Стаття 32, 1990 рік
(переклад з івриту)
Мудреці (у «Мідраш Раба») сказали так: «Один вислів каже: «Зверне Творець обличчя своє до тебе», а інший вислів каже: «Який не надає переваги (букв. «не звертає обличчя»)». Як можуть існувати обидва ці вислови? Коли Ісраель виконують волю Творця, тоді «Зверне Творець обличчя Своє до тебе». А коли не виконують бажання Творця, тоді – «Який не надає переваги», кінець цитати.
Отже, важко зрозуміти цей текст:
1) Якщо виконують волю Творця, навіщо їм потрібно «звернення обличчя»? Адже вони в доброму стані, а отже, що ще вони повинні робити, щоби все було гаразд?
2) Писання каже (книга «Дварім», 10): «Який не надає переваги і не візьме хабаря». Але якщо виконують волю Творця, - чи може бути хабар, більший за це? Як ми бачимо і між людьми, коли той, хто хоче, щоб суддя судив на його користь, - виконує він бажання судді, і за це суддя схиляється під час судового процесу на його бік і виправдовує його. Якщо так, то що це за пояснення, що коли виконують волю Творця, Він таки надасть перевагу. Начебто ж виходить, що візьме хабаря.
Отже, аби зрозуміти два ці питання, нам потрібно збагнути:
а) що таке «обличчя Творця» і що таке «не зверне обличчя»;
б) що таке «виконують волю Творця», і що таке коли не виконують волю Творця;
в) ось, сказали мудреці: «Сказав Творець: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». І маємо зрозуміти, що таке зле начало і що таке «приправа»;
г) також сказали мудреці: «Докладав зусилля і знайшов – вір, не докладав зусиль і знайшов – не вір», і слід зрозуміти поняття «зусилля», - що це?
Тобто чому сказали, що саме для Тори та заповідей потрібні зусилля, а без зусиль не дають нічого. Що тут нового в цьому? Адже в матеріальному світі, тобто там, де немає ніякого відношення до служіння Творцю, також нічого не дають без праці та зусиль. Адже ми бачимо: прийнято у світі, що людина йде на роботу, як написано: «Вийшов чоловік до діянь своїх та роботи своєї до вечора». Якщо так, то що нового в тому, що в Торі та заповідях потрібно докладати зусиль, а без зусилля не дають винагороди. Настільки, що вони кажуть нам: «Знайшов і не докладав зусиль, - не вір». Адже і в матеріальному не буває, щоб людина досягла чогось без зусиль. А отже, слід зрозуміти, що означає сказане «не докладав зусиль і знайшов – не вір»?
Ось, відомо, що є перед нами два поняття:
а) мета творіння;
б) виправлення створіння.
Метою творіння є те, щоби створіння отримали насолоду, щоб було створінням задоволення. А виправлення створіння це те, щоб Творцю було задоволення, тобто має бути феномен тотожності властивостей. Інакше кажучи, як Творець бажає, щоб створіння насолоджувалися, як написано, що створення світу було через те, що Його бажання – дати благо створінням, а оскільки Творець є тим, хто віддає, а створіння - отримувачі, так само і створіння мають надавати задоволення Творцеві. І тоді виходить, що створіння дають, а Творець – отримує, як сказали мудреці: «Ісраель харчують Батька свого, що на небесах». І це зветься «виправленням», тобто для того, щоб було злиття з Творцем, має бути «злийся з Його властивостями».
Однак, як приходимо до такого, тобто щоб мала людина бажання все робити на благо Творця, а не для особистої користі, - тоді як людину створено з бажанням отримувати собі на користь? Як ми вивчали, це бажання, те, що Творець хоче дати благо створінням, - це бажання утворило в створіннях бажання отримувати, щоб були у створіння потяг і прагнення задовольнити свої потреби. Тобто, Творець створив у створіннях хісарон (нестача, недолік), і цей хісарон вимагає, щоби його наповнили, інакше він породжує в людині страждання, а вони змушують людину зробити все що в її змозі для того, щоби наповнити свій хісарон.
І якщо так, коли є в людини бажання і прагнення задовольнити свій хісарон, - як може людина поступитися наповненням свого хісарону і сказати, що те, що вона отримує наповнення, це тому, що бажає задовольнити хісарон Творця. Тобто оскільки Творець хоче, щоби створіння насолоджувалися б усім благом, - то тільки через це вона отримує. Адже це проти природи, як її створив Творець.
