Запитання: Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба?
М. Лайтман: А ми не знаємо, що таке правда. Цього ми не знаємо.
Запитання: Не знаємо?
М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти.
Запитання: Що ви особисто називаєте правдою?
М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові.
Запитання: Ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові».
М. Лайтман: Так. Однакові.
Запитання: Ви маєте на увазі рівність, рівні?
М. Лайтман: Так, так.
Запитання: Так, це? Тобто всі люди рівні?
М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то вважається...
Репліка: ...що це правда.
М. Лайтман: Так.
Запитання: Я такий самий рівний із ними, так?
М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми й дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак.