Стаття 31, 1990 рік
(переклад з івриту)
Зоар (гл. «Бамідбар» і в «Суламі» п.13) каже так: «Іди й дивись, ось, встановлено так, що благословення згори не перебуває на тому, що пораховано. А якщо скажеш – а як же Ісраель, яких перераховували? Але: брали з них викуп, і спочатку благословляли Ісраель, а потім лічили дане за викуп, а потім знову благословляли Ісраель. Виходить, що Ісраель благословлялися на початку і в кінці, - і не було їм смерті. Запитує, - чому належить смерть через рахування? І відповідає, - тому, що немає благословення на перерахованому. І оскільки відходить благословення, перебуває на ньому сітра ахра», кінець цитати.
Ось, Раші наводить смисл того, чому лічили Ісраель, і так пише: «Через те, що милі вони Йому, перелічував їх постійно». Мається на увазі, що Раші хоче пояснити: якщо ми кажемо, що в тому, що перелічено, є там небезпека, бо може статися смерть, то чому Творець сказав рахувати Ісраель – і ввести їх у небезпеку. Тому Раші пояснює: «Через те, що милі вони Йому, перелічував їх постійно» - хоча й є в цьому небезпека, але оскільки є в Нього любов до Ісраеля і бажає знати їхню кількість, тому сказав, щоби перелічили Ісраель».
Але в простому сенсі важко зрозуміти це, тобто сказати, що оскільки Творець бажає знати їхню кількість, тому сказав, що слід рахувати з виправленням: щоби не було на них згуби, то хай перерахують їх з допомогою викупу. І слід зрозуміти це, - як можна сказати, що через те, що Творець хоче знати їхню кількість, то треба перелічити і дати звіт про кількість Ісраеля, і тоді Творець знатиме, а інакше Він не знає наперед кількості синів Ісраеля і потрібно Йому, - хай нас омине! – щоби створіння повідомили Йому. Чи можна таке казати? А також маємо зрозуміти що таке «благословення» в духовній роботі і що таке кількість в духовній роботі, і чому, коли благословення не перебуває на кількості, це призводить до смерті. А також зрозуміти, чому благословення не може перебувати на тому, що перелічується.
Відомо, що є перед нами в роботі Творця дві речі:
а) мета творіння;
б) виправлення створіння.
Де метою творіння називається те, що створіння отримують благо й насолоду, як написано: «Його бажання дати благо Своїм створінням». А виправлення створіння це те, щоби створіння йшли дорогою Творця, тобто діяли б в категорії тотожності властивостей: як Творець дає створінням, так само і створіння повинні давати Творцеві. Інакше існує розбіжність властивостей, а в духовному відмінність властивостей призводить до розлучення, тобто це спричинює відокремлення від життя живих. Як написано в Зоар: «І тому грішники за життя свого називаються мертвими, бо через кінцеву відмінність властивостей від свого Кореня, - адже немає в них від віддачі нічого, - відтинаються від Нього і вони насправді мертві». І дійсно, так і сказано про них в Зоар: «Будь-яке благодіяння, що роблять, - для себе його роблять, бо основне в їхньому намірі це - для себе і задля себе».
Отже те, що ми відносимо до Творця, тобто все, що Творець зробив, все це є повністю досконалим. Інакше кажучи, оскільки Творець бажає, щоби створіння відчували благо й насолоду, і тому й створив у них бажання отримувати і велике прагнення отримати насолоду, - цим Він забезпечив те, що бажатимуть вони отримувати насолоду. Тоді як виправлення створіння це клі й бажання, які створіння повинні утворити, бо цим бажанням, що буде в них, зможуть отримувати благо й насолоду, і бажання це називається «бажанням віддавати». Досягнення цього бажання - процес повільний, бо немає сили у нижнього йти проти того, чого бажає Вищий, проти того, що Творець створив бажання отримувати собі.
