Стаття 30, 1990 рік
(переклад з івриту)
Зоар (гл. «Бехукотай» і в «Суламі» п.16) каже так: «Закон – це Малхут зветься так, і постанови Тори включені в неї. І правосуддя Мого дотримуйтесь. Суд це Зеїр Анпін, і той закон, яким є Малхут, тримається за нього, і з’єднані одне з одним, вищі й нижні, тобто закони що в Малхут, з судами що в Зеїр Анпіні. І це правило святого Імені, тому що закон і суд є іменем Творця.
«І виконуйте їх». Запитує: оскільки вже сказав «ідіть і дотримуйтеся», чому ще й «і виконуйте»? І відповідає: той, хто виконує заповіді Тори і йде шляхами Творця, він начебто «утворює» Його вгорі. Сказав Творець: «Начебто утворив Мене». І так постановили. Тому «і зробіть їх собі законом і судом», і це – Зеїр Анпін і Малхут», кінець цитати.
І слід зрозуміти, що означає те, що каже: «Той, хто виконує заповіді Тори і йде шляхами Творця, він начебто «утворює» Його». І також маємо зрозуміти, яка відмінність між тим, що каже: «той, хто виконує заповіді Тори» і тим, що додає й каже: «і йде шляхами Творця», бо виходить, що це – два поняття. Тобто, виходить, що навіть якщо виконує заповіді Тори, але не йде шляхами Творця, - не кажуть, що він «утворив Його ім’я». Якщо так, то що означає «і йде шляхами Творця»?
І також потрібно зрозуміти те, що написано: «На кшталт цього сказав рабі Шимон: «І утворив Давид Ім’я. То чи Давид утворив його?» І відповідає: «Через те, що Давид йшов шляхами Тори і виконував заповіді Тори, то начебто він насправді утворював Ім’я. І тому сказано «і виконуйте їх». Тобто, якщо ви будете старатися виконувати їх і виправляти святе Ім’я як належить, всі ці благословення що вгорі, будуть для вас у своєму гідному виправленому стані.
І також маємо запитати, що означає, що «Давид утворив Творцеві Ім’я», тобто по відношенню до кого утворив Ім’я? І чи потребує Творець щоби робили Йому добре ім’я перед створіннями, і через те, що матиме Він добре Ім’я, вони даватимуть Йому честь і хвалу? Таке личить створінням, коли людина може вшанувати іншу, подібну до себе, людину, але як можна сказати, що Творцю потрібно набути добре ім’я у створінь. А також, маємо зрозуміти, як тим, що людина йде шляхами Тори і виконує заповіді Тори, Творець отримує добре ім’я.
Тож аби збагнути все це, слід спершу з’ясувати, - що таке взагалі «створіння». Тобто задля якої цілі створив Творець створіння. Відповідь така: відомо, що бажання Його – дати благо створінням. Виходить, що Творець здобув цим ім’я «Той, хто віддає», дає благо й насолоду створінню, а створіння називається «отримувачем», а отримувач повинен мати потребу, інакше немає місця отриманню. І з цієї причини називається бажання отримувати благо й насолоду - «той, хто має хісарон, потребу».
І поняття хісарону не притаманне Творцеві, адже Творець є досконалим абсолютною досконалістю. Тому називається створіння «суще з нічого», на ім’я цього хісарону, бо створено те, чого не існувало перш ніж було створено. І оскільки феномену хісарону не існує в Творці, то виходить, коли людина відчуває в собі хісарон, вона вже перебуває в розбіжності властивостей з Творцем. А коли вона наповнює хісарон, то хоча й є в неї певна тотожність властивостей в тому сенсі, що тепер вона не має хісарону, але тим, що вона наразі отримує, а Творець дає, виходить, що немає тотожності властивостей. І цією відмінністю властивостей людина робиться відокремленою від Творця.
