Вигнання та визволення

(переклад з івриту)

І серед тих народів не заспокоїшся ти, і не буде відпочинку ногам твоїм (Дварім, 28:65)

І задуманому вами – не бути тому, - сказаному вами: «Будемо, як інші народи, як племена інших країн» (Єхезкель, 20:32)

Отже, Творець показує нам явно, що не може Ісраель існувати у вигнанні, і не знайдуть вони там спокою, як решта народів, які змішалися з іншими народами і знайшли свій спокій, поки не розчинились серед них, і не залишилося й пам’яті про них.

Але не таким є народ Ізраїлю, - при всьому цьому він не знайде собі спокою серед народів, аж поки не здійсниться в ньому сказане: «І шукатимеш звідти Творця, Всесильного свого, і знайдеш, тому що будеш вимагати Його всім серцем своїм і всією душею своєю».

Можна пояснити це з боку вищого управління. Адже постановлено нам писанням, що Тора є істина, і всі слова її – істина, і горе нам весь той час, коли ми сумніваємося в її достовірності, і говоримо про кожний осуд згори, що реалізується щодо нас, що це - випадок і сліпа доля. Цьому є лише єдині ліки: знову послати на нас біди, і в такій мірі, щоб побачили ми в них, що не випадок це, а невідворотне вище управління, призначене нам в святій Торі.

І треба пояснити це, виходячи із суті закону розвитку, - що через ті вірні настанови, котрі ми отримали завдяки святій Торі, - і «шляху Тори», що в вищому управлінні (див. статтю «Два шляхи»), був даний нам розвиток незрівнянно швидший, ніж у інших народів. І оскільки люди в народі розвинулись, з’явився обов’язок іти завжди вперед, і з усією точністю виконувати всі заповіді Тори.

Але через те, що не зробили цього, а захотіли привнести сюди й егоїзм злого начала, тобто «ло лішма», з цього й почалося руйнування Першого Храму. Адже хотіли зробити ці засоби, - багатство і збільшення сили, - вищими за справедливість, як у народів.

А оскільки Тора все це забороняла, то відкинули Тору і її пророцтва, і перейняли звичаї сусідів, щоб зуміти отримати насолоду від життя, як вимагав того їхній егоїзм. А коли зробили так, роздрібнилися сили народу: деякі пішли за егоїстичними царями і сановниками, а деякі пішли за пророками. І розкол цей тривав до руйнування Храму.

А за часів Другого Храму це стало найбільш помітно, оскільки початок поділу було там підкреслено публічно негідними учнями, на чолі яких стояли Цадок і Байтус. А головною причиною в їхньому бунті проти мудреців був обов’язок «заради Творця». Як сказано у мудреців: «Мудреці, остерігайтеся в промовах ваших». Але вони не бажали позбавлятися егоїзму, і тому скупчились у спільноти таких самих поганих людей і стали великою сектою, названою «садукеї». Вони були багатими і знатними людьми, які тягнулися до егоїстичних пристрастей, що не відповідає шляху Тори. Вони воювали з «прушім», мудрецями, і це вони привели до влади Риму над Ісраелем. Це вони не побажали укласти мир із нападниками, як радили кабалісти відповідно до Тори, поки не був зруйнований Храм і вигнана була краса Ісраеля.

Відмінність між ідеалом «життєвим» і ідеалом кабали

Життєві ідеали засновані на людських поняттях, і тому не можуть піднятись вище людських понять. Тоді як ідея кабали, джерело якої – в Творці, може підняти себе над усіма людськими властивостями.

Бо основа людського ідеалу – порівняння, і ціна за славу у людей, – справи її направлені на те, щоб прославитись в очах людей. І хоча іноді знеславиться в очах сучасників, тим не менше, сподівається на майбутні покоління. Бо це, все ж таки, йому дорого, як дорогоцінний камінь, що дає велике задоволення його власнику, навіть якщо жодний з людей не знає про нього і не може оцінити.

Тоді як ідея кабали заснована на отриманні слави в очах Творця, і тому той, в кого вона є, може піднятись над людськими властивостями.

