Що означають брудні руки в роботі Творця

Стаття 21, 1987 рік

(переклад з івриту)

Зоар в главі «Балак» (і в коментарі «Сулам», п. 32) говорить про написане: «при вході своєму в скинію зібрання будуть вони обмивати їх (руки) водою, і не помруть». І про ці слова вивчали ми з цього тексту: «Бо той, хто не дбає про це і показується перед Царем з брудними руками, підлягає смерті. Який сенс? Це тому, що руки людини перебувають у висотах світу, про що він (рабі Шмая а-Хасид) казав: “Будь-яка гидота і будь-який бруд піднімається до сітри ахри”. Бо сітра ахра живиться від тих гидоти і бруду. І через це сказав рабі Шмая а-Хасид: «І той, хто благословляє з нечистими руками, повинен вмерти».

І слід зрозуміти, чому така сувора заборона - настільки, що той, хто благословляє Творця і чинить він добру справу, але якщо з нечистими руками, він повинен вмерти, і чи може таке бути? Тобто, якщо він не благословляв би Творця - не підлягав би смерті. Водночас, коли він благословляє Творця і лише руки його нечисті, уже належить йому вмерти за це? І ще слід зрозуміти те, що каже, що руки людини перебувають у висотах світу, то на що це нам вказує в роботі Творця.

Відомо, що основна наша мета в роботі Творця- це прийти до злиття з Ним, що є справою тотожності властивостей. І як сказали мудреці: «Як Він милосердний, так і ти милосердний». І це все, що покладено на нас робити. Тобто винагородою за всі зусилля, котрі ми докладаємо в Торі та заповідях, має бути те, що ми удостоїмося келім віддачі, які є келім злиття. А те, що більше за це, - усе дає Творець. Як відомо, мета творіння з боку Творця - «дати благо Його створінням», тобто щоб створіння отримали благо й насолоду. Але щоби благо й насолода, які отримають нижні, мали в собі досконалість і не було б у них сорому, то, щоб виправити це, було встановлено закон, що не можна отримувати жодної насолоди заради отримання, а тільки заради віддачі.

А оскільки з боку природи людина народжується з бажанням отримувати заради отримання і відомо, що важко йти проти природи, усе це спричинює нам велику роботу й зусилля, коли людина бажає почати йти шляхом віддачі й хоче відвести себе від отримання будь-чого в келім отримання, а щоб було саме в келім віддачі, що називається «отримання заради віддачі».

І зі сказаного випливає, що келім, які були підготовлені для отримання вищого блага, повинні бути в тотожності властивостей зі світлом. А якщо ні, існує закон з боку скорочення, яке сталося, що це клі мусить залишатися в порожньому просторі. І тому всі наші зусилля полягають в тому, щоб знайти собі чисті келім, що звуться «відбитим світлом»: як Творець бажає віддавати створінням, так само і створіння бажають віддавати Творцеві. Тобто існує пряме світло, інакше кажучи, вище благо, що приходить від Творця до нижніх і зветься «пряме», оскільки щодо цього був задум творіння дати благо Його створінням, - це і зветься «пряме світло». Але малхут Нескінченності, що отримала пряме світло, жадала злиття, званого «тотожність властивостей». І з цієї причини малхут не отримує прямого світла більше, ніж є в неї відбитого світла. Тобто вимір, яким вона визначає, скільки отримати вищого блага, такий, що вона дивиться на міру того, скільки вона може спрямовувати на заради віддачі Творцеві наміру, котрий зветься «світло, що повертається Творцю».

І як відомо, головна винагорода - те, що ми сподіваємося отримати за роботу в Торі та заповідях, усе тільки щоб дістати це відбите світло, як сказано в Передмові до книги «Панім меїрот у масбірот» (п.3): «Знай, що той екран, що в  клі малхут, є коренем темряви, тобто силою утримання, яка існує в екрані на вище світло, щоб не розповсюджувалося в четвертій стадії, і він також є коренем зусиль заради отримання винагороди. Бо сенс «зусилля» – дія не за бажанням, оскільки для робітника тільки спокій - це добре. Але через те, що господар платить йому винагороду, він скасовує своє бажання перед бажанням господаря. І знай, що немає тут, у нашому світі, нічого, що існує або управляється, що не корінилося б у вищих світах, звідки поширюються гілки в нижні світи. І виходить, величина сили стримання, що в екрані, дорівнює величині зусилля, а сама винагорода, яку дає господар робітникові, коріниться у відбитому світлі, що виходить через зівуґ де-акаа, який завдяки екрану став коренем відбитого світла, і весь здобуток приходить через згадане стримання.

І зі сказаного бачимо, що при всіх зусиллях, які людина повинна докласти для того, щоб отримати винагороду, якої ж винагороди ми сподіваємося? Певно що винагородою буде те, що ми досягнемо келім віддачі. Тобто тією віддачею, що є коренем екрану, яким ми утримуємо себе від того, щоб приймати в наше бажання отримувати, тобто для особистої користі, ми бажаємо цим утриманням, щоби Творець дав нам бажання, щоб ми хотіли дати Йому задоволення.

Інакше кажучи, ми віддаємо Творцеві наше бажання отримувати й не хочемо користуватися ним. А за це Він дасть нам наше бажання. Тобто як бажанням Творця є віддавати створінням, так само і нам Він дасть бажання надавати Йому задоволення. І це і є нашою оплатою. А отже, коли ми хочемо, щоб Він замінив нам наші келім, які є в нас з боку природи і звуться «отримувати заради отримання», і це є в нас, - то ми поступаємося ними й отримуємо за них келім віддачі.

І це як сказали мудреці (у трактаті «Авот», розд. 2, п. 4): «Скасуй своє бажання перед Його бажанням, щоб Він скасував бажання інших перед твоїм». А означає це, що людина повинна анулювати своє бажання отримувати, і, як сказано вище, це є функцією екрана, про що ми говорили раніше, бо він є коренем зусилля, адже затримує бажання отримувати задля бажання віддавати. Бо бажання віддавати називається «бажанням Творця», і воно скасовує бажання особистої користі перед тим, що є благом для Творця.

Але це не в руках людини – мати силу йти проти природи. І про це сказали мудреці: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». І це для того, щоб скасувала людина бажання інших, а всі ті бажання, що збуджуються в тілі та протидіють їй, щоб мала вона можливість діяти бажанням віддачі, - усе це Творець робить. Іншими словами, Творець робить так, щоб була в людини можливість скасувати, - це те, що сказали: «для того, щоб скасував інші бажання щодо свого бажання» - щодо того, що коли ти хочеш діяти бажанням віддачі і не можеш, то твоєю винагородою буде те, що отримаєш допомогу від Творця.

Іншими словами, для того, щоб Творець скасував бажання інших, тобто бажання отримувати, яке є бажанням «інших», не святості, - людина повинна насамперед почати цю роботу. А потім Творець дає їй необхідну для цього допомогу - з відомої причини, бо «немає світла без клі». Означає це, що нічого не приходить згори, якщо немає бажання знизу, бо бажанням називається потреба в будь-чому. І це те, що сказали мудреці: «Скасуй своє бажання», тобто бажання отримувати «перед Його бажанням», тобто перед бажанням Творця, а бажання Творця - це віддача. І тоді, коли ти починаєш, і згідно з зусиллям, що докладаєш для того, щоб скасувати бажання отримувати, цією мірою утворюється потреба просити у Творця, щоби допоміг тобі, тоді ти дістаєш бажання і цілісну потребу в Його допомозі.

І це те, що каже: «Скасуй своє бажання», тобто людина повинна почати анулювати бажання отримувати «перед Його бажанням», тобто перед бажанням віддачі, що є бажанням Творця. «Для того, щоб скасував бажання інших перед твоїм бЄ
2ажанням», що означає: оскільки є в тебе бажання і потреба в бажанні віддачі - тільки не можеш ти анулювати своє бажання отримувати, приходить допомога згори, тобто «скасовує бажання інших», що не належать до святості - мається на увазі бажання отримувати. «Перед твоїм бажанням» - тобто зараз твоє бажання в тому, що ти хочеш бути в святості, щоб робота твоя була заради віддачі. І цю силу людина отримує тепер, вона виходить з-під влади бажання інших, тобто сітри ахри, яке є тільки «отримувати», а не «віддавати», і користується тепер келім віддачі.

І сказаним зможемо пояснити те, що ми запитували, про що сказав Зоар: «Руки людини перебувають у висотах світу». На що це вказує у справах духовної роботи? Відомо, що «руки» вказують на клі отримання людини і це від слів «якщо досягне рука». І як сказано (у трактаті «Ктубот», 83:1): «Рука моя усунута звідти», це означає, що він усуває себе від того, щоб були в нього права володіння полем.

«І вони перебувають у висотах світу» означає, що існування світу залежить від рук, які є келім отримання людини. Інакше кажучи, мета творіння, якою є «дати благо Його створінням», має бути отримана руками людини. Тобто якщо руки, які є келім отримання людини, у доброму стані, що означає - вони чисті, і є в них тотожність властивостей з Творцем, як сказано, бо вони – «заради віддачі», то за таких умов вище благо розповсюджується до нижніх. Однак, якщо руки, тобто келім отримання, нечисті, вище благо мусить припинити приходити до нижніх, бо келім отримання належать не до святості, а до кліпот.

