М. Лайтман: Я тебе запевняю, що в нашому світі дуже багато дорослих людей із задоволенням дивляться казки. Ведучий: Я вірю. Як це, щовечора сідають і дивляться казки. Це ж усе - казки. М. Лайтман: Ні-ні-ні-ні, ні. Я говорю саме про справжніх. Хоча вони знають, що це казки. Ведучий: Чому? Втекти від реальності? М. Лайтман: Це реальніше, ніж наше життя. Насправді. Ведучий: Казки реальніші, ніж життя наше? М. Лайтман: Так. Ведучий: У чому реальність там? У чому реальність казки? Я не знаю… М. Лайтман: Що справедливість винагороджується, вірність винагороджується. Ведучий: І це так? М. Лайтман: Це так. Але це все має пройти через дуже багато перипетій, усілякі закутки, лабіринти нашого егоїзму. Ведучий: Тобто казка насправді розповідає про те, що дійсно буде? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Що добро переможе над злом? М. Лайтман: Обов'язково! Інакше нічого б і не починалося. Ведучий: Тобто казки - це саме ті, які добре закінчуються, за великим рахунком? М. Лайтман: У них у всіх обов'язково має бути гарний кінець, тому що він уже заданий від початку. Ведучий: А казки з поганим кінцем - що з ними? М. Лайтман: Немає такого. Значить, недосказані. Ведучий: Так? Щось він не дописав, не встиг, так? М. Лайтман: Так, щось недосказано. Ведучий: Тобто казку пишуть саме... М. Лайтман: З кінця. Ведучий: "Я зараз напишу про те, що буде гарний кінець", - і починає писати казку? М. Лайтман: Так. Але кінець гарний він має бути в тому, - щоб існувало, ну ось ти, як сценарист, - щоб існувала зав'язка, розв'язка, кульмінація, загалом, усе-все-все-все-все й обов'язково гарний кінець. Він і задуманий уже від самого початку. Мій висновок такий, що казка має починатися із зав'язки, потім має йти якийсь показовий процес. Ведучий: Виховний? М. Лайтман: Виховний, обвинувальний тощо. Герої мають розходитися і бути незадоволені тим, що відбувається. Цей хотів убити - і не виходить, цей хотів утекти - не виходить, ці хотіли одружитися - не виходить, і так далі, і так далі. Тобто вони не можуть у всій цій зав'язці між собою знайти, а хто ж ту казку пише. Творець! Ось коли вони, кожен по-своєму, поступово-поступово впадають у відчай у рішеннях, що ж робити, тоді вони починають розуміти, що вони перебувають під вищою волею, і тоді в них починає все виходити, зближуватися. І виявляється, що ось ця вища воля, вища сила, вона і приводить їх до правильного рішення. Ведучий: До хорошого кінця? М. Лайтман: Так. Ведучий: І торжествує добро? М. Лайтман: Так. Ведучий: І я так обережно припущу, ви зараз насправді говорили про наш час, за великим рахунком? М. Лайтман: У наш час саме й починає проявлятися ця вища сила, у різних таких станах, коли в людства немає іншої відповіді на питання, як сказати, що "це - вища сила". Ведучий: І ось ця недобра казка, як здається людству, починає рухатися... М. Лайтман: І тоді вона буде доброю! Тому що вона вказує тобі на найвище рішення - на того, хто це розпочав, хто це зачав, почав розвивати і робити, і зараз має закінчити. Ведучий: І нас підводять до любові, до щастя? Прямо ось туди? М. Лайтман: Так.