Тижневий розділ Ваїґаш

 

18. І підступив до нього Єгуда, і сказав: О пане мій! дозволь рабові твоєму сказати слово у вуха пана мого, і нехай не запалає гнів твій на раба твого, бо ти те саме, що фараон. 

19. Пан мій запитував рабів своїх, говорячи: Чи є у вас батько або брат? 

20. Ми сказали пану нашому, що у нас є батько старий, і син старос­ті його, брат якого помер, а він залишив­ся один від матері своєї, і батько любить його. 

21. Ти ж сказав рабам твоїм: Приведіть його до мене, щоб мені поглянути на нього; 

22. Ми сказали пану нашому: Отрок не може залишити батька свого, і якщо він залишить батька свого, той помре; 

23. Але ти сказав рабам твоїм: Якщо не прийде з вами менший брат ваш, не бачити вам більше мого обличчя. 

24. І було, ко­ли ми прийшли до раба твого, батька нашого, то переказали йому слова пана мого; 

25. І сказав батько наш: Підіть знову, купіть нам трохи їжі; 

26. Ми сказали: Не зможемо ми піти; якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лиця того чоловіка, якщо не буде з нами найменшого брата нашого; 

27. І сказав нам раб твій, батько наш: Ви знаєте, що двох народила мені дружина моя; 

28. Один пішов від мене, і я сказав, - очевидно, він розтерзаний; і я не бачив його донині; 

29. Якщо і цього візьмете від лиця мого, і трапиться з ним нещастя, то зведете ви сивину мою з горем у могилу. 

30. Тепер якщо я прийду до раба твого, батька нашого, і не буде з нами отрока, з душею якого пов’язана душа його; 

31. То він, побачивши, що немає отрока, помре; і зведуть раби твої сивину раба твого, батька нашого, з печаллю в могилу. 

32. При цьому я, раб твій, поручився за отрока батькові моєму, сказавши: якщо не приведу його до тебе, то грішним я буду перед батьком моїм на всі дні життя. 

33. Отже, нехай я, раб твій, замість отрока залишуся рабом у пана мого, а отрок нехай іде з братами своїми; 

34. Бо як піду я до батька мого, коли отрока не буде зі мною? не бачити б мені біди, що трапиться з батьком моїм!

 

Глава 45

1. І не міг Йосеф більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: Виведіть від мене усіх! І не стояв ніхто при ньому, коли відкрився Йосеф братам своїм. 

2. І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів; 

3. І сказав Йосеф братам своїм: Я — Йосеф, чи живий ще батько мій? І не могли брати його відповідати йому, тому що вони злякалися перед ним. 

4. І сказав Йосеф братам своїм: Підійдіть-но до мене. Вони підійшли. Він сказав: Я — Йосеф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет; 

5. Але тепер не засмучуйтеся і хай не буде досадно вам, що ви продали ме­не сюди, тому що Всесильний послав мене пе­ред вами для збереження життя; 

6. Тому що тепер два роки голоду на землі і ще п’ять років, в які ні оранки ні жнив не буде; 

7. Всесильний послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і дати вам життя у великому порятунку. 

8. Отже, не ви послали мене сюди, але Всесильний, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і володарем по всій землі єгипетській; 

9. Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосеф: Всесильний поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися; 

10. Поселишся в землі Ґошен; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна й велика худоба твоя, й усе твоє; 

11. І прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє. 

12. І ось, очі ваші й очі брата мого Біньяміна бачать, що це мої уста говорять з вами; 

13. Скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і покваптесь, і приведіть батька мого сюди. 

14. Й упав він на шию Біньяміну, брату своєму, і плакав; і Біньямін плакав на шиї його; 

15. І цілував усіх братів своїх і плакав, обій­маючи їх. Потім говорили з ним бра­ти його.

16. І почуто було в домі фараона, що прийшли брати Йосефа; і при­ємно було фараонові і рабам його; 

17. І сказав фараон Йосефові: Скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’юч­те худобу вашу і йдіть у зем­лю ханаанську; 

18. І візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще в землі єги­петській, і ви буде­те їсти найкраще землі цієї. 

19. Тобі ж повелі­ваю сказати їм, - зробіть так: візьміть собі з землі єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть бать­ка вашого і прийдіть; 

20. І не шкодуйте начиння вашого, бо найкраще з усієї землі єгипетської – вам воно.

21. Так і зробили сини Ісраелеві. І дав їм Йосеф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу; 

22. Кож­ному з них він дав переміну одягу, а Біньяміну дав триста срібни­ків і п’ять перемін одягу; 

23. Також і батькові своєму послав десять ос­лів, ­нав’ючених найкращим з Єгипту, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу. 

