Запитання: Чи треба пробиватися до правди? І як до неї пробитися, якщо треба? М. Лайтман: А ми не знаємо, що таке правда. Цього ми не знаємо. Запитання: Не знаємо? М. Лайтман: Ні. Тому до чого ми будемо пробиватися? Те, що нам не подобається наш теперішній стан, це не означає, що ми знаємо, як із нього вийти. Запитання: Що ви особисто називаєте правдою? М. Лайтман: Правдою я називаю те, що в моїх очах усі люди абсолютно однакові. Запитання: Ви сьогодні це слово повторюєте - «однакові». М. Лайтман: Так. Однакові. Запитання: Ви маєте на увазі рівність, рівні? М. Лайтман: Так, так. Запитання: Так, це? Тобто всі люди рівні? М. Лайтман: Усі люди. Але якщо я так бажаю бачити і йду до цього, то вважається... Репліка: ...що це правда. М. Лайтман: Так. Запитання: Я такий самий рівний із ними, так? М. Лайтман: Абсолютно! Ну ось тоді ми й дізнаємося, що ж це за правда, який у неї смак.