І для того, щоби виправити це, тобто те, через що людина називається «створінням», - бо має хісарон, - і для того, щоб була тотожність властивостей, вона мусить бути в досконалості, тобто отримати від Творця все благо. А коли вона отримує від Творця, вона робиться знову відмінною за властивостями. Тоді утворюється це виправлення, зване «отримує заради віддачі». Тобто, хоча й є в неї з боку природи бажання і прагнення отримувати те, від чого може відчувати насолоду, все одно вона переборює це і не бажає отримувати насолоду інакше, як тільки в плані, що бажає вона дати задоволення своєму Створювачу.
І вся насолода - в тому, про що може сказати, що Творець втішається цим, тобто тим, що виконують Його бажання і задум, а це – Його бажання дати благо Своїм створінням. Тобто всі насолоди про які можна сказати, що Творець має задоволення від того, що ми отримуємо від Нього, - тільки їх і за такою умовою ми отримуємо. Тому, коли людина доходить до цього рівня, що зветься «приносити задоволення своєму Створювачу», вона може дати Йому задоволення тим, що отримує від Нього благо й насолоду.
І, природно, існує тепер тотожність властивостей з двох сторін, як сказано вище:
а) коли вже немає хісарону в нижнього, оскільки отримує тепер благо й насолоду від Творця;
б) коли створіння тепер віддає, як і Творець. Тобто те, що стало воно нині отримувачем задоволення, але не для особистої потреби, а тільки на користь Творця. А щодо особистої користі – воно готове поступитися всіма насолодами. Виходить, що існують тепер дві речі разом, тобто виправлення створіння і мета творіння. І це зветься «зівуґ де-акаа». Де через «акаа» (удар, зіткнення) утворюється єдність, коли «акаа» в духовному означає дві протилежні речі, де кожна з них відштовхує те, що інша бажає. Тобто, Творець бажає щоби нижній отримав благо й насолоду, отже, хоче віддати нижньому, а нижній бажає тотожності властивостей ,тобто віддавати вищому.
Іншими словами, вони взаємно протидіють, і цим вони приходять до єдності. І кожен бере позицію іншого. Тобто, Вищий бажає щоби нижній отримував, а нижній отримує тільки в тій мірі, наскільки він знає, що все, що отримує – це тільки тому, що Вищий бажає цього. Виходить, що він тепер отримує так, як Вищий хоче, а він сам цим віддає так, як він сам хоче. І немає тут розбіжності, а обидва вони тепер – однієї думки. І завдяки тому, що є нині у створіння келім віддачі, воно отримує в них благо й насолоду, і тоді видно всім, що «ім’я Творця, це – Добрий і Добродійний». Бо до того, як розкривається благо й насолода, стан зветься «Шхіна в пороху», тобто кожен терпить страждання в світі через те, що немає підходящих келім щоб були вони готові до отримання блага й насолоди.
Тому нижні мають вірити, що Творець управляє світом властивістю «добрий і добродійний». І тому ім’я Творця, зване «Добрий і Добродійний», не розкрите. Але коли нижні отримують келім віддачі, тоді може розкритися ім’я Творця, званого «Добрий і Добродійний». Проте, тут виникає дуже-дуже складне питання, - як людина може дістати ці келім, адже з боку природи все буквально навпаки: людина народжується виключно з келім отримання. Тобто вона не здатна нічого зробити інакше, як тільки коли з цього зросте користь для неї. То чим вона може вчинити тепер те, що проти природи, тобто віддавати і не отримувати для особистої користі нічого.
І ось, про це говорили мудреці, що сказав Творець: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». А у виконанні Тори та заповідей слід розрізняти дві речі:
а) дія в Торі та заповідях;
б) намір, - тобто те, чого людина бажає за те, що виконує Тору та заповіді.
Так от, винагороду, яку людина має просити у Творця, це те, щоби йшла вона Його шляхами, тобто звичаєм Творця. А що таке «звичай Творця»? Маємо сказати, що звичай Його це давати створінням благо й насолоду. Так само і людині потрібно, щоби всі її турботи були тільки лиш аби віддавати Творцеві, щоби Він втішався, не дбати про особисту користь, а лише про користь Творця, так само як і Творець, бажання якого – давати благо створінням Своїм.