На це існує відповідь: «Сказав Творець, - створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». Тобто, бажання отримувати для себе – воно зветься злим началом, тому що заважає прийти до злиття з Творцем, до стану, що зветься «тотожністю властивостей». А завдяки Торі, в якій існує світло, що повертає до добра, має людина силу перебороти бажання отримувати для себе, - і робити все на користь Творця.
Відповідно, виходить, що причина, яка повинна зобов’язати людину займатися Торою та заповідями, - це досягнення келім віддачі, що і зветься «виправленням створіння». І коли людина займається Торою та заповідями з таким наміром, це зветься, що вона «діє лішма». Тобто, вона працює і докладає зусиль аби досягти того, чого немає в природі. Тому вона потребує «сґули», чудодійного засобу Тори та заповідей, щоб вони привели її до досягнення цих келім. Тобто того, чого не можна досягти своїми силами, а лише з допомогою Творця. І засіб для цього існує в Торі та заповідях, і зветься він «світлом Тори», як сказано, - «світло, що в ній, повертає до добра».
Однак, мудреці сказали: «Хай завжди займається людина Торою та заповідями навіть ло лішма, бо із ло лішма приходять до лішма». Тобто, порядок початку духовної роботи людини, - коли вона починає з ло лішма. І це - аби отримати винагороду, як написано в Зоар: «Або задля винагороди цього світу, або для винагороди світу прийдешнього». І коли вона діє задля винагороди, тоді людина повинна вірити у винагороду та покарання. І якщо вона вірить у це, тоді процес називається, що «робота її йде природним шляхом», тобто тіло не протидіє її роботі в Торі та заповідях. Тому що вона діє тоді задля особистої користі.
І це і зветься «природним шляхом», як і в матеріальних справах, - коли докладають зусиль, тоді й отримують винагороду. Тільки в матеріальному людина бачить оплату відразу ж на місці, тому оплата зобов’язує її до роботи. Тоді як в Торі та заповідях, коли вона має вірити в те, що їй заплатять, є тут зусилля, – вірити у винагороду та покарання. Але в час, коли людина вірить у винагороду й покарання, тоді тіло вже здатне виконувати роботу в святості.
Проте, коли людина бажає займатися Торою та заповідями не заради отримання винагороди, - цьому тіло протидіє, тому що це проти природи. Адже з боку природи людина здатна діяти тільки для особистої користі. Тому, коли вона бажає працювати на користь Творця, - тіло протидіє цьому.
І тут з’являється феномен зусилля, те, що сказали мудреці: «Доклав зусилля і не знайшов – не вір. Не доклав зусилля і знайшов – не вір». І дійсно, важко зрозуміти, як людина може вводити себе в оману і казати «не доклала зусиль і знайшла», адже в матеріальному ми не бачимо, щоб людина дістала якийсь заробіток без зусиль. А в духовній роботі, про що мудреці сказали: «Тисяча входять у навчання, і тільки один виходить до світла», - ми бачимо, що здобути Тору важче, ніж досягти чогось в матеріальному. А в матеріальному не досягають нічого без зусиль, то як спаде людині на думку казати, що досягла чогось без зусиль. І також слід зрозуміти те, що сказали: «Доклав зусилля і не знайшов…». Адже людина не бреше тим що каже «не знайшла», - то чому про це сказали «не вір». Але ж йдеться про людину, яка хоче досягти чогось в Торі, - і вона говоритиме неправду?
Однак, справа в тому, що коли людина хоче діяти аби прийти до рівня злиття з Творцем, що є тотожністю властивостей, тобто як бажанням Творця є дати благо створінням, так і людина хоче досягти змоги виконувати волю Творця. Як бажанням Творця є віддавати, так і людина бажає все віддавати. А оскільки бажання віддачі, воно проти природи, тому не спроможна людина досягти його. Адже це протирічить природі людини, яку Творець створив з бажанням отримувати, то як вона зможе йти проти природи, яку Творець створив у ній. Адже лише сам Творець може змінити природу, а не людина, як сказали мудреці (в трактаті «Тааніт», 25): «Той, хто сказав олії – і горітиме, Він скаже оцту – і горітиме». Тому і тут, щодо справ духовної роботи, потрібно також сказати: хто створив у створінь бажання отримувати для себе, той дасть створінням бажання віддавати. Тобто, тільки сам Творець, Він може змінити природу, а не людина. І тому називається це «дивом з небес», тому що воно вище природи. І зветься також «диво виходу з Єгипту», тобто Творець вивів їх з-під влади єгиптян, яка є владою бажання отримувати.
