М. Лайтман: Дитина повинна рости вільною. Тобто вона повинна сидіти й слухати старших, але їй це має бути цікаво. І вона повинна більше часу гуляти з товаришами. Одночасно і з товаришами, і з учителем. Виходити в поле, копатися в якихось машинках, у великих машинах. Ще в чомусь такому. Тобто треба за шляхами його. Репліка: Зрозуміло. М. Лайтман: Виховувати отрока Репліка: Тобто ви вважаєте, це важливіше, ніж, наприклад, посадити його за фізику, М. Лайтман: Ні, ні, ні. Репліка: за алгебру? М. Лайтман: Це нічого не дає. Тільки одиниці пробиваються крізь це — і лише тому, що вони хочуть бути вище за інших. Питання: Тобто знання вас найменше цікавлять, я бачу, так? М. Лайтман: Так. Питання: Знання найменше. М. Лайтман: Нам це не потрібно. Питання: Не потрібно. Тобто знання найменше, а те, що ви зараз пропонували, це що? Це розкріпачує його, що це йому дає? М. Лайтман: Те, що я пропоную, це розвиває дитину в природному потоці її занять. І в такому випадку вона винайде що завгодно. Не якісь літаки-вертольоти, а космольоти, засновані зовсім на інших принципах — тих, які, як ми зараз думаємо, мабуть, є у тих, хто нас іноді відвідує. І так далі. Питання: Тобто розкріпачення дасть ідеям свободу, і ми ще не знаємо, що існує в дитині? М. Лайтман: Так. Питання: А в ній цілі світи? М. Лайтман: Так. Питання: Остане мое запитання. Ви говорите про свободу. У чому принцип цієї свободи для дитини? М. Лайтман: Принципи цієї свободи — вільний контакт із природою, міркування, М. Лайтман: Висновки, суперечки з дорослими і зі своїми ровесниками. Це все дуже необхідне для правильного розвитку людей. Інакше ти їх просто поміщаєш у якийсь квадрат, я не знаю куди, у куб, і вони вже все життя не можуть вибратися звідти. Ти робиш їхнє мислення формальним. Питання: Зрозуміло. І тим самим ти зупиняєш увесь цей прогрес? М. Лайтман: Звісно. Питання: Ми кажемо: прогрес, прогрес, - а насправді прогрес міг би бути зовсім божевільним? М. Лайтман: Так. Питання: Що це вимагає від учителів, хочу запитати вас? М. Лайтман: Це вимагає від учителів стати іншими, не тими вчителями, які є у нас сьогодні. Це нам треба все переробляти протягом багатьох років. Але зате ми прийдемо до зовсім інших результатів. Питання: Усвідомлюючи це, ми колись прийдемо, я завжди ставлю це питання, до того, що треба «стрибнути у прірву? М. Лайтман: Через велику революцію. Репліка: Через велику революцію. Що треба все змінити? Міністерство освіти… Ви ж розумієте, М. Лайтман: Ой. Репліка: Тут включається все. Уся система. Уся бюрократична система. М. Лайтман: Уся! Репліка: Вона не захоче… М. Лайтман: Я ж не кажу про те, що захоче чи ні, що треба воювати за це чи ні. Я ні до чого не закликаю. Питання: А як це станеться? М. Лайтман: Не знаю. Я просто кажу про те, що правильно. Питання: А можуть ось так зверху взяти й змінити нам мислення? М. Лайтман: Зверху все можуть. «Зверху» — я не маю на увазі уряд. Питання: Тобто Вища Сила може взяти й повернути мислення? М. Лайтман: Так. Питання: У якому випадку вона це зробить, останнє запитання? М. Лайтман: Я не можу цього стверджувати, але мені здається, тоді, коли ми повністю розчаруємося в тому, що маємо.