Лист 12

(переклад з івриту)

Двадцять шостого тевета (12 січня) 1926 р., Варшава.

Дорогим учням, хай живуть і хай буде з ними Творець.

... Вам необхідно зміцнитися в тому, що стосується головного, бажаного нам. І відомо вам, те, що я пояснив про вислів: «І благословить тебе Творець Всесильний твій в усьому, що б ти не робив», - що «нижня» людина зобов’язана робити все, що в її силах виконати, і лише тоді є можливість, щоб перебувало благословення. Але глупством є думати, що Творець зробиться цим зобов’язаним надати благословення саме в місці дії. Навпаки, здебільшого - діяння в одному місці, а благословення в іншому, там, де людина не робила нічого абсолютно, бо не знала, або не могла вдіяти там нічого зі свого боку. І в істинному благословенні це є непорушним законом, і це суть того, що зветься «знахідкою», як написано: «Трудився і знайшов», і я вже пояснював це докладно.

І коли я сам втішаюся, я «труджу свої руки», а тому: «І ті, хто шукають Творця, не бракуватиме їм усякого блага», і як написано: «Близьке визволення Моє, щоби прийти, і праведність Моя - розкритися».

А основне - моє велике прохання: зміцніться і будьте мужніми, і буде Творець з вами, і говоріть, будь ласка, до серця товаришів, що послабилися, щоб з’єдналися з нами, і видаляться чужі страхи з нутра їхнього, і коли звільнять дім, який був місцем для ідолів, - не бійтеся жару меча, що обертається на шляху до Древа життя.

І якщо захочете знати, повідомлю вам, що я анітрохи й ніяким чином не бачу себе далеким від вас, а той, хто відчуває віддалення, то це з власних причин, і досить тямущому.

Більше новин немає; слова того, хто жадає поєднатися з вами цілковитим єднанням...

Єгуда Лейб