Отже, людина створена з природою отримання задля особистого блага, як відомо, адже оскільки Творець хоче дати благо Своїм створінням, то мусить бути у отримувачів бажання і прагнення до цього, інакше неможливо насолоджуватися. Тому і створив Творець створіння так, щоб було в них прагнення наповнити свій хісарон. Але як при цьому створіння можуть іти Його шляхами, щоби й вони були дарителями, як і Творець, що звалося б «злийся з Його властивостями»? Тож аби виправити це, сказав Творець: «Створив Я зле начало», тобто бажання отримувати виключно собі і «створив Я Тору-приправу», - тобто завдяки Торі буде в нас сила подолання зла і зможемо діяти тільки лиш для того, щоб давати насолоду Творцю.
Виходить, згідно з цим, не досить того, що людина виконує Тору та заповіді, а ще вона повинна спрямовувати свій намір на те, для чого вона виконує Тору та заповіді. Тобто, що то за винагорода, яку вона вимагає у Творця, щоби Він заплатив їй за те, що вона виконує Тору та заповіді. І щодо цього є багато намірів, як написано в Зоар: «Є такі, хто бажає за виконання Тори та заповідей оплату в цьому світі, а є такі, хто хоче винагороду в світі прийдешньому». А головне, що людині потрібно, це мати причину, яка зобов’язувала б її при виконанні Тори та заповідей, і це – «через те, що Він – великий та всевладний». Тобто займається людина Торою та заповідями через те, що є в неї велике задоволення від того, що служить вона великому Царю.
Витікає з цього, що причиною того, що людина виконує Тору та заповіді, є те, щоби Творець дав їй силу віддачі, - те, чого немає в неї з боку природи. А Тора та заповіді є сґулою, - чудодійним засобом, - досягти цього, як сказано вище: «Створив Я зле начало…» Якщо так, то чи є нам якась рада щоб змогли ми йти проти природи? Відповідь на це, - саме для цього дана нам «Тора-приправа». Тобто, завдяки Торі досягнемо сили віддачі. Виходить згідно з цим, те, на що людина повинна спрямовувати себе в час, коли займається Торою та заповідями, - це тільки одна річ: «йти Його шляхами». Тобто, як звичай Творця – віддавати, так само і людина хоче, щоб Творець дав їй за її роботу цю силу.
І цим слід пояснити те, що ми запитували про сказане нам книгою Зоар: «А той, хто виконує заповіді Тори і йде Його шляхами…» І питали ми, - що додає нам те, що каже «і йде Його шляхами» після того, що людина вже виконує заповіді Тори? А сказане вище буде поясненням, що не достатньо того, що людина виконує заповіді Тори, а має вона спрямовувати намір на те, що хоче винагороду за виконання заповіді Тори. А який вид оплати вона бажає? - щоби змогла йти шляхом Творця. Як шлях Творця це віддавати створінням, щоби створіння насолоджувалися, так само і людина хоче, щоб мала вона і бажання, і прагнення приносити задоволення своєму Створювачу і просила б Творця аби дав їй винагороду за її дії. І це має бути як в матеріальному, де людина працює і дивиться під час роботи, - коли вона вже отримає зарплату. Так само в роботі Творця при виконанні Тори та заповідей повинна людина сподіватися, коли вже вона отримає платню за свої зусилля, тобто удостоїться келім віддачі.
І сказаним зможемо пояснити те, що ми запитували про наведене в книзі Зоар щодо вислову «І зробив Давид Ім’я». І каже: через те, що Давид пішов начебто шляхами Тори, він там насправді працював. І тому сказано: «і будете виконувати їх» і виправляти святе Ім’я як належить. І запитали ми: то чи потребує Творець щоб робили Йому ім’я серед створінь, адже таке личить людині. Про людину можна сказати, що хоче вона мати добре ім’я, - але не про Творця щодо створінь. І чи можна сказати, що людина входить у курятник і хоче набути там славне ім’я між курми, щоби вшанували її через її важливість? А тим більше Творець стосовно створінь. Яку цінність мають створіння по відношенню до Творця, щоб ми сказали, що Він бажає мати славне ім’я для того, щоб шанували Його? А якщо так, то що означає: «І зробив Давид Ім’я тим, що йшов шляхами Тори», тобто що людина повинна робити добре ім’я Творцю.
