Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
(переклад з івриту)
1) Оскільки глибина тієї мудрості, що в книзі Зоар, закрита й зачинена тисячами ключів, і мова наша людська надзвичайно убога, аби дати нам правильний і достатній спосіб вислову, щоб пояснити повний сенс бодай одного поняття в цій книзі, тому пояснення, зроблені мною, є ніщо інше, як сходи, аби допомогти тому, хто вивчає, піднятися на висоту тих понять. І вдивлятися, і читати слова самої цієї книги. Тому, знайшов я за необхідне підготувати того, хто вивчатиме, й надати йому путь і підхід у правдивих визначеннях, як прочитувати й розуміти цю книгу.
2) По-перше, слід тобі знати: все, про що йдеться в книзі Зоар, і навіть те, що сказано в ньому словами аґади, – все це є значеннями десяти сфірот, котрі звуться КАХАБ (кетер-хохма-біна) ХАҐАТ (хесед-ґвура-тіферет) НЕГІМ (нецах-год-єсод-малхут), і сполученнями їхніх значень. Подібно до 22 літер, що в нашій мові, сполучення яких достатні нам дати вираз будь-якій речі та будь-якому знанню. Так і значення й сполучення значень, що в усіх десяти сфірот достатні, щоб розкрити всю мудрість, що в "книзі небес".
Проте є в цьому три обмеження, щодо яких треба дуже стерегтися, щоб не виходити за їхні межі в час вивчення змісту цієї книги. І для початку викладу їх коротко, а потім поясню їх докладно.
3) Обмеження перше. Отже, існують чотири категорії на шляхах пізнання, що звуться:
а) матеріал;
б) форма (властивість) матеріалу;
в) абстрактна форма;
г) сутність.
І так само воно в десяти сфірот, як поясню далі. І знай, що сутністю, а також абстрактною формою, що в десяти сфірот, Зоар не займається зовсім. А займається лише їхнім матеріалом. Або їхньою формою, коли вона "одягнута", тобто втілена, в матеріал.
4) Обмеження друге. Уся взагалі дійсність Всесильного, в її зв’язку зі створенням душ і способами їхнього існування визначається нами в трьох категоріях, якими є:
а) Нескінченність,
б) світ Ацилут,
в) три світи, що називаються Брія, Єцира, Асія (БЄА).
Знай, що Зоар займається лише трьома світами БЄА. А самими Нескінченністю та світом Ацилут, – в тій мірі, в котрій БЄА отримують від них. Але Нескінченністю та світом Ацилут як такими, Зоар не займається абсолютно.
5) Обмеження третє. Існують в кожному зі світів БЄА три категорії:
а) десять сфірот, котрі є проявом Всесильного, що світять в тому світі;
б) нешамот, рухот і нефашот людей;
в) решта сутностей, що в ньому, які звуться: ангели (івр. "мал’ахім"), облачення (івр. "левушім"), палаци (івр. "гейхалот"), деталей яких не перелічити.
Засвой: незважаючи на те, що Зоар поширено пояснює всі деталі кожного зі світів, все ж слід тобі знати, що головне в словах Зоар зосереджено завжди лише на категорії душ людей, котрі існують в тому світі. А те, що говорить про інші категорії та пояснює їх, це лише для того, щоб знати міру, в якій душі отримують від них. А про те, що не належить до отримання душ, Зоар не говорить жодного слова. Тому треба тобі зрозуміти в усьому, що наведено в книзі Зоар, лиш те, що належить до отримання душею.
І оскільки ці три обмеження є найбільш серйозними, тож якщо той, хто це вивчає, не вмітиме уважно ставитися до них, і сприйматиме речі без цих обмежень, відразу ж заплутається для нього вся тема. Тому знайшов я за потрібне постаратися й розширити розуміння цих трьох обмежень, наскільки дано мені торкнутися цього, – так, щоби були зрозумілі кожній душі.
6) Вже ти взнав, що ті десять сфірот, що звуться хохма, біна, тіферет і малхут, і їхній корінь, званий кетер (і їх десять, оскільки сфіра тіферет сама включає в себе шість сфірот, що звуться хесед, ґвура, тіферет, нецах, год та єсод. І пам’ятай у будь-якому місці, що "десять сфірот" ми зазвичай називаємо "ХУБ ТУМ").
І загалом вони включають усі чотири світи АБЄА:
а) світ Ацилут є сфірою хохма;
б) а світ Брія є сфірою біна;
в) а світ Єцира є сфірою тіферет;
г) а світ Асія є сфірою малхут.
А якщо докладніше, то не тільки кожен зі світів має в собі десять сфірот ХУБ ТУМ, а навіть маленька деталь у кожному зі світів має в собі також ці десять сфірот ХУБ ТУМ, як написано у «Передмові до книги Зоар» п.п. 44, 51, 61.
7) І уподібнив Зоар ці десять сфірот, ХУБ ТУМ, чотирьом кольорам, якими є:
а) білий – до сфіри хохма;
б) червоний – до сфіри біна;
в) зелений – до сфіри тіферет;
г) чорний – до сфіри малхут.
Означає, що це подібно до лампи, в котрій є чотири скла, фарбованих цими чотирма кольорами. І попри те, що світло в ній єдине, все ж, коли воно проходить через скельця, то підфарбовується і робиться чотирма видами світла:
а) світло біле;
б) світло червоне;
в) світло зелене;
г) світло чорне.
Так і світло, що в усіх сфірот, є проявом Всесильного і простою єдністю з початку Ацилуту до кінця світу Асія. А феномен поділу на десять сфірот ХУБ ТУМ, – це з причини келім, що звуться ХУБ ТУМ. Бо кожне клі, як чиста перетинка, через яку світло Творця проходить до отримувачів. І тому визначається, що кожне клі надає світлу іншого кольору. Так, клі хохма, що в світі Ацилут, проводить біле світло, тобто без кольору. Бо клі Ацилуту – як саме світло. І світло Творця не набуває від нього жодної зміни, коли проходить через нього. І це сутність сказаного в Зоар про світ Ацилут: "Бо Він, Його світла і Його келім є одне". І тому світло Ацилут вважається білим світлом.
І зовсім інше — це келім світів Брія, Єцира і Асія. Світло вже набуває через них деяку зміну і затемненість, коли проходить через них до отримувачів. Наприклад, червоне світіння в біні, котра є світом Брія. І зелене світло, як світло сонця в тіферет, котра є світом Єцира. І світло чорне в сфірі малхут, і це — світ Асія.
8) Але, крім сказаного, є в цьому прикладі про чотири кольори дуже важлива вказівка. Бо вищі світи звуться "книга" (івр. "сефер"), як написано в «Книзі Єцира», (розділ 1, мішна 1): «І створив Свій світ трьома книгами: книгою, автором і оповіддю» (івр. "сефер, софер, сіпур"). І також сказано (Ішайягу, 34:4): «І згорнуться, як сувій книги, небеса».
Отже, мудрість кожної книги розкривається не білим кольором, що в ній, а саме кольорами, тобто чорнилом, яким утворені літери книги, сполученнями мудрості для читача. І зазвичай є в книзі ці три види чорнил:
а) червоний,
б) зелений,
в) чорний.
Так само світу Ацилут, котрий є мудрістю (івр. "хохма") і проявом Всесильного, відповідає білина в книзі. Тобто ми його зовсім не сприймаємо. А все розкриття книги небес — в сфірот біна, тіферет і малхут, якими є три світи БЄА, і вони є чорнилами, що в "книзі небес". Так, що літери та їх сполучення розкриваються в трьох згаданих видах чорнила. І лише ними розкривається світло Всесильного для тих, хто його сприймає.
