Мета групи - 1. 1-1 (1984)
Мета групи - 2. 1-2 (1984)
Про любов до товаришів. 2 (1984)
Товариська любов – 1. 3 (1984)
Хай людина допоможе ближньому. 4 (1984)
Що дає нам правило “полюби ближнього”. 5 (1984)
Товариська любов – 2. 6 (1984)
Згідно з тим, що пояснено стосовно “полюби ближнього свого”. 7 (1984)
Яке дотримання Тори очищає серце. 8 (1984)
Завжди має людина продати стельові балки дому свого. 9 (1984)
До якого рівня має піднятися людина, щоб не треба було їй перевтілюватися. 10 (1984)
Поняття "заслуги праотців". 11 (1984)
Про важливість групи. 12 (1984)
Імена та назви в духовному. 13 (1984)
Завжди хай продасть людина все, що має, і одружиться з дочкою мудреця. 14 (1984)
Чи може бути, щоб спустилося з небес щось негативне. 15 (1984)
Поняття віддачі. 16 (1984)
Про важливість товаришів . 17-1 (1984)
Порядок зборів товариства. 17-2 (1984)
І буде, як прийдеш у землю, котру Творець Всесильний твій дав тобі. 18 (1984)
Ви постаєте сьогодні всі. 19 (1984)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 1. 1 (1985)
Поняття гілки й кореня. 2 (1985)
Правда і віра. 3 (1985)
Ось породження Ноаха. 4 (1985)
Іди собі з землі своєї. 5 (1985)
І явився йому Творець в дібровах Мамре. 6 (1985)
Життя Сари. 7 (1985)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 2. 8 (1985)
І штовхалися сини в лоні її. 9 (1985)
І вийшов Яаков. 10 (1985)
Щодо суперечки між Яаковом та Лаваном. 11 (1985)
І оселився Яаков у землі проживання батька свого. 12 (1985)
Твердине, оплот спасіння мого. 13 (1985)
Я – перший, і Я – останній. 14 (1985)
І повернув Хізкіягу обличчя своє до стіни. 15 (1985)
І чим більше виснажували його. 16 (1985)
Знай же нині й поклади на серце своє. 17 (1985)
Обвинувачі. 18 (1985)
Ходімо до фараона - 1. 19 (1985)
Той, хто озлобив своє серце. 20 (1985)
Слід завжди розрізняти між Торою та духовною роботою. 21 (1985)
Уся Тора є одним святим ім’ям. 22 (1985)
На ложі своєму ночами. 23 (1985)
Три види часу в духовній роботі. 24 (1985)
У всьому слід розрізняти між світлом і клі. 25 (1985)
Покажи мені славу Свою. 26 (1985)
Повернення. 27 (1985)
Розвідники. 28 (1985)
Близький Творець до всіх, хто закликає до Нього. 29 (1985)
Три молитви . 30 (1985)
Людина не вважає себе грішником . 31 (1985)
Про винагороду тим, хто отримує. 32 (1985)
Злочинці Ісраеля. 33 (1985)
І благав я Творця про милість. 34 (1985)
Коли людина знає, що таке трепіт перед Творцем. 35 (1985)
І був вечір, і був ранок. 36 (1985)
Хто свідчить про людину. 37 (1985)
Праведник і добре йому, праведник і зле йому. 38 (1985)
Почуй голос наш. 39 (1985)
І пішов Моше. 1 (1986)
Слухайте, небеса. 2 (1986)
Що означає, що за допомогою Тори удостоюється людина милостині і світу. 3 (1986)
Поняття "хеседу". 4 (1986)
Про пошану до батька. 5 (1986)
Стосовно впевненості. 6 (1986)
Важливість молитви багатьох. 7 (1986)
Щодо допомоги, яка приходить згори. 8 (1986)
Про ханукальний світильник. 9 (1986)
Поняття молитви. 10 (1986)
Істинна молитва, вона – про істинний хісарон. 11 (1986)
Що є основною нестачею, про яку треба молитися. 12 (1986)
Ходімо до фараона – 2. 13 (1986)
Яка потреба в позичанні келім у єгиптян. 14 (1986)
Молитва багатьох. 15 (1986)
Бо Яаков обрав собі Творець. 16 (1986)
Порядок зборів. 17 (1986)
Хто спричинює молитву. 18 (1986)
Поняття радості. 19 (1986)
І буде, коли згрішить і завинить. 20 (1986)
Поняття "вище знання". 21 (1986)
Жінка коли зачне. 22 (1986)
Поняття трепоту та радості. 23 (1986)
Відмінність між милостинею і подарунком. 24 (1986)
Міра виконання заповідей. 25 (1986)
Близький шлях і далекий шлях. 26 (1986)
Творець і Ісраель пішли у вигнання. 27 (1986)
Немає громади менше десятьох. 28 (1986)
Лішма і ло лішма. 29 (1986)
Поняття кліпи, що передує плоду. 30 (1986)
Поняття вигодовування та зародження. 31 (1986)
Поняття "в час молитви мають бути випрямлені ноги й покрита голова". 32 (1986)
Що то за заповіді, які людина "топче п’ятками". 33 (1986)
Судді та стражники. 34 (1986)
П’ятнадцятого ава. 35 (1986)
Що таке підготовка до сліхот. 36 (1986)
Добрий, який чинить добро злим і хорошим. 1 (1987)
Про важливість усвідомлення зла. 2 (1987)
У всіх в Ісраелі є частка в майбутньому світі. 3 (1987)
Від поганої людини не можна слухати щось добре. 4 (1987)
Яку перевагу має робота над винагородою. 5 (1987)
Важливість віри, присутня завжди. 6 (1987)
Диво Хануки. 7 (1987)
Відмінність між "милість та істина" і милістю, що не є істиною. 8 (1987)
Велич людини залежить від величини її віри в майбутнє. 9 (1987)
У чому тяжкість злослів’я і проти кого воно. 10 (1987)
Пурим, коли заповідь – "ад дело яда". 11 (1987)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 1. 12 (1987)
Чому свято маци називається "Песах". 13 (1987)
Зв’язок між песахом, мацою та марором. 14 (1987)
Дві категорії в святості. 15 (1987)
Відмінність між роботою загалу та особистості. 16 (1987)
Сутність суворості заборони навчати Торі ідоловірця. 17 (1987)
Що таке підготовка до отримання Тори - 1. 18 (1987)
Що таке приховане і відкрите в роботі Творця. 19 (1987)
Що означає особиста власність людини. 20 (1987)
Що означають брудні руки в роботі Творця. 21 (1987)
Що то за подарунок, який людина просить у Творця. 22 (1987)
Мир після суперечки важливіший, ніж коли взагалі немає суперечки. 23 (1987)
Що таке безпричинна ненависть в духовній роботі. 24 (1987)
Серйозність в духовній роботі – що це?. 25 (1987)
Що таке легка заповідь. 26 (1987)
Що таке прокляття і благословення в духовній роботі. 27 (1987)
Що таке «не додавай і не зменшуй» в духовній роботі. 28 (1987)
Що означає "у міру страждань і оплата". 29 (1987)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 1. 30 (1987)
Що таке укладення союзу в духовній роботі. 31 (1987)
Чому життя поділяється на два види. 1 (1988)
Наскільки великою є міра повернення. 2 (1988)
Що означає, що ім’ям Творця є "істина". 3 (1988)
Що таке "молитва про допомогу та прощення" в духовній роботі. 4 (1988)
Що означає в духовній роботі: "Ісраель у вигнанні, - Шхіна з ними". 5 (1988)
Яка відмінність між полем і людиною поля в духовній роботі. 6 (1988)
