Стаття 20, 1987 рік
(переклад з івриту)
Зоар (у главі «Корах») пояснює написане: «І взяв Корах». «Запитує: що означає «і взяв»? І відповідає: взяв собі погану раду. Кожен, хто женеться за тим, що йому не належить, воно тікає від нього. І не тільки це, а й те, що є в нього, пропадає. Корах гнався за тим, що не належить йому, тож і його пропало, і чужого не придбав».
І слід зрозуміти це за методикою духовної роботи: що є тим, про що можна сказати, що воно належить людині? Тобто коли можемо сказати, що це її? І про що можна сказати, що не її? Бо Зоар каже про Кораха, що той гнався за тим, що не належить йому, то також і своє втратив. На що вказують нам ці речі в процесі духовної роботи, щоб знала людина, як вберегти себе від покарання Кораха?
Відомо, що те основне, що було нового у створінні, - це бажання отримувати, як написано (ТЕС, «Внутрішнє споглядання», част. 1): «Його бажання дати благо Своїм створінням є зв’язком між Творцем і створіннями, де Він створив категорію хісарону, тобто феномен бажання і прагнення, щоб створіння прагнуло отримати задоволення й насолоду, а інакше ні від чого неможливо мати втіху».
Відомо,
що
не
можна
говорити
про
щось,
що
було
до
творіння.
А
все,
про
що
ми
говоримо,
воно
лише
в
аспекті
«з
дій
Твоїх
пізнали
ми
Тебе».
Тобто
про
те,
що
існує
ву
створіннях,
–
про
це
ми
й
говоримо.
Але
чому
Творець
створив
так,
таку
реальність,
адже
міг
Він
зробити
інакше,
-
про
це
не
можна
нам
говорити.
І ми бачимо, що існує у створінні таке, що неможливо мати втіху ні від чого, якщо немає прагнення до цього. І поготів: прагнення до будь-чого - саме воно визначає міру задоволення насолодою, у якій ми можемо тішитися від того, до чого прагнемо.
І через це ми маємо на увазі під клі, званим «бажанням отримувати задоволення й насолоду», те клі, яке зробив Творець, і щодо цього клі не маємо ми ні права, ні можливості скасувати його і зіпсувати це бажання отримувати. І після того, як з’явилося це клі і отримало вище благо, яке Творець бажав дати йому, воно відчуло, що коренем його є Той, хто дає, а воно, клі, – це те, що отримує, і немає тут тотожності властивостей. Тому зажадало клі стати тим, хто віддає, подібно до свого Кореня. І здійснило скорочення на властивість отримання. Так, що клі буде отримувачем, а Створювач буде Тим, хто віддає. Однак воно сказало, що не отримуватиме нічого інакше, як тільки мірою, котрою зможе отримати заради віддачі.
Це клі, яке отримує лиш у формі заради віддачі, ми відносимо до створіння, оскільки це є дією, протилежною тому, що створив Творець. Творець створив, щоб нижній отримував, бо це - мета творіння, якою є «бажання дати благо створінням», щоб створіння відчували задоволення. А нижній робить протилежну дію, бо воно хоче, щоб Творець мав утіху. І це є його показник, і не думає про себе, про те, щоб сам він мав утіху, і щодо кожної дії робить розрахунок, чи варто це робити, чи ні. Тобто якщо вийде з цього задоволення Творцеві, нижній зробить це, а якщо він не бачить, що з цього виросте щось для Творця, він відвертає себе від того, щоб вчинити цю дію. Тобто всі розрахунки, які створіння робить перед кожною зі своїх дій, вони відповідають мірі, якою змогу дати задоволення Творцеві.
А вище благо, що притягується у це клі, зване «заради віддачі», називається «світлом лінії». І означає це, що світло світить згідно з лінією і мірою, якою отримувач може спрямувати намір на «заради віддачі», що є станом тотожності властивостей. Але на сам факт задоволення нижній не дивиться, бо бажає злиття. І від цього походить те, що причиною всієї численності світів та парцуфів є отримувачі.
Пояснення. Коли світло світило в клі Творця, котре зветься «бажанням отримувати заради отримання» і називається малхут, це клі мало можливість отримувати благо й насолоду, які були в задумі творіння. Бо ясно, що згідно з мірою блага й насолоди, які Творець бажав дати, створив він і величину клі. І само собою воно отримало все світло, і не було там нічого, крім єдиного простого світла, - як написано в книзі «Ец хаїм», що «До скорочення існувало вище просте світло, яке наповнювало всю реальність».
