Стаття 10, 1989 рік
(переклад з івриту)
Писання говорить (глава «Ваєце», 28, 12): «І бачив він сон, і ось, драбина поставлена на землю, а верхівка її сягає небес, і ось, ангели Всесильного сходять і спускаються по ній». І слід зрозуміти, на що натякає нам те, що драбина мусить стояти по діагоналі, адже так ми бачимо і у нас, - якщо драбина стоїть прямо, то неможливо підніматися нею. І наводить Раші тлумачення мудреців, і пише так: «Сказав рабі Ельазар від імені рабі Йосі бен Зімри: “Ця драбина стоїть у Беер-Шеві, а середина її нахилу відповідає [місцю] Храма”». Тобто, драбина мусить стояти навскіс. На що натякає нам це в духовній роботі? І також слід зрозуміти питання коментаторів: чому написано «ангели Всесильного сходять, а потім спускаються». Слід було б написати назворот.
І щоб збагнути все це, потрібно нам зрозуміти, що таке взагалі, в створінні, – робота, яка дана нам у виконанні Тори та заповідей. Адже метою творіння було дати благо Його створінням. Якщо так, то ця робота – навіщо нам вона потрібна, як написано: «Доклав зусилля і знайшов – вір, не докладав зусиль і знайшов – не вір». Зусилля ці – навіщо вони мені, і що це додає до мети творіння, якою є «дати благо Його створінням»?
Проте, в книзі «Ец хаїм» написано: «Для того, щоб стала видною досконалість Його дій, сталося виправлення скороченням. Тобто, утворилися приховання й утаєння в місці малхут, яка зветься «отримує заради отримання». І утворилося в місці бажання отримувати, що зветься авіютом (грубістю бажання) – виправлення екраном. А суть його в тому, щоб не отримувати більше ніж може спрямувати намір на заради віддачі. Це й є те, що спричинило нам роботу, і через це сказали мудреці саме так: «Доклав зусиль і знайшов – вір».
А що таке зусилля? Оскільки з боку природи людину створено з бажанням отримувати для особистого блага, і через те, що на це клі утворилося скорочення і приховання, повинна вона працювати заради віддачі, а оскільки це проти природи, тому і зветься «зусиллям», оскільки робота ця є важкою. А отже, якщо каже хтось, що він працює на Творця, і не відчуває ніяких зусиль, певно що це тому, що він діє задля своєї користі, а не на благо Творця. Адже якщо хтось діє на благо Творця, ознака цьому та, що тіло, яке зветься бажанням отримувати, протидіє цьому. І це те, що настільки важко працювати заради віддачі своїми силами, що потребуємо допомоги Творця, і про це сказано: «Зле начало людини зміцнюється проти неї щодня, і якби Творець не допоміг їй, не подолала б його». Виходить, роботою називається те, що потрібно працювати на користь Творця.
Однак, те, що потрібно нам працювати на користь Творця, це, боронь боже, не насправді «на користь Творця», як наче Творцю потрібна робота людини, а це входить в «досконалість Його дій». Інакше кажучи, завдяки тому, що людина працює на користь Творця, а не для свого блага, цим вона підготовлена вже отримувати благо й насолоду без усякого сорому, що звалося б «хлібом сорому», тому що вона отримує з наміром заради віддачі, а не отримуючи для себе.
Однак, у процесі духовного підйому, коли людина має прийти до рівня злиття, як написано «і злийся з Ним», - вона не може підніматися на одній нозі. А потрібні дві ноги, права і ліва. Як сказали мудреці (в трактаті «Сота», 47): «Завжди ліва буде відштовхувати, а права наближати».
Це слід пояснити так, що з одного боку людина має бачити, що її відштовхнуто і віддалено від Творця, тобто відчувати, наскільки вона далека від злиття з Творцем, яке зветься віддачею, і занурена вона в любов до себе. І в тій мірі, якою вона бажає зміцнитися в роботі віддачі, людина бачить, що відступає назад, тобто що зло посилюється в ній щодня все більше, аж поки вона не вирішить, що неможливо і нереально, щоб змогла вона звільнитися від себелюбства. І говорить, - якщо Творець не допоможе мені, я пропала. І ще каже людина, що зараз їй не потрібно вірити в те, що Творець допомагає, лише тоді, коли удостоїться злиття з Творцем, тоді вона скаже, що бачить, свідомо, що Творець допоміг їй.
