Тижневий розділ Хаєй Сара

 

Глава 23

1. І було життя Сариного сто років і двад­­­­­цять років, і сім років, - роки життя Сари; 

2. І померла Сара у Кірьят-Арбі, він же Хеврон, у землі ханаанській. І прийшов Авраам скорбіти за Сарою й оплакувати її. 

3. І піднявся Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хетових, і сказав: 

4. Прибулець і поселенець я з вами; дайте мені володіння для поховання при вас, і поховаю я померлу мою від лиця мого. 

5. Сини Хета відповіли Аврааму і сказали йому: 

6. Послухай нас, пане наш; ти князь Всесильного посеред нас; у кращому з наших погребальних місць поховай померлу твою; ніхто з нас погребальне місце своє не загородить від тебе для поховання померлої твоєї; 

7. Авраам встав і поклонився народу землі тієї, синам Хетовим; 

8. І говорив до них і сказав: Якщо вам до душі, щоб я поховав померлу мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохара; 

9. Щоб він віддав мені печеру Махпелу, що у нього на кінці поля його, щоб за повну ціну віддав її мені серед вас, у власність для поховання. 

10. Ефрон же сидів серед ­синів Хетових; і відповів Ефрон хетеянин Аврааму, щоб чули сини Хета, при всіх, що входили у ворота міста його, і сказав: 

11. Ні, пане мій, послухай мене: я даю тобі поле і печеру, що на ньому, даю тобі; перед очима синів народу мого дарую тобі її, поховай померлу твою; 

12. Авраам поклонився народу землі тієї; 

13. І промовив до Ефрона, щоб чув народ землі тієї, і сказав: Однак, послухав би ти мене! даю я срібло за поле; візьми у мене, і я поховаю там померлу мою; 

14. Ефрон відповів Аврааму, говорячи йому: 

15. Пане мій! послухай мене: земля за чотириста шекелів срібла; між мною і тобою що це? і померлу свою поховай. 

16. Вислухав Авраам Ефрона; і відважив Авраам Ефрону срібла, про яке той сказав, щоб чули сини Хетові, чотириста шекелів срібла, що в обігу у торговців. 

17. І стало поле Ефронове, котре при Махпелі, що перед Мамре, поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, в усіх межах його; 

18. Володінням Авраамовим перед очима синів Хета, серед усіх, що входять у ворота міста його.

19. Після цього Авраам поховав Сару, дружину свою, у печері поля Махпела, перед Мамре, він же Хеврон, у землі ханаанській. 

20. І стало Авраамовим поле і печера, що на ньому, у власність для поховання, від синів Хетових.

 

Глава 24

1. А Авраам старий і в лі­­­­­­­тах похилих, і Творець благословив Авраама усім. 

2. І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: Поклади руку твою під стег­но моє; 

3. І візьму з тебе клятву Творцем, Всесильним неба і Всесильним землі, що ти не візьмеш синові моєму дружини з дочок ханаанців, серед яких я живу; 

4. Але підеш у землю мою, на батьківщину мою, і візьмеш дружину си­нові моєму Іцхаку. 

5. Раб сказав йому: Можливо, не захоче жінка йти за мною в цю землю, чи повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов? 

6. Авраам сказав йому: Бережися, не повертай сина мого туди; 

7. Творець, Всесильний небес, Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив до мене і Який клявся мені, говорячи: Нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму звідти; 

8. Якщо ж не захоче жінка йти за тобою, ти будеш віль­ний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди. 

9. І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому. 

10. І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. І все добро господаря його в руках його. Він встав і пішов в Арам-Нагараїм, у місто Нахора; 

11. І опустив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, в час виходу черпальщиць; 

12. І сказав: Творцю, Всесильний господаря мого Авраама! Дай відбутися переді мною сьогодні і вчини милість з господарем моїм Авраамом; 

13. Ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду; 

14. І буде: дівчина, якій я скажу: нахили глек твій, я нап’юся, і яка скаже: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, — її Ти призначив рабу Твоєму Іцхаку; і по ній довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм. 

15. І було, - ще не перестав він говорити, і ось, вийшла Ривка, яка народилася у Бетуеля, сина Мілки, дружини Нахора, брата Авра­амового, і глек її на плечі її; 

16. Дів­чина прекрасна на вигляд, незаймана, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору. 

17. І побіг раб назустріч їй і сказав: Дай мені ковтнути трохи із глека твого. 

18. Вона сказала: Пий, пане мій. І поквапилась, і спустила глечик свій на руку свою і напоїла його. 

19. І, коли напоїла його, сказала: І для верблюдів твоїх черпатиму, доки не перестануть пити. 

20. І поспішила, і спорожнила глек свій в поїлку і побігла знову до ко­ло­дязя черпати, і набрала­ для усіх верблюдів його. 

21. Чоловік той дивується їй у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Творець путь його, чи ні. 

22. Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півшекеля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять золотих; 

23. І сказав: Чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати? 

24. Вона сказала йому: Я дочка Бетуеля, сина Мілки, якого вона народила Нахору; 

25. І ще сказала йому: У нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі. 

26. І схилився чоловік той і поклонився Творцю; 

27. І сказав: Благословен Творець, Всесильний господаря мого Авраама, Який не позбавив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Я в дорозі – а вів мене Творець до до­му брата господаря мого. 

28. Дівчина побігла і розповіла в домі матері своїй все згідно з цими речами. 

29. А у Ривки брат, на ім’я Лаван. І вибіг Лаван до того чоловіка, до джерела. 

30. І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і як почув слова Ривки, сестри своєї, яка казала: Так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела;

31. І сказав: Ввійди, благословенний Творцем; чому ти стоїш зов­ні? я звільнив дім і місце для вер­блюдів. 

