Ведучий: Я нормально жив, я нормально працював, горів на роботі, і раптом – раз і порожньо, раз і ні для чого. Є праця, є робота, є гроші, а сенсу я не бачу. Рав Лайтман: Це природно. Це зростання людини, це поступовий розвиток людини. Її егоїзм не наповнюється. Це все той же егоїзм, наша основа. Але колись він наповнювався, насолоджувався і роботою, і пошаною, і славою, і знаннями, і грішми, можливістю все це якось реалізовувати, а сьогодні – ні. Йому байдуже на думку оточення, йому байдуже на підйом по якихось сходинках, тобто є, можна сказати, певна втома, як у будь-якого металу, матеріалу. Так і тут. Ведучий: Називається “вигорання” навіть такий…. Рав Лайтман: Вигорання, добре сказано, так…. Егоїзм переключився на наступний режим роботи. Йому вже недостатньо того, що йому все дають – те, що було раніше і викликало задоволення, наповнення, марнославство і так далі, наповнювалося і так далі. А зараз – ні. А, що робити? Я не знаю, для чого робити, для чого жити, працювати. Не знаю! Зовсім не цікаво мені це. Просто задоволення немає. Наповнення, насичення немає. Заради чого працювати? Заради чого жити? Ні. Дай пігулку і все. Ведучий: Ось, якщо Вас… Рав Лайтман: Люди до цього дійдуть! Ведучий: Так я відчуваю, що дійдуть, це точно. Рав Лайтман: Це, а чому ні? Це позбавлення від страждань. Ведучий: Так тоді дайте пігулку, ось, що, що … ну дайте, ну дайте тоді пігулку.. Рав Лайтман: Я хотів би забутися і заснути. Ведучий: Ось ви дайте пігулку, ось ви наразі завели нас у цей глухий кут…я навіть точно відчув, що це станеться, ну практично впевнений, таке станеться. Що людині робити в такій ситуації? Ви весь час кажете, що буде такий вселенський крик. Рав Лайтман: Так…. Ведучий: Такий крик… Рав Лайтман: Так. Але цей крик – усвідомлення справжнього бажання зрозуміти сенс життя, тобто навіщо мені це все треба? До такої міри, що навіть діти – найголовніше в людини, у жінки особливо, будуть не в радість. І все є, абсолютно все є, але я не можу виконувати навіть механічно свою роботу, щось заради них. Ну нічого! Це і є справжній відчай від не наповненості егоїстичного клі. Ведучий: Ось у нас з Вами хвилина залишилась, все ж таки, коли прийде визволення ось є така картина? Рав Лайтман: З цього стану прийде визволення – коли буде гучне виття на всі небеса, і людство почне розуміти після цього – а для чого насправді воно існує. Не раніше. Ведучий: Ось це ось, Ви додали зараз, ось так от тихенько крапку поставили, не раніше, тобто не раніше… Рав Лайтман: Не раніше… Ведучий: Таак… Рав Лайтман: Тільки тоді, коли проявиться справжня необхідність у розумінні сенсу життя. Ведучий: Зрозуміло Рав Лайтман: Доживемо! Ведучий: І все Ви на завершення кажете “Доживемо!”, дожити б, гаразд, доре… Рав Лайтман: Доживемо!