І зі сказаного ми бачимо, що існують два види келім:
1) Келім отримання, яким, однак, роблять виправлення, тобто для клі отримання утворюють намір, протилежний цьому клі. Тобто, в плані дії людина наразі отримує, але з боку наміру вона при цьому віддає. Виходить, що намір є річчю буквально протилежною дії. І світло, що приймається в ці келім, називається тепер «отримання заради віддачі». Ім’я цього світла – «хохма», що є світлом мети творіння. Також іноді називають це «підсолодженням судів». Тобто те, що було для келім отримання «судами», обмеженнями, бо був присуд, що не можна користуватися цим клі, тому що це утворює розбіжність властивостей і відокремлення, - тепер це підсолодилося. А що таке «підсолодження», - це те, що доклав до цього клі намір, званий «заради віддачі».
Тобто, до того, як утворила людина для бажання отримувати намір віддачі, це бажання отримувати спричинювало їй гіркоту всього, що належить до духовного, і з чим би в духовному не захотіла б вона бути в контакті, - відчувала смак гіркоти. Адже щодо бажання отримувати собі існує скорочення і приховання, тому неможливо відчути добрий смак в духовному. Інакше кажучи, від усього у святості людина відчуває віддалення, тобто важко їй наблизитися до цього, бо немає там нічого, від чого бажання отримувати могло б мати задоволення, - це і зветься «гірким».
Проте якщо вона докладає до цього бажання намір «заради віддачі», тоді і бачить, і відчуває, що в усьому, що належить до святості, є їй солодкий смак . А от щодо речей, що не належать до святості, - людина змушена віддалятися від них, тобто вона не може терпіти їх. Виходить, що після того, як виправила себе і вже вона може спрямовувати намір на «заради віддачі», слід розрізняти тут світло і клі, що складається з авіюту і екрана. Авіют називається «судами», де панує скорочення і приховання, і світло не світить там, тому авіют називається «темрявою». Тобто бажання отримати для особистої користі, називається «ав» (грубим), а бажання віддавати називається «зах» (чистим). А потім, коли до цього «грубого» додає бажання віддавати, тоді суд вже підсолоджується, те, що до цього було пітьмою, робиться нині місцем, де світло світить в клі, і це зветься «підсолодженням судів».
2) І маємо розрізняти також, що є в людини келім віддачі, тобто коли людина дає ближньому своєму те, від чого ближній має втіху, - то саме це дарування називається «віддачею». «Людина чиста, світла». – це той, хто старається дати людям добрий настрій, щоби почувалися добре. Про ці келім не можна сказати, що існує щодо цих дій категорія суду, тобто щоб існував присуд, що заборонено користуватися келім, якими бажають віддавати.
Тільки є тут ще також і поняття наміру, тобто якщо насправді - що у серці, те і на устах. Тобто те, що людина дає іншим, намір її щоби інші мали б задоволення від цього, а про себе не турбується, а лише про людей вона дбає. І така категорія зветься «віддає заради віддачі», тобто і в дії, і в намірі, все заради віддачі.
А є іноді, коли все, що людина робить на добро ближньому, намір її – щоби досягти цими діяннями пошану й подібне. Так, як написано в Зоар про грішників, що все те добро, що вони чинять, - все лише для своєї користі, - «усе благо, яке роблять, для самих себе роблять». І тут з боку клі немає ніякого обмеження, тобто недоліку, іншими словами, з боку діянь немає що виправляти. Однак в плані наміру потрібне виправлення. Тобто, щодо наміру немає різниці між тим, що дія – вона у вигляді віддачі, або дія вона є отриманням, бо обидві дії потребують виправлення, щоб і намір був - заради віддачі. І це тому, що основна робота, вона – в серці, тобто людина повинна прийти до рівня любові до Творця, як написано: «Полюби Творця Всесильного свого всім серцем своїм і всією душею своєю». І все, чим ми займаємося в Торі та заповідях, все це для виправлення серця, і це як написано (у «Передмові до «Панім масбірот», п.10), і написано так: «Прийди й дивись, - [сказав] рабі Авраам ібн-Езра: «І знай, що всі заповіді, що написані в Торі або ж прийняті, які встановили вчителі наші, - всі вони аби виправити серце, бо всі серця вимагає Творець».
