Пурим, коли заповідь – "ад дело яда"
Стаття 11, 1987 р.
(переклад з івриту)
Сказали мудреці (трактат Меґіла, 7): "Зобов’язана людина упитися в Пурим, до того, що не знатиме (різниці) між "проклятий Аман" і "благословен Мордехай". Проте неможливо прийти до стану "поки не знатиме" (івр. "ад дело яда"), до того, як перебувала в стані "знатиме". А після цього можна сказати, що треба прийти до ступеня більшого, що зветься "не знатиме". І напевно, що це ступінь більший, ніж стан "знатиме". Бо дано нам виконувати це лише в Пурим, а не весь рік. Як сказали мудреці: "зобов’язана людина", а не «весь рік». І згідно з цим треба зрозуміти, що то за поняття: "знатиме" і "не знатиме".
А також треба зрозуміти обов’язок, що походить від Тори, - читати главу "захор". І писав мій батько й учитель: "І треба пояснити загальний звичай: адже хто написав в Торі, щоб читати це саме в цю суботу? А це мудреці постановили, щоб в цю суботу, оскільки в домі зібрання присутні багато людей, і це близько до Пурима, щоб наблизити тему Амалека до теми Амана".
Тобто, поняття "Пам’ятай, що зробив тобі Амалек" діє завжди, але постановили читати це в суботу перед Пуримом, щоб наблизити тему Амалека до теми Амана. А також – чому навчає нас ця близькість глави "захор" до Пурима в плані духовної роботи?
Щоби зрозуміти все, згадане вище, треба упередити його розумінням поняття мети творіння. І з цього дізнаємось, що таке "знати (різницю) між проклятий Аман і благословен Мордехай", і що таке "не знати (різницю) між проклятий Аман і благословен Мордехай".
Відомо, що метою творіння є дати благо створінням. А щоби те благо, яке дає Творець, було досконалим, тобто, щоб не відчувалося неприємності в час отримання добра, існує сенс, що полягає в правилі, за яким кожна гілка бажає уподібнитись своєму кореню. А оскільки коренем створінь є бажання Творця віддавати створінням, це спричиняє те, що коли створіння отримують від Нього, вони відчувають сором, через те, що це протилежне Кореню.
І тому зроблено виправлення, що зветься категорією "скорочення та приховання" щодо первинного клі отримання, котре створено з самого початку таким, що отримує ради отримання. І виправленням зроблено так, що над ним вже панує виправлення скороченням, - так, що вищий достаток не входить у клі, котре зветься "бажання отримувати". І келім цього сорту залишилися в стані, що зветься "порожній простір, без світла". І залишається клі в темряві.
І лише тоді, коли можуть на це клі, зване "одержувач", утворити намір ради віддачі, інакше кажучи, незважаючи на те, що є в нього бажання і велике прагнення отримати благо, все ж, якщо воно не впевнене, що те, що отримуватиме від Творця, буде з причини заповіді, тобто тому, що Творець бажає дати, - бо як сказано вище, бажанням Його є насолодити створіння, - тоді клі готове поступитися задоволенням, котре отримує від Творця. А те, що воно таки хоче отримати задоволення й насолоду, - це лише з причини мети творіння.
І зі сказаного можемо тепер збагнути відмінність між "проклятий Аман" і "благословен Мордехай". Бо в звичаї праведника Мордехая працювати лише заради віддачі Творцеві, що зветься категорією "той, хто віддає". І цим шляхом можна прийти потім до рівня досконалості, бо приходимо до цього ступеня, коли вже можемо сказати Творцеві: "Я бажаю, щоб Ти дав мені задоволення й насолоду, тому, що я бажаю реалізувати те, що Ти бажаєш дати створінням добро й насолоду, і я готовий наразі отримати добро й насолоду, оскільки сам я знаю, що не бажаю цього з причини себелюбства, а для того, щоб бути у віддачі".
І тепер, з наміром заради віддачі, отримання дарування Царя є досконалим. Тобто, що немає там стану сорому. Адже отримання походить від його бажання допомогти Творцю, щоб розкрилася мета творіння, щоб усі знали, що метою творіння є "дати благо створінням".
А оскільки сказали мудреці (трактат Кидушин, 40:2): "Виконав одну заповідь, - щасливий, що схилив себе і весь світ на шальку заслуг", тому, оскільки він в такому стані, що не опікується своїм себелюбством, а діє для блага ближнього, виходить, що тим, що бажає отримати добро та насолоду від Творця, - бажає цим реалізувати любов до ближнього, - і між людиною та Творцем, і між людиною та її ближнім.
І це, як написано в Зоар (Передмова книги Зоар, 79): "Сказати Сіону – ти народ мій (івр. "амі")". Не читай "амі" (літери "аїн-мем-юд") з "аїн" з оголоскою "патах" (а), – а "імі" – з оголоскою "хірік" (і) – "імі". Що означає бути співпрацівником зі мною (івр. "імі"). Щасливі ті, хто трудяться в Торі".