У чому важливість нареченого, що пробачають йому його прогріхи. 7 (1988)
Що означає, що той, хто молиться, має пояснювати свої слова як слід. 8 (1988)
Що означає, що праведник страждає від лиха. 9 (1988)
Які є чотири категорії тих, хто йде в дім навчання, в духовній роботі. 10 (1988)
Які дві категорії є перед лішма. 11 (1988)
Що таке Тора і робота на шляху Творця. 12 (1988)
Що означає "проводир народу, він – увесь народ" в духовній роботі. 13 (1988)
Необхідність любові до товаришів. 14 (1988)
Що означає в духовній роботі "немає благословення в порожньому місці". 15 (1988)
Що є основою, на якій будується святість. 16 (1988)
Основна відмінність між тваринною душею і душею від Всесильного. 17 (1988)
Коли зветься працівником Творця в духовній роботі. 18 (1988)
Що означає в духовній роботі - срібло, золото, Ісраель, інші народи. 19 (1988)
Що є винагородою в роботі віддачі. 20 (1988)
Що означає в духовній роботі, що Тора дана із темряви. 21 (1988)
Що означають в духовній роботі заслуги та прогріхи праведника. 22 (1988)
Що означає в духовній роботі що починаємо з ло лішма. 23 (1988)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю, а відкрите – нам". 24 (1988)
Якою є підготовка у переддень суботи в духовній роботі. 25 (1988)
Яка відмінність між законом і правосуддям в духовній роботі. 26 (1988)
Що таке в духовній роботі, що Творець не терпить того, хто гордує. 27 (1988)
Що означає, що управління Творця, воно приховане і відкрите. 28 (1988)
У чому різниця між тим, хто працює на Творця, і тим, хто не працює на Нього. 29 (1988)
Чого вимагати від зборів товаришів. 30 (1988)
Яку дію в людині на шляху духовної роботи відносять до Творця. 31 (1988)
Які є дві дії в період падіння. 32 (1988)
Яка різниця в духовній роботі між загальним та особистим. 33 (1988)
Що таке день і ніч в духовній роботі. 34 (1988)
Що за допомога в духовній роботі, яку просити у Творця. 35 (1988)
Якою є міра повернення. 1 (1989)
Що таке гріх великий чи малий в духовній роботі. 2 (1989)
Яка відмінність воріт сліз від інших воріт. 3 (1989)
Що означає "водний потоп" в духовній роботі. 4 (1989)
Що означає, що створення світу було з милості. 5 (1989)
Що таке "вище знання" в духовній роботі. 6 (1989)
Що означає в духовній роботі "Той, хто не клопотався напередодні суботи, що їстиме в суботу?". 7 (1989)
Що означає в духовній роботі, що коли добро зростає, то також і зло зростає. 8 (1989)
Що означає в духовній роботі що нещастя, що приходить на грішників, починає з праведників. 9 (1989)
Що означає в духовній роботі що драбина - по діагоналі. 10 (1989)
Які ті сили, що потрібні в духовній роботі. 11 (1989)
Що таке трапеза нареченого. 12 (1989)
Що таке “хліб недоброзичливця” в духовній роботі. 13 (1989)
Що означає написане "І поклади на серце своє". 14 (1989)
Що означає в духовній роботі, що праведники взнаються завдяки грішникам. 15 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона благословляти над порожнім столом. 16 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона вітатися, перш ніж благословляє Творця. 17 (1989)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на тому, що підраховано. 18 (1989)
Що означає в духовній роботі, що субота називається "ше-бат". 19 (1989)
Що означає в духовній роботі, що зле начало піднімається і зводить наклеп. 20 (1989)
Що означає в духовній роботі "п’яний хай не молиться". 21 (1989)
Що означає що саме в пасхальний вечір ставлять чотири питання. 22 (1989)
Що означає в духовній роботі "якщо проковтнув марор – не виконав". 23 (1989)
Що таке в духовній роботі "благословення простолюдина хай не буде для тебе незначним". 24 (1989)
Що означає в духовній роботі "Чоловік, який має порок, хай не наближається". 25 (1989)
Що означає в духовній роботі "того, хто оскверняє себе, оскверняють згори". 26 (1989)
У чому сутність страждань в духовній роботі. 27 (1989)
Кому потрібно знати, що людина вистояла у випробуванні. 28 (1989)
Що таке в духовній роботі підготовка до отримання Тори - 2. 29 (1989)
Що таке в духовній роботі засвічування менори. 30 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона навчати Торі ідоловірця . 31 (1989)
Що означає в духовній роботі, що олія зветься добрими ділами. 32 (1989)
Що означає "розвідники" в духовній роботі. 33 (1989)
Що таке мир у духовній роботі. 34 (1989)
Що означає "той, хто не має синів", в духовній роботі. 35 (1989)
Що означає в духовній роботі "бо в цьому мудрість ваша і розум ваш в очах народів". 36 (1989)
Що означає в духовній роботі "Шлях, початок якого – колючки, а кінець – рівний". 37 (1989)
Що таке судді та наглядачі в духовній роботі. 38 (1989)
Що означає в духовній роботі "говорила Тора виключно про зле начало". 39 (1989)
Що означає в духовній роботі "щодня хай будуть для тебе як нові". 40 (1989)
Розпорядок дня. 41 (1989)
Що означає в духовній роботі "щоб були ми головою, а не хвостом". 1 (1990)
Що таке невдача в духовній роботі. 2 (1990)
Що означає, що світ створено для Тори. 3 (1990)
Що означає в духовній роботі що породженням праведників є добрі діяння. 4 (1990)
Що означає в духовній роботі що земля не давала плодів перш ніж було створено людину. 5 (1990)
Коли людині слід користуватися гординею в духовній роботі. 6 (1990)
Коли час молитви і коли час подяки в духовній роботі. 7 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Ейсав зветься людиною поля. 8 (1990)
Що означає "драбина поставлена на землю, а верхівка її сягає небес". 9 (1990)
Що означає в духовній роботі сказане мудрецями, що у царя Давида не було життя. 10 (1990)
Що означає в духовній роботі, що ханукальний світильник ставлять зліва. 11 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією - 1. 12 (1990)
Що означає, що єднанням Творця та Шхіни всі гріхи спокутуються. 13 (1990)
Що таке в духовній роботі "істинна милість". 14 (1990)
Що означає в духовній роботі що поки не впав правитель єгипетський, не отримували відповіді на свій лемент. 15 (1990)
Що таке в духовній роботі "через нетерпіння та важку роботу". 16 (1990)
Що таке в духовній роботі допомога, яку отримує той, хто приходить очиститися. 17 (1990)