Проте, оскільки Творець бажає дати благо й насолоду створінням щоб вони відчували задоволення, тому, якщо створіння насолоджуються тим, що Творець дає їм все благо, то вони дають Йому добре ім’я, тобто кажуть, що Творець, Він добрий і добродійний. Тому пояснення буде таким, що це ім’я, яке Творець отримає від створінь, що Він – Добрий і Добродійний, - Йому не потрібно це ім’я щоб Його вшанували цим, а Він бажає, щоб вони відчули це ім’я, тобто це ім’я – не для Творця, що Він начебто потребує цього імені, а для створінь. Тобто Творець бажає, щоби створіння осягли Його саме так, іншими словами, це ознака, що вони насолоджуються своїм життям. А доказом цьому є те, що вони кажуть: Творець називається «добрим і добродійним». Тому є відмінність між людиною і між рештою створінь, бо людина хоче «мати ім’я» щоб за це отримувати винагороду. А винагорода її в тому, що:
а) створіння дадуть людині пошану за те, що вона робить добро людям;
б) буває іноді, що людина робить добро іншим і за це вона отримає винагороду в майбутньому світі. Тоді як те ім’я, яке Творець бажає щоб дали Йому, це ім’я «Добрий і Добродійний», - воно на благо створінням. Тобто, коли створіння звуть Творця іменем «Добрий і Добродійний», означає, що вони мають задоволення від Нього, інакше не називали б Його на ім’я «Добрий і Добродійний».
Однак, оскільки з боку виправлення створіння, для того, щоб був у створінь також і стан злиття, коли вони отримають благо й насолоду, людина мусить приймати все заради віддачі. А оскільки людину створено з боку природи так, що її бажання тільки лиш отримувати, тому дані нам Тора та заповіді, завдяки яким зможемо вийти з-під влади бажання отримувати для себе і все чинити заради віддачі.
І це те, що каже: «Оскільки цар Давид йшов шляхами Тори», тобто завдяки шляхам Тори виправив себе і удостоївся келім віддачі. І в ці келім дається благо згори, і людина удостоюється категорії «добрий і добродійний», тобто осягає істинне ім’я Творця, зване «Добрий і Добродійний», через те, що вона отримала благо завдяки тому, що виправила себе шляхами Тори. І це є поясненням «і зробив Давид Ім’я», що означає, що Давид удостоївся осягти ім’я Творця, що зветься «Добрий і Добродійний».
Проте, зміст того, що каже: «Закон це Малхут, суд це Зеїр Анпін» і це, загалом, святе Ім’я, тому що «закон і суд» є ім’ям Творця. І це й є «і виконуйте їх», тож слід зрозуміти це, оскільки каже, що закон це Малхут, а суд це Зеїр Анпін, а якщо так, вони є двома іменами, відокремленими одне від одного. То як каже, що закон і суд є ім’ям Творця, адже це – два імені. Зеїр Анпін, що зветься «Святий, благословен Він» і Малхут, що зветься «Шхіна». Якщо так, то як, в простому сенсі зрозуміти те, що каже: «закон і суд є ім’ям Творця».
Відомо, що не існує світла без клі. Тобто мета творіння, якою є «дати благо Його створінням», створила в створіннях бажання отримувати задоволення, і це бажання називається «малхут», і написано в ТЕС (ч.2, відпов.39) так: «Називається малхут, бо від неї походить управління наполегливе і повновладне», як, наприклад, грізність царства (івр. «малхут») (царської влади). Виходить, те благо, що Творець бажає дати створінням, називається малхут, а сфіра малхут є клі, яке отримує світло, що на кожному з духовних ступенів.
А в загальному вигляді сказав про це мій пан, батько й учитель, що світло називається «Святий, благословен Він», а клі, що отримує світло, зветься «малхут», або ж «Шхіна». А називається клі «Шхіна» через те світло, що «шохен» (мешкає) всередині клі. І сказав, що це є поясненням того, що каже Зоар: «Він – Шохен, а вона – Шхіна». Тобто що це річ єдина, - світло і клі.
