Стаття 20, 1988 рік
(переклад з івриту)
Сказали мудреці (в трактаті «Авот», розд. 2, 21): «Якщо вивчав Тори багато, дають тобі винагороди багато, і вірний Він, Господар роботи твоєї, що дасть тобі оплату за твої діяння». Отже, ми бачимо, що ми повинні працювати задля винагороди. І не тільки це, а й є особливий наказ, що ми маємо вірити, що Творець виплатить нам винагороду. Але там же, у першому розділі, сказали абсолютно протилежне, і написано так: «Він казав: «Не будьте, як раби, які служать пану своєму заради отримання оплати, а будьте як раби, які служать пану своєму не заради отримання винагороди». І слід зрозуміти, як суміщаються ці два вислови.
Відомо, що кожна гілка хоче уподібнитися своєму кореню. І оскільки коренем нашим є Творець і Він перебуває в стані абсолютного спокою, тому створіння не здатні зробити жодного руху інакше як тільки якщо рух поліпшить стан покою людини, інакше людина вибирає спокій. І як написано в ТЕС (част. 1, п. 19): «Як відомо, кожна гілка, природа її буде однаковою з її коренем. І тому все, що відбувається в корені, бажатиме цього гілка і жадатиме цього. А все те, що не ведеться в корені її, також і сама гілка віддалятиметься від цього. Тобто, ми любимо спокій і ми дуже ненавидимо саме поняття руху, настільки, що робимо будь-який рух не інакше як тільки аби прийти до спокою».
Означає це, що ми не робимо жодного руху, якщо тільки не знаємо, що цей рух покращить для нас наш спокій. Тобто, це поліпшення, що ми отримуємо за наш рух, називається «винагородою». Це означає, що якщо ми виграємо завдяки рухові більшу насолоду, ніж від спокою, тоді ми можемо зробити рух, інакше ми залишаємося в стані покою.
А щодо поняття винагороди, є ясний вислів у Торі: «Якщо за законами Моїми йтимете, і якщо заповідей Моїх будете дотримуватись і виконувати їх, то дам Я вам дощі вчасно і дасть земля свій урожай». Якщо так, то як це сказали мудреці працювати без винагороди, що зветься «не заради отримання винагороди». Адже це буквально всупереч тому, що написано в Торі. І також один з головних принципів, що слід вірити у винагороду та покарання. Якщо так, - чому це сказано мудрецями, що людина повинна працювати не заради отримання винагороди.
Проте, слід збагнути їхні слова: «Будьте як раби, що служать панові своєму не заради отримання винагороди», - який сенс цього. Адже маємо зрозуміти, що це проти мети творіння. Бо метою творіння є дати благо Його створінням. І з цієї причини створив Творець створіння з келім отримання. Тобто, щоб мали вони бажання та прагнення отримувати задоволення й насолоду.
Якщо так, чому потрібно поступатися прагненням до задоволення й насолоди, а намагатися лише віддавати Творцю, а не задовольняти прагнення до насолод, тоді як Він сам створив нас з такою природою. І як потім кажуть нам, - ні, хоча й створив нас з природою отримання насолод, все одно нам не можна тепер користуватися цими келім, що звуться «бажанням отримувати собі».
А відповідь така, що оскільки кожна гілка бажає уподібнитися своєму кореню, як сказано вище, і оскільки Творець є Тим, Хто віддає, тому там, де людина повинна бути отримувачем собі, там існує така річ як сором. І для того, щоб виправити цей феномен сорому, сталося виправлення, що зветься «отримує заради віддачі». І відповідно виходить: те, що сказали, що не можна отримувати собі, то воно не тому, що заборонено мати задоволення, а це є виправленням. Бо коли людина отримує задоволення, то оскільки під час отримання насолоди вона відрізняється за властивостями від Того, Хто віддає, через це вона й почувається неприємно, коли отримує насолоду.
