(переклад з івриту)
Ми розпізнаємо багато рівнів і багато характеристик у духовних світах. І треба знати, що всюди, де йдеться про рівні та визначення, говориться про осягнення душ в оцінці того, що вони отримують від світів. І все це за правилом: те, що не осягнемо, не знатимемо його по імені. І це тому, що слово «ім’я» вказує на осягнення, як коли людина дає ім’я будь-якій речі після того, як збагнула в ній дещо, і в мірі свого осягнення.
І тому вся дійсність поділяється в плані духовного осягнення на три категорії:
а) Ацмуто1;
б) Нескінченність;
в) душі.
1. Про Ацмуто ми взагалі не говоримо, тому що корінь і місце існування створінь починається з задуму творіння, де вони включаються в принцип «кінець дії в початковому задумі».
2. Нескінченність. Суттю її є задум творіння, виражений принципом «Бажання Його – дати благо створінням» властивістю Нескінченності, що зветься «Нескінченний, благословен Він». І вона є зв’язком, котрий існує між Ацмуто і душами. Цей зв’язок розуміється нами як бажання насолодити створіння.
Саме Нескінченність є початком справи. І вона зветься світлом без клі, але там починається корінь створінь, тобто зв’язок, що є між Творцем і створіннями, що зветься Його бажанням дати благо створінням. Це бажання починається у світі Нескінченності і продовжується до світу Асія.
3. Душі. Вони є одержувачами блага, що існує в Його бажанні дати добро.
Нескінченність називається так тому, що це є зв’язком, що існує між Ацмуто і душами, ми його розуміємо як бажання насолодити створіння. І крім цього зв’язку, бажання насолодити, ні про що інше ми не можемо сказати. Там – початок всієї справи, і називається світлом без клі. Але саме там коріниться начало створінь, тобто зв’язок, що є між Творцем і створіннями, що зветься «Його бажанням дати благо створінням». І це бажання починається зі світу Нескінченності і продовжується до світу Асія.
А всі світи визначаються як світло без клі, і про них не йде мова. Вони визначаються як Його сутність, і не існує ніякого осягнення щодо них.
І не дивуйся, що ми розпізнаємо там багато властивостей. Це тому, що ті властивості існують там у вигляді сил, в потенціалі. А відтак, коли з’являться душі, проявляться ці властивості для душ, що отримують вищі світла, відповідно до того, що вони виправили й привели до ладу, так, щоб була душам можливість отримати їх – кожній відповідно до її сили та підготовки. І тоді розкриваються ці властивості в дії. Але коли душі не осягають вище світло, тоді все саме по собі вважається Його сутністю, Ацмуто.
А щодо душ, які отримують від світів, визначаються світи як Нескінченність. І це тому, що той зв'язок, який існує між світами й душами, тобто те, як світи діють на душі, походить від задуму творіння та є взаємовідносинами між Ацмуто й душами. І зв'язок цей називається Нескінченністю, як і згадано вище. І коли ми молимося та просимо Творця, щоб допоміг нам і дав нам те, що ми просимо, то маємо на увазі Нескінченність, адже там корінь створінь, який бажає дати їм благо й насолоду, що зветься «Його бажання дати благо Своїм створінням».
А молитва – до Творця, Який створив нас, і ім’я Його: «Бажання дати благо створінням», і Він зветься Нескінченністю, оскільки мова йде про стан до скорочення2. І навіть після скорочення не сталося в Ньому ніяких змін, бо не існує змін у світлі, і завжди Він називається цим ім’ям.
А вся численність імен – лише відносно одержувачів. Тому перше ім’я, що розкривається як корінь створінь, називається Нескінченністю. І прояв цього імені залишається без будь-яких змін. Всі ж скорочення та численність змін відбуваються лише відносно тих, хто отримує. А Він завжди світить першим ім’ям, котрим є «Його бажання дати нескінченне благо створінням». І тому ми молимося Творцеві, званому «Нескінченність», який світить без скорочення й без краю. А те, що потім утворюється закінчення, це є виправленням для одержувачів, аби змогли отримати Його світло.
Вище світло складається з двох категорій: «той, хто осягає», і «те, що осягається». І все, що ми говоримо про вище світло, стосується лише змін, котрі відбуваються в тому, хто осягає від осягнутого. Однак кожен з них сам по собі, тобто тільки «той, хто осягає», або лише «те, що осягається», не звуться Нескінченністю. Те, що осягається називається Ацмуто, а той, хто осягає називається «душі». І це новий феномен, який є частиною цілого. А новим є те, що відбите в ньому бажання отримувати. І з цієї точки зору створіння називається «суще з нічого».
Самі по собі всі світи визначаються як проста єдність, і немає змін у властивостях Творця, що є сенсом сказаного: «Я АВАЯ не змінював». Тобто до самого Творця не належать поняття сфірот3 та категорій. Адже навіть найчистіші назви не називають світло таким, яким воно є, оскільки це стосується Його сутності, яка зовсім непізнавана. А те, що говориться про всі сфірот та визначення, є лише тим, що людина осягає в цьому. Так Творець побажав, щоб ми пізнали та зрозуміли вище благо, за принципом: «Його бажання – дати благо Своїм створінням».
