1. Немає нікого крім Нього
2. Поняття "Шхіна у вигнанні"
3. Питання духовного осягнення
4. Що є в духовній роботі причиною важкості, яку відчуває людина при скасуванні себе перед Творцем
5. Лішма - це пробудження згори. А навіщо потрібно пробудження знизу?
6. Що таке в духовній роботі "основи в Торі"
7. Що означає в духовній роботі, що звичка робиться другою натурою
8. Яка відмінність між тінню святості та тінню сітра ахри
9. Що таке в духовній роботі "три речі, що поширюють свідомість людини"
10. Що означає в духовній роботі «Тікай, милий мій»
11. Поняття "радість у трепеті" в духовній роботі
12. Основне в роботі людини
13. Суть граната
14. Що таке піднесеність Творця
15. Що таке чужі боги в духовній роботі
16. Що таке в духовній роботі "день Творця" і "ніч Творця"
17. Що означає, що сітра ахра зветься «малхута блі таґа»
18. Що означає в духовній роботі "У прихованні плач, душе моя" - 1
19. Що означає в духовній роботі, що Творець ненавидить тіла
20. Поняття лішма
21. Коли людина відчуває себе в стані підйому
22. Тора лішма
23. Хто любить Творця, – ненавидьте зло
24. Від рук лиходіїв врятує їх
25. Слова, що виходять із серця
26. Майбутнє людини зв’язане з вдячністю за минуле і залежить від неї
27. Що таке "Творець - піднесений, але ниций побачить" - 1
28. Не помру, але жити буду
29. Коли в людини з’являються сумніви
30. Головне - бажати лише віддавати
31. Кожен, ким задоволений дух створінь
32. Жереб – це пробудження згори
33. Суть жеребів, що були в Йом Кіпурим і у Амана
34. Перевага землі – в усьому
35. Про життєву силу святості
36. Що таке три види тіл в людині
37. Стаття до Пурима
38. Трепіт перед Творцем це Його скарбниця
39. І зшили листя смоковниці
40. Віра в учителя – яка міра її
41. Що таке мала та велика віра
42. На що натякає в духовній роботі, що "элуль" є абревіатурою "Я Любому моєму, а Любий мені"
43. Істина і віра
44. Розум і серце
45. Два стани в Торі та в духовній роботі
46. Влада Ісраеля над кліпот
47. Там, де ти знаходиш Його велич
48. Головне в основі
49. Головне це моха і ліба
50. Два стани
51. Якщо уразив тебе цей негідник
52. Прогріх не скасовує заповіді
53. Обмеження
54. Мета духовної роботи – 1
55. Де в Торі згаданий Аман
56. Тора називається "яка вказує"
57. Наблизить його до Свого бажання
58. Радість є "віддзеркаленням" добрих діянь
59. Посох і змій
60. Заповідь, що викликана гріхом
61. А довкілля Його збурене сильно
62. Спускається й підбурює, піднімається й звинувачує
63. Беріть у борг за Мій рахунок, і Я оплачую
64. Із ло лішма приходять до лішма
65. Поняття відкритого й поняття прихованого
66. Поняття дарування Тори – 1
67. Уникай зла
68. Зв’язок людини зі сфірот
69. Спочатку буде виправлення світу
70. Рукою сильною та гнівом пролитим
71. У прихованні плач, душе моя – 2
72. Упевненість є облаченням для світла
73. Після скорочення
74. Поняття "світ, рік, душа"
75. Є поняття "майбутній світ" і є поняття "цей світ"
76. До кожного жертвоприношення свого жертвуй сіль
77. Душа людини навчатиме її
78. Тора і Творець, і Ісраель є одне
79. Ацилут і БЄА
80. Поняття ахор бе-ахор
81. Підйом МАНу
82. Молитва, якою треба молитися постійно
83. "Вав" права і "вав" ліва
84. Що означає "І вигнав Адама з Ґан Едена", аби не взяв від древа життя
85. Що таке в духовній роботі "плід дерева прекрасного"
86. І збудував убогі міста
87. Шабат шкалім
88. Уся робота, вона лише там, де є два шляхи – 1
89. Для того, щоби зрозуміти слова Зоар
90. У Зоар, в главі Берешіт
91. Поняття "підмінного"
92. Пояснення до поняття "мазаль"
93. Плавці та луска
94. І бережіть душі свої
95. Усунення крайньої плоті
96. Що таке в духовній роботі відходи току та виноробні
97. Поняття "відходи току та виноробні"
98. Духовним зветься те, що ніколи не скасується
99. Грішник чи праведник – не сказано
100. Тора письмова і Тора усна – 1
101. Пояснення псалма "Переможцю над трояндами"
102. І візьмете собі плід дерева чудового
103. Спонукає серце його
104. І нищитель був усередині
105. Незаконнонароджений мудрець переважає первосвященика-обивателя
106. На що вказують дванадцять хал у суботу
107. Два ангели
108. Якщо покинеш Мене на день, на два дні покину тебе
109. Два види м’яса
110. Поле, яке благословив Творець
111. Видих, голос і мовлення
112. Троє ангелів
113. Молитва Шмоне Есре
114. Суть молитви
115. Неживе, рослинне, тваринне, людське
116. Той, хто говорить, що заповіді не потребують наміру
117. Доклав зусиль і не знайшов – не вір
118. Зрозуміти поняття "коліна, що схилялися перед Баалом"
119. Той учень, що вчився потай
