. С.Винокур : А вона є в ній? М.Лайтман: Вона є. Можливо, вона її шукає, але вона ще не проявилася. І тому вона поки що мусить займатися, або обирає сама, займатися механічною роботою. Вона йому, можливо, допомагає, вона йому якось організовує думки. С.Винокур : Зрозуміло. Ну ви вважаєте, треба шукати ось цю ось точку кожній людині в собі? М.Лайтман : Я думаю, що якщо в людини правильний настрій внутрішній, то вона до цього прийде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/dpUegRyP.mp408 Jun 23 00:00 UTCС.Винокур : Ось, Білл Гейтс виступив перед випускниками університету Північної Аризони і не виправдав очікування вчителів, викладачів. Він сказав: Замість того, щоб сказати: "Вчіться старанно, продовжуйте, будьте старанними учнями, більше працюйте", - він сказав: "У вашому віці я не вірив у відпустки, я змушував усіх навколо мене працювати довгі години. Я стежив за співробітниками: хто з них йшов раніше, а хто затримувався. Коли я подорослішав і став батьком, я зрозумів, що не треба витрачати так багато часу на роботу. Більше відпочивайте, не тисніть на людей поруч, якщо їм теж хочеться відпочити". Питання моє таке: що це за посил студентам такий - більше відпочивайте, студенти? І взагалі, як ви до цього ставитеся? М.Лайтман : Ну, це означає більше приділяйте часу творчості. С.Винокур : Це ви так перекладаєте, так? М.Лайтман : Так. Тому що якщо ти будеш себе закопувати в роботу, то ти не зможеш дати мозку, собі, своїм думкам творчого напряму. Творча людина, вона має жити, вбираючи з повітря, з оточення, з чогось ось такого, що не в простій механічній роботі із зусиллями. Вона має бути вільною, як і взагалі завжди жила творча інтелігенція. С.Винокур : Так. Тобто сам відпочинок - навіть ідеш лісом і ти все одно перебуваєш... Це відпочинок, з одного боку, а, з іншого боку, це робота. М.Лайтман : Творчість, звісно. С.Винокур : Творча робота така? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур : Тобто ви цілком...? М.Лайтман : Ну він правильно говорить. Творча людина, вона має бути вільною, інакше вона нічого не винайде і не дасть рух, поштовх прогресу. С.Винокур : Зрозуміло. А ось що, скажіть будь ласка, якщо ми це переведемо до виховання, до дітей. Ось ця школа, яка ґрунтується на домашніх завданнях, на виході до дошки, на відповідях, увесь час: "Відповідай мені, що ти робив удома". І так далі, і так далі. Ось це все, ви вважаєте, воно не готує тоді, виходить, творчість? М.Лайтман : Воно готує технарів. С.Винокур : Технарів? М.Лайтман: Так, які можуть працювати, прораховувати, щось робити, але ривків творчих у них не буде. С.Винокур : Зрозуміло, тобто ви за цю формулу, так? М.Лайтман : Так. С.Винокур : За формулу творчості? А можна до цієї формули привести багато, всіх, щоб ось так ось? М.Лайтман : Я думаю, що можна. Особливо в наш час уже й далі починається період розвитку людства саме в бік творчості. І дедалі менше ми будемо бачити виробництво, і дедалі більше тих, які працюють на рівні, вищому за виробництво. С.Винокур: Зрозуміло.Скажіть будь ласка, тобто, ви говорите, що творчість закладена практично в кожну людину? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Чому? Як це згори заклали в нас ось цю точку творчості? М.Лайтман : Щоб ми більше висловлювали те, що притаманне людині, а не машині, не звірові тощо. С.Винокур : Тобто якщо ми бачимо, що людина себе поклала на ось цю механічну роботу тощо, це означає, що вона не знайшла в собі цю точку? М.Лайтман : Так. С.Винокур : А вона є в ній? М.Лайтман: Вона є. Можливо, вона її шукає, але вона ще не проявилася. І тому вона поки що мусить займатися, або обирає сама, займатися механічною роботою. Вона йому, можливо, допомагає, вона йому якось організовує думки. С.Винокур : Зрозуміло. Ну ви вважаєте, треба шукати ось цю ось точку кожній людині в собі? М.Лайтман : Я думаю, що якщо в людини правильний настрій внутрішній, то вона до цього прийде. https://cdn.kabbalahmedia.info/dpUegRyP.mp400:03:42С.Винокур : Ось, Білл Гейтс виступив перед випускниками університету Північної Аризони і не виправдав очікування вчителів, викладачів. Він сказав: Замість того, щоб сказати: "Вчіться старанно, продовжуйте, будьте старанними учнями, більше працюйте", - він сказав: "У вашому віці я не вірив у відпустки, я змушував усіх навколо мене працювати довгі години. Я стежив за співробітниками: хто з них йшов раніше, а хто затримувався. Коли я подорослішав і став батьком, я зрозумів, що не треба витрачати так багато часу на роботу. Більше відпочивайте, не тисніть на людей поруч, якщо їм теж хочеться відпочити". Питання моє таке: що це за посил студентам такий - більше відпочивайте, студенти? І взагалі, як ви до цього ставитеся? М.Лайтман : Ну, це означає більше приділяйте часу творчості. С.Винокур : Це ви так перекладаєте, так? М.Лайтман : Так. Тому що якщо ти будеш себе закопувати в роботу, то ти не зможеш дати мозку, собі, своїм думкам творчого напряму. Творча людина, вона має жити, вбираючи з повітря, з оточення, з чогось ось такого, що не в простій механічній роботі із зусиллями. Вона має бути вільною, як і взагалі завжди жила творча інтелігенція. С.Винокур : Так. Тобто сам відпочинок - навіть ідеш лісом і ти все одно перебуваєш... Це відпочинок, з одного боку, а, з іншого боку, це робота. М.Лайтман : Творчість, звісно. С.Винокур : Творча робота така? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур : Тобто ви цілком...? М.Лайтман : Ну він правильно говорить. Творча людина, вона має бути вільною, інакше вона нічого не винайде і не дасть рух, поштовх прогресу. С.Винокур : Зрозуміло. А ось що, скажіть будь ласка, якщо ми це переведемо до виховання, до дітей. Ось ця школа, яка ґрунтується на домашніх завданнях, на виході до дошки, на відповідях, увесь час: "Відповідай мені, що ти робив удома". І так далі, і так далі. Ось це все, ви вважаєте, воно не готує тоді, виходить, творчість? М.Лайтман : Воно готує технарів. С.Винокур : Технарів? М.Лайтман: Так, які можуть працювати, прораховувати, щось робити, але ривків творчих у них не буде. С.Винокур : Зрозуміло, тобто ви за цю формулу, так? М.Лайтман : Так. С.Винокур : За формулу творчості? А можна до цієї формули привести багато, всіх, щоб ось так ось? М.Лайтман : Я думаю, що можна. Особливо в наш час уже й далі починається період розвитку людства саме в бік творчості. І дедалі менше ми будемо бачити виробництво, і дедалі більше тих, які працюють на рівні, вищому за виробництво. С.Винокур: Зрозуміло.Скажіть будь ласка, тобто, ви говорите, що творчість закладена практично в кожну людину? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Чому? Як це згори заклали в нас ось цю точку творчості? М.Лайтман : Щоб ми більше висловлювали те, що притаманне людині, а не машині, не звірові тощо. С.Винокур : Тобто якщо ми бачимо, що людина себе поклала на ось цю механічну роботу тощо, це означає, що вона не знайшла в собі цю точку? М.Лайтман : Так. С.Винокур : А вона є в ній? М.Лайтман: Вона є. Можливо, вона її шукає, але вона ще не проявилася. І тому вона поки що мусить займатися, або обирає сама, займатися механічною роботою. Вона йому, можливо, допомагає, вона йому якось організовує думки. С.Винокур : Зрозуміло. Ну ви вважаєте, треба шукати ось цю ось точку кожній людині в собі? М.Лайтман : Я думаю, що якщо в людини правильний настрій внутрішній, то вона до цього прийде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/87CuLxc5.mp408 Jun 23 00:00 UTCС.Винокур : Ось, Білл Гейтс виступив перед випускниками університету Північної Аризони і не виправдав очікування вчителів, викладачів. Він сказав: Замість того, щоб сказати: "Вчіться старанно, продовжуйте, будьте старанними учнями, більше працюйте", - він сказав: "У вашому віці я не вірив у відпустки, я змушував усіх навколо мене працювати довгі години. Я стежив за співробітниками: хто з них йшов раніше, а хто затримувався. Коли я подорослішав і став батьком, я зрозумів, що не треба витрачати так багато часу на роботу. Більше відпочивайте, не тисніть на людей поруч, якщо їм теж хочеться відпочити". Питання моє таке: що це за посил студентам такий - більше відпочивайте, студенти? І взагалі, як ви до цього ставитеся? М.Лайтман : Ну, це означає більше приділяйте часу творчості. С.Винокур : Це ви так перекладаєте, так? М.Лайтман : Так. Тому що якщо ти будеш себе закопувати в роботу, то ти не зможеш дати мозку, собі, своїм думкам творчого напряму. Творча людина, вона має жити, вбираючи з повітря, з оточення, з чогось ось такого, що не в простій механічній роботі із зусиллями. Вона має бути вільною, як і взагалі завжди жила творча інтелігенція. С.Винокур : Так. Тобто сам відпочинок - навіть ідеш лісом і ти все одно перебуваєш... Це відпочинок, з одного боку, а, з іншого боку, це робота. М.Лайтман : Творчість, звісно. С.Винокур : Творча робота така? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур : Тобто ви цілком...? М.Лайтман : Ну він правильно говорить. Творча людина, вона має бути вільною, інакше вона нічого не винайде і не дасть рух, поштовх прогресу. С.Винокур : Зрозуміло. А ось що, скажіть будь ласка, якщо ми це переведемо до виховання, до дітей. Ось ця школа, яка ґрунтується на домашніх завданнях, на виході до дошки, на відповідях, увесь час: "Відповідай мені, що ти робив удома". І так далі, і так далі. Ось це все, ви вважаєте, воно не готує тоді, виходить, творчість? М.Лайтман : Воно готує технарів. С.Винокур : Технарів? М.Лайтман: Так, які можуть працювати, прораховувати, щось робити, але ривків творчих у них не буде. С.Винокур : Зрозуміло, тобто ви за цю формулу, так? М.Лайтман : Так. С.Винокур : За формулу творчості? А можна до цієї формули привести багато, всіх, щоб ось так ось? М.Лайтман : Я думаю, що можна. Особливо в наш час уже й далі починається період розвитку людства саме в бік творчості. І дедалі менше ми будемо бачити виробництво, і дедалі більше тих, які працюють на рівні, вищому за виробництво. С.Винокур: Зрозуміло.Скажіть будь ласка, тобто, ви говорите, що творчість закладена практично в кожну людину? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Чому? Як це згори заклали в нас ось цю точку творчості? М.Лайтман : Щоб ми більше висловлювали те, що притаманне людині, а не машині, не звірові тощо. С.Винокур : Тобто якщо ми бачимо, що людина себе поклала на ось цю механічну роботу тощо, це означає, що вона не знайшла в собі цю точку? М.Лайтман : Так. С.Винокур : А вона є в ній? М.Лайтман: Вона є. Можливо, вона її шукає, але вона ще не проявилася. І тому вона поки що мусить займатися, або обирає сама, займатися механічною роботою. Вона йому, можливо, допомагає, вона йому якось організовує думки. С.Винокур : Зрозуміло. Ну ви вважаєте, треба шукати ось цю ось точку кожній людині в собі? М.Лайтман : Я думаю, що якщо в людини правильний настрій внутрішній, то вона до цього прийде. https://cdn.kabbalahmedia.info/87CuLxc5.mp400:03:42С.Винокур : Ось, Білл Гейтс виступив перед випускниками університету Північної Аризони і не виправдав очікування вчителів, викладачів. Він сказав: Замість того, щоб сказати: "Вчіться старанно, продовжуйте, будьте старанними учнями, більше працюйте", - він сказав: "У вашому віці я не вірив у відпустки, я змушував усіх навколо мене працювати довгі години. Я стежив за співробітниками: хто з них йшов раніше, а хто затримувався. Коли я подорослішав і став батьком, я зрозумів, що не треба витрачати так багато часу на роботу. Більше відпочивайте, не тисніть на людей поруч, якщо їм теж хочеться відпочити". Питання моє таке: що це за посил студентам такий - більше відпочивайте, студенти? І взагалі, як ви до цього ставитеся? М.Лайтман : Ну, це означає більше приділяйте часу творчості. С.Винокур : Це ви так перекладаєте, так? М.Лайтман : Так. Тому що якщо ти будеш себе закопувати в роботу, то ти не зможеш дати мозку, собі, своїм думкам творчого напряму. Творча людина, вона має жити, вбираючи з повітря, з оточення, з чогось ось такого, що не в простій механічній роботі із зусиллями. Вона має бути вільною, як і взагалі завжди жила творча інтелігенція. С.Винокур : Так. Тобто сам відпочинок - навіть ідеш лісом і ти все одно перебуваєш... Це відпочинок, з одного боку, а, з іншого боку, це робота. М.Лайтман : Творчість, звісно. С.Винокур : Творча робота така? М.Лайтман : Звичайно. С.Винокур : Тобто ви цілком...? М.Лайтман : Ну він правильно говорить. Творча людина, вона має бути вільною, інакше вона нічого не винайде і не дасть рух, поштовх прогресу. С.Винокур : Зрозуміло. А ось що, скажіть будь ласка, якщо ми це переведемо до виховання, до дітей. Ось ця школа, яка ґрунтується на домашніх завданнях, на виході до дошки, на відповідях, увесь час: "Відповідай мені, що ти робив удома". І так далі, і так далі. Ось це все, ви вважаєте, воно не готує тоді, виходить, творчість? М.Лайтман : Воно готує технарів. С.Винокур : Технарів? М.Лайтман: Так, які можуть працювати, прораховувати, щось робити, але ривків творчих у них не буде. С.Винокур : Зрозуміло, тобто ви за цю формулу, так? М.Лайтман : Так. С.Винокур : За формулу творчості? А можна до цієї формули привести багато, всіх, щоб ось так ось? М.Лайтман : Я думаю, що можна. Особливо в наш час уже й далі починається період розвитку людства саме в бік творчості. І дедалі менше ми будемо бачити виробництво, і дедалі більше тих, які працюють на рівні, вищому за виробництво. С.Винокур: Зрозуміло.Скажіть будь ласка, тобто, ви говорите, що творчість закладена практично в кожну людину? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Чому? Як це згори заклали в нас ось цю точку творчості? М.Лайтман : Щоб ми більше висловлювали те, що притаманне людині, а не машині, не звірові тощо. С.Винокур : Тобто якщо ми бачимо, що людина себе поклала на ось цю механічну роботу тощо, це означає, що вона не знайшла в собі цю точку? М.Лайтман : Так. С.Винокур : А вона є в ній? М.Лайтман: Вона є. Можливо, вона її шукає, але вона ще не проявилася. І тому вона поки що мусить займатися, або обирає сама, займатися механічною роботою. Вона йому, можливо, допомагає, вона йому якось організовує думки. С.Винокур : Зрозуміло. Ну ви вважаєте, треба шукати ось цю ось точку кожній людині в собі? М.Лайтман : Я думаю, що якщо в людини правильний настрій внутрішній, то вона до цього прийде. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/b1Kxb1r6.mp405 Jun 23 00:00 UTCДейл Карнегі, якого називали продавцем щастя та вчителем людства, сам був нещасний і дуже самотній. Як це можливо? Чи потрібно повідомляти тяжкохворому про те, що хвороба його смертельна?https://cdn.kabbalahmedia.info/b1Kxb1r6.mp400:05:55Дейл Карнегі, якого називали продавцем щастя та вчителем людства, сам був нещасний і дуже самотній. Як це можливо? Чи потрібно повідомляти тяжкохворому про те, що хвороба його смертельна?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8yXJeBxU.mp305 Jun 23 00:00 UTCДейл Карнегі, якого називали продавцем щастя та вчителем людства, сам був нещасний і дуже самотній. Як це можливо? Чи потрібно повідомляти тяжкохворому про те, що хвороба його смертельна?https://cdn.kabbalahmedia.info/8yXJeBxU.mp300:05:55Дейл Карнегі, якого називали продавцем щастя та вчителем людства, сам був нещасний і дуже самотній. Як це можливо? Чи потрібно повідомляти тяжкохворому про те, що хвороба його смертельна?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Qvd8bKoR.mp405 Jun 23 00:00 UTCДейл Карнегі, якого називали продавцем щастя та вчителем людства, сам був нещасний і дуже самотній. Як це можливо? Чи потрібно повідомляти тяжкохворому про те, що хвороба його смертельна?https://cdn.kabbalahmedia.info/Qvd8bKoR.mp400:05:55Дейл Карнегі, якого називали продавцем щастя та вчителем людства, сам був нещасний і дуже самотній. Як це можливо? Чи потрібно повідомляти тяжкохворому про те, що хвороба його смертельна?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/XQ7PPzJn.mp305 Jun 23 00:00 UTCДля чого даються падіння та підйоми людині? Невже без них він не може розвинути себе?https://cdn.kabbalahmedia.info/XQ7PPzJn.mp300:04:55Для чого даються падіння та підйоми людині? Невже без них він не може розвинути себе?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/aaViekFB.mp405 Jun 23 00:00 UTCДля чого даються падіння та підйоми людині? Невже без них він не може розвинути себе?https://cdn.kabbalahmedia.info/aaViekFB.mp400:04:55Для чого даються падіння та підйоми людині? Невже без них він не може розвинути себе?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CWgvaVzC.mp405 Jun 23 00:00 UTCДля чого даються падіння та підйоми людині? Невже без них він не може розвинути себе?https://cdn.kabbalahmedia.info/CWgvaVzC.mp400:04:55Для чого даються падіння та підйоми людині? Невже без них він не може розвинути себе?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EUPSPteY.mp401 Jun 23 00:00 UTCС.Винокур: Марк Твен сказав так: "Коли мені було 14, мій батько був такий дурний, що я насилу витримував його. Але коли мені виповнився 21 рік, я був здивований, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років". М.Лайтман: Ну він, звісно, умів висловити. С.Винокур: Я знаю, що ви любите Марка Твена і ці всі висловлювання. Скажіть... Це, по-моєму, дуже точно. М.Лайтман: Так. С. Винокур: Ми ніколи не бачимо, що це нібито...? М.Лайтман: Що це в нас. С.Винокур: В нас, так. Ніколи? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто я весь час бачу, що це він порозумнішав? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А я весь час був розумним. М.Лайтман: Ми дивуємося змінам в інших людях, не розуміючи, що це відбувається саме завдяки нашим змінам. С.Винокур: Ну іноді все-таки кажуть, що "я подорослішав, я порозумнішав". Говорить так іноді людина. Це правильна думка, так? М.Лайтман: Ну так. С.Винокур: Так? А в який момент відбувається цей переворот? Ми дуже часто з вами про це говоримо. Схоже, що це основа людства і взагалі. М.Лайтман: Це робота Творця над людиною. С.Винокур: Щоб відбувся цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що я раптом змінююся. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я змінююся і змінюється світ, так? Ось ця формула? М.Лайтман: Це формула. Але хто змінює мене? С. Винокур: Ось це питання важливе. А змінює мене Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: У відповідь на що? Чи це просто Його воля? М.Лайтман: Щоб я поступово визначився, що я перебуваю в Його владі і Він командує світом, який створив тільки Він. І я вдячний Йому за те, що Він зробив зі мною всі ці метаморфози. С.Винокур: Це я потім вдячний, так? А до цього все-таки йде важка робота? М.Лайтман: Ну, звісно. С.Винокур: Тобто щоб мені сказати, як я виріс, як я не розумів батька, який він був… М.Лайтман: Ні, ти це не усвідомлював. Це Творець тебе так провів по всіх цих станах. Тому ти порозумнішав. С.Винокур: Тобто в результаті, як Марк Твен писав про свого батька, це я те саме нібито говорю про Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто як я порозумнішав - я зрозумів, що Ти добрий і що творить добро. Ну поки це станеться, це взагалі… М.Лайтман: Ну неважливо. Людина досягає все-таки такого стану, коли помирає. І тоді вона розуміє, усвідомлює. С.Винокур: Я обережно запитаю вас: "Хто вона?". Ви сказали "людина помирає" і далі ви говорите "вона розуміє й усвідомлює". М.Лайтман: Людина, у душі своїй. С.Винокур: Але вона ж померла. М.Лайтман: А що значить помер? С.Винокур: Ось це цікаво. Ну так. Що значить помер? Ось ви сказали "людина померла і тоді розуміє". М.Лайтман: І тоді вона розуміє, усвідомлює, що означає, що Творець провів її по всіх станах цього життя. С.Винокур: А хто вона? М.Лайтман: Що "хто"? С.Винокур: Хто "вона розуміє"? М.Лайтман: Людина. С.Винокур: Але її ж немає, людини, вона ж померла. М.Лайтман: Те, що її закопали? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Або спалили? С.Винокур: Ну так. М.Лайтман: Ну так що? С.Винокур: А де вона, людина? Де вона? М.Лайтман: Дух. С.Винокур: Це і є людина? М.Лайтман: Це і є людина. С.Винокур: Тобто він безсмертний, цей дух? М.Лайтман: Звичайно. А що, шматок м'яса чи що? С.Винокур: Тобто є вічне, так, ви кажете, у людині, яка все відчуває, все проходить, і тільки воно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ось ця оболонка - це...? М.Лайтман: Її ти можеш закопати. https://cdn.kabbalahmedia.info/EUPSPteY.mp400:03:50С.Винокур: Марк Твен сказав так: "Коли мені було 14, мій батько був такий дурний, що я насилу витримував його. Але коли мені виповнився 21 рік, я був здивований, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років". М.Лайтман: Ну він, звісно, умів висловити. С.Винокур: Я знаю, що ви любите Марка Твена і ці всі висловлювання. Скажіть... Це, по-моєму, дуже точно. М.Лайтман: Так. С. Винокур: Ми ніколи не бачимо, що це нібито...? М.Лайтман: Що це в нас. С.Винокур: В нас, так. Ніколи? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто я весь час бачу, що це він порозумнішав? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А я весь час був розумним. М.Лайтман: Ми дивуємося змінам в інших людях, не розуміючи, що це відбувається саме завдяки нашим змінам. С.Винокур: Ну іноді все-таки кажуть, що "я подорослішав, я порозумнішав". Говорить так іноді людина. Це правильна думка, так? М.Лайтман: Ну так. С.Винокур: Так? А в який момент відбувається цей переворот? Ми дуже часто з вами про це говоримо. Схоже, що це основа людства і взагалі. М.Лайтман: Це робота Творця над людиною. С.Винокур: Щоб відбувся цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що я раптом змінююся. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я змінююся і змінюється світ, так? Ось ця формула? М.Лайтман: Це формула. Але хто змінює мене? С. Винокур: Ось це питання важливе. А змінює мене Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: У відповідь на що? Чи це просто Його воля? М.Лайтман: Щоб я поступово визначився, що я перебуваю в Його владі і Він командує світом, який створив тільки Він. І я вдячний Йому за те, що Він зробив зі мною всі ці метаморфози. С.Винокур: Це я потім вдячний, так? А до цього все-таки йде важка робота? М.Лайтман: Ну, звісно. С.Винокур: Тобто щоб мені сказати, як я виріс, як я не розумів батька, який він був… М.Лайтман: Ні, ти це не усвідомлював. Це Творець тебе так провів по всіх цих станах. Тому ти порозумнішав. С.Винокур: Тобто в результаті, як Марк Твен писав про свого батька, це я те саме нібито говорю про Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто як я порозумнішав - я зрозумів, що Ти добрий і що творить добро. Ну поки це станеться, це взагалі… М.Лайтман: Ну неважливо. Людина досягає все-таки такого стану, коли помирає. І тоді вона розуміє, усвідомлює. С.Винокур: Я обережно запитаю вас: "Хто вона?". Ви сказали "людина помирає" і далі ви говорите "вона розуміє й усвідомлює". М.Лайтман: Людина, у душі своїй. С.Винокур: Але вона ж померла. М.Лайтман: А що значить помер? С.Винокур: Ось це цікаво. Ну так. Що значить помер? Ось ви сказали "людина померла і тоді розуміє". М.Лайтман: І тоді вона розуміє, усвідомлює, що означає, що Творець провів її по всіх станах цього життя. С.Винокур: А хто вона? М.Лайтман: Що "хто"? С.Винокур: Хто "вона розуміє"? М.Лайтман: Людина. С.Винокур: Але її ж немає, людини, вона ж померла. М.Лайтман: Те, що її закопали? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Або спалили? С.Винокур: Ну так. М.Лайтман: Ну так що? С.Винокур: А де вона, людина? Де вона? М.Лайтман: Дух. С.Винокур: Це і є людина? М.Лайтман: Це і є людина. С.Винокур: Тобто він безсмертний, цей дух? М.Лайтман: Звичайно. А що, шматок м'яса чи що? С.Винокур: Тобто є вічне, так, ви кажете, у людині, яка все відчуває, все проходить, і тільки воно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ось ця оболонка - це...? М.Лайтман: Її ти можеш закопати. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Ap39IQC0.mp301 Jun 23 00:00 UTCС.Винокур: Марк Твен сказав так: "Коли мені було 14, мій батько був такий дурний, що я насилу витримував його. Але коли мені виповнився 21 рік, я був здивований, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років". М.Лайтман: Ну він, звісно, умів висловити. С.Винокур: Я знаю, що ви любите Марка Твена і ці всі висловлювання. Скажіть... Це, по-моєму, дуже точно. М.Лайтман: Так. С. Винокур: Ми ніколи не бачимо, що це нібито...? М.Лайтман: Що це в нас. С.Винокур: В нас, так. Ніколи? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто я весь час бачу, що це він порозумнішав? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А я весь час був розумним. М.Лайтман: Ми дивуємося змінам в інших людях, не розуміючи, що це відбувається саме завдяки нашим змінам. С.Винокур: Ну іноді все-таки кажуть, що "я подорослішав, я порозумнішав". Говорить так іноді людина. Це правильна думка, так? М.Лайтман: Ну так. С.Винокур: Так? А в який момент відбувається цей переворот? Ми дуже часто з вами про це говоримо. Схоже, що це основа людства і взагалі. М.Лайтман: Це робота Творця над людиною. С.Винокур: Щоб відбувся цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що я раптом змінююся. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я змінююся і змінюється світ, так? Ось ця формула? М.Лайтман: Це формула. Але хто змінює мене? С. Винокур: Ось це питання важливе. А змінює мене Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: У відповідь на що? Чи це просто Його воля? М.Лайтман: Щоб я поступово визначився, що я перебуваю в Його владі і Він командує світом, який створив тільки Він. І я вдячний Йому за те, що Він зробив зі мною всі ці метаморфози. С.Винокур: Це я потім вдячний, так? А до цього все-таки йде важка робота? М.Лайтман: Ну, звісно. С.Винокур: Тобто щоб мені сказати, як я виріс, як я не розумів батька, який він був… М.Лайтман: Ні, ти це не усвідомлював. Це Творець тебе так провів по всіх цих станах. Тому ти порозумнішав. С.Винокур: Тобто в результаті, як Марк Твен писав про свого батька, це я те саме нібито говорю про Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто як я порозумнішав - я зрозумів, що Ти добрий і що творить добро. Ну поки це станеться, це взагалі… М.Лайтман: Ну неважливо. Людина досягає все-таки такого стану, коли помирає. І тоді вона розуміє, усвідомлює. С.Винокур: Я обережно запитаю вас: "Хто вона?". Ви сказали "людина помирає" і далі ви говорите "вона розуміє й усвідомлює". М.Лайтман: Людина, у душі своїй. С.Винокур: Але вона ж померла. М.Лайтман: А що значить помер? С.Винокур: Ось це цікаво. Ну так. Що значить помер? Ось ви сказали "людина померла і тоді розуміє". М.Лайтман: І тоді вона розуміє, усвідомлює, що означає, що Творець провів її по всіх станах цього життя. С.Винокур: А хто вона? М.Лайтман: Що "хто"? С.Винокур: Хто "вона розуміє"? М.Лайтман: Людина. С.Винокур: Але її ж немає, людини, вона ж померла. М.Лайтман: Те, що її закопали? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Або спалили? С.Винокур: Ну так. М.Лайтман: Ну так що? С.Винокур: А де вона, людина? Де вона? М.Лайтман: Дух. С.Винокур: Це і є людина? М.Лайтман: Це і є людина. С.Винокур: Тобто він безсмертний, цей дух? М.Лайтман: Звичайно. А що, шматок м'яса чи що? С.Винокур: Тобто є вічне, так, ви кажете, у людині, яка все відчуває, все проходить, і тільки воно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ось ця оболонка - це...? М.Лайтман: Її ти можеш закопати. https://cdn.kabbalahmedia.info/Ap39IQC0.mp300:03:50С.Винокур: Марк Твен сказав так: "Коли мені було 14, мій батько був такий дурний, що я насилу витримував його. Але коли мені виповнився 21 рік, я був здивований, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років". М.Лайтман: Ну він, звісно, умів висловити. С.Винокур: Я знаю, що ви любите Марка Твена і ці всі висловлювання. Скажіть... Це, по-моєму, дуже точно. М.Лайтман: Так. С. Винокур: Ми ніколи не бачимо, що це нібито...? М.Лайтман: Що це в нас. С.Винокур: В нас, так. Ніколи? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто я весь час бачу, що це він порозумнішав? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А я весь час був розумним. М.Лайтман: Ми дивуємося змінам в інших людях, не розуміючи, що це відбувається саме завдяки нашим змінам. С.Винокур: Ну іноді все-таки кажуть, що "я подорослішав, я порозумнішав". Говорить так іноді людина. Це правильна думка, так? М.Лайтман: Ну так. С.Винокур: Так? А в який момент відбувається цей переворот? Ми дуже часто з вами про це говоримо. Схоже, що це основа людства і взагалі. М.Лайтман: Це робота Творця над людиною. С.Винокур: Щоб відбувся цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що я раптом змінююся. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я змінююся і змінюється світ, так? Ось ця формула? М.Лайтман: Це формула. Але хто змінює мене? С. Винокур: Ось це питання важливе. А змінює мене Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: У відповідь на що? Чи це просто Його воля? М.Лайтман: Щоб я поступово визначився, що я перебуваю в Його владі і Він командує світом, який створив тільки Він. І я вдячний Йому за те, що Він зробив зі мною всі ці метаморфози. С.Винокур: Це я потім вдячний, так? А до цього все-таки йде важка робота? М.Лайтман: Ну, звісно. С.Винокур: Тобто щоб мені сказати, як я виріс, як я не розумів батька, який він був… М.Лайтман: Ні, ти це не усвідомлював. Це Творець тебе так провів по всіх цих станах. Тому ти порозумнішав. С.Винокур: Тобто в результаті, як Марк Твен писав про свого батька, це я те саме нібито говорю про Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто як я порозумнішав - я зрозумів, що Ти добрий і що творить добро. Ну поки це станеться, це взагалі… М.Лайтман: Ну неважливо. Людина досягає все-таки такого стану, коли помирає. І тоді вона розуміє, усвідомлює. С.Винокур: Я обережно запитаю вас: "Хто вона?". Ви сказали "людина помирає" і далі ви говорите "вона розуміє й усвідомлює". М.Лайтман: Людина, у душі своїй. С.Винокур: Але вона ж померла. М.Лайтман: А що значить помер? С.Винокур: Ось це цікаво. Ну так. Що значить помер? Ось ви сказали "людина померла і тоді розуміє". М.Лайтман: І тоді вона розуміє, усвідомлює, що означає, що Творець провів її по всіх станах цього життя. С.Винокур: А хто вона? М.Лайтман: Що "хто"? С.Винокур: Хто "вона розуміє"? М.Лайтман: Людина. С.Винокур: Але її ж немає, людини, вона ж померла. М.Лайтман: Те, що її закопали? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Або спалили? С.Винокур: Ну так. М.Лайтман: Ну так що? С.Винокур: А де вона, людина? Де вона? М.Лайтман: Дух. С.Винокур: Це і є людина? М.Лайтман: Це і є людина. С.Винокур: Тобто він безсмертний, цей дух? М.Лайтман: Звичайно. А що, шматок м'яса чи що? С.Винокур: Тобто є вічне, так, ви кажете, у людині, яка все відчуває, все проходить, і тільки воно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ось ця оболонка - це...? М.Лайтман: Її ти можеш закопати. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/SJ1ykBqB.mp401 Jun 23 00:00 UTCС.Винокур: Марк Твен сказав так: "Коли мені було 14, мій батько був такий дурний, що я насилу витримував його. Але коли мені виповнився 21 рік, я був здивований, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років". М.Лайтман: Ну він, звісно, умів висловити. С.Винокур: Я знаю, що ви любите Марка Твена і ці всі висловлювання. Скажіть... Це, по-моєму, дуже точно. М.Лайтман: Так. С. Винокур: Ми ніколи не бачимо, що це нібито...? М.Лайтман: Що це в нас. С.Винокур: В нас, так. Ніколи? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто я весь час бачу, що це він порозумнішав? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А я весь час був розумним. М.Лайтман: Ми дивуємося змінам в інших людях, не розуміючи, що це відбувається саме завдяки нашим змінам. С.Винокур: Ну іноді все-таки кажуть, що "я подорослішав, я порозумнішав". Говорить так іноді людина. Це правильна думка, так? М.Лайтман: Ну так. С.Винокур: Так? А в який момент відбувається цей переворот? Ми дуже часто з вами про це говоримо. Схоже, що це основа людства і взагалі. М.Лайтман: Це робота Творця над людиною. С.Винокур: Щоб відбувся цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що я раптом змінююся. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я змінююся і змінюється світ, так? Ось ця формула? М.Лайтман: Це формула. Але хто змінює мене? С. Винокур: Ось це питання важливе. А змінює мене Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: У відповідь на що? Чи це просто Його воля? М.Лайтман: Щоб я поступово визначився, що я перебуваю в Його владі і Він командує світом, який створив тільки Він. І я вдячний Йому за те, що Він зробив зі мною всі ці метаморфози. С.Винокур: Це я потім вдячний, так? А до цього все-таки йде важка робота? М.Лайтман: Ну, звісно. С.Винокур: Тобто щоб мені сказати, як я виріс, як я не розумів батька, який він був… М.Лайтман: Ні, ти це не усвідомлював. Це Творець тебе так провів по всіх цих станах. Тому ти порозумнішав. С.Винокур: Тобто в результаті, як Марк Твен писав про свого батька, це я те саме нібито говорю про Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто як я порозумнішав - я зрозумів, що Ти добрий і що творить добро. Ну поки це станеться, це взагалі… М.Лайтман: Ну неважливо. Людина досягає все-таки такого стану, коли помирає. І тоді вона розуміє, усвідомлює. С.Винокур: Я обережно запитаю вас: "Хто вона?". Ви сказали "людина помирає" і далі ви говорите "вона розуміє й усвідомлює". М.Лайтман: Людина, у душі своїй. С.Винокур: Але вона ж померла. М.Лайтман: А що значить помер? С.Винокур: Ось це цікаво. Ну так. Що значить помер? Ось ви сказали "людина померла і тоді розуміє". М.Лайтман: І тоді вона розуміє, усвідомлює, що означає, що Творець провів її по всіх станах цього життя. С.Винокур: А хто вона? М.Лайтман: Що "хто"? С.Винокур: Хто "вона розуміє"? М.Лайтман: Людина. С.Винокур: Але її ж немає, людини, вона ж померла. М.Лайтман: Те, що її закопали? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Або спалили? С.Винокур: Ну так. М.Лайтман: Ну так що? С.Винокур: А де вона, людина? Де вона? М.Лайтман: Дух. С.Винокур: Це і є людина? М.Лайтман: Це і є людина. С.Винокур: Тобто він безсмертний, цей дух? М.Лайтман: Звичайно. А що, шматок м'яса чи що? С.Винокур: Тобто є вічне, так, ви кажете, у людині, яка все відчуває, все проходить, і тільки воно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ось ця оболонка - це...? М.Лайтман: Її ти можеш закопати. https://cdn.kabbalahmedia.info/SJ1ykBqB.mp400:03:50С.Винокур: Марк Твен сказав так: "Коли мені було 14, мій батько був такий дурний, що я насилу витримував його. Але коли мені виповнився 21 рік, я був здивований, наскільки цей старий чоловік порозумнішав за останні сім років". М.Лайтман: Ну він, звісно, умів висловити. С.Винокур: Я знаю, що ви любите Марка Твена і ці всі висловлювання. Скажіть... Це, по-моєму, дуже точно. М.Лайтман: Так. С. Винокур: Ми ніколи не бачимо, що це нібито...? М.Лайтман: Що це в нас. С.Винокур: В нас, так. Ніколи? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Тобто я весь час бачу, що це він порозумнішав? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А я весь час був розумним. М.Лайтман: Ми дивуємося змінам в інших людях, не розуміючи, що це відбувається саме завдяки нашим змінам. С.Винокур: Ну іноді все-таки кажуть, що "я подорослішав, я порозумнішав". Говорить так іноді людина. Це правильна думка, так? М.Лайтман: Ну так. С.Винокур: Так? А в який момент відбувається цей переворот? Ми дуже часто з вами про це говоримо. Схоже, що це основа людства і взагалі. М.Лайтман: Це робота Творця над людиною. С.Винокур: Щоб відбувся цей переворот? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що я раптом змінююся. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я змінююся і змінюється світ, так? Ось ця формула? М.Лайтман: Це формула. Але хто змінює мене? С. Винокур: Ось це питання важливе. А змінює мене Творець? М.Лайтман: Так. С.Винокур: У відповідь на що? Чи це просто Його воля? М.Лайтман: Щоб я поступово визначився, що я перебуваю в Його владі і Він командує світом, який створив тільки Він. І я вдячний Йому за те, що Він зробив зі мною всі ці метаморфози. С.Винокур: Це я потім вдячний, так? А до цього все-таки йде важка робота? М.Лайтман: Ну, звісно. С.Винокур: Тобто щоб мені сказати, як я виріс, як я не розумів батька, який він був… М.Лайтман: Ні, ти це не усвідомлював. Це Творець тебе так провів по всіх цих станах. Тому ти порозумнішав. С.Винокур: Тобто в результаті, як Марк Твен писав про свого батька, це я те саме нібито говорю про Творця? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто як я порозумнішав - я зрозумів, що Ти добрий і що творить добро. Ну поки це станеться, це взагалі… М.Лайтман: Ну неважливо. Людина досягає все-таки такого стану, коли помирає. І тоді вона розуміє, усвідомлює. С.Винокур: Я обережно запитаю вас: "Хто вона?". Ви сказали "людина помирає" і далі ви говорите "вона розуміє й усвідомлює". М.Лайтман: Людина, у душі своїй. С.Винокур: Але вона ж померла. М.Лайтман: А що значить помер? С.Винокур: Ось це цікаво. Ну так. Що значить помер? Ось ви сказали "людина померла і тоді розуміє". М.Лайтман: І тоді вона розуміє, усвідомлює, що означає, що Творець провів її по всіх станах цього життя. С.Винокур: А хто вона? М.Лайтман: Що "хто"? С.Винокур: Хто "вона розуміє"? М.Лайтман: Людина. С.Винокур: Але її ж немає, людини, вона ж померла. М.Лайтман: Те, що її закопали? С.Винокур: Так. М.Лайтман: Або спалили? С.Винокур: Ну так. М.Лайтман: Ну так що? С.Винокур: А де вона, людина? Де вона? М.Лайтман: Дух. С.Винокур: Це і є людина? М.Лайтман: Це і є людина. С.Винокур: Тобто він безсмертний, цей дух? М.Лайтман: Звичайно. А що, шматок м'яса чи що? С.Винокур: Тобто є вічне, так, ви кажете, у людині, яка все відчуває, все проходить, і тільки воно? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А ось ця оболонка - це...? М.Лайтман: Її ти можеш закопати. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1FispYzF.mp301 Jun 23 00:00 UTCЄ коротка молитва, що називається "Моде ані". Ранкова молитва, коли людина дякує Творцеві. Чому треба розпочинати день із подяки?https://cdn.kabbalahmedia.info/1FispYzF.mp300:05:47Є коротка молитва, що називається "Моде ані". Ранкова молитва, коли людина дякує Творцеві. Чому треба розпочинати день із подяки?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/J9ufyeRc.mp401 Jun 23 00:00 UTCЄ коротка молитва, що називається "Моде ані". Ранкова молитва, коли людина дякує Творцеві. Чому треба розпочинати день із подяки?https://cdn.kabbalahmedia.info/J9ufyeRc.mp400:05:47Є коротка молитва, що називається "Моде ані". Ранкова молитва, коли людина дякує Творцеві. Чому треба розпочинати день із подяки?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/sYDd8LK2.mp401 Jun 23 00:00 UTCЄ коротка молитва, що називається "Моде ані". Ранкова молитва, коли людина дякує Творцеві. Чому треба розпочинати день із подяки?https://cdn.kabbalahmedia.info/sYDd8LK2.mp400:05:47Є коротка молитва, що називається "Моде ані". Ранкова молитва, коли людина дякує Творцеві. Чому треба розпочинати день із подяки?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/SxPOp1dh.mp429 May 23 00:00 UTCУ рай потрапляють через адhttps://cdn.kabbalahmedia.info/SxPOp1dh.mp400:05:54У рай потрапляють через адnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ju8sYc1h.mp329 May 23 00:00 UTCУ рай потрапляють через адhttps://cdn.kabbalahmedia.info/ju8sYc1h.mp300:05:54У рай потрапляють через адnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/VFl3wqzE.mp429 May 23 00:00 UTCУ рай потрапляють через адhttps://cdn.kabbalahmedia.info/VFl3wqzE.mp400:05:54У рай потрапляють через адnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/nuYJqHvU.mp329 May 23 00:00 UTCЗа крок до прірвиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/nuYJqHvU.mp300:09:00За крок до прірвиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/layvEGr1.mp322 May 23 00:00 UTCЧи були люди жорстокішими, коли війни велися врукопашну? Як змінився час та людина?https://cdn.kabbalahmedia.info/layvEGr1.mp300:07:25Чи були люди жорстокішими, коли війни велися врукопашну? Як змінився час та людина?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/iC4dN206.mp422 May 23 00:00 UTCЧи були люди жорстокішими, коли війни велися врукопашну? Як змінився час та людина?https://cdn.kabbalahmedia.info/iC4dN206.mp400:07:25Чи були люди жорстокішими, коли війни велися врукопашну? Як змінився час та людина?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/XhWoFcN9.mp422 May 23 00:00 UTCЧи були люди жорстокішими, коли війни велися врукопашну? Як змінився час та людина?https://cdn.kabbalahmedia.info/XhWoFcN9.mp400:07:25Чи були люди жорстокішими, коли війни велися врукопашну? Як змінився час та людина?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/t8e61fmZ.mp318 May 23 00:00 UTCМи будемо бачити один одного наскрізьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/t8e61fmZ.mp300:12:34Ми будемо бачити один одного наскрізьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ZqsvvOTh.mp418 May 23 00:00 UTCМи будемо бачити один одного наскрізьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/ZqsvvOTh.mp400:12:34Ми будемо бачити один одного наскрізьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5I4yAOFL.mp418 May 23 00:00 UTCМи будемо бачити один одного наскрізьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/5I4yAOFL.mp400:12:34Ми будемо бачити один одного наскрізьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ZJcmWepi.mp330 Mar 23 00:00 UTCЧи є душа у дітей із пробірки?https://cdn.kabbalahmedia.info/ZJcmWepi.mp300:06:13Чи є душа у дітей із пробірки?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1ZHlEgeZ.mp430 Mar 23 00:00 UTCЧи є душа у дітей із пробірки?https://cdn.kabbalahmedia.info/1ZHlEgeZ.mp400:06:13Чи є душа у дітей із пробірки?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/U855bBp8.mp430 Mar 23 00:00 UTCЧи є душа у дітей із пробірки?https://cdn.kabbalahmedia.info/U855bBp8.mp400:06:13Чи є душа у дітей із пробірки?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/C9UAWvgA.mp430 Mar 23 00:00 UTCЗ листа: "Коли навколо тільки горе, а ви кажете, що Творець добрий і творить тільки добро, це звучить як знущання".https://cdn.kabbalahmedia.info/C9UAWvgA.mp400:04:18З листа: "Коли навколо тільки горе, а ви кажете, що Творець добрий і творить тільки добро, це звучить як знущання".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5Pkrseve.mp330 Mar 23 00:00 UTCЗ листа: "Коли навколо тільки горе, а ви кажете, що Творець добрий і творить тільки добро, це звучить як знущання".https://cdn.kabbalahmedia.info/5Pkrseve.mp300:04:18З листа: "Коли навколо тільки горе, а ви кажете, що Творець добрий і творить тільки добро, це звучить як знущання".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/TzHOTDgg.mp430 Mar 23 00:00 UTCЗ листа: "Коли навколо тільки горе, а ви кажете, що Творець добрий і творить тільки добро, це звучить як знущання".https://cdn.kabbalahmedia.info/TzHOTDgg.mp400:04:18З листа: "Коли навколо тільки горе, а ви кажете, що Творець добрий і творить тільки добро, це звучить як знущання".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/03XFFWzJ.mp423 Mar 23 00:00 UTCЗ листа: "Мене оточує дуже багато людей, але я постійно самотній. Мені дуже хочеться спілкування з людьми, але я не можу знайти спільність. Що робити?"https://cdn.kabbalahmedia.info/03XFFWzJ.mp400:04:19З листа: "Мене оточує дуже багато людей, але я постійно самотній. Мені дуже хочеться спілкування з людьми, але я не можу знайти спільність. Що робити?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FExhnREq.mp423 Mar 23 00:00 UTCЗ листа: "Мене оточує дуже багато людей, але я постійно самотній. Мені дуже хочеться спілкування з людьми, але я не можу знайти спільність. Що робити?"https://cdn.kabbalahmedia.info/FExhnREq.mp400:04:19З листа: "Мене оточує дуже багато людей, але я постійно самотній. Мені дуже хочеться спілкування з людьми, але я не можу знайти спільність. Що робити?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/AbE89eRp.mp323 Mar 23 00:00 UTCЗ листа: "Мене оточує дуже багато людей, але я постійно самотній. Мені дуже хочеться спілкування з людьми, але я не можу знайти спільність. Що робити?"https://cdn.kabbalahmedia.info/AbE89eRp.mp300:04:19З листа: "Мене оточує дуже багато людей, але я постійно самотній. Мені дуже хочеться спілкування з людьми, але я не можу знайти спільність. Що робити?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/2K5XqGTb.mp323 Mar 23 00:00 UTCВедучий: Ягани. Ви чули таке? Це індіанський народ, який живе в Чилі, десь там на Вогняній Землі. Яганів залишилося півтори тисячі осіб, і тільки одна жінка розмовляє яганською мовою. Навіть ім'я її відоме - Крістіана Кальдерон. Навіть ім'я відоме! З яганського словника прийшло слово, яке визнане книгою Гіннеса, як найємніше у світі слово: "маміхлапінатапай". М.Лайтман: Маміхлапінатапай? Ведучий: Дивіться, відразу вимовили… М.Лайтман: Ну і що далі? Ведучий: Так от, воно означає цілу фразу: "Погляд між двома людьми, в якому виражається бажання кожного в тому, щоб інший став ініціатором того, чого хочуть обидва, але жоден не хоче бути першим". Ось це означає одне слово. Мене вразило, скільки може вмістити в себе слово! Питання моє таке: яка глибина слова? М.Лайтман: Слово - це всесвіт, слово це все. Ведучий: Тобто, ви кажете, що воно вміщує в себе… М.Лайтман: "Спочатку було слово". Ведучий: Всесвіт вміщує в себе? М.Лайтман: Так. Взагалі, це слово - "Йуд-Кей-Вав-Кей". Ведучий: Це ім'я Творця? М.Лайтман: Ім'я Творця, чотирибуквене ім'я Творця, яке пояснює нам чотири ступені, якими сходить вища еманація на його творіння. Так, ось це слово. А з нього все інше. Ведучий: Тобто якщо ви кажете, що "з нього - все інше", то це слово є в кожному слові, у кожній дії, взагалі в усьому? М.Лайтман: В усьому! Ведучий: Ось це - "Йуд-Кей-Вав-Кей"? М.Лайтман: Воно включає в себе абсолютно все. Ведучий: Що це за чари такі? Що за таємниця? Що це за чотири літери, які є у всьому, у всьому абсолютно? М.Лайтман: Ну, це і є ім'я Творця. Тобто включає в себе чотири ступені поширення світла від самого Творця до всіх творінь. Ведучий: Тобто світло існує, практично, в кожному слові, в кожній дії й у всьому? М.Лайтман: Так. І це слово, ім'я Творця містить у собі всі слова, взагалі все, все, що відбувається. Ведучий: Ось це ім'я Творця включає в себе все? М.Лайтман: Так. Ведучий: А ось скажіть будь ласка, якщо можна. Це чотири літери. Що означає перша буква - "йуд"? М.Лайтман: "Йуд" - це джерело світла. Ведучий: Так, “Йуд” - це джерело світла. М.Лайтман: Так. Ведучий: Далі, наступна, "Кей"? М.Лайтман: Це розширення світла. Ведучий: Далі - "Вав"? М.Лайтман: "Вав" - це його сходження вниз. Ведучий: І останнє "кей"? М.Лайтман: І остання "Кей" - це вбирання світла в нижчих, тих, що існують уже. Ведучий: А ось ще одне таке запитання. Кажуть, що не можна вимовляти ім'я Творця. Що хочуть цим сказати? М.Лайтман: У принципі, його ніяк не вимовиш. Як би не старався. Тому що це букви. І саме це слово - саме по собі це не слово. Це просто код. Ведучий: Ось те, що ми з вами сказали: "Йуд-Кей-Вав-Кей" - це код. А коли говориться, що "ім'я Творця не можна вимовляти"? М.Лайтман: Це те, що не можна намагатися назвати Його дію. Тому що, в принципі, від людини вона прихована. Тож не намагайся цього робити. Не можна - йдеться про неможливо.https://cdn.kabbalahmedia.info/2K5XqGTb.mp300:03:30Ведучий: Ягани. Ви чули таке? Це індіанський народ, який живе в Чилі, десь там на Вогняній Землі. Яганів залишилося півтори тисячі осіб, і тільки одна жінка розмовляє яганською мовою. Навіть ім'я її відоме - Крістіана Кальдерон. Навіть ім'я відоме! З яганського словника прийшло слово, яке визнане книгою Гіннеса, як найємніше у світі слово: "маміхлапінатапай". М.Лайтман: Маміхлапінатапай? Ведучий: Дивіться, відразу вимовили… М.Лайтман: Ну і що далі? Ведучий: Так от, воно означає цілу фразу: "Погляд між двома людьми, в якому виражається бажання кожного в тому, щоб інший став ініціатором того, чого хочуть обидва, але жоден не хоче бути першим". Ось це означає одне слово. Мене вразило, скільки може вмістити в себе слово! Питання моє таке: яка глибина слова? М.Лайтман: Слово - це всесвіт, слово це все. Ведучий: Тобто, ви кажете, що воно вміщує в себе… М.Лайтман: "Спочатку було слово". Ведучий: Всесвіт вміщує в себе? М.Лайтман: Так. Взагалі, це слово - "Йуд-Кей-Вав-Кей". Ведучий: Це ім'я Творця? М.