Тобто все вище благо, яке бажав дати, отримала малхут, звана «бажанням отримувати». І оскільки це клі походить від Створювача, тому зрозуміло, що створив Він клі в досконалості, щоб змогло отримати те, що Він бажає дати. А потім малхут сказала, що не бажає отримувати в клі Творця, а є в неї її власне клі, тобто те, що вона утворила. І оскільки нижній, який є створінням, не має змоги зробити, як і Творець, таке клі, за один раз, бо нижній обмежений у тому, що йому потрібно зробити, тому це клі утворюється потроху, тобто в міру того, наскільки можливо спрямовувати намір заради віддачі.
І від цього з’являється для нас багато ступенів, тобто коли світло світить у міру підготовленості келім нижніх. І про це пояснює в ТЕС, ч.1, про сказане в «Ец хаїм», що світло розповсюджується потроху, і запитує: «Як можна сказати «потроху» щодо духовного? Адже немає там часу, а «потроху» вказує на наявність часу». І пояснює він там, в «Ор пнімі», що під «потроху» мається на увазі, що світло не розповсюджується водночас, а розрізняє в процесі ступені згідно з тим, скільки нижні можуть отримати заради віддачі. Це й визначається як «потроху».
І зі сказаного випливає, що є в нас 2 келім:
1. Клі, яке ми відносимо до Творця. І це клі, що зветься «бажання отримувати заради отримання». І це клі утворилося в повній довершеності, бо є в ньому довершеність з боку Творця.
2. Клі, яке ми відносимо до створіння. І це – бажання віддавати. І клі утворюється потроху, тому що нижні не здатні створити це клі за один раз. І слід знати, що вся наша робота базується лише на одній точці: Тора і заповіді, які заповідано нам виконувати, вони для того, щоб мати в результаті клі, котре ми повинні зробити. А це клі можна утворити тільки чудодійною силою Тори та заповідей. Як говорить рабі Хананья бен Акашья: «Бажав Творець удостоїти Ісраель, тому примножив для них Тору та заповіді, як сказано: «Творець бажає заради праведності Його, збільшить Тору і посилить її». І як написано в статті «Вступ до науки кабала (Птіха)»: «І відомо, що «зхут» (заслуга) – це від слова «іздахехут» (очищення), і це так, як сказали мудреці: «Дані заповіді лише для того, щоб очистити ними Ісраель».
Виходить, що нам потрібно утворити лише клі, котре зветься «клі віддачі». А більше нічого нам не бракує. І це як написано: «І благословив Я тебе в усьому, що ти робитимеш». Означає це, що поняття «роблення» дорівнює поняттю «клі». І якщо ми утворимо клі, тоді Творець наповнить його благословенням, тобто вищим благом, що зветься «Його бажання дати благо створінням».
І клі віддачі готове для нас як в розумі, так і в серці. Це з тієї причини, що Творець дав нам клі отримувати. І через це маємо ми бажання зрозуміти кожну річ нашим розумом. Бо це бажання дає нам прагнення пізнавати мудрість. А це приводить нас до прагнення збагнути Тору та заповіді. Але разом із цим є в нас жадання зрозуміти вище управління, і людина робить собі розрахунок, як Творець поводиться з нею управлінням «добрий і добродійний».
А тут нам слід вірити вище рівня знання. І оскільки впроваджено в наше тіло бажання зрозуміти й пізнати, ясно звідси, що збуджується в людині бажання зрозуміти шляхи Творця. Але щодо бажання зрозуміти і пізнати - це сказано про Тору, а не про вище управління. Тобто нам потрібне це бажання зрозуміти кожну річ, його сила - тільки для Тори, і [воно] не стосується вищого управління.
І мій пан, батько й учитель сказав колись про простий сенс того, що ми промовляємо в благословенні: «…який сформував людину і створив у ній отвори-отвори, порожнини-порожнини. Відкрито й відомо перед троном слави Твоєї, що, якщо відкриється один з них або стулиться один з них, неможливо існувати і стояти перед Тобою». Сказав: різниця між «отворами» і «порожнинами» та, що отвір потрібно затулити, але порожнину потрібно залишити порожниною.
Означає це, що оскільки існують категорії «закон» і «правосуддя», то «закон» називається, що слід сприймати все у вигляді закону вище рівня знання. І це є категорія віри, бо прийняття віри має бути вище рівня знання. Виходить, що брак знання й розуміння і логічності чогось залишається, як порожнє місце без знання. І кожного разу людина повинна бути обережною, щоб ця порожнина не наповнилася.
І це те, що ми промовляємо в благословенні «Який утворив»: «або стулиться один з них, неможливо існувати…» Однак «порожнині», тобто місцю, де бракує знання, не можна йому наповнюватись, а завжди повинні ми йти вище рівня знання. І це називається категорія «моха», заради віддачі.
Тоді як судочинство, котре є категорією Тори, - саме тут місце, де людина має старатися і робити все, що в її силах для того, щоб зрозуміти Тору. Бо Тора називається «іменами Творця». І покладено на нас зрозуміти й осягти це. А тут, у Торі, хісарон, що називається «некев» (отвір), слід затулити, тобто щоб не було ніякого хісарону. «І кожен, хто примножує, той і є славним».
І через це ми говоримо, «що якщо відкриється… неможливо існувати». Мається на увазі «якщо відкриється», тобто «отвір» відкриється, і буде отвір і недолік у розумінні Тори. Тоді немає людині існування й можливості встояти, і відразу ж слід пильнувати, щоб цей хісарон наповнився світлом Тори, бо «світло Тори, воно повертає людину до добра». І це є клі, гідне отримати вище світло. А після цього приходить до людини світло, одягнуте в Тору, що зветься «613 вкладів», як написано в «Передмові книги Зоар».
Але у світі порядок зворотний. Тобто тягар малхут небес, який повинні приймати вище рівня знання, - саме тут кожен бажає зрозуміти управління створінь Творцем, і всі хочуть зрозуміти на рівні знання. Тоді як стосовно Тори - тут згодні йти вище рівня знання і не докладають зусиль, аби зрозуміти в усій повноті.
У Зоар (глава «Хукат» і в коментарі «Сулам», п. 2) написано «Ось закон Тори» і написано «І ось Тора», а не написано «закон». «І ось Тора» - це показати, що все є в повному єднанні, включаючи спільноту Ісраеля, яка є Малхут, в Творця, який є Зеїр Анпіном, щоб існували разом, не роз’єднуючись. «Ве-зот» (і ось) - це загальне й часткове разом, тобто захар і нуква разом. Бо «ве-» (буква «вав», сурядний сполучник «і») - це захар, тобто Зеїр Анпін, що є загальним. «Зот» («ця», або «ось») - це нуква, тобто Малхут, яка є частиною. Але «зот» без додатку «вав» - це «закон Тори», тож певно, що це Малхут, яка зветься «законом» і походить від Зеїр Анпіна, що зветься Торою. І вона лише «закон Тори», присуд Тори, яка є Малхут».
І слід зрозуміти, що це за пояснення, що Зеїр Анпін називається «Тора», і називається «загальним», і зветься «захар», і також зветься «вав». Тоді як Малхут називається «закон Тори», і називається «присуд Тори», і зветься «частиною», і зветься також «нуквою» і також «спільнотою Ісраеля».
І зі сказаного вище ми можемо пояснити, що Творець називається «Зеїр Анпіном» - згідно з тим, що сказав Арі, що управління світу ведеться категорією Зеїр Анпін і Малхут, де Зеїр Анпін називається «загальним», тобто від нього походить усе. Але той, хто отримує від нього, він бере завжди лише деталі. Тобто кожного разу розкривається частина загального в деталях. І в цьому плані називається Малхут «спільнотою Ісраеля», яка щоразу збирає в себе частини з Ісраеля, що зветься Зеїр Анпін. І це в тому плані, що Малхут є тою, що отримує вище благо від Зеїр Анпіна.
Але є ще одне пояснення, що Малхут називається «спільнотою Ісраеля» через те, що вона є загалом всіх душ. І в цьому аспекті слід пояснити, що Малхут бере вище благо у Зеїр Анпіна і дає душі Ісраеля. Але слід розрізнити між впливом Зеїр Анпіна, що зветься «Торою» і впливом Малхут, що зветься «судом Тори», або ж «присудом Тори», і зветься «законом».
Відомо, що Малхут називається «вірою», тобто малхут небес потрібно сприймати як закон вище рівня знання. Бо такий присуд Тори, щоб приймали віру вище рівня знання, і це як вказано вище, що вона є категорією «моха». І в плані «ліба» також має бути вище рівня знання, і не дивитися людині на те, що тіло пояснює нам, що варто нам робити, а що ні. А все має бути вище рівня знання.
Тоді як Тора, вона є категорію загального, тобто того, від чого все походить. І це означає, що категорія «дати благо Його створінням», що є благом і насолодою, включена в Його віддачу. А також і сила отримати собі вище знання також включена в Дарителя. Тобто Зеїр Анпін, який зветься «Святий, благословен Він», повинен дати цю силу, щоб у нижнього була наснага перебороти своє знання і йти вище рівня знання. Бо ця сила називається «світло», а будь-яке світло приходить від вищого. І тільки клі належить до нижнього. Тобто, якщо нижній відчуває, що бракує йому цієї сили, тобто хоче йти вище рівня знання, але не може, це називається «клі». І про це сказали: «Немає світла без клі». Як відомо, «немає наповнення без хісарону».