Проте, якщо людина отримує насолоду через те, що хоче дати задоволення Вищому, цим вона здобуває стан тотожності властивостей. І тоді є в неї два ефекти в момент отримання насолоди:
а) те, що вона не віддаляється від Творця, отримуючи насолоду;
б) те, що не відчуває ніякого недоліку, коли отримує насолоду.
І зі сказаного випливає, що та заборона, що не можна отримувати собі, - вона на благо створінь, а не тому, що Творцю потрібно, щоб віддавали Йому, або щоб любили Його. Бо все це на добро створінням, які отримують насолоду від Нього, і щоб у насолоді була досконалість. І в плані виправлення світу утворилися дві системи:
а) одна, що називається АБЄА святості, де ведеться тільки процес отримання заради віддачі;
б) друга, що зветься АБЄА нечистоти, де ведеться отримання заради отримання.
Тому, перш ніж людина виправить свої діяння, щоб були заради віддачі, вона живиться від того, що походить від АБЄА нечистоти.
І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували: ми повинні вірити у винагороду й покарання, але з іншого боку кажуть нам працювати не заради отримання винагороди. Тобто, діяти без будь-чого натомість. Відповідь цьому та, що оскільки з боку Творця, Він бажає давати, що й було Його ціллю, - дати благо Своїм створінням, - але зроблено було виправлення «для того, щоби висвітлити досконалість Його діянь», - щоб ми діяли не заради отримання винагороди. І тільки з цим виправленням, - щоб не отримувати оплати, - ми повинні вкладати труди і великі зусилля, тому що це проти нашої природи. І тільки завдяки Торі та заповідям ми можемо удостоїтися цих келім, що звуться «келім віддачі».
І це й є нашою оплатою, те, що ми повинні вірити у винагороду й покарання. Тобто, якщо ми будемо дотримуватися Тори та заповідей, ми удостоїмося келім віддачі. А якщо ми не будемо виконувати Тору та заповіді, ми залишимося з келім отримання, а ці келім ні до чого не придатні в святості. І через це - як може з’явитися можливість отримувати благо й насолоду, ті, що Творець бажає нам дати?
А отже, коли ми починаємо йти шляхом віддачі, відразу починає тіло протидіяти. І ми повинні вірити вірою мудреців, вірити в те, що вони сказали: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». І вірити в передане нам мудрецями, що Творець сказав: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу», і завдяки Торі «світло, що в ній, повертає людину до добра». І в цю винагороду ми повинні вірити, що Творець дасть нам цю оплату за нашу роботу в Торі та заповідях. І, безумовно, не буде протиріччя в тому, що кажуть, що слід вірити у винагороду й покарання. А з іншої сторони кажуть, що ми повинні бути «як раби, що служать панові своєму не заради отримання винагороди».
Відповіддю є те, що оскільки ми повинні працювати не заради отримання оплати, і це проти нашої природи, і немає можливості, щоб ми змогли виправити себе цим виправленням, то про це сказали: «Зле начало людини посилюється проти неї щодня, і якби Творець не допомагав їй, не подолала б його». Бо тільки Творець може допомогти їй, даючи їй келім віддачі. Про цю винагороду людина повинна молитися Творцеві, щоби дав її, оскільки своїми силами вона не здатна досягти келім віддачі.
І ще більш за це, - покладено на людину обов’язок вірити, що Творець дасть їй цю силу. І це через те, що буває багато разів, коли людина працює і докладає зусиль для того, щоб досягти келім віддачі, але в плані виправлення вона не може зрозуміти те, що часом, коли починає вона цю роботу, у віддачі, - бачить зовсім інше, що відступає назад. Тобто наразі, відтоді, як почала вона входити в роботу віддачі, зробилася вона ще більше грубо-матеріальною. Тобто бажання отримувати почало діяти в ній з більшою енергією.
