Стаття 15, 1987 рік
(переклад з івриту)
Існує святість вгорі й існує святість внизу, як написано «святими будьте…», отже, є святість внизу. Тобто, створіння мають бути святими. А далі написано: «…бо святий Я, Творець Всесильний ваш». Це святість, що вгорі. І це є причиною і наданням сенсу, - чому має бути святість внизу через те, що вгорі Він – святий. І тому Він бажає, щоб також і внизу були святими? Мудреці тлумачили так: «Святими будьте, - відокремленими будьте, - бо святий Я. Означає, - якщо ви освячуєте себе, Я враховую вам це, начебто освятили Мене».
І на перший погляд важко це зрозуміти, чи не випливає з цього, що начебто, боже збав, немає святості вгорі, однак оскільки Творець бажає бути святим, тому Він каже, - якщо ви освячуєте себе, Я враховую вам це, начебто освятили Мене. І необхідно зрозуміти це, чи не виходить з простого сенсу, що оскільки Творець є святим, то каже, щоб і створіння були святими, як написано: «Святими будьте…», з тієї причини, що «…бо святий Я, Творець Всесильний ваш».
А з тлумачень мудреців висновується: те, що нижні повинні бути святими, це щоб освятили Його, як пояснили написане «…бо святий Я, Творець Всесильний ваш», - тобто, «якщо ви освячуєте себе, Я враховую вам це, начебто освятили Мене», отже, причина того, що мають бути святими, це начебто для того, щоб була святість вгорі.
І ще тлумачили мудреці так: «Святими будьте» - може - як Я? Вчення каже: «бо святий Я». Святість Моя вище за вашу святість», кінець цитати. Також і це важко зрозуміти, - чи спаде тобі на думку, що Ісраель будуть як Творець, чи можна помислити таке?
І для того, щоб збагнути те, що сказано, слід зрозуміти, що означає те, що тлумачили про «святими будьте – відокремленими будьте». Тобто, від чого людина повинна відокремити себе? І ще маємо зрозуміти причину, чому людина повинна відокремлювати себе. А зі сказаного випливає, що слід відділити себе через те, що «бо святий Я».
Також і те потрібно зрозуміти, що загалом Творець є святим, і це можна збагнути. Але щоб те, що Творець є святим, було б причиною, що і людина буде святою, - чому? Адже чи можливо уподібнити людину, щоб була подібна Творцеві, - чи може таке бути? А якщо так, потрібно зрозуміти сенс того, що зобов’язують людину, щоб була святою, як Творець.
Але виходить, що це є основним, те, чим людина має бути. Інакше це означало б, що вона буде протилежністю святості, - скверною, адже начебто між ними й немає нічого. Чи може, скажімо, існує категорія посереднього між святістю та нечистотою. І також потрібно зрозуміти й це: що таке «скверна» в духовній роботі, і що таке «святість» в духовній роботі.
І слід пояснити всі ці поняття в одному руслі, тобто повернутися до мети творіння, - яка вона. І яким є корінь зіпсутостей. І якими є виправлення, те, що покладено на нас виправляти для того, щоб мета творіння реалізувалася б в усій повноті. Тобто, щоб створіння отримали благо й насолоду, те, що в бажанні Творця дати їм, як сказано вище, що бажання Його – дати благо Своїм створінням.
Ось, відомо, що бажання дати благо створило бажання отримувати і прагнення отримати благо, яке Він бажає дати. І це бажання отримувати називається «коренем створінь». Бо від нього розповсюдяться потім багато характеристик у цьому бажанні отримувати. Тобто, коли вийшло і розкрилося вперше, і отримало цією своєю властивістю, то цей стан називається «світом Нескінченності».
Означає це, що саме бажання отримувати ще не утворило закінчення для вищого світла, а здійснило цим клі отримання блага й насолоди. Тому сталося виправлення, щоб отримувати вище благо не заради отримання, а заради віддачі. І через це не відчуватимуть ніякого сорому при отриманні насолод.
