Наскільки великою є міра повернення
Стаття 2, 1988 р.
(переклад з івриту)
Писання говорить: "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного твого" (Гошеа, 14).
Звідси витікає, що міра повернення, вона – "до Творця Всесильного твого". Однак, маємо зрозуміти, що означає "до Творця Всесильного твого", адже, виходить, що до цього місця треба повернутися. А коли людина приходить до цього місця, то вже не треба робити "повернення", оскільки вже повернулася на своє місце, звідки вона прийшла. Проте, слід зрозуміти, що означає, що людина пішла з певного місця, і кажуть їй, що вона має повернутися на те місце, звідки прийшла. І це зватиметься "поверненням". І, відповідно, що то за місце, з якого пішла? - куди їй треба повернутися?
Відомо те, що написали кабалісти: душа людини є частиною Всесильного згори. Як пишеться в "Передмові до книги Зоар", пункт 2, - написано так: "Третє дослідження, - про те, що сказали кабалісти, що душа людини є частиною Всесильного згори. Так, що немає відмінності між Ним і душею, лиш тільки те, що Він – все, а душа – частина".
І як написано (там же, пункт 9): "Отже, ти бачиш, що в духовному відмінність властивостей діє, як сокира, що розділяє матеріальні об’єкти. І звідси зрозумій, що оскільки вкарбовано в душі бажання отримувати задоволення, то ця відмінність властивостей, котру набули душі, діє, відокремлюючи їх від Його сутності. Так, що через цю відмінність властивостей вийшли душі з загальної суті Творця і відділилися від Нього бути створіннями".
І як написано (там же, пункт 11): "І спустилися світи до реальності цього матеріального світу, тобто до місця, в якому буде існування тіла й душі, а також час зіпсуття й час виправлення". І як написано (там же, пункт 12): "А завдяки Торі та заповідям, зрештою, перетвориться властивість бажання отримувати, набувши форми бажання віддавати. І тоді зможуть отримати все благо що в задумі творіння. І разом з цим удостоюємося міцного злиття з Творцем. Через те, що заслужили роботою в Торі та заповідях уподібнити властивість своєму Створювачу, що визначається як остаточне виправлення". Кінець цитати.
І зі сказаного виходить, що все, що є нам зробити в цьому світі, це – виправити себе і підготувати, аби змогли б ми отримати добро та насолоду, котрі є в задумі творіння. Тож виходить, що тим, що людина створена з бажанням отримувати, котре протилежне за властивостями Творцю, це визначається як те, що людина вийшла з місця. З якого місця? – з Кореня. Оскільки душа є частиною Всесильного вгорі. Але віддалилася через розбіжність властивостей, від Творця, і спустилася в цей світ, щоби бути одягненою в тіло.
І, як сказано вище, в цьому світі існує час зіпсуття та час виправлення, коли завдяки Торі та заповідям буде виправлено те, що зіпсувалося. І оскільки все пошкодження саме в тому, що бажання отримувати віддаляє людину від Творця, тому, тим, що людина займається Торою та заповідями, щоб отримати властивість ради віддачі, що зветься тотожністю властивостей, виходить, що цим робиться виправлення пошкодженого.
І з цього зрозуміємо питання, що то за місце, з якого вийшла людина, адже говорять їй, що вона має повернутися на своє місце, що й зветься "поверненням". Потрібно пояснити, - оскільки душа є частиною Всесильного згори, і віддалилася від Творця бути лише "частиною", а не "всім". І все це з причини розбіжності властивостей, і, само собою, коли людина виправляє це завдяки Торі та заповідям, з наміром, що це принесе їй виправлення, і зможе робити все заради віддачі. І, природно, знову стане з’єднаною з "усім", що зветься "злиттям з Творцем". Це й є міра, котру людина має знати, - скільки треба працювати аж поки прийде до повернення.
І на це приходить відповідь: "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного твого". А "Всесильний" – це в однині. Тобто, оскільки є бажання отримувати, що в людині, все ділиться на дві власності, адже людина відділяється від Творця. А коли вона виправляє себе, і робить все ради віддачі, і цим приходить до злиття, - виходить, що розбіжність властивостей, котра відділяла людину, щоб вона віддалилася цим від свого джерела, - це і зветься, що людина віддалилася від свого місця, - а тепер повертається до свого місця, і це зветься "Всесильний твій", в однині. Бо немає більше нічого, що б розділяло Творця і створіння. І це називається "поверненням", коли людина повертається на своє місце. Іншими словами, як було до творіння, коли душа була включена в усе. А потім, через бажання отримувати, відділилася, бути частиною від "усього". А тепер утворилася "територія Єдиного", і це зветься "поверненням". Що й означає "Повернися, Ісраелю". В якій мірі людина має повернутися? Говорить нам пророк: "До Творця", коли Він буде "Всесильний твій", владою Єдиного.