І разом з цим маємо визначити: як біле, що в книзі, є головним носієм книги, а всі літери — вони «носимі» білим кольором книги, і якби не біле, не було б можливості існувати літерам і всьому розкриттю мудрості, що в них, так і світ Ацилут, який є сфірою хохма, є головним носієм розкриття мудрості, що розкривається через світи БЄА. І це є суттю написаного: «Все мудрістю створив Ти».
9) І це те, про що ми сказали вище про третю категорію: Зоар не говорить про світ Ацилут як такий, оскільки він є властивістю "біле", що в книзі, а лише про його світіння у світах БЄА. І це тому, що вони є категорією "чорнила", літерами та їх сполученнями в книзі. І це в двох видах:
а) або три світи БЄА отримують світіння світу Ацилут на своєму місці, і тоді світло дуже зменшується в них, коли проходить через парсу, що під світом Ацилут, і визначається лише як світіння келім Ацилуту;
б) або при підйомі світів БЄА вище парси, в місце сфірот біна, тіферет і малхут Ацилуту, зодягаються на світ Ацилут, а це означає, що отримують світло в місці його світіння, як написано у "Вступі до науки кабала", від п. 155 й далі.
10) Однак "мораль не повністю подібна до притчі". Бо в книзі мудрості в нашому світі, — і в білині, й у чорнилах літер, — немає в них духу життя. І розкриття мудрості через них відбувається не в їхній сутності, а зовні, тобто в мозку того, хто читає їх.
А тому зрозумій, що біле в книзі, яке є її носієм, і є тим, що осягається в ній.
Але чотири світи АБЄА, котрі є книгою небес, — усі "мохін" (світла), що в духовній та матеріальній дійсності, містяться в них і походять від них. А тому зрозумій: біле, що в ньому, яке є носієм в книзі, воно саме є тим, що осягається в цій книзі. А три кольори чорнил прояснюють те, що осягається.
11) І треба тут зрозуміти ці чотири категорії того, що осягається, котрі наведені вище, в першому обмеженні, і ось вони:
а) матеріал;
б) форма (властивість) матеріалу;
в) абстрактна форма;
д) сутність.
Проте поясню їх спочатку речами, що є відчутними в цьому світі. Наприклад, коли ти говориш: "чоловік мужній, або правдивий, або брехун" тощо, то перед тобою:
а) його матеріал, тобто тіло;
б) форма (властивість), одягнена в його тіло, тобто мужній, правдивий або брехливий;
в) абстрактна форма. Тобто якби можна було б абстрагувати властивості мужності, правдивості й брехливості від матеріалу "людина” та збагнути ці три форми як такі, що не втілені в жодний матеріал чи тіло. Інакше кажучи, зрозуміти властивості “мужність, правда і брехня” та розрізнити в них достоїнство чи ганебність, коли вони абстраговані від будь-якого матеріалу.
г) сутність людини.
12) І знай, що четверту категорію, — сутність людини як такої, без матеріалу – ми ніяк не сприймаємо. Бо п’ять відчуттів і наше уявлення не пропонують нам більшого, ніж прояв дій сутності, а не саму її, наприклад:
Зорові відчуття дають нам лише тіні сутності того, що бачимо, в мірі, в якій вони сприймаються порівняно зі світлом.
Слухові відчуття є лише силою ударів якоїсь сутності в повітря. І повітря відштовхується від цього, б’є в перетинку, що в наших вухах, і ми чуємо, що існує якась сутність поблизу.
Нюхові відчуття є лише повітрям, що виходить із сутності, б’є в наші нервові датчики запаху, і ми відчуваємо запах.
Смакові відчуття є лише породженням дотику якоїсь сутності до наших нервових датчиків смаку.
Отже, всі ці чотири види відчуттів пропонують нам не більше, ніж прояв дій, спричинених якоюсь сутністю, і нічого — від неї самої.
І навіть дотикові відчуття, найсильніші з відчуттів, що розрізняють між теплим і холодним, між твердим і м’яким, — все це є не більше, ніж вплив сутності і є лише різними її проявами. Бо тепле можна остудити, а холодне можна підігріти, і тверде можна хімічно перетворити на рідину, а рідину — на повітря, тобто лише гази, яких вже не можна визначити відчуттями, і разом з цим сутність продовжує існувати. Адже ти можеш знову перетворити газоподібне на рідке, а рідке на тверде.
Отже, бачимо фактично, що п’ять відчуттів не показують нам ніякої сутності, а лише прояви й розкриття дій сутності. І відомо: те, що не відчувається нами, не може бути нами уявлено. А те, що не може бути нами уявлено, ніколи не може спасти на думку. І не маємо ми способу збагнути його.
Адже думка абсолютно не осягає сутність. І не тільки це — навіть власна сутність невідома нам, що вона собою являє. Бо я відчуваю і знаю, що: я займаю місце у світі, і я твердий, і я теплий, і я мислю тощо — усе це прояв дій моєї сутності. Але якщо запитаєш мене, що є моєю сутністю, від котрої походять всі ці прояви, — я не знаю, що тобі відповісти. Адже вище управління позбавило нас осягнення будь-якої сутності, і ми осягаємо лише прояви і образи дій, що походять від сутностей.
13) А перша категорія, котрою є матеріал, тобто ті прояви дій, що розкриваються від кожної сутності, — маємо ми щодо цього повне сприйняття. Бо вони пояснюють нам, повністю даючи зрозуміти сутність, що перебуває в матеріалі. Так, що ми не страждаємо абсолютно від того, що бракує нам осягнення сутності як такої, і немає нам нестачі в ній, як не буде нам нестачі в шостому пальці на руці. А осягнення матеріалу, тобто прояву дій сутності, годі й достатньо нам його для всіх наших потреб і пізнань. Як для осягнення нашого єства, так і для осягнення будь-якого єства, що зовні.
14) Категорія друга, котрою є форма (властивість) матеріалу. Вона також осягається ясним і повністю достатнім чином. Бо ми пізнаємо її з практичного й фактичного досвіду, котрий ми набуваємо з поведінки кожного матеріалу. І в цьому плані дані нам всі наші високі пізнання, так, що можна впевнено спиратися на них.
15) Третя категорія, котра є абстрактною формою. Тобто після того, як форма, властивість, розкрилася нам як така, що втілена в певний матеріал, сила нашої уяви може цілком абстрагувати її від матеріалу і осягнути її у відокремленні від будь-якого матеріалу. Як гідності та чесноти, що наведені в книгах вчення "мусар". Коли ми говоримо про такі властивості, як правда й брехня, гнів та мужність тощо, коли вони абстраговані від будь-якого матеріалу. І ми приписуємо їм достоїнства або ганебність, навіть коли вони абстраговані. І знай, що ця третя категорія не приймається розважливими вченими, тому що неможливо спиратися на неї на сто відсотків. Бо коли судять про них у відриві від матеріалу, можна помилитися щодо них.