І хоч там сказано про "між людиною і Творцем", але поняття "співпрацівник" можна пояснити також - і між людиною та її ближнім. Позаяк з цього виходить потім, що і весь світ отримає "шальку заслуг". Виходить, що привів до добра між людиною та її ближнім тим, що спричинив усьому світові, що прийшли до отримання добра та насолоди, того, що є в меті творіння.
Виходить, що людина зробилася співпрацівником Творця, тим, що завдяки їй буде допомога, щоби всі дійшли потім до досягнення мети творіння. Виходить, що стала вона співпрацівником Творця, як написано: "Я розпочав творіння тим, що бажаю дати добро й насолоду, а Ісраель докладають зусиль, щоб мета здійснилася тим, що утворюють келім, котрі були б підготовлені отримати вищий достаток без вади, котра зветься "хлібом сорому".
І навіть коли отримують благо й насолоду, не втрачають злиття, що зветься "тотожністю властивостей". Бо саме та вада було причиною скорочення". І це означає, що Він знає шлях Мордехая. Котрий є шляхом, що дає благословення всьому світові, як сказано: "Заслужив, - схиляє себе і весь світ на шальку заслуг", і це зветься "благословен Мордехай".
А от шлях Амана такий, щоб не дивитися на виправлення скороченням, що зроблено щодо клі отримання. І він говорить: "Позаяк Творець створив світ, аби насолодити створіння, і ми бачимо, що є в нашій природі бажання отримати втіху й насолоду, то для чого створив Творець це бажання? Для того, щоб не користуватися ним? А створив в нас бажання і прагнення отримувати насолоду, сказавши, щоб не користуватися ним, а терпіти горе й страждання через нього?"
Виходить згідно з цим, що це шлях зовсім протилежний. Сказано, що створено світ насолодити створіння. А тим, що Мордехай-праведник говорить, щоб не користуватися цим бажанням, виходить, що створено світ завдавати зло створінням. І певно було б краще не створювати взагалі бажання отримувати задоволення й насолоду, ніж створити бажання та прагнення отримувати задоволення, а потім сказати, щоб не користувалися ними, а мучили б себе і залишалися б порожніми, без насолоди.
Якщо так, то як можна згодитися зі шляхом Мордехая і сказати, що заборонено користуватися келім, що бажають задоволень. Чи ж це не справжні клі, яке створив Творець? Чи й сам Мордехай не згоден з тим, що Творець створив у світі бажання отримувати задоволення й насолоду?" Коли так, то Аман стверджує, що шлях Мордехая не є шляхом істини.
І головне, що існує багато таких, хто підтримує шлях Амана, і всі кажуть, що істинний шлях у світі такий, як говорить Аман. І це те, як написано (Меґілат Естер, 3): "І всі служителі царя, що в воротах царських, схиляються й кланяються Аману, бо так повелів йому цар". Тобто, Аман дав їм зрозуміти, що так повелів цар. Означає це, що Аман стверджував, що оскільки Цар, тобто Творець, створив бажання отримувати, певно Він бажає, щоб ми отримували і втішалися. І всі раби царя схиляються, тобто піддалися думці Амана. Через те, що він стверджує, - бажання отримувати, про яке Мордехай говорить, щоб не користуватися ним, - це неправильно, бо Творець створив його не марно, а щоб користувалися ним. Але Мордехай сказав "ні", як написано: "А Мордехай не схиляється і не кланяється". І це те, що написано: "І сказали служителі царя, які в воротах царя, Мордехаю, - чому ти порушуєш наказ царя?"
І сказав про це мій пан, батько й учитель, - це означає, що служителі царя говорили Мордехаю: Аман сказав нам, що те, що він іде своїм шляхом, а не шляхом Мордехая, бо його шлях істинний. Це означає, що запитали Мордехая, - чому ти порушуєш наказ Царя? Мається на увазі Творець, бо Аман говорив, що так повелів йому Цар, тобто Цар царів над царями.
А поясненням цього буде, як сказано вище, - через те, що бажання отримувати і прагнути до себелюбства, цю силу в створіннях, створив Цар царів над царями, тому весь світ підтримує думку і логіку Амана. І думка Амана записана в Торі. Як сказали мудреці (трактат Хулін, 139:2): "Аман - це з Тори. Звідки? "Чи не від (літери слова "аман") дерева, про яке заповідав Я тоді не їсти від нього, їв ти?". А тема куштування з Дерева пізнання пояснена в Передмові до "Панім меїрот".
І пояснено там (пункт 18), що Адам а-Рішон був цілковито відокремленим від "сітра ахра", і вже з’ясовано, що в Адам а-Рішона не було зовсім, в його будові, великої міри властивості отримання, яка породжується "порожнім простором", а весь він походив від системи святості, властивість якої – віддавати". І як написано в Зоар (глава Кдошім): "Бо Адам а-Рішон не було у нього нічого від цього світу. І тому заборонено було йому Древо пізнання, як його корінь і вся система святості, що відокремлені від "сітра ахра" через розбіжність властивостей. Виходить, що справою Амана було ввести користування великим бажанням отримувати заради отримання, бо в цьому полягала вся порада змія.