І як написано (Теилім, 127): «Якщо Творець не збудує дім, марно будівельники труждалися з ним». І нічого людині більше робити, як тільки просити у Творця, щоб допоміг їй вийти з-під влади бажання отримувати. А іноді немає в неї навіть сили просити у Творця помочі. І це називається «лівою ногою», коли йде шляхом, де бачить, наскільки вона сповнена порчі та недоліків. І відомо, що лівим в духовній роботі називається те, що потребує виправлення. І це зветься «Завжди ліва буде відштовхувати».
А інша нога називається «правою», бо те, що не потребує виправлення, називається в духовній роботі «праве». Тобто, коли людина вже повинна знати, наскільки великий виграш вона має в тому, що удостоїлася бути між тими, хто служить Царю. Іншими словами, слід їй вірити: те, що може вона приділити трохи часу зі своєї роботи, якою займається для власних потреб і зайнятися Торою та заповідями, що зветься роботою Творця, - хай не каже при цьому, що це від неї самої, що вона сама побажала діяти в роботі святості, бо це Творець дав їй думку й бажання, щоб мала вона можливість трохи триматися Тори та заповідей. І людина радіє тому, що удостоїлася хоч в якійсь мірі служити Царю.
І складає вона за це подяку Творцеві, оскільки бачить, що є багато людей у світі, що не мають такої честі. І відчуває, наскільки вона наближена до Творця. Це те, що написано «а права наближає», тобто «права нога» - це те, що людина відчуває себе наближеною до Творця.
Саме завдяки двом ногам можна йти все вище й вище, і прийти до палацу Царя. І цим можна пояснити те, що написано: «І ось, драбина поставлена на землю, а верхівка її сягає небес». Означає це, що драбина, завдяки якій піднімаються вгору, в палац Царя, має два кінці:
1) «Драбина поставлена на землю», що є лівою лінією, яка зветься «на землю», коли людина має бачити, наскільки вона перебуває в земному і що занурена вона в себелюбство, як сказано вище, і це є категорією «ліва відштовхує». Тоді є можливість молитися з глибини серця, бо людина бачить, на рівні знання свого, наскільки вона не в змозі зробити будь-що на користь Творця, і тільки Він може вивести її з-під влади зла, що в ній. І про це сказано: «Якби Творець не допоміг їй, не подолала б його».
2) Те, що написано «а верхівка її сягає небес». Другий кінець драбини, він «в небесах», коли як наче є в людини повна досконалість через те, що вона радіє своїй долі, тому що є в неї трохи контакту з роботою Творця. І вона відчуває себе щасливою, тому що є великою заслугою те, що удостоїлася служити Цареві, і розмовляти з Ним, - хай навіть одну мить на день досить їй щоб мала вона піднесений настрій. І за це вона дякує Цареві і вихваляє Його.
Виходить, відповідно, що ця драбина, якою піднімаються в палац Царя, стоїть по діагоналі. Тобто, «низ» драбини, що зветься «драбина поставлена на землю», це не є буквально низом, як у тієї драбини, яка стоїть прямо вертикально, так, що не можна піднятися нею, - так ми бачимо це в матеріальному. І це показує, що навіть в матеріальному драбина має стояти з нахилом. А нахил показує, що «вгорі» це не буквально вгорі.
І також «внизу» не є буквально низом, а як сказано вище, в час, коли «верхівка її сягає небес», тобто коли людина йде правою лінією, що є досконалістю, це ще не все, а має вона також рухатися в стані «земному». Тобто бачити, що вона поки що перебуває на землі. І коли людина просувається в категорії «земля», а це – ліва лінія, вона повинна також знати, що потрібно їй іти в правій, що зветься «а верхівка її сягає небес». Тобто, хоч ці дві речі є протилежними і зворотними одна щодо одної, все ж не так вже вони й віддалені одна від одної, щоби відстань була завеликою аби прийти від одного краю до іншого. Тобто потрібно йти двома лініями. І це називається діагоналлю. Тобто, показує, що потрібно просуватися в двох лініях.
І це походить від виправлення, що зветься другим скороченням, змістом якого є прилучення властивості милосердя до суду. Як сказали мудреці: «Спочатку створив світ властивістю суду, що зветься прямою лінією, в якій є поняття «верх» і «низ». Називаються вони: «вище за важливістю», що є категорією найбільш чистою, званою сфірою кетер, вона й є найчистішою, яка не має вад, а низ називається «нижче за важливістю», і це категорія найбільш груба, звана сфірою малхут, яка є бажанням отримувати. І побачив, що світ не може існувати, - став і поєднав з цим [з властивістю суду] властивість милосердя».
