С.Винокур:Ми напередодні Міжнародного дня щастя.Є таке свято, виявляється. Напевно тому, що не так багато щастя, так можна один день якось відзначити. Факт, що люди дедалі менше й менше щасливі, це ми з вами знаємо.У мене дуже просте, пряме запитання, не знаю, наскільки просте: як стати щасливим, по-вашому? М.Лайтман: Я не думаю, що це можливо. Єдине, що можна, - це побудувати щастя, створи його. Відносне щастя. Коли я поступатимусь своєму партнеру по життю, а він поступатиметься мені, і ми думатимемо так одне про одного, щоб інший був щасливий. Це на дрібницях будується. І ось так от щохвилини, щопівгодини, щогодини ми таким чином поступово звикаємо до того, щоб бажати іншому щастя. С.Винокур: Ви раптом стали говорити про пару. А якщо це товариші, а якщо це робота тощо, і так далі? М.Лайтман: Ні, це йдеться саме про пару. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто коли ви говорите про щастя, ви цю цеглину саме ось... М.Лайтман: Сюди. А в Торі ніде не сказано по-іншому. С.Винокур:Саме чоловік і дружина, саме ось ця пара? М.Лайтман: Так-так-так. С.Винокур: І вони можуть зробити одне одного щасливими, якщо так працюють? М.Лайтман:Так. С.Винокур: Цікаво. От скажіть, будь ласка. Я продовжу. Анна Ахматова написала так: Той щасливий, хто пройшов серед мук, Серед тривог і пристрасті життя галасливого, Подібно троянді, що цвіте бездумно, І легше по водах тіні, що біжить. По-перше, ми йдемо серед мук і тривог, ви з цим згодні? М.Лайтман: Напевно. С.Винокур: Так? Тобто життя - воно таке? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Питання друге. Вона каже, що щасливий той, хто подібно до троянди, цвіте бездумно. М.Лайтман: Ну, загалом, так. С.Винокур: Ось, що це означає, ви можете мені сказати? М.Лайтман: Так, як закони природи штовхають її розвиватися, так вона і росте. С.Винокур:Ось як троянда росте природно, так і людина повинна рости? Подібно до чого ми повинні рости? . М.Лайтман: Подібно до природи. С.Винокур: Так. Що це означає? М.Лайтман: Природі - це означає, вивчаючи природу, ми повинні знаходити у собі можливості її наслідувати. С.Винокур: Там же все-таки все на інстинктах побудовано, а ми розумні істоти. М.Лайтман:А ми розумно повинні це робити, так. Це дуже-дуже непросто, але саме так і має бути. С.Винокур:Тобто ми бачимо, як природа підкоряється загальній гармонії, і ми зі своїм розумом повинні підкоритися їй? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що мені треба з розумом для цього зробити, який мені каже, що в мене моє "я" є, у мене є моя думка, у мене є... і так далі, і так далі? М.Лайтман: Ну анулювати це все, наскільки можливо. С.Винокур: І це шлях до щастя, якщо я зможу анулювати? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще, якщо можна, питання. Ось вона, Анна Ахматова каже, якщо ми її вже зачепили, що треба жити легко. Вона пише: «Жити як тінь, що біжить по воді». Тобто ти не повертаєш воду назад, ти як тінь, що біжить по воді. По-вашому, це за природою? М.Лайтман: Людина повинна уподібнюватися тіні, що біжить по воді, але при цьому вона повинна розуміти, що для цього їй необхідно працювати над собою. С.Винокур: І знову ми туди ж, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Повертаємося до того ж - скасування,так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що ж це таке за правило, яке нам так важко зробити? М.Лайтман: Егоїзм треба скасовувати! С.Винокур: Це так важко! Так важко цей крок зробити! М.Лайтман: Головне - не забувати. С.Винокур: Для чого тоді моє "я"? Ось це я хочу тоді запитати: моє "я". М.Лайтман: Саме для того,щоб скасувати його. С.Винокур: Ну добре. Я талановитий у чомусь, я успішний, я знаю, що моя думка правильна. Як я можу ось тут...? Що мені тут ось зробити? М.Лайтман: Все це треба просто ось виколупати. Як ножем ти виколупуєш із яблука, припустимо, з яблука... С.Винокур: Червиве місце. М.Лайтман: Так, червиве місце і викинути. С.Винокур: Це червиве місце ви називаєте, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Моє "я", яке випирає, - це червиве місце? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Що залишиться тоді? М.Лайтман: Залишиться щось хороше, придатне для життя. С.Винокур: Що ж із моєю думкою? Моя думка -що з нею робити? М.Лайтман: Якщо вона залишиться після такого перетворення, то з нею ти і будеш жити. С.Винокур:Для чого мені дається моє "я"? Виходить, воно дається саме для того, щоб я міг його... М.Лайтман: Щоб ти його анулював і замість нього знайшов би в навколишньому світі, у природі такі сили, які б укупі дали б тобі можливість створити себе подібним до природи, подібним до Творця. С.Винокур: Ось це головне? М.Лайтман:Так С.Винокур:Питання таке в мене ще: все-таки у якому випадку людина може назвати своє життя щасливим? В якому випадку? М.Лайтман:Я думаю, що щасливою людина може назвати себе в тому випадку, якщо вона робить крок уперед до загальної, єдиної природи і входить в неї, як інтегральне ціле з нею. С.Винокур: Ви вибачте, я поставлю ще одне питання. М.Лайтман: Так-так. С.Винокур: Ви особисто як своє життя оцінюєте? Щасливим? М.Лайтман: Я оцінюю своє життя - загалом так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Я дуже багато шукав і багато часу витратив на те, щоб перевірити себе, що і як. Я не досяг вищої категорії своїх пошуків. Але я щасливий, що я все-таки дізнався, де знаходиться істина і як до неї підібратися. Решту продовжимо