І зі сказаного ми висновуємо, що в світі Нескінченності було тільки одне бажання. І лише потім, тобто після того, як зроблено було виправлення скороченням, тобто щоб не отримувати нічого крім того, на що можна утворити намір заради віддачі, тоді вже розділяється це бажання отримувати на багато категорій. Тому що в час, коли отримала малхут в клі, яке ми відносимо до Творця, адже Він створив річ нову, «суще з нічого», що зветься «прагнення до отримання насолод», - малхут могла отримувати все, що Творець бажав дати. Бо тією мірою, якою бажав дати, відповідно до неї і створив бажання отримувати. І природно, малхут могла отримати все благо, що було в бажання Творця дати. Тому вважається це одним бажанням. Як відомо, світлу не дано розділятися, а всі види розділення, які ми розрізняємо в світлах, вони відповідають мірам отримувачів. А отже, через те, що була лише одна категорія в клі, що отримувало, само собою вважалося це як одне світло, як сказано, що одне клі визначається як одне бажання.
Тоді як після виправлення скороченням, необхідно додавати до бажання отримувати намір заради віддачі. І цей феномен віддачі ми відносимо до створінь, і ясно також, процес утворення келім створіннями не може завершитися за один раз.
І через це маємо одержувати кожного разу якусь частину від бажання отримувати, і виправляти її на «заради віддачі». Це й є причиною, що загальне створене бажання отримувати розділилося на декілька частин, відповідно до величини наміру бажання віддачі, яке приєднують до них. Згідно з мірою бажання й отримує світло, що відповідає цьому бажанню, виправленому наміром віддачі.
І про те, що написано вище, тобто про те, що пояснюють «святими будьте – відокремленими будьте», ми запитували, - від чого людина повинна відокремити себе. Тож слід сказати, що людина повинна відокремити себе від себелюбства, тобто від егоїстичного отримання і займатися тільки віддачею.
І це з причини «бо святий Я». Тобто оскільки для того, щоб ви були підготовлені отримати благо й насолоду, а те добро, що ви отримаєте, не супроводжувалося б соромом, - це може бути, якщо будете діяти бажанням віддачі. Це дасть вам тотожність властивостей, як її тлумачили кабалісти, - «як Він милосердний, так і ти милосердний». І це те, що написано: «Святими будьте», - дійте у формі бажання віддачі. «Бо святий Я», - бо також і Я є тим, хто тільки лиш віддає». І тому має бути тотожність властивостей, що зветься «злиттям».
Отже, з цього ми зрозуміємо те, що запитували: адже тут виходить, що причиною «святими будьте» є те, що сам Творець є святим. Якщо так, то що означає сказане мудрецями: «Бо святий Я, - тобто якщо ви освячуєте себе, Я враховую вам це, як наче ви освятили Мене». Адже висновок з цього протилежний: ви повинні бути святими начебто тому, що освятили Мене. І взагалі важко зрозуміти, що народ Ісраеля повинен освячувати Творця. І що це означає? Ми завжди кажемо: «Благословен Ти, Творець, що освячує Ісраель і часи», «Благословен Ти, Творець, що освячує Ісраель і День пам’яті», також і в час «кідуша» (освячення суботи чи свята): «Бо нас обрав Ти і нас освятив Ти з усіх народів». Якщо так, то який сенс слів «начебто освятили Мене»?
Адже це означає, що Творець потребує, щоб ми давали Йому щось для Його блага, оскільки Він начебто потребує нашого освячення. І Він не може досягти цього інакше, як завдяки нам. Чи можна сказати, що Він, боронь боже, має потребу в створіннях, щоб давали б Йому щось для Нього.
Згідно з тим, що ми пояснили, «святим» називається той, хто віддає. А для того, щоб були келім у створінь аби отримати Його благо, мусить бути тотожність властивостей. Тобто, також і бажанням створінь буде виключно віддавати, а не отримувати. Інакше не буде видно, що Творець дарує їм.
Тому сказав Творець, - якщо ви освячуєте себе, тобто відокремите себе від егоїстичного отримання і будете займатися тільки роботою віддачі, званою «святість», «Я враховую вам це, начебто освятили Мене». Тобто, ви спричинили тим, що займаєтеся віддачею, що і Я зможу давати вам все найкраще.
Виходить, відповідно: те що потрібно Творцю, - це щоб створіння освячували Його тим, що будуть освячувати себе, тобто йдеться про розкриття того, що Творець є тим, хто віддає. Інакше Він вимушений бути в прихованні щодо створінь. І не може Він надавати їм благо, тому що отриманням блага вони увійдуть в клі егоїстичного отримання ще більшого за звичайне, - бо надмірне.