120. Сенс звичаю, що не їдять горіхи в Рош а-Шана
121. Подібна до суден торгових
122. Зрозуміти те, що пояснено в Шульхан Арух
123. Дія і результат дії відбуваються одночасно
124. Субота початку творіння – і шести тисяч років
125. Той, хто насолоджує суботу
126. Мудрець приходить у місто
127. Зрозуміти відмінність між основним, суттю, – і додатком світла
128. З голови тієї сочиться роса на Зеїр Анпін
129. Стан "Шхіна у праху"
130. Тверія мудреців наших – "як хороше бачити тебе"
131. Той, хто приходить очиститися
132. У поті лиця свого їстимеш хліб – 1
133. Світла суботи
134. П’янке вино
135. Чистого і праведного не вбивай
136. Відмінність між першими та останніми посланнями
137. Цалафхад був збирачем хмизу
138. Боязнь і страх, котрі приходять іноді до людини
139. Відмінність шести днів творіння від суботи
140. Як люблю я Тору Твою
141. Свято Песах
142. Основна боротьба
143. Лише на благо Ісраелю
144. Є один народ
145. Що означає, що саме мудрим дав мудрість
146. Пояснення до Зоар
147. Робота в отриманні та віддачі
148. З’ясування "гірке й солодке", "правда і брехня"
149. Чому потрібно притягувати світло хохма
150. Оспівуйте Творця, бо піднесене утворив Він
151. І побачив Ісраель єгиптян
152. Бо підкуп засліплює очі мудрих
153. Думка є породженням бажання
154. Не може бути порожнього простору в світі
155. Чистота тіла
156. Щоб не взяв від древа життя
157. Я сплю, а серце моє не спить
158. Причина, з якої в Песах не прийнято їсти в гостях
159. І було в ті численні дні
160. Причина приховання мацот
161. Дарування Тори – 2
162. Чому говорять "Зміцнися!" по закінченню читання кожної з книг Тори
163. Те, що говорили автори Зоар
164. Є різниця між матеріальним і духовним
165. Пояснення прохання Еліші до Еліягу
166. Дві частини в осягненні
167. Чому називається "субота каяття"
168. Звичаї Ісраеля
169. Довершений праведник
170. Нехай не буде в тебе каменя великого
171. Зоар, Емор – 1
172. Перешкоди та завади
173. Чому говорять "лехаїм"
174. Поняття приховання
175. Якщо далеким буде для тебе
176. Під час пиття спирту після "авдали"
177. Суть спокути
178. Троє, що беруть участь в людині
179. Поняття трьох ліній
180. Зоар, Емор – 2
181. Проблема пошани
182. Моше і Шломо
183. Машіах
184. Відмінність між вірою та розумом
185. Простолюдин – страх суботи на ньому
186. Суботу свою зроби буднем, – але не залеж від створінь
187. Вирішити – зусиллям
188. Уся робота – тільки там, де є два шляхи – 2
189. Дія впливає на думку
190. Будь-яка дія залишає слід
191. Час падіння
192. Суть жеребів
193. Поняття однієї стіни, що слугує обом
194. Сім повних днів
195. Заслужили – прискорю
196. Причеплення зовнішніх сил
197. Книга, автор, розповідь
198. Свобода
199. У кожної людини з Ісраеля
200. Ослаблення екрана
201. Духовне і матеріальне
202. У поті лиця свого їстимеш хліб – 2
203. Гординя людини принизить її
204. Мета духовної роботи – 2
205. Мудрість зовні співатиме
206. Віра й насолода
207. Сенс отримання для віддачі
208. Сенс зусилля
209. Три умови в молитві
210. Гарна вада, що в тобі
211. Як той, хто стоїть перед царем
212. Обійми справа та обійми зліва
213. Розкриття хісарону
214. Відомий у брамах
215. Поняття віри
216. Праве й ліве
217. Якщо не я собі – хто мені?
218. Тора і Творець є одне
219. Сенс самозречення
220. Сенс страждань
221. Володіння всього
222. Частка, яку дають сітрі ахрі, щоб відокремилася від святості
223. Вбрання – ряднина – брехня – мигдаль
224. Жіноча основа і чоловіча основа
225. Підняти себе
226. Письмова та Усна Тора – 2
227. Винагорода за виконання заповіді – Той, хто заповідує
228. Риба передує м’ясу
229. Кишені Амана
230. Піднесеним є Творець, але ниций побачить – 2
231. Очищення келім отримання
232. Довершення зусиль
233. Поняття прощення, пробачення та спокути
234. Той, хто залишає слова Тори і займається розмовами
235. Дивиться у книгу знову
236. Бо ганьбили мене гнобителі мої весь день
237. Бо не житиме людина, як побачить Мене
238. Щасливий чоловік, який не забуде Тебе і син людський, що докладатиме сил для Тебе
239. Відмінність світел в Шавуот і в суботню молитву "мінха"
240. Бажай, прошу, тих, хто домагається Тебе, коли шукають вони обличчя Твого
241. Закликайте до Нього, коли Він близько
242. Що означає в духовній роботі звеселяти бідних у свято
243. Перевірка тіні в ніч Ошана Раба
244. Усі світи
245. Перед утворенням зародку
246. Пояснення про удачу
247. Думка є категорією живлення
248. Щоб товариш його почав
Бібліотекаchevron_right
Бааль Сулам/Шаматi
chevron_right
Що таке в духовній роботі "день Творця" і "ніч Творця"
 
