Запитання: А ось скажіть,будь ласка, якщо ми беремо Вище управління — Творця, Вище управління М. Лайтман: Так. Запитання: Ось так от дивимося на світ людський , на ці вісім мільярдів, як Творець, припустімо дивиться, — чи існує якесь місце, в якому людина повинна бути, і взагалі її місце? Чи нічого особливого їй і не належить? М. Лайтман: Це суцільна психологія. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Суцільна психологія. Питання: Тобто….. М.Лайтман: Людину можна викинути куди завгодно, і вона там звикне і буде вважати це своїм домом. Запитання: Тобто людина може зробити цей крок і сказати: "Ось ця земля — це мій дім"? Може? М.Лайтман:Так . С.Винокур: І переміщатися з місця на місце, і ось так жити? М. Лайтман: Я, як тільки зрозумів, що мені треба їхати…. С.Винокур: Так… М. Лайтман: … до Ізраїлю,.... С.Винокур: Так… М. Лайтман: …. я відразу ж переїхав з Білорусі до Литви. І потрапив в іншу обстановку, так. Запитання: Щоб було простіше виїхати? М. Лайтман: Так..все. Там перше запитання було: "Коли ви їдете?" С.Винокур: Ха…ха…ха.. М. Лайтман: У Білорусі про це боялися сказати. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Ось…ну і все. І було все дуже просто. С.Винокур: Ясно. Тобто людина повинна прийняти ось це те, що зараз вже існує, так, і входити в це? М. Лайтман: Так. С.Винокур: І як ви кажете:”Відрізати минуле”?