Стаття 9, 1985 рік
(переклад з івриту)
«І штовхалися (івр. «ітроцецу», букв. «метушилися») сини в лоні її». Пояснив Раші: «Мудреці тлумачили це словом «ріца» (біг). Коли Ривка проходила повз «входи до Тори» Шема і Евера, - Яаков метався, прагнучи вийти; а коли проходила повз «входи до ідолопоклонства», - Ейсав борсався, щоб вийти», кінець цитати.
І мій пан, батько й учитель сказав, що такий порядок духовної роботи, - а початок роботи називається зародженням: коли починає людина роботу на шляху істини, і коли вона проходить біля входів до Тори, в ній пробуджується властивість Яакова, бажаючи йти шляхом Тори; а коли проходить біля входів до ідолопоклонства, властивість Ейсава пробуджується в ній, бажаючи вийти.
І слід пояснити його слова. Людина, за своєю природою, складається з келім отримання, що звуться себелюбством, і це й є зле начало. А також є в неї точка в серці - її добре начало. І коли вона приступає до роботи заради віддачі, це називається «ібур» (зародження), від слова «евра» (гнів). Як наслідок, людина відчуває підйоми і падіння, позбавлена сталості, піддається впливу оточення, і немає в неї сил для подолання.
Тому, коли вона перебуває в оточенні тих, хто займається чужою нам роботою, себелюбством, в ній виникає її любов до себе, що прагне вийти з приховання на світло і отримати владу над тілом. І тоді у людини немає сил робити нічого, крім того, що стосується її «внутрішнього отримувача».
Коли ж вона потрапляє в оточення тих, хто діє на віддачу, в неї збуджується властивість Яакова, що прагне вийти з приховання на світло. І тоді панують над тілом діяння, спрямовані на віддачу. Тоді, озираючись назад, на минуле, людина бачить, наскільки вона, до нинішнього свого стану, була занурена в себелюбство. І не здатна зрозуміти, як це можна було впасти так низько і отримувати задоволення від таких низьких речей. Адже не личить дорослій людині будувати собі житло серед низьких і мерзенних бажань і думок. Вона ображена тими бажаннями і думками, серед яких заснувала собі оселю.
Але потім, коли людина проходить біля входів до ідолопоклонства, тобто потрапляє в егоїстичне оточення, в ній знову прокидається Ейсав і борсається, щоб вийти.
Так повторюється раз за разом. Для людини, яка веде духовну роботу, це триває день за днем. А у того, хто працює більш наполегливо, ці стани можуть змінюватися щогодини.
«І сказала: якщо так, то навіщо ж я? І пішла запитати Творця». Раші пояснив: пішла запитати в дім навчання Шема. Запитати Творця, щоб Він сказав їй, що з нею, зрештою, буде.
Яка ж була відповідь? Говорить писання: «І сказав їй Творець: два народи в утробі твоїй, і два племені з лона твого розійдуться, і один буде сильніший за іншого, і старший буде служити молодшому». Раші пояснив: «Один буде сильніший за іншого» - вони не будуть рівні за величчю. Коли піднімається один - падає інший. А також він говорить: «Наповнюсь я, бо він спустошений», - Цор наповнюється лише завдяки руйнуванню Єрусалима».
Щоб зрозуміти відповідь, дану Ривці Творцем, - як написано: «І сказав їй Творець», - треба пояснити наступне: ці дві сили мають існувати. Відомо, що основу створіння становить клі отримання, що зветься властивістю Ейсава. Але згодом приходить друга сила - властивість Яакова, бажання віддачі. І кожен хоче панувати сам. І це боротьба, що ведеться між Ейсавом і Яаковом.
Це і пояснює Раші: «Коли піднімається один - падає інший. Цор наповнюється лише від руйнування Єрусалима». Іншими словами, їй було сказано, що треба знати ясно, хто при владі: бажання отримувати чи бажання віддавати. Існувати разом вони не можуть. І тому треба вирішити раз і назавжди, що не варто жити в ганебних і мерзенних думках і бажаннях.
І тоді, коли людина бачить, що не в силах протистояти своєму бажанню отримувати, вона розуміє, що нікчема вона і нічого не варта. Їй ясно тоді: хоча вже усвідомила, що егоїстичне бажання – воно є тим, що завдає шкоди, все одно вона не може подолати його. Тому саме тоді людина розуміє, що потребує милосердя і що без допомоги Творця неможливо вийти з-під влади егоїстичного бажання.
Сказали про це мудреці: «Зле начало людини щодня бере гору над нею, і якби Творець не допомагав їй, не подолала б його». Це відноситься саме до того, хто почав духовну роботу і зробив усе, що в його силах. Тоді людині не потрібно вірити, що допомогти їй здатний тільки Творець. Адже вона бачить тепер, що у неї не залишилося жодної ради і способу, до яких би вона не вдавалась, - і ніщо їй не допомогло, а тільки Творець допомагав їй.
Лише тоді людина може зрозуміти, що допомагає тільки Творець. Але якщо так, чим вона відрізняється від інших? Як Творець допоміг їй, так само Він може допомогти й іншим. А отже, немає приводу чванитися перед іншими - адже не її сили діяли. Але ж ті, хто ще не приступив до духовної роботи, суть якої – лиш тільки віддавати, а не отримувати, - не бачать, що це виключно Творець допомагав їм. Навпаки, вони вважають, що «сила моя та міць руки моєї дали мені цю удачу». І, само собою, їм є чим пишатися перед іншими людьми, бо ті не є такими працівниками, як вони.