24. І відпус­тив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: Не гнівайтеся в дорозі. 

25. І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю ханаанську до Яакова, батька свого; 

26. І сповістили його, сказав­ши: Ще Йосеф живий і тепер володарює над усією землею єгипетською. І завмерло серце його, тому що він не вірив їм; 

27. І переказали йому всі слова Йосефа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосеф, щоб везти його, тоді ожив дух Яакова, батька їхнього; 

28. І сказав Ісраель: Пребагато! ще живий син мій Йосеф! піду й побачу його, перш ніж померти мені.

 

Глава 46 

1. І вирушив Ісраель, і все, що є в нього, і прийшов у Беер-Шеву, і приніс жертви Всесильному батька свого Іцхака. 

2. І сказав Всесильний Ісраелю у видіннях нічних, і сказав: Яакове! Яакове! Він сказав: Ось я; 

3. І сказав: Я Всевишній, Всесильний батька твого; не бійся спуститися в Єгипет, бо народом великим зроблю тебе там; 

4. Я піду з тобою в Єгипет, Я і виведу, також виведу тебе назад, і Йосеф покладе руку на очі твої.

5. І  піднявся Яаков з Беер-Шеви; і повезли сини Ісраелеві Яакова, батька свого, і дітей своїх, і дружин своїх на колісницях, які послав фараон, щоби везти його; 

6. І взяли вони худобу свою і майно своє, що придбали в землі ханаанській, і прийшли в Єгипет, — Яаков і весь рід його з ним; 

7. Синів своїх і синів їх із собою, дочок своїх і дочок синів своїх і весь рід свій привів він із собою в Єгипет.

8. Ось імена синів Ісраелевих, що прийшли в Єгипет: Яаков і сини його. Первісток Яакова Реувен. 

9. Сини Реувена: Ханох і Палу, Хецрон і Кар­мі; 

10. Сини Шимона: Ємуель та Ямин, і Огад, і Яхин, і Цохар, і Шауль, син ха­наанки; 

11. Сини Леві: Ґершон, Кегат і Мерарі; 

12. Сини Єгуди: Ер і Онан, і Шела, і Перец, і Зерах; і померли Ер і Онан в землі ханаанській. Сини Переца були: Хецрон і Хамул; 

13. І сини Іссахара: Тола і Пува, Іов і Шимрон; 

14. Сини Звулуна: Серед і Елон, і Яхлеель. 

15. Це сини Леї, яких вона народила Яакову в Падан Арамі, і Діну, дочку його. Всіх душ синів його і дочок його — тридцять три; 

16. Сини Ґада: Цифйон і Хаґі, Шуні й Ецбон, Ері й Ароді, й Ар’елі; 

17. Сини Ашера: Імна та Ішва, й Ішві, і Брийа, і Серах, сестра їхня. Сини Брийї: Хевер і Малкіель; 

18. Це сини Зілпи, яку Лаван дав Леї, дочці своїй; вона народила їх Яакову шістнадцять душ. 

19. Сини Рахелі, дружини Яакова: Йосеф і Біньямін. 

20. І народилися у Йосефа в землі єгипетській, яких народила йому Аснат, дочка Поті Фера, жерця Она: Менаше і Ефраїм; 

21. Сини Біньяміна: Бела і Бехер і Аш­бель; Ґера і Нааман, Ехі і Рош, Мупім і Хупім, і Ард; 

22. Це сини Рахелі, що народилися в Яакова, усього чотирнадцять душ. 

23. А сини Дана: Хушім; 

24. Сини Нафталі: Яхцеель і Ґуні, й Єцер, і Шілем; 

25. Це сини Білгі, яку дав Лаван дочці своїй Рахелі; вона народила їх Яакову, всього сім душ. 

26. Усіх душ, що прийшли з Яаковом в Єгипет, що пішли зі стегон його, крім дружин синів Яаковових, усього шістдесят шість душ; 

27. Синів Йосефа, які народилися у нього в Єгипті, дві душі. Всіх душ дому Яаковового, що прийшли у Єгипет, сімдесят. 

28. Єгуду послав він перед собою до Йосефа, показувати перед ним (шлях) у Ґошен. І прийшли в землю Ґошен. 

29. Йосеф запряг колісницю свою і виїхав назустріч Ісраелю, батькові своєму, в Ґошен, і явив себе йому, і упав на шию його, і довго плакав на шиї його; 

30. І сказав Ісраель Йосефові: Помру я тепер, побачивши лице твоє, бо ти ще живий. 

31. І сказав Йосеф братам своїм і дому батька свого: Я піду, сповіщу фараона і скажу йому: брати мої і дім батька мого, які в землі ханаанській, прийшли до мене; 

32. Ці люди пастухи овець, бо скотарі вони були; і дрібну й велику худобу свою, й усе, що в них, привели вони; 

33. Як­що фараон покличе вас і скаже: Яке заняття ваше? 

