Четвертий день Хануки (10 грудня) 1958 року, Тель Авів.
(переклад з івриту)
Вітання й всього доброго навік моєму дорогому другові …
Я жадаю почути про здоров’я твоє й про здоров’я твоєї сім’ї, хай будуть живі, а також про справи з заробітками, бо перед тим, як я поїхав від тебе, ти розповідав мені, що вкрай потрібна тобі удача… Тому я зацікавлений знати про твій стан.
І завершу словами Тори. Ось, в пісні «Твердине, оплот визволення мого» написано: «елліни згуртувалися проти мене… і пробили стіни веж моїх». І слід пояснити, що кліпа еллінів була в тому, що вони бажали скасувати суботу й обрізання. Бо субота й обрізання називаються «знак», а знак союзу називається заповіддю віри, і тому бажали скасувати саме ці дві заповіді, бо тим, що скасовують віру в спільноті Ісраеля, - само собою анулюються, як такі всі заповіді, що в Торі. Бо віра є залізною стіною, тобто сильною охороною, щоб чужий не увійшов у святість. Адже в мірі, в якій є в людини віра, цією мірою людина дотримується Тори та заповідей. Так, що завдяки виконанню Тори та заповідей удостоюємося отримувати світло, що утаєне в них і відчуваємо добро й приємність, і життєву силу, як написано: «Бо вони – життя наше й довголіття наше».
І тлумачення таке: «І пробили стіни моїх веж», тобто утворили пролом у стіні, яка зветься вірою, коли завдяки заповіді віри удостоюємося «вежі, наповненої всяким добром», що є солодкістю й приємністю вищого блага, що є в Торі. І сталося диво: Творець допоміг їм і вони перемогли кліпу еллінів, і цим удостоїлися знову великого світла. І зветься це світильником Хануки, тобто світлами, які отримують реалізацією віри.
І заслужімо всі разом, якнайшвидше, Його світла.
Від друга твого, який благає за тебе й твою сім’ю,
Барух Шалом Алеві Ашлаґ,
син пана мого, батька й учителя, Бааль Сулама