Що означає в духовній роботі "хай не буде мова в суботу такою, як мова в будні". 18 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 19 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 20 (1990)
Що означає в духовній роботі "Як Я даром, так і ви даром". 21 (1990)
Який порядок усунення Амалека. 22 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Моше утруднився щодо новомісяччя. 23 (1990)
Що означає в духовній роботі, що все, що приносять в жертву всеспалення – це "захар". 24 (1990)
Що означає в духовній роботі "Славте Творця всі народи". 25 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає святого, подібного Творцю, бо немає нікого крім Тебе". 26 (1990)
Що означає в духовній роботі що в кожної травинки є призначенець вгорі, який б’є її і каже "Рости!". 27 (1990)
Що означає "попередити великих щодо малих" в духовній роботі. 28 (1990)
Що означає в духовній роботі "Тора ослаблює силу людини". 29 (1990)
Що означає в духовній роботі, що "закон і суд" є іменем Творця. 30 (1990)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на те, що перелічується. 31 (1990)
Що означає в духовній роботі "Ісраель виконують бажання Творця". 32 (1990)
Що таке в духовній роботі "земля жахнулася й затихла". 33 (1990)
Що таке в духовній роботі "низькі келім". 34 (1990)
Що означає в духовній роботі "втішається трапезою нареченого". 35 (1990)
Що означає в духовній роботі, що сини Есава та Ішмаеля не хотіли прийняти Тору. 36 (1990)
Що означає в духовній роботі "Шхіна є свідоцтвом про Ісраель". 37 (1990)
Що означає в духовній роботі, що келих благословення має бути повним. 38 (1990)
Що таке в духовній роботі “кожний, хто тужить за Єрусалимом, заслуговує і бачить його в радості”. 39 (1990)
Що означає в духовній роботі "бо ви нечисленніші за всі народи". 40 (1990)
Що таке в духовній роботі легкі заповіді, які людина топче п’ятами. 41 (1990)
Що означає благословення та прокляття в духовній роботі . 42 (1990)
Що означає в духовній роботі "не висаджуй собі "ашеру" поряд з жертовником". 43 (1990)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 2. 44 (1990)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю Всесильному нашому". 45 (1990)
Порядок духовної роботи за Бааль Суламом. 46 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає в нас царя, крім Тебе". 1 (1991)
Що означає в духовній роботі "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного свого". 2 (1991)
Що таке в духовній роботі "грішник підготує а праведник одягне" . 3 (1991)
Що означає в духовній роботі що нищитель був у потопі і він умертвляв. 4 (1991)
Що означає в духовній роботі що добрі діяння праведників є їхнім породженням. 5 (1991)
Що означає в духовній роботі "пастухи худоби Аврама" і "пастухи худоби Лота". 6 (1991)
Що таке людина і що таке тварина, в духовній роботі. 7 (1991)
Що означає в духовній роботі "А Авраам старий, на схилі днів" . 8 (1991)
Що таке "запах одягу його" в духовній роботі. 9 (1991)
Що означає в духовній роботі що "цар стоїть на своєму полі, коли врожай вже обмолочено". 10 (1991)
Що означає в духовній роботі, що добре начало і зле начало оберігають людину. 11 (1991)
Свічки ці є святістю. 12 (1991)
Що означає в духовній роботі "віддав сильних у руки слабких". 13 (1991)
Що означає в духовній роботі що благословенням людини є благословення її синів. 14 (1991)
Що означає в духовній роботі благословення "Що зробив мені чудо в цьому місці". 15 (1991)
Що означає в духовній роботі: щоб знати, що Творець, Він – Всесильний, слід "покласти у серце своє". 16 (1991)
Що означає в духовній роботі "Бо Я обтяжив його серце". 17 (1991)
Що означає в духовній роботі, що слід підняти праву руку над лівою. 18 (1991)
Що означає в духовній роботі "Постань, Творцю, і розсіються вороги Твої". 19 (1991)
Що означає в духовній роботі "немає нічого, чому б не було місця". 20 (1991)
Що означає в духовній роботі, що читаємо главу "захор" перед Пуримом. 21 (1991)
Що таке в духовній роботі "троянда між тернів". 22 (1991)
Що означає в духовній роботі очищення попелом корови. 23 (1991)
Що означає в духовній роботі, що людина повинна народити сина й доньку. 24 (1991)
Що означає, що людина, яка повернулася до Творця, повинна бути в радості. 25 (1991)
Що таке "розкриття однієї п’яді і прикриття двох", в духовній роботі. 26 (1991)
Що означає в духовній роботі – якщо жінка запліднює першою, народжує "захара". 27 (1991)
Що таке в духовній роботі святість та чистота. 28 (1991)
Що означає в духовній роботі, що первосвященик має брати заміж тільки незайману дівчину. 29 (1991)
Що означає в духовній роботі: тому, хто був у далекій дорозі, - відкладається на другий Песах. 30 (1991)
Що означає в духовній роботі, що милостиня бідним утворює святе Ім’я. 31 (1991)
Що таке "прапори" в духовній роботі. 32 (1991)
Що означає в духовній роботі, що Творець віддає комусь перевагу. 33 (1991)
Що означає в духовній роботі "Їсть плоди їхні в цьому світі, а фонд існує в світі майбутньому". 34 (1991)
Що означає поняття "розвідники" в духовній роботі. 35 (1991)
Що означає в духовній роботі "мир, мир далекому і близькому". 36 (1991)
Що є Тора і що є закон Тори в духовній роботі. 37 (1991)
Що означає в духовній роботі поняття "права лінія". 38 (1991)
Що означає в духовній роботі, що праве має бути більшим за ліве . 39 (1991)
Що таке "правда" і "брехня" в духовній роботі. 40 (1991)
Що робити людині, якщо створена вона з недобрими властивостями. 41 (1991)
Що таке в духовній роботі "Знає віл власника свого а Ісраель не знає". 42 (1991)
Що означає в духовній роботі "І бачив ти Мою зворотну сторону, а обличчя Моє не побачать". 43 (1991)
Що є в духовній роботі причиною, з якої Ісраель заслужили успадкування землі. 44 (1991)
Що означає в духовній роботі, що суддя повинен судити істинним судом. 45 (1991)
Що означає в духовній роботі "син улюбленої" і "син ненависної". 46 (1991)
Що означає в духовній роботі що права і ліва сторони суперечать одна одній. 47 (1991)
Бібліотекаchevron_right
Рабаш/Статті
chevron_right
Щодо допомоги, яка приходить згори
 

