Тижневий розділ Мікец

 

Глава 41 

1. І було, коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки; 

2. І ось, виходять з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті; 

3. І ось, сім корів інших виходять після них з ріки, поганих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки; 

4. І з’їли корови погані на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І про­кинувся фараон. 

5. І заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків­ гладких і гарних; 

6. І ось, сім колосків виснажених і висушених східним вітром ростуть за ними; 

7. І поглинули худі колоски сім колосків гладких і повних. І проки­нув­ся фараон, і ось, це сон. 

8. І було вран­ці, і сколихнувся дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону. 

9. І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: Гріхи мої згадую я нині; 

10. Фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника різників; 

11. І снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кож­ному снився сон особливого значення; 

12. Там саме був з нами молодий іврі, раб начальника різників; і розповіли ми йому, і він витлумачив нам сни наші, кожному відповідно до його сновидіння; 

13. І як він витлумачив нам, так і збулося: я повер­нений на місце моє, а той повішений. 

14. І послав фараон і покликав Йосефа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона. 

15. Фа­­раон сказав Йосефові: мені снив­ся сон, а витлумачити його нема кому, а про тебе я чув, таке, що ти слухаєш сон аби витлумачити його. 

16. І відповів Йосеф фарао­ну, говорячи: Це не моє; Всесильний дасть відповідь на благо фараонові. 

17. І сказав фараон Йосефові: Уві сні моєму, ось, стою я на березі ріки; 

18. І ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті; 

19. Але ось, після них виходять сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі єгипетській худобу настільки погану; 

20. І з’їли охлялі й худі корови поперед­ніх сім корів повних; 

21. І ввійшли ті в утробу їх, і не знати було, що вони ввійшли в утробу їх: і вигляд їхній такий же поганий, як і спочатку. І я прокинувся. 

22. І бачив я в моєму сні: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних; 

23. І ось, сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром ростуть за ними; 

24. І поглинули худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але немає кому пояснити мені. 

25. І сказав Йосеф фараонові: Сон фараонів один: що́ Всесильний зробить, те́ Він звістив фараонові. 

26. Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один; 

27. І сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду. 

28. Ось чому сказав я фараонові: що́ Всесильний зробить, те́ Він показав фараонові. 

29. Ось, настає сім років великого достатку в усій землі єгипетській; 

30. Після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі єгипетській, і виснажить голод землю; 

31. І непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким. 

32. А що сон повторився фараону двічі, бо істинним є слово Всесильного, і що незабаром Всесильний виконає це. 

33. І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею єгипетською; 

34. Нехай зробить фараон і поставить над землею наглядачів і забезпечить він землю єгипетську за сім років ситості; 

35. Нехай вони беруть усякий харч цих гарних років, що настають, і накоплять хліб під відання фараона, харч у містах, і нехай бережуть; 

36 І буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.

37 Це сподобалося фараонові й усім слугам його. 

38. І сказав фараон слугам своїм: Чи знайдемо ми такого, чоловіка, в якому був би дух Всесильного? 

39. І сказав фараон Йосефу: Після того, як Всесильний відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти; 

40. Ти будеш над домом моїм, і за твоїм словом буде забезпечуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе. 

41. І сказав фараон Йосефові: Ось, я поставив тебе над усією землею єгипетською. 

42. І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосефа; вдяг його у вісонний одяг, поклав золоту нашийницю на шию його; 

43. І посадив його на другій із своїх колісниць і щоб проголошували перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею єгипетською. 

44. І сказав фараон Йосефу: Я фараон; без тебе ніхто не підніме ні руки своєї, ні ноги своєї­ по всій землі єгипетській; 

45. І нарік фараон Йосефові ім’я: Цафнат Паанеах, і дав йому за дружину Аснат,­ дочку По­ті Фера, жерця Она. І виступив Йосеф над землею єгипетською. 

46. Йосефові було тридцять років від народження, коли він став перед ли­це фараона, царя єгипетського. І вий­­шов Йосеф від лиця фараонового і пройшов по всій землі єгипетсь­кій; 

47. Земля ж у сім років достатку приносила повними пригорщами; 

48. І зіб­рав він усякий хліб семи років, які були в землі єгипетській, і поклав хліб у міс­тах; хліб полів, що навколо міста, поклав у нього; 

49. І зібрав Йосеф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.

50. До настання років голоду, у Йосефа народилися два сини, яких на­родила йому Аснат, дочка Поті Фера, жерця Она. 

51. І на­рік Йосеф ім’я первісткові: Менаше, тому що Всесильний дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого; 

52. А другому нарік ім’я: Ефраїм, тому що Всесильний зробив мене плідним у землі страждання мого.