Наприклад, прихильник ідеалістичної моралі, якщо він не релігійний, оскільки багато займається перевагами правди, коли вона абстрагована від матеріалу, то навіть аби врятувати якихось людей від смерті за допомогою брехні, котру їм скаже, може вирішити для себе, що хоч би й увесь світ пропав, він сам, свідомо, не вимовить і слова неправди своїми вустами. Але це не є думкою Тори, адже «нічого не встоїть проти необхідності врятувати життя» (трактат «Йома», 82:1)
Отже, якби пізнав властивості правди й брехні, коли вони втілені в матеріалі, тоді вони оцінювались би за користю або шкодою для матеріалу. Тобто після багатьох випробувань, яких зазнав світ, і побачили велику кількість руйнувань і збитків, котрі неправдиві люди спричинили своєю брехнею, і велику користь, що приносять правдиві люди, коли стережуться говорити лише правду, прийшли до згоди, що немає чесноти більшої, ніж правда, і немає ганебнішої властивості, ніж брехня. І якби ідеаліст зрозумів це, тоді напевно згодився би з думкою Тори, і розкрив би, що слово брехні, аби врятувати навіть одну людину від смерті, є неоціненно важливішим від усієї величі й пишноти категорії абстрактної правди.
Отже, немає ніякої певності в тих пізнаннях щодо третьої категорії, тобто абстрактних форм. І годі й казати про абстрактні форми, які ще ніколи не втілювалися в будь-який матеріал, бо спроби пізнання, на кшталт цих, є лише марнуванням часу.
16) А після того, як з’ясовані добре ці чотири категорії: матеріал, форма (властивість) матеріалу, абстрактна форма і сутність, в речах відчутних, виявилось, що:
– четверта категорія, якою є сутність, – не осягається нами зовсім;
– а третя категорія є поняттям, котре може ввести в оману;
– і лише перша категорія, тобто матеріал, і друга категорія, тобто форма, втілена в матеріалі, – лише вони дані нам для ясного і повного осягнення з боку вищого управління.
Отже, зможеш тепер дійти розуміння, завдяки їм, також і щодо духовних об’єктів. Тобто у вищих світах АБЄА. Бо немає в них найменшої деталі, котра не поділялась б за цими чотирма категоріями.
Бо якщо візьмеш, наприклад, якусь деталь в світі Брія, адже є там келім, які є червоним кольором, завдяки якому світло світу Брія проходить до тих, хто в світі Брія. І ось клі, що в світі Брія, котре є червоним кольором, воно є матеріалом, або об’єктом, тобто першою категорією. І незважаючи на те, що це лише колір, котрий є проявом і розкриттям дії в об’єкті, все ж ми говорили вже, що ми не осягаємо сутності, а лише прояв дії сутності. І це розкриття дії ми називаємо іменем "об’єкт", або "матеріал", або "тіло" чи "клі", як зазначено вище, в пункті 13. І світло Творця, котре одягається і проходить через червоний колір, є формою, втіленою в об’єкт, тобто другою категорією. Бо через те й виглядає саме світло як червоне, що вказує на своє втілення і світіння через об’єкт, який є тілом і матеріалом, тобто червоним кольором.
А якщо все ж таки захочеш абстрагувати світло Творця від об’єкта, яким є червоний колір, і судити про нього як такого, без втілення в об’єкт, – це вже належить до третьої категорії, тобто форми (властивості), абстрагованої від матеріалу, де можна припуститися помилок. І тому це є суворою забороною при вивченні вищих світів. І жодний справжній кабаліст не займатиметься цим, тим більше автори Зоар. І годі й говорити про "сутність" деталі створіння, адже ми абсолютно не сприймаємо її, навіть сутність матеріальних об’єктів, тим паче об’єктів духовних.
Отже, є перед тобою чотири категорії:
а) клі світу Брія, котре є червоним кольором, що визначається як об’єкт, або матеріал світу Брія;
б) облачення світла Творця в клі світу Брія, що є формою в об’єкті;
в) світло Творця як таке, абстраговане від об’єкта Брія;
г) сутність певної деталі.
І ось добре з’ясувалося перше обмеження, що про дві категорії, третю й четверту, немає жодного слова про них в Зоар, а є лише про першу та другу.
17) І разом з цим проясниться друге обмеження. Знай, що як пояснили ми чотири категорії в одній деталі створіння, лише в світі Брія, те ж саме, зазвичай, в сукупності чотирьох світів АБЄА, де:
– три кольори: червоний, зелений, чорний, що в трьох світах БЄА є категорією матеріалу, або ж об’єкта;
– білий колір, що є категорією світу Ацилут, він – форма, що облачається в матеріал, тобто в три кольори, що звуться БЄА;
– Нескінченність як така, що є сутністю.
І це те, що ми говорили про перше обмеження, – щодо сутності не маємо ми осягнення, і вона є четвертою категорією, прихованою в усіх об’єктах і навіть в об’єктах цього світу (як сказано вище в п. 12).
А біле світло як таке, не зодягнене в три кольори, що в БЄА, тобто світло хохма, коли воно не облачається в біну, тіферет і малхут, є абстрактною формою в матеріалі, якою ми не займаємося.
І Зоар не говорить про цю категорію нічого, а йдеться в ньому лише про першу категорію, котрою є три кольори БЄА, що вважаються матеріалом, і вони – три сфіри: біна, тіферет і малхут, а також про другу категорію, що є світінням Ацилуту, одягненим в три кольори БЄА, тобто світло хохма, одягнене в біну, тіферет і малхут, які є категорією форми, коли вона одягнена в матеріал. Цими двома займається книга Зоар в усіх місцях тексту.
І тому, якщо той, хто вивчає, не остережеться обмежити думку і розуміння, і вивчати слова Зоар в усьому тексті лише в межах двох згаданих категорій, відразу ж переплутається йому вся тема, бо відокремить він слова від їхнього значення.
18) І так само, як це з’ясувалися чотири категорії в АБЄА взагалі, так воно і в кожному зі світів. І навіть в малій частинці в котромусь зі світів, як в рош світу Ацилут, так і в соф світу Асія. Бо є й там ХУБ ТУМ, як зазначено вище.
І виходить:
а) сфіра хохма є категорією форми;
б) біна і ТУМ є категорією матеріалу, в котрий облачається форма.
А отже, категорії перша і друга є тими, якими займається Зоар. Але сфірою хохма, коли вона абстрагована від біни і ТУМ, і є формою без матеріалу, Зоар не займається. А тим більше сутністю, яка є категорією Нескінченності в тій частині.
Отже, біною, тіферет і малхут, що в усіх деталях, і навіть в Ацилуті, ми займаємося. А кетером і хохмою всіх частин, і навіть в малхут соф світу Асія, ми не займаємося ними як такими, тобто коли вони абстраговані, а [вивчаємо їх] лише в мірі їхнього облачення в біну і ТУМ.
Таким чином, з’ясовані добре два перших види обмежень: автори Зоар займаються лише матеріалом або формою (властивостями) матеріалу, і це є першим обмеженням. А також займаються світами БЄА, або світінням Ацилут, що в БЄА, і це є другим обмеженням.
19) А тепер прояснімо третє обмеження: незважаючи на те, що Зоар займається кожним зі світів в плані сфірот, котрі є проявом Всесильного, що сяє в тому світі, а також усіма деталями неживого, рослинного, тваринного і людського рівнів, які є створіннями в тому світі, все ж, головним чином, Зоар спрямований лише на категорію "людина" в тому світі.
І наведу приклад з того, що існує в цьому світі. Ось з’ясувалося вище, що чотири види: неживе, рослинне, тваринне і людське кожного зі світів, і навіть цього світу є чотирма частинами бажання отримувати. І в кожному з них існують, на його рівні, ці чотири види «дацхам» (домем-цомеах-хай-медабер): неживе, рослинне, тваринне, людське.