Щодо допомоги, яка приходить згори

Стаття 8, 1986 рік

(переклад з івриту)

Сказали мудреці (трактат «Сукка», 52): «Сказав рабі Шимон бен Лакіш: «Зле начало людини посилюється проти неї щодня, і бажає вмертвити її, як сказано: «Спостерігає грішник за праведником і бажає вмертвити його». І якби Творець не допоміг їй, не подолала б його, як сказано: «Творець не залишить нас в його руці й не звинуватить нас, коли судитиме його».

А в Зоар (гл. «Ваішлах») каже там, і ось його слова: «Сказав рабі Хізкія: «Якщо так, чому написано: «І залишився Яаков один». А де були всі табори ангелів, адже ти кажеш, що оточували його й прийшли з ним». Сказав рабі Єгуда: «Тому що сам себе ввів у небезпеку, тим, що залишися самітно вночі, і бачив на власні очі небезпеку,  а оскільки прибули оберігати його лише від небезпеки, якої не видно очам, - тому відійшли від нього. І тоді сказав: «Малий я за всі милості й усю істину, що вчинив Ти з рабом Твоїм», - і це ті табори святих ангелів, які оточували його, а тепер відійшли від нього через те, що ввів себе в небезпеку, видну очам». Рабі Іцхак сказав: «Тому й відійшли від нього святі ангели, які оточували його, а зараз покинули його, тому що ввів себе в небезпеку, видну оку» - кінець цитати.

І згідно зі смислом цього виникає питання: коли відійшли від нього ангели? Коли піддав себе небезпеці, тоді відійшли. Тобто, спочатку ввів себе в небезпеку, а потім відокремилися від нього ангели. І про це сказано: «І залишився Яаков один». Тобто, коли вони побачили, тоді відійшли, слід сказати, що це як: коли один увійшов – другий вийшов.  