Однак, є відмінність властивостей між світлом та клі, тобто між дарителем і отримувачем, а розбіжність властивостей називається «роз’єднанням». І оскільки всі створіння походять від малхут, де малхут зветься «спільнотою Ісраеля», і вона є загалом всіх душ, то щоби малхут змогла отримувати благо для створінь, потрібно поєднати малхут, щоб була в тотожності властивостей зі світлом. І через це дано нам Тору та заповіді, і завдяки їхнім властивостям можемо ми прийти до тотожності властивостей з Творцем. Коли всі ті, хто займається Торою та заповідями, спрямовуються на те, що завдяки їм отримають бажання і прагнення робити все з наміром принести задоволення своєму Створювачу. Тобто, як Творець дає створінням, так само і створіння бажають дати насолоду Творцю. І завдяки цьому кожен виправляє корінь своєї душі, яка є малхут, щоб була вона заради віддачі, що і зветься «єднанням», тобто поєднує світло і клі, щоб були вони тотожними за своїми властивостями. Тоді створінням дається благо, що є категорією добра й насолоди.
І цим слід пояснити те, що ми запитували про сказане, що «закон і суд є іменем Творця», - але ж це два імені, Зеїр Анпін і Малхут, які є законом і судом. Однак, як сказано вище, Зеїр Анпін називається «суд», - це світло, що розкривається, тобто вище благо. А малхут, вона отримувач, який має отримувати все заради віддачі. Це зветься «закон», - хоча й бачить людина, що створена вона з бажанням отримувати собі і створена з розумом та знанням, і повинна вона кожну річ зважувати в розумі, те, що вона хоче зробити.
А тут, в роботі Творця, кажуть їй, щоб не дивилася на те, що розум каже їй, а потрібно приймати як закон, вище рівня знання. Тобто, при тому, що створіння з боку природи має бажання отримувати, все одно людині слід вірити в слова мудреців, які сказали, що людина повинна злитися з властивостями Творця, як написано: «Як Він милосердний, так і ти милосердний». Виходить, тим, що людина приймає Тору та заповіді як закон, то хоч це і вище рівня знання, тобто тіло не розуміє цього, але завдяки вірі вище за знання людина може прийти до тотожності властивостей.
Тобто, як сказано вище, кожна людина, коли вона займається Торою та заповідями з наміром «заради віддачі», цим вона, виходить, поєднує Зеїр Анпін, що зветься «закон», тобто світло і вище благо, з Малхут, - а вона є клі, яке має отримувати світло, якщо намір його буде також віддачею, як і у світла. Це зветься «єднанням Творця і Його Шхіни». І стає тоді «одне ім’я», тобто коли два імені, Зеїр Анпін, званий «законом», тобто Творець, АВАЯ, і ім’я Його, що зветься Малхут, - щоб були одним.
І згідно з цим маємо пояснити те що написано: «Той, хто виконує заповіді Тори і йде шляхами Творця, він начебто «утворює» Його вгорі. Сказав Творець: «Начебто утворив Мене». І так постановили. Тому «і зробіть їх собі законом і судом», і це – Зеїр Анпін і Малхут», кінець цитати.
Отже, тим, що виконує заповіді Тори і йде шляхами Творця, людина приводить до того, щоби корінь її душі, яким є Малхут, вгорі, щоб була вона заради віддачі, як і Зеїр Анпін, - що і зветься «єднанням». Виходить, що «і виконуйте їх» означає утворити це єднання Зеїр Анпіна і Малхут, зване «закон і суд». І також називається це «єднанням Творця і Його Шхіни». І це діяння, яке створіння мають здійснити. Виходить, означає це, що оскільки вони є двома іменами, тому створіння повинні утворити це єднання, щоб утворилося – одне. І коли всі створіння прийдуть до своєї досконалості, тобто всі виправляться, кожен в плані кореня своєї душі, тоді здійсниться «в той день буде Творець один і ім’я Його одне». І це й є те виконання, про що сказано «і виконуйте їх».