І бачимо, що людина в цьому світі повинна живитися, зростаючи, від усіх цих чотирьох видів «дацхам», що в цьому світі. Бо і в живленні людини є ці чотири види, які походять від чотирьох видів «дацхам», що в тілі людини:
а) бажає отримувати в мірі, необхідній для життя, щоб існувати;
б) бажає додаткового, більшого, ніж міра необхідного існування, і прагне надлишків, але обмежує себе тваринним рівнем бажань;
в) тягнеться до людських жадань, таких, як почесті та влада;
г) прагне знань.
І вони притягуються людині чотирма частинами її бажання отримувати:
а) бажає простого необхідного існування, – це неживий вид бажання отримувати;
б) бажає тваринних насолод, – це рослинний вид бажання отримувати, бо проявляються вони аби збільшити й насолодити клі людини, котрим є плоть тіла;
в) бажає людських насолод, – це тваринний рівень бажання отримувати, бо вони посилюють дух людини;
г) бажає знань, – це людський рівень бажання отримувати.
20) І виходить, що при першому виді живлення – мірі необхідного для існування, і в другому виді – мірі насолод тваринного рівня, додаткових до міри простого існування, людина отримує й живиться від того, що нижче за неї, тобто від неживого, рослинного й тваринного.
Але в третьому виді, котрим є бажання людські, такі як влада та почесті, людина отримує й живиться від таких, як вона сама за рівнем.
А при четвертому виді живлення, яким є знання, людина отримує і живиться від рівня, вищого за людський, тобто від суті мудрості та розуму, котрі є речами духовними.
21) І на зразок цього, зрозумій рівні вищих духовних світів. Бо світи є відбитками одне від одного згори вниз. І всі види «дацхам»: неживого, рослинного, тваринного і людського, що в світі Брія, відбиваються у світі Єцира. А «дацхам» світу Єцира відбиваються в «дацхам» світу Асія. А «дацхам» світу Асія відбиваються в неживому, рослинному, тваринному й людському, що в цьому світі.
І пояснено в "Передмові до книги Зоар", п. 42, що:
а) неживий рівень в духовних світах зветься палаци;
б) рослинний називається одежами,
в) тваринний зветься ангелами,
г) людський, який є категорією душ людей, що в тому світі,
д) а десять сфірот, що в кожному зі світів, – це прояв Всесильного.
І душі людей є центром кожного зі світів. І вони живляться від усієї духовної реальності, що в тому світі, на зразок людини матеріальної, яка живиться від усієї матеріальної реальності цього світу.
Так, що перший вид, який є бажанням отримувати необхідне для існування, людина отримує від світіння "палаців" і "одіянь", що існують там, а другий вид, який є надлишками тваринного рівня, що збільшують її тіло, отримує від категорії "ангелів", які існують там, котрі є духовними світлами, надмірними для існування людини, щоб збільшити духовні келім, в котрі одягається її душа.
Отже, перший та другий види отримує людина від категорій, нижчих за неї, котрими є палаци, одіяння та ангели, які є там, і вони нижчі за душі людей.
А третій вид, що є прагненнями людського рівня, які збільшують дух людини, задовольняється в цьому світі від тих, хто на її, людському рівні. Виходить, що там отримує також від свого рівня, тобто від усіх душ, що є в тому світі, і ними примножує світіння духу своєї душі.
Четвертий вид бажання, тобто знання, людина отримує там від сфірот того світу, від яких дістає категорію ХАБАД (хохма-біна-даат) своєї душі.
Отже, душа людини, що існує в кожному зі світів, повинна зростати і довершуватися від усіх рівнів, існуючих у тому світі. І це є третім обмеженням, про яке ми говорили. Тобто слід знати: всі слова Зоар про кожну з деталей вищих світів, котрими займається, – як сфірот, так і душами, і ангелами, і одіяннями, і палацами, – незважаючи на те, що говориться про них як таких, все одно, повинен той, хто вивчає, зрозуміти, що йдеться, головним чином, про міру, котрою душа людини, що в тому світі, отримує від них і живиться від них. Так, що всі теми зосереджені на потребах душі. І якщо вчитимеш все за цією логікою, тоді збагнеш все і вдалим зробиш свій шлях.
22) А після всього цього залишилося нам пояснити всі ці матеріальні назви, що з’ясовуються книгою Зоар в десяти сфірот, такі як верх і низ, підйом і спуск, зменшення та поширення, малий стан і великий стан, роз’єднання та злиття, а також числа тощо, – все, що нижні своїми добрими або злими діями спричинюють в десяти сфірот. Що на перший погляд є дивним: чи може бути, щоб реальність Всесильного зазнавала б впливу і подібних змін через нижніх? І навіть якщо захочеш сказати, що йдеться не про саму реальність Всесильного, що облачається та світить в цих сфірот, а лиш про келім цих сфірот, котрі не є реальністю Всесильного, а з’явилися разом зі створенням душ, аби приховувати чи проявляти міри осягнення у належних душам мірі та кількості, щоби привести їх до бажаного кінцевого виправлення.
Як сказано вище, в п.7, у прикладі про лампу, котра має чотири скельця чотирьох кольорів: біле, червоне, зелене та чорне. А також про білий колір у книзі й матеріал літер, що в книзі. Адже все це може бути у трьох світах БЄА, де містяться келім сфірот, котрі є створеними, а не є «елокіют» (прояв Всесильного). Що не буде правильним, якщо розуміти так щодо світу Ацилут, де також і келім десяти сфірот є повністю проявом Всесильного, єдиної властивості зі світлом Творця, що в них, як сказано в "Тікуней Зоар": «Він, Його світло і Його келім є одне» (Ігу, хайюгі ве-ґармугі хад бегон), тобто:
а) Він (Ігу) – означає сутність сфірот, що є Нескінченністю;
б) Його світло (хайюгі) – це світло, що світить в сфірот і яке зветься "світло хайя", бо весь світ Ацилут є категорією хохми, а світло хохма називається світлом "хайя" (букв. "жива")", тому і сказано «хайюгі» буквально "Його життя";
в) Його келім (ґармугі) – означає келім сфірот.
г) отже, все є цілковитим проявом Всесильного і єдністю. А тому, як можна зрозуміти там, ці зміни, що їх спричинюють нижні? І разом з цим треба зрозуміти: якщо все є проявом Всесильного в тому світі, і немає там анічогісінько від властивостей створених нових сутностей, то як можна розрізнити там три вказані категорії, про які сказано в "Тікуней Зоар": Він, Його світло, Його життя, чи не є все простою й абсолютною єдністю?
23) І щоб зрозуміти це, треба згадати пояснене вгорі, в пункті 17, де з’ясувалося: те, що зобов’язане існувати, – це сутність. І не здатні ми осягнути її, навіть сутність матеріальних об’єктів, і навіть сутність самих себе, і тим більше "Того, хто зобов’язаний існувати".
А світ Ацилут є формою.
І три світи БЄА є матеріалом.
А світіння Ацилуту в БЄА – це форма, одягнена в матеріал.
І звідси зрозумій, що назва "Нескінченність", котру ми згадуємо, зовсім не є назвою сутності Того, хто зобов’язаний існувати. Адже "все, що не осягнемо, – як зможемо визначити його іменем або словом?". І оскільки уява і п’ять відчуттів не дадуть нам жодного уявлення про сутність, навіть у матеріальному, то як може існувати думка і слово про неї, а тим більше — про Того, Хто зобов’язаний існувати?
