Питання: Для чого людині дається страх, для чого? Рав Лайтман: Щоб вона ще щось виправила — своє ставлення до життя і смерті. Питання: Для цього страх дається, так? Рав Лайтман: Так Питання: У що він перейти повинен? Якщо він дається зверху, припустимо нам — у що він має перейти, цей страх? Рав Лайтман: Він має перелитися в абсолютне підкорення волі Всевишнього, Творця, іііі до того, що в неї ще є що зробити — у ті миті, а їх може бути ще велика кількість, — до тих пір поки вона дійсно завершить свій земний шлях. Питання: Тобто в принципі людина, щось повинна зробити, так чи інакше, так? Рав Лайтман: Так Питання: Тоді питання: що, що вона повинна зробити? Рав Лайтман: Заспокоїтися. Заспокоїтися Репліка: Сьогодні ви так ось…так Рав Лайтман: Так. А що ще? Нічого іншого. Репліка: Я навіть не знаю, що додати тут. Рав Лайтман: І не треба нічого додавати. Ось це і є те, що людина повинна зробити. А що — вона збирається щось зробити! в цьому світі! Репліка: Ну якби весь час… Рав Лайтман: А як же світ без неї, як продовжить? А що вона залишить після себе світові? Репліка: Так ось слово - заспокоїтись ви сказали. Колись Ви казали, що якби Творець перебуває в спокої, і людина має прийти до такого ж спокою. Рав Лайтман: Так. Репліка: Тоді визначення спокою дайте нам і все я вас….. Рав Лайтман: Визначення спокою — це коли наступна мить, вона не турбує тебе….. Репліка: Я живу… Рав Лайтман: Абсолютно не турбує! Не те, що ти живеш у ній — якщо ти живеш в ній, то вона тебе не турбує, бо ти в ній живеш. А от просто не турбує. Репліка: До цього треба прийти? Рав Лайтман: Так Питання: Ну тоді я все ж таки живу в цій миті? Чи Ви це не хочете, щоб це так вимовлялось? Рав Лайтман: Ні і цієї миті немає. Не треба думати, що ти взагалі існуєш. Питання: Тобто я ось так — сплавляюсь по ріці, так і сплавляюсь, так? Рав Лайтман: Ні, це теж ставлення до життя, недобре. Питання: Так? Рав Лайтман: Так. Питання: Тобто підняти весла також і сплавлятись це теж не добре? Рав Лайтман: Ні, не добре. Репліка: Ось ця ось точка мені не дуже зрозуміла, ось саме ця точка. Рав Лайтман: Вона і нікому не зрозуміла. Це і є та точка, в якій ми досягаємо абсолютного спокою. І сказати це інакше можна лише так: Я покладаюсь на управління Творця. Він керує всім, зокрема і мною, у кожну мить мого існування. І взагалі — усім Всесвітом і всіма. Тож мені нема про що турбуватися. Я хочу втрутитися в Його виправлення, в Його управління, в Його владу над усім цим? Ні… Якщо ні — тоді сиди тихо і продовжуй своє життя. Репліка: Ось так… Рав Лайтман: Так… Щоб не було різниці між тим, що ти зараз існуєш, і після того як ти вирішиш, яким чином ти повинен існувати. Питання: Зрозуміло, така точка спокою? Рав Лайтман: Так. Це говорить про згоду. Це говорить про те, що ти згоден з Творцем. А це непросто. Адже ми завжди хочемо схопити Його за руку, перевірити, що там задумано, ііііі посперечатися, що може б, зробити трохи інакше. Питання: А тут не треба нікого хапати, ось так от все? Рав Лайтман: Відпусти.