Лайтман: Ім'я Творця, чотирибуквене ім'я Творця, яке пояснює нам чотири ступені, якими сходить вища еманація на його творіння. Так, ось це слово. А з нього все інше. Ведучий: Тобто якщо ви кажете, що "з нього - все інше", то це слово є в кожному слові, у кожній дії, взагалі в усьому? М.Лайтман: В усьому! Ведучий: Ось це - "Йуд-Кей-Вав-Кей"? М.Лайтман: Воно включає в себе абсолютно все. Ведучий: Що це за чари такі? Що за таємниця? Що це за чотири літери, які є у всьому, у всьому абсолютно? М.Лайтман: Ну, це і є ім'я Творця. Тобто включає в себе чотири ступені поширення світла від самого Творця до всіх творінь. Ведучий: Тобто світло існує, практично, в кожному слові, в кожній дії й у всьому? М.Лайтман: Так. І це слово, ім'я Творця містить у собі всі слова, взагалі все, все, що відбувається. Ведучий: Ось це ім'я Творця включає в себе все? М.Лайтман: Так. Ведучий: А ось скажіть будь ласка, якщо можна. Це чотири літери. Що означає перша буква - "йуд"? М.Лайтман: "Йуд" - це джерело світла. Ведучий: Так, “Йуд” - це джерело світла. М.Лайтман: Так. Ведучий: Далі, наступна, "Кей"? М.Лайтман: Це розширення світла. Ведучий: Далі - "Вав"? М.Лайтман: "Вав" - це його сходження вниз. Ведучий: І останнє "кей"? М.Лайтман: І остання "Кей" - це вбирання світла в нижчих, тих, що існують уже. Ведучий: А ось ще одне таке запитання. Кажуть, що не можна вимовляти ім'я Творця. Що хочуть цим сказати? М.Лайтман: У принципі, його ніяк не вимовиш. Як би не старався. Тому що це букви. І саме це слово - саме по собі це не слово. Це просто код. Ведучий: Ось те, що ми з вами сказали: "Йуд-Кей-Вав-Кей" - це код. А коли говориться, що "ім'я Творця не можна вимовляти"? М.Лайтман: Це те, що не можна намагатися назвати Його дію. Тому що, в принципі, від людини вона прихована. Тож не намагайся цього робити. Не можна - йдеться про неможливо.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/AmWkDLg8.mp423 Mar 23 00:00 UTCВедучий: Ягани. Ви чули таке? Це індіанський народ, який живе в Чилі, десь там на Вогняній Землі. Яганів залишилося півтори тисячі осіб, і тільки одна жінка розмовляє яганською мовою. Навіть ім'я її відоме - Крістіана Кальдерон. Навіть ім'я відоме! З яганського словника прийшло слово, яке визнане книгою Гіннеса, як найємніше у світі слово: "маміхлапінатапай". М.Лайтман: Маміхлапінатапай? Ведучий: Дивіться, відразу вимовили… М.Лайтман: Ну і що далі? Ведучий: Так от, воно означає цілу фразу: "Погляд між двома людьми, в якому виражається бажання кожного в тому, щоб інший став ініціатором того, чого хочуть обидва, але жоден не хоче бути першим". Ось це означає одне слово. Мене вразило, скільки може вмістити в себе слово! Питання моє таке: яка глибина слова? М.Лайтман: Слово - це всесвіт, слово це все. Ведучий: Тобто, ви кажете, що воно вміщує в себе… М.Лайтман: "Спочатку було слово". Ведучий: Всесвіт вміщує в себе? М.Лайтман: Так. Взагалі, це слово - "Йуд-Кей-Вав-Кей". Ведучий: Це ім'я Творця? М.Лайтман: Ім'я Творця, чотирибуквене ім'я Творця, яке пояснює нам чотири ступені, якими сходить вища еманація на його творіння. Так, ось це слово. А з нього все інше. Ведучий: Тобто якщо ви кажете, що "з нього - все інше", то це слово є в кожному слові, у кожній дії, взагалі в усьому? М.Лайтман: В усьому! Ведучий: Ось це - "Йуд-Кей-Вав-Кей"? М.Лайтман: Воно включає в себе абсолютно все. Ведучий: Що це за чари такі? Що за таємниця? Що це за чотири літери, які є у всьому, у всьому абсолютно? М.Лайтман: Ну, це і є ім'я Творця. Тобто включає в себе чотири ступені поширення світла від самого Творця до всіх творінь. Ведучий: Тобто світло існує, практично, в кожному слові, в кожній дії й у всьому? М.Лайтман: Так. І це слово, ім'я Творця містить у собі всі слова, взагалі все, все, що відбувається. Ведучий: Ось це ім'я Творця включає в себе все? М.Лайтман: Так. Ведучий: А ось скажіть будь ласка, якщо можна. Це чотири літери. Що означає перша буква - "йуд"? М.Лайтман: "Йуд" - це джерело світла. Ведучий: Так, “Йуд” - це джерело світла. М.Лайтман: Так. Ведучий: Далі, наступна, "Кей"? М.Лайтман: Це розширення світла. Ведучий: Далі - "Вав"? М.Лайтман: "Вав" - це його сходження вниз. Ведучий: І останнє "кей"? М.Лайтман: І остання "Кей" - це вбирання світла в нижчих, тих, що існують уже. Ведучий: А ось ще одне таке запитання. Кажуть, що не можна вимовляти ім'я Творця. Що хочуть цим сказати? М.Лайтман: У принципі, його ніяк не вимовиш. Як би не старався. Тому що це букви. І саме це слово - саме по собі це не слово. Це просто код. Ведучий: Ось те, що ми з вами сказали: "Йуд-Кей-Вав-Кей" - це код. А коли говориться, що "ім'я Творця не можна вимовляти"? М.Лайтман: Це те, що не можна намагатися назвати Його дію. Тому що, в принципі, від людини вона прихована. Тож не намагайся цього робити. Не можна - йдеться про неможливо.https://cdn.kabbalahmedia.info/AmWkDLg8.mp400:03:30Ведучий: Ягани. Ви чули таке? Це індіанський народ, який живе в Чилі, десь там на Вогняній Землі. Яганів залишилося півтори тисячі осіб, і тільки одна жінка розмовляє яганською мовою. Навіть ім'я її відоме - Крістіана Кальдерон. Навіть ім'я відоме! З яганського словника прийшло слово, яке визнане книгою Гіннеса, як найємніше у світі слово: "маміхлапінатапай". М.Лайтман: Маміхлапінатапай? Ведучий: Дивіться, відразу вимовили… М.Лайтман: Ну і що далі? Ведучий: Так от, воно означає цілу фразу: "Погляд між двома людьми, в якому виражається бажання кожного в тому, щоб інший став ініціатором того, чого хочуть обидва, але жоден не хоче бути першим". Ось це означає одне слово. Мене вразило, скільки може вмістити в себе слово! Питання моє таке: яка глибина слова? М.Лайтман: Слово - це всесвіт, слово це все. Ведучий: Тобто, ви кажете, що воно вміщує в себе… М.Лайтман: "Спочатку було слово". Ведучий: Всесвіт вміщує в себе? М.Лайтман: Так. Взагалі, це слово - "Йуд-Кей-Вав-Кей". Ведучий: Це ім'я Творця? М.Лайтман: Ім'я Творця, чотирибуквене ім'я Творця, яке пояснює нам чотири ступені, якими сходить вища еманація на його творіння. Так, ось це слово. А з нього все інше. Ведучий: Тобто якщо ви кажете, що "з нього - все інше", то це слово є в кожному слові, у кожній дії, взагалі в усьому? М.Лайтман: В усьому! Ведучий: Ось це - "Йуд-Кей-Вав-Кей"? М.Лайтман: Воно включає в себе абсолютно все. Ведучий: Що це за чари такі? Що за таємниця? Що це за чотири літери, які є у всьому, у всьому абсолютно? М.Лайтман: Ну, це і є ім'я Творця. Тобто включає в себе чотири ступені поширення світла від самого Творця до всіх творінь. Ведучий: Тобто світло існує, практично, в кожному слові, в кожній дії й у всьому? М.Лайтман: Так. І це слово, ім'я Творця містить у собі всі слова, взагалі все, все, що відбувається. Ведучий: Ось це ім'я Творця включає в себе все? М.Лайтман: Так. Ведучий: А ось скажіть будь ласка, якщо можна. Це чотири літери. Що означає перша буква - "йуд"? М.Лайтман: "Йуд" - це джерело світла. Ведучий: Так, “Йуд” - це джерело світла. М.Лайтман: Так. Ведучий: Далі, наступна, "Кей"? М.Лайтман: Це розширення світла. Ведучий: Далі - "Вав"? М.Лайтман: "Вав" - це його сходження вниз. Ведучий: І останнє "кей"? М.Лайтман: І остання "Кей" - це вбирання світла в нижчих, тих, що існують уже. Ведучий: А ось ще одне таке запитання. Кажуть, що не можна вимовляти ім'я Творця. Що хочуть цим сказати? М.Лайтман: У принципі, його ніяк не вимовиш. Як би не старався. Тому що це букви. І саме це слово - саме по собі це не слово. Це просто код. Ведучий: Ось те, що ми з вами сказали: "Йуд-Кей-Вав-Кей" - це код. А коли говориться, що "ім'я Творця не можна вимовляти"? М.Лайтман: Це те, що не можна намагатися назвати Його дію. Тому що, в принципі, від людини вона прихована. Тож не намагайся цього робити. Не можна - йдеться про неможливо.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IzxmHjH1.mp423 Mar 23 00:00 UTCВедучий: Ягани. Ви чули таке? Це індіанський народ, який живе в Чилі, десь там на Вогняній Землі. Яганів залишилося півтори тисячі осіб, і тільки одна жінка розмовляє яганською мовою. Навіть ім'я її відоме - Крістіана Кальдерон. Навіть ім'я відоме! З яганського словника прийшло слово, яке визнане книгою Гіннеса, як найємніше у світі слово: "маміхлапінатапай". М.Лайтман: Маміхлапінатапай? Ведучий: Дивіться, відразу вимовили… М.Лайтман: Ну і що далі? Ведучий: Так от, воно означає цілу фразу: "Погляд між двома людьми, в якому виражається бажання кожного в тому, щоб інший став ініціатором того, чого хочуть обидва, але жоден не хоче бути першим". Ось це означає одне слово. Мене вразило, скільки може вмістити в себе слово! Питання моє таке: яка глибина слова? М.Лайтман: Слово - це всесвіт, слово це все. Ведучий: Тобто, ви кажете, що воно вміщує в себе… М.Лайтман: "Спочатку було слово". Ведучий: Всесвіт вміщує в себе? М.Лайтман: Так. Взагалі, це слово - "Йуд-Кей-Вав-Кей". Ведучий: Це ім'я Творця? М.Лайтман: Ім'я Творця, чотирибуквене ім'я Творця, яке пояснює нам чотири ступені, якими сходить вища еманація на його творіння. Так, ось це слово. А з нього все інше. Ведучий: Тобто якщо ви кажете, що "з нього - все інше", то це слово є в кожному слові, у кожній дії, взагалі в усьому? М.Лайтман: В усьому! Ведучий: Ось це - "Йуд-Кей-Вав-Кей"? М.Лайтман: Воно включає в себе абсолютно все. Ведучий: Що це за чари такі? Що за таємниця? Що це за чотири літери, які є у всьому, у всьому абсолютно? М.Лайтман: Ну, це і є ім'я Творця. Тобто включає в себе чотири ступені поширення світла від самого Творця до всіх творінь. Ведучий: Тобто світло існує, практично, в кожному слові, в кожній дії й у всьому? М.Лайтман: Так. І це слово, ім'я Творця містить у собі всі слова, взагалі все, все, що відбувається. Ведучий: Ось це ім'я Творця включає в себе все? М.Лайтман: Так. Ведучий: А ось скажіть будь ласка, якщо можна. Це чотири літери. Що означає перша буква - "йуд"? М.Лайтман: "Йуд" - це джерело світла. Ведучий: Так, “Йуд” - це джерело світла. М.Лайтман: Так. Ведучий: Далі, наступна, "Кей"? М.Лайтман: Це розширення світла. Ведучий: Далі - "Вав"? М.Лайтман: "Вав" - це його сходження вниз. Ведучий: І останнє "кей"? М.Лайтман: І остання "Кей" - це вбирання світла в нижчих, тих, що існують уже. Ведучий: А ось ще одне таке запитання. Кажуть, що не можна вимовляти ім'я Творця. Що хочуть цим сказати? М.Лайтман: У принципі, його ніяк не вимовиш. Як би не старався. Тому що це букви. І саме це слово - саме по собі це не слово. Це просто код. Ведучий: Ось те, що ми з вами сказали: "Йуд-Кей-Вав-Кей" - це код. А коли говориться, що "ім'я Творця не можна вимовляти"? М.Лайтман: Це те, що не можна намагатися назвати Його дію. Тому що, в принципі, від людини вона прихована. Тож не намагайся цього робити. Не можна - йдеться про неможливо.https://cdn.kabbalahmedia.info/IzxmHjH1.mp400:03:30Ведучий: Ягани. Ви чули таке? Це індіанський народ, який живе в Чилі, десь там на Вогняній Землі. Яганів залишилося півтори тисячі осіб, і тільки одна жінка розмовляє яганською мовою. Навіть ім'я її відоме - Крістіана Кальдерон. Навіть ім'я відоме! З яганського словника прийшло слово, яке визнане книгою Гіннеса, як найємніше у світі слово: "маміхлапінатапай". М.Лайтман: Маміхлапінатапай? Ведучий: Дивіться, відразу вимовили… М.Лайтман: Ну і що далі? Ведучий: Так от, воно означає цілу фразу: "Погляд між двома людьми, в якому виражається бажання кожного в тому, щоб інший став ініціатором того, чого хочуть обидва, але жоден не хоче бути першим". Ось це означає одне слово. Мене вразило, скільки може вмістити в себе слово! Питання моє таке: яка глибина слова? М.Лайтман: Слово - це всесвіт, слово це все. Ведучий: Тобто, ви кажете, що воно вміщує в себе… М.Лайтман: "Спочатку було слово". Ведучий: Всесвіт вміщує в себе? М.Лайтман: Так. Взагалі, це слово - "Йуд-Кей-Вав-Кей". Ведучий: Це ім'я Творця? М.Лайтман: Ім'я Творця, чотирибуквене ім'я Творця, яке пояснює нам чотири ступені, якими сходить вища еманація на його творіння. Так, ось це слово. А з нього все інше. Ведучий: Тобто якщо ви кажете, що "з нього - все інше", то це слово є в кожному слові, у кожній дії, взагалі в усьому? М.Лайтман: В усьому! Ведучий: Ось це - "Йуд-Кей-Вав-Кей"? М.Лайтман: Воно включає в себе абсолютно все. Ведучий: Що це за чари такі? Що за таємниця? Що це за чотири літери, які є у всьому, у всьому абсолютно? М.Лайтман: Ну, це і є ім'я Творця. Тобто включає в себе чотири ступені поширення світла від самого Творця до всіх творінь. Ведучий: Тобто світло існує, практично, в кожному слові, в кожній дії й у всьому? М.Лайтман: Так. І це слово, ім'я Творця містить у собі всі слова, взагалі все, все, що відбувається. Ведучий: Ось це ім'я Творця включає в себе все? М.Лайтман: Так. Ведучий: А ось скажіть будь ласка, якщо можна. Це чотири літери. Що означає перша буква - "йуд"? М.Лайтман: "Йуд" - це джерело світла. Ведучий: Так, “Йуд” - це джерело світла. М.Лайтман: Так. Ведучий: Далі, наступна, "Кей"? М.Лайтман: Це розширення світла. Ведучий: Далі - "Вав"? М.Лайтман: "Вав" - це його сходження вниз. Ведучий: І останнє "кей"? М.Лайтман: І остання "Кей" - це вбирання світла в нижчих, тих, що існують уже. Ведучий: А ось ще одне таке запитання. Кажуть, що не можна вимовляти ім'я Творця. Що хочуть цим сказати? М.Лайтман: У принципі, його ніяк не вимовиш. Як би не старався. Тому що це букви. І саме це слово - саме по собі це не слово. Це просто код. Ведучий: Ось те, що ми з вами сказали: "Йуд-Кей-Вав-Кей" - це код. А коли говориться, що "ім'я Творця не можна вимовляти"? М.Лайтман: Це те, що не можна намагатися назвати Його дію. Тому що, в принципі, від людини вона прихована. Тож не намагайся цього робити. Не можна - йдеться про неможливо.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/H72OrgRB.mp309 Feb 23 00:00 UTCМи живемо у неспокійний час: пандемія, війни, землетруси… У війнах між людьми можна дійти якоїсь згоди. А що робити, якщо війну нам оголошено природою?https://cdn.kabbalahmedia.info/H72OrgRB.mp300:09:12Ми живемо у неспокійний час: пандемія, війни, землетруси… У війнах між людьми можна дійти якоїсь згоди. А що робити, якщо війну нам оголошено природою?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/TJ1cH0NY.mp409 Feb 23 00:00 UTCМи живемо у неспокійний час: пандемія, війни, землетруси… У війнах між людьми можна дійти якоїсь згоди. А що робити, якщо війну нам оголошено природою?https://cdn.kabbalahmedia.info/TJ1cH0NY.mp400:09:12Ми живемо у неспокійний час: пандемія, війни, землетруси… У війнах між людьми можна дійти якоїсь згоди. А що робити, якщо війну нам оголошено природою?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/cqQNLZA7.mp409 Feb 23 00:00 UTCМи живемо у неспокійний час: пандемія, війни, землетруси… У війнах між людьми можна дійти якоїсь згоди. А що робити, якщо війну нам оголошено природою?https://cdn.kabbalahmedia.info/cqQNLZA7.mp400:09:12Ми живемо у неспокійний час: пандемія, війни, землетруси… У війнах між людьми можна дійти якоїсь згоди. А що робити, якщо війну нам оголошено природою?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8OOZUV8R.mp309 Feb 23 00:00 UTCПринцип нового життяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/8OOZUV8R.mp300:05:27Принцип нового життяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/UlQbXfBC.mp405 Jan 23 00:00 UTCЖити потрібно для себе?https://cdn.kabbalahmedia.info/UlQbXfBC.mp400:05:42Жити потрібно для себе?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/iw3FoHdq.mp305 Jan 23 00:00 UTCЖити потрібно для себе?https://cdn.kabbalahmedia.info/iw3FoHdq.mp300:05:42Жити потрібно для себе?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ym9pxmZy.mp405 Jan 23 00:00 UTCЖити потрібно для себе?https://cdn.kabbalahmedia.info/ym9pxmZy.mp400:05:42Жити потрібно для себе?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/eJoKQClj.mp305 Jan 23 00:00 UTCЗапитання: Для чого народжуватися? М. Лайтман: Для чого народжуватися? В принципі, це людині незрозуміло. І тому вона не бачить ні початку, ні кінця. Вона бачить себе тільки на тваринному рівні: народження тваринного тіла, страждання тваринного тіла, якісь насолоди тваринного тіла і смерть тваринного тіла. Більше нічого. Запитання: Те, що ми не можемо піднятися над землею... М. Лайтман: Вище якщо ми не можемо піднятися, то ми не розуміємо сенсу. Запитання: Тобто якщо ми не можемо піднятися вище, то це вся історія людства: людина народжується, страждає і вмирає. А якщо ми можемо піднятися або хочемо піднятися вище, то якою стає історія людства? М. Лайтман: То треба відмовитися від тваринного тіла, піднятися над ним. Не жити його бажаннями, сподіваннями тощо. І тоді ти почнеш відчувати, що вимагає від тебе твоє духовне тіло. Запитання: Тоді на що перетворюється ця формула? Виходить, народжується - я піднімаюся над егоїзмом? Так, це народжується? М. Лайтман: Так. Запитання: А далі: страждає - на що тоді перетворюється це? М. Лайтман: Відокремлюється від егоїзму, піднімається над ним і починає відчувати природу в іншому вигляді. Запитання: У якому? М. Лайтман: У віддачі, у любові, у зв'язку, у взаємності. Тобто не в отриманні, як у тваринному тілі, а у віддачі, як у духовному тілі. Репліка: Мені дуже гірко, що наша земна формула - «народжується, страждає і вмирає». М. Лайтман: А без цього не було б іншої. Ми не змогли б досягти своїми силами, своїми можливостями вічної форми. Запитання: Тобто має бути така початкова формула, щоб ми її осягнули і захотіли з неї вийти? М. Лайтман: Так. Репліка: Це ж усе тисячоліття відбувається. Тисячоліття, тисячоліття, тисячоліття... М. Лайтман: Ну то що? Репліка: Ми пишемо томи історії! М. Лайтман: Це ж душі! А що там історія і томи?! Усе це - ніщо! Запитання: Виходить, що людина має народжуватися, щоб жити вічно. Правильно? М. Лайтман: Звичайно. Я думаю, що ми вже приходимо до цього поступово. Репліка: Ви сьогодні більш оптимістичні. Ви все-таки бачите, що ми... М. Лайтман: Ні, мій оптимізм виходить з абсолютного песимізму нашого світу. Я думаю, що людство здригнеться, що заради цього життя ми жити не згодні. https://cdn.kabbalahmedia.info/eJoKQClj.mp300:02:23Запитання: Для чого народжуватися? М. Лайтман: Для чого народжуватися? В принципі, це людині незрозуміло. І тому вона не бачить ні початку, ні кінця. Вона бачить себе тільки на тваринному рівні: народження тваринного тіла, страждання тваринного тіла, якісь насолоди тваринного тіла і смерть тваринного тіла. Більше нічого. Запитання: Те, що ми не можемо піднятися над землею... М. Лайтман: Вище якщо ми не можемо піднятися, то ми не розуміємо сенсу. Запитання: Тобто якщо ми не можемо піднятися вище, то це вся історія людства: людина народжується, страждає і вмирає. А якщо ми можемо піднятися або хочемо піднятися вище, то якою стає історія людства? М. Лайтман: То треба відмовитися від тваринного тіла, піднятися над ним. Не жити його бажаннями, сподіваннями тощо. І тоді ти почнеш відчувати, що вимагає від тебе твоє духовне тіло. Запитання: Тоді на що перетворюється ця формула? Виходить, народжується - я піднімаюся над егоїзмом? Так, це народжується? М. Лайтман: Так. Запитання: А далі: страждає - на що тоді перетворюється це? М. Лайтман: Відокремлюється від егоїзму, піднімається над ним і починає відчувати природу в іншому вигляді. Запитання: У якому? М. Лайтман: У віддачі, у любові, у зв'язку, у взаємності. Тобто не в отриманні, як у тваринному тілі, а у віддачі, як у духовному тілі. Репліка: Мені дуже гірко, що наша земна формула - «народжується, страждає і вмирає». М. Лайтман: А без цього не було б іншої. Ми не змогли б досягти своїми силами, своїми можливостями вічної форми. Запитання: Тобто має бути така початкова формула, щоб ми її осягнули і захотіли з неї вийти? М. Лайтман: Так. Репліка: Це ж усе тисячоліття відбувається. Тисячоліття, тисячоліття, тисячоліття... М. Лайтман: Ну то що? Репліка: Ми пишемо томи історії! М. Лайтман: Це ж душі! А що там історія і томи?! Усе це - ніщо! Запитання: Виходить, що людина має народжуватися, щоб жити вічно. Правильно? М. Лайтман: Звичайно. Я думаю, що ми вже приходимо до цього поступово. Репліка: Ви сьогодні більш оптимістичні. Ви все-таки бачите, що ми... М. Лайтман: Ні, мій оптимізм виходить з абсолютного песимізму нашого світу. Я думаю, що людство здригнеться, що заради цього життя ми жити не згодні. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/GlO8Q8yi.mp405 Jan 23 00:00 UTCЗапитання: Для чого народжуватися? М. Лайтман: Для чого народжуватися? В принципі, це людині незрозуміло. І тому вона не бачить ні початку, ні кінця. Вона бачить себе тільки на тваринному рівні: народження тваринного тіла, страждання тваринного тіла, якісь насолоди тваринного тіла і смерть тваринного тіла. Більше нічого. Запитання: Те, що ми не можемо піднятися над землею... М. Лайтман: Вище якщо ми не можемо піднятися, то ми не розуміємо сенсу. Запитання: Тобто якщо ми не можемо піднятися вище, то це вся історія людства: людина народжується, страждає і вмирає. А якщо ми можемо піднятися або хочемо піднятися вище, то якою стає історія людства? М. Лайтман: То треба відмовитися від тваринного тіла, піднятися над ним. Не жити його бажаннями, сподіваннями тощо. І тоді ти почнеш відчувати, що вимагає від тебе твоє духовне тіло. Запитання: Тоді на що перетворюється ця формула? Виходить, народжується - я піднімаюся над егоїзмом? Так, це народжується? М. Лайтман: Так. Запитання: А далі: страждає - на що тоді перетворюється це? М. Лайтман: Відокремлюється від егоїзму, піднімається над ним і починає відчувати природу в іншому вигляді. Запитання: У якому? М. Лайтман: У віддачі, у любові, у зв'язку, у взаємності. Тобто не в отриманні, як у тваринному тілі, а у віддачі, як у духовному тілі. Репліка: Мені дуже гірко, що наша земна формула - «народжується, страждає і вмирає». М. Лайтман: А без цього не було б іншої. Ми не змогли б досягти своїми силами, своїми можливостями вічної форми. Запитання: Тобто має бути така початкова формула, щоб ми її осягнули і захотіли з неї вийти? М. Лайтман: Так. Репліка: Це ж усе тисячоліття відбувається. Тисячоліття, тисячоліття, тисячоліття... М. Лайтман: Ну то що? Репліка: Ми пишемо томи історії! М. Лайтман: Це ж душі! А що там історія і томи?! Усе це - ніщо! Запитання: Виходить, що людина має народжуватися, щоб жити вічно. Правильно? М. Лайтман: Звичайно. Я думаю, що ми вже приходимо до цього поступово. Репліка: Ви сьогодні більш оптимістичні. Ви все-таки бачите, що ми... М. Лайтман: Ні, мій оптимізм виходить з абсолютного песимізму нашого світу. Я думаю, що людство здригнеться, що заради цього життя ми жити не згодні. https://cdn.kabbalahmedia.info/GlO8Q8yi.mp400:02:23Запитання: Для чого народжуватися? М. Лайтман: Для чого народжуватися? В принципі, це людині незрозуміло. І тому вона не бачить ні початку, ні кінця. Вона бачить себе тільки на тваринному рівні: народження тваринного тіла, страждання тваринного тіла, якісь насолоди тваринного тіла і смерть тваринного тіла. Більше нічого. Запитання: Те, що ми не можемо піднятися над землею... М. Лайтман: Вище якщо ми не можемо піднятися, то ми не розуміємо сенсу. Запитання: Тобто якщо ми не можемо піднятися вище, то це вся історія людства: людина народжується, страждає і вмирає. А якщо ми можемо піднятися або хочемо піднятися вище, то якою стає історія людства? М. Лайтман: То треба відмовитися від тваринного тіла, піднятися над ним. Не жити його бажаннями, сподіваннями тощо. І тоді ти почнеш відчувати, що вимагає від тебе твоє духовне тіло. Запитання: Тоді на що перетворюється ця формула? Виходить, народжується - я піднімаюся над егоїзмом? Так, це народжується? М. Лайтман: Так. Запитання: А далі: страждає - на що тоді перетворюється це? М. Лайтман: Відокремлюється від егоїзму, піднімається над ним і починає відчувати природу в іншому вигляді. Запитання: У якому? М. Лайтман: У віддачі, у любові, у зв'язку, у взаємності. Тобто не в отриманні, як у тваринному тілі, а у віддачі, як у духовному тілі. Репліка: Мені дуже гірко, що наша земна формула - «народжується, страждає і вмирає». М. Лайтман: А без цього не було б іншої. Ми не змогли б досягти своїми силами, своїми можливостями вічної форми. Запитання: Тобто має бути така початкова формула, щоб ми її осягнули і захотіли з неї вийти? М. Лайтман: Так. Репліка: Це ж усе тисячоліття відбувається. Тисячоліття, тисячоліття, тисячоліття... М. Лайтман: Ну то що? Репліка: Ми пишемо томи історії! М. Лайтман: Це ж душі! А що там історія і томи?! Усе це - ніщо! Запитання: Виходить, що людина має народжуватися, щоб жити вічно. Правильно? М. Лайтман: Звичайно. Я думаю, що ми вже приходимо до цього поступово. Репліка: Ви сьогодні більш оптимістичні. Ви все-таки бачите, що ми... М. Лайтман: Ні, мій оптимізм виходить з абсолютного песимізму нашого світу. Я думаю, що людство здригнеться, що заради цього життя ми жити не згодні. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8zk3ow7m.mp405 Jan 23 00:00 UTCЗапитання: Для чого народжуватися? М. Лайтман: Для чого народжуватися? В принципі, це людині незрозуміло. І тому вона не бачить ні початку, ні кінця. Вона бачить себе тільки на тваринному рівні: народження тваринного тіла, страждання тваринного тіла, якісь насолоди тваринного тіла і смерть тваринного тіла. Більше нічого. Запитання: Те, що ми не можемо піднятися над землею... М. Лайтман: Вище якщо ми не можемо піднятися, то ми не розуміємо сенсу. Запитання: Тобто якщо ми не можемо піднятися вище, то це вся історія людства: людина народжується, страждає і вмирає. А якщо ми можемо піднятися або хочемо піднятися вище, то якою стає історія людства? М. Лайтман: То треба відмовитися від тваринного тіла, піднятися над ним. Не жити його бажаннями, сподіваннями тощо. І тоді ти почнеш відчувати, що вимагає від тебе твоє духовне тіло. Запитання: Тоді на що перетворюється ця формула? Виходить, народжується - я піднімаюся над егоїзмом? Так, це народжується? М. Лайтман: Так. Запитання: А далі: страждає - на що тоді перетворюється це? М. Лайтман: Відокремлюється від егоїзму, піднімається над ним і починає відчувати природу в іншому вигляді. Запитання: У якому? М. Лайтман: У віддачі, у любові, у зв'язку, у взаємності. Тобто не в отриманні, як у тваринному тілі, а у віддачі, як у духовному тілі. Репліка: Мені дуже гірко, що наша земна формула - «народжується, страждає і вмирає». М. Лайтман: А без цього не було б іншої. Ми не змогли б досягти своїми силами, своїми можливостями вічної форми. Запитання: Тобто має бути така початкова формула, щоб ми її осягнули і захотіли з неї вийти? М. Лайтман: Так. Репліка: Це ж усе тисячоліття відбувається. Тисячоліття, тисячоліття, тисячоліття... М. Лайтман: Ну то що? Репліка: Ми пишемо томи історії! М. Лайтман: Це ж душі! А що там історія і томи?! Усе це - ніщо! Запитання: Виходить, що людина має народжуватися, щоб жити вічно. Правильно? М. Лайтман: Звичайно. Я думаю, що ми вже приходимо до цього поступово. Репліка: Ви сьогодні більш оптимістичні. Ви все-таки бачите, що ми... М. Лайтман: Ні, мій оптимізм виходить з абсолютного песимізму нашого світу. Я думаю, що людство здригнеться, що заради цього життя ми жити не згодні. https://cdn.kabbalahmedia.info/8zk3ow7m.mp400:02:23Запитання: Для чого народжуватися? М. Лайтман: Для чого народжуватися? В принципі, це людині незрозуміло. І тому вона не бачить ні початку, ні кінця. Вона бачить себе тільки на тваринному рівні: народження тваринного тіла, страждання тваринного тіла, якісь насолоди тваринного тіла і смерть тваринного тіла. Більше нічого. Запитання: Те, що ми не можемо піднятися над землею... М. Лайтман: Вище якщо ми не можемо піднятися, то ми не розуміємо сенсу. Запитання: Тобто якщо ми не можемо піднятися вище, то це вся історія людства: людина народжується, страждає і вмирає. А якщо ми можемо піднятися або хочемо піднятися вище, то якою стає історія людства? М. Лайтман: То треба відмовитися від тваринного тіла, піднятися над ним. Не жити його бажаннями, сподіваннями тощо. І тоді ти почнеш відчувати, що вимагає від тебе твоє духовне тіло. Запитання: Тоді на що перетворюється ця формула? Виходить, народжується - я піднімаюся над егоїзмом? Так, це народжується? М. Лайтман: Так. Запитання: А далі: страждає - на що тоді перетворюється це? М. Лайтман: Відокремлюється від егоїзму, піднімається над ним і починає відчувати природу в іншому вигляді. Запитання: У якому? М. Лайтман: У віддачі, у любові, у зв'язку, у взаємності. Тобто не в отриманні, як у тваринному тілі, а у віддачі, як у духовному тілі. Репліка: Мені дуже гірко, що наша земна формула - «народжується, страждає і вмирає». М. Лайтман: А без цього не було б іншої. Ми не змогли б досягти своїми силами, своїми можливостями вічної форми. Запитання: Тобто має бути така початкова формула, щоб ми її осягнули і захотіли з неї вийти? М. Лайтман: Так. Репліка: Це ж усе тисячоліття відбувається. Тисячоліття, тисячоліття, тисячоліття... М. Лайтман: Ну то що? Репліка: Ми пишемо томи історії! М. Лайтман: Це ж душі! А що там історія і томи?! Усе це - ніщо! Запитання: Виходить, що людина має народжуватися, щоб жити вічно. Правильно? М. Лайтман: Звичайно. Я думаю, що ми вже приходимо до цього поступово. Репліка: Ви сьогодні більш оптимістичні. Ви все-таки бачите, що ми... М. Лайтман: Ні, мій оптимізм виходить з абсолютного песимізму нашого світу. Я думаю, що людство здригнеться, що заради цього життя ми жити не згодні. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/6yvH8fbi.mp301 Jan 23 00:00 UTCМ. Лайтман: Я бажаю всім нам абсолютної взаємної любові. Більше нічого не треба! Любові. Просто любити одне одного. Ні за що. Ведучий: Ні за що? М. Лайтман: Ні за що. За те, що ми всі - люди. Ведучий: Можна ось так от жити, ось як ви зараз сказали? М. Лайтман: Так. Можна. Ведучий: Що для цього треба зробити, щоб от просто ось так любити людину, людей? М. Лайтман: Розуміти, що кращого від цього почуття, цих стосунків немає нічого іншого в природі, і на любові побудована вся природа. Усе, що приховано від нас в природі, у вищій природі, - це тільки любов. Ведучий: Ми можемо ось так от, ось так, якщо всі захочемо, ось так от взяти й притягнути силу природи? М. Лайтман: Так. Природа тільки цього й чекає. Любов - це саме найвище, саме найсильніше, саме-саме центральне почуття і сила в природі. Ведучий: А можна ось так от взяти і від ненависті перейти до любові? Ось так от взяти, от людина ненавиділа, ненавиділа явно і раптом - раз! - минає якийсь час, наприклад рік слідуючий, і ми переходимо до любові. Може таке бути чи це фантастика? М. Лайтман: Це ми можемо. Ми перебуваємо в таких станах, протилежних цьому почуттю… Ведучий: Крайніх..? М. Лайтман: Так, що можемо це зробити. Ведучий: Дуже дивно, ви сказали: «Оскільки ми перебуваємо у протилежних станах, ми можемо це зробити». М. Лайтман: Так. Тому що ми бачимо, до чого ми приходимо, куди зникають усі наші зусилля, усі наші досягнення. Усе падає з рук, ми нічого не можемо досягти. Ми як сліпі дурні, якісь цуценята. Так ось ми живемо. Жахливо! У мене немає слів! Але якщо ми попросимо природу, щоб вона нас змінила, ми отримаємо таку взагалі зміну сил, почуттів, властивостей, що навіть не очікуємо. Тому що Творець - це любов. https://cdn.kabbalahmedia.info/6yvH8fbi.mp300:02:20М. Лайтман: Я бажаю всім нам абсолютної взаємної любові. Більше нічого не треба! Любові. Просто любити одне одного. Ні за що. Ведучий: Ні за що? М. Лайтман: Ні за що. За те, що ми всі - люди. Ведучий: Можна ось так от жити, ось як ви зараз сказали? М. Лайтман: Так. Можна. Ведучий: Що для цього треба зробити, щоб от просто ось так любити людину, людей? М. Лайтман: Розуміти, що кращого від цього почуття, цих стосунків немає нічого іншого в природі, і на любові побудована вся природа. Усе, що приховано від нас в природі, у вищій природі, - це тільки любов. Ведучий: Ми можемо ось так от, ось так, якщо всі захочемо, ось так от взяти й притягнути силу природи? М. Лайтман: Так. Природа тільки цього й чекає. Любов - це саме найвище, саме найсильніше, саме-саме центральне почуття і сила в природі. Ведучий: А можна ось так от взяти і від ненависті перейти до любові? Ось так от взяти, от людина ненавиділа, ненавиділа явно і раптом - раз! - минає якийсь час, наприклад рік слідуючий, і ми переходимо до любові. Може таке бути чи це фантастика? М. Лайтман: Це ми можемо. Ми перебуваємо в таких станах, протилежних цьому почуттю… Ведучий: Крайніх..? М. Лайтман: Так, що можемо це зробити. Ведучий: Дуже дивно, ви сказали: «Оскільки ми перебуваємо у протилежних станах, ми можемо це зробити». М. Лайтман: Так. Тому що ми бачимо, до чого ми приходимо, куди зникають усі наші зусилля, усі наші досягнення. Усе падає з рук, ми нічого не можемо досягти. Ми як сліпі дурні, якісь цуценята. Так ось ми живемо. Жахливо! У мене немає слів! Але якщо ми попросимо природу, щоб вона нас змінила, ми отримаємо таку взагалі зміну сил, почуттів, властивостей, що навіть не очікуємо. Тому що Творець - це любов. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/wNlA0eTZ.mp401 Jan 23 00:00 UTCМ. Лайтман: Я бажаю всім нам абсолютної взаємної любові. Більше нічого не треба! Любові. Просто любити одне одного. Ні за що. Ведучий: Ні за що? М. Лайтман: Ні за що. За те, що ми всі - люди. Ведучий: Можна ось так от жити, ось як ви зараз сказали? М. Лайтман: Так. Можна. Ведучий: Що для цього треба зробити, щоб от просто ось так любити людину, людей? М. Лайтман: Розуміти, що кращого від цього почуття, цих стосунків немає нічого іншого в природі, і на любові побудована вся природа. Усе, що приховано від нас в природі, у вищій природі, - це тільки любов. Ведучий: Ми можемо ось так от, ось так, якщо всі захочемо, ось так от взяти й притягнути силу природи? М. Лайтман: Так. Природа тільки цього й чекає. Любов - це саме найвище, саме найсильніше, саме-саме центральне почуття і сила в природі. Ведучий: А можна ось так от взяти і від ненависті перейти до любові? Ось так от взяти, от людина ненавиділа, ненавиділа явно і раптом - раз! - минає якийсь час, наприклад рік слідуючий, і ми переходимо до любові. Може таке бути чи це фантастика? М. Лайтман: Це ми можемо. Ми перебуваємо в таких станах, протилежних цьому почуттю… Ведучий: Крайніх..? М. Лайтман: Так, що можемо це зробити. Ведучий: Дуже дивно, ви сказали: «Оскільки ми перебуваємо у протилежних станах, ми можемо це зробити». М. Лайтман: Так. Тому що ми бачимо, до чого ми приходимо, куди зникають усі наші зусилля, усі наші досягнення. Усе падає з рук, ми нічого не можемо досягти. Ми як сліпі дурні, якісь цуценята. Так ось ми живемо. Жахливо! У мене немає слів! Але якщо ми попросимо природу, щоб вона нас змінила, ми отримаємо таку взагалі зміну сил, почуттів, властивостей, що навіть не очікуємо. Тому що Творець - це любов. https://cdn.kabbalahmedia.info/wNlA0eTZ.mp400:02:20М. Лайтман: Я бажаю всім нам абсолютної взаємної любові. Більше нічого не треба! Любові. Просто любити одне одного. Ні за що. Ведучий: Ні за що? М. Лайтман: Ні за що. За те, що ми всі - люди. Ведучий: Можна ось так от жити, ось як ви зараз сказали? М. Лайтман: Так. Можна. Ведучий: Що для цього треба зробити, щоб от просто ось так любити людину, людей? М. Лайтман: Розуміти, що кращого від цього почуття, цих стосунків немає нічого іншого в природі, і на любові побудована вся природа. Усе, що приховано від нас в природі, у вищій природі, - це тільки любов. Ведучий: Ми можемо ось так от, ось так, якщо всі захочемо, ось так от взяти й притягнути силу природи? М. Лайтман: Так. Природа тільки цього й чекає. Любов - це саме найвище, саме найсильніше, саме-саме центральне почуття і сила в природі. Ведучий: А можна ось так от взяти і від ненависті перейти до любові? Ось так от взяти, от людина ненавиділа, ненавиділа явно і раптом - раз! - минає якийсь час, наприклад рік слідуючий, і ми переходимо до любові. Може таке бути чи це фантастика? М. Лайтман: Це ми можемо. Ми перебуваємо в таких станах, протилежних цьому почуттю… Ведучий: Крайніх..? М. Лайтман: Так, що можемо це зробити. Ведучий: Дуже дивно, ви сказали: «Оскільки ми перебуваємо у протилежних станах, ми можемо це зробити». М. Лайтман: Так. Тому що ми бачимо, до чого ми приходимо, куди зникають усі наші зусилля, усі наші досягнення. Усе падає з рук, ми нічого не можемо досягти. Ми як сліпі дурні, якісь цуценята. Так ось ми живемо. Жахливо! У мене немає слів! Але якщо ми попросимо природу, щоб вона нас змінила, ми отримаємо таку взагалі зміну сил, почуттів, властивостей, що навіть не очікуємо. Тому що Творець - це любов. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1ql4Lc2S.mp401 Jan 23 00:00 UTCМ. Лайтман: Я бажаю всім нам абсолютної взаємної любові. Більше нічого не треба! Любові. Просто любити одне одного. Ні за що. Ведучий: Ні за що? М. Лайтман: Ні за що. За те, що ми всі - люди. Ведучий: Можна ось так от жити, ось як ви зараз сказали? М. Лайтман: Так. Можна. Ведучий: Що для цього треба зробити, щоб от просто ось так любити людину, людей? М. Лайтман: Розуміти, що кращого від цього почуття, цих стосунків немає нічого іншого в природі, і на любові побудована вся природа. Усе, що приховано від нас в природі, у вищій природі, - це тільки любов. Ведучий: Ми можемо ось так от, ось так, якщо всі захочемо, ось так от взяти й притягнути силу природи? М. Лайтман: Так. Природа тільки цього й чекає. Любов - це саме найвище, саме найсильніше, саме-саме центральне почуття і сила в природі. Ведучий: А можна ось так от взяти і від ненависті перейти до любові? Ось так от взяти, от людина ненавиділа, ненавиділа явно і раптом - раз! - минає якийсь час, наприклад рік слідуючий, і ми переходимо до любові. Може таке бути чи це фантастика? М. Лайтман: Це ми можемо. Ми перебуваємо в таких станах, протилежних цьому почуттю… Ведучий: Крайніх..? М. Лайтман: Так, що можемо це зробити. Ведучий: Дуже дивно, ви сказали: «Оскільки ми перебуваємо у протилежних станах, ми можемо це зробити». М. Лайтман: Так. Тому що ми бачимо, до чого ми приходимо, куди зникають усі наші зусилля, усі наші досягнення. Усе падає з рук, ми нічого не можемо досягти. Ми як сліпі дурні, якісь цуценята. Так ось ми живемо. Жахливо! У мене немає слів! Але якщо ми попросимо природу, щоб вона нас змінила, ми отримаємо таку взагалі зміну сил, почуттів, властивостей, що навіть не очікуємо. Тому що Творець - це любов. https://cdn.kabbalahmedia.info/1ql4Lc2S.mp400:02:20М. Лайтман: Я бажаю всім нам абсолютної взаємної любові. Більше нічого не треба! Любові. Просто любити одне одного. Ні за що. Ведучий: Ні за що? М. Лайтман: Ні за що. За те, що ми всі - люди. Ведучий: Можна ось так от жити, ось як ви зараз сказали? М. Лайтман: Так. Можна. Ведучий: Що для цього треба зробити, щоб от просто ось так любити людину, людей? М. Лайтман: Розуміти, що кращого від цього почуття, цих стосунків немає нічого іншого в природі, і на любові побудована вся природа. Усе, що приховано від нас в природі, у вищій природі, - це тільки любов. Ведучий: Ми можемо ось так от, ось так, якщо всі захочемо, ось так от взяти й притягнути силу природи? М. Лайтман: Так. Природа тільки цього й чекає. Любов - це саме найвище, саме найсильніше, саме-саме центральне почуття і сила в природі. Ведучий: А можна ось так от взяти і від ненависті перейти до любові? Ось так от взяти, от людина ненавиділа, ненавиділа явно і раптом - раз! - минає якийсь час, наприклад рік слідуючий, і ми переходимо до любові. Може таке бути чи це фантастика? М. Лайтман: Це ми можемо. Ми перебуваємо в таких станах, протилежних цьому почуттю… Ведучий: Крайніх..? М. Лайтман: Так, що можемо це зробити. Ведучий: Дуже дивно, ви сказали: «Оскільки ми перебуваємо у протилежних станах, ми можемо це зробити». М. Лайтман: Так. Тому що ми бачимо, до чого ми приходимо, куди зникають усі наші зусилля, усі наші досягнення. Усе падає з рук, ми нічого не можемо досягти. Ми як сліпі дурні, якісь цуценята. Так ось ми живемо. Жахливо! У мене немає слів! Але якщо ми попросимо природу, щоб вона нас змінила, ми отримаємо таку взагалі зміну сил, почуттів, властивостей, що навіть не очікуємо. Тому що Творець - це любов. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/M7SawmJQ.mp315 Dec 22 00:00 UTCЩо таке правильна молитва?https://cdn.kabbalahmedia.info/M7SawmJQ.mp300:01:52Що таке правильна молитва?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Fv7Fmrlz.mp415 Dec 22 00:00 UTCЩо таке правильна молитва?https://cdn.kabbalahmedia.info/Fv7Fmrlz.mp400:01:52Що таке правильна молитва?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/JTDzfbtF.mp415 Dec 22 00:00 UTCЩо таке правильна молитва?https://cdn.kabbalahmedia.info/JTDzfbtF.mp400:01:52Що таке правильна молитва?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1ZMCy5sh.mp315 Dec 22 00:00 UTCС.Винокур: Свято Ханука називається ще святом Світла, воно було встановлене у II столітті до нашої ери. Тоді повсталі маккавеї старші перемогли греків, сирійців і євреїв, які примкнули до греків, тобто еллінізованих євреїв. Було звільнено Храм, очищено, почалася храмова служба. І начебто єврейське свято тут відбувалося. А я пам'ятаю, ви якось сказали, що свято Ханука - це свято Світла для всього світу. Ви можете це пояснити? М.Лайтман: Тому що ніби відновився зв'язок між народом, а через нього і з народами всього світу, з вищим джерелом світла. С.Винокур: Через Храм, так? М.Лайтман: Ну храм - я не хочу, щоб уявляли це у вигляді якоїсь будівлі. Через поняття, що таке Храм. Це духовне місце, духовне, а не фізичне, де відбувається зв'язок між людьми, причому абсолютно не важливо якими і як, і Творцем. Тобто якщо люди бажають наблизитися до Творця, то місце їхнього зближення, об'єднання, злиття, з'єднання, зустрічі називається Храмом. С.Винокур: Завжди, коли говориться про Хануку, зазначається, що було очищено Храм. Що таке очищення? М.Лайтман: Очищення від усіх шкідливих думок і намірів, які були егоїстичними. І люди, які хотіли зблизитися з Творцем, повинні були прийняти на себе Його властивості - властивості віддачі та любові. С.Винокур: Властивості Творця? М.Лайтман: Властивості Творця. «Возлюби ближнього як себе». І вони цього досягли. Тому це і називається очищенням і освяченням Храму. С.Винокур: І очищенням, так? М.Лайтмвн: Очищення Храму освячення Храму. Це знаходиться в серцях людей. Ніякої будівлі, ніякого каміння і нічого іншого. С.Винокур: Тобто «Храм» у нас треба сказати, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться, що народ очистив Храм, ось ці повсталі люди очистили? М.Лайтман: Люди очистили свої серця і з'єднали все разом у взаємній любові. С.Винокур: Ось це уособлює свято Ханука? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться про всілякі чудеса...? М.Лайтман: І тоді вони почали відчувати в цьому об'єднанні між собою духовні властивості. Це і називається дивом. С.Винокур: А коли говориться «чудо Хануки», коли там знайшли один невеликий глечик з чистою олією, і світильник мав горіти 8 днів, а олії було всього лише на один день. І все-таки запалили світильник, і він горів 8 днів. Кажуть, що це було диво Хануки. Що це за диво таке, коли все ніби над розумом: ми думаємо, що це один день, а це 8 днів горить? Що це таке за диво таке? М.Лайтман: Це тому що люди хотіли бути об'єднаними між собою і піднімати свої почуття від себе, разом від усіх, до Творця, С.Винокур:І тоді відбувається диво? М.Лайтман: До спільної властивості. І ця спільна властивість, яка розкрилася між ними, і була проявом дива Хануки. С.Винокур: Зрозуміло. Тоді ще одне запитання? Уже те, що стосується солодких пиріжків, які ми їмо. Називаються суфганійот. Що таке ці висококалорійні пиріжки, які ми поїдаємо в Хануку? Ось скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це всілякі прояви цього свята. Коли олія, яка уособлює собою зв'язок між людьми, намір віддачі й любові до Творця тощо, проявляється таким чином, що роблять усе на олії. І це є ніби головним предметом Хануки. С.Винокур: А чому вони такі солодкі? Діти їдять їх із задоволенням. М.Лайтман: Тому що так і має бути. Це диво, яке відбувається, коли ми анулюємо свій егоїзм і хочемо з'єднатися між собою, - то воно солодке. С.Винокур: Солодке... А чому це свято ще називають «дитячим» святом? Ось ще це кажуть чому? М.Лайтман: З одного боку, тому що в ньому немає практично ніяких обмежень, і говориться тільки про любов і прихильність, про зв'язок, про зближення людей між собою. І крім того, це початок відродження людей, зближення людей між собою. С.Винокур: Це і є це свято? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Тобто ви говорите, що це свято світове, стосується всього світу? М.Лайтман: Не тільки світове, воно велике свято. С.Винокур:Так? М.Лайтман:Так! Воно велике свято насправді. Воно в нас проходить так, ніби це пиріжки, пампушки і запалювання свічок щодня, і все в цьому є. А насправді це велике свято, коли люди запалюють у своїх серцях зв'язок між собою, любов до Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/1ZMCy5sh.mp300:05:09С.Винокур: Свято Ханука називається ще святом Світла, воно було встановлене у II столітті до нашої ери. Тоді повсталі маккавеї старші перемогли греків, сирійців і євреїв, які примкнули до греків, тобто еллінізованих євреїв. Було звільнено Храм, очищено, почалася храмова служба. І начебто єврейське свято тут відбувалося. А я пам'ятаю, ви якось сказали, що свято Ханука - це свято Світла для всього світу. Ви можете це пояснити? М.Лайтман: Тому що ніби відновився зв'язок між народом, а через нього і з народами всього світу, з вищим джерелом світла. С.Винокур: Через Храм, так? М.Лайтман: Ну храм - я не хочу, щоб уявляли це у вигляді якоїсь будівлі. Через поняття, що таке Храм. Це духовне місце, духовне, а не фізичне, де відбувається зв'язок між людьми, причому абсолютно не важливо якими і як, і Творцем. Тобто якщо люди бажають наблизитися до Творця, то місце їхнього зближення, об'єднання, злиття, з'єднання, зустрічі називається Храмом. С.Винокур: Завжди, коли говориться про Хануку, зазначається, що було очищено Храм. Що таке очищення? М.Лайтман: Очищення від усіх шкідливих думок і намірів, які були егоїстичними. І люди, які хотіли зблизитися з Творцем, повинні були прийняти на себе Його властивості - властивості віддачі та любові. С.Винокур: Властивості Творця? М.Лайтман: Властивості Творця. «Возлюби ближнього як себе». І вони цього досягли. Тому це і називається очищенням і освяченням Храму. С.Винокур: І очищенням, так? М.Лайтмвн: Очищення Храму освячення Храму. Це знаходиться в серцях людей. Ніякої будівлі, ніякого каміння і нічого іншого. С.Винокур: Тобто «Храм» у нас треба сказати, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться, що народ очистив Храм, ось ці повсталі люди очистили? М.Лайтман: Люди очистили свої серця і з'єднали все разом у взаємній любові. С.Винокур: Ось це уособлює свято Ханука? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться про всілякі чудеса...? М.Лайтман: І тоді вони почали відчувати в цьому об'єднанні між собою духовні властивості. Це і називається дивом. С.Винокур: А коли говориться «чудо Хануки», коли там знайшли один невеликий глечик з чистою олією, і світильник мав горіти 8 днів, а олії було всього лише на один день. І все-таки запалили світильник, і він горів 8 днів. Кажуть, що це було диво Хануки. Що це за диво таке, коли все ніби над розумом: ми думаємо, що це один день, а це 8 днів горить? Що це таке за диво таке? М.Лайтман: Це тому що люди хотіли бути об'єднаними між собою і піднімати свої почуття від себе, разом від усіх, до Творця, С.Винокур:І тоді відбувається диво? М.Лайтман: До спільної властивості. І ця спільна властивість, яка розкрилася між ними, і була проявом дива Хануки. С.Винокур: Зрозуміло. Тоді ще одне запитання? Уже те, що стосується солодких пиріжків, які ми їмо. Називаються суфганійот. Що таке ці висококалорійні пиріжки, які ми поїдаємо в Хануку? Ось скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це всілякі прояви цього свята. Коли олія, яка уособлює собою зв'язок між людьми, намір віддачі й любові до Творця тощо, проявляється таким чином, що роблять усе на олії. І це є ніби головним предметом Хануки. С.Винокур: А чому вони такі солодкі? Діти їдять їх із задоволенням. М.Лайтман: Тому що так і має бути. Це диво, яке відбувається, коли ми анулюємо свій егоїзм і хочемо з'єднатися між собою, - то воно солодке. С.Винокур: Солодке... А чому це свято ще називають «дитячим» святом? Ось ще це кажуть чому? М.Лайтман: З одного боку, тому що в ньому немає практично ніяких обмежень, і говориться тільки про любов і прихильність, про зв'язок, про зближення людей між собою. І крім того, це початок відродження людей, зближення людей між собою. С.Винокур: Це і є це свято? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Тобто ви говорите, що це свято світове, стосується всього світу? М.