Тижневий розділ Вайєра

 

Глава 18

1. І явив йому себе Творець в Алоней Мамре, а він сидів при вході в намет, під час спеки денної. 

2. Він звів очі свої і глянув, і ось, троє мужів стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет і поклонився до землі, 

3. І сказав: Пане мій! якщо я знайшов благовоління­ в Твоїх очах, не пройди, будь ласка, мимо раба Твого; 

4. Хай принесуть трохи води, й омийте ноги ваші; і присядьте під цим деревом, 

5. А я принесу хліба,­ і ви підкріпите серця ваші; потім підете; тому що ви проходили повз раба вашого. Вони сказали: Зроби так, як говориш. 

6. І по­спішив Авраам в намет до Сари і сказав: Скоріше заміси три міри кращого­ борошна і зроби хліби; 

7. І до худоби побіг Авраам, і взяв теля ніж­не і добре, і передав отроку, і поспішив приготувати його; 

8. І взяв вершків, і молока, і теля приготоване, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом. І вони їли. 

9. І сказали йому: Де Сара, дружина твоя? Він відповів: Ось, у наметі; 

10. І сказав: Повертаючись, повернуся до тебе о цій порі, і ось, син у Сари, дружини твоєї. А Сара слухала при вході в намет, що позаду­ його; 

11. Авраам же і Сара були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сари припинилося.­

12. Сара­ внутрішньо розсміялася, сказавши: Чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий; 

13. І ска­зав Творець Аврааму: чому це сміялася­ Сара, сказавши: «Хіба я дійсно можу народити, коли я постаріла»? 

14. Чи є щось недоступне для Творця? У призначений час буду Я у тебе у цю пору, - і у Сари син; 

15. Сара ж відріклася, кажучи: я не сміялася. Тому що вона злякалася. І ска­зав: Ні, однак сміялася ти. 

16. І встали ті мужі і звернули погляд на Сдом; а Авраам ішов з ними, провести їх;

17. І сказав Творець: Чи утаю Я від Авраама те, що Я роблю? 

18. Тож бути Аврааму дійсно народом великим і сильним, і благословлятися будуть ним усі народи землі;­ 

19. Бо знаю Я його, тому що заповідає він синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Гос­под­ньою, творячи милість і суд; щоби дав Творець Авраамові те, що сказав про нього. 

20. І мовив Творець: Крик на Сдом і Амору, однак, великим став, і гріх їхній, однак, став вельми тяжким; 

21. Спущуся й подивлюся, якщо дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, - то погибель, якщо ні, знатиму. 

22. І повернули мужі звідти­ і пішли до Сдома; Авраам же ще стояв перед лицем Творця. 

23. І пі­­дійшов Авраам і сказав: Невже погубиш праведного з нечестивим? 

24. Може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш місця цього ради п’ятдесятьох праведників, що в ньому? 

25. Огудою буде для Тебе вчинити подібне, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб було з праведником, що і з нечестивцем; Огуда це для Тебе! Суддя всієї землі не вчинить правосудно? 

26. І сказав Творець: Якщо Я знайду­ в Сдомі п’ятдесят пра­ведників у місті, заради них пощаджу усе це місце. 

27. І відповів Авраам і сказав: Ось, я насмілився говорити Панові моєму, я, порох і попіл: 

28. Можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через п’ятьох винищиш усе місто? Він сказав: Не винищу, якщо знайду там сорок п’ять. 

29. І продовжив ще говорити Йому і сказав: Можливо, знайдеться там сорок? І сказав Він: Не зроблю і заради сорока. 

30. І сказав: Нехай не прогнівається Володар мій, і говоритиму: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: Не зроблю, якщо знайдеться там тридцять. 

31. Сказав він: Ось, я зважився говорити Володареві: можливо, зна­йдеться там двадцять? Він сказав: Не знищу ради двадцяти. 

32. І сказав: Нехай не прогнівається Володар, і скажу лише на цей раз: мож­ливо, знайдеться там десять? Він сказав: Не винищу заради десяти. 

33. І пішов Творець, закінчивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся на місце своє.

