Стаття 21, 1988 р.
(переклад з івриту)
Сказано у Мідраші (Ваікра, 86) такими словами: «А вчителі наші сказали: «Народи світу, тому не прийняли Тору, що дана із темряви». Про них сказав Ішайягу (60:2): «Бо ось, темрява покриє землю». «Але Ісраель, котрі прийняли Тору, що дана із темряви, як написано (Дварім, 5:19): «Коли почули ви голос із темряви», - про вас він говорив (Ішайягу): «А над тобою сяятиме Творець і слава Його над тобою явиться», кінець слів.
І треба зрозуміти, чому дана Тора із темряви. І ще, - що за причина того, що народи світу не побажали прийняти Тору із темряви. І це неначе зробив Творець навмисно, що Тора дана із темряви, аби «народи світу» не прийняли б її. А також маємо зрозуміти, чому Ісраель таки отримали Тору із темряви.
Перш за все маємо ми знати, що таке «темрява» в духовній роботі. А справа в тому, що з причини мети творіння, котрою було «насолодити створіння», то коли людина задоволена своїм життям, це визначається як таке, що світ світить їй, тобто, що вона отримує задоволення від світу. А якщо, борони боже, не має людина задоволення від життя, тоді вона говорить, що «світ потьмянів для мене».
Відомо, що в духовній роботі ми називаємо «Ісраель» келім віддачі, а «народи світу» звемо - келім отримання. Тому, коли людина бажає наблизитися до Творця, тобто користуватися келім віддачі, і вона не здатна, через те, що тіло не згоджується на це, бо тіло походить від келім отримання. Тоді людина відчуває, що «світ потьмянів для неї», бо вона розуміє, що коли вона не здатна здобути келім віддачі, то ніколи не удостоїться вищого світла, котре є світлом «для насолоди створінь».
Виходить, що через темряву, котру вона відчуває від того, що не може дістати келім віддачі своїми силами, з’являється в людини потреба аби хтось допоміг їй здобути ці келім. А згідно з правилом «Немає світла без клі, немає наповнення без хісарону», виходить, що зараз вона дістала потребу в світлі Тори, як сказали кабалісти: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу».
Виходить, що Тора дана саме тому, в кого є відчуття нестачі, хісарон. І хісарон цей зветься «темрявою». І це те, що написано: «Тора дана із темряви». Тобто що той, хто відчуває темряву в житті своєму через те, що не має келім віддачі, той є придатним для отримання Тори, щоб завдяки Торі, «світло, що в ній, повертає до добра», він здобуде келім віддачі, і ними буде підготовлений до отримання добра та насолоди, і ці дві речі є в Торі:
а) клі, коли він бажає віддавати;
б) потім він отримає добро та насолоду в келім віддачі.
І зовсім інше - «народи світу, котрі не прийняли Тору, що дана із темряви». «Народами світу» в духовній роботі називається те, що тіло складається з сімдесяти народів, які бажають Тору не через те, що відчувають пітьму, коли не мають келім віддачі, а всі їхні бажання в келім отримання, і не прагнуть вони вийти з під цієї влади, і Тору вони бажають, аби додати собі більше світла, тобто більше насолоди, ніж вони отримують від матеріальних справ, бо бажають також і світу прийдешнього, як написано в Зоар: «Що гавкають як собака: «Гав, гав (арам. «дай, дай»), дай нам багатства цього світу, і дай нам багатства світу майбутнього». Тобто, недостатньо їм багатств цього світу, а хочуть вони також багатства світу прийдешнього.
Виходить, що Тора дана саме тим, хто перебуває в стані, коли відчуває, що бажання отримувати панує над ними. І вони волають із темряви, що потрібна їм Тора, щоб витягла б їх з пітьми, котрою є влада келім отримання, на які було скорочення та приховання, щоби не сяяло в цьому місці жодне світло, і це місце є чинником і потребою отримання Тори.
Тому, оскільки Тора з’являється з причини темряви, то робить вона дві дії:
а) «Світло, що в ній, повертає до добра». І тоді скорочення і приховання йдуть геть від його келім, через те, що там, де були в нього келім отримання, удостоївся зараз келім віддачі. І це те, що написано: «А над тобою сяятиме Творець», тобто, як Творець, бажання Якого – віддавати, так і людина заслужить бажання віддавати;
б) бо після того, як заслужив келім віддачі, тобто, що вже удостоївся того, що зможе виконувати дії лішма, а це зветься «вчить Тору лішма», він заслуговує потім стану «відкривають йому таємниці Тори», як сказав рабі Меїр (в трактаті Авот). І це те, що написано: «І слава Його над тобою явиться», де «слава» означає «слава Творця». «Над тобою явиться», бо тоді людина удостоїться категорії «Тора і Ісраель, і Творець є одне».
Однак «народи світу», а вони не потребують Тори аби вийти з темряви, котрою є келім отримання, а потрібна їм Тора, щоб додати до багатств цього світу також багатства світу прийдешнього, як сказано вище: «Дай, дай», - це люди, котрі перебувають в стані «народи світу», і вони говорять, що Тора потрібна їм не для того, щоб вивести їх з пітьми, бо келім отримання для себе – вони для них є категорією світла, і бажають світла Тори, щоби увійшло до «отримувача».
