У всьому слід розрізняти між світлом і клі

Стаття 25, 1985

(переклад з івриту)

 У всьому слід розрізняти між світлом і клі. Тобто між Тим, хто віддає, а це – Творець, і між одержувачем, і це – створіння.

І оскільки немає світла без клі, що означає: якщо немає кому осягти його, то хто може щось сказати про нього? Тому можна говорити тільки про світло, зодягнене в клі, тобто про вище благо, котрим Даритель наповнює тіло, а отже – про міру враження тіла від даного йому блага.

І слід вірити, що все, що людина отримує в своє тіло, все це приходить від Творця, як в матеріальному, так і в духовному, бо, як відомо, іншої сили, яка давала б їй, немає в світі.

А отже, коли людина починає входити в роботу Творця, слід дякувати Творцю й вихваляти Його, адже це початок входу людини в духовну роботу і порядок роботи починається, як казали мудреці: «Завжди хай людина складе хвалу Творцю, а потім молиться». Звідки це в нас? – від Моше, як написано: «І благав я Творця в той час», і написано: «Творець Всесильний, ти почав…» І написано після цього: «Дай мені перейти і побачити ту землю добру» (трактат «Брахот», 32:1).

Тому, коли почала людина дякувати Творцеві, перш за все повинна скласти подяку Йому, що створив світ, як ми кажемо в молитві: «Благословен Той, хто сказав, і постав світ». Тоді починається робота, тобто в тій мірі, скільки є сил, дякувати Творцеві за те, що створив світ. Іншими словами, міра подяки дорівнює мірі насолоди.

І тут починається аналіз в категорії «правда і брехня», і тут полягає відмінність між роботою особистості і роботою загалу, тобто між тим, у кого його Тора – його ремесло, і тим, у кого ні. І тлумачення цьому таке, як пояснив мій пан, батько й учитель, що «Тора його – це його ремесло (івр. «оманут»)» мається на увазі, що завдяки Торі він бажає удостоїтися віри (івр. «емуна»)». І це по відношенню до людей, що належать до загалу, тобто тих, хто вивчають Тору, аби заслужити світ прийдешній, а отже ради отримання, а не стосовно людей, що належать до особистостей, які діють заради віддачі.

І коли людина починає порядок хвали Творцю, тоді існує аналіз «правда і брехня». Тобто так це в людини, що коли їй слід скласти подяку іншому, який допоміг їй, то міра подяки відповідає мірі відчуття допомоги, яку отримала від нього. Тому, коли вона починає висловлювати подяку Творцеві за те, що дарував їй, тіло починає тоді обмірковувати те добро, яке зробили йому, і міра його подяки відповідає тій мірі, якою воно вражається від того добра, що вчинили з ним.

Тому, коли людина каже: «Благословен Той, хто сказав і постав світ», це залежить від того, наскільки вона втішається цим світом. І тоді починає тіло показувати їй, що бракує йому матеріального і є в нього нестача духовного, і не дає людині скласти хвалу Творцю. Тоді це вже велика робота, бо мусить вона йти вище знання і вірити, що Творець чинить їй тільки добро, а також є аналіз правди і брехні.

І оскільки загальне ім’я Творця – це Добрий і Добродійний, тому існують великі зусилля, щоб повірити вище знання, що Творець, Він добрий і добродійний. Виходить, згідно з цим, коли людина починає складати хвалу Творцеві, тоді вже є в неї про що молитися для того, щоб змогла вона йти вище знання, а до цього не було такої вже потреби у вірі в Творця вище рівня знання. Тоді як нині людина відчуває потребу у вірі, а отже, потребує вивчення Тори, щоби світло, що в ній, повернуло б її до добра.

Виходить, що бажання скласти хвалу Творцю є тим, що викликає появу в ній місця нестачі, а коли є в людини хісарон, що зветься клі, і згідно з мірою, наскільки переймається тим, що вона далека від досконалості, в цій мірі є в неї місце для роботи і потреба в молитві та Торі.

Але існує й інший хісарон, що іноді, коли людина бачить свою ницість, вона впадає у відчай і тікає з поля бою, і всі насолоди, які вона отримує тоді, відчуває лише коли забуває про свій стан, і взагалі не думає про духовне. Або ж може спати, тобто відчуває велику насолоду від сну. І це не тому, що є тоді якась особлива насолода від сну, а просто коли спить, людина не пам’ятає про духовну роботу, від цього і має вона насолоду. Бо в той час, коли вона пам’ятає про духовну роботу, відразу тіло надає їй відчуття мізерності та відчаю.