А щоб ми змогли пізнати те, що Він побажав, щоб ми осягли та зрозуміли Його бажання дати благо Своїм створінням, – Він створив і дав нам ці органи чуття, і ці органи осягають те, що відбувається в них через вплив вищого світла.
І в цій мірі утворилися в нас численні властивості. А загальне чуття називається бажанням отримувати, і воно ділиться на багато деталей, згідно з мірою, яку одержувачі здатні отримати. Відповідно до цієї міри з’являється багато поділень та деталей, що звуться підйомами та падіннями, розповсюдженням, виходом та подібне.
І оскільки бажання отримувати називається «створінням» та «новою сутністю», тому саме там, де воно починає діставати враження [від впливу на нього], звідти починає йти мова про нього. А йдеться саме про визначення частин цього «враження». І тут уже є співвідношення між вищим світлом і бажанням отримувати.
І це називається світлом та клі. Але про світло без клі немає про що говорити, як сказано вище, бо світло, яке не осягнене одержувачем, визначається як Ацмуто, про яке не можна говорити тому, що не дано осягнути. А те, що не осягаємо, як можна дати йому ім’я?
І з цього зрозуміємо, що в молитві, якою ми молимося Творцеві, аби послав нам визволення, одужання й таке інше, треба розпізнати в цьому дві речі:
а) Творець;
б) те, що походить від Нього.
Про перше, що визначається як Ацмуто, говорити не можна, як зазначено вище. Друге, те, що походить від Нього, визначається як світло, що поширюється в наших келім, тобто всередині нашого бажання отримувати. Ми називаємо це іменем «Нескінченність». І вона є зв’язком, що існує між Творцем і створіннями, категорія Його бажання дати благо Своїм створінням. Де бажання віддачі визначається як світло, що розповсюджується, яке в кінці приходить в бажання отримувати.
А коли бажання отримувати дістає світло, що розповсюджується, тоді зветься світло це іменем Нескінченність, і приходить воно до одержувачів завдяки багатьом покриттям, аби нижній зміг би отримати їх.
Згідно з цим виходить, що всі властивості та зміни виникли саме в одержувачі в тій мірі, наскільки одержувач дістає враження від них. Однак треба бачити відмінності щодо сказаного. Коли йдеться про властивості світів, говориться про визначення в потенціалі, а коли одержувач осягає ці властивості, це вже називається «в дії».
А духовне осягнення відбувається, коли той, хто осягає і те, що осягають, будуть разом, бо коли немає того, хто осягає, немає жодної форми в тому, що осягається, тому що немає кому сприйняти властивості того, що осягають. Тому визначається ця категорія іменем Ацмуто, і немає при цьому про що говорити. І як можна сказати, що те, що осягають, набуде будь-якої форми щодо самого себе?
Тому не можна нам говорити інакше, як тільки коли наші відчуття дістають вплив від світла, що розповсюджується, яке є категорією Його бажання дати благо Своїм створінням і фактично сприймається тими, хто отримує.
І це подібно до того, як коли ми дивимося на стіл. Тоді чуттям дотику ми відчуваємо, що це річ тверда. А також розміри – довжину, ширину – і все згідно з нашими відчуттями. Але це не обов’язково, що стіл матиме такий же вигляд для того, хто має інші відчуття, наприклад, для ангела. Коли він дивиться на стіл, то бачить його згідно зі своїми відчуттями. Тому не можна нам визначати будь-яку форму в оцінці ангела, бо не знаємо ми його відчуттів.
І тому, як не можемо ми осягнути Творця, само собою, не можемо сказати, яку форму мають світи стосовно Нього, а осягаємо ми у світах лише за оцінками наших чуттів і відчуттів. І це було Його бажанням, щоб так ми осягали Його.
І це означає: «Немає зміни у світлі». А всі зміни – лише в келім, тобто в наших відчуттях, бо все виміряється відповідно до нашого сприйняття. І з цього зрозуміємо, що коли багато людей дивитимуться на один духовний об’єкт, то кожен осягне відповідно до його уявлення та відчуттів. І тому кожен бачить іншу форму. А також для самої людини змінюється форма відповідно до її станів, підйомів та падінь, як написано вище, що саме світло є простим світлом, а всі зміни відбуваються лише в тих, хто осягає.
І нехай буде [Його] бажання, аби ми удостоїлися отримати Його світло, і йти шляхами Творця, і працювати не заради отримання винагороди, а щоб принести задоволення Творцю [та підняти Шхіну з праху] і удостоїтися злиття з Творцем і стану розкриття всесильності Творця Його створінням.
Ацмуто – (букв. «Його сутність») непізнавана сутність Творця.↩
Скорочення – (івр. «цимцум») відмова малхут від отримання світла хохма, викликана бажанням тотожності властивостей з кетером, а отже, вона стає рубежем розповсюдження світла хохма і воно не може пройти і бути отриманим на рівнях, нижчих за малхут.↩
Сфірот – (множ., одн. – «сфіра»), (від «сапфір» – світний) певна властивість, якісна частина, загального бажання отримувати, виправлена силою опору егоїзму так, що замість абсолютного отримання починає діяти на віддачу – «світитися світлом».↩