53. І минули сім років достатку, що був у землі єгипетській, 

54. І почали наступати сім років голоду, як сказав Йосеф. І був голод по всіх землях, а в усій землі єгипетській був хліб; 

55. І почала терпіти голод вся земля єгипетська, і заволав народ до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: Підіть до Йосефа і робіть, що він вам скаже;

56. І був голод по всій землі; і відчинив Йосеф усе, в чому було (зерно), і продавав Єгипту. Голод же посилювався в землі єгипетській; 

57. І приходили, - всяка країна, - в Єгипет купувати у Йосефа, тому що сильний голод по всій землі.

 

Глава 42 

1. І довідався Яаков, що є на продаж в Єгипті, і сказав Яаков синам своїм: Що ви себе показуєте? 

2. І сказав: Ось, я чув, що є на продаж у Єгипті; спустіться туди і купіть нам звідти, щоб нам жити і не вмерти; 

3. І спустилися десять братів Йосефових купити хліба у Єгипту; 

4. А Біньяміна, брата Йосефового, не послав Яаков з братами його, тому що сказав: Не трапилося б з ним лиха. 

5. І прийшли сини Ісраеля купувати, разом з іншими, що прийшли, бо в землі ханаанській був голод. 

6. Йосеф же був правителем у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосефа прийшли і вклонилися йому лицем до землі; 

7. І побачив Йосеф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо і сказав їм: Звідки ви прийшли? Вони сказали: Із землі ханаанської, купити їжу; 

8. Йосеф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його; 

9. І згадав Йосеф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: Ви підглядачі, ви прийшли видивитись наготу землі цієї; 

10. Вони сказали йому: Ні, пане наш; раби твої прийшли купити їжі; 

11. Ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами. 

12. Він сказав їм: Ні, ви прийшли розвідати наготу землі цієї; 

13. Вони сказали: Нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі ханаанській, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало. 

14. І сказав­ їм Йосеф: Це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі; 

15. Ось як ви будете випробувані: життям фараона (клянуся), ви вийдете звідси хіба що з приходом сюди меншого брата вашого; 

16. Пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і випробувані будуть слова ваші, чи за вами правда; і якщо ні, життям фараона (клянуся), що ви підглядачі;

17. І віддав їх під варту на три дні. 

18. І сказав їм Йосеф на третій день: Ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Всесильного; 

19. Якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай буде ув’язнений в домі, де ви утимувалися; а ви підіть, відвезіть куплене вами, заради голоду сімей ваших; 

20. Брата ж вашого мен­шого приведіть до мене, щоб виправ­далися слова ваші і щоб не по­мерти вам. Так вони і зробили. 

21. І говорили вони один одному: Дійсно ми винуваті за брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали (його); за те і спіткало нас горе це. 

22. Реувен відповів їм і сказав: Чи не говорив я вам: Не грішіть проти отрока! але ви не послухалися; ось, кров його стягується. 

23. А того не знали вони, що Йосеф розуміє; бо між ними був товмач. 

24. І відійшов від них, і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Шимо­на, ув’язнив його перед очима їхніми; 

25. І наказав Йосеф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу.­ Так і зроблено з ними; 

26. Вони поклали куплене ними на ослів своїх, і пішли звідти. 

27. І відкрив один мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його; 

28. І сказав своїм братам: Срібло моє повернуто; ось воно в міш­ку моєму. І метнулося серце їхнє, і вони з тремтінням говорили один одному: Що це Всесильний зробив з нами? 

29. І прийшли до Яакова, батька свого, у землю ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи: 

30. Чоловік, господар тієї землі, говорив з нами суворо і виставив нас за підглядачів землі тієї; 

31. І сказали ми йому: Ми люди чесні; ми не бували підглядачами; 

32. Нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі ханаанській. 

33. І сказав нам чоловік, господар тієї землі: Ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште при мені одного брата з вас, а (те, що) заради голоду сімей ваших, візьміть і йдіть; 

34. І приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, що люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі. 

35. Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися. 

36. І сказав їм Яаков, батько їхній: Ви позбавили мене дітей: Йосефа нема, і Шимона нема, і Біньяміна візьмете, — усе це на мене! 

37. І сказав Реувен батькові своєму, говорячи: Вмертви двох моїх синів, як­що я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі;

38. Він сказав: Не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу.

 

Глава 43 

1. А голод тяжкий на землі. 

2. І було, коли вони з’їли те, що купили в Єгипті, тоді батько їхній сказав їм: Підіть знову, купіть нам трохи їжі; 

3. І сказав йому Єгуда, говорячи: Той чоловік рішуче застерігав нас, сказавши: не побачити вам лиця мого без вашого брата з вами; 

4. Якщо зволиш послати з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі;, 

5. А якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не побачите лиця мого, якщо брата вашого не буде з вами. 

6. Ісраель сказав: Для чого ви зро­били мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат? 

7. Вони сказали: Розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: Чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому згідно з цим. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого? 

