Життя Сари

Стаття 7, 1985

(переклад з івриту)

 У Зоар, в главі «Хаєй Сара» (стор.7, п.17, і в коментарі «Сулам») написано так: «Інше пояснення: “Цар” – це жінка, яка тремтить перед Творцем, як сказано: “Жінка, яка тремтить перед Творцем, - вона прославиться”, і це - Шхіна. Для обробленого поля - це чужий вогонь, тобто «сітра ахра» (егоїзм, букв. “зворотна сторона”), як сказано – зберегти тебе від чужої жінки, тому що є таке поле, а є й інше поле. Є поле, на якому перебувають всі благословення та святості, як сказано: “Як запах поля, яке благословив Творець”, тобто Шхіна. А є поле, на якому перебувають всі руйнування і скверна, і нищення, і вбивства та війни, тобто – сітра ахра», кінець цитати.

І пояснення, за нашою методикою, буде таке, що існують два шляхи: або просуватися дорогою тих, хто прямує до Творця, дорога Якого є шляхом віддачі, або дорогою, яка веде до людей, що є отриманням. Бо те, що створіння називаються створіннями, то це тільки з боку отримання та себелюбства, що прийшло нам зі сторони суті створіння.

І на цю властивість зроблено скорочення та приховання, так, що на її місці вже не видно, що «сповнена вся земля славою Його». Бо лише коли вийти зі стану отримання, можна осягти, що вся земля сповнена Його славою, але до того, як вийти з властивості отримання, можна тільки вірити, що це так.

І для того, щоб могли ми відчути це, дають пораду людині вийти зі стану отримання, що є місцем мороку та смерті, тобто світло життя не може розкритися там, хоч воно і присутнє, але щодо людини воно приховане. І той, хто приходить в цей стан, в це місце, робиться відокремленим від Джерела життя.

Тому це місце зветься «тьма і смерть», і всілякі нещастя є там, і зветься це сітра ахра, тобто те, що проти святості. Адже в місці святості, що зветься властивістю віддачі, там – стан тотожності властивостей [з Творцем], і в ньому розкриваються всі благо та насолода, і воно є місцем благословення та святості. І це зветься «жінка, яка тремтить перед Творцем». І вся наша робота, вона аби тільки прийти до трепоту перед Творцем, що зветься прийняттям на себе тягаря «малхут небес» (влади властивості віддачі).

І з цього зрозуміємо те, що сказали мудреці про вислів «чорні як ворон» (трактат «Ірувін», 22). «У кому ти їх знаходиш? Раба сказав: «У тому, хто ставиться жорстоко до дітей своїх та домочадців, як ворон. А є інші, що читають як «у кому ти береш» порядки Тори». І пояснення Раші: «Ворон жорстокий до дітей своїх, як написано: «Дітям ворона, коли закличуть».

Так от, ворон (івр. «орев») – від словаа «арев» (тут – «приємний, солодкий»), як написано: «Бо голос Твій солодкий». І це протилежно голубу, як сказали мудреці про вислів «І прилетів до нього голуб, і ось зірване оливкове листя в його дзьобі». «І сказав рабі Ірмія бен Ельазар: «Чому сказано: “І ось зірване оливкове листя в його дзьобі”? Сказала голубка перед Творцем: «Володаре світу, хай буде прожиток мій гірким як маслина, аби був даний Твоєю рукою, і хай не буде солодким як мед з рук плоті й крові (людей)».

Бо відомо, що в час, коли людина працює ради отримання, коли вся її спрямованість лише на себелюбство, ця робота зветься солодкою роботою. І це, як сказала голубка, «краще хай буде прожиток мій гірким як маслина, але з руки Творця». І означає це, що забезпечення людини, те, чим вона забезпечує себе і з цього живе, - коли її робота спрямована, щоб була вона задля Творця, тобто в ім’я небес, - тоді воно «гірке», адже тіло не згоджується з цим харчуванням, - то все одно хай залежить від міри того, наскільки зможе віддавати, тому що це проти природи, в якій тіло народжене.

Бо тіло народжується з бажанням отримувати і воно прагне тільки того, чим може забезпечити себелюбство, що зветься «прожиток з рук плоті та крові». І від цього прожитку тіло має втіху і це солодко йому. І це й є категорія «орев» (ворон), бо тільки «їжа від людей» «арев» (приємне) для нього. Тоді як харчування, що залежить від рук небес, тобто тільки від того, що може зробити ради небес, - від цього тіло тікає, тому що в діях віддачі воно відчуває смак гіркоти.