Як відомо, усі нижні гілки влаштовані відповідно до вищих коренів. І через це також і в матеріальному: коли людина хоче покласти або влити щось в якесь клі (посудину), вона вичищає цю посудину і миє її водою. А якщо клі занадто вже брудне, вона користується засобами для чищення й миття, щоб очистити його. Інакше якщо покладе або увіллє в те клі, то зіпсує їжу чи питво, чи одяг. А якщо кладе туди дорогий одяг, людина чистить спочатку навіть і валізу. Усе для того, щоб не зіпсувалися речі чи страви. А якщо порушує правильний порядок і кладе речі чи їстівне в брудні келім, тоді все йде до «зовнішніх». Іншими словами, людина бере все в руки і віддає все «зовнішнім», тобто викидає і їжу, і речі назовні й не залишає їх у домі.

І так це на шляхах духовної роботи, коли руки людини нечисті - так, що вони можуть зіпсувати вище благо настільки, що людина візьме те благо і передасть його зовнішнім силам. Тобто, якщо келім її забруднені бажанням отримувати для себе, що є протилежним властивості святості, тоді вище благо йде в кліпот. Бо те благо, яке мало б існувати в келім святості, котрі є келім віддачі, вона кидає його в кліпот, через це кліпот посилюються якнайбільше.

І з цього зрозуміємо те, що каже: «Будь-яка гидота і будь-який бруд ідуть до сітри ахри, бо сітра ахра живиться від тих бруду й гидоти». І згідно з тим, як ми пояснили, що бруд і гидота – це клі отримання заради особистої користі, і коли немає там наміру на благо Творцеві, то ця річ є буквально «сітрою ахрою», тобто «іншою стороною», що не належить до святості. Бо святістю зветься «віддача», як сказали: «Святими будьте, бо святий Я», а сенс цього той, що як Творець є Тим, хто віддає, так само і створіння також повинні займатися тільки лиш віддачею.

Виходить відповідно, якщо людина діє заради отримання, а не заради віддачі, виходить, що вона підживлює сітру ахру, бо вся її природа – лише отримувати і не віддавати. І це те, що написано: «Будь-яка гидота і будь-який бруд йде до сітри ахри», бо вона живиться тільки лиш від келім отримання.

І це те, що сказано в ТЕС, у частині 1, такими словами: «Бо навіть у будні беруть царі та кліпот своє харчування від Ацилуту у вигляді «тоненьке світіння», що, як відомо, утворюється через прогріхи нижніх, які спричинюють завжди, щоб світла хасадим відокремилися від світіння хохми і спустилися до кліпот живити їх - і також, боронь  боже, ще й більше, ніж необхідно їм».

І ще там написано так: «Однак усе тримання сітри ахри, воно в тому, що, може статись, що в день суботній, якщо людина переносить з володіння Єдиного до володіння багатьох, спричинює вона цим, щоб світла хасадим поширилися з Ацилуту в місце БЄА, і змушені вони поширюватися без світіння хохми, і вони вмирають через це, і через це існує таке явище, як «той, хто оскверняє її, смертю помре». Бо оскільки вони спричинюють вихід світел з володіння світу Ацилут, щоб вони відокремилися від світіння хохми, тому кара їм така, що помруть, що і є суттю слів «той, хто оскверняє її, смертю помре». 

І зі сказаного ми бачимо, що прогріхи призводять до того, що святість проходить у кліпот, і всі гріхи походять лише від бажання отримувати і цим спричинюють смерть для світел хасадим. Тому покарання в духовній роботі - це та смерть, про яку сказано: «Той, хто оскверняє її, смертю помре». Тому сказали: «той, хто благословляє з брудними руками», тобто його клі отримання нечисті, щоб діяти заради віддачі, - а брудні вони бажанням отримувати; «той завинив смертю» - тому що спричинив смерть для світла хасадим.

А отже, коли людина благословляє Творця, - і мається на увазі, що вона хоче залучити благословення, та руки її брудні бажанням отримувати заради отримання, тож вище благо, яке вона хоче притягнути, піде все в кліпот, що звуться «мертвими». І людина тоді перебуває в стані «грішники за життя свого називаються мертвими». Тобто попри те, що людина бажає залучити життя, що називається «за життя свого», однак наразі вона в стані «грішник», тобто бажає діяти не заради Творця, а задля своєї користі, що є відокремленням від святості. А грішники звуться «мертвими», бо спричинюють, щоби вище благо пішло у кліпот, як сказано про написане: «А той, хто оскверняє її, смертю помре».

І тому, коли людина бажає йти дорогою істини, тобто виконувати Тору та заповіді заради віддачі, що їй робити? Рада цьому така, що передусім хай спрямує людина себе - перед кожною дією на те, яку винагороду вона сподівається отримати за свої дії, які збирається виконати. Тоді вона має сказати собі: оскільки я хочу бути служителем Творця, але не можу, бо бажання отримувати, що в моєму нутрі, не дозволяє мені цього, то в заслугу за дії, які я збираюся робити, Творець дасть мені істинне бажання принести задоволення Йому. І я вірю в мудреців, які сказали: «Забажав Творець удостоїти Ісраель, тому примножив їм Тору та заповіді».