32. Й увійшов чоловік у дім, а (Лаван) звільнив верблюдів, і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб обмити ноги, йому і людям, які були з ним; 

33. І поставлено було перед ним їсти; але він сказав: Не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказав: Говори. 

34. Він сказав: Я раб Авраамів; 

35. Творець дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому малу й велику худобу, сріб­ло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ­ос­лів; 

36. Сара, дружина господаря ­мо­го, вже постарівши, народила господарю моєму сина, і він віддав йому все, що в нього; 

37. І взяв з мене клятву господар мій, сказавши, - не бери дружини синові моєму з дочок ханаанця, у землі якого я жи­ву; 

38. А піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш дружину синові моєму. 

39. Я сказав господарю моєму: Можливо, не піде жінка зі мною. 

40. Він сказав мені: Творець, перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і успішною зробить путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого; 

41. Тоді будеш ти вільним­ від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клят­ви моєї. 

42. І прийшов я сьогодні до джерела, і сказав: Творцю, Всесильний пана мого Авраама! Якщо успішною зробиш Ти путь, яку я звершую; 

43. То ось, я стою біля джерела води, і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: напої-но мене трохи з глека твого, 

44. І яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, - ось дружина, яку Творець призначив синові господаря мого. 

45. Ще не перестав я говорити серцю моєму, і ось, Ривка виходить, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула; і я сказав їй: Напої мене. 

46. Вона негайно спустила з себе глечик свій і сказала: Пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів вона напоїла. 

47. Я запитав її і сказав: Чия ти дочка? Вона сказала: Дочка Бетуеля, сина Нахорового,­ якого народила йому Мілка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її; 

48. І схилився я і поклонився Творцю, і благословив Творця, Всесильного господаря мого Авраама, Який правдивою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.

49. А нині, якщо маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму, скажіть мені, і якщо ні, скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч. 

50. І від­повіли Лаван і Бетуель і сказали: Від Творця вийшла ця справа; не можемо сказати тобі ні поганого, ні доброго; 

51. Ось Ривка перед тобою; візьми і йди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Творець. 

52. Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Творцю до землі; 

53. І вийняв раб срібні й золоті речі, і одяг, і дав Ривці; також і братові її, і матері її дав багаті подарунки. 

54. І їли, і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: Відпустіть мене до господаря мого; 

55. Але брат її і мати її сказали: Нехай побуде з нами дівчина днів декілька, або й десять, потім підеш; 

56. Він сказав їм: Не затримуйте мене, тому що Творець успішною зробив путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого; 

57. Вони сказали: Покличемо дівчину і запитаємо її вуста. 

58. І покликали Ривку і сказали їй: Чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: Піду. 

59. І відпустили Ривку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його. 

60. І благословили Ривку і сказали їй: Сестро наша! Хай станеш ти тисячами і безліччю тисяч, і заволодіють нащадки твої брамами ворогів твоїх! 

61. І встала Ривка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ривку і пішов. 

62. А Іцхак прийшов від дороги до колодязя Лахай-Рої, бо жив він у землі полуденній. 

63. І вийшов Іцхак у поле молитися у передвечір’я, і звів очі свої, і побачив: ось, ідуть верблюди. 

64. І підняла Ривка очі свої, і побачила Іцхака, і спустилася з верблюда. 

65. І сказала рабові: Хто цей чоловік, який іде по полю назустріч нам? Раб сказав: Це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася. 

66. Раб же розповів Іцхаку усе, що зробив. 

67. І ввів її Іцхак у шатро Сари, матері своєї, і взяв Ривку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Іцхак після (втрати) матері своєї.

 

Глава 25

1. І знову взяв Авраам дружину, на ім’я Кетура. 

2. Вона народила йому Зімрана і Йакшана, і Медана, і Мідьяна, і Ішбака, і Шуаха;

3. Йак­шан породив Шеву і Дедана. Сини Дедана були: Ашурім, Летушім і Леумім; 

4. Сини Мідьяна: Ефа і Ефер, і Ханох, і Авида, і Елдаа. Усі ці — сини Кетури. 

5. І віддав Авраам усе, що було в нього, Іцхаку; 

6. А си­нам наложниць, які були у Авраама,­ дав Авраам подарунки і відіслав їх від Іцхака, сина свого, ще за життя свого, на схід, у землю східну. 

7. І ось дні життя Авраамового, які він прожив: сто років і сімдесят років. і п’ять років; 

8. І упокоївся, і помер Авраам у старості добрій, старий і насичений, і приєднаний був до народу свого. 

9. І поховали його Іцхак та Ішмаель, сини його, у печері Махпела, на полі Ефрона, сина Цохара, хетеянина, що напроти Мамре; 

10. На полі, яке Авраам придбав у синів Хетових. Там поховано Авраама і Сару, дружину його. 

11. Після смерти Авраама Всесильний благословив Іцхака, си­на його. Іцхак жив при колодязі Лахай-Рої. 

12. Ось родовід Ішмаеля, сина Авраамового, якого народила Аврааму Аґарь єгиптянка, служниця Сарина; 

13. І ось імена синів Ішмаеля, імена їх за родоводом їх: первісток Ішмаеля Невайот і Кедар, і Адбєель, і Мівсам; 

14. І Мішма, і Дума, і Маса; 

15. І Хадад, і Тема, і Йєтур, і Нафіш, і Кедма. 

16. Ці є сини Ішмаелеві, і це імена їхні, у селищах їхніх, у фортецях їхніх, дванадцять князів племен їхніх. 

17. Років же життя Ішмаеля було сто років і тридцять років, і сім років; і упокоївся він, і помер, і приєднався до народу свого. 

18. Вони жили від Хавіли до Шура, що перед Єгиптом, як ідеш до Ашура. Перед лицем  усіх братів своїх розташувалися.