Стаття 35, 1989 року
(переклад з івриту)
Мудреці (в трактаті «Недарім», 64) сказали: «Кожна людина, яка не має синів, вважається мертвою».
Зоар (гл. «Пінхас» і в коментарі «Сулам» п. 92) каже так: «Як чоловік без синів зветься бездітним і дружина його зветься бездітною, так само і Тора, коли вона без заповідей, називається «бездітною». І через це ми вивчали: не навчання є головним, а діяння», кінець цитати. І ще в Зоар написано так: «Бо Тора зветься деревом, це як написано: «Древо життя вона для тих, хто тримається за неї. І людина є деревом, як написано: «Бо людина – дерево польове». А заповіді, що в Торі, подібні до плодів». Тобто оскільки Тора і людина звуться «дерево», тому, як дерево, що не дає плодів, подібне до бездітного, який не породжує нічого, так людина і Тора називаються бездітними, якщо немає в них синів.
І слід зрозуміти, що загалом, коли людина і дерево, що не породжують, звуться «бездітними», – це можна збагнути. Але чому, коли людина вивчає Тору і не виконує заповіді Тори, Тора зветься «бездітною»? Тобто, чим Тора завинила, що людина не бажає виконувати заповіді, що в ній. Про це наводять сказане мудрецями: «Великим є те навчання, яке приводить до дії». Випливає з цього, що Тора повинна привести до дії, а якщо не робить цього, то немовби Тора винувата в цьому, що вона не приводить до діянь. Тому начебто недолік вказує не на людину, а на Тору. Чи можливо таке?
Для того, щоб зрозуміти сказане вище, слід збагнути перш за все весь обсяг поняття «Тора та заповіді», того, що Творець дав нам, і за це ми благословляємо Його за цей подарунок, коли кажемо: «... який обрав нас з усіх народів і дав нам Свою Тору». І поняття Тори зрозуміле нам також в двох видах, як написано в Зоар: «Заповіді, що в Торі, називаються мовою Зоар іменем пкудін (вклади) і звуться також іменем «тарьяґ ітін» ((613 порад). А відмінність між ними та, що в кожній речі є лицьова та зворотна сторони, і категорія підготовки до чогось зветься ахор (задня сторона), а категорія осягнення зветься панім (лицьова сторона). І так само є в Торі та заповідях категорія зробимо і категорія почуємо. І коли виконуємо Тору та заповіді як ті, хто виконує Його слово, – ще до того, як удостоїлися почути, називаються заповіді «613 порад», вони є категорією «ахор». А коли заслуговують почути голос слова Його, робляться 613 заповідей категорією «пкудін», від слова «пікадон» (вклад). Бо існують 613 заповідей, де в кожній з них вкладено світло певного ступеня, і воно є категорією «панім» заповідей».
Однак, слід знати і зрозуміти взагалі поняття Тори та заповідей. Як стосується їх поняття діяння, і що таке поняття слухання. Тобто, якщо «слухання» – це основне, то задля якої потреби людина повинна починати порядок духовної роботи з боку виконують слово Його, що зветься категорією «ахор», і чому не починаємо відразу з «панім», що звуться «вкладами». Робота ця виглядає так, що вона є роботою без будь-якої потреби.
Відомо, що існують перед нами два поняття, якими є мета творіння і виправлення створіння. Мета творіння полягає в тому, що бажання Творця – дати благо створінням, тобто щоби створіння отримали від Нього добро й насолоду, для чого і створив у створіннях бажання отримувати насолоду. І це клі, яким є бажання отримувати задоволення й насолоду, аби заспокоїти жагу, яка є у створінь. І прийшло воно з боку Творця, оскільки Він створив це для Своєї мети, бо без прагнення до будь-чого неможливо цим втішатися. Як відомо щодо насолоди від будь-чого, людина не може отримати її інакше, як в мірі прагнення до цього. Бо це є мірою величини насолоди. І не має значення, до чого людина прагне, але прагнення до чогось надає важливість цій речі.
Тому це клі, що прийшло з боку Творця, – є в нього досконалість. Тобто, де б людина не бачила, що вона може дістати від чогось насолоду, відразу вона робить все, що в її можливостях, щоб досягти цієї насолоди. У той час як клі, яке створіння повинні утворити і яке є протилежним властивостям клі, (створеного) Творцем, дуже важко його зробити, тому що воно протилежне властивостям клі, яке створив Творець. І таке клі людина не в змозі зробити, як сказали мудреці: «Зле начало людини постає проти неї щодня, і якби не допомагав їй Творець, не подолала б його».