І слід зрозуміти: що мається на увазі, що в небезпеці, яка видна оку, ангели не приходять аби оберігати його. Начебто, скажімо, що не в їхніх силах охороняти його при справжній небезпеці, яку видно оку. А коли мають вони сили охороняти його? - саме коли не видна вона очам. Але якщо небезпека не видна очам, то хто знає, що є тут небезпека, і необхідна охорона? Тобто: кому це повинно впадати в око, - людині, або якщо ангели бачать, що це небезпечно й видно окові, тоді вони відходять, незважаючи на те, що людина й не знає?

І аби з’ясувати це в поняттях духовної роботи, по-перше, нам слід знати, що то за небезпека, яка там є, а потім з’ясувати, що означає «небезпека, видна оку». Відомо, що процес духовної роботи починається з правої лінії. Так от, «праве» означає річ, що не потребує виправлення, це й називається «правим». Тоді як те, що потребує виправлення, називається «лівим», як тлумачення мудреців: звідки це, що тфілін накладається на ліву руку, - бо сказано: «І буде тобі знаком на «ядха» (руці твоїй), пишеться «яд-кега» (рука слабка). І мудреці сказали: «Ліва відштовхує, права наближає».

І через це, коли настановляють людину йти шляхами духовної роботи, починають з правої спочатку. Бо в правій немає ніякої небезпеки духовному життю. Тому що завжди людина може все більше додавати, адже права лінія називається «хесед» (милість), і означає, що людина цінує Тору та заповіді й каже, що Творець вчинив їй милість, хесед, тим, що дав їй думку й бажання виконувати Тору та заповіді. І навіть, коли намір найпростіший, тобто якщо не знає, що й як думати під час виконання заповідей і в час занять Торою, а просто знає людина, що виконує вона заповіді Творця, які заповідав нам через Моше, вчителя нашого, і цього досить зобов’язати її виконувати Тору та заповіді, кожного згідно з його можливостями, - цього досить людині.

І, відповідно, при кожному діянні, коли займається людина Торою, чи займається виконанням заповідей, вона дякує Творцю й славить Його за те, що вчинив з нею хесед, що дав їй думку й бажання виконувати Тору та заповіді. Отже, через це в кожній із заповідей людина дякує й славить Творця за те, що удостоїв її, щоб була в неї можливість триматися за Тору та заповіді. І не має значення скільки, а весь той час, коли є в неї можливість, коли тіло дозволяє їй навчатися, - вона навчається, і наскільки можливо, вона докладає зусиль у виконанні заповіді. І людина радіє тому, що може виконувати бажання Творця, те, що не дано решті людей, таких, як вона. Тобто Творець не дав їм розум і бажання виконувати Його заповіді.

І той, хто йде цією лінією, - це ще не називається «права лінія». Бо ми бачимо, що в час, коли немає більше однієї лінії, і людина не бачить другої лінії, неможливо сказати, що ця лінія називається правою. Бо про «праве» доречно говорити, коли є ще одна лінія, тоді я можу сказати, що це – праве, а це – ліве

І тому, коли інструктують людину, як просуватися шляхами Творця, кажуть їй: 

«Слід тобі знати, що не бажає Творець від тебе нічого крім як, щоб виконувала ти Тору та заповіді в кінцевій простоті, - цього вже тобі й досить. І не повинна ти налаштовувати високі наміри, як це у великих праведників». А вимагає Творець від людини, щоб виконувала Тору та заповіді згідно з розумом людським, кожен за своєю вдачею, тобто згідно з тими здібностями, з якими народився. Адже неможливо вимагати від людини, щоб займалася Торою та заповідями як ті, в кого є великий хист до цього, або як люди, мужні серцем. А кожен з тими якостями, з якими народився. Як каже Арі, що «Жоден день не подібний іншому і жодна мить не подібна іншій, і ніяка людина не є подібною до іншої, і виправить хельбена те, що не виправить левона». Тобто кожна людина, яка має виправити свою сутність та вдачу, з якою вона народилася, -  не вимагають від неї нічого, що було б більше за ті сили та розум, з якими її народжено.

Виходить, що одна лінія, це коли кажуть людині, що не потрібно тобі знаходити недоліки в своїй роботі, а якщо ти виконуєш Тору та заповіді в кінцевій простоті, це вже є річчю дуже великою, адже ти виконуєш накази Царя. І людина має скласти собі розрахунок і цінувати свою роботу в найпростіший спосіб. Тобто, якщо вона молиться й промовляє якийсь вислів, або якесь благословення, - як благословення на виконання заповідей, так і благословення на насолоди, - потрібно думати при цьому, до Кого вона промовляє. І зрозуміло, що згідно з тим, як уявить собі, перед Ким вона стоїть, ясно, що матиме інше відчуття під час промовляння благословень і в час, коли вона молиться. І навіть не знає людина сенсу слів, все одно це дуже важливо, бо не так вже й має значення те, що вона каже, а тут важливо те, до Кого вона говорить.

Тому, коли виконує людина якусь заповідь, наприклад, облачається в цицит, вона дивиться, що є деяка кількість людей з Ісраеля у світі, яким не дана можливість облачатися в цицит. А їй таки була честь виконати заповідь Творця, тож скільки подяк вона повинна дати Творцю за це! Тому, згідно з її простим розумом, в мірі, якою вона вірить у велич Творця й в те, що є в неї велика заслуга: виконувати бажання Творця, - через це й говорить благословення: «Благословен Ти, Творець…», тобто благословляє Творця й дає Йому велику подяку за те, що удостоїв її і дав їй те, чого не дав іншим людям.