Listen to this articlevolume_up

טז. מהו יום ה' וליל ה', בעבודה

שמעתי תש"א ירושלים

רז"ל אמרו על מה שכתוב וזה לשונו "הוי המתאוים את יום ה', למה זה לכם את יום ה', הוא חושך ולא אור". (עמוס ה'). משל לתרנגול ועטלף, שהיו מצפים לאור. אמר לו התרנגול לעטלף, אני מצפה לאורה, שאורה שלי היא. ואתה, למה לך אורה. (סנהדרין צ"ח ע"ב). עד כאן לשונו. שהפירוש הוא, היות שאין לעטלף עינים לראות, אם כן מהו מרויח מאור השמש? אלא להיפך, מי שאין לו עינים, אור השמש מחשיך לו יותר.

ויש להבין את המשל הזה, היינו איזה שייכות יש לעינים להסתכלות באור ה', שהכתוב מכנה "יום ה'". ונותנו על זה משל מעטלף, שמי שאין לו עינים, הוא נשאר בחושך. ועוד יש להבין, מהו "יום ה'", ומהו "ליל ה'"? איזה הפרש יש ביניהם? בשלמא [מובן], יום של בני אדם אנו מבחינים בזריחת השמש. אבל יום ה', במה אנו מבחינים את זה?

התשובה הוא, כמו גילוי השמש. היינו, שהשמש זורחת על הארץ, אנו קוראים אותה "יום". ובזמן שהשמש אינה זורחת, נקרא "חושך". כמו כן אצל הקב"ה "יום" נקרא גילוי, ו"חושך" נקרא הסתרת פנים. זאת אומרת, בזמן שיש גילוי פנים, שהדבר ברור אצלו כיום, זה נקרא "יום", כמו שדרשו חז"ל על מה שכתוב "לאור יקום רוצח, יקטל עני ואביון, ובלילה יהי כגנב". הא מדקאמר, "ובלילה יהי כגנב", אלמא אור יממא הוא, וכו' - הכי קאמר, אי פשיטא לך מלתא כנהורא, דאנפשות קא אתי, רוצח הוא, וניתן להצילו בנפשו וכו' (פסחים ב.). עד כאן לשונו. [הרי מזה שאמר, "ובלילה יהי כגנב", משמע אור יום הוא, וכו' - כך אמר, אם ברור לך העניין כאור, שעל נפשות הוא בא, רוצח הוא, וניתן להצילו בנפשו וכו']. הרי אנו רואים, שענין "יום" אומרת הגמרא, שהוא ענין דבר ברור כיום.