І зі сказаного ми бачимо, як писання бажає показати нам, що таке повернення. Тобто, з боку людського загалу, коли навчають його займатися Торою та заповідями ло лішма, там, тобто в стані "людський загал", людина повинна вчинити повернення з боку практичної дії. Означає це, що коли людина ретельно виконує Тору та заповіді в усіх деталях та подробицях, в цьому плані вона має вірити вище знання, що певно ще не виконала свій обов’язок у виконанні Тори та заповідей. І починає постійно шукати, може припустилась ліхослів’я, або може марнословила.
Тобто, завжди клопочеться, якщо бажає набути довершеності, слідкуючи за тою роботою, якою займається. І, зазвичай, людина не бачить боргу за собою. А також щодо ницості, як сказали мудреці: "Дуже-дуже будь ницим духом", також і в цьому вона шукає в собі якийсь недолік, щоб через це могла б сказати собі, що вона гірша за інших. Адже людина повинна бути сама ницою, а неправду певно не можна говорити. Тому вона турбується, і завжди думає, аби знайти в собі якийсь недолік, щоб могла сказати, що вона гірша за інших.
І напевно, коли людина перебуває в такому стані, дуже важко їй зробити повернення. І все, що може сказати після всіх своїх зусиль, - може знайти щось сумнівне: може не молилася як годиться, може лихословила і не звернула на це увагу. Тобто, людина знаходить собі можливість, щоби зробити "повернення" від своїх прогріхів, котрі може дійсно вчинила. І щодо ницості, також говорить, - може дійсно я гірша за всіх. Виходить, що все її повернення, воно лише через сумнівний гріх. Тобто, людина вірить вище знання, що певно бракує їй поки що досконалості. І все це говориться про тих людей, які належать до загалу. Однак у людей, що належать до особистостей, тенденція яких – заслужити злиття з Творцем, що є категорією тотожності властивостей, тобто, бажають, щоби всі їхні дії були заради небес, тут починається зовсім інша робота. Оскільки вони виміряють Тору та заповіді не лише практичним виконанням, а бажають, щоб також і намір був заради небес. Тобто, не задовольняються тим, що виконують заповіді Творця в плані дії. Інакше кажучи, хоч вони й виконують Тору та заповіді тому, що Творець наказав нам робити це, але не тому, що оточення примушує їх виконувати Тору та заповіді. Це зветься, - роблять не для того, щоб оточення поважало їх або не поважало б, і щоб саме це було причиною, що зобов’язує до виконання Тори та заповідей.
А роблять вони все, приховуючи свої взаємини з Творцем Всесильним їхнім, і само собою, вони не вимагають від оточення ні пошани й нічого іншого, а бажають виконувати Тору та заповіді з наміром щоб не було ради отримування оплати, а лиш тільки заради Творця. І вони бачать, що на цю роботу тіло не згодне. А оскільки вони бажають прийти до істини, то з небес щоразу показують їм, - за мірою їхньої роботи розкривають їм істину, - наскільки бажання отримувати протилежне за властивостями Творцеві. І щоразу воно агресивно опирається тому, що людина бажає працювати лише на користь Творця.
Ця людина не бачить, що вона щось має, якусь перевагу в духовному. А бачить, що вона є більш грубо матеріальною, ніж решта працівників Творця, котрі займаються Торою та заповідями. А причина цього, як зазначено вище, адже, коли людина вкладає більше сил, аби прийти до істини, то згори дають їй побачити справжнє зло її стану. І тоді людина бачить, що не в її силах допомогти собі. Отже, є в неї тоді потреба, що зветься "клі", - щоб Творець допоміг їй вийти з-під влади зла, що в ній.
І зі сказаного виходить, - те, що написано: "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного твого", - це сказано аби людина не обманювала себе, говорячи: "Я не бачу в собі ніякого гріха". Бо вона може зрозуміти, що може, сумнівно, але є в неї прогріхи, щодо яких треба вчинити "повернення". Тому говорить нам писання: "Повернися, Ісраелю". А якщо запитаєш, яка вона, міра повернення, аби знати мені напевно, що треба зробити це "повернення", то для цього й з’являється писання, і говорить нам: "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного твого". Бо коли людина бачить, що поки що є в неї дві власності, тобто, вона бажає, щоб Творець дав добро та насолоду в її власність, яка зветься "бажанням отримати собі", тоді вона знає напевне, що віддалена від Творця, і зробилася частиною, відокремленою від "усього".
І треба робити все, що в змозі людини, щоб повернутися до свого Джерела та Кореня. Тобто, щоб повернулася на своє місце, що зветься "Творець Всесильний твій".
Мається на увазі, немає більше однієї власності, яка є власністю Творця, і це те, що сказано: "В той день буде Творець один і ім’я Його одне", тобто – одна власність.