Репліка: Йом Кіпур. Варто було б поговорити про нього і саме в цей рік, коли бачите, що відбувається у світі.
М. Лайтман: Я думаю, що світ має вже, принаймні, відчути необхідність у цьому.
Запитання: У мене таке саме відчуття. Тобто він особливий цього року, День Спокути? Давайте спочатку скажемо, що це за свято. Вважається, що це одне з найважливіших свят в юдаїзмі. І, як я розумію, ви зараз скажете, що і для світу теж, так?
М. Лайтман: Для всіх.
Запитання: Коли читають молитви каяття, просять прощення і взагалі готуються до того, що буде поставлено печатку в Книзі життя.
М. Лайтман: Так.
Репліка: Це свято завжди сприймається з якимось трепетом. У всякому разі, тут, в Ізраїлі, все зупиняється. Тиша, віруючі, невіруючі - всі якось бояться, тремтять, скажімо так, перед цим днем. Розкажіть трошки про це свято.
М. Лайтман: Взагалі-то важко назвати це «святом», тому що свято - це щось веселе, легке, світле. Я думаю, що насправді це і є Йом Кіпур, День Спокути, коли ми можемо дійсно радіти тому, що ми здатні спокутувати себе.
Запитання: Тобто все-таки радість?
М. Лайтман: Радість, це день радості. А далі, я не знаю, як люди зустрічають цей день насправді. Мені здається, що вони повинні, звісно, усвідомлювати. Як і сказано, що людина має думати про те, як вона прожила цей рік, як вона прагнула бути доброю, добродійною, бути провідником доброго Творця у світі.
Запитання: Про це бажано думати людині в це свято?
М. Лайтман: Повинна, так.
Запитання: Повинна.
М. Лайтман: Я думаю, що звичайні люди, в принципі, не занурені настільки у зло і тому їм нема чого боятися Судного Дня. За що їх можуть судити? Зло народилося раніше за людину. Зло, заздрість та інші негативні властивості. Так що людина - це людина. Що можна ще сказати про неї?
Запитання: Скажіть, будь ласка, а для чого тоді це свято?
М. Лайтман: Я думаю, що це свято швидше за все про те, щоб людина подумала, чому вона створена такою. І яким чином вона захотіла б себе трошки підправити. Хоча створіння - це творіння Творця, але, припустімо, що в людини є можливість трошки себе виправити. Як би вона це зробила, в який бік?
Запитання: Тобто намір її так чи інакше до добра, до тепла, до любові?
М. Лайтман: Так.
Запитання: А чому вона тоді просить вибачення? Дуже багато молитов, це називається «сліхот». «Прости! Прости!» Весь час «прости!» Що пробачити тоді, якщо вона такою створена?
М. Лайтман: Пробач за те, що Ти зробив мене такою бридкою, підленькою, нікчемною, шкідливою, такою, що приносить усім тільки зло і нещастя. І я Тебе дуже прошу, допоможи мені випрямитися, виправитися, бути все-таки хоча б трохи кращою.
Запитання: Тобто сподівання людини - не занапастити іншого, а навпаки, стати кращою, все одно?
М. Лайтман: Я думаю, що якби людина серйозно подумала про все те, що трапляється з нею, якою вона створена, і якою вона взагалі могла б бути, то вона просила б виправлення.
Запитання: Виправлення?
М. Лайтман: Виправлення того, що Бог створив у ній.