І тут виникає питання: якщо людина не в змозі подолати його, то що мусить вона робити, якщо лише Творець може протистояти злому началу? Відповідь: людині треба почати протидію, тобто вона має дбати про те, щоб було в неї бажання перемогти зле начало. Бо якщо немає у неї бажання перемогти його, як можна дати їй допомогу? Адже «допомога» означає, що людина хоче чогось, і важко їй досягти цього, тоді можна сказати, що допомагають їй досягти те, чого вона бажає. Але коли людина цього не бажає, як можна сказати, що допомагають їй дістати те, через нестачу чого вона страждає. Адже «поміччю» можна назвати, коли допомагають людині, щоб мала задоволення, а не так, щоб давати їй допомогу, аби терпіла страждання.
Тому покладено на людину, якщо вона дійсно бажає увійти в роботу Творця в плані роботи лішма, що є «заради віддачі», щоб забажала робити все заради небес (властивості віддачі). І коли вона дійсно хоче працювати заради небес, тоді починає тіло демонструвати свою силу, мовляв, бажає воно, щоб людина робила б усе саме для власної користі. І протидіє воно з усіх своїх сил її роботі, і наводить їй всі твердження розвідників, щоб довести, що правда на його боці. І тоді, якщо прийде хтось і надасть людині допомогу, вона буде задоволена цією поміччю і висловить тому щиру й велику подяку за неї. Тоді можна сказати, що людина отримала допомогу згори. Як сказали мудреці: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». Але ж якщо людина не починає цю роботу, тоді бракує їй дві речі:
1) Вона думає, що не потребує допомоги, що певно в її силах зробити це, якщо побажає, адже вона людина мужня. А коли так, немає й потреби в допомозі. Виходить, що не має вона клі для світла.
2) Якщо людина не доклала сил прийти до стану «щоб усі твої діяння були в ім’я небес», вона взагалі не бажає, щоб давали їй сили «працювати не для власної користі, а на благо Творцю». А хоче вона працювати таки собі на користь. І якщо чує, що завдяки виконанню Тори та заповідей не буде з цього чогось для особистої користі, вважає вона це прокляттям, а не благословенням.
І з цієї причини мусить людина починати цю роботу самотужки. І тоді поволі вона дістає бажання, що таки варто працювати в ім’я небес, і починається в неї процес підйомів та падінь. Тобто часом вона бачить, що варто робити все заради небес, а часом вона підкоряється твердженням тіла, яке запитує: «Що це у вас за робота?» – працювати ради небес. І завдяки підйомам та падінням людина починає розуміти, якою є користь, яку вона матиме, працюючи ради віддачі, і що вона програє, якщо не зможе вийти з себелюбства.
І коли людина зміцнюється і не тікає з поля бою, а переборює все і примножує молитви, щоб Творець допоміг їй, аби отримати їй необхідну допомогу і мати змогу вийти з-під влади егоїстичного отримання, тоді необхідне велике зміцнення вірити, що Творець надасть допомогу. Тобто має людина вірити: коли вона бачить, як все важче виходити з-під влади отримання, і кожного разу починає помічати, наскільки зле начало її гірше ніж у інших, тоді їй слід сказати, що тепер вже напевно Творець допоможе їй, тому що зараз я вже насправді переконуюсь, що без допомоги Творця все це неможливо.
Адже все те, що вона думала, – вдаватися до дій, що допоможуть їй вийти з-під влади отримання, – не допомогло їй, а навпаки, її «отримувач» зробився ще сильнішим і демонструє все більшу протидію роботі заради віддачі. Тоді людина повинна укріпитися і не підкорятися порадам розвідників, а лише зміцнюватися вище рівня знання, щоб Творець допоміг, як пообіцяли нам мудреці: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». Проте звідки людина може дістати сил подолання, щоб змогла вірити вірою мудреців? Це не інакше, як від сили Тори, як сказали мудреці: «Сказав Творець: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». Тобто, завдяки Торі людина дістає силу для перемоги в час війни, тобто в час, коли вона повинна здобути келім темряви, щоб мати потім відчуття «як перевага світла із темряви». Виходить, що Тора забезпечує людину в час роботи, аж поки Творець знатиме, що вже має вона келім, які підготовлені отримувати світло, і тоді людина удостоюється «613-ти вкладів».
Тоді як під час роботи є в неї поки що властивість «розвідники», а Тора та заповіді звуться «613 порад», як врятуватися від розвідників. Тому, коли людина займається Торою та заповідями, вона повинна мати намір, що бажає, як оплату за свою роботу, силу – боротися з розвідниками.
