Стаття 36, 1989 рік
(переклад з івриту)
Ось, написано (глава Ваетханан): «І дотримуйтесь їх, і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш в очах народів, які почують всі ці закони і скажуть: «Проте народом мудрим і розумним є цей великий народ».
І маємо зрозуміти, ми ж, власне, не бачимо, щоб народи світу сказали про Ісраель: «Народ мудрий та розумний».
І ще випливає з написаного, що саме завдяки «дотримуйтесь їх і виконуйте їх» побачать очі народів у народі Ісраеля його «мудрість і проникливість». Проте й у самому народі Ісраеля ми бачимо, що світські люди зневажають релігійних за те, що релігійні дотримуються Тори та заповідей. То як ми можемо сказати, що народи світу поважатимуть народ Ісраеля за те, що вони реалізують «дотримуйтесь їх і виконуйте їх»?
Отже маємо пояснити це в термінах духовної роботи. Відомо, що в духовній роботі сама людина є маленьким світом, який складається з усіх народів, що в світі. А також у кожного з народів є його особиста пристрасть, особлива й окрема. Як відомо, існують сім категорій святості і супроти них сім категорій нечистоти. І кожна категорія складається з десяти. Отже, існують загалом сімдесят народів. І є категорія «ісраель». І сімдесят народів хочуть панувати над категорією Ісраеля, бо Ісраель бажає, щоби всі його дії були на благо небес (властивості віддачі). Адже Ісраель (букви, як і в «яшар-ель» – прямо до Творця) вказує на те, що всі його дії будуть для ель – для Творця. А народи світу, що в людині, вони бажають навпаки, щоб усе, що вони роблять, було тільки для власної користі. І зле начало ми називаємо «народи світу». А добре начало ми називаємо «ісраель».
І порядок духовної роботи такий, що коли людина бажає працювати виключно заради небес, то з’являється зле начало і воно є категорією «народи світу», які протидіють цьому з усієї сили. І кожен з них дає людині зрозуміти, щоб вона діяла на його рівні згідно з коренем пристрастей, що є в кожного з народів. І дають зрозуміти людині непохибними твердженнями, з розумом і знанням, що правда на їхньому боці.
І кожного разу, коли вони бачать, що людина не хоче їх слухати, вони приходять зі ще сильнішими твердженнями і яснішими доказами, що правда таки за ними. І вони впевнені, що з тією розумністю та знанням, з якими вони переконують людину, певно, не буде їй що відповісти їм. Тому вони певні того, що є найрозумнішими в світі. Бо розуміють усім своїм знанням та здоровим глуздом, що розум людини, - з того, що він може відповісти їм, - може дати лише абсурдні відповіді, і відповіді ці згаснуть перед їхнім інтелектом та умом. І безперечно людина буде вимушена йти дорогою народів світу і займеться ідолопоклонством (букв. «чужою роботою»), тобто «роботою, яка є чужою нам, святості». Бо святістю називається, коли діють на благо Творця. А вони хочуть, щоби працювали на власну користь. І вся їхня впевненість полягає в тому, що вони – розумні, і що говорять розсудливо.
І дійсно, як людина таки удостоюється перемогти своє зло, попри те, що її зло говорить розумно, розсудливо і логічно, і самі вони (народи світу), знають, що вони є найпрозорливіші в світі. І настільки вони переконані в своїх твердженнях, що людина гарантовано залишиться у них, під їхньою владою, навік.
Потрібно знати, що силою святості є віра вище знання. Тобто, коли ті приходять зі своїми твердженнями і показують свою правоту, наскільки вони мають рацію, то хай не говорить їм людина, що вони неправі в своїх претензіях, а треба людині сказати народам світу, що в її нутрі, знайте: все, що ви говорите, все це правильно, і згідно зі здоровим глуздом ви праві, і немає мені що й відповісти вам. Але дана нам робота вище знання, повинні ми вірити вище знання, що ви неправі. І оскільки робота віри має бути вище за знання, тому я красно дякую вам за ваші слушні твердження, які ви висловили мені. Тому що можна сказати, що людина йде вище знання лише тоді, коли існують знання та розум, тоді можна сказати, що йде вона вище за знання.
Але ж коли немає знання, як можна сказати, що йде «вище знання»? «Вище рівня знання» означає, що цей спосіб просування є важливішим, ніж просування в рамках знання. Однак коли немає іншого шляху, щоб сказати: «Іди цією дорогою», тоді недоречно говорити, що людина обирає шлях віри вище знання. Тому саме силою віри вище знання можемо перемогти думки народів світу, які існують в людині.
