Тижневий розділ Вайєшев

 

Глава 37 

1. І оселився Яаков у землі проживання батька свого, у землі ханаанській. 

2. Ось породження Яакова. Йосеф, сімнадцяти років, пас дрібну худобу разом із братами своїми, бувши отроком, з синами Білгі і з синами Зілпи, дружин бать­­ка свого. І приносив Йосеф злі наговори про них до батька їх. 

3. А Ісраель любив Йосефа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старості його, — і зробив йому смугасту сорочку. 

4. І побачили брати його, що його любить батько їхній більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним мирно. 

5. І бачив Йосеф сон, і повідав братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше. 

6. Він сказав їм: Вислухайте сон, який я бачив: 

7. Ось, ми в’яжемо снопи посеред поля; і ось, піднявся мій сніп і став прямо; і ось, ваші снопи стали навколо і поклонилися моєму снопові. 

8. І сказали йому брати його: Невже царюватимеш ти над нами? невже будеш володарювати над нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його. 

9. І бачив він ще інший сон і розповів його братам своїм, говорячи: Ось, я бачив ще сон: і ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок кланяються мені. 

10. І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: Що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі? 

11. Брати його заздрили йому, а батько його зберіг це.

12. Брати його пішли пасти худобу батька свого в Шхем. 

13. І сказав Ісраель Йосефові: Брати твої чи не пасуть у Шхемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: Ось я. 

14. І  сказав йому: Піди-но подивися, чи мир братам твоїм і чи мир худобі, і принеси мені відповідь. І по­слав його з долини Хевронської; і прийшов він у Шхем. 

15. І знайшов його якийсь чоловік, і ось, блукає він у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш? 

16. І сказав: Братів моїх я розшукую; скажи мені, де вони пасуть? 

17. І сказав той чоловік: Пішли вони звідси, бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосеф за братами своїми і знайшов їх у Дотані. 

18. І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його. 

19. І сказали один одному: Ось, сновидець той прийшов; 

20. Підемо ж тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в одну з ям, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде з його снів. 

21. І почув це Реувен і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не вб’ємо його. 

22. І сказав їм Реувен: Не проливайте крові; киньте його в ту яму, що у пустелі, а руки не накладайте на нього! - щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його. 

23. І було, коли Йосеф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосефа одежу його, сорочку смугасту, яка була на ньому, 

24. І взяли його, й кинули його у яму; яма ж та була порожньою; води в ній не було. 

25. І сі­­ли вони їсти хліб, і підняли очі й побачили, ось, іде з Ґіл’ада караван ішмаелітів, і верблюди їхні несуть зілля пахучі, бальзам і ладан: ідуть вони звезти це в Єгипет. 

26. І сказав Єгуда братам своїм: Яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його? 

27. Підемо, продамо його ішмаелітам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися­ 

28. І, коли проходили купці мідьянські, витягли Йосефа з ями і прода­ли Йосефа ішмаелітам за двад­цять срібників; а вони відвели Йосефа в Єгипет. 

29. Реувен же прийшов знову до ями; і ось, немає Йосефа в ямі. І роздер він одяг свій, 

30. І повернувся до братів своїх, і сказав: Отрока нема, а я, куди я дінуся? 

31. І взяли одяг Йосефа, і закололи цапа, і ви­мазали сорочку кров’ю; 

32. І послали смугасту сорочку, і принесли до батька свого, і сказали: Ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні. 

33. Він упізнав його і сказав: Це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; розтерзаний, розтерзаний Йосеф! 

34. І розідрав Яаков одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів. 

35. І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: Скорботним зійду до сина мого в могилу. І оплаку­вав його батько його. 

36. Мідьянитяни ж продали його в Єгипті Потіфару, царедворцеві фараона, начальникові різників.

 

Глава 38

1. І було в той час, і спустився Єгуда від бра­­тів своїх і оселився поблизу­ одного адуламитянина, якому ім’я: Хіра. 

