Запитання: Ви сказали, що людина має взагалі зрозуміти цю систему, всередині якої ми перебуваємо. Оцю? М. Лайтман: Так. Запитання: І тоді в неї почне все вибудовуватися? М. Лайтман: Так. Звісно. Запитання: Ми можемо промовляти, що світ взаємопов’язаний, але цієї картини ми собі не уявляємо. А він от такий? Він такий? М. Лайтман: Він саме такий, так. Запитання: І ці зв’язки — саме, як ви сказали, добрі зв’язки? М. Лайтман: Ці зв’язки добрі. І вони не закінчуються в нашому світі, ось у цьому! Вони тривають і в наступному! І тому ми маємо, крім цього, загалом розуміти, де ми перебуваємо і як ми включаємося один в одного, де тут між нами відбувається така комбінація, що нам нікуди подітися — нам потрібно весь час бути в доброму стані одне до одного. Запитання: Оце красиво! Тобто я йду — повертаюся, йду — повертаюся? М. Лайтман: Так, так, так. Запитання: І все — в цій системі? М. Лайтман: Усе — в цій системі. Запитання: Оце і називається, що ніби смерті немає? М. Лайтман: Так. Запитання: І все — безкінечність? М. Лайтман: Так, так, так. Запитання: Це красиво! Але як людині все це зрозуміти?! М. Лайтман: Не треба. Це дуже важко. Запитання: Але вона прийде до цього розуміння? М. Лайтман: Так. Але з іншого боку, потрібно бути до цього готовим — що ми готові це зробити і розуміємо, що так нам буде краще. Запитання: Коли ми будемо пов’язані? М. Лайтман: Коли ми не будемо дивитися на це як на величезний обов’язок.