Виходить, що людина бачить, що бажання отримувати діє в ній щоразу з більшою активністю, настільки, що вона впадає іноді у відчай і каже, що бачить, - немає жодних шансів, щоб можна було прийти колись до того, щоб удостоїтися бажання віддачі. І тоді говорить людина: «Гарувала я дарма, тобто, думала я, що завдяки старанням в Торі та заповідях отримаю оплату, яка буде мені подарунком, отримаю те, на що сподівалася весь час, що удостоюся прийти до надання задоволення Творцеві, а сама я вийду з-під влади себелюбства.
А тепер я бачу, що це не для мене, через те, що я егоїстичніша за інших людей. Попри те, що на початку роботи своєї й думала, що не так вже й занурена я в себелюбство. Тому вважала, що робота ця, прийти до «заради віддачі», - це певно візьме час, як і будь-який фах, який вивчаємо. Коли не сприймаємо професію як щось легке, а потрібно навчатися багато, аж поки набуваємо фаху, який вивчаємо, і не важливо, що то за професія, столярство чи то слюсарство, або навіть професія лікаря і тому подібне. У все маємо вкласти певний час. Є такі професії, які вивчають три роки, або й п’ять років. Але маю я терпіння чекати до того часу, скільки б не було призначено». І в цьому людина здатна працювати, тому що вона бачить, що день у день вона просувається вперед. І тоді розуміє, знаючи заздалегідь, що приходить час, тобто під кінець трьох років, або п’яти років вона отримає свідоцтво про закінчення і про те, що вже може десь дістати собі роботу з цього фаху.
Тоді як в роботі віддачі людина бачить, - що не день, то й відступає вона назад. І може працювати рік чи два, але бачить вона, що не просунулася ані на дещицю вперед. І тоді вона впадає у зневіру і каже, що ніколи не зможе отримати свідоцтво, що вона вже діє заради віддачі. І, природно, не удостоїться отримати категорію «Тора», куди дають увійти тільки людям вірним, що не зіпсують цю категорію, Тору, яку дали їм. І оскільки бачить людина, що не спроможна вона отримати посвідчення про те, що, мовляв, такий-то вже працює лішма, тому ніколи не удостоїться таємниць Тори, як про це сказали мудреці: «Тому, хто вивчає Тору лішма, розкривають йому таємниці Тори».
І через це хоче вона втекти з поля бою. І про цей стан сказали мудреці, що людина повинна зміцнитися і вірити, «що вірним є Господар твоєї роботи, Який заплатить тобі винагороду за твої діяння». Тобто, якщо людина докладає зусиль в Торі та заповідях з наміром отримати оплату, щоб дали їй силу віддачі, то хай не дивиться на те, що вона не просувається. А повинна вона вірити, що коли людина докладає зусиль аби удостоїтися келім віддачі, то певно що Творець дасть їй їх. Виходить, що це й є та винагорода, яку ми просимо за нашу роботу, - щоб змогли ми працювати не за оплату, а «тому, що Він – великий і всевладний».
І сказаним слід пояснити те, що написано (в молитві «Хай буде бажання», перед «Теилім»): «І зі скарбниці безкоштовних дарунків обдаруй нас». Тобто, ми молимося і промовляємо псалми з наміром, що ми не тільки просимо винагороди, а ще й бажаємо, щоб ще дав нам зі скарбниці безкоштовних дарунків. І слід зрозуміти: адже відомо, що людина має робити все не заради отримання винагороди.
Проте, маємо пояснити сказане, що ми бажаємо, щоб Ти дав нам вище благо зі скарбниці безкоштовного дарування тому, що якщо ми отримаємо звідти благо, тоді зможемо працювати безкоштовно, не заради отримання винагороди. І це так само, якщо хтось потребує зцілення, то просять у Творця, щоб надіслав зцілення зі скарбниці лікувань. Або той, хто потребує мужності, він просить, щоб послали йому мужність зі скарбниці сил.
