Ведучий: Ризький письменник Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати Всевишньому і поставити йому нагальні питання, попросити про найголовніше. І діти запитують Творця. Якщо можна, я прошу вас стати на місце Творця 一 щоб Ви відповіли дітям? М. Лайтман: Ну це можна. Ведучий: Можна? Давайте спробуємо. Олена, перший клас 一 перший клас! 一 запитує: «Чому світ без ніжності?» М. Лайтман: Так, такий наш світ. Ведучий: Ну, можливо, це Олена вже в першому класі не відчуває цього, чи все-таки такий світ? М. Лайтман: Ні, світ такий. Ведучий: Такий світ? М. Лайтман: Так. У світі немає ніжності. Ведучий: Чому? М. Лайтман: Тому що люди не люблять одне одного. Ведучий: Для чого тоді його створювали? М. Лайтман: Для того щоб максимум до цього наблизити світ наскільки можливо. До цього ми маємо прийти самі, самостійно, розумно. Ведучий: Що відбувається в житті, у нашому світі, якщо дівчинка першого класу ставить таке запитання? Поясніть мені, будь ласка. М. Лайтман: Це означає, що світ уже стає серйозним і готовим до дій виправлення. Ведучий: Справді? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо це навіть доходить до таких малюків. М. Лайтман: Звичайно, так. Ведучий: Тобто ви вважаєте, що діти більше відчувають, ніж дорослі? Тобто, можливо, вона бачить це у спілкуванні батьків, у спілкуванні навколо. М. Лайтман: Вона бачить це ось так, як бачить. Ведучий: А ми можемо й не бачити цього? М. Лайтман: А ми цього не бачимо. Ведучий: Що ж відбувається? З роками нам потихеньку притупляють бачення? М. Лайтман: Ми звикаємо, звикаємо до того, що є, не бажаємо бачити поганого, бо його не виправити. Ведучий: Зрозуміло. М. Лайтман: Ось так і живемо. Ведучий: Ведучий: Стасик, 2-й клас: «А душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?» М. Лайтман: Ні, душу ти отримав свою. Але якщо ти не згоден з нею, то ти можеш її виправляти. Ведучий: До якої душі прийти? М. Лайтман: До тієї, яка любить усіх. Ведучий: А є таке прагнення в людини? М. Лайтман: Я не думаю. Ведучий: А в дитини? М. Лайтман: Я особисто думаю, що діти більш спрямовані на виправлення, ніж дорослі. Дорослі вже звикли, дорослим уже здається, що краще не буде і не може бути, і треба просто погодиться з тим, що є. Ведучий: Тобто в дітей ще жевріє надія, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: За ідеєю, набираючись досвіду, ми повинні начебто нібито як би... М. Лайтман: Але ні. Звідки ми можемо набратися терпіння досвіду не погоджуватися з тим, що є? Ведучий: Погоджуємося? М. Лайтман: Ми погоджуємося і все. Ведучий: Тобто це через удари, якими нас так от...? Весь час ми не доходили до чогось, нас били. М. Лайтман: Так, це через те, що ми просто лінуємося виправлятися. Ведучий: Пише Олег, 4-й клас, уже старший: «Навіщо ти зробив людину головною на Землі?» М. Лайтман: Це проблема. Я зробив людину розумною і дав їй можливість виправлятися. А те, що вона не хоче цього робити і залишається недолугою, то мені нічого робити, я погоджуюся і мовчу, і чекаю. Ведучий: Розум дано людині, ми опущені на цю землю. Земля прекрасна насправді, природа і все, а ми її паплюжимо. М. Лайтман: Так. Ведучий: Ми все-таки помилка чи не помилка? М. Лайтман: Природи? Ведучий: Творця, скажімо так. М. Лайтман: Творця? Ведучий: Так. М. Лайтман: Я думаю, що ми не помилка. Ведучий: Не помилка. М. Лайтман: Ні. Але відчуємо це тільки тоді, коли почнемо виправлятися. Ведучий: А ми не хочемо? М. Лайтман: А поки що ми не хочемо. Ведучий: Не хочемо. Цей наш шлях все-таки запрограмований ㅡ що колись станеться цей переворот? М. Лайтман: Так. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Я не сумніваюся, що має відбутися досить скоро. Ведучий: Переворот до виправлення, що ми захочемо виправлення? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тоді останнє запитання. Я не знаю, може, Олег зі мною погодиться. Він уже дорослий хлопець, 4-ий клас. Це що буде: удар, думка, яка прийде? Це раптом буде відкриття іншого розуму? М. Лайтман: Це безпосередньо в нас відбуватиметься ми почнемо відчувати, яким має бути інший світ, новий світ, Вищий світ. Ведучий: І захочемо до нього прийти? М. Лайтман: Так. Обов'язково! Ведучий: Світлана, 2-ий клас, запитує: «А не можна не народжуватися?» М. Лайтман: Це серйозно. Ведучий: Другий клас! М. Лайтман: Другий клас, так. Не народжуватися не можна. Ведучий: Не можна? М. Лайтман: Треба прийняти своє народження і своє життя як дивовижну пригоду, в якій ми можемо себе змінити, і світ змінити, і загалом зробити все, щоб було прекрасним. Якщо ми знаємо про це заздалегідь, то ми тоді в житті зможемо знайти короткі шляхи до цього стану. Ведучий: А ми що, у нас затуманено? М. Лайтман: Звичайно. Де ти бачив це серед дорослих? Ніхто не задається цим питанням і цією метою. Ведучий: Але якось було таке відчуття, що світ ㅡ це пригода, подорож. Ну було ж таке відчуття. М. Лайтман: Ну я не знаю, у кого це було як пригоди. Я особисто цей весь світ уявляв собі як боротьбу. Ведучий: Дійсно? М. Лайтман: Звичайно. У 7-8 років я пам'ятаю себе як такого егоїстичного хлопчика, який нічого не бажає приймати, розуміти. Ведучий: Справді? Тобто ви вперті були, так? І тому пішли в науку? М. Лайтман: Наука 一 вона віддушина. Я очікував від науки просто зрозуміти, чому ж Творець створив таке творіння, як людина, і чого Він від неї бажає. Було або наука, або релігія ㅡ одне з двох. Звісно, я пішов у науку. Ведучий: Ви зараз сказали «Творець». У вас уже тоді було відчуття управління? М. Лайтман: Хтось же має все-таки це створити. Ведучий: Весь цей світ? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто у вас було відчуття, що він керується кимось або чимось? М. Лайтман: Так. Ведучий: Ви розчарувалися в науці взагалі? От ви пішли для цього в науку ㅡ далі? М. Лайтман: Я для цього пішов у науку, а потім я її залишив. Ведучий: Саме тому, що не знайшли відповіді? М. Лайтман: Тому що прийшов у кабалу. Ведучий: Поїхали далі. Ляля, другий клас, пише: «Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, а Ти 一 в мене» М. Лайтман: Творцеві це простіше. Тому що Ляля перебуває в нього на долоні 一 маленька лялечка. А Він у Лялі 一 невідомо як. Але абсолютно визначає всі її дії, думки. Тож варто наближатися до Творця, варто вхопитися за Нього і не відпускати. Ведучий: Мене вражає серйозність ставлення до Творця у цих дітей. М. Лайтман: У цих 一 так, це серйозно. Ведучий: Тобто в них є якесь відчуття навіть? М. Лайтман: Так . Ведучий: Що з нами відбувається? Чому воно приховуються з роками, стає все більш і більш прихованим? М. Лайтман: Ну так егоїзм наш 一 він усе це викручує навиворіт. Ведучий: Тільки він, так? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тільки він. Ви на нього тільки вказуєте? М. Лайтман: Нічого більше немає. Ведучий: Іще запитання, якщо можна. Гарік, другий клас, пише: «Ми Тебе розуміємо світліше, ніж дорослі» М. Лайтман: Тому що ви ще не перевантажені життям. І тому вам легше вважати Творця добрим, таким, що дарує добро, піклується про всіх. Ведучий: І так воно і є. М. Лайтман: Так воно і є, але дорослі цього не приймають. Ведучий: Дорослі це забувають? М. Лайтман: Відмовляються. Ведучий: А от скажіть, будь ласка, це навмисне так вчиняється, що дітям це дається? М. Лайтман: У дітях це ще не заплямований стан. Ведучий: Ну це ніби зі сторони Творця ― навмисно дається дітям ось спочатку це відчувати? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми повинні спочатку це відчути? М. Лайтман: Так. Ведучий: А потім втратити? М. Лайтман: А потім загубити і знайти. Ведучий: Для чого це робиться, дається, а потім втрачається? М. Лайтман: Для того щоб людина знайшла шлях до Творця. Ведучий: Зрозуміло. Для цього вона повинна його втратити? М. Лайтман: Так. Ведучий: Але спершу вона в ньому має бути? М. Лайтман: Так.