Про них говорить писання: «Бо ось, темрява покриє землю». Іншими словами, вони не заслужать Тори, через те, що «світло Тори дано із темряви». Тобто той, хто відчуває себе в пітьмі, як описано вище, це зветься «категорія Ісраель», котрі потребують Тори щоби освітити свою темряву, вони й заслуговують «А над тобою сяятиме Творець», і «Слава Його над тобою явиться».
І зі сказаного зрозуміємо те, що сказали кабалісти (в трактаті Авот, 1:17): «І не навчання головне, а дія». А в трактаті Кідушін (аркуш 40) сказали так: «Поставлено було це питання перед ними, - навчання чи дія є великою справою? Відповів рабі Тарфон, сказав: «Дія є великою». Відповів рабі Аківа і сказав: «Навчання є великим». Відповіли всі й сказали: «Навчання є великим, бо навчання приводить до дії». І треба зрозуміти слова їхні шляхом духовної роботи, бо в плані простого сенсу є про це багато пояснень.
Шляхом духовної роботи, тобто шляхом, котрим хочуть прийти до роботи у віддачі, а не щоб отримувати для себе, то напевно повинні виконувати 613 заповідей в дії, бо той, хто вчить Тору і не хоче виконувати 613 заповідей в дії, то він «вивчає мудрість», як вивчають зовнішні науки. І це як сказали кабалісти (в Ейха Раба, 2:17): «Якщо скаже тобі людина: «є мудрість у народів», - повір, «є Тора у народів» - не вір». Мається на увазі, що людина може вивчати Тору, але якщо вона «ґой», - адже не виконує заповідей, і через це вона «ґой», - виходить, що Тора, котру вона вивчає, називається «мудрощами», і не називається «Торою».
І через це той, хто бажає працювати заради віддачі, звісно, що починає працювати в категорії «дія», а потім починає в категорії «намір», тобто, додати до цього намір віддачі.
Проте, як можна прийти до наміру віддачі, адже відомо, що людина здатна виконувати дії вимушено, незважаючи на те, що «серце не з нею», тобто, людина може виконувати дії примусово, навіть коли вони не за її бажанням, може вона подолати своє бажання і зробити щось без бажання. Але ж серце, тобто бажання й прагнення, - не в силах людина змінити.
Якщо так, то оскільки створено людину з природою «лиш для себе отримувати», то як вона може мати намір заради віддачі, - адже це проти її природи. То як може людина іти проти своєї природи та бажання, котре – лише отримувати? І як вона може примусити себе і спрямовувати намір свого серця, наміряючись віддавати? І ще більш за це, - повинні ми знати, що Тора дана для того, щоби очистити Ісраель. Інакше кажучи, щоб усі дії, котрі дано нам робити, вони не більш ніж для того, щоби здобути цей намір, - віддавати. То як можна це зробити, чи ж не безсилий примус проти серця і бажання?
І це те, що сказав мій батько й учитель: «Що створив Творець – робити», де сенс «що створив Творець» - що над цим повинна людина «робити», тобто над тим, що створено. І маємо пояснити «що створив», - що створіння називається «те, що існує» - з «нічого», і як відомо, що це – намір щодо бажання отримувати. «Робити» відноситься до створінь, котрі повинні зробити на нього намір заради віддачі. Іншими словами, що все, що мають створіння зробити, - це лише те, щоби була у них можливість спрямовувати намір на «заради віддачі», і ця дія належить створінням.
І зі сказаного треба пояснити згаданий вище вислів про «Навчання є великою справою, чи дія», що тут не говориться про дію, котру нижні повинні виконувати, бо це напевно, що без дії не буде нічого, бо перш за все треба виконувати 613 заповідей, дієво. А пояснити це треба самою Торою, бо Тора зветься «навчання». То це питання: «Навчання є великою справою, чи дія», пояснюється так, що оскільки Тора говорить про дві сторони справи:
а) з боку законів, тобто, в якій формі та яким чином треба виконувати заповіді, бо є поняття міри заповідей. Наприклад, в цицит, - треба вчити закони, з котрих висновується ця заповідь, які мають бути розміри таліту і величина цицит. А також, на зразок цього, і щодо інших заповідей. Ця частина називається «те відкрите, що є в Торі», оскільки ці заповіді бачать очима, і тут не можна сказати, що людина помиляється, бо те, що видно очам, коли людина зверне на це свою увагу, то зможе виконувати цю заповідь як належить. Тому й зветься це «відкрите»;
б) частина Тори, в якій не говориться про закони і виконання, коли виконують заповіді в дії, а оповідається про події, а також сказання мудреців, - то яка частина Тори є більшою за іншу, тобто, більш важливою для людини, щоб вона звернула на неї більшу увагу.
