Що таке в духовній роботі "земля жахнулася й затихла"
Стаття 33, 1990 р.
(переклад з івриту)
Сказали мудреці в трактаті Шабат (88:1): "Сказав рабі Хізкія: "Чому написано: "З небес дав Ти почути суд, жахнулася земля й затихла". Якщо жахнулася, - чому затихла. А якщо затихла – чому жахалася? Проте, спочатку жахнулася, а в кінці заспокоїлася. А чому жахалася? – як тлумачив Ріш Лакіш: "Чому написано: "І був вечір, і був ранок, день шостий (в ориг. "йом га-шіші") – зайва літера "гей ("га-") навіщо? Це навчає нас, що обумовив це Творець зі створеним в творінні. І сказав їм: "Якщо Ісраель приймають Тору, ви існуєте, а якщо ні, Я повертаю вас в хаос і порожнечу".
І маємо зрозуміти, що означає, - Творець обумовив зі створеним в творінні, що все залежить: якщо приймуть Ісраель Тору, - це краще, бо якщо ні, Він поверне їх в хаос й порожнечу. І треба зрозуміти спочатку, що означає створене в творінні. Адже ми бачимо, що все створіння називають "землею", як написано: "Земля жахнулася й затихла". Коли так, треба зрозуміти, на що саме натякає нам слово "земля".
І говорить Писання: "Спочатку створив Всесильний небо та землю". Якщо так, чому називає створіння лише "землею", як написано: "Земля жахнулася й затихла".
І треба пояснити, що "дія творіння" – мається на увазі початок задуму. Тобто, зачаток задуму дії створення світу, - це як написано: "Задум творіння був від того, що Його бажання дати благо створінням". Це й означає "дія творіння". Іншими словами, це й є ціллю дії, - щоб створіння отримали добро й насолоду.
Проте, щоб насолода, котру вони отримають, була досконалою, тобто щоб не відчували в час отримання насолод сорому, зробилося виправлення, що зветься "цимцум" (скорочення). Так, що світло не світить там, де є бажання отримувати для власної користі, і туди не приходить світло насолоди. А саме після того, як створіння виправлять себе, щоб був у них намір заради віддачі.
Виходить, якщо намір не ради віддачі, не буде їм блага. Само собою, все творіння, тобто мета творіння "дати благо", - не буде кому отримати це, отже, анулюється вся мета дії творіння. І, відповідно, зрозуміло нам, що коли не буде того, хто матиме намір ради віддачі, це називається "поверненням створіння в хаос і порожнечу".
Однак потрібно зрозуміти, як це зв’язано з Ісраелем. Що коли Ісраель отримають Тору, існуватиме створіння. А якщо ні, - анулюється. Згідно зі сказаним, що Творець бажає дати їм добро й насолоду, і вони потребують також виправлення їхньому бажанню отримувати, щоб було ради віддачі. Але як сюди стосується виправлення ради віддачі, що через це треба отримати Тору.
А відповідь така, як сказали мудреці: "Сказав Творець: "Створив Я зле начало, створив Тору-приправу. Бо завдяки Торі, світло, що в ній, повертає до добра", і вони прийдуть до наміру заради віддачі. Виходить, без Тори, що перебуває над створінням, яке зветься "суще з нічого", і є келім отримання, скорочення та приховання, - світло Творця не може ввійти в келім отримання.
Отже, дія творіння, що має метою дати благо створінням, скасовується, якщо немає келім, що змогли б сприйняти мету творіння, котра є благом та насолодою завдяки виправленню, зробленим скороченням. А це виправлення реалізується виконанням Тори. Тоді замість скорочення знову розкривається вищий достаток.
Проте, згідно з цим виходить, що коли людина вже прийшла до виправлення своїх келім, тобто, вже має вона келім, звані "отримання ради віддачі", навіщо їй тоді потрібна Тора? Чи не отримала вона вже всі поради, як робити все «ради небес» (властивості віддачі)?
Відповідь така: відомо, що "тарьяґ" (613) заповідей називаються в Зоар "тарьяґ порад" а також "тарьяґ внесків", котрі є порадами як прийти до виправлення створіння, що означає – досягти бажання віддачі. Бо цим набувають тотожності властивостей, а скорочення і приховання зникають. І це є тим виправленням, про яке говорили мудреці: "Створив Я зле начало, створив Тору-приправу".
А після того, як вже дістав "приправу", тоді 613 заповідей вже називаються "613-ма внесками", адже в кожній заповіді є особливе світло, як внесок, котрий чекає, поки буде в людини клі, готове для нього. Тоді дають людині те, що було там, як внесок, але не могла взяти цей внесок, тому що над цим панувало скорочення та приховання.
І зі сказаного виходить, що мета творіння це категорія 613 внесків, що вкладені туди, аж поки створіння буде виправлене для створінь. А як прийти до виправлення створіння, тобто щоб у всіх були келім, які зможуть мати намір ради віддачі? Це – 613-ма заповідями, котрі є категорією "поради".