Лайтман: Не тільки світове, воно велике свято. С.Винокур:Так? М.Лайтман:Так! Воно велике свято насправді. Воно в нас проходить так, ніби це пиріжки, пампушки і запалювання свічок щодня, і все в цьому є. А насправді це велике свято, коли люди запалюють у своїх серцях зв'язок між собою, любов до Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/db7S9zxc.mp415 Dec 22 00:00 UTCС.Винокур: Свято Ханука називається ще святом Світла, воно було встановлене у II столітті до нашої ери. Тоді повсталі маккавеї старші перемогли греків, сирійців і євреїв, які примкнули до греків, тобто еллінізованих євреїв. Було звільнено Храм, очищено, почалася храмова служба. І начебто єврейське свято тут відбувалося. А я пам'ятаю, ви якось сказали, що свято Ханука - це свято Світла для всього світу. Ви можете це пояснити? М.Лайтман: Тому що ніби відновився зв'язок між народом, а через нього і з народами всього світу, з вищим джерелом світла. С.Винокур: Через Храм, так? М.Лайтман: Ну храм - я не хочу, щоб уявляли це у вигляді якоїсь будівлі. Через поняття, що таке Храм. Це духовне місце, духовне, а не фізичне, де відбувається зв'язок між людьми, причому абсолютно не важливо якими і як, і Творцем. Тобто якщо люди бажають наблизитися до Творця, то місце їхнього зближення, об'єднання, злиття, з'єднання, зустрічі називається Храмом. С.Винокур: Завжди, коли говориться про Хануку, зазначається, що було очищено Храм. Що таке очищення? М.Лайтман: Очищення від усіх шкідливих думок і намірів, які були егоїстичними. І люди, які хотіли зблизитися з Творцем, повинні були прийняти на себе Його властивості - властивості віддачі та любові. С.Винокур: Властивості Творця? М.Лайтман: Властивості Творця. «Возлюби ближнього як себе». І вони цього досягли. Тому це і називається очищенням і освяченням Храму. С.Винокур: І очищенням, так? М.Лайтмвн: Очищення Храму освячення Храму. Це знаходиться в серцях людей. Ніякої будівлі, ніякого каміння і нічого іншого. С.Винокур: Тобто «Храм» у нас треба сказати, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться, що народ очистив Храм, ось ці повсталі люди очистили? М.Лайтман: Люди очистили свої серця і з'єднали все разом у взаємній любові. С.Винокур: Ось це уособлює свято Ханука? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться про всілякі чудеса...? М.Лайтман: І тоді вони почали відчувати в цьому об'єднанні між собою духовні властивості. Це і називається дивом. С.Винокур: А коли говориться «чудо Хануки», коли там знайшли один невеликий глечик з чистою олією, і світильник мав горіти 8 днів, а олії було всього лише на один день. І все-таки запалили світильник, і він горів 8 днів. Кажуть, що це було диво Хануки. Що це за диво таке, коли все ніби над розумом: ми думаємо, що це один день, а це 8 днів горить? Що це таке за диво таке? М.Лайтман: Це тому що люди хотіли бути об'єднаними між собою і піднімати свої почуття від себе, разом від усіх, до Творця, С.Винокур:І тоді відбувається диво? М.Лайтман: До спільної властивості. І ця спільна властивість, яка розкрилася між ними, і була проявом дива Хануки. С.Винокур: Зрозуміло. Тоді ще одне запитання? Уже те, що стосується солодких пиріжків, які ми їмо. Називаються суфганійот. Що таке ці висококалорійні пиріжки, які ми поїдаємо в Хануку? Ось скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це всілякі прояви цього свята. Коли олія, яка уособлює собою зв'язок між людьми, намір віддачі й любові до Творця тощо, проявляється таким чином, що роблять усе на олії. І це є ніби головним предметом Хануки. С.Винокур: А чому вони такі солодкі? Діти їдять їх із задоволенням. М.Лайтман: Тому що так і має бути. Це диво, яке відбувається, коли ми анулюємо свій егоїзм і хочемо з'єднатися між собою, - то воно солодке. С.Винокур: Солодке... А чому це свято ще називають «дитячим» святом? Ось ще це кажуть чому? М.Лайтман: З одного боку, тому що в ньому немає практично ніяких обмежень, і говориться тільки про любов і прихильність, про зв'язок, про зближення людей між собою. І крім того, це початок відродження людей, зближення людей між собою. С.Винокур: Це і є це свято? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Тобто ви говорите, що це свято світове, стосується всього світу? М.Лайтман: Не тільки світове, воно велике свято. С.Винокур:Так? М.Лайтман:Так! Воно велике свято насправді. Воно в нас проходить так, ніби це пиріжки, пампушки і запалювання свічок щодня, і все в цьому є. А насправді це велике свято, коли люди запалюють у своїх серцях зв'язок між собою, любов до Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/db7S9zxc.mp400:05:09С.Винокур: Свято Ханука називається ще святом Світла, воно було встановлене у II столітті до нашої ери. Тоді повсталі маккавеї старші перемогли греків, сирійців і євреїв, які примкнули до греків, тобто еллінізованих євреїв. Було звільнено Храм, очищено, почалася храмова служба. І начебто єврейське свято тут відбувалося. А я пам'ятаю, ви якось сказали, що свято Ханука - це свято Світла для всього світу. Ви можете це пояснити? М.Лайтман: Тому що ніби відновився зв'язок між народом, а через нього і з народами всього світу, з вищим джерелом світла. С.Винокур: Через Храм, так? М.Лайтман: Ну храм - я не хочу, щоб уявляли це у вигляді якоїсь будівлі. Через поняття, що таке Храм. Це духовне місце, духовне, а не фізичне, де відбувається зв'язок між людьми, причому абсолютно не важливо якими і як, і Творцем. Тобто якщо люди бажають наблизитися до Творця, то місце їхнього зближення, об'єднання, злиття, з'єднання, зустрічі називається Храмом. С.Винокур: Завжди, коли говориться про Хануку, зазначається, що було очищено Храм. Що таке очищення? М.Лайтман: Очищення від усіх шкідливих думок і намірів, які були егоїстичними. І люди, які хотіли зблизитися з Творцем, повинні були прийняти на себе Його властивості - властивості віддачі та любові. С.Винокур: Властивості Творця? М.Лайтман: Властивості Творця. «Возлюби ближнього як себе». І вони цього досягли. Тому це і називається очищенням і освяченням Храму. С.Винокур: І очищенням, так? М.Лайтмвн: Очищення Храму освячення Храму. Це знаходиться в серцях людей. Ніякої будівлі, ніякого каміння і нічого іншого. С.Винокур: Тобто «Храм» у нас треба сказати, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться, що народ очистив Храм, ось ці повсталі люди очистили? М.Лайтман: Люди очистили свої серця і з'єднали все разом у взаємній любові. С.Винокур: Ось це уособлює свято Ханука? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться про всілякі чудеса...? М.Лайтман: І тоді вони почали відчувати в цьому об'єднанні між собою духовні властивості. Це і називається дивом. С.Винокур: А коли говориться «чудо Хануки», коли там знайшли один невеликий глечик з чистою олією, і світильник мав горіти 8 днів, а олії було всього лише на один день. І все-таки запалили світильник, і він горів 8 днів. Кажуть, що це було диво Хануки. Що це за диво таке, коли все ніби над розумом: ми думаємо, що це один день, а це 8 днів горить? Що це таке за диво таке? М.Лайтман: Це тому що люди хотіли бути об'єднаними між собою і піднімати свої почуття від себе, разом від усіх, до Творця, С.Винокур:І тоді відбувається диво? М.Лайтман: До спільної властивості. І ця спільна властивість, яка розкрилася між ними, і була проявом дива Хануки. С.Винокур: Зрозуміло. Тоді ще одне запитання? Уже те, що стосується солодких пиріжків, які ми їмо. Називаються суфганійот. Що таке ці висококалорійні пиріжки, які ми поїдаємо в Хануку? Ось скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це всілякі прояви цього свята. Коли олія, яка уособлює собою зв'язок між людьми, намір віддачі й любові до Творця тощо, проявляється таким чином, що роблять усе на олії. І це є ніби головним предметом Хануки. С.Винокур: А чому вони такі солодкі? Діти їдять їх із задоволенням. М.Лайтман: Тому що так і має бути. Це диво, яке відбувається, коли ми анулюємо свій егоїзм і хочемо з'єднатися між собою, - то воно солодке. С.Винокур: Солодке... А чому це свято ще називають «дитячим» святом? Ось ще це кажуть чому? М.Лайтман: З одного боку, тому що в ньому немає практично ніяких обмежень, і говориться тільки про любов і прихильність, про зв'язок, про зближення людей між собою. І крім того, це початок відродження людей, зближення людей між собою. С.Винокур: Це і є це свято? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Тобто ви говорите, що це свято світове, стосується всього світу? М.Лайтман: Не тільки світове, воно велике свято. С.Винокур:Так? М.Лайтман:Так! Воно велике свято насправді. Воно в нас проходить так, ніби це пиріжки, пампушки і запалювання свічок щодня, і все в цьому є. А насправді це велике свято, коли люди запалюють у своїх серцях зв'язок між собою, любов до Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/zSl9V3b1.mp415 Dec 22 00:00 UTCС.Винокур: Свято Ханука називається ще святом Світла, воно було встановлене у II столітті до нашої ери. Тоді повсталі маккавеї старші перемогли греків, сирійців і євреїв, які примкнули до греків, тобто еллінізованих євреїв. Було звільнено Храм, очищено, почалася храмова служба. І начебто єврейське свято тут відбувалося. А я пам'ятаю, ви якось сказали, що свято Ханука - це свято Світла для всього світу. Ви можете це пояснити? М.Лайтман: Тому що ніби відновився зв'язок між народом, а через нього і з народами всього світу, з вищим джерелом світла. С.Винокур: Через Храм, так? М.Лайтман: Ну храм - я не хочу, щоб уявляли це у вигляді якоїсь будівлі. Через поняття, що таке Храм. Це духовне місце, духовне, а не фізичне, де відбувається зв'язок між людьми, причому абсолютно не важливо якими і як, і Творцем. Тобто якщо люди бажають наблизитися до Творця, то місце їхнього зближення, об'єднання, злиття, з'єднання, зустрічі називається Храмом. С.Винокур: Завжди, коли говориться про Хануку, зазначається, що було очищено Храм. Що таке очищення? М.Лайтман: Очищення від усіх шкідливих думок і намірів, які були егоїстичними. І люди, які хотіли зблизитися з Творцем, повинні були прийняти на себе Його властивості - властивості віддачі та любові. С.Винокур: Властивості Творця? М.Лайтман: Властивості Творця. «Возлюби ближнього як себе». І вони цього досягли. Тому це і називається очищенням і освяченням Храму. С.Винокур: І очищенням, так? М.Лайтмвн: Очищення Храму освячення Храму. Це знаходиться в серцях людей. Ніякої будівлі, ніякого каміння і нічого іншого. С.Винокур: Тобто «Храм» у нас треба сказати, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться, що народ очистив Храм, ось ці повсталі люди очистили? М.Лайтман: Люди очистили свої серця і з'єднали все разом у взаємній любові. С.Винокур: Ось це уособлює свято Ханука? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться про всілякі чудеса...? М.Лайтман: І тоді вони почали відчувати в цьому об'єднанні між собою духовні властивості. Це і називається дивом. С.Винокур: А коли говориться «чудо Хануки», коли там знайшли один невеликий глечик з чистою олією, і світильник мав горіти 8 днів, а олії було всього лише на один день. І все-таки запалили світильник, і він горів 8 днів. Кажуть, що це було диво Хануки. Що це за диво таке, коли все ніби над розумом: ми думаємо, що це один день, а це 8 днів горить? Що це таке за диво таке? М.Лайтман: Це тому що люди хотіли бути об'єднаними між собою і піднімати свої почуття від себе, разом від усіх, до Творця, С.Винокур:І тоді відбувається диво? М.Лайтман: До спільної властивості. І ця спільна властивість, яка розкрилася між ними, і була проявом дива Хануки. С.Винокур: Зрозуміло. Тоді ще одне запитання? Уже те, що стосується солодких пиріжків, які ми їмо. Називаються суфганійот. Що таке ці висококалорійні пиріжки, які ми поїдаємо в Хануку? Ось скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це всілякі прояви цього свята. Коли олія, яка уособлює собою зв'язок між людьми, намір віддачі й любові до Творця тощо, проявляється таким чином, що роблять усе на олії. І це є ніби головним предметом Хануки. С.Винокур: А чому вони такі солодкі? Діти їдять їх із задоволенням. М.Лайтман: Тому що так і має бути. Це диво, яке відбувається, коли ми анулюємо свій егоїзм і хочемо з'єднатися між собою, - то воно солодке. С.Винокур: Солодке... А чому це свято ще називають «дитячим» святом? Ось ще це кажуть чому? М.Лайтман: З одного боку, тому що в ньому немає практично ніяких обмежень, і говориться тільки про любов і прихильність, про зв'язок, про зближення людей між собою. І крім того, це початок відродження людей, зближення людей між собою. С.Винокур: Це і є це свято? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Тобто ви говорите, що це свято світове, стосується всього світу? М.Лайтман: Не тільки світове, воно велике свято. С.Винокур:Так? М.Лайтман:Так! Воно велике свято насправді. Воно в нас проходить так, ніби це пиріжки, пампушки і запалювання свічок щодня, і все в цьому є. А насправді це велике свято, коли люди запалюють у своїх серцях зв'язок між собою, любов до Творця. https://cdn.kabbalahmedia.info/zSl9V3b1.mp400:05:09С.Винокур: Свято Ханука називається ще святом Світла, воно було встановлене у II столітті до нашої ери. Тоді повсталі маккавеї старші перемогли греків, сирійців і євреїв, які примкнули до греків, тобто еллінізованих євреїв. Було звільнено Храм, очищено, почалася храмова служба. І начебто єврейське свято тут відбувалося. А я пам'ятаю, ви якось сказали, що свято Ханука - це свято Світла для всього світу. Ви можете це пояснити? М.Лайтман: Тому що ніби відновився зв'язок між народом, а через нього і з народами всього світу, з вищим джерелом світла. С.Винокур: Через Храм, так? М.Лайтман: Ну храм - я не хочу, щоб уявляли це у вигляді якоїсь будівлі. Через поняття, що таке Храм. Це духовне місце, духовне, а не фізичне, де відбувається зв'язок між людьми, причому абсолютно не важливо якими і як, і Творцем. Тобто якщо люди бажають наблизитися до Творця, то місце їхнього зближення, об'єднання, злиття, з'єднання, зустрічі називається Храмом. С.Винокур: Завжди, коли говориться про Хануку, зазначається, що було очищено Храм. Що таке очищення? М.Лайтман: Очищення від усіх шкідливих думок і намірів, які були егоїстичними. І люди, які хотіли зблизитися з Творцем, повинні були прийняти на себе Його властивості - властивості віддачі та любові. С.Винокур: Властивості Творця? М.Лайтман: Властивості Творця. «Возлюби ближнього як себе». І вони цього досягли. Тому це і називається очищенням і освяченням Храму. С.Винокур: І очищенням, так? М.Лайтмвн: Очищення Храму освячення Храму. Це знаходиться в серцях людей. Ніякої будівлі, ніякого каміння і нічого іншого. С.Винокур: Тобто «Храм» у нас треба сказати, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться, що народ очистив Храм, ось ці повсталі люди очистили? М.Лайтман: Люди очистили свої серця і з'єднали все разом у взаємній любові. С.Винокур: Ось це уособлює свято Ханука? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А коли говориться про всілякі чудеса...? М.Лайтман: І тоді вони почали відчувати в цьому об'єднанні між собою духовні властивості. Це і називається дивом. С.Винокур: А коли говориться «чудо Хануки», коли там знайшли один невеликий глечик з чистою олією, і світильник мав горіти 8 днів, а олії було всього лише на один день. І все-таки запалили світильник, і він горів 8 днів. Кажуть, що це було диво Хануки. Що це за диво таке, коли все ніби над розумом: ми думаємо, що це один день, а це 8 днів горить? Що це таке за диво таке? М.Лайтман: Це тому що люди хотіли бути об'єднаними між собою і піднімати свої почуття від себе, разом від усіх, до Творця, С.Винокур:І тоді відбувається диво? М.Лайтман: До спільної властивості. І ця спільна властивість, яка розкрилася між ними, і була проявом дива Хануки. С.Винокур: Зрозуміло. Тоді ще одне запитання? Уже те, що стосується солодких пиріжків, які ми їмо. Називаються суфганійот. Що таке ці висококалорійні пиріжки, які ми поїдаємо в Хануку? Ось скажіть мені, будь ласка. М.Лайтман: Це всілякі прояви цього свята. Коли олія, яка уособлює собою зв'язок між людьми, намір віддачі й любові до Творця тощо, проявляється таким чином, що роблять усе на олії. І це є ніби головним предметом Хануки. С.Винокур: А чому вони такі солодкі? Діти їдять їх із задоволенням. М.Лайтман: Тому що так і має бути. Це диво, яке відбувається, коли ми анулюємо свій егоїзм і хочемо з'єднатися між собою, - то воно солодке. С.Винокур: Солодке... А чому це свято ще називають «дитячим» святом? Ось ще це кажуть чому? М.Лайтман: З одного боку, тому що в ньому немає практично ніяких обмежень, і говориться тільки про любов і прихильність, про зв'язок, про зближення людей між собою. І крім того, це початок відродження людей, зближення людей між собою. С.Винокур: Це і є це свято? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Тобто ви говорите, що це свято світове, стосується всього світу? М.Лайтман: Не тільки світове, воно велике свято. С.Винокур:Так? М.Лайтман:Так! Воно велике свято насправді. Воно в нас проходить так, ніби це пиріжки, пампушки і запалювання свічок щодня, і все в цьому є. А насправді це велике свято, коли люди запалюють у своїх серцях зв'язок між собою, любов до Творця. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IdfzRRle.mp324 Nov 22 00:00 UTCБудь спокійний, ніколи не поспішай; не заплутуй Бога своїми планами; не бийся з піною біля рота, намагаючись вбити свою правду в голови інших; пам'ятай, щастя і смерть прийдуть до тебе в свій час, потрібний час, – на це ти не можеш вплинутиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/IdfzRRle.mp300:07:08Будь спокійний, ніколи не поспішай; не заплутуй Бога своїми планами; не бийся з піною біля рота, намагаючись вбити свою правду в голови інших; пам'ятай, щастя і смерть прийдуть до тебе в свій час, потрібний час, – на це ти не можеш вплинутиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/VPy5WFUG.mp424 Nov 22 00:00 UTCБудь спокійний, ніколи не поспішай; не заплутуй Бога своїми планами; не бийся з піною біля рота, намагаючись вбити свою правду в голови інших; пам'ятай, щастя і смерть прийдуть до тебе в свій час, потрібний час, – на це ти не можеш вплинутиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/VPy5WFUG.mp400:07:08Будь спокійний, ніколи не поспішай; не заплутуй Бога своїми планами; не бийся з піною біля рота, намагаючись вбити свою правду в голови інших; пам'ятай, щастя і смерть прийдуть до тебе в свій час, потрібний час, – на це ти не можеш вплинутиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/DhrU04vy.mp424 Nov 22 00:00 UTCБудь спокійний, ніколи не поспішай; не заплутуй Бога своїми планами; не бийся з піною біля рота, намагаючись вбити свою правду в голови інших; пам'ятай, щастя і смерть прийдуть до тебе в свій час, потрібний час, – на це ти не можеш вплинутиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/DhrU04vy.mp400:07:08Будь спокійний, ніколи не поспішай; не заплутуй Бога своїми планами; не бийся з піною біля рота, намагаючись вбити свою правду в голови інших; пам'ятай, щастя і смерть прийдуть до тебе в свій час, потрібний час, – на це ти не можеш вплинутиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Ud2z2yuN.mp310 Nov 22 00:00 UTCЧому падає інтерес до конкурсів краси? У чому справжня краса людини?https://cdn.kabbalahmedia.info/Ud2z2yuN.mp300:03:03Чому падає інтерес до конкурсів краси? У чому справжня краса людини?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/buammLAH.mp410 Nov 22 00:00 UTCЧому падає інтерес до конкурсів краси? У чому справжня краса людини?https://cdn.kabbalahmedia.info/buammLAH.mp400:03:03Чому падає інтерес до конкурсів краси? У чому справжня краса людини?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/HjB69jSR.mp410 Nov 22 00:00 UTCЧому падає інтерес до конкурсів краси? У чому справжня краса людини?https://cdn.kabbalahmedia.info/HjB69jSR.mp400:03:03Чому падає інтерес до конкурсів краси? У чому справжня краса людини?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4KPyZQKy.mp422 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Настав єврейський Новий рік, Рош аШана, 5783-й. У той час, коли все почалося, і євреїв не було, правильно? А він називається «єврейський», і святкують його євреї. У мене запитання зараз таке, світове: це саме єврейський новий рік чи він світовий Новий рік? Як би ви це назвали? М. Лайтман: Усі, хто приймає на себе систему виправлення, ті включаються в це літочислення, яке називається єврейським від слова «іврі» - переходити межу між нашим, егоїстичним світом і вищим, альтруїстичним. Так от, ті, хто хочуть цю межу перейти, навіть якщо ще не перейшли від егоїзму до альтруїзму… Ведучий: У тих одразу лічильник переходить на 5783, так? М. Лайтман: Так. І тоді вони називають себе «іврі», «іудей» від слова «іхуд», тому що перехід здійснюється в об'єднанні. Таким чином вони святкують цю дату - дату сходження в їхні серця і розум розуміння того, яким чином ми можемо перейти з нашого світу, егоїстичного стану, у Вищий світ, альтруїстичний стан. Ведучий: Тобто, ще раз, щоб підсумувати. Євреї в Ізраїлі й у всьому світі відзначають Новий рік, ось цей єврейський Новий рік. А ви кажете: по-справжньому його відзначають саме ті, хто переходить або хоче перейти цю межу. М. Лайтман: А в чому ж полягають їхні новини, що це вважається новим роком? Ведучий: У всіх, хто відзначає сьогодні? М. Лайтман: Так. Ні, ну я розумію, що дат може бути багато. Але загалом головне - це не дата, а сенс, суть. А суть у тому, щоб людина змінювалася з егоїста на альтруїста. Ведучий: Тобто якщо людина хоче змінюватися, якщо вона йде до цієї зміни, то для неї настає саме оцей період нового року? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. От скажіть ще, будь ласка. А всі атрибути нового року: яблуко, мед, підсолодити життя, яблуко з медом - це має якийсь глибокий духовний сенс? М. Лайтман: Духовний сенс полягає тільки в дусі людини. Жодного духовного коріння в яблуці. Ведучий: І меді М. Лайтман: І меді немає Ведучий: І в голові риби М. Лайтман: Також немає Ведучий: А кажуть, що почати потрібно з голови, не з хвоста. М. Лайтман: Тому що це новий рік - голова року. Тому так починається. Але в принципі, якщо ти візьмеш не рибу, а голову бика? Ведучий: От питання.. М. Лайтман: Ну, це може бути навіть ще краще. Ведучий: Ще краще… М. Лайтман: Рік буде ще більш вдалим. Ведучий: Зрозуміло, тоді все ж таки: у чому духовний сенс фрази «почати з голови»? М. Лайтман: Почати треба з голови. Ведучий: От що це означає - «почати з голови»? М. Лайтман: Тобто для чого ти хочеш прожити цей рік, що він тобі має дати, до чого ти маєш піднятися, що ти маєш вимагати від себе. Це все зосереджене в голові. Ведучий: А яка відповідь на ці запитання: до чого піднятися, що вимагати від себе? М. Лайтман: Тільки ближче до Творця. Нічого більше не треба. Це єдина тверда установка для нас. І тому ми називаємося «Ісраель» - «Яшар Ель», «прямо до Творця». Ведучий: Тобто, в принципі, Новий рік - це постійні думки і рухи виключно до Творця? М. Лайтман: Це не просто постійні думки й рухи тільки в новому році. Це ти робиш заділ на весь наступний рік. Ведучий: Тобто ти підкладку таку робиш на весь рік? І якщо ти добре і правильно все підклав, рік покатить? Нормально піде? М. Лайтман: Ні! Це нічого ще не означає. Ведучий: А, ні про що не каже? М. Лайтман: Це було б добре - взяти й відкупитися в Новому році на весь рік! Ведучий: Тобто не вийде так? Потрібно працювати постійно? М. Лайтман: Так, це не проскочить. Ведучий: Тоді виходить так, що кожного дня може бути Новий рік, бо кожного дня ти поновлюєш думки про Творця і про зв'язок? М. Лайтман: Теж вірно. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так, тож ця дата суто символічна. Нічого в цьому стані Землі навколо Сонця і нас на Землі, загалом, немає. Ведучий: Останнє запитання: які Ваші побажання всім людям у цьому Новому році? М. Лайтман: Мої побажання в цьому Новому році… Ведучий: Бачите, як справи розвиваються у світі. М. Лайтман: Так Ведучий: Який рік у нас був! М. Лайтман: І ще невідомо, який буде. Ми стоїмо перед справді страшними питаннями. Ведучий: Буття фактично М. Лайтман: Так. Я думаю, що треба просто побажати людству бути мудрішим. Зрозуміти, яка сила насправді нами керує, для чого виникають у нашому світі такі негативні сили й загрози, і як ми можемо навіть з їхньою допомогою спрямувати себе в правильному напрямі, до правильної мети, досягти єднання, і в цьому єднанні виявити вічний великий сенс.https://cdn.kabbalahmedia.info/4KPyZQKy.mp400:06:07Ведучий: Настав єврейський Новий рік, Рош аШана, 5783-й. У той час, коли все почалося, і євреїв не було, правильно? А він називається «єврейський», і святкують його євреї. У мене запитання зараз таке, світове: це саме єврейський новий рік чи він світовий Новий рік? Як би ви це назвали? М. Лайтман: Усі, хто приймає на себе систему виправлення, ті включаються в це літочислення, яке називається єврейським від слова «іврі» - переходити межу між нашим, егоїстичним світом і вищим, альтруїстичним. Так от, ті, хто хочуть цю межу перейти, навіть якщо ще не перейшли від егоїзму до альтруїзму… Ведучий: У тих одразу лічильник переходить на 5783, так? М. Лайтман: Так. І тоді вони називають себе «іврі», «іудей» від слова «іхуд», тому що перехід здійснюється в об'єднанні. Таким чином вони святкують цю дату - дату сходження в їхні серця і розум розуміння того, яким чином ми можемо перейти з нашого світу, егоїстичного стану, у Вищий світ, альтруїстичний стан. Ведучий: Тобто, ще раз, щоб підсумувати. Євреї в Ізраїлі й у всьому світі відзначають Новий рік, ось цей єврейський Новий рік. А ви кажете: по-справжньому його відзначають саме ті, хто переходить або хоче перейти цю межу. М. Лайтман: А в чому ж полягають їхні новини, що це вважається новим роком? Ведучий: У всіх, хто відзначає сьогодні? М. Лайтман: Так. Ні, ну я розумію, що дат може бути багато. Але загалом головне - це не дата, а сенс, суть. А суть у тому, щоб людина змінювалася з егоїста на альтруїста. Ведучий: Тобто якщо людина хоче змінюватися, якщо вона йде до цієї зміни, то для неї настає саме оцей період нового року? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. От скажіть ще, будь ласка. А всі атрибути нового року: яблуко, мед, підсолодити життя, яблуко з медом - це має якийсь глибокий духовний сенс? М. Лайтман: Духовний сенс полягає тільки в дусі людини. Жодного духовного коріння в яблуці. Ведучий: І меді М. Лайтман: І меді немає Ведучий: І в голові риби М. Лайтман: Також немає Ведучий: А кажуть, що почати потрібно з голови, не з хвоста. М. Лайтман: Тому що це новий рік - голова року. Тому так починається. Але в принципі, якщо ти візьмеш не рибу, а голову бика? Ведучий: От питання.. М. Лайтман: Ну, це може бути навіть ще краще. Ведучий: Ще краще… М. Лайтман: Рік буде ще більш вдалим. Ведучий: Зрозуміло, тоді все ж таки: у чому духовний сенс фрази «почати з голови»? М. Лайтман: Почати треба з голови. Ведучий: От що це означає - «почати з голови»? М. Лайтман: Тобто для чого ти хочеш прожити цей рік, що він тобі має дати, до чого ти маєш піднятися, що ти маєш вимагати від себе. Це все зосереджене в голові. Ведучий: А яка відповідь на ці запитання: до чого піднятися, що вимагати від себе? М. Лайтман: Тільки ближче до Творця. Нічого більше не треба. Це єдина тверда установка для нас. І тому ми називаємося «Ісраель» - «Яшар Ель», «прямо до Творця». Ведучий: Тобто, в принципі, Новий рік - це постійні думки і рухи виключно до Творця? М. Лайтман: Це не просто постійні думки й рухи тільки в новому році. Це ти робиш заділ на весь наступний рік. Ведучий: Тобто ти підкладку таку робиш на весь рік? І якщо ти добре і правильно все підклав, рік покатить? Нормально піде? М. Лайтман: Ні! Це нічого ще не означає. Ведучий: А, ні про що не каже? М. Лайтман: Це було б добре - взяти й відкупитися в Новому році на весь рік! Ведучий: Тобто не вийде так? Потрібно працювати постійно? М. Лайтман: Так, це не проскочить. Ведучий: Тоді виходить так, що кожного дня може бути Новий рік, бо кожного дня ти поновлюєш думки про Творця і про зв'язок? М. Лайтман: Теж вірно. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так, тож ця дата суто символічна. Нічого в цьому стані Землі навколо Сонця і нас на Землі, загалом, немає. Ведучий: Останнє запитання: які Ваші побажання всім людям у цьому Новому році? М. Лайтман: Мої побажання в цьому Новому році… Ведучий: Бачите, як справи розвиваються у світі. М. Лайтман: Так Ведучий: Який рік у нас був! М. Лайтман: І ще невідомо, який буде. Ми стоїмо перед справді страшними питаннями. Ведучий: Буття фактично М. Лайтман: Так. Я думаю, що треба просто побажати людству бути мудрішим. Зрозуміти, яка сила насправді нами керує, для чого виникають у нашому світі такі негативні сили й загрози, і як ми можемо навіть з їхньою допомогою спрямувати себе в правильному напрямі, до правильної мети, досягти єднання, і в цьому єднанні виявити вічний великий сенс.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/N88IvFTA.mp322 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Настав єврейський Новий рік, Рош аШана, 5783-й. У той час, коли все почалося, і євреїв не було, правильно? А він називається «єврейський», і святкують його євреї. У мене запитання зараз таке, світове: це саме єврейський новий рік чи він світовий Новий рік? Як би ви це назвали? М. Лайтман: Усі, хто приймає на себе систему виправлення, ті включаються в це літочислення, яке називається єврейським від слова «іврі» - переходити межу між нашим, егоїстичним світом і вищим, альтруїстичним. Так от, ті, хто хочуть цю межу перейти, навіть якщо ще не перейшли від егоїзму до альтруїзму… Ведучий: У тих одразу лічильник переходить на 5783, так? М. Лайтман: Так. І тоді вони називають себе «іврі», «іудей» від слова «іхуд», тому що перехід здійснюється в об'єднанні. Таким чином вони святкують цю дату - дату сходження в їхні серця і розум розуміння того, яким чином ми можемо перейти з нашого світу, егоїстичного стану, у Вищий світ, альтруїстичний стан. Ведучий: Тобто, ще раз, щоб підсумувати. Євреї в Ізраїлі й у всьому світі відзначають Новий рік, ось цей єврейський Новий рік. А ви кажете: по-справжньому його відзначають саме ті, хто переходить або хоче перейти цю межу. М. Лайтман: А в чому ж полягають їхні новини, що це вважається новим роком? Ведучий: У всіх, хто відзначає сьогодні? М. Лайтман: Так. Ні, ну я розумію, що дат може бути багато. Але загалом головне - це не дата, а сенс, суть. А суть у тому, щоб людина змінювалася з егоїста на альтруїста. Ведучий: Тобто якщо людина хоче змінюватися, якщо вона йде до цієї зміни, то для неї настає саме оцей період нового року? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. От скажіть ще, будь ласка. А всі атрибути нового року: яблуко, мед, підсолодити життя, яблуко з медом - це має якийсь глибокий духовний сенс? М. Лайтман: Духовний сенс полягає тільки в дусі людини. Жодного духовного коріння в яблуці. Ведучий: І меді М. Лайтман: І меді немає Ведучий: І в голові риби М. Лайтман: Також немає Ведучий: А кажуть, що почати потрібно з голови, не з хвоста. М. Лайтман: Тому що це новий рік - голова року. Тому так починається. Але в принципі, якщо ти візьмеш не рибу, а голову бика? Ведучий: От питання.. М. Лайтман: Ну, це може бути навіть ще краще. Ведучий: Ще краще… М. Лайтман: Рік буде ще більш вдалим. Ведучий: Зрозуміло, тоді все ж таки: у чому духовний сенс фрази «почати з голови»? М. Лайтман: Почати треба з голови. Ведучий: От що це означає - «почати з голови»? М. Лайтман: Тобто для чого ти хочеш прожити цей рік, що він тобі має дати, до чого ти маєш піднятися, що ти маєш вимагати від себе. Це все зосереджене в голові. Ведучий: А яка відповідь на ці запитання: до чого піднятися, що вимагати від себе? М. Лайтман: Тільки ближче до Творця. Нічого більше не треба. Це єдина тверда установка для нас. І тому ми називаємося «Ісраель» - «Яшар Ель», «прямо до Творця». Ведучий: Тобто, в принципі, Новий рік - це постійні думки і рухи виключно до Творця? М. Лайтман: Це не просто постійні думки й рухи тільки в новому році. Це ти робиш заділ на весь наступний рік. Ведучий: Тобто ти підкладку таку робиш на весь рік? І якщо ти добре і правильно все підклав, рік покатить? Нормально піде? М. Лайтман: Ні! Це нічого ще не означає. Ведучий: А, ні про що не каже? М. Лайтман: Це було б добре - взяти й відкупитися в Новому році на весь рік! Ведучий: Тобто не вийде так? Потрібно працювати постійно? М. Лайтман: Так, це не проскочить. Ведучий: Тоді виходить так, що кожного дня може бути Новий рік, бо кожного дня ти поновлюєш думки про Творця і про зв'язок? М. Лайтман: Теж вірно. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так, тож ця дата суто символічна. Нічого в цьому стані Землі навколо Сонця і нас на Землі, загалом, немає. Ведучий: Останнє запитання: які Ваші побажання всім людям у цьому Новому році? М. Лайтман: Мої побажання в цьому Новому році… Ведучий: Бачите, як справи розвиваються у світі. М. Лайтман: Так Ведучий: Який рік у нас був! М. Лайтман: І ще невідомо, який буде. Ми стоїмо перед справді страшними питаннями. Ведучий: Буття фактично М. Лайтман: Так. Я думаю, що треба просто побажати людству бути мудрішим. Зрозуміти, яка сила насправді нами керує, для чого виникають у нашому світі такі негативні сили й загрози, і як ми можемо навіть з їхньою допомогою спрямувати себе в правильному напрямі, до правильної мети, досягти єднання, і в цьому єднанні виявити вічний великий сенс.https://cdn.kabbalahmedia.info/N88IvFTA.mp300:06:07Ведучий: Настав єврейський Новий рік, Рош аШана, 5783-й. У той час, коли все почалося, і євреїв не було, правильно? А він називається «єврейський», і святкують його євреї. У мене запитання зараз таке, світове: це саме єврейський новий рік чи він світовий Новий рік? Як би ви це назвали? М. Лайтман: Усі, хто приймає на себе систему виправлення, ті включаються в це літочислення, яке називається єврейським від слова «іврі» - переходити межу між нашим, егоїстичним світом і вищим, альтруїстичним. Так от, ті, хто хочуть цю межу перейти, навіть якщо ще не перейшли від егоїзму до альтруїзму… Ведучий: У тих одразу лічильник переходить на 5783, так? М. Лайтман: Так. І тоді вони називають себе «іврі», «іудей» від слова «іхуд», тому що перехід здійснюється в об'єднанні. Таким чином вони святкують цю дату - дату сходження в їхні серця і розум розуміння того, яким чином ми можемо перейти з нашого світу, егоїстичного стану, у Вищий світ, альтруїстичний стан. Ведучий: Тобто, ще раз, щоб підсумувати. Євреї в Ізраїлі й у всьому світі відзначають Новий рік, ось цей єврейський Новий рік. А ви кажете: по-справжньому його відзначають саме ті, хто переходить або хоче перейти цю межу. М. Лайтман: А в чому ж полягають їхні новини, що це вважається новим роком? Ведучий: У всіх, хто відзначає сьогодні? М. Лайтман: Так. Ні, ну я розумію, що дат може бути багато. Але загалом головне - це не дата, а сенс, суть. А суть у тому, щоб людина змінювалася з егоїста на альтруїста. Ведучий: Тобто якщо людина хоче змінюватися, якщо вона йде до цієї зміни, то для неї настає саме оцей період нового року? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. От скажіть ще, будь ласка. А всі атрибути нового року: яблуко, мед, підсолодити життя, яблуко з медом - це має якийсь глибокий духовний сенс? М. Лайтман: Духовний сенс полягає тільки в дусі людини. Жодного духовного коріння в яблуці. Ведучий: І меді М. Лайтман: І меді немає Ведучий: І в голові риби М. Лайтман: Також немає Ведучий: А кажуть, що почати потрібно з голови, не з хвоста. М. Лайтман: Тому що це новий рік - голова року. Тому так починається. Але в принципі, якщо ти візьмеш не рибу, а голову бика? Ведучий: От питання.. М. Лайтман: Ну, це може бути навіть ще краще. Ведучий: Ще краще… М. Лайтман: Рік буде ще більш вдалим. Ведучий: Зрозуміло, тоді все ж таки: у чому духовний сенс фрази «почати з голови»? М. Лайтман: Почати треба з голови. Ведучий: От що це означає - «почати з голови»? М. Лайтман: Тобто для чого ти хочеш прожити цей рік, що він тобі має дати, до чого ти маєш піднятися, що ти маєш вимагати від себе. Це все зосереджене в голові. Ведучий: А яка відповідь на ці запитання: до чого піднятися, що вимагати від себе? М. Лайтман: Тільки ближче до Творця. Нічого більше не треба. Це єдина тверда установка для нас. І тому ми називаємося «Ісраель» - «Яшар Ель», «прямо до Творця». Ведучий: Тобто, в принципі, Новий рік - це постійні думки і рухи виключно до Творця? М. Лайтман: Це не просто постійні думки й рухи тільки в новому році. Це ти робиш заділ на весь наступний рік. Ведучий: Тобто ти підкладку таку робиш на весь рік? І якщо ти добре і правильно все підклав, рік покатить? Нормально піде? М. Лайтман: Ні! Це нічого ще не означає. Ведучий: А, ні про що не каже? М. Лайтман: Це було б добре - взяти й відкупитися в Новому році на весь рік! Ведучий: Тобто не вийде так? Потрібно працювати постійно? М. Лайтман: Так, це не проскочить. Ведучий: Тоді виходить так, що кожного дня може бути Новий рік, бо кожного дня ти поновлюєш думки про Творця і про зв'язок? М. Лайтман: Теж вірно. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так, тож ця дата суто символічна. Нічого в цьому стані Землі навколо Сонця і нас на Землі, загалом, немає. Ведучий: Останнє запитання: які Ваші побажання всім людям у цьому Новому році? М. Лайтман: Мої побажання в цьому Новому році… Ведучий: Бачите, як справи розвиваються у світі. М. Лайтман: Так Ведучий: Який рік у нас був! М. Лайтман: І ще невідомо, який буде. Ми стоїмо перед справді страшними питаннями. Ведучий: Буття фактично М. Лайтман: Так. Я думаю, що треба просто побажати людству бути мудрішим. Зрозуміти, яка сила насправді нами керує, для чого виникають у нашому світі такі негативні сили й загрози, і як ми можемо навіть з їхньою допомогою спрямувати себе в правильному напрямі, до правильної мети, досягти єднання, і в цьому єднанні виявити вічний великий сенс.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Z6M20Gxd.mp422 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Настав єврейський Новий рік, Рош аШана, 5783-й. У той час, коли все почалося, і євреїв не було, правильно? А він називається «єврейський», і святкують його євреї. У мене запитання зараз таке, світове: це саме єврейський новий рік чи він світовий Новий рік? Як би ви це назвали? М. Лайтман: Усі, хто приймає на себе систему виправлення, ті включаються в це літочислення, яке називається єврейським від слова «іврі» - переходити межу між нашим, егоїстичним світом і вищим, альтруїстичним. Так от, ті, хто хочуть цю межу перейти, навіть якщо ще не перейшли від егоїзму до альтруїзму… Ведучий: У тих одразу лічильник переходить на 5783, так? М. Лайтман: Так. І тоді вони називають себе «іврі», «іудей» від слова «іхуд», тому що перехід здійснюється в об'єднанні. Таким чином вони святкують цю дату - дату сходження в їхні серця і розум розуміння того, яким чином ми можемо перейти з нашого світу, егоїстичного стану, у Вищий світ, альтруїстичний стан. Ведучий: Тобто, ще раз, щоб підсумувати. Євреї в Ізраїлі й у всьому світі відзначають Новий рік, ось цей єврейський Новий рік. А ви кажете: по-справжньому його відзначають саме ті, хто переходить або хоче перейти цю межу. М. Лайтман: А в чому ж полягають їхні новини, що це вважається новим роком? Ведучий: У всіх, хто відзначає сьогодні? М. Лайтман: Так. Ні, ну я розумію, що дат може бути багато. Але загалом головне - це не дата, а сенс, суть. А суть у тому, щоб людина змінювалася з егоїста на альтруїста. Ведучий: Тобто якщо людина хоче змінюватися, якщо вона йде до цієї зміни, то для неї настає саме оцей період нового року? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. От скажіть ще, будь ласка. А всі атрибути нового року: яблуко, мед, підсолодити життя, яблуко з медом - це має якийсь глибокий духовний сенс? М. Лайтман: Духовний сенс полягає тільки в дусі людини. Жодного духовного коріння в яблуці. Ведучий: І меді М. Лайтман: І меді немає Ведучий: І в голові риби М. Лайтман: Також немає Ведучий: А кажуть, що почати потрібно з голови, не з хвоста. М. Лайтман: Тому що це новий рік - голова року. Тому так починається. Але в принципі, якщо ти візьмеш не рибу, а голову бика? Ведучий: От питання.. М. Лайтман: Ну, це може бути навіть ще краще. Ведучий: Ще краще… М. Лайтман: Рік буде ще більш вдалим. Ведучий: Зрозуміло, тоді все ж таки: у чому духовний сенс фрази «почати з голови»? М. Лайтман: Почати треба з голови. Ведучий: От що це означає - «почати з голови»? М. Лайтман: Тобто для чого ти хочеш прожити цей рік, що він тобі має дати, до чого ти маєш піднятися, що ти маєш вимагати від себе. Це все зосереджене в голові. Ведучий: А яка відповідь на ці запитання: до чого піднятися, що вимагати від себе? М. Лайтман: Тільки ближче до Творця. Нічого більше не треба. Це єдина тверда установка для нас. І тому ми називаємося «Ісраель» - «Яшар Ель», «прямо до Творця». Ведучий: Тобто, в принципі, Новий рік - це постійні думки і рухи виключно до Творця? М. Лайтман: Це не просто постійні думки й рухи тільки в новому році. Це ти робиш заділ на весь наступний рік. Ведучий: Тобто ти підкладку таку робиш на весь рік? І якщо ти добре і правильно все підклав, рік покатить? Нормально піде? М. Лайтман: Ні! Це нічого ще не означає. Ведучий: А, ні про що не каже? М. Лайтман: Це було б добре - взяти й відкупитися в Новому році на весь рік! Ведучий: Тобто не вийде так? Потрібно працювати постійно? М. Лайтман: Так, це не проскочить. Ведучий: Тоді виходить так, що кожного дня може бути Новий рік, бо кожного дня ти поновлюєш думки про Творця і про зв'язок? М. Лайтман: Теж вірно. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так, тож ця дата суто символічна. Нічого в цьому стані Землі навколо Сонця і нас на Землі, загалом, немає. Ведучий: Останнє запитання: які Ваші побажання всім людям у цьому Новому році? М. Лайтман: Мої побажання в цьому Новому році… Ведучий: Бачите, як справи розвиваються у світі. М. Лайтман: Так Ведучий: Який рік у нас був! М. Лайтман: І ще невідомо, який буде. Ми стоїмо перед справді страшними питаннями. Ведучий: Буття фактично М. Лайтман: Так. Я думаю, що треба просто побажати людству бути мудрішим. Зрозуміти, яка сила насправді нами керує, для чого виникають у нашому світі такі негативні сили й загрози, і як ми можемо навіть з їхньою допомогою спрямувати себе в правильному напрямі, до правильної мети, досягти єднання, і в цьому єднанні виявити вічний великий сенс.https://cdn.kabbalahmedia.info/Z6M20Gxd.mp400:06:07Ведучий: Настав єврейський Новий рік, Рош аШана, 5783-й. У той час, коли все почалося, і євреїв не було, правильно? А він називається «єврейський», і святкують його євреї. У мене запитання зараз таке, світове: це саме єврейський новий рік чи він світовий Новий рік? Як би ви це назвали? М. Лайтман: Усі, хто приймає на себе систему виправлення, ті включаються в це літочислення, яке називається єврейським від слова «іврі» - переходити межу між нашим, егоїстичним світом і вищим, альтруїстичним. Так от, ті, хто хочуть цю межу перейти, навіть якщо ще не перейшли від егоїзму до альтруїзму… Ведучий: У тих одразу лічильник переходить на 5783, так? М. Лайтман: Так. І тоді вони називають себе «іврі», «іудей» від слова «іхуд», тому що перехід здійснюється в об'єднанні. Таким чином вони святкують цю дату - дату сходження в їхні серця і розум розуміння того, яким чином ми можемо перейти з нашого світу, егоїстичного стану, у Вищий світ, альтруїстичний стан. Ведучий: Тобто, ще раз, щоб підсумувати. Євреї в Ізраїлі й у всьому світі відзначають Новий рік, ось цей єврейський Новий рік. А ви кажете: по-справжньому його відзначають саме ті, хто переходить або хоче перейти цю межу. М. Лайтман: А в чому ж полягають їхні новини, що це вважається новим роком? Ведучий: У всіх, хто відзначає сьогодні? М. Лайтман: Так. Ні, ну я розумію, що дат може бути багато. Але загалом головне - це не дата, а сенс, суть. А суть у тому, щоб людина змінювалася з егоїста на альтруїста. Ведучий: Тобто якщо людина хоче змінюватися, якщо вона йде до цієї зміни, то для неї настає саме оцей період нового року? М. Лайтман: Так. Ведучий: Зрозуміло. От скажіть ще, будь ласка. А всі атрибути нового року: яблуко, мед, підсолодити життя, яблуко з медом - це має якийсь глибокий духовний сенс? М. Лайтман: Духовний сенс полягає тільки в дусі людини. Жодного духовного коріння в яблуці. Ведучий: І меді М. Лайтман: І меді немає Ведучий: І в голові риби М. Лайтман: Також немає Ведучий: А кажуть, що почати потрібно з голови, не з хвоста. М. Лайтман: Тому що це новий рік - голова року. Тому так починається. Але в принципі, якщо ти візьмеш не рибу, а голову бика? Ведучий: От питання.. М. Лайтман: Ну, це може бути навіть ще краще. Ведучий: Ще краще… М. Лайтман: Рік буде ще більш вдалим. Ведучий: Зрозуміло, тоді все ж таки: у чому духовний сенс фрази «почати з голови»? М. Лайтман: Почати треба з голови. Ведучий: От що це означає - «почати з голови»? М. Лайтман: Тобто для чого ти хочеш прожити цей рік, що він тобі має дати, до чого ти маєш піднятися, що ти маєш вимагати від себе. Це все зосереджене в голові. Ведучий: А яка відповідь на ці запитання: до чого піднятися, що вимагати від себе? М. Лайтман: Тільки ближче до Творця. Нічого більше не треба. Це єдина тверда установка для нас. І тому ми називаємося «Ісраель» - «Яшар Ель», «прямо до Творця». Ведучий: Тобто, в принципі, Новий рік - це постійні думки і рухи виключно до Творця? М. Лайтман: Це не просто постійні думки й рухи тільки в новому році. Це ти робиш заділ на весь наступний рік. Ведучий: Тобто ти підкладку таку робиш на весь рік? І якщо ти добре і правильно все підклав, рік покатить? Нормально піде? М. Лайтман: Ні! Це нічого ще не означає. Ведучий: А, ні про що не каже? М. Лайтман: Це було б добре - взяти й відкупитися в Новому році на весь рік! Ведучий: Тобто не вийде так? Потрібно працювати постійно? М. Лайтман: Так, це не проскочить. Ведучий: Тоді виходить так, що кожного дня може бути Новий рік, бо кожного дня ти поновлюєш думки про Творця і про зв'язок? М. Лайтман: Теж вірно. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так, тож ця дата суто символічна. Нічого в цьому стані Землі навколо Сонця і нас на Землі, загалом, немає. Ведучий: Останнє запитання: які Ваші побажання всім людям у цьому Новому році? М. Лайтман: Мої побажання в цьому Новому році… Ведучий: Бачите, як справи розвиваються у світі. М. Лайтман: Так Ведучий: Який рік у нас був! М. Лайтман: І ще невідомо, який буде. Ми стоїмо перед справді страшними питаннями. Ведучий: Буття фактично М. Лайтман: Так. Я думаю, що треба просто побажати людству бути мудрішим. Зрозуміти, яка сила насправді нами керує, для чого виникають у нашому світі такі негативні сили й загрози, і як ми можемо навіть з їхньою допомогою спрямувати себе в правильному напрямі, до правильної мети, досягти єднання, і в цьому єднанні виявити вічний великий сенс.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Q4R9Ae62.mp301 Sep 22 00:00 UTCС.Винокур: Ось у звіті ООН ідеться, що у світі голодує жінок на 150 мільйонів більше, ніж чоловіків. Шістдесят відсотків з усіх голодуючих - жінки. І ось далі там іде розбирання: гендерна нерівність і так далі, і так далі, і так далі. Але одна фраза мене вразила просто, ось: "Десятки мільйонів жінок в усьому світі їдять останніми і менше за всіх". Сказано. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто тут так це раптом на п'єдестал такий піднімається жінка. Ви весь час наводите приклад жінки і дитини, ніби приклад ось такої віддачі в нашому світі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От можна було б трішки ось про жінку сказати у цьому ракурсі? М.Лайтман: Відповідальність. С.Винокур: Це в ній вкарбовано, так? М.Лайтман: Так. Відповідальність. Усе-таки вона відчуває сім'ю, відчуває дітей і чоловіка, увесь свій простір навколо. Для неї це вона сама. С.Винокур: Взагалі! М.Лайтман: Так. Тому в Торі сказано: "Іша зе а-баїт". С.Винокур: "Жінка - це дім". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це ж найбільші властивості для нашого світу, за великим рахунком, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Чому не можна було б ось усе перекласти на жінку? Ось віддати їй усе: кермо влади... М.Лайтман: Ні, це вона не може. С.Винокур: Це вона не може? М.Лайтман: Вона не може цього. Але коли чоловік буде робити все заради неї, тоді це буде добре. С.Винокур: А, тобто, ось цей трикутник потрібно закрутити, так? М.