Так і серед народів у нашому вигнанні: доки ми йшли дорогами Тори, доти були захищені. Бо це відомо всім народам, що ми народ розвинений, і бажають співпраці з нами, але експлуатують нас, кожний відповідно до його егоїстичних пристрастей. Проте велика сила була в нас серед усіх народів, бо після всіх визискувань, - залишилася нам поки що велика доля, більша, ніж обивателям землі.

Однак через тих, що скинули з себе «тягар» Тори, і їх прагнення дати волю своїм егоїстичним задумам, втратили мету життя, тобто роботу на Творця. А оскільки мета надто піднесена, - проміняли її на егоїстичні цілі красивого життя.

Само собою, кожен, хто розбагатів, звичайно ж, виставляє свою мету в усій пишноті та красі. І там, де людина, що вивчає кабалу, витрачала надлишки грошей на справедливі і добрі справи, заснування місць навчання, на потреби суспільні, - почали егоїсти витрачали свої зайві гроші на радощі життя: їжу, питво, одяг і прикраси, - і зрівнялися з найповажнішими в тому народі, серед якого жили.

Цим я хочу показати, що Тора і закон природного розвитку, навіть разом зі сліпою долею, - йдуть рука об руку в чудовому єднанні. Так що все зле в стані вигнання, - а нам багато є чого розповісти з часів нашого вигнання, - все це було з причини наших зловживань щодо Тори. І якби ми дотримувались вказівок Тори, з нами не трапилося б нічого поганого.

Узгодженість і єдність, що між Торою, сліпою долею, і розвитком людського розрахунку

І внаслідок цього я пропоную народу Ісраеля сказати нашим бідам: «Досить!» і хай зроблять підрахунок, - принаймні хоча б людський підрахунок, - з усіх тих «пригод», що подвоювались і потроювались для нас. І тут, на нашій землі теж, де ми бажаємо почати нашу самостійну політику знову, немає нам жодної надії втриматися на цій землі, як народ, поки не приймемо нашу святу Тору, без жодних послаблень, і з остаточною умовою духовної роботи заради Творця, а не заради себе, в остаточному егоїзмі, - як доказав я це в статті «Дарування Тори».

А якщо не впорядкуємо себе, як написано там, то є в нас стани і класи, котрі, без сумніву, змусять нас відхилятися то вправо, то вліво, як це відбувається з іншими народами, і навіть набагато більше. Оскільки природа розвинених така, що їх неможливо приборкати, бо кожна важлива думка розвиненого суб’єкта, який мислить, не схилить голову ні перед чим, і не знає компромісів. І тому сказали мудреці: «Ісраель - найзухваліші з народів», - бо чим ширше пізнання людини, тим наполегливіше вона стоїть на своєму.

І це закон психології. А якщо не зрозумієте мене - йдіть і вивчіть цю тему на людях нашого народу, вже сьогодні. Адже лише тільки почали ми будувати, - вже вистачило часу проявитися в нас зухвалості й упертості: те, що один будує, - інший руйнує.

...І це видно всім. А те нове, що я говорю, - це лише одна річ: вони вважають, що врешті-решт, протилежна сторона зрозуміє небезпеку і тоді схилить голову і прийме їхню думку. А я знаю, що навіть якщо ми зв’яжемо їх разом, - не поступиться один одному ні на йоту. І ніяка небезпека не перешкодить нікому відмовитися від реалізації своїх намірів.

Одним словом, поки не піднімемо ми свої цілі з матеріального життя вгору, доти не досягнемо відродження матеріального благополуччя, оскільки духовне і матеріальне в нас не можуть жити разом, бо ми – «сини ідеї». І хоча занурені ми в «сорока дев’яти воротах» матеріального, разом з цим не відмовимося від ідеї, і тому нам потрібна свята мета, - «заради Творця».

Кабала Медіа

Кабала Медіа

My LibrarySign in to like, save and subscribe to videos

Радость от покупок. Разумное потребление

Радость от покупок. Разумное потребление

Радость от покупок. Разумное потребление

Кабала МедіаCopyright © 2003-2026 Бней Барух – Асоціація Кабала Ла-Ам, Всі права захищені

My Library
Sign in to like, save and subscribe to videos

Кабала Медіа
Copyright © 2003-2026 Бней Барух – Асоціація Кабала Ла-Ам, Всі права захищені