 

Глава 19

1. І прийшли ті два ангели в С­­дом увечері, а Лот сидів біля воріт Сдома. Лот побачив, і встав їм назустріч, і поклонився лицем до землі; 

2. І сказав: Ось, прошу, панове мої! зайдіть у дім слуги вашого і ночуйте, й обмийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. І сказали вони: Ні, бо на вулиці переночуємо; 

3. Він же дуже умовляв їх; і вони зайшли до нього й увійшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли. 

4. Ще не лягли вони, як міські жителі, люди Сдома, оточили будинок, від молодого до старого, весь народ з краю до краю.

5. І викликали Лота і говорили йому: Де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх. 

6. Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері; 

7. І сказав: Брати мої, не робіть зла; 

8. Ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; виведу-но я їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічо­го, тому що вони прийшли під дах дому мого; 

9. Але вони сказали: Відсторонися! І сказали: Один тут прийшов пожити, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже домагалися від чоловіка цього, від Лота, і підійшли, щоб виламати двері. 

10. Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, а двері замкнули; 

11. А людей, що при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, і несила їм було знайти вхід. 

12. Ска­за­ли­­ мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх ви­веди із цього місця; 

13. Бо знищуємо ми це місце, тому що великий крик на них перед Творцем, і Творець послав нас винищити його. 

14. І ви­йшов Лот, і говорив із зятями своїми, тими, які брали за себе дочок його, і сказав: Устаньте, ви­йдіть з цієї місцевості, бо винищує Творець це місто. Але був він як жартівник в очах зятів своїх.

15. А ледве зійшла зоря, ангели почали квапити Лота, говорячи: Встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за гріх міста. 

16. І барився він, і взяли мужі ті за руку його і дружину його, і двох дочок його, з милості Творця до нього, і вивели його, й залишили його за містом. 

17. Коли ж вивели їх геть, сказав (ангел): Тікай заради душі своєї; не оглядайся назад і не зупиняйся на цій рівнині; спасайся на горі, щоб тобі не загинути. 

18. Але Лот сказав їм: Ні, Владико! 

19. Ось, раб Твій зна­йшов благовоління в очах Твоїх, і примножив Ти милість Свою, яку Ти зробив зі мною, залишивши мене в живих; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер; 

20. Ось-но, місто це, близьке воно щоб втекти туди, воно ж мале; побіжу я туди, — адже мале воно; і я в живих залишуся. 

21. І сказав йому: Ось, уступаю тобі і в цьому: не обрушу місто, про яке ти говориш; 

22. Поспішай, рятуйся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Цоар. 

23. Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Цоар.

24. І пролив дощем Творець на Сдом і Амору сірку і вогонь від Творця з неба; 

25. І обрушив міста ці, і всю рівнину цю, і всіх мешканців міст цих, і рослинність землі. 

26. І глянула дружина його позаду нього, і стала соляним стовпом.

27. І встав Авраам рано-вранці (і пі­шов) на місце, де стояв перед лицем Творця; 

28. І подивився на Сдом і Амору, і на весь простір рівнини, і побачив: ось, дим піднімається з зем­лі, як дим із печі. 

29. І було, коли Всесильний винищував міста рівнини цієї, згадав Всесильний про Авраама і вислав Лота із цього повергнення, коли нищив міста, в яких жив Лот.

30. І вийшов Лот із Цоара і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Цоарі. І жив у печері, і з ним дві дочки його; 

31. І сказала старша молодшій: Батько наш старий, і немає чоловіка на землі, який увійшов би до нас за звича­єм усієї землі; 

32. Отже, напоїмо бать­ка­ нашого вином, і ляжемо з ним, і дамо від батька нашого життя потомству. 

33. І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і лягла з батьком своїм; а він не знав, коли вона лягла і коли встала; 

34. На другий день стар­ша сказала молодшій: Ось, я лежала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, лягай з ним, і дамо від батька нашого життя потомству; 

35. І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і піднялась молодша і лягла з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала. 

36. І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого; 

37. І на­родила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав. Він батько моавитян донині. 

38. І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Амі. Він батько амонитян донині.

 

Глава 20

1. І рушив звідти Авраам на пів­день і оселився між Кадешем і між Шуром; і мешкав у Ґерарі. 