І у сказаному слід розрізняти загалом дві речі, якими є: мета творіння, якою є дати благо створінням, і це світло називається «хохма», - і категорія бачення, тобто коли бачить, що є в нього в руці, тобто «коли вже може назвати кількість і число», скільки він уже досяг, адже мета творіння – дати благо. Тоді потрібно відчути й збагнути те, що вони мають в руках. Скажімо, наприклад, двоє братів, і один з них живе в Сполучених Штатах, і він – багатий. І має він брата в Ізраїлі, і він бідний. Тому багатий брат поклав на рахунок бідного брата в банку мільйон доларів. І не повідомив він бідному братові, і також банк не повідомив бідному брату, що є в нього в банку гроші на його ім’я. І брат цей залишається бідним, позаяк він не знає про це.
Також і тут, щодо мети творіння, якою є «дати благо Його створінням», і якщо вони не знають і не відчувають благо й насолоду, - то що це за благо? Тому і зветься це світло «хохма (мудрість) і бачення» а також «світло обличчя» за принципом «мудрість людини освітлює обличчя її». І це зветься в духовній роботі «те, що перелічується», тобто те, що приймається в келім отримання. Іншими словами, якщо людина отримує це, вона бачить те що отримує і може рахувати й лічити те, що є в неї.
І це зветься також категорією «подарунок». І за звичаєм світу той, хто дає подарунок ближньому своєму, бажає, щоби ближній його перерахував і полічив би, наскільки цей подарунок цінний. А простий сенс цього той, що ясно, що даритель хоче показати свою любов до нього. І ясно, що мірою важливості подарунка людина може оцінити міру любові. Виходить, що коли людина не дивиться на подарунок аби побачити його величину, вона ушкоджує міру любові.
Висновок: у подарунку, коли людина приймає його, якщо вона не бачить або не старається побачити важливість подарунка, вона завдає шкоди мірі любові, яку даритель хотів показати. Як-от наприклад, мудреці сказали: «Купи собі товариша», і ця людина хоче придбати товариша тим, що посилає йому подарунки. І якщо той товариш не побачить і не оцінить величину важливості подарунка, що отримав від неї, - як людина може прийти до стану «купи собі товариша»? А отже, в подарунку отримувач має рахувати і перелічувати те, що отримав від товариша свого.
Тому, якщо створіння не можуть лічити й рахувати того, що Творець дає їм, отже, вони не осягають мети Творця, того, що Він створив світ з наміром дати благо створінням.
І це зветься «світло хохма», і світло це приймається в келім отримання. Проте, людині слід користуватися також виправленням, що зроблено відносно келім отримання, і зветься воно «отримує заради віддачі». Тобто, вона повинна додати намір до келім отримання, щоб були вони ради віддачі. А якщо людина не докладає наміру «заради віддачі», то стає відокремленою від життя життів, бо відмінність властивостей утворює відокремлення. Тому тим, що стала наразі отримувачем, це спричинює їй смерть в духовному, як зазначено вище, що «грішники за життя свого звуться мертвими».
Однак, світло, що приймається в келім віддачі, називається «світлом хасадим», де «хесед» означає, що клі віддає, як та людина, яка робить хесед, милість ближньому своєму. І ця категорія зветься «приховані хасадим», тобто хасадим, які отримує в келім віддачі, тобто те, що віддає, і цінність світла тоді - як цінність клі. Тобто, як відомо, є поняття милостині і поняття подарунка.
Щодо подарунка ми пояснили вище, що людині слід подивитися, що саме вона отримала, а не просто взяти подарунок від товариша. І якщо людина каже – мене не обходить, що він там дав мені, - виходить, що вона завдає шкоди подарунку товариша. Тобто, те, що той послав їй подарунок, не досягло цілі, інакше кажучи, оскільки подарунок повинен придбати йому товариша, як сказано «купи собі товариша», то якщо людина не бачить важливості в подарунку, само собою, той не може придбати в її особі товариша. Тому покладено на людину перелічити, порахувати і роздивитися подарунок.