34. То ви скажіть: Скотарями були ми, раби твої, від юності нашої й донині, і ми й батьки наші, - щоб вас оселили в землі Ґошен. Тому що огидний єгиптянам усякий пастух овець.

 

Глава 47 

1. І прийшов Йосеф і сповістив фараона і сказав: Батько мій і брати мої, і дрібна й велика худо­ба їхня і все, що у них, прийшли з землі ханаанської; і ось, во­ни в землі Ґошен; 

2. І з числа братів своїх він узяв п’ять чоловік і представив їх фараону;

3. І сказав фараон братам його: Яке ваше заняття? Вони сказали фараонові: Пастухи овець ра­би твої, і ми і батьки наші; 

4. І сказали­ вони фараонові: Ми прийшли пожити в цій землі, тому що немає пасовищ для худоби рабів твоїх, бо тяжкий голод в землі ханаанській; отже, дозволь оселитися рабам твоїм у зем­лі Ґошен. 

5. І сказав фараон Йосефові:­ Батько твій і брати твої прийшли до тебе; 

6. Земля єгипетська перед тобою; на кращому місці землі осели батька твого і братів тво­їх; нехай живуть вони в землі Ґошен;­ і якщо знаєш, що між ними є діяльні люди, постав їх старшими над стадами, над тим, що в мене. 

7. І привів Йосеф Яакова, батька свого, і представив його фараону; і благословив Яаков фараона;

8. Фараон сказав Яакову: Скіль­­ки ро­ків життя твого? 

9. Яаков ска­зав фараону: Днів проживання мого сто тридцять років; нечисленні й недобрі були дні життя мого і не досягли вони днів життя батьків моїх у дні проживання їхнього; 

10. І благословив фараона­ Яаков і вийшов від фараона. 

11. І оселив Йосеф батька свого і братів своїх, і дав їм володіння в землі єгипетській, у кращій частині землі, у землі Рамсес, як повелів фараон; 

12. І забезпечував Йосеф батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом, за потребою дітей.

13. А хліба немає по всій землі, тому що дуже тяжкий голод, і були виснажені від голоду земля єгипетська і земля ханаанська. 

14. І зібрав Йосеф усе срібло, яке було в зем­лі єгипетській і в землі ханаанській, за те, що вони купують, і вніс Йосеф срібло в дім фараонів;

15. І срібло вичерпалося в землі єгипетській і у землі ханаанській. І прийшли, увесь Єгипет, до Йосефа, кажучи: дай нам хліба; навіщо нам помирати перед тобою, тому що сріб­ло закінчилося у нас? 

16. Йосеф сказав: Приганяйте худобу вашу, і я буду давати вам за худобу вашу, якщо срібло закінчилося у вас; 

17. І приганяли вони до Йосефа стада свої; і давав їм Йосеф хліб за коней, і за отари дрібної худоби, і за стада великої худоби, і за ослів; і забезпечив їм хліб у той рік за всю худобу їхню; 

18. І минув цей рік; і прийшли до нього на другий рік і сказали йому: Не приховаємо від господаря нашого, що срібло вичерпалося і стада худоби нашої у господаря нашого; нічого не залишилося у нас перед господарем нашим, крім тіл наших і земель наших; 

19. Для чого нам гинути­ на очах твоїх,­ і нам і землям нашим? купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараону, а ти дай нам насіння,­ щоб нам бути живими і не вмерти, і щоб не спустошилася земля. 

20. І купив Йосеф усю землю єгипетську для фараона,­ тому що продали єгип­тяни кожен своє поле, бо голод долав їх. І дісталася земля фараону; 

21. А народ перевів він у міста від одного кінця Єгип­ту до іншого. 

22. Тільки землі жер­ців не купив, тому що доля жерцям від фараона виділена була, і вони годувалися з цієї долі, яку дав їм фараон; тому і не продали зем­лі своєї. 

23. І сказав Йосеф народу: Ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте­ землю; 

24. Коли будуть жнива, віддавайте п’яту частину фараону, а чо­тири частини залишаться­ вам на засівання поля, на прогодування вам і тим, хто в домах ваших, і на їжу ді­тям вашим; 

25. Вони сказали: Ти врятував нам життя; нехай знайдемо ми­лість в очах господаря нашого і нехай будемо рабами фараона. 

26. І запровадив це Йосеф за закон до цього дня на землях Єгипту: п’яту частину давати фараонові, за винятком тільки землі жерців, яка не належала фараонові.

27. І оселився Ісраель у землі єгипетській, у землі Ґошен, і володіли вони нею, і плодилися, і дуже розмножились.