І також, коли промовляє благословення за насолоди, теж підносить подяку Творцеві за те, що удостоїв її віри в Нього, того, Хто винайшов насолоди, щоб могли люди втішатися в житті. Тоді як інші люди не мають такого розуму, щоб вірити, що Творець дав їм все необхідне, щоб змогли люди насолоджуватися. І також промовляє людина вісімнадцяте благословення з ранкових благословень: «Благословен ти, Творець, що не зробив мене належним до народів світу», даючи цим подяку Творцеві за те, що зробив її Ісраелем.

Якщо так, ми бачимо, що потрібно дякувати Творцеві за найменшу частку, що є в нас зі святості й це вважатиметься нами за велику річ. І попри те, що не маємо ми можливості оцінити це, все одно ми повинні в це вірити. І чув я від свого пана, батька й учителя, який сказав колись, що наскільки ми розуміємо, що слід цінувати важливість Тори та заповідей лішма, то насправді важливим є ло лішма, в якому ми діємо, набагато більше ніж те, як ми цінуємо лішма.

Тобто, немає в нас сил оцінити задоволення, яке має Творець від того, що ми бажаємо виконати Його бажання. Отже, кожна дія, яка виконується в цьому світі, приводить до збудження вгорі, у вищих світах, як каже в Зоар: «Дією внизу збуджується дія вгорі». А оскільки людина, яка ще не удостоїлася увійти в палац Царя й досягти світел, що поновлюються діями нижніх, немає їй іншого, як тільки вірити, що це так.

Тобто, коли людина приходить у дім молитви й промовляє там до Творця один з абзаців тексту, - немає ціни важливості цього діяння для Творця, тому що людина виконує цим дію, а до дії немає що додати. І це ознака, що дія є довершеною, і вона важлива для Творця так, начебто людина виконала її з усіма намірами закінчених праведників. Тобто, кажуть людині, що є праведники, і те, що вони додають до дії, - це лише наміри, але до самої дії немає чого додати, як сказано вище, і про дію сказано: «Не додавай і не віднімай».

Але говорять людині: робота в намірах, це не для тебе, бо належить це тільки обраним особистостям. І само собою, якщо це є для неї досконалістю, то вона докладає всю свою енергію та силу дотримуватися всього, що отримала з виховання. І цим людина знає, що все, що вона має робити, - це лише дотримуватися кількості. А щодо якості, тобто поліпшувати наміри, або ж пильнувати причини, що зобов’язують її виконувати Тору та заповіді, - вона знає те, що дали їй з боку виховання. Що загалом матиме вона цей світ і також світ майбутній за свою роботу в Торі та заповідях. І це називається «одна лінія», а не права лінія, бо поки що немає тут категорії лівої, щоб сказати, що ця лінія називається правою, бо немає правого без лівого.

І таким чином немає ніякої небезпеки людині втратити своє духовне життя. А завжди вона просувається вперед, бо її розрахунки вимірюються діями. І щодня додаються їй нові діяння. Тому вона завжди просувається вперед, оскільки бачить щодня: що не день, то нові діяння вона додає. Скажімо, наприклад, коли людина досягне віку двадцяти років, вона знає, приміром, що має вже сім років виконання Тори та заповідей. А коли буде їй тридцять років, тоді вже є в неї набутків Тори та заповідей – сімнадцять років. Виходить, відповідно, що шлях цей надійний, і немає тут ніякої небезпеки для духовного життя людини. Тому що має вона основу, на яку можна дивитися й виміряти свій поступ. І через це називається ця дорога надійним шляхом, позбавленим будь-якої небезпеки її духовному життю, тобто на цьому шляху неможливо впасти зі свого рівня і прийти колись до відчаю через те, що бачить, що не щастить їй в духовній роботі. А постійно вона може перебувати в безтурботності душевній. А все, про що людина іноді жалкує в роботі, це те, що болить їй, - чому решта людей, що оточують її, не працюють на Творця так, як вона. Тільки з цієї причини вона й сумує в духовній роботі. Але щодо себе, - вона бачить, що є їй чому радіти, що хвала богові, має вона надбання в Торі та заповідях.

Однак в час, коли кажуть людині, що існує ще один шлях, і зветься він лівою лінією, і означає, що на цьому шляху людина бачить, - попри те, що вона займається Торою та заповідями, все одно повинна вона виправляти себе під час духовної роботи, і не те, щоб виправляти слід було б дії, а потребує людина виправлення наміру. Мається на увазі: з яким наміром вона виконує свою дію, тобто якою є причина, яка зобов’язує людину виконувати Тору та заповіді, - і це вже зветься «небезпечним шляхом», з двох причин:

1) Коли кажуть людині, - дійсно, без винагороди не можна працювати. Адже кожна людина, що виконує якусь роботу, і не важливо – малу роботу чи велику, вона потребує «пального», щоб дали їй сили до роботи. І якщо кажуть людині, що винагорода, вона в тому, щоб удостоїтися приносити задоволення Творцю, що зветься «щоб усім його бажанням було тільки лиш віддавати Творцеві», цю причину тіло ніколи не розуміє так, щоб це було достатнім приводом, який дасть йому силу до роботи. Тому що це проти людської природи, адже матеріалом людини є бажання отримувати ради отримання.