І щодо сказаного «доклав зусилля і не знайшов» пояснення буде таке: хоча й доклав я багато зусиль для того, щоб заслужити бажання віддачі, тобто все, на що був здатний, зробив, але не знайшов у собі бажання віддачі. І залишився з бажанням отримувати собі, яке тепер має силу надмірну порівняно з тим, як коли почав я входити в духовну роботу для досягнення бажання віддачі, яке є бажанням Творця, а Його бажання – лиш тільки віддавати. І коли я почав докладати зусиль, - кожного разу бачив, як я все більше занурений в бажання отримувати собі. Тоді прийшов я до висновку, що дійсно, докладав я зусиль, але не знайшов. І тільки Творець допоміг мені, і я знайшов у собі бажання віддачі. І це як сказав Зоар: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». І запитує: «Чим?» І відповідає: «Святою душею, - коли народиться, дають йому душу «нефеш», удостоїться більшого…»
Виходить, що Творець дає людині душу щоразу вищого рівня, і це називається «обличчя Творця», тобто світло Творця, що зветься, - коли воно в повній мірі, - НАРАНХАЙ. І це й є допомогою, яку отримують згори. Людина каже: «Не докладала зусиль», тобто зусилля ніяк не допомогло мені, щоб я могла сказати, що завдяки зусиллю знайшла в собі бажання віддачі. Бо якби Творець не дав би мені світло обличчя Свого, що зветься «святою душею», залишилася б я в бажанні отримувати собі, і не більше». Отже, те, що людина каже: «Докладала зусиль і не знайшла», - вона говорить правду, тобто самі її зусилля ніяк їй не допомогли.
І тут слід запитати: якщо людина має рацію в тому, що каже «не докладала зусиль», то чому сказали «не вір». А відповідь на це така: не дають людині те, до чого немає в неї потреби, бо той, хто має потребу і просить у Творця щоб задовольнив її, він отримує згори наповнення для своєї потреби. Тому те, що людина докладає зусиль і хоче удостоїтися келім віддачі, і оскільки вона працює і старається заради цього, щоб досягти бажання Творця, званого «бажанням віддачі», - це є клі. А світло називається «бажанням віддачі». І це бажання тільки Творець може дати. Тобто, як Він дав людині, коли вона народилася, бажання отримувати, Він може дати їй потім бажання віддачі. Але якщо людина не докладає зусиль для того, щоб досягти бажання віддачі, виходить, що не має вона потреби. І доказом тому, що не варто їй старатися і трудитися аби удостоїтися цього, є те, що вона не здатна отримати згори це бажання, що змінить в ній природні налаштування.
І цим слід пояснити те, що сказали мудреці (в трактаті «Авот», розд.2, 21): «Не тобі роботу завершити і не вільний ти звільнитися від неї». Що слід пояснити так: якщо людина знає, що не в її змозі досягти бажання віддавати, а тільки Творець може дати їй це, то навіщо людина має труждатися дурно, адже не в її можливостях досягти цього. Тому слід запитати: навіщо мені ця робота? Адже так чи інакше людина не може досягти цього своїми силами. І на це сказали: «Але не вільний ти звільнитися від неї». І це тому, як сказано, що потрібне зусилля людини не тому, що вона може дістати бажання віддачі, адже бажання віддачі називається «світлом», - як сказано вище: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають», а допомогою, каже Зоар, є світло душі, як написано, що допомагають йому тим, що дають святу душу. А зусилля потрібні для клі, тобто досягти хісарон, наскільки людина потребує помочі від Творця, щоб допоміг їй, давши світло душі.
Проте, коли людина починає працювати для того, щоб досягти бажання Творця, а це – бажання віддачі, як у Творця є бажання віддачі, так і людина думає, що вона повинна досягти своїми силами. Тому під час роботи, коли вона бачить, що робиться щоразу все більш зануреною в себелюбство, тоді людина тікає з поля бою тому що бачить, що не просувається. І тоді вона каже, що робота ця, досягти бажання Творця, - не для неї. Чому, - бо бачить вона, що кожного разу робиться все гіршою. Однак, якби людина вірила, що тільки Творець дає бажання віддачі, то якщо так, - навіщо їй тоді тікати з поля бою і казати, що це – для людей більш здібних. Адже саме Творець допомагає в цьому, а коли так, то Творцю Самому не потрібно робити якусь різницю між цією людиною і рештою людей. Бо відомо, що для Творця малий і великий – рівні. Тому коли людина каже, що зміст роботи, виключно віддавати Творцю, - належить обраним особистостям, а не простій людині, це є ознакою того, що вона думає, що в руках людини, - прийти до бажання віддачі. Тому вона повинна бути стійкою в своїх поглядах і вірити, що не вимагають від неї, щоб вона прийшла до цього бажання, а вимагають від неї, щоб мала вона потребу в тому, щоби прийти до бажання віддавати. А коли й насправді буде в неї бажання й потреба прийти до цього, Творець допоможе їй, як написано: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». І всі зусилля, які людина повинна докласти, - все тільки для того, щоб досягти потреби в бажанні віддавати, - і не більше.
