П’ятниця, переддень суботи глави «Ваішлах», 15 кислева (20 листопада) 1964 року.
(переклад з івриту)
Другові моєму, найдорожчому з людей …
Що чути в тебе, … і Творець допоможе тобі в усіх помислах серця твого на добро, і повсюди матимеш успіх.
Ось, в Зоар (глава «Ваішлах», 19:20) написано: «Краще бути зневаженим, але рабом Творця, ніж шанованим, але позбавленим хліба». «Зневажений» це Яаков, який принизив дух свій перед Ейсавом, щоб здійснилося потім, що той буде його рабом і він пануватиме над ним і реалізується в ньому: «Служитимуть тобі племена й уклоняться тобі народи…»
Іди й дивись: «Оскільки Яаков знав, що тепер має потребу в ньому, він став недостойним перед ним. І в цьому він діяв мудріше й прозорливіше, ніж у будь-чому, що він колись робив щодо Ейсава» і т.д. І якби Ейсав відчув це, він убив би себе, щоб не дійти до цього.
І маємо зрозуміти, яка така мудрість є в тому, що він схилив себе цього разу перед Ейсавом, настільки, що Зоар каже, що якби Ейсав знав про це, то вбив би себе?
І слід пояснити це за способом мого батька й учителя, що таке відбувається на шляхах духовної роботи, тобто щоб людина знала, як поводитися в служінні Творцю. Адже ми бачимо, що у випадку з Лаваном сталося протилежне цьому. З Ейсавом ми бачимо, що Яаков схилився перед ним і дав йому подарунки, а Ейсав не хотів приймати й відповів Яакову: «Є в мене багато», так, що Яаков благав його, щоб той взяв у нього подарунки. І в протилежність цьому ми бачимо, що Лаван сказав йому навпаки: «Дочки – мої доньки і сини – мої сини, і все, що ти бачиш – моє воно».
І необхідно знати, що існують два види злого начала, які звуться двома видами кліпот:
1) Перед дією. Коли людина бажає виконати якусь заповідь, або хоче вивчити якийсь урок, воно (зле начало) приходить і каже їй: «Не варто тобі робити цього, адже ти робиш це не заради небес, а робиш це тільки задля мене, тобто для злого начала.
«Дочки (івр. «банот») – мої доньки», тобто всі «аванот» (розуміння), які є в тебе в служінні Творця, все це тільки те, що я дало тобі, а в тебе немає ніякого знання в Торі. «…і все, що ти бачиш – моє воно», тобто все, скільки б ти не дивився в Тору й на заповіді, - все це на мій рахунок, усе це – злому началу. Якщо так, навіщо тобі так сильно труждатися в Торі та добрих діяннях, адже так чи інакше все це не заради небес, і робота твоя не приймається Творцем. Тому, природно, не буде тобі ніякої винагороди за це, а коли так, тобі не треба чинити ніяких добрих дій».
Тоді людині слід пересилити його й сказати йому: «Те, що ти кажеш, все це неправда, і все я роблю заради небес, і все, що я роблю, приймається Творцем, і є з цього задоволення Йому, і досить тобі того, що я роблю для тебе, тобто те, що я даю тобі їсти й пити й тому подібне, але те, що стосується роботи на Творця, - не маєш ти жодного права втручатися в такі речі».
2) Тоді як після того, як зробила людина добрі справи, тоді навпаки, тобто вона має вже сказати своєму злому началу (яке тоді називається категорією «Ейсав» в тому сенсі, що справу вже «асуй» (зроблено), тобто після дії): «Я даю тобі все, тобто все, що я робила, було для тебе, а отже, відноситься до «ло лішма». І це зветься, що дає йому подарунки, а це, - Тора та заповіді, і людина стверджує, що все це належить Ейсаву.
Тоді Ейсав твердить навпаки: «Є в мене багато», і я не хочу твої Тору та заповіді». Тобто, Ейсав каже їй, що ти робила все заради небес, і само собою ти – велика людина в Ісраелі, і тобі слід пишатися перед усіма своїми товаришами, бо вони не діють заради Творця, а ти таки дієш. Бо він хоче, щоб людина впала в гординю.
А той, хто в стані «Яаков», стверджує зовсім інше: «Тора та заповіді належать тобі, а я повинен нині вчинити повернення до Творця, тому що хочу принести Йому задоволення, але відчуваю я свою ницість, тим, що ще далекий я від істини, тобто від того, щоб змогти спрямувати до Творця всі мої діяння. Це й є відмінністю, що між Лаваном та Ейсавом.
І Творець допоможе нам врятуватися від рук Лавана і(й) від рук Ейсава, і удостоїмося повного визволення, якнайшвидше, в наші дні, амен.
Від друга твого, який бажає тобі й сім’ї твоїй усього доброго навік.
Барух Шалом Ашлаґ,
син пана мого, батька й учителя Бааль Сулама