Виходить, відповідно, що «вороном» називається робота в себелюбстві. І оскільки на бажання отримувати було скорочення, що є прихованням та вкриттям, де вище світло не розкривається, тому робота «ворона» називається «чорнотою», і це – «чорні як ворон». Тобто той, в кому існує Тора, тобто той, в кому світло Тори може світити, - він уже усвідомив, що «ворон», тобто робота в отриманні, призводить тільки до «чорного», і тільки темряву він може отримати, а не світло. І про це тлумачили мудреці, що «Тора існує тільки в тому, хто ставиться жорстоко до дітей своїх та домочадців, як ворон».

Адже відомо, що «батько» та «син» - це причина та наслідок. Тому слід тлумачити наведений вище вислів так, що той, хто приходить до усвідомлення, що коли він працює на «плоть і кров», а це робота себелюбства, - то хоч робота ця «арев» (приємна), що й є «орев» (ворон), - знає він завдяки цьому, які будуть наслідки. Тобто що саме народиться від такої роботи, - тільки морок, що зветься «чорним». Тоді людина знає, що вона зробилася «жорстокою щодо своїх синів», тобто вона не милосердиться над тими результатами, які народяться від цього.

Виходить, що коли людина знає, що стала вона жорстокою, тим що діє на рівні «ворона», тоді вона міняє свою путь і починає йти шляхом «голубки», бо згодна вже працювати ради Творця, попри те, що харчування з цього буде гірким як маслина. Але результати, тобто «діти», будуть втішатися від її роботи, бо причина «ради віддачі» приводить до того, щоб було дано вище благо в це місце. А протилежний цьому – «ворон», який робиться жорстоким до своїх дітей, як зазначено вище.

І можна пояснити, що тому Ісраель і уподібнені голубці з наведеної вище притчі. І це й є «спільнота Ісраеля», що є категорією яшар-ель (прямо до Творця), і це означає - все, що роблять Ісраель, намір при цьому – прямо до Творця. Тоді як народи світу, вони є категорією ель-зар (чужий бог), бо вони не бажають віднести свою роботу до «Ель», тобто до Творця.

І цим можна пояснити вислів «Дає худобині хліб її, дітям ворона, коли кличуть». І маємо зрозуміти, до чого це сусідство, - худобина та ворон. А це так, як тлумачили мудреці про вислів «людину й худобину» (трактат «Хулін», 5), кажучи так: «І сказав рав Єгуда: “Сказав Рав, що це люди, які хитрі думкою і виставляють себе як худобу”». Згідно з поясненням мого пана, батька й учителя, це є категорією віри вище знання, основа якої - келім віддачі. А «сини ворона», тобто коли дивиться і бачить результати свої, те, що народжується з себелюбства, - все це починає закликати до Творця, щоб дав їм келім віддачі і властивість віри вище знання. І це після того, як прийшов до усвідомлення, які результати приносить йому себелюбство, що зветься категорією «ворон». То можна сказати, що це зветься: «Близький Творець до всіх, хто закликає до Нього, до всіх, хто закликатимуть до Нього в істині». І це так, як пояснив мій батько й учитель про написане в суботніх співах: «Притягни милість Свою до тих, хто знають Тебе, Творець ревнивий та мстивий». І сенс той, що людина приходить до усвідомлення: якщо вона не піде шляхом віддачі, то відразу ж дістане помсту. Тому вона вже певна, що берегтиме себе, щоб не помилитися, і не вийти на шлях, що веде до себелюбства, бо людина знає, що це в її душі. Тобто вона впаде в місце темряви та смертної тіні. І тоді вона каже: «Притягни милість Свою до тих, хто знають Тебе», бо Він – «Творець ревнивий та мстивий».

Тому вони просять у Творця, щоби дарував їм милість. Інакше знають, що пропали. Що лише завдяки милості, яку Творець дасть їм, вони отримають келім віддачі.  

І це категорія голубки, як зазначено вище. Тоді як від ворона, тобто від солодкості, вони вимагають умов в своїй роботі, що звуться «приємними», цим він робиться жорстоким, тобто вбиває всіх дітей своїх, губить усе своє майбутнє, - тим, що виміряє порядок своєї духовної роботи за мірою солодкості, що відчуває від своєї роботи, коли весь його розрахунок відповідає тому, як бажання отримувати напучує його.

І це означає «дає худобині хліб її». Коли Він дає їм хліб, званий властивістю віри? Тоді, коли «діти ворона закликатимуть», а це - коли вони розуміють, що результати, звані «діти», що народжуються від «ворона», засуджені до смерті, як зазначено вище, бо це є відокремленням від життя живих. І коли закликають до Творця, щоб допоміг їм, тоді вони закликають до Творця по правді. І це як написано: «Близький Творець до всіх, хто закликає до Нього, до всіх, хто закликає до Нього по правді».