Проте, питання ось у чому. Адже, коли людина почувається зле в тій мірі, якою бажання отримувати заважає їй прийти до злиття, - вона молиться Творцю аби допоміг їй і щоб дав їй бажання віддачі. І тоді, після кількох зусиль, котрі людина вкладає щоби досягти бажання віддавати, логіка зобов’язує до того, що Творець повинен дати їй бажання віддавати. А зрештою що людина отримує? Мало того, що не дістає допомоги, коли Творець дав би їй бажання віддавати, а отримує замість цього, за ті зусилля, що доклала, - бажання отримувати ще сильніше. Тобто, кожного разу вона бачить, що її бажання отримувати робиться все більш надмірним. Якщо так, вона бачить тут дію, зворотну від тої, яка має бути.
А відповідь така, що не можуть показати людині, скільки зла є в ній, тобто всю міру зла, з якою вона народилася. Як написано в Зоар про вислів «При вході гріх лежить», що відразу ж, як людина виходить з лона матері у світ, зараз же супроводжує її зло, що зветься «гріх». І якщо людина побачить все зло, що є в ній, відразу ж скаже, що ця робота, «все робити на благо небес» - не для неї і не захоче навіть починати роботу, а негайно ж впаде у відчай.
А тому показують людині тільки лиш крихту зла. І про «крихту» зла людина починає просити у Творця, щоб допоміг їй. Тоді розкривають людині ще трохи зла, і ще раз починає просити Творця аби допоміг їй. Отже, після кожного прохання про допомогу, можна показати їй трохи більше зла. І так все більше додає прохань і додають їй розкриття зла, що міститься в ній. Аж поки людина піднімає всі молитви про все зло, що є в ній. Тоді вона отримує те добро, яке вона просить, тобто бажання віддавати, бо для цього вона й увійшла в духовну роботу, - аби досягти цього бажання, що є бажанням Творця, адже Його бажання – виключно віддавати. Виходить, якщо людина отримає бажання віддавати за крихту зла, вона вже думатиме, що цього достатньо для неї. А якщо буде в неї задоволення в роботі, тоді складається все так, що все зло, що залишилося в ній і на яке вона не отримала виправлення бажанням віддачі, - само собою, залишиться в ній те зло без ніякого виправлення. Проте, коли бачать згори, що кожного разу людина просить допомоги щодо зла, що розкривається в ній кожен день, і щодо всього зла, що є в ній, - тобто розкрилося в неї, - вона просить допомоги згори, тоді допомога, яку вона отримує на свої молитви щоразу, - вона в тому, що розкривають їй зло, для того, щоб таким чином розкрилося в ній все її зло.
А потім, коли отримає поміч зверху, тоді все зло виправиться на заради віддачі, тому що не отримувала посеред роботи бажання віддавати і, природно, не було їй від чого мати задоволення. Тому людина молиться щоразу, щоби дали їй бажання віддавати. І тоді, завдяки її молитвам, коли вона просить Творця, щоб надав їй допомогу, є можливість щоби зло розкривалося в ній, бо вона стоїть і лементує, щоб дали їй необхідну для неї допомогу.
І це подібно до притчі, як приїхав у Ізраїль лікар-фахівець, який зцілює всі хвороби в світі, що бувають у людей. Тільки можна увійти до нього лише один раз. І кожен хворий, хто входить до нього, скільки б хвороб ця людина не сказала йому, він виліковує. І були люди, що входили до нього з хворобами шлунку, і лікар зцілював їх. А потім відомо ставало хворому, що є в нього, скажімо, хвороба серця, і він хоче увійти до лікаря, але оскільки він вже був у нього, і вдруге лікар не приймає, отже, залишається цей з хворобою серця на все життя. А інший хворий увійшов і сказав, що є в нього хвороба серця і запалення суглобів і страждає також проблемами жовчного міхура, бо сказали йому інші лікарі, що він хворий і на це також. І він входить до цього лікаря-фахівця, і той зцілює його, усе за один раз. Тоді як решта хворих, які не знали своїх болячок, залишилися з недугами, які були в них.