Оскільки малхут властивості суду, звана бажанням отримувати, є коренем створінь, було важко обернути її на «заради віддачі», що зветься «світ не може існувати».
Як сказано у «Вступі в науку кабала (Птіха)», п.58, такими словами: «І побачив, що так світ не існуватиме, тобто так не буде жодної можливості людині, що має бути створена з цієї бхіни далет, щоб змогла вона призвичаїти себе до дій віддачі. Тому зробив, щоб передувала властивість милосердя і з’єднав її з властивістю суду. І Створювач підніс властивість суду, що є силою сіюму, закінчення, яке зробилося в сфірі малхут, - підняв до біни, яка є властивістю милосердя, і сполучив їх одну з одною. І цим було зроблено підготовку тіла людини, що походить від бхіни далет, щоб складалося також з властивості віддачі».
Отже, саме завдяки підйому малхут в біну може світ існувати. І підйом малхут в біну називає Арі «діагональною лінією». І сказав, що це суть того, що написано: «І ось, після того, як скоротив себе, проклав одну парсу. І це сенс: «Хай буде склепіння посеред води, і нехай відділяє воно воду від води».
І це є суттю літери «алеф», бо середня лінія «алеф», вона по діагоналі. Як сказано в ТЕС: «Бо феномен з’єднання двох точок в скороченні це лінія літери «алеф», а вища категорія кожного духовного ступеня це «юд», що над середньою лінією «алеф», що включає кетер і хохму даного ступеня, за суттю «вищі води». Отже, прилучення властивості милосердя до суду називається діагоналлю. І це є коренем, бо також і в матеріальних наслідках драбиною, в тому значенні, щоб нею підніматися, зветься вона тоді, коли стоїть по діагоналі, що є категорією другого скорочення. Тоді як драбина, що стоїть прямо, що є категорією властивості суду, не може існувати (не зветься драбиною). Однак слід знати, що два кінці, які є «двома висловами, що заперечують один одного, аж поки з’явиться третій вислів і вирішить між ними», - означають те, що потрібні дві лінії, і завдяки обом прийдуть до середньої лінії. Бо неможливо існувати середній лінії, якщо немає перед цим двох ліній. Тому, оскільки є суперечність, можна сказати, що «приходить третій і вирішує між ними і робить мир». Тоді як якщо немає суперечності, немає потреби влаштовувати мир. Тобто, якщо нам потрібен мир, то мусимо ми спочатку винайти суперечність, а інакше не може бути миру.
Однак питання в тому, - для чого нам потрібен мир? Чи не краще було б, як ми розуміємо, що коли немає суперечки, то і мир не потрібен, - та й розум наш зобов’язує так вважати.
А відповідь така: оскільки ці дві протилежності існують в нашій природі, виходить, що суперечність є річчю реальною, що це природа робить нам так. Означає це, що з боку мети творіння природа наша така, що Творець дав нам бажання отримувати благо й насолоду. А з боку виправлення створіння ми повинні діяти всупереч цьому, тобто віддавати, як і Творець, - «як Він милосердний, так і ти милосердний».
Якщо так, існують в нас ці дві протилежності. А те, що ми кажемо, що потрібно влаштовувати суперечку, про це сказали мудреці: «Завжди нехай дратує добре начало проти злого начала». І як пояснив Раші, «хай влаштує з ним війну». Що означає: нехай розкриє зло в собі. І не через суперечку, коли чинить зле і з цього робиться суперечка. А зло, що в людині, воно приховане. І якщо увійде туди світло святості, відразу збудиться бажання отримувати, - так воно зветься в ньому, - і здобуде все егоїстичним отриманням. І все перейде відразу ж на сторону нечистоти і кліпот.
Тому й потрібно влаштовувати війну, і завдяки цьому зло вийде зі своєї схованки і воюватиме з добрим началом.
Виходить, що саме завдяки війні воно й розкривається, оскільки бажає воювати з добрим началом. І коли зло розкривається в своєму істинному вигляді, тоді бачить людина, наскільки воно є «високою горою». І усвідомлює тоді, що немає іншої ради як тільки просити у Творця, щоб допоміг їй підкорити зло, і щоб була в неї можливість діяти тільки з наміром «заради віддачі».
І з цього зрозуміємо сенс «двох висловів, що заперечують один одного, аж поки прийде третій вислів і вирішить між ними». Це є сенсом двох кінців драбини, і показує, що вони протилежні один одному. Бо з одного боку вона «поставлена на землю», що вказує на ницість, яку людина бачить в рамках свого знання, наскільки вона віддалена від Творця через те, що занурена в себелюбство, що є відмінністю за властивостями (щодо Творця).
