М. Лайтман: Ми не можемо піднятися вище того, що відчуваємо. Якщо ми відчуваємо світ, повний страждань, значить, ми самі, по суті,такі. І всередині себе, насправді, ми не бажаємо бачити світ іншим. Ми бажаємо, насправді, щоб він таким і залишився. Ведучий: Тобто ми хочемо цих страждань? М. Лайтман: Так? Ми звикли до них, ми перебуваємо в них. І ось це проблема. Ведучий: Ну це ж взагалі якесь антижиття. М. Лайтман: В цьому ми й знаходимось. Ведучий: Виходить, ми не живемо. М. Лайтман: Ми не живемо. Ведучий: Це взагалі переворот — що ми хочемо страждань. М. Лайтман: І вся наша історія, взагалі всіх людей, — це суцільний потік страждань. Ведучий: Начебто ми думаємо, що нас у це запустили. М. Лайтман: Так. Ведучий: І навіть сказано в Торі: «Ідіть і страждайте» - сказано, ви будете страждати. Тобто ми переносимо це не на себе: це не ми хочемо, це нас запустили в цей кругообіг страждань, це не наша провина. А ви кажете: «Це живе в нас». М. Лайтман: Я вважаю, що це наша провина. Ведучий: Так? М. Лайтман: Ми не бажаємо піднятися з цього рівня. Не бажаємо. Ведучий: Тобто все завдання — захотіти? М. Лайтман: Захотіти перевернути все це. Ведучий: Вийти з цього клубка страждань. М. Лайтман: Так Ведучий: Зрозуміло, що для цього людина повинна зробити, що? М. Лайтман: Людина повинна для цього: припинити ненавидіти інших, наблизити себе до інших — тоді все зміниться. А я думаю, що нам просто треба заборонити людині страждати, тому що цим ти викликаєш страждання у світі. Ведучий: Тобто я повинен… М. Лайтман: Прокинься і співай. Ведучий: (сміється) Прокинься і співай. Тобто якщо тобі боляче — прокинься і співай. Ось прямо цю пісню: Прокинься і співай. Спробуй у житті хоча б раз? М. Лайтман: Так, так, так. Ведучий: Що ми повинні з’ясувати? Що перед нами? Що це? М. Лайтман: Творець. Нічого іншого. Він постійно робить нам такі сцени, видіння, щоб ми весь час боялися і поступово-поступово приходили до розуміння цих міражів. Ведучий: Тобто оце моє бажання страждань повинно перейти в те, що переді мною… М. Лайтман: Міраж. Ведучий: Міраж. І я не маю права страждати - ви кажете ? М. Лайтман: Ні. Як тільки ти починаєш страждати, він перетворюється на матеріальні дії, сцени. Ведучий: Війни і так далі. М. Лайтман: А якщо ти не допускаєш страждань, то тоді все виправляється. Ведучий: І тоді я потихеньку починаю бачити-бачити Творця. Потихеньку-потихеньку. М. Лайтман: Так, так. Ведучий: Коли ви говорите «Творець», ось зараз, що ви маєте на увазі? Що переді мною, перед нами, що? М. Лайтман: Сила, яка керує світом, нами, і яка бажає привести нас до усвідомлення правильного стану природи і себе. Ведучий: Яке воно? М. Лайтман: Радість.