Тоді хворі люди, які не знали своїх хворостей, прийшли до лікаря, - хай дасть їм пораду щоб знати їм всі свої недуги, коли він дає їм ліки аби вилікувати те, на що вони страждають. Тоді лікар сказав, - кожен, хто хоче прийти до мене на прийом, то коли замовлятиме чергу, він отримає при цьому [особливу] пігулку, і ця пігулка розкриє усі хвороби, що є в нього. А потім він, лікар, дасть їм ліки, коли вони прийдуть до нього. І всі хвороби, які є в кожного, зціляться за один раз.
А люди не зрозуміли, що лікар сказав їм, але прийняли ту пігулку, що отримали, коли записувалися в чергу до нього. То раніше бачив кожен, що він трошки нездужає, а от лікар дасть йому ліки і він зцілиться. А тепер він бачить професіональність лікаря в тому, що зробився він тепер ще більш хворим, ніж був раніше. До цього він страждав на якусь одну недугу, а нині бачить, що чим далі, то стан його робиться гіршим. Тобто раніше іноді страждав від головного болю, а тепер і болі в серці є в нього, і біль у животі тощо. І всі кричать на тих, хто порадив їм щоби пішли до цього лікаря, адже стало їм набагато гірше відтоді, як були у нього, - а сам лікар ще й не займався ними, тільки його секретарка, коли вони записувалися в чергу до лікаря, яка дала кожному пігулку, - і стан його робиться що не день то гірше.
Мораль цього така, що коли людина «записується» виконувати духовну роботу, а це – досягти бажання Творця, яке є бажанням віддачі, кажуть їй, що Лікар зцілює всі недуги за один раз, - а хвороба наша зветься «бажання отримувати собі». І потрібно щоби бажання отримувати розкрилося в людині в усій мірі свого зла, - а інакше, якщо людина попросить Творця, щоб дав їй допомогу аби могла вона перебороти бажання отримувати і чинити дії заради віддачі, - тоді ця людина матиме задоволення в роботі в бажанні віддачі.
І виходить, що зло залишається в людині, тільки не відкрито, як, наприклад, в матеріальному, коли людина хворіє і не знає що то за хвороба, і необхідно пройти перевірки для того, щоби знати, яка в неї недуга. Так само у людини, яка хоче працювати і докладати зусиль аби досягти можливості виконувати волю Творця. Тоді людина не знає своєї хвороби. І тільки завдяки Торі та заповідям можна взнати, який в неї недуг.
І це так, як сказали мудреці: «Болить голова – хай займається Торою». І пояснив мій пан, батько й учитель, - означає це, що є в людини сторонні думки. «Болить черево», тобто бажання отримувати, що в неї всередині, володіє нею, - і тому подібне. Тому мусить спочатку розкритися все зло, що в людині, і не слід приймати бажання віддачі відразу через короткий час, як почала докладати сил, а як сказано, - аж поки розкриється все зло, що є в людині. І тоді, коли отримає бажання віддачі, воно вже панує над усім злом, що в ній.
Отже, те, що людина бачить, що робиться вона щоразу гіршою, це є ознакою, що йде вона шляхом істини. А доказом цьому є те, що дорога, якою вона простує, робить свою справу. І це як у прикладі, коли лікар дає один раз ліки хворому, і той приходить до нього й говорить, що тепер через ті ліки твої зробився стан хвороби моєї ще гіршим. Тоді лікар каже йому навпаки, тобто наразі я бачу, що мої ліки починають діяти, просто спочатку вони діють саме так, а потім дія йде іншим чином, аж поки повернеться до тебе здоров’я.
І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували: що означає «виконують волю Творця»? Слід пояснити, що бажання віддачі, тобто бажання Творця – дати благо Своїм створінням і що Він хоче, щоби створіння мали насолоду, також і людина хоче прийти і здобути це бажання, адже вона хоче злиття з Творцем, а це є станом тотожності властивостей. І оскільки людину створено з бажанням протилежним, яким є бажання тільки лиш отримувати, а не віддавати, отже, великого зусилля коштує їй досягти цього.