І зі сказаного ми зможемо зрозуміти те, що запитували: що означає «бо це – мудрість ваша і розум ваш в очах народів». І говорить писання: «І дотримуйтесь, і виконуйте». І запитали ми, на що натякає нам «і дотримуйтесь, і виконуйте». Отже в сказаному вище, що вся сила, яка є проти претензій народів, що приходять з твердженями, які базуються на розумі, мовляв, їхній шлях, тобто в знанні, – це шлях істини, не слід нам відповідати їм інакше, як в категорії віри вище знання. А вище знання називається «дія, виконання», оскільки не дають їм відповіді в рамках знання. А коли відповідають не в рамках знання, це зветься «ті, що виконують сказане Ним».
І це зветься: «Людину й худобину врятує Творець». І пояснювали мудреці: «Ті, хто хитрі своїм розумом як люди, а роблять з себе як худобу». Тобто, йдуть вище знання, начебто й немає в них знання. І цим вони перемагають народи світу, що в їхньому серці.
І як говорить («Мідраш Раба») про написане «Сказав я в серці своєму щодо синів людських»: «Щодо синів людських», про те в них, про що праведники говорять, чому ж саме такими створив їх Всесильний? Аби прояснити для них міру їхньої праведності, щоби бачити, що вони самі по собі – худоба. Побачити й показати народам світу, як Ісраель тягнуться за Творцем, як худоба».
І маємо зрозуміти, навіщо потрібно показувати народам світу, як Ісраель тягнуться за Ним, як худоба. А згідно з поясненим вище, народам світу, - йдеться про народи світу, що в серці людини, - слід показати їм, що те, що ми бажаємо працювати на користь Творця, а не для особистої користі, ми робимо це не від знання, адже ви хочете сперечатися з нами, хто з нас правий, а ми робимо все у вірі вище знання. І ми діємо в цьому, як діє худоба, без жодного знання і розсуду. А отже не думайте, що станеться колись, що ми будемо дослухатися до ваших думок, тому що у нас усе вище знання.
І про це ми просимо у Творця, щоби дав нам допомогу, щоб змогли ми подолати все, про що ви вимагаєте відповідей. Адже ваші запитання, вони включені в два питання, звані «хто і що». А ми віримо вірою мудреців, що нам потрібно просити допомоги від Творця, і Він напевно допоможе нам, як сказали мудреці: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». Тобто, Творець допоможе нам іти за Ним вище знання, щоб бачили народи світу, як Ісраель слідують за Ним, як худоба. І це те, що написано: «І дотримуйтесь їх, і виконуйте їх, бо це – мудрість ваша і розум ваш в очах народів».
Пояснення: якщо ви будете дотримуватися дії, яка є категорією вище знання, і якщо ви не зрушите з цього шляху, тоді певно вам пощастить вийти з-під влади народів світу, а народи світу, що в вас, скасуються перед святістю, як написано: «І полюби Творця Всесильного свого всіма серцями». І тлумачили мудреці: «двома основами», тобто і зле начало також обернеться на добре. Виходить, що «народи світу», що в людині, які називаються «злим началом», також будуть служителями Творця.
Тоді народи світу, що в людині, побачать, після того, як і самі вони удостояться добра, що вся мудрість, якою змогли перемогти їх народи світу і ввести їх у святість, була вірою вище знання, що зветься «виконувати». Тобто те, що вся мудрість, яка була у властивості «ісраель», була саме як дія худоби. Це й була вся їхня мудрість.
І, як написано: «Які почують всі ці закони і скажуть: «Проте народом мудрим і розумним є цей великий народ». Тобто народи світу також, після того, як і вони удостояться бути в святості, за принципом «усіма серцями своїми, двома основами», – адже також і зле начало, яке є категорією народів світу, увійде в святість, – тоді вони побачать, що вся мудрість, що була у властивості «Ісраель», вона в тому, що слухались законів, – що є категорією дії, як зазначено вище.
А отже вони – народ мудрий і проникливий, адже вся їхня мудрість була не та, як ми думаємо, що лише дослідженнями та розсудом ми можемо досягти мудрості, а навпаки, удостоїлися вони мудрості саме тим, що тягнулися за Творцем як худоба. Тобто завдяки «діянню», що називається «діями вище знання», цим заслужили мудрість. Виходить, що те, що зветься «народ мудрий та розумний», це тому, що йшли за Ним, як худоба, а не «з мудрістю». І це й є вся мудрість народу Ісраеля.
А щодо дії, що зветься «вище рівня знання», маємо пояснити те, що говорить («Мідраш Танхума»): «І було внаслідок...» – це те, що говорить писання, «Чого боятися мені в дні біди, гріхи стоп моїх оточують мене». І оскільки є в людей заповіді, на які вони не зважають, а кидають собі під стопи ніг, тобто – легкі (неважливі) вони, тому Давид боявся дня суду. І говорить він: «Володаре світу, не боюсь я суворих заповідей, а чого я боюся – так це легких заповідей».