А що це за поради? Це – як написано: "Світло, що в Торі, повертає до добра". І треба знати, що порада дається в 613 заповідях, адже, коли є в людини якесь бажання досягти чогось, і вона не знає, як досягти, така людина шукає порад, як досягти цього.
Тому, коли людина виконує Тору та заповіді, тіло (егоїзм людини) питає її, - чому ти дотримуєшся Тори та заповідей? Тоді людина відповідає йому, що вона вірить в винагороду та покарання. І тому, щоб отримати оплату і не дістати покарання, вона виконує Тору та заповіді. Проте, винагорода й покарання, - їх не можна назвати "порадою". Адже порада – це засіб, як досягти чогось. Виходить, що поради це одна річ, а те, що отримує завдяки порадам, – це інша річ.
Отже, той, хто виконує Тору та заповіді для отримання винагороди, не можна сказати, що вони є порадами для отримання оплати, бо робота називається "зусиллям", а оплата називається "винагородою". І не говорять же, що робота – це порада про оплату. А воно як обмін: робітник дає господарю роботу, а за це господар дає йому платню. Коли так, то що означають «613 порад»? Тож треба пояснити, що поняття "порад" існує, коли людина бажає заслужити злиття з Творцем. Тобто, вона хоче, щоб усі її дії були б для того, щоб принести задоволення своєму Створювачу, і не працювати для власної користі. А оскільки людина народжується з такою природою, що не може вона зрозуміти, як робити щось інакше, ніж для власної користі, то коли бажає вийти з-під влади природи, і бачить, що те, що вона хоче зробити щось не для власної користі, є неможливим для неї, - тоді людина шукає порад, щоб здобути це бажання.
Адже тіло твердить, що такий звичай у світі, що той, хто робить щось для іншого, отримує оплату. А тут, коли людина починає працювати на користь Творця, а не для власної користі, тіло щоразу робиться все більшим противником цієї роботи. Тому що людина бажає виконанням Тори та заповідей анулювати власну користь, тобто, щоб не працювати на користь тіла. Як же тіло може дати людині сили працювати, щоб його самого скасували?
Це подібно до того, як людина допомагала б комусь, хто хоче її вбити. Чи так ведеться в світі, щоб хтось допомагав би вбивці, щоб той вбив його? Адже скільки сил є в людини, вона чинитиме йому опір.
Тому, коли людина починає говорити тілу: "Я бажаю вбити тебе", певно що тіло опирається. І це як сказали мудреці про написане, як сказав цар Давид: "І серце моє порушене в нутрі моєму", - бо вбив зле начало постом.
Коли так, певно, що тіло чинитиме спротив з усіх сил, якщо людина хоче працювати лише заради віддачі. Тоді людина шукає порад, як вийти з-під влади злого начала, котре зветься "бажання отримувати для себе". Виходить, що лише в такому стані, коли бажає працювати ради віддачі, тоді людина потребує порад. Про це сказано, що 613 заповідей – це 613 порад, тобто порад, як вийти з-під влади зла.
Тоді, коли людина вивчає Тору, вона має спрямовувати намір, щоб Тора та заповіді, котрі вона виконує, допомогли б їй вийти з-під влади зла. І буде в неї сила робити все з наміром віддачі. Бо тоді, коли вона вивчає Тору, вона бажає, щоб світло Тори повернуло б її до добра. І тоді людина потребує того, про що вже говорено: сказав Творець: "Створив Я зле начало, створив Тору-приправу". Виходить, що Тора та заповіді, якими людина займається, - вони їй в цьому стані як поради.
А тепер треба зрозуміти: після того, як удостоїлася людина келім віддачі завдяки порадам Тори та заповідей, то що їй робити далі в виконанні Тори та заповідей. Тобто, вона ж уже не потребує Тори та заповідей як порад. А відомо що є правило: поради – вони лише допомагають, щоб прийти до цілі, котру людина бажає досягти, і не було можливості досягти її поки не знайшла поради, як дістати те, чого вона бажає. І виникає питання, - чого, власне, людина хоче, тобто, що то за ціль, яку бажає досягти?
На це є проста відповідь. Мета, заради якої людина робить все, щоб її досягти, - то до якої мети їй потрібно прийти? Треба сказати, що оскільки вона вже не працює ради власної користі, а вже удостоїлася вийти з-під влади себелюбства, коли так, то вона бажає тепер прийти до мети Творця, а бажання Його – дати благо створінням, щоб вони отримали благо й насолоду.
Виходить, що завдяки 613 порадам прийшла до мети Творця, тобто, до того, чого бажає Творець – щоб створіння отримали добро й насолоду. А на це Зоар говорить нам, що добро та насолода є категорією 613 внесків. І що в кожній заповіді є особливе світло, як внесок, яке готове та чекає, щоб прийшов час, коли заповідь зможе повернути внесок, що є в ній, адже кожна заповідь має особливе світло, що вказує на неї в плані кореня й гілки.