Ще написано там, "Бо сказав змій, - адже Всесильний їв з цього Дерева, і творив світ. Тобто, дивився на це з боку "кінець дії – в початковому задумі", і тому створив світ". І як зазначено вище, змій стверджував, що куштування з Древа пізнання – це повелів Всесильний. То чому наказав Творець Адам а-Рішону не їсти? Про це дав змій Адаму та Хаві гарне пояснення. Що головним чином, він хоче виконати наказ Творця, тим, що радить їм їсти з Древа пізнання. І це те ж, що в Меґілат Естер, де написано: "І всі служителі царя, що в царських воротах, схилялися й кланялися Аману". І саме через те, що так повелів йому цар.
І з цього зрозуміємо, що таке "проклятий Аман". Пояснення цьому таке, що шлях Амана є шляхом проклятим, тобто, путь прокляття. І це як написано (Берешит, 3): "І сказав Творець Всесильний змієві: "Оскільки зробив ти це, проклятий ти з усіх тварин". Жінці сказав: "Набагато примножу стаждання твої». А Адаму сказав: "Їв ти від дерева, - проклята земля через тебе".
І зі сказаного ми розуміємо, що людина має прийти до рівня "знатиме". Тобто, в чому полягає велика різниця між "проклятий Аман" і "благословен Мордехай", - що вона є різницею між життям та смертю. Адже шлях Мордехая дає життя, і заслуговують злитися з Життям життів. Але ж шлях Амана, - людина вже знає, що це приносить прокляття в світ, бо всяку смерть в світ спричинило: "Чи не від дерева, про яке заповідав Я тобі не їсти…"
І про це пише писання: "проклята". І феномен цей існує аж до ґмар тікуна (кінця виправлення), - те, що треба берегтися, аби не впасти на шлях Амана. А в ґмар тікуні буде вже все бажання отримувати виправлене (наміром) ради віддачі, і тоді "Поглине смерть навіки". І як говорить Зоар: "Призначено Саму стати святим ангелом в кінці виправлення".
І зі сказаного зрозуміємо сполучення з темою "стирання Амалека", те, що читаємо "Пам’ятай, що зробив тобі Амалек". Бо саме коли знаємо те, що спричинив нам Амалек, - категорію смерті, - адже своєю владою спричинив світові, щоб не йти шляхом віддачі аби бути злитим з Життям життів, тоді докладаємо зусиль стерти його з поверхні землі. Інакше, коли людина ще не дійшла до рівня "Знай, що зробив нам Аман і Амалек", вона не прагне знищити його.
Виходить, що саме тоді, коли людина дійшла до рівня "Знатиме різницю між "проклятий Аман" і "благословен Мордехай", - є можливість стерти Амалека. І через це, перед Пуримом, - адже тоді час, коли маємо дійти до рівня "аж поки не знатиме", треба прийти до ступеня "знатиме". І лише тоді можна знищити Амалека. Тобто, в час, коли людина бажає виконати "зітри пам’ять про Амалека", - це знак, що вже удостоїлася властивості "знатиме". Інакше вона не здатна прийти до стирання Амалека. А поки що занурена в кліпу Амалека, і не хоче виконувати "зітри пам’ять про Амалека".
А тепер з’ясуємо тему: що означає, що сказали мудреці: " Зобов’язана людина упитися в Пурим, аж поки не знатиме (різниці) між "проклятий Аман" і "благословен Мордехай". І ми запитували, - в чому полягає велич того, що лише в Пурим можемо зробити це, тобто "Ад дело яда". І ось, Арі говорить (ТЕС, част.15, п.220): "Тому в прийдешні часи всі святкові дати скасуються, крім Меґілат Естер. І причина цього, що ніколи не було такого великого чуда, ні в суботи, ні в свята, щоб існувало це світіння, навіть після того, як вийшли мохін із нукви, - а лиш тільки в дні Пурима. І в цьому плані є велика перевага у Пурима над усіма іншими датами, навіть в суботи й свята".
А в коментарі "Ор пнімі" там пояснює, що перед ґмар тікуном неможливо виправити всі ці ніцуцін (іскри) і келім, що розбилися, а лише РАПАХ (288) ніцуцін із ШАХ (320) можемо вибрати, щоб увійшли в святість. І це також вибиратиметься потроху. І залишилися 32 ніцуцін з усієї загальної кількості, котрі заборонено вибирати. А зветься це - "кам’яне серце" (івр. "лев а-евен"). І лише вибиранням РАПАХ ніцуцін, коли вибрані будуть повністю, тоді, само собою, виправлений буде лев а-евен. За суттю сказаного: "І видалю кам’яне серце з вашої плоті, і дам вам серце з плоті. І тоді буде поглинута смерть навіки, бо все зло виправлено буде на добро, і тоді темрява як світло засяє".
І оскільки ці світла Пурима за властивістю – ґмар тікун, що сяяли лише завдяки чуду, тоді, і через це, всі святкові дати скасовані будуть, крім Пурима, бо його світла належать до категорії ґмар тікуну. І тоді, коли все зло буде виправлене, само собою, немає різниці між "проклятий Аман" і "благословен Мордехай", бо також і Амана буде виправлено на добро.