Але коли людина посилає ближньому своєму милостиню, даритель повинен намагатися, якщо він хоче й насправді дати милостиню, щоби отримувач милостині не знав, хто він, той, хто послав йому її. І також отримувач милостині дуже радіє, якщо знає, що той, хто дав йому милостиню, не знає кому дав. Це як йдуть іноді збирати гроші для важливої людини, і не хочуть, щоб отримувач милостині соромився, то ті, хто йдуть збирати гроші, кажуть, що ми займаємося цим задля когось, не кажучи імені. Виходить, у випадку з милостинею, коли обидва не знають, - і той, хто дає, і той, хто отримує, - це зветься справжньою милостинею, коли немає нічого неприємного для отримувача милостині. Отже, коли чинимо хесед, ми говоримо про дарителя, тобто про нижнього, що людина ця вважається тим, хто діє вище за знання. Тобто дає і не знає, кому вона дає. Але вірить, що все, що вона дає, прийде до цілі. І це зветься «прихована милостиня».
А милостиня називається категорією хасадим, бо людина віддає. Тобто, ми кажемо, коли людина діє в келім віддачі, що йдеться про людину, яка віддає Творцеві. І це зветься «благословенням», як коли людина благословляє когось, тобто дає йому благо устами, благословляє його, то попри те, що в дії не дає йому нічого, - все одно те, що дає йому благословення устами, вважається вже даруванням у серці. Тобто те, що не може вона дати фактично, вона дає йому серцем, і розкриває устами те, що є в її серці.
Отже, благословення називається даванням, тобто віддачею. Інакше кажучи, людина діє тоді за допомогою келім віддачі, тобто благословенням називається те, що вона хоче, щоби у товариша її було більше, ніж вона здатна дати практично. Тому, коли людина займається віддачею, тобто вона хоче принести задоволення Створювачу своєму, то каже вона Творцеві, що більш ніж я можу дати Тобі добрих діянь, я благословляю Тебе, щоб змогти дати Тобі більше, ніж добрими справами. Тобто, завжди слід людині благословляти Творця, коли бажає мати можливість дати Творцеві задоволення більше, ніж вона дає Йому.
Тому щодо благословення немає поняття кількості, оскільки келім віддачі називаються «милостинею», а при милостині має бути таємне дарування. Тобто коли даритель не знає, кому він дає і отримувач також не знає, від кого він отримує. А отже, немає тут проблеми кількості, коли кількість дає захоплення і зв’язок любові, як сказано вище щодо подарунка. Де про подарунок сказали мудреці абсолютно протилежне: «Той, хто дає подарунок ближньому своєму, повинен повідомити йому", тому що з дарування подарунка має утворитися феномен любові, яка зв’язує обох. І зовсім інше - при милостині, де все має бути повністю віддачею. Тобто милостиня, вона найбільш славна тоді, коли ніхто не знає іншого і, само собою, не присутні тут поняття кількості та числа.
Тому, коли говоримо про духовну роботу, називається «милостинею» келім віддачі, тобто клі бажає вчинити хесед, а світло, що дається в клі, називається «світлом хасадим». І це зветься категорією «виправлення створіння», тобто щоби все було заради віддачі.
Тоді як мета творіння, а це келім, що мають отримати благо й насолоду, - тут явно потрібно бачити, що саме отримують, бо згідно з тим, що отримує, так він і каже про мету творіння, а вона є категорією «добрий і добродійний». А якщо не може полічити те, що отримав, тобто ще не отримав так, щоб відчувалися в ньому благо й насолода, - певно ще не може сказати, що бачить наразі, що те, що отримав від Творця, є лише благом та насолодою. Тому «світло хохма», що належить до мети творіння, зветься «баченням», бо мета творіння є категорією бачення.