Виходить, що вона бачить, що Тора дасть їй цю винагороду. А якщо не отримує цієї сили, Тора тоді подібна дереву, яке не дає плодів і людині, яка не має синів. Тобто Тора не народила їй синів, якими є сили воювати з розвідниками. А коли Тора дає людині цю силу, це зветься «дерево, що дає плоди», і подібно до людини, яка має синів.
І з цього зрозуміємо те, що ми запитували, – чому людина подібна дереву. Мається на увазі, що обидва повинні давати плоди. І як дерево, для того, щоб дало плоди, слід дати дереву все, чого воно потребує, що зветься «роботою у винограднику», так само і людина має дати собі все живлення, яке потрібне їй для того, щоб була можливість прийти до досягнення мети, що зветься категорією «613 вкладів». Тобто, щоб виконувала Тору та заповіді з наміром, що світло, що в Торі, поверне її до добра. Отже необхідна робота, щоб зробити з бажання отримувати для себе, що є клі діяння людини, келім віддачі, і це зветься «перетворити келім отримання на келім віддачі».
Це і називається «дією». І оскільки не в змозі людини виконати цю дію, то так само, як дав нам Творець келім отримання, хай дасть нам келім віддачі. Проте «немає світла без клі», як сказано, «немає наповнення без потреби». Тому людина має працювати і вдаватися до всіх доступних засобів та прийомів, щоб досягти цієї потреби. І, в силу своєї роботи, вона дістає потребу, щоб Творець допоміг їй в цьому. Тоді Творець дає ці келім для діяння, звані «келім віддачі», і це завдяки Торі та заповідям, тому що «світло, що в ній, повертає до добра».
І це те, що написано: «... що створив Творець робити». Як сказав мій пан, батько й учитель, «створив» – означає річ нову, суще з нічого, і мається на увазі тут бажання отримувати. А воно – річ нова. Бо до того, як Він створив її, не існувало взагалі феномену отримування. Виходить, що Творець створив бажання отримувати. А створіння мають зробити з нього бажання віддавати. Це й означає, що створив, щоб робити з нього бажання віддавати.
Хоч це й не в нашій змозі міняти систему первинного створіння, і якщо Творець створив так, що лише бажання отримувати буде дієвим феноменом, як можна його змінити? Відповідь та, що бажання до цієї зміни покладено на людину, щоб вона шукала ради, як прийти до цього. Це і зветься «робити». І хоча й сказали ми, що не для людини така робота, а сам Творець має зробити це, адже, як сказано, не можемо ми змінювати систему творіння, все одно названо це роботою людини. І можна зрозуміти це так, як сказав мій батько й учитель про те, що написано «дає мудрість мудрим», і запитав: чи не «дає мудрість дурням», слід було б сказати? І відповів: «мудрим» зветься той, хто шукає мудрість, попри те, що поки що немає в нього. Бо той, хто є дурним, не шукатиме мудрості, як сказано: «Бо не бажатиме глупак розуміння». Тому те, що людина вдається до придумок та способів, як досягти клі віддачі, це зветься діянням, тобто, як сказано, «робити».
І цим слід пояснити те, що написано: «Не навчання є основним, а діяння». Цьому приводить Зоар доказ, що коли не має людина заповідей, а лише Тору, тоді називається «бездітною», і Тора називається «бездітною», тому що не має Тора плодів, якими є заповіді, і в людини немає синів. І витікає з цього те, про що сказали мудреці: «Той, хто не має синів, вважається як мертвий». А коли говоримо про духовну роботу, сенс буде: «Той, хто не має заповідей, вважається бездітним». А Зоар уподібнює його Торі, про яку каже «древо життя», а людина – «дерево польове». І означає це: те, що Тора називається бездітною, якщо немає заповідей, це мовиться про людину, тобто людина повинна знати, що Тора в неї – як бездітна, якщо та Тора, яку вона вивчає, не приводить її до заповідей. Про що і сказав Зоар: «Через це ми вивчали – не навчання основне, а діяння». Тому, якщо немає у Тори заповідей Тори, називається вона «бездітною».
І цим можна пояснити те, що ми запитували: чому Тора зветься «бездітною», якщо людина не має заповідей. Тора у людини називається «бездітною» тому, що «не навчання основне, а діяння». Тобто, оскільки сказав Творець: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу», то мається на увазі, що для того, щоб людині була можливість перемогти зло, що в її нутрі, то це [можливо] завдяки світлу, що в Торі. Виходить, той, хто вивчає Тору і не звертає увагу на те, щоб Тора принесла йому світло, аби мав він можливість виконувати дії свої заради небес, тобто проти злого начала, адже зло, що в людині, бажає працювати саме для власної користі, а коли це на користь Творця – протидіє цьому з усією енергією і неможливо перемогти його.