2. І сказав Авраам про Сару, дружину свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Ґерарський, і взяв Сару; 

3. І прийшов Всесильний до Авімелеха уві сні нічному і сказав йому: Ось, ти вмреш за жінку, яку ти взяв, тому що вона має чоловіка; 

4. Авімелех же не доторкався до неї і сказав: Владико! невже ти вб’єш і невинний народ? 

5. Чи не сам він сказав мені: Вона сестра моя? І вона сама сказала: Він брат мій. У простоті сер­ця мого й у чистоті рук моїх зробив я це; 

6. І сказав йому Всесильний уві сні: І Я знаю, що ти зробив це у простоті серця твого, і стримав себе від гріха переді Мною, тому і не допустив тебе доторкнутися до неї; 

7. А тепер поверни дружину чоловікові, бо він пророк і помолиться за тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти й усі твої. 

8. І встав Авімелех рано-вранці і по­кликав усіх слуг своїх, і переказав усі ці слова слуху їхньому; і люди ці дуже злякалися; 

9. І покликав Авімелех Авраама і сказав йому: Що ти з нами зробив? чим згрішив я проти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Діяння, які не роблять, вчинив ти зі мною; 

10. І сказав Авімелех Аврааму: Що ти мав на увазі, коли чинив цю справу? 

11. І говорив Авраам: Бо сказав я собі, - однак, немає в місці цьому страху перед Всесильним, й уб’ють мене за дружину мою; 

12. Та вона й насправді сестра мені: вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї; і стала моєю дружиною. 

13. Коли Всесильний вивів мене з дому батька мого, то я сказав їй: Зроби зі мною цю милість, у всякому місці, куди прийдемо, говори про мене: це брат мій. 

14. І взяв Авімелех дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму; і повернув йому Сару, дружину його; 

15. І сказав Авімелех: Ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі завгодно. 

16. А Сарі ска­зав: ось, я дав братові твоєму тисячу­ срібла; ось, це тобі покриття для очей перед усіма, хто з тобою, і перед усіма ти виправдана. 

17. І по­мо­лився Авраам Всесильному, і зцілив Всесильний Авімелеха, і дружину його, і рабинь його, і полегшало їм; 

18. Бо закривши, запер Творець усяку утробу в домі Авімелеха з причини Сари, дружини Авраамової.оо 

 

Глава 21

1. І пом’янув Творець Сару, як сказав; і зробив Творець Сарі, як говорив. 

2. Сара зачала і на­­родила Аврааму сина у старості його, у той час, про який говорив йому Всесильний; 

3. І нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого на­ро­дила йому Сара, Іцхак; 

4. І обрізав­ Авраам Іцхака, сина свого восьмиденного, як заповідав Всесильний.

5. Авраам був ста років, при народженні в нього Іцхака, сина його. 

6. І сказала Сара: Сміх зробив мені Всесильний; хто не почує про мене, розсміється мені; 

7. І сказала: Хто сказав би Аврааму: Сара буде годувати дітей грудьми? бо в старос­ті його я народила сина. 

8. Дитя виросло й було відлучено від грудей; і Авраам зробив велику учту у день відлучення Іцхака від грудей.

9. І побачила Сара, що син Аґарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається;

10. І сказала Аврааму: Вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Іцхаком; 

11. І зле було це дуже в очах Авраама щодо сина його. 

12. Але Всесильний сказав Ав­рааму: Хай не буде це злим в очах твоїх щодо отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сара, слухайся голосу її, бо в Іцхакові наречеться тобі сíм’я;

13. І також сина рабині народом Я поставлю, тому що він сíм’я твоє. 

14. Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Аґарі, поклав­ши їй на плечі, і отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Беер-Шеви; 

15. І закінчилася вода в міху, і вона залишила отрока під одним з кущів. 

16. І пішла, сіла віддалік на відстані пострілу з лука. Бо сказала вона: Не бачити мені смерті дитини. І вона сіла на відстані навпроти, і підняла голос свій, і плакала; 

17. І почув Всесильний голос отрока; і закликав ангел Всесильного з неба до Аґарі і сказав їй: Що тобі, Аґарь? не бійся; бо почув Всесильний голос отрока звідти, де він; 

18. Встань, підніми отрока і підтримай його рукою своєю, тому що народом великим зроблю його; 

19. І Всесильний відкрив очі її, і вона побачила колодязь з водою, і пішла вона, і наповнила міх водою і напоїла отрока. 

