1926 г., Варшава
Дорогому для мене*** нехай сяє свічка його завжди
Отримав я слова твої з серцем, наповненим тугою, хоч сховаєшся ти від мене, але так чи інакше, змушений ти будеш говорити зі мною в письмовому вигляді.
...А те, що ти написав, що повідомиш мені (знання) єгипетського вигнання, - то дивно мені. "Треба тобі ще зробити домашню роботу" (букв. "піди і почитай вдома у вчителя"). "... І застогнали, і піднісся крик їхній від роботи до Творця", тоді "і пізнав Творець". Вивчи це уважно. Адже якщо не відбудеться пізнання Творця у вигнанні, неможливий порятунок, і пізнання вигнання - саме і є причиною порятунку, і як же ти зможеш сказати, що скажеш мені (знання) в сам час порятунку?
Істину не приховаєш, і хто жалкує, той повідомляє про свій жаль, адже неможливо йому приховувати і стримуватися. Проте, відчую я вас всіх разом, і що змінився у вас день сьогоднішній на завтрашній, і замість: "Зараз", скажете ви: "Потім". І немає від цього ліків. Крім як постаратися зрозуміти цю помилку і це збочення, - адже рятований Творцем, буде врятований тільки, якщо він потребує порятунку сьогодні, а той, хто може чекати до завтра, - порозумнішає через роки, не дай Бог.
І це сталося з вами через нехтування до мого прохання зміцнитися в любові до товаришів, яку пояснював я вам усіма 70-ма мовами, бо досить цього засобу для поповнення всіх ваших недоліків. А якщо не зможете ви піднятися до небес, - дав я вам для того шляхи на землі. І чому абсолютно не додали ви в роботі цій?
І крім великої чудесної властивості, що є в цьому, - яку не повинен я пояснювати, - повинні були знати ви, що багато іскор святості є в кожному з групи, і коли збираєте ви всі ці іскри святості в одному місці в зборах братів, в любові і дружбі, напевно стане для вас ступінь святості в цей момент важливішою за світло життя. І вже писав я детально про це у всіх моїх листах до товаришів.
Також просив я, щоб кожен з вас показував свій лист іншим. І ти зроби те ж. І випробовуйте мене, будь ласка, з цього дня, щоб зрозуміти і почути мене, - в усякому разі в тому, що ви можете зробити, бо тоді "відкриє Творець тобі благодатну скарбницю".
А *** скажи, щоб він сам робив свій розрахунок. Чим було б йому погано листуватися зі мною? І навіщо йому закриватися від мене? І я дуже попрошу його, щоб він намагався бачити достоїнства товаришів, а зовсім, не дай Боже, не їхні недоліки, і з'єднувався з ними разом в істинній любові, до - "і всі злочини покриє любов". І нехай ретельно простудіює всі листи, які я посилаю товаришам, "і хліба лінощів не їстиме" більше.
А де ж р. *** і р. ***? Я не чув від них ні півслова аж до сьогодні. І скажи їм, щоб в будь-якому випадку вони трималися за поділ своїх товаришів, і студіювали при необхідності їхні листи, і не забували, що перше запитання: "Чи чекав ти порятунку?". А якщо чекають вони порятунку, хіба могли б вони сказати: і цю роботу, - щоб вони прийняли на себе, - бажає Творець? І якби я мав врятувати життя одного з них, одного з товаришів, я б, звичайно, трудився і старався більше ніж ви. А тим більше, наче, життя царя. А тому примножте викуп і жертву Царю світу, і удостоїтеся царської доньки, а порятунок Творця - в одну мить.
Єгуда Лейб