І зовсім інше і протилежне – це в категорії виправлення створіння, бо це зветься «прихованими хасадим», тобто все, що людина отримує, поки що не прийшло до можливості бачити, а тимчасово приховано від неї. І це зветься в плані духовної роботи, що це «хафец хесед» (бажає хеседу), тобто лиш тільки віддавати, і не цікавить його, якщо він отримує щось згори. І це називається, що він «радіє своїй долі», тобто радіє тому, що може щось зробити в служінні Творцю. Тобто радіє своїй долі тим, що може сказати, що робить щось, що не для потреб свого матеріального тіла, як сказали мудреці: «Той, хто йшов і хоч і не зробив, - винагороду за ходу він має» (трактат «Авот», розд.5, 14). І пояснили коментатори «винагороду за ходу він має» - хоча й не зробив, все одно є в нього винагорода за те, що йшов, бо і піти до дому навчання є само по собі заповіддю, бо дійсно він там перебуває в атмосфері Тори. Виходить, згідно з цим, що слід розрізняти між людиною, яка займається келім віддачі, що зветься «хесед», - там немає підрахунків, бо вона хоче працювати в плані «милостині», що є категорією виправлення створіння. І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували: чому сказали: «Через те, що милі вони Йому, перелічував їх постійно». І запитали ми, - чи тому що Творець хоче знати кількість Ісраеля, Він повинен чекати аж поки Ісраель зроблять перелік, а потім піднесуть розрахунки Йому, і лише тоді Творець знатиме кількість Ісраеля? Проте, як сказано, «Через те, що милі вони Йому,», тобто Він бачить, що вони працюють повністю в ім’я небес, що зветься, що вони вже зробили виправлення створіння. Тому Творець хоче дати їм мету творіння, яка є світлом хохма, званим «світло бачення», тобто вже вони повинні перелічити те, що є в них, оскільки це світло прийнято в келім отримання.
Однак, вони мають отримати його заради віддачі. І згідно з правилом, що дія впливає на намір, виходить, в час, коли займається діями отримання насолоди, дія отримання може призвести до наміру, що буде не заради віддачі, а заради отримання. А отримання для себе спричинює відокремлення від життя життів, що є смертю, як написано: «Грішники за життя свого звуться мертвими».
І це те, що написано: «Запитує, - чому з’являється смерть через лічбу». А відповідь та, що оскільки те, що перелічується, називається «світлом хохма», що приймається в келім отримання, то дія може панувати над наміром так, що не буде в нього можливості спрямувати намір на заради віддачі, і природно, станеться смерть.
І це те, що написано: «І відповів: тому що немає благословення на переліченому. І оскільки відходить благословення, перебуває на ньому сітра ахра». Пояснення: існує поняття середньої лінії, тобто в час, коли світить хохма в келім отримання, що зветься «ліва лінія, тобто коли необхідне виправлення, щоб не тягнувся за діями отримання. Тоді потрібно притягнути світло хасадим - і він користується келім віддачі. Адже дії віддачі впливають на думку, щоб і вона була як і дія.
Це й є осторога щодо світла хохма, що приймається в келім лівої лінії, які потребують виправлення. Однак, неможливо удостоїтися світла хохма перш ніж заслужить рівня лішма, тобто коли всі діяння, які робить, будуть лішма. Тобто, порядок роботи такий, що спочатку удостоюємося катнуту, і це зветься, що тільки в келім віддачі він може мати намір «в ім’я небес», а потім удостоюємося ґадлуту. Тобто і в келім отримання, де світить світло хохма, що є світлом мети творіння, він також може спрямовувати намір на «заради віддачі».
Виходить, що перш ніж удостоюємося світла, що є в переліченому, потрібно удостоїтися світла хасадим, що зветься «благословенням». Тобто благословляє Творця і не хоче отримувати від Нього нічого, а все – тільки віддавати, а собі не бажає отримувати аніскільки. А потім заслуговують світла хохма, що є світлом, що в переліченому, тобто це світло входить в келім отримання. І тоді світло що в переліченому потребує охорони, щоби не слідувало за діяннями, тому що це діяння отримання. Отже, потрібно притягнути ще раз світло благословення, тобто світло хасадим, що і є охороною, як зазначено вище.