2. І побачив там Єгуда дочку од­ного ханаанця, якому ім’я Шуа; і взяв її і ввійшов до неї; 

3. Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ер; 

4. І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан; 

5. І продовжила, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Шела. І було у Хезиві, коли вона народила його. 

6. І взяв Єгуда дружину Ерові, первісткові своєму; ім’я їй Тамар. 

7. Ер, первісток Єгудин, був злим в очах Творця, й умертвив його Творець; 

8. І сказав Єгуда Онану: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і постанови сíм’я братові твоєму; 

9. Онан знав, що сíм’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, губив (сíм’я) на землю, щоб не дати сімені братові своєму;

10. Злом було перед очима Творця те, що він робив; і Він умерт­вив його. 

11. І сказав Єгуда Тамар, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки підрос­те Шела, син мій. Тому що він сказав (собі): Не помер би і він подібно до братів його. Тамар пішла і стала жити в домі батька свого. 

12. Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Єгуди. Єгуда, утішившись, пішов у Тімну до стригалів овець його, сам і Хіра, друг його, адуламитянин. 

13. І повідомили Тамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Тімну стригти худобу свою; 

14. І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Ейнаїма, що на дорозі до Тімни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину; 

15. І побачив її Єгуда і при­йняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє; 

16. Він повернув до неї і сказав: Дай-но я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене? 

17. Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Якщо даси ти мені заставу, поки пришлеш; 

18. Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, і перев’язь твою, і посох твій, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього. 

19. І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого. 

20. Єгуда ж послав козеня через друга свого адуламитянина, щоб узяти заставу з руки жінки, але він не зна­йшов її; 

21. І запитав жителів того міс­ця, говорячи: Де блудниця, та, в Ейнаїмі при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці; 

22. І повернув­ся він до Єгуди і сказав: Я не зна­йшов її; та й жителі місця­ того сказали: тут не було блуд­ниці;

23. Єгуда сказав: Нехай вона візьме собі, аби тільки не стати нам посміховиськом; ось, я посилав це козеня, але ти не зна­йшов її. 

24. Минуло близько трьох місяців, і сказали Єгуді, говорячи: Тамар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Єгуда сказав: Виведіть її, і нехай вона буде спалена; 

25. Коли виводили її, вона послала сказати свекру своєму: Я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала:­ Впізнай-но, чия ця печатка і перев’язь і посох; 

26. Єгуда впізнав і ска­зав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше. 

27. Під час пологів­ її виявилося, що в утробі у неї близнюки; 

28. І під час пологів її з’яви­лася рука (одного); і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: Цей вийшов першим; 

29. І було, коли повернув він руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Що це ти пішов собі напролом? І наречено йому ім’я: Перец; 

30. Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зерах.

 

Глава 39 

1. Йосеф же зведений був до Єгипту, і купив його з рук ішмаелітів, які звели його туди, єгиптянин Потіфар, царедворець фараонів, начальник різників. 

2. І був Творець з Йосефом: він був чоловіком успішним і був у домі господаря свого, єгиптянина; 

3. І побачив господар його, що Творець з ним і що усьому, що він робить, Творець дає успіх в його руці; 

4. І здобув Йосеф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його; 

5. І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Творець благословив дім єгиптянина заради Йосефа, і було благословення Творця на всьому, що мав він у домі й у полі; 

6. І залишив він усе, що мав, у руках Йосефа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосеф же був красивий подобою і гарний лицем. 

7. І було, після цих подій, і піднесла очі свої на Йосефа дружина господаря його і сказала: Лягай зі мною; 

8. Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: Ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки; 

9. Немає більшого за мене в домі цьому; і він не закрив від мене нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Всесильним? 

10. І було, коли вона щодня так говорила Йосефу, а він не слухав її, щоб лежати з нею і бути з нею; 

11. І було, в один день, він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх там у домі не було; 

12. Вона схопила його за одяг його і сказала: Лягай зі мною. І залишив він одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.

13. Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть; 

14. Покликала домашніх своїх і сказала їм так: Подивіться, він привів до нас чоловіка-іврі насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом; 

15. І він, почувши, що я здійняла голос і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть; 

16. І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій. 

17. І переказала йому ті самі слова, говорячи: Раб-іврі, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною; 

18. Але, коли я підвищила голос і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть. 

19. Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи, - так вчинив зі мною раб твій, - то спалахнув гнівом; 

20. І взяв Йосефа господар його і віддав його у в’яз­ницю, місце, де ув’язнені були в’язні царя. І був він там у в’язниці.

21. І Творець був з Йосефом, і схилив до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці; 

22. І віддав начальник в’язниці в руки Йосефові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що б вони там не робили, за його велінням робилось; 

23. Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було в його руці, тому що Творець з ним, і в усьому, що він робив, Творець давав успіх.

 

Глава 40

1. І було після всіх цих подій, згрішили виночерпій царя єгипетського і хлібодар перед господарем своїм, царем Єгипту; 

2. І прогнівався фа­раон на двох царедворців своїх, на головного виночерпія і на голов­ного хлібодара; 

3. І віддав їх під варту­ в дім начальника різників, у в’яз­ницю, у місце, де ув’язнений був Йосеф. 

4. Начальник різників приставив до них Йосефа, і він служив їм. І пробули вони під вартою деякий час.

5. І наснився їм сон обом, кожному його сон в одну ніч, кожному за сенсом його сну, виночерпію і хлібо­дару царя єгипетського, замкненим у в’язниці. 

6. І прийшов до них Йосеф вранці, побачив їх, і ось, вони похмурі; 

7. І запитав він царедворців фараонових, що перебували з ним у домі господаря його під вартою, говорячи: Чому недобрі у вас сьогодні обличчя? 

8. Вони сказали йому: Ми бачили сни; а витлумачити їх нема кому. Йосеф сказав їм: Чи не від Всесильного тлумачення? розкажіть мені. 

9. І розповів головний виночерпій Йосефу сон свій і сказав йому: У сні моєму, ось виноградна лоза переді мною; 

10. На лозі три гілки; вона розвинулася, показалася на ній зав’язь, виросли й дозріли на ній грона її, виноград; 

11. І чаша фараонова у руці моїй; я взяв ягід, вичавив їх у чашу фараонову і подав чашу на долоню фараонові. 

12. І сказав йому Йосеф: Ось тлумачення його: три гілки — це три дні; 

13. Через три дні фараон піднесе голову твою і поверне тебе на місце твоє, і ти подаси чашу фараонову в руку його, за колишнім звичаєм, коли ти був у нього виночерпієм; 

14. Так згадай же мене при собі, коли добре тобі буде, і зроби мені благодіяння, і скажи про мене фараонові, й виведи мене з цього дому; 

15. Бо я украдений із землі іврім; а також і тут нічого не зробив, за що б кинути мене у в’язницю. 

16. Головний хлібодар побачив, що витлумачив він добре, і сказав Йосефові: Також і я в своєму сні: ось на голові в мене три кошики решітчастих; 

17. У верхньому кошику від усякої їжі фараонової, вироби пекаря, і птах клює її з кошика на голові моїй; 

18. І відповів Йосеф і сказав: Ось тлумачення його: три кошики — це три дні; 

19. Через три дні фараон зніме з тебе голову твою і повісить тебе на дереві, і птах буде клювати плоть твою з тебе. 

20. І було на третій день, день народження фараонового, зробив він бенкет для всіх слуг своїх і згадав він про головного виночерпія і про головного хлібодара серед слуг своїх; 

21. І повернув головного виночерпія до виночерпання його, і він подав чашу на долоню фараонову; 

22. А головного хлібодара повісив, як витлумачив їм Йосеф. 

23 І не згадав головний виночерпій про Йосефа, і забув його.