І треба зрозуміти поняття заповідей легких і суворих в духовній роботі. Легкою називається та, що неважлива, тобто те, де людина повинна діяти вище знання, а в цій роботі вона не бачить важливості і відчуває смак пороху в цій роботі, що зветься «Шхіна в пороху». Тобто те, що людина має прийняти на себе тягар малхут небес (царювання властивості віддачі) вище рівня знання, ця робота для неї – в «пороху».
А нам слід виконувати заповіді і чинити добрі діяння, і вивчати Тору так, щоби Творець підняв цю роботу з «праху». Тобто з її ницого стану, і те, що ми молимося, щоби Творець підняв Шхіну з «праху», як написано: «Милосердний, він підніме нам сукку Давида, що падає». А причина цього, того, що вона в ницому стані, – це через приховання, яке зробив Творець, щоб була можливість вибору, тобто щоб могли працювати ради віддачі, що зветься «злиття з Творцем». Тому й дана нам ця робота в формі приховання лику Творця.
Отже, головне в нашій роботі те, що завдяки підготовці, яку отримує людина в роботі в час приховання – утворювати в нас келім віддачі. Бо келім отримання є в нас з боку Творця і щодо цих келім було виправлення, щоб не користуватися ними, тому що вони призводять до роз’єднання, адже вони протилежні за властивостями Творцю. Тому й дані нам Тора та заповіді, бо завдяки їм, як чудодійному засобу, зможемо досягти келім віддачі.
Тому на цю роботу нападають усі обвинувачі та підбурювачі, які говорять: ми згодні виконувати роботу Творця, і лише з ціллю, яку ти хочеш досягти виконанням Тори та заповідей, ми не згодні. І приносять людині багато тверджень, тобто думок, які дають людині зрозуміти, що ради цієї цілі не варто працювати. Тому, якщо людина не згодна поміняти ціль, досягнення келім віддачі, вони не дають їй виконувати Тору та заповіді з цією ціллю. І тоді кожна дія, яку робить людина, коштує їй багато зусиль.
А коли людина забуває мету і починає працювати як і весь загал, тобто щоб отримати винагороду за роботу, тоді знову має вона сили цінувати роботу, працювати з більшим завзяттям. А сенс в тому, що мета роботи не протирічить бажанню людини отримувати. Але коли вона починає працювати і забуває мету, а потім зрештою пробуджується знову і бажає працювати в Торі та заповідях, щоб досягти келім віддачі, – знову постають проти неї всі твердження «розвідників», і дають їй скуштувати в цій роботі смак пороху, і знову важко людині просуватися вперед. Це називається «легкі заповіді», тобто щоб працювала з метою досягти келім віддачі, а отже – на благо Творця, а не для власної користі. І в цій роботі є людині чого боятися, оскільки має вона багато тих, хто протидіє.
З іншого боку, «суворі заповіді» – те, що є важливим для людини, тобто коли вона працює ради отримання винагороди, це називається в неї «суворим правилом». Адже вона зазнає втрат в плані власної користі, якщо не буде дотримуватися Тори та заповідей. Але ж якщо прибуток та втрати стосуються блага Творця, це в людини не є таким вже й важливим.
Тому цим людина нехтує через те, що вона робить розрахунок і говорить, що оскільки я, так чи інакше, нічого не втрачаю, і каже собі, що для себе я не отримаю нічого, бо говорить: адже головне в Торі та заповідях це те, що виконувати їх потрібно заради небес, а не для власної користі. А коли так, - хто може мати зиск з її роботи? – тільки Творець. І цим людина полегшує для себе цю роботу і нехтує нею. Тому багато разів вона говорить собі: не варто мені взагалі занадто старатися в цій роботі. Якщо йтиме легко, я можу працювати. Якщо ж мені щось перешкоджає – не маю я сил подолати це.
А сенс в тому, що виконувати роботу ло лішма, явно є справою не важливою, тому не варто докладати тут зусиль. А працювати лішма – що мені буде з цього? Тож людина зазвичай говорить, що краще поспати, і матиму я спокій від усіх цих речей, бо все це завдає їй лише моральних збитків, а не спокою. І це й зветься «легкими заповідями», «на які люди не зважають, а кидають собі під ноги».
І про це сказав Давид: «Чого боятися мені в дні біди, гріхи стоп моїх…» – легких заповідей, якими людина нехтує, тобто коли бажають просуватися в роботі віддачі, - цього я боюся, бо раптом я не зможу виконувати їх. І в цьому, тобто в досягненні келім віддачі, лише Творець може допомогти. Тобто, як дав Творець людині келім отримання, - то треба просити Його, щоб дав келім віддачі замість келім отримання.
Іншими словами, як втішається людина з того, що вона працює для власної користі, так само вона дістане відчуття важливості й велике задоволення від того, що працює на благо Творця. Тобто відчує, що має велику честь тим, що слугує Цареві. І цього досягають завдяки «і дотримуйтесь їх, і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш в очах народів».