Проте слід розуміти ім’я “Нескінченність” так, як визначено у третьому обмеженні: що з усього сказаного в книзі Зоар, вона зосереджена точно на тому, що має відношення до душ (як сказано вище, в п.21). Так, що ім’я “Нескінченність” абсолютно не належить Тому, хто зобов’язаний існувати, Йому "особисто", а говориться лише в тому плані, що всі світи й усі душі включені в Нього, – як задум творіння, в сенсі "кінець дії – в початковому задумі", що є зв’язком, котрим все створіння загалом, до кінцевого виправлення, зв’язане в Ньому ім’ям “Нескінченність”.
І це те, що ми називаємо в "Передмові до книги Зоар", п. 13, першим станом душ. Оскільки у всіх душ є існування в Ньому, коли вони сповнені там всією насолодою та раюванням в остаточній мірі, котру отримають фактично в стані "ґмар тікун" (кінцеве виправлення). І не варто повторювати сказане там.
24) І наведу тобі приклад з того, що існує в цьому світі. Наприклад, людина, яка хоче збудувати гарний будинок:
– ось в первинному задумі вона бачить перед собою ошатний будинок з усіма кімнатами і деталями, яким він буде в кінці побудови;
– після цього, людина обдумує план фактичної реалізації всіх деталей, – те, що вона пояснить докладно робітникам, кожну річ у свій час і термін, з деревини, каменів, металу та ін.;
– після цього, людина починає будівництво дому, фактично, до кінця, як це все було впорядковано в первинному задумі.
І знай, що категорія Нескінченності є, за суттю, первинним задумом, в якому вже було "змальовано" все створіння в його кінцевій досконалості.
Проте "не подібна повністю притча до моралі", бо у Творця майбутнє і теперішнє дорівнюють одне одному, і Його думка довершує все в Ньому, і не потребує Він "інструменту для роботи", як ми. І тому це в Ньому є істинною реальністю.
А феномен світу Ацилут – це як мислений план в усіх його подробицях, що потім має розкритися, коли фактично почнеться будівництво.
І зрозумій, що в цих обох речах – і в першому задумі, котрим є Нескінченність, і в плануванні в думці всіх деталей поетапної реалізації, – там ще немає анітрохи феномену створінь. Бо все це поки що в потенціалі, а не фактично в дії.
Як і в людини: хоч вона і продумала в усіх деталях усе з деревини, каменів і металу, все, що знадобиться під час виконання робіт, – відсутнє в цьому поки що все, крім власного "матеріалу думки". Немає в цьому анітрохи від справжніх деревини й каменів. А вся відмінність у тому, що в людини мислений план не вважається істинною реальністю. Але в задумі Творця це є справжнім та реальним, незмірно більше, ніж реальність створінь, що вважаються реальними.
І ось з’ясувався феномен Нескінченності та феномен світу Ацилут. Що все, сказане про них, – воно у зв’язку зі створенням створінь, проте, коли вони поки що в потенціалі, і ще не розкрилася їхня сутність анітрохи. На зразок того, що в прикладі про людину, яка обдумує план реалізації, в котрому немає ні деревини, ні каменів, ні металу.
25) А три світи БЄА і цей світ є категорією реалізації потенціалу. Як людина, яка будує собі справжній дім і забезпечує деревину, камені і робітників до самого завершення будівництва.
І тому прояв Всесильного, що світить нам в БЄА, тобто в мірі, в якій душі повинні отримувати, щоб дійти їм до повного завершення, – він облачається в келім КАХАБ ХАҐАТ НЕГІМ, котрі є справжніми келім порівняно з «елокут», проявом Всесильного. Тобто вони не є самим проявом Його, а є новоствореними келім для душ.
26) І обдумай наведений вище приклад, і побачиш, як три стани того, хто думає збудувати дім, зв’язані один з одним як причина й наслідок. Де корінь усіх їх – це первинний задум, бо кожна деталь в його уявному плані з’явиться лише у відповідності з кінцем дії, котрий проявився у первинному задумі. Так само будь-що під час будівництва реалізується лише згідно з деталями, опорядженими у створеному подумки плані.
І з цього зрозумій також і те, що в світах. Бо немає нічого нового в світах, навіть щонайменшого, що не походило б від Нескінченності. Тобто від першого стану душ, котрі існують там в повній довершеності кінцевого виправлення, за законом "кінець дії – в початковому задумі". І виходить, включено туди все, що розкриється до кінцевого виправлення.
І спочатку продовжується все від Нескінченності у світ Ацилут, як у прикладі, де мислений план походить від первинного задуму. А зі світу Ацилут продовжується кожна з частинок у світи БЄА. Подібно до прикладу, де з плану, створеного в думці, походять всі деталі, з’являючись під час їхньої реалізації при будуванні дому.
Так, що немає жодної маленької деталі, яка з’являється в цьому світі, котра не походила б від Нескінченності як первинного стану душ. А від Нескінченності продовжується у світ Ацилут, тобто до конкретності, що стосується тієї речі, яка з’явиться в цьому світі реально.
А зі світу Ацилут продовжується це нове у світи БЄА, де воно розкриється буквально в дії. І вийде там зі стану "прояв Всесильного" у стан створіння.
І до світів Єцира і Асія, аж поки не продовжиться до стану нижнього, що існує в цьому світі.
І зрозумій це добре, і дорівнюй кожну річ до того, як і що відбувається під час будування дому в матеріальному. І тоді добре все усвідомиш. Отже, з’ясувалося, що не проявиться нічого нового в світі, що не було б притягнуто від його загального кореня, що в Нескінченності, і від його особистого кореня, що в світі Ацилут. А потім проходить через БЄА і набуває форми створіння. А потім вже проявляється у цьому світі. І збагни це добре.
27) І разом з цим зрозумій: всі ті зміни, що описуються в світі Ацилут, – не йдеться про них про прояв Всесильного як такий, а мова йде лише стосовно душ, в мірі, в котрій отримують від світу Ацилут через три світи БЄА. А те, що існує в тому світі, – це у відношенні мисленого плану до первинного задуму, котрим є Нескінченність.
Але в обох – і в Нескінченності, і в світі Ацилут, ще не існує зовсім категорії "душі". Як і в мисленому плані людини, котра складає його, не існує ще в її мозку нічого від справжніх деревини, каменів та заліза.
І існування душ починає розкриватися в світі Брія. І через це також келім десяти сфірот, котрі є тими, що відміряють міру та кількість душ фактично, насправді, вони ніяким чином не є проявом Всесильного, а є лише чимось створеним. Бо у прояві Всесильного не можуть існувати зміни і кількість.
І тому ми відносимо до келім десяти сфірот в БЄА три кольори: червоний, зелений, чорний. Так, що не можна навіть подумати, щоб вони були категорією "прояв Всесильного". Бо в Ньому немає, – хай нас омине! – ніякого поновлення будь-чого. Але світло, що одягається в десять келім в БЄА, є проявом Всесильного і простою єдністю, без жодної зміни будь у чому. І навіть світло, одягнене в найнижче клі світу Асія, є простим проявом Всесильного, без жодних змін. Бо світло – одне як таке. А всі зміни в Його світінні походять від келім сфірот, які не є проявом Всесильного і зазвичай мають три згаданих кольори. А в деталях, – зробилися з тих трьох кольорів тисячі тисяч змін, незліченно.
28) Проте, напевне, келім десяти сфірот БЄА отримують від світу Ацилут всі деталі та подробиці деталей всіх змін, адже там – це категорія "мисленого плану" всіх частин і деталей, котрі з’являться за своїм порядком практичного побудування дому в БЄА. І згідно з цим визначається, що келім десяти сфірот, ХУБ ТУМ, що в БЄА, отримують від відповідної системи, від ХУБ ТУМ, що в Ацилуті, тобто від категорії мисленого плану, що існує там, оскільки кожна деталь з реалізації спричинена відповідною деталлю в тому плані.