Тобто, спочатку вони отримували матеріальні благо й насолоду в клі отримання. Але коли Творець дасть їм вище благо, що є істинною насолодою, ясно що будуть вони істинними отримувачами. Як відомо, світло утворює клі. Тобто насолода спричинює жадання, як сказали мудреці: «Око бачить і серце жадає».
І зі сказаного зрозуміємо, - те, що Творцю потрібно, щоб створіння освячували себе, це на благо самим створінням. Тобто, завдяки тому, що вони будуть діяти заради віддачі, у Творця буде можливість дати їм вище благо. І залишаться в стані віддачі, а не в себелюбстві, яке утворює розбрат в духовному. І це те, що написано: «Я враховую вам це, начебто освятили Мене». Тобто ви спричинили цим, що Я і те, що Я святий, буде відкритим для всіх. Тобто Я даю вам світ блага й насолоди, бо той, хто віддає, називається «святий», як зазначено вище.
А з цього зрозуміємо те, що ми запитували про тлумачення мудреців щодо слів: «Святими будьте», може бути, - як Я? Вчення каже: «бо святий Я». Святість Моя вище за вашу святість». І запитували ми, - чи може статися, що хтось думає, що святість Ісраеля буде подібною святості Творця?
І згідно зі сказаним вище маємо пояснити, що оскільки Творець сказав «святими будьте», Він каже цим, що будьте відокремленими від келім отримання і займайтеся тільки келім віддачі. «Може бути – як Я», тобто так, як і Творець не користується келім отримання. Бо, як сказано, - від кого отримає? І все, що ми можемо сказати хоч щось про Творця, це лише те, що ми отримуємо від Нього, як написано: «З дій Твоїх пізнали ми Тебе».
І через це каже Творець: «Не здумай бути як Я», тобто ви залишитеся в стані «віддає заради віддачі», про що й сказано – «може бути – як Я». Тобто, як Я лише віддаю і не отримую нічого, так і ви залишитеся в категорії «віддає заради віддачі».
На це сказав: «Ні, ви повинні прийти до стану «отримувач», тобто справжнього отримання. Ви маєте користуватися вашими келім отримання. І тільки намір повинен бути «заради віддачі». Адже метою творіння є «дати благо Його створінням», щоб створіння отримували благо й насолоду. І це те, що написано: «Святість моя вище за вашу святість».
І з наведеного вище виходить, що слід нам розрізняти між «святістю, що вгорі» і «святістю, що внизу», хоча й написано «святими будьте», «бо святий Я, Всесильний ваш», і ми пояснили: йдеться про те, що ви діятиме тільки лиш заради віддачі, «як Я є тим, хто віддає». Як сказано в словах мудреців «Як Він милосердний, так і ти милосердний».
Так чи інакше, існує відмінність між святістю, що вгорі і святістю, що внизу. Бо святість, що вгорі, вся вона – віддавати, і не ведеться там отримання абсолютно. Тоді як святість, що внизу, - не так, а досконалість саме тоді, коли користуються келім отримання. А святість, вона – в намірі, тобто те, що вимагається від створінь аби були вони святими, - щоб вони віддавали, а не отримували, а головне в цьому, - щоб діяли «заради віддачі».
Однак стосовно порядку духовної роботи слід розрізнити між малим станом святості і великим станом святості. І оскільки порядок роботи такий, що йдемо від легкого до важкого, тому потрібно почати з роботи, коли дії віддачі будуть заради віддачі. А це зветься, що в усіх заповідях, які людина виконує, намір її буде, щоб не отримувати винагороду й подібне їй за те, що виконує Тору та заповіді, а діяти слід лішма, а не для особистої користі, що зветься «віддача заради віддачі».
А потім починається порядок роботи в ґадлуті (великому стані), тобто починаємо роботу в келім отримання заради віддачі, і це зветься, що створіння кажуть: «Ми хочемо отримувати благо й насолоду, тому що це є бажанням Творця, який створив світ для того, щоб давати благо Своїм створінням». Отже потрібно нам розрізняти два види святості:
а) святість, що вгорі, яка вся – віддавати, і не отримувати взагалі;
б) святість, що внизу, де дія – таки отримувати, але намір – віддавати.