А «навчанням» зветься частина Тори, котра тільки лиш для навчання, без дій, оскільки тут не говорять, як в «дієвій» частині, - як виконувати. І це називається «навчанням», тобто «Тора без дії».
Рабі Тарфон говорить: «Дія є великою», тобто частина Тори, де говорять про виконання заповідей, що це головне, що треба знати, як діють правила в заповідях. Рабі Аківа сказав «Навчання є великим». «Відповіли всі й сказали: «Навчання є великим», як сказав рабі Аківа. А чому – «бо навчання приводить до дії».
І треба пояснити те, що сказали: «бо навчання приводить до дії», мається на увазі, що дійсно, починають духовну роботу з тієї частини Тори, котра говорить про виконання заповідей. Але це тільки спочатку, бо головне в Торі та заповідях, що вони дані, аби «очистити ними створіння», а означає це, як написано (у Вступі до науки кабала), що «очищення» - це «вийти з-під влади бажання отримувати для себе, і працювати лише заради віддачі», а це зветься, як зазначено вище, категорією «Що створив Творець – робити», де це «роблення», котре покладено на категорію «створіння», зване «отримання заради себе», - щоб існував на нього намір віддачі, і дія ця є основним, що нижні мають робити, щоб змогли б отримати добро та насолоду, котрі Творець бажає їм дати.
А для того, щоб прийти до категорії «дії», що означає, що людина має працювати лише на користь Творця, а не заради власної користі, людина може щодо відкритої частини, 613 заповідей, все більше зміцнюючись, примусити себе і виконувати 613 заповідей. Але щодо скритої частини, котра є наміром, тобто тим, що належить до серця, - до цього не здатна людина примусити себе. Тобто, якщо серце на бажає працювати і любити ближнього, немає тут людині ніякої ради.
Виходить, в цьому стані, коли людина бажає працювати «заради небес», на що тіло не згодне, вона починає усвідомлювати, що не здатна вона своїми силами працювати «заради небес», і виходить, що зараз людині робиться відомим щось нове, те, чого вона не знала до того, як увійшла в роботу віддачі, - що вона є кінченим грішником, оскільки не бажає працювати заради Творця. І навіть коли до того, як увійшла в роботу віддачі, людина також знала, що поки що не працює заради Творця, проте думала тоді, що те, що не робить все «заради небес», це лише з причини недбалості та лінощів, але коли захоче працювати заради Творця, - напевне це їй вдасться.
Тому людина і не турбувалася тим, що не робить це зараз. І можемо сказати, що це тільки від нестачі часу, але людина впевнена, що в змозі вона все виконувати заради Творця. Бо є й правило, - те, що людина здатна зробити, вона не турбується цим, оскільки в її силах у будь-який час це зробити, але ж якщо вона не здатна, - тоді для неї це залежить від знання інших людей.
Але тепер, коли увійшла людина в роботу в віддачі, і доклала в цьому багато зусиль, і бачить, що не просувається, або й ще гірше, - приходить після довгої роботи до зневіри, і бачить зараз своє зло, що воно настільки велике, що аж приходить до рішення, що робота у віддачі дана не їй, і це усвідомлення є категорією «грішник». Тобто, зараз людина знає, без жодного сумніву, що тіло її дуже уперте, і не може вона переконати його, щоби працювало «заради небес». І лише щодо речей відкритих, в категорії «дії», вона може переконати себе і робити добрі діла, але «серце її не з нею ». То ж тільки тепер людина може визначити, що є в ній зле начало, бо воно є злим саме стосовно Творця, бо хоче бути не працівником Творця, а служити лише собі.
І коли людина приходить до такого стану, коли вона бачить, що є в ній зле начало, то щодо цього треба вірити в те, що сказали кабалісти: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу», оскільки «Світло, що в ній, повертає до добра». Тобто те, що була людина перед цим підкорена злим началом, адже була вимушена працювати заради своєї користі, а не на користь Творця, то тепер, за допомоги «світла Тори», котре «повертає її до добра», буде в неї можливість виконувати дії заради Творця, що зветься «добрими ділами», тобто, лиш тільки віддавати Творцеві, і не працювати заради власної користі.
І зі сказаного ми бачимо, що неможливо прийти до дій віддачі без світла Тори. Виходить, що частина Тори, котру людина вивчає, не говорить про закони і правила, що називається «в категорії дії», а те, що написано «дія є великою», тобто, частина Тори, де говориться про виконання заповідей.
А те, що написано «навчання є великим», тобто частина Тори, де говориться про діяння, притчі, сказання мудреців, і подібне, і ця частина Тори не належить до виконання заповідей, це зветься «навчання». «І відповіли всі, і сказали: «Навчання є великим», «оскільки навчання приводить до дії». Тут поняття «дія» буде, як сказано, «наміром, котрий над дією», котра є категорією «відкрите», і буде в людини можливість створити намір в серці своєму, щоб був він «заради небес», і це зветься «дія», «роблення», як написано: «Що створив Творець щоб робити». Як зазначено вище, - робити намір для «серця», аби була сила в людини зробити так, щоби серце захотіло б працювати заради Творця.