І тому ми називаємо келім світу Ацилут білим кольором, що взагалі не є кольором. І все ж таки він є джерелом всіх кольорів. І подібний білому кольору, що в книзі мудрості. І попри те, що ми не маємо жодного сприйняття в цій білині, і білий колір в книзі ні про що нам не говорить, все ж він є носієм всієї книги мудрості. Бо він світить навколо кожної літери і всередині кожної літери, і дає кожній літері притаманну їй форму, і кожному сполученню особливе місце.
Так, що можна сказати навпаки: щодо кольору літер, червоних або зелених, або чорних, не маємо ми сприйняття. А все сприйняття і розуміння, котре ми осягаємо в матеріалі літер книги, – все це лише завдяки білому кольору, що в ній. Бо через його світіння навколо літери та всередині кожної літери він утворює їхні форми. І ці форми розкривають нам всю мудрість книги.
І це є висновком для десяти сфірот світу Ацилут: попри те, що вони прирівнюються до білого кольору, не можна в них впізнати нічого – ні кількості, ні жодної зміни й таке інше в їхньому вигляді, все ж своїм білим світінням в світи БЄА, які є трьома кольорами матеріалу літер, виходить, що всі зміни походять, безумовно, від десяти келім сфірот світу Ацилут, незважаючи на те, що в ньому як такому келім немає, бо весь він – білий. Як у прикладі про білий колір книги відносно літер і їх сполучень. Бо його світіння в БЄА утворює там келім.
29) І з поясненого зрозумій те, що "Тікуней Зоар" поділяє світ Ацилут на три категорії:
а) Він;
б) Його світло;
в) Його келім.
Незважаючи на те, що там – проста єдність, і немає там від властивостей створінь нічого, бо:
– Він – означає прояв Всесильного як такого, а цього ми не осягаємо, і це не дано осягнути, як з’ясовується в усьому, що існує, навіть в матеріальному, як пояснюється в пункті 12.
– Його келім – це означає десять келім, ХУБ ТУМ, що в тому місці, котрі ми доповнили до білого кольору книги мудрості. І навіть про кількість не можна сказати щодо білого, адже немає нічого, що утворило б там кількість, бо все біле. І все ж, ми не тільки приписуємо їм число, а різноманітні десятки тисяч відмін, що розкриваються в БЄА, і вони є категорією матеріалу літер, ми знаходимо ще перед цим, в келім ХУБ ТУМ, що в самому світі Ацилут. Проте лише через біле, котре надає всі форми літерам, що в книзі, а в ньому самому немає ніякої форми. І виходить, що біле поділяється на десятки тисяч форм, попри те, що в ньому самому немає жодної форми. Так десять келім, що в Ацилуті, поділяються на десятки тисяч змін, відповідно до їхнього світіння в БЄА, на зразок мисленого плану, що реалізується в справжній роботі при будівництві дому. Отже, всі ці зміни, що реалізуються в БЄА, – вони лише від світіння келім десяти сфірот ХУБ ТУМ світу Ацилут. По відношенню до того, що отримується в БЄА, ми знаходимо в білому десятки тисяч змін. А стосовно самого Ацилуту, – він як білий, коли він сам по собі, і не одягнений в чорнила літер, так, що не знайдеться в ньому ні кількості, ні взагалі нічого. Отже, з’ясувалося добре поняття "Його келім": це келім, які самі по собі є простою єдністю, як і "Він".
30) А Його світло означає світло, одягнене в біле, котре є келім. І світло це зрозуміле нам також лише стосовно душ, що отримують від світу Ацилут, а не щодо прояву Всесильного як такого. Бо це – "Він", як пояснено вище. Тобто коли три світи БЄА піднімаються в Ацилут з душами людей, – тоді світло, що отримують там, визначається як світло хохма, зване "світлом хайя".
І в цьому плані ми називаємо там світло іменем "Його світло". І це те, що написано в "Тікуней Зоар": "Він, Його світло і Його келім є одне". Бо всі ці три згаданих категорії стосуються тих, хто отримує. Тобто категорія "Його келім" є світінням келім в місці БЄА, що під парсою Ацилуту. Бо під парсу світу Ацилут не пройде ніколи вниз світло Ацилуту, а лише світіння келім.
А категорія "Його світло" – це світіння самого світла Ацилут, тобто коли БЄА піднімаються в Ацилут.
А "Він" – це сутність прояву Всесильного, що взагалі не осягається.
І говорить "Тікуней Зоар": незважаючи на те, що нам, отримувачам, треба розрізнити ці три категорії в Ацилуті, однак, все це лише відносно отримувачів. Проте з боку світу Ацилут як такого навіть "Його келім" є категорією "Він", тобто сутністю прояву Всесильного. І через це немає взагалі осягнення щодо світу Ацилут як такого, і він – як білий колір, якого не осягнути, коли він сам по собі. І все там є цілковито простою єдністю.
31) А те, як Зоар описує келім ХУБ ТУМ в Ацилуті, що вони збільшуються або зменшуються через дії людей, – і таке ми знайшли в Зоар (глава "Бо", 3): "Ісраель… дають активність і силу Творцеві", де мається на увазі – прояву Всесильного як такому, і розуміти це слід – хай нас омине! – не в простому сенсі, бо у прояві Всесильного не може статися жодної зміни, як написано: "Я, АВАЯ, не змінювався".
А оскільки задум творіння був – дати благо Його створінням, з цього ми вивчаємо, що є в Нього бажання віддавати. А з того, що ми знаходимо в цьому світі, – задоволення того, хто віддає, зростає, коли примножуються ті, хто отримує від нього, і він жадає збільшення кількості отримувачів. У цьому плані ми говоримо, що мохін, світло, збільшується в Ацилуті, коли нижні заслуговують отримати вплив від Ацилуту, або живлять його. І також навпаки: коли нижні не гідні отримати його достаток, стан у мохін такий, що вони зменшуються. Тобто немає кому отримувати від них.
32) І порівняй це зі свічкою: чи коли засвітиш від неї тисячі тисяч десятків тисяч свічок, або не засвітиш від неї нічого, не станеться через це жодної зміни, щонайменшої, в самій свічці.
Або, як Адам Рішон: чи пішло від нього десятки тисяч десятків тисяч нащадків, як ми сьогодні, або якщо не породжував би зовсім, це не завдало б самому Адаму Рішону жодної, щонайменшої, зміни.
Так і світ Ацилут як такий – немає йому жодної, щонайменшої, зміни, ані тоді, коли нижні отримують від нього світло Його у великому достатку, ані тоді, коли не отримують нічого від нього. І вся згадана велич стосується лише нижніх.
33) Однак, згідно з цим, навіщо було їм, авторам Зоар, описувати всі ці зміни в самому світі Ацилут? Треба було б їм сказати ясно лише про тих, хто отримує в БЄА, а не примножувати настільки слова щодо Ацилуту, щоб було нам потрібно давати цьому пояснення.
Проте насправді є в цьому дуже й дуже велика таємниця. І це "Таємниця, і через пророків передавав образ Свій" («Книга пророка Гошеа», 12). Бо насправді є в цьому бажання Творця, щоб ці уявлення, які проявляються лише в душах тих, хто отримує, здавалися душам так, неначе сам Творець співпрацює з ними, аби якнайбільше посилити осягнення душ.