20. І Всесильний був з отроком; і він виріс, і оселився в пустелі, і став стрільцем з лука. 

21. Він жив у пустелі Паран; і мати його взяла йому дружину із землі єгипетської.

22. І було в той час, Авімелех з Піхолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: З тобою Всесильний у всьому, що б ти не робив; 

23. І тепер поклянися мені тут Всесильним, що ти не обманеш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти проживав; 

24. І сказав Авраам: Я клянуся. 

25. І Авраам докоряв Авімелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авімелехові; 

26. Авімелех же сказав: Не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув, тільки лиш сьогодні. 

27. І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авімелеху, і вони обидва уклали союз. 

28. І поставив Авраам сім овець з дрібної худоби окремо; 

29. Авімелех же сказав Аврааму: Що це за сім овець, яких ти поставив окремо? 

30. І сказав: Сім овець оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь; 

31. Тому і назвав він це місце: Беер-Шева, тому що там вони обоє клялися, 

32. Й уклали союз у Беер-Шеві. І встав Авімелех, і Піхол, воєначальник його, і повернули­ся­ в землю філістимську. 

33. І посадив тамариск у Беер-Шеві і проголосив там ім’я Творця, Володаря світу. 

34. І проживав Авраам у землі філістимській багато днів.

 

Глава 22

1. І було після всіх цих речей, і Всесильний випробував Авраама і сказав йо­му: Аврааме! Він сказав: Ось я. 

2. І сказав: Візьми-но сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Іцхака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всеспалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі. 

3. Авраам устав рано-вран­ці, осідлав осла свого, взяв з собою двох отроків своїх та Іцхака, сина свого; наколов дров для всеспалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Всесильний. 

4. На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку; 

5. І сказав Авраам отрокам своїм: Ви залишитеся тут з ослом, а я і отрок підемо до того місця і поклонимося, і повернемося до вас. 

6. І взяв Авраам­ дрова для всеспалення, і поклав на Іцхака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва разом; 

7. І сказав Іцхак Аврааму, батькові своєму, і промовив: Батьку мій! Він відповів: Ось я, сину мій. Він сказав: Ось вогонь і дрова, де ж агнець для всеспалення? 

8. Авраам сказав: Всесильний угледить Собі агнця для всеспалення, сину мій. І пішли обидва разом.

9. І прийшли на місце, про яке сказав йому Всесильний; і збудував там Авраам жертовник, розклав дрова, і зв’язавши сина свого Іцхака, поклав його на жертовник поверх дров; 

10. І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого; 

11. І закликав до нього ангел Творця з небес і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: Ось я; 

12. Сказав: Не здіймай руки твоєї на отрока і не роби йому нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Всесильного і не приховав ти сина твого, єдиного твого, від Мене. 

13. І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всеспалення замість сина свого; 

14. І нарік Авраам ім’я місцю тому: Творець угледить. Тому і нині говориться: на горі Творця угледиться. 

15. І вдруге озвався до Авраама ангел Творця з неба; 

16. І сказав: Собою клянусь, говорить Творець, за те, що ти зробив таке і не приховав сина свого, єдиного свого; 

17. То Я благословляючи, благословлю тебе і примножуючи, примножу сíм’я твоє, як зірки небес­ні і як пісок на березі моря; й оволо­діє потомство твоє брамами ворогів своїх; 

18. І будуть благословлятися потомством твоїм усі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого. 

19. І повер­нувся Авраам до отроків своїх, і вста­ли і пішли разом у Беер-Шеву; і жив Авраам у Беер-Шеві.

20. Після цих подій сповіс­тили Авраама, сказавши: Ось, народила Мілка, також і вона, Нахору, братові твоєму, синів: 

21. Уца, первістка його, Буза, брата його, Кемуеля, батька Арамового, 

22. Кеседа і Хазо, і Пілдаша, і Ідлафа, і Бетуеля; 

23. Від Бетуеля народилася Ривка. Вісьмох цих народила Мілка Нахору, брату Авраамо­ву; 

24. І наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха і Ґахама, і Тахаша, і Мааху.