Лайтман: Так, звичайно. Тому що ми маємо створити для жінки такі умови, за допомогою яких світ буде насправді виправлений. С.Винокур: Тобто через жінку світ буде виправлений... М.Лайтман: Так. С.Винокур: ..ви кажете? М.Лайтман: Так-так-так. Це так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось чому в жінці є ці всі якості? Це через те, що вона може народжувати? Тому що... М.Лайтман: Тому що вона може народжувати. Тому що вона відчуває, через себе відчуває, через серце, через матку вона відчуває природу. І тому, звичайно... Так і сказано в Біблії. Одразу ж Аврааму і сказано: "Слухай те, що тобі каже Сара". Це непросто. С.Винокур: Тобто це можна сприйняти, як одну з порад: що треба слухати, що тобі каже... М.Лайтман: Це вказівка Творця Аврааму! С.Винокур: Так. Так хто ми такі, щоб не слухати жінку? М.Лайтман: Після цього що говорити?! С.Винокур: Це говориться більшою мірою про природну мудрість жінки, так ось це? М.Лайтман: Так, так про природну саме. Не штучної, як у чоловіка. С.Винокур: А ви природу сприймаєте як жіночу частину? Взагалі природу, коли говорите "природа"? М.Лайтман: Загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Чоловік - він даний для виправлення. Тією мірою, якою він може заслужити властивість виправлення, сили виправлення. А жінка - вона сама по собі вже в природі. С.Винокур: Тобто, якби ми слухали жінку, і якби ми правильно ставилися до жінки і для неї б там працювали, то, ви кажете, не було б воєн, не було б страждань, не було б бід? М.Лайтман: Ну, загалом, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Можна замкнути все на жінку, взагалі ось так от? М.Лайтман: Ну це дивлячись як перевернути. Але загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Якби ми слухали жінку, то, звісно, у світі було б більше порядку. Це всім ясно. https://cdn.kabbalahmedia.info/Q4R9Ae62.mp300:03:16С.Винокур: Ось у звіті ООН ідеться, що у світі голодує жінок на 150 мільйонів більше, ніж чоловіків. Шістдесят відсотків з усіх голодуючих - жінки. І ось далі там іде розбирання: гендерна нерівність і так далі, і так далі, і так далі. Але одна фраза мене вразила просто, ось: "Десятки мільйонів жінок в усьому світі їдять останніми і менше за всіх". Сказано. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто тут так це раптом на п'єдестал такий піднімається жінка. Ви весь час наводите приклад жінки і дитини, ніби приклад ось такої віддачі в нашому світі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От можна було б трішки ось про жінку сказати у цьому ракурсі? М.Лайтман: Відповідальність. С.Винокур: Це в ній вкарбовано, так? М.Лайтман: Так. Відповідальність. Усе-таки вона відчуває сім'ю, відчуває дітей і чоловіка, увесь свій простір навколо. Для неї це вона сама. С.Винокур: Взагалі! М.Лайтман: Так. Тому в Торі сказано: "Іша зе а-баїт". С.Винокур: "Жінка - це дім". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це ж найбільші властивості для нашого світу, за великим рахунком, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Чому не можна було б ось усе перекласти на жінку? Ось віддати їй усе: кермо влади... М.Лайтман: Ні, це вона не може. С.Винокур: Це вона не може? М.Лайтман: Вона не може цього. Але коли чоловік буде робити все заради неї, тоді це буде добре. С.Винокур: А, тобто, ось цей трикутник потрібно закрутити, так? М.Лайтман: Так, звичайно. Тому що ми маємо створити для жінки такі умови, за допомогою яких світ буде насправді виправлений. С.Винокур: Тобто через жінку світ буде виправлений... М.Лайтман: Так. С.Винокур: ..ви кажете? М.Лайтман: Так-так-так. Це так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось чому в жінці є ці всі якості? Це через те, що вона може народжувати? Тому що... М.Лайтман: Тому що вона може народжувати. Тому що вона відчуває, через себе відчуває, через серце, через матку вона відчуває природу. І тому, звичайно... Так і сказано в Біблії. Одразу ж Аврааму і сказано: "Слухай те, що тобі каже Сара". Це непросто. С.Винокур: Тобто це можна сприйняти, як одну з порад: що треба слухати, що тобі каже... М.Лайтман: Це вказівка Творця Аврааму! С.Винокур: Так. Так хто ми такі, щоб не слухати жінку? М.Лайтман: Після цього що говорити?! С.Винокур: Це говориться більшою мірою про природну мудрість жінки, так ось це? М.Лайтман: Так, так про природну саме. Не штучної, як у чоловіка. С.Винокур: А ви природу сприймаєте як жіночу частину? Взагалі природу, коли говорите "природа"? М.Лайтман: Загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Чоловік - він даний для виправлення. Тією мірою, якою він може заслужити властивість виправлення, сили виправлення. А жінка - вона сама по собі вже в природі. С.Винокур: Тобто, якби ми слухали жінку, і якби ми правильно ставилися до жінки і для неї б там працювали, то, ви кажете, не було б воєн, не було б страждань, не було б бід? М.Лайтман: Ну, загалом, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Можна замкнути все на жінку, взагалі ось так от? М.Лайтман: Ну це дивлячись як перевернути. Але загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Якби ми слухали жінку, то, звісно, у світі було б більше порядку. Це всім ясно. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/nUQARpA6.mp401 Sep 22 00:00 UTCС.Винокур: Ось у звіті ООН ідеться, що у світі голодує жінок на 150 мільйонів більше, ніж чоловіків. Шістдесят відсотків з усіх голодуючих - жінки. І ось далі там іде розбирання: гендерна нерівність і так далі, і так далі, і так далі. Але одна фраза мене вразила просто, ось: "Десятки мільйонів жінок в усьому світі їдять останніми і менше за всіх". Сказано. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто тут так це раптом на п'єдестал такий піднімається жінка. Ви весь час наводите приклад жінки і дитини, ніби приклад ось такої віддачі в нашому світі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От можна було б трішки ось про жінку сказати у цьому ракурсі? М.Лайтман: Відповідальність. С.Винокур: Це в ній вкарбовано, так? М.Лайтман: Так. Відповідальність. Усе-таки вона відчуває сім'ю, відчуває дітей і чоловіка, увесь свій простір навколо. Для неї це вона сама. С.Винокур: Взагалі! М.Лайтман: Так. Тому в Торі сказано: "Іша зе а-баїт". С.Винокур: "Жінка - це дім". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це ж найбільші властивості для нашого світу, за великим рахунком, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Чому не можна було б ось усе перекласти на жінку? Ось віддати їй усе: кермо влади... М.Лайтман: Ні, це вона не може. С.Винокур: Це вона не може? М.Лайтман: Вона не може цього. Але коли чоловік буде робити все заради неї, тоді це буде добре. С.Винокур: А, тобто, ось цей трикутник потрібно закрутити, так? М.Лайтман: Так, звичайно. Тому що ми маємо створити для жінки такі умови, за допомогою яких світ буде насправді виправлений. С.Винокур: Тобто через жінку світ буде виправлений... М.Лайтман: Так. С.Винокур: ..ви кажете? М.Лайтман: Так-так-так. Це так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось чому в жінці є ці всі якості? Це через те, що вона може народжувати? Тому що... М.Лайтман: Тому що вона може народжувати. Тому що вона відчуває, через себе відчуває, через серце, через матку вона відчуває природу. І тому, звичайно... Так і сказано в Біблії. Одразу ж Аврааму і сказано: "Слухай те, що тобі каже Сара". Це непросто. С.Винокур: Тобто це можна сприйняти, як одну з порад: що треба слухати, що тобі каже... М.Лайтман: Це вказівка Творця Аврааму! С.Винокур: Так. Так хто ми такі, щоб не слухати жінку? М.Лайтман: Після цього що говорити?! С.Винокур: Це говориться більшою мірою про природну мудрість жінки, так ось це? М.Лайтман: Так, так про природну саме. Не штучної, як у чоловіка. С.Винокур: А ви природу сприймаєте як жіночу частину? Взагалі природу, коли говорите "природа"? М.Лайтман: Загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Чоловік - він даний для виправлення. Тією мірою, якою він може заслужити властивість виправлення, сили виправлення. А жінка - вона сама по собі вже в природі. С.Винокур: Тобто, якби ми слухали жінку, і якби ми правильно ставилися до жінки і для неї б там працювали, то, ви кажете, не було б воєн, не було б страждань, не було б бід? М.Лайтман: Ну, загалом, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Можна замкнути все на жінку, взагалі ось так от? М.Лайтман: Ну це дивлячись як перевернути. Але загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Якби ми слухали жінку, то, звісно, у світі було б більше порядку. Це всім ясно. https://cdn.kabbalahmedia.info/nUQARpA6.mp400:03:16С.Винокур: Ось у звіті ООН ідеться, що у світі голодує жінок на 150 мільйонів більше, ніж чоловіків. Шістдесят відсотків з усіх голодуючих - жінки. І ось далі там іде розбирання: гендерна нерівність і так далі, і так далі, і так далі. Але одна фраза мене вразила просто, ось: "Десятки мільйонів жінок в усьому світі їдять останніми і менше за всіх". Сказано. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто тут так це раптом на п'єдестал такий піднімається жінка. Ви весь час наводите приклад жінки і дитини, ніби приклад ось такої віддачі в нашому світі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От можна було б трішки ось про жінку сказати у цьому ракурсі? М.Лайтман: Відповідальність. С.Винокур: Це в ній вкарбовано, так? М.Лайтман: Так. Відповідальність. Усе-таки вона відчуває сім'ю, відчуває дітей і чоловіка, увесь свій простір навколо. Для неї це вона сама. С.Винокур: Взагалі! М.Лайтман: Так. Тому в Торі сказано: "Іша зе а-баїт". С.Винокур: "Жінка - це дім". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це ж найбільші властивості для нашого світу, за великим рахунком, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Чому не можна було б ось усе перекласти на жінку? Ось віддати їй усе: кермо влади... М.Лайтман: Ні, це вона не може. С.Винокур: Це вона не може? М.Лайтман: Вона не може цього. Але коли чоловік буде робити все заради неї, тоді це буде добре. С.Винокур: А, тобто, ось цей трикутник потрібно закрутити, так? М.Лайтман: Так, звичайно. Тому що ми маємо створити для жінки такі умови, за допомогою яких світ буде насправді виправлений. С.Винокур: Тобто через жінку світ буде виправлений... М.Лайтман: Так. С.Винокур: ..ви кажете? М.Лайтман: Так-так-так. Це так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось чому в жінці є ці всі якості? Це через те, що вона може народжувати? Тому що... М.Лайтман: Тому що вона може народжувати. Тому що вона відчуває, через себе відчуває, через серце, через матку вона відчуває природу. І тому, звичайно... Так і сказано в Біблії. Одразу ж Аврааму і сказано: "Слухай те, що тобі каже Сара". Це непросто. С.Винокур: Тобто це можна сприйняти, як одну з порад: що треба слухати, що тобі каже... М.Лайтман: Це вказівка Творця Аврааму! С.Винокур: Так. Так хто ми такі, щоб не слухати жінку? М.Лайтман: Після цього що говорити?! С.Винокур: Це говориться більшою мірою про природну мудрість жінки, так ось це? М.Лайтман: Так, так про природну саме. Не штучної, як у чоловіка. С.Винокур: А ви природу сприймаєте як жіночу частину? Взагалі природу, коли говорите "природа"? М.Лайтман: Загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Чоловік - він даний для виправлення. Тією мірою, якою він може заслужити властивість виправлення, сили виправлення. А жінка - вона сама по собі вже в природі. С.Винокур: Тобто, якби ми слухали жінку, і якби ми правильно ставилися до жінки і для неї б там працювали, то, ви кажете, не було б воєн, не було б страждань, не було б бід? М.Лайтман: Ну, загалом, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Можна замкнути все на жінку, взагалі ось так от? М.Лайтман: Ну це дивлячись як перевернути. Але загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Якби ми слухали жінку, то, звісно, у світі було б більше порядку. Це всім ясно. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/yyBo6umw.mp401 Sep 22 00:00 UTCС.Винокур: Ось у звіті ООН ідеться, що у світі голодує жінок на 150 мільйонів більше, ніж чоловіків. Шістдесят відсотків з усіх голодуючих - жінки. І ось далі там іде розбирання: гендерна нерівність і так далі, і так далі, і так далі. Але одна фраза мене вразила просто, ось: "Десятки мільйонів жінок в усьому світі їдять останніми і менше за всіх". Сказано. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто тут так це раптом на п'єдестал такий піднімається жінка. Ви весь час наводите приклад жінки і дитини, ніби приклад ось такої віддачі в нашому світі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От можна було б трішки ось про жінку сказати у цьому ракурсі? М.Лайтман: Відповідальність. С.Винокур: Це в ній вкарбовано, так? М.Лайтман: Так. Відповідальність. Усе-таки вона відчуває сім'ю, відчуває дітей і чоловіка, увесь свій простір навколо. Для неї це вона сама. С.Винокур: Взагалі! М.Лайтман: Так. Тому в Торі сказано: "Іша зе а-баїт". С.Винокур: "Жінка - це дім". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це ж найбільші властивості для нашого світу, за великим рахунком, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Чому не можна було б ось усе перекласти на жінку? Ось віддати їй усе: кермо влади... М.Лайтман: Ні, це вона не може. С.Винокур: Це вона не може? М.Лайтман: Вона не може цього. Але коли чоловік буде робити все заради неї, тоді це буде добре. С.Винокур: А, тобто, ось цей трикутник потрібно закрутити, так? М.Лайтман: Так, звичайно. Тому що ми маємо створити для жінки такі умови, за допомогою яких світ буде насправді виправлений. С.Винокур: Тобто через жінку світ буде виправлений... М.Лайтман: Так. С.Винокур: ..ви кажете? М.Лайтман: Так-так-так. Це так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось чому в жінці є ці всі якості? Це через те, що вона може народжувати? Тому що... М.Лайтман: Тому що вона може народжувати. Тому що вона відчуває, через себе відчуває, через серце, через матку вона відчуває природу. І тому, звичайно... Так і сказано в Біблії. Одразу ж Аврааму і сказано: "Слухай те, що тобі каже Сара". Це непросто. С.Винокур: Тобто це можна сприйняти, як одну з порад: що треба слухати, що тобі каже... М.Лайтман: Це вказівка Творця Аврааму! С.Винокур: Так. Так хто ми такі, щоб не слухати жінку? М.Лайтман: Після цього що говорити?! С.Винокур: Це говориться більшою мірою про природну мудрість жінки, так ось це? М.Лайтман: Так, так про природну саме. Не штучної, як у чоловіка. С.Винокур: А ви природу сприймаєте як жіночу частину? Взагалі природу, коли говорите "природа"? М.Лайтман: Загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Чоловік - він даний для виправлення. Тією мірою, якою він може заслужити властивість виправлення, сили виправлення. А жінка - вона сама по собі вже в природі. С.Винокур: Тобто, якби ми слухали жінку, і якби ми правильно ставилися до жінки і для неї б там працювали, то, ви кажете, не було б воєн, не було б страждань, не було б бід? М.Лайтман: Ну, загалом, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Можна замкнути все на жінку, взагалі ось так от? М.Лайтман: Ну це дивлячись як перевернути. Але загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Якби ми слухали жінку, то, звісно, у світі було б більше порядку. Це всім ясно. https://cdn.kabbalahmedia.info/yyBo6umw.mp400:03:16С.Винокур: Ось у звіті ООН ідеться, що у світі голодує жінок на 150 мільйонів більше, ніж чоловіків. Шістдесят відсотків з усіх голодуючих - жінки. І ось далі там іде розбирання: гендерна нерівність і так далі, і так далі, і так далі. Але одна фраза мене вразила просто, ось: "Десятки мільйонів жінок в усьому світі їдять останніми і менше за всіх". Сказано. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто тут так це раптом на п'єдестал такий піднімається жінка. Ви весь час наводите приклад жінки і дитини, ніби приклад ось такої віддачі в нашому світі. М.Лайтман: Так. С.Винокур: От можна було б трішки ось про жінку сказати у цьому ракурсі? М.Лайтман: Відповідальність. С.Винокур: Це в ній вкарбовано, так? М.Лайтман: Так. Відповідальність. Усе-таки вона відчуває сім'ю, відчуває дітей і чоловіка, увесь свій простір навколо. Для неї це вона сама. С.Винокур: Взагалі! М.Лайтман: Так. Тому в Торі сказано: "Іша зе а-баїт". С.Винокур: "Жінка - це дім". М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це ж найбільші властивості для нашого світу, за великим рахунком, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Чому не можна було б ось усе перекласти на жінку? Ось віддати їй усе: кермо влади... М.Лайтман: Ні, це вона не може. С.Винокур: Це вона не може? М.Лайтман: Вона не може цього. Але коли чоловік буде робити все заради неї, тоді це буде добре. С.Винокур: А, тобто, ось цей трикутник потрібно закрутити, так? М.Лайтман: Так, звичайно. Тому що ми маємо створити для жінки такі умови, за допомогою яких світ буде насправді виправлений. С.Винокур: Тобто через жінку світ буде виправлений... М.Лайтман: Так. С.Винокур: ..ви кажете? М.Лайтман: Так-так-так. Це так. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось чому в жінці є ці всі якості? Це через те, що вона може народжувати? Тому що... М.Лайтман: Тому що вона може народжувати. Тому що вона відчуває, через себе відчуває, через серце, через матку вона відчуває природу. І тому, звичайно... Так і сказано в Біблії. Одразу ж Аврааму і сказано: "Слухай те, що тобі каже Сара". Це непросто. С.Винокур: Тобто це можна сприйняти, як одну з порад: що треба слухати, що тобі каже... М.Лайтман: Це вказівка Творця Аврааму! С.Винокур: Так. Так хто ми такі, щоб не слухати жінку? М.Лайтман: Після цього що говорити?! С.Винокур: Це говориться більшою мірою про природну мудрість жінки, так ось це? М.Лайтман: Так, так про природну саме. Не штучної, як у чоловіка. С.Винокур: А ви природу сприймаєте як жіночу частину? Взагалі природу, коли говорите "природа"? М.Лайтман: Загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Чоловік - він даний для виправлення. Тією мірою, якою він може заслужити властивість виправлення, сили виправлення. А жінка - вона сама по собі вже в природі. С.Винокур: Тобто, якби ми слухали жінку, і якби ми правильно ставилися до жінки і для неї б там працювали, то, ви кажете, не було б воєн, не було б страждань, не було б бід? М.Лайтман: Ну, загалом, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Можна замкнути все на жінку, взагалі ось так от? М.Лайтман: Ну це дивлячись як перевернути. Але загалом - так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Якби ми слухали жінку, то, звісно, у світі було б більше порядку. Це всім ясно. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ATmIIywI.mp301 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Цитата: «І створили школу так, як повелів диявол. Дитина любить природу, тому її замкнули в чотирьох стінах. Вона не може сидіти без руху, тому її примусили до нерухомості. Вона любить працювати руками, а її стали навчати теорій та ідей. Він любить говорити - йому наказали мовчати. Він прагне зрозуміти - йому веліли вчити напам'ять. Вона хотіла б сама досліджувати і шукати знання, але їй дали їх у готовому вигляді. І тоді діти навчилися того, чого ніколи б не навчилися в інших умовах. Вони навчилися брехати і прикидатися». Це сказав швейцарський педагог, публіцист Фар'єр. Ось, скажіть мені, будь ласка, це він сказав на початку століття. М. Лайтман: Неважливо. Сьогодні актуально також. Ведучий: Ось це мене злякало. Я побачив і вирішив, що ми з цього приводу повинні були поговорити. Чому взяли цього вільного птаха, дитину, і засунули в клітку? Чому? Скажіть… М. Лайтман: Тому що для нас так простіше і зрозуміліше, для дорослих. Силою натиснути на дитину і змусити її бути в наших чотирьох кутах і все. Ведучий: Що ми забираємо тоді від неї? М. Лайтман: Ми забираємо в неї вільний розвиток і душі, і серця, розуму і навіть фізичного розвитку. Ведучий: Це, ви вважаєте, найважливіше в людині? М. Лайтман: Я вважаю, що дитина має рости вільною. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто вона має сидіти і слухати старших, але їй має бути це цікаво. І вона має більше часу гуляти з товаришами. І одночасно з товаришами і з учителем. Виходити в поле, колупатися в якихось машинках, у великих машинах. Ще щось таке. Тобто треба по шляхах його виховувати отрока. Ведучий: Зрозуміло. Тобто ви вважаєте, що це важливіше, ніж, припустімо, засадити його за фізику, за алгебру? М. Лайтман: Ні, ні, ні, це нічого не дає. Тільки одиниці продираються крізь це, і тільки лише тому, що вони хочуть бути вищими за інших. Ведучий: Тобто знання вас найменше цікавлять? Я бачу, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто знання найменше. М. Лайтман: Нам це не треба. Ведучий: Не треба? Тобто, знання менше за все… А ось те, що ви зараз пропонували, це що? Це розкріпачує його, що це дає йому? М. Лайтман: Те, що я пропоную, це розвиває дитину в природному потоці її занять. І в такому разі вона винайде все, що завгодно. Не якісь літаки-вертольоти, а космольоти, засновані зовсім на інших принципах, - те, що ми думаємо, що зараз є в тих, хто нас іноді відвідує. Ось. І так далі. Ведучий: Тобто розкутість дасть ідеям свободу, і ми ще не знаємо, що існує в дитині. М. Лайтман: Так. Ведучий: А в ній світи цілі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще раз, якщо можна. Ще останнє запитаннямоє, якщо можна. Ось це ви говорите про свободу. І ще раз - принципи цієї свободи, якщо можна, для дитини? Ось як? М. Лайтман: Принципи цієї свободи - це вільний контакт із природою, міркування, … Ведучий: Висновки, так? М. Лайтман: Висновки, суперечки з дорослими і зі своїми однолітками. Це все дуже необхідно для правильного розвитку людей. Інакше ти їх просто поміщаєш у якийсь квадрат, у куб, і вони звідти не можуть вибратися звідти вже все життя. Ти робиш їхнє мислення формальним. Ведучий: Зрозуміло. І тим самим ти зупиняєш весь прогрес? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо: прогрес-прогрес, а насправді він міг би бути... божевільним абсолютно. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це вимагає від учителів? М. Лайтман: Це вимагає від учителів стати іншими, не цими вчителями, які є в нас сьогодні. Це нам треба все переробляти і протягом багатьох років. Але зате ми прийдемо до зовсім інших результатів. Ведучий: Усвідомлюючи це (я завжди задаю це питання), ми колись прийдемо до того, що треба все... стрибнути з обриву? М. Лайтман: Через велику революцію, так. Ведучий: Через велику революцію, що потрібно все поміняти. Міністерство освіти... Ви ж розумієте, тут включається все, уся система, уся бюрократична система... М. Лайтман: Уся! Ведучий: Вона не захоче... М. Лайтман: Я ж не кажу про те, що захоче чи ні, що треба воювати за це чи ні. Я ні до чого не закликаю. Ведучий: А як це станеться? М. Лайтман: Не знаю. Я не знаю, я просто говорю про те, що правильно. Ведучий: А можуть зверху взяти й поміняти нам мислення? М. Лайтман: Зверху все можуть. «Зверху» - я не маю на увазі уряд. Ведучий: Ні, я теж не маю на увазі. Тобто вища сила, вона може взяти й повернути мислення? М. Лайтман: Так. Ведучий: У якому випадку вона зробить це? Останнє питання. М. Лайтман: Я не можу цього стверджувати, але мені здається, тоді, коли ми повністю зневіримося в тому, що маємо. https://cdn.kabbalahmedia.info/ATmIIywI.mp300:05:29Ведучий: Цитата: «І створили школу так, як повелів диявол. Дитина любить природу, тому її замкнули в чотирьох стінах. Вона не може сидіти без руху, тому її примусили до нерухомості. Вона любить працювати руками, а її стали навчати теорій та ідей. Він любить говорити - йому наказали мовчати. Він прагне зрозуміти - йому веліли вчити напам'ять. Вона хотіла б сама досліджувати і шукати знання, але їй дали їх у готовому вигляді. І тоді діти навчилися того, чого ніколи б не навчилися в інших умовах. Вони навчилися брехати і прикидатися». Це сказав швейцарський педагог, публіцист Фар'єр. Ось, скажіть мені, будь ласка, це він сказав на початку століття. М. Лайтман: Неважливо. Сьогодні актуально також. Ведучий: Ось це мене злякало. Я побачив і вирішив, що ми з цього приводу повинні були поговорити. Чому взяли цього вільного птаха, дитину, і засунули в клітку? Чому? Скажіть… М. Лайтман: Тому що для нас так простіше і зрозуміліше, для дорослих. Силою натиснути на дитину і змусити її бути в наших чотирьох кутах і все. Ведучий: Що ми забираємо тоді від неї? М. Лайтман: Ми забираємо в неї вільний розвиток і душі, і серця, розуму і навіть фізичного розвитку. Ведучий: Це, ви вважаєте, найважливіше в людині? М. Лайтман: Я вважаю, що дитина має рости вільною. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто вона має сидіти і слухати старших, але їй має бути це цікаво. І вона має більше часу гуляти з товаришами. І одночасно з товаришами і з учителем. Виходити в поле, колупатися в якихось машинках, у великих машинах. Ще щось таке. Тобто треба по шляхах його виховувати отрока. Ведучий: Зрозуміло. Тобто ви вважаєте, що це важливіше, ніж, припустімо, засадити його за фізику, за алгебру? М. Лайтман: Ні, ні, ні, це нічого не дає. Тільки одиниці продираються крізь це, і тільки лише тому, що вони хочуть бути вищими за інших. Ведучий: Тобто знання вас найменше цікавлять? Я бачу, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто знання найменше. М. Лайтман: Нам це не треба. Ведучий: Не треба? Тобто, знання менше за все… А ось те, що ви зараз пропонували, це що? Це розкріпачує його, що це дає йому? М. Лайтман: Те, що я пропоную, це розвиває дитину в природному потоці її занять. І в такому разі вона винайде все, що завгодно. Не якісь літаки-вертольоти, а космольоти, засновані зовсім на інших принципах, - те, що ми думаємо, що зараз є в тих, хто нас іноді відвідує. Ось. І так далі. Ведучий: Тобто розкутість дасть ідеям свободу, і ми ще не знаємо, що існує в дитині. М. Лайтман: Так. Ведучий: А в ній світи цілі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще раз, якщо можна. Ще останнє запитаннямоє, якщо можна. Ось це ви говорите про свободу. І ще раз - принципи цієї свободи, якщо можна, для дитини? Ось як? М. Лайтман: Принципи цієї свободи - це вільний контакт із природою, міркування, … Ведучий: Висновки, так? М. Лайтман: Висновки, суперечки з дорослими і зі своїми однолітками. Це все дуже необхідно для правильного розвитку людей. Інакше ти їх просто поміщаєш у якийсь квадрат, у куб, і вони звідти не можуть вибратися звідти вже все життя. Ти робиш їхнє мислення формальним. Ведучий: Зрозуміло. І тим самим ти зупиняєш весь прогрес? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо: прогрес-прогрес, а насправді він міг би бути... божевільним абсолютно. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це вимагає від учителів? М. Лайтман: Це вимагає від учителів стати іншими, не цими вчителями, які є в нас сьогодні. Це нам треба все переробляти і протягом багатьох років. Але зате ми прийдемо до зовсім інших результатів. Ведучий: Усвідомлюючи це (я завжди задаю це питання), ми колись прийдемо до того, що треба все... стрибнути з обриву? М. Лайтман: Через велику революцію, так. Ведучий: Через велику революцію, що потрібно все поміняти. Міністерство освіти... Ви ж розумієте, тут включається все, уся система, уся бюрократична система... М. Лайтман: Уся! Ведучий: Вона не захоче... М. Лайтман: Я ж не кажу про те, що захоче чи ні, що треба воювати за це чи ні. Я ні до чого не закликаю. Ведучий: А як це станеться? М. Лайтман: Не знаю. Я не знаю, я просто говорю про те, що правильно. Ведучий: А можуть зверху взяти й поміняти нам мислення? М. Лайтман: Зверху все можуть. «Зверху» - я не маю на увазі уряд. Ведучий: Ні, я теж не маю на увазі. Тобто вища сила, вона може взяти й повернути мислення? М. Лайтман: Так. Ведучий: У якому випадку вона зробить це? Останнє питання. М. Лайтман: Я не можу цього стверджувати, але мені здається, тоді, коли ми повністю зневіримося в тому, що маємо. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/jvTLIQC4.mp401 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Цитата: «І створили школу так, як повелів диявол. Дитина любить природу, тому її замкнули в чотирьох стінах. Вона не може сидіти без руху, тому її примусили до нерухомості. Вона любить працювати руками, а її стали навчати теорій та ідей. Він любить говорити - йому наказали мовчати. Він прагне зрозуміти - йому веліли вчити напам'ять. Вона хотіла б сама досліджувати і шукати знання, але їй дали їх у готовому вигляді. І тоді діти навчилися того, чого ніколи б не навчилися в інших умовах. Вони навчилися брехати і прикидатися». Це сказав швейцарський педагог, публіцист Фар'єр. Ось, скажіть мені, будь ласка, це він сказав на початку століття. М. Лайтман: Неважливо. Сьогодні актуально також. Ведучий: Ось це мене злякало. Я побачив і вирішив, що ми з цього приводу повинні були поговорити. Чому взяли цього вільного птаха, дитину, і засунули в клітку? Чому? Скажіть… М. Лайтман: Тому що для нас так простіше і зрозуміліше, для дорослих. Силою натиснути на дитину і змусити її бути в наших чотирьох кутах і все. Ведучий: Що ми забираємо тоді від неї? М. Лайтман: Ми забираємо в неї вільний розвиток і душі, і серця, розуму і навіть фізичного розвитку. Ведучий: Це, ви вважаєте, найважливіше в людині? М. Лайтман: Я вважаю, що дитина має рости вільною. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто вона має сидіти і слухати старших, але їй має бути це цікаво. І вона має більше часу гуляти з товаришами. І одночасно з товаришами і з учителем. Виходити в поле, колупатися в якихось машинках, у великих машинах. Ще щось таке. Тобто треба по шляхах його виховувати отрока. Ведучий: Зрозуміло. Тобто ви вважаєте, що це важливіше, ніж, припустімо, засадити його за фізику, за алгебру? М. Лайтман: Ні, ні, ні, це нічого не дає. Тільки одиниці продираються крізь це, і тільки лише тому, що вони хочуть бути вищими за інших. Ведучий: Тобто знання вас найменше цікавлять? Я бачу, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто знання найменше. М. Лайтман: Нам це не треба. Ведучий: Не треба? Тобто, знання менше за все… А ось те, що ви зараз пропонували, це що? Це розкріпачує його, що це дає йому? М. Лайтман: Те, що я пропоную, це розвиває дитину в природному потоці її занять. І в такому разі вона винайде все, що завгодно. Не якісь літаки-вертольоти, а космольоти, засновані зовсім на інших принципах, - те, що ми думаємо, що зараз є в тих, хто нас іноді відвідує. Ось. І так далі. Ведучий: Тобто розкутість дасть ідеям свободу, і ми ще не знаємо, що існує в дитині. М. Лайтман: Так. Ведучий: А в ній світи цілі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще раз, якщо можна. Ще останнє запитаннямоє, якщо можна. Ось це ви говорите про свободу. І ще раз - принципи цієї свободи, якщо можна, для дитини? Ось як? М. Лайтман: Принципи цієї свободи - це вільний контакт із природою, міркування, … Ведучий: Висновки, так? М. Лайтман: Висновки, суперечки з дорослими і зі своїми однолітками. Це все дуже необхідно для правильного розвитку людей. Інакше ти їх просто поміщаєш у якийсь квадрат, у куб, і вони звідти не можуть вибратися звідти вже все життя. Ти робиш їхнє мислення формальним. Ведучий: Зрозуміло. І тим самим ти зупиняєш весь прогрес? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо: прогрес-прогрес, а насправді він міг би бути... божевільним абсолютно. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це вимагає від учителів? М. Лайтман: Це вимагає від учителів стати іншими, не цими вчителями, які є в нас сьогодні. Це нам треба все переробляти і протягом багатьох років. Але зате ми прийдемо до зовсім інших результатів. Ведучий: Усвідомлюючи це (я завжди задаю це питання), ми колись прийдемо до того, що треба все... стрибнути з обриву? М. Лайтман: Через велику революцію, так. Ведучий: Через велику революцію, що потрібно все поміняти. Міністерство освіти... Ви ж розумієте, тут включається все, уся система, уся бюрократична система... М. Лайтман: Уся! Ведучий: Вона не захоче... М. Лайтман: Я ж не кажу про те, що захоче чи ні, що треба воювати за це чи ні. Я ні до чого не закликаю. Ведучий: А як це станеться? М. Лайтман: Не знаю. Я не знаю, я просто говорю про те, що правильно. Ведучий: А можуть зверху взяти й поміняти нам мислення? М. Лайтман: Зверху все можуть. «Зверху» - я не маю на увазі уряд. Ведучий: Ні, я теж не маю на увазі. Тобто вища сила, вона може взяти й повернути мислення? М. Лайтман: Так. Ведучий: У якому випадку вона зробить це? Останнє питання. М. Лайтман: Я не можу цього стверджувати, але мені здається, тоді, коли ми повністю зневіримося в тому, що маємо. https://cdn.kabbalahmedia.info/jvTLIQC4.mp400:05:29Ведучий: Цитата: «І створили школу так, як повелів диявол. Дитина любить природу, тому її замкнули в чотирьох стінах. Вона не може сидіти без руху, тому її примусили до нерухомості. Вона любить працювати руками, а її стали навчати теорій та ідей. Він любить говорити - йому наказали мовчати. Він прагне зрозуміти - йому веліли вчити напам'ять. Вона хотіла б сама досліджувати і шукати знання, але їй дали їх у готовому вигляді. І тоді діти навчилися того, чого ніколи б не навчилися в інших умовах. Вони навчилися брехати і прикидатися». Це сказав швейцарський педагог, публіцист Фар'єр. Ось, скажіть мені, будь ласка, це він сказав на початку століття. М. Лайтман: Неважливо. Сьогодні актуально також. Ведучий: Ось це мене злякало. Я побачив і вирішив, що ми з цього приводу повинні були поговорити. Чому взяли цього вільного птаха, дитину, і засунули в клітку? Чому? Скажіть… М. Лайтман: Тому що для нас так простіше і зрозуміліше, для дорослих. Силою натиснути на дитину і змусити її бути в наших чотирьох кутах і все. Ведучий: Що ми забираємо тоді від неї? М. Лайтман: Ми забираємо в неї вільний розвиток і душі, і серця, розуму і навіть фізичного розвитку. Ведучий: Це, ви вважаєте, найважливіше в людині? М. Лайтман: Я вважаю, що дитина має рости вільною. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто вона має сидіти і слухати старших, але їй має бути це цікаво. І вона має більше часу гуляти з товаришами. І одночасно з товаришами і з учителем. Виходити в поле, колупатися в якихось машинках, у великих машинах. Ще щось таке. Тобто треба по шляхах його виховувати отрока. Ведучий: Зрозуміло. Тобто ви вважаєте, що це важливіше, ніж, припустімо, засадити його за фізику, за алгебру? М. Лайтман: Ні, ні, ні, це нічого не дає. Тільки одиниці продираються крізь це, і тільки лише тому, що вони хочуть бути вищими за інших. Ведучий: Тобто знання вас найменше цікавлять? Я бачу, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто знання найменше. М. Лайтман: Нам це не треба. Ведучий: Не треба? Тобто, знання менше за все… А ось те, що ви зараз пропонували, це що? Це розкріпачує його, що це дає йому? М. Лайтман: Те, що я пропоную, це розвиває дитину в природному потоці її занять. І в такому разі вона винайде все, що завгодно. Не якісь літаки-вертольоти, а космольоти, засновані зовсім на інших принципах, - те, що ми думаємо, що зараз є в тих, хто нас іноді відвідує. Ось. І так далі. Ведучий: Тобто розкутість дасть ідеям свободу, і ми ще не знаємо, що існує в дитині. М. Лайтман: Так. Ведучий: А в ній світи цілі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще раз, якщо можна. Ще останнє запитаннямоє, якщо можна. Ось це ви говорите про свободу. І ще раз - принципи цієї свободи, якщо можна, для дитини? Ось як? М. Лайтман: Принципи цієї свободи - це вільний контакт із природою, міркування, … Ведучий: Висновки, так? М. Лайтман: Висновки, суперечки з дорослими і зі своїми однолітками. Це все дуже необхідно для правильного розвитку людей. Інакше ти їх просто поміщаєш у якийсь квадрат, у куб, і вони звідти не можуть вибратися звідти вже все життя. Ти робиш їхнє мислення формальним. Ведучий: Зрозуміло. І тим самим ти зупиняєш весь прогрес? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо: прогрес-прогрес, а насправді він міг би бути... божевільним абсолютно. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це вимагає від учителів? М. Лайтман: Це вимагає від учителів стати іншими, не цими вчителями, які є в нас сьогодні. Це нам треба все переробляти і протягом багатьох років. Але зате ми прийдемо до зовсім інших результатів. Ведучий: Усвідомлюючи це (я завжди задаю це питання), ми колись прийдемо до того, що треба все... стрибнути з обриву? М. Лайтман: Через велику революцію, так. Ведучий: Через велику революцію, що потрібно все поміняти. Міністерство освіти... Ви ж розумієте, тут включається все, уся система, уся бюрократична система... М. Лайтман: Уся! Ведучий: Вона не захоче... М. Лайтман: Я ж не кажу про те, що захоче чи ні, що треба воювати за це чи ні. Я ні до чого не закликаю. Ведучий: А як це станеться? М. Лайтман: Не знаю. Я не знаю, я просто говорю про те, що правильно. Ведучий: А можуть зверху взяти й поміняти нам мислення? М. Лайтман: Зверху все можуть. «Зверху» - я не маю на увазі уряд. Ведучий: Ні, я теж не маю на увазі. Тобто вища сила, вона може взяти й повернути мислення? М. Лайтман: Так. Ведучий: У якому випадку вона зробить це? Останнє питання. М. Лайтман: Я не можу цього стверджувати, але мені здається, тоді, коли ми повністю зневіримося в тому, що маємо. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/8g6uXian.mp401 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Цитата: «І створили школу так, як повелів диявол. Дитина любить природу, тому її замкнули в чотирьох стінах. Вона не може сидіти без руху, тому її примусили до нерухомості. Вона любить працювати руками, а її стали навчати теорій та ідей. Він любить говорити - йому наказали мовчати. Він прагне зрозуміти - йому веліли вчити напам'ять. Вона хотіла б сама досліджувати і шукати знання, але їй дали їх у готовому вигляді. І тоді діти навчилися того, чого ніколи б не навчилися в інших умовах. Вони навчилися брехати і прикидатися». Це сказав швейцарський педагог, публіцист Фар'єр. Ось, скажіть мені, будь ласка, це він сказав на початку століття. М. Лайтман: Неважливо. Сьогодні актуально також. Ведучий: Ось це мене злякало. Я побачив і вирішив, що ми з цього приводу повинні були поговорити. Чому взяли цього вільного птаха, дитину, і засунули в клітку? Чому? Скажіть… М. Лайтман: Тому що для нас так простіше і зрозуміліше, для дорослих. Силою натиснути на дитину і змусити її бути в наших чотирьох кутах і все. Ведучий: Що ми забираємо тоді від неї? М. Лайтман: Ми забираємо в неї вільний розвиток і душі, і серця, розуму і навіть фізичного розвитку. Ведучий: Це, ви вважаєте, найважливіше в людині? М. Лайтман: Я вважаю, що дитина має рости вільною. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто вона має сидіти і слухати старших, але їй має бути це цікаво. І вона має більше часу гуляти з товаришами. І одночасно з товаришами і з учителем. Виходити в поле, колупатися в якихось машинках, у великих машинах. Ще щось таке. Тобто треба по шляхах його виховувати отрока. Ведучий: Зрозуміло. Тобто ви вважаєте, що це важливіше, ніж, припустімо, засадити його за фізику, за алгебру? М. Лайтман: Ні, ні, ні, це нічого не дає. Тільки одиниці продираються крізь це, і тільки лише тому, що вони хочуть бути вищими за інших. Ведучий: Тобто знання вас найменше цікавлять? Я бачу, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто знання найменше. М. Лайтман: Нам це не треба. Ведучий: Не треба? Тобто, знання менше за все… А ось те, що ви зараз пропонували, це що? Це розкріпачує його, що це дає йому? М. Лайтман: Те, що я пропоную, це розвиває дитину в природному потоці її занять. І в такому разі вона винайде все, що завгодно. Не якісь літаки-вертольоти, а космольоти, засновані зовсім на інших принципах, - те, що ми думаємо, що зараз є в тих, хто нас іноді відвідує. Ось. І так далі. Ведучий: Тобто розкутість дасть ідеям свободу, і ми ще не знаємо, що існує в дитині. М. Лайтман: Так. Ведучий: А в ній світи цілі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще раз, якщо можна. Ще останнє запитаннямоє, якщо можна. Ось це ви говорите про свободу. І ще раз - принципи цієї свободи, якщо можна, для дитини? Ось як? М. Лайтман: Принципи цієї свободи - це вільний контакт із природою, міркування, … Ведучий: Висновки, так? М. Лайтман: Висновки, суперечки з дорослими і зі своїми однолітками. Це все дуже необхідно для правильного розвитку людей. Інакше ти їх просто поміщаєш у якийсь квадрат, у куб, і вони звідти не можуть вибратися звідти вже все життя. Ти робиш їхнє мислення формальним. Ведучий: Зрозуміло. І тим самим ти зупиняєш весь прогрес? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо: прогрес-прогрес, а насправді він міг би бути... божевільним абсолютно. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це вимагає від учителів? М. Лайтман: Це вимагає від учителів стати іншими, не цими вчителями, які є в нас сьогодні. Це нам треба все переробляти і протягом багатьох років. Але зате ми прийдемо до зовсім інших результатів. Ведучий: Усвідомлюючи це (я завжди задаю це питання), ми колись прийдемо до того, що треба все... стрибнути з обриву? М. Лайтман: Через велику революцію, так. Ведучий: Через велику революцію, що потрібно все поміняти. Міністерство освіти... Ви ж розумієте, тут включається все, уся система, уся бюрократична система... М. Лайтман: Уся! Ведучий: Вона не захоче... М. Лайтман: Я ж не кажу про те, що захоче чи ні, що треба воювати за це чи ні. Я ні до чого не закликаю. Ведучий: А як це станеться? М. Лайтман: Не знаю. Я не знаю, я просто говорю про те, що правильно. Ведучий: А можуть зверху взяти й поміняти нам мислення? М. Лайтман: Зверху все можуть. «Зверху» - я не маю на увазі уряд. Ведучий: Ні, я теж не маю на увазі. Тобто вища сила, вона може взяти й повернути мислення? М. Лайтман: Так. Ведучий: У якому випадку вона зробить це? Останнє питання. М. Лайтман: Я не можу цього стверджувати, але мені здається, тоді, коли ми повністю зневіримося в тому, що маємо. https://cdn.kabbalahmedia.info/8g6uXian.mp400:05:29Ведучий: Цитата: «І створили школу так, як повелів диявол. Дитина любить природу, тому її замкнули в чотирьох стінах. Вона не може сидіти без руху, тому її примусили до нерухомості. Вона любить працювати руками, а її стали навчати теорій та ідей. Він любить говорити - йому наказали мовчати. Він прагне зрозуміти - йому веліли вчити напам'ять. Вона хотіла б сама досліджувати і шукати знання, але їй дали їх у готовому вигляді. І тоді діти навчилися того, чого ніколи б не навчилися в інших умовах. Вони навчилися брехати і прикидатися». Це сказав швейцарський педагог, публіцист Фар'єр. Ось, скажіть мені, будь ласка, це він сказав на початку століття. М. Лайтман: Неважливо. Сьогодні актуально також. Ведучий: Ось це мене злякало. Я побачив і вирішив, що ми з цього приводу повинні були поговорити. Чому взяли цього вільного птаха, дитину, і засунули в клітку? Чому? Скажіть… М. Лайтман: Тому що для нас так простіше і зрозуміліше, для дорослих. Силою натиснути на дитину і змусити її бути в наших чотирьох кутах і все. Ведучий: Що ми забираємо тоді від неї? М. Лайтман: Ми забираємо в неї вільний розвиток і душі, і серця, розуму і навіть фізичного розвитку. Ведучий: Це, ви вважаєте, найважливіше в людині? М. Лайтман: Я вважаю, що дитина має рости вільною. Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. Тобто вона має сидіти і слухати старших, але їй має бути це цікаво. І вона має більше часу гуляти з товаришами. І одночасно з товаришами і з учителем. Виходити в поле, колупатися в якихось машинках, у великих машинах. Ще щось таке. Тобто треба по шляхах його виховувати отрока. Ведучий: Зрозуміло. Тобто ви вважаєте, що це важливіше, ніж, припустімо, засадити його за фізику, за алгебру? М. Лайтман: Ні, ні, ні, це нічого не дає. Тільки одиниці продираються крізь це, і тільки лише тому, що вони хочуть бути вищими за інших. Ведучий: Тобто знання вас найменше цікавлять? Я бачу, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто знання найменше. М. Лайтман: Нам це не треба. Ведучий: Не треба? Тобто, знання менше за все… А ось те, що ви зараз пропонували, це що? Це розкріпачує його, що це дає йому? М. Лайтман: Те, що я пропоную, це розвиває дитину в природному потоці її занять. І в такому разі вона винайде все, що завгодно. Не якісь літаки-вертольоти, а космольоти, засновані зовсім на інших принципах, - те, що ми думаємо, що зараз є в тих, хто нас іноді відвідує. Ось. І так далі. Ведучий: Тобто розкутість дасть ідеям свободу, і ми ще не знаємо, що існує в дитині. М. Лайтман: Так. Ведучий: А в ній світи цілі. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ще раз, якщо можна. Ще останнє запитаннямоє, якщо можна. Ось це ви говорите про свободу. І ще раз - принципи цієї свободи, якщо можна, для дитини? Ось як? М. Лайтман: Принципи цієї свободи - це вільний контакт із природою, міркування, … Ведучий: Висновки, так? М. Лайтман: Висновки, суперечки з дорослими і зі своїми однолітками. Це все дуже необхідно для правильного розвитку людей. Інакше ти їх просто поміщаєш у якийсь квадрат, у куб, і вони звідти не можуть вибратися звідти вже все життя. Ти робиш їхнє мислення формальним. Ведучий: Зрозуміло. І тим самим ти зупиняєш весь прогрес? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо: прогрес-прогрес, а насправді він міг би бути... божевільним абсолютно. М. Лайтман: Так. Ведучий: Що це вимагає від учителів? М. Лайтман: Це вимагає від учителів стати іншими, не цими вчителями, які є в нас сьогодні. Це нам треба все переробляти і протягом багатьох років. Але зате ми прийдемо до зовсім інших результатів. Ведучий: Усвідомлюючи це (я завжди задаю це питання), ми колись прийдемо до того, що треба все... стрибнути з обриву? М. Лайтман: Через велику революцію, так. Ведучий: Через велику революцію, що потрібно все поміняти. Міністерство освіти... Ви ж розумієте, тут включається все, уся система, уся бюрократична система... М. Лайтман: Уся! Ведучий: Вона не захоче... М. Лайтман: Я ж не кажу про те, що захоче чи ні, що треба воювати за це чи ні. Я ні до чого не закликаю. Ведучий: А як це станеться? М. Лайтман: Не знаю. Я не знаю, я просто говорю про те, що правильно. Ведучий: А можуть зверху взяти й поміняти нам мислення? М. Лайтман: Зверху все можуть. «Зверху» - я не маю на увазі уряд. Ведучий: Ні, я теж не маю на увазі. Тобто вища сила, вона може взяти й повернути мислення? М. Лайтман: Так. Ведучий: У якому випадку вона зробить це? Останнє питання. М. Лайтман: Я не можу цього стверджувати, але мені здається, тоді, коли ми повністю зневіримося в тому, що маємо. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EpPjaNjj.mp301 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Мікродозинг - це вживання трохи мухоморів, трохи LSD, трохи чогось ще. У Силіконовій долині це практикується. Мікродозинг підвищує продуктивність, креативність. Головне вживання - 1 до 10, 1 до 20. Головне - дотримуватися цих мікродоз, і вони дають одразу ефект. В YouTube сотні тисяч переглядів про те, як це розширює свідомість без наслідків. Тобто, мікродозинг - ти ніби стаєш мікронаркоманом, але не наркоманом. У мене запитання таке: Чому людині весь час потрібно заводити себе? Ось, скажіть мені, будь ласка, чому? М. Лайтман: У цих самих мікродозах є два дуже цікавих наслідки. Перше - це те, що людина починає підніматися вище себе, так вона себе відчуває. І друге - це те, що вона починає бачити не тільки вище себе, а, я б сказав, поза собою. Тож це притягує людей. А що в нашому житті ще є? Ведучий: Тільки не закликайте до мікродозингу. 🙂 М. Лайтман: Я ні до чого взагалі не закликаю. Мене самого це не приваблює. Я хочу реально дивитися на речі, а не через якісь психотропні препарати. Ведучий: Ось про це я і хотів запитати. Ви весь час закликаєте до зв'язку між людьми, до теплих стосунків. Тут є свій мікродозинг? Скажіть, будь ласка. М. Лайтман: В чому? У зв'язках між собою? Звичайно, так. Мухомори тут ні до чого. Коли ми об'єднуємося, ми притягуємо вище світло. І воно впливає на нас, розширює нашу свідомість, піднімає нас в інший вимір. Ведучий: Незважаючи на те, що не хочемо об'єднуватися, не хочемо взагалі ніякого зв'язку? М. Лайтман: Саме тому! Саме тому! Ведучий: Тобто, через цей спротив бути у взаєминах один з одним і добрих взаєминах, ми притягуємо цю силу. Це і є справжній мікродозинг? М.