Подібно батькові, що применшує себе, аби показатися своєму малому дорогому синові з обличчям сумним і з обличчям втішним, незважаючи на те, що йому самому немає абсолютно ні суму, ні втіхи, а робить це лише для того, щоб дати улюбленому синові діяти, і розширити його розуміння, щоби втішатися з ним. І лиш коли виросте, порозумнішає і знатиме: все, що робив його батько – зовсім не було це справжнім, а лише щоби тішитися з ним.
Так це і в справі, що перед нами: попри те, що всі ці уподібнення й зміни починаються лише з дії самих душ і в них же завершуються, усе ж за бажанням Творця здається їм, неначе вони проявляються в Ньому самому. А робить Він це, аби поширити й посилити осягнення душ у мірі найбільш повній, адже це включено в задум творіння – дати благо створінням.
34) І не дивуйся цьому, бо діяння, подібні до цих, знайдеш також в нашому осягненні матеріального світу. Скажімо, наприклад, наше зорове відчуття дає нам побачити широкий величезний світ і все його розкішне наповнення. Але ж насправді ми бачимо все це лише в собі, всередині. Тобто в задній частині нашого мозку є щось на кшталт фотографічного механізму, котрий змальовує для нас там усе, що ми бачимо, – і аж ніяк не зовні.
І для всього цього зробив нам Творець там, у мозку, щось на зразок шліфованого дзеркала, яке обертає кожну річ, що уявляється там, так, що бачимо її поза нашим мозком, перед нами. І незважаючи на це, – хоч те, що ми бачимо зовні, не є справжнім, – все ж наскільки ми маємо бути вдячними Його управлінню, що зробив нам у мозку це шліфоване дзеркало і дав нам можливість бачити й осягати будь-яку річ, що зовні. Бо тим дав нам силу вивчати кожну річ в знанні та ясному осягненні, виміряти все зсередини та ззовні і т.ін. Бо якби не це, бракувало б нам більшості нашої освіченості.
Те ж саме і щодо бажання Творця в пізнанні прояву Всесильного. Попри те, що всі ці зміни здійснюються всередині душ, що отримують, все одно вони бачать усе в Тому, хто їм дає. Бо лише в такий спосіб вони удостоюються отримати всі знання і всю приємність, що в задумі творіння.
А також виснуй з цього прикладу: хоча фактично ми бачимо все перед собою, кожна розумна людина ясно знає, що все те, що сприймається нами, існує лише всередині нашого мозку.
Так і душі, незважаючи на те, що всі уявлення вони бачать в Тому, хто дає їм, не мають вони сумніву анітрохи, що все це лише в них всередині, і зовсім не в Тому, хто дає. І вточни ці речі, бо несила мені розширювати їх ще більше.
35) І через те, що ці речі серед тих, що містяться в таємницях світу, і я дуже побоююсь, щоб той, хто вивчає, не помилився в їх сприйнятті, то варто мені потрудитися й навести ще висловлення золотою мовою самого Зоар про ці речі, і пояснити їх, скільки маю для цього сил:
І так говорить Зоар ясним своїм стилем (глава "Бо", п.215): "І якщо запитає людина, – адже написано в Торі: "Бо не бачили ви жодного образа" – то як ми тлумачимо щодо Творця про всілякі імена та сфірот?"
Він пояснить йому, що "картина, котру бачив" – це так, як написано: "І образ Творця побачить", що означає сфіру малхут, в котрій кореняться всі світи та душі, оскільки вона є коренем усіх келім. А щодо тих, хто отримує від неї, і які зобов’язані дістати від неї келім, – вона визначається для них як картина, образ, і про неї сказано: "І образ Творця побачить". Як і пояснює далі.
І навіть ця картина, котру ми називаємо сфірою малхут, не йдеться про неї як таку, на її місці, а лише про світло малхут, що спускається і поширюється на створіння, тоді показується їм, кожному, згідно зі сприйняттям, баченням і уявленням їхнім. Тобто лише з боку отримувачів, а зовсім не як сфіра малхут як така. І це те, що написано: "І через пророків передав образ Свій".
І через це сказав їм Творець: "Незважаючи на те, що Я уявляюсь вам у ваших властивостях, тобто в баченні та уяві, разом з цим – кому уподібните Мене, щоб Я йому дорівнявся?"
Адже перед тим, як створив Творець вид світові, і перед тим, як утворив форму, був Творець єдиний у світі, без форми та подоби.
І той, хто осягає Творця ще до ступеня Брія, що є біною, де не подібний Він до жодної картини, – не можна уявляти щодо Нього там форму і образ у світі, ні як літеру "гей", ні як літеру "юд", і навіть називати Його іменем святим АВАЯ, або якоюсь літерою і точкою.
І це те, що говорить писання: "Бо не бачили ви жодного образу". Тобто написане "Бо не бачили ви жодного образу" стосується тих, хто удостоївся осягнути Його вище ступеня Брія, який є біною. Бо дві сфіри, кетер та хохма, не мають зовсім форми та подоби, що означає: келім та обмежень, як сказано в п. 18. А зародки келім починаються зі сфіри біна і нижче. І тому всі натяки, що в літерах, або в точках, або святих іменах, – лише від біни й нижче. І також не на місці самих сфірот, а лише щодо тих, хто сприймає, як сказано про сфіру малхут.
36) (І на перший погляд є в їхніх словах щось подібне до суперечності. Адже раніше сказали, що лише від сфіри малхут походять форми отримувачів, бо говорить: "Лише коли спускається від малхут і зовні…", що є змістом "І через пророків передавав образ Свій". А тут говорить, що від Брія і нижче, тобто від біни й нижче, протягуються форми до тих, хто отримує.
А справа в тому, що насправді форма і образ походять лише від бхіни далет, якою є малхут. І від неї походять келім в місці отримувачів. І зовсім не від 9 перших сфірот, котрими є кетер, хохма, біна, тіферет, як пояснюється у "Вступі до науки кабала", п.58.
Проте в світі виправлення зробилося поєднання властивостей милосердя та суду, і це означає, що підняв сфіру малхут, яка визначається як властивість суду, і ввів її в сфіру біна, що визначається як властивість милосердя, як сказано у «Вступі до науки кабала», п.58. І через це, відтак і далі вкорінилися келім малхут в сфіру біна, як говорить тут.
Так, що Зоар почав говорити про справжній корінь образів, тобто про келім. І говорить, що вони – в малхут. А потім говорить, що вони в Брія, тобто силою поєднання, що зробилося для виправлення світу. І так сказали кабалісти: "Спочатку створив Творець світ властивістю суду, побачив, що світ не може існувати, і поєднав з нею властивість милосердя".
І знай, що десять сфірот КАХАБ ТУМ мають багато назв у книзі Зоар. Тобто згідно з їхніми численними значеннями. І коли вони називаються іменем "Кетер", "Ацилут", "Брія", "Єцира", "Асія", – означають, що треба розрізняти між келім де-панім (лицьової сторони), званими "Кетер" і "Ацилут", тобто "кетер" і "хохма", і між келім де-ахораїм (тильної сторони), званими "Брія", "Єцира" і "Асія", тобто "біна", "тіферет" і "малхут".
І це розрізнення вийшло в них через сполучення властивості суду з властивістю милосердя. І через те, що Зоар бажає натякнути на феномен поєднання малхут і біни, тому називає Зоар сфіру біну іменем Брія. Бо до того, як зробилося це поєднання, не було образу і форми в біні, і навіть щодо отримувачів, а було лише в малхут.