Тому людина повинна завжди стерегтися, щоб не впасти у відчай, коли приходить стан страждань через те, що бачить, що не може продовжити духовну роботу. Тому сказав мій батько й учитель, що людина має берегтися, щоб не критикувати себе, - крім спеціального часу, який вона встановлює для себе, а не тоді, коли тіло каже їй робити самоаналіз. Тож сказати тілу, що маю я особливий час перевіряти себе, чи я йду тією лінією, що дали мені, чи збочила з правильної путі. А от тепер я займаюся Торою та молитвою, і я впевнена, що Творець допоможе мені, як допомагав усім Своїм робітникам, які хотіли йти правильним шляхом до мети, ради якої були створені.

І як написав я у попередній статті і в статті 11 [1985], що маємо стверджувати назворот тому, що тіло каже нам.

І з цього зрозуміємо запитання Зоар і їхні пояснення. Написано так: «І будете виконувати їх», і запитує, що означає «будете виконувати їх»? Адже сказав уже «йдіть і дотримуйтеся», то чому ще й «виконуйте їх»? І відповідає: це ті, які виконують заповіді Тори і йдуть шляхами Творця, вони начебто утворюють Його вгорі. Сказав Творець: «Начебто утворили Мене». І встановили Його. І тому «і зробіть їх законом і уставом», кінець цитати.

І, на перший погляд, це пояснення дуже дивне: як можна сказати, що виконанням Тори та заповідей «утворюємо Творця вгорі», адже «сповнена вся земля славою Його» вже до того, як створіння виконують Тору та заповіді. Коли так, що означає «начебто ви утворили Мене»?

Однак, це як вже сказано, що не говоримо про світло без клі, адже щодо кого визначається, що є в нього світло? Лише коли є клі, тоді воно осягає світло. Тому, коли ми кажемо, що мета творіння - дати благо Його створінням, і йдеться лише про створіння, коли вони отримують добро й насолоду, - це зветься, що є клі, і клі осягає Творця таким, від якого є їм тільки добро й насолода. Тоді як коли створіння не отримують від Нього добро й насолоду, виникає питання: щодо кого розкривається ім’я Творця «Добрий і Добродійний»?

Тож для того, щоб було відкритим ім’я Творця «Добрий і Добродійний», що є загальною назвою всіх імен, і для того, щоб коли створіння отримують добро й насолоду від Творця, добро це було б досконалим, тобто щоб не було в подарунку властивості «хліба сорому», сталися скорочення та приховання. Щоб не могли осягти й відчути благо, перш ніж вони підготують себе за допомогою келім віддачі, що є тотожністю властивостей. Отже виходить, що ім’я «Добрий і Добродійний» не розкрито, і це призводить до того, що створіння не відчувають Творця, і через це є грішники в світі, які не вірять у Творця.

І для того, щоб ім’я Творця розкрилося б у світі на очах у всіх, не бракує, виходить, нічого, крім келім з тотожністю властивостей, а для того, щоб була можливість прийти до келім віддачі, які й є келім тотожності властивостей, - цього можна досягти тільки завдяки виконанню Тори та заповідей.

Тобто в час виконання Тори та заповідей маємо спрямовувати намір, щоб було це ради виконання Тори та заповідей, для піднесення сили Ісраеля. Адже поняття «Ісраель» ми пояснювали, що це літери «яшар-ель» (прямо до Творця), щоб діяння були прямо до Творця, а не для власної користі, і це зветься тотожністю властивостей. А мовою Зоар це називається «Підняти Шхіну з праху», позаяк духовне не шанується нами так, щоб могли ми сказати тілу нашому, що є великою заслугою те, що ми можемо служити Творцю, і тоді тіло підкоряється і скасовується щодо святості.

І це пояснення того, що Зоар каже: тим, що «за законами Моїми йтимете і заповідей Моїх будете дотримуватися», тоді завдяки цьому «і утворите їх», тобто неначе ви утворюєте Мене вгорі. Інакше кажучи, ви робите цим те, що розкриється ім’я Творця як Доброго і Добродійного, тобто щоби всі відчули благо, тому що удостоюються тотожності властивостей.