Лайтман: Ми можемо притягнути мікродозу вищого світла, але на більше ми не здатні. Але щоразу, притягуючи до себе його різні варіації, ми поступово-поступово створюємо в собі якусь ампулу, запас цієї мікродози, за допомогою якої ми починаємо відчувати вже Вищий світ. Ведучий: А скажіть, ці мікродози накопичуються в нас? Додаються і додаються шари? М. Лайтман: Звичайно, так. Це процес акумулятивний. Ведучий: Тобто це поколіннями відбувається? Людина знає, коли це вистрибне в ній, коли раптом усе спрацює? М. Лайтман: Заздалегідь нічого не знає. Тому що вона має працювати на віддачу, а всі її розрахунки - в егоїзмі. Як же вона може знати? Ведучий: Тобто, якщо я знатиму, що тоді-то в мене це станеться, це вже непрацююча система? М. Лайтман: Не вийде. Ведучий: Важке завдання ви людині даєте. М. Лайтман: Це не я даю. Це природа така - складається з двох половинок. Ведучий: Не знати нічого, не спланувати, коли я стану доктором наук, коли професором, тут я більш-менш можу якось погратися. А тут нічим. М.Лайтман: Грайся. Ведучий: А тут не гра. https://cdn.kabbalahmedia.info/EpPjaNjj.mp300:03:53Ведучий: Мікродозинг - це вживання трохи мухоморів, трохи LSD, трохи чогось ще. У Силіконовій долині це практикується. Мікродозинг підвищує продуктивність, креативність. Головне вживання - 1 до 10, 1 до 20. Головне - дотримуватися цих мікродоз, і вони дають одразу ефект. В YouTube сотні тисяч переглядів про те, як це розширює свідомість без наслідків. Тобто, мікродозинг - ти ніби стаєш мікронаркоманом, але не наркоманом. У мене запитання таке: Чому людині весь час потрібно заводити себе? Ось, скажіть мені, будь ласка, чому? М. Лайтман: У цих самих мікродозах є два дуже цікавих наслідки. Перше - це те, що людина починає підніматися вище себе, так вона себе відчуває. І друге - це те, що вона починає бачити не тільки вище себе, а, я б сказав, поза собою. Тож це притягує людей. А що в нашому житті ще є? Ведучий: Тільки не закликайте до мікродозингу. 🙂 М. Лайтман: Я ні до чого взагалі не закликаю. Мене самого це не приваблює. Я хочу реально дивитися на речі, а не через якісь психотропні препарати. Ведучий: Ось про це я і хотів запитати. Ви весь час закликаєте до зв'язку між людьми, до теплих стосунків. Тут є свій мікродозинг? Скажіть, будь ласка. М. Лайтман: В чому? У зв'язках між собою? Звичайно, так. Мухомори тут ні до чого. Коли ми об'єднуємося, ми притягуємо вище світло. І воно впливає на нас, розширює нашу свідомість, піднімає нас в інший вимір. Ведучий: Незважаючи на те, що не хочемо об'єднуватися, не хочемо взагалі ніякого зв'язку? М. Лайтман: Саме тому! Саме тому! Ведучий: Тобто, через цей спротив бути у взаєминах один з одним і добрих взаєминах, ми притягуємо цю силу. Це і є справжній мікродозинг? М.Лайтман: Ми можемо притягнути мікродозу вищого світла, але на більше ми не здатні. Але щоразу, притягуючи до себе його різні варіації, ми поступово-поступово створюємо в собі якусь ампулу, запас цієї мікродози, за допомогою якої ми починаємо відчувати вже Вищий світ. Ведучий: А скажіть, ці мікродози накопичуються в нас? Додаються і додаються шари? М. Лайтман: Звичайно, так. Це процес акумулятивний. Ведучий: Тобто це поколіннями відбувається? Людина знає, коли це вистрибне в ній, коли раптом усе спрацює? М. Лайтман: Заздалегідь нічого не знає. Тому що вона має працювати на віддачу, а всі її розрахунки - в егоїзмі. Як же вона може знати? Ведучий: Тобто, якщо я знатиму, що тоді-то в мене це станеться, це вже непрацююча система? М. Лайтман: Не вийде. Ведучий: Важке завдання ви людині даєте. М. Лайтман: Це не я даю. Це природа така - складається з двох половинок. Ведучий: Не знати нічого, не спланувати, коли я стану доктором наук, коли професором, тут я більш-менш можу якось погратися. А тут нічим. М.Лайтман: Грайся. Ведучий: А тут не гра. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4VSfk5f6.mp401 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Мікродозинг - це вживання трохи мухоморів, трохи LSD, трохи чогось ще. У Силіконовій долині це практикується. Мікродозинг підвищує продуктивність, креативність. Головне вживання - 1 до 10, 1 до 20. Головне - дотримуватися цих мікродоз, і вони дають одразу ефект. В YouTube сотні тисяч переглядів про те, як це розширює свідомість без наслідків. Тобто, мікродозинг - ти ніби стаєш мікронаркоманом, але не наркоманом. У мене запитання таке: Чому людині весь час потрібно заводити себе? Ось, скажіть мені, будь ласка, чому? М. Лайтман: У цих самих мікродозах є два дуже цікавих наслідки. Перше - це те, що людина починає підніматися вище себе, так вона себе відчуває. І друге - це те, що вона починає бачити не тільки вище себе, а, я б сказав, поза собою. Тож це притягує людей. А що в нашому житті ще є? Ведучий: Тільки не закликайте до мікродозингу. 🙂 М. Лайтман: Я ні до чого взагалі не закликаю. Мене самого це не приваблює. Я хочу реально дивитися на речі, а не через якісь психотропні препарати. Ведучий: Ось про це я і хотів запитати. Ви весь час закликаєте до зв'язку між людьми, до теплих стосунків. Тут є свій мікродозинг? Скажіть, будь ласка. М. Лайтман: В чому? У зв'язках між собою? Звичайно, так. Мухомори тут ні до чого. Коли ми об'єднуємося, ми притягуємо вище світло. І воно впливає на нас, розширює нашу свідомість, піднімає нас в інший вимір. Ведучий: Незважаючи на те, що не хочемо об'єднуватися, не хочемо взагалі ніякого зв'язку? М. Лайтман: Саме тому! Саме тому! Ведучий: Тобто, через цей спротив бути у взаєминах один з одним і добрих взаєминах, ми притягуємо цю силу. Це і є справжній мікродозинг? М.Лайтман: Ми можемо притягнути мікродозу вищого світла, але на більше ми не здатні. Але щоразу, притягуючи до себе його різні варіації, ми поступово-поступово створюємо в собі якусь ампулу, запас цієї мікродози, за допомогою якої ми починаємо відчувати вже Вищий світ. Ведучий: А скажіть, ці мікродози накопичуються в нас? Додаються і додаються шари? М. Лайтман: Звичайно, так. Це процес акумулятивний. Ведучий: Тобто це поколіннями відбувається? Людина знає, коли це вистрибне в ній, коли раптом усе спрацює? М. Лайтман: Заздалегідь нічого не знає. Тому що вона має працювати на віддачу, а всі її розрахунки - в егоїзмі. Як же вона може знати? Ведучий: Тобто, якщо я знатиму, що тоді-то в мене це станеться, це вже непрацююча система? М. Лайтман: Не вийде. Ведучий: Важке завдання ви людині даєте. М. Лайтман: Це не я даю. Це природа така - складається з двох половинок. Ведучий: Не знати нічого, не спланувати, коли я стану доктором наук, коли професором, тут я більш-менш можу якось погратися. А тут нічим. М.Лайтман: Грайся. Ведучий: А тут не гра. https://cdn.kabbalahmedia.info/4VSfk5f6.mp400:03:53Ведучий: Мікродозинг - це вживання трохи мухоморів, трохи LSD, трохи чогось ще. У Силіконовій долині це практикується. Мікродозинг підвищує продуктивність, креативність. Головне вживання - 1 до 10, 1 до 20. Головне - дотримуватися цих мікродоз, і вони дають одразу ефект. В YouTube сотні тисяч переглядів про те, як це розширює свідомість без наслідків. Тобто, мікродозинг - ти ніби стаєш мікронаркоманом, але не наркоманом. У мене запитання таке: Чому людині весь час потрібно заводити себе? Ось, скажіть мені, будь ласка, чому? М. Лайтман: У цих самих мікродозах є два дуже цікавих наслідки. Перше - це те, що людина починає підніматися вище себе, так вона себе відчуває. І друге - це те, що вона починає бачити не тільки вище себе, а, я б сказав, поза собою. Тож це притягує людей. А що в нашому житті ще є? Ведучий: Тільки не закликайте до мікродозингу. 🙂 М. Лайтман: Я ні до чого взагалі не закликаю. Мене самого це не приваблює. Я хочу реально дивитися на речі, а не через якісь психотропні препарати. Ведучий: Ось про це я і хотів запитати. Ви весь час закликаєте до зв'язку між людьми, до теплих стосунків. Тут є свій мікродозинг? Скажіть, будь ласка. М. Лайтман: В чому? У зв'язках між собою? Звичайно, так. Мухомори тут ні до чого. Коли ми об'єднуємося, ми притягуємо вище світло. І воно впливає на нас, розширює нашу свідомість, піднімає нас в інший вимір. Ведучий: Незважаючи на те, що не хочемо об'єднуватися, не хочемо взагалі ніякого зв'язку? М. Лайтман: Саме тому! Саме тому! Ведучий: Тобто, через цей спротив бути у взаєминах один з одним і добрих взаєминах, ми притягуємо цю силу. Це і є справжній мікродозинг? М.Лайтман: Ми можемо притягнути мікродозу вищого світла, але на більше ми не здатні. Але щоразу, притягуючи до себе його різні варіації, ми поступово-поступово створюємо в собі якусь ампулу, запас цієї мікродози, за допомогою якої ми починаємо відчувати вже Вищий світ. Ведучий: А скажіть, ці мікродози накопичуються в нас? Додаються і додаються шари? М. Лайтман: Звичайно, так. Це процес акумулятивний. Ведучий: Тобто це поколіннями відбувається? Людина знає, коли це вистрибне в ній, коли раптом усе спрацює? М. Лайтман: Заздалегідь нічого не знає. Тому що вона має працювати на віддачу, а всі її розрахунки - в егоїзмі. Як же вона може знати? Ведучий: Тобто, якщо я знатиму, що тоді-то в мене це станеться, це вже непрацююча система? М. Лайтман: Не вийде. Ведучий: Важке завдання ви людині даєте. М. Лайтман: Це не я даю. Це природа така - складається з двох половинок. Ведучий: Не знати нічого, не спланувати, коли я стану доктором наук, коли професором, тут я більш-менш можу якось погратися. А тут нічим. М.Лайтман: Грайся. Ведучий: А тут не гра. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/D3qRG4Q7.mp401 Sep 22 00:00 UTCВедучий: Мікродозинг - це вживання трохи мухоморів, трохи LSD, трохи чогось ще. У Силіконовій долині це практикується. Мікродозинг підвищує продуктивність, креативність. Головне вживання - 1 до 10, 1 до 20. Головне - дотримуватися цих мікродоз, і вони дають одразу ефект. В YouTube сотні тисяч переглядів про те, як це розширює свідомість без наслідків. Тобто, мікродозинг - ти ніби стаєш мікронаркоманом, але не наркоманом. У мене запитання таке: Чому людині весь час потрібно заводити себе? Ось, скажіть мені, будь ласка, чому? М. Лайтман: У цих самих мікродозах є два дуже цікавих наслідки. Перше - це те, що людина починає підніматися вище себе, так вона себе відчуває. І друге - це те, що вона починає бачити не тільки вище себе, а, я б сказав, поза собою. Тож це притягує людей. А що в нашому житті ще є? Ведучий: Тільки не закликайте до мікродозингу. 🙂 М. Лайтман: Я ні до чого взагалі не закликаю. Мене самого це не приваблює. Я хочу реально дивитися на речі, а не через якісь психотропні препарати. Ведучий: Ось про це я і хотів запитати. Ви весь час закликаєте до зв'язку між людьми, до теплих стосунків. Тут є свій мікродозинг? Скажіть, будь ласка. М. Лайтман: В чому? У зв'язках між собою? Звичайно, так. Мухомори тут ні до чого. Коли ми об'єднуємося, ми притягуємо вище світло. І воно впливає на нас, розширює нашу свідомість, піднімає нас в інший вимір. Ведучий: Незважаючи на те, що не хочемо об'єднуватися, не хочемо взагалі ніякого зв'язку? М. Лайтман: Саме тому! Саме тому! Ведучий: Тобто, через цей спротив бути у взаєминах один з одним і добрих взаєминах, ми притягуємо цю силу. Це і є справжній мікродозинг? М.Лайтман: Ми можемо притягнути мікродозу вищого світла, але на більше ми не здатні. Але щоразу, притягуючи до себе його різні варіації, ми поступово-поступово створюємо в собі якусь ампулу, запас цієї мікродози, за допомогою якої ми починаємо відчувати вже Вищий світ. Ведучий: А скажіть, ці мікродози накопичуються в нас? Додаються і додаються шари? М. Лайтман: Звичайно, так. Це процес акумулятивний. Ведучий: Тобто це поколіннями відбувається? Людина знає, коли це вистрибне в ній, коли раптом усе спрацює? М. Лайтман: Заздалегідь нічого не знає. Тому що вона має працювати на віддачу, а всі її розрахунки - в егоїзмі. Як же вона може знати? Ведучий: Тобто, якщо я знатиму, що тоді-то в мене це станеться, це вже непрацююча система? М. Лайтман: Не вийде. Ведучий: Важке завдання ви людині даєте. М. Лайтман: Це не я даю. Це природа така - складається з двох половинок. Ведучий: Не знати нічого, не спланувати, коли я стану доктором наук, коли професором, тут я більш-менш можу якось погратися. А тут нічим. М.Лайтман: Грайся. Ведучий: А тут не гра. https://cdn.kabbalahmedia.info/D3qRG4Q7.mp400:03:53Ведучий: Мікродозинг - це вживання трохи мухоморів, трохи LSD, трохи чогось ще. У Силіконовій долині це практикується. Мікродозинг підвищує продуктивність, креативність. Головне вживання - 1 до 10, 1 до 20. Головне - дотримуватися цих мікродоз, і вони дають одразу ефект. В YouTube сотні тисяч переглядів про те, як це розширює свідомість без наслідків. Тобто, мікродозинг - ти ніби стаєш мікронаркоманом, але не наркоманом. У мене запитання таке: Чому людині весь час потрібно заводити себе? Ось, скажіть мені, будь ласка, чому? М. Лайтман: У цих самих мікродозах є два дуже цікавих наслідки. Перше - це те, що людина починає підніматися вище себе, так вона себе відчуває. І друге - це те, що вона починає бачити не тільки вище себе, а, я б сказав, поза собою. Тож це притягує людей. А що в нашому житті ще є? Ведучий: Тільки не закликайте до мікродозингу. 🙂 М. Лайтман: Я ні до чого взагалі не закликаю. Мене самого це не приваблює. Я хочу реально дивитися на речі, а не через якісь психотропні препарати. Ведучий: Ось про це я і хотів запитати. Ви весь час закликаєте до зв'язку між людьми, до теплих стосунків. Тут є свій мікродозинг? Скажіть, будь ласка. М. Лайтман: В чому? У зв'язках між собою? Звичайно, так. Мухомори тут ні до чого. Коли ми об'єднуємося, ми притягуємо вище світло. І воно впливає на нас, розширює нашу свідомість, піднімає нас в інший вимір. Ведучий: Незважаючи на те, що не хочемо об'єднуватися, не хочемо взагалі ніякого зв'язку? М. Лайтман: Саме тому! Саме тому! Ведучий: Тобто, через цей спротив бути у взаєминах один з одним і добрих взаєминах, ми притягуємо цю силу. Це і є справжній мікродозинг? М.Лайтман: Ми можемо притягнути мікродозу вищого світла, але на більше ми не здатні. Але щоразу, притягуючи до себе його різні варіації, ми поступово-поступово створюємо в собі якусь ампулу, запас цієї мікродози, за допомогою якої ми починаємо відчувати вже Вищий світ. Ведучий: А скажіть, ці мікродози накопичуються в нас? Додаються і додаються шари? М. Лайтман: Звичайно, так. Це процес акумулятивний. Ведучий: Тобто це поколіннями відбувається? Людина знає, коли це вистрибне в ній, коли раптом усе спрацює? М. Лайтман: Заздалегідь нічого не знає. Тому що вона має працювати на віддачу, а всі її розрахунки - в егоїзмі. Як же вона може знати? Ведучий: Тобто, якщо я знатиму, що тоді-то в мене це станеться, це вже непрацююча система? М. Лайтман: Не вийде. Ведучий: Важке завдання ви людині даєте. М. Лайтман: Це не я даю. Це природа така - складається з двох половинок. Ведучий: Не знати нічого, не спланувати, коли я стану доктором наук, коли професором, тут я більш-менш можу якось погратися. А тут нічим. М.Лайтман: Грайся. Ведучий: А тут не гра. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/eJ5pyBaP.mp325 Aug 22 00:00 UTCРепліка: Тут є в мене лист нашої учениці, я думаю, що він буде цікавим і для всіх наших слухачів. Ось такий лист: "Добрий день, дорогий учителю! Звертаюся до вас із проханням: навчіть говорити з Творцем. Я займаюся кабалою понад 12 років. Два місяці тому в мене помер чоловік. Жили разом 28 років. Нашою наукою він не займався, але був таким янголом за моєю спиною: допомагав мені вчитися, працювати, розповсюджувати. Він помер. Мені дуже тяжко, серце розривається! Допомагають ваші статті, відео. Розмовляю з чоловіком дуже часто у серці, прошу його допомоги у справах, прошу поради. Такий діалог. Але ж це ненормально, його ж немає, а є тільки Творець. Як мені від образу людини навчитися звертатися одразу до Творця? Допоможіть будь ласка! Дуже дякую за відповідь, хоч і знаю, що у вас немає часу на особисті повідомлення. З повагою, Олена". Ось я подумав, що це не особисте повідомлення, а все ж таки воно важливе. М. Лайтман: Так, по-перше, звісно, ​​мої співчуття. По-друге, те, що чоловік фізично помер, відсутній поряд з вами, це нічого не означає! Абсолютно! Навпаки. А зв'язок його з вами – він ще міцніший, тільки ви його не відчуваєте тією мірою, якою він існує. Тому ви, будь ласка, не уявляйте його зниклим, що пішов, а таким, що він знаходиться з вами. З вами внутрішньо, душевно, духовно. І так ви повинні до нього ставитись. І розмовляти з ним, і розмовляти з Творцем. Розмовляти! Не треба нічого іншого! Ось як ви хочете говорити, так і кажіть. І він, і Творець вас зрозуміють. І найкраще – щоб ви говорили найпростішою своєю мовою. Репліка: Ось цікаво– ви кажете, і у мене прямо тепло по серцю йде. М. Лайтман: Так, бо так воно і є. Не треба вигадувати нічого іншого! Питання: А ось те, що у Олени сумніви? "Я говорю з ним, з чоловіком, а треба б з Творцем", - вона каже. М. Лайтман: Це не має значення. Ви говорите просто з найвищою силою про ваші проблеми. І до цієї вищої сили включені і ваш чоловік, і Творець, і взагалі всі ми. Питання: Ось цікаво, чи правильний висновок, що коли я з кимось розмовляю, з кимось, так із серця, я завжди розмовляю з Творцем? М. Лайтман: З Творцем. Питання: Правильно, так? М. Лайтман: Так Репліка: Тобто, коли все йде ось так…? М. Лайтман: "Немає нікого крім Нього". Ось це найстрашніша проблема! Репліка: Так, страшна. М. Лайтман: Коли ти дивишся на безліч людей, і поганих, і добрих, – це всього лише вистава Творця для тебе. Питання: Тобто, якщо ми прийдемо,зуміємо, зробимо зусилля і зуміємо прийти до того, що це закон – "я говорю з Творцем весь час", тоді світ зміниться? М. Лайтман:Так, але люди не хочуть цього розуміти. Це важко уявляти, треба себе примушувати. Питання: Зрозуміло. Тобто Олена робить все правильно, так? Вона ось так розмовляє зі своїм чоловіком, якого не бачить, але відчуває явно. І це правильний шлях? М. Лайтман:Так Питання: Це й називається молитвою? М. Лайтман:Так, звичайно. Що таке молитва? Те, що потім склали молитви члени Вищих зборів (анашей Кнесет а-Гдола), – це тому, що люди відійшли трохи від Творця і не могли звертатися до Нього просто по-людськи. Тоді склали їм усілякі молитви і замінили це просте звернення до Творця, сердечне звернення до Творця словами. Слова дуже правильні. Ті люди, які складали ці молитви, були в осягненні Творця. Але це не те, що людина може сказати сама від серця. Питання: Але це практично революція така для людини, що вона може не написані молитви читати, існує дуже багато написаних молитов, а як би зчитувати серце і говорити? М. Лайтман:Так-так-так. Питання: І це буде майже те ж саме і той самий ефект, ви кажете? М. Лайтман:Більший ефект. Якщо людина говорить від серця, то ефект більший. Репліка: Дякую. Так що Олено, давайте, із сердця у вас все виходить, тому давайте розмовляйте. Дякую.https://cdn.kabbalahmedia.info/eJ5pyBaP.mp300:04:50Репліка: Тут є в мене лист нашої учениці, я думаю, що він буде цікавим і для всіх наших слухачів. Ось такий лист: "Добрий день, дорогий учителю! Звертаюся до вас із проханням: навчіть говорити з Творцем. Я займаюся кабалою понад 12 років. Два місяці тому в мене помер чоловік. Жили разом 28 років. Нашою наукою він не займався, але був таким янголом за моєю спиною: допомагав мені вчитися, працювати, розповсюджувати. Він помер. Мені дуже тяжко, серце розривається! Допомагають ваші статті, відео. Розмовляю з чоловіком дуже часто у серці, прошу його допомоги у справах, прошу поради. Такий діалог. Але ж це ненормально, його ж немає, а є тільки Творець. Як мені від образу людини навчитися звертатися одразу до Творця? Допоможіть будь ласка! Дуже дякую за відповідь, хоч і знаю, що у вас немає часу на особисті повідомлення. З повагою, Олена". Ось я подумав, що це не особисте повідомлення, а все ж таки воно важливе. М. Лайтман: Так, по-перше, звісно, ​​мої співчуття. По-друге, те, що чоловік фізично помер, відсутній поряд з вами, це нічого не означає! Абсолютно! Навпаки. А зв'язок його з вами – він ще міцніший, тільки ви його не відчуваєте тією мірою, якою він існує. Тому ви, будь ласка, не уявляйте його зниклим, що пішов, а таким, що він знаходиться з вами. З вами внутрішньо, душевно, духовно. І так ви повинні до нього ставитись. І розмовляти з ним, і розмовляти з Творцем. Розмовляти! Не треба нічого іншого! Ось як ви хочете говорити, так і кажіть. І він, і Творець вас зрозуміють. І найкраще – щоб ви говорили найпростішою своєю мовою. Репліка: Ось цікаво– ви кажете, і у мене прямо тепло по серцю йде. М. Лайтман: Так, бо так воно і є. Не треба вигадувати нічого іншого! Питання: А ось те, що у Олени сумніви? "Я говорю з ним, з чоловіком, а треба б з Творцем", - вона каже. М. Лайтман: Це не має значення. Ви говорите просто з найвищою силою про ваші проблеми. І до цієї вищої сили включені і ваш чоловік, і Творець, і взагалі всі ми. Питання: Ось цікаво, чи правильний висновок, що коли я з кимось розмовляю, з кимось, так із серця, я завжди розмовляю з Творцем? М. Лайтман: З Творцем. Питання: Правильно, так? М. Лайтман: Так Репліка: Тобто, коли все йде ось так…? М. Лайтман: "Немає нікого крім Нього". Ось це найстрашніша проблема! Репліка: Так, страшна. М. Лайтман: Коли ти дивишся на безліч людей, і поганих, і добрих, – це всього лише вистава Творця для тебе. Питання: Тобто, якщо ми прийдемо,зуміємо, зробимо зусилля і зуміємо прийти до того, що це закон – "я говорю з Творцем весь час", тоді світ зміниться? М. Лайтман:Так, але люди не хочуть цього розуміти. Це важко уявляти, треба себе примушувати. Питання: Зрозуміло. Тобто Олена робить все правильно, так? Вона ось так розмовляє зі своїм чоловіком, якого не бачить, але відчуває явно. І це правильний шлях? М. Лайтман:Так Питання: Це й називається молитвою? М. Лайтман:Так, звичайно. Що таке молитва? Те, що потім склали молитви члени Вищих зборів (анашей Кнесет а-Гдола), – це тому, що люди відійшли трохи від Творця і не могли звертатися до Нього просто по-людськи. Тоді склали їм усілякі молитви і замінили це просте звернення до Творця, сердечне звернення до Творця словами. Слова дуже правильні. Ті люди, які складали ці молитви, були в осягненні Творця. Але це не те, що людина може сказати сама від серця. Питання: Але це практично революція така для людини, що вона може не написані молитви читати, існує дуже багато написаних молитов, а як би зчитувати серце і говорити? М. Лайтман:Так-так-так. Питання: І це буде майже те ж саме і той самий ефект, ви кажете? М. Лайтман:Більший ефект. Якщо людина говорить від серця, то ефект більший. Репліка: Дякую. Так що Олено, давайте, із сердця у вас все виходить, тому давайте розмовляйте. Дякую.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/hVcJPvRK.mp425 Aug 22 00:00 UTCРепліка: Тут є в мене лист нашої учениці, я думаю, що він буде цікавим і для всіх наших слухачів. Ось такий лист: "Добрий день, дорогий учителю! Звертаюся до вас із проханням: навчіть говорити з Творцем. Я займаюся кабалою понад 12 років. Два місяці тому в мене помер чоловік. Жили разом 28 років. Нашою наукою він не займався, але був таким янголом за моєю спиною: допомагав мені вчитися, працювати, розповсюджувати. Він помер. Мені дуже тяжко, серце розривається! Допомагають ваші статті, відео. Розмовляю з чоловіком дуже часто у серці, прошу його допомоги у справах, прошу поради. Такий діалог. Але ж це ненормально, його ж немає, а є тільки Творець. Як мені від образу людини навчитися звертатися одразу до Творця? Допоможіть будь ласка! Дуже дякую за відповідь, хоч і знаю, що у вас немає часу на особисті повідомлення. З повагою, Олена". Ось я подумав, що це не особисте повідомлення, а все ж таки воно важливе. М. Лайтман: Так, по-перше, звісно, ​​мої співчуття. По-друге, те, що чоловік фізично помер, відсутній поряд з вами, це нічого не означає! Абсолютно! Навпаки. А зв'язок його з вами – він ще міцніший, тільки ви його не відчуваєте тією мірою, якою він існує. Тому ви, будь ласка, не уявляйте його зниклим, що пішов, а таким, що він знаходиться з вами. З вами внутрішньо, душевно, духовно. І так ви повинні до нього ставитись. І розмовляти з ним, і розмовляти з Творцем. Розмовляти! Не треба нічого іншого! Ось як ви хочете говорити, так і кажіть. І він, і Творець вас зрозуміють. І найкраще – щоб ви говорили найпростішою своєю мовою. Репліка: Ось цікаво– ви кажете, і у мене прямо тепло по серцю йде. М. Лайтман: Так, бо так воно і є. Не треба вигадувати нічого іншого! Питання: А ось те, що у Олени сумніви? "Я говорю з ним, з чоловіком, а треба б з Творцем", - вона каже. М. Лайтман: Це не має значення. Ви говорите просто з найвищою силою про ваші проблеми. І до цієї вищої сили включені і ваш чоловік, і Творець, і взагалі всі ми. Питання: Ось цікаво, чи правильний висновок, що коли я з кимось розмовляю, з кимось, так із серця, я завжди розмовляю з Творцем? М. Лайтман: З Творцем. Питання: Правильно, так? М. Лайтман: Так Репліка: Тобто, коли все йде ось так…? М. Лайтман: "Немає нікого крім Нього". Ось це найстрашніша проблема! Репліка: Так, страшна. М. Лайтман: Коли ти дивишся на безліч людей, і поганих, і добрих, – це всього лише вистава Творця для тебе. Питання: Тобто, якщо ми прийдемо,зуміємо, зробимо зусилля і зуміємо прийти до того, що це закон – "я говорю з Творцем весь час", тоді світ зміниться? М. Лайтман:Так, але люди не хочуть цього розуміти. Це важко уявляти, треба себе примушувати. Питання: Зрозуміло. Тобто Олена робить все правильно, так? Вона ось так розмовляє зі своїм чоловіком, якого не бачить, але відчуває явно. І це правильний шлях? М. Лайтман:Так Питання: Це й називається молитвою? М. Лайтман:Так, звичайно. Що таке молитва? Те, що потім склали молитви члени Вищих зборів (анашей Кнесет а-Гдола), – це тому, що люди відійшли трохи від Творця і не могли звертатися до Нього просто по-людськи. Тоді склали їм усілякі молитви і замінили це просте звернення до Творця, сердечне звернення до Творця словами. Слова дуже правильні. Ті люди, які складали ці молитви, були в осягненні Творця. Але це не те, що людина може сказати сама від серця. Питання: Але це практично революція така для людини, що вона може не написані молитви читати, існує дуже багато написаних молитов, а як би зчитувати серце і говорити? М. Лайтман:Так-так-так. Питання: І це буде майже те ж саме і той самий ефект, ви кажете? М. Лайтман:Більший ефект. Якщо людина говорить від серця, то ефект більший. Репліка: Дякую. Так що Олено, давайте, із сердця у вас все виходить, тому давайте розмовляйте. Дякую.https://cdn.kabbalahmedia.info/hVcJPvRK.mp400:04:50Репліка: Тут є в мене лист нашої учениці, я думаю, що він буде цікавим і для всіх наших слухачів. Ось такий лист: "Добрий день, дорогий учителю! Звертаюся до вас із проханням: навчіть говорити з Творцем. Я займаюся кабалою понад 12 років. Два місяці тому в мене помер чоловік. Жили разом 28 років. Нашою наукою він не займався, але був таким янголом за моєю спиною: допомагав мені вчитися, працювати, розповсюджувати. Він помер. Мені дуже тяжко, серце розривається! Допомагають ваші статті, відео. Розмовляю з чоловіком дуже часто у серці, прошу його допомоги у справах, прошу поради. Такий діалог. Але ж це ненормально, його ж немає, а є тільки Творець. Як мені від образу людини навчитися звертатися одразу до Творця? Допоможіть будь ласка! Дуже дякую за відповідь, хоч і знаю, що у вас немає часу на особисті повідомлення. З повагою, Олена". Ось я подумав, що це не особисте повідомлення, а все ж таки воно важливе. М. Лайтман: Так, по-перше, звісно, ​​мої співчуття. По-друге, те, що чоловік фізично помер, відсутній поряд з вами, це нічого не означає! Абсолютно! Навпаки. А зв'язок його з вами – він ще міцніший, тільки ви його не відчуваєте тією мірою, якою він існує. Тому ви, будь ласка, не уявляйте його зниклим, що пішов, а таким, що він знаходиться з вами. З вами внутрішньо, душевно, духовно. І так ви повинні до нього ставитись. І розмовляти з ним, і розмовляти з Творцем. Розмовляти! Не треба нічого іншого! Ось як ви хочете говорити, так і кажіть. І він, і Творець вас зрозуміють. І найкраще – щоб ви говорили найпростішою своєю мовою. Репліка: Ось цікаво– ви кажете, і у мене прямо тепло по серцю йде. М. Лайтман: Так, бо так воно і є. Не треба вигадувати нічого іншого! Питання: А ось те, що у Олени сумніви? "Я говорю з ним, з чоловіком, а треба б з Творцем", - вона каже. М. Лайтман: Це не має значення. Ви говорите просто з найвищою силою про ваші проблеми. І до цієї вищої сили включені і ваш чоловік, і Творець, і взагалі всі ми. Питання: Ось цікаво, чи правильний висновок, що коли я з кимось розмовляю, з кимось, так із серця, я завжди розмовляю з Творцем? М. Лайтман: З Творцем. Питання: Правильно, так? М. Лайтман: Так Репліка: Тобто, коли все йде ось так…? М. Лайтман: "Немає нікого крім Нього". Ось це найстрашніша проблема! Репліка: Так, страшна. М. Лайтман: Коли ти дивишся на безліч людей, і поганих, і добрих, – це всього лише вистава Творця для тебе. Питання: Тобто, якщо ми прийдемо,зуміємо, зробимо зусилля і зуміємо прийти до того, що це закон – "я говорю з Творцем весь час", тоді світ зміниться? М. Лайтман:Так, але люди не хочуть цього розуміти. Це важко уявляти, треба себе примушувати. Питання: Зрозуміло. Тобто Олена робить все правильно, так? Вона ось так розмовляє зі своїм чоловіком, якого не бачить, але відчуває явно. І це правильний шлях? М. Лайтман:Так Питання: Це й називається молитвою? М. Лайтман:Так, звичайно. Що таке молитва? Те, що потім склали молитви члени Вищих зборів (анашей Кнесет а-Гдола), – це тому, що люди відійшли трохи від Творця і не могли звертатися до Нього просто по-людськи. Тоді склали їм усілякі молитви і замінили це просте звернення до Творця, сердечне звернення до Творця словами. Слова дуже правильні. Ті люди, які складали ці молитви, були в осягненні Творця. Але це не те, що людина може сказати сама від серця. Питання: Але це практично революція така для людини, що вона може не написані молитви читати, існує дуже багато написаних молитов, а як би зчитувати серце і говорити? М. Лайтман:Так-так-так. Питання: І це буде майже те ж саме і той самий ефект, ви кажете? М. Лайтман:Більший ефект. Якщо людина говорить від серця, то ефект більший. Репліка: Дякую. Так що Олено, давайте, із сердця у вас все виходить, тому давайте розмовляйте. Дякую.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/F7hA3HnO.mp425 Aug 22 00:00 UTCРепліка: Тут є в мене лист нашої учениці, я думаю, що він буде цікавим і для всіх наших слухачів. Ось такий лист: "Добрий день, дорогий учителю! Звертаюся до вас із проханням: навчіть говорити з Творцем. Я займаюся кабалою понад 12 років. Два місяці тому в мене помер чоловік. Жили разом 28 років. Нашою наукою він не займався, але був таким янголом за моєю спиною: допомагав мені вчитися, працювати, розповсюджувати. Він помер. Мені дуже тяжко, серце розривається! Допомагають ваші статті, відео. Розмовляю з чоловіком дуже часто у серці, прошу його допомоги у справах, прошу поради. Такий діалог. Але ж це ненормально, його ж немає, а є тільки Творець. Як мені від образу людини навчитися звертатися одразу до Творця? Допоможіть будь ласка! Дуже дякую за відповідь, хоч і знаю, що у вас немає часу на особисті повідомлення. З повагою, Олена". Ось я подумав, що це не особисте повідомлення, а все ж таки воно важливе. М. Лайтман: Так, по-перше, звісно, ​​мої співчуття. По-друге, те, що чоловік фізично помер, відсутній поряд з вами, це нічого не означає! Абсолютно! Навпаки. А зв'язок його з вами – він ще міцніший, тільки ви його не відчуваєте тією мірою, якою він існує. Тому ви, будь ласка, не уявляйте його зниклим, що пішов, а таким, що він знаходиться з вами. З вами внутрішньо, душевно, духовно. І так ви повинні до нього ставитись. І розмовляти з ним, і розмовляти з Творцем. Розмовляти! Не треба нічого іншого! Ось як ви хочете говорити, так і кажіть. І він, і Творець вас зрозуміють. І найкраще – щоб ви говорили найпростішою своєю мовою. Репліка: Ось цікаво– ви кажете, і у мене прямо тепло по серцю йде. М. Лайтман: Так, бо так воно і є. Не треба вигадувати нічого іншого! Питання: А ось те, що у Олени сумніви? "Я говорю з ним, з чоловіком, а треба б з Творцем", - вона каже. М. Лайтман: Це не має значення. Ви говорите просто з найвищою силою про ваші проблеми. І до цієї вищої сили включені і ваш чоловік, і Творець, і взагалі всі ми. Питання: Ось цікаво, чи правильний висновок, що коли я з кимось розмовляю, з кимось, так із серця, я завжди розмовляю з Творцем? М. Лайтман: З Творцем. Питання: Правильно, так? М. Лайтман: Так Репліка: Тобто, коли все йде ось так…? М. Лайтман: "Немає нікого крім Нього". Ось це найстрашніша проблема! Репліка: Так, страшна. М. Лайтман: Коли ти дивишся на безліч людей, і поганих, і добрих, – це всього лише вистава Творця для тебе. Питання: Тобто, якщо ми прийдемо,зуміємо, зробимо зусилля і зуміємо прийти до того, що це закон – "я говорю з Творцем весь час", тоді світ зміниться? М. Лайтман:Так, але люди не хочуть цього розуміти. Це важко уявляти, треба себе примушувати. Питання: Зрозуміло. Тобто Олена робить все правильно, так? Вона ось так розмовляє зі своїм чоловіком, якого не бачить, але відчуває явно. І це правильний шлях? М. Лайтман:Так Питання: Це й називається молитвою? М. Лайтман:Так, звичайно. Що таке молитва? Те, що потім склали молитви члени Вищих зборів (анашей Кнесет а-Гдола), – це тому, що люди відійшли трохи від Творця і не могли звертатися до Нього просто по-людськи. Тоді склали їм усілякі молитви і замінили це просте звернення до Творця, сердечне звернення до Творця словами. Слова дуже правильні. Ті люди, які складали ці молитви, були в осягненні Творця. Але це не те, що людина може сказати сама від серця. Питання: Але це практично революція така для людини, що вона може не написані молитви читати, існує дуже багато написаних молитов, а як би зчитувати серце і говорити? М. Лайтман:Так-так-так. Питання: І це буде майже те ж саме і той самий ефект, ви кажете? М. Лайтман:Більший ефект. Якщо людина говорить від серця, то ефект більший. Репліка: Дякую. Так що Олено, давайте, із сердця у вас все виходить, тому давайте розмовляйте. Дякую.https://cdn.kabbalahmedia.info/F7hA3HnO.mp400:04:50Репліка: Тут є в мене лист нашої учениці, я думаю, що він буде цікавим і для всіх наших слухачів. Ось такий лист: "Добрий день, дорогий учителю! Звертаюся до вас із проханням: навчіть говорити з Творцем. Я займаюся кабалою понад 12 років. Два місяці тому в мене помер чоловік. Жили разом 28 років. Нашою наукою він не займався, але був таким янголом за моєю спиною: допомагав мені вчитися, працювати, розповсюджувати. Він помер. Мені дуже тяжко, серце розривається! Допомагають ваші статті, відео. Розмовляю з чоловіком дуже часто у серці, прошу його допомоги у справах, прошу поради. Такий діалог. Але ж це ненормально, його ж немає, а є тільки Творець. Як мені від образу людини навчитися звертатися одразу до Творця? Допоможіть будь ласка! Дуже дякую за відповідь, хоч і знаю, що у вас немає часу на особисті повідомлення. З повагою, Олена". Ось я подумав, що це не особисте повідомлення, а все ж таки воно важливе. М. Лайтман: Так, по-перше, звісно, ​​мої співчуття. По-друге, те, що чоловік фізично помер, відсутній поряд з вами, це нічого не означає! Абсолютно! Навпаки. А зв'язок його з вами – він ще міцніший, тільки ви його не відчуваєте тією мірою, якою він існує. Тому ви, будь ласка, не уявляйте його зниклим, що пішов, а таким, що він знаходиться з вами. З вами внутрішньо, душевно, духовно. І так ви повинні до нього ставитись. І розмовляти з ним, і розмовляти з Творцем. Розмовляти! Не треба нічого іншого! Ось як ви хочете говорити, так і кажіть. І він, і Творець вас зрозуміють. І найкраще – щоб ви говорили найпростішою своєю мовою. Репліка: Ось цікаво– ви кажете, і у мене прямо тепло по серцю йде. М. Лайтман: Так, бо так воно і є. Не треба вигадувати нічого іншого! Питання: А ось те, що у Олени сумніви? "Я говорю з ним, з чоловіком, а треба б з Творцем", - вона каже. М. Лайтман: Це не має значення. Ви говорите просто з найвищою силою про ваші проблеми. І до цієї вищої сили включені і ваш чоловік, і Творець, і взагалі всі ми. Питання: Ось цікаво, чи правильний висновок, що коли я з кимось розмовляю, з кимось, так із серця, я завжди розмовляю з Творцем? М. Лайтман: З Творцем. Питання: Правильно, так? М. Лайтман: Так Репліка: Тобто, коли все йде ось так…? М. Лайтман: "Немає нікого крім Нього". Ось це найстрашніша проблема! Репліка: Так, страшна. М. Лайтман: Коли ти дивишся на безліч людей, і поганих, і добрих, – це всього лише вистава Творця для тебе. Питання: Тобто, якщо ми прийдемо,зуміємо, зробимо зусилля і зуміємо прийти до того, що це закон – "я говорю з Творцем весь час", тоді світ зміниться? М. Лайтман:Так, але люди не хочуть цього розуміти. Це важко уявляти, треба себе примушувати. Питання: Зрозуміло. Тобто Олена робить все правильно, так? Вона ось так розмовляє зі своїм чоловіком, якого не бачить, але відчуває явно. І це правильний шлях? М. Лайтман:Так Питання: Це й називається молитвою? М. Лайтман:Так, звичайно. Що таке молитва? Те, що потім склали молитви члени Вищих зборів (анашей Кнесет а-Гдола), – це тому, що люди відійшли трохи від Творця і не могли звертатися до Нього просто по-людськи. Тоді склали їм усілякі молитви і замінили це просте звернення до Творця, сердечне звернення до Творця словами. Слова дуже правильні. Ті люди, які складали ці молитви, були в осягненні Творця. Але це не те, що людина може сказати сама від серця. Питання: Але це практично революція така для людини, що вона може не написані молитви читати, існує дуже багато написаних молитов, а як би зчитувати серце і говорити? М. Лайтман:Так-так-так. Питання: І це буде майже те ж саме і той самий ефект, ви кажете? М. Лайтман:Більший ефект. Якщо людина говорить від серця, то ефект більший. Репліка: Дякую. Так що Олено, давайте, із сердця у вас все виходить, тому давайте розмовляйте. Дякую.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/uCs0yTgU.mp411 Aug 22 00:00 UTCЩо таке зрада, джерело зради з погляду каббали? Чи можливо, і якщо так, то як убезпечити себе від зради?https://cdn.kabbalahmedia.info/uCs0yTgU.mp400:07:48Що таке зрада, джерело зради з погляду каббали? Чи можливо, і якщо так, то як убезпечити себе від зради?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/qxJxFvU0.mp311 Aug 22 00:00 UTCЩо таке зрада, джерело зради з погляду каббали? Чи можливо, і якщо так, то як убезпечити себе від зради?https://cdn.kabbalahmedia.info/qxJxFvU0.mp300:07:48Що таке зрада, джерело зради з погляду каббали? Чи можливо, і якщо так, то як убезпечити себе від зради?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/P1mEsEcm.mp411 Aug 22 00:00 UTCЩо таке зрада, джерело зради з погляду каббали? Чи можливо, і якщо так, то як убезпечити себе від зради?https://cdn.kabbalahmedia.info/P1mEsEcm.mp400:07:48Що таке зрада, джерело зради з погляду каббали? Чи можливо, і якщо так, то як убезпечити себе від зради?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/GSo32YZe.mp304 Aug 22 00:00 UTCЗ чим треба змиритися, а з чим - ніhttps://cdn.kabbalahmedia.info/GSo32YZe.mp300:05:11З чим треба змиритися, а з чим - ніnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/3BevwwWN.mp404 Aug 22 00:00 UTCЗ чим треба змиритися, а з чим - ніhttps://cdn.kabbalahmedia.info/3BevwwWN.mp400:05:11З чим треба змиритися, а з чим - ніnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/c5Z3iBFB.mp404 Aug 22 00:00 UTCЗ чим треба змиритися, а з чим - ніhttps://cdn.kabbalahmedia.info/c5Z3iBFB.mp400:05:11З чим треба змиритися, а з чим - ніnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/OAL2azlS.mp418 Jul 22 00:00 UTCС.Винокур:Що ж робити, щоб людині бути щасливою? М.Лайтман: Зробити інших менш щасливими. С.Винокур: Це зрозуміло. М.Лайтман: А ось те, що зараз робиться за допомогою допомогою воєн. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто якщо інші менш щасливі - я вже відчуваю себе більш щасливішим? М.Лайтман: Звичайно. Тільки лише все в порівнянні осягається. С.Винокур: Зрозуміло, тобто цей штучний інтелект, по ідеї, повинен так усе запрограмувати, що ти будеш щасливий, коли побачиш, що інші нижчі за тебе. М. Лайтман: Так С. Винокур: «я зроблю все можливе, щоб ти побачив». М.Лайтман: От якби в нас були такі окуляри. Ми б так відчували, це було б чудово, всі б ходили, зверхньо дивилися б один на одного і не розуміли - а чого інші так зверхньо дивляться, чому інші посміхаються? Адже я вищий за них… у всьому. С.Винокур: Це по-моєму патент для нашого світу, класно! Ось це вони повинні зрозуміти. А в ідеалі , тоді я вас запитаю, в ідеалі…за високим рахунком? М.Лайтман: А в ідеалі, коли ти будеш піклуватися про інших, і в цьому буде твоє призначення, і відчуття щастя, і ніхто тобі тоді заважати не буде, ти можеш робити всіх щасливими, і так кожен із них може теж інших робити щасливими. С.Винокур: Тобто мені добре від того, що я роблю іншому добре. М.Лайтман:Так! Тільки таким чином це може бути реалізовано. С.Винокур:Штучний інтелект може дійти до такого розвороту, ось такого ось? М.Лайтман: Він зламається по дорозі, ти розумієш машина зламається. С.Винокур: Та це не поміститься в неї. Цікаво. Але до цього йде, так чи інакше людство, так? М.Лайтман: До усвідомлення зла йде, але не до вирішення самої проблеми. К вирішення цієї проблеми вони повинні будуть прийти до кабалістів. І ось тоді вони розкриють, за натхненням з неба, що існує такий вихід. С.Винокур: Який? М.Лайтман: Таке вчення, яке піднімає їх на інший рівень, до іншої природи, до властивості віддачі любові, і нічого крім цього їм більше не треба. За допомогою цієї нової природи вони побудують абсолютно все. https://cdn.kabbalahmedia.info/OAL2azlS.mp400:02:23С.Винокур:Що ж робити, щоб людині бути щасливою? М.Лайтман: Зробити інших менш щасливими. С.Винокур: Це зрозуміло. М.Лайтман: А ось те, що зараз робиться за допомогою допомогою воєн. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто якщо інші менш щасливі - я вже відчуваю себе більш щасливішим? М.Лайтман: Звичайно. Тільки лише все в порівнянні осягається. С.Винокур: Зрозуміло, тобто цей штучний інтелект, по ідеї, повинен так усе запрограмувати, що ти будеш щасливий, коли побачиш, що інші нижчі за тебе. М. Лайтман: Так С. Винокур: «я зроблю все можливе, щоб ти побачив». М.Лайтман: От якби в нас були такі окуляри. Ми б так відчували, це було б чудово, всі б ходили, зверхньо дивилися б один на одного і не розуміли - а чого інші так зверхньо дивляться, чому інші посміхаються? Адже я вищий за них… у всьому. С.Винокур: Це по-моєму патент для нашого світу, класно! Ось це вони повинні зрозуміти. А в ідеалі , тоді я вас запитаю, в ідеалі…за високим рахунком? М.Лайтман: А в ідеалі, коли ти будеш піклуватися про інших, і в цьому буде твоє призначення, і відчуття щастя, і ніхто тобі тоді заважати не буде, ти можеш робити всіх щасливими, і так кожен із них може теж інших робити щасливими. С.Винокур: Тобто мені добре від того, що я роблю іншому добре. М.Лайтман:Так! Тільки таким чином це може бути реалізовано. С.Винокур:Штучний інтелект може дійти до такого розвороту, ось такого ось? М.Лайтман: Він зламається по дорозі, ти розумієш машина зламається. С.Винокур: Та це не поміститься в неї. Цікаво. Але до цього йде, так чи інакше людство, так? М.Лайтман: До усвідомлення зла йде, але не до вирішення самої проблеми. К вирішення цієї проблеми вони повинні будуть прийти до кабалістів. І ось тоді вони розкриють, за натхненням з неба, що існує такий вихід. С.Винокур: Який? М.Лайтман: Таке вчення, яке піднімає їх на інший рівень, до іншої природи, до властивості віддачі любові, і нічого крім цього їм більше не треба. За допомогою цієї нової природи вони побудують абсолютно все. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CEq4iWsQ.mp318 Jul 22 00:00 UTCС.Винокур:Що ж робити, щоб людині бути щасливою? М.Лайтман: Зробити інших менш щасливими. С.Винокур: Це зрозуміло. М.Лайтман: А ось те, що зараз робиться за допомогою допомогою воєн. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто якщо інші менш щасливі - я вже відчуваю себе більш щасливішим? М.Лайтман: Звичайно. Тільки лише все в порівнянні осягається. С.Винокур: Зрозуміло, тобто цей штучний інтелект, по ідеї, повинен так усе запрограмувати, що ти будеш щасливий, коли побачиш, що інші нижчі за тебе. М. Лайтман: Так С. Винокур: «я зроблю все можливе, щоб ти побачив». М.Лайтман: От якби в нас були такі окуляри. Ми б так відчували, це було б чудово, всі б ходили, зверхньо дивилися б один на одного і не розуміли - а чого інші так зверхньо дивляться, чому інші посміхаються? Адже я вищий за них… у всьому. С.Винокур: Це по-моєму патент для нашого світу, класно! Ось це вони повинні зрозуміти. А в ідеалі , тоді я вас запитаю, в ідеалі…за високим рахунком? М.Лайтман: А в ідеалі, коли ти будеш піклуватися про інших, і в цьому буде твоє призначення, і відчуття щастя, і ніхто тобі тоді заважати не буде, ти можеш робити всіх щасливими, і так кожен із них може теж інших робити щасливими. С.Винокур: Тобто мені добре від того, що я роблю іншому добре. М.Лайтман:Так! Тільки таким чином це може бути реалізовано. С.Винокур:Штучний інтелект може дійти до такого розвороту, ось такого ось? М.Лайтман: Він зламається по дорозі, ти розумієш машина зламається. С.Винокур: Та це не поміститься в неї. Цікаво. Але до цього йде, так чи інакше людство, так? М.Лайтман: До усвідомлення зла йде, але не до вирішення самої проблеми. К вирішення цієї проблеми вони повинні будуть прийти до кабалістів. І ось тоді вони розкриють, за натхненням з неба, що існує такий вихід. С.Винокур: Який? М.Лайтман: Таке вчення, яке піднімає їх на інший рівень, до іншої природи, до властивості віддачі любові, і нічого крім цього їм більше не треба. За допомогою цієї нової природи вони побудують абсолютно все. https://cdn.kabbalahmedia.info/CEq4iWsQ.mp300:02:23С.Винокур:Що ж робити, щоб людині бути щасливою? М.Лайтман: Зробити інших менш щасливими. С.Винокур: Це зрозуміло. М.Лайтман: А ось те, що зараз робиться за допомогою допомогою воєн. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто якщо інші менш щасливі - я вже відчуваю себе більш щасливішим? М.Лайтман: Звичайно. Тільки лише все в порівнянні осягається. С.Винокур: Зрозуміло, тобто цей штучний інтелект, по ідеї, повинен так усе запрограмувати, що ти будеш щасливий, коли побачиш, що інші нижчі за тебе. М. Лайтман: Так С. Винокур: «я зроблю все можливе, щоб ти побачив». М.Лайтман: От якби в нас були такі окуляри. Ми б так відчували, це було б чудово, всі б ходили, зверхньо дивилися б один на одного і не розуміли - а чого інші так зверхньо дивляться, чому інші посміхаються? Адже я вищий за них… у всьому. С.Винокур: Це по-моєму патент для нашого світу, класно! Ось це вони повинні зрозуміти. А в ідеалі , тоді я вас запитаю, в ідеалі…за високим рахунком? М.Лайтман: А в ідеалі, коли ти будеш піклуватися про інших, і в цьому буде твоє призначення, і відчуття щастя, і ніхто тобі тоді заважати не буде, ти можеш робити всіх щасливими, і так кожен із них може теж інших робити щасливими. С.Винокур: Тобто мені добре від того, що я роблю іншому добре. М.Лайтман:Так! Тільки таким чином це може бути реалізовано. С.Винокур:Штучний інтелект може дійти до такого розвороту, ось такого ось? М.Лайтман: Він зламається по дорозі, ти розумієш машина зламається. С.Винокур: Та це не поміститься в неї. Цікаво. Але до цього йде, так чи інакше людство, так? М.Лайтман: До усвідомлення зла йде, але не до вирішення самої проблеми. К вирішення цієї проблеми вони повинні будуть прийти до кабалістів. І ось тоді вони розкриють, за натхненням з неба, що існує такий вихід. С.Винокур: Який? М.Лайтман: Таке вчення, яке піднімає їх на інший рівень, до іншої природи, до властивості віддачі любові, і нічого крім цього їм більше не треба. За допомогою цієї нової природи вони побудують абсолютно все. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/zngDTzid.mp418 Jul 22 00:00 UTCС.Винокур:Що ж робити, щоб людині бути щасливою? М.Лайтман: Зробити інших менш щасливими. С.Винокур: Це зрозуміло. М.Лайтман: А ось те, що зараз робиться за допомогою допомогою воєн. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто якщо інші менш щасливі - я вже відчуваю себе більш щасливішим? М.Лайтман: Звичайно. Тільки лише все в порівнянні осягається. С.Винокур: Зрозуміло, тобто цей штучний інтелект, по ідеї, повинен так усе запрограмувати, що ти будеш щасливий, коли побачиш, що інші нижчі за тебе. М. Лайтман: Так С. Винокур: «я зроблю все можливе, щоб ти побачив». М.Лайтман: От якби в нас були такі окуляри. Ми б так відчували, це було б чудово, всі б ходили, зверхньо дивилися б один на одного і не розуміли - а чого інші так зверхньо дивляться, чому інші посміхаються? Адже я вищий за них… у всьому. С.