М. Лайтман: Як ти можеш судити людей? За що?! Те, що в мене є - від Творця, який таким чином мене створив, і від батьків, яких створив Творець, щоб вони на мене так подіяли. Ну і хто я такий? Де в мене є моя точка - точка свободи, якою я можу користуватися і з неї ростити себе? Звідки я знаю як?! Де у людини, яка свобода волі у неї є? У чому вона? Немає свободи волі. Ти не можеш вказати на якийсь вільний її рух, вільне бажання, вільну думку, яку б вона отримала ні від когось, ні від чогось, а ось щоб вона якось з'явилась нізвідки. Немає такого! Тому людина не вільна. С.Винокур: Тобто я створений природою, і природа мене веде від початку до гробової дошки. М. Лайтман: Абсолютно в усьому! Ще з ілюзією свободи! С.Винокур: Ось тут вона грає зі мною, ось тут, ось що дає мені ілюзію свободи? М. Лайтман: Спеціально, так. Щоб ти відчував себе... С.Винокур: Вільним? М. Лайтман: Людиною! С.Винокур: Так. Я той, хто створює, творить. Я, там, політик, я керую. Я суддя! М. Лайтман: Свобода з'являється тільки тоді, коли в людині виникає ще одна сила, вища сила, яка починає протидіяти її земній силі. І ось лише в різниці між ними, у проміжку між ними людина може здобути незалежність від обох сил і стати у своєму вільному виборі. Тільки якщо є потреба в сенсі життя.