Четвертого адара (17 лютого) 1964 року.
(переклад з івриту)
Вітання й усього доброго навік другові моєму, найдорожчому з людей …
Ось, мудреці сказали: «Не відповідай дурню в дусі його дурості щоб не стати подібним йому». І написано: «Відповідай дурню в дусі його дурості, щоб не став він мудрим в своїх очах». І це не є проблемою: одне стосується слів Тори, а інше – питань цього світу». І пояснив Раші: «Щодо питань Тори – можна відповідати в дусі його дурості». (трактат «Шабат», 30:2). І маємо зрозуміти, що за заборона, - відповідати про питання цього світу, чого тут боятися? Адже думка схиляється до зворотного: стосовно питань духовних слід побоюватися, тому що не варто входити в суперечку з дурнем, - але чому б існувати забороні відповідати щодо питань цього світу?
Також слід зрозуміти те, що сказали мудреці про вислів: «Повідом мені, будь ласка, шляхи Твої». Сказав перед Ним: «Володарю світу, чому буває праведник – і добре йому, і буває праведник – і зле йому, є грішник – і добре йому, і є грішник – і зле йому?» Сказав йому: «Моше, праведник і добре йому, це праведник син праведника, праведник і зле йому, це праведник син грішника, грішник і добре йому, це грішник син праведника, грішник і зле йому, це грішник син грішника» (трактат «Брахот», 7:1).
І в простому сенсі важко це зрозуміти, адже ми бачимо також грішника сина грішника, якому добре, також і праведника сина праведника – і погано йому.
Отже, треба пояснити, що тут не маються на увазі шляхи вищого управління, те, як ми бачимо їх на свої очі, бо про це написано: «Бо не є Мої думки вашими думками, і не є ваші шляхи Моїми шляхами». А те, що сказав «Повідом мені, будь ласка, шляхи Твої» означає шляхи роботи Творця.
Бо відомо, що метою творіння є дати благо створінням. Тобто, що весь той час, поки людина не прийшла до стану, коли добре їй у світі, вона має знати, що досі ще не прийшла до мети, заради якої створено людину. І ще правило потрібно знати, що в духовній роботі «батьком й сином» звуться причина й наслідок. Тобто попередній стан спричинює наступний, і перший стан зветься «батьком», а другий стан називається «син».
І з цього зрозуміємо все сказане вище. Ось, людина з вулиці, яка не займається Торою та заповідями, якщо бачить якогось праведника, який вивчає Тору, то приходить і запитує праведника: «Що це у вас за робота?» І ясно, що прийшов він глузувати з праведника, який займається Торою та заповідями. І зрозуміло, що він не хоче, щоб праведник відповів йому, пояснивши по-правді, тобто, щоб зобов’язав його також займатися служінням Творцю, бо його намір зовсім не в цьому. Тому не відповідай йому, бо й сам він не хоче, щоб ти йому відповів. І це зветься грішником.
І той, хто в такому стані, тобто коли грішники, що в світі, викликають у його мозку такі думки, - не відповідай йому, тобто людина хай не бере до уваги подібні думки. І це зветься «грішник син грішника». А також це – «зле йому», - зле людині, якщо потрапили їй у мозок подібні думки. «Не відповідай» означає, що заборонено людині розбирати такі питання, як написано: «Щоб не став ти подібним йому». Тому називається «зле йому», адже це повністю – зло, і не виросте з цього ніякого добра.
І є людина, яка займається Торою та заповідями, і коли починає роботу виключно лішма, без усякого наміру собі на благо, тоді з’являються в неї запитання: «Що це у вас за робота?» - що тобі буде з того, що ти працюєш «виключно для Творця». Тоді напевно цій людині, намір якої такий, що бажає, щоб усе було в ім’я небес, і саме це спричинило їй такі думки, - «добре їй», тобто тому, що це є ознакою, що бажає насправді працювати заради небес, бо саме через це її тіло не згодне з нею, - йти цим шляхом.
Тому ця людина прагне, щоб праведник дав їй ясну відповідь, щоб знати, що відповідати тілові, щоб мала вона чим переконати його, - тому дай їй відповідь. І це й зветься, що словами Тори можна відповісти, тому що той насправді хоче відповіді.
І той, хто перебуває в такому стані, той зветься грішником сином праведника, тому що твердження грішника, - «що це за робота», з’являється в нього завдяки тому, що він займається Торою та заповідями. Виходить, що називається праведником, а дія праведності, те, що він бажає, щоб усе було заради Творця, - це породжує в ньому запитання «що це за робота?», тому він називається «грішник, син праведника». І це – «добре йому», тому що це ознака, що йде дорогою правди.
І це те, що казали мудреці: «Зле начало людини посилюється проти неї щодня й намагається вмертвити її, і якби Творець не допоміг, не подолала б його». Тільки Творець може допомогти людині, щоб була в неї можливість мати намір заради Творця. І коли Творець допомагає людині, вона робиться праведником і удостоюється тоді постійної віри. І це зветься словами мудреців: «той, хто вивчає Тору лішма», тобто, весь його намір – в ім’я Творця. Але це ще не прийшло до мети творіння, як написано: «Якщо й правий ти, - що даси Йому?», бо у Творця немає нестачі, щоб нам було необхідно працювати для Нього. І лише для того, щоб не було «хліба сорому», дано нам виправлення, - працювати лішма. Тому з однієї сторони стан цей називається «праведник син грішника», оскільки попередній стан, до того, як Творець допоміг йому, був – «грішник». А після того, як Творець допоміг йому, він зробився праведником, тому він і зветься «праведник син грішника». Але поки що «зле йому», тому що досі ще не дістався до мети, заради якої створений.
А потім він приходить до Тори, що зветься «І розкривають йому таємниці Тори… і весь цілий світ, вартий він йому», де Тора називається подарунком, як сказали мудреці про вислів: «Від Дару – потік Творця», тому що це - дар Творця. Тобто після того, як людина удостоїлася стану віри, тоді вона може заслужити й другого стану. І цей другий стан називається Торою. А різниця між вірою й Торою та, що, як відомо, є в нас дві речі на шляхах Творця: а) називається духовною роботою; б) називається Торою. А відмінність між Торою та роботою та, що роботою зветься тоді, коли людина не має задоволення від тієї дії, що виконує, а робить тільки аби дали їй оплату. І оскільки людина має працювати не заради отримання винагороди, тому називається її робота милостинею, і тому перший стан, який є вірою, зветься милостиня, як написано: «І повірив у Творця й зарахував Він йому як милостиню». А Тора зветься подарунком, тому що людина має з цього втіху, інакше не звалася б подарунком, бо в час, коли людина отримує подарунок від ближнього свого, не просить у того винагороду за те, що отримує від нього подарунок.
Тому, коли людина удостоюється стану «Тора», це зветься, що прийшла вона до цілі, тому й «добре йому». А оскільки попереднім станом була віра, що є категорією праведника, тому людина зветься «праведник, син праведника». І це – «праведник і добре йому», тому що прийшов до мети творіння й вже відчуває при цьому те, що зветься «дати благо Своїм створінням». І тоді людина зветься «добрий гість», як сказали мудреці: «Добрий гість, що він каже? – «Усе, чим клопотався Господар, клопотався виключно для мене».
І Творець допоможе нам, щоб удостоїлися ми того, що покладено на нас і повного визволення.
Від друга твого, який бажає тобі й сім’ї твоїй всього доброго.
Барух Шалом Алеві Ашлаґ,
син пана мого, батька й учителя, Бааль Сулама