37) І продовжує там: Але після того, як утворив ту форму будови вищого Адама, спустився і облачився там, і назвався АВАЯ. Оскільки пізнають Його за його властивостями, за кожною з них, – але після того, як утворив ту форму «меркава» (будови) вищого Адама, спустився і облачився там. І він називається в ньому в формі чотирьох літер АВАЯ, тобто десяти сфірот КАХАБ ТУМ. Бо кінчик літери юд є кетером, юд – це хохма, гей – це біна, вав – це тіферет, остання гей – це малхут. Для того, щоб осягали Його через Його властивості, тобто сфірот, і в кожній з Його властивостей.
38) Пояснення сказаного: від світу Брія й далі, тобто від біни, після того, як поєдналася з властивістю суду, котрою є малхут, поширюються образи та форми до отримувачів, якими є душі. І говорить, що утворив тоді форму будови вищого Адама, і спустився, і одягся у форму цього Адама.
Тобто вся форма тіла Адама, з 613-ма келім, що в ньому, походять від келім душі. Бо у душі є 613 келім, що звуться "248 духовних органів" і "365 духовних жил", що поділяються на п’ять частин згідно з чотирма літерами АВАЯ і кінчиком літери юд:
а) рош цієї форми – це кетер;
б) від пе до хазе – це хохма;
в) від хазе до табура – це біна;
г) від табура до сіюма раґлін – це дві сфіри, тіферет і малхут.
Також і Тора, загалом, визначається як парцуф Адама, що означає – 248 наказових заповідей відповідно до 248 органів, і 365 заборонних заповідей відповідно до 365 жил. І є в неї п’ять поділень, що означає п’ять книг П’ятикнижжя. І це те, що зветься образом будови вищого Адама, тобто Адама світу Брія, що є біною, з якої починаються ці келім поширюватися в місця душ.
І зветься "вищий Адам", бо є три категорії "Адам" в сфірот, такі:
а) Адам світу Брія;
б) Адам світу Єцира;
в) Адам світу Асія.
Проте в кетері та хохмі немає абсолютно ніякого образу, щоб можна було назвати його якоюсь літерою або точкою, або чотирма літерами АВАЯ. А оскільки говорить тут про світ Брія, тому вточнює, говорячи вищий Адам. Однак, пам’ятай завжди слова Зоар, що немає цих образів у місці сфірот, біни, тіферет і малхут, а є лише в місці тих, хто отримує. Але через те, що ці сфірот дають ті келім та левушім, як сказано: пізнають Його за Його властивостями, щоб нешамот осягли Його завдяки світлу, що поширюється до них, в мірі та обмеженні, згідно з 613 їхніми частинами, тому ми називаємо також тих, хто дає світло, іменем "Адам". Проте там вони лише як білий колір, як сказано в п.8.
39) І хай не утруднює тебе те, що четверо келім АВАЯ і кінчик літери юд, їх п’ятеро келім, як згадано вище. Бо келім звуться завжди "отійот" (літери). І вони є суттю п’яти сфірот, КАХАБ ТУМ. Адже пояснено, що існують келім також і в кетері та хохмі, на котрі натякають кінчик літери юд і юд де-АВАЯ.
А справа в сказаному вже, що образи та міри, котрими є келім, починаються зі світу Брія і нижче, тобто лише в трьох сфірот: біна, тіферет і малхут, а не в кетері та хохмі, тобто з точки зору сутності сфірот.
Проте відомо, що сфірот складаються одна з одної, і є десять сфірот КАХАБ ТУМ в кетері. І також КАХАБ ТУМ в хохмі. І також КАХАБ ТУМ в біні. І також в тіферет і в малхут. І згідно з цим виходить, що в кожній з п’яти сфірот, КАХАБ ТУМ, містяться три сфіри: біна, тіферет і малхут, від яких походять келім.
І з цього зрозумій:
– кінчик літери юд, що є келім кетер, вказує на біну і ТУМ, включені в кетер,
– а юд АВАЯ, котра є клі хохми, вказує на біну і ТУМ, включені в хохму.
Так, що кетер і хохма, що включені навіть у біну та ЗОН, – немає в них келім. А біна і ТУМ, що включені навіть в кетер і хохму, – є в них келім.
І в цьому плані є, насправді, п’ять категорій Адама, бо біна і ТУМ, котрі в кожній з п’яти сфірот, здійснюють вплив так, як «меркава» Адама. І тому:
а) існує Адам рівня кетер, і зветься Адам Кадмон;
б) існує Адам рівня хохми, і зветься Адам світу Ацилут;
в) і Адам рівня біна, і зветься Адам світу Брія;
г) і Адам рівня тіферет, і зветься Адам світу Єцира;
д) і Адам рівня малхут, і зветься Адам світу Асія.
40) І називає Себе іменами: "Ель", "Елокім", "Шадай", "Цваот", "Ек’є". Щоб пізнали Його в кожній Його властивості, як буде вестися світ хеседом і ґвурою згідно з діяннями людей, – і назвав себе згаданими вище іменами, щоб пізнали Його в кожній властивості, що в Ньому.
Бо десять імен в Торі, котрі не можна стирати – це десять сфірот, як написано в Зоар (глава "Ваікра", 168):
1) Сфіра кетер зветься Ек’є;
2) Сфіра хохма зветься Юд-гей (вимовляється "йа");
3) Сфіра біна зветься АВАЯ з оголоскою, як в "елокім";
4) Сфіра хесед зветься Ель;
5) Сфіра ґвура зветься Елокім;
6) Сфіра тіферет зветься АВАЯ;
7) Дві сфіри, – нецах і год, звуться Цваот;
8) Сфіра єсод зветься Ель хай;
9) Сфіра малхут зветься Адні.
41) І якби не поширилося Його світло на всі створіння через, неначебто, одягнення в ці святі сфірот, як створіння удостоїлися б пізнали Його, і як здійснилося б написане "сповнена вся земля слави Його"?
Означає це, що тим пояснює Вище бажання, показуючи душам, як це неначе в Ньому самому були всі ці зміни, що в сфірот. Це для того, щоб дати душам можливість достатнього пізнання та осягнення Його. Бо тоді здійсниться написане "сповнена вся земля слави Його", як ми сказали вище, в п.33.
42) І разом з цим, горе тому, хто порівняє Творця з будь-якою мірою. Навіть з тими, що стосуються Його, тим більше з людьми, основа яких є прах і вони зводяться на ніщо і пропадають, – разом з цим, горе тому, хто припише Йому якусь властивість, тобто скаже, що ця властивість існує в Ньому, як такому. І навіть ті духовні властивості, в котрих Він проявляється душам, а тим більше матеріальні властивості з природи людей, основа яких – прах, і вони тлінні та минущі.
Тобто, як сказали ми вище: "Бо незважаючи на те, що Вищим бажанням є, щоб душі, які є отримувачами, побачили, що ті зміни в них, вони, неначебто, в Тому, хто дає. Разом з цим, має бути ясно душам, що немає в Ньому – хай нас омине! – жодних змін і жодної міри, а це лише бажання Творця, щоб здавалося їм так, як сказано: "І через пророків передавав Я образ свій". Але якщо помиляться в цьому, тоді горе їм, бо втратять відразу ж світло Творця. Не говорячи вже про дурнів, що уявлять у Нього щось, що існує у створінь з плоті та крові, тлінних та минущих".
І добре було б, якби той, хто вивчає, зрозумів би все продовження в цьому тексті Зоар, що пояснює поняття десяти сфірот і т.д. і три світи БЄА. А тут вже не місце поширювати пояснення.