Винокур: Це по-моєму патент для нашого світу, класно! Ось це вони повинні зрозуміти. А в ідеалі , тоді я вас запитаю, в ідеалі…за високим рахунком? М.Лайтман: А в ідеалі, коли ти будеш піклуватися про інших, і в цьому буде твоє призначення, і відчуття щастя, і ніхто тобі тоді заважати не буде, ти можеш робити всіх щасливими, і так кожен із них може теж інших робити щасливими. С.Винокур: Тобто мені добре від того, що я роблю іншому добре. М.Лайтман:Так! Тільки таким чином це може бути реалізовано. С.Винокур:Штучний інтелект може дійти до такого розвороту, ось такого ось? М.Лайтман: Він зламається по дорозі, ти розумієш машина зламається. С.Винокур: Та це не поміститься в неї. Цікаво. Але до цього йде, так чи інакше людство, так? М.Лайтман: До усвідомлення зла йде, але не до вирішення самої проблеми. К вирішення цієї проблеми вони повинні будуть прийти до кабалістів. І ось тоді вони розкриють, за натхненням з неба, що існує такий вихід. С.Винокур: Який? М.Лайтман: Таке вчення, яке піднімає їх на інший рівень, до іншої природи, до властивості віддачі любові, і нічого крім цього їм більше не треба. За допомогою цієї нової природи вони побудують абсолютно все. https://cdn.kabbalahmedia.info/zngDTzid.mp400:02:23С.Винокур:Що ж робити, щоб людині бути щасливою? М.Лайтман: Зробити інших менш щасливими. С.Винокур: Це зрозуміло. М.Лайтман: А ось те, що зараз робиться за допомогою допомогою воєн. С.Винокур: Зрозуміло. Тобто якщо інші менш щасливі - я вже відчуваю себе більш щасливішим? М.Лайтман: Звичайно. Тільки лише все в порівнянні осягається. С.Винокур: Зрозуміло, тобто цей штучний інтелект, по ідеї, повинен так усе запрограмувати, що ти будеш щасливий, коли побачиш, що інші нижчі за тебе. М. Лайтман: Так С. Винокур: «я зроблю все можливе, щоб ти побачив». М.Лайтман: От якби в нас були такі окуляри. Ми б так відчували, це було б чудово, всі б ходили, зверхньо дивилися б один на одного і не розуміли - а чого інші так зверхньо дивляться, чому інші посміхаються? Адже я вищий за них… у всьому. С.Винокур: Це по-моєму патент для нашого світу, класно! Ось це вони повинні зрозуміти. А в ідеалі , тоді я вас запитаю, в ідеалі…за високим рахунком? М.Лайтман: А в ідеалі, коли ти будеш піклуватися про інших, і в цьому буде твоє призначення, і відчуття щастя, і ніхто тобі тоді заважати не буде, ти можеш робити всіх щасливими, і так кожен із них може теж інших робити щасливими. С.Винокур: Тобто мені добре від того, що я роблю іншому добре. М.Лайтман:Так! Тільки таким чином це може бути реалізовано. С.Винокур:Штучний інтелект може дійти до такого розвороту, ось такого ось? М.Лайтман: Він зламається по дорозі, ти розумієш машина зламається. С.Винокур: Та це не поміститься в неї. Цікаво. Але до цього йде, так чи інакше людство, так? М.Лайтман: До усвідомлення зла йде, але не до вирішення самої проблеми. К вирішення цієї проблеми вони повинні будуть прийти до кабалістів. І ось тоді вони розкриють, за натхненням з неба, що існує такий вихід. С.Винокур: Який? М.Лайтман: Таке вчення, яке піднімає їх на інший рівень, до іншої природи, до властивості віддачі любові, і нічого крім цього їм більше не треба. За допомогою цієї нової природи вони побудують абсолютно все. nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/jCj7xafd.mp407 Jul 22 00:00 UTCГроші, щастя і сенс життяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/jCj7xafd.mp400:04:50Гроші, щастя і сенс життяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/n9ZpF8zm.mp307 Jul 22 00:00 UTCГроші, щастя і сенс життяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/n9ZpF8zm.mp300:04:50Гроші, щастя і сенс життяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/M6NmIVDz.mp407 Jul 22 00:00 UTCГроші, щастя і сенс життяhttps://cdn.kabbalahmedia.info/M6NmIVDz.mp400:04:50Гроші, щастя і сенс життяnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ihIq8Se8.mp304 Jul 22 00:00 UTCВчені з Чикаго розробили алгоритм штучного інтелекту, який точно передбачає, де через тиждень станеться напад або крадіжка. Але чи можна таким самим чином передбачити майбутнє світу?https://cdn.kabbalahmedia.info/ihIq8Se8.mp300:03:40Вчені з Чикаго розробили алгоритм штучного інтелекту, який точно передбачає, де через тиждень станеться напад або крадіжка. Але чи можна таким самим чином передбачити майбутнє світу?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/mKK6j4EK.mp404 Jul 22 00:00 UTCВчені з Чикаго розробили алгоритм штучного інтелекту, який точно передбачає, де через тиждень станеться напад або крадіжка. Але чи можна таким самим чином передбачити майбутнє світу?https://cdn.kabbalahmedia.info/mKK6j4EK.mp400:03:40Вчені з Чикаго розробили алгоритм штучного інтелекту, який точно передбачає, де через тиждень станеться напад або крадіжка. Але чи можна таким самим чином передбачити майбутнє світу?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/OdhnMtoI.mp404 Jul 22 00:00 UTCВчені з Чикаго розробили алгоритм штучного інтелекту, який точно передбачає, де через тиждень станеться напад або крадіжка. Але чи можна таким самим чином передбачити майбутнє світу?https://cdn.kabbalahmedia.info/OdhnMtoI.mp400:03:40Вчені з Чикаго розробили алгоритм штучного інтелекту, який точно передбачає, де через тиждень станеться напад або крадіжка. Але чи можна таким самим чином передбачити майбутнє світу?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/LGuuBuA7.mp427 Jun 22 00:00 UTCС.Винокур:Розповідається дуже зворушлива історія кохання двадцятидворічних людей, навіть імена їх є: Джесс Пік і Джо Метьюс. Вона почалася 20 років тому в яслах, продовжилася в садку. У чотири роки Метьюс освідчився Пік і вони зіграли весілля понарошку. Після дитячого садка британці пішли в різні школи й втратили зв'язок. Аж раптом через 14 років зустрілися в соціальній мережі й зрозуміли, що вони чекали на цю зустріч усе своє життя, і їм так само добре разом, як і було раніше в садочку й в яслах. І щасливі вони, планують сьогодні весілля. Ось, про це стоїть шум у соціальних мережах. М.Лайтман: Я зараз прямо заплачу. С.Винокур: Так, таке... "Ось це, - кажуть, - кохання!” М.Лайтман: Яке це кохання? Вони ж не бачили одне одного. С.Винокур: Ну, не бачили один одного, але зберегли ось цю тягу один до одного. М.Лайтман: Ну це - так. Те, що робиться в дитячі роки, залишає великі враження. С.Винокур: Ось, вони зараз зіграють весілля. Це раз. Друге: кажуть, що, найімовірніше, це весілля, цей зв'язок і буде запорукою того, що це буде довге й щасливе життя. Як ви ставитеся до такого висновку? Це що означає? М.Лайтман: Хто починав свою книгу? Що ми рідко одружуємося з тими, хто був нашим першим коханням. С.Винокур: Так, щось я теж пам'ятаю, але не пам'ятаю - хто. Припустімо, рідко одружуємося. Але якщо одружуємося, це є запорукою? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні, Ви вважаєте? М.Лайтман: Ні.Зазвичай ми проходимо багато-багато всяких помилок, випробувань, зустрічей, розлучень, розставань. І потім уже, десь у віці ближче до кінця, ніж до початку... С.Винокур: Розуміємо, так? М.Лайтман: Зустрічаємо, навіть, можливо. С.Винокур: Можливо, зустрічаємо? М.Лайтман: Так, зустрічаємо й тоді вже цінуємо. С.Винокур: Зустрічаємо когось,кого... М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: і цей зв'язок цінуємо? М.Лайтман: Так. Звичайно, це вже не та маленька дівчинка з бантиками, можливо. І ти вже не той хлопчисько-шибеник, або ще щось. І розуміння інші абсолютно про зв'язок, про зближення, про стосунки. Але, ось так, ось це виходить. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що поки пуд солі не з'їв у цьому стані підйомів, падінь, у зв'язку, ти не можеш сказати? М.Лайтман: Ні, все осягається тільки з руйнування. С.Винокур: Ух ти! М.Лайтман: Так. С.Винокур: З руйнування?! М.Лайтман: Так, тому людина, яка не проходить усі ці періоди up and down... С.Винокур: Підйомів і падінь? М.Лайтман: Так, він не в змозі це оцінити. Вона не буде берегти ці стосунки. С.Винокур: Тобто ви кажете, що ви навіть за відчуття руйнування у зв'язку між людьми? Начебто руйнується все? М.Лайтман: Звичайно. Необхідно, щоб ці відчуття були в них теж, щоб вони їх охороняли, не допускали дійти до таких стосунків. С.Винокур: Але вони нависали б над ними, так? М.Лайтман: Обов'язково. А як це? Двоє егоїстів! Що, вони зроблять якусь операцію - виріжуть із себе егоїзм і стануть такими солодкими й узагалі маленькими ідіотиками? С.Винокур: Це недобре, так? М.Лайтман: Це неможливо. С.Винокур: Неможливо, так. М.Лайтман: Ми зустрічаємося, набиваємо гулі й потім, уже й зневірившись, і розуміючи, ми починаємо бачити, як можна будувати життя, коли ти прагнеш тільки до гарних стосунків. Тобі вже не треба, як у молодості, бути в поганих стосунках, а потім у хороших і так далі, а саме тільки в хороших. С.Винокур: Але до цього призводять підйоми й падіння в молодому стані, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Без цього... М.Лайтман: Без цього не може бути нічого. Ти маєш накопичити цей арсенал усіляких негативних відчуттів, станів, і тоді ти будеш їх уникати. С.Винокур: Ось це цікаво. Ти збираєш зброю, воюєш, а потім раптом відкладаєш її вбік... М.Лайтман: Ось, таким чином і вийде в людства. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто воно зараз різну зброю накопичує, а потім... М.Лайтман: Буде розуміти, що ж треба прибрати. С.Винокур: Ось це добре, що ми до цього прийшли. Для цього зараз і... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Усі війни й так далі відбуваються? І накопичення зброї для цього відбувається? М.Лайтман: Усе - все для цього. С.Винокур: Щоб потім знати, що це все треба... М.Лайтман: Звичайно, не може бути добра без усвідомлення зла. Ні в особистому житті, ні в загальному світі. С.Винокур: Скажіть, останнє запитання у мене. Якусь пораду ви б дали, якби послухали вас ці молоді люди, які ось так от...? М.Лайтман: Я не знаю, чи буде в них накопичене відчуття страждань, очікувань, бажання оцінити іншого, щоб показати йому щохвилини, що ти його любиш, що ти про нього дбаєш, що тобі подобається, що він такий, який він є, і так далі. Тобто тут необхідні дуже багато таких властивостей, вражень від життя, яких у молодому віці просто немає. С.Винокур: Тобто нагромадження цих вражень повинно у них відбуватися за їхнє життя? М.Лайтман: Звичайно, так. Якби нам давали такий укол, знаєш, щоб ми одразу зрозуміли, побачили, тоді б ми прекрасно жили. А так ми розлучаємося і, можливо, не один раз. І потім тільки, можливо, в змозі створити правильні стосунки. С.Винокур: Зрозуміло. І все-таки я останнє запитання поставлю, не стосується навіть цих молодих. Ваша порада молодим людям, які вступають у спільне життя, з відчуттям, що все буде добре в них. Ось так вони вступають - що ми будемо жити разом, і довго, і вічно. М.Лайтман: Треба дуже-дуже довго, нудно розмовляти один з одним. С.Винокур: Ух ти! Ось так, от? М.Лайтман: Так! Вихлюпувати все, що ти думаєш, і інший теж, як два дослідники. І поступово-поступово ви зможете дістатися до стану, коли ви будете взаємно досліджувати себе та іншого, і він теж буде досліджувати себе та вас... І тоді вийде, що життя стає цікавим, воно стає таким дослідженням: а як ми можемо зробити ще по-іншому якось свої стосунки? С.Винокур: Щоб бути разом, так? М.Лайтман: Так, змінити їх якось, зблизитися. А якщо так? А якщо по-іншому? І весь час намагатися ніби розкривати ці властивості, почуття, стосунки якомога яскравіше. С.Винокур:Цікаво. М.Лайтман: Але це, я тобі скажу, якщо люди про це думають і розуміють, то десь після 50-60 років. Ось і все.А до цього… С.Винокур: Так... Як там? "Якби юність..." чого там? М.Лайтман: "Якби молодість знала, якби старість могла". С.Винокур: Ось, це золоте правило, виходить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ну гаразд, будемо думати, що раптом якась зміна відбудеться. М.Лайтман: Прийде час, і люди так будуть жити. Але ми можемо їх цьому навчати! Ось, тут треба додати. Ми можемо навчати цих молодих... С.Винокур: Як стати дослідниками? М.Лайтман: Як стати дослідниками... Ми можемо зістарити їх, ніби нашими заняттями. С.Винокур: Вони зможуть пройти… М.Лайтман: Практикум. С.Винокур: Навіть до того, як вони з'єдналися разом? М.Лайтман: Так-так-так, звичайно. С.Винокур: Підготувати їх до цього життя. М.Лайтман: Так, і тоді вже вони будуть бачити як робити - так чи так. С.Винокур: Тобто ви кажете, що молоді мають прийти на весілля, з'єднатися разом уже старенькими якимись? М.Лайтман: Так, усередині. Звичайно. А що, вони будуть на собі відкривати, хто вони такі? Ні. С.Винокур: Тобто вони мають прийти з досвідом якимось? М.Лайтман: Вони мають прийти з досвідом спілкування! Як би психологічного спілкування. С.Винокур: І це дасть гарантію життя більш-менш? М.Лайтман: Це дасть упевненість у тому, що вони зможуть подолати всі можливі проблеми... С.Винокур: Яких буде багато. М.Лайтман: Зближення й зможуть обернути ці проблеми в більший контакт. С.Винокур: Зрозуміло. Дякую. Красиво! Ми з вами говорили про наукову лабораторію. М.Лайтман: Так-так-так. О, як це треба світу! https://cdn.kabbalahmedia.info/LGuuBuA7.mp400:09:09С.Винокур:Розповідається дуже зворушлива історія кохання двадцятидворічних людей, навіть імена їх є: Джесс Пік і Джо Метьюс. Вона почалася 20 років тому в яслах, продовжилася в садку. У чотири роки Метьюс освідчився Пік і вони зіграли весілля понарошку. Після дитячого садка британці пішли в різні школи й втратили зв'язок. Аж раптом через 14 років зустрілися в соціальній мережі й зрозуміли, що вони чекали на цю зустріч усе своє життя, і їм так само добре разом, як і було раніше в садочку й в яслах. І щасливі вони, планують сьогодні весілля. Ось, про це стоїть шум у соціальних мережах. М.Лайтман: Я зараз прямо заплачу. С.Винокур: Так, таке... "Ось це, - кажуть, - кохання!” М.Лайтман: Яке це кохання? Вони ж не бачили одне одного. С.Винокур: Ну, не бачили один одного, але зберегли ось цю тягу один до одного. М.Лайтман: Ну це - так. Те, що робиться в дитячі роки, залишає великі враження. С.Винокур: Ось, вони зараз зіграють весілля. Це раз. Друге: кажуть, що, найімовірніше, це весілля, цей зв'язок і буде запорукою того, що це буде довге й щасливе життя. Як ви ставитеся до такого висновку? Це що означає? М.Лайтман: Хто починав свою книгу? Що ми рідко одружуємося з тими, хто був нашим першим коханням. С.Винокур: Так, щось я теж пам'ятаю, але не пам'ятаю - хто. Припустімо, рідко одружуємося. Але якщо одружуємося, це є запорукою? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні, Ви вважаєте? М.Лайтман: Ні.Зазвичай ми проходимо багато-багато всяких помилок, випробувань, зустрічей, розлучень, розставань. І потім уже, десь у віці ближче до кінця, ніж до початку... С.Винокур: Розуміємо, так? М.Лайтман: Зустрічаємо, навіть, можливо. С.Винокур: Можливо, зустрічаємо? М.Лайтман: Так, зустрічаємо й тоді вже цінуємо. С.Винокур: Зустрічаємо когось,кого... М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: і цей зв'язок цінуємо? М.Лайтман: Так. Звичайно, це вже не та маленька дівчинка з бантиками, можливо. І ти вже не той хлопчисько-шибеник, або ще щось. І розуміння інші абсолютно про зв'язок, про зближення, про стосунки. Але, ось так, ось це виходить. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що поки пуд солі не з'їв у цьому стані підйомів, падінь, у зв'язку, ти не можеш сказати? М.Лайтман: Ні, все осягається тільки з руйнування. С.Винокур: Ух ти! М.Лайтман: Так. С.Винокур: З руйнування?! М.Лайтман: Так, тому людина, яка не проходить усі ці періоди up and down... С.Винокур: Підйомів і падінь? М.Лайтман: Так, він не в змозі це оцінити. Вона не буде берегти ці стосунки. С.Винокур: Тобто ви кажете, що ви навіть за відчуття руйнування у зв'язку між людьми? Начебто руйнується все? М.Лайтман: Звичайно. Необхідно, щоб ці відчуття були в них теж, щоб вони їх охороняли, не допускали дійти до таких стосунків. С.Винокур: Але вони нависали б над ними, так? М.Лайтман: Обов'язково. А як це? Двоє егоїстів! Що, вони зроблять якусь операцію - виріжуть із себе егоїзм і стануть такими солодкими й узагалі маленькими ідіотиками? С.Винокур: Це недобре, так? М.Лайтман: Це неможливо. С.Винокур: Неможливо, так. М.Лайтман: Ми зустрічаємося, набиваємо гулі й потім, уже й зневірившись, і розуміючи, ми починаємо бачити, як можна будувати життя, коли ти прагнеш тільки до гарних стосунків. Тобі вже не треба, як у молодості, бути в поганих стосунках, а потім у хороших і так далі, а саме тільки в хороших. С.Винокур: Але до цього призводять підйоми й падіння в молодому стані, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Без цього... М.Лайтман: Без цього не може бути нічого. Ти маєш накопичити цей арсенал усіляких негативних відчуттів, станів, і тоді ти будеш їх уникати. С.Винокур: Ось це цікаво. Ти збираєш зброю, воюєш, а потім раптом відкладаєш її вбік... М.Лайтман: Ось, таким чином і вийде в людства. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто воно зараз різну зброю накопичує, а потім... М.Лайтман: Буде розуміти, що ж треба прибрати. С.Винокур: Ось це добре, що ми до цього прийшли. Для цього зараз і... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Усі війни й так далі відбуваються? І накопичення зброї для цього відбувається? М.Лайтман: Усе - все для цього. С.Винокур: Щоб потім знати, що це все треба... М.Лайтман: Звичайно, не може бути добра без усвідомлення зла. Ні в особистому житті, ні в загальному світі. С.Винокур: Скажіть, останнє запитання у мене. Якусь пораду ви б дали, якби послухали вас ці молоді люди, які ось так от...? М.Лайтман: Я не знаю, чи буде в них накопичене відчуття страждань, очікувань, бажання оцінити іншого, щоб показати йому щохвилини, що ти його любиш, що ти про нього дбаєш, що тобі подобається, що він такий, який він є, і так далі. Тобто тут необхідні дуже багато таких властивостей, вражень від життя, яких у молодому віці просто немає. С.Винокур: Тобто нагромадження цих вражень повинно у них відбуватися за їхнє життя? М.Лайтман: Звичайно, так. Якби нам давали такий укол, знаєш, щоб ми одразу зрозуміли, побачили, тоді б ми прекрасно жили. А так ми розлучаємося і, можливо, не один раз. І потім тільки, можливо, в змозі створити правильні стосунки. С.Винокур: Зрозуміло. І все-таки я останнє запитання поставлю, не стосується навіть цих молодих. Ваша порада молодим людям, які вступають у спільне життя, з відчуттям, що все буде добре в них. Ось так вони вступають - що ми будемо жити разом, і довго, і вічно. М.Лайтман: Треба дуже-дуже довго, нудно розмовляти один з одним. С.Винокур: Ух ти! Ось так, от? М.Лайтман: Так! Вихлюпувати все, що ти думаєш, і інший теж, як два дослідники. І поступово-поступово ви зможете дістатися до стану, коли ви будете взаємно досліджувати себе та іншого, і він теж буде досліджувати себе та вас... І тоді вийде, що життя стає цікавим, воно стає таким дослідженням: а як ми можемо зробити ще по-іншому якось свої стосунки? С.Винокур: Щоб бути разом, так? М.Лайтман: Так, змінити їх якось, зблизитися. А якщо так? А якщо по-іншому? І весь час намагатися ніби розкривати ці властивості, почуття, стосунки якомога яскравіше. С.Винокур:Цікаво. М.Лайтман: Але це, я тобі скажу, якщо люди про це думають і розуміють, то десь після 50-60 років. Ось і все.А до цього… С.Винокур: Так... Як там? "Якби юність..." чого там? М.Лайтман: "Якби молодість знала, якби старість могла". С.Винокур: Ось, це золоте правило, виходить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ну гаразд, будемо думати, що раптом якась зміна відбудеться. М.Лайтман: Прийде час, і люди так будуть жити. Але ми можемо їх цьому навчати! Ось, тут треба додати. Ми можемо навчати цих молодих... С.Винокур: Як стати дослідниками? М.Лайтман: Як стати дослідниками... Ми можемо зістарити їх, ніби нашими заняттями. С.Винокур: Вони зможуть пройти… М.Лайтман: Практикум. С.Винокур: Навіть до того, як вони з'єдналися разом? М.Лайтман: Так-так-так, звичайно. С.Винокур: Підготувати їх до цього життя. М.Лайтман: Так, і тоді вже вони будуть бачити як робити - так чи так. С.Винокур: Тобто ви кажете, що молоді мають прийти на весілля, з'єднатися разом уже старенькими якимись? М.Лайтман: Так, усередині. Звичайно. А що, вони будуть на собі відкривати, хто вони такі? Ні. С.Винокур: Тобто вони мають прийти з досвідом якимось? М.Лайтман: Вони мають прийти з досвідом спілкування! Як би психологічного спілкування. С.Винокур: І це дасть гарантію життя більш-менш? М.Лайтман: Це дасть упевненість у тому, що вони зможуть подолати всі можливі проблеми... С.Винокур: Яких буде багато. М.Лайтман: Зближення й зможуть обернути ці проблеми в більший контакт. С.Винокур: Зрозуміло. Дякую. Красиво! Ми з вами говорили про наукову лабораторію. М.Лайтман: Так-так-так. О, як це треба світу! nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/gEpgVJZ4.mp427 Jun 22 00:00 UTCС.Винокур:Розповідається дуже зворушлива історія кохання двадцятидворічних людей, навіть імена їх є: Джесс Пік і Джо Метьюс. Вона почалася 20 років тому в яслах, продовжилася в садку. У чотири роки Метьюс освідчився Пік і вони зіграли весілля понарошку. Після дитячого садка британці пішли в різні школи й втратили зв'язок. Аж раптом через 14 років зустрілися в соціальній мережі й зрозуміли, що вони чекали на цю зустріч усе своє життя, і їм так само добре разом, як і було раніше в садочку й в яслах. І щасливі вони, планують сьогодні весілля. Ось, про це стоїть шум у соціальних мережах. М.Лайтман: Я зараз прямо заплачу. С.Винокур: Так, таке... "Ось це, - кажуть, - кохання!” М.Лайтман: Яке це кохання? Вони ж не бачили одне одного. С.Винокур: Ну, не бачили один одного, але зберегли ось цю тягу один до одного. М.Лайтман: Ну це - так. Те, що робиться в дитячі роки, залишає великі враження. С.Винокур: Ось, вони зараз зіграють весілля. Це раз. Друге: кажуть, що, найімовірніше, це весілля, цей зв'язок і буде запорукою того, що це буде довге й щасливе життя. Як ви ставитеся до такого висновку? Це що означає? М.Лайтман: Хто починав свою книгу? Що ми рідко одружуємося з тими, хто був нашим першим коханням. С.Винокур: Так, щось я теж пам'ятаю, але не пам'ятаю - хто. Припустімо, рідко одружуємося. Але якщо одружуємося, це є запорукою? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні, Ви вважаєте? М.Лайтман: Ні.Зазвичай ми проходимо багато-багато всяких помилок, випробувань, зустрічей, розлучень, розставань. І потім уже, десь у віці ближче до кінця, ніж до початку... С.Винокур: Розуміємо, так? М.Лайтман: Зустрічаємо, навіть, можливо. С.Винокур: Можливо, зустрічаємо? М.Лайтман: Так, зустрічаємо й тоді вже цінуємо. С.Винокур: Зустрічаємо когось,кого... М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: і цей зв'язок цінуємо? М.Лайтман: Так. Звичайно, це вже не та маленька дівчинка з бантиками, можливо. І ти вже не той хлопчисько-шибеник, або ще щось. І розуміння інші абсолютно про зв'язок, про зближення, про стосунки. Але, ось так, ось це виходить. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що поки пуд солі не з'їв у цьому стані підйомів, падінь, у зв'язку, ти не можеш сказати? М.Лайтман: Ні, все осягається тільки з руйнування. С.Винокур: Ух ти! М.Лайтман: Так. С.Винокур: З руйнування?! М.Лайтман: Так, тому людина, яка не проходить усі ці періоди up and down... С.Винокур: Підйомів і падінь? М.Лайтман: Так, він не в змозі це оцінити. Вона не буде берегти ці стосунки. С.Винокур: Тобто ви кажете, що ви навіть за відчуття руйнування у зв'язку між людьми? Начебто руйнується все? М.Лайтман: Звичайно. Необхідно, щоб ці відчуття були в них теж, щоб вони їх охороняли, не допускали дійти до таких стосунків. С.Винокур: Але вони нависали б над ними, так? М.Лайтман: Обов'язково. А як це? Двоє егоїстів! Що, вони зроблять якусь операцію - виріжуть із себе егоїзм і стануть такими солодкими й узагалі маленькими ідіотиками? С.Винокур: Це недобре, так? М.Лайтман: Це неможливо. С.Винокур: Неможливо, так. М.Лайтман: Ми зустрічаємося, набиваємо гулі й потім, уже й зневірившись, і розуміючи, ми починаємо бачити, як можна будувати життя, коли ти прагнеш тільки до гарних стосунків. Тобі вже не треба, як у молодості, бути в поганих стосунках, а потім у хороших і так далі, а саме тільки в хороших. С.Винокур: Але до цього призводять підйоми й падіння в молодому стані, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Без цього... М.Лайтман: Без цього не може бути нічого. Ти маєш накопичити цей арсенал усіляких негативних відчуттів, станів, і тоді ти будеш їх уникати. С.Винокур: Ось це цікаво. Ти збираєш зброю, воюєш, а потім раптом відкладаєш її вбік... М.Лайтман: Ось, таким чином і вийде в людства. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто воно зараз різну зброю накопичує, а потім... М.Лайтман: Буде розуміти, що ж треба прибрати. С.Винокур: Ось це добре, що ми до цього прийшли. Для цього зараз і... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Усі війни й так далі відбуваються? І накопичення зброї для цього відбувається? М.Лайтман: Усе - все для цього. С.Винокур: Щоб потім знати, що це все треба... М.Лайтман: Звичайно, не може бути добра без усвідомлення зла. Ні в особистому житті, ні в загальному світі. С.Винокур: Скажіть, останнє запитання у мене. Якусь пораду ви б дали, якби послухали вас ці молоді люди, які ось так от...? М.Лайтман: Я не знаю, чи буде в них накопичене відчуття страждань, очікувань, бажання оцінити іншого, щоб показати йому щохвилини, що ти його любиш, що ти про нього дбаєш, що тобі подобається, що він такий, який він є, і так далі. Тобто тут необхідні дуже багато таких властивостей, вражень від життя, яких у молодому віці просто немає. С.Винокур: Тобто нагромадження цих вражень повинно у них відбуватися за їхнє життя? М.Лайтман: Звичайно, так. Якби нам давали такий укол, знаєш, щоб ми одразу зрозуміли, побачили, тоді б ми прекрасно жили. А так ми розлучаємося і, можливо, не один раз. І потім тільки, можливо, в змозі створити правильні стосунки. С.Винокур: Зрозуміло. І все-таки я останнє запитання поставлю, не стосується навіть цих молодих. Ваша порада молодим людям, які вступають у спільне життя, з відчуттям, що все буде добре в них. Ось так вони вступають - що ми будемо жити разом, і довго, і вічно. М.Лайтман: Треба дуже-дуже довго, нудно розмовляти один з одним. С.Винокур: Ух ти! Ось так, от? М.Лайтман: Так! Вихлюпувати все, що ти думаєш, і інший теж, як два дослідники. І поступово-поступово ви зможете дістатися до стану, коли ви будете взаємно досліджувати себе та іншого, і він теж буде досліджувати себе та вас... І тоді вийде, що життя стає цікавим, воно стає таким дослідженням: а як ми можемо зробити ще по-іншому якось свої стосунки? С.Винокур: Щоб бути разом, так? М.Лайтман: Так, змінити їх якось, зблизитися. А якщо так? А якщо по-іншому? І весь час намагатися ніби розкривати ці властивості, почуття, стосунки якомога яскравіше. С.Винокур:Цікаво. М.Лайтман: Але це, я тобі скажу, якщо люди про це думають і розуміють, то десь після 50-60 років. Ось і все.А до цього… С.Винокур: Так... Як там? "Якби юність..." чого там? М.Лайтман: "Якби молодість знала, якби старість могла". С.Винокур: Ось, це золоте правило, виходить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ну гаразд, будемо думати, що раптом якась зміна відбудеться. М.Лайтман: Прийде час, і люди так будуть жити. Але ми можемо їх цьому навчати! Ось, тут треба додати. Ми можемо навчати цих молодих... С.Винокур: Як стати дослідниками? М.Лайтман: Як стати дослідниками... Ми можемо зістарити їх, ніби нашими заняттями. С.Винокур: Вони зможуть пройти… М.Лайтман: Практикум. С.Винокур: Навіть до того, як вони з'єдналися разом? М.Лайтман: Так-так-так, звичайно. С.Винокур: Підготувати їх до цього життя. М.Лайтман: Так, і тоді вже вони будуть бачити як робити - так чи так. С.Винокур: Тобто ви кажете, що молоді мають прийти на весілля, з'єднатися разом уже старенькими якимись? М.Лайтман: Так, усередині. Звичайно. А що, вони будуть на собі відкривати, хто вони такі? Ні. С.Винокур: Тобто вони мають прийти з досвідом якимось? М.Лайтман: Вони мають прийти з досвідом спілкування! Як би психологічного спілкування. С.Винокур: І це дасть гарантію життя більш-менш? М.Лайтман: Це дасть упевненість у тому, що вони зможуть подолати всі можливі проблеми... С.Винокур: Яких буде багато. М.Лайтман: Зближення й зможуть обернути ці проблеми в більший контакт. С.Винокур: Зрозуміло. Дякую. Красиво! Ми з вами говорили про наукову лабораторію. М.Лайтман: Так-так-так. О, як це треба світу! https://cdn.kabbalahmedia.info/gEpgVJZ4.mp400:09:09С.Винокур:Розповідається дуже зворушлива історія кохання двадцятидворічних людей, навіть імена їх є: Джесс Пік і Джо Метьюс. Вона почалася 20 років тому в яслах, продовжилася в садку. У чотири роки Метьюс освідчився Пік і вони зіграли весілля понарошку. Після дитячого садка британці пішли в різні школи й втратили зв'язок. Аж раптом через 14 років зустрілися в соціальній мережі й зрозуміли, що вони чекали на цю зустріч усе своє життя, і їм так само добре разом, як і було раніше в садочку й в яслах. І щасливі вони, планують сьогодні весілля. Ось, про це стоїть шум у соціальних мережах. М.Лайтман: Я зараз прямо заплачу. С.Винокур: Так, таке... "Ось це, - кажуть, - кохання!” М.Лайтман: Яке це кохання? Вони ж не бачили одне одного. С.Винокур: Ну, не бачили один одного, але зберегли ось цю тягу один до одного. М.Лайтман: Ну це - так. Те, що робиться в дитячі роки, залишає великі враження. С.Винокур: Ось, вони зараз зіграють весілля. Це раз. Друге: кажуть, що, найімовірніше, це весілля, цей зв'язок і буде запорукою того, що це буде довге й щасливе життя. Як ви ставитеся до такого висновку? Це що означає? М.Лайтман: Хто починав свою книгу? Що ми рідко одружуємося з тими, хто був нашим першим коханням. С.Винокур: Так, щось я теж пам'ятаю, але не пам'ятаю - хто. Припустімо, рідко одружуємося. Але якщо одружуємося, це є запорукою? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні, Ви вважаєте? М.Лайтман: Ні.Зазвичай ми проходимо багато-багато всяких помилок, випробувань, зустрічей, розлучень, розставань. І потім уже, десь у віці ближче до кінця, ніж до початку... С.Винокур: Розуміємо, так? М.Лайтман: Зустрічаємо, навіть, можливо. С.Винокур: Можливо, зустрічаємо? М.Лайтман: Так, зустрічаємо й тоді вже цінуємо. С.Винокур: Зустрічаємо когось,кого... М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: і цей зв'язок цінуємо? М.Лайтман: Так. Звичайно, це вже не та маленька дівчинка з бантиками, можливо. І ти вже не той хлопчисько-шибеник, або ще щось. І розуміння інші абсолютно про зв'язок, про зближення, про стосунки. Але, ось так, ось це виходить. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що поки пуд солі не з'їв у цьому стані підйомів, падінь, у зв'язку, ти не можеш сказати? М.Лайтман: Ні, все осягається тільки з руйнування. С.Винокур: Ух ти! М.Лайтман: Так. С.Винокур: З руйнування?! М.Лайтман: Так, тому людина, яка не проходить усі ці періоди up and down... С.Винокур: Підйомів і падінь? М.Лайтман: Так, він не в змозі це оцінити. Вона не буде берегти ці стосунки. С.Винокур: Тобто ви кажете, що ви навіть за відчуття руйнування у зв'язку між людьми? Начебто руйнується все? М.Лайтман: Звичайно. Необхідно, щоб ці відчуття були в них теж, щоб вони їх охороняли, не допускали дійти до таких стосунків. С.Винокур: Але вони нависали б над ними, так? М.Лайтман: Обов'язково. А як це? Двоє егоїстів! Що, вони зроблять якусь операцію - виріжуть із себе егоїзм і стануть такими солодкими й узагалі маленькими ідіотиками? С.Винокур: Це недобре, так? М.Лайтман: Це неможливо. С.Винокур: Неможливо, так. М.Лайтман: Ми зустрічаємося, набиваємо гулі й потім, уже й зневірившись, і розуміючи, ми починаємо бачити, як можна будувати життя, коли ти прагнеш тільки до гарних стосунків. Тобі вже не треба, як у молодості, бути в поганих стосунках, а потім у хороших і так далі, а саме тільки в хороших. С.Винокур: Але до цього призводять підйоми й падіння в молодому стані, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Без цього... М.Лайтман: Без цього не може бути нічого. Ти маєш накопичити цей арсенал усіляких негативних відчуттів, станів, і тоді ти будеш їх уникати. С.Винокур: Ось це цікаво. Ти збираєш зброю, воюєш, а потім раптом відкладаєш її вбік... М.Лайтман: Ось, таким чином і вийде в людства. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто воно зараз різну зброю накопичує, а потім... М.Лайтман: Буде розуміти, що ж треба прибрати. С.Винокур: Ось це добре, що ми до цього прийшли. Для цього зараз і... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Усі війни й так далі відбуваються? І накопичення зброї для цього відбувається? М.Лайтман: Усе - все для цього. С.Винокур: Щоб потім знати, що це все треба... М.Лайтман: Звичайно, не може бути добра без усвідомлення зла. Ні в особистому житті, ні в загальному світі. С.Винокур: Скажіть, останнє запитання у мене. Якусь пораду ви б дали, якби послухали вас ці молоді люди, які ось так от...? М.Лайтман: Я не знаю, чи буде в них накопичене відчуття страждань, очікувань, бажання оцінити іншого, щоб показати йому щохвилини, що ти його любиш, що ти про нього дбаєш, що тобі подобається, що він такий, який він є, і так далі. Тобто тут необхідні дуже багато таких властивостей, вражень від життя, яких у молодому віці просто немає. С.Винокур: Тобто нагромадження цих вражень повинно у них відбуватися за їхнє життя? М.Лайтман: Звичайно, так. Якби нам давали такий укол, знаєш, щоб ми одразу зрозуміли, побачили, тоді б ми прекрасно жили. А так ми розлучаємося і, можливо, не один раз. І потім тільки, можливо, в змозі створити правильні стосунки. С.Винокур: Зрозуміло. І все-таки я останнє запитання поставлю, не стосується навіть цих молодих. Ваша порада молодим людям, які вступають у спільне життя, з відчуттям, що все буде добре в них. Ось так вони вступають - що ми будемо жити разом, і довго, і вічно. М.Лайтман: Треба дуже-дуже довго, нудно розмовляти один з одним. С.Винокур: Ух ти! Ось так, от? М.Лайтман: Так! Вихлюпувати все, що ти думаєш, і інший теж, як два дослідники. І поступово-поступово ви зможете дістатися до стану, коли ви будете взаємно досліджувати себе та іншого, і він теж буде досліджувати себе та вас... І тоді вийде, що життя стає цікавим, воно стає таким дослідженням: а як ми можемо зробити ще по-іншому якось свої стосунки? С.Винокур: Щоб бути разом, так? М.Лайтман: Так, змінити їх якось, зблизитися. А якщо так? А якщо по-іншому? І весь час намагатися ніби розкривати ці властивості, почуття, стосунки якомога яскравіше. С.Винокур:Цікаво. М.Лайтман: Але це, я тобі скажу, якщо люди про це думають і розуміють, то десь після 50-60 років. Ось і все.А до цього… С.Винокур: Так... Як там? "Якби юність..." чого там? М.Лайтман: "Якби молодість знала, якби старість могла". С.Винокур: Ось, це золоте правило, виходить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ну гаразд, будемо думати, що раптом якась зміна відбудеться. М.Лайтман: Прийде час, і люди так будуть жити. Але ми можемо їх цьому навчати! Ось, тут треба додати. Ми можемо навчати цих молодих... С.Винокур: Як стати дослідниками? М.Лайтман: Як стати дослідниками... Ми можемо зістарити їх, ніби нашими заняттями. С.Винокур: Вони зможуть пройти… М.Лайтман: Практикум. С.Винокур: Навіть до того, як вони з'єдналися разом? М.Лайтман: Так-так-так, звичайно. С.Винокур: Підготувати їх до цього життя. М.Лайтман: Так, і тоді вже вони будуть бачити як робити - так чи так. С.Винокур: Тобто ви кажете, що молоді мають прийти на весілля, з'єднатися разом уже старенькими якимись? М.Лайтман: Так, усередині. Звичайно. А що, вони будуть на собі відкривати, хто вони такі? Ні. С.Винокур: Тобто вони мають прийти з досвідом якимось? М.Лайтман: Вони мають прийти з досвідом спілкування! Як би психологічного спілкування. С.Винокур: І це дасть гарантію життя більш-менш? М.Лайтман: Це дасть упевненість у тому, що вони зможуть подолати всі можливі проблеми... С.Винокур: Яких буде багато. М.Лайтман: Зближення й зможуть обернути ці проблеми в більший контакт. С.Винокур: Зрозуміло. Дякую. Красиво! Ми з вами говорили про наукову лабораторію. М.Лайтман: Так-так-так. О, як це треба світу! nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/9kou8A1I.mp327 Jun 22 00:00 UTCС.Винокур:Розповідається дуже зворушлива історія кохання двадцятидворічних людей, навіть імена їх є: Джесс Пік і Джо Метьюс. Вона почалася 20 років тому в яслах, продовжилася в садку. У чотири роки Метьюс освідчився Пік і вони зіграли весілля понарошку. Після дитячого садка британці пішли в різні школи й втратили зв'язок. Аж раптом через 14 років зустрілися в соціальній мережі й зрозуміли, що вони чекали на цю зустріч усе своє життя, і їм так само добре разом, як і було раніше в садочку й в яслах. І щасливі вони, планують сьогодні весілля. Ось, про це стоїть шум у соціальних мережах. М.Лайтман: Я зараз прямо заплачу. С.Винокур: Так, таке... "Ось це, - кажуть, - кохання!” М.Лайтман: Яке це кохання? Вони ж не бачили одне одного. С.Винокур: Ну, не бачили один одного, але зберегли ось цю тягу один до одного. М.Лайтман: Ну це - так. Те, що робиться в дитячі роки, залишає великі враження. С.Винокур: Ось, вони зараз зіграють весілля. Це раз. Друге: кажуть, що, найімовірніше, це весілля, цей зв'язок і буде запорукою того, що це буде довге й щасливе життя. Як ви ставитеся до такого висновку? Це що означає? М.Лайтман: Хто починав свою книгу? Що ми рідко одружуємося з тими, хто був нашим першим коханням. С.Винокур: Так, щось я теж пам'ятаю, але не пам'ятаю - хто. Припустімо, рідко одружуємося. Але якщо одружуємося, це є запорукою? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні, Ви вважаєте? М.Лайтман: Ні.Зазвичай ми проходимо багато-багато всяких помилок, випробувань, зустрічей, розлучень, розставань. І потім уже, десь у віці ближче до кінця, ніж до початку... С.Винокур: Розуміємо, так? М.Лайтман: Зустрічаємо, навіть, можливо. С.Винокур: Можливо, зустрічаємо? М.Лайтман: Так, зустрічаємо й тоді вже цінуємо. С.Винокур: Зустрічаємо когось,кого... М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: і цей зв'язок цінуємо? М.Лайтман: Так. Звичайно, це вже не та маленька дівчинка з бантиками, можливо. І ти вже не той хлопчисько-шибеник, або ще щось. І розуміння інші абсолютно про зв'язок, про зближення, про стосунки. Але, ось так, ось це виходить. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що поки пуд солі не з'їв у цьому стані підйомів, падінь, у зв'язку, ти не можеш сказати? М.Лайтман: Ні, все осягається тільки з руйнування. С.Винокур: Ух ти! М.Лайтман: Так. С.Винокур: З руйнування?! М.Лайтман: Так, тому людина, яка не проходить усі ці періоди up and down... С.Винокур: Підйомів і падінь? М.Лайтман: Так, він не в змозі це оцінити. Вона не буде берегти ці стосунки. С.Винокур: Тобто ви кажете, що ви навіть за відчуття руйнування у зв'язку між людьми? Начебто руйнується все? М.Лайтман: Звичайно. Необхідно, щоб ці відчуття були в них теж, щоб вони їх охороняли, не допускали дійти до таких стосунків. С.Винокур: Але вони нависали б над ними, так? М.Лайтман: Обов'язково. А як це? Двоє егоїстів! Що, вони зроблять якусь операцію - виріжуть із себе егоїзм і стануть такими солодкими й узагалі маленькими ідіотиками? С.Винокур: Це недобре, так? М.Лайтман: Це неможливо. С.Винокур: Неможливо, так. М.Лайтман: Ми зустрічаємося, набиваємо гулі й потім, уже й зневірившись, і розуміючи, ми починаємо бачити, як можна будувати життя, коли ти прагнеш тільки до гарних стосунків. Тобі вже не треба, як у молодості, бути в поганих стосунках, а потім у хороших і так далі, а саме тільки в хороших. С.Винокур: Але до цього призводять підйоми й падіння в молодому стані, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Без цього... М.Лайтман: Без цього не може бути нічого. Ти маєш накопичити цей арсенал усіляких негативних відчуттів, станів, і тоді ти будеш їх уникати. С.Винокур: Ось це цікаво. Ти збираєш зброю, воюєш, а потім раптом відкладаєш її вбік... М.Лайтман: Ось, таким чином і вийде в людства. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто воно зараз різну зброю накопичує, а потім... М.Лайтман: Буде розуміти, що ж треба прибрати. С.Винокур: Ось це добре, що ми до цього прийшли. Для цього зараз і... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Усі війни й так далі відбуваються? І накопичення зброї для цього відбувається? М.Лайтман: Усе - все для цього. С.Винокур: Щоб потім знати, що це все треба... М.Лайтман: Звичайно, не може бути добра без усвідомлення зла. Ні в особистому житті, ні в загальному світі. С.Винокур: Скажіть, останнє запитання у мене. Якусь пораду ви б дали, якби послухали вас ці молоді люди, які ось так от...? М.Лайтман: Я не знаю, чи буде в них накопичене відчуття страждань, очікувань, бажання оцінити іншого, щоб показати йому щохвилини, що ти його любиш, що ти про нього дбаєш, що тобі подобається, що він такий, який він є, і так далі. Тобто тут необхідні дуже багато таких властивостей, вражень від життя, яких у молодому віці просто немає. С.Винокур: Тобто нагромадження цих вражень повинно у них відбуватися за їхнє життя? М.Лайтман: Звичайно, так. Якби нам давали такий укол, знаєш, щоб ми одразу зрозуміли, побачили, тоді б ми прекрасно жили. А так ми розлучаємося і, можливо, не один раз. І потім тільки, можливо, в змозі створити правильні стосунки. С.Винокур: Зрозуміло. І все-таки я останнє запитання поставлю, не стосується навіть цих молодих. Ваша порада молодим людям, які вступають у спільне життя, з відчуттям, що все буде добре в них. Ось так вони вступають - що ми будемо жити разом, і довго, і вічно. М.Лайтман: Треба дуже-дуже довго, нудно розмовляти один з одним. С.Винокур: Ух ти! Ось так, от? М.Лайтман: Так! Вихлюпувати все, що ти думаєш, і інший теж, як два дослідники. І поступово-поступово ви зможете дістатися до стану, коли ви будете взаємно досліджувати себе та іншого, і він теж буде досліджувати себе та вас... І тоді вийде, що життя стає цікавим, воно стає таким дослідженням: а як ми можемо зробити ще по-іншому якось свої стосунки? С.Винокур: Щоб бути разом, так? М.Лайтман: Так, змінити їх якось, зблизитися. А якщо так? А якщо по-іншому? І весь час намагатися ніби розкривати ці властивості, почуття, стосунки якомога яскравіше. С.Винокур:Цікаво. М.Лайтман: Але це, я тобі скажу, якщо люди про це думають і розуміють, то десь після 50-60 років. Ось і все.А до цього… С.Винокур: Так... Як там? "Якби юність..." чого там? М.Лайтман: "Якби молодість знала, якби старість могла". С.Винокур: Ось, це золоте правило, виходить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ну гаразд, будемо думати, що раптом якась зміна відбудеться. М.Лайтман: Прийде час, і люди так будуть жити. Але ми можемо їх цьому навчати! Ось, тут треба додати. Ми можемо навчати цих молодих... С.Винокур: Як стати дослідниками? М.Лайтман: Як стати дослідниками... Ми можемо зістарити їх, ніби нашими заняттями. С.Винокур: Вони зможуть пройти… М.Лайтман: Практикум. С.Винокур: Навіть до того, як вони з'єдналися разом? М.Лайтман: Так-так-так, звичайно. С.Винокур: Підготувати їх до цього життя. М.Лайтман: Так, і тоді вже вони будуть бачити як робити - так чи так. С.Винокур: Тобто ви кажете, що молоді мають прийти на весілля, з'єднатися разом уже старенькими якимись? М.Лайтман: Так, усередині. Звичайно. А що, вони будуть на собі відкривати, хто вони такі? Ні. С.Винокур: Тобто вони мають прийти з досвідом якимось? М.Лайтман: Вони мають прийти з досвідом спілкування! Як би психологічного спілкування. С.Винокур: І це дасть гарантію життя більш-менш? М.Лайтман: Це дасть упевненість у тому, що вони зможуть подолати всі можливі проблеми... С.Винокур: Яких буде багато. М.Лайтман: Зближення й зможуть обернути ці проблеми в більший контакт. С.Винокур: Зрозуміло. Дякую. Красиво! Ми з вами говорили про наукову лабораторію. М.Лайтман: Так-так-так. О, як це треба світу! https://cdn.kabbalahmedia.info/9kou8A1I.mp300:09:09С.Винокур:Розповідається дуже зворушлива історія кохання двадцятидворічних людей, навіть імена їх є: Джесс Пік і Джо Метьюс. Вона почалася 20 років тому в яслах, продовжилася в садку. У чотири роки Метьюс освідчився Пік і вони зіграли весілля понарошку. Після дитячого садка британці пішли в різні школи й втратили зв'язок. Аж раптом через 14 років зустрілися в соціальній мережі й зрозуміли, що вони чекали на цю зустріч усе своє життя, і їм так само добре разом, як і було раніше в садочку й в яслах. І щасливі вони, планують сьогодні весілля. Ось, про це стоїть шум у соціальних мережах. М.Лайтман: Я зараз прямо заплачу. С.Винокур: Так, таке... "Ось це, - кажуть, - кохання!” М.Лайтман: Яке це кохання? Вони ж не бачили одне одного. С.Винокур: Ну, не бачили один одного, але зберегли ось цю тягу один до одного. М.Лайтман: Ну це - так. Те, що робиться в дитячі роки, залишає великі враження. С.Винокур: Ось, вони зараз зіграють весілля. Це раз. Друге: кажуть, що, найімовірніше, це весілля, цей зв'язок і буде запорукою того, що це буде довге й щасливе життя. Як ви ставитеся до такого висновку? Це що означає? М.Лайтман: Хто починав свою книгу? Що ми рідко одружуємося з тими, хто був нашим першим коханням. С.Винокур: Так, щось я теж пам'ятаю, але не пам'ятаю - хто. Припустімо, рідко одружуємося. Але якщо одружуємося, це є запорукою? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: Ні, Ви вважаєте? М.Лайтман: Ні.Зазвичай ми проходимо багато-багато всяких помилок, випробувань, зустрічей, розлучень, розставань. І потім уже, десь у віці ближче до кінця, ніж до початку... С.Винокур: Розуміємо, так? М.Лайтман: Зустрічаємо, навіть, можливо. С.Винокур: Можливо, зустрічаємо? М.Лайтман: Так, зустрічаємо й тоді вже цінуємо. С.Винокур: Зустрічаємо когось,кого... М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: і цей зв'язок цінуємо? М.Лайтман: Так. Звичайно, це вже не та маленька дівчинка з бантиками, можливо. І ти вже не той хлопчисько-шибеник, або ще щось. І розуміння інші абсолютно про зв'язок, про зближення, про стосунки. Але, ось так, ось це виходить. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, що поки пуд солі не з'їв у цьому стані підйомів, падінь, у зв'язку, ти не можеш сказати? М.Лайтман: Ні, все осягається тільки з руйнування. С.Винокур: Ух ти! М.Лайтман: Так. С.Винокур: З руйнування?! М.Лайтман: Так, тому людина, яка не проходить усі ці періоди up and down... С.Винокур: Підйомів і падінь? М.Лайтман: Так, він не в змозі це оцінити. Вона не буде берегти ці стосунки. С.Винокур: Тобто ви кажете, що ви навіть за відчуття руйнування у зв'язку між людьми? Начебто руйнується все? М.Лайтман: Звичайно. Необхідно, щоб ці відчуття були в них теж, щоб вони їх охороняли, не допускали дійти до таких стосунків. С.Винокур: Але вони нависали б над ними, так? М.Лайтман: Обов'язково. А як це? Двоє егоїстів! Що, вони зроблять якусь операцію - виріжуть із себе егоїзм і стануть такими солодкими й узагалі маленькими ідіотиками? С.Винокур: Це недобре, так? М.Лайтман: Це неможливо. С.Винокур: Неможливо, так. М.Лайтман: Ми зустрічаємося, набиваємо гулі й потім, уже й зневірившись, і розуміючи, ми починаємо бачити, як можна будувати життя, коли ти прагнеш тільки до гарних стосунків. Тобі вже не треба, як у молодості, бути в поганих стосунках, а потім у хороших і так далі, а саме тільки в хороших. С.Винокур: Але до цього призводять підйоми й падіння в молодому стані, так? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Без цього... М.Лайтман: Без цього не може бути нічого. Ти маєш накопичити цей арсенал усіляких негативних відчуттів, станів, і тоді ти будеш їх уникати. С.Винокур: Ось це цікаво. Ти збираєш зброю, воюєш, а потім раптом відкладаєш її вбік... М.Лайтман: Ось, таким чином і вийде в людства. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто воно зараз різну зброю накопичує, а потім... М.Лайтман: Буде розуміти, що ж треба прибрати. С.Винокур: Ось це добре, що ми до цього прийшли. Для цього зараз і... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Усі війни й так далі відбуваються? І накопичення зброї для цього відбувається? М.Лайтман: Усе - все для цього. С.Винокур: Щоб потім знати, що це все треба... М.Лайтман: Звичайно, не може бути добра без усвідомлення зла. Ні в особистому житті, ні в загальному світі. С.Винокур: Скажіть, останнє запитання у мене. Якусь пораду ви б дали, якби послухали вас ці молоді люди, які ось так от...? М.