נמצא, ש"יום ה'" יהא פירושו, שהשגחה, מה שהבורא מנהיג את העולם, יהיה ברור, שהיא בבחינת טוב ומטיב. לדוגמא, כשהוא מתפלל, תיכף נענה על תפלתו ומקבל את מבוקשו, על מה שהוא התפלל. ובכל מקום שהוא פונה, הוא מצליח. זה נקרא "יום ה'".

מה שאין כן חושך, שהוא לילה, יהיה פירושו הסתרת פנים. שזה מביא לו ספיקות בהשגחת טוב ומטיב ומחשבות זרות. כלומר, שהסתרת ההשגחה מביאו לו כל אלה הדיעות והמחשבות זרות. זה נקרא חושך ולילה. כלומר, שהאדם מרגיש מצב, שבו הוא מרגיש, שהעולם חשך בעדו.

ובזה יש לפרש מה שכתוב: "הוי המתאוים את יום ה'. למה זה לכם את יום ה', הוא חושך ולא אור".

והענין הוא, אלו שמצפים ליום ה', הכוונה הוא, שהם מצפים, שיזכו לבחינת אמונה למעלה מהדעת. שיהיה האמונה כל כך חזקה, כאילו שהם רואים בראיה וידיעה גמורה, שכך הוא. היינו, שה' משגיח על העולם בבחינת טוב ומטיב.

כלומר, שאין הם רוצים, שהם יראו, איך שה' משגיח בבחינת טוב ומטיב. כי ראיה הוא נגד אמונה. כלומר, אמונה הוא דוקא במקום שהיא נגד השכל. והאדם, עושה את הדבר שהוא נגד השכל, זה נקרא אמונה למעלה מהדעת. כלומר, הם מאמינים, שהשגחה של הבורא עם הנבראים הוא בבחינת טוב ומטיב. ומה שהם לא רואים זה בידיעה ברורה, אין הם אומרים לה': "אנחנו רוצים לראות את בחינת טוב ומטיב בבחינת ראיה בתוך השכל". אלא הם רוצים, שזה ישאר אצלם בבחינת אמונה למעלה מהדעת.

אלא שהם מבקשים מה', שיתן להם כח, שיהא אמונה זו כל כך חזקה, כאילו הם רואים זה בתוך הדעת. היינו, שלא יהא הפרש בין אמונה לידיעה בתוך השכל. זה נקרא אצלם, היינו אצל מי שרוצה להיות דבוק בה', "יום ה'".

כלומר, שאם הם ירגישו זה בבחינת ידיעה, אז אור ה', הנקרא שפע עליון, ילך לכלי קבלה, הנקראים כלים דפרודא. וזה הם לא רוצים, מטעם שזה ילך להרצון לקבל, שהוא ההפכי מהקדושה, שהיא נגד הרצון לקבל לתועלת עצמו. אלא הם רוצים להיות דביקים בה'. וזה יכול להיות רק ע"י השתוות הצורה.

אולם, בכדי להגיע לזה, היינו שיהיה לאדם רצון וחשק להדבק בה', והיות שהאדם נברא עם טבע רצון לקבל רק לתועלת עצמו, אם כן איך אפשר להגיע לדבר, שהוא ממש נגד הטבע?

ולכן מוטל על האדם להשקיע עבודה רבה, עד שהוא יקבל טבע שני, שהוא הרצון להשפיע. שעם הרצון להשפיע, בזמן שהאדם זוכה לזה, אז הוא מוכשר לקבל שפע עליון ולא לפגום. כי כל הפגמים באים, רק ע"י הרצון לקבל לעצמו. היינו, אפילו בזמן שהוא עושה משהו בעמ"נ להשפיע, יש שם בבחינת פנימית המחשבה, שהוא יקבל משהו איזה תמורה עבור מעשה דלהשפעה, שהוא עושה עכשיו.

במלה אחת, אין בכחו של אדם לעשות משהו, אם לא יקבל תמורה זה משהו עבור המעשה. היינו, שהוא צריך להנות. וכל הנאה, שהאדם מקבל לתועלת עצמו, מוכרח להיות ע"י הנאה זו נפרד מחיי החיים מסיבת הפירוד. ומפסיקו מלהיות דבוק בהבורא. היות שענין הדביקות נמדדת בהשתוות הצורה. לכן אי אפשר להיות השפעה נקיה, בלי תערובות של קבלה מצד כוחות עצמו.

