(переклад з івриту)
Ось, таґа (арам. «корона») означає кетер. Кетер, за сутністю, є створювачем і коренем. А святість – вона пов’язана з Коренем (Творцем). Тобто, святість називається так, бо вона тотожна за властивостями зі своїм коренем.
Це означає, що так само як і бажання нашого кореня, тобто Творця, – лише віддавати, як написано: «Бажанням Його є дати благо створінням», також і святість, – вона в тому, щоби лише віддавати Творцеві. І зовсім іншою є сітра ахра: всі наміри її – лише отримати собі. Через це вона не пов’язана з коренем, яким, за своєю сутністю, є кетер. Тому й називається сітра ахра, що немає їй «таґа», корони, тобто немає в неї кетеру, тому що вона відокремлена від кетеру.
І з цього зрозуміємо те, що сказали кабалісти: «Всякий, хто додає – зменшує», – тобто додає до розрахунку, і цим зменшує». І пишуть так: «Також і тут так написано, про те що в тексті: «А скінію зроби з десяти полотнищ», а про те що зовні, написано «одинадцять полотнищ» (з зайвою літерою «аїн») – додає літери, тобто додає аїн до «дванадцяти», і цим зменшує число, бо число дванадцять зменшується на одиницю через додавання аїн до дванадцяти». Кінець цитати.
Відомо, що розрахунок ведеться лише в малхут, бо саме вона робить обрахунок висоти рівня духовного ступеня (своїм відбитим світлом1). І відомо, що малхут називається «бажанням отримувати собі». А коли вона анулює перед коренем своє бажання отримувати, бо не хоче отримувати, а лише віддавати кореню, за прикладом самого кореня, який є бажанням віддавати, виходить, що малхут, звана «ані» (Я), перетворюється на «ейн» («ніщо» – ті ж самі літери, що і в «ані») з літерою алеф. Бо лише тоді вона притягує і отримує світло кетеру в будову свого парцуфа2, і робиться як дванадцять парцуфів святості.
Але ж коли вона бажає отримувати собі, то перетворюється на аїн ра (лихе око3). Тобто замість того, що було перед цим сполучення ейн, тобто категорія анулювання перед коренем, кетером, – стає «оком» аїн (що означає властивість бачення і знання в рамках розуму). І це називається «додає», адже хоче додати знання до віри, і працювати в рамках розуму. Тобто, говорить, що більш варто працювати в знанні, тоді бажання отримувати не опиратиметься такій роботі.
І це призводить до зменшення, адже відділяється від кетеру, званого бажанням віддавати, що й є коренем. Бо немає вже тотожності властивостей з коренем, що зветься кетером.
І з цього приводу називається сітра ахра «малхута блі таґа» (букв. «царство без корони»). Тобто сітра ахра, її малхут, не має поєднання з кетером, тому є в них лише одинадцять парцуфів, без парцуфа кетер.
І в цьому сенс сказаного мудрецями: «Дев’яносто дев’ять вмерли від лихого ока», мається на увазі, – тому, що немає в них властивості «кетер». Тобто, їхня категорія малхут, яка є бажанням отримувати, не хоче анулювати себе перед коренем, званим кетер. Інакше кажучи, вони не бажають перетворити ані (Я), що зветься бажанням отримувати, щоб стало ейн (ніщо), що було б скасуванням бажання отримувати, – а хочуть додавати. І це називається аїн ра (лихе око). Тобто замість того, щоб мало бути ейн (ніщо) з літерою алеф, вони вводять [літеру] аїн [і стає] «лихе око». Тому вони падають зі свого ступеню, через відсутність злиття з коренем.
І це сенс сказаного мудрецями: «Кожен, хто гордує, говорить Творець: «Не можемо Я і він мешкати в одному осередку». І це через те, що утворює два володіння.
Але ж коли він має властивість «ніщо», і анулює себе перед коренем, тобто коли весь його намір є лише віддавати на зразок кореня, виходить, що існує тоді лише одне володіння, тобто володіння Творця. А все, що він отримує в світі, все це лише аби віддавати Творцеві.
І це є поясненням того, що сказано: «Весь повністю світ створений тільки для мене, а я – служити своєму Господарю». Тому я мушу отримати всі духовні ступені, що є в світі, аби змогти все віддати Творцю, що і зветься «служити своєму Господарю».
Відбите світло – (букв. «світло, що повертається») вище світло, що не приймається в бажання і «відбивається назад, вгору» екраном, – антиегоїстичною силою парцуфа. Висота відбитого світла дорівнює силі екрана, виконуючи щодо прямого світла роль наміру «заради віддачі», воно облачає його і вони приймаються в парцуф як єдине внутрішнє світло, котре визначає духовний рівень парцуфа.↩
Парцуф – загальна назва будь-якої духовної будови, від щонайменшої до всього створіння. Кожен парцуф неодмінно складається з десяти сфірот.↩
Лихе око – властивість бачення і знання в рамках егоїстичного розуму, – а не альтруїстичного, на рівні віри. Ця властивість завдає лиха і самій людині, і іншим своїм егоїстичним сприйняттям і ставленням.↩