А з іншої сторони, «верхівка її сягає небес», так, наче є в неї повна досконалість, і вона рада своїй долі, і радіє так, начебто вона вже на небесах, і не має ніякого відношення до земного, і це зветься, що «драбина стоїть по діагоналі». І це те, що написано: «Два вислови, що заперечують один одного, аж поки приходить третій вислів і вирішує між ними».
І це – середня лінія, тобто ці дві лінії народжують третій вислів, і це – Творець, що називається середньою лінією. І це так само як сказали мудреці (в трактаті «Ніда», 31:1): «Троє беруть участь в людині: Творець, батько її і її матір; батько сіє білину, мати сіє червоність, а Творець дає їй душу, - руах і нешама». І це слід пояснити: «батько сіє білину», де «батько» це перша категорія в духовній роботі, що є правою лінією, тобто досконалістю. Друга – це ліва лінія, тобто категорія хісарону, що називається «дає червоність», що є хісароном. А Творець дає тоді душу – нешама і руах, тобто Він надає тоді людині необхідну допомогу, як говорить Зоар, - «допомагають йому святою душею». І це називається «Творець дає руах і нешама». І це слід пояснити тим, що каже Раші: «Драбина стоїть у Беер-Шеві, а середина її нахилу відповідає [місцю] Храма». Тобто, як сказано вище, - середина, інакше кажучи, середня лінія, – вона відповідає місцю Храма, який є категорією Творця».
І сказаним маємо пояснити, чому написано: «І ось, ангели Всесильного піднімаються», а потім «спускаються». Слід було б написати навпаки: спочатку «спускаються», а потім «піднімаються». Потрібно пояснити це за методом духовної роботи, що ті люди, які бажають працювати на благо Творця, а не для особистої користі, вони називаються «ангелами Всесильного». Тобто вони прийшли у цей світ як посланці Всесильного, іншими словами – працювати для Нього.
Як сказали мудреці (в трактаті «Сукка», 72): «Ми - посланці заповіді ми». І пояснив Раші там, що це тому, що йшли зустріти главу вигнання, адже людина повинна зустрічати свого рава пішки, а це означає, - те, що ми займаємося заповіддю, ми є посланцями заповіді. А «посланець заповіді» означає, що вони прийшли в світ бути посланцями Творця, бо всі повинні робити й виконувати все, що заповідав Творець робити. І означає це, як написано «те, що створив Всесильний робити» - як пояснено в коментарі «Сулам» (Передмова книги Зоар), що поняття «створив» є категорією «суще з нічого», де йдеться про бажання отримувати, що з’явилося з боку Творця. А «робити» це стосується створінь, тобто вони повинні працювати на Його благо. Отже, ті люди, які працюють на користь Творця, вони називаються «ангелами Творця», як сказано вище «посланці Творця».
І цим маємо пояснити те, що написано: «Якщо рав подібний до ангела Творця, хай просять Тору з його уст. А якщо ні, хай не просять Тору з його уст». І запитують про це: чи дійсно той, хто хоче вивчати Тору у рава, повинен спочатку побачити ангела Творця, а потім, після того, що вже побачив, як виглядає ангел Творця, тоді вже час іти й шукати рава, подібного до ангела Творця?»
Тож зі сказаного слід пояснити, що якщо рав навчає учнів духовній роботі, яка має бути заради віддачі, тобто тому, для чого людина прийшла в цей світ, - виконувати доручення Творця, щоб працювати на Його благо, - виходить, що людина є посланцем Творця. А не так, що вона начебто господар у цьому світі, ні, вона – служитель Творця, що означає посланець Його, іншими словами – ангел Творця. І це й є сенсом слів «Якщо рав подібний до ангела Творця, хай просять Тору з його уст».
І зі сказаного зрозуміємо, чому написано спочатку: «І ось, ангели Всесильного піднімаються». Суть у тому, що за порядком духовної роботи, аби бути «ангелом Творця», тобто діяти на користь Творця, - потрібно спочатку піднятися драбиною, що називається категорією «праве» і зветься «а верхівка її сягає небес». А потім спуститися вниз, що є категорією «ліве», і це – «поставлена на землю». А вітак ще раз, що і зветься «піднімаються і спускаються», - і після цього удостоюються середньої лінії, тобто коли Творець дає душу. І тоді заслуговують злиття з Творцем.