М. Лайтман: Розслабся і зрозумій, що ти перебуваєш усередині природи. І нехай вона веде. Головне — віддатися природі.
Ведучий: Тобто я кидаю весла? Є течія — я кидаю весла.
М. Лайтман: Так.
Ведучий: А течія є?
М. Лайтман: Мені навіть і це неважливо.
Ведучий: І це неважливо? Ось так взагалі все відпустити?
М. Лайтман: Так.
Ведучий: Це можливо?
М. Лайтман: Якщо ти віриш у мудру, велику, вічну, всемогутню природу, то, на мою думку, це найрозумніше рішення.
Ведучий: Так, це дуже влучно звучить: ніщо не в моїй владі.
М. Лайтман: І, крім того, все, що ти вигадаєш, щоб іти проти цього, самостійно, лише підкреслює нікчемність, обмеженість, нерозуміння, незнання, незгоду з цією великою природою, у якій ми існуємо.
Нічому не опирайся, нічого не вигадуй. Спробуй просто зрозуміти, що являє собою сама природа, погодься з нею, прилучися до неї і ти знайдеш най оптимальнішу складову свого існування.