Отже, добро і зло не настільки вже й далекі один від одного, оскільки і добро в людині базується на себелюбстві. І хоча людина займається Торою та заповідями, все одно, не помітно боротьби між Яаковом і Ейсавом, і, так чи інакше, вона не потребує допомоги згори, щоб Творець врятував її від егоїзму, змилостивився над нею, щоби дав їй клі бажання віддачі. Оскільки людина бачить, що за своєю природою не здатна працювати на віддачу.
Причина в тому, що людина взагалі не вважає, що треба працювати в Торі та заповідях для того, щоб заслужити злиття з Творцем. Віддача абсолютно її не цікавить. Тому ні до чого тут «один піднімається - інший падає». Тільки якщо ми хочемо йти шляхами віддачі, тоді починається те, що зветься «і штовхалися». Потім людина повинна робити все, що в її силах, - і з часом вона приходить до стану, коли бачить істину: вона не може сама допомогти собі. Після цього вона бачить, що немає їй ніякої ради, а потребує вона «милосердя небес». І тоді збуваються слова мудреців: «Хто прийшов очиститися, тому допомагають».
«Старший буде служити молодшому» - треба зрозуміти, що бажають нам повідомити цим. І слід пояснити: ще недостатньо того, що вже удостоїлися і що добре начало вже панує, а у злого начала немає ніяких сил протистояти йому. Це називається, що людина може працювати на Творця тільки добрим началом. Однак вона повинна досягти ступеня досконалості. Сказали про це мудреці: «Полюби Творця свого всім серцем своїм - обома своїми началами» - так щоб і зле начало використовувалося в служінні Творцю. Пояснити це можна, тільки якщо спочатку ми зрозуміємо, що являє собою зле начало.
Слід знати, що сутність зла, що в нас, це бажання отримувати. Від нього у нас з’являються всі погані речі - лихі помисли й бажання. А бажання віддачі приносить нам всі хороші речі - добрі помисли й бажання в нас. Тому, коли в людині панує добре начало, бажання віддачі, - тоді й згори нам дають вищий достаток. Іншими словами, завдяки цьому приходить згори рясне світло хасадим (милосердя).
Однак слід знати, що це є лише виправленням створіння, - тобто, щоб була в нас тотожність властивостей. Треба все спрямовувати на «заради небес», щоб у нас була тотожність властивостей, звана злиттям з Творцем. Мета ж творіння - дати благо створінням Творця, так щоб нижні отримували від Нього благо й насолоду, а не те, щоб вони приносили Йому задоволення, як ніби Творець потребує чогось, щоб нижні Йому щось давали.
Тому, коли створіння хочуть отримати щось від Творця, вони повинні користуватися келім отримання, які й є злим началом. А інакше - хто отримає насолоду? Одержувачем насолоди є тільки прагнення до чого-небудь.
Це прагнення до насолод і називається бажанням отримувати. Таким чином, людина зобов'язана використовувати своє зле начало, - але спочатку виправляє його наміром заради віддачі. В результаті людина служить Творцю також і злим началом.
Зле начало називається «старшим», оскільки народилося першим. Так само і при народженні людини спочатку в ній з'являється зле начало, а добре начало приходить на «тринадцятиріччя». Тому, коли людина працює заради віддачі за допомогою бажання отримувати, це означає, що вона любить Творця всім серцем - обома своїми началами. Про це і говорить вислів «старший буде служити молодшому», що означає: бажання отримувати, назване старшим, буде служити молодшому - тобто обслуговуватиме бажання віддачі Творцю.
Таким чином, бажання віддачі буде панівним. Іноді воно використовує келім віддачі, звані келім Яакова, - і тоді служить Творцю добрим началом. А іноді воно використовує келім отримання - і тоді це зветься, що воно служить Творцеві також злим началом. Все це було сказано Ривці в домі навчання Шема, як написано: «І сказав їй Творець».
Звідси ми зрозуміємо те, що сказав Бен Зома: «Хто герой серед героїв? Той, хто перетворює ненависника на того, хто любить його». А в трактаті «Авот», - «Бен Зома каже: «Хто є героєм? Той, хто підкорює своє зле начало».
Слід зрозуміти сенс того, що він каже про «героя», коли говорить: «Герой той, хто підкорює своє зле начало», і тлумачення, яке дає на «герой серед героїв», коли каже: «Той, хто перетворює ненависника на того, хто любить його».
Відповідно до вищесказаного, слова Бен Зоми слід тлумачити так: поняття «герой» належить до слів «Один буде сильніший за іншого». І як пояснив Раші: «Коли піднімається один - падає інший». Це й є герой - той, хто підкорив зло в собі, і тільки добре начало панує. Іншими словами, людина служить Творцю тільки добрим началом.
А поняття «герой серед героїв» відноситься до слів: «Старший буде служити молодшому». «Старший» - це зло в людині. «Буде служити молодшому» - буде служити бажанню віддачі.
Тоді людина служить Творцеві також і злим началом. І тоді вона реалізує сказане «всім серцем своїм», - тобто обома началами.