А тому той, хто бажає отримати силу згори, щоб міг діяти даром, без жодної оплати, той просить у Творця, щоб дарував йому достаток зі скарбниці «безкоштовного дарування». Тобто щоб дали йому силу, бо для нього це великий подарунок, - те, щоб була в нього змога виконувати дії безкоштовно. Це зветься в нього «подарунком», так, як написано: «Як Я безкоштовно, так і ти безкоштовно».
І сказаним слід пояснити те, що написано («Теилім», 121): «Піднесу очі свої до гір, - звідки прийде допомога мені? Допомога мені від Творця, що утворює небо і землю». І маємо зрозуміти те, що запитав цар Давид: «Звідки прийде допомога мені?» - і потім стало відомо йому, що «допомога мені від Творця». Але чи не вірить кожен з Ісраеля і каже, що людині немає звідки отримати допомогу як тільки від Творця, - то що тут за новина?
І сказаним слід пояснити, що це повідомляє нам, що не бракує нам нічого для отримання блага й насолоди, крім келім віддачі. Бо тоді матимемо тотожність властивостей з Творцем в плані «як Він милосердний, так і ти милосердний». Тоді будемо здатні отримувати благо й насолоду.
Тому потрібно пояснити, згідно з відомим правилом, що все створіння, яке ми називаємо створінням, це тільки лиш бажання отримувати собі, створене «суще з нічого». Тобто, про Творця маємо сказати, що Він дарує й віддає. Але феномен отримання це річ нова, яку Творець створив з нічого (івр. «ейн» - немає). Тобто «ейн» - немає там отримання. І те, що написано «з нічого» - це те, що є у Творця, про якого сказано, що Він тільки віддає. І якщо людина може прийти до цього стану, що зветься «ніщо», - тоді «прийде допомога мені», бо тоді людина буде підготовлена отримати благо й насолоду.
І це те, що написано: «Допомога мені від Творця, що утворює небо і землю» і тут він пояснює, що таке «ніщо», тобто протилежність отриманню, - бо Творець є Тим, хто віддає. І це те, що написано «утворює небо і землю», тобто Творець робить небо і землю, а це означає, що Він віддає – і породжує небо і землю. І коли людина прийде до стану «ніщо», званого «силою віддачі», тоді вона буде підготовленою до отримання блага й насолоди, оскільки з боку Творця не бракує нічого, а не вистачає тільки келім, щоб нижній був готовим отримувати.
Це те, що написано «звідки прийде допомога мені». І також написано, що хай не думає людина, що бракує якихось великих речей для того, щоб отримати ці благо й насолоду, які Творець бажає дати створінням. Тобто, людина, яка докладає сил для того, щоб прийти до досконалості мети, задля якої її створено, і бачить, що ще не дісталася на рівень більший, ніж коли була дитиною дев’ятирічною, і розуміє справу роботи Творця в тій же мірі, якою вона розуміла її в дев’ятирічному віці. Коли ж придивляється, що є тому причиною, тоді каже, що напевно я народилася без будь-яких здібностей і не маю я жодної сили подолання. А от якби було у мене більше хисту, і було б у мене більше мужності, тоді мені вдалося б прийти до досконалості.
Виходить, що людина думає, що бракує їй багатьох речей. Але, по правді, не вистачає їй тільки лиш стану тотожності властивостей, що зветься «келім віддачі», як написано «як Він милосердний, так і ти милосердний», де властивість віддачі називається станом «ніщо».
І це те, що бажає нам повідомити тим, що каже «звідки прийде допомога мені», бо лише цього не вистачає, а не якихось здібностей та якоїсь мужності. «Допомога мені від Творця», бо Творець, який утворює небо і землю для того, щоб віддавати створінням, - саме це потрібно, щоб Творець допоміг мені досягти, адже це – клі. А після того, як є в людини це клі, що зветься «клі віддачі», тоді світло прийде само собою, бо такою була мета творіння, - дати благо створінням.