8. Єгуда ж сказав Ісраелю, батькові сво­є­му: Відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші; 

9. Я від­повідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не представлю його перед тобою, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя; 

10. Якби ми не барилися, то вже сходили б двічі. 

11. Ісраель, батько їх, сказав їм: Якщо так, то зробіть ось що: візьміть із собою те, чим славна земля ця у посудини ваші і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, пахощів і ладану, фісташок і мигдальних горіхів; 

12. І срібла вдвоє візьміть в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд; 

13. І брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того; 

14. Всесильний же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Біньяміна, а мені – як втратив я дітей, так втратив. 

15. І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Біньяміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосефа; 

16. Йосеф, побачивши між ними Біньяміна, сказав начальнику дому свого: Введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні; 

17. І зробив чоловік той, як сказав Йосеф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосефів. 

18. І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосефів, і сказали: Це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, нас ведуть, щоб звести наклеп на нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших; 

19. І підійшли вони до начальника дому Йосефового, і стали говорити йому біля дверей дому; 

20. І сказали: Послухай-но будь ласка, пане наш, спускатись ми спускалися вже раніше купувати їжу; 

21. І трапилося,­ що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось, срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками; 

22. А для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші. 

23. Він сказав: Мир вам, не бійтеся; Всесильний ваш і Всесильний батька вашого дав вам скарб у мішки ваші; сріб­ло ваше дійшло до мене. І вивів до них Шимона. 

24. І ввів той чоловік людей цих у дім Йосефів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім; 

25. І вони приготували дарунки до приходу Йосефа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб. 

26. І прийшов Йосеф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі. 

27. Він запитав їх про здоров’я і сказав: Чи мир батьку вашому старому, про якого ви говорили? чи живий ще він? 

28. Вони сказали: Мир рабу твоєму, батькові нашому, ще живий. І схилилися вони і поклонилися. 

29. І підняв очі свої (Йосеф), і побачив Біньяміна,­ брата свого, сина матері своєї, і сказав: Це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: Нехай буде милість Всесильного з тобою, сину мій!

30. І поспіхом вийшов Йосеф, тому що запалала в ньому жалість до брата свого, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там; 

31. І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: Подавайте хліб. 

32. І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з іврім, тому що це огидно для єгиптян; 

33. І сіли вони перед ним, первородний за первородством його, і мо­лодший за молодшістю його, і дивувалися ці люди один одному; 

34. І посилалися їм страви від нього, і частка Біньяміна була вп’ятеро біль­шою за частки кожного з них. І пи­ли, і хмеліли вони з ним.

 

Глава 44 

1. І наказав начальнику дому свого, говорячи: Наповни мішки цих людей харчами, скіль­ки­ вони зможуть нести, і срібло кож­но­го поклади в отвір мішка його;

2. А келих мій, келих срібний, поклади в отвір мішка до молодшого і срібло за куплене ним. І зробив той за словом Йосефа, яке сказав він. 

3. Ранок, світло,­ і ці люди були відпущені, вони й осли їхні. 

4. Ще не далеко відійшли вони від міста, як Йосеф сказав начальникові дому свого: Встань, поженись за цими людьми і, коли наздоженеш, скажи їм: чому ви заплатили злом за добро? 

5. Адже це те, з чого п’є господар мій і він ворожить на ньому. Зло вчинили ви тим, що зробили. 

6. Він наздогнав їх і сказав їм ці слова; 

7. Вони сказали йому: Для чого пан наш говорить такі слова? Ганьба для рабів твоїх вчинити таке; 

8. Адже срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми назад принесли тобі із землі ханаанської: як же нам украс­ти з дому господаря твого срібло або золото? 

9. У кого з рабів твоїх знайдеться (келих), тому смерть, і ми бу­демо рабами пана нашого; 

10. Він сказав: Так і нині, як ви сказали, так нехай і буде: у кого знайдеться, той буде мені рабом, а ви будете не винні. 

11. Вони поспіхом опустили кожен свій мішок на землю і відкрили кожен свій мішок; 

12. Він обшукав, зі старшого почав і молодшим закінчив; і зна­йшовся келих в мішку Біньяміно­во­му; 

13. І роздерли вони одяг свій, і, поклавши кожен на осла свого ношу, повернулися до міста. 

14. І прийшли Єгуда і брати його в дім Йосефа, який був ще вдома, й упали перед ним на землю; 

15. Йосеф сказав їм: Що це за діяння ви зробили? хіба ви не знали, що така людина, як я, звісно ж вгадає? 

16. Єгуда сказав: Що нам сказати пану нашому? що говорити? чим виправдовуватися? Всесильний знайшов неправду рабів твоїх; ось, ми раби пану нашому, і ми, і той, у чиїй руці зна­йшовся келих; 

17. І сказав: Хула мені зробити таке; той, у чиїй руці знайшовся келих, буде мені рабом, а ви йдіть з миром до батька вашого.