І через це, коли працювала людина в одній лінії, тобто на основі того, що винагороду в цьому світі і в світі прийдешньому вона отримає за свою роботу в цьому світі, в такому разі тіло може зрозуміти, що ради себе, тобто, щоб воно мало втіху й отримувало оплату, - варто працювати. Але коли казати людині, що вона має працювати з наміром, тобто щоб спрямовувала себе при кожній дії так, що вона виконує це діяння для того, щоб принести задоволення Створювачу своєму, - то залишиться вона без сил для роботи. Адже тоді її тіло вимагає пояснення про це: «Як це можна, що я працюватиму і поступатимусь багатьма речами, від яких я, тіло, можу насолоджуватися, - для того, щоб було задоволення у Творця»? Це й є шляхом, що містить в собі небезпеку, тобто пропаде в людини все духовне життя, навіть те, що придбала тоді, коли діяла в одній лінії.

2) А друга причина небезпеки в тому, що навіть якщо людина зміцнюється щоразу й бажає працювати заради віддачі, але дивиться, що в плані наміру вона не зможе подолати, а бачить постійно навпаки, тобто в місці її роботи, коли працювала в одній лінії, бачила, що просувається, як сказано вище: якщо пройшло десять років цієї роботи, має вона вже десять років Тори та заповідей. А якщо вже пройшло двадцять років занять Торою та заповідями, вже є в неї надбання – цілих двадцять років. А тут, в правій лінії, навпаки, якщо пройшло для неї три роки й вона не в змозі в своїх діяннях спрямувати намір на «заради віддачі», тоді вона ще більше (почувається) розбитою й розчавленою. Адже вона працює на шляху роботи у віддачі вже три роки, і немає їй на що й подивитися, тобто не має вона в руках жодного надбання, хоч і вклала три своїх роки в роботу. А тим більше, якщо вклала п’ять років і так далі. Тому чим більше вклала людина часу в роботу, тим ще гіршою себе бачить.

Але насправді, казав мій батько й учитель, що з одного боку можемо сказати, що людина таки просувається більше, - до правди, тобто в усвідомленні зла. Бо до того, як почала роботу, думала, що не так вже й не здатна вона до подолання зла в собі. І це як сказали мудреці: «Грішники, - зле начало здається їм на товщину волосини, а праведникам - як висока гора».

Однак, з іншого боку, людина має бачити істину таку як вона є, тобто що зло її не зсунулося ні на йоту. І в цьому є небезпека, що людина впаде, боронь боже, у зневіру, бо скаже, що ло лішма взагалі нічого не варте, адже основне в духовній роботі, щоб було Творцю задоволення, а цього, як вона бачить, вона не може досягти. Виходить, тим, що йде людина лівою лінією, вона може, - хай нас омине! – взагалі бути відштовхненою від духовного життя. Бо вона вже забракувала ло лішма, то виходить, що з усіх боків вона є невдахою і не має жодного контакту з життям святості.

І через це напучують людину йти тільки однією лінією. Але іноді вона сама відчуває збудження і є в неї власний внутрішній поштовх почати шукати істину, - разом з тим, що спрямовували її йти цим шляхом постійно і повік, або ж якщо була людина тоді на початку своєї духовної роботи, і не розкривали їй ліву лінію, те, що вона має виправляти себе, щоб усі її дії були б в ім’я небес.

І це як сказав Рамбам (наприкінці «Законів повернення) такими словами: «І сказали мудреці, - постійно хай займається людина Торою навіть ло лішма, бо із ло лішма приходить до лішма. Тому, коли навчають малих і жінок, і загал простолюду, - навчають їх працювати виключно через трепіт і для того, щоб отримати винагороду. Аж поки примножиться їхнє знання й помудрішають додатковою мудрістю, тоді розкривають їм цей секрет помалу й призвичаюють їх до цих понять неквапно, аж поки осягнуть і знатимуть це з любові».

Тому потрібно йти правою лінією й лівою лінією, і це означає, - навіть коли вже знає людина, що існує така річ як істина, звана лішма, все одно та дорога, якою йшла, коли була для неї лише одна лінія, тепер ця лінія здобула нове ім’я й називається нині правою лінією.

Однак, що додає нам те, що ми називаємо тепер одну лінію іменем «права лінія». Пояснення те, що тепер вже додано намір до правої лінії. Тобто тим, що змінено назву з «одна лінія» на «права лінія», вказує ця назва на особливий намір, якого не було в той час, коли називалася лінія «однією». І це те, що не можна людині скасовувати ліву лінію і йти правою лінією, бо не існує правого без лівого. А коли так, мусимо сказати, що коли йде людина однією лінією, не знає вона, чи є ще інший шлях. А наразі є проти її лінії ще й ліва лінія, тож називається тепер та одна лінія - «правою лінією».

А сенс досконалості, яку людина набуває нині, - вона не тому, що просувається без ніяких недоліків, а в тому, що відчуває себе досконалою й радіє своїй роботі, як це було й до того, як увійшла в роботу в лівій лінії, але з іншої причини. Тут, в правій лінії, досконалість існує через те, що людина бачить, що вона, проста собі істота, але знає, що існує шлях істини, тобто потрібно діяти в ім’я небес. Однак, бачить, що далека вона від цього, тобто що тіло її не дозволяє їй скасувати себе повністю перед Творцем так, щоб усі тенденції в житті людини були б заради віддачі. І все одно вона відчуває, що аби хоч трохи торкнутися до святості, - Творець таки дав їй силу. А у інших немає такої сили. Виходить, що людина дякує Творцеві й славить Його за це. Отже, в такому стані вона перебуває в досконалості.

Однак тепер, коли вона починає працювати в лівій лінії і зрозуміла, що головне - це робота у віддачі, тому важко їй задовольнятися малим, а якщо вже працювати, то варто діяти аби прийти до досконалості. Але витрачати сили й удостоїтися тільки того, щоб трошки торкнутися до роботи в святості, - немає у тіла «пального». І це називається, як написано: «У будь-якому місці, де є недоліки в святості, там є місце, щоб кліпот трималися». Тобто, кліпот дають людині зрозуміти, що заради такої мізерної платні, тобто для того, щоб був у тебе невеличкий контакт зі святістю, ти повинна докладати такі великі сили?