Тоді як в матеріальному, де людина працює і отримує оплату, - таке не зветься «зусиллям», тому що це не проти природи, адже всі її зусилля – для особистої користі. Тоді як в роботі досягнення бажання Творця, тобто бажання віддачі, людина не робить нічого крім як те, з чого виросте користь для Творця, а не її особисте благо, - і це є зусиллям, тому що воно проти природи. І ця людина не може досягти цього бажання своїми силами, а Творець має дати їй. І це називається, що Творець «звертає обличчя» до цієї людини, тому що неможливо цього досягти інакше як тільки надприродним дивом.
Виходить, що немає іншої ради досягти цього бажання, як тільки завдяки «зверненню обличчя». І це те, що написано: «Зверне Творець обличчя Своє до тебе». А Мідраш пояснює, що це тоді, коли виконують волю Творця, тобто в час, коли працюють аби досягти це бажання. Тоді Творець змушений дати людині категорію «обличчя Творця», що зветься «душею». Тобто допомагають людині тим, що дають їй святу душу. І це категорія «обличчя Творця». Бо немає іншої ради аби удостоїтися бажання Творця, як тільки завдяки «обличчю Творця». І це те, що написано: «Зверне Творець обличчя Своє».
І зовсім по-іншому це в тих, хто не займається Торою та заповідями заради того, щоби удостоїтися бажання Творця, а те, що таки займаються Торою та заповідями, - то це для винагороди. Такі люди не потребують обличчя Творця, що зветься «душею», оскільки не йдуть проти природи. Тому в тій мірі, якою вірять у винагороду й покарання, вже вони можуть займатися Торою та заповідями, бо винагорода збуджує їх до роботи. Адже якщо не виконують бажання Творця, тобто коли займаються вони Торою та заповідями, - не хочуть за свою роботу ту оплату, коли Творець дав би їм бажання віддачі, а оплата їхня – для бажання отримувати, то про них написано: «до яких не зверне обличчя», тому що вони не потребують «душі», щоби Він дав їм. Адже «обличчя Творця» - це Його світло, зване «святою душею», яку людина отримує для того, щоби повернуло її до добра, що і зветься «допомогою згори».
І, відповідно, те, що сказали, - коли не виконують волю Творця, - тоді Творець не зверне до них обличчя, тому що вони не бажають щоби Він дав їм душу, щоб повернула їх до добра, оскільки вони відчувають, що і так вони добрі. Тобто виконують Тору та заповіді в усіх деталях та подробицях. І що то за причина, заради якої займаються Торою та заповідями? – це оплата. В мірі, якою вони вірять у винагороду й покарання, вони здатні виконувати роботу святості, як зазначено вище, тому, що це не суперечить бажанню отримувати.
Тому саме тоді, коли виконують бажання Творця, тобто причина їхньої роботи в Торі та заповідях в тому, що «створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу», і коли так, вони вивчають Тору аби вийти з-під влади бажання отримувати, що зветься «злим началом», - тоді вони потребують світла Тори. І завдяки цьому вони удостоюються бажання Творця, яке є бажанням віддавати. І цим зрозуміємо те, що ми запитували, - що таке «обличчя Творця». Відповідь така, - це світло, коли Творець дає «святу душу» людині, щоби повернула людину до добра.
І зі сказаного зрозуміло також те, що ми запитували, - що означає «не братиме хабаря». Адже те, що ми виконуємо бажання Творця, - само по собі начебто «хабар». Відповідь така: те, що людина хоче, щоби Творець звернув до неї обличчя, тобто, щоби дав їй «святу душу», - це не для користі самої людини вона вимагає, щоб звернув лице Своє до неї. Навпаки, вона хоче щоби Творець звернувся до неї обличчям, щоб вона вийшла з рамок бажання особистої користі і мала б можливість лиш на благо Йому діяти, а не для свого блага.
Коли так, людина не хоче щоби Творець дав щось їй на користь, скажімо, наче людина дає хабар Творцеві як дають комусь якийсь подарунок, маючи на меті що той, хто отримує подарунок, дасть йому щось, для його особистої користі як дарителя. Тоді як тут «людина виконує волю Творця» означає, що людина хоче, щоби була в неї можливість виконати волю Творця і просить, щоб звернув би до неї Своє обличчя, тобто щоб мала вона можливість виконувати всі свої діяння заради небес.
І цим зрозуміло нам, що «зле начало» є бажанням отримувати, а «приправа» це сила вийти з-під влади бажання отримувати, а «Торою» називається світло Тори, що є внутрішньою суттю Тори, і це – душа Тори.