לכן, בכדי שיהיה להאדם כחות דהשפעה, לטבע שני אנו צריכים, שיהא באדם הכח להגיע להשתוות הצורה. היינו, כמו שהבורא הוא המשפיע ולא לקבל כלום, דאינו חס ושלום בעל חסרון.

כלומר, שגם מה שהוא משפיע, אין זה מטעם חסרון. היינו, שאם אין לו חס ושלום למי להשפיע, מורגש דבר זה אצלו לחסרון. אלא שאנו צריכים להבין זה כמו שחוק. כלומר, שאין זה שהוא רצה להשפיע הוא דבר הצריך לו, אלא הכל כמו משחק.

וזהו על דרך שאמרו חז"ל, בענין מטרוניתא [גבירה] שאלה, מה הקב"ה עושה לאחר שברא את העולם. התשובה היתה, יושב ומשחק עם לויתן, שנאמר "לויתן זה יצרת לשחק בו". (עבודה זרה דף ג.). שענין לויתן הוא בחינת דביקות וחיבור (מלשון "כמער איש ולויות"). היינו, שהתכלית הוא חיבור הבורא עם הנבראים, הוא רק בחינת שחוק ולא ענין של רצון וצורך.

וההבדל הוא בין שחוק לרצון, הוא שכל מה שבא ברצון הוא בהכרח, ואם אינו משיג את רצונו הוא בעל חסרון. מה שאין כן בשחוק, אפילו כשאינו משיג את הדבר, לא נחשב זה לחסרון. כמו שאומרים: "מה שלא השגתי מה שחשבתי, אין דבר". שזהו לא כל כך חשוב, מטעם שכל הרצון שהיה לו להדבר, היה רק בשחוק ולא רצינות.

ובהאמור יוצא, שתכלית השלימות הוא, שתהיה כל עבודתו בבחינת השפעה גמורה, ולא יהיה לו שום רצון וחשק לקבל הנאה תמורת עבודתו. וזהו מדרגה גבוהה, משום שהיא בחינה הנוהג אצל השם ית'. וזה נקרא "יום ה'", שיום ה' נקרא שלימות, על דרך שכתוב "יחשכו כוכבי בוקר, יקו לאור ואין". שאור נבחן על שלימות.

וכשהאדם משיג את הטבע השני, היינו הרצון להשפיע, מה שהבורא נותן לו אחר הטבע הראשון, שהוא רצון לקבל, ומקבל עתה את הרצון להשפיע, אז האדם מוכשר לעבוד את הבורא בבחינת השלימות. וזה נבחן ליום ה'.

לכן מי שעדיין לא זכה לטבע השני, שיוכל לעבוד את ה' בבחינת השפעה, ומצפה שיזכה לבחינה זו, היינו לבחינת השפעה. זאת אומרת, שכבר התיגע ועשה מה שביכלתו לעשות, כדי לזכות לכח הזה, אז הוא נבחן שמצפה ליום ה', היינו שיהיה לו השתוות הצורה עם ה'. וכשבא יום ה', הוא בשמחה נפלאה, שהוא שמח, בזה שיצא מתחת שליטת רצון לקבל לעצמו, שהוא היה מפרידו מהבורא. ועכשיו הוא מתדבק בהבורא. ונבחן זה אצלו, שעלה עכשיו לראש הפסגה.

מה שאין כן מי שעבודתו הוא רק בבחינת קבלה עצמית, הוא להיפוך, שכל זמן שהוא חושב, שיהיה לו איזה תמורה מעבודתו, הוא שמח. ובו בזמן שהוא רואה, שהרצון לקבל לא יקבל שום תמורה עבור עבודתו, אז הוא בא לידי עצבות ועצלות. והוא בא לפעמים לידי "תוהה על הראשונות", והוא אומר "אדעתא דהכי לא נדרתי [על דעת זה לא נדרתי]".

אם כן אדרבא, "יום ה'", שהוא משיג כח להשפיע, אם יגידו לו שזה יהיה הריוח שלך, בזה שאתה עוסק בתורה ומצות, אז יגיד, זה נקרא אצלי חושך ולא אור, משום שהידיעה הזו מביאו לידי חשכות, כנ"ל.