У цьому аспекті можна називати Зеїр Анпін «загальним», тому що він включає в себе все. Тобто і віру вище знання він дає, і також Тору, яка зветься «іменами Творця». І ми вже говорили про те, що поняття «імена Творця» означає «благо й насолода, що розкриваються завдяки Торі», бо загальне ім’я Творця - це «Добрий і Добродійний». І в Торі з’ясовується, як у кожній літері в Торі розкривається особливе світло. І ця категорія називається «Тора, Ісраель і Творець є одне».
І зі сказаного нам зрозуміло: те, що Зеїр Анпін називають «Тора», це в плані «імена Творця». І це називається «письмовою Торою», де немає чого додати і немає чого відняти. Бо Даритель, званий «Святий, благословен Він», - щодо Нього не існує ніякого осягнення. І через це немає чого ні додати, ні відняти. А все, що є в Дарителі, розкривається в отримувачі. Тобто в отримувачі пізнається те, що є в Дарителі.
Але не все, що є в Дартелі, розкривається в отримувачі, і кожного разу в отримувачі розкривається додаткова деталь. І через це Малхут, яка є клі отримання, називається «частиною», а Зеїр Анпін називається «загальним». І через це називається Малхут «Тора ше-бе-аль пе» (усна Тора), де «пе» (рот, уста) називається розкриттям, що розкриває те, що є в письмовій Торі, яка зветься «Зеїр Анпін».
Проте Малхут називається «законом Тори», і це означає, що кожна категорія Тори, котра розкривається в Малхут, вона, згідно з законом, є тим, чому дозволено розкритися. Тобто, оскільки малхут називається «отримувач», а щодо клі отримання був закон, що не можна отримувати інакше, як за умовою, - наскільки може спрямувати намір на «заради віддачі». І тому в Малхут діє порядок підйомів та падінь.
І називається «закон», оскільки з боку віри це закон, що не вимагає розуму. І якщо запитаємо себе, чому віра має бути законом, на це приходить відповідь, що таким був присуд Творця, щоб ми служили Йому вище за свій розум. І для чого цей закон? – бо в цьому сенсі називається Малхут «присудом Тори». Бо Тора присудила, що таким буде порядок духовної роботи - у вигляді роботи вище рівня знання. А Раші наводить цитату про вислів «ось закон Тори»: «Тому що сатан і народи світу вказують на Ісраель, кажучи: що це за заповідь і який сенс у ній? Тому й написано про неї: «закон, присуд вона переді Мною, і не маєш ти права сумніватися в ній».
Тому не слід запитувати, чому Творець бажає, щоб ми служили Йому вище рівня знання також і в цьому. Тобто також і на це питання приходить відповідь, що це – вище рівня знання, оскільки здоровий глузд зобов’язує до того, що, якби наша робота була в рамках знання, тобто тіло розуміло б шляхи, якими Творець управляє створіннями, тоді не було б місця відступникам і світським людям,які б віддалялися від святості, а всі були б служителями Творця. І на це сказано в Ішаягу, 55: «Бо не є Мої думки вашими думками, і не ваші шляхи є Моїми шляхами» - слова Творця».
І це те, що каже Зоар, що тому й написано «ве-зот» (і ось) з буквою «вав» - аби показати, що все існує в одному єднанні і включає спільноту Ісраеля, яка є «Малхут», у Творця, який є «Зеїр Анпін». Маємо пояснити поняття єдиності: відомо, що це тотожність властивостей. І через це, коли нижні займаються Торою та заповідями з наміром віддачі, вони спричинюють цим, щоб Малхут, яка є коренем душі кожного, була заради віддачі, на зразок Зеїр Анпіна, який зветься захаром, тобто дарителем.
І це те, що каже: «і включити спільноту Ісраеля, тобто Малхут, у Творця, який є Зеїр Анпіном», і цим розкривається у Малхут, котра є нуквою, що отримує, те, що є у загальному, - у Зеїр Анпіні, дарителі. І завдяки єдності розкривається щоразу ще деталь, частка в Малхут. І через це називається Малхут «частиною».
І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували: що є особистим майном, про яке можна сказати, що воно належить лиш тільки конкретній людині. Отже, згідно з тим, що ми пояснили, у людини в її світі є лише ті келім, які вона сама утворює, що звуться «келім віддачі». Лиш тільки це належить людині. Але те, що входить в келім отримання, це не належить людині, бо оскільки ці келім Творець створив. Тому і все, що увійшло в ці келім, також не належить людині. І має вона лиш тільки те, що сама вводить у келім віддачі. Тому Корах, який бажав отримати у не свої келім, тобто в келім отримання, він і свої келім, що були в нього від бажання віддачі, - також втратив.