І цим маємо пояснити те, що написано, коли ми запитували:
1) Якщо Творець хоче знати число синів Ісраеля і сказав перелічити синів Ісраеля, щоби народ Ісраеля сказали б Йому суму, - то Сам Творець цього не знав? Відповідь на це: оскільки Він любить їх, тому Він бажає, щоби народ Ісраеля знав своє число, тобто Творець хоче щоб вони досягли б світла хохма. Виходить, що Він бажає знати, що вони збагнули і досягли світло, що в їхньому числі, тобто що вони самі лічитимуть, щоб побачити, що вони досягли, бо це зветься «світло бачення», що приходить у келім отримання. А не те, щоб Йому було потрібно це знати для Себе, - а це щоб народ Ісраеля знали.
2) Чому «якщо немає благословення, там існує смерть», - відповідь така, що оскільки те що перелічено, це світло хохма, що приходить в келім отримання, а келім отримання, коли користуються ними, можуть потягтися за дією отримання. І цим можуть прийти до відокремлення від життя життів, що зветься «смерть», - тому це потребує охорони. А охороною є благословення, тобто притягнення світла хасадим, що є дією віддачі, яка охороняє дію отримання, щоб не збочили з напрямку «заради віддачі».
3) Чому потрібно благословення «на початку» і «в кінці»? Це як сказано вище, що порядок духовної роботи починається з того, що спочатку слід прийти до лішма, як сказали мудреці: «Тому, хто вивчає Тору лішма, розкривають таємниці Тори». А суть лішма в тому, що всі діяння людини - заради віддачі, що й називається «благословенням», яке дає. І це сенс благословення, тобто даяння вустами. Коли немає змоги додати діями, тоді намагається хоча б дати благословення устами. І це показує, - те, що людина дає, вона дає від усього серця, і це зветься «світлом хасадим».
Тому порядок такий:
а) благословення перед дією, і це зветься «правою лінією», «хеседом»;
б) коли удостоюється «таємниць Тори», що звуться «хохма», яка є подарунком, як відомо, адже Тора називається «подарунком», що приймається в келім отримання. Тому вона зветься «кількістю», тобто людина дивиться на те, що отримала, щоби знати як подякувати. І це називається «лівою лінією», бо це місце, де може прийти до смерті, званої «відокремлення», як це було зі смертю сімох «млахім» (царів) у світі Некудим. Тому потрібно притягнути хасадим, бо ці хасадим зберігають, щоб не було при цьому смерті, тобто відокремлення від життя життів. І це те, що написано, що потрібно благословення в кінці, «виходить, що Ісраель благословилися на початку і в кінці, - і не було в них смерті». А загалом називається це «виправлення ліній», і зветься «виправленням світу», бо завдяки цьому є існування для світу.
4) Що таке «благословення» в духовній роботі? Це світло хасадим, коли людина в стані віддачі, як зазначено вище.
5) Що таке кількість в роботі? Це світло, що приходить в келім отримання, тоді людина повинна бачити те, що отримала і лічити й рахувати це, як сказано, і це – категорія подарунку.
6) Чому благословення не дійсне щодо того, що перелічується, як згадано вище? Бо те, що перераховано, означає світло і вище благо, що прийшло в келім отримання. А благословення це вище благо, що приходить в келім віддачі. Отже, вони протилежні одне одному. І це зветься в Зоар, що «дві лінії суперечать одна одній, тому що права лінія, що зветься «хесед», вона є виключно віддачею, і не хоче користуватися келім отримання. Тоді як ліва лінія, навпаки, вона хоче саме користуватися келім отримання, тому що вона каже: адже мета творіння це отримувати. Однак, має бути виправлення заради віддачі, тому приходить потім середня лінія, що утворює мир між ними. І це є сенсом того, що має бути благословення «на початку» і благословення «в кінці».