І тому дав нам Творець пораду про силу Тори, що Тора повинна дати нам силу, як сказано, «завдяки світлу, що в ній, що повертає до добра». І це означає, що Тора робить зі зла, що в людині, добро. Тобто має людина можливість досягти завдяки Торі келім віддачі, що зветься категорією «маасе» (діяння), як сказано: «... що створив Творець «лаасот» (робити, діяти)».
І зі сказаного виходить, що якщо Тора не надає допомоги, яку вона повинна дати, це визначається так, що Тора, вона у людини «бездітна». І людина, що приймає Тору без допомоги, яку та має дати, називаються обидва, людина і Тора людини, «бездітними», тобто не народжують нічого.
І згідно зі сказаним слід пояснити те, що сказали мудреці (трактат «Недарім», 81): «Чому немає мудреців, з синів яких вийшли б мудреці, бо не благословляють Тору на початку». І вислів цей дуже важко зрозуміти. Адже ми бачимо, що навіть прості обивателі промовляють благословення на Тору, і коли піднімаються до читання (сувою) Тори, також промовляють благословення. То як може бути, що мудреці не благословляють Тору на початку? А згідно зі сказаним вище слід пояснити, що коли вивчають Тору і не спрямовують намір перед вивченням Тори – чому вони вивчають, тобто чого вони бажають за свої заняття Торою. Адже ніяка дія не робиться інакше, як тільки щоби принести людині якусь користь.
А відповідь: те, що не благословляли Тору на початку, означає, що не було на початку наміру, що Тора повинна принести їм благословення, а «благословення» – це категорія віддачі. Отже, не мали наміру, щоб Тора принесла б їм келім благословення, тобто келім віддачі. Тому з їхньої Тори не можуть з’явитися сини, щоб було видно по них, що вони мудреці. А, як зазначено вище, з Тори їхньої, яку вони вивчають, не з’являються для них заповіді, що звуться «діями віддачі», а залишаються вони «бездітними», і Тора їхня є «бездітною».
Тобто ті мудреці, які вивчають Тору і не породжують своїх синів, тобто діяння, що звуться «заповідями», щоб було видно, що вони походять від мудреців, тобто, що вони є добрими діяннями, званими «діями віддачі», які породило світло Тори. І це й називається «немає мудреців, з синів яких вийшли б мудреці». Тобто не видно по їхнім діянням, що мали б народитися від світла Тори, яке зветься «мудрець». Інакше кажучи, вивчення Тори і світло Тори повинно породити діяння, і що всі діяння ці будуть в ім’я небес, і щоб удостоїтися злиття з Творцем, щоби бути злитим з життям живих. То чому немає їм цього. А це через те, «що не благословляли Тору на початку». Тобто, як сказано вище, перед вивченням Тори не спрямовували свої думки, що починають вчитися для того, щоби світло Тори дало їм чудодійний засіб, – повернуло б їх до добра.
І зі сказаного зрозуміємо те, що казали мудреці: «Кожна людина, яка не має синів, вважається мертвою». Оскільки поняття «сини» є категорією «заповіді», тобто всі дії заповідей, які виконує, вони заради віддачі, що зветься «злиття з життям живих». Зрозуміло само собою, якщо немає в людини келім віддачі, вона відокремлена від життя живих. Тому вважається мертвою, так, як сказали мудреці: «Грішники за життя свого звуться мертвими».
І зі сказаного зрозуміємо те, що сказали мудреці про написане: «Немає, хто потребував би Сіон». Що можна тлумачити так, що «Сіон» зветься «малхут», тобто «малхут небес». Інакше кажучи, коли всі дії людини будуть на благо Творця, а не собі на користь, як написано: «Згадаю Всесильного і забажаю Його, коли бачу я кожне місто, на місці своєму збудоване, а місто Всесильного принижене до найнижчої ницості».
Тобто те, що стосується власної користі, це гаразд, що всі стараються аби була повня й досконалість. А от «місто Всесильного», що є роботою в святості працювати на благо Творця, така робота є роботою в ницості. І для цього нам потрібно світло Тори. Тобто той, хто вивчає Тору, повинен перед вивченням Тори вимагати від неї, щоб дала йому це світло, щоби міг працювати на благо Творця.