М. Лайтман: Розслабся і зрозумій, що ти перебуваєш усередині природи. І нехай вона веде. Головне — віддатися природі. Ведучий: Тобто я кидаю весла? Є течія — я кидаю весла. М. Лайтман: Так. Ведучий: А течія є? М. Лайтман: Мені навіть і це неважливо. Ведучий: І це неважливо? Ось так взагалі все відпустити? М. Лайтман: Так. Ведучий: Це можливо? М. Лайтман: Якщо ти віриш у мудру, велику, вічну, всемогутню природу, то, на мою думку, це найрозумніше рішення. Ведучий: Так, це дуже влучно звучить: ніщо не в моїй владі. М. Лайтман: І, крім того, все, що ти вигадаєш, щоб іти проти цього, самостійно, лише підкреслює нікчемність, обмеженість, нерозуміння, незнання, незгоду з цією великою природою, у якій ми існуємо. Нічому не опирайся, нічого не вигадуй. Спробуй просто зрозуміти, що являє собою сама природа, погодься з нею, прилучися до неї і ти знайдеш най оптимальнішу складову свого існування.