Лайтман: Я не знаю, чи буде в них накопичене відчуття страждань, очікувань, бажання оцінити іншого, щоб показати йому щохвилини, що ти його любиш, що ти про нього дбаєш, що тобі подобається, що він такий, який він є, і так далі. Тобто тут необхідні дуже багато таких властивостей, вражень від життя, яких у молодому віці просто немає. С.Винокур: Тобто нагромадження цих вражень повинно у них відбуватися за їхнє життя? М.Лайтман: Звичайно, так. Якби нам давали такий укол, знаєш, щоб ми одразу зрозуміли, побачили, тоді б ми прекрасно жили. А так ми розлучаємося і, можливо, не один раз. І потім тільки, можливо, в змозі створити правильні стосунки. С.Винокур: Зрозуміло. І все-таки я останнє запитання поставлю, не стосується навіть цих молодих. Ваша порада молодим людям, які вступають у спільне життя, з відчуттям, що все буде добре в них. Ось так вони вступають - що ми будемо жити разом, і довго, і вічно. М.Лайтман: Треба дуже-дуже довго, нудно розмовляти один з одним. С.Винокур: Ух ти! Ось так, от? М.Лайтман: Так! Вихлюпувати все, що ти думаєш, і інший теж, як два дослідники. І поступово-поступово ви зможете дістатися до стану, коли ви будете взаємно досліджувати себе та іншого, і він теж буде досліджувати себе та вас... І тоді вийде, що життя стає цікавим, воно стає таким дослідженням: а як ми можемо зробити ще по-іншому якось свої стосунки? С.Винокур: Щоб бути разом, так? М.Лайтман: Так, змінити їх якось, зблизитися. А якщо так? А якщо по-іншому? І весь час намагатися ніби розкривати ці властивості, почуття, стосунки якомога яскравіше. С.Винокур:Цікаво. М.Лайтман: Але це, я тобі скажу, якщо люди про це думають і розуміють, то десь після 50-60 років. Ось і все.А до цього… С.Винокур: Так... Як там? "Якби юність..." чого там? М.Лайтман: "Якби молодість знала, якби старість могла". С.Винокур: Ось, це золоте правило, виходить. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ну гаразд, будемо думати, що раптом якась зміна відбудеться. М.Лайтман: Прийде час, і люди так будуть жити. Але ми можемо їх цьому навчати! Ось, тут треба додати. Ми можемо навчати цих молодих... С.Винокур: Як стати дослідниками? М.Лайтман: Як стати дослідниками... Ми можемо зістарити їх, ніби нашими заняттями. С.Винокур: Вони зможуть пройти… М.Лайтман: Практикум. С.Винокур: Навіть до того, як вони з'єдналися разом? М.Лайтман: Так-так-так, звичайно. С.Винокур: Підготувати їх до цього життя. М.Лайтман: Так, і тоді вже вони будуть бачити як робити - так чи так. С.Винокур: Тобто ви кажете, що молоді мають прийти на весілля, з'єднатися разом уже старенькими якимись? М.Лайтман: Так, усередині. Звичайно. А що, вони будуть на собі відкривати, хто вони такі? Ні. С.Винокур: Тобто вони мають прийти з досвідом якимось? М.Лайтман: Вони мають прийти з досвідом спілкування! Як би психологічного спілкування. С.Винокур: І це дасть гарантію життя більш-менш? М.Лайтман: Це дасть упевненість у тому, що вони зможуть подолати всі можливі проблеми... С.Винокур: Яких буде багато. М.Лайтман: Зближення й зможуть обернути ці проблеми в більший контакт. С.Винокур: Зрозуміло. Дякую. Красиво! Ми з вами говорили про наукову лабораторію. М.Лайтман: Так-так-так. О, як це треба світу! nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/va9uCcbm.mp412 May 22 00:00 UTCЗаспокоєння гірше за смертьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/va9uCcbm.mp400:07:08Заспокоєння гірше за смертьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/tUi7wLyO.mp312 May 22 00:00 UTCЗаспокоєння гірше за смертьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/tUi7wLyO.mp300:07:08Заспокоєння гірше за смертьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CNy3LRnt.mp412 May 22 00:00 UTCЗаспокоєння гірше за смертьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/CNy3LRnt.mp400:07:08Заспокоєння гірше за смертьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/na5cWmMB.mp325 Apr 22 00:00 UTCЗ листа: "Коли буде збудовано Третій Храм? Я щиро вірю, що тоді настане тиша, і ми зрозуміємо, що не можна вбивати один одного, ненавидіти. Ваш народ будував Перший і Другий Храми. Третій Храм? Як це станеться? Чи можна прискорити будівництво? І тоді наш світ прийде до спокою та щастя?"https://cdn.kabbalahmedia.info/na5cWmMB.mp300:04:55З листа: "Коли буде збудовано Третій Храм? Я щиро вірю, що тоді настане тиша, і ми зрозуміємо, що не можна вбивати один одного, ненавидіти. Ваш народ будував Перший і Другий Храми. Третій Храм? Як це станеться? Чи можна прискорити будівництво? І тоді наш світ прийде до спокою та щастя?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/E95SZDLZ.mp425 Apr 22 00:00 UTCЗ листа: "Коли буде збудовано Третій Храм? Я щиро вірю, що тоді настане тиша, і ми зрозуміємо, що не можна вбивати один одного, ненавидіти. Ваш народ будував Перший і Другий Храми. Третій Храм? Як це станеться? Чи можна прискорити будівництво? І тоді наш світ прийде до спокою та щастя?"https://cdn.kabbalahmedia.info/E95SZDLZ.mp400:04:55З листа: "Коли буде збудовано Третій Храм? Я щиро вірю, що тоді настане тиша, і ми зрозуміємо, що не можна вбивати один одного, ненавидіти. Ваш народ будував Перший і Другий Храми. Третій Храм? Як це станеться? Чи можна прискорити будівництво? І тоді наш світ прийде до спокою та щастя?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ZGcNkgxU.mp425 Apr 22 00:00 UTCЗ листа: "Коли буде збудовано Третій Храм? Я щиро вірю, що тоді настане тиша, і ми зрозуміємо, що не можна вбивати один одного, ненавидіти. Ваш народ будував Перший і Другий Храми. Третій Храм? Як це станеться? Чи можна прискорити будівництво? І тоді наш світ прийде до спокою та щастя?"https://cdn.kabbalahmedia.info/ZGcNkgxU.mp400:04:55З листа: "Коли буде збудовано Третій Храм? Я щиро вірю, що тоді настане тиша, і ми зрозуміємо, що не можна вбивати один одного, ненавидіти. Ваш народ будував Перший і Другий Храми. Третій Храм? Як це станеться? Чи можна прискорити будівництво? І тоді наш світ прийде до спокою та щастя?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/NJGY0qX6.mp414 Apr 22 00:00 UTCНе можна під одну мірку всіх рівнятиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/NJGY0qX6.mp400:03:07Не можна під одну мірку всіх рівнятиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1HzFaVQN.mp414 Apr 22 00:00 UTCНе можна під одну мірку всіх рівнятиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/1HzFaVQN.mp400:03:07Не можна під одну мірку всіх рівнятиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/YZwUfSLH.mp314 Apr 22 00:00 UTCНе можна під одну мірку всіх рівнятиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/YZwUfSLH.mp300:03:07Не можна під одну мірку всіх рівнятиnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/xmrAENog.mp307 Apr 22 00:00 UTCСвіт переживає єгипетські кариhttps://cdn.kabbalahmedia.info/xmrAENog.mp300:11:20Світ переживає єгипетські кариnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/NZgf7Y2W.mp407 Apr 22 00:00 UTCСвіт переживає єгипетські кариhttps://cdn.kabbalahmedia.info/NZgf7Y2W.mp400:11:20Світ переживає єгипетські кариnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/oadY4Wst.mp407 Apr 22 00:00 UTCСвіт переживає єгипетські кариhttps://cdn.kabbalahmedia.info/oadY4Wst.mp400:11:20Світ переживає єгипетські кариnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/huq5n3tk.mp407 Apr 22 00:00 UTCНасправді все простоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/huq5n3tk.mp400:01:53Насправді все простоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/ElLKm7vy.mp307 Apr 22 00:00 UTCНасправді все простоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/ElLKm7vy.mp300:01:53Насправді все простоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/VJ1GhouN.mp407 Apr 22 00:00 UTCНасправді все простоhttps://cdn.kabbalahmedia.info/VJ1GhouN.mp400:01:53Насправді все простоnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/yVUaNj5M.mp304 Apr 22 00:00 UTCЗ листа: "У мене загинув син. Він був для мене світлом, життям, усім. Не знаю, як тепер жити. Але й померти немає сил".https://cdn.kabbalahmedia.info/yVUaNj5M.mp300:03:27З листа: "У мене загинув син. Він був для мене світлом, життям, усім. Не знаю, як тепер жити. Але й померти немає сил".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/3DaxZJYG.mp404 Apr 22 00:00 UTCЗ листа: "У мене загинув син. Він був для мене світлом, життям, усім. Не знаю, як тепер жити. Але й померти немає сил".https://cdn.kabbalahmedia.info/3DaxZJYG.mp400:03:27З листа: "У мене загинув син. Він був для мене світлом, життям, усім. Не знаю, як тепер жити. Але й померти немає сил".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/K2jlQTYD.mp404 Apr 22 00:00 UTCЗ листа: "У мене загинув син. Він був для мене світлом, життям, усім. Не знаю, як тепер жити. Але й померти немає сил".https://cdn.kabbalahmedia.info/K2jlQTYD.mp400:03:27З листа: "У мене загинув син. Він був для мене світлом, життям, усім. Не знаю, як тепер жити. Але й померти немає сил".nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/pNini7Ix.mp328 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Чому я живу весь час у сумнівах? Чому я весь час повинен щось вибирати і при цьому мучаюся щоразу, коли треба щось вирішити, навіть найпростіше? Як приймати рішення?"https://cdn.kabbalahmedia.info/pNini7Ix.mp300:04:08З листа: "Чому я живу весь час у сумнівах? Чому я весь час повинен щось вибирати і при цьому мучаюся щоразу, коли треба щось вирішити, навіть найпростіше? Як приймати рішення?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/2BcJT2kL.mp428 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Чому я живу весь час у сумнівах? Чому я весь час повинен щось вибирати і при цьому мучаюся щоразу, коли треба щось вирішити, навіть найпростіше? Як приймати рішення?"https://cdn.kabbalahmedia.info/2BcJT2kL.mp400:04:08З листа: "Чому я живу весь час у сумнівах? Чому я весь час повинен щось вибирати і при цьому мучаюся щоразу, коли треба щось вирішити, навіть найпростіше? Як приймати рішення?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/VNUw7yII.mp428 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Чому я живу весь час у сумнівах? Чому я весь час повинен щось вибирати і при цьому мучаюся щоразу, коли треба щось вирішити, навіть найпростіше? Як приймати рішення?"https://cdn.kabbalahmedia.info/VNUw7yII.mp400:04:08З листа: "Чому я живу весь час у сумнівах? Чому я весь час повинен щось вибирати і при цьому мучаюся щоразу, коли треба щось вирішити, навіть найпростіше? Як приймати рішення?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/cQmintU7.mp317 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Поясніть, будь ласка, як таке може бути, що льотчики, які скинули на Японію атомні бомби, до кінця життя не жалкували про скоєне, і жили всі по 80-90 років і більше. А потім показували всі ці жахи, наслідки вибуху. І це були військові об'єкти, а безневинні люди: дорослі, діти, старі. Як із цим може жити людина?"https://cdn.kabbalahmedia.info/cQmintU7.mp300:07:04З листа: "Поясніть, будь ласка, як таке може бути, що льотчики, які скинули на Японію атомні бомби, до кінця життя не жалкували про скоєне, і жили всі по 80-90 років і більше. А потім показували всі ці жахи, наслідки вибуху. І це були військові об'єкти, а безневинні люди: дорослі, діти, старі. Як із цим може жити людина?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/5tilFZyP.mp417 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Поясніть, будь ласка, як таке може бути, що льотчики, які скинули на Японію атомні бомби, до кінця життя не жалкували про скоєне, і жили всі по 80-90 років і більше. А потім показували всі ці жахи, наслідки вибуху. І це були військові об'єкти, а безневинні люди: дорослі, діти, старі. Як із цим може жити людина?"https://cdn.kabbalahmedia.info/5tilFZyP.mp400:07:04З листа: "Поясніть, будь ласка, як таке може бути, що льотчики, які скинули на Японію атомні бомби, до кінця життя не жалкували про скоєне, і жили всі по 80-90 років і більше. А потім показували всі ці жахи, наслідки вибуху. І це були військові об'єкти, а безневинні люди: дорослі, діти, старі. Як із цим може жити людина?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/trooXu59.mp417 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Поясніть, будь ласка, як таке може бути, що льотчики, які скинули на Японію атомні бомби, до кінця життя не жалкували про скоєне, і жили всі по 80-90 років і більше. А потім показували всі ці жахи, наслідки вибуху. І це були військові об'єкти, а безневинні люди: дорослі, діти, старі. Як із цим може жити людина?"https://cdn.kabbalahmedia.info/trooXu59.mp400:07:04З листа: "Поясніть, будь ласка, як таке може бути, що льотчики, які скинули на Японію атомні бомби, до кінця життя не жалкували про скоєне, і жили всі по 80-90 років і більше. А потім показували всі ці жахи, наслідки вибуху. І це були військові об'єкти, а безневинні люди: дорослі, діти, старі. Як із цим може жити людина?"nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/YkPNlcfm.mp317 Mar 22 00:00 UTCУ нас попереду війни Машиахаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/YkPNlcfm.mp300:06:10У нас попереду війни Машиахаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/QEq2oBLT.mp417 Mar 22 00:00 UTCУ нас попереду війни Машиахаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/QEq2oBLT.mp400:06:10У нас попереду війни Машиахаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/AyG4YXjx.mp417 Mar 22 00:00 UTCУ нас попереду війни Машиахаhttps://cdn.kabbalahmedia.info/AyG4YXjx.mp400:06:10У нас попереду війни Машиахаnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/0kgE5tGh.mp307 Mar 22 00:00 UTCСім принципів виживання в нелюдських умовахhttps://cdn.kabbalahmedia.info/0kgE5tGh.mp300:09:16Сім принципів виживання в нелюдських умовахMan and nature,Society and Inohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4d0SW0Jc.mp407 Mar 22 00:00 UTCСім принципів виживання в нелюдських умовахhttps://cdn.kabbalahmedia.info/4d0SW0Jc.mp400:09:16Сім принципів виживання в нелюдських умовахMan and nature,Society and Inohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IASexdDD.mp407 Mar 22 00:00 UTCСім принципів виживання в нелюдських умовахhttps://cdn.kabbalahmedia.info/IASexdDD.mp400:09:16Сім принципів виживання в нелюдських умовахMan and nature,Society and Inohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EH2mXYWY.mp403 Mar 22 00:00 UTCВедучий: Віктор запитує. «Шановний Михайле Лайтман! Ви говорите: «Усі гріхи наші покриє любов». Ви що, не бачите, що це неможливо?» М. Лайтман: Я бачу, що, загалом, зрештою це можливо, Вікторе. Можливо! Це так усе відбуватиметься. Хоча це буде проходити по нас... просто граблями будуть з нас здирати цей егоїзм! Граблями! Залишаючи рване м'ясо! Ведучий: Рани? М. Лайтман: Рани, так. Але зате крізь них проступатиме трішки альтруїзм. І ось так поступово-поступово ми будемо його позбуватися. Недобре. Але іншого шляху в нас немає. Інакше ми не оцінимо силу егоїзму і силу альтруїзму, і співвідношення між ними, коли між ними, саме на протиріччі і на зв'язку між ними виникає любов, яка є кінцевою стадією розкриття замислу Творця. Ведучий: Тобто ви говорите і весь час повторюєте, що є ненависть, і у Віктора, звісно, відчуття, що це неможливо покрити любов'ю, а ви говорите, що ми зобов'язані покрити любов'ю, і вони мають існувати разом М. Лайтман: Так. Ведучий: Ненависть і любов. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це найнезрозуміліше. М. Лайтман: Це незрозуміло, я знаю, що незрозуміло, тому що коли ти ненавидиш, ти трясешся, ти не знаєш, як розірватися. Ведучий: Одне бажання є. М. Лайтман: Так. І коли любов розпирає тебе, ти розтікаєшся на весь світ, ти не знаєш, взагалі, куди подітися. Ведучий: Так, як ти любиш. М. Лайтман: І ось ці дві частини мають з'єднатися разом, доповнити одна одну, і тоді ти відчуєш, як то кажуть, досконалість творіння. Саме таким чином. Зараз ми не відчуваємо ні одну частину, ні іншу. А ось почнуть розкриватися вони в нас, і тоді ми це відчуємо. Ведучий: Як цю висоту...? Це висока мудрість. М. Лайтман: Неважливо, у нас будуть на це сили, мізки, усе-все. Ведучий: Як звичайній людині осягнути цю висоту? М. Лайтман: Треба починати з маленького, як усі ми. Починати з маленького - що ми повинні просто розуміти, формально вивчаючи, що в нас іншого виходу немає. Ми, творіння, зобов'язані дорости до рівня Творця, і це може бути, тільки якщо ми підніматимемося по сходинках сходів. Ведучий: Від ненависті маленької - до любові, від ненависті більшої - до любові, від найстрашнішої ненависті - до любові найбільшої, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Поєднуючи їх разом увесь час? М. Лайтман: Так. Ведучий: Не знищуючи? М. Лайтман: Не знищуючи, ступінчасто. Ведучий: Ступінчасто. Будемо сподіватися. М. Лайтман: Побачиш, що так воно і буде, і дуже скороhttps://cdn.kabbalahmedia.info/EH2mXYWY.mp400:03:16Ведучий: Віктор запитує. «Шановний Михайле Лайтман! Ви говорите: «Усі гріхи наші покриє любов». Ви що, не бачите, що це неможливо?» М. Лайтман: Я бачу, що, загалом, зрештою це можливо, Вікторе. Можливо! Це так усе відбуватиметься. Хоча це буде проходити по нас... просто граблями будуть з нас здирати цей егоїзм! Граблями! Залишаючи рване м'ясо! Ведучий: Рани? М. Лайтман: Рани, так. Але зате крізь них проступатиме трішки альтруїзм. І ось так поступово-поступово ми будемо його позбуватися. Недобре. Але іншого шляху в нас немає. Інакше ми не оцінимо силу егоїзму і силу альтруїзму, і співвідношення між ними, коли між ними, саме на протиріччі і на зв'язку між ними виникає любов, яка є кінцевою стадією розкриття замислу Творця. Ведучий: Тобто ви говорите і весь час повторюєте, що є ненависть, і у Віктора, звісно, відчуття, що це неможливо покрити любов'ю, а ви говорите, що ми зобов'язані покрити любов'ю, і вони мають існувати разом М. Лайтман: Так. Ведучий: Ненависть і любов. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це найнезрозуміліше. М. Лайтман: Це незрозуміло, я знаю, що незрозуміло, тому що коли ти ненавидиш, ти трясешся, ти не знаєш, як розірватися. Ведучий: Одне бажання є. М. Лайтман: Так. І коли любов розпирає тебе, ти розтікаєшся на весь світ, ти не знаєш, взагалі, куди подітися. Ведучий: Так, як ти любиш. М. Лайтман: І ось ці дві частини мають з'єднатися разом, доповнити одна одну, і тоді ти відчуєш, як то кажуть, досконалість творіння. Саме таким чином. Зараз ми не відчуваємо ні одну частину, ні іншу. А ось почнуть розкриватися вони в нас, і тоді ми це відчуємо. Ведучий: Як цю висоту...? Це висока мудрість. М. Лайтман: Неважливо, у нас будуть на це сили, мізки, усе-все. Ведучий: Як звичайній людині осягнути цю висоту? М. Лайтман: Треба починати з маленького, як усі ми. Починати з маленького - що ми повинні просто розуміти, формально вивчаючи, що в нас іншого виходу немає. Ми, творіння, зобов'язані дорости до рівня Творця, і це може бути, тільки якщо ми підніматимемося по сходинках сходів. Ведучий: Від ненависті маленької - до любові, від ненависті більшої - до любові, від найстрашнішої ненависті - до любові найбільшої, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Поєднуючи їх разом увесь час? М. Лайтман: Так. Ведучий: Не знищуючи? М. Лайтман: Не знищуючи, ступінчасто. Ведучий: Ступінчасто. Будемо сподіватися. М. Лайтман: Побачиш, що так воно і буде, і дуже скороLove Covers All Transgressionsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Z5UkUP9a.mp303 Mar 22 00:00 UTCВедучий: Віктор запитує. «Шановний Михайле Лайтман! Ви говорите: «Усі гріхи наші покриє любов». Ви що, не бачите, що це неможливо?» М. Лайтман: Я бачу, що, загалом, зрештою це можливо, Вікторе. Можливо! Це так усе відбуватиметься. Хоча це буде проходити по нас... просто граблями будуть з нас здирати цей егоїзм! Граблями! Залишаючи рване м'ясо! Ведучий: Рани? М. Лайтман: Рани, так. Але зате крізь них проступатиме трішки альтруїзм. І ось так поступово-поступово ми будемо його позбуватися. Недобре. Але іншого шляху в нас немає. Інакше ми не оцінимо силу егоїзму і силу альтруїзму, і співвідношення між ними, коли між ними, саме на протиріччі і на зв'язку між ними виникає любов, яка є кінцевою стадією розкриття замислу Творця. Ведучий: Тобто ви говорите і весь час повторюєте, що є ненависть, і у Віктора, звісно, відчуття, що це неможливо покрити любов'ю, а ви говорите, що ми зобов'язані покрити любов'ю, і вони мають існувати разом М. Лайтман: Так. Ведучий: Ненависть і любов. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це найнезрозуміліше. М. Лайтман: Це незрозуміло, я знаю, що незрозуміло, тому що коли ти ненавидиш, ти трясешся, ти не знаєш, як розірватися. Ведучий: Одне бажання є. М. Лайтман: Так. І коли любов розпирає тебе, ти розтікаєшся на весь світ, ти не знаєш, взагалі, куди подітися. Ведучий: Так, як ти любиш. М. Лайтман: І ось ці дві частини мають з'єднатися разом, доповнити одна одну, і тоді ти відчуєш, як то кажуть, досконалість творіння. Саме таким чином. Зараз ми не відчуваємо ні одну частину, ні іншу. А ось почнуть розкриватися вони в нас, і тоді ми це відчуємо. Ведучий: Як цю висоту...? Це висока мудрість. М. Лайтман: Неважливо, у нас будуть на це сили, мізки, усе-все. Ведучий: Як звичайній людині осягнути цю висоту? М. Лайтман: Треба починати з маленького, як усі ми. Починати з маленького - що ми повинні просто розуміти, формально вивчаючи, що в нас іншого виходу немає. Ми, творіння, зобов'язані дорости до рівня Творця, і це може бути, тільки якщо ми підніматимемося по сходинках сходів. Ведучий: Від ненависті маленької - до любові, від ненависті більшої - до любові, від найстрашнішої ненависті - до любові найбільшої, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Поєднуючи їх разом увесь час? М. Лайтман: Так. Ведучий: Не знищуючи? М. Лайтман: Не знищуючи, ступінчасто. Ведучий: Ступінчасто. Будемо сподіватися. М. Лайтман: Побачиш, що так воно і буде, і дуже скороhttps://cdn.kabbalahmedia.info/Z5UkUP9a.mp300:03:16Ведучий: Віктор запитує. «Шановний Михайле Лайтман! Ви говорите: «Усі гріхи наші покриє любов». Ви що, не бачите, що це неможливо?» М. Лайтман: Я бачу, що, загалом, зрештою це можливо, Вікторе. Можливо! Це так усе відбуватиметься. Хоча це буде проходити по нас... просто граблями будуть з нас здирати цей егоїзм! Граблями! Залишаючи рване м'ясо! Ведучий: Рани? М. Лайтман: Рани, так. Але зате крізь них проступатиме трішки альтруїзм. І ось так поступово-поступово ми будемо його позбуватися. Недобре. Але іншого шляху в нас немає. Інакше ми не оцінимо силу егоїзму і силу альтруїзму, і співвідношення між ними, коли між ними, саме на протиріччі і на зв'язку між ними виникає любов, яка є кінцевою стадією розкриття замислу Творця. Ведучий: Тобто ви говорите і весь час повторюєте, що є ненависть, і у Віктора, звісно, відчуття, що це неможливо покрити любов'ю, а ви говорите, що ми зобов'язані покрити любов'ю, і вони мають існувати разом М. Лайтман: Так. Ведучий: Ненависть і любов. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це найнезрозуміліше. М. Лайтман: Це незрозуміло, я знаю, що незрозуміло, тому що коли ти ненавидиш, ти трясешся, ти не знаєш, як розірватися. Ведучий: Одне бажання є. М. Лайтман: Так. І коли любов розпирає тебе, ти розтікаєшся на весь світ, ти не знаєш, взагалі, куди подітися. Ведучий: Так, як ти любиш. М. Лайтман: І ось ці дві частини мають з'єднатися разом, доповнити одна одну, і тоді ти відчуєш, як то кажуть, досконалість творіння. Саме таким чином. Зараз ми не відчуваємо ні одну частину, ні іншу. А ось почнуть розкриватися вони в нас, і тоді ми це відчуємо. Ведучий: Як цю висоту...? Це висока мудрість. М. Лайтман: Неважливо, у нас будуть на це сили, мізки, усе-все. Ведучий: Як звичайній людині осягнути цю висоту? М. Лайтман: Треба починати з маленького, як усі ми. Починати з маленького - що ми повинні просто розуміти, формально вивчаючи, що в нас іншого виходу немає. Ми, творіння, зобов'язані дорости до рівня Творця, і це може бути, тільки якщо ми підніматимемося по сходинках сходів. Ведучий: Від ненависті маленької - до любові, від ненависті більшої - до любові, від найстрашнішої ненависті - до любові найбільшої, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Поєднуючи їх разом увесь час? М. Лайтман: Так. Ведучий: Не знищуючи? М. Лайтман: Не знищуючи, ступінчасто. Ведучий: Ступінчасто. Будемо сподіватися. М. Лайтман: Побачиш, що так воно і буде, і дуже скороLove Covers All Transgressionsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/CnHKJVFb.mp403 Mar 22 00:00 UTCВедучий: Віктор запитує. «Шановний Михайле Лайтман! Ви говорите: «Усі гріхи наші покриє любов». Ви що, не бачите, що це неможливо?» М. Лайтман: Я бачу, що, загалом, зрештою це можливо, Вікторе. Можливо! Це так усе відбуватиметься. Хоча це буде проходити по нас... просто граблями будуть з нас здирати цей егоїзм! Граблями! Залишаючи рване м'ясо! Ведучий: Рани? М. Лайтман: Рани, так. Але зате крізь них проступатиме трішки альтруїзм. І ось так поступово-поступово ми будемо його позбуватися. Недобре. Але іншого шляху в нас немає. Інакше ми не оцінимо силу егоїзму і силу альтруїзму, і співвідношення між ними, коли між ними, саме на протиріччі і на зв'язку між ними виникає любов, яка є кінцевою стадією розкриття замислу Творця. Ведучий: Тобто ви говорите і весь час повторюєте, що є ненависть, і у Віктора, звісно, відчуття, що це неможливо покрити любов'ю, а ви говорите, що ми зобов'язані покрити любов'ю, і вони мають існувати разом М. Лайтман: Так. Ведучий: Ненависть і любов. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це найнезрозуміліше. М. Лайтман: Це незрозуміло, я знаю, що незрозуміло, тому що коли ти ненавидиш, ти трясешся, ти не знаєш, як розірватися. Ведучий: Одне бажання є. М. Лайтман: Так. І коли любов розпирає тебе, ти розтікаєшся на весь світ, ти не знаєш, взагалі, куди подітися. Ведучий: Так, як ти любиш. М. Лайтман: І ось ці дві частини мають з'єднатися разом, доповнити одна одну, і тоді ти відчуєш, як то кажуть, досконалість творіння. Саме таким чином. Зараз ми не відчуваємо ні одну частину, ні іншу. А ось почнуть розкриватися вони в нас, і тоді ми це відчуємо. Ведучий: Як цю висоту...? Це висока мудрість. М. Лайтман: Неважливо, у нас будуть на це сили, мізки, усе-все. Ведучий: Як звичайній людині осягнути цю висоту? М. Лайтман: Треба починати з маленького, як усі ми. Починати з маленького - що ми повинні просто розуміти, формально вивчаючи, що в нас іншого виходу немає. Ми, творіння, зобов'язані дорости до рівня Творця, і це може бути, тільки якщо ми підніматимемося по сходинках сходів. Ведучий: Від ненависті маленької - до любові, від ненависті більшої - до любові, від найстрашнішої ненависті - до любові найбільшої, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Поєднуючи їх разом увесь час? М. Лайтман: Так. Ведучий: Не знищуючи? М. Лайтман: Не знищуючи, ступінчасто. Ведучий: Ступінчасто. Будемо сподіватися. М. Лайтман: Побачиш, що так воно і буде, і дуже скороhttps://cdn.kabbalahmedia.info/CnHKJVFb.mp400:03:16Ведучий: Віктор запитує. «Шановний Михайле Лайтман! Ви говорите: «Усі гріхи наші покриє любов». Ви що, не бачите, що це неможливо?» М. Лайтман: Я бачу, що, загалом, зрештою це можливо, Вікторе. Можливо! Це так усе відбуватиметься. Хоча це буде проходити по нас... просто граблями будуть з нас здирати цей егоїзм! Граблями! Залишаючи рване м'ясо! Ведучий: Рани? М. Лайтман: Рани, так. Але зате крізь них проступатиме трішки альтруїзм. І ось так поступово-поступово ми будемо його позбуватися. Недобре. Але іншого шляху в нас немає. Інакше ми не оцінимо силу егоїзму і силу альтруїзму, і співвідношення між ними, коли між ними, саме на протиріччі і на зв'язку між ними виникає любов, яка є кінцевою стадією розкриття замислу Творця. Ведучий: Тобто ви говорите і весь час повторюєте, що є ненависть, і у Віктора, звісно, відчуття, що це неможливо покрити любов'ю, а ви говорите, що ми зобов'язані покрити любов'ю, і вони мають існувати разом М. Лайтман: Так. Ведучий: Ненависть і любов. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ось це найнезрозуміліше. М. Лайтман: Це незрозуміло, я знаю, що незрозуміло, тому що коли ти ненавидиш, ти трясешся, ти не знаєш, як розірватися. Ведучий: Одне бажання є. М. Лайтман: Так. І коли любов розпирає тебе, ти розтікаєшся на весь світ, ти не знаєш, взагалі, куди подітися. Ведучий: Так, як ти любиш. М. Лайтман: І ось ці дві частини мають з'єднатися разом, доповнити одна одну, і тоді ти відчуєш, як то кажуть, досконалість творіння. Саме таким чином. Зараз ми не відчуваємо ні одну частину, ні іншу. А ось почнуть розкриватися вони в нас, і тоді ми це відчуємо. Ведучий: Як цю висоту...? Це висока мудрість. М. Лайтман: Неважливо, у нас будуть на це сили, мізки, усе-все. Ведучий: Як звичайній людині осягнути цю висоту? М. Лайтман: Треба починати з маленького, як усі ми. Починати з маленького - що ми повинні просто розуміти, формально вивчаючи, що в нас іншого виходу немає. Ми, творіння, зобов'язані дорости до рівня Творця, і це може бути, тільки якщо ми підніматимемося по сходинках сходів. Ведучий: Від ненависті маленької - до любові, від ненависті більшої - до любові, від найстрашнішої ненависті - до любові найбільшої, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Поєднуючи їх разом увесь час? М. Лайтман: Так. Ведучий: Не знищуючи? М. Лайтман: Не знищуючи, ступінчасто. Ведучий: Ступінчасто. Будемо сподіватися. М. Лайтман: Побачиш, що так воно і буде, і дуже скороLove Covers All Transgressionsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/bmATOdzP.mp303 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Як умолити Творця бути милосердним? Вже досить крові! Що Він від нас хоче?"https://cdn.kabbalahmedia.info/bmATOdzP.mp300:06:32З листа: "Як умолити Творця бути милосердним? Вже досить крові! Що Він від нас хоче?"There is None Else Besides Himnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/wG6Sra82.mp403 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Як умолити Творця бути милосердним? Вже досить крові! Що Він від нас хоче?"https://cdn.kabbalahmedia.info/wG6Sra82.mp400:06:32З листа: "Як умолити Творця бути милосердним? Вже досить крові! Що Він від нас хоче?"There is None Else Besides Himnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/xQSduXyE.mp403 Mar 22 00:00 UTCЗ листа: "Як умолити Творця бути милосердним? Вже досить крові! Що Він від нас хоче?"https://cdn.kabbalahmedia.info/xQSduXyE.mp400:06:32З листа: "Як умолити Творця бути милосердним? Вже досить крові! Що Він від нас хоче?"There is None Else Besides Himnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/SxpKGAQj.mp303 Mar 22 00:00 UTCМ. Лайтман: Творец стоїть після твого неприятеля, ворога. За ним. Якщо ти хочеш звернутися до Творця, ти повинен пробити якимось чином сердце свого ворога – своїм відношенням. Ведучий: Але це нестерпна умова! Відверто кажучи. М. Лайтман: Це нестерпна умова? Значить, будемо помирати. Із століття в століття. Ведучий: Ви вважаєте, що це основна умова? Так? М. Лайтман: Так! Так! Вона має стати такою, що у всіх я зобов'язаний бачити моїх улюблених людей, ба більше – частинок Творця, Його посильних, представників. Якщо я таким чином буду ставитися до всього, що мене оточує, то я раптом побачу, що Творець у них вбраний. Він перебуває в них, наповнює їх, і взагалі, це все – Він. Усе! Ведучий: Ось я чую вас… Не я, а наш глядач чує вас, і в нього все перевертається всередині. Він каже: "Це не просто неможливо, це взагалі… просто!... Ну, зовсім….". Що йому робити ось такому? М. Лайтман: Перевернутися. Це треба! Перевернутись! Ведучий: Перевернутися. А тут, коли ви сказали: “перевернутися”, і тут я теж маю просити Творця: "Дай мені можливість перевернутися"? М. Лайтман: Звичайно! А хто я такий? Якась егоїстична частинка маленька, яка ні на що не здатна. Ведучий: Тобто я здатен, тільки якщо я звертаюся до Творця, що я хочу перевернутися і наблизитися до мого ворога, і обійняти його, і з ним разом підняти молитву? М. Лайтман: Я прошу Творця, щоб Він дозволив мені це зробити, щоб показав, навчив, підштовхнув, і щоб мій опонент також захотів такого самого, погодився б зі мною. Бо я бачу і себе, і противника як дію Творця – що Творець ось так наставляє нас один на одного, зіштовхує рогами один з одним. Ведучий: Нацьковує, скажімо так. М. Лайтман: Нацьковує, так, звичайно. І тому я прошу Творця, щоб Він нас зблизив, розкрив обійми замість кулаків, і щоб так, поступово, ми проявили свою любов один до одного, аж до любові. Ведучий: Якби вас почув світ… М. Лайтман: Якщо люди забажають – у цьому проблема. А Творець – Він готовий на це. Якщо люди бажатимуть. А чи забажають – це залежить від страждань, які вони відчувають.https://cdn.kabbalahmedia.info/SxpKGAQj.mp300:02:48М. Лайтман: Творец стоїть після твого неприятеля, ворога. За ним. Якщо ти хочеш звернутися до Творця, ти повинен пробити якимось чином сердце свого ворога – своїм відношенням. Ведучий: Але це нестерпна умова! Відверто кажучи. М. Лайтман: Це нестерпна умова? Значить, будемо помирати. Із століття в століття. Ведучий: Ви вважаєте, що це основна умова? Так? М. Лайтман: Так! Так! Вона має стати такою, що у всіх я зобов'язаний бачити моїх улюблених людей, ба більше – частинок Творця, Його посильних, представників. Якщо я таким чином буду ставитися до всього, що мене оточує, то я раптом побачу, що Творець у них вбраний. Він перебуває в них, наповнює їх, і взагалі, це все – Він. Усе! Ведучий: Ось я чую вас… Не я, а наш глядач чує вас, і в нього все перевертається всередині. Він каже: "Це не просто неможливо, це взагалі… просто!... Ну, зовсім….". Що йому робити ось такому? М. Лайтман: Перевернутися. Це треба! Перевернутись! Ведучий: Перевернутися. А тут, коли ви сказали: “перевернутися”, і тут я теж маю просити Творця: "Дай мені можливість перевернутися"? М. Лайтман: Звичайно! А хто я такий? Якась егоїстична частинка маленька, яка ні на що не здатна. Ведучий: Тобто я здатен, тільки якщо я звертаюся до Творця, що я хочу перевернутися і наблизитися до мого ворога, і обійняти його, і з ним разом підняти молитву? М. Лайтман: Я прошу Творця, щоб Він дозволив мені це зробити, щоб показав, навчив, підштовхнув, і щоб мій опонент також захотів такого самого, погодився б зі мною. Бо я бачу і себе, і противника як дію Творця – що Творець ось так наставляє нас один на одного, зіштовхує рогами один з одним. Ведучий: Нацьковує, скажімо так. М. Лайтман: Нацьковує, так, звичайно. І тому я прошу Творця, щоб Він нас зблизив, розкрив обійми замість кулаків, і щоб так, поступово, ми проявили свою любов один до одного, аж до любові. Ведучий: Якби вас почув світ… М. Лайтман: Якщо люди забажають – у цьому проблема. А Творець – Він готовий на це. Якщо люди бажатимуть. А чи забажають – це залежить від страждань, які вони відчувають.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/88FyceEz.mp403 Mar 22 00:00 UTCМ. Лайтман: Творец стоїть після твого неприятеля, ворога. За ним. Якщо ти хочеш звернутися до Творця, ти повинен пробити якимось чином сердце свого ворога – своїм відношенням. Ведучий: Але це нестерпна умова! Відверто кажучи. М. Лайтман: Це нестерпна умова? Значить, будемо помирати. Із століття в століття. Ведучий: Ви вважаєте, що це основна умова? Так? М. Лайтман: Так! Так! Вона має стати такою, що у всіх я зобов'язаний бачити моїх улюблених людей, ба більше – частинок Творця, Його посильних, представників. Якщо я таким чином буду ставитися до всього, що мене оточує, то я раптом побачу, що Творець у них вбраний. Він перебуває в них, наповнює їх, і взагалі, це все – Він. Усе! Ведучий: Ось я чую вас… Не я, а наш глядач чує вас, і в нього все перевертається всередині. Він каже: "Це не просто неможливо, це взагалі… просто!... Ну, зовсім….". Що йому робити ось такому? М. Лайтман: Перевернутися. Це треба! Перевернутись! Ведучий: Перевернутися. А тут, коли ви сказали: “перевернутися”, і тут я теж маю просити Творця: "Дай мені можливість перевернутися"? М. Лайтман: Звичайно! А хто я такий? Якась егоїстична частинка маленька, яка ні на що не здатна. Ведучий: Тобто я здатен, тільки якщо я звертаюся до Творця, що я хочу перевернутися і наблизитися до мого ворога, і обійняти його, і з ним разом підняти молитву? М. Лайтман: Я прошу Творця, щоб Він дозволив мені це зробити, щоб показав, навчив, підштовхнув, і щоб мій опонент також захотів такого самого, погодився б зі мною. Бо я бачу і себе, і противника як дію Творця – що Творець ось так наставляє нас один на одного, зіштовхує рогами один з одним. Ведучий: Нацьковує, скажімо так. М. Лайтман: Нацьковує, так, звичайно. І тому я прошу Творця, щоб Він нас зблизив, розкрив обійми замість кулаків, і щоб так, поступово, ми проявили свою любов один до одного, аж до любові. Ведучий: Якби вас почув світ… М. Лайтман: Якщо люди забажають – у цьому проблема. А Творець – Він готовий на це. Якщо люди бажатимуть. А чи забажають – це залежить від страждань, які вони відчувають.https://cdn.kabbalahmedia.info/88FyceEz.mp400:02:48М. Лайтман: Творец стоїть після твого неприятеля, ворога. За ним. Якщо ти хочеш звернутися до Творця, ти повинен пробити якимось чином сердце свого ворога – своїм відношенням. Ведучий: Але це нестерпна умова! Відверто кажучи. М. Лайтман: Це нестерпна умова? Значить, будемо помирати. Із століття в століття. Ведучий: Ви вважаєте, що це основна умова? Так? М. Лайтман: Так! Так! Вона має стати такою, що у всіх я зобов'язаний бачити моїх улюблених людей, ба більше – частинок Творця, Його посильних, представників. Якщо я таким чином буду ставитися до всього, що мене оточує, то я раптом побачу, що Творець у них вбраний. Він перебуває в них, наповнює їх, і взагалі, це все – Він. Усе! Ведучий: Ось я чую вас… Не я, а наш глядач чує вас, і в нього все перевертається всередині. Він каже: "Це не просто неможливо, це взагалі… просто!... Ну, зовсім….". Що йому робити ось такому? М. Лайтман: Перевернутися. Це треба! Перевернутись! Ведучий: Перевернутися. А тут, коли ви сказали: “перевернутися”, і тут я теж маю просити Творця: "Дай мені можливість перевернутися"? М. Лайтман: Звичайно! А хто я такий? Якась егоїстична частинка маленька, яка ні на що не здатна. Ведучий: Тобто я здатен, тільки якщо я звертаюся до Творця, що я хочу перевернутися і наблизитися до мого ворога, і обійняти його, і з ним разом підняти молитву? М. Лайтман: Я прошу Творця, щоб Він дозволив мені це зробити, щоб показав, навчив, підштовхнув, і щоб мій опонент також захотів такого самого, погодився б зі мною. Бо я бачу і себе, і противника як дію Творця – що Творець ось так наставляє нас один на одного, зіштовхує рогами один з одним. Ведучий: Нацьковує, скажімо так. М. Лайтман: Нацьковує, так, звичайно. І тому я прошу Творця, щоб Він нас зблизив, розкрив обійми замість кулаків, і щоб так, поступово, ми проявили свою любов один до одного, аж до любові. Ведучий: Якби вас почув світ… М. Лайтман: Якщо люди забажають – у цьому проблема. А Творець – Він готовий на це. Якщо люди бажатимуть. А чи забажають – це залежить від страждань, які вони відчувають.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/toar3rC9.mp403 Mar 22 00:00 UTCМ. Лайтман: Творец стоїть після твого неприятеля, ворога. За ним. Якщо ти хочеш звернутися до Творця, ти повинен пробити якимось чином сердце свого ворога – своїм відношенням. Ведучий: Але це нестерпна умова! Відверто кажучи. М. Лайтман: Це нестерпна умова? Значить, будемо помирати. Із століття в століття. Ведучий: Ви вважаєте, що це основна умова? Так? М. Лайтман: Так! Так! Вона має стати такою, що у всіх я зобов'язаний бачити моїх улюблених людей, ба більше – частинок Творця, Його посильних, представників. Якщо я таким чином буду ставитися до всього, що мене оточує, то я раптом побачу, що Творець у них вбраний. Він перебуває в них, наповнює їх, і взагалі, це все – Він. Усе! Ведучий: Ось я чую вас… Не я, а наш глядач чує вас, і в нього все перевертається всередині. Він каже: "Це не просто неможливо, це взагалі… просто!... Ну, зовсім….". Що йому робити ось такому? М. Лайтман: Перевернутися. Це треба! Перевернутись! Ведучий: Перевернутися. А тут, коли ви сказали: “перевернутися”, і тут я теж маю просити Творця: "Дай мені можливість перевернутися"? М. Лайтман: Звичайно! А хто я такий? Якась егоїстична частинка маленька, яка ні на що не здатна. Ведучий: Тобто я здатен, тільки якщо я звертаюся до Творця, що я хочу перевернутися і наблизитися до мого ворога, і обійняти його, і з ним разом підняти молитву? М. Лайтман: Я прошу Творця, щоб Він дозволив мені це зробити, щоб показав, навчив, підштовхнув, і щоб мій опонент також захотів такого самого, погодився б зі мною. Бо я бачу і себе, і противника як дію Творця – що Творець ось так наставляє нас один на одного, зіштовхує рогами один з одним. Ведучий: Нацьковує, скажімо так. М. Лайтман: Нацьковує, так, звичайно. І тому я прошу Творця, щоб Він нас зблизив, розкрив обійми замість кулаків, і щоб так, поступово, ми проявили свою любов один до одного, аж до любові. Ведучий: Якби вас почув світ… М. Лайтман: Якщо люди забажають – у цьому проблема. А Творець – Він готовий на це. Якщо люди бажатимуть. А чи забажають – це залежить від страждань, які вони відчувають.https://cdn.kabbalahmedia.info/toar3rC9.mp400:02:48М. Лайтман: Творец стоїть після твого неприятеля, ворога. За ним. Якщо ти хочеш звернутися до Творця, ти повинен пробити якимось чином сердце свого ворога – своїм відношенням. Ведучий: Але це нестерпна умова! Відверто кажучи. М. Лайтман: Це нестерпна умова? Значить, будемо помирати. Із століття в століття. Ведучий: Ви вважаєте, що це основна умова? Так? М. Лайтман: Так! Так! Вона має стати такою, що у всіх я зобов'язаний бачити моїх улюблених людей, ба більше – частинок Творця, Його посильних, представників. Якщо я таким чином буду ставитися до всього, що мене оточує, то я раптом побачу, що Творець у них вбраний. Він перебуває в них, наповнює їх, і взагалі, це все – Він. Усе! Ведучий: Ось я чую вас… Не я, а наш глядач чує вас, і в нього все перевертається всередині. Він каже: "Це не просто неможливо, це взагалі… просто!... Ну, зовсім….". Що йому робити ось такому? М. Лайтман: Перевернутися. Це треба! Перевернутись! Ведучий: Перевернутися. А тут, коли ви сказали: “перевернутися”, і тут я теж маю просити Творця: "Дай мені можливість перевернутися"? М. Лайтман: Звичайно! А хто я такий? Якась егоїстична частинка маленька, яка ні на що не здатна. Ведучий: Тобто я здатен, тільки якщо я звертаюся до Творця, що я хочу перевернутися і наблизитися до мого ворога, і обійняти його, і з ним разом підняти молитву? М. Лайтман: Я прошу Творця, щоб Він дозволив мені це зробити, щоб показав, навчив, підштовхнув, і щоб мій опонент також захотів такого самого, погодився б зі мною. Бо я бачу і себе, і противника як дію Творця – що Творець ось так наставляє нас один на одного, зіштовхує рогами один з одним. Ведучий: Нацьковує, скажімо так. М. Лайтман: Нацьковує, так, звичайно. І тому я прошу Творця, щоб Він нас зблизив, розкрив обійми замість кулаків, і щоб так, поступово, ми проявили свою любов один до одного, аж до любові. Ведучий: Якби вас почув світ… М. Лайтман: Якщо люди забажають – у цьому проблема. А Творець – Він готовий на це. Якщо люди бажатимуть. А чи забажають – це залежить від страждань, які вони відчувають.nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/d9TBCibe.mp403 Mar 22 00:00 UTCКоли закінчиться війна?https://cdn.kabbalahmedia.info/d9TBCibe.mp400:04:16Коли закінчиться війна?Recognition of evil,Unitynohttps://cdn.kabbalahmedia.info/j8J4Py36.mp303 Mar 22 00:00 UTCКоли закінчиться війна?https://cdn.kabbalahmedia.info/j8J4Py36.mp300:04:16Коли закінчиться війна?Recognition of evil,Unitynohttps://cdn.kabbalahmedia.info/F4ETY3fP.mp403 Mar 22 00:00 UTCКоли закінчиться війна?https://cdn.kabbalahmedia.info/F4ETY3fP.mp400:04:16Коли закінчиться війна?Recognition of evil,Unitynohttps://cdn.kabbalahmedia.info/oLqOCJPS.mp328 Feb 22 00:00 UTCЗ листа: "Для чого Творець сварить народи? Це ж Він робить?"https://cdn.kabbalahmedia.info/oLqOCJPS.mp300:06:33З листа: "Для чого Творець сварить народи? Це ж Він робить?"Love Covers All Transgressionsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/nG44Dt5h.mp428 Feb 22 00:00 UTCЗ листа: "Для чого Творець сварить народи? Це ж Він робить?"https://cdn.kabbalahmedia.info/nG44Dt5h.mp400:06:33З листа: "Для чого Творець сварить народи? Це ж Він робить?"Love Covers All Transgressionsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/fAaZXOJY.mp428 Feb 22 00:00 UTCЗ листа: "Для чого Творець сварить народи? Це ж Він робить?"https://cdn.kabbalahmedia.info/fAaZXOJY.mp400:06:33З листа: "Для чого Творець сварить народи? Це ж Він робить?"Love Covers All Transgressionsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/MD9J0RC3.mp428 Feb 22 00:00 UTCЦе гірше, ніж Армагедонhttps://cdn.kabbalahmedia.info/MD9J0RC3.mp400:02:07Це гірше, ніж АрмагедонThe Work Between the Desirable and the Existing Statenohttps://cdn.kabbalahmedia.info/vuSmPVeu.mp428 Feb 22 00:00 UTCЦе гірше, ніж Армагедонhttps://cdn.kabbalahmedia.info/vuSmPVeu.mp400:02:07Це гірше, ніж АрмагедонThe Work Between the Desirable and the Existing Statenohttps://cdn.kabbalahmedia.info/q0mXZ8NR.mp328 Feb 22 00:00 UTCЦе гірше, ніж Армагедонhttps://cdn.kabbalahmedia.info/q0mXZ8NR.mp300:02:07Це гірше, ніж АрмагедонThe Work Between the Desirable and the Existing Statenohttps://cdn.kabbalahmedia.info/t7BBOe6Z.mp414 Feb 22 00:00 UTCЩо писати подружній парі у шлюбному договорі, щоб він зміцнював зв'язок двох, а чи не розбивав, не поділяв?https://cdn.kabbalahmedia.info/t7BBOe6Z.mp400:01:12Що писати подружній парі у шлюбному договорі, щоб він зміцнював зв'язок двох, а чи не розбивав, не поділяв?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Py5NDzaT.mp414 Feb 22 00:00 UTCЩо писати подружній парі у шлюбному договорі, щоб він зміцнював зв'язок двох, а чи не розбивав, не поділяв?https://cdn.kabbalahmedia.info/Py5NDzaT.mp400:01:12Що писати подружній парі у шлюбному договорі, щоб він зміцнював зв'язок двох, а чи не розбивав, не поділяв?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/1lDaDJjH.mp314 Feb 22 00:00 UTCЩо писати подружній парі у шлюбному договорі, щоб він зміцнював зв'язок двох, а чи не розбивав, не поділяв?https://cdn.kabbalahmedia.info/1lDaDJjH.mp300:01:12Що писати подружній парі у шлюбному договорі, щоб він зміцнював зв'язок двох, а чи не розбивав, не поділяв?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/YzPJYX5I.mp414 Feb 22 00:00 UTCЯкщо говорити про сім'ю майбутнього, який договір вони укладають, коли одружуються?https://cdn.kabbalahmedia.info/YzPJYX5I.mp400:01:37Якщо говорити про сім'ю майбутнього, який договір вони укладають, коли одружуються?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/zJsy9b1K.mp314 Feb 22 00:00 UTCЯкщо говорити про сім'ю майбутнього, який договір вони укладають, коли одружуються?https://cdn.kabbalahmedia.info/zJsy9b1K.mp300:01:37Якщо говорити про сім'ю майбутнього, який договір вони укладають, коли одружуються?