Отже, після того, як людина вже прийшла до категорії "613 порад", тоді вона реалізує "613 внесків". Тому потім є новий порядок, і тоді зветься Тора "іменами Творця", і в цьому плані говориться: "Тора, Ісраель і Творець є одне".
Виходить, що в Торі та заповідях треба розрізняти багато категорій.
А загалом вони поділяються на три:
а) ло лішма;
б) лішма, коли всі дії людини – у віддачі, і тоді 613 заповідей для людини є 613-ма порадами;
в) коли удостоюється прийти до мети творіння, адже бажання Творця – насолодити створіння, тоді 613 заповідей для людини як 613 внесків. Бо 613 порад, вони – як прийти до лішма. А 613 внесків називаються "розкриттям секретів Тори".
А в ло лішма також треба розрізняти кілька категорій:
а) вчиться, щоб картати, і про цю категорію сказано: "Тора робиться для нього зіллям смерті";
б) вчиться для того, щоб звали його "Вчитель".
І обидві ці категорії – коли людина виконує все для людей, а не в ім’я небес.
в) щоб була йому винагорода в цьому світі;
г) щоб була йому винагорода в світі прийдешньому.
І обидві ці категорії – коли виконує все в ім’я небес. І бажає людина, щоб Творець заплатив би їй за це, а от у двох перших категоріях оплата з того, що вона бажає отримати від таких же людей, як вона сама. Тобто, в категорії "вчиться, аби картати», - задоволення від того, що отримує від ближнього, а також "вчиться для того, щоб звали його "Вчитель", - цього людина вимагає від інших, а не від Творця.
І зі сказаного можемо пояснити те, що запитували:
1) Чому створене в створінні називається саме "земля". Чи не написано: "Спочатку створив Всесильний небо і землю"? Відповідь та, що "землею" зветься малхут. І мудреці сказали: "Чому зветься ім’я її "земля" (івр. "ерец"), - тому що хотіла виконати бажання (івр. "рацон") Господаря свого. Адже загалом ми говоримо про дві речі, котрими є світло і клі. Вищий достаток і всі світла зветься іменем "небо", а все, що отримує їх, називається "земля". Тому написано: "Земля жахнулася й затихла".
А коли ми говоримо про духовну роботу, "Земля жахнулася й затихла" треба пояснити так, що "земля" називається бажанням. Тобто, оскільки бажання міститься в серці людини, - жахнулася. Але що це за страх?
Оскільки клі, що отримує вищий достаток, зветься "земля", то і у людини серце її зветься "земля". І через те, що мета творіння, котрою є "дати благо створінням", повинна розкритися в серці людини, адже серце людини зветься "бажання отримувати", то, оскільки на бажання отримувати було скорочення й приховання, вище світло не входить туди.
Якщо так, то як мета творіння, котрою є "дати благо створінням", може прийти до створінь, коли все створіння є категорією бажання отримувати для себе? Лише завдяки Торі, як сказано: "Створив Я зле начало, створив Тору-приправу", коли займаються Торою та заповідями з наміром, що цим заслужать келім віддачі.
Але щодо цього є категорія страху, бо, як сказано вище, бажання віддавати - воно проти природи. Коли так, то страх тут через те, що боїться, що "раптом не зможе все робити ради віддачі і, само собою, анулюється дія творіння, яка є категорією мети творіння, що має розкритися нижнім". Тобто, є тут дві речі:
1) Може не зможе людина спрямовувати вивчення Тори, щоб принесло їй бажання віддачі. Бо тіло робить все, що в його змозі, і не дає, щоб Тора та заповіді, які воно виконує, були б з наміром дати людині "приправу". А [хоче] щоб були в неї інші думки про те, для чого треба виконувати Тору та заповіді. І все це з причини, що тіло опирається цьому.
б) Страх, що вся дія творіння, котрою є намір Творця дати благо створінням, скасується, щоб не було того, хто зміг би отримати. Якщо так, то ніколи не реалізується мета творіння. І це тому, що земля боїться. Тобто, як загальне бажання називається "земля”, (івр. “арец”), також і кожен окремо називається "земля", тому що серце людини зветься "рацон", бажання.
І, відповідно до сказаного, - те, якою умовою обумовив Творець дію творіння: якщо Ісраель отримають Тору, все буде існувати. Тобто, що лише завдяки виконанню Тори, - котра є "приправою", і приводить до тотожності властивостей, - є можливість, що добро й насолода, які є дією творіння, зможуть існувати, що означає, - зможуть розкритися нижнім.
А також, чому саме у землі був страх, а не у небес? Тому що "страх" відноситься лише до одержувачів, - може статись, що не зможуть отримати. А от у світла, що зветься "небесами", щодо Творця не може бути страху. Бо Він, певно, знає, - те, чого Він хоче, точно реалізується. А всі страхи відносяться лише до одержувачів, що звуться "земля".
І треба пояснити, що в заслугу за страх, а це – "раптом не буде можливості удостоїтися бажання віддавати", - дякуючи страхові удостоїлися бажання віддавати завдяки Торі. Тому "затихла".