Виходить, що є в кліпот сили віддалити людину від святості в дуже пристойній манері. Тобто, не кажуть їй, що не варто докладати сил задля досягнення святості. Певно, що святість, тобто бути служителем Царя, це річ велика. Але ж ти бачиш сама, що немає в тебе сил для цього. Тому виникає тоді небезпека, як би не випасти людині взагалі з духовної роботи, бо тіло наразі дуже сильно тримається за її роботу, оскільки людина сама бачить недоліки в своїй роботі. Тоді як при роботі в одній лінії вона знала, що це є її досконалістю. Бо настановили її з самого початку, що справа «лішма» стосується людей великих, які від самої природи народилися з видатними здібностями й з чудовими якостями, і народилися також з великими силами, такими, що можуть подолати своє тіло. Інакше кажучи, вони володіють собою,  і те, що їм подобається, вони в змозі реалізувати, і немає нікого, хто зміг би їх зупинити.

А тобі, тобто те, що вимагається від тебе, то це тільки те, що в твоїх силах. Тобто, те, що ти здатна вдіяти, те тобі й треба робити. І цим ти вже виконаєш свій обов’язок. Адже Тора дана не ангелам служіння, а всьому широкому загалу, кожному за його можливостями.

Проте, після того, як почала людина просуватися лівою лінією, вона відчула, що хоча й потрібно їй прийти до злиття з Творцем і діяти заради віддачі, але відтак і далі вже не здатна відчувати досконалість в роботі в правій лінії, тому що ліва лінія заважає їй. Тут і починається робота у вірі вище знання. Тобто, коли людина має вірити, що робота в святості є роботою дуже-дуже важливою. І тому не має значення, чи вона удостоїться істинної досконалості, або ж тієї досконалості, що належить їй. Тобто, ще не має вона тієї великої честі, щоб виконувати роботу в святості на сто відсотків, а може лише свою невеличку долю. І це вона вважає для себе великим капіталом, якому навіть не може скласти справжньої ціни.

І виходить в цій роботі, коли людина йде цією лінією, вона цінує святість, так, щоб все більше зростала її важливість. І це тому, що має вона вірити вище знання в її велич, навіть коли поки що не відчуває це практично. І людина має сказати собі: «Те, що я повинна вірити вище рівня знання у важливість Тори та заповідей, це тому, що не гідна я ще відчувати їх важливість і піднесеність. Адже, як відомо, весь той час, поки людина ще занурена в себелюбство, вона не готова ще відчути благо й насолоду, що зодягнуті в них. Однак насправді, коли я буду гідною цього, я побачу це практично й реально.

Тому виходить, те, що людині слід вірити вище знання, це не з причини нестачі світла, що зодягнуте в Тору та заповіді, а нестача – вона в клі нижнього, який ще не достойний цього. І Творець знає, коли я буду достойна, і певно Він дасть мені відчути смак Тори та заповідей».

І згідно з цим виходить, - те, що ми повинні вірити вище знання, це не тому, що немає можливості відчути те благо, що в Торі, бо світло ховається й тому неможливо осягти його. Бо якщо так, то що означає «Бо вони – життя наше», що сказано про Тору та заповіді? А мусить людина вірити вище рівня знання саме весь той час, поки ще не виправила своє клі отримання. А коли завершить його виправлення, тоді розповсюдиться благо й насолода в усьому, що в святості, якою вона займається.

Тому, якщо людина йде правою лінією й вірить вище знання в її важливість, тоді, в міру того, наскільки вона цінує Тору та заповіді, вона може цінувати навіть будь-яку деталь, хай то невеликий дотик, - і навіть якщо це ло лішма де-ло лішма, людина також може перебувати в радості, адже фактично вона виконує заповідь Творця.

Проте, потім вона має перейти до лівої лінії, тобто хай зробить перевірку своїм діям, - чи ті дії, які вона виконує, відповідають пораді, як прийти до злиття з Творцем, як сказали мудреці: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу», - чи дійсно людина йде до цієї цілі. І це називається, що наражає себе на небезпеку, як сказано вище. І коли вона в лівій лінії, робота її, головним чином, - в молитві, тобто хай кричить до Творця, аби дав їй допомогу з небес, як сказали мудреці: «Тому, хто прийшов очиститися, допомагають».

І цим можна пояснити феномен ангелів, які оточили Яакова, як сказано в словах Зоар, що ангели прийшли охороняти його, тобто це є допомогою, що приходить згори, - дати йому поміч, щоб міг продовжити свою путь. Однак допомога, що приходить згори, приходить тоді, коли людина почала вже роботу й стоїть посередині, і кличе на поміч. Тоді як до того, як почала входити в роботу, не належить давати їй допомогу.

Тому, коли Яаков увійшов у роботу, коли вже ввів себе в стан небезпеки й просить Творця, щоб дав йому допомогу, тоді послані йому ангели, охороняти його, щоб зміг перемогти у війні, в яку він уже увійшов. Тоді як коли вже закінчив свою роботу, котру розпочав, і дістав допомогу від ангелів, і хотів почати нову роботу, що зветься «маленькі посудини», - то початок роботи, це темрява, що зветься «ніччю», - і тоді це називається «небезпека, яку видно очима», адже в місці темряви, званої лівою лінією, існує небезпека. Але він сам повинен почати особисто. А потім, коли він бачить, що не може, тоді він починає просити допомоги у Творця, і тоді знову отримує допомогу згори.