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/K6RcTOzk.mp414 Feb 22 00:00 UTCЯкщо говорити про сім'ю майбутнього, який договір вони укладають, коли одружуються?https://cdn.kabbalahmedia.info/K6RcTOzk.mp400:01:37Якщо говорити про сім'ю майбутнього, який договір вони укладають, коли одружуються?nohttps://cdn.kabbalahmedia.info/SyvDwYur.mp414 Feb 22 00:00 UTCУсе зміниться в одну митьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/SyvDwYur.mp400:05:12Усе зміниться в одну митьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EMVp0vT9.mp314 Feb 22 00:00 UTCУсе зміниться в одну митьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/EMVp0vT9.mp300:05:12Усе зміниться в одну митьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/4zHzzeJL.mp414 Feb 22 00:00 UTCУсе зміниться в одну митьhttps://cdn.kabbalahmedia.info/4zHzzeJL.mp400:05:12Усе зміниться в одну митьnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/TX8XQ1sV.mp404 Oct 21 00:00 UTCЯк пише найстаріша французька газета Le Figaro, Вашингтон і Пекін вже схопилися за ножі, а решта із жахом за ними спостерігають.https://cdn.kabbalahmedia.info/TX8XQ1sV.mp400:04:32Як пише найстаріша французька газета Le Figaro, Вашингтон і Пекін вже схопилися за ножі, а решта із жахом за ними спостерігають.Global tendenciesnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/EAw7t7sx.mp404 Oct 21 00:00 UTCЯк пише найстаріша французька газета Le Figaro, Вашингтон і Пекін вже схопилися за ножі, а решта із жахом за ними спостерігають.https://cdn.kabbalahmedia.info/EAw7t7sx.mp400:04:32Як пише найстаріша французька газета Le Figaro, Вашингтон і Пекін вже схопилися за ножі, а решта із жахом за ними спостерігають.Global tendenciesnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/UVdpncT5.mp304 Oct 21 00:00 UTCЯк пише найстаріша французька газета Le Figaro, Вашингтон і Пекін вже схопилися за ножі, а решта із жахом за ними спостерігають.https://cdn.kabbalahmedia.info/UVdpncT5.mp300:04:32Як пише найстаріша французька газета Le Figaro, Вашингтон і Пекін вже схопилися за ножі, а решта із жахом за ними спостерігають.Global tendenciesnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Xh73cZmY.mp326 Aug 21 00:00 UTCПерехід Афганістану під контроль радикального ісламського руху "Талібан" викликав занепокоєння по всьому світу.https://cdn.kabbalahmedia.info/Xh73cZmY.mp300:04:30Перехід Афганістану під контроль радикального ісламського руху "Талібан" викликав занепокоєння по всьому світу.The Arab Worldnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/0ORAIqQO.mp426 Aug 21 00:00 UTCПерехід Афганістану під контроль радикального ісламського руху "Талібан" викликав занепокоєння по всьому світу.https://cdn.kabbalahmedia.info/0ORAIqQO.mp400:04:30Перехід Афганістану під контроль радикального ісламського руху "Талібан" викликав занепокоєння по всьому світу.The Arab Worldnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/67xGiO3W.mp426 Aug 21 00:00 UTCПерехід Афганістану під контроль радикального ісламського руху "Талібан" викликав занепокоєння по всьому світу.https://cdn.kabbalahmedia.info/67xGiO3W.mp400:04:30Перехід Афганістану під контроль радикального ісламського руху "Талібан" викликав занепокоєння по всьому світу.The Arab Worldnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/VdZ2A03t.mp405 Aug 21 00:00 UTCЧому іскра добра заважає перемогтиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/VdZ2A03t.mp400:04:50Чому іскра добра заважає перемогтиSports and fitnessnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/iS5DSJzT.mp305 Aug 21 00:00 UTCЧому іскра добра заважає перемогтиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/iS5DSJzT.mp300:04:50Чому іскра добра заважає перемогтиSports and fitnessnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/LcNNZUt2.mp405 Aug 21 00:00 UTCЧому іскра добра заважає перемогтиhttps://cdn.kabbalahmedia.info/LcNNZUt2.mp400:04:50Чому іскра добра заважає перемогтиSports and fitnessnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/PcocixI1.mp301 Jul 21 00:00 UTCУ багатьох людей з'являється думка, що немає сенсу важко працювати.https://cdn.kabbalahmedia.info/PcocixI1.mp300:02:54У багатьох людей з'являється думка, що немає сенсу важко працювати.The labor marketnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/IvnPqVV7.mp401 Jul 21 00:00 UTCУ багатьох людей з'являється думка, що немає сенсу важко працювати.https://cdn.kabbalahmedia.info/IvnPqVV7.mp400:02:54У багатьох людей з'являється думка, що немає сенсу важко працювати.The labor marketnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/jwfZBaGN.mp401 Jul 21 00:00 UTCУ багатьох людей з'являється думка, що немає сенсу важко працювати.https://cdn.kabbalahmedia.info/jwfZBaGN.mp400:02:54У багатьох людей з'являється думка, що немає сенсу важко працювати.The labor marketnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/o1eoe8Lg.mp328 Jun 21 00:00 UTCКуди ми "відпливаємо" після смерті?https://cdn.kabbalahmedia.info/o1eoe8Lg.mp300:05:05Куди ми "відпливаємо" після смерті?Personal empowerment and life skillsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/HmARohDg.mp428 Jun 21 00:00 UTCКуди ми "відпливаємо" після смерті?https://cdn.kabbalahmedia.info/HmARohDg.mp400:05:05Куди ми "відпливаємо" після смерті?Personal empowerment and life skillsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/rrv3SdgX.mp428 Jun 21 00:00 UTCКуди ми "відпливаємо" після смерті?https://cdn.kabbalahmedia.info/rrv3SdgX.mp400:05:05Куди ми "відпливаємо" після смерті?Personal empowerment and life skillsnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/lQjtzEx3.mp408 Mar 21 10:00 UTCЯкщо ти хочеш йти своїм шляхом - не попереду зі смолоскипом, висвітлюючи шлях людству, а сам, своїм шляхом, то ти маєш просто йти. І на твоєму шляху не може бути жодних перешкод.https://cdn.kabbalahmedia.info/lQjtzEx3.mp400:05:50Якщо ти хочеш йти своїм шляхом - не попереду зі смолоскипом, висвітлюючи шлях людству, а сам, своїм шляхом, то ти маєш просто йти. І на твоєму шляху не може бути жодних перешкод.Personal empowerment and life skills,Society and I,Quality of lifenohttps://cdn.kabbalahmedia.info/FL07lvXv.mp308 Mar 21 10:00 UTCЯкщо ти хочеш йти своїм шляхом - не попереду зі смолоскипом, висвітлюючи шлях людству, а сам, своїм шляхом, то ти маєш просто йти. І на твоєму шляху не може бути жодних перешкод.https://cdn.kabbalahmedia.info/FL07lvXv.mp300:05:50Якщо ти хочеш йти своїм шляхом - не попереду зі смолоскипом, висвітлюючи шлях людству, а сам, своїм шляхом, то ти маєш просто йти. І на твоєму шляху не може бути жодних перешкод.Personal empowerment and life skills,Society and I,Quality of lifenohttps://cdn.kabbalahmedia.info/tBzg0NAJ.mp408 Mar 21 10:00 UTCЯкщо ти хочеш йти своїм шляхом - не попереду зі смолоскипом, висвітлюючи шлях людству, а сам, своїм шляхом, то ти маєш просто йти. І на твоєму шляху не може бути жодних перешкод.https://cdn.kabbalahmedia.info/tBzg0NAJ.mp400:05:50Якщо ти хочеш йти своїм шляхом - не попереду зі смолоскипом, висвітлюючи шлях людству, а сам, своїм шляхом, то ти маєш просто йти. І на твоєму шляху не може бути жодних перешкод.Personal empowerment and life skills,Society and I,Quality of lifenohttps://cdn.kabbalahmedia.info/qsafGUue.mp415 Feb 21 10:00 UTCС.Винокур: Один добродій дуже пишався своєю чудовою галявиною. Одного разу він побачив, що посеред трави виросли кульбаби. Як він не намагався позбутися їх, але кульбаби й далі бурхливо рости, і йому це дуже не подобалося. Прийшовши до мудреця він запитав: «Чим ти можеш допомогти мені, щоб очистити поле від кульбаб?». «Тобі треба полюбити їх» — сказав мудрець… От скажіть мені, будь ласка, ми весь час бачимо це: ми хочемо бачити якесь поле, якесь життя, а життя весь час сповнене всіляких кульбаб. І ми з ними боремося, і боротьба ні до чого не призводить. Ось те, що сказав мудрець: «Ти маєш їх полюбити», — від цього вони зникнуть? М.Лайтман: Звісно, ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: А що станеться? М.Лайтман: Це будуть, навіть не кульбабки, а всякі бур’яни, колючки. А ти будеш розуміти, що це й має бути на цьому полі. І ти будеш із ними перебувати в правильних взаєминах. Ти будеш бачити в їхніх проявах до тебе нове життя, новий світ. С.Винокур: Тобто завдання моє не очистити поле від бур’янів? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити. С.Вінокур: Взагалі нічого не робити? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити.Те, що з’являється перед нами, так і має з’являтися. Ми маємо брати із цього тільки те, що нам конче треба для існування, а все інше залишати, як є. І воно буде змінюватися відповідно до наших змін. С.Винокур: Тобто я взагалі нічого не знищую? Взагалі? Ось вони виросли, і виросли. М.Лайтман: У жодному разі не знищувати. У жодному разі. С.Винокур: Також і те, що я зустрічаю зло, всякі біди, ненависників… М.Лайтман: Нічого! Ти нічого не можеш знищити. Ти нічого не можеш зробити ні зі злом, ні з добром. Ти навіть не можеш зрозуміти, що зло й що добро. Це можна, тільки лише тоді, коли ми правильно себе поводимо, і ми зумовлюємо тоді своєю внутрішньою рівновагою між усіма поганими й добрими нашими властивостями, кожна в собі й між нами, ми викликаємо й у довколишній природі: тваринній, рослинній і неживій, — також зміни в їхньому балансі. С.Винокур: Ще раз: як правильно поводитися щодо того, що я бачу? Те, що мені не подобається, а я це бачу, хочу це прибрати… М. Лайтман: Якщо я працюю на рівні «возлюби ближнього як самого себе» і сприймаю все навколишнє, як прояв Творця до мене, і що я маю різнитися тим, що я люблю всю природу й не намагаюсь бачити в ній щось хороше або погане, що я пропускаю через свій егоїзм, і мені вважається, що ось таке — добре, ось таке-погане, бо мені за якимось критеріями це подобається, а це-ні, за запахами, за смаками, за якимось застосуванням; якщо я все приймаю, як вищу силу, а сам намагаюся зробити з себе правильний елемент цієї сили, що перебуває в гармонії з нею, то тоді все влаштується. У мене зміняться погляди, і те, що треба, піде, і те, що потрібно, залишиться. Якщо необхідно, то знову з’являться динозаври, але вони будуть добрими. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я весь час намагаюся порушити цей зв’язок із природою? Ось у цьому моя велика проблема, основна? М.Лайтман: Не порушити — я намагаюся його скалічити. С.Винокур: Понівечити і вона відповідає бур’янами мені, ще більшими й більшими для мене? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо я намагатимуся знайти взаємозв’язок із нею, відповідати їй, тоді й бур’яни мною практично не помічатимуться? М.Лайтман: Я просто не буду до неї критично ставитися. Якщо мені щось треба, я буду дуже акуратно від неї це брати, але в жодному разі не шкодитиму. Усе залежить від ставлення. Ставлення — це не фізична дія, вона найостанніша, а чуттєве, коли все, що навколо мене, я люблю, тому що це походить від Творця. С.Винокур: Ось це й називається любов’ю? М.Лайтман: Так.І я дивлюся на все гидке, брудне, жорстоке між тварин та інше, інше, інше, інше, і я бачу, що це все природа, і вона походить від Творця.А чому вона така, теж мені пояснюється в Торі.Що якби людина була доброю, то всі інші частини природи під нею також були б добрі одна до одної. І, звісно, тоді б і лев був у дружбі з козеням, і маленький хлопчик грався б із ними, і все було б чудово. Це залежить, лише від ставлення людей до природи. Я думаю, ми це побачимо, це досить близько. С.Винокур: Ще раз: природою ви називаєте практично всю світобудову? М.Лайтман: Усю світобудову, включно з нашим світом і всі взаємини з ним. С.Винокур: Включно з нашою природою? Ось ту, яку ми бачимо, так? М.Лайтман: Так-так-так.Аж до того, що ми можемо так змінити наше ставлення до природи, у нашому доброму ставленні до природи, що ми ніколи не зазнаємо від неї негативної реакції. Навпаки, тобі треба щось отримати від природи? Воду — будь ласка, хліб — будь ласка. Усе буде рости, усе буде чудово цвісти, буде достатньо всім! Треба тільки, лише виправити наші стосунки. Це не казка. Я думаю, що люди почнуть розуміти це. І тоді вони згорнуть усі ці свої величезні плани: летіти на Марс, там, ще щось робити. Це все їм буде не потрібно. Найголовніше — це зробити наше життя тут на Землі самодостатнім, красивим і бути у внутрішньому спогляданні. Не фізичним розширенням себе навколо, ми цим нічого не досягнемо, тільки спалимо себе і витратимо всі свої сили, ресурси, а навпаки, внутрішнім заглибленням у природу ми почнемо осягати її вічність, нескінченність, її зовсім іншу структуру. Там і міститься все. С.Винокур: Ви кажете, ми наближаємося до цього, так? М.Лайтман: Я вважаю, що так. Я думаю, що люди зараз пройдуть якийсь етап марнотності свого розвитку науково-технічного, так би мовити. С.Винокур: Прогресу. М.Лайтман: Так.І переконаються, що це все нічого не дає.А ми бачимо сьогодні, наскільки всі ці роки прогресу, що вони нам дали. Нічого.Вони дали змогу нам вирости до восьми мільярдів людей замість двох мільярдів за 100 років. А що користі? Хто з цих людей, що народилися і виросли, щасливі, задоволені? Що вони роблять доброго для себе й у світі? А треба, можливо, було б не народжувати й не розвивати їх, а нехай би вони існували в іншому своєму вигляді. С.Винокур: Природному такому. М.Лайтман: Не розвиваючись, не народжуючись. С.Винокур: Не народжуючись? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Можна існувати, не народжуючись? М.Лайтман: Ну, звісно. Що хорошого в тому, що вони проявляються в нашому світі? Та і мовиться так у Торі, що сиділи мудреці й обговорювали: хто щасливий — той, хто народився, чи той, хто не народився? І вони постановили: щасливий, звісно, той, хто не народився, але якщо ти народився, то маєш правильно поводитися. С.Винокур: Тобто ти маєш усе-таки вибрати мету життя правильно? М.Лайтман: Так. Але щасливіший той, хто не народився. А що ж він тоді робить? С.Винокур: Ось саме! М.Лайтман: У нього інше життя, якого ми не знаємо. С.Винокур: Але є життя в нього? М.Лайтман: Авжеж є. С.Винокур: Невидима ось ця ось, так? М.Лайтман: Так-так.Не у фізичному виглядhttps://cdn.kabbalahmedia.info/qsafGUue.mp400:08:24С.Винокур: Один добродій дуже пишався своєю чудовою галявиною. Одного разу він побачив, що посеред трави виросли кульбаби. Як він не намагався позбутися їх, але кульбаби й далі бурхливо рости, і йому це дуже не подобалося. Прийшовши до мудреця він запитав: «Чим ти можеш допомогти мені, щоб очистити поле від кульбаб?». «Тобі треба полюбити їх» — сказав мудрець… От скажіть мені, будь ласка, ми весь час бачимо це: ми хочемо бачити якесь поле, якесь життя, а життя весь час сповнене всіляких кульбаб. І ми з ними боремося, і боротьба ні до чого не призводить. Ось те, що сказав мудрець: «Ти маєш їх полюбити», — від цього вони зникнуть? М.Лайтман: Звісно, ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: А що станеться? М.Лайтман: Це будуть, навіть не кульбабки, а всякі бур’яни, колючки. А ти будеш розуміти, що це й має бути на цьому полі. І ти будеш із ними перебувати в правильних взаєминах. Ти будеш бачити в їхніх проявах до тебе нове життя, новий світ. С.Винокур: Тобто завдання моє не очистити поле від бур’янів? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити. С.Вінокур: Взагалі нічого не робити? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити.Те, що з’являється перед нами, так і має з’являтися. Ми маємо брати із цього тільки те, що нам конче треба для існування, а все інше залишати, як є. І воно буде змінюватися відповідно до наших змін. С.Винокур: Тобто я взагалі нічого не знищую? Взагалі? Ось вони виросли, і виросли. М.Лайтман: У жодному разі не знищувати. У жодному разі. С.Винокур: Також і те, що я зустрічаю зло, всякі біди, ненависників… М.Лайтман: Нічого! Ти нічого не можеш знищити. Ти нічого не можеш зробити ні зі злом, ні з добром. Ти навіть не можеш зрозуміти, що зло й що добро. Це можна, тільки лише тоді, коли ми правильно себе поводимо, і ми зумовлюємо тоді своєю внутрішньою рівновагою між усіма поганими й добрими нашими властивостями, кожна в собі й між нами, ми викликаємо й у довколишній природі: тваринній, рослинній і неживій, — також зміни в їхньому балансі. С.Винокур: Ще раз: як правильно поводитися щодо того, що я бачу? Те, що мені не подобається, а я це бачу, хочу це прибрати… М. Лайтман: Якщо я працюю на рівні «возлюби ближнього як самого себе» і сприймаю все навколишнє, як прояв Творця до мене, і що я маю різнитися тим, що я люблю всю природу й не намагаюсь бачити в ній щось хороше або погане, що я пропускаю через свій егоїзм, і мені вважається, що ось таке — добре, ось таке-погане, бо мені за якимось критеріями це подобається, а це-ні, за запахами, за смаками, за якимось застосуванням; якщо я все приймаю, як вищу силу, а сам намагаюся зробити з себе правильний елемент цієї сили, що перебуває в гармонії з нею, то тоді все влаштується. У мене зміняться погляди, і те, що треба, піде, і те, що потрібно, залишиться. Якщо необхідно, то знову з’являться динозаври, але вони будуть добрими. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я весь час намагаюся порушити цей зв’язок із природою? Ось у цьому моя велика проблема, основна? М.Лайтман: Не порушити — я намагаюся його скалічити. С.Винокур: Понівечити і вона відповідає бур’янами мені, ще більшими й більшими для мене? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо я намагатимуся знайти взаємозв’язок із нею, відповідати їй, тоді й бур’яни мною практично не помічатимуться? М.Лайтман: Я просто не буду до неї критично ставитися. Якщо мені щось треба, я буду дуже акуратно від неї це брати, але в жодному разі не шкодитиму. Усе залежить від ставлення. Ставлення — це не фізична дія, вона найостанніша, а чуттєве, коли все, що навколо мене, я люблю, тому що це походить від Творця. С.Винокур: Ось це й називається любов’ю? М.Лайтман: Так.І я дивлюся на все гидке, брудне, жорстоке між тварин та інше, інше, інше, інше, і я бачу, що це все природа, і вона походить від Творця.А чому вона така, теж мені пояснюється в Торі.Що якби людина була доброю, то всі інші частини природи під нею також були б добрі одна до одної. І, звісно, тоді б і лев був у дружбі з козеням, і маленький хлопчик грався б із ними, і все було б чудово. Це залежить, лише від ставлення людей до природи. Я думаю, ми це побачимо, це досить близько. С.Винокур: Ще раз: природою ви називаєте практично всю світобудову? М.Лайтман: Усю світобудову, включно з нашим світом і всі взаємини з ним. С.Винокур: Включно з нашою природою? Ось ту, яку ми бачимо, так? М.Лайтман: Так-так-так.Аж до того, що ми можемо так змінити наше ставлення до природи, у нашому доброму ставленні до природи, що ми ніколи не зазнаємо від неї негативної реакції. Навпаки, тобі треба щось отримати від природи? Воду — будь ласка, хліб — будь ласка. Усе буде рости, усе буде чудово цвісти, буде достатньо всім! Треба тільки, лише виправити наші стосунки. Це не казка. Я думаю, що люди почнуть розуміти це. І тоді вони згорнуть усі ці свої величезні плани: летіти на Марс, там, ще щось робити. Це все їм буде не потрібно. Найголовніше — це зробити наше життя тут на Землі самодостатнім, красивим і бути у внутрішньому спогляданні. Не фізичним розширенням себе навколо, ми цим нічого не досягнемо, тільки спалимо себе і витратимо всі свої сили, ресурси, а навпаки, внутрішнім заглибленням у природу ми почнемо осягати її вічність, нескінченність, її зовсім іншу структуру. Там і міститься все. С.Винокур: Ви кажете, ми наближаємося до цього, так? М.Лайтман: Я вважаю, що так. Я думаю, що люди зараз пройдуть якийсь етап марнотності свого розвитку науково-технічного, так би мовити. С.Винокур: Прогресу. М.Лайтман: Так.І переконаються, що це все нічого не дає.А ми бачимо сьогодні, наскільки всі ці роки прогресу, що вони нам дали. Нічого.Вони дали змогу нам вирости до восьми мільярдів людей замість двох мільярдів за 100 років. А що користі? Хто з цих людей, що народилися і виросли, щасливі, задоволені? Що вони роблять доброго для себе й у світі? А треба, можливо, було б не народжувати й не розвивати їх, а нехай би вони існували в іншому своєму вигляді. С.Винокур: Природному такому. М.Лайтман: Не розвиваючись, не народжуючись. С.Винокур: Не народжуючись? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Можна існувати, не народжуючись? М.Лайтман: Ну, звісно. Що хорошого в тому, що вони проявляються в нашому світі? Та і мовиться так у Торі, що сиділи мудреці й обговорювали: хто щасливий — той, хто народився, чи той, хто не народився? І вони постановили: щасливий, звісно, той, хто не народився, але якщо ти народився, то маєш правильно поводитися. С.Винокур: Тобто ти маєш усе-таки вибрати мету життя правильно? М.Лайтман: Так. Але щасливіший той, хто не народився. А що ж він тоді робить? С.Винокур: Ось саме! М.Лайтман: У нього інше життя, якого ми не знаємо. С.Винокур: Але є життя в нього? М.Лайтман: Авжеж є. С.Винокур: Невидима ось ця ось, так? М.Лайтман: Так-так.Не у фізичному виглядnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/Lg4MMXfL.mp315 Feb 21 10:00 UTCС.Винокур: Один добродій дуже пишався своєю чудовою галявиною. Одного разу він побачив, що посеред трави виросли кульбаби. Як він не намагався позбутися їх, але кульбаби й далі бурхливо рости, і йому це дуже не подобалося. Прийшовши до мудреця він запитав: «Чим ти можеш допомогти мені, щоб очистити поле від кульбаб?». «Тобі треба полюбити їх» — сказав мудрець… От скажіть мені, будь ласка, ми весь час бачимо це: ми хочемо бачити якесь поле, якесь життя, а життя весь час сповнене всіляких кульбаб. І ми з ними боремося, і боротьба ні до чого не призводить. Ось те, що сказав мудрець: «Ти маєш їх полюбити», — від цього вони зникнуть? М.Лайтман: Звісно, ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: А що станеться? М.Лайтман: Це будуть, навіть не кульбабки, а всякі бур’яни, колючки. А ти будеш розуміти, що це й має бути на цьому полі. І ти будеш із ними перебувати в правильних взаєминах. Ти будеш бачити в їхніх проявах до тебе нове життя, новий світ. С.Винокур: Тобто завдання моє не очистити поле від бур’янів? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити. С.Вінокур: Взагалі нічого не робити? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити.Те, що з’являється перед нами, так і має з’являтися. Ми маємо брати із цього тільки те, що нам конче треба для існування, а все інше залишати, як є. І воно буде змінюватися відповідно до наших змін. С.Винокур: Тобто я взагалі нічого не знищую? Взагалі? Ось вони виросли, і виросли. М.Лайтман: У жодному разі не знищувати. У жодному разі. С.Винокур: Також і те, що я зустрічаю зло, всякі біди, ненависників… М.Лайтман: Нічого! Ти нічого не можеш знищити. Ти нічого не можеш зробити ні зі злом, ні з добром. Ти навіть не можеш зрозуміти, що зло й що добро. Це можна, тільки лише тоді, коли ми правильно себе поводимо, і ми зумовлюємо тоді своєю внутрішньою рівновагою між усіма поганими й добрими нашими властивостями, кожна в собі й між нами, ми викликаємо й у довколишній природі: тваринній, рослинній і неживій, — також зміни в їхньому балансі. С.Винокур: Ще раз: як правильно поводитися щодо того, що я бачу? Те, що мені не подобається, а я це бачу, хочу це прибрати… М. Лайтман: Якщо я працюю на рівні «возлюби ближнього як самого себе» і сприймаю все навколишнє, як прояв Творця до мене, і що я маю різнитися тим, що я люблю всю природу й не намагаюсь бачити в ній щось хороше або погане, що я пропускаю через свій егоїзм, і мені вважається, що ось таке — добре, ось таке-погане, бо мені за якимось критеріями це подобається, а це-ні, за запахами, за смаками, за якимось застосуванням; якщо я все приймаю, як вищу силу, а сам намагаюся зробити з себе правильний елемент цієї сили, що перебуває в гармонії з нею, то тоді все влаштується. У мене зміняться погляди, і те, що треба, піде, і те, що потрібно, залишиться. Якщо необхідно, то знову з’являться динозаври, але вони будуть добрими. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я весь час намагаюся порушити цей зв’язок із природою? Ось у цьому моя велика проблема, основна? М.Лайтман: Не порушити — я намагаюся його скалічити. С.Винокур: Понівечити і вона відповідає бур’янами мені, ще більшими й більшими для мене? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо я намагатимуся знайти взаємозв’язок із нею, відповідати їй, тоді й бур’яни мною практично не помічатимуться? М.Лайтман: Я просто не буду до неї критично ставитися. Якщо мені щось треба, я буду дуже акуратно від неї це брати, але в жодному разі не шкодитиму. Усе залежить від ставлення. Ставлення — це не фізична дія, вона найостанніша, а чуттєве, коли все, що навколо мене, я люблю, тому що це походить від Творця. С.Винокур: Ось це й називається любов’ю? М.Лайтман: Так.І я дивлюся на все гидке, брудне, жорстоке між тварин та інше, інше, інше, інше, і я бачу, що це все природа, і вона походить від Творця.А чому вона така, теж мені пояснюється в Торі.Що якби людина була доброю, то всі інші частини природи під нею також були б добрі одна до одної. І, звісно, тоді б і лев був у дружбі з козеням, і маленький хлопчик грався б із ними, і все було б чудово. Це залежить, лише від ставлення людей до природи. Я думаю, ми це побачимо, це досить близько. С.Винокур: Ще раз: природою ви називаєте практично всю світобудову? М.Лайтман: Усю світобудову, включно з нашим світом і всі взаємини з ним. С.Винокур: Включно з нашою природою? Ось ту, яку ми бачимо, так? М.Лайтман: Так-так-так.Аж до того, що ми можемо так змінити наше ставлення до природи, у нашому доброму ставленні до природи, що ми ніколи не зазнаємо від неї негативної реакції. Навпаки, тобі треба щось отримати від природи? Воду — будь ласка, хліб — будь ласка. Усе буде рости, усе буде чудово цвісти, буде достатньо всім! Треба тільки, лише виправити наші стосунки. Це не казка. Я думаю, що люди почнуть розуміти це. І тоді вони згорнуть усі ці свої величезні плани: летіти на Марс, там, ще щось робити. Це все їм буде не потрібно. Найголовніше — це зробити наше життя тут на Землі самодостатнім, красивим і бути у внутрішньому спогляданні. Не фізичним розширенням себе навколо, ми цим нічого не досягнемо, тільки спалимо себе і витратимо всі свої сили, ресурси, а навпаки, внутрішнім заглибленням у природу ми почнемо осягати її вічність, нескінченність, її зовсім іншу структуру. Там і міститься все. С.Винокур: Ви кажете, ми наближаємося до цього, так? М.Лайтман: Я вважаю, що так. Я думаю, що люди зараз пройдуть якийсь етап марнотності свого розвитку науково-технічного, так би мовити. С.Винокур: Прогресу. М.Лайтман: Так.І переконаються, що це все нічого не дає.А ми бачимо сьогодні, наскільки всі ці роки прогресу, що вони нам дали. Нічого.Вони дали змогу нам вирости до восьми мільярдів людей замість двох мільярдів за 100 років. А що користі? Хто з цих людей, що народилися і виросли, щасливі, задоволені? Що вони роблять доброго для себе й у світі? А треба, можливо, було б не народжувати й не розвивати їх, а нехай би вони існували в іншому своєму вигляді. С.Винокур: Природному такому. М.Лайтман: Не розвиваючись, не народжуючись. С.Винокур: Не народжуючись? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Можна існувати, не народжуючись? М.Лайтман: Ну, звісно. Що хорошого в тому, що вони проявляються в нашому світі? Та і мовиться так у Торі, що сиділи мудреці й обговорювали: хто щасливий — той, хто народився, чи той, хто не народився? І вони постановили: щасливий, звісно, той, хто не народився, але якщо ти народився, то маєш правильно поводитися. С.Винокур: Тобто ти маєш усе-таки вибрати мету життя правильно? М.Лайтман: Так. Але щасливіший той, хто не народився. А що ж він тоді робить? С.Винокур: Ось саме! М.Лайтман: У нього інше життя, якого ми не знаємо. С.Винокур: Але є життя в нього? М.Лайтман: Авжеж є. С.Винокур: Невидима ось ця ось, так? М.Лайтман: Так-так.Не у фізичному виглядhttps://cdn.kabbalahmedia.info/Lg4MMXfL.mp300:08:24С.Винокур: Один добродій дуже пишався своєю чудовою галявиною. Одного разу він побачив, що посеред трави виросли кульбаби. Як він не намагався позбутися їх, але кульбаби й далі бурхливо рости, і йому це дуже не подобалося. Прийшовши до мудреця він запитав: «Чим ти можеш допомогти мені, щоб очистити поле від кульбаб?». «Тобі треба полюбити їх» — сказав мудрець… От скажіть мені, будь ласка, ми весь час бачимо це: ми хочемо бачити якесь поле, якесь життя, а життя весь час сповнене всіляких кульбаб. І ми з ними боремося, і боротьба ні до чого не призводить. Ось те, що сказав мудрець: «Ти маєш їх полюбити», — від цього вони зникнуть? М.Лайтман: Звісно, ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: А що станеться? М.Лайтман: Це будуть, навіть не кульбабки, а всякі бур’яни, колючки. А ти будеш розуміти, що це й має бути на цьому полі. І ти будеш із ними перебувати в правильних взаєминах. Ти будеш бачити в їхніх проявах до тебе нове життя, новий світ. С.Винокур: Тобто завдання моє не очистити поле від бур’янів? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити. С.Вінокур: Взагалі нічого не робити? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити.Те, що з’являється перед нами, так і має з’являтися. Ми маємо брати із цього тільки те, що нам конче треба для існування, а все інше залишати, як є. І воно буде змінюватися відповідно до наших змін. С.Винокур: Тобто я взагалі нічого не знищую? Взагалі? Ось вони виросли, і виросли. М.Лайтман: У жодному разі не знищувати. У жодному разі. С.Винокур: Також і те, що я зустрічаю зло, всякі біди, ненависників… М.Лайтман: Нічого! Ти нічого не можеш знищити. Ти нічого не можеш зробити ні зі злом, ні з добром. Ти навіть не можеш зрозуміти, що зло й що добро. Це можна, тільки лише тоді, коли ми правильно себе поводимо, і ми зумовлюємо тоді своєю внутрішньою рівновагою між усіма поганими й добрими нашими властивостями, кожна в собі й між нами, ми викликаємо й у довколишній природі: тваринній, рослинній і неживій, — також зміни в їхньому балансі. С.Винокур: Ще раз: як правильно поводитися щодо того, що я бачу? Те, що мені не подобається, а я це бачу, хочу це прибрати… М. Лайтман: Якщо я працюю на рівні «возлюби ближнього як самого себе» і сприймаю все навколишнє, як прояв Творця до мене, і що я маю різнитися тим, що я люблю всю природу й не намагаюсь бачити в ній щось хороше або погане, що я пропускаю через свій егоїзм, і мені вважається, що ось таке — добре, ось таке-погане, бо мені за якимось критеріями це подобається, а це-ні, за запахами, за смаками, за якимось застосуванням; якщо я все приймаю, як вищу силу, а сам намагаюся зробити з себе правильний елемент цієї сили, що перебуває в гармонії з нею, то тоді все влаштується. У мене зміняться погляди, і те, що треба, піде, і те, що потрібно, залишиться. Якщо необхідно, то знову з’являться динозаври, але вони будуть добрими. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я весь час намагаюся порушити цей зв’язок із природою? Ось у цьому моя велика проблема, основна? М.Лайтман: Не порушити — я намагаюся його скалічити. С.Винокур: Понівечити і вона відповідає бур’янами мені, ще більшими й більшими для мене? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо я намагатимуся знайти взаємозв’язок із нею, відповідати їй, тоді й бур’яни мною практично не помічатимуться? М.Лайтман: Я просто не буду до неї критично ставитися. Якщо мені щось треба, я буду дуже акуратно від неї це брати, але в жодному разі не шкодитиму. Усе залежить від ставлення. Ставлення — це не фізична дія, вона найостанніша, а чуттєве, коли все, що навколо мене, я люблю, тому що це походить від Творця. С.Винокур: Ось це й називається любов’ю? М.Лайтман: Так.І я дивлюся на все гидке, брудне, жорстоке між тварин та інше, інше, інше, інше, і я бачу, що це все природа, і вона походить від Творця.А чому вона така, теж мені пояснюється в Торі.Що якби людина була доброю, то всі інші частини природи під нею також були б добрі одна до одної. І, звісно, тоді б і лев був у дружбі з козеням, і маленький хлопчик грався б із ними, і все було б чудово. Це залежить, лише від ставлення людей до природи. Я думаю, ми це побачимо, це досить близько. С.Винокур: Ще раз: природою ви називаєте практично всю світобудову? М.Лайтман: Усю світобудову, включно з нашим світом і всі взаємини з ним. С.Винокур: Включно з нашою природою? Ось ту, яку ми бачимо, так? М.Лайтман: Так-так-так.Аж до того, що ми можемо так змінити наше ставлення до природи, у нашому доброму ставленні до природи, що ми ніколи не зазнаємо від неї негативної реакції. Навпаки, тобі треба щось отримати від природи? Воду — будь ласка, хліб — будь ласка. Усе буде рости, усе буде чудово цвісти, буде достатньо всім! Треба тільки, лише виправити наші стосунки. Це не казка. Я думаю, що люди почнуть розуміти це. І тоді вони згорнуть усі ці свої величезні плани: летіти на Марс, там, ще щось робити. Це все їм буде не потрібно. Найголовніше — це зробити наше життя тут на Землі самодостатнім, красивим і бути у внутрішньому спогляданні. Не фізичним розширенням себе навколо, ми цим нічого не досягнемо, тільки спалимо себе і витратимо всі свої сили, ресурси, а навпаки, внутрішнім заглибленням у природу ми почнемо осягати її вічність, нескінченність, її зовсім іншу структуру. Там і міститься все. С.Винокур: Ви кажете, ми наближаємося до цього, так? М.Лайтман: Я вважаю, що так. Я думаю, що люди зараз пройдуть якийсь етап марнотності свого розвитку науково-технічного, так би мовити. С.Винокур: Прогресу. М.Лайтман: Так.І переконаються, що це все нічого не дає.А ми бачимо сьогодні, наскільки всі ці роки прогресу, що вони нам дали. Нічого.Вони дали змогу нам вирости до восьми мільярдів людей замість двох мільярдів за 100 років. А що користі? Хто з цих людей, що народилися і виросли, щасливі, задоволені? Що вони роблять доброго для себе й у світі? А треба, можливо, було б не народжувати й не розвивати їх, а нехай би вони існували в іншому своєму вигляді. С.Винокур: Природному такому. М.Лайтман: Не розвиваючись, не народжуючись. С.Винокур: Не народжуючись? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Можна існувати, не народжуючись? М.Лайтман: Ну, звісно. Що хорошого в тому, що вони проявляються в нашому світі? Та і мовиться так у Торі, що сиділи мудреці й обговорювали: хто щасливий — той, хто народився, чи той, хто не народився? І вони постановили: щасливий, звісно, той, хто не народився, але якщо ти народився, то маєш правильно поводитися. С.Винокур: Тобто ти маєш усе-таки вибрати мету життя правильно? М.Лайтман: Так. Але щасливіший той, хто не народився. А що ж він тоді робить? С.Винокур: Ось саме! М.Лайтман: У нього інше життя, якого ми не знаємо. С.Винокур: Але є життя в нього? М.Лайтман: Авжеж є. С.Винокур: Невидима ось ця ось, так? М.Лайтман: Так-так.Не у фізичному виглядnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/UBfRa39U.mp415 Feb 21 10:00 UTCС.Винокур: Один добродій дуже пишався своєю чудовою галявиною. Одного разу він побачив, що посеред трави виросли кульбаби. Як він не намагався позбутися їх, але кульбаби й далі бурхливо рости, і йому це дуже не подобалося. Прийшовши до мудреця він запитав: «Чим ти можеш допомогти мені, щоб очистити поле від кульбаб?». «Тобі треба полюбити їх» — сказав мудрець… От скажіть мені, будь ласка, ми весь час бачимо це: ми хочемо бачити якесь поле, якесь життя, а життя весь час сповнене всіляких кульбаб. І ми з ними боремося, і боротьба ні до чого не призводить. Ось те, що сказав мудрець: «Ти маєш їх полюбити», — від цього вони зникнуть? М.Лайтман: Звісно, ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: А що станеться? М.Лайтман: Це будуть, навіть не кульбабки, а всякі бур’яни, колючки. А ти будеш розуміти, що це й має бути на цьому полі. І ти будеш із ними перебувати в правильних взаєминах. Ти будеш бачити в їхніх проявах до тебе нове життя, новий світ. С.Винокур: Тобто завдання моє не очистити поле від бур’янів? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити. С.Вінокур: Взагалі нічого не робити? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити.Те, що з’являється перед нами, так і має з’являтися. Ми маємо брати із цього тільки те, що нам конче треба для існування, а все інше залишати, як є. І воно буде змінюватися відповідно до наших змін. С.Винокур: Тобто я взагалі нічого не знищую? Взагалі? Ось вони виросли, і виросли. М.Лайтман: У жодному разі не знищувати. У жодному разі. С.Винокур: Також і те, що я зустрічаю зло, всякі біди, ненависників… М.Лайтман: Нічого! Ти нічого не можеш знищити. Ти нічого не можеш зробити ні зі злом, ні з добром. Ти навіть не можеш зрозуміти, що зло й що добро. Це можна, тільки лише тоді, коли ми правильно себе поводимо, і ми зумовлюємо тоді своєю внутрішньою рівновагою між усіма поганими й добрими нашими властивостями, кожна в собі й між нами, ми викликаємо й у довколишній природі: тваринній, рослинній і неживій, — також зміни в їхньому балансі. С.Винокур: Ще раз: як правильно поводитися щодо того, що я бачу? Те, що мені не подобається, а я це бачу, хочу це прибрати… М. Лайтман: Якщо я працюю на рівні «возлюби ближнього як самого себе» і сприймаю все навколишнє, як прояв Творця до мене, і що я маю різнитися тим, що я люблю всю природу й не намагаюсь бачити в ній щось хороше або погане, що я пропускаю через свій егоїзм, і мені вважається, що ось таке — добре, ось таке-погане, бо мені за якимось критеріями це подобається, а це-ні, за запахами, за смаками, за якимось застосуванням; якщо я все приймаю, як вищу силу, а сам намагаюся зробити з себе правильний елемент цієї сили, що перебуває в гармонії з нею, то тоді все влаштується. У мене зміняться погляди, і те, що треба, піде, і те, що потрібно, залишиться. Якщо необхідно, то знову з’являться динозаври, але вони будуть добрими. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я весь час намагаюся порушити цей зв’язок із природою? Ось у цьому моя велика проблема, основна? М.Лайтман: Не порушити — я намагаюся його скалічити. С.Винокур: Понівечити і вона відповідає бур’янами мені, ще більшими й більшими для мене? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо я намагатимуся знайти взаємозв’язок із нею, відповідати їй, тоді й бур’яни мною практично не помічатимуться? М.Лайтман: Я просто не буду до неї критично ставитися. Якщо мені щось треба, я буду дуже акуратно від неї це брати, але в жодному разі не шкодитиму. Усе залежить від ставлення. Ставлення — це не фізична дія, вона найостанніша, а чуттєве, коли все, що навколо мене, я люблю, тому що це походить від Творця. С.Винокур: Ось це й називається любов’ю? М.Лайтман: Так.І я дивлюся на все гидке, брудне, жорстоке між тварин та інше, інше, інше, інше, і я бачу, що це все природа, і вона походить від Творця.А чому вона така, теж мені пояснюється в Торі.Що якби людина була доброю, то всі інші частини природи під нею також були б добрі одна до одної. І, звісно, тоді б і лев був у дружбі з козеням, і маленький хлопчик грався б із ними, і все було б чудово. Це залежить, лише від ставлення людей до природи. Я думаю, ми це побачимо, це досить близько. С.Винокур: Ще раз: природою ви називаєте практично всю світобудову? М.Лайтман: Усю світобудову, включно з нашим світом і всі взаємини з ним. С.Винокур: Включно з нашою природою? Ось ту, яку ми бачимо, так? М.Лайтман: Так-так-так.Аж до того, що ми можемо так змінити наше ставлення до природи, у нашому доброму ставленні до природи, що ми ніколи не зазнаємо від неї негативної реакції. Навпаки, тобі треба щось отримати від природи? Воду — будь ласка, хліб — будь ласка. Усе буде рости, усе буде чудово цвісти, буде достатньо всім! Треба тільки, лише виправити наші стосунки. Це не казка. Я думаю, що люди почнуть розуміти це. І тоді вони згорнуть усі ці свої величезні плани: летіти на Марс, там, ще щось робити. Це все їм буде не потрібно. Найголовніше — це зробити наше життя тут на Землі самодостатнім, красивим і бути у внутрішньому спогляданні. Не фізичним розширенням себе навколо, ми цим нічого не досягнемо, тільки спалимо себе і витратимо всі свої сили, ресурси, а навпаки, внутрішнім заглибленням у природу ми почнемо осягати її вічність, нескінченність, її зовсім іншу структуру. Там і міститься все. С.Винокур: Ви кажете, ми наближаємося до цього, так? М.Лайтман: Я вважаю, що так. Я думаю, що люди зараз пройдуть якийсь етап марнотності свого розвитку науково-технічного, так би мовити. С.Винокур: Прогресу. М.Лайтман: Так.І переконаються, що це все нічого не дає.А ми бачимо сьогодні, наскільки всі ці роки прогресу, що вони нам дали. Нічого.Вони дали змогу нам вирости до восьми мільярдів людей замість двох мільярдів за 100 років. А що користі? Хто з цих людей, що народилися і виросли, щасливі, задоволені? Що вони роблять доброго для себе й у світі? А треба, можливо, було б не народжувати й не розвивати їх, а нехай би вони існували в іншому своєму вигляді. С.Винокур: Природному такому. М.Лайтман: Не розвиваючись, не народжуючись. С.Винокур: Не народжуючись? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Можна існувати, не народжуючись? М.Лайтман: Ну, звісно. Що хорошого в тому, що вони проявляються в нашому світі? Та і мовиться так у Торі, що сиділи мудреці й обговорювали: хто щасливий — той, хто народився, чи той, хто не народився? І вони постановили: щасливий, звісно, той, хто не народився, але якщо ти народився, то маєш правильно поводитися. С.Винокур: Тобто ти маєш усе-таки вибрати мету життя правильно? М.Лайтман: Так. Але щасливіший той, хто не народився. А що ж він тоді робить? С.Винокур: Ось саме! М.Лайтман: У нього інше життя, якого ми не знаємо. С.Винокур: Але є життя в нього? М.Лайтман: Авжеж є. С.Винокур: Невидима ось ця ось, так? М.Лайтман: Так-так.Не у фізичному виглядhttps://cdn.kabbalahmedia.info/UBfRa39U.mp400:08:24С.Винокур: Один добродій дуже пишався своєю чудовою галявиною. Одного разу він побачив, що посеред трави виросли кульбаби. Як він не намагався позбутися їх, але кульбаби й далі бурхливо рости, і йому це дуже не подобалося. Прийшовши до мудреця він запитав: «Чим ти можеш допомогти мені, щоб очистити поле від кульбаб?». «Тобі треба полюбити їх» — сказав мудрець… От скажіть мені, будь ласка, ми весь час бачимо це: ми хочемо бачити якесь поле, якесь життя, а життя весь час сповнене всіляких кульбаб. І ми з ними боремося, і боротьба ні до чого не призводить. Ось те, що сказав мудрець: «Ти маєш їх полюбити», — від цього вони зникнуть? М.Лайтман: Звісно, ні. С.Винокур: Ні? М.Лайтман: Ні. С.Винокур: А що станеться? М.Лайтман: Це будуть, навіть не кульбабки, а всякі бур’яни, колючки. А ти будеш розуміти, що це й має бути на цьому полі. І ти будеш із ними перебувати в правильних взаєминах. Ти будеш бачити в їхніх проявах до тебе нове життя, новий світ. С.Винокур: Тобто завдання моє не очистити поле від бур’янів? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити. С.Вінокур: Взагалі нічого не робити? М.Лайтман: Взагалі нічого не робити.Те, що з’являється перед нами, так і має з’являтися. Ми маємо брати із цього тільки те, що нам конче треба для існування, а все інше залишати, як є. І воно буде змінюватися відповідно до наших змін. С.Винокур: Тобто я взагалі нічого не знищую? Взагалі? Ось вони виросли, і виросли. М.Лайтман: У жодному разі не знищувати. У жодному разі. С.Винокур: Також і те, що я зустрічаю зло, всякі біди, ненависників… М.Лайтман: Нічого! Ти нічого не можеш знищити. Ти нічого не можеш зробити ні зі злом, ні з добром. Ти навіть не можеш зрозуміти, що зло й що добро. Це можна, тільки лише тоді, коли ми правильно себе поводимо, і ми зумовлюємо тоді своєю внутрішньою рівновагою між усіма поганими й добрими нашими властивостями, кожна в собі й між нами, ми викликаємо й у довколишній природі: тваринній, рослинній і неживій, — також зміни в їхньому балансі. С.Винокур: Ще раз: як правильно поводитися щодо того, що я бачу? Те, що мені не подобається, а я це бачу, хочу це прибрати… М. Лайтман: Якщо я працюю на рівні «возлюби ближнього як самого себе» і сприймаю все навколишнє, як прояв Творця до мене, і що я маю різнитися тим, що я люблю всю природу й не намагаюсь бачити в ній щось хороше або погане, що я пропускаю через свій егоїзм, і мені вважається, що ось таке — добре, ось таке-погане, бо мені за якимось критеріями це подобається, а це-ні, за запахами, за смаками, за якимось застосуванням; якщо я все приймаю, як вищу силу, а сам намагаюся зробити з себе правильний елемент цієї сили, що перебуває в гармонії з нею, то тоді все влаштується. У мене зміняться погляди, і те, що треба, піде, і те, що потрібно, залишиться. Якщо необхідно, то знову з’являться динозаври, але вони будуть добрими. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто я весь час намагаюся порушити цей зв’язок із природою? Ось у цьому моя велика проблема, основна? М.Лайтман: Не порушити — я намагаюся його скалічити. С.Винокур: Понівечити і вона відповідає бур’янами мені, ще більшими й більшими для мене? М.Лайтман: Так. С.Винокур: А якщо я намагатимуся знайти взаємозв’язок із нею, відповідати їй, тоді й бур’яни мною практично не помічатимуться? М.Лайтман: Я просто не буду до неї критично ставитися. Якщо мені щось треба, я буду дуже акуратно від неї це брати, але в жодному разі не шкодитиму. Усе залежить від ставлення. Ставлення — це не фізична дія, вона найостанніша, а чуттєве, коли все, що навколо мене, я люблю, тому що це походить від Творця. С.Винокур: Ось це й називається любов’ю? М.Лайтман: Так.І я дивлюся на все гидке, брудне, жорстоке між тварин та інше, інше, інше, інше, і я бачу, що це все природа, і вона походить від Творця.А чому вона така, теж мені пояснюється в Торі.Що якби людина була доброю, то всі інші частини природи під нею також були б добрі одна до одної. І, звісно, тоді б і лев був у дружбі з козеням, і маленький хлопчик грався б із ними, і все було б чудово. Це залежить, лише від ставлення людей до природи. Я думаю, ми це побачимо, це досить близько. С.Винокур: Ще раз: природою ви називаєте практично всю світобудову? М.Лайтман: Усю світобудову, включно з нашим світом і всі взаємини з ним. С.Винокур: Включно з нашою природою? Ось ту, яку ми бачимо, так? М.Лайтман: Так-так-так.Аж до того, що ми можемо так змінити наше ставлення до природи, у нашому доброму ставленні до природи, що ми ніколи не зазнаємо від неї негативної реакції. Навпаки, тобі треба щось отримати від природи? Воду — будь ласка, хліб — будь ласка. Усе буде рости, усе буде чудово цвісти, буде достатньо всім! Треба тільки, лише виправити наші стосунки. Це не казка. Я думаю, що люди почнуть розуміти це. І тоді вони згорнуть усі ці свої величезні плани: летіти на Марс, там, ще щось робити. Це все їм буде не потрібно. Найголовніше — це зробити наше життя тут на Землі самодостатнім, красивим і бути у внутрішньому спогляданні. Не фізичним розширенням себе навколо, ми цим нічого не досягнемо, тільки спалимо себе і витратимо всі свої сили, ресурси, а навпаки, внутрішнім заглибленням у природу ми почнемо осягати її вічність, нескінченність, її зовсім іншу структуру. Там і міститься все. С.Винокур: Ви кажете, ми наближаємося до цього, так? М.Лайтман: Я вважаю, що так. Я думаю, що люди зараз пройдуть якийсь етап марнотності свого розвитку науково-технічного, так би мовити. С.Винокур: Прогресу. М.Лайтман: Так.І переконаються, що це все нічого не дає.А ми бачимо сьогодні, наскільки всі ці роки прогресу, що вони нам дали. Нічого.Вони дали змогу нам вирости до восьми мільярдів людей замість двох мільярдів за 100 років. А що користі? Хто з цих людей, що народилися і виросли, щасливі, задоволені? Що вони роблять доброго для себе й у світі? А треба, можливо, було б не народжувати й не розвивати їх, а нехай би вони існували в іншому своєму вигляді. С.Винокур: Природному такому. М.Лайтман: Не розвиваючись, не народжуючись. С.Винокур: Не народжуючись? М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Можна існувати, не народжуючись? М.Лайтман: Ну, звісно. Що хорошого в тому, що вони проявляються в нашому світі? Та і мовиться так у Торі, що сиділи мудреці й обговорювали: хто щасливий — той, хто народився, чи той, хто не народився? І вони постановили: щасливий, звісно, той, хто не народився, але якщо ти народився, то маєш правильно поводитися. С.Винокур: Тобто ти маєш усе-таки вибрати мету життя правильно? М.Лайтман: Так. Але щасливіший той, хто не народився. А що ж він тоді робить? С.Винокур: Ось саме! М.Лайтман: У нього інше життя, якого ми не знаємо. С.Винокур: Але є життя в нього? М.Лайтман: Авжеж є. С.Винокур: Невидима ось ця ось, так? М.Лайтман: Так-так.Не у фізичному виглядnohttps://cdn.kabbalahmedia.info/p8WvuvO4.mp311 Feb 21 10:00 UTCВся проблема у наших станів - це, як ми їх сприймаємо. Зараз час для внутрішнього осмислення - для чого я живу? Як розкрити і зрозуміти Гармонію?https://cdn.kabbalahmedia.info/p8WvuvO4.mp300:06:26Вся проблема у наших станів - це, як ми їх сприймаємо. Зараз час для внутрішнього осмислення - для чого я живу? Як розкрити і зрозуміти Гармонію?The meeting of Worlds,Perception of Reality,Man and naturenohttps://cdn.kabbalahmedia.info/dlZV3Tgn.mp411 Feb 21 10:00 UTCВся проблема у наших станів - це, як ми їх сприймаємо. Зараз час для внутрішнього осмислення - для чого я живу? Як розкрити і зрозуміти Гармонію?https://cdn.kabbalahmedia.info/dlZV3Tgn.mp400:06:26Вся проблема у наших станів - це, як ми їх сприймаємо. Зараз час для внутрішнього осмислення - для чого я живу? Як розкрити і зрозуміти Гармонію?The meeting of Worlds,Perception of Reality,Man and naturenohttps://cdn.kabbalahmedia.info/KPLfXtq7.mp411 Feb 21 10:00 UTCВся проблема у наших станів - це, як ми їх сприймаємо. Зараз час для внутрішнього осмислення - для чого я живу? Як розкрити і зрозуміти Гармонію?https://cdn.kabbalahmedia.info/KPLfXtq7.mp400:06:26Вся проблема у наших станів - це, як ми їх сприймаємо. Зараз час для внутрішнього осмислення - для чого я живу